Геліотерапія (лікування сонячним світлом).
Геліотерапія – застосування сонячних променів з лікувальною і профілактичною метою. Основним дієвим фактором в геліотерапії є енергія електромагнітного (світлового) випромінювання Сонця в діапазоні довжин хвиль 290-3000 нм, який містить основну частину загального потоку сонячної радіації і, проходячи через атмосферу, досягає земної поверхні в послабленому вигляді. Випромінювання цього діапазону за міжнародною класифікацією поділяють на три частини: ультрафіолетову – УФ (коротше 400 нм), видиму (400-760 нм), інфрачервону (ІЧ) – 14 (довше 760 нм). В свою чергу УФ-радіацію поділяють на довгохвильову частину – УФ-А (315-400 нм), короткохвильову – УФ-В (280-315 нм) і УФ-С (коротше 280 нм), яке затримується атмосферою.
При геліотерапії на тіло людини діє сонячна радіація, яка випромінюється або безпосередньо від Сонця (пряма радіація), або від небесного простору (розсіяна радіація), або від поверхні різних предметів (відбита радіація). Органи, які безпосередньо сприймають сонячну радіацію, – це шкіра і очі. В основі фізіологічної дії сонячних променів лежать різні фотохімічні реакції, особливості яких залежать від довжини хвиль і енергії поглинутих квантів діючого випромінювання. Енергія ІЧ-променів в залежності від довжини хвилі поглинається тканинами на глибину від 3 нм до
УФ-промені володіють складнішою дією, викликаючи зміни в тканинах. Безпосередня дія УФ-випромінювання визначає бактерицидний ефект сонячної радіації. Поглинута тканинами енергія кванта УФ-випромінювання викликає збудження атомів і молекул та перехід електронів з однієї орбіти на іншу, відрив їх від атома або молекули (фотоелектричний ефект). Ці процеси приводять атоми і молекули тканин організму в новий, фізично змінений стан, при якому збільшується запас їх енергії і можливість вступати в хімічні реакції. Вітаміноутворююча дія геліотерапії пов’язана з перетворенням у шкірі під впливом УФ-променів провітаміну Д (7-дегідрохолестерину) у вітамін Д3.
Видиме випромінювання має сигнальний характер і через посередництво органу зору рефлекторно визначає добовий біологічний ритм активності людини, служить джерелом рефлекторної і умовно рефлекторної діяльності.
Сонячне випромінювання є потужним засобом профілактики і лікування ряду захворювань і патологічних станів. Воно збільшує працездатність людини, підвищує опірність до різних інфекцій і простудних захворювань, прискорює загоєння ран і виразок, підсилює тканинне дихання, затримує розвиток атеросклерозу і т.д.
Залежно від фізичних умов освітлення сонячним промінням сонячні ванни поділяють на ванни сумарної, розсіяної, послабленої радіації. Крім того, розрізняють загальні і місцеві сонячні ванни. При загальних сонячних ваннах сумарної радіації людина опромінюється прямими променями всіх ділянок сонячного спектру. Різновидом загальних сонячних ванн є інтермітуючі (переривчасті) ванни. Під час здійснення цієї процедури опромінення певної тривалості 2-3 рази переривається на 10-20 хв. і більше. Переривчасте опромінення в порівнянні з непереривчастим має м’якший вплив на організм. Загальні сонячні ванни послабленої радіації проводяться під тентами і екранами, які знижують інтенсивність сонячного випромінювання, що падає на пацієнта, наприклад, під жалюзійним екраном. При загальних сонячних ваннах розсіяної радіації виключається дія прямими променями Сонця, і хворий підлягає дії сонячної радіації, яка йде з небосхилу. Дія сонячних ванн розсіяної радіації м’якша, оскільки тепловий ефект прямих сонячних променів виключений або значно обмежений, а біологічна дія УФ-променів, отримана від розсіяної радіації, порівнюється з дією прямої сонячної радіації. При місцевих сонячних ваннах опромінюються окремі ділянки тіла (сонячний “комірець”, “пояс” і т.п.). Для сонячних ванн концентрованої радіації застосовуються рефлектори із дзеркалами різних конструкцій. Дозування сонячних ванн сумарної сонячної радіації проводиться в калоріях або біодозах. Застосовуються три основні режими сонячних опромінень. Вихідна доза, яку умовно називають також лікувальною, становить 5 кал/см, або 210кДж/м2 (1/4 біодози).
Геліотерапію можна призначати всім практично здоровим людям: вона особливо показана на Крайній Півночі, при всіх проявах гипоавитаминоза, при ряду шкірних захворювань (піодермія, псоріаз і т.д.), при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату, радикулітах.
Протипоказана геліотерапія при всіх захворюваннях в гострій стадії і в період загострення, кровотечах і схильності до кровотеч, виснаженні, злоякісних і доброякісних пухлинах, прогресуючій формі туберкульозу легень, захворюваннях серця і судин (атеросклероз, гіпертензія), захворюваннях крові і підвищеної чутливості до сонячних променів
Тривале перебування на сонці, яке закінчується сонячним опіком, може призвести до одного з наведених вище ракових захворювань у разі наступних відхилень у здоров’ї людини:
· підвищена кислотність у шлунково-кишковому тракті;
· підвищений співвідношення жирних кислот Омега-3 і Омега-6;
· нестачі антиоксиданту-вітаміну С в організмі.
Причиною підвищеної кислотності у багатьох людей є виникнення кандидозу на тлі дисбактеріозу при підвищеному вживанні кондитерських і борошняних виробів із пшеничного борошна тонкого помолу, а також солодощів і продуктів з різними хімічними добавками.
Збільшення Омега-6 і зниження Омега-3 в організмі позначається не кращим чином на здоров’я людини. Внаслідок цього дисбалансу у людини виникають порушення в роботі серцево-судинної системи. Порушення кровообігу і кровотворення також сприяють розвитку різних ракових пухлин, поштовхом до якого є сонячний опік. Заповнити дефіцит Омега-3 допоможе додавання в раціон харчування зелених овочів, риби, водоростей і біологічно-активних добавок, які містять дані кислоти.
Зниження вмісту вітаміну С в організмі призводить не лише до ракових захворювань, але й до інших відхилень у здоров’ї людини. Відомо, що вітамін С є не лише антиоксидантом, але і бере участь в багатьох обмінних процесах, в тому числі і в синтезі вітаміну D в шкірі під впливом сонячних променів.
Ультрафіолетове опромінювання (місцеве або загальне) застосовують для:
· компенсації ультрафіолетової недостатності;
· підвищення опірності до різних інфекцій (наприклад, грипу);
· як болезаспокійливий і протизапальний засіб при захворюваннях суглобів, периферичної нервової (неврити, невралгії, радикуліти), м’язової (міозити), дихальної (бронхіти, плеврити) систем;
· при шкірних, гінекологічних захворюваннях;
· порушеннях обміну речовин;
· деяких формах туберкульозу.
У педіатрії цей вид світлолікування використовують для профілактики рахіту, гострих респіраторних захворювань, підвищення захисних сил організму в періоді міжнападу ревматизму, а в поєднанні з протиревматичними медикаментозними засобами – і в гострій фазі захворювання. Теплові процедури із застосуванням видимого та інфрачервоного випромінювання використовують переважно як болезаспокійливий та розсмоктуючий засіб, головним чином при підгострих і хронічних запальних процесах, невралгіях і м’язових болях.
Обладнання. Для світлолікування застосовують калоричні (теплові) та люмінесцентні штучні джерела світла. У калоричних джерел (лампи розжарювання, випромінювачі інфрачервоного й видимого проміння, загальні і місцеві електросвітлові ванни, лампи Мініна, інфрачервоного проміння) кількість і склад випромінюваної енергії залежать від ступеня нагрівання випромінюючого тіла. До люмінесцентних джерел (випромінювання обумовлено електричними, хімічними і іншими процесами) відносять: ртутно-кварцеві, люмінесцентні еритемні та дугові бактерицидні лампи.
Протипоказання. Світлолікування протипоказане при активній формі сухот, новоутвореннях, вираженої серцевої недостатності, гіпертонічній хворобі 2-ї та 3-ї стадії, різкому виснаженні, підвищеній функції щитовидної залози, захворюваннях нирок з недостатністю функції, а також при фотопатології (тобто захворюваннях, що викликаються світлом).
УФ довгохвильове випромінювання А:
· зумовлює пігментацію або загар шкіри. Під дією цих променів стимулюється імунна система організму, підвищується його стійкість до шкідливих факторів оточуючого середовища;
· показаннями до цього виду опромінення служать: хронічні запальні захворювання внутрішніх органів (особливо дихальної системи); захворювання суглобів і кісток; опіки і відмороження; в’яло заживаючі рани і язви; екзема, псоріаз;
· протипоказання до довгохвильового опромінення: доброякісні і злоякісні пухлини, серцево-судинні захворювання, захворювання печінки і нирок, підвищена чутливість до УФ.
Середньохвильове УФ випромінювання В:
· приводить до почервоніння шкіри. Почервоніння з’являється через 3-12 год від початку випромінювання, зберігається до 3 діб;
· під дією цих променів провітамін Д, який міститься в поверхневих шарах шкіри, перетворюється у вітамін Д3, необхідний компонент кальцієво-фосфорного обміну організму. В нирках вітамін Д3 регулює виведення іонів кальцію і фосфору із сечею. При недостачі цього елементу знижується розумова працездатність, підвищується збудливість нервових клітин і центрів, вимивається кальцій із кісток і зубів, гірше згортається кров. Діти відстають у розвитку;
· даний метод лікування застосовується при захворюваннях дихальної системи, наслідках поранень і травм кістково-м’язової системи, рахіті, захворюваннях нервової системи (неврит, радикуліт).
Короткохвильове УФ випромінювання С:
· має високу бактерицидну дію. Воно застосовується при ранах, порізах, захворюваннях шкіри (вугрі, виразки), гнійні запалення;
· протипоказане при злоякісних і доброякісних новоутворах, серцево-судинних захворюваннях.
Дія сонячного світла.
· Сучасні дослідження дозволили з’ясувати, що під впливом сонячного світла шишкоподібна залоза, яка знаходиться в проміжному мозку, виробляє гормон, який називається мелатонін.
· Від кількості цього гормону залежить, наприклад, швидкість старіння організму. Мелатонін перехоплює так звані вільні радикали – сполучення, які утворюються в результаті обміну речовин. Вільні радикали шкідливі для організму, роблять кровоносні судини ламкими, здатними утворювати атеросклеротичні бляшки, руйнувати генетичну інформацію в ядрах клітин.
Ступінь пігментації дуже індивідуальний – від рожевого до інтенсивно-коричневого і чорного. Вона залежить від функції проміжної частини гіпофіза, яка визначає інтенсивність утворення меланіну, тому прагнення деяких людей, особливо молодого віку, загсмагати якомога більше абсолютно невиправдано. В цьому випадку тривале перебування на сонці не сприяє здоров’ю, а, навпаки, дуже сильно йому шкодить. Варто мати на увазі, що чутливість шкіри до ультрафіолету у різних людей неоднакова. Вона більш виразна у блондинів і найменше у брюнетів. У віці від 20 до 50 років чутливість найвища, але в більш старшому віці вона поступово зменшується, що пов’язано із загальними біологічними процесами старіння організму. Біологічний вплив ультрафіолету не обмежується однією лише пігментацією. Спостерігається також посилене розмноження клітин базального шару епідермісу, відтак – епідерміс стає товщим і стійкішим до механічних дій, впровадження патогенних організмів. Саме завдяки цьому підвищується бар’єрна функція шкіри. Вираження біологічного ефекту УФ-випромінювання залежить від розмірів опромінюваної поверхні. Найбільший ефект досягається при опромінюванні голої поверхні всього тіла, найменший – коли людина одягнена.
Утворення меланіну в поверхневих шарах шкіри не єдина реакція організму на сонячну радіацію. Спостерігається цілий ряд позитивних фізіологічних змін. Збільшується вміст гемоглобіну і еритроцитів в крові, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, зростає кількість кальцію і фосфору в організмі, прискорюється процес згортання крові за рахунок підвищення функції системи згортання, зростає резервна лужність крові, підвищується обмін речовин – тобто білковий і вуглеводний обміни. В цілому ці зміни віддзеркалюють значне поліпшення пластичних процесів в організмі, підвищення загальної резистентності організму до дії несприятливих чинників зовнішнього і внутрішнього середовища організму, а також імунного захисту. Особливо сприятливу дію надає сонячне випромінювання на дитячий організм. Регулярне опромінювання підвищує функцію симпатоадреналової системи, тонус нервово-м’язового апарату і загальну працездатність, вдосконалює терморегуляцію, підвищує рівень кальцію в крові, знижує артеріальний тиск, збільшує глибину дихання і знижує його частоту. Все це свідчить про дуже глибоку перебудову в організмі під впливом сонячної радіації. Ці зміни, як правило, сприятливі для здоров’я, але тільки у тому випадку, коли інтенсивність і тривалість дії не перевищують адаптаційних можливостей даного організму.
Сонячні ванни – це оздоровча процедура, в ході якої оголене тіло людини піддається впливу прямих сонячних променів. В теплий літній час практично будь-який бажаючий може пройти цю процедуру – для цього потрібно всього лише в ясний сонячний день вибратися на природу.
При застосуванні сонячних ванн слід строго дотримуватися принципу поступового збільшення навантаження. Починати залучення до даного оздоровчого впливу на організм можна з найперших теплих літніх днів на початку червня (або навіть навесні в кінці травня). Велику увагу варто приділити дозуванню дії сонячних променів. Протягом всього літнього періоду потрібно поступово збільшувати час прийняття сонячних ванн. Тривалість цієї процедури для дорослих у перший раз не повинна перевищувати десяти хвилин, а для маленьких дітей цілком достатньо навіть двох-трьох хвилин. Дорослі люди, у яких шкіра темніша (завдяки знаходиться в ній великої кількості пігменту меланіну), можуть дозволити собі почати застосування сонячних ванн з першого ж сеансу тривалістю 20-30 хвилин на день. Час перебування на сонці потрібно щодня збільшувати на кілька хвилин, доводячи загальну тривалість прийняття сонячних ванн до 40-60 хвилин. Проте при дуже високій температурі навколишнього повітря з метою попередження теплового удару доцільно проводити невеликі перерви для відпочинку в тіні.
Після перенесеної хвороби, а також літнім людям застосовувати сонячні ванни потрібно з особливою обережністю, чергуючи інтервали часу знаходження на сонці і в тіні. Тривалість і того й іншого інтервалу повинна складати п’ять хвилин. Під час проведення сеансу прийняття сонячної ванни потрібно якомога частіше міняти положення тіла по відношенню до сонячних променів – перевертатися з боку на бік, на спину, на живіт. В цей час ні в якому разі не можна засипати, інакше можна отримати досить сильні опіки. При виникненні потовиділення потрібно гарненько витирати виступаючий піт, оскільки волога шкіра в набагато більшому ступені схильна до ризику виникнення опіків. Перед прийняттям сонячних ванн і під час проведення даної процедури не слід проводити купання, оскільки таку різку зміну температури навколишнього середовища без негативних наслідків для здоров’я можуть перенести тільки досить загартовані люди. Закінчувати процедуру прийняття сонячних ванн потрібно відпочинком в тіні, після якого найкраще прийняти душ або ванну.
Застосовувати сонячні ванни можна не лише в літній період, а й на початку осені. Наприкінці серпня – початку вересня на поверхню землі потрапляє ще цілком достатня кількість УФ-променів, які при дії на шкіру забезпечують оздоровчий ефект. А ось ризик отримати перегрівання під час сонячних ванн значно знижується, оскільки температура повітря в цей період вже не така висока.
Застосовувати сонячні ванни потрібно не раніше ніж через 1,5 години після того як людина прийняла їжу. Безпосередньо перед їжею проводити дану процедуру також не варто. При сильній перевтомі і поганому самопочутті застосовувати сонячні ванни не рекомендується.
Найкраще сонячні ванни приймати на пляжах, на берегах річок і озер, лісових галявинах, полях. На голову потрібно надіти легкий капелюшок або панаму, але ні в якому разі не щільну косинку або гумову шапочку (що створює перешкоди для випаровування поту і тому може привести до перегрівання). Рекомендується також надягати темні сонцезахисні окуляри, оскільки надлишок УФ-променів шкідливий для органів зору. Сонячні ванни можна застосовувати як загартовуючу процедуру під час прогулянок і фізичної роботи на свіжому повітрі.
Інфрачервоне випромінювання.
· Джерелом ІЧ-випромінювання може бути будь-яке нагріте тіло, а інтенсивність і склад такого випромінювання визначається температурою тіла. Організм людини також являється джерелом ІЧ-випромінювання.
· ІЧ-промені складають до 45-50 % сонячного випромінювання, які попадають на землю. Під їх дією збільшується приплив крові до тканин. ІЧ-промені стимулюють процеси заживлення в вогнищах запалення, вони мають протизапальну, метаболічну і судиннорозширюючу дію.
· ІЧ-промені корисні при хронічних і підгострих негнійних запаленнях внутрішніх органів, опіках, відмороженнях, в’яло заживаючих ранах і виразках, захворюваннях периферичної нервової системи (міозит, невралгія), наслідках травм опорно-рухового апарата.
· Не варто використовувати ІЧ-випромінювання при злоякісних новоутворах, схильності до кровотеч, при гострих запальних і гнійних процесах, недостатності мозкового кровообігу, серцево-судинній недостатності.
Медичні асоціації та санітарно-епідеміологічні влада рекомендує оберігати себе від дії УФ-променів, як можна рідше буваючи на відкритому сонці. Викликані ці рекомендації не зовсім обгрунтованими твердженнями про шкоду сонячних променів, які, нібито, здатні провокувати рак шкіри, мастопатію і смертельну меланому. Висновки медичних працівників про небезпеку сонячного опромінення для здоров’я людини грунтуються на зв’язку між меланомою та іншими формами ракових пухлин і опіком. Однак кількість випадків наведених вище захворювань, до яких, нібито, призвели сонячні опіки, пропорційно кількості випадків хвороби, де пацієнт не піддавався сильним впливам ультрафіолету.
Навпаки, люди, які працюють на відкритих сонцю дільницях протягом 8-12 годин на день тривалий час і зазнають впливу сонячних променів, не страждають меланомою та іншими раковими захворюваннями. Меланома, в більшості випадків, виникає на закритих одягом ділянках тіла. Водночас чисельні дослідження вказують на зв’язок флюоресцентного освітлення при тривалому впливі на людину і частоту виникнення ракових захворювань у працівників приміщень.
Все більше дослідників в даний час приходять до висновку про те, що користь сонячних променів для здоров’я людини очевидна і з цією думкою дуже складно не погодитися.
