ДИСГОРМОНАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
.
За останні 10 років захворюваність на рак молочної залози збільшилась вдвічі
і складає по Україні – 53,7 на 100 тисяч жіночого населення, а смертність
залишається на рівні 15–20 випадків на 100 тисяч населення,. Чоловіки
хворіють на рак грудної залози значно рідше: 0,1-0,2 на 100 тис. населення.
Рак молочної залози є найбільш поширеною онкологічною патологією
жіночого населення країн Америки, Європи і займає перше місце протягом
останніх років. В країнах Європи з кожним роком реєструються понад
180000 уперше захворілих на РМЗ.
Стосовно віку слід відмітити, що показник захворюваності починає
зростати у жінок у віці після 40 років і потім поступово знижується після 70
років. У віці 20-30 років це захворювання зустрічається рідко, хоча кожного
року відмічається тенденція до “помолодіння” раку, тобто
кількості хворих жінок репродуктивного і працездатного віку, і як наслідок
цього – збільшення інвалідизації в даній категорії населення.
Анатомія
Молочна залоза знаходиться на передній грудній стінці на рівні 3–6, рідше
7 ребер між передньою грудиною і передньою аксилярною лініями з кожного
боку. Під шкірою розташований жировий шар, який окутує паренхіму і
строму. Кровопостачання молочної залози здійснюється за рахунок
внутрішньої грудної артерії, яка відгалужується від підключичної артерії і
гілки її вступають через 4-6 міжребер’я до тканини залози. Задню і передню
поверхню молочної залози кровопостачають гілки, які проходять через
міжреберний простір: грудна гілка грудоакроміальної артерії, гілки
латеральної і дорсальної грудних артерій, гілки міжреберних артерій. Відтік
крові здійснюється через глибокі та поверхневі одноіменні вени.
Лімфатичні судини утворюють густу мережу в шкірі над
молочною залозою, особливо в ареолі. Лімфа відтікає у наступні регіонарні
групи лімфовузлів: пахвові, підлопаточні і підключичні.
Патологічна анатомія.
Молочна залоза вражається нерiвномiрно. Найбiльш часто 45–50% (верхньо-
зовнiшний квадрант), 10–12% верхньо-внутрiшній), 8–10% (нижньо-
зовнiшній), ділянка ареоли (7–8%). Розміри первинного вогнища дають чітку
уяву про своєчасність діагностики раку молочної залози і є важливим
прогностичним фактором, що дозволяє визначити план лікування. Але
незавжди, наявність метастазів у периферичних лімфовузлах залежить від
розмірів первинного вогнища. Можливі випадки, коли при “мінімальних”
раках визначаються не тільки регіонарні, але і віддалені метастази. За
ступенем диференціації розрізняють високодиференційовані
аденокарциноми (протікають благоприємно), низько- і недиференційовані
пухлини (агресивні форми з раннім гематогенним метастазуванням).
Регіонарні лімфатичні вузли:
a) аксилярні і міжгрудні лімфовузли 3–х рівнів. Рівень І – лімфовузли,
b) розташовані назовні від зовнішнього краю малого грудного м’язу; ІІ –
c) між зовнішнім і внутрішнім краями малого грудного м’яза, а також
d) міжгрудні лімфовузли; ІІІ – лімфовузли, розташовані досередини від
e) внутрішнього краю малого грудного м’яза, включно з підключичними і
f) верхівковими (апікальними) лімфовузлами; b) внутрішні лімфовузли
g) молочної залози, розташовані у міжребeрних проміжках уздовж краю
h) грудини у внутрішньо грудній фасції; с) надключичні лімфовузли у надключичній ямці.
Рак молочної залози
(РМЗ) пртягом останніх років займає перше місце серед захворюваності та
смертності жінок в розвинених країнах світу. Тому роль гінекологів в
профілактиці раку молочної залози та своєчасному виявленні захворювань
залози, які можуть бути причиною виникнення раку, ще більше зросте, якщо
вони будуть виконувати безпосередню функцію: огляд та пальпацію
молочних залоз у всіх жінок, які звертаються за допомогою, або
профілактичні огляди. Лише за такої умови можна різко
захворюваність на рак, тому що будуть виявлені передракові або
дисгормональні захворювання, які своєчасно вилікують. Проте не слід
розглядати гінеколога лише як технічного виконавця (він повинен не
виявляти захворювання молочної залози, але вміти лікувати
захворювання її).
Епідеміологія
– Захворюваність на РМЗ на 100 тис.населення
.– Смертність від РМЗ на 100тис. населення
Етіологія
– це поліетіологічне захворювання, що виникає внаслідок комбінованої дії
багатьох факторів – генетичних, конституціональних, пов’язаних з
особливостями харчування, впливом факторів зовнішнього середовища
(екології), соціально-економічних та ін. Всі вони формують
порушення в організмі жінки, приводячи до дисгормональних змін. Яка
комбінація гормональних порушень є пусковим механізмом раку молочної
залози у кожному конкретному випадку виявити важко. Ризик виникнення
раку молочної залози у конкретної жінки обумовлений дією різноманітних
факторів: куріння, зловживання алкоголем і навіть помірне вживання пива,
тривала дія радіації, неадекватний статевий потяг, незадоволеність статевим
життям, статеві контакти з частими перервами більше 1 міс., відсутність
статевого життя протягом 10 і більше років у 25-50 річних жінок, велика
кількість абортів понад 7, пологи або аборт у віці понад 30 років, велика
кількість молока при лактації, ранній (до 12 років) або пізній (після 16 років)
початок менструації, тривалість менструації більше 5 діб, ранній (до 45
років), або пізній (після 53 років) клімакс, маткові кровотечі, гінекологічні
хвороби, неврастенія, хвороби печінки, надлишкова вага більше
порушення функції щитоподібної залози, гіпоталамічний синдром, травми,
наявність раку молочної залози у найближчих родичів. Відмічено також
підвищений ризик захворіти на рак молочної залози у жінок, які мають у
близьких родичів такі онкологічні захворювання, як рак легенів, шлунка,
товстої кишки, матки, яєчників.
Дефіцит вітаміну В9 підвищує ризик захворювання на рак
Група дослідників з університету Макгілла (The McGill University) у Канаді
вважає, що дефіцит фолієвої кислоти (вітамін В9) підвищує ризик
захворювання на рак прямої кишки. Учені прийшли до такого висновку в
ході експерименту, в якому була використана мутантна лінія мишей, у яких
був відсутній ключовий фермент, що бере участь у засвоєнні фолієвої кислоти.
Імовірність виникнення в них раку прямої кишки була у два рази вище, ніж у
нормальних мишей, які утримувалися в умовах дефіциту фолієвої кислоти в
раціоне. Жодної ракової пухлини не було виявлено ні у нормальних мишей,
ні в мишей з генетично ушкодженим ферментом, якщо їх годували їжею, що
містить суточную дозу фолієвої кислоти.
Руководітель групи, професор генетики Риму Розен (Rima Rozen) повідомляє
про результатах декількох великомасштабних досліджень, які свідчать про
те, що недостатнє споживання фолієвої кислоти може стати причиною раку
прямой кишки у людини. Вона рекомендує вживати 400 мікрограмів вітаміну В9 в день.
Передракові стани
: доброякісні дисплазії молочної залози: (кіста, аденоз молочних залоз,
типова проліферація епітелію протоків, дольок фібросклероз, гінекомастія),
доброякісні пухлини молочної залози (аденома молочної залози, соска,
фіброаденома, мастопатія).
–Мастопатії – це дисгормональні гіперплазії молочних залоз.
Етіологія. Гіперестрогенія внаслідок порушення
регуляторного впливу кори головного мозку, гіпоталамуса, гіпофіза,
щитоподібної залози, кори наднирників.
Клінічна класифікація виділяє дві форми мастопатій: дифузну і вузлову.
-Дифузна мастопатія
– це болюче набухання молочних залоз, яке може посилюватись у другій фазі
менструального циклу, та супроводжуватись виділенням (світлі, брудно-
зелені, коричневі) з сосків. Свiтлi, водянистi або молокоподiбнi видiлення
свiдчать, що процес тільки почався. Темнi, зеленуватi або коричневi – про
значну тривалість захворювання. Пальпаторно виявляється груба долькова структура, ущільнені тяжі, дрібна зернистість молочних залоз. Процес може
бути симетричним або одностороннім. Біль та ущільнення молочних залоз
при дифузній мастопатії буває непостійним і може періодично посилюватись
та зменшуватись, ірадіювати у лопатку, руку, особливо після початку
місячних.
Лікування
мікродозами йодистого калію, яке направлене на нормалізацію лютеїнової
функції яєчників і ановуляторних циклів. Призначають 0,25% розчин
йодистого калію по 1 десертній ложці 1 раз у день після їжі впродовж 4-6
місяців; препарати, які покращують функцію печінки (леволін, есенціале,
карсил, гепабене); лікування вітамінами (А, В6, С, Е) проводиться з метою
покращення функції печінки, яка приймає участь в інактивації естрогенів та в
утворенні стероїдних гормонів; мастодінон – комбінований препарат
рослинного походження, покращує функцію жовтого тіла яєчників і
урівноважує баланс між естрадіолом і прогестероном, нормалізує другу фазу
менструального циклу. Препарат призначають по 30 крапель двічі на добу
(ранком та ввечері) не менше 3 місяців; кламін – виробляють з бурих
морських водоростей, крім комплексу природних біологічно активних
речовин містить велику групу мікроелементів (калій, кальцій, йод, срібло та
ін). Можливе використання андрогенів, але воно доцільне для жінок у період
клімаксу, коли мова йде не про нормалізацію функції яєчників, а про
пригнічення її естрогенної активності. З цією метою можливе застосування
метіландростендіола по 15 мл. в день впродовж 2 місяців; парлодел
(бромкріптин) – препарат, який пригнічує секрецію пролактину,
призначають при гіперпролактинемії у дозі 1/2 таблетки двічі на добу
впродовж 4 місяців. При нормальному вмісті пролактину і вираженій
мастодінії препарат призначають у другій фазі циклу з 10 по 25 день не
менше ніж 4 місяці; даназол – інгібітор гіпофізарних гонадотропних
гормонів, насамперед лютеінізуючого та фолікуло-стимулюючого.
Призначають по 200 мг. у день впродовж 3 місяців. Седативні та заспокійливі
засоби (корінь валеріани, шипшину, кукурудзяні рильця, безсмертник).
Консервативна терапія доцільна лише при дифузних формах мастопатій.
-Вузлова мастопатія – ця форма мастопатій характерна для
молодих жінок із збереженою репродуктивною функцією. При пальпацiї
видiляють дрiбнi еластичнi вузлики, округлої форми, величиною не
бiльше пшеничного зерна, розсiянi по всiй молочнiй залозi. Чіткіше їх
можна визначити, якщо при обстеженні хвора перебуває у вертикальному
положенні. У лежачому положенні при натисканні залози долонею до
грудної стінки ущільнення зникає (позитивний симптом Кеніга). Цi
затвердiння зменшуються пiсля закiнчення менструацiї, вагiтностi та
лактацiї.
Лікування.
Оперативне – секторальна резекція молочної залози з обов’язковим
терміновим морфологічним дослідженням препарату.
– Фiброаденома
– виникає на фоні порушення гормональної дiяльностi органiзму жiнки.
– Тому у хворих фiброаденомою в анамнезi часто можна спостерігати
– рiзного роду порушення менструального циклу, а у сечi – збiльшену
– кiлькiсть гормонiв жовтого тiла. За даними рiзних авторiв
– фiброаденома переходить у рак в 18–51% випадкiв. По гістологічній
– структурі розрiзняють двi форми фiброаденоми: пухлина, в якiй
– переважає фiброзна тканина – фiброаденома, а пухлина, в якiй
– переважає залозиста тканина – аденофiброма. Цi пухлини рухомі,
– безболючі, еластичної консистенцiї, мають овальну форму з чіткими
– контурами. Виникають частiше у молодому вiцi (15-25 рокiв) у виглядi
– поодиноких вузлiв розмiром вiд 0,5 до
– можуть досягати великих розмiрiв i займати майже всю молочну
– залозу. Iнколи виникають множиннi фiброаденоми в однiй або обох
– молочних залозах.
Лікування.
Враховуючи можливiсть малiгнiзацiї фiброаденоми, методом вибору
являється секторальна резекцiя молочної залози. Вилущування пухлини не
допускається, так як воно небезпечне рецидивами пухлини та злоякісним
переродженням.
–Хвороба Мiнца (внутрiшньопротокова папiлома)
зустрiчається у 35-45 рокiв, локалiзується частiше всього в однiй молочнiй
залозi. При натисканi на цю дiлянку або певний сектор молочної залози
видiляється кров із соска. Це свiдчить про наявнiсть кiсти з папiлярним
розростанням у серединi протоки молочної залози. При тривалому iснуваннi
призводить до виникнення раку. Найбiльш небезпечними у цьому вiдношенi
є папiлярна кiста молочної залози та папiлярна аденома.
Лiкування.
Оперативне – секторальна резекцiя залози з послідуючим експрес
дослідженням. Термiнове гiстологiчне дослiдження видаленої частини
молочної залози обов’язкове, так як при цьому захворюваннi можливi
помилки у дiагностицi. При знаходженнi злоякiсного новоутвору
– Кiста молочної залози – це не є справжня пухлина. Вона
– представляє собою рiзко розширену вивiдну протоку, заповнену
– прозорою свiтло-жовтою рiдиною. На розрiзi порожнина кiсти
– гладенька, блискуча, капсула тоненька, при тривалому iснуваннi кiсти
– капсула потовщується. Частiше всього буває однокамерною, але
– зустрiчається i багатокамерна, вона має овальну або округлу форму з
– чiткими рiвними контурами та гладенькою поверхнею. Шкiра над
– кiстою не змiнена.
Діагнстика
. Використовують мамографiю, пункцiйну бiопсiю. При неускладненiй кiстi
молочної залози лiмфатичнi вузли у пахвовiй областi не змiненi.
Лiкування. Секторальної резекцiї молочної залози з термiновим гiстологiчним
дослiдженням.
Класифiкацiя раку молочної залози за системою TNM.
T – первинна пухлина
TX,T0 – стандартнi значення
Tis – преiнвазивна карцинома
або хвороба Педжета соска без наявностi пухлинного вузла;
T1 – пухлина до 2см у найбiльшому вимiрi;
T1а – до 0,5см у найбiльшому вимiрi;
T1в – до 1см у найбiльшому вимiрi;
T1с – до 2см у найбiльшому вимiрi;
T2 – пухлина до 5см у найбiльшому вимiрi;
T3 – пухлина понад 5см у найбiльшому вимiрi;
T4 – пухлина будь–якого розмiру з прямим поширенням на грудну стiнку або шкіру;
T4a – поширення на грудну стінку;
T4b – набряк, виразкування шкiри, сателiти у шкiрi молочної залози;
T4c – критерій 4а і 4b разом;
T4d – запальна форма раку;
N – регiонарнi лiмфатичнi вузли
NX,N0 – стандартнi значення;
N1 – метастази у рухомих пахвових лiмфовузлах;
N2 – метастази у фiксованих між собою пахвових лiмфовузлах;
N3 – метастази у внутрiшнiх лiмфатичних вузлах на боцi ураженя;
M – вiддаленi метастази
МхM0 – стандартні значення;
M1 – є вiддаленi метастази (враховуючи i метастази у надключичних
лiмфовузлах).
Метастазування
. Найчастіше метастазують пухлини, що виходять з центральних та
медіальних квадрантів залози. Пухлини ретромамарної складки часто
метастазують у печінку, позаочеревинні лімфовузли. Для
високодиференційованих форм раку з низьким ступенем злоякісності більш
характерне лімфогенне.
Гематогенне (легені, печінка, яєчники, кістки, рідше головний мозок, шкіра
та інші органи).
. Розрізняють вузлову, дифузну форми, хворобу Педжета.
– Вузловий рак
– зустрiчається найчастiше. Пальпується пухлина, яка розмiщена близько
– пiд шкiрою у виглядi вузла без чiтких контурiв, твердої консистенції з
– горбкуватою поверхню 0,5 – 2см, інколи пухлина досягає 10см та
– бiльше. Подальший розвиток пухлини веде до проростання її у шкiру, з
– наступним розпадом, утворенням ракової виразки, приєднанням
– iнфекцiї.
–Дифузний рак
включає декілька форм (набряково-інфільтративну, бешихоподібну,
маститоподібну, панцирну). Пухлина росте у виглядi дифузного
iнфiльтрату, який пронизує молочну залозу у всiх напрямках. Вiн часто
захоплює цiлий квадрант або навiть всю залозу. Набряково-
iнфiльтративна форма характеризується наявнiстю твердого
iнфiльтрату у молочнiй залозi, який не має чiтких контурiв. У
результатi блокади лiмфовiдтоку молочна залоза набрякає,
збiльшується та опускається нижче здорової. Шкiра має вигляд
лимонної шкiрки. У регiонарних зонах можуть пальпуватися
метастатичнi лiмфатичнi вузли.
Бешихоподiбна форма – у молочнiй
залозi формується твердий дифузний iнфiльтрат. Молочна залоза
набрякша i збiльшена. Протiкає гостро з швидким метастазуванням.
При цiй формi пухлина розповсюджується по лiмфатичних судинах
шкiри. Шкiра розтягнута, блискуча, гiперемована (з розповсюдженням
гiперемiї за межi залози), нагадує бешиху.
Маститоподiбна форма
характеризується наявнiстю в молочнiй залозi твердого iнфiльтрату без
чiтких меж з набряком тканин та гiперемiєю шкiри. На мiсцi пухлини
місцеве підвищення температури. Пухлина швидко iнфiльтрує всi
тканини залози i розповсюджується на шкiру. При цьому виникають
ділянки розпаду, приєднується вторинна iнфекцiя. Метастазує пухлина
швидко у регiонарнi лiмфатичнi вузли, внутрiшнi органи.
Панцирна
форма
– це пухлина, яка iнфiльтрує тканину молочної залози, шкiру та
жирову основу. Молочна залоза деформується i стає значно меншою,
нiж здорова. Вона тверда, горбкувата, з Хвороба Педжета (рак соска
молочної залози) зустрiчається у 0,5–3% випадкiв по вiдношенню до
всiх злоякiсних новоутворiв цього органу. Захворювання протiкає
поступово i може продовжуватись декiлька рокiв. Починається у
виглядi екземи з появою мокрих або сухих кірочок, якi оточують сосок
або ареолу соска. Пізніше сосок ущільнюється, зменшується i навіть
зникає. Iнфiльтрацiя переходить на тканину молочної залози. У місці
екзематозного ураження шкiри можна пальпувати твердий нерiвний
iнфiльтрат. Метастазує у регiонарнi лiмфатичнi вузли.
Діагностика.
РМЗ відноситься до захворювань, які можна діагностувати при фізікальному
обстеженні: клінічному огляді та пальпації, це так звані візуальні локалізації
новоутворів. Вирішальне значення мають об’єктивні ознаки, але не слід
зневажати й анамнестическими даними. При цьому варто звертати особливу
увагу на наявність патогенетичних ознак, що вважаються факторами ризику
розвитку раку молочної залози.
Опитування
дозволяє одержати інформацію про перші прояви захворювання та темпи
його розвитку. Скарги хворих на раптово різке збільшення розмірів пухлини
досить підозрілі на те, що почалося злоякісне переродження пухлини, але
характерне для кіст молочної залози, що заповнилися тканевим вмістом, а
також при так званих «листоподібних» фіброаденомах. Циклічні зміни
величини й консистенції пухлини, виражені болючі відчуття у молочних
залозах перед менструаціями більш характерні для доброякісних
дисгормональних змін молочної залози.
Огляд
обов’язково проводиться при хорошому освітленні на деякій відстані від
оголеної по пояс обстежуваної спочатку з опущеними, а потім з піднятими на
голову руками. При огляді звертаємо увагу на асиметрію положення
молочних залоз, легке западання шкіри, іноді утворення «площадки» над
пухлиною та більше втягування зморщеної шкіри у вигляді пупка. Частіше
молочна залоза піднята й зміщена убік пухлини. При наявності набряку
молочна залоза виявляється збільшеною і опущеною. Обмежений застій
лімфи на проекції пухлини проявляється у своєрідному набряку шкіри у
вигляді «лимонної кірки». Огляд дозволяє виявити більш розвинуту
підшкірну судинну сітку ураженої залози або почервоніння й набряк шкіри
при дифузійних формах пухлини. Можуть бути виявлені деякі ознаки пухлин
молочної залози: a) зміна положення соска, він у більшій або меншій мірі відхиляється у бік пухлини; може бути потовщений або втягнутий; іноді (при
пухлині типу Педжета) сосок й ареола виразкуються або покриваються
сухими кірочками, під якими виявляється ерозія або виразка з
валикоподібними краями; b) деформація ареоли за рахунок укорочення
одного з її радіусів; c) втягнення шкіри різного ступеня; d) підшкірна
судинна сітка більш розвинена.
Пальпація
проводиться у вертикальному й горизонтальному положеннях обстежуваної,
у середині місячного циклу. Пальпація дозволяє визначити точне
розташування пухлини, розміри, границю, форму росту, консистенцію,
характер поверхні, взаємовідношення з оточуючими тканинами й зміщення
стосовно них. Проводять її спочатку легкими дотиками подушечок II, III й IV
пальців, покладених долонною поверхнею на молочну залозу, що
пальпується. Потім переходять до більш глибокої пальпації. Вона повинна
бути безболісною. Невеликі потовщення й втягнення шкіри над пухлиною,
невидимі при огляді, стають більше помітними при легенькому здавлюванні
шкіри по сторонам пухлини і її зближенні до центру пухлини (симптом
«морщинистості»). Ця ознака зустрічається й при інфікованих кістах.
Пальпація молочної залози у горизонтальному положенні може значно
полегшити діагностику пухлин, а також встановити відмінність їх від
дисгормональної гіперплазії. У цьому положенні вся молочна залоза, стає
більше м’якою, що дозволяє виявити невеликі ділянки ущільнення у них.
Крім того, при горизонтальному положенні обстежуваної ділянки дисгормональні гіперплазії стають більш м’якими на дотик, або взагалі не
визначаються, у той час як пухлинний вузол не міняє своєї консистенції у
порівнянні з дослідженням стоячи. Обов’язковим компонентом огляду є
ретельне обстеження пахвових, підключичних, надключичних ділянок і
шийних лімфатичних вузлів. У певної категорії хворих схована
(непальпуєма) форма захворювання молочної залози може бути виявлена по
збільшених лімфатичних вузлах. Останнім часом велику увагу приділяють
програмі самообстеження молочних залоз.
Самообстеження
– доцільно проводити у два прийоми. Спершу перед дзеркалом оглянути
молочні залози у прямій і боковій проекціях, з піднятими вгору і опущеними
вниз руками. Огляд молочних залоз дозволить виявити зміни форми залози,
кольору шкіри, деформацію, стан соска і ареоли. Другий прийом – пальпація
молочних залоз під час купання. Намилена шкіра молочних залоз дає
можливість виявити найменші патологічні зміни у товщі залози. Лежачи у
ванні жінка пальпує ліву молочну залозу правою рукою, праву молочну
залозу лівою рукою. При цьому необхідно пропальпувати за ходом
годинникової стрілки всі сегменти молочної залози. При виявленні вузла,
пацієнтці необхідно терміново звернутись до лікаря для виконання
прицільної біопсії. Анкетування хворих на рак молочної залози, що
проводилось у багатьох європейських країнах, показало, що абсолютна
більшість пухлин молочної залози були виявлені саме пацієнтками, у зв’язку
з цим, необхідно звернути особливу увагу на проведення заходів що до
підвищення санітарно-гігієнічної культури жінок.
Клінічне виявлення ранніх форм раку молочної залози
являє собою важке, але у багатьох випадках розв’язане завдання. Труднощі
діагностичного завдання обумовлені не тільки стертістю клінічної картини,
але й тим фактом, що при раку молочної залози (особливо у ранніх стадіях)
немає якого-небудь постійного, обов’язкового симптому, так само як і
відсутність будь-якої специфічної ознаки злоякісної пухлини не переконує у
її відсутності. Тому нерідко лікарям доводиться прибігати до ряду
додаткових (інструментальних) діагностичних методик: мамографія,
дуктографія, сонографія молочної залози, регіонарних лімфатичних вузлів,
органів найбільш частого метастазування пухлини (печінки, малого таза);
морфологічних методів: пункційна аспіраційна біопсія із цитологічним
дослідженням, трепанобіопсія із гістологічним дослідженням, ексцизійна
біопсія, ексфоліативна цитологія; лабораторна діагностка: біохімічні
показники крові, онкомаркери. Для оцінки поширеності пухлини необхідно
виконання рентгенографії легенів, сканування кісток.
Рентгенологічні обстеження
. Для діагностики ранніх стадій у розвинутих країнах світу застосовують
мамографічний скрінінг. Методика передбачає обстеження всіх здорових
жінок у віці понад 50 років (у країнах Європи з 40 років). В Україні сьогодні
створюють умови, які дозволять широко впровадити у масштабах країни
скрінінгові заходи. Досвід економічно розвинутих країн доказує, що рання діагностика раку молочної залози під час мамографічного скринінгу дозволяє
знизити смертність на 30%.
Мамографія
дозволяє діагностувати пухлини розміром до
двох проекціях – прямій і боковій, для виявлення або виключення
мультицентричного росту пухлини. Виконують мамограми на спеціальному
рентгенологічному апараті – мамографі. Застосовують, як правило плівкові
мамографи, проте широко впроваджують комп’ютерну, магнітнорезонансну
та цифрову мамографію. Основними рентгенологічними ознаками раку
молочної залози є: тінь з нерівними, променистими (зіркоподібними)
контурами та вапняні включення у пухлині. Описують мамограми фахівці,
що пройшли відповідні курси і мають досвід цієї роботи.
Дуктографія
– це контрастування молочних протоків водорозчинно забарвленими
контрастними препаратами. За допомогою цього методу можна не тільки
виявити внутрішньопротокову патологію, але і уточнити локалізацію
останньої та визначити границі сектору, який підлягає резекції.
Ультразвукове дослідження (сонографія)
– це сучасний метод обстеження, який дозволяє обстежити досить велику
кількість пацієнтів, нешкідливий для останніх, допомагає у діагностиці утворів, які не виявляються рентгенологічно, є методом вибору у вагітних
жінок і у віці до 30 років. Для діагностики порожнистих пухлин молочної
залози, наприклад, кіст, використовують УЗД. Ця методика передбачає
пункцію кісти під контролем УЗД, евакуацію її вмісту та введення у
порожнину склерозуючих речовин. Під контролем УЗД можливе виконання
біопсії пухлини молочної залози, та дослідження реґіонарних лімфатичних
вузлів (оцінка стану лімфатичних колекторів пахвової ділянки). З метою
цитологічної верифікації виконують пункційну біопсію збільшених
лімфатичних вузлів.
Морфологічний метод
– пункційна та трепанобіопсія, яка є стандартом діагностики захворювань
молочної залози.
Пункційна біопсія – це метод, який дозволяє отримати матеріал пухлини для
цитологічного дослідження. Його найчастіше застосовують для первинної
верифікації діагнозу. Суть його полягає в отриманні біоптату за допомогою
голок різної конструкції завдовжки 5–
конструкції, діаметра і довжини голки залежить від глибини розміщення
органа чи структури, що цікавить.
Трепанобіопсія дозволяє обстежити фрагмент пухлини гістологічно.
Доведено, що проведення біопсії не відображається на результатах
перебігу онкологічного захворювання, не спричинює метастазування
пухлини. Крім вище названих методів морфологічної діагностики у практиці для диференційної діагностики проліферативних процесів у протоковій
системі використовують ексфоліативну цитологію (мазок виділень із сосків).
Ексцизійна біопсія із терміновим гістологічним дослідженням є заключним
етапом діагностики. Метод у 99% випадків відображає характер
захворювання. Виконують метод під загальним знеболенням під час операції,
для можливості розширити обсяг оперативного втручання до радикального.
Хвора завчасно має бути попереджена про можливість такої тактики.
Лабораторна діагностка
. Біохімічні показники крові – лужна фосфатаза, трансамінази, Са+, креатинін,
лактат дегідрогеназа та ін., можуть свідчити про активність процесу. Для
оцінки ефективності лікування, спостереження за пролікованими хворими
використовують вивчення онкомаркерів (СА 15-3, РЕА)
Диференційна діагностика.
Вагоме значення відіграє цитологічне дослідження пунктата з ущільнення і
виділень із соска. Рак молочної залози необхідно диференціювати з
доброякісними новоутвореннями молочної залози (вузлові форми мастопатії,
фіброаденоми, ліпоми, лімфогранульоми, ангіоматозні пухлини, саркоми).
Потрібно диференціювати маститоподібні форми раку, набряково-
інфільтративну форму раку молочної залози з гострим маститом. Мастит
зустрічається у молодих жінок, пов’язаний з лактацією, має гострий і
короткий початок, супроводжується болями і піддається протизапальному
лікуванню.
Лікування.
Суттєвий вплив на визначення лікувальної тактики справляє: вік та загальний
стан хворого, розміри самого органа, стадія процесу, його локалізація у
молочній залозі, гістологічна форма. Радикальне лікування раку молочної
залози передбачає цілий комплекс діагностичних, лікувальних та
адміністративних заходів і можливе лише в умовах спеціалізованих закладів.
Результати лікування раку молочної залози у непрофільних лікувальних
установах, як мінімум вдвічі гірші.
Лікування
Т1N0M0, Т2N0М0. стадії – радикальна мастектомія, за Пейті-Дайсеном.
Передопераційна променева терапія великими фракціями у даний час є
методом вибору. Можливе виконання квадрантектомії, при локалізації
пухлини у зовнішніх квадрантах молочної залози. При цій тактиці
проведення післяопераційної променевої та хіміотерапії є обов‘язковим.
Лікування
Т1N1М0, Т2N1–2M0 стадії передбачає виконання передопераційної променевої
терапії великими фракціями з наступною радикальною мастектомією (у
модифікації Пейті або Холстеда), післяопераційною променевою терапією, та
5-6 ад’ювантними курсами хіміотерапії з інтервалами 21-28 днів.
Лікування T3N0M0, T3N1-2M0 стадії – проведення комплексного лікування з
гормонотерапією у окремих випадках: неоад’ювантна хіміотерапія, перед– та
післяопераційна променева терапія.
Лікування
T4a-cN3M1 стадії – проведення паліативної поліхіміотерапії, гормонотерапії,
паліативної променевої терапії на поодинокі метастази у кістки або
поодинокі метастази інших локалізацій. Хірургічне лікування четвертої стадії
раку молочної залози носить симптоматичний (санітарний) характер.
Хіміотерапія
. Застосовується у ІІІ-ІV стадії процесу як окремий вид лікування раку
молочної залози. При I–IІ стадії хіміотерапія є компонентом комплексного
лікування. Вона може бути неоад’ювантною, (або передопераційною),
ад‘ювантною (післяопераційною чи профілактичною) і “лікувальною” (в
занедбаних випадках). Схема хіміотерапії підбирається з врахуванням
органотропності препарату, індивідуальної чутливості пухлини до нього. При
неможливості уточнення останньої, у схему включають препарати різних
груп, що впливають на різні фази клітинного циклу, з різним механізмом
антимітотичної дії. Враховується також час та експресія ускладнень, які
можуть виникнути під час проведення хіміотерапії. При назначенні
конкретної схеми, конкретній хворій враховують фактори ризику по
прогресуванню хвороби, а саме: вік хворої, розміри первинної пухлини,
наявність метастазів (регіонарних і віддалених), гормональний статус
пухлини, експресію онкогенів та генів супресорів.
На даний час пройшли апробацію та використовується багато схем, які
застосовують для лікування раку молочної залози: CMF, FAC, AC, CTF, AM,
AP, AMC, CMFAV, VCAF та інші, назви яких формуються з перших
латинських літер назви препарату (С-циклофосфан, М-метотрексат, А-
адріобластін, F-фторурацил, Т–тіофосфамід, V-вінкрістін, вінбластін і т.д.).
Хіміотерапію першого ряду починають зі схеми CMF у дозах циклофосфан –
200мг/м поверхні тіла в/м щоденно 8 днів, метотрексат 50 мг/м в/в в 1 та 8
добу і фторурацил 500 мг/м в ті ж терміни. У хворих з підвищеним ризиком
продовження хвороби застосовують більш “агресивні” схеми із обов‘язковим
включенням протипухлинних антибіотиків, препаратів платини, та
цитостатиків рослинного походження. Лікуючи метастатичний рак молочної
залози, необхідно пам’ятати про органотропність, тобто вибіркову чутливість
препаратів до різних органів і тканин. Тому препарати платини призначають
при метастазах у легені; при метастазах у кістки – адріабластин, парлодел,
бонефос; метастазах у печінку – циклофосфан, фторурацил, таксотер,
фарестон. Проведення хіміотерапії на сучасному етапі неможливе без терапії
супроводу, яка зменшує негативні наслідки – кардіоксан, навобан, лейкомакс,
граноцит, бластолен, Т–активін.
Променева терапія
застосовується у передопераційному і післяопераційному періодах. У
завдання передопераційної променевої терапії входить: зниження ступеня
злоякісності пухлини шляхом девіталізації найбільш анаплазованних клітин,
інактивації радіорезистентних пухлинних клітин. Для досягнення цих
завдань достатніми є сумарні дози 40–45 Гр, проведені впродовж 4–5 тижнів.
Передопераційну променеву терапію частіше проводять великими фракціями
– щодня по 5 Гр на молочну залозу з двох полів, всього 5 фракцій – 25 Гр.
Операція на молочній залозі при такому методі опромінювання може бути
здійснена на 2–3 день після його закінчення. Надключичну і парастернальну
зони опромінюють через 10-14 днів після операції у класичному режимі по 2
Гр щодня на кожну зону доводячи до сумарної дози 44 Гр. При набряково-
інфільтративних формах раку застосовують класичний режим
фракціонування дози на молочну залозу і всі зони регіонарного лімфовідтоку
у передопераційному періоді.
Гормонотерапія
– один з напрямків сучасної онкології, що найбільш динамічно розвивається.
Основними критеріями для адекватного застосування гормонотерапії є
гормональна чутливість пухлини, яка оцінюється підрахуванням процентного
вмісту рецепторів естрогенів та прогестерону. Особливе значення для вибору
адекватної гормонотерапії має визначення патогенетичної (гормональної)
форми раку мjлочної залози, який вказує на переважання того чи іншого
гормонального профілю в організмі, та дає певне уявлення про гормональну
чутливість пухлини. Ясна річ, клінічне визначення вказаних форм не
виключає більш точних методів дослідження, але значно зменшує кількість
помилок при виборі методу лікування. Андрогенотерапія найбільш
ефективна при яєчниковій формі раку молочної залози, яку проводять після
оваріоектомії протягом 6 місяців. Під час променевої та хіміотерапії
призначають преднізолон та тироксин. Препарати групи тамоксифену у
менструюючих жінок не рекомендують, оскільки це може призвести до
суттєвих порушень в гіпофізарно-оваріальній системі і поглибити
гормональні порушення. Інволютивна форма із збереженням впливу
естрогенів передбачає необхідність прийому антиестрогенів (наприклад
тамоксіфену або фарестону
Імунотерапія.
Показами для імунотерапії є порушення реактивності організму, обумовлена
наявністю самої пухлини та використання хірургічного та хіміопроменевого
лікування, що призводить до імунодепресії. До початку і у процесі лікування
необхідне визначення іммунологічного статусу, зокрема, показників
клітинного і гуморального імунітету. До імуномодуляторів відносять:
цитокіни (інтерлейкіни, інтерферони), моноклональні антитіла.
Диспансерне спостереження та реабілітація
У перший рік щоквартально, другий рік – раз у півроку, а пізніше один раз
на рік. Під час оглядів проводять пальпацію ділянки операції, мамографію
здорової та збереженої після органозберігаючих операцій молочної залози,
рентгенографію легень, ультразвукове дослідження печінки, огляд
гінеколога, сканування кісток, аналіз онкомаркерів СА-15-3, РЕА.
Реабілітацію проводять у напрямку профілактики лімфостазів та контрактури
плечевого суглобу. Хворих забезпечують зовнішніми протезами та проводять
психо-соціальну реабілітацію. Як наслідок розвитку порушення лімфовідтоку
від верхньої кінцівки після мастектомій та квадрантектомій з
лімфаденектоміями виникають різного ступеня лімфостази. Для лікування
лімфостазу І–ІІ ступеня застосовують консервативні заходи: пневмомасаж,
гідромасаж, лікувальну фізкультуру, прийом антиагрегантів,
антикоагулянтів, антиангінальних препаратів. Для профілактики розвитку та
прогресування лімфостазу хворі дотримуються необхідних профілактичних
правил: обмеження навантажень на хвору руку, оберігання від травматизації
шкірних покровів та ін. У окремих випадках лімфостазів ІІІ ступеня можна
рекомендувати оперативне лікування, яке полягає у призначенні дренуючих
операцій та накладенні лімфовенозних анастомозів.
Прогноз.
Наявність метастазів у більш ніж 3 регіонарні лімфовузли значною мірою
погіршує прогноз. При місцево розповсюдженому РМЗ п’ятирічне виживання
складає 30%, а наявність віддалених метастазів на час первинного звернення
визначає п’ятирічне виживання не більше 14%.
iнфiльтрацiя розповсюджується на грудну стiнку, сусідню молочну залозу.
На шкiрi передньої грудної клiтки з‘являються бiлi або рожеві вузлики,
кiлькiсть яких все збiльшується. Вони зливаються мiж собою i окутують
грудну клiтку твердим iнфiльтратом, як панцир.
Лікарі називають молочні залози жінки «органом-мішенню». Це означає, що будь-які гормональні порушення в жіночому організмі позначаються насамперед на здоров’ї цього органа. Особливо шкідливі для грудей стреси, жирна та калорійна їжа, травми молочних залоз. Як же убезпечити себе від можливих проблем, «Відомостям» розповів головний лікар Волинського обласного онкологічного диспансеру Орест Андрусенко.
— Рак молочної залози не лише в Україні, а й у всьому світі займає перше місце серед онкозахворювань у жінок. Хоч ми й можемо нарікати, що в Україні погана екологія чи недостатньо діагностичного обладнання, але кількість онкохворих жінок зростає і в Центральній Європі та Америці. Той факт, що це захворювання спостерігається переважно в економічно розвинених країнах, очевидно, пов’язаний з тим, що там низька народжуваність, дітей вигодовують груддю дуже короткий проміжок часу. У цих країнах значно більша чисельність жінок, які приймають гормональні контрацептиви, причому часто безконтрольно. Впливають також і генетичні фактори, зміна способу життя, різноманітні ендокринологічні порушення. Захворюваність на Волині становить 46 на 100 тисяч населення. Щороку ми діагностуємо від 230 до 250 захворювань на рак молочної залози у жінок віком 22-80 років. Зазвичай виявляємо рак на ІІ-ІІІ стадії.
— Чим пояснюється такий високий відсоток раку в стадії занедбаності?
— Проблема в тому, що жінки пізно звертаються до фахівців. Лікуються нетрадиційними методами — у цілителів, фітотерапевтів, які беруться не за свою справу. Втрачаючи дорогоцінний час, хвороба розвивається і пухлина росте. Витрати на лікування раку занедбаних форм дуже зростають, інколи у 25 разів. Якщо на ранніх стадіях буває достатньо міні-хірургічного лікування, то у разі запущених форм призначають комплексну терапію: хіміотерапію, опромінення, гормонотерапію, імунотерапію тощо.
— Наскільки своєчасне звернення до лікаря збільшує шанси на повне одужання хворих на рак молочної залози?
— Я можу навести приблизні шанси на виживання протягом 5 років при різних стадіях раку. На так званій нульовій стадії, коли виявляють окремі ракові клітини, шанс вижити становить 100%, у разі раку І стадії — більше 94%, ІІ стадії — близько 83%, ІІІ стадії — 47% хворих. На ІV стадії, коли є віддалені метастази, виживають лише 13,7% жінок. Тобто різниця вражаюча. Медициною доведено, що рак починається не одразу, а поступово. Цьому захворюванню дуже часто передують так звані передракові хвороби — фіброаденоми, локальні фіброаденоматози, протокові поліпи, додаткові дольки молочних залоз, з яких з плином часу виникають справжні злоякісні пухлини.
— Чи діагностується рак нульової стадії?
— Так, це можливо, наприклад у випадках, коли оперуємо вузлові форми мастопатії, фіброаденоми. Тоді визначаємо, чи є злоякісні клітини. У позитивних випадках виконуємо мінімальні операції (невеликого об’єму).
— На що має звернути увагу жінка, щоб не допустити хвороби?
— Насамперед, якщо жінка при самообстеженні виявила у себе ущільнення у молочній залозі, почервоніння, зміну шкіри по типу «лимонної шкірки», виділення з соска, деформацію соска чи самої молочної залози, одразу повинна звернутися до фахівця — лікаря-онколога (мамолога), акушера-гінеколога чи хірурга. При потребі спеціаліст скерує хворого на консультацію в онкодиспансер. Для підтвердження діагнозу у Луцьку, Нововолинську, Ковелі та Любомлі є стаціонарні мамографи. Для профілактичного виявлення використовуємо мамографічний скринінг раку молочної залози — дослідження в умовах мінімальних променевих навантажень, яке проводиться жінкам після 35 років (у 40-50 років — раз на два роки, після 50 — щорічно). Можливість розпізнати патологічні процеси в молочних залозах складає 95%. У нас є і пересувний мамограф для обстеження хворих. Інформацію про дату й час перебування його нададуть у районних лікарнях, амбулаторіях, ФАПах. Для встановлення діагнозу в обласному онкодиспансері необхідно пройти й УЗД (метод дозволяє з точністю розпізнати вузлові утворення, дифузні зміни, дає можливість оцінити структуру осередку ураження, його характер, глибину розташування), цитологічне, гістологічне обстеження та імуноферментні аналізи. Ці дані дозволяють правильно встановити діагноз і визначити тактику лікування.
— А якщо час вже втрачено?
— Навіть у занедбаних стадіях вдається дуже часто зменшити пухлину і виконати органозберігаючі операції. Медицина зараз знаходиться на такому рівні, що й при третій чи навіть четвертій стадії раку, коли метастази вже далеко за межами органа (уразили легені, печінку, кістки), при вірно підібраному комплексному лікуванні вдається продовжити тривалість і якість життя хворого.
— Що можна зробити, аби поліпшити ситуацію із захворюваністю на рак молочної залози?
— Варто підтримувати репродуктивне здоров’я, вести регулярне статеве життя, збалансовано харчуватися, не зловживати алкоголем та не курити.
Від 80 до 91% захворювання жінки виявляють при самообстеженні. Для цього потрібно регулярно на 10-16-й день менструального циклу проводити обстеження своїх грудей. Зміни в молочній залозі визначаються в різних положеннях: з опущеними вниз руками, з піднятими за голову, при надавлюванні на сосок і ареолу, при підніманні молочної залози вверх протилежною рукою. Повертайте тулуб в різні сторони, щоб краще побачити зміни контурів і розмірів залоз. Пропальпуйте груди і в положенні лежачи. Почніть із зовнішньої частини, за годинниковою стрілкою поступово перейдіть до внутрішньої ділянки, соска (його стискають між пальцями, починаючи з країв ареоли, щоб переконатися, що немає виділень), пахвинної, під- і надключичної ділянки. Завдяки самообстеженню не тільки зменшиться частота запущених випадків, але й знизиться смертність.
Проблема захворюваності молочних залоз є однією з важливих та пріоритетних у сучасній медицині. Кількість захворювань серед жінок, за даними різних авторів, складає 50-75%. Це обумовлено тим, що дисгормональні ураження молочних залоз поза періодом лактації та вагітності найбільш поширена патологія репродуктивної системи жінок.
Доброякісна гіперплазія молочної залози об’єднує групу захворювань молочної залози, що пов’язані з гормональними змінами в організмі. За визначенням ВООЗ (1984), мастопатія це широкий спектр проліферативних та регресивних змін в тканині молочної залози із патологічним співвідношенням епітеліального і сполученотканного компонентів.
Особливостями молочних залоз є те, що вони ніколи не бувають в стані морфофункціональної стабільності, а мають високу чутливість до гормональних факторів, а також знаходяться під впливом як генітальної, так і екстрагенітальної патології і особливо, психоемоціонального статусу.
В літературі є багато синонімів мастопатії:
• фіброзно-кістозна мастопатія;
• доброякісна дисплазія молочної залози;
• хвороба Реклю (множинні кісти молочної залози у жінок віком 20-30 років);
• хвороба Шіммельбуша (аденоз, який спостерігається в віці 35-45 років);
• хвороба Вільямінова (тіреотоксична мастопатія, яка є об’єднанням тиреотокси¬козу і мастопатії);
• хвороба Педжета (екземо подібне ураження ареоли і сосків із утворенням виразок);
• хвороба Мінца (папілярна цистаденома, що кровоточить) та інші.
Увага, до дисгормональних гіперплазій молочної залози (ДГМЗ) пов’язана з тим, що вони визначають ризик виникнення раку молочної залози (РМЗ).
Дослідження показали, що ризик розвитку раку молочної залози збільшується залежно від структурних змін залозистої і сполучної тканини. Особливу небезпеку складають проліферативні форми доброякісних пухлин, оскільки рак молочної залози у цієї категорії хворих розвивається в 25-30 разів частіше. Це зумовлює актуальність проблеми діагностики і лікування хворих на дисгормональні гіперплазії молочних залоз.
Молочна залоза є органом-мішенню для статевих гормонів, однак базові знання про гормональні ефекти вкрай недостатні і нерідко суперечливі. На тлі таких фізіологічних подій, як менструальний цикл, вагітність, лактація і менопауза, молочні залози зазнають впливу статевих гормонів залежно від варіації їх секреції. У репродуктивному віці епітелій молочних залоз під дією естрогенів піддається циклічній клітинній проліферації і апоптозу. Прогестерон відіграє основну роль у стимуляції дольково-альвеолярного розвитку і диференціації.
На сучасному етапі проблема захворювань молочної залози потребує уваги лікарів різних профілів, турботи держави та громадських організацій. Вона повинна охоплювати не тільки спеціальні медичні установи, важливим також є участь засобів масової інформації до профілактичних заходів та пропаганди здорового способу життя. Необ-хідно роз’яснювати жінкам методи само обстеження молочних залоз та націлювати їх на шкідливість самолікування, або лікування у «знахарів», акцентувати увагу на своєчасне звернення до лікаря. Скорочення мережі спортивно-реабілітаційних закладів має негативний вплив на стан здоров’я жінок, розвиток мастопатій та онкологічних захворювань. Це зумовлює залучення громадськості до відновлення оздоровчих програм для зниження ризиків розвитку злоякісних пухлин.
Доброякісні гіперплазії молочних залоз об’єднують групу захворювань молочної залози, що пов’язані з гормональними змінами в організмі. Увага, до цих захворювань, в значній мірі, пов’язана з тим, що вони визначають розвиток злоякісних новоутворень молочної залози. Розлади системи гормонального гомеостазу можуть відбуватися в різних її ланках та зачіпати всі ендокринні органи, що беруть участь у регуляції функції молочної залози. Під впливом гормональних змін порушуються процеси фізіологічної еволюції та інволюції у молочних залозах, розвиваються вогнища патологічної проліферації епітелію. Протягом багатьох років ці зміни ведуть до розвитку мастопатії, а у ряді випадків на їх фоні розвивається малігнізація. Цей процес відбувається під складним гормональним контролем і має індивідуальні морфологіч¬ні особливості, що обумовлює важливість удосконалення діагностики патологічних процесів у молочній залозі.
Патологія молочних залоз виникає в результаті поєднаної дії багатьох факторів, таких як генетичні, конституційні, соціально-економічні, психоемоційні, екологічні, професійні та інші. Дії більшості цих чинників здійснюється через порушення гормонального гомеостазу організму жінки.
Зростання захворюваності молочних залоз збільшується по мірі поліпшення рівня життя жінок. У вищих соціальних шарах, особливо у осіб з вищою освітою, відзначено збільшення ризику захворіти на мастопатію у порівнянні з іншими. Існує також зв’язок між соціальними проблемами і виникненням мастопатії. Важливим етіологічним чинником виникнення дисгормональних гіперплазій є гінекологічні захворювання. З перенесених захворювань необхідно виділити запальні процеси у малому тазу, в першу чергу запальні процеси придатків матки.
Дисгормональні гіперплазії мають різні прояви морфологічних порушень. Це обумовлює складність індивідуалізації лікування. Сучасна діагностика мастопатії ґрунтується на даних клінічного дослідження, мамографії, ультразвукового та цитологічного дослідження.
Індивідуальні особливості патофізіологічних та морфологічних змін у молочних залозах, що виникли при певних порушеннях гормо¬нального стану жінки, визначають не тільки ризик розвитку карцином, а також мають важливе значення для вибору методу лікування хворих. Індивідуальні схеми лікування хворих на дисгормональну гіперп¬лазію молочних залоз поєднують методи загального оздоровлення, призначення гепатопротекторів, індивідуальні схеми гормонотерапії та фітотерапії. Головним чинником вибору індивідуальних схем є оцінка структурних перетворень тканини молочної залози.
Слід зазначити, що онкологічна застереженість повинна бути у кожного лікаря: акушера-гінеколога, хірурга, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Аналіз занедбаних випадків раку молочної залози, свідчить про те, що жінки бояться страшного діагнозу, тому займаються самолікуванням. Низький рівень інформованості жінок про своєчасне виявлення та можливість лікування передракових процесів, самолікування приводять до занедбаних випадків раку.
Сучасні досягнення мамології дозволяють використовувати методи комплексної діагностики з метою індивідуалізації різних схем лікування. Патогенетична терапія дисгормональних гіперплазій молочної залози повинна усунути порушення метаболізму, гормонального дисбалансу та нормалізувати психосоматичні зміни в організмі жінки.
