МОДУЛЬ І: ПРОМИСЛОВА ТЕХНОЛОГІЯ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ГІГІЄНІЧНОГО, ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ТА ДЕКОРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Змістовий модуль: 2. Промислове виробництво косметичних кремів та засобів декоративного призначення
ЛІКУВАЛЬНО-КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПАТОЛОГІЙ СУХОЇ ШКІРИ
Шкіра, її будова і функції
Шкіра являє собою зовнішній захисний покрив тіла, який має складну будову. Розрізняють 3 шари шкіри: епідерміс, дерму (власне шкіра), підшкірно-жирову клітковину.
Епідерміс складається із 5 шарів – рогового, блискучого (прозорого), зернистого, остистого, базального.
Поверхневий шар епідермісу – роговий, який складається із кератину, , а також попереджає втрату вологи тканинами, клітини рогового шару з часом відшаровуються і відпадають , тобто шкіра в нормі повинна злущуватися.
Блискучий шар епідермісу містить безядерні клітини заповнені елеїдином який добре заломлює світло білкову сполуку елеїдин.
Зернистий шар – найтовстіший складається із кератогіаліну.
В остистому шарі між клітинами від клітин відходять багато тонофіламентів, що нагадують шипи є щілини, де протікає лімфа, що сприяє імунному захисту.
В базальному (зародковому) Складається з епідермоцитів, між якими розміщуються меланоцити, у яких утворюється меланін пігмент шарі утворюється барвна речовина білковий пігмент – меланін, чим його більше тим темніша шкіра.
Дерма – середній шар, який відповідає за еластичність, міцність і молодість шкіри, складається із поперечних волокон – колагенових і еластичних. Тут розташовані сальні залози, потові і волосся.
Потові залози
Кількість та інтенсивність діяльності потових залоз залежать від місця їх розташування, віку, статі, раси людини. У різних осіб їхня кількість становить від 2 до 5 млн. Так, найбільша кількість потових залоз розміщується у шкірі долонь (400-500 од. на 1 KB. CM), підошов (400-430), в ділянці чола (180-200) і грудей (165-180). У жінок потових залоз більше, ніж у чоловіків. У європейців і африканців у однакових умовах кількість залоз відповідно становить 100-120 і 120-130 од. на 1 KB. CM.
Потові залози мають трубчасту нерозгалужену форму і розрізняються за походженням, механізмом секреції та гістологічною будовою. Екранові залози виділяють піт без порушення цілісності секреторних клітин, а апокринових при виділенні секрету втрачається частина протоплазми секреторних клітин.
Апокринові залози розміщуються тільки в зонах вторинного оволосіння, а екринові — по всій шкірі, за винятком червоної кайми губ, головки статевого члена, внутрішньої поверхні статевих губ, клітора.
Походження екринових залоз пов’язане з епідермісом, апокринових — з волосяними фолікулами, тому вивідні протоки перших відкриваються на поверхні шкіри, а других — у фолікулах волосся. Екринові залози починають функціонувати з моменту народження, апокринові — від початку статевого дозрівання.
Потові залози забезпечують терморегуляцію і видільну функцію організму. Так, з потом, що являє собою гіпотонічний сольовий розчин, виділяється 0,3-0,8% речовини різної хімічної природи (калію, аміаку, молочної кислоти тощо).
Захисна функція потових залоз визначається їхньою участю у формуванні рН здорової шкіри, кисле значення якої, як вважається, зумовлено наявністю молочної, глутамінової та аспарагінової кислот, які знаходяться в потовому секреті та епідермальній тканині. При незначному потовиділенні кисле значення рН вище 4-5, а при посиленому — досягає 8.
При рН 5,5 здорова шкіра здатна нейтралізувати вплив хімічних реагентів. Так, 0,1 мл небуферного розчину лугу окислюється за 30 хвилин, а буферної сполуки — протягом 3 годин.
Секрет потових залоз має бактерицидні властивості, оскільки містить молочну кислоту. Оскільки значення рН секрету екринових залоз нижче секрету апокринових залоз, ділянки функціонування апокринових залоз більш схильні до мікробного обсіменіння. Внаслідок життєдіяльності бактерій, піт має той чи інший запах.
За рахунок природної гідратації зовнішнього шару епідермісу потовий секрет забезпечує також еластичність шкірного покриву. Переважне осмотичне зв’язування води відбувається в мікрокапілярних щілинах тісно згрупованих клітин рогового шару. Гідратація рогового шару визначається не тільки кількістю вологи, а й якісним складом, а саме наявністю так званих «природних факторів-гідратантів»: молочної, піролідонкарбонової кислот, їх натрієвих солей, вільних амінокислот, здатних самостійно утримувати значну кількість води (до 60%).
Істотною є роль потових залоз і у формуванні рельєфного малюнка шкіри — найдрібніших борозенок, що утворюють трикутники і ромби, їхня чіткість залежить від кількості потових залоз — чим їх більше, тим виразніший рельєф, що особливо помітно на долонях, підошвах, тильному боці кистей. Наявність тонкого малюнка шкіри лежить в основі дактилоскопії.
Екринові залози складаються із секреторної трубки, закрученої в щільний клубочок, і вивідної протоки, що пронизує дерму та епідерміс. Глибина розміщення секреторних клубочків потових залоз пов’язана з товщиною дерми; наприклад, на долонях, підошвах залози розміщуються в підшкірній жировій клітковині, на інших ділянках тіла — у нижній частині дерми.
Апокринові залози відрізняються великим розміром секреторної трубки і вивідної протоки, тому їх часто називають великими потовими залозами.
Фізіологічна активність залоз, як і діяльність шкіри в цілому, залежить від стану ендокринної та нервової систем організму. Так, під час менструального циклу і перед ним апокринові залози функціонують сильніше; найменша їх активність спостерігається в середині циклу. Під час вагітності функції апокринових залоз знижуються, що пояснюється збільшенням у крові кількості естрогенів, які пригнічують функцію залоз. Статеві відмінності також позначаються на функціонуванні потових залоз: у чоловіків вони функціонують інтенсивніше, що пов’язано з сильнішим їхнім реагуванням на ацетилхолін.
Вплив нервової системи на функціонування потових залоз проявляється, зокрема, у підвищенні потовиділення при емоційній або розумовій напрузі. Посилене потовиділення може бути пов’язане з високою температурою, м’язовою діяльністю, сенсорними подразниками.
Характерно, що потовиділення, спровоковане інтенсивною розумовою працею, проявом різних емоцій, відрізняється раптовим виникненням, а терморегуляторне потовиділення має латентний період, тривалість якого залежить від інтенсивності теплового впливу.
Діяльність потових залоз різних ділянок тіла неоднакова — найактивніші потові залози розміщуються на передньому і задньому боці тулуба; на обличчі та шиї вони менш активні.
Прикметне, що інтенсивність виділення поту залежить від активності сальних залоз на тій чи іншій ділянці.
Вік також впливає на морфологічні і функціональні зміни потових залоз. Із зниженням статевої активності знижується активність апокринових залоз. Екринові залози з віком також зазнають дегенеративних змін — відбувається склерозування оболонок секреторної трубки, а потім її загальний розпад. Причиною атрофії потових залоз є також закупорка їхніх вивідних протоків роговими пластинками, що зумовлюється порушенням процесу злущування.
Зазначені причини призводять до порушення еластики, ізотонії шкіри, що спричинює її в’ялість і позначається на зміні тонкого малюнка, згладжуючи його контури. При цьому підсилюється грубий малюнок, пов’язаний з м’язовими скороченнями, атрофією і потоншенням дерми чи гіподерми. Це проявляється у виникненні зморшок, особливо виражених на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, руки тощо).
5. Сальні залози
На відміну від потових, сальні залози за механізмом секреції є голокриновими, тобто в процесі секреції відбувається повне руйнування їхніх секреторних клітин. Протягом 21-25 днів ці клітини повністю замінюються. Сальні залози (загальна кількість становить приблизно 900 тис.) розкидані по всьому тілу. Величина залоз, глибина залягання, відношення до волосся залежать від ділянки локалізації. Найбільше залоз у шкірі обличчя, шиї, спини, волосистої частини голови тощо. Вони відсутні на долонях, червоній каймі губ, слизовій порожнині рота.
На обличчі зустрічаються три види сальних залоз: великі, середні і дрібні. Серед великих є залози, вільні від волосся, та залози, зв’язані з фолікулами довгого волосся.
У жінок вільні від волосся сальні залози розміщуються на всіх ділянках шкіри обличчя, у чоловіків — тільки на ділянках, позбавлених довгого волосся, а також на межі з червоною каймою губ. Вільні від волосся сальні залози на обличчі мають довгу вивідну протоку (200-940 мк), діаметр якої в багато разів перевищує діаметр фолікул пу’шкового волосся.
Вивідна протока зв’язаних з волоссям сальних залоз одночасно є і фолікулом волоса, оскільки його корінь проникає у спільну вивідну протоку, яка розгалужується на чотири-п’ять проток; останні також поділяються на дрібніші, що йдуть у кінцеві часточки залоз.
Секреторні відділи сальних залоз, вільних від волосся, залягають у нижній частині дерми; великі сальні залози проникають у дерму на глибину 1180 мк. Особливо глибоко секреторні часточки сальних залоз залягають у ділянці спини. У чоловіків і жінок середні сальні залози (залози другого порядку), пов’язані з довгим пушковим волоссям, мають приблизно однакову будову на всіх ділянках шкіри обличчя. Маленькі сальні залози (залози третього порядку) пов’язані з коротким пушковим волоссям і мають однакову будову на всіх ділянках шкіри обличчя. Характерно, що всі вони одночасточкові.
Сальний секрет на 20-30% складається з жирних кислот (в основному пальмітинової, стеаринової, олеїнової), на 30-40% — з жирних кислот у вигляді ефірів високомолекулярних спиртів, гліцерину, холестерину; на 25-30% — з неомилюваних речовин (переважно холестерину і сквалену).
Сальні залози здійснюють захисну функцію: жирні кислоти, що містяться в їхньому секреті, надають шкірі бактерицидних властивостей і, крім того, протистоять екзогенним факторам впливу, зокрема, обмежують всотування і випаровування води з поверхні шкіри, підтримують термоізоляцію, природну еластичність шкіри.
Сальні залози, як і потові, забезпечують тонкий малюнок шкіри: утворені потовими залозами борозенки формують на поверхні шкіри трикутники і ромби, у кутах яких розміщені заглиблення, що є устями фолікул волосся. Величина трикутників і ромбів залежить від кількості і розташування фолікул: чим щільніше вони розташовані, тим меншими є трикутники і ромби.
У середній частині обличчя (ніс, частина чола, що прилягає до нього, щоки, у жінок підборіддя, верхня і нижня губи) рельєф шкіри пористий, оскільки там розміщуються найбільші сальні залози, а чим крупніші вивідні протоки сальних залоз, тим шкіра рельєфніша.
Сальні залози функціонують так: накопичений у їхніх вивідних протоках секрет протидіє тиску вже виділеного секрету сальної залози, що знаходиться на поверхні, і рогового жиру, виробленого шкірним покривом в результаті процесів ороговіння. Це стимулює звільнення залози від секрету та її подальшу секреторну діяльність. Навпаки, протидія рогового жиру і вже виділеного секрету викликає припинення вироблення жиру сальною залозою. Але більш імовірно, що виділення секрету відбувається постійно.
З моменту видалення жиру з поверхні шкіри 50% його первісного обсягу відновлюється протягом години, а повне відновлення відбувається протягом 3-4 годин. Чим більша залоза, тим більшу кількість секрету і з більшою інтенсивністю вона продукує. Так, найбільше секрету виділяється на чолі.
Виділення сального секрету має циркадний ритм: у більшості досліджуваних максимальна секреція спостерігається між 9 і 12 годинами.
На інтенсивність виділення і характер секрету впливає температура: якщо вона висока, секрет розріджується (точка плавлення жиру становить 30°С) і стікає з ділянок з високою секрецією на ділянки з низькою секрецією. Зволожена шкіра підвищує швидкість стікання жиру (по вологій шкірі жир тече зі швидкістю 3,3 см/сек, а на сухій шкірі його швидкість дорівнює нулю). Таким чином, підвищене потовиділення сприяє секреції сальних залоз і виробленню рогового секрету.
Функціонування сальних залоз перебуває в прямій залежності від стану нервової системи: посилене функціонування парасимпатичної нервової системи призводить до гіпертрофії та гіперфункції сальних залоз; підвищення тонусу симпатичної нервової системи пригнічує функцію сальних залоз; емоційна напруга підсилює їх секрецію.
Діяльність сальних залоз залежить також від стану ендокринної системи. Так, у період статевої зрілості сальні залози посилено функціонують — найбільша кількість секрету виділяється у віці від 18 до ЗО років. Місцеве введення прогестерону й тестостерону активізує, а естрогену — зменшує діяльність сальних залоз; під дією фолікуліну також розвивається атрофія сальних залоз.
На анатомо-фізіологічних властивостях сальних залоз істотно позначається і вік. Передусім атрофуються найдрібніші сальні залози, пов’язані з фолікулом волоса, потім — середні і, нарешті, секреторні частки вільних сальних залоз. Після 40 років кількість і активність сальних залоз значно зменшується, причому деградація придатків більш помітна в жінок: жировиділення в них починає зменшуватися з 40-45 років і до 60-80 років становить 30-50% від максимального рівня. У чоловіків зменшення секреції сальних залоз настає пізніше, відбувається повільніше і не в такій мірі, як у жінок.
Підшкірно-жирова клітковина – найглибший шар шкіри, який є пом”якшуючим і термоізолюючим прошарком.
Функції шкіри:
1. Захисна.
2. Терморегулююча.
3. Продукуюча.
4. Дихальна.
5. Видільна.
6. Провідна.
7. Орган чуття.
Типи шкіри:
В класичному розумінні розрізняють 4 типи – суху, жирну, нормальну і комбіновану.
Суха шкіра характеризується відсутністю жирного блиску, відлущуванням епідермісу, ранніми зморшками, відчуттям „стягнутості”, що пов”язано із недостатньою діяльністю сальних залоз. Залози продукують менше жиру ніж потрібно для утворення природньої захистної плівки, через що шкіра втрачає вологу.
Жирна шкіра характеризується жирним блиском, схильністю до вугревих висипок, розширеними порами. Особливий випадок, коли шкіра жирна, але і дуже суха – такий стан називається сухою себореєю. Причина – нестача вологи в поєднанні із надлишком жиру, який всмоктується практично всім роговим шаром. Така шкіра жирна з вугрями і сальними кірками, але дуже відлущується і є шорстка.
Нормальна шкіра має матовий тон, не схильна до лущення, не має жирного блиску, висипок тощо.
В більшості випадків шкіра є комбінованою – тобто поєднує різні типи шкіри, особливо в середній зоні – Т-зоні.
Косметичний догляд- це поєднання різних процедур, які здійснюють профілактичну, лікувальну і декоративну дію. Косметичний догляд за шкірою складається із зволоження, тонізування, захисту і спеціального догляду.
Очищення
Шкіра людини постійно відчуває вплив факторів зовнішнього середовища – пилу, холоду, зміну тиску, жару. Окрім того шкіра забруднюється залишками косметичних засобів, відлущеними клітинами епідермісу в суміші з потом, тощо. Тобто шкіру необхідно очищувати в залежності від типу шкіри: жирну за допомогою мила, бажано з антисептичними добавками,лосьйонами, пінками, очисними гелями,суху бажано очищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати будь-яким із перерахованих засобів.
Тонізування
Виконує наступні функції- відновлює захисну кислотну мантію шкіри, видаляє надлишки макіяжу, підтримує тонус шкіри, контролює і нормалізує діяльність сальних і потових залоз, в результаті шкіра стає матовою і бархатистою. Для тонізування використовують переважно тоніки ,розчини і гелі у відповідності до типу шкіри.
Тонізуючим ефектом володіють контрасні обтирання гарячими і холодними розчинами лікарських рослин.
Зволоження шкіри здіснюють двома напрямками. Перший грунтується на створенні захисної плівки, яка перешкоджає випаровуванню. Другий метод оснований на підвищенні вологоутримуючої здатності шкіри за рахунок спеціальних гігроскопічних речовин. До речовин, що перешкоджають випаровуванню належать сорбітол, діметикон, рослинні екстракти і олії. До речовин, які підвищують вологоутримуючі властивості шкіри відносять – ПВП, піролідон-капронову кислоту, гіалуронову кислоту і її похідні.
Особливого значення набуває зволоження шкіри взимку, що пов”язано із холодом і різким перепадом температури – це призводить до зниження вологи і зниження захисних механізмів шкіри.
Захист шкіри направлений на зменшення негативного впливу факторів зовнішнього середовища. (УФ – опромінення – веде до порушення пігментації, раннього старіння, викидні гази, які містять свинець, кадмій і т.д., призводять до утворення вільних радикалів – це основний фактор старіння шкіри, а також пилок, порох, решта). Для захисту шкіри застосовують К3, що містять антиоксиданти.
Спеціальний догляд направлений на усунення 5 основних проблем: порушення процесу злущення, забруднення, порушення пігментації, висипання, сухість і старіння шкіри.
Для злущення епідермісу використовують скраби, маски, які містять абразивні речовини, пілінг-креми і маски. Доцільно викорисовувати К 3 в комбінації. Слід зазначити, що протягом життя у людини злущується більше 50 кг. епідермісу, клітини епідермісу в нормі без злущування відновлюються через 25-28 днів, але через надмірне використання косметики цей процес може виходити за межі фізіологічної норми.
Для очищення і звужування пор шкіри використовують лосьйони, маски, креми, які видаляють надмірний жир, покращують кровообіг, розглажують шкіру.
При порушенні пігментації шкіри використовують депігментуючі лосьйони, тоніки, креми, які бажано наносити перед виходом на вулицю.
При висипках на шкірі першою умовою для лікування є звертання до дерматолога, який має підібрати не тільки К 3, але і режим харчування, тощо.
Омоложуючі засоби покращують процеси обміну в клітинах, відновлюють тонус і тургор шкіри.
Процес всмоктування речовин шкірою (біодоступність косметичних засобів). На процес всмоктування речовин в шкіру впливають наступні фактори:
1. Вид косметичного засобу.
2. Фізико-хімічні властивості інгредієнтів.
3. Розмір молекул, електричний заряд речовини.
4. Ступінь дисперсності.
5. Вид і кількість допоміжних речовин.
6. Вік людини ( у старших людей кровообіг, обмін речовин, робота органів і тканин сповільнений).
7. Чистота шкіри (у чисту шкіру речовини краще всмоктуються).
8. Спосіб нанесення речовини на шкіру (краще наносити втираючи К 3 масажем)
1 – 5 – фармацевтичні фактори, 6 – 8 – косметичні фактори.
І. Більшість К 3, які виробляються – це емульсійні системи (молочко, креми, шампуні, тощо) використання яких обумовлено:
1. фізіологічністю по відношенню до шкіри, наприклад, при сухій шкірі показані емульсії в/о, при жирній шкірі – о/в;
2. Присутність води сприяє гідратації поверхні, покращуються сорбційні властивості шкіри, активізуються процеси всмоктування і резорбції, які покращуються в присутності ПАР (емульгаторів), що сомобілізують шкірні ліпіди (знежирюють шкіру) і деструктують білки, це сприяє проникненню речовин в шкіру. Жирові компоненти емульсійних систем функціонально заміщують ліпіди шкіри при їх нестачі, вони сприяють зігріванню шкіри, що сприяє кровонаповненню і зростає швидкість всмоктувальної здатності шкіри.
3. В емульсійні системи можна вводити різні за фізико-хімічними властивостями інгредієнти, які будуть мати високу біодоступність за рахунок їх гарного всмоктування;
4. В емульсійних системах можна варіювати консистенцію, а отже і рівень впливу обумовлений призначенням крему.
ІІ. Речовини проникають в шкіру через отвори потових і сальних залоз, але найважливішим є пряме всмоктування через шкіру. Проникаючи через щільно з”єднані клітини рогового шару епідермісу вони розчиняються в міжклітинній рідині. Досить великі молекули не можуть проникати крізь епідерміс. Науковці вважають, що гранично допустимі маси молекули, які реально можуть проникнути- молекули з молекулярною масою 50 тис. – 5 тис. (різні автори), тобто як правило білкові молекули залишаються на поверхні, а всмоктуватися можуть низькомолекулярні молекули і амінокислоти.
Новітні технології дозволяють вводити в К 3 поліпептиди, з яких в організмі утворюються білкові сполуки. Наприклад в кремах „Ньювейс” використовують десмозин і ізодесмозин із яких утворюється еластин.
Суха шкіра характеризується відсутністю жирного блиску, відлущуванням епідермісу, ранніми зморшками, відчуттям „стягнутості”, що пов’язано із недостатньою діяльністю сальних залоз. Залози продукують менше жиру ніж потрібно для утворення природньої захистної плівки, через що шкіра втрачає вологу.
Враховуючи різноманіття клініко-епідеміологічних факторів, запропоновано виділяти три головні причини розвитку сухості шкіри:
– нестача сальної секреції (внаслідок ендокринної патології – тиреоїдити, цукровий діабет або через прийом контрацептивів, ретиноїдів та ін);
– вторинну сухість шкіри у зв’язку з впливом зовнішніх факторів (холод, вітер, УФ промені), впливу хімічних (лужне мило, морська вода, пілінги) або побутових чинників (сухе повітря);
– власне суху шкіру при генетично обумовлених дерматологічних захворюваннях: атопічний дерматит, псоріаз, іхтіоз.
Природний зволожуючий фактор (NMF) – вільні амінокислоти, сечовина, молочна кислота, піроглутамат натрію. Вони розташовані в усьому роговому шарі, і лише в ньому.
Насправді зволожується виключно роговий шар. Роль природних губок в роговому шарі відіграють компоненти натурального зволожуючого чинника (NMF) – Вони розташовані в усьому роговому шарі, і лише в ньому.
Деякі зволожуючі компоненти косметики:
І – утворюють плівку, перешкоджаючи випаровуванню:
– вуглеводи (парафін, вазелін, петролатум, рідкий парафін);
– кремнійорганічні речовини (силікони);
– тваринні і рослинні жири (переважно насичені і моно ненасичені жирні кислоти – гусячий, китовий, свинячий, олії манго, какао, ши тощо);
– воски (ланолін, бджолиний, хвойний, спермацет тощо);
ІІ – утримують вологу:
– гліцерин;
– сорбітол;
– полігліколі (пропіленгліколь, етиленгліколь);
– полісахариди – гіалуронова кислота, хітозан, полісахариди рослинного і морського походження (хондроїтинсульфат, муко полісахариди, альгінати), пектини, камеді;
– білкові молекули і їх гідролізати тваринного і рослинного походження (колаген та еластин);
– полінуклеїнові кислоти (ДНК) і їх гідролізати.
Рослинні екстракти і природні жири, які рекомендують включати в склад косметичних засобів по догляду за сухою шкірою:
Рослинні екстракти:
ü брусниці,
ü виноградної кісточки,
ü чорної смородини,
ü женьшеню,
ü каштану кінського,
ü липи,
ü малини,
ü обліпихи,
ü вівса,
ü ламінарії,
ü солодки,
ü хвоща польового,
ü лотоса тощо.
Жирні олії:
ü оливкова,
ü кукурудзяна,
ü ши,
ü виноградної кісточки,
ü кісточок чорної смородини,
ü сої,
ü таману,
ü шипшини,
ü обліпихи.
Препарати лікувальної косметики:
серія Топікрем (Nigy, Франція);
серія Тріксера (Avene, Франція);
лінія Енідріал (RoC, Франція);
лінія А-Дерма (Ducray, Франція);
лінія Атодерм (Bioderma, Франція);
лінія Гірудодерм екстра-драй (Біокон, Україна);
лінія Фармасеріс D (Dr. Irena Eris, Польща)
Ці сполуки утворюються в результаті розпаду білків (в основному філагрінов), що забезпечують зчеплення клітин, що лежать під роговим шаром. Перейшовши в роговий шар, клітини не тільки втрачають ядро, зв’язки між ними також поступово руйнуються (саме тому не скріплені між собою рогові лусочки вільно злущуються з поверхні шкіри). Молекули NMF розташовані в безпосередній близькості від корнеоцитів. З NMF асоційована значна частина води, яка присутня у роговому шарі. Зв’язана вода бере участь у склеюванні рогових лусочок і поряд з шкіряним салом забезпечує пластичність і гладкість поверхні шкіри, однак не перешкоджає дезінтеграції лусочок і їх природному видаленню.
Хвороби сухої шкіри:
§ себорея/себорейний дерматит: ознаки, причини, методи корекції;
Себорея – запальне захворювання шкіри, пов’язане з підвищенням кількості та зміною якості шкірного сала.
Суха себорея характеризується зниженою секрецією шкірного сала та надмірною появою на шкірі голови і волоссі рогових лусочок. Розлади секреції сальних залоз зазвичай обумовлені порушенням балансу між естрогенами і андрогенами в бік останніх.
При такому виді захворювання на шкірі виникають рожеві або червонуваті плями, на поверхні яких видно безліч дрібних лусочок.
Суха форма хвороби супроводжується суб’єктивними відчуттями: відчуття стягування шкіри, легкий свербіж, особливо посилюється після вмивання холодною водою.
У першу чергу лікування себореї спрямоване на виявлення та ліквідацію факторів, що є каталізаторами захворювання: порушення функціонування вегетативної нервової системи, травного тракту, печінки, вогнищ хронічних інфекцій.
З лікарських препаратів призначаються антиандрогенні препарати, які нормалізують виділення шкірного сала; вітаміни A, C, E, групи B; мікроелементи – сірка, залізо, фосфор.
Місцево – сірчано-саліцилову мазь, креми з вітамінами A, E, F.
Збалансоване харчування, здоровий спосіб життя.
Атопічний дерматит (дифузний нейродерміт) – захворювання шкіри, яке характеризується свербінням, ліхеноїднимі папулами, ліхеніфікаціями і хронічним рецидивуючим протіканням.
До абсолютних ознак належать:
– ураження обличчя і розгинальних поверхонь кінцівок у дітей;
– ліхеніфікація (потовщення шкіри з підсиленим малюнком) у великих складках (ліктьові, підколінні) у підлітків і дорослих;
– хронічний перебіг.
– чітка сезонна залежність: взимку – загострення і рецидиви, влітку – часткові або повні ремісії.
До неабсолютних віднесені:
– індивідуальний або сімейний анамнез (атопічний дерматит, алергійний риніт, астма, кропив’янка, екзема, поліноз, непереносимість ліків тощо);
– білий демографізм;
– сухість шкіри внаслідок зниження потовиділення;
– дисхромія у старших дітей і дорослих (ділянки гіпо- і гіперпігментації);
– інтенсивна сверблячка, сезонність (загострення в холодну погоду);
– часті попрілості ретроаурикулярних (за вухами) ділянок (еритема, тріщини, кірочки);
– випадання брів у латеральній зоні
Чинниками, які провокують загострення хвороби, можуть бути:
– харчові алергени,
– ліки, особливо пеніцилін, аспірин, новокаїн,
– укуси комах, кліщів,
– посилене потіння,
– побутовий пил,
– контакт із деякими рослинами, пліснявою, профілактичні щеплення тощо.
Принципи лікування атопічного дерматиту:
– виключення харчових (риба, яйця, шоколад, арахіс, молоко, соя, пшениця), респіраторних алергенів та інших зазначених вище чинників, що можуть провокувати загострення;
– курортотерапія (морський чи гірський клімат залежно від індивідуальної реакції на ці чинники);
– використання антигістамінних та антисеротонінових препататів: кетотифен (задитен, бронітен, астафен), циннаризин (стугерон), фенкарол, перитол, кларитин тощо, які, проте, не завжди дають бажані результати.
Рекомендують також ангіопротектори:
– пармідин (продектин),
– ксантинолу нікотинат,
– делагіл.
При вираженій нічній сверблячці — амітриптилін у юнаків і дорослих. Застосовують також вітаміни А, Е, С, Н (біотин), В6, піридоксальфосфат тощо. Хворих переконують не терти і не розчухувати шкіру. В тяжких випадках — короткий курс кортикостероїдів всередину.
Застосування косметики AVENE TOLERANCE EXTREME у лікуванні алергічного контактного дерматиту.
Алергічний контактний дерматит – це запальне захворювання шкіри, гостре або хронічне, яке виникає в результаті безпосередньої дії на шкіру хімічних речовин, у тому числі і косметики. Дане захворювання розвивається як алергічна реакція уповільненого типу.
Алергічний дерматит може виникати в результаті використання декоративної косметики (фарби для волосся та вій, пудр, рум’ян, тіней і туші для вій, помад, лаків для нігтів), парфумів, дезодорантів і навіть від кремів для обличчя.
За статистикою алергічні дерматити від застосування крему для обличчя посідають одне з провідних місць серед алергічних реакцій на косметику. Можливими алергенами найчастіше виступають: відбілювачі, білкові добавки, лимонний та огірковий соки, гормони, консерванти, емульгатори. Клінічні прояви характеризуються появою свербежу й печії на шкірі обличчя, еритемних плям через 7-20 хв., а також іноді везикульозно-папульозним висипом із тенденцією покриватися кірочкою, іноді екзематизацією.
Традиційне лікування алергічного контактного дерматиту включає:
· усунення застосування косметичного засобу, що викликав алергію;
· примочки з речовинами протизапальної дії (настій чаю, ромашки, череди);
· використання сучасних кортикостероїдів на ушкоджених ділянках;
· у важких випадках пероральне застосування антигістамінних та кортикостероїдних препаратів.
Ефективним косметичним засобом для лікування алергічних реакцій на шкірі обличчя є косметика AVENE TOLERANCE EXTREME, яку створено на основі термальної води АВЕН.
Косметичні засоби Толеранс Екстрем представлені очищувальним молочком, що не потребує змивання, та кремом проти запалення шкіри, який проявляє заспокійливий ефект.
Дані косметичні препарати виробляються в стерильних умовах, не містять в своєму складі консервантів та запашок.
В результаті дії термальної води АВЕН дані засоби заспокоюють і зволожують шкіру, знижують реактивність шкіри, перешкоджають розвитку алергічної реакції у перші години після застосування. Кожну стерильну дозу розраховано на 3 наступні дні. Для закріплення ефекту після використання стерильних мінідоз застосовують очищувальний лосьйон та заспокійливий крем для гіперчутливої шкіри. Завдяки збалансованому складу, вмісту БАР ці косметичні препарати здатні відновлювати гідроліпідну плівку шкіри, повертати шкірі комфортний стан та забезпечувати тривалий захист.
Гелі та лосьйони АВЕН Толеранс Екстрем є високоефективними в лікуванні алергічного контактного дерматиту, викликаного застосуванням косметичних засобів, і в деяких випадках можуть замінити традиційну схему лікування.
Лікувальна косметика „Біодерма” у вирішенні проблем атопічного дерматиту.
Атопічний дерматит – мультифакторне захворювання з аномальним напрямком імунної відповіді на алергени (в тому числі аутоалергени). Клінічно прояви атопічного дерматиту залежать від віку хворого. Якщо на перших роках життя переважно відмічається ексудація, мокнення, то у дітей старшого віку і дорослих переважають явища інфільтрації з ліхеніфікацією на фоні застійної еритеми. Шкіра хворих атопічним дерматитом відмічається сухістю і іхтіозоподібним лущенням. При довготривалому протіканні захворювання формується ознаки „атопічного обличчя” – сіруватий колір шкіри, периоральна ліхеніфікація, а також ліхеніфікація на чолі і скронях, розтягування латеральної частини брів внаслідок травмування їх розчухуванням, периорбітальна гіперпігментація. Зважаючи на сухість шкіри і підвищену алергічну готовність організму дуже важко підібрати косметичні препарати, які хворий міг би використовувати в період ремісії захворювання.
Laboratorie BIODERMA розробила програму АТОДЕРМ – сполучення активних компонентів і текстур, адаптованих потребам сухої і дуже сухої шкіри. Під нашим спостереженням знаходились 17 хворих атопічним дерматитом у віці від 8 до 42 років з атопічним дерматитом середньоважкої і легкої форми захворювання, переважно з загостреннями в осінньо-зимовий період. В період ремісії пацієнти частіше скаржилися на сухість шкіри і неможливість підібрати відповідний догляд за шкірою обличчя. В таких випадках нами був порекомендований до застосування крем ATODERM, який наноситься на чисту, суху шкіру обличчя. Усіма пацієнтами була відмічена хороша переносимість крему, алергічних реакцій не виявлено, сухість шкіри значно зменшилася.
Склад крему ATODERM, розроблений провідними спеціалістами Laboratorie BIODERMA являє собою збалансований комплекс фітостеролів рапсу , який забезпечує нормалізацію підшкірного кровообігу, чинить протизапальну, зволожуючу дію; фітостероли каріте або сального дерева здатні відновити структуру природної водно-ліпідної мантії і ефект захисного бар’єру шкіри; вазелін компенсує гідроліпідну плівку і перешкоджає зневодненню; гліцерин забезпечує гігроскопічні і пом’якшуючі властивості тканин; вітамін Е чинить антиоксидантну і антирадикальну дію.
Важливою перевагою крему ATODERM являється те, що в його склад не включені ароматизатори і консерванти, які в свою чергу являються сильними алергічними факторами, застосування яких у хворих атопічним дерматитом являється недопустимим. Всі перераховані переваги даного косметичного препарату дозволяють використовувати його для дітей.
ІХТІОЗ
Звичайний іхтіоз становить 80-95 % всіх форм іхтіозу, успадковується за автосомно-домінантним типом, проявляється після 3-го місяця життя або пізніше (до 2-3 років).
Розрізняють такі клінічні варіанти:
1. Ксеродермія (суха шкіра) — абортивна форма іхтіозу, сухість і шорсткість шкіри переважно на розгинальних поверхнях кінцівок.
2. Іхтіоз простий — уражена вся шкіра, лусочки дрібні, щільно прилягають до шкіри.
3. Іхтіоз блискучий — прозорі лусочки у вигляді мозаїки переважно на розгинальних поверхнях кінцівок.
4. Іхтіоз змієподібний — лусочки великі, сіро-коричневі, нагадують шкіру змії.
5. Іхтіоз білий — лусочки білі, нагадують азбест.
Клініка.
Роговий шар епідермісу стовщений, нагадує пергаментний папір, шкіра постійно тріскає, відлущується шарами, відлущені ділянки червоні. Локалізація – обличчя, спина, кінцівки.. Атрофія волосся і нігтів, або навпаки аномальний ріст.
Лікування:
Оберігають шкіру від висихання.
Теплі ванни із NaCl і креми із 10% NaCl або 10% тіосечовиною → діє кератолітично, зволожує, пом’якшує іхтіозні кірки.
морський відпочинок
вживання ретинолу
кортикостероїди.
Псоріаз (лускатий лишай) — неінфекційне хронічне захворювання, дерматоз, що вражає в основному шкіру. У наш час передбачається аутоімунна природа цього захворювання.
Основною причиною псоріазу виступає спадкова схильність, загострене впливом таких чинників як:
– Гострі інфекційні захворювання (ангіна, грип тощо);
– Стреси;
– Надмірне вживання алкоголю;
– Різні травми, запалення і подразнення шкіри;
– Погана екологічна обстановка;
– Порушення ендокринної системи.
Основним проявом захворювання є висипання, що мають мономорфний характер папульозних псоріатичних елементів, симетрично розташованих на розгинальній поверхні ліктьових та колінних суглобів. Папули негострозапального характеру з чіткими кордонами, мають червоний колір. На їх поверхні формуються сріблясті лусочки, що легко знімаються. Папули схильні до периферійного росту і утворення бляшок різної величини та форми.
Загальна терапія. У прогресивній стадії захворювання показані седативні засоби, внутрішньовенно
30%-й натрію тіосульфат,
10%-й хлористий кальцій,
внутрішньом’язово піридоксальфосфат,
вітаміни групи В,
екстракт плаценти,
вітаміни А, Е,
продектин та інші.
Місцева терапія. У прогресивній стадії ефективна 1-2%-на саліцилова мазь, для великих ділянок ураження псоріазом – папаверинова мазь; обмежених ділянок – дипросалік, дермоват, целестодерм, дипролен, елоком, бефлювіт, синафлан та інші. Для лікування волосяної частини голови застосовують лосьйон дипроалік, флюцинар гель, нізорал, псоріатен, псокортен, псоркутан.
Для профілактики рецидивів у міжрецидивний період потрібно проводити фітотерапію, кліматотерапію, вітамінотерапію, УФО-опромінення, санацію хронічних вогнищ інфекції.
Косметичні недоліки шкіри
Щоденна практика косметика ставить перед ним дві групи завдань: перша — гігієнічний догляд за шкірою обличчя; друга — корекція косметичних недоліків за бажанням пацієнтів
1. ПОРУШЕННЯ ПІГМЕНТАЦІЇ
Ластовиння — це прояв генетичних особливостей пігментації шкіри, що успадковується за аутосомно-домінантним типом. З’являється у дитячому віці чи юності, частіше в рудих або блондинів у вигляді дрібних світло-коричневих плям на відкритих ділянках шкіри обличчя, рук, спини. Під впливом сонячних променів кількість ластовиння збільшується, колір його стає яскравішим.
Для видалення ластовиння застосовують пілінг різних видів, шліфування шкіри мікрокристалами, відбілювальні креми, маски для салонного і домашнього догляду. Пік лікування ластовиння припадає на осінньо-зимовий період. Обов’язкова умова успішної боротьби з ластовинням — використання сонцезахисних засобів протягом року, причому величина SPF повинна наростати у весняно-літній період.
Хлоазма — набуті плями коричневого кольору, що розміщуються переважно на обличчі. Хлоазма має неправильні обриси і різкі межі. Колір її підсилюється під впливом УФ-променів. Причини виникнення хлоазми можуть бути різними. Найчастіше — це ендокринні зміни в організмі вагітних жінок, гінекологічні захворювання, хвороби печінки. Хлоазма може зникати чи ставати менш помітною після усунення причини, що її викликала. Без цього усунути хлоазму косметичними засобами практично неможливо. У сучасній косметології термін «хлоазма» перетворився на термін «мелазма», що підкреслює, таким чином, пігментне її походження.
Методи корекції: пілінг різних видів, механічне і лазерне шліфування, відбілювальні процедури в салоні, обов’язкове застосування сонцезахисних засобів.
Депігментації — вогнищеве зменшення пігменту чи його повна відсутність у шкірі. Причини цього явища на сьогоднішній день не з’ясовані. Для корекції застосовують камуфлювальний макіяж.
2. КУПЕРОЗ
Зовнішній вигляд шкіри багато в чому залежить від стану судин, які її живлять. Під впливом різних шкідливих факторів судини шкіри можуть розширюватися. Розширення може бути як тимчасовим, так і постійним. Постійно розширені дрібні судини шкіри діаметром від
Шкіра реагує на шкідливі зовнішні впливи печінням, поколюванням, сверблячкою, іноді почервонінням і навіть запаленням. Почервоніння шкіри однорідні, без чітких меж і виникають, як правило, на щоках, носі, чолі, підборідді. Спочатку почервоніння і печіння можуть бути тимчасовими. Згодом судини розширюються і втрачають еластичність: почервоніння стає постійним та ін-тенсивнішим. Це і є та стадія куперозу, коли у людини розширені дрібні судини шкірного покриву.
Термін «купероз» є збірним, під ним розуміють такий стан шкіри обличчя, коли ми бачимо надмірну щодо впливу зовнішніх і внутрішніх подразників реакцію у вигляді почервоніння шкіри в поєднанні з уже наявними телеангіектазіями.
Купероз переважно розвивається у людей зі світлою шкірою. Захворювання супроводжується неприємним відчуттям печіння, тому може створити для людини труднощі у соціальному і професійному плані.
1 — прості (лінійні); 2 — деревовидні; 3 — зірчасті (павукоподібні); 4 — плямисті (пантиформні)
Причини розширення судин. Оскільки купероз має судинну природу, його розвиткові сприяють будь-які фактори, під впливом яких виникає венозний застій. Так, почервоніння може бути спровоковано:
— вживанням гострої чи занадто гарячої їжі, алкоголю;
— палінням;
— різкими перепадами температури;
— деякими захворюваннями внутрішніх органів;
— тривалим місцевим застосуванням кортикостероїдних кремів.
Проблеми, пов’язані із судинами, поглиблюються впливом ультрафіолетового проміння, гормональними порушеннями, стресами.
При виникненні цієї проблеми необхідно зміцнювати стінки кровоносних судин, відрегулювати тиск у судинах, поліпшити мікроциркуляцію, попередити утворення телеангіектазій. Шкірі потрібен особливо дбайливий догляд. Для вирішення проблеми куперозу косметолог може запропонувати таку схему:
— очищення шкіри від поверхневого механічного забруднення (лосьйони, молочко, гель);
— глибоке очищення шкіри (пілінг, гідропілінг, активний концентрат вітаміну Е, маски, вітамін А, сироватка, крем для обличчя);
— зміцнення стінок судин (маски, що містять екстракт кінського каштана, гінкго білоба, арбутин);
— закріплення ефекту (крем для обличчя, до складу якого входять SPF).
3. ЗМОРШКИ
Розрізняють динамічні і статичні зморшки. Динамічні є наслідком скорочення мімічних м’язів і можуть з’явитися в досить молодому віці. Статичні зморшки є проявом старіння шкіри (рис. 3.4) і розвиваються в результаті деградації структурних елементів дерми, насамперед колагенових і еластинових волокон.
Для профілактики динамічних зморшок необхідно виконувати спеціальну гімнастику для обличчя (див. розділ 7), а для корекції — ін’єкують препарати «Ботокс», «Диспорт» та ін., до складу яких входить токсин ботулізму. При цьому паралізується рухова активність певних мімічних м’язів. Ще одним методом корекції динамічних зморшок є контурна пластика: введення під зморшки спеціальних гелів природного (гіалуронова кислота), синтетичного (поліакриламідний гель) і комбінованого складу. Хімічні формули гелів постійно вдосконалюються, комбінуються, з’являються нові назви. Комбінація зазначених методик дає чудовий результат.
Статичні зморшки, що розвиваються з віком, є одними з основних об’єктів для різноманітного косметичного догляду у салонах краси. Для того, щоб віддалити їхню появу, необхідно правильно доглядати за шкірою з дитячого віку, уникати надмірного впливу УФ-випромінювання протягом життя, а також прагнути підтримувати оптимальну масу тіла, уникаючи різких перепадів від схуднення до ожиріння і навпаки.
Як правило, молодо виглядають жінки, які ведуть здоровий спосіб життя.
Для корекції статичних зморшок у косметичному салоні можна проводити будь-які процедури, що поліпшують кровопостачання шкіри обличчя, зміцнюють м’язи обличчя, нормалізують відплив лімфи, живлення і зволоження шкіри. До таких процедур належать різноманітні апаратні методики, масаж різних видів, мезотерапія, нанесення ампульних препаратів, активних сироваток, кремів, масок.
4. НАБРЯКЛІСТЬ ШКІРИ ПОВІК
Набряклість шкіри повік виникає як результат порушення мікроциркуляції лімфи в періорбітальній ділянці. Це пов’язано з особливостями анатомічної будови м’яких тканин навколо ока: пухка підшкірно-жирова клітковина і дуже тонкі шари дерми та епідермісу. Для корекції набряклості шкіри повік застосовують:
— мікрострумову терапію;
— лімфодренажну масажну техніку;
— спеціальні маски для повік.
Потрібно пам’ятати, що надмірний активний вплив на шкіру може викликати посилення набряку повік, тому косметичний догляд за нею має бути вкрай делікатним.
5. МІШКИ ПІД ОЧИМА
Ця естетична вада розвивається внаслідок накопичення жирової тканини (жирові грижі), що утворюються через слабкість кругового м’яза ока. У людей схильність до утворення таких мішків має генетичну природу.
Деяке поліпшення дають лімфодренажні техніки масажу в поєднанні з мезотерапією. Але реальна корекція цього недоліку можлива лише засобами пластичної хірургії.
6. ГРАВІТАЦІЙНИЙ ПТОЗ
Гравітаційний птоз — це старече опущення всіх м’яких тканин обличчя з порушенням його контуру (овалу). Для профілактики розвитку гравітаційного птозу та для часткової корекції, якщо він уже розвинувся, можна рекомендувати гімнастику для обличчя, апаратні методики, що тонізують м’язи обличчя, поліпшують кровопостачання м’яких тканин, різні масажні техніки, пластифікуючі маски. Виражений птоз можна коректувати тільки за допомогою методів пластичної хірургії.
7. ГІРСУТИЗМ
Гірсутизм (волосатість) — стан, коли в жінок надмірно розростається волосся в місцях, характерних для чоловіків. При лабораторному дослідженні з’ясовується, що у крові цих пацієнток істотно підвищений рівень чоловічого статевого гормону (тестостерону).
Корекцією рівня тестостерону в сироватці крові займаються лікаріендо-кринологи. Епіляції різних видів, виконувані косметиком, дають тимчасовий результат.
Пацієнткам, у яких наявні ознаки гірсутизму, протипоказані будь-які електропроцедури на обличчі, будь-які види догляду, що викликають посилений кровообіг у судинах шкіри обличчя (наприклад, термомаски, маски з бодягою.)
