ОРГАНІЗАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ
1Джерела фiнансування та порядок взаєморозрахункiв ЛПЗ з аптеками.
В зв’язку з тим, що згiдно з законодавчими актами окремi групи населення та окремi категорiї хворих при лiкуваннi їх в амбулаторних умовах отримують медикаменти безоплатно або на пiльгових умовахх вартiсть отриманих хворими лiкiв повинна оплачучватись ЛПЗ, який видав рецепт. Звiдкiлля беруться джерала фiнансування ?.
Безоплатне i пiльгове лiкарське забезпечення хворих в амбулаторних умовах здiйснюється за рахунок засобiв,що видiляються з державного (центрального) або регiонального (мiсцевого) бюджету.
На централiзованому фiнансуваннi знаходяться ЛПЗ державного пiдпорядкування,а саме: госпiталі i санаторiї для iнвалiдiв ВВВ та особи, що прирiвнюються до них, iнвалiди локальних вiйн i т. п., лiкувально-профiлактичнi установи для iнвалiдiв є в кожному обласному центрi України.
На державному фiнансуваннi знаходяться НДI : кардiологiї, онкологiї та iн. фiнансування проводиться через МОЗ України.
Друге джерело фiнансування – це регiональний бюджет. За рахунок мiсцевого бюджету фiнансуються обласнi клiнiчнi лiкарнi для дорослих i дiтей, iнфекцiйнi лiкарнi, диспансери, амбулаторiї.
Для окремих ЛПЗ iснує ще i третє джерело фiнансування.Так, великi промисловi пiдприєм–ства мають свої МСЧ для обслуговування своїх працiвникiв, отримання ЛЗ здiйснюється за рахунок фiнансових коштів пiдприємства.
3. Елементи страхової медицини в Україні.
Сьогоднi охорона здоров’я України є бюджетно-страховою ситемою. В нас отримали розпов-сюдження два види страховання. На страховому ринку медичного страховання активно пра-цює 79 фiрм: 11 страхових компанiй, 30 медичних закладiв i 36 фармацевтичних фiрм. Найбiльш великi страховi компанiї Алькона, Iнтер. Для впровадження обов’язкового впровадження медичного страховання в Українi вiдсутнi економiчнi передпосилки. Розвиток медичного страхування стримується наступними факторами:
n соцiальна невизначеннiсть статусу медичного страховання, негативне вiдношення населення, спогади про безплатне обслуговування
n вiдсутнiсть пiльгової податкової полiтики, суми не ввiдносяться на валовi витрати, їх необхiдно платити з прибутку
n можливiсть проведення медичного страховання населення обмежена низьким рiвнем платежездатностi населення.
4. Групи населення i категорiї хворих, що користуються пiльгами при лiкарському забезпеченнi в амбулаторних хворих
Тепер розглянемо, хто в Українi на сьогоднi користується пiльгами при лiкарському забезпеченнi, в ам булаторних умовах. Безоплатний та пільговий відпуск лікарських засобів та виробів медичного призначення регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 1303 від 17,08.1998 р. “Про впорядкування безоплатного і пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».
Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах в разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх аптеках, закріплених за цими закладами.
Безоплатний відпуск лікарських засобів дітям-інвалідам віком до 16 років провадиться за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. У цьому разі витрати, пов’язані з оплатою вартості лікарських засобів, беруть на себе органи охорони здоров’я за місцем їх відпуску.
Витрати, пов’язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок загальних асигнувань, що передбачаються відповідними бюджетами на охорону здоров’я, а також коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення Безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування проводиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з затвердженими переліками.
Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва (а також всі лікарські засоби, виготовлені в умовах аптеки), затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1071 від 05.09.1996 р., з урахуванням змін, які вносяться Міністерством охорони здоров?я погодженням з Міністерства фінансів.
Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.
Безоплатний відпуск лікарських засобів дітям-інвалідам віком до 16 років проводиться за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах області.
Групи населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно:
1. Особи, яким передбачено безоплатний відпуск лікарських засобів згідно із Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,
2. особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною відповідно до закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та іншиї громадян похилого віку в Україні”
3. особи, яким передбачено безоплатний відпуск лікарських засобів згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
4. пенсіонери з числа колгоспників, робітників, службовців, які одержують пенсію за віком, по інвалідності та у разі втрати годувальника в мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують пенсію на дітей у разі втрати годувальника);
5. діти віком до трьох років;
6. діти-інваліди віком до 16 років;
7. діти віком до 18 років, які перенесли у 1988 рці хімічну інтоксикаційну алопецію у м. Чернівцях;
8. дівчата-підлітки і жінки з протипоказами вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечуються безоплатно засобами контрацепції відповідно до Національної програми планування сім´ї, затвердженої Постаново. Кабінету Міністрів України № 736 від 13.09.1995 р.
5. Група населення, при амбулаторному лікуванні яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50 відсотків їх вартості:
1) інваліди І і ІІ груп внаслідок трудового каліцтва, професійного або загального захворювання;
2) інваліди з дитинства І і ІІ групи;
3) діти віком від трьох до шести рків;
4) Особи, реабілітовані відповідно до Закону України “Про реабілітацію жерт політичних репресій на Україні”, які стал інвалідами внаслідок репресії або є пенсіонерами;
5) Особи, нагороджені знаком “Почесний донор України” та “Почесний донор СРСР” відповідно доЗакону України “Про донарство крові та її компонентів”.
Безооплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІл-інфіковані, незалежно від основного захворювання, мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.
6. ПЕРЕЛІК категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно*
· Онкологічні захворювання
· Гематологічні захворювання
· Діабет (цукровий і нецукровий)
· Ревтамизм
· Ревматоїдний артрит
· Пухирчатка
· Системний червоний вовчак
· Системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри
· Сифіліс
· Лепра
· Туберкульоз
· Аддісонова хвороба
· Гепатоцеребральна дистрофія
· Фенілкетонурія
· Шизофренія та епілепсія
· Психічні захворювання (інвалідам І та ІІ груп, а також хворим, які працюють
в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів)
· Стан після операції протезування клапанів серця
· Гостра переміжна порфірія
· Муковісцидоз
· Тяжкі форми бруцельозу
· Дизентерія
· Гіпофізарний нанізм
· Стан після пересадки органів і тканин
· Бронхіальна астма
· Хвороба Бєхтєрєва
· Міастенія
· Міопатія
· Мозочкова атаксія Марі
· Хвороба Паркінсона
· Інфаркт міокарда (перші шість місяців)
· Дитячий церебральний параліч
· СНІД, ВІЧ-інфекція
· Післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози
· Гіпопаратиреоз
· Природжена дисфункція кори надниркових залоз
Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги, Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.
7. Правила виписування рецептiв амбулаторним хворим, що мають право на безоплатне або пiльгове отримання лікарських засобiв
У вiдповiдностi з наказом МОЗ 360 лiкарськi засоби та вироби медичного призначення на пiльгових умовах або безоплатно виписуються на рецептурному бланку ф.1, який оформлений штампом ЛПЗ, пiдписом та особистою печаткою ЛПЗ -Для рецептiв . Наркотичнi та iнш. – спецiальний форма 3. Лiкарi, що працюють не в державних ЛПЗ, а в кооперативах мають право виписувати лiки безоплатно тiльки при умовi угоди з аптекою про компенсацiю вартостi вiдпущеного за рецептом лiкарства.
Звернiть увагу на особливостi виписування рецепту за формою 1. В верхнiй частинi вказується прiзвище хворого, його вiк, адреса, № медичної карточки амбулаторного хворого, назва та кiлькiсть виписаного лiкарем лiкарського засобу, № рецепту та дату його виписки. Ця частина введена для того, щоб здiйснювати контроль за правильним i доцiльним використанням бюджетних асигнувань, що використовуються для пiльгових та безоплатних рецептiв. Головний лiкар ЛПЗ або начмед перiодично здiйснюють таку перевiрку,
Правила прийому рецептiв. Юридична вiдповiдальнiсть аптеки за безоплатний та пiльговий вiдпуск лiкiв. При прийомi рецепту на пiльгове або безоплатне отримання лiкарства необхiдно насамперед звернути увагу на правильне його оформлення
При прийманнi рецепта провiзор повинен звернути увагу на iдентичнiсть пiдпису лiкаря полiклiнiки i наявностi особистої печатки, так як в аптеку поступають дуже часто пiдробленi рецепти. Особливого роз’яснення вимагає питання про юридичну вiдповiдальнiсть провiзора за вiдпуск специфiчних лiкарських засобiв для лiкування певних захворювань. Як повинен поступити провiзор, якщо хворому туберкулезом виписанi наприклад : вiтамiни, загальук-рiпляючi препарати , а не специфiчнi для лiкуваання туберкульозу. Чи повинен вiн вiдпустити цi препарати безоплатно, або вiдмовити хворому при вiдпуску. Юридичну вiлдповiдальнiсть за виписане на бланку ф.1 лiкарський засiб несе лiкар. Вiн вирiшує яке лiкарство -може для допомiжної терапiї – назначається хворому.
Порядок облiку рецептiв на пiльговий i безоплатний вiдпуск лiкiв.
Рецепти, що поступають в аптеку враховуються в «Реєстрi рецептiв за пiльговим та безоплатним вiдпуском медикаментiв», де вказується дата, № рецепту, ПIБ хворого, номер амбулаторної карти, вартiсть лiкiв,заплених хворим, суму доплати. Аптеки в аптецi групуються за окремими ЛПЗ, а крiм цього за групами населення i за категорiями хворих, наприклад , IВВВ , хворi цукровим дiабетом i т.п. В кiнцi мiсяця на пiдставi текучого облiку складається зводний реєстр, наприклад № 8 рецептiв 4 полiклiнiки на безоплатний та пiльговий вiдпуск медикаментiв за сiчень 2011року вказується:
1. кiлькiсть рецептiв 150
2. вартiсть вiдпущених медикаментiв 300 грн.
3. сума, що сплачена хворими 50 грн.
4. сума, що пiдлягає оплатi 250 грн.
До оплати : 250 грн.
Керiвник Бухгалтер
На суму,яка вказана в сзводному реєстрi -до оплати виписується рахунок для оплати. Зводний реєстр разом з рахунком передається в бухгалтерiю ЛПЗ для оплати.
Оформленння «зводних реєстрiв» та рахунквв для ЛПЗ в розрiзi груп населення i категорiй хворих дуже трудоємка робота, на яку провiзор затрачує декiлька днiв. Тому в таких аптеках мiста впроваджений комп’ютерний облiк пiльгового i безоплатного вiдпуску лiкiв, що дозволяє вести оперативний облiк всiх взаємрозрахункiв аптеки i ЛПУ i в кiнцi звiтного перiоду вiдразу отримати «звiднi реєстри» по кожному ЛПЗ в розрiзi груп населдення i категорiй хворих. Це в значнiй мiрi скорочує затрати працi на обробку рецептури iь дозволяє в будь-який момент здiйснювати контроль за доцiльним використанням бюджетних асигнувань. Звiдний реєстр оформляється в двух екземплярах пiд копiрку. Один екземпляр, як вже вказувалось, разом з рахунком передається в бухгалтерiю ЛПЗ, другий разом з рецептами, що включенi в основний реєстр зберiгається на протязi 3-х рокiв.
9. Структура формулярної системи України
Відповідно до визначення ВООЗ наявність в країні системи раціонального забезпечення та використання лікарських засобів визначається наявністю низки нормативних документів, умов та правил:
• нормативні документи щодо раціонального забезпечення та використання лікарських засобів;
• перелік життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів;
• загальна доступність життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів;
• механізми покриття витрат на життєво необхідні та найважливіші лікарські засоби та система їх закупівлі;
• стандарти із застосування лікарських засобів та система забезпечення якості;
• раціональне призначення лікарями лікарських засобів та їх споживання хворими.
Як свідчить міжнародний досвід, найефективнішим способом використання бюджету охорони здоров’я є раціональний відбір та застосування лікарських засобів. Це обумовлене тим, що:
• медикаментозна профілактика і терапія застосовуються у всіх напрямках клінічної медицини;
• витрати на лікарські засоби складають від 5 до 25 % бюджету охорони здоров’я;
• фармакотерапія визначає не лише найближчі, але й віддалені результати багатьох захворювань, в тому числі й виживання та якість життя пацієнтів, а відтак, значно впливає як на витрати щодо охорони здоров’я, так і на витрати суспільства в цілому;
• широкий фармацевтичний ринок надає достатньо можливостей для лікування одних і тих же хворих та дозволяє проводити раціональний відбір лікарських засобів з врахуванням їх фармакоекономічної та клініко-економічної ефективності.
У практичній роботі мають місце випадки некоректного призначення та надлишкового або недоцільного використання лікарських засобів. Це перш за все:
• застосування лікарських засобів у випадках, коли фармакотерапія не показана;
• неправильний вибір лікарських засобів;
• призначення неефективних лікарських засобів та ліків сумнівної ефективності;
• призначення небезпечних лікарських засобів без врахування співвідношень “користь/шкода”, “користь/ризик”;
• недостатнє дозування ефективних лікарських засобів;
• використання лікарських засобів у неадекватні терміни;
• призначення лікарських засобів без урахування їх можливої негативної взаємодії.
Держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення неупередженої, об’єктивної та доказової інформації про лікарські засоби
Формулярна система – це комплекс управлінських методик в охороні здоров’я, який забезпечує застосування раціональних, тобто організаційно та економічно ефективних методів постачання та використання лікарських засобів з метою забезпечення максимально високої, з врахуванням конкретних умов, якості медичної допомоги та оптимального використання наявних ресурсів.
Запровадження формулярної системи скероване на вирішення завдань соціального, клінічного та економічного характеру. Введення обмежувальних формулярних переліків лікарських засобів звичайно поширюється на державний сектор охорони здоров’я, де вони можуть допомогти у здійсненні принципу соціальної справедливості, що забезпечує основну медичну, в тому числі й медикаментозну, допомогу всьому населенню.
Закупівля обмеженої кількості ретельно відібраних лікарських засобів дозволяє більш раціонально використовувати бюджетні кошти, проводити тендери, отримувати знижки у постійних постачальників. Менша кількість найменувань лікарських засобів також зумовлює скорочення витрат, пов’язаних із їх зберіганням та транспортуванням.
Лікарі та клінічні провізори, постійно використовуючи певний набір лікарських засобів, не лише досконально вивчають їх фармакологічні властивості, але й набувають практичного досвіду роботи з ними. В результаті:
• скорочується кількість лікарських помилок та ускладнень фармакотерапії;
• підвищується якість лікування;
• знижується смертність;
• зменшуються терміни лікування.
Виникає можливість додаткової економії бюджету лікарні за рахунок скорочення часу перебування пацієнта в стаціонарі, повторних госпіталізацій та витрат, пов’язаних із лікуванням ускладнень медикаментозної терапії.
Робота в межах формулярної системи вимагає від лікарів врахування цін на лікарські засоби, набуття досвіду щодо оцінки якості інформації та налагодження взаємовідносин із виробниками та дистриб’юторами фармацевтичної продукції. Все це сприяє досягненню згоди між фахівцями стосовно й стандартів лікарських засобів, які включаються в переліки, а, значить, забезпечує ефективність впровадження формулярної системи.
Впровадження формулярної системи сприяє вилученню з фармацевтичного ринку неефективних та неякісних лікарських засобів, які не будуть внесені до формулярних переліків, а, значить, і не будуть закуповуватись.
Структура формулярної системи україни
Формулярна система на територіальному рівні структурована і складається з декількох фрагментів:
• підготовка медичних та фармацевтичних працівників із клінічної фармакології, клінічної фармації та фармакотерапії;
• організація раціонального відбору лікарських засобів;
• розробка формулярного переліку, по можливості в комплексі з формулярним довідником;
• моніторинг раціонального призначення лікарських засобів;
• моніторинг, аналіз та оцінка використання лікарських засобів;
• тендерні закупівлі лікарських засобів;
• організація належного функціонування фармацевтичних та лікувальних закладів.
Формуляр може існувати у вигляді переліку лікарських засобів або, що більш доцільно, у вигляді формулярного довідника. Для відбору лікарських засобів у формуляр в органах та установах охорони здоров’я повинні бути створені формулярно-терапевтичні чи формулярні комітети або комісії (ФТК), до складу яких залучаються провідні фахівці з різних медичних спеціальностей, керівники фармацевтичної служби, клінічні провізори, організатори охорони здоров’я та науковці. Очолює цю роботу, як правило заступник керівника органу чи установи охорони здоров’я з лікувальної роботи. При відборі лікарських засобів для внесення у формуляр повинні обов’язково враховуватись такі критерії, як
:• безпека;
• ефективність;
• взаємодія з іншими лікарськими засобами;
• результати порівняльного аналізу;
• вартість курсу лікування.
Отже, першим етапом складання формуляру є саме відбір лікарських засобів у відповідності з певними критеріями. Якщо такий перелік створено, то можливо стверджувати, що в певній установі чи на території створено формуляр.
Формуляр повинен складатись лише і виключно на основі міжнародних непатентованих назв (МНН). Разом з тим, в окремих випадках торгівельні назви можуть вказуватись у формулярі з інформаційною метою або, якщо у розробників за тих чи інших причин виникає необхідність вказати, яким лікарським засобам слід віддати аргументовану перевагу.
Поряд із формуляром є необхідною інформація про сучасний підхід до лікування тих чи інших захворювань у лікувально-профілактичних закладах всіх рівнів. Такими керівництвами можуть бути протоколи надання медичної допомоги, які відображають собою деталізовані та адаптовані стосовно конкретних умов варіанти стандартів лікування захворювань, затверджені МОЗ України. В стандартах прописані всі необхідні, достатні діагностично-лікувальні процедури та групи лікарських засобів, які застосовуються для діагностики і лікування різних захворювань. Слід зазначити, що стандарт і протокол повинні співпадати, що сьогодні в Україні важко реалізувати через значну різницю в матеріально-технічному та фінансовому стані функціонування лікувально-профілактичних закладів у різних регіонах. Співпадіння можливе через забезпечення матеріально-технічного та фінансового рівня лікувально-профілактичних закладів у країні, або зниження вимог стандарту, що неможливо і недоречно. За кордоном при розробці стандартів для різних рівнів надання медичної допомоги, враховується два основних фактори – ступінь професійної підготовки медичного персоналу та наявність обладнання, яке необхідне для діагностики, лікування захворювання та моніторингу фармакотерапії.
Протоколи, на відміну від стандартів, повинні містити перелік генеричних назв лікарських засобів, які застосовуються для лікування конкретного захворювання в певному лікувально-профілактичному закладі чи на певній території. Слід зазначити, що лікарські засоби, внесені в протоколи, повинні бути включені в національний формуляр. Інформація стосовно лікарських засобів у протоколах обмежується лікарською формою, способом застосування, дозуванням та тривалістю курсу лікування.
Національний перелік життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів (далі Перелік) слід розглядати як кінцевий документ складного процесу пошуку балансу між клінічною ефективністю лікарських засобів, їх вартістю та економічними можливостями держави. Очевидно, це основні критерії внесення того чи іншого лікарського засобу в Перелік. Національна формулярна система нерозривно пов’язана з Переліком, який, у свою чергу, формується на основі стандартів (протоколів) фармакотерапії, затверджених МОЗ України.
Галуззю застосування стандарту “Порядок організації робіт з формування Переліку життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів” є сфера обігу лікарських засобів, без застосування яких, на думку експертів, при захворюваннях та синдромах, що загрожують життю, може настати прогресування захворювання чи з’явитись погіршення його перебігу, ускладнення чи смерть пацієнта, а також лікарських засобів для специфічної терапії соціальне значущих захворювань та медикаментозне забезпечення закладів охорони здоров’я і населення України.
10. Реімбурсація вартості лікарських засобів як соціально-економічна система в забезпеченні доступності лікарської допомоги населенню
Фармацевтична галузь, враховуючи її соціальну спрямованість, належить до найбільш регульованих сфер економіки, як в багатьох країнах світу, так і в Україні. До важливих механізмів державного регулювання належать ціноутворення та вартість лікарських засобів, що дозволяє запроваджувати в життя основний принцип фармацевтичної допомоги – забезпечення фізичної та економічної доступності лікарських засобів для всіх верств населення.
На сьогодні на міжнародному фармацевтичному ринку немає єдності у підходах по більшості позицій у лікарській політиці, а саме:
· в організації систем медичного страхування;
· в організації систем відшкодування вартості лікарських засобів (ЛЗ) населенню – реімбурсації;
· у механізмах ціноутворення та оподаткування.
Доступність фармацевтичної допомоги, враховуючи значні світові ціни на ефективні ліки, переважно залежить від джерел фінансування закупівель ЛЗ. В економічно розвинених країнах основне фінансове навантаження мають бюджети держав та страхові фонди, які компенсують населенню в середньому 70% вартості ЛЗ.
Одним з основних економічних показників, що характеризують рівень соціально-економічного розвитку держави, є показник фінансування медичної допомоги населенню, який вимірюється у відсотковому відношенні до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.
За даним показником доцільно виділити дві групи країн. В першу групу, де витрати на охорону здоров’я складають більше 10% від ВВП, входять Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Голландія, Норвегія і Великобританія..
До другої групи, де витрати державного бюджету на охорону здоров’я менше 8,5%, входять країни Східної Європи: Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина (рис.).
Фінансування медичної допомоги населенню у відсотковому відношенні до ВВП країни
У середньому рівень фінансування охорони здоров’я в Україні ледве досягає 3,5% ВВП). Згідно з оцінками ВООЗ, при витратах на систему охорони здоров’я менше 5% від ВВП, вона не здатна якісно виконувати свої функції.
У західноєвропейських країнах на закупівлю медикаментів виділяється до 15% бюджету охорони здоров’я, в країнах Східної Європи – до 30%. Для порівняння – в Україні цей показник не перевищує 8%.
В країнах, які не мають розвиненої системи соціального захисту, основним джерелом фінансування закупівель ліків є кошти населення, що призводить до значних розбіжностей (у десятки разів) у показниках споживання ЛЗ. Рівень споживання лікарських засобів на душу населення – це економічний показник, який дозволяє оцінити рівень фармацевтичної допомоги в різних країнах й визначається він в першу чергу ефективністю системи компенсації вартості лікарських засобів. Виходячи з цього показника можна зробити висновок про ефективність існуючих в міжнародній практиці систем компенсації вартості лікарських засобів.
Так, лідируюче місце за загальним рівнем споживання лікарських засобів посідають Італія, Франція, Німеччина, Великобританія.
Друге місце за рівнем споживання посідають Швейцарія, Голландія, Данія, Швеція, Чехія, Словаччина. Угорщина, Польща, Естонія та Україна займають останню позицію. Україна вдесятеро відстає за даним показником від розвинених країн Європи, рівень споживання лікарських засобів у нас складає близько 67 доларів США, тимчасом як в Італії – 500 доларів, що більше в 10 разів. Це пояснюється, на нашу думку, в першу чергу: недостатнім фінансуванням, відсутністю системи обов’язкового медичного страхування, недосконалістю системи компенсації вартості та механізмів регулювання цін на ліки.
Загальний рівень споживання лікарських засобів
В системі реімбурсації (загальноприйнята назва в міжнародній практиці охорони здоров’я) необхідно виділити суб’єкт – уповноважені органи, що здійснюють компенсаційні виплати з певних джерел фінансування, об’єкт – певні групи населення та категорії захворювань, а також механізм відшкодування вартості лікарських засобів та фармацевтичної допомоги.
Проведений аналіз процесів та механізмів компенсації вартості ліків для пацієнтів в різних країнах показав, що соціально-економічні стратегії функціонування системи реімбурсації умовно можна поділити на дві системи:
· Державна система медичної та фармацевтичної допомоги (має суто соціальний характер).
· Недержавна система (переважає приватний характер фармацевтичної допомоги).
За умов функціонування державної системи реімбурсації лікарські засоби відпускаються загалом як частка надання первинної медичної допомоги, стаціонарного лікування і фінансуються з джерел державного бюджету, фондів соціального страхування та обов’язкового медичного страхуванн.
Основним завданням систем реімбурсації є досягнення стабільних джерел фінансування і зменшення витрат на лікарські засоби. Досягнення завдання здійснюється за рахунок відбору фармакоекономічно ефективних лікарських засобів, що підлягають реімбурсації, їх раціонального використання, встановлення обсягів бюджетних асигнувань та соціально обґрунтованої участі пацієнтів в оплаті вартості ліків.
Функціонування недержавної (приватної) системи реімбурсації та забезпечення доступності для населення лікарських засобів, як правило, здійснюється в умовах зростання цінової конкуренції, включаючи заміну лікарських засобів аналогічними, контролю оптових і роздрібних цін, і припускає використання як джерел фінансування і компенсації вартості ЛЗ як за рахунок суспільних внесків, так і внесків добродійних фондів тощо.
· Механізм реімбурсації для застрахованих осіб – застрахований пацієнт оплачує надані медичні послуги або лікарські засоби, при цьому одержує рахунок на витрачену суму, який подає до страхової компанії. У цьому випадку немає безпосереднього зв’язку між страховим фондом та медичними й аптечними закладами;
· Механізм реімбурсації для аптек та медичних закладів – компенсаційні кошти надходять безпосередньо від страхової компанії на підставі домовленості між страховим фондом, медичним та аптечним закладом.
11. Поняття про реімбурсацію лікарських засобів стосовно України
Реімбурсація – система відшкодувань коштів, витрачених населенням на амбулаторне споживання медикаментів. Існує практично в усіх країнах Європи та інших розвинутих країн світу. Є невід’ємною частиною соціального забезпечення і охорони здоров’я.Фінансується з державних і недержавних страхових фондів. Формувалася на протязі багатьох років, але сформувалась в останні 20 років. Універсальної системи не існує, відрізняється в кожній державі за ступенем охопленя, наборові препаратів, розміру компенсації, рівнемконтролю з боку регулюючих органів.
Чому потрібна реімбурсація ? Відсутність реімбурсації створює велике навантаження на стаціонарну ланку охорони здоров′я, що є причиною нефективного використання коштів на фінансування цієї ланки. Суттєве коливання цін на життєво-необхідні лікарські засоби, непрогнозоване споживання ЛЗ (визначається платоспроможністю хворого, а не медичними показами). В системі реімбурсації існують певні принципи – система базових (мінімальних) цін та обмеження оптових і роздрібних націнок; відмінності відшкодування для дітей та певних соціальних категорій та наявність особливих груп пацієнтів; вплив доходів пацієнтів на розмір компенсації; використовується генерична субстанція з повною терапевтичною заміною (не гірше брендових)
12. Пілотний проект щодо запровадження реімбурсації на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою
25 квітня поточного року було прийнято постанову КМУ № 340 « Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулюваггя цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» . Згідно із цим документом з 1 червня до 31 грудня 2012 р. в Україні реалізовуватиметься пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою(далі — пілотний проект) шляхом встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін на такі засоби з використанням механізму визначення порівняльних (референтних) цін. Дія пілотного проекту поширюється на генеричні лікарські засоби у формі таблеток та капсул для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, що зареєстровані в Україні, виробляються з дотриманням вимог належної виробничої практики.
Кількість спожитих добових доз 7 молекул, включених до переліку пілотного проекту, за підсумками 2011 р.Пілотний проект буде проведений в умовах сформованного споживання препаратів. Можливо, найважливішим показником ефективності роботи в рамках даного проекту буде зростання споживання зазначених лікарських засобів, вимірюванийу встановлених добових дозах (DDD -defined daily dose) відповідно до рекомендацій ВООЗ.
Перелік міжнародних непатентованих назв лікарських засобів (у вигляді таблеток та капсул), на які поширюється дія пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою
Ідеї, покладені в основу проекту постанови КМУ, аж ніяк не нові. Питання, що стосується необхідності впровадження ефективного державного регулювання цін на лікарські засоби, було піднято кілька років тому під час розробки законопроекту про обов’язкове державне медичне страхування. У процесі роботи над проектом закону виникла дискусія про те, скільки треба коштів для відшкодування вартості лікування в рамках страхової медицини. Таким чином, розробники документа зіткнулися з проблемою розрахунку вартості медичної допомоги, в тому числі фармакотерапії. Які ціни брати за основу такого розрахунку?
У той момент виникла ідея щодо поетапного впровадження заходів, спрямованих на введення в Україні страхової медицини. Зокрема, було запропоновано затвердити медико-технологічні стандарти надання медичної допомоги та врегулювати питання державного регулювання цін на лікарські засоби окремим нормативним документом, який би дозволив уникнути не обгрунтованого підвищення цін на препарати для кінцевого споживача.
Таким чином, перед МОЗ України були поставлені такі завдання: розробити формуляри, що відповідають на питання «чим лікувати?», Вивчити статистику захворюваності та створити реєстри пацієнтів з метою встановлення потреби населення в лікарських засобах і, нарешті, визначити, які ціни будуть покладені в основу розрахунку вартості медикаментозної терапії
Крім того, хотілося б нагадати, що в нашій країні існує механізм відшкодування вартості лікування для певних категорій населення, мова йде про обслуговування пацієнтів за пільговими рецептами. І це також не варто скидати з рахунків. Звичайно, цей механізм не схожий на систему реімбурсації, що функціонує в європейських країнах, де часткове відшкодування вартості лікарської терапії покриває потреби всього населення. В Україні, на відміну від низки країн ЄС, для пільгових категорій населення передбачено повне відшкодування вартості лікарських засобів, реалізуемих за пільговими рецептами.
Так, наприклад, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліди Великої вітчизняної війни та деякі інші категорії сьогодні мають право на повне відшкодування вартості препаратів, проте вони не можуть його реалізувати внаслідок обмежених фінансових можливостей держави. І знову виникає питання-як розрахувати вартість медикаментозної терапії для того, щоб передбачити в місцевих бюджетах кошти на її компенсацію?
Таким чином, говорити про реімбурсації можна лише після того, як будуть встановлені чіткі правила цінового регулювання фармацевтичного ринку, що дозволяють планувати і контролювати ефективність витрачання бюджетних коштів на відшкодування вартості лікування. Крім того, зауважу, що постановою КМУ від 25.04.2012 р. № 340 МОЗ України доручено в 3-місячний строк розробити і подати на розгляд КМУ порядок часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Нагадаю, що в країнах ЄС діє принцип, згідно з яким держава більшою мірою дбає про дотримання інтересів громадян, а не бізнесу. Тобто, держава стежить за консолідованим бюджетом домогосподарств. Як відомо, бюджет на лікування є пріоритетним для домогосподарств, тому основне завдання держави – захистити їх від необгрунтованого збільшення витрат на медикаментозну терапію, обумовлених неконтрольованими технологіями просування лікарських засобів. Пацієнт не вибирає препарати, він не лікар і не повинен займатися самолікуванням.
Для вирішення питання щодо критеріїв встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін, у постанові КМУ від 25.04.2012 р. № 340 на першому етапі передбачено використання механізму визначення порівняльних (референтних) цін. Також документом визначено перелік країн, в яких використовується референтне ціноутворення. А на другому етапі передбачається впровадження часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Саме на другому етапі можна буде говорити про референтних цінах як таких У процесі розробки пілотного проекту виник ще один цікавий питання, що стосується ефективності лікарських засобів. Зокрема, деякі суб’єкти фармацевтичного ринку висловлювали думку про те, що при визначенні списку препаратів, які включені в пілотний проект, слід враховувати їх ефективність. У даному контексті хотілося б звернути увагу на законодавство України, згідно з яким усі властивості реєстрованого препарату повинні бути підтверджені клінічними випробуваннями і відображені в реєстраційному досьє. Генерик повинен повністю відповідати референтного препарату. Таким чином, питання ефективності лікарських засобів, зареєстрованих в Україні, давно вирішене і не вимагає додаткового врегулювання. Сьогодні також можна почути заяви про те, що реалізація пілотного проекту може спровокувати великі черги в поліклініках, зумовлені необхідністю отримання рецепта лікаря. При цьому не варто забувати, що артеріальна гіпертензія у більшості пацієнтів має хронічний перебіг. Рецепт, виписаний лікарем для пацієнта з хронічним захворюванням, може бути використаний в аптеці кілька разів Ще раз хочузвернути увагу на те, щопостанова КМУ від 25.04.2012р. № 340 буде реалізовуватися в два етапи. На першому етапі змін у процедурі відпуску препаратів в аптечному закладі не передбачено. Не секрет, що сьогодні рецептурні препарати відпускаються в аптеках без рецепта, і така ситуація буде до тих пір, поки рецепт не стане фінансовим документом. Але навіть після впровадження реімбурсації в рамках пілотного проекту пацієнт буде мати право вибору-придбати препарат за рецептом з відшкодуванням вартості або за власні кошти-все залежить від величини відшкодування.
Граничний рівень цін на ЛЗ для лікування осіб з гіпертонічною хворобою затверджується МОЗ України – дивись нище наказ 419.
13. Порядок часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 907
Часткове відшкодування вартості лікарського засобу здійснюється на рівні затвердженої МОЗ станом на 1 вересня 2012 р. референтної ціни на лікарські засоби, що зазначені в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» (Офіційний вісник України, 2012 р., № 32, ст. 1197).
Відпуск лікарських засобів здійснюється суб’єктами господарювання, перелік яких визначається Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, на підставі рецептів на лікарські засоби (за міжнародною непатентованою назвою), виписаних закладами охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування на рецептурних бланках форми № 1 (далі — рецепти).
Рецепт діє протягом одного місяця з моменту його видачі та зберігається у суб’єкта господарювання протягом трьох років починаючи з 1 січня наступного року.
3Суб’єкти господарювання здійснюють відпуск лікарських засобів за рецептами з оплатою споживачем різниці між фактичною роздрібною ціною, встановленою на момент придбання лікарського засобу, та референтною ціною, затвердженою МОЗ станом на 1 вересня 2012 року.
