Заняття № 8 (практичне – 6 год.)

Тема: 1. Афективні розлади

 2. Епілепсія.  

 

 

Мета 1: Вміти діагностувати психічні і сомато-неврологічні порушення при маніакально-депресивному психозі, циклотімії та маскованій депресії, проводити лікування і профілактичні заходи.

 

Мета 2: Вміти діагностувати пароксизмальні та стійкі клінічні прояви епілепсії, проводити комплексне лікування, вирішувати питання соціально-трудової, військової та судової експертизи.

 

Професійна орієнтація студентів 1: Хворі з маніакально-депресивним психозом складають біля 10-15% від кількості хворих в психіатричних лікарнях, однак частота захворюваності незначна – 0,86 на 1000 осіб, з перевагою жіночої статі    – 3:1. Поряд з цим, існує проблема попередження соціально-небезпечних правопорушень у хворих з маніакальним станом і суїцидальних актів  – в депресивній (у 30-60% хворих) і спроб – у 10-25%. Суїцидальний ризик при маніакально-депресивному психозі і циклотімії в 48 разів вищий, ніж з загальній популяції. Значний відсоток складають хворі з маскованою депресією, яка діагностується з великим запізненням, тому своєчасне виявлення і лікування даних форм психозу є надзвичайно актуальними.

 

Професійна орієнтація студентів 2: Відома людству з незапам’ятних часів епілепсія продовжує залишатись однією з загадкових хвороб центральної нервової системи. Актуальність її визначається великою поширеністю ( 5-8 випадків на 1000 населення), поліморфізмом клінічних типів, труднощами діагностики, складностями вибору ефективної терапії.

 

Методика виконання  практичної роботи (09.00-12.00).

 

При виконанні практичної роботи використовувати алгоритми комунікативних навичок:

Збір анамнезу у хворих:

1. Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції, пояснення чи з’ясування причини консультації, отримання згоди пацієнта);

2. Встановлення довірчих взаємовідносин (привітний вираз обличчя,

проявити інтерес, повагу та турботу, відповідний стиль спілкування);

3. Коректне опитування, збір анамнезу

4. Закінчити бесіду, подякувати за спілкування.

Фізикальні методи обстеження:

1. Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції, пояснення чи з’ясування причини консультації, отримання згоди пацієнта);

2. Встановлення довірчих взаємовідносин (привітний вираз обличчя, проявити інтерес, повагу та турботу, відповідний стиль спілкування);

3. Пояснити необхідність обстеження, його мету

4. Пояснити деталі обстеження, їх безпечність, можливі відчуття при цьому.

5. Підготуватись до проведення обстеження (чисті теплі руки).

6. Проведення обстеження.

7. Пояснення пацієнту результатів обстеження.

Повідомлення результатів обстеження

1. Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції, пояснення чи з’ясування причини консультації, отримання згоди пацієнта);

2. Привітний вираз обличчя, лагідний тон розмови

3. Пояснити, яке обстеження Ви будете інтерпретувати, про що воно може свідчити

4. Повідомити результат обстеження, в доступній формі пояснити його

5. У разі наявності патологічних змін заспокоїти пацієнта, повідомити про подальші дії

6. Запевнити у позитивних змінах та сприятливому прогнозу при виконанні всіх лікарських рекомендацій.

 

Тема: 1. Афективні розлади

 

1-й етап. Мета. Визначити  ведучий  психопатологічний синдром і тип протікання. Для цього необхідно зібрати суб’єктивний і об’єктивний анамнез і дослідити психічний стан, соматовегетативний статус хворого згідно схеми історії хвороби

2-й етап. Мета. Провести диференціацію з схожими станами, поставити клінічний діагноз. Для цього необхідно проаналізувати клінічні дані і додаткові обстеження.

3-й етап. Мета. Призначити патогенетичне лікування. Для цього потрібно

вивчити рекомендовані протоколи для лікування хворих на афективны розлади,. Протоколи додаються. Розробити заходи, направлені на вторинну профілактику. Для цього потрібно проаналізувати стан хворого і підібрати відповідні психофармакологічні препарати.

 

2. Епілепсія

 

Методика виконання практичної роботи:

1-й етап. Мета. Встановити ведучий пароксизмальний синдром. Для цього необхідно зібрати суб’єктивний анамнез і дослідити психічний статус хворого згідно схеми історії хвороби

2-й етап. Мета. Провести диференційний діагноз з схожими станами і поставити розгорнутий клінічний діагноз. Для цього потрібно проаналізувати дані анамнезу, психічного статусу і результати додаткових параклінічних обстежень (ЕЕГ, комп’ютерної томографії головного мозку, біохімічні обстеження крові).

3-й етап. Мета. Призначити патогенетичне лікування. Для цього потрібно

вивчити рекомендовані протоколи для лікування хворих на епілепсію. Протоколи додаються Розробити програму підтримуючої терапії, вторинної і третинної профілактики. Для цього належить виконати практичну роботу, підібрати фармакологічні препарати з врахуванням ведучого синдрому.

 

                  Програма самостійної підготовки студентів

 

                    Тема: 1. Афективні розлади

 

№	Навчальні завдання	Конкретизація завдань
1	Сучасна уява про етіопатогенез МДП. Генетичні дослідження	а)маніакальної фази, б) депресивної фази, в) пенетрантність і конкордантність при МДП.
2	Клінічні прояви МДП	а) маніакальна фаза, б) депресивна фаза, в) змішані фази (ажитована меланхолія, гнівлива манія), г)атипові манії (спутана манія і непродуктивна манія).
3	Клінічні прояви циклотімії	а) гіпоманіакальна, б) гіподепресивна, в)змішана.
4	Клінічні прояви маскованої депресії	а) алгічно – сенестопатична, б) агрипнічна, в) діенцефальна, г)обсесивно-фобічна, д)наркоманічна.
5	Сомато-вегетативні розлади	а) тріада Протопопова
6	Основні типи протікання МДП	а)монополярний, б)біополярний.
7	Лікування і вторинна профілактика МДП. Особливості нагляду і догляду за хворим.	а)лікування маніакальної фази нейролептиками (галоперідол, аміназин, трифтазин, солі літія),  б)лікування депресивної фази антидепресантами (меліпрамін, амітріптілін, піразідол, цефедрин), в) попередження суїцидів при депресивних станах, г) профілактика рецидивів (підтримуюча терапія солями літію, заходи при ознаках можливого розвитку чергової фази).

 

2. Епілепсія

 

№	Навчальні завдання	Конкретизація завдань
1	Характерні ознаки епілептичних пароксизмів	а)стереотипність (постійність одних і тих же проявів), б) періодичність (повторюваність), в) раптовість початку,  г) немотивованість, д) автономність (незалежність від волі хворого і некерованість), е) різної степені зміни свідомості (від часткової до повної втрати), ж) зміни на ЕЕГ, з)наявність (нерідко) аури, і) повна або часткова амнезія пароксизму, к) залишкові явища після пароксизму (загальна слабість, головна біль),  л) позитивний результат протиепілептичного  лікування.
2	Початкові ознаки пароксизмальних проявів епілепсії	1.      Безконвульсійні: а) пароксизмальні розлади сну, б) абсанси і знепритомлення, в) вегетативно-вісцеральні пароксизми, г) психосенсорні пароксизми, д) афективні пароксизми, е) сенестопатичноалгічні пароксизми, є) енурез, ж) головокружіння, и) мовні пароксизми, з) амавроз, і) стереотипії, к) насильницькі (мимовільні) дії,  л) мимовільні спогади, м) запаморочливі стани свідомості. 2. Конвульсивні: а) тоніко-клонічні, б) фокальні і адверсивні, в) акінетичні і абортивні, г) міоклонічні.
3	Передвісники судорожного припадку (аура)	а) сенсорна, б) вегетативна, в) психічна.
4	Клінічні ознаки розгорнутого періоду епілепсії
4.1	Пароксизмальні розлади	1.      Конвульсивні припадки: а) великий і малий, б) абортивний та атиповий, г) епілептичний статус. 2.      Психічні еквіваленти: а) присмерковий стан, б) амбулаторний автоматизм, в) дисфорія, г) особливі стани.
4.2	Епілептичні психози	1.      Гострі: а) делірій, онейроїд,  б) епілептична параноїчна реакція, в) епілептичний ступор. 2.      Затяжні: а)парафренічна епілепсія, б) параноічний розвиток.
4.3	Стійкі епілептичні розлади	а) зміні характеру (“епілептичний характер”), б) епілептичне недоумство (амнестично-олігофазичне, паралогічне, дисфоричне).
5	Основні принципи лікування	1. Організація праці та побуту. 2. Дієта. 3. Медикаментозне лікування: а) при великих припадках (люмінал, гексамідін, депакін, бензонал, хлоракон, дідепіл, тегретол), б) при малих припадках (триметін, бензонал, діфенін, морфолеп), в) при абсансах (триметін + фенобарбітал), г) при епілептичному статусі (седуксен 20-40 мг в/в з глюкозою чи фізрозчином, гексеналовий наркоз 4-5 мл в/в), д) при дисфоріях (аміназін 2,5% -2,0 в/в).

 

Семінарське обговорення теоретичних питань (12.30-14.00).

1)    Особливості прояву фактору спадковості;

2)    Клінічні прояви класичної форми маніакальної фази МДП, гнівливої, спутаної, непродуктивної манії і гіпоманіакального стану;

3)    Клінічні прояви класичної форми депресивної форми МДП, ажитованої депресії і меланхолійного вибуху;

4)    Клінічні прояви циклотимії;

5)    Зміни сомато-вегетативного статусу при маніакальній і депресивній фазах МДП;

6)    Основні типи протікання МДП і циклотимії;

7)    Особливості нагляду і догляду за хворими. Попередження антисоціальних поступків і суїцидів.

 

1.     Характерні ознаки епілептичних пароксизмів: а)стереотипність, б)періодичність, в)раптовість початку, г)немотивованість, д)автономність, е)зміни свідомості, з)можлива наявність аури, і)повна або часткова амнезія пароксизму, ж)залишкові явища після пароксизму, к)позитивний результат протиепілептичного лікування;

2.     Початкові ознаки пароксизмальних проявів епілепсії: безконвульсійні: а)розлади сну, б)абсанси і знепритомнення,в)вегетативно-вісціральні пароксизми, г)психосенсорні пароксизми, д)афективні пароксизми, е)сенестопатично-алгічні пароксизми, ж)енурез, з)відставання в навчанні, и0головокружіння, й)амавроз, і) стереотипні насильницькі спогади, к)мовні пароксизми, л)паморочні стани свідомості;

3.     Конвульсійні: а)тоніко-клінічні, б)фокальні і аверсивні, в)акінетичні і абортивні, г)міоклонічні;

4.     Передвісники конвульсійного припадку (аура): а)сенсорна, б)вегетативна, в) психічна;

5.     Клінічні ознаки розгорнутого періоду епілептичної хвороби;

6.     Паркосизмальні розлади. Конвільсійні припадки: а)великий і малий, б)абортивний і атиповий, в)епілептичний статус;

7.     Психічні еквіваленти: а) присмерковий стан, б) амбулаторний автоматизм, в) дисфорія, г) особливі стани;

8.     Епілептичні психози, гострі: а) делірій, онейроїд, б) епілептична параноїдна реакція, в) епілептичний ступор;

9.     Затяжні: а) парафренічна епілепсія, б) параноїчний розвиток;

10.           Стійкі розлади психіки епілептичного генезу: а) зміни характеру, епілептичне недоумство (амнестично-олігофазичне, паралогічне, дисфоричне).

 

Приклади тестових завдань та ситуаційних задач

        

Задача № 1

Хвора 19 років, інвалід другої групи. Народилась першою в сім’ї дитиною, роди проходили нормально. В однорічному віці, після падіння з ліжка, двічі (з про­міжком по кілька днів), спостерігався короткочасний стан, коли напружувалось усе тіло, синіло обличчя, з рота йшла піна. До лікарів батьки не звертались, оскільки припадки більше не повторювались. Росла примхливою, впертою дитиною. 7 років пішла до школи. До четвертого класу вчилась задовільно. Потім успіш­ність почала знижуватись, і після 8-го класу хвора за­лишила школу. Допомагала матері по господарству. Рік тому влаштувалась на роботу кур’єром, але невдов­зі звільнилась, бо до неї «всі прискіпувались і робота була нецікавою». У 14-річному віці одного разу вночі викинула з вікна на вулицю матрац і подушку. Вранці про свої дії не пам’ятала.

Останні три роки бувають припадки тривалістю — 2—3  хв.,  під  час   яких   хвора  падає,  все тіло  напру жується, після чого судорожно сіпаються м’язи обличчя і кінцівок, а з рота виділяється піняста слина з доміш­кою крові, часто буває мимовільний сечовипуск. Після припадку почуває себе розбитою, скаржиться на головний біль, про припадки не пам’ятає. З часу появи припадків перебуває під наглядом психіатра, кілька ра­зів лікувалась у стаціонарі. Коли останній раз перебу­вала в лікарні, її направили на ВТЕК, де була визна­на інвалідом другої групи. Потім лікувалась амбула­торно, працювала в лікувально-трудових майстернях психоневрологічного диспансера. До психіатричної лі­карні направлена у зв’язку з тим, що припадки поча­стішали.

Психічний стан. Охоче вступає в розмову. Багатослівна, докладно розповідає про своє захворю­вання. У мові багато пестливих слів: «голівонька», «ру­ченьки», «ніженьки». Запропоновану приказку «Не в. свої сани не сідай» пояснює так: «У чужі сани сідати не можна. Це соромно. Не можна брати чужі речі. Я так ніколи не роблю». Під час асоціативного експе­рименту латентний період мовних реакцій— 18 сек. Ба­гато персеверуючих та індивідуально-конкретних від­повідей.

У відділенні хвора з найменшого приводу сварить­ся з хворими, вразлива, злопам’ятна, з персоналом під­креслено ввічлива, улеслива.

Соматичний стан. На язиці сліди прикусів, на ліктях і колінах садна і рубці. У внутрішніх органах патології не виявлено.

Неврологічний стан. Незначний тремор пальців витягнутих рук, рівномірне зниження сухожиль­них рефлексів, патологічні рефлекси не викликаються.

У звичайних умовах ЕЕГ — дослідження відхилень від норми не виявлено. При фотостимуляції з’явились дифузні гострі хвилі, пароксизми повільних ритмічних коливань  (3 коливання за 1 сек.).

Запитання. 1. Які симптоми і синдроми психічного розладу. € у хворої? 2. Ваш діагноз? 3. Що Ви можете сказати про етіоло­гію і патогенез захворювання? 4. Розкажіть про загальні принципи лікування та про медикаментозне лікування у міжприпадковому періоді.

                                       Задача № 2

Хвора 18 років, не працює. Старша сестра з 16 років хворіє на епілепсію, останнім часом майже постійно перебуває в психіатричній лікарні. Хвора закінчила •8 класів і професійно-технічне училище, здобула профе­сію токаря, але до роботи не приступила через хворобу. У 17 років з’явилися судомні посіпування окремих м’язів тулуба і кінцівок, свідомості при цьому не втра­чала. Іноді перед очима миготіли «різнокольорові куль­ки». Товариська і весела до хвороби, стала замкнутою, рідко виходила з дому, нічим не цікавилась. Приблизно через півроку виникли судомні припадки з непритом­ністю.

Психічний стан. У розмову вступає неохоче, відповідає тихо. Під час розмови раптом замовкає, по­гляд стає нефіксованим. Через 1—2 сек. розгублено ди­виться на лікаря, не може повторити, про що вони щой­но говорили. Запас знань бідний, не пам’ятає дат най­важливіших подій. Не може узагальнити одним словом групу «суп, каша, кисіль, гуляш», бо «все це різні речі». У кінці розмови оздоблюється, грубо заявляє, що не хоче відповідати на «безглузді запитання», що вона «не дурна» і не хоче, щоб над нею сміялись.

У відділенні кокетує з лікарем, стежить за собою: підфарбовує очі, робить зачіски, але разом з тим зали­шає вранці ліжко неприбраним. Планів на майбутнє не має. Серйозності свого захворювання не розуміє.

‘Соматичний   стан.   Висока на зріст, диспластична. У внутрішніх органах змін немає.

Неврологічний стан. Виявлено ністагмоїдні посіпування очей, згладженість правої носогубної складки.

На ЕЕГ дифузні зміни біоелектричної активності у вигляді явищ дизритмії, пароксизмів повільних хвиль.

Запитання. 1. Які симптоми психічною розладу є у хворої? 2. Який провідний синдром? 3. Ваш діагноз? На підставі яких да­них Ви його поставили? 4. Які функціональні навантаження за­стосовують з метою діагностики цього захворювання? 5. Яке лі­кування Ви призначите? 6. Ваші рекомендації щодо трудовлаштування хворої?

 

 Задача №3

Хвора 50 років, інвалід II групи. У дитинстві на­чебто злякалась пожежі. Приблизно в 13—14 років з’я­вились судорожні припадки, найчастіше вночі. Лікува­лась амбулаторно. Закінчила 10 класів і факультет іноземних мов університету. Вчилась добре, завжди бу­ла енергійною, вимогливою до себе і інших, принципо­вою. Була одружена, але з чоловіком жила недовго, бо він, за словами хворої, вважав її занадто прискіпливою і не міг «стерпіти її характеру». Після закінчення уні­верситету працювала педагогом у школі. Навантажен­ня було велике, і напади почастішали. Починались вони з посіпування м’язів правої половини обличчя, іно­ді — з відчуття жару в животі. Багато разів була на обстеженні в різних лікувальних закладах, вимагаючи поставити точний діагноз, оскільки своє захворювання вважала «неясним і заплутаним». Продовжувала викла­дацьку роботу, але справлялась з нею дедалі гірше. За-шість викладу навчального матеріалу багато часу на кроках присвячувала бесідам про виховання. На вулиці робила зауваження перехожим, особливо підліткам з приводу їхнього зовнішнього вигляду. Без кінця конф­ліктувала з співробітниками, сусідами. З 37 років при­падки бувають до 2—3 на тиждень. Хвору перевели на інвалідність. Протягом останніх років весь час пише і скарги в різні інстанції, вимагаючи обстежити і виліку­вати її.

Психічний стан. Хвора дражлива, сердита. Висловлює безліч різних скарг. Словниковий запас бід­ний, ледве добирає потрібні слова, разом з тим у роз­мові вставляє багато німецьких слів, з виглядом зверх­ності просить перекласти їх, схильна до резонерства, моралізування. Мова сповільнена. З великими трудно­щами пригадує важливі історичні дати, а все, що сто­сується її хвороби, пам’ятає добре.

Соматичний   стан.— У  межах  вікових  змін.

Неврологічний стан. Девіація язика вліво, легка асиметрія сухожильних рефлексів, справа — неріз­ко виражений симптом Бабінського.

Запитання. 1. Які симптоми психічного розладу є у хворої? 2. Назвіть основний синдром? 3. Ваш діагноз? 4. З якими захво­рюваннями треба диференціювати цей випадок. 5. Яких додатко­вих методів обстеження потребує хвора? 6. Який патогенез за­хворювання? 7. Яке лікування Ви призначите?

 

                                               Задача № 4

Хворий 20 років, студент третього курсу металургій­ного інституту. Батько — хронічний алкоголік, у сім’ї часті сварки. Ріс слабою, примхливою, впертою дити­ною. Не терпів заперечень, часто, коли не виконувались його бажання, падав і бився головою об підлогу, ви­гинався дугою. Ночами відчував страх. До 14 років бу­ло нічне нетримання сечі. Періодично скаржився на головні болі, бували носові кровотечі. До школи пішов 7 років, учився задовільно. Після закінчення 10 класів вступив до інституту.

Два-три роки тому з’явилися стани «заціпеніння», що тривали по кілька секунд, під час яких ставав блі­дим, не відповідав на запитання. Траплялись коротко­часні епізоди, коли топтався на одному місці, починав знімати з себе одяг, про що потім не пам’ятав. Часто усе навколишнє здавалось чужим, нереальним, а люди і речі — незвичайно яскравими. Одного разу, вийшовши з дому вранці, з подивом виявив через кілька годин, що перебуває на польовій дорозі за містом. Як туди потрапив — не пам’ятав. До лікарні прибув для обсте­ження.

Психічний стан. Правильно і докладно від­повідає на запитання. Пам’ятає найдрібніші подробиці свого життя. Важко переключається з однієї теми роз­мови на іншу. Зниження інтелекту не виявлено.

У відділенні відзначається надзвичайною акуратні­стю, педантизмом у дотримуванні режиму. Охоче прий­має призначені медикаменти, під час роздавання яких завжди питає, чи все йому дали. Ввічливий, солодкува­тий  з  персоналом.  З  хворими тримається  зарозуміло.

У соматичному стані хворого звертає на себе увагу диспластична будова тіла.

Неврологічний стан. Зглаженість лівої носогубної складки, стійкий червоний дермографізм.

Під час ЕЕГ — дослідження виявлено дифузні по­одинокі піки, комплекси «хвиля — вістря», явища диз-ритмії. На пневмоенцефалограмі — помірне розширення бокових шлуночків без розладу лікворообігу.

Запитання. 1. Які симптоми психічного розладу є у хворого? 2. Який провідний синдром? 3. Ваш діагноз? З яким захворюван­ням треба провести диференційний діагноз? 4. Які види епізодич­ного розладу   свідомості   трапляються   при   цьому   захворюванні??

 Яке лікування Ви призначите? 6. Який прогноз захворювання? і Ваш висновок щодо працездатності і придатності до військової Служби?

 

Вихідний рівень знань та вмінь перевіряється шляхом розв’язування ситуаційних задач з кожної теми, відповідями на тести та конструктивні запитання.                          Тема: 1. Афективні розлади

 

№	Знати	Вміти
1	Етіопатогенез маніакально-депресивного психозу, циклотимії.	1.Одержати суб’єктивні і об’єктивні анамнестичні відомості про особливості клініки та тип перебігу хвороби.
2	Клініку, варіанти перебігу і лікування маніакально-депресивного психозу.	2.Виявити психопатологічну тріаду депресивної, маніакальної фаз, класифікувати їх на синдромальному рівні.
3	Клініку циклотимії, варіанти перебігу, лікування	3.Виявити клінічні особливості та варіанти маскованої депресії. 4. Виявити особливості сомато-вегетативних розладів.
4	Масковану депресію, клінічні варіанти, лікування.	5. Встановити характер циркадних ритмів (добові  і сезонні  коливання), спонтанність їх виникнення.
5	Сомато-вегетативні порушення.	6. Визначити показання до невідкладної госпіталізації (маніакальне збудження, суїцидальні тенденції). 7. Визначити необхідність в спеціальних лабораторних дослідженнях (аміназинову пробу).
6	Диференціальну діагностику афективних психозів.	8.Диференціювати від циркулярної шизофренії, експансивної форми прогресивного паралічу, реактивної і пресенільної депресії та встановити нозологічний діагноз. 9. Обгрунтувати вибір
7	Профілактику приступів маніакально-депресивного психозу, циклотимії, маскованої депресії.	препаратів для лікування депресивної і маніакальної фаз МДП, циклотимії та маскованої депресії. 10. Передбачити заходи профілактики суіцидів та рецидивів хвороби.  11.Забезпечити наступність терапії хворих в стаціонарі та диспансерного нагляду.

 

Тема: 2. Епілепсія

 

№	Знати	Вміти
1	Характеристику епілептичних пароксизмів	1.Одержати об’єктивні анамнестичні відомості про характер і частоту пароксизмів. 2. Виявити стійкі психопатологічні розлади у хворих
2	Етіопатогенез епілепсії	з епілепсією. 3. Визначити показання до невідкладної госпіталізації (часті припадки, епістатус, психози, розлади свідомості). 4. Дати правильну
3	Клінічні прояви епілептичних пароксизмів, епіпсихозів та стійких змін.	інтерпретацію ЕЕГ та інших параклінічних досліджень. 5. Діагностувати епіприпадок і епілептичний статус та надати
4	Дагностику початкових та розгорнутих клінічних проявів епілепсії на синдромальному та нозологічному рівнях.	невідкладну допомогу. 6. Диференціювати пароксизмальні та стійкі розлади психіки на синдромальному і нозологічному рівнях.
5	Диференціацію судомних реакцій, симптоматичної та генуінної епілепсії.	7. Визначити індивідуальну тактику та підібрати протисудомні засоби для лікування хворого.
6	Інструментальні методи діагностики.	8. Визначити професійні обмеження чи ознаки часткової та повної втрати працездатності, провести соціально-трудову експертизу в ЛКК, МСЕК.
7	Основні принципи та фармакологічні засоби комплексної терапії епілепсії та епілептичного стану.	9. Забезпечити наступність терапії хворих у відповідності з основними принципами лікування.
8	Програми соціально-трудової реабілітації хворих та профілактики.	10. Розробити програму соціально-трудової реабілітації та вторинної і третинної профілактики

        

Cамостійна робота студентів (14.15-15.00)

 

Відповіді на ситуаційні задачі:

1.      Розлади особистості та поведінки внаслідок епілепсії. Нічні пароксизми

2.      Розлади особистості та поведінки внаслідок епілепсії. Абсанси

3.      Розлади особистості та поведінки внаслідок епілепсії. Наявність аури

4.      Розлади свідомості у вигляді сутінкових порушень

 

 

Джерела інформації :

Основні:

1.     Психіатрія /За ред. О.К.Напрієнко.- К.: Здоров’я, 2001.- 584с

2.     Психиатрия /За ред. Н.П.Татаренко. – К.: Вища школа, 1971.- 322с.

3.     2.Кирипиченко А.А. Психиатрия.- Минск.: Медгиз, 1989.- 390с.

4.     Жариков Н.М. соавт. Психиатрия. –М.: Медицина, 1989.- 496с.

5.     Клінічна психіатрія /За ред. В.П. Блохіної. – Дніпропетровськ, 1991.- 107с.

6.     Лекція

Матеріали для підготовки до практичного заняття на WEB-сторінці кафедри

Афективні розлади. Епілепсія

Додаткові:

1. Лукомский И.И. Маниакально-депрессивный психоз. – М.: Медицина, 1968.- 160с.

2.Бирюкович П.В., Синицкий В.Н., Уширенко Л.С. Циркулярная депрессия. – К.: Наук. Думка, 1979.- 323с.

3.     Крыжановский А.В. Циклотимические депрессии. – К.: Асоц. психиатрия Укр., 1995.- 271с.

4.     Десятников В.Ф., Сорокина Т.Т. Скрытая депрессия в практике врачей.- Минск.: Высшая школа, 1981.- 240с.

5.     Авруцкий Г.Я., Недува А.Д. Лечение психических больных. М.: Медицина. 1981.- 495с.

 

 

Методичну вказівку склала доц. Венгер О.П.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

“29 ”  травня  2013р.    протокол  № 9