СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

 

№ 2

ІМУНОПРОФІЛАКТИКА

—                  створення або підвищення рівня несприйнятливості населення до інфекційних хвороб за допомогою медичних імунобіологічних препаратів (МІБП): вакцин/анатоксинів і сироваток/імуноглобулінів (вплив на III ланку епідемічного процесу).

—                  Циркуляція збудника припиняється при імунізації 90-95 % сприйнятливого населення (створення колективного імунітету).

 

№ 3

Сприйнятливість

– це видова здатність організму реагувати на інфікування розвитком хвороби або носійства.

Резистентність макроорганізму

– природна несприйнятливість. Вона базується на багатьох неспецифічних і специфічних факторах захисту.

 

№ 4

ФАКТОРИ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ

 

—                   — шкіра і слизові оболонки, які є серйозною механічною перешкодою для мікроорганізмів. Окремі ділянки слизової оболонки вкриті миготливим епітелієм, що сприяє механічному видаленню мікроорганізмів з її поверхні. Нормальна мікрофлора, яка заселяє шкіру і слизові оболонки, є антагоністом для патогенної. Важливу захисну роль відіграють лізоцим, що є практично у всіх тканинах, шлунковий сік і травні ферменти. Вагомий неспецифічний захист складають фагоцитарна система, комплемент, лейкіни, інтерферон та ін.

 

№ 5

СТРУКТУРА ІМУННОЇ СИСТЕМИ

—                  До центральних органів імунної системи належать: кістковий мозок і тимус.

—                  до периферичних: селезінка і скупчення лімфоїдної тканини на периферії (лімфатичні вузли, селезінка, фолікули, мигдалики)

 

 

№ 6

ІМУНІТЕТ –

—                  властивість організму оберігати свою антигенну постійність впродовж життя завдяки несприятливості до інфекційних агентів, яким властива генетична гетерогенність.

Розрізняють такі ФОРМИ ІМУНІТЕТУ:

 

—                  Антибактеріальний — дія на збудника (бактерію)  клітинних і гуморальних факторів у крові і лімфоїдно-макрофагоцитальній системі. 

—                  Противірусний — виробництво інтерферону, інгібіторів, підвищення температури, прискорення обміну речовин, фагоцитоз, утворення антитіл.

—                  Антитоксичний — знешкодження екзотоксинів антитоксинами.

—                  Протипухлинний — руйнація пухлинних клітин сенсибілізованими до них фагоцитами.

—                  Протипаразитарний — підвищення активності фагоцитів, які поглинають дрібних паразитів.

—                  Трансплантаційний — відторгнення трансплантатів. Під час пересадки якогось органа навколо нього виникає скупчення клітин-лімфоцитів і макрофагів, які атакують його. Тому донор і реципієнт повинні завжди бути імунологічне сумісні. проти

 

№ 7

Види імунітету

Природжений

—       видовий (люди не заражаються багатьма хворобами тварин)

—       трансплацентарний (материнський) — зумовлений наявністю у новонароджених антитіл, отриманих від імунної матері через плаценту або з молоком

Набутий

—       природній (стерильний, нестерильний) — виникає після перенесення гострих інфекцій

—       штучний:

активний — створюється організмом у відповідь на введену вакцину

пасивний — після введення імунної сироватки чи імуноглобуліну, що містять антитіла до певного збудника

 

№ 8

КОЛЕКТИВНИЙ ІМУНІТЕТ

несприйнятливість суспільства до інфекційних хвороб.

—                  Створюється внаслідок перенесеної епідемії або завдяки масовій вакцинації населення і досягненню високого матеріального та культурного рівня (забезпечення якісним харчуванням, житлом, екологічне благополуччя тощо).

—                  Вакцинацію можна вважати успішною, якщо після неї в колективі не менше 95 % осіб набуває повноцінного імунітету. За таких умов створюється достатній імунний прошарок населення (частка осіб, які несприйнятливі до певної інфекційної хвороби), що стає на заваді появи нових випадків хвороби.

 

№ 9

ВИДИ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

—                  Планова (щеплення роблять незалежно від рівня захворюваності на відповідну інфекційну недугу)

—                  Екстрена

—                  (щеплення за епідемічними показаннями здійснюють при загрозі або виникненні несприятливої епідемічної ситуації (особливо небезпечні інфекції, грип),

—                  при спілкуванні нещепленої (сприйнятливої) особи з джерелом збудника (щеплення в осередках інфекційних хвороб),

—                  при виїзді особи в епідемічну неблагополучну територію,

—                  щеплення проти правця і сказу.

 

№ 10

МЕДИЧНІ ІМУНОБІОЛОГІЧНІ ПРЕПАРАТИ (МІБП)

—                  вакцини, які утворюють активний імунітет,

—                  імунні сироватки та імуноглобуліни, що забезпечують пасивний захист,

—                  бактеріофаги, які викликають лізис бактерій;

—                  цитокіни (інтерферон та інші біологічні імуностимулятори).

 

№ 11

ВИМОГИ ДО ВАКЦИН (препарати, що містять а/г збудників) ТА АНАТОКСИНІВ (препарати, що містять екзотоксини збудників)

—                  специфічність,

—                  імуногенність,

—                  відсутність побічних небажаних ефектів,

—                  стабільність і тривалість у зберіганні

—                  зручність у використанні,

—                  високі показники імунологічної та епідеміологічної ефективності,

—                  низька собівартість.

 

№ 12

ВИДИ ВАКЦИН (залежно ві способу приготування)

—                  живі,

—                  інактивовані корпускулярні (цільновіріонні),

—                  хімічні,

—                  генно-інженерні,

—                  векторні рекомбінантні,

—                  рослинні,

—                  ДНК-плазмідні,

—                  мукозальні вакцини.

 

№ 13

ЖИВІ ВАКЦИНИ ( туберкульоз, поліомиєліт (ОПВ), кір, краснуха, епідемічний паротит, грип, сказ, бруцельоз, висипний тиф, гарячка Ку, жовта гарячка, сибірка, туляремія, чума)

—                  Біологічна основа — авірулентні штами мікроорганізмів, які отримують шляхом селекції з циркулюючих атенуйованих штамів у довкіллі або у людей, чи шляхом тривалих пасажів у несприятливих умовах, що приводить до зникнення патогенності при збереженій імуногенності.

—                  Перевагою таких вакцин є повноцінність і тривалість імунної відповіді на введення препарату, яка аналогічна до такої при постінфекційному імунітеті.

—                   Для створення міцного імунітету в багатьох випадках достатньо однієї ін’єкції вакцини.

—                  Більшість живих вакцин випускається у сухому ліофілізованому вигляді, мають достатньо тривалий (рік і більше) термін придатності, заморожування не впливає на їх активність.

—                  Живі вакцини не мають консервантів, при роботі з ними слід суворо дотримуватися правил асептики.

—                  Недоліки —

ретельне дотримання температурного режиму зберігання (4-8 °С),

загроза реверсії в дикий штам, з чим пов’язані тяжкі ускладнення  в  поствакцинальному періоді.

 

№ 14

ВБИТІ (ІНАКТИВОВАНІ) КОРПУСКУЛЯРНІ (ЦІЛЬНОВІРІОННІ) ВАКЦИНИ

 гепатит А, герпес, грип, кашлюк, кліщовий енцефаліт, лептоспіроз, поліоміеліт (ИПВ), холера, черевний тиф, сказ

—                  отримують шляхом хімічного чи фізичного знезараження мікроорганізмів.

—                  Крім захисних (протективних) антигенів у препаратах міститься значний баласт бактерійних клітин (віріонів), з чим пов’язана реактогенність препаратів.

—                  Вакцини повинні зберігатися при температурі 4-8 °С, заморожування рідких вбитих вакцин веде до зменшення активності препаратів і підвищення їх реактогенності за рахунок переходу деяких компонентів у рідку фазу.

—                  Нижча ефективність порівняно з живими вакцинами, однак повторне введення створює достатньо стійкий імунітет, що захищає щеплених від захворювань або забезпечує менш тяжкий їх перебіг.

 

№ 15

ХІМІЧНІ ВАКЦИНИ

—                  містять протективні антигенні детермінанти (значно менше баластних речовин)

—                  стійкість до впливу факторів довкілля

—                  висока безпека та можливість використовуватися у різних асоціаціях, спрямованих одночасно проти ряду інфекцій

—                  слабка їх реактогенність

—                  слабка імуногенність, потреба додавання ад’юванту та багаторазового введення.

 

№ 16

ГЕННО-ІНЖЕНЕРНІ ВАКЦИНИ

—                  Отримують шляхом біотехнології при пересадці генів, що кодують протективні антигени певних збудників, у живі атенуйовані штами вірусів, бактерій, дріжджів чи еукаріот.

—                  Кінцевий продукт (антиген) отримують шляхом екстракції з культурального середовища або препаруванням зі штаму-продуцента (вакцина проти гепатиту В). У разі, якщо штам-продуцент використовується як вакцинний штам без препарування антигенів, то вакцина належить до векторних рекомбінантних вакцин.

—                  Рекомбінантні вакцини безпечні і достатньо ефективні, можуть бути використані для розробки комплексних вакцин, які створюють імунітет одночасно проти декількох інфекцій.

 

№ 17

ДНК-ВАКЦИНИ

—                  представлені плазмідними ДНК, які кодують протективні антигени. Імунна відповідь на такі вакцини забезпечується за рахунок внутрішньоклітинного синтезу антигенів і за ефективністю подібна до такої при використанні живих вакцин.

—                  позбавлені можливості реверсії в дикий штам. За прогнозами це вакцини майбутнього проти ВІЛ-інфекції, сказу, грипу, гепатиту В і С, герпесу, папіломавірусної інфекції, туберкульозу, малярії тощо. Зараз це найефективніші вакцини при внутрішньолікарняних інфекціях.

 

№ 18

РОСЛИННІ ТРАНСГЕННІ ВАКЦИНИ

—                  Теорія про їх отримання вперше була запропонована у 1995 р. C. Arntzer та співавт., яка полягала у використанні трансгенних рослин. Поїдання рослин, що містили пересаджені гени мікроорганізмів, викликало в експериментальних тварин синтез специфічних антитіл.

—                  Основна перевага  — оральний спосіб імунізації та високий економічний ефект від використання вакцин..

 

№ 19

МУКОЗАЛЬНІ ВАКЦИНИ  — препарати, що забезпечують синтез антитіл проти білків-адгезинів бактерійних клітин (вібріонів), внаслідок чого не може відбутися колонізація слизових оболонок цими збудниками (холера, токсигенні штами E. coli, вірус простого герпесу, пневмокок). При введенні інтраназально і перорально вони забезпечують високі титри синтезу IgA.

 

№ 20

АНАТОКСИНИ

—                  – знезаражені бактерійні екзотоксини внаслідок дії формаліну при підвищеній температурі зі збереженими антигенними й імуногенними властивостями,

—                  використовуються для активної профілактики токсинемічних інфекцій;

—                  притаманна висока профілактична ефективність при дворазовому введенні, яка сягає 95-100 %, а також збереження стійкої імунної пам’яті;

—                   відносно низька реактогенність;

—                  широке використання проти дифтерії, правця, гангрени, ботулізму, холери, стафілококової та синьогнійної інфекцій;

—                   забезпечення формування антитоксичного імунітету (поступається імунітету, утвореному після перенесеного захворювання),

—                  не запобігають формуванню бактеріоносійства.

 

№ 21

КОМПЛЕКСНІ ВАКЦИНИ

—                  Є два методи комбінування вакцин: справжня комбінація (змішування) вакцин, а в разі несумісності антигенів – використання двокамерних шприців з послідовним введенням компонентів.

—                   Комплексні хімічні вакцини та анатоксини можуть бути адсорбовані на гідраті закису алюмінію або фосфаті кальцію (сьогодні використовується АКДП (адсорбована кашлючно-дифтерійно-правцева) вакцина, інфлувак – грипозна вакцина з трьох штамів, менінгококова (4 сероваріанти), пневмококова (23 сероваріанти), поліомієлітна (3 сероваріанти), priorix (кір + епідемічний паротит + краснуха) тощо).

 

№ 22

ІНФАНРІКС ІПВ

—       Ацелюлярна вакцина для профілактики:

    – дифтерії

    – кащлюку

    – правця

    – поліомієліту

—        Склад:

ДT, СT, 3 Ag кашлюку(КT+ФГA+ПРT),  3 інактивованих віруси поліомієліту (тип 1, 2, 3)

Схема вакцинації:

3-4-5-18 міс в\м

 

№ 23

ІНФАНРІКС ПЕНТА

—       Ацелюлярна вакцина для профілактики:

    – дифтерії

    – кащлюку

    – правця

    – поліомієліту

    – гепатиту В

—       Склад:

ДT, СT, 3 Ag кашлюку(КT+ФГA+ПРT),  3 інактивованих віруси поліомієліту (тип 1, 2, 3), очищений HBsAg

Схема вакцинації:

3-4-5-18 міс в\м

 

№ 24

ІНФАНРІКС ГЕКСА

—       Ацелюлярна вакцина для профілактики:

    – дифтерії

    – кащлюку

    – правця

    – поліомієліту

    – гепатиту В

 – Hib – інфекції

—       Склад:

ДT, СT, 3 Ag кашлюку(КT+ФГA+ПРT),  3 інактивованих віруси поліомієліту (тип 1, 2, 3), очищений HBsAg, ПРФ

Схема вакцинації:

3-4-5-18 міс в\м

 

№25

ВАРІЛРІКС

—       Вакцина для профілактики вітрянки

—       Склад – ослаблений вірус вітрянки

—       Захищає від оперізувального герпесу в майбутньому

—       Схема вакцинації:

п\к

 – 9 міс -12 років – 1 доза

 – з 13 років – 2 дози з інтервалом 6 тиж.

 

№26

ХІБЕРІКС

—       Вакцина для профілактики інфекції, збудником якої є

Haemophilus influenzae type b

—       Можливе змішування в одному шприці з Інфанріксом

(є розчинникрм)

—       Схема вакцинації:

3-4-5-18 міс в\м

 

№ 27

ХАВРІКС 720/1440

—       Вакцина для профілактики гепатиту А

—       Склад – інактивований вірус гепатиту А

—       Схема вакцинації:

в\м  – 1-18 років – Хаврикс 720

 – з 19 років – Хаврикс 1440

     Ревакцинація через 6-12 мес

Премія Галена в Іспанії, Бельгії, Франції та Великобританії, Європейська премія

 

№ 28

ЕНЖЕРІКС

—       Вакцина для профілактики гепатиту В

—       Склад – очищений HBsAg вирусу гепатиту В

—       Схема вакцинації:

в\м 0-1-6 міс / 0-1-2-12 міс

—       Дози:

 – до 19 років – 0,5 мл

 – с 19 років – 1 мл

—       Премія Галена в Бельгії

 

№ 29

Твінрікс

—       Вакцина для профілактики гепатиту А і В

—       Склад – інактивований вірус гепатиту А і очищений HBsAg гепатиту В

—       Схема вакцинації: в\м

 – 1-16 років – 1 доза 1 мл, через 6-12 міс 2-я доза

 – с 16 лет – 0-1-6 міс

 

№ 30

ФАЗИ РОЗВИТКУ ПІСЛЯВАКЦИННОГО ІМУНІТЕТУ

—                  характерні як для утворення антитіл, так і для формування клітинного імунітету.

—                  Перша, латентна фаза – інтервал між введенням антигену і появою антитіл, цитотоксичних клітин та ефекторів гіперчутливості сповільненого типу  (триває протягом декількох діб).

—                  Друга, фаза росту – накопичення антитіл та імунокомпетентних клітин у крові. Її тривалість для різних антигенів становить від 4 діб до 4 тиж. Швидке збільшення кількості антитіл у відповідь на корову вакцину дозволяє використовувати її для профілактики кору протягом 3 діб після контакту з джерелом збудника. В інших випадках, коли період формування захисного титру антитіл перевищує інкубаційний період хвороби, постекспозиційна профілактика неефективна. Наприклад, при кашлюку та дифтерії фази росту тривають відповідно 2 і 3 тиж.

—                  Фаза зниження імунітету спочатку досить швидкоплинна, пізніше сповільнюється, розтягуючись на декілька років або десятиріч. Рівень антитіл класів IgM, IgА знижується швидше, ніж титри антитіл класу IgG. Чим швидше слабне імунітет, тим частіше необхідно вводити бустерні дози вакцини для підтримки напруженого імунітету.

 

№ 31

БУСТЕРНІ ДОЗИ ВАКЦИН – додаткові дози для посилення вироблення активного імунітету після першого щеплення

—       Більшість вакцин за календарем щеплень слід вводити 2 і більше разів.

—       Первинна вакцинація може складатися з декількох доз вакцинації, інтервали між дозами суворо регламентовані.

—       Ревакцинацію можна проводити через рік і, навіть, декілька років.

—       Інтервал між введенням вакцин має бути не меншим ніж 4 тиж.

 

№ 32

для  ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ МІБП

Передбачено функціонування спеціальної системи «холодового ланцюга»:

—       спеціально навчений персонал з обслуговування холодильного обладнання,

—       правильне зберігання і постачання МІБП нижчестоячих структурних підрозділів;

—       холодильне обладнання для зберігання і транспортування МІБП при оптимумі температур;

—       механізм контролю з дотримання температурного режиму на етапах холодового ланцюга.

 

№ 33

ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ВАКЦИН

—       до кожної упаковки вакцини має бути доступ охолодженого повітря;

—       використовується передусім препарат з найменшим терміном зберігання;

—       у морозильній камері зберігаються лише живі вакцини, які потребують температури – 20 °С, решта – у холодильнику (+2… +8  С).

 

№ 34

ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ВАКЦИН (ПРОДОВЖЕННЯ)

—       транспортування у термоконтейнерах разом з холодовими елементами. Завантаження і розвантаження вакцин у термоконтейнери при кімнатній температурі має тривати не більше 5-10 хв.

—       має зберігатися місячний запас МІБП від потреби закладу.

—       При отриманні нової серії вакцини перевіряють фізичні властивості: колір, прозорість, осад, наявність етикеток і цілісність ампул (флаконів).

—       При виявлені 20 % і більше препарату, що не відповідає вимогам інструкції, МІБП повертається поставнику.

 

№35

ПРЕПАРАТИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПАСИВНОГО ІМУНІТЕТУ

ГОМОГЕННІ ІМУНОГЛОБУЛІНИ

—       містять до 95 % IgG, які отримують із сироваток чи плазми крові здорових людей. Це препарати з вмістом специфічних імуноглобулінів щодо конкретних збудників (протиправцевий, протигрипозний, протиботулінічний, проти кліщового енцефаліту) або проти багатьох збудників інфекційних хвороб (імуноглобулін людини нормальний).

—       Вводяться внутрішньом’язово чи внутрішньовенно, період напіввиведення становить приблизно 4 тиж.

 

№ 36

ПРЕПАРАТИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПАСИВНОГО ІМУНІТЕТУ

Гетерогенні сироватки – препарати для профілактики і лікування вірусних (сказ, кліщовий енцефаліт), бактерійних (лептоспіроз, сибірка), токсинемічних (правець, дифтерія, ботулізм) інфекцій)

—       отримують з крові багаторазово вакцинованих тварин,

—       водяться лише внутрішньом’язово за методом Безредки, враховуючи ризик розвитку тяжких поствакцинних ускладнень (анафілактичний шок, сироваткова хвороба),

—       мають удвічі коротший період напіввиведення з організму. 

 

№ 37

ПРАВИЛА ВВЕДЕННЯ ГЕТЕРОГЕННИХ СИРОВАТОК

—       Проба на чутливість до чужорідного білка:  0,1 мл сироватки розведеної 1:100 в/ш (негативна, якщо через 20-30 хв діаметр набряку і/або почервоніння  не >1 см).

—       При негативній пробі – п/ш  0,1 мл нерозведеної сироватки ® 0,2 мл (через 30 хв) ® вся доза в/м (через 1-1,5 год)

—       При позитивній пробі препарат вводять тільки за життєвими показами: сироватка 1:100 п/ш  послідовно 0,5 мл ® 2 мл ® 5 мл ® нерозведена сироватка 0,1 мл ® 1 мл (інтервали між введенням 30 хв), за відсутності реакції ® вся доза (через 1-1,5 год).  Призначають антигістамінні препарати,  при потребі сироватку вводять під наркозом.

—       За необхідності повторного введення сироватки через 72 години її вводять знову за методом Безредка.

 

№ 38

КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ

—       щеплення за віком (проти туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, дифтерії, правця, краснухи, кору, епідемічного паротиту, гепатиту В)

—       щеплення за станом здоров’я  — є обов’язковими для пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжкого перебігу інфекції, щеплення проти яких не передбачені в плані щеплень за віком)

—       щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та

—       епідемічними показаннями 

 

№ 39

КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ

—       Проти гепатиту В

     1-й день – 1 міс – 6 міс

—       Проти туберкульозу

     3-7-й день – 7 років – 14 років

—       Проти дифтерії, кашлюку, столбняка

     3-4-5-18 міс 

—       Проти дифтерії, правця

     6-14-18 років — 23 роки, далі кожні 10 років

—       Проти поліомієліту 3-4-5-18 міс – 6-14 років

—       Проти гемофільної інфекції (Ніb) 3-4-5-18 міс

—       Проти кору, краснухи, эпидемічного паротиту

     1-6-15 років (краснухи – дівчатам, паротиту – юнакам)

 

№ 40

ПІДГОТОВКА ПЛАНОВИХ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ

—       1) ті, що проводять до вакцинації (збір даних про чисельність і віковий склад населення, складання річних і місячних планів вакцинації; оснащення кабінетів для щеплень і забезпечення їх щепними препаратами, обладнанням, інструментарієм, медикаментами і документацією; укомплектування, навчання персоналу);

—       2) під час щеплень (медичний огляд осіб; безпосереднє виконання щеплень і нагляд за щепленими впродовж 1-2 год; оцінка щепних реакцій; внесення даних про щеплення до відповідних облікових документів; інактивація залишків вакцини й обробка інструментарію)

—       3) після щеплень (медичний нагляд понад 1,5 год після вакцинації, а також через 1-2 доби удома або в організованому колективі).

 

 

№41

—       Правила проведення вакцинації

—       Мінімальний час між щепленням і попереднім гострим захворюванням чи загостренням хронічного повинен бути не меншим ніж 1 міс. Але при легких формах гострих захворювань (риніт), цей проміжок може бути скорочений до 2 тиж.

—       У близькому оточенні пацієнта не повинно бути хворих на ГРВІ.

—       Перед вакцинацією слід з’ясувати самопочуття, провести огляд та термометрію.

—       За показаннями перед щепленням може бути проведене обстеження та консультація фахівця (для уточнення характеру й фази захворювання).

 

№42

ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ВАКЦИНАЦІЇ

—       Імунопрофілактику здійснює спеціально підготовлений з вакцинопрофілактики медичний персонал (щеплений проти дифтерії, кору, епідемічного паротиту, гепатиту В і грипу) у щепних кабінетах .

—       Вакцинацію проводять пацієнту в лежачому або сидячому положенні з метою уникнення його непритомності

—       Перед процедурою обов’язково перевіряється наявність інструкції, маркування на упаковці та цілісність флаконів, відсутність сторонніх включень.

—       Всі ампули чи флакони, що містять залишки невикористаних вакцин, а також інструмент, який використовувався для щеплень, знезаражують шляхом кип’ятіння протягом 1 год (сибірка – 2 год), або замочування у дезінфекційних розчинах (3-5 % хлорамін – 1 год, 6 % перекис водню – 1 год) чи автоклавують.

 

№ 43

СПОСОБИ ВВЕДЕННЯ ВАКЦИН

—       Внутрішньом’язово — вакцини вводять дорослим у дельтоподібний м’яз, а дітям до 1,5 років – у передньолатеральну поверхню стегна.

—       Підшкірно — у підлопаткову ділянку або у верхню третину зовнішньої поверхні плеча.

—       Внутрішньошкірно – на межі верхньої і середньої зовнішньої поверхні плеча (БЦЖ) або у внутрішню поверхню середньої третини передпліччя (туберкулін, інші алергени).

—       Скарифікаційно – внутрішня поверхня передпліччя (метод застосовують при щепленнях живими бактерійними вакцинами – чумна, сибіркова, гарячки Ку, бруцельозна, туляремійна

—        Перорально вводять у рідкій (поліомієлітна) чи таблетованій (натуральна віспа, холера, чума) формі МІБП натще.

 

№ 46

МЕДИЧНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ВАКЦИНАЦІЇ

ПОСТІЙНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ

—                   Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку.

—                   Алергія на будь-який компонент вакцини.

—                   Захворювання нервової системи, що прогресують, гідроцефалія та гідроцефальний синдром у ступені декомпенсації, епілепсія, епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць та частіше.

—                   Первинний  імунодефіцитний стан, імуносупресія, злоякісні новоутворення.

—                   Вагітність.

—                    

 

№ 47

—                   Для БЦЖ-вакцини  – вага дитини менше 2 000 г і колоїдний рубець на попередню дозу препарату.

—                   Для живої корової, живої паротитної моновакцин і тривакцини (кір, паротит, краснуха) протипоказанням є тяжкі реакції на аміноглікозиди та анафілактичні реакції на гетерогенний білок.

 

ТИМЧАСОВІ ПРОТИПОКАЗАННЯ.

—                   гострі захворювання та загострення хронічних недуг.

 

№ 48

ПІСЛЯВАКЦИНАЛЬНІ РЕАКЦІЇ

—       – це клінічні та лабораторні ознаки нестійких патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення.

—       Реакції бувають місцеві та загальні, в тому числі сильні.

—       Сильною місцевою реакцією в місці введення препарату вважається набряк м’яких тканин більше 50 мм у діаметрі, інфільтрат більше 20 мм, гіперемія більше 80 мм у діаметрі.

Сильні загальні реакції характеризуються підвищенням температури тіла ≥ 39^оС.

 

№ 49

ПІСЛЯВАКЦИНАЛЬНІ РЕАКЦІЇ

—       Підвищення температури < 39^º С.

—       Підвищення температури ≥ 39^° С (сильна загальна).

—       Біль, набряк м’яких тканин ≥ 50 мм, гіперемія у місці введення  ≥80 мм, інфільтрат ≥20 мм (сильна місцева).

—       Лімфоаденопатія.

—       Головний біль.

—       Дратівливість, порушення сну.

—       Висипання неалергічного ґенезу.

—       Анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея.

—       Катаральні явища.

—        Міальгія, артралгія.

—        Транзиторна тромбоцитопенія.

 

№ 50

ПІСЛЯВАКЦИНАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ

 – це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень у стані здоров’я (частота – 1:100 000 щеплених):

—       Післяін’єкційний абсцес.

—        Анафілактичний шок та анафілактоїдна реакція.

—       Алергічні реакції (набряк Квінке, висипка по типу кропивниці, синдром Стівенса-Джонсона, Лайєла).

—       Фебрильні судоми.

—       Судоми афебрильні.

—       Підшкірний холодний абсцес.

—       Поверхнева виразка понад 10 мм.

—       Регіональний лімфаденіт(и).

—       Келоїдний рубець.

—       Генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт.

№ 52

Приклади вакцинних ускладнень.

Анафілактичний шок – алергічна реакція на компоненти вакцин (недотримання протипоказів, невиявлена алергія), характеризується різким падінням артеріального тиску і порушенням серцевої діяльності. Виникає, як правило, в перші 30 хвилин після проведеного щеплення, вимагає реанімаційних заходів. У дітей аналогом анафілаксії є колапс

Судоми без підвищення температури тіла (афебрильні судоми) – зустрічаються при вакцинації АКДП-вакцинами (1 на 30-40 тис. щеплень). На відміну від фебрильних судом, викликаються подразненням певних ділянок мозку і мозкових оболонок вакцинними антигенами чи реакцією на них.

Енцефалітна реакція (серозний менінгіт) – зустрічається з частотою 1 на 10 тис. щеплень, ускладнення вакцинації проти кору і паротиту. Виникає внаслідок подразнення вакцинними вірусами мозкових оболонок. Проявляється головними болями, неврологічними симптомами, однак минають без всяких наслідків.

 

№ 58

ФАКТОРИ СХИЛЬНОСТІ ДО ПІСЛЯВАКЦИННИХ УСКЛАДНЕНЬ

 

—                   Наявність у дитини ознак ураження нервової системи, особливо таких як гіпертензивний, гідроцефальний, судомний синдроми, які можуть проявлятися разом.

—                   Будь-які форми алергічних проявів.

—                   Частота, тривалість, характер гострих захворювань, особливості перебігу хронічних недуг.

—                   Наявність в анамнезі патологічних реакцій на попередні щеплення.

 

№ 59

Профілактика поствакцинних ускладнень

Профілактика поствакцинних ускладнень відіграє важливу роль в активній імунізації дітей. Жодна з використовуваних вакцин не є повністю ареактогенною. Тому заходи профілактики таких ускладнень продовжують активно розробляти.

Тому для запобігання таким ускладненням передусім слід виділити такі:

·                   суворе виконання техніки вакцинації;

·                   ретельний відбір осіб для щеплень з урахуванням протипоказань;

·                   виконання інструкцій з транспортування та зберігання вакцин;

·                   дотримування доз, схем введення препаратів, інтервалів між щепленнями.

 

СПИСАННЮ І ЗНИЩЕННЮ ПІДЛЯГАЄ ВАКЦИНА:

– з порушеним терміном придатності;

– яка зберігалась з порушенням “холодового ланцюга”;

– із зовнішніми властивостями, що змінилися, які не визначені в Інструкції про використання даної вакцини (наявність осаду, сторонніх предметів, зміна кольору і прозорості та ін.).

Для списання препаратів, непридатних до застосування, створюється комісія в складі 3 чоловік, яка складає акт списання і знищення вакцин.

Знищення вакцини проводиться у тому самому приміщенні, де вона зберігається.

ПРАВИЛА ЗНИЩЕННЯ ВАКЦИНИ.

Ампули і флакони з інактивованими і рекомбінантними вакцинами розкриваються, виливаються в раковину, скло викидається в ємність для сміття без додаткового знезаражування.

Ампули і флакони з живими вакцинами після розкриття вкладають у дезінфекційний розчин на 1 годину або інший термін, визначений в регламенті із застосування дезінфекційних засобів, потім виливають у раковину, скло викидають в ємність для сміття.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Що таке імунопрофілактика?

2.     Що таке сприйнятливість та резистентність макроорганізму?

3.     Перерахуйте фактори неспецифічної резистентності.

4.     Структура  імунної системи.

5.     Що таке імунітет, форми імунітету.

6.     Види імунітету.

7.     Види імунопрофілактики.

8.     Що таке медичні імунобіологічні препарати (МІБП)?

9.     Вимоги до вакцин та анатоксинів.

10. Види вакцин.

11. Що таке анатоксини?

12. Фази розвитку післявакцинного імунітету.

—        

—       Контрольні питання (продовження)

13. Що таке бустерні дози вакцин?

14. Правила  зберігання і транспортування МІБП.

15. Правила зберігання вакцин.

16. Препарати для створення пасивного імунітету.

17. Правила введення гетерогенних сироваток.

18. Календар профілактичних щеплень.

19. Правила проведення вакцинації.

20. Способи введення вакцин.

21. Медичні протипоказання до вакцинації.

22.  Післявакцинні ускладнення.

23. Правила знищення вакцини

 

[email protected]