Активна імунізація дітей

Активна імунізація дітей. Календар щеплень. Значення вакцинації для профілактики інфекційних захворювань.

 

 

Важливе місце в дільності педіатра займає профілактика дитячих інфекційних захворювань шляхом проведення профілактичних щеплень. Кожний педіатр повинен усвідомлювати, що активна імунізація дитини є найдієвішим засобом у запобіганні інфекційним захворюванням. Організація вакцинопрофілактики вимагає чіткої співпраці педіатричної та епідеміологічної служб, повноцінної санітарно-освітньої роботи в сім”ї.

         Епідемічна ситуація в Україні з інфекцій. Проти яких застосовуються засоби специфічної профілактики, залиається складною. Щорічно на туберкульоз, дифтерію, кашлюк, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуху, вірусний гепатит В хворіє 70-90 тис. Людей. З них 70% – діти. Внаслідок недостатнього рівня імунного прошарку серед населення виникають періодичні та сезонні підйоми захворюваності на ці інфекції.

Завданням імунопрофілактики є керування імунною відповіддю з метою попередження захворювання в окремих осіб та груп населення.

Шляхи імунопрофілактики.

Активний – стимуляція вироблення власних антитіл.

Пасивний ­­– введення готових антитіл.

Характеристика вакцинальних препаратів.

1. Вакцини, що включають цілі вбиті мікроорганізми (кашлюкова, черевнотифозна, холерна) чи iнактивовані віруси (грипозна, поліомієлітна вакцина Солка).

2. Анатоксини, що містять iнактивований токсин збудника (дифтерійний, правцевий).

3. Вакцини із живих атенуйованих вірусів (корова, паротитна та ін.).

4. Вакцини, що містять перехресно реагуючі живі мікроорганізми (БЦЖ).

5. Хімічні вакцини із фракцій вбитих мікроорганізмів (пневмококові, менінгококові).

6. Генно- інженерні рекомбінантні, хімічно синтезовані (гепатит В, грип).

7. Асоційовані (у склад яких входить кілька вакцин).

Склад вакцин.

1. Активні чи імунізуючі антигени.

2. Рідка основа.

3. Консерванти, стабілізатори, антибіотики.

4. Допоміжні засоби.

Шляхи введення вакцин.

1. Внутрішньом’язово (АКДП, АДП, АДП-М, антирабічна, менінгококова В).

2. Підшкірно (корова, паротитна, краснушна, менінгококова А+С).

3. Внутрішньошкірно (БЦЖ).

4. Нашкірно (чумна, туляремічна, бруцельозна).

5. Через рот (поліомієлітна).

6. Інтраназально (грипозні iнактивовані).

Вакцинальний процес – це зміни гомеостазу, що виникають в організмі у відповідь на введення вакцинального препарату і включають комплекс складних реакцій, до яких належать антитілоутворення, адаптаційні та поствакцинальні реакції, поствакцинальні ускладнення.

Вакцинальні реакції виникають у відповідь на введення вакцин, характеризуються появою маніфестних клінічних проявів, характерних для цього типу вакцини, що мають циклічний перебіг, короткотривалі, не викликають серйозних розладів життєдіяльності організму.

Поствакцинальні ускладнення – всі патологічні явища, що виникають після вакцинації і не властиві звичайному вакцинальному процесу, але очевидний їх зв’язок із проведеною вакцинацією:

1) поствакцинальні незвичайні реакції та ускладнення, викликані власне вакциною (“істинні”);

2) приєднання інтеркурентної інфекції у поствакцинальний період;

3) загострення хронічних і первинні прояви латентних захворювань.

 ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ

 

Планова вакцинація відкладається до закінчення гострих проявів захворювання та загострення хронічних захворювань і проводиться відразу після одужання або під час ремісії.

У разі контакту з інфекційним хворим профілактичні щеплення не протипоказані.

Неприпустимо поєднувати в один день щеплення проти туберкульозу з іншими ін’єкціями та парентеральними маніпуляціями.

Щеплення БЦЖ та проведення проби Манту не повинні проводитись протягом 4 тижнів після захворювання на кір або щеплення проти кору.

Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін’єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 2 тижнів. Дітей, які отримували імуносупресивну терапію цитостатиками, кортикостероїдами (більше 1 мг/кг/добу за преднізолоном) більше 14 діб, можна щепити через 1 місяць після відміни цих препаратів.

Проведення щеплень проти кору, епідемічного паротиту та краснухи після введення імуноглобулінів можливе у терміни, що вказані в інструкції до імуноглобуліну, але не раніше ніж через 3 місяці. Після екстреної профілактики правця новонародженим вакцинація БЦЖ проводиться за загальноприйнятою схемою.

Якщо інтервал між щепленням проти кору, паротиту, краснухи та введенням імуноглобуліну з лікувально-профілактичною метою менший 14 днів, щеплення проти цих інфекцій слід повторити. 

Вакцинація дітей із обтяженим анамнезом.                                                                                          

1. Діти з алергічно обтяженим анамнезом:

      уточнення алергічного  анамнезу;

   вибір оптимального часу  вакцинації;

   подовження інтервалів  між введенням вакцин;

   призначення  антигістамінних засобів за 2-3 дні до вакцинації та протягом 5-10 діб після неї;

   гіпоалергенна  дієта.

2. Діти із неврологічною патологією:

   щеплення проводять у  період стійкої ремісії, після неврологічного обстеження на фоні протисудомних, седативних засобів;

   призначення  жарознижувальних при гарячці дітям, які в анамнезі мали фебрильні судоми;

   при гострих  нейроінфекціях щеплення проводять після стійкого одужання (через 3-6 міс. після початку хвороби).

3. Діти, які часто хворіють:

   прищеплюються через 2-4  тижні після видужання від останнього епізоду інфекції;

   рекомендовано проводити  щеплення у теплу пору року зі строгою ізоляцією на 3-5 діб.

4. Дітям із тривалим субфебрилітетом:

   вакцинація не  протипоказана (при задовільному стані, нормальних аналізах крові та сечі).

5. Діти з імунодефіцитними станами:

   при первинному ІДС  протипоказане введення живих вакцин (БЦЖ, поліомієлітної, корової, паротитної);

   вторинний ІДС внаслідок  перенесених інфекційних хвороб не є протипоказанням (щеплення проводять через 2-4 тижні після одужання);

   при лікуванні  кортикостероїдами вакцинацію проводять через 3 міс. після завершення кортикостероїдної терапії;

   при лікуванні  цитостатиками, променевій терапії – через 6 міс. після її завершення;

  тимомегалія не є  протипоказанням до вакцинації.

Пасивна імунізація показана:

1. Дітям із недостатнім синтезом антитіл у результаті вроджених чи набутих клітинних дефектів В-лімфоцитів.

2. При відсутності вакцини проти інфекції, коли єдиним способом захисту є введення готових антитіл.

3. При необхідності негайної профілактики захворювання за епідпоказаннями (контакт із хворим на кір, профілактика сказу, правця).

4. Для нейтралізації антигену-токсину специфічними антитоксичними антитілами.

5. З лікувальною метою на початку захворювання (при дифтерії, ботулізмі, правці).

УСКЛАДНЕННЯ

 

Форма подачі інформації про випадок побічної дії (ускладнення) після застосування імунобіологічних препаратів (ІБП):

 

1.   Назва установи, що направила інформацію (адреса)

2.   ПІБ. Рік народження. Дитячий заклад. Домашня адреса особи, у якої мала місце побічна реакція

3.   Установа. Що розслідувала (виявила) випадок побічної дії ІБП

4.   Відомості про препарат

5.   Умови та температурний режим зберігання в області, районі, місці застосування

6.   Порушення процедури вакцинації

7.   Кількість осіб. Щеплених даною серією в районі. Області, або кількість використаних доз препарату

8.   Відомості про стан здоров”я щепленого

9.   Дата вакцинації

10.Ким оглянутий перед щепленням, стан дитини. Температура тіла

11.Індивідуальні ослобливості організму щепленого та перенесені до щеплення захворювання

12.Захворювання алергічного характеру

13.Наявність судом в анамнезі у щепленого, його родичів при підвищеній температурі чи без неї, як давно це було і з чим це було пов”язано

14.Проведені щеплення до цього із зазначенням дати і препараів

15.Чи спостерігали у щепленого і його родичів незвичайні реакції на щеплення (які. Їх характер)

16.Додаткові дані

 

 

КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ

(подано згідно наказу МОЗ УКРАЇНИ від 09.09.2010   №765 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів)

 

До Календаря профілактичних щеплень в Україні (далі – Календар) включено чотири розділи: щеплення за віком, щеплення за станом здоров’я, щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показами, рекомендовані щеплення.

 

Розділ 1. Щеплення за віком

 

1.1. Щеплення для профілактики

 

¹ Щепленню підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань. Щеплення про­водиться вакциною для профілактики туберкульозу (далі – БЦЖ). Для вакцинації недоношених, дітей з масою тіла >2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу із зменшеним вмістом антигену (далі – БЦЖ-М).

Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями. Неп­рипустимо поєднання в один день щеплення для профілактики туберкульозу з іншими парентераль­ними маніпуляціями.

Діти, які не були щеплені в пологовому будинку з будь-яких причин, підлягають обов’язковій вак­цинації в дитячих поліклініках. Для щеплення дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказів, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М або половинну дозу вакцини БЦЖ. Якщо дитина не щеплена в пологовому будинку, не через медичні протипокази, щеплення проводить­ся вакциною БЦЖ. Дггям, яким не виповнилося 2 місяці, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої постановки проби Манту. Після виповнення дитині двомісячного віку перед виконан­ням щеплення БЦЖ слід провести пробу Манту. Щеплення здійснюється при негативному результаті проби.

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 та 14 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

При відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика дітям з негативною реакцією на пробу Манту слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації БЦЖ.

Проба Мату проводиться щороку з 2 ТО. У зв’язку З тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, туберкулінодіагностику необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. У разі, якщо з тих або інших причин пробу Манту проводять після прове­дення профілактичних щеплень, туберкулінодіагностика повинна здійснюватись не раніше ніж через 1 місяць після щеплення.

² Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені, вакцинація проводиться моновалентною вакциною.

Якщо мати новонародженого HBsAg “-” (негативна), що документально підтверджено, можливо розпочати вакцинацію дитини протягом перших місяців життя або ж поєднати з щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, полюмієліту. У разі поєднання імунізації із щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, рекомендуються схеми: 3-4-5-18 міс. життя або : 3-4-9 міс. життя.

·        Новонародженим з масою тіла <2000 г, що народилися від HBsAg негативних матерів, вакци­нація проводиться при досягненні дитиною 2000 г або при досягненні віку 1 місяць.

·        Якщо новонароджена дитина в тяжкому стані, імунізацію дитини слід проводити після його пок­ращення перед випискою з лікарні.

Якщо мати новонародженого HBsAg, “+”, дитину щеплять за схемою (перша доба життя)-1-6 місяців. Перша доза вводиться у перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. Разом з вак­цинацією, але не пізніше 1-го тижня життя, в іншу ділянку тіла необхідно вводити специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО. Якщо маса но­вонародженої дитини <2000 грам, вакцинація проводиться обов’язково, але введена доза вакцини не зараховується як доза первинної імунізації; при досягненні дитиною віку 1 місяця вакцинація має бу­ти проведена серією із трьох доз вакцин 0-1-6 (0-дата першого введення вакцини, мінімальний інтер­вал між першим та другим щепленнями – 1 місяць другим та третім щепленнями – 5 місяців).

Якщо у матері новонародженого з HBsAg невизначений HBsAg статус, щеплення дитини прово­диться обов’язково в перші 12 годин життя з одночасним дослідженням статусу матері за HBsAg. У разі отримання позитивного результату у матері, профілактика гепатиту В проводиться як у випадку щеплення новонародженої дитини від HBsAg “+” матері.

Для вакцинації дітей та дорослих поза календарем щеплень проти гепатиту В рекомендовано ви­користовувати схему 0, 1, Є місяців.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком з дотриманням мінімальних інтер­валів (див. підрозділ 1.2. “Щеплення дітей з порушенням календаря” цього Календаря).

³ Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за віком у 3,4 та 5 місяців проводить­ся кашлюково – дифтерійно – правцевою вакциною (далі – АКДП). Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленнями АКДП вакциною дорівнює ЗО днів. Інтервал між третім і четвертим щеп­ленням повинен становити не менше 12 місяців.

Перша ревакцинація у 18 місяців проводиться вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонен­том (далі – АаКДП).

АаКДП використовується для подальшого щеплення дітям, які мали післявакцинальні ускладнення на попередні щеплення АКДП, а також для проведення усіх щеплень дітям з високим ризиком роз­витку післявакцинапьних ускладнень за висновком вакцинальної комісії або дитячого імунолога. Дня профілактики дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту В та інфекцій, які викликаються бак­теріями Haemophilus influenze типу b (далі – Hib) можна використовувати комбіновані вакцини (із різними варіантами комбінацій антигенів), які зареєстровані в Україні.

Щеплення дітей до 4 років поза строками календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразову імунізацію АКДП до 3 років 11 місяців і 29 днів.

Першу ревакцинацію проти дифтерії та правця (у 6 років) проводять анатоксином дифтерійно – правцевим (далі – АДП), другу (у 14 років) та третю (у 18 років) – анатоксином дифтерійно – прав­цевим із зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-М). Дітям, щепленим проти правця з приводу трав­ми анатоксином правцевим (далі – АП) протягом останніх двох років, чергову ревакцинацію проводять лише проти дифтерії анатоксином дифтерійним із зменшеним вмістом антигену (далі – АД-М).

Дітей у віці до 5 років 11 місяців 29 днів, які перехворіли на кашлюк, щеплять АДП. Вакцинація проводиться триразово з інтервалом між першим і другим щепленням ЗО днів, між другим і третім -9-12 місяців.

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, тре­ба здійснювати АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з мінімальним інтервалом 10 років ВДП-М від попереднього щеплення АДП-М.

Підліткам та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають

даних щодо імунізації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленнями має становити 30-45 днів, між другим і третім – 6-12 місяців). Ревакцинація підлітків (які щеплюються поза схемою) здійснюється з мінімальним інтервалом 3 роки після останнього щеп­лення для профілактики дифтерії та правця.

Для активної імунізації проти правця осіб старше 60 років, не щеплених останні 10 років, слід використовувати скорочену схему вакцинації (одноразове щеплення АП у подвійній дозі – 20 оз/мл, з обов’язковою ревакцинацією через 12 місяців дозою 10 оз/мл) та надалі кожні 10 років без обме­ження віку.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтер­валів.

Зважаючи на ймовірність розвитку післявакцинальних реакцій на введення АКДП, таких як підви­щення температури тіла, що може зумовити фебрильні судоми, необхідно щоразу надавати рекомен­дації батькам щодо приймання парацетамолу у дозі відповідно до віку дитини, протягом доби після отримання щеплення.

⁴ Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі – ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказах до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі – ОПВ) – для усіх наступних щеплень за календарем.

Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (третьої вакцинації та вікової ревакцинації) при відсутності протипоказань до ОПВ.

Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін’єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 40 днів, виключити контакт з хворими та ВІЛ-інфікованими.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Увести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

⁵ Вакцинація для профілактики НіЬ-інфекції, може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять НІЬ-компонент. У разі використання НіЬ-вакцини та АКДП різних виробників вакцини вводяться в різні ділянки тіла. Бажано використовувати комбіновані вакцини з НіЬ-компонен-том для первинної вакцинації.

Особливості вакцинації проти НіЬ-інфекції дітей поза календарем – див. підрозділ 1.2 “Щеплен­ня дітей з порушенням календаря” Календаря.

⁶ Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться комбінова­ною вакциною (далі – КПК) у віці 12 місяців. Друге щеплення для профілактики кору, паротиту та краснухи проводять дітям у віці 6 років.

Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до 18 років. У даному разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу.

Дітям у віці 15 років, які отримали 1 або 2 щеплення проти кору, але не вакциновані проти епідпаротиту й краснухи і не хворіли на зазначені інфекції, проводиться планове щеплення проти епідпаротиту (хлопці) або проти краснухи (дівчата).

Особи старші 18 років, які не були раніше вакциновані проти зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показами в будь-якому віці до ЗО років.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказами до щеп­лення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити м он о вакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла, Робити достовірні висновки про імунність дитини можна тільки за результатами серологічних досліджень: при наявності антитіл класу IgG до відповідного вірусу особа вважається імунною.

Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отриму­вати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин.

 

1.2. Щеплення дітей з порушенням календаря

 

При вирішенні питання про щеплення дітей з порушенням календаря щеплення дітей, які прибу­ли з-за кордону, необхідно планувати з дотримання таких мінімальних інтервалів.

 

 

При плануванні щеплень із застосуванням окремих вакцин або анатоксинів для профілактики різних інфекційних хвороб необхідно дотримуватися таких особливостей:

 

 

*ОПВ маже бути введено з будь-яким інтервалом.

 

При необхідності, лікар має право ввести всі вакцини, анатоксини, що показані за планом (крім БЦЖ) за одне відвідування медичного закладу, проводячи ін’єкції у різні ділянки тіла. В іншому випадку лікар планує такі щеплення з урахування мінімальних інтервалів між вакцинами, анатоксинами та з урахуванням поєднання вакцин проти різних інфекційних хвороб.

 

1.3. Щеплення ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей

 

* Вакцинація ОПВ замінюється на ІПВ протягни усього календаря. ОПВ не призначається членам сім’ї  ВІЛ-інфіюваного, особам, що доглядають за ним.

**Класифікація Всесвітньої Організації охорони Здоров’я (далі – ВООЗ)

 

1.  При проведені щеплень необхідно призначити вітаміни, що містять вітамін А.

2.  Щеплення проводяться в амбулаторно-поліклінічних або стаціонарних умовах.

3.  У післявакцинальному періоді здійснюється патронаж дитини медичним працівником на 3-4-ту та 10-11 – ту добу.

4.  Пасивна імунопрофілактика препаратами імуноглобулінів осіб з ВІЛ/СНІДом проводиться за епідемічними показами обов’язково незалежно від попередньо проведеної активної імуноп­рофілактики.

5.  Особи з ВІЛ/СНІД підлягають обов’язковому додатковому щепленню, що передбачено в розділі 2 “Щеплення за станом здоров’я” Календаря.