МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ  З ГІГІЄНИ У ФАРМАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (провізори, 6 год.)

ЗАНЯТТЯ № 1

Теми: 1. Введення в гігієну. Методи гігієнічних досліджень. Організація навчально-дослідницької роботи студентів.

 2. Гігієна повітряного середовища. Визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, атмосферного тиску, напрямку і швидкості руху повітря. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.

3. Гігієнічна оцінка освітлення. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.

Мета: 1. Засвоїти знання про гігієну як науку, її мету, завдання, значення знань з гігієни для фармацевтів різного профілю.

2. Засвоїти класифікацію методів, що використовуються в гігієні для дослідження навколишнього середовища та його впливу на здоров’я населення.

3. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки параметрів температури, атмосферного тиску, відносної вологості напрямку і швидкості руху повітря в приміщеннях.

4. Навчити студентів оцінювати результати інструментальних вимірювань та на  їх основі дати гігієнічну оцінку природному та штучному освітленню приміщень.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

Гігієна, як основна профілактична дисципліна, займає важливе місце в системі медичної освіти. Знання гігієни необхідне лікареві та фармацевту для ефективної профілактичної діяльності з охорони і оздоровлення довкілля, для покращення санітарного стану міст і сіл, жителів, умов праці, відпочинку і лікування, виховання дітей та підлітків, для раціоналізації харчування населення на наукових засадах тощо. Все це дасть змогу зробити розвиток людського організму більш повноцінним, життя найбільш сильним, старіння найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою.                                                                             – за виразом англійського гігієніста Е. Паркса.

Повітря аптек і аптечних закладів, житлових, виробничих і інших приміщень характеризується рядом фізичних параметрів, до числа яких можна віднести температуру, вологість, швидкість руху повітря і ряд інших. Всі вони характеризують умови перебування людини в приміщенні і можуть позитивно, чи негативно впливати на здоров’я.

          Швидкість і напрям руху є складним компонентом характеристики мікрокліматичних і кліматичних умов. Швидкість руху повітря (вітру), що вимірюється в метрах на секунду, має великий вплив на тепловіддачу людини й провітрювання приміщень. Крім цього, повітря, рухаючись, діє на рецептори, рефлекторно впливаючи на нервово-психічний стан людини. Помірний вітер бадьорить, а сильний діє подразнююче. Повторюваність вітрів на протязі певного періоду, сезону може характеризувати клімат певної місцевості. Для цього служить певний показник – “роза вітрів” – векторна діаграма, що характеризує режим вітру в даній місцевості за багаторічними спостереженнями.

Видима частина сонячного спектру має велике біологічне і фізіологічне значення. Денне світло сприятливо впливає на психічний стан людини, особливо хворої. Під дією світла посилюється обмін речовин в організмі, здійснюється синтез деяких вітамінів. Режим освітленості впливає на регуляцію біологічних ритмів. Інтенсивність освітленості робочого місця має значення для профілактики порушення зору. Нераціональне освітлення сприяє розвитку короткозорості, знижує розумову працездатність.У випадку недостатнього природного освітлення (у вечірній час, при  поганій погоді), а також для створення додаткового інтенсивного освітлення на робочому місці повинні  використовуватися джерела штучного освітлення.

 

Методика виконання практичної роботи. 9.⁰⁰-12.⁰⁰ год.

І. Тема № 1. “Введення в гігієну. Методи гігієнічних досліджень. Організація навчально-дослідницької роботи студентів.:

          На занятті студенти знайомляться  із кафедрою, її історією, напрямками наукових досліджень, лабораторіями, з формою ведення протоколу, переписують тематичний план занять на семестр, з джерелами інформації, рекомендованими для вивчення загальної гігієни. У протоколах фіксують визначення гігієни як науки, основні її завдання, зміст, види діяльності фармацевта та лікаря, що вимагають знання гігієни. Вивчають класифікацію методів гігієнічних досліджень, що застосовують в гігієні. Знайомляться із об’ємом  та переліком робіт із самостійної позааудиторної та навчально-дослідницької робіт. Засвоюють основні правила поведінки та техніки безпеки під час занять на кафедрі.

Додаток 2

                                    Завдання гігієни

1. Вивчення закономірностей впливу чинників довкілля і соціальних умов на організм людини (на її здоров’я ). Застосовують методи  епідеміологічних, інструментальних досліджень та натурного спостереження.

2. Вивчення стану довкілля з огляду на його потенційну та реальну небезпеку як для здоров’я населення, так і для об’єктів навколишнього середовища. Використовують методи санітарного обстеження з наступним санітарним описом та інструментально-лабораторні методи.

3. Наукове обгрунтування оптимальних і гранично допустимих параметрів  чинників довкілля на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини.

4. Впровадження гігієнічних нормативів і рекомендацій у практику, перевірка їх                            ефективності і подальше їх вдосконалення.

5. Науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої  та віддаленої перспективи  розвитку окремих регіонів чи країни в цілому. Застосовується  багатофакторний  аналіз та електронно-обчислювальна техніка.

ІІ. Тема № 2 “Гігієна повітряного середовища. Визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, атмосферного тиску, напрямку і швидкості руху повітря. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.”

Робота 1. Визначення температури повітря

          Температуру повітря вимірюють спиртовим або ртутним термометром з динамічним і градуйованим у градусах Цельсія стовпчиком. Температуру повітря в приміщенні визначають в зоні ніг людини (0,1 м від підлоги), коли людина лежить чи сидить на ліжку (0,8 м від підлоги), і в ділянці голови, коли людина стоїть (1,5 м від підлоги). Ще одна точка вимірювання знаходиться на рівні 50 см від стелі, що дає змогу робити висновок про конвекційні течії в приміщенні за рівномірністю нагрітих мас повітря. В умовах лікарні друга точка вимірювання повинна відповідати рівню ліжка, на якому лежить хворий, і, отже, знаходиться на рівні 80-90 см від підлоги.

          Для вимірювання температури термометр підвищують на штативі, стояку, в місці визначення. Не раніше ніж через 10 хв після встановлення приладу записують показник  термометра. Користуючись ртутним термометром, відлік показників роблять по уявній лінії, дотичній до опуклої частини меніска,  спиртовим термометром – по лінії, дотичній до найнижче розміщеної частини меніска.

          Згідно санітарним нормам № 4088-86 – зміни температури повітря по горизонталі робочої зони, а також протягом робочого часу  допускаються до 4 ⁰С – при легких роботах, до 5 ⁰С – при роботах середньої важкості і до 5 ⁰С – при важких роботах. , по вертикалі – 2,5 ⁰С. Допустимі коливання температури протягом доби для цегляних будівель становлять 2 ⁰С і дерев’яних – 3 ⁰С.

          При визначенні температури навколишнього повітря термометр треба захищати від сонячних променів екранами з картону або фанери, встановлюючи їх так, щоб вони затримували сонячну радіацію і не перешкоджали руху повітря навколо термометра. Швидше і точніше можна виміряти температуру за допомогою сухого термометра, аспіраційного психрометра.

          Оптимальні мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при довготривалому і систематичному впливові на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без перенавантаження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

          Допустимі мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які можуть викликати зміни теплового стану організму, що надходить та швидко нормалізуються і супроводжуються навантаженням механізмів терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатись дискомфортні теплові відчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Робота 2. Визначення атмосферного тиску

          Атмосферний тиск вимірюють барометром.

          Ртутний сифонний барометр складається з довгої вертикальної трубки. Верхній кінець трубки запаяний, а нижній загнутий, кінець відкритий. Прилад заповнений ртуттю. Барометричний тиск визначають шляхом відліку висоти ртутного стовпчика в довгому, а потім в короткому коліні і додають цифри.

          Ртутно-чашковий барометр складається із вертикальної трубки, наповненої ртуттю, також запаяний зверху і відкритий знизу. Нижній кінець трубки поміщений в чашку з ртуттю. Додатково до основної шкали барометра є інша рухома шкала-ноніус, що дозволяє вимірювати тиск з точністю до десятих частинок міліметра. При вимірюванні тиску необхідно встановити з допомогою гвинта нульову поділку ноніуса на одній лінії з вершиною меніска ртутного стовпчика.

          Металевий барометр анероїд.  Основною частиною анероїда є підковоподібний металевий резервуар з порожниною, з якої взяте повітря. При зміні тиску змінюються об’єм і форма резервуару, що з допомогою важелів передається стрілці, що рухається по циферблату і вказує відповідну поділку.

          Барограф використовують для безперервних спостережень за коливаннями атмосферного тиску. Стрілка приладу з’єднана з металевим анероїдом, який складається з кількох анероїдних резервуарів, сполучених один з одним.  При  підвищенні тиску стрілка піднімається, а при зниженні опускається. Барограф треба звіряти з ртутним барометром.

 Робота 3.  Визначення відносної вологості повітря

          Відносну вологість повітря визначають за допомогою станційного або аспіраційного психрометра. Останній – портативний, дає точніші результати.

          Станційний психрометр (психрометр Августа) складається з двох однакових ртутних або спиртових термометрів закріплених поряд на штативі. Резервуар одного з термометрів, що називається вологим, обгорнутий кусочком тоненької тканини (батисту, марлі), вільний кінець якої опущений у скляночку з дистильованою водою, що знаходиться на 3-4 см нижче резервуара термометра.

          Принцип дії психрометра такий: з поверхні мокрої тканини, що оточує резервуар термометра, відбувається випаровування води, у зв’язку з чим резервуар вологого термометра втрачає більше тепла, ніж сухого. Оскільки ступінь випаровування води залежить від вологості повітря,  то чим сухіше повітря, тим більша різниця між показами сухого і вологого термометра.

          Щоб визначити відносну вологість повітря треба встановити станційний психрометр у досліджуваному місці, наповнити скляночку водою і змочити нею тканину, якою обгорнутий резервуар вологого термометра. Через 15 хвилин записують показники обох термометрів (при цьому не можна на них дихати чи тримати руками).

          Відносну вологість  знаходять за табл.    Наприклад, показник сухого термометра

20,7 ⁰С, а вологого – 15,7 ⁰С. У першому вертикальному стовпчику наступної таблиці шукають  показник сухого термометра (20,7 ⁰С). Оскільки такого числа у таблиці немає, то спинимось на найближчому до нього числі 21 ⁰С. Тепер у горизонтальному ряду, що йде від 20 ⁰С, шукаємо показник вологого термометра 15,7 ⁰С. Такого числа в таблиці також немає, тому беремо найближчу до неї цифру 16.5 ⁰С. Внизу на вертикальному стовпчику, що йде від цифри 16,5 ⁰С., знаходимо величину шуканої відносної вологості – 55 %. На сучасних приладах таблиця для визначення вологості є на передній панелі психрометра.

Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Августа проводять за формулою Реньо:

А = В – a (tс-tв) ´ Н,

       де, tс – температура сухого термометра, °С

tв – температура вологого термометра,  °С

Н – барометричний тиск,  мм рт ст.

В – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометра (за таблицею максимальної напруги водяних парів)

а – психрометричний коефіцієнт, що дорівнює для закритих приміщень 0,0011.

Обчислення відносної вологості повітря за показами станційного психрометра (у процентах, таблиця 1)

Покази сухого термометра, 0С	Покази  вологого термометра
12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25	5,3 5.9 6,6 7,3 8,0 8,6 9,3 10,0 10,6 11,2 11,8 12,5 13,1 13,7	5.7 6,4 7,1 7,8 8,5 9,1 9,9 10,6 11,2 11,9 12,5 13,1 13,8 14,5	6,0 6,8 7,5 8,2 9,0 9,7 10,4 11.1 11,8 12,6 13,2 13,8 14,5 15,2	6,4 7,2 8.0 8,7 9,4 10,2 10,9 11,7 12,4 13,1 13,8 14,4 15,2 15,9	6.8 7,6 8,4 9,2 9,9 10,7 11,4 12,2 12,9 13,6 14,4 15,1 16,5 16,6	7,2 8,0 8,8 9,6 10,3 11,2 11,9 12,7 13,4 14,2 15,0 15,7 17,1 17,2	7,6 8,4 9,2 10,0 10,8 11,6 12,4 13,2 14,0 14,8 15,6 16,4 17,8 17,9	8,0 8,8 9,7 10,5 11,3 12,1 12,9 13,8 14,5 15,3 16,1 17,0 18,4 18,5	8,4 9,2 10,1 10,9 11,8 12,6 13,4 14,3 15,1 15,9 16,7 17,6 19,0 19,2	8,7 9,6 10,5 11,4 12,2 13,0 13,9 14,8 15,6 16,5 17,3 18,2 19,6 19,8	9,1 10,0 10,9 11,8 12,6 13,5 14,4 15,3 16,1 17,1 17,9 18,8 20,1 20,5	9,5 10,4 11,3 12,2 13,1 13,9 14,8 15,7 16,6 17,5 18,4 19,3 20,7 21,2	9,9 10,8 11,7 12,6 13,5 14,4 15,3 16,2 17,1 18,0 18,9 19,8 21,3 21,7
Відносна вологість %	10	15	20	25	30	35	40	45	50	55	60	65	70

В аспіраційному психрометрі Ассмана резервуари обох термометрів вміщені в металеві трубочки, через які за допомогою вентилятора просмоктується повітря з однаковою швидкістю (2 м/сек). Металеві трубочки захищають термометри від променистого тепла. Завдяки цьому, при визначенні вологості аспіраційним психрометром усувається джерело помилок, спричинених коливанням швидкості руху повітря або дією променистого тепла.

Для визначення вологості аспіраційним психрометром, резервуар вологого термометра змочують дистильованою водою за допомогою піпетки. Надлишок води з тканини, якою обмотаний резервуар вологого термометра видаляють струшуванням приладу. Прилад встановлюють на місце, де треба визначити вологість. Вентилятор вмикають і через 4 хвилини роблять відлік показів обох термометрів. Якщо спостереження ведуться при низькій температурі повітря, то тривалість просмоктування його треба збільшити до 15-20 хвилин.

Для обчислення відносної вологості користуються таблицею. Відносну вологість за таблицею знаходять у точці перетину горизонтальної і вертикальної ліній, що сполучають числа, які відповідають показам сухого і вологого термометрів.

Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Ассмана проводять за формулою Шпрунга:

А = В – 0,5 (tс-tв) ´ Н/755,

       де, tс – температура сухого термометра, °С

tв – температура вологого термометра,  °С

Н – барометричний тиск,  мм рт ст.

В – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометра (за таблицею максимальної напруги водяних парів)

0,5 – сталий психрометричний коефіцієнт.

Робота 4. Ознайомитись з будовою та принципом дії анемометрів (крильчастого й чашкового), кататермометра (кулькового).

Робота 5. Визначити швидкість руху повітря в приміщенні кататермометром.

Робота 6. Скласти “розу вітрів” за даними ситуаційної задачі.

Методика визначення “рози вітрів”

Під напрямком вітру розуміють сторони горизонту, звідки віє вітер, його позначають 16 румбами ( основними і проміжними).

 Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості відображають графічно у вигляді “рози вітрів”.

Для побудови “рози вітрів” на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і зєднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильних днів.

  Визначення швидкості руху повітря

          Швидкість руху повітря визначають за допомогою анемометрів. Анемометри бувають крильчасті та чашкові. Принцип їх дії полягає в тому, що  під час руху повітря, починають обертатися крила анемометра. Швидкість обертання залежить від швидкісті руху повітря. Через систему зубчаток обертання передається стрілкам, які рухаються по циферблату і дають можливість робити відлік. Чашковий анемометр дозволяє вимірювати лише великі швидкості руху повітря (від 1 до 20 м/с). Крильчастий анемометр чутливіший, він може вимірювати швидкості руху повітря від 0,4 до 12 м/с.

          Визначення швидкості руху повітря починають із запису показів стрілок анемометра. Запис спочатку записують кількість тисяч, потім  сотень, десятків, одиниць. Записують тільки цілі цифри. Кожна послідуюча цифра доповнює попередню. Потім прилад із загальмованими стрілками встановіть у місці вимірювання, перпендикулярно до повітряного потоку. Через деякий час, поки крила (чашки) не почнуть рівномірно обертатися. Потім  стрілку натисканням важільця і одночасно за секундоміром фіксують час. Через 2-3 хвилини прилад зупиніть натисканням важільця. Записують відмірювання, час і  покази стрілок. Різницю між другим і першим показами стрілок ділять на час в секундах, протягом якого проводилося вимірювання, і знаходять швидкість повітря в метрах за секунду. Наприклад, на початку вимірювання стрілки анемометра показували 1270, а після закінчення – 1360. Вимірювання тривало 120 секунд. Тоді швидкість руху повітря дорівнюватиме 1360-1270 : 180 = 0,5 м/с. Уточнення показів анемометра проводять за допомогою поправочного коефіцієнта, який зазначений у паспорті даного приладу. 

          З допомогою кататермометра  визначають дуже слабкі потоки повітря. Прилад являє собою спиртовий термометр з циліндричним  або шаровим резервуаром. Шкала циліндричного кататермометра проградуйована в межах 35 º до 38º , шарового від 33 до 40º С. Спочатку визначають охолоджуючу здатність повітря. Для цього спиртовий резервуар опускають в стакан з гарячою водою (70-80º С) і витримують до тих пір, поки спирт заповнить  ½ верхнє розширення капіляру кататермометра. Потім прилад витирають насухо і підвішують на штативі в місті спостереження. Охолодження кататермометра супроводжується опусканням спирту з розширеної його частини. До моменту відліку часу проходить декілька хвилин, цього достатньо, щоб скло приладу прийшло в теплову рівновагу по відношенню до повітря, що його оточує. Секундоміром  зазначають час, протягом якого стовпчик спирту знизиться від 38 до 35 ºС. Визначення повторюють 2-3 рази і знаходять середнє значення.

     При охолодженні резервуару прилад втрачає певну кількість тепла. Так як теплоємкість спирту і скла постійна, то тепловтрати для кататермометра в межах шкали будуть постійні. Кількість тепла, що втрачається з 1см²  поверхні резервуара кататермометра  за час зниження  стовпчика спирту від 38 до 35º , що називається  фактором приладу (F). Він вказується на тильній стороні капіляра для кожного кататермометра. Охолоджуюча здатність повітря (Н), виражену в ккалоріях  за секунду, при використанні  циліндричного кататермометра   розраховують за формулою:  Н = F: Т, а для шарового – Н=Ф(Q₁–Q₂) Т, де Ф=F/3, Q₁-вища температура, Q₂-нижча температура.    

     Використовуючи охолоджуючу здатність повітря, можна вирахувати швидкість руху повітря. Якщо швидкість руху повітря менше 1 м/с , користуються такою формулою: V={(Н/Q – 0,20)/0,4}²  де Q– різниця між середньою температурою тіла (36,5⁰С) і температурою повітря, в момент дослідження. Якщо поділити Н на Q, то у спеціальній таблиці знаходять швидкість руху повітря в м/с.

Невідчутною  на тепловий стан є швидкість руху повітря 0,05 … 0,2 м/с. Нормою прийнято вважати швидкість руху повітря в житлових приміщеннях 0,1 …0,3 м/с. Збільшення швидкості руху повітря  може сприйматися як неприємне відчуття протягу.                

 ІІІ. Тема № 3. “Гігієнічна оцінка освітлення. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.”

1.    Визначення світлового коефіцієнта.

2.    Визначення коефіцієнта глибини закладання приміщення.

3.    Визначення коефіцієнта природної освітленості.

4.    Вивчити конструкцію люксметра  і описати його складові частини.

5.   Визначення освітленості методом “ВАТТ”.

6.  Розрахувати коефіцієнт рівномірності освітленості (відношення мінімальної освітленості до максимальної).

7.  Визначити штучне освітлення на робочому місці.

Теоретичний матеріал

Раціональне освітлення створює благоприємні умови для зорової роботи, покращує функції зору, гостроту зору, тобто здатність розрізняти дрібні деталі, контрастну чутливість – здатність розрізняти яскравість; стійкість ясного бачення – здатність довгий час розрізняти контури дрібних деталей; швидкість зорового сприйняття, визначену як мінімальний проміжок часу, необхідний для розрізняння об’єкту роботи; видимість об’єкта або вміння очей ясно розрізняти предмет і і.д.

Рівень природного освітлення в приміщеннях залежить від ряду факторів: географічної широти місцевості, часу року і доби, орієнтації приміщень по сторонах світу, наявність затінення протилежними будівлями, деревами і ін. Велике значення мають і такі фактори як величина віконних пройомів, їх форма, конструкція, характер і чистота віконного скла, колір стелі, стін і ін. При гігієнічній оцінці освітленості враховують наступне:

1. Характер виконуваної роботи: розпізнавання мінімальних розмірів об’єкта, контрасту фону з об’єктом розпізнавання, коефіцієнту відбиття фону, розпізнавання деталей та швидкорухливих поверхонь, а також довготривала зорова робота, сприйняття об’єкту з великої віддалі; додаткові ознаки – підвищення небезпеки травматизму.

2. При оцінці природного освітлення звертають увагу на вид освітлення (бокове, верхнє, комбіноване), колір  стін, стелі, підлоги, обладнання, на періодичність очистки віконного скла.

          Гігієнічне нормування штучної освітленості у приміщеннях різного функціонального призначення здійснюється з урахуванням характеру та умов праці або іншої діяльності людей,  найменших розмірів об’єктів розрізнення (предметів, окремих їх частин або дефектів, які належить розрізняти в процесі праці), відстані їх від очей, контрасту між об’єктом і фоном, потрібної швидкості розрізнення деталей, умов адаптації очей, наявності рухомих та інших травмуючих об’єктів тощо. Відповідно до БНіП ІІ-4-79 в умовах виробництва розрізняють 8 розрядів зорової роботи: 1 – найвища точність (найменший розмір об’єкта розрізнення менше 0,15 мм), ІІ – дуже високої точності (0,15-0,3 мм), ІІІ – високої точності (понад 0,3 до 0,5 мм), 1У – середньої точності (понад 0,5 до 1 мм), У – малої точності (понад 1 до 5 мм), УІ – дуже малої точності, груба робота (понад 5 мм), УІІ – робота із світними матеріалами і виробами у гарячих цехах (понад 0,5 мм), УІІІ – загальне спостереження за ходом виробничого процесу.

          Коефіцієнт відбиття b – відношення відбитого потоку світла F_в до потоку, що падає на поверхню F_n, обраховується за формулою b = F_в \ F_n і становить 0,7-0,9 для білої, 0,3-0,4 для сірої, 0,1 для чорної поверхонь. Наближено коефіцієнт відбиття можна визначити за допомогою люксметра.

          Фон – поверхня, що прилягає безпосередньо до об’єкта розрізнення, на якій він розглядається. Фон вважається світлим при коефіцієнті відбиття поверхні понад 0,4, середнім при коефіцієнті від 0,2 до 0,4, темним при коефіцієнті менше 0,2.

          Яскравість – характеристика тіл, що світяться, яка дорівнює відношенню сили світла (у канделах) в певному напрямку до проекції світної поверхні на площину (у м²), перпендикулярну до цього напрямку. Розрізняють яскравість джерел світла і яскравість поверхонь. Яскравість, що перевищує 5000 кд/м², спричинює ефект засліплення, значне зниження чутливості та швидку втомлюваність очей.

          Контраст об’єкта розрізнення з фоном К – відношення різниці між яскравістю об’єкта і фону до яскравості фону (об’єкта, якщо він світліший за фон). Контраст об’єкта розрізнення з фоном вважається великим при К понад 0,5 (об’єкт і фон різко відрізняються за яскравістю), середнім при К від 0,2 до 0,5 (помітно відрізняються), малим при К менше 0,2 (мало відрізняються).

Об’єктивний метод оцінки освітленості приміщень

Коефіцієнт природної освітленості ( КПО ) показує, яка частина природного розсіяного світла під відкритим  небом попадає  на робоче світло  в приміщенні. Розрахунок КПО проводять по формулі:

КПО=(Е₁/Е₂)´100 %

де Е₁ – горизонтальна освітленість всередині приміщення;

Е₂ – горизонтальна освітленість на вулиці.

Освітленість визначають за допомогою люксметра ( наприклад, Ю-17). Люксметр складається із приймаючої частини ( селеновий фотоелемент) і  реєструючої ( гальванометр  з шкалою проградуйованого в люксах).  Люксметри оснащені набором світлофільтрів, які дозволяють вимірювати освітленість від  0 до 10000 люксів.

КПО для різних приміщень встановлюють при оптимальній орієнтації приміщень, мінімальному продовженні інсоляції їх фасадів прямими сонячними променями. При цьому враховується характер зорової роботи, світлового клімату в районі розміщення будинку. Так встановлені мінімальні величини КПО (е) для найбільш віддалених від вікон точок приміщення аптек (таблиця 1).

Таблиця 1

Значення коефіцієнта природної освітленості (КПО)

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об’єкту розрізнення, мм	Розряд зорової роботи	КПО при боковій природній освітленості, %	Приміщення
Дуже високої точності	0,15-0,3	ІІ	2,5	Асистентська, асептична
Середньої точности	0,5-1,0	ІУ	1,5	Зал обслуговування населення
Малої точності	1,0-5,0	У	1,0	Мийна
Груба	Більше 5,0	УІ	0,5	Матеріальні

На величину природного освітлення (на інсоляційний режим) суттєво впливає орієнтація приміщення по частинах світу. В залежності від цього прийнято розрізняти три типи інсоляційного режиму (таблиця 2).

Таблиця 2

Типи інсоляційного режиму приміщень

Інсоляційний режим	Орієнтація по частинах світу	Час інсоляції, г	Відсоток інсоляції площі підлоги приміщення	Кількість тепла за рахунок сонячної радіації, кДж/м2
Максимальний	ПдС, ПдЗ	5-6	80	більше 3300
Помірний	Пд, С	3-5	40-50	2100-3300
Мінімальний	ПнС, ПнЗ	менше 3	менше 30	менше 2100

Змішаний інсоляційний режим спостерігається при західній орієнтації. По тривалості він відповідає помірному, а по нагріванню повітря приміщень – максимальному інсоляційному режиму.

Інсоляційний режим необхідно враховувати при орієнтації аптечних приміщень. В середніх і південних широтах для асептичного блоку, асистентської, кімнати провізора-аналітика, розфасувальної, контори, кабінету директора найкращою орієнтацією, що забезпечує достатнє освітлення і інсоляцію приміщень без перегрівання, є південна, південно-східна, східна. Вона сприяє в певній мірі санації повітря, що проходить за рахунок проникнення і дії сонячних променів. На північ, північ-захід, північ-схід слід орієнтувати матеріальні приміщення, мийну, дистиляційно-стеририлізаційну, що забезпечує рівномірне природне освітлення цих приміщень і виключає перегрівання.

Геометричні методи оцінки освітленості

Світловий коефіцієнт ( СК ) – співвідношення площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги ( в м²  ). Він виражається дробом, чисельник – одиниця, а знаменник – частка від ділення площі приміщення на площу поверхні скла. Засклену поверхню вікон приймають за 1.

Наприклад: СК =  S_вікон / S_{підлоги} = 5 м² / 30 м²   = 1 : 6

При проектуванні аптек необхідно враховувати, що СК був не нижче вказаних величин (таблиця 3).

Таблиця 3

Величина СК в приміщеннях аптеки

 

Приміщення	Світловий коефіцієнт
Асистентська, асептична, кімната провізора-аналітика, розфасувальна	1 : 4
Матеріальна, мийна, дистиляційно-стерилізаційна, зал обслуговування населення, кімната відпочинку, кабінет директора, контора	1 : 6

Гігієнічна оцінка природного освітлення по СК має певні обмеження, так як при ньому не враховується вірогідність затінення вікон протилежно побудованими будівлями, деревами. СК може відповідати оптимальній величині, однак природна освітленість може бути недостатньою. Не враховується також віддаленість від вікон робочих місць, форма вікон, ступінь чистоти скла і інш.

Кут падіння a (АВС) утворений двома лініями, одна йде від верхнього краю вікна до робочого місця в приміщенні ( АВ), друга (СВ) – горизонтальна від робочого місця до стінки, на якій розміщене вікно (АС/ВС = tg a). Він показує, під яким кутом падають з вікна світлові промені на дану горизонтальну поверхню в приміщенні. Для його визначення користуються таблицею натуральних значень тригонометричних функцій. Кут падіння на робочому місці повинен бути не менше 27⁰.

Кут отвору (АВD) утворюється двома лініями, що йдуть від робочого місця: одна (АВ) – до верхнього краю вікна, друга (BD) – до найвищої точки навпроти розташованої будівлі, або іншого предмету ( дерева, огорожі тощо). Кут отвору дає уявлення про величину участку небосхилу, світло від якого падає на робочу поверхню. Кут отвору не повинен бути менше 5⁰. Чим більший кут отвору, тим більший участок небосхилу ми бачимо, тим більше світлових променів проникає в приміщення і тим більша освітленість.  

Метод оцінки штучного освітлення приміщень

          Мінімальну величину освітленості в приміщенні можна визначити розрахунковим способом (метод ВАТТ). Спочатку визначають загальну потужність джерел світла, а потім її відносять до освітленої площі підлоги (в м²). Знаючи питому потужність вираховують горизонтальну освітленість за формулою:

          О = Р  х В /(10 х К), де О – шукана горизонтальна освітленість, лк; Р – питома потужність освітлювальної установки (Вт/м²); В – освітленість, що створюється лампою певної потужності при питомому розході енергії 10 Вт/м², що визначається за таблицею; К – коефіцієнт запасу, який в житлових приміщеннях і суспільних будівлях приймається рівним 1,3.

Таблиця 4

Величини мінімальної горизонтальної освітленості при питомій потужності джерел світла 10 Вт/м²

Потужність лампи	Значення освітленості без врахування коефіцієнта запасу, лк
	при напрузі в сіті 110-127 В		при напрузі в сіті 220 в
	пряме світло	відбите світло	пряме світло	відбите світло
40	26,0	16,6	23,0	19,519,5
60	29,0	25,0	25,0	21,0
100	35,5	30,0	27,0	23,0
150	39,5	34,0	31,0	26,6
200	41,5	35,5	34,0	29,5
500	48,0	41,0	41,0	35,0

Таблиця 5

Штучна освітленість аптек

 

Приміщення	Освітленість робочих поверхонь,лк	Джерело світла	Площина, для якої нормується освітленість	Характеристика приміщень за умовами середовища
Площа для відвідувачів в торговому залі	150	Л.л.	Г 0,8	Нормальні
Рецептурний відділ, відділи готових лікарських засобів, ручний продаж, оптика	300	Л.л.	Г 0,8	“
Асистентська, асептична, кімната хіміка-аналітика, розфасувальна, дефекторська	500	Л.л.	Г 0,8	“
Кубова-стерилізаційна, мийна	150 75	Л.л. Л.н.	Підлога	Вологі
Приміщення для зберігання лікарських, перев’язочних засобів і чистого посуду	150 75	Л.л. Л.н.	В 1,0 На стелажах	Клас ІІ-Ііа
Кладовка кислот, дезинфекційних засобів, горючих і легкозаймистих матеріалів	75 30	Л.л. Л.н.	Підлога	Хімічна активність Клас ІІ-ІІа
Кладова тари	10	Л.н.	Підлога	Клас ІІ-ІІа

Примітка: Г горизонтальна поверхня, В – вертикальна поверхня, Л.л. – люмінесцентна лампа, Л.н. – лампа накалу.

          Якщо площа приміщень менше 50 м², то величину штучного освітленості можна розрахувати за формулою:      О = Р х е (лк),

де: е – коефіцієнт, що показує, яку кількість люксів дає питома потужність в 1 Вт/м².

 

ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

І. Тема № 1 .“Введення в гігієну. Методи гігієнічних досліджень. Організація навчально-дослідницької роботи студентів..”

Контрольні питання:

 1. Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст.

2. Методи гігієнічних досліджень, їх класифікація.

 3. Методи вивчення стану довкілля (санітарного обстеження і санітарного опису, інструментально-лабораторні).

 4. Фізичні, хімічні, біохімічні, мікробіологічні, фізіологічні, токсикологічні методи досліджень, їх суть і застосування в гігієні.

 5. Поняття  про медико-статистичні методи обробки результатів медико-біологічних досліджень.

ІІ. Тема № 2 “Гігієна повітряного середовища. Визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, атмосферного тиску, напрямку і швидкості руху повітря. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.” .”

Контрольні питання:

1.      Гігієнічне значення та методи визначення температури, вплив температурного режиму на стабільність ліків.

2.      Вплив на організм людини високих та низьких температур.

3.      Вплив на організм людини високого та низького тиску.

4.      Будова приладів для вимірювання температури,  атмосферного тиску.

5.      Нормування температури та атмосферного тиску.

6.      Гігієнічне значення вологості повітря для приміщень аптеки.

7.      Вплив вологості повітря на організм людини.

8.      Вологість повітря. Абсолютна, максимальна, відносна вологість. Дефіцит насичення. Фізіологічний дефіцит насичення. Точка роси.

9.      Методи визначення вологості повітря.

10.  Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.

11.  Принцип роботи гігрографа – приладу для реєстрації безперервних змін відносної вологості повітря.

12.  Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.

13.  Гігієнічне значення руху атмосферного повітря, його вплив на формування клімату, погоди, чистоти атмосфери.

14.  Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.

15.  Методика визначення швидкості руху повітря в відкритій атмосфері і приміщеннях. Анемометри, кататермометри, їх види, будова, правила роботи з ними.

16.  Гігієнічні вимоги до швидкості руху повітря в приміщеннях аптек.

ІІІ. Тема № 3  “Гігієнічна оцінка освітлення. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.”

Контрольні питання:

1.      Фізіологічне та санітарно-гігієнічне значення природного освітлення приміщень.

2.      Оцінити вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.

3.      Типи інсоляційного режиму.

4.      Методика визначення показників для оцінки природного освітлення ( світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння,  кут отвору, коефіцієнт глибини  закладання). Методика їх визначення і гігієнічні норми для приміщень аптек.

5.      Принцип роботи люксметра.

6.      Санітарно-гігієнічне значення штучного освітлення приміщень.

7.      Класифікація джерел штучного освітлення.

8.      Класифікаця освітлювальної арматури ламп розжарювання.

9.      Лампи розжарювання ( переваги і недоліки в порівнянні з лампами люмінісцентними).

10.  Люмінесцентні лампи ( переваги і недоліки в порівнянні з лампами розжарювання).

11.  Гігієнічне нормування штучної освітленості у приміщеннях різного функціонального призначення аптек.

12.  Визначення освітленості методом “ВАТТ”.

 

Семінарське обговорення теоретичних питань. 12.³⁰-14.⁰⁰год.

 

1.     Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст.

2.     Методи гігієнічних досліджень, їх класифікація.

3.     Методи вивчення стану довкілля (санітарного обстеження і санітарного опису, інструментально-лабораторні).

4.     Фізичні, хімічні, біохімічні, мікробіологічні, фізіологічні, токсикологічні методи досліджень, їх суть і застосування в гігієні.

5.     Поняття  про медико-статистичні методи обробки результатів медико-біологічних досліджень.

6.     Гігієнічне значення та методи визначення температури, вплив температурного режиму на стабільність ліків.

7.     Вплив на організм людини високих та низьких температур.

8.     Вплив на організм людини високого та низького тиску.

9.     Будова приладів для вимірювання температури,  атмосферного тиску.

10.Нормування температури та атмосферного тиску.

11.Гігієнічне значення вологості повітря для приміщень аптеки.

12.Вплив вологості повітря на організм людини.

13.Вологість повітря. Абсолютна, максимальна, відносна вологість. Дефіцит насичення. Фізіологічний дефіцит насичення. Точка роси.

14.Методи визначення вологості повітря.

15.Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.

16.Принцип роботи гігрографа – приладу для реєстрації безперервних змін відносної вологості повітря.

17.Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.

18.Гігієнічне значення руху атмосферного повітря, його вплив на формування клімату, погоди, чистоти атмосфери.

19.Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.

20.Методика визначення швидкості руху повітря в відкритій атмосфері і приміщеннях. Анемометри, кататермометри, їх види, будова, правила роботи з ними.

21.Гігієнічні вимоги до швидкості руху повітря в приміщеннях аптек.

22.Фізіологічне та санітарно-гігієнічне значення природного освітлення приміщень.

23.Оцінити вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.

24.Типи інсоляційного режиму.

25.Методика визначення показників для оцінки природного освітлення ( світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння,  кут отвору, коефіцієнт глибини  закладання). Методика їх визначення і гігієнічні норми для приміщень аптек.

26.Принцип роботи люксметра.

27.Санітарно-гігієнічне значення штучного освітлення приміщень.

28.Класифікація джерел штучного освітлення.

29.Класифікаця освітлювальної арматури ламп розжарювання.

30.Лампи розжарювання ( переваги і недоліки в порівнянні з лампами люмінісцентними).

31.Люмінесцентні лампи ( переваги і недоліки в порівнянні з лампами розжарювання).

32.Гігієнічне нормування штучної освітленості у приміщеннях різного функціонального призначення аптек.

33.Визначення освітленості методом “ВАТТ”.

 

Тестові завдання та ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. В ході вивчення мікрокліматичних умов провізорського відділу аптеки виявилось, що середня температура повітря складає  26 ^о, відносна вологість — 78 %, швидкість руху повітря — 0,05 м/с.  Дайте гігієнічну  оцінку мікроклімату аптеки. 

А. Мікроклімат комфортний.

В. Мікроклімат дискомфортний із значними коливаннями основних параметрів. 

С. Мікроклімат дискомфортний нагрівний.

D. Мікроклімат дискомфортний охолоджувальний. 

Е. Мікроклімат дискомфортний з підвищеною вологістю. 

2. Що є сприймаючою частиною термографа.

A. Пучок волосся.

B. Ртутний резервуар.

C. Біметалева пластина.

D. Система анаероїдних коробок.

E. Термометр спиртовий.

3. Яким терміном виражають відношення абсолютної і максимальної вологості: 

      А. Відносна вологість 

      В. Крапля роси 

      С. Дефіцит насичення 

      D. Загальна вологість 

      E. Коефіцієнт вологості

4. В яких одиницях розлінована стрічка барографа.

A.   мм.рт.ст

B.   градуси

C.   мілібари

D.   міліметри

E.    проценти

5. Коефіцієнт природного освітлення в приміщеннях аптеки – асистентській, асептичній, кімнаті провізора-аналітика повинен становити:  

               А. 0,5 % 

          В. 1 %

          С. 2 % 

          D. 3 % 

          Е. 3,5 %  

6. Світловий коефіцієнт в приміщеннях аптеки-асистентській, асептичній, кімнаті провізора-аналітика повинен становити: 

      А. 1:6 

      В. 1:5 

      С. 1:4 

      D. 1:7 

      E. 1:8 

7.  Що таке напрям вітру ?

A.   Румб, куди дме вітер.

B.   Сторона горизонту, куди дме вітер

C.   Сторона горизонту, звідки дме вітер

D.   Румб переважної кількості вітрів

E.    Сторона горизонту переважної більшості вітрів

Ситуаційні задачі:

Задача 1. Атмосферний тиск на момент визначення 747 мм. рт. ст. Встановити барограф для реєстрації коливань тиску на протязі тижня.

Задача 2. В приміщенні вимірювали вологість повітря за допомогою психрометра Августа. Температура сухого термометра дорівнює 19 °С, а вологого –13 °С, барометричний тиск – 752 мм.рт.ст. Розрахувати величину абсолютної, максимальної та відносної вологості, дефіцит насичення і точку роси. Оцінити вологість повітря.

Задача 3. В залі  відпуску ліків при обстеженні встановлені наступні показники мікроклімату:

           Барометричний тиск -750 мм. рт. ст.

           Температура в приміщенні середня – 24 ⁰С

*                коливання по горизонталі – 1,5°

*                коливання по вертикалі – 2° на 1 м  висоти;

*                добові коливання (різниця між мінімальною і максимальною температурою) – 1,5°С (опалення центральне).

       Відносна вологість – 17 %.

Дати заключення про стан мікроклімату в залі для відпуску ліків.

Задача 4. Визначити коефіцієнт глибини закладання приміщення:

а) відстань від вікна до протилежної стіни – 6м (В);

б) відстань від підлоги до верхнього краю вікна – 2,5 м (Н);

Задача 5. Визначити світловий коефіцієнт :

Світлова площа двох вікон в кімнаті дорівнює 2,4 м², площа підлоги – 25 м² .

 Задача 6. Визначення коефіцієнта природної освітленості:

а) люксметром визначити освітленість біля внутрішньої стінки в приміщенні ( Е  _вн);

б) визначити люксметром зовнішню освітленість (Е_зов);

в) вирахувати коефіцієнт природної освітленості

                КПО = Е_вн/Е_зов х 100%.

Задача 7. Визначення освітленості методом “ВАТТ”:

:            а) вимірюють площу приміщення, S, м² ;

б) визначають сумарну потужність світильників в   Вт;

в) розраховують питому потужність в приміщенні за формулою:

                       Вт/Sм²  = 100 Вт/10 м² = 10 Вт/м²

Величина питомої потужності  залежить від висоти підвісу світильника, площі приміщення і рівня освітленості, який необхідно створити в даному приміщенні.

Площа учбової кімнати 40 м²  , освітлюється 4 лампи розжарювання кожна  по 100 Вт, напруга в мережі 220 В. Чи достатня освітленість в учбовій кімнаті? Розрахувати.

Вірні відповіді на тестові завдання і ситуаційні задачі

Відповіді до тестів : 1. – C. 2. – С. 3. – А. 4. – С. 5. – С. 6. – С. 7. – С.

Відповіді до ситуаційних задач:

Задача 1. Еталон вирішення задачі:

Барографи-самописці можуть бути добової і тижневої періодики. Для встановлення періодики необхідно відкрити футляр приладу, зняти з осі барабан для стрічки і на його нижній частині подивитися, на який період (доба чи тиждень) розрахований завод годинникового механізму. Після цього необхідно закріпити на барабані відповідну стрічку (“добову ” або “тижневу”). Стрічка барографа розлінована в мБ (мілібарах), відповідно для встановлення початкового рівня запису атмосферного тиску, необхідно перевести тиск, виражений в мм.рт.ст у мілібари – перемножити кількість мм. рт. ст. на 4/3;   1 мБ = 0,7501 мм. рт. ст.  Наприклад: 747 х 4/3 = 963 мБ. Цю величину відкладаємо на стрічці, враховуючи час початку запису.

Задача 2. Еталон вирішення задачі:

Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Августа проводять за формулою Реньо:

К = f – a (t-t₁) ´ B,

       де, t – температура сухого термометра, 19 °С

t₁ – температура вологого термометра, 13 °С

В – барометричний тиск, 752 мм рт ст.

f – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометра, дорівнює 11,23 мм. рт. ст. (за таблицею максимальної напруги водяних парів)

а – психрометричний коефіцієнт, що дорівнює для закритих приміщень 0,0011.

Підставляємо значення величин в формулу

К = 11,23 – 0,0011(19-13) х 752 = 6,27 мм. рт. ст.

Максимальну вологість (F) знаходимо за тією ж таблицею, що і Тр. Вона дорівнює

16,48 мм. рт. ст.

Відносну вологість розраховуємо:

                       R = K x100 / F= 38 %                                

Дефіцит насичення розраховуємо за різницею між максимальною і абсолютною вологістю.                  Д = F – К = 16,48 – 6,27 = 10,21 мм. рт. ст.

Точку роси (Тр) визначаємо за таблицею максимального напруження водяних парів:

                                Тр = 4,4 °.

Відносну вологість можна визначити по таблицях за показниками сухого та вологого термометрів. В нашому прикладі відносна вологість по таблиці  R = 40 %.

Таким чином, отримана величина відносної вологості відповідає гігієнічним нормативам для закритих приміщень (30-60 % при температурі 18-20 °С).

Задача 3. Еталон вирішення:

Дані показники не відповідають гігієнічним вимогам, які ставляться до мікроклімату залу для відпуску ліків (висока середня температура і низька відносна вологість повітря).

Рекомендовано: зменшити температуру в приміщенні до 18-20 °С, збільшити відносну вологість до 40 % (поставити зволожувачі).

Задача 4. Еталон вирішення:

 КГЗ = В/Н = 6:2,5 = 2,4, що не відповідає санітарно-гігієнічній нормі (в нормі КГЗ не більше 2).

Задача 5. Еталон вирішення:

СК = 2,4 : 25 = 1 : 10,4 = 1 : 10, що не відповідає гігієнічній нормі ( в нормі СК повинен бути 1 : 6 – 1 : 8 ).

Задача 6. Еталон вирішення:

По даних вимірювання освітленості люксметром за формулою визначаємо: КПО = Е_вн/Е_зов х 100%.

Задача 7. Еталон вирішення:

Розраховуємо: питома потужність = 4 х 100/40 = 10 Вт/м²

Освітленість = 10 Вт/м² х 2,5 = 25 лк. Для учбової кімнати освітленість недостатня. З використанням ламп розжарювання освітленість в учбовій кімнаті повинна бути згідно норм 150 лк. Необхідно встановити додаткові лампи.  

 

Самостійна робота студентів  14¹⁵ – 15⁰⁰ год.

Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

 

Вихідний рівень знань та вмінь

Студент повинен знати:

1.    Визначення гігієни як науки, її мету, завдання і зміст.

2.    Класифікацію методів гігієнічних досліджень

3.    Види діяльності лікаря, які вимагають знання гігієни.

4.    Правила поведінки та техніки безпеки в лабораторії та на практичних заняттях.

5.    Фізичні властивості повітря.

6.    Вологість повітря. Абсолютна, максимальна, відносна вологість. Дефіцит насичення.Фізіологічний дефіцит насичення. Точка роси.

7.    Будова і принцип дії приладів, що використовуються для вивчення мікрокліматичних умов.

8.    Нормування температури, відносної вологості і швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень.

9.    Роза вітрів. Практичне значення. Графічне зображення.

10.Гігієнічні вимоги до швидкості руху повітря в приміщеннях аптек.

11.Фізіологічне і санітарно-гігієнічне  значення природного освітлення приміщень.

12.Методику визначення і гігієнічні норми показників, що використовуються для оцінки природної освітленості.

13.Методи визначення штучної освітленості приміщень.

14.Принцип роботи люксметра.

.Студент повинен вміти:

1.    Вимірювати температуру повітря в приміщенні.

2.    Визначати вологість повітря в приміщення.

3.    Вимірювати швидкість руху повітря в приміщенні.

4.    Побудувати “розу вітрів”.

5.    Робити гігієнічні висновки та оцінювати результати вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.

6.    Оцінювати вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.

7.    Визначати природну освітленість за допомогою люксметра.

8.    Визначити показники штучного освітлення за допомогою люксметра.

9.    Оцінювати штучну освітленість розрахунковим методом.

 

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

А – Основні:

1.    Матеріали для підготовки до практичних занять: «Введення в гігієну. Методи гігієнічних досліджень. Організація навчально-дослідницької роботи студентів.» «Гігієна повітряного середовища визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, напрямку і швидкості руху повітря.» «Гігієна води та водопостачання населених місць.»

2.     http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud

3.    Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.

4.    Мізюк М.І. Гігієна. Підручник для фармацевтичних вузів. –К.:Здоров’я, 2002.-288 с                                  

5.    Мізюк М.І. Посібник для практичних занять з гігієни. –К.: Здоров’я, 2002. –                         280 с. .

6.    Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навчальний посібник.- К.: Здоров’я, – 1999. – 694 с.

Б – Додаткові:

1.    Білявський Г.О. і інш. Основи загальної екологіі. –К.: “Либідь”, 1995. – 367 с.

2.                        Бардов В.Г. Гігієна та екологія. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php

3.                                     Большаков А.М. Руководство к лабораторным занятиям по общей гигиене http://www.razym.ru/nauchmed/drmed/145046-bolshakov–am–rukovodstvo–k–laboratornym–zanyatiyam–po–obschey–gigiene.html

4.                                     Большаков А.М., Новикова И.М. Общая гигиена. http://medbooks.ucoz.ru/load/gigiena_socmedicina/obshhaja_gigiena_bolshakov_a_m_novikova_i_m_skachat_besplatno/11-1-0-121

Методичну вказівку склав проф. В.А. Кондратюк           

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

30 серпня 2012 р. протокол № 1

Переглянуто і затверджено на засідання кафедри

28 серпня 2013 р. протокол № 1