Форма № Н – 3.04

Форма № Н – 3.04

 

ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

МОЗ УКРАЇНИ”

(повне найменування вищого навчального закладу)

Кафедра загальної хірургії

  

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Перший проректор

д-р мед. н., проф. Шульгай А.Г.

“____”______2014_ року

  

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

 

Хірургія

(шифр і назва навчальної дисципліни)

 

напрям підготовки                       1101  Медицина

(шифр і назва напряму підготовки)

 

           спеціальність                   7.110106 «стоматологія»

      (шифр і назва спеціальності)

 

 факультет                                  стоматологічний

(назва інституту, факультету, відділення)

 

 

2014 – 2015 навчальний рік

 

 

Робоча програма з хірургії №2

(назва навчальної дисципліни)   

за напрямом підготовки 7.110106 «стоматологія»

 

Розробники:

Завідувач кафедри хірургії №2, д-р мед. н., професор Дейкало І.М.

к. мед. н., доцент кафедри хірургії №2 Шідловський О.В.

                                                     ^{(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)}

  

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри загальної хірургії

 Протокол від “__”___ ____2014_ року № __

 

                         Завідувач кафедри хірургії №2

 

                                                           _______________________ (Дейкало І.М.)

(підпис)                                      (прізвище та ініціали)   

 

 

 

Ó __________, 2014  рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.     Опис навчальної дисципліни

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи

становить (%):

для денної форми навчання – 66,6 : 33,4

 

2.     Мета та завдання навчальної дисципліни

 

Мета вивчення навчальної дисципліни ( кінцеві цілі).

Метою є формування у студентської молоді основ клінічної дисципліни та морально-деонтологічних принципів медичного фахівця. Студенти повинні оволодіти основами організації та роботи хірургічного стаціонару, оволодіти знаннями з дисципліни та засвоїти і відпрацювати практичні навички та окремі лікарські маніпуляції. Вони повинні отримати базові знання з хірургії та оволодіти принципами обстеження пацієнта з хірургічною патологією. Це дозволить в подальшому орієнтуватися в клінічних умовах та продовжити вивчення хірургічних дисциплін.  

Завдання:

– сформувати комунікативні та морально-деонтологічні навички медичного фахівця і принципи фахової субординації у хірургії;

– вивчити основні положення організації та роботи хірургічного відділення;

– вивчити та засвоїти основні теми з курсу хірургії;

– засвоїти правила проведення клінічного обстеження хворого, вміти інтерпретувати результати обстежень та формувати діагноз.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

-етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику, лікування захворювань щитоподібної та молочної залоз;

етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику, лікування нагнійних захворювання легень і плеври, захворювання стравоходу;

етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику, лікування гриж живота, гострий апендицит;.

етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику, лікування гострого холециститу. Гострого панкреатиту;

етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику, лікування захворювання судин.

вміти:

 – аналізувати результати обстеження стоматологічних хворих при загальній хірургічній патології;

 – демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у загальній хірургії;

 – застосовувати методи статистичного аналізу медико-біологічних даних;

 – проводити обстеження пацієнта із зубощелепними аномаліями та деформаціями;

 – визначати найбільш поширені клінічні симптоми і синдроми в клініці хірургічних хвороб;

 – визначати тактику ведення стоматологічного хворого при найбільш поширених хірургічних захворюваннях та їх ускладненнях;

– надавати невідкладну медичну допомогу при невідкладних станах у хірургії.

 

3. Програма навчальної дисципліни

 

МОДУЛЬ 2. ХІРУРГІЯ

(Хірургічні захворювання черевної порожнини. Хірургія надзвичайних ситуацій).

 

Змістовний модуль 3. Хірургічні захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки.

 

Конкретні цілі:

– вивчити клінічні особливості перебігу виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; визначити методи консервативного і оперативного лікування

– провести діагностику і диференційну діагностику ускладнень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки,  використовуючи клінічні і додаткові методи дослідження, визначити лікувальну тактику, показання до оперативного втручання та його методику при перфоративній виразці, кровоточучій виразці, стенозі

 –  засвоїти методи діагностики раку шлунка, лікувальну тактику та методи оперативного втручання

–  диференціювати ускладнення виразкової  хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки: перфоративну виразку,кровоточучу виразку, стеноз

– визначити лікувальну тактику та засвоїти варіанти оперативних втручань при ускладненнях виразкової хвороби

– діагностувати рак шлунка та визначити методи лікування.

 

Заняття 1.

Тема 1. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування. Оперативне лікування виразкової хвороби.

Виразкова  хвороба шлунка i дванадцятипало кишки. Етіологія, патогенез, клініка, методи діагностики та диференційна діагностика, лікування. Види оперативних втручань при  лiкуванні виразково хвороби.

Тема 2. Ускладнення виразкової хвороби: перфоративна виразка. Патогенез, клініка, діагностика, лікування.

Перфоративна виразка  шлунка і дванадцятипалої кишки. Етіологія,  патогенез, клінічні прояви, методи діагностики, оперативне лікування.

 

Заняття 2.

Тема 1. Ускладнення виразково  хвороби: кровоточуча  виразка. Патогенез, клініка, діагностика, лікування.

Кровоточуча виразка шлунка і дванадцятипалої кишки:  етіологія, патогенез, клініка, діагностика. Вибір лікувальної тактики. Консервативна терапія, показання до операції та методи оперативного втручання.

Тема  2.  Ускладнення виразково хвороби: стеноз,  пенетрацiя, малігнізація.

Ускладнення виразково хвороби: стеноз, пенетрація, малігнізація. Патогенез, клініка, діагностика, лікувальна тактика. Види оперативних втручань.

Тема 3.  Рак шлунка.

Фактори, що сприяють виникненню раку шлунка. Класифікація. Клініка, методи діагностики, лікувальна тактика. Методи оперативного втручання.

 

Змістовний модуль 4. Захворювання кишківника.

 

Конкретні цілі:

–  ідентифікувати вид кишкової непрохідності, вивчити клінічні особливості перебігу, діагностику і диференційну діагностику, використовуючи клінічні і додаткові методи дослідження

–    визначити методи лікування гострої кишкової непрохідності

– вивчити клінічні особливості перебігу перитонітів, провести діагностику і диференційну діагностику перитонітів, використовуючи клінічні і додаткові методи дослідження, розрізняти розповсюджені та обмежені форми перитоніту

–  організувати комплексне медикаментозне лікування, визначити метод оперативного втручання

–  знати клінічні особливості перебігу захворювань товстої кишки, провести діагностику і диференційну діагностику, використовуючи клінічні і додаткові методи дослідження, методи лікування хвороби Крона, неспецифічного виразкового коліту, хвороби Гіршпрунга

–  класифікувати захворювання прямої кишки, засвоїти особливості перебігу та клінічної картини, діагностику та лікувальну тактику при геморої, тріщині та випадінні прямої кишки, а також методи оперативних втручань

– ідентифікувати рак товстої і прямої кишки, визначити особливості клініки в залежності від стадії захворювання та лікувальну тактику

– діагностувати, визначити особливості клінічного перебігу та лікувальну тактику при гострому парапроктиті

– засвоїти схему написання історії хвороби, провести курацію хворого певним захворюванням та написати учбову студентську історію хвороби.

 

Заняття 3.

Тема  1. Гостра кишкова непрохідність.

Класифікація гострої кишкової непрохідності. Механiчна кишкова непрохiднiсть – гостра обтураційна кишкова непрохідність, гостра странгуляційна кишкова непрохідність. Динамiчна кишкова непрохiднiсть. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, принципи консервативного лікування, показання до операції, методи оперативного втручання.

 

Заняття 4.

Тема 1. Розповсюджені форми перитоніту.

Визначення перитонiту. Класифікація, етіологія, патогенез, клініка, наявність симптомів подразнення очеревини, діагностика, принципи лікування.Основні моменти оперативного втручання та особливості дренування черевної порожнини при розповсюдженому перитоніті.

Тема 2. Обмеженi форми перитонiту.

Причини виникнення обмежених форм перитонiту. Патогенез, клінічна картина, діагностика, наявність симптомів подразнення очеревини.Оперативне лікування обмежених форм перитонiту.

Тема 3. Комплексне лiкування перитонiту.

Комплексне лікування перитонiту, зокрема, інфузійна терапія, антибіотикотерапія, абсолютність показання до операції та вибір методики оперативного втручання.

 

Заняття 5.

Тема 1. Захворювання товстої кишки.  Хвороба Крона. Неспецифiчний виразковий колiт. Хвороба Гiршпрунга. 

Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, трактування результатів ендоскопічного методу дослідження, консервативне лікування. Хірургічна тактика при цих захворюваннях.

Тема 2. Захворювання прямої кишки. Геморой. Трiщина, випадiння прямої кишки.

Класифікація  захворювань прямої кишки. Етіологія, патогенез, особливості клінічного перебігу, діагностичні заходи, консервативне лікування геморою, трiщини, випадiння прямої кишки. Показання до операції та вибір методу оперативного втручання.

Тема 3. Рак товстої і прямої кишки.

Класифікація, етіологія, патогенез, варіанти клінічного перебігу, діагностика, принципи лікування. Вибір методу лікування в залежності від стадії захворювання.

Тема 4. Гострий парапроктит.

Фактори, що сприяють виникненню гострого парапроктиту. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, медикаментозне лікування. Показання до оперативного втручання при  гострому парапроктиті та його методи.           

 

Змістовний модуль 5. Хірургія надзвичайних ситуацій.

 

Конкретні цілі:

– засвоїти загальні принципи організації хірургічної допомоги при веденні бойових дій та в надзвичайних ситуаціях, зміст, обсяг і організацію надання першої лікарської і кваліфікованої хірургічної допомоги на етапах медичної евакуації військового часу та при надзвичайних ситуаціях мирного часу.

–  вміти  проводити медичне сортування та медичну евакуацію постраждалих

– здійснювати загальні принципи організації  невідкладної допомоги при непритомності, колапсі, шоку, гострій дихальній недостатності, травматичній і механічній асфіксії, утопленні, сопорі, комі, зупинці серця

– оцінити тяжкість стану, виявити порушення дихання та кровообігу, що загрожують життю

– надати невідкладну допомогу, проводити первинну підтримку життя,  серцево-легеневу реанімацію –  екстрені реанімаційні заходи при непритомності, колапсі, шоку, гострій дихальній недостатності, травматичній і механічній асфіксії, утопленні, сопорі, комі, зупинці серця

– знати сучасні види вогнепальної зброї та можливу структуру санітарних втрат при бойовій хірургічній травмі

– організувати проведення медичної допомоги пораненим з вогнепальними ранами та мінно-вибуховими пошкодженнями на етапах медичної евакуації, профілактику ранової інфекції в залежності від ступеню тяжкості стану поранених, надаючи їм першу медичну, лікарську допомогу та невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги

–  здійснювати первинну і вторинну хірургічну обробку вогнепальної рани, медикаментозне лікування вогнепальних ран

–  визначити поняття травматичного шоку, травматичної хвороби, її періодів та основних ускладнень; сучасні методи корекції порушень гемодинаміки, дихання, обміну і нейроендокринних розладів

– проводити протишокові заходи в умовах військових дій і екстремальних ситуацій; надавати невідкладну допомогу при ускладненнях травматичної хвороби

– знати основні симптоми і можливі ускладнення  пошкоджень голови, шиї, грудної клітки, живота, тазу і кінцівок, особливості надання допомоги на етапах медичної евакуації.

– вміти проводити діагностику та визначати ступінь важкості стану постраждалих з пошкодженнями голови, шиї, грудної клітки, живота, тазу і кінцівок, надавати їм першу медичну, лікарську допомогу та проводити невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги в повному обсязі.

– засвоїти основні симптоми і можливі ускладнення механічної  поєднаної хірургічної травми, термічної опікової та холодової травми, комбінованої  хірургічної травми; засвоїти особливості надання цим постраждалим допомоги на етапах медичної евакуації;

– здійснювати діагностику та визначати ступінь тяжкості стану поранених з механічною  політравмою, термічною опіковою та холодовою травмою, комбінованою  хірургічною травмою, надавати їм першу медичну, лікарську допомогу та невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги в повному обсязі

– продемонструвати при захисті історії хвороби основні методи об’єктивного обстеження хірургічних хворих, трактувати основні симптоми, дані додаткових методів дослідження, що допомогли встановити діагноз даному хворому

–  на основі даних обстежень сформувати попередній, клінічний та заключний діагнози, провести диференційну діагностику, визначити лікувальну тактику, написати лист призначень курованого хворого

 

Заняття 6.

Тема 1. Сучасна хірургічна травма в умовах масових ушкоджень при катастрофах і надзвичайних ситуаціях.  Основи лiкувально-евакуацiйних заходiв в сучасних умовах. Медичне сортування, евакуація постраждалих. Серцево-легенева реанiмація: відновлення прохідності дихальних шляхів, дихання, кровообігу. Первинна підтримка життя.

Види сучасної хірургічної травми в умовах масових ушкоджень при катастрофах і надзвичайних ситуаціях. Проведення основних лiкувально-евакуацiйних заходiв в сучасних умовах. Медичне сортування, медична евакуація постраждалих. Організаційні, медичні і деонтологічні особливості надання невідкладної допомоги в надзвичайних ситуаціях. Сучасні види зброї. Можлива структура санітарних втрат. Перша медична і долікарська допомога, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована допомога. Обсяг лікувальної допомоги на етапах медичної евакуації.

Серцево-легенева реанiмація: відновлення прохідності дихальних шляхів, дихання, кровообігу. Алгоритм проведення серцево-легеневої реанiмації одним і двома реаніматологами. Основні моменти первинної підтримки життя.

Тема 2. Бойова хірургічна травма. Вогнепальна рана. Вибухова травма. Класифікація, клінічна  картина. Ранова балістика, патоморфологія ранового процесу.  Лiкування вогнепальних ран. Первинна і вторинна хірургічна обробка вогнепальної рани. Медикаментозне лікування

Пошкоджуючі фактори тканин людини при вогнепальному пораненні. Класифікація вибухової травми. Особливості структурних і функціональних змін тканин в залежності від виду зброї. Ураження мінно-вибуховими пристроями, бомбами об’ємного вибуху. Патоморфологічні зміни  та клінічна картина, характерні для ранового процесу,

Види первинної хірургічної обробки за обсягом і терміном їх виконання. Показання чи відсутність показань і наявність протипоказань для первинної хірургічної обробки ран. Особливості і відмінності первинної хірургічної обробки при великих механічних пошкодженнях. Способи зашивання ран. Помилки при виконанні первинної хірургічної обробки ран. Вторинна хірургічна обробка вогнепальної рани. Проведення медикаментозного лікування  вогнепальних ран.

 

Заняття 7.

Тема 1. Травматичний шок як перший перiод травматичної хвороби. Ступені тяжкості шоку. Травматична хвороба. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація, клінічна  картина. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації. Основи iнтенсивної iнфузiйної терапiї.

Визначення травматичного шоку як першого перiоду травматичної хвороби, класифікація, ступені тяжкості шоку. Частота і тяжкість шоку на війні і в мирний час. Сучасні уявлення про етіологію і патогенез травматичного шоку. Клінічні прояви шоку при різних локалізаціях поранень. Рання профілактика шоку. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації. Основи iнтенсивної iнфузiйної терапiї. Травматична хвороба. Визначення, класифікація, періоди, етіологія, патогенез, перебіг. Ускладнення травматичної хвороби: респіраторний дістресс-синдром, ДВЗ-синдром, жирова емболія, первинна і вторинна поліорганна недостатність. Тактика лікування.

Тема 2. Нейротравма. Поранення лиця і шиї. Класифікація травм м’яких тканин, ЛОР – органів, очей, лицевого скелету. Патоморфологія, клінічна  картина, перебіг, ускладнення.  Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації.

Класифікація нейротравми. Ушкодження черепа та хребта. Патоморфологічні зміни, клінічна картина, особливості перебігу, ускладнення. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації. Поранення лиця і шиї. Класифікація травм м’яких тканин, ЛОР – органів, очей, лицевого скелету. Патоморфологія, клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Повітряна емболія. Дiагностика, медичне сортування та лiкування на етапах медичної евакуації.

 

Заняття 8.

Тема 1. Ушкодження грудної клiтки. Пневмоторакс. Гемоторакс. Забій і тампонада серця. Нестабільна грудна клітка. Класифікація. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації.

Класифікація ушкоджень грудної клітки. Причини виникнення та основні ознаки пневмотораксу. Гемоторакс. Клінічні прояви забою і тампонади серця. Нестабільна грудна клітка, класифікація, патоморфологія, клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Дiагностика, медичне сортування та лiкування на етапах медичної евакуації.

Тема 2. Ушкодження живота. Закрита травма живота. Ножовi та вогнепальнi поранення. 

Класифікація ушкоджень живота. Відкрита та закрита травма живота. Ножовi та вогнепальнi поранення органів черевної порожнини. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації. 

Тема 3. Краш-синдром. Полiтравма. Комбiнованi радiацiйнi та хiмiчнi ураження. Синдром взаємного обтяження. Механізми компенсації при тяжкій травмі. Термiчна опікова травма. Опiкова хвороба. Класифікація. Патоморфологія ранового процесу, визначення глибини і площі ушкоджень. Термiчна холодова травма. Клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Перша допомога, лікування. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації.

Умови виникнення краж-синдрому. Класифікація, етіологія, патогенз, клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації. Політравмиа. Класифікація, етіологія, патогенез, клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Лікувальна тактика на етапах евакуації.  Особливості перебігу поранень, переломів кісток, термічних опіків при комбінованих радіаційних ураженнях і попаданні радіоактивних речовин на рану та опікову поверхню. Синдром взаємного обтяження. Медична допомога у вогнищі ураження і на військових етапах медичної евакуації при комбінованих хімічних ураженнях.

Класифікація опікової травми. Патоморфологія раневого процесу. Тяжкість ушкоджень: визначення глибини і площі ушкоджень. Клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Ступені опіків. Визначення загальної площі опіків і площі глибокого пошкодження. Ураження світловим випромінюванням ядерного вибуху, запалювальними вогнесумішами. Опiкова хвороба. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація, пербіг, ускладнення. Періоди опікової хвороби. Опіковий шок. Гостра токсемія. Опікова септикотоксемія. Видужання. Медична допомога на полі бою (у вогнищах масового ураження). Медичне сортування, обсяг і зміст медичної допомоги в умовах військових дій і екстремальних ситуаціях. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації. Термiчна холодова травма. Класифікація. Патоморфологія ранового процесу. Тяжкість ушкоджень: визначення глибини і площі ушкоджень. Клінічна  картина, перебіг, ускладнення. Перша допомога, лікування. Дiагностика та лiкування на етапах медичної евакуації.

 

Змістовний модуль 6. Навчальна історія хвороби.

 

Конкретні цілі:

– навчитися проводити курацію хворого біля його ліжка;

– вміти зібрати скарги хворого, , анамнез хвороби,  анамнез життя;

– описати об’єктивний статус хворого з локальним статусом хвороби;

– скласти план обстеження,провести диференційну діагностику;

– визначити лікувальну тактику та описати методи лікування;

– захистити навчальну історію хвороби

 

Заняття 9.

Тема 1. Курація хворого.

Студенти біля ліжка хворого проводять його опитування та обстеження

за схемою згідно методичних рекомендацій кафедри, виконують анамнестичну частину історії хвороби.

Тема 2. Написання навчальної історії хвороби – 1.

Згідно запропонованого методичними рекомендаціями кафедри плану написання навчальної історії хвороби, студенти проводять диференційний діагноз захворювання даного хворого з подібними нозологічними одиницями, обґрунтовують постановку клінічного діагнозу.

Тема 3. Написання навчальної історії хвороби – 2.

Студенти обґрунтовують  методи лікування хворого, пишуть лист призначення та описують метод оперативного втручання, оптимальний для даного хворого.

 

Заняття 10.

Тема 1. Захист історії хвороби.

Розбір та обговорення помилок, які були допущені при оформленні історій хвороби студентами, оцінювання викладачем студентської історії хвороби  двома оцінками: за написання та за захист історії хвороби.

Підсумковий модульний контроль.

 

4. Структура навчальної дисципліни

 

 

 

 

5. Теми лекційних занять

 

 

6. Теми семінарських занять

 

7. Теми практичних занять – не передбачено

 

8. Теми лабораторних занять – не передбачено

 

9. Самостійна робота

 

 

 10. Індивідуальні заняття

Не передбачено 

11. Методи навчання

 

За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні – розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота, задачі.

За характером логіки пізнання використовуються такі методи:

аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний.

За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи:

проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

 

12. Методи контролю

 

Форми контролю і оцінювання дисципліни

При оцінюванні знань студентів надається перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.

Оцінка з дисципліни визначається як оцінка за модуль, за яким структурована навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.

Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.

Форми поточного контролю:

Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, письмові роботи.

Практичні навички та уміння – самостійне виконання індивідуальних завдань та вміння робити висновки, уміння самостійно виконувати окремі операції, написання схем та алгоритмів. Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Форми підсумкового контролю:

Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування.

Практичні навички та уміння – здача практичних навичок згідно матрикулів.

.

13. Розподіл балів, які отримують студенти

 

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

 

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Студенту за кожний етап практичного заняття (практична частина, семінарське обговорення, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Потім виводиться середнє арифметичне значення трьох оцінок, яке виставляється в журнал.

На практичній частині за кожен етап роботи виставляється оцінка наступним чином:

1. На початку практичної частини студенти повинні допуститися до проведення практичної роботи (вони повинні знати хід проведення практичної частини заняття та ін.). За цей етап студент може максимум набрати 2 бали.

2. За виконанням практичної роботи ретельно слідкує викладач, в кінці він оцінює одержаний результат. Максимум за даний вид роботи студент може отримати 4 бали.

3. Захист практичної роботи. На цьому етапі студент може отримати максимум 6 балів.

В кінці практичної частини викладач виводить середнє арифметичне з кожної оцінки за частини занять і виставляє її кожному студенту.

 РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Мінімальний середній бал, з яким студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4 бали.

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120 балам.

 

Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю має бути стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з основ економічної теорії визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з загальної хірургії виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модуля № 1.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з загальної хірургії у оцінки за шкалою ЕCTS та 4-ри бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

 

Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

 

14. Методичне забезпечення

1.                Матеріали підготовки до семінарських занять

2.                Матеріали підготовки до лекцій.

3.                Презентації лекцій.

4.                Методичні вказівки до семінарських занять.

5.                Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

6.                Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.

7.                Тестові завдання для щоденного контролю.

8.                Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.

 

15. Рекомендована література

 

 

Основна література
1	Лисенко Б.П., Шейко В.Д., Хіміч С.Д. Хірургія // Київ, «Медицина», 2010, 712с.
2	Факультетська хірургія // за ред. В.О. Шідловського, М.П. Захараша –Тернопіль, Укрмедкнига 2002 – 544с.
3
4	Хирургия: пер. с англ. доп. //гл. ред. Ю.М. Лопухин, В.С. Савельев – М: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1997. – 1070с.
5	Шмитт В., Хар­тиг В., Ку­зин М.И. Об­щая хи­рур­гия. В 2 томах. – М.: Ме­ди­ци­на, 1985.
6	Гребенев А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.
7	Пропедевтика хірургічних захворювань // Навчальний посібник для студентів. Під редакцією В.О. Шідловського. – Тернопіль, 1994. – 264 с
8	Методика обстеження хірургічного хворого / під ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.
9	Слинчак С.М. и др. Онкология. – К.: Вища шк., 1989. – 399 с.
10	Клиническая хирургия. Под ред. Р. Кондена и Л. Найхуса. Пер. с англ. – М., Практика, 1988. – 716с.
11	Клиническая хирургия. Под ред. Ю.М. Панцирева. – М.: Медицина, 1988. – 640с.
12	Хирургические болезни. Под ред. М.И. Кузина. – М.: Медицина, 1995. – 637с.
Додаткова література
15	Гостищев В.К. Общая хирургия. Москва, 1997.– 672 с.
16	Петров С.П. Общая хирургия // Санкт-Петербург, 2002, 750 с.
17	Хірургічні хвороби (для лікарів-інтернів). В.С. Шевченко, М.С. Скрипніков, К.С. Терновий, С.І. Дубінін. – Полтава, 1995. – 350 с.
18	Шалимов А.А., Саенко В.Ф. Хирургия пищеварительного тракта. К.: Здоров’я, 1987. – 565с.
19	Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 2004.– 422 с.
20	Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, “Здоров’я”, 1999.

 

16. Інформаційні ресурси

1. Матеріали для підготовки студентів до практичних занять.

2. Матеріали для підготовки студентів до лекцій.