Матеріали  підготовки до занять

Заняття 1. Домедична допомога, принципи надання, послідовність та юридичні аспекти. Серцево-легенева  реанімація, алгоритми(протоколи)проведення СЛР. Термінальні стани.

Відновлення прохідності дихальних шляхів постраждалого у різних ситуаціях.

  

Основною метою екстреної та невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі є врятування, збереження життя та підтримка життєво важливих функцій  організму хворих з порушенням дихання та кровообігу, а також постраждалих від травм та гострих отруєнь. До того ж, домедична допомога забезпечує відносно недорогу допомогу тяжко ураженим, відносно котрих є надія на їх виживання.

Відповідно до закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 № 5081-VI, який визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги.

 У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги – структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я відповідно до цього Закону;

2) виклик екстреної медичної допомоги – повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

3) відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги – структурний підрозділ багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги;

4) домедична допомога – невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

5) екстрена медична допомога – медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я;

6) місце події – територія, приміщення або будь-яке інше місцезнаходження людини у невідкладному стані на момент здійснення виклику екстреної медичної допомоги;

7) невідкладний стан людини – раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

8) пункт постійного базування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги – місце розташування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та спеціалізованого санітарного транспорту, пристосоване та обладнане для її роботи у цілодобовому режимі;

9) пункт тимчасового базування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги – місце тимчасового перебування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги для забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час проведення масових заходів та заходів за участю осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона;

10) система екстреної медичної допомоги – сукупність визначених цим Законом закладів охорони здоров’я та їх структурних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

11) спеціалізований санітарний транспорт – оснащений спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями транспортний засіб, призначений для перевезення людини у невідкладному стані та обладнаний для надання екстреної медичної допомоги відповідно до національних стандартів щодо такого виду транспорту.

В матеріалах для підготовки до занять можуть  зустрічатись терміни «долікарська», «перша допомога», «перша медична допомога(ПМД)» які  в данному випадку є аналогами терміну «домедична допомога»

ЗАГАЛЬНІ  ПРИНЦИПИ

НАДАННЯ  НЕВІДКЛАДНОЇ  МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

НА  ДОГОСПІТАЛЬНОМУ  ЕТАПІ

Дуже часто невідкладну медичну допомогу постраждалим приходиться надавати в екстремальних ситуаціях, коли існують додаткові фактори, що загрожують не тільки постраждалим, але і їх рятівникам. В таких випадках медичним працівникам слід дотримуватись наступних принципів:

–         Оглянути місце пригоди.

–         Провести первинний огляд постраждалого та надати йому невідкладну медичну допомогу за станом, що загрожує його життю.

–         Провести вторинний огляд постраждалого та, при необхідності, надати йому допомогу при виявленні інших проблем.

Огляд  місця  пригоди

Як тільки ви визначили що трапилось та приготувалися діяти, перевірте, чи не загрожує небезпека вам, вашим співробітникам та оточуючим.

Коли ви проводите огляд місця події, звертайте увагу на все те, що може загрожувати вашій безпеці. При необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби чи міліції.

Намагайтеся визначити деталі, які можуть вам підказати причини події та отримання травм. Ці деталі особливо важливі, якщо постраждалий знаходиться без свідомості або свідки події відсутні.

Обов’язково треба визначити чи немає на місці пригоди інших постраждалих.

Первинний  огляд  (АВС)

Первинним оглядом вважається виявлення станів, які загрожують життю пацієнта з проведенням невідкладних втручань по відновленню життєво важливих функцій організму.

Первинний огляд починається з визначення свідомості постраждалого і включає наступні елементи:

А (Airway) – Дихальні шляхи, включаючи іммобілізацію шийного відділу хребта.

В (Breathing) – Дихання.

C (Circulation) – Кровообіг.

А.  Прохідність  дихальних  шляхів

      Оцінка і, при необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів при свідомості пошкодження шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

1.     Забезпечити прохідність дихальних шляхів:

–         очистіть пальцем або відсмоктувачем ротову порожнину;

–         закиньте голову і підніміть підборіддя;

–         висуньте та фіксуйте язик.

2.     Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а)  орофаренгальна інтубація;

б)  назофаренгальна інтубація.

Показання до проведення інтубації трахеї:

–         апное;

–         ризик аспірації;

–         загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно – лицьова травма);

–         закрита черепно-мозкова травма;

–         гіпоксемія, не дивлячись на проведення киснетерапії;

–         частота дихання менше 7, або більше 40 за 1 хвилину  (у дорослих);

–         загроза зупинки дихання та серцевої діяльності  (сепсис, тяжкі опіки).

При порушенні свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофаренгеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметру  (7,0 – 8,0 мм).

При пошкодженні шийного відділу хребта, травмі ротової порожнини, глотки і збереженій свідомості краще проводити назофаренгеальну інтубацію.

3.     Створення штучного дихального шляху:

–         на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотіреоідеотомію (конікотомія).

Крикотіреоідеотомія – розріз крікотіреоідної зв’язки  (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у дорослих  (після  12-річного віку) в наступних випадках:

–         велика травма обличчя, що не дозволяє провести ларингоскопію;

–         обструкція верхніх дихальних шляхів в наслідок набряку, кровотечі, або стороннього тіла;

–         невдала ендотрахеальна інтубація.

Конікотомія

Може застосовуватись як альтернатива крикотіреоідеотомії. Але вона вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хвилин. У дітей молодше 12 років має переважність перед крікотіреоідеотомією.

Виконується шляхом пункції крікотіреоідної зв’язки  5 мл шприцом з ангіокатетером 12 – 14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3 мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою Y– подібного перехідника можна подавати кисень через трубку і адаптер з швидкістю 15 л/ хв. 

4.     Контроль стану шийного відділу хребта:

вважається одним із основних заходів при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

Якщо відсутні засоби для іммобілізації необхідно виконати мануальне витягнення та фіксацію.

Хворого треба вести, як постраждалого з травмою шийного відділу хребта  (до рентгенологічного обстеження) якщо:

–         При фізикальному обстеженні виявлено зміни хребців або пацієнт відчуває біль в спині.

–         Пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів, або порушення свідомості в наслідок травми чи гострого отруєння.

–         Є щелепно – лицьова травма.

 

В.  Дихання  та  вентиляція:

      Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:

1.     Напружений пневмоторакс – декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.

2.     Патологічна рухомість грудної клітки – переломи декількох сусідніх ребер. Небезпека пов’язана з травмуванням легень.

3.     Масивний гемоторакс – пункція, або дренування плевральної порожнини.

4.     Відкритий пневмоторакс – оклюзійна пов’язка, пункція або дренування плевральної порожнини.

5.     Динамічний контроль – моніторінг частоти дихання, киснева терапія.

С.  Кровообіг

      Оцінка центральної та периферійної гемодинаміки.

      Найбільш частим ускладненням є шок:

–         геморагічний  (найбільш часто);

–         кардіогений: тампонада, травма міокарда;

–         нейрогений: пошкодження спинного мозку;

–         септичний (рідко при гострій травмі);

Також може бути пов’язаний з напруженим пневматораксом через зменшення венозного повернення до серця.

За класифікацією геморагічний шок може бути:

Клас І  – втрата < 15% об’єму циркулюючої крові  (ОЦК). Симптоми крововтрати не  виражені, або відсутні.

Клас ІІ – втрата 15%-30%  ОЦК. Виникає тахікардія, неспокій.

Клас ІІІ – втрата 30-40% ОЦК. Тахікардія, блідність шкіри, загальмованість, пониження АТ.

Клас ІV – втрата > 40% ОЦК. Виражений серцево-судинний колапс, порушення свідомості. Лікування порушень центрального та периферійного кровообігу згідно з відповідними протоколами.

Поглиблений  первинний  огляд  (АВС + DЕ)

Д.  Неврологічні порушення  (Disability)

Скорочене неврологічне обстеження.

1.     Оцінка свідомості.

Базується на здібності пацієнта реагувати на дії медичного працівника:

–         пацієнт доступний до контакту;

–         реагує на гучні звуки;

–         реагує на біль;

–         не реагує ні на які стимули.

Більш глибока оцінка свідомості проводиться під час вторинного огляду. Оцінка стану пацієнта визначається за шкалою Глазго (Додаток 2).

2.     Причиною неврологічних порушень можуть бути:

–         закрита черепно–мозкова травма;

–         гіпоксемія;

–         шок;

–         гострі отруєння;

–         менінгіт, енцефаліт.

Е.  Додаткові  обстеження  (Exposure)

      Стосуються трьох моментів:

–         обстеження пацієнта після роздягання;

–         моніторування та інструментальні  обстеження;

–         збір анамнезу.

–         при яких обставинах стався нещасний випадок.

Вторинний  огляд

Вторинна оцінка стану пацієнта являє собою обстеження “з голови до п’ят”, проводиться після виконання невідкладних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму.

Обстеження голови і шиї починається з заднього відділу шиї від 7-го хребця з переходом на поверхню голови, лице і передню поверхню шиї з перевіркою стану ключиць та лопаток. Звертається увага на будь-які відхилення від норми: припухлості, нерівності, відкриті рани, вдавлення, забарвлення шкіри, її температура, вологість, наявність кров’янистих виділень та виділення спиномозкової рідини з вушного каналу та носових ходів. Якщо відмічається болісність шиї при пальпації або рухах в шиї обов’язково накладіть іммобілізуючий комір.

Обстеження грудної клітки проводиться методами пальпації та аускультації. Особлива увага звертається на симетричність дихальних рухів, наявність ознак тупої, або проникаючої  травм. При обстеженні живота проведіть його пальпацію та аускультацію, виключаючи наявність проникаючих поранень та внутрішньочеревних кровотеч.  Обстеження кістково-м’язової системи починати з нижніх кінцівок і закінчити обстеженням спини. Огляньте всі кінцівки. Часто можна не звернути увагу на окремі переломи, особливо при поєднаних травмах. інколи залишаються нерозпізнаними переломи кісток тазу до тих пір поки пацієнт при спробі рухатись не стане почувати біль. Особливу увагу слід звернути при наявності навіть підозри на пошкодження хребта. Такі пацієнти обов’язково фіксуються на довгій транспортувальній дошці.

Надання домедичої допомоги при нещасних випадках.

домедична допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я потерпілого. При наданні домедичої допомоги треба керуватися такими принципами: правильність і доцільність; швидкість; продуманість, рішучість. спокій.

Той, хто надає першу допомогу, повинен знати: основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання долікарської допомоги та її прийомів щодо характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

Людина, яка надає першу допомогу повинна вміти:

оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги, в першу чергу, той потребує;

 забезпечити штучне дихання “з рота в рот” або “з рота в ніс”, зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;

 тимчасово припинити кровотечу накладанням джгута, щільної пов’язки, пальцевим притисканням судин;

накласти пов’язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ударі); імобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ударі, термічному враженні;

 надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, нудоти, втраті свідомості;

 використати підручні засоби для перенесення, навантаження і транспортування потерпілого; визначити потребу вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; користуватися аптечкою першої допомоги.

Послідовність надання першої допомоги: усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони, загасити палаючий одяг, витягти із води), оцінити стан потерпілого;

 визначити характер і важкість травм, що становлять найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування;

виконати потрібні заходи щодо врятування потерпілого в порядку терміновості (вивільнити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, зовнішній масаж серця, припинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку і т. ін.);

підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходи для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу.

Оживлення складається з двох основних процедур: відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зовнішній масаж серця).

 Метою домедичної допомоги є:

– врятування життя постраждалого;

– усунення або зменшення дії уражаючого фактора (факторів);

– проведення заходів, які тимчасово стримують подальший розвиток ускладнень, які загрожують життю постраждалих, таких тяжких наслідків ураження як кровотеча, асфіксія*, шок, ранова інфекція, вторинне пошкодження м’яких тканин, нервів, судин уламками кісток тощо.

Від того, як швидко буде зупинена кровотеча, усунена асфіксія або введений антидот (засіб проти отрути) при ураженні отруйними речовинами, залежить подальше життя пораненого (ураженого).

До домедичної допомоги належать такі заходи:

1. Витягування поранених (уражених) із автомобільної та іншої техніки, із під завалів та з інших найрізноманітніших місць їх перебування, включаючи витягування із води.

2. Гасіння палаючого одягу (засобів захисту шкіри) та запалювальних сумішей, що горять на тілі.

3. Одягання протигаза і засобів захисту шкіри на зараженій отруйними речовинами місцевості та введення антидоту (протиотрути).

4. Усунення асфіксії (очищення верхніх дихальних шляхів від сторонніх речовин, вибитих зубів, слизу, крові, виливання води, утримання язика за допомогою серветки при його западанні тощо).

5. Звільнення від стискаючих частин одягу (розстібання коміра, бюстгальтера, пояса).

6. Проведення штучного дихання і закритого масажу серця при відсутності серцевої діяльності і дихання.

7. Накладання оклюзійної  пов’язки (такої, яка герметизує) на грудну клітку при відкритому пневмотораксі (проникаючій травмі грудної клітки) з використанням поліетиленової плівки або прогумованої оболонки від пакета перев’язувального індивідуального.

8. Припинення кровотечі різними методами.

9. Накладання асептичної пов’язки на рану або опікову поверхню.

10. Введення внутрішньо-м’язово знеболювальної речовини шприц-тюбиком або шприцом.

11. Іммобілізація кінцівок та інших ділянок тіла, що були ушкоджені (переломи, рани та опіки), за допомогою підручних засобів та іншими способами (при умові необхідності Вам особисто транспортувати постраждалого в лікувальну установу).

12. Надання тілу постраждалого фізіологічно вигідного положення.

13. Зігрівання постраждалого; напування його водою або лужно-сольовим розчином.

14. Постійний контакт з постраждалим, переконання його в успішності порятунку.

15. Транспортування постраждалого до лікувальної установи при неможливості викликати або приїзду “Швидкої допомоги”.

Потрібно завжди пам’ятати, що від того, як швидко і наскільки правильно буде надана ПМД та проведена бережна евакуація до лікувальної установи, часто залежать результати лікування і терміни виздоровлення постраждалого, а деколи і його життя. Наведені нижче дані – це мінімум, який дозволить Вам правильно організувати і надати її.

 

1. ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Головними принципами є наступні:

1. Оглянути місце пригоди і з’ясувати:

· чи безпечним воно є Вас,

· що трапилося (дозволить передбачити якими були травмуючі чинники, якими є вірогідні ураження в постраждалих і їх тяжкість),

· скільки постраждалих,

· чи в змозі оточуючі Вам допомогти.

2. Провести первинний огляд постраждалого та надати йому ПМД при стані, що загрожує життю.

3. Викликати “Швидку допомогу”.

4. Провести вторинний огляд постраждалого та при необхідності надати допомогу при виявленні інших ушкоджень. Слід безперервно наглядати за постраждалим, підтримувати з ним контакт і заспокоювати до приїзду “Швидкої”.

5. У випадку, якщо прибуття “Швидкої допомоги”, або інших служб, які зобов’язані брати участь в організації допомоги при нещасних випадках, аваріях чи катастрофах є малоймовірним – забезпечити умови для транспортування постраждалого в лікувальну установу.

 

2. ПОСЛІДОВНІСТЬ ОГЛЯДУ ТА НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛОМУ

За допомогою термінових лікувальних і реанімаційних заходів у багатьох випадках можна попередити та ліквідувати патологічні зміни, що розвиваються в організмі при термінальних станах, та врятувати хворого (постраждалого).

Для оживлення хворого, що знаходиться в стані клінічної смерті, передусім всі заходи повинні бути спрямовані на боротьбу з гіпоксією і відновлення функцій легеневої та серцево-судинної систем. Науку про оживлення організму, профілактику та лікування термінальних станів називають реаніматологією. Розрізняють два рівні реанімаційних заходів: базовий і спеціалізований. Базова реанімація є першим етапом надання допомоги, основні елементи якої сформулював ще у 60-ті роки минулого століття П. Сафар (професор Пітсбургського університету):

А – airway (повітряні шляхи) – забезпечення прохідності дихальних шляхів.

В – breathing (дихання) – штучна вентиляція легень.

С – circulation (кровообіг) – непрямий масаж серця.

Підхід до постраждалого

При підході до постраждалого з’ясуйте у випадкових свідків, рятувальників чи міліціонерів що сталося, чи безпечним є місце пригоди, скільки є постраждалих.

         Якщо місце події, на Ваш погляд пов’язане з кримінальними діями, то відразу викличте міліцію, якщо вимагає втручання рятувальників – повідомте рятувальну службу. У всіх випадках, якщо стався злочин, або застосовано насилля, правоохоронні органи повинні попередньо забезпечити безпеку для медичних рятувальників.

         Якщо ніякої інформації немає, дійте самостійно, звертаючи насамперед увагу на все, що може загрожувати вашій безпеці: місце слід повністю оглянути. Якщо є найменша загроза (контейнери промарковані спеціальними знаками, пролита рідина, дим, туман, вогонь, природний та інший газ, проводи електричного струму, вибухонебезпечні предмети, предмети, які можуть впасти зверху і т.п.) подумайте, чи зможете ви її самостійно без власного ризику усунути, якщо ні, припиніть рух до постраждалого, викличте рятувальників. У цій ситуації слід підтримувати словесний контакт з постраждалим, з’ясувати що його турбує і дати йому рекомендації щодо само- і взаємодопомоги.

Якщо ви приймаєте рішення наблизитися до постраждалого, по ходу з’ясуйте для себе, що сталося, щоб передбачити механізм травми і налаштуватися на технологію надання медичної допомоги.

Звертайте увагу на всі деталі місця пригоди, постійно контролюйте місце пригоди, оскільки в динаміці можуть виникнути додаткові небезпеки, що змусить вас рятувати не тільки життя постраждалого, але і власне. Пріоритетом залишається власне життя, далі життя пацієнта, далі – всіх оточуючих.

З’ясуйте, чи потрібна вам додаткова допомога або додаткові засоби?

Коли Ви наблизилися до постраждалого і він при свідомості, намагайтесь його заспокоїти і спершу скажіть, хто Ви такий, поясніть, що Ви вмієте надавати ПМД і запропонуйте свої послуги. Якщо постраждалий Вам дасть дозвіл, поясніть, що Ви хочете зробити. Якщо постраждалий без свідомості, вважайте, що Ви отримали право надати йому ПМД.

Коли постраждалою є дитина, слід попросити дозволу в осіб, які її супроводжують (батьків, близьких родичів та ін.). Якщо дитина без супроводу приступайте до надання ПМД.

Якщо постраждалий відмовився від Ваших послуг – підтримуйте з ним контакт, викличне “Швидку допомогу”.

Допомога постраждалим повинна надаватись швидко і якісно, але обдумано і послідовно. Послідовність залежить від правильної оцінки стану постраждалого, тобто виявлення основного ураження, яке найбільше загрожує в даний час його життю, для чого негайно проводять первинний огляд за методикою АВС тривалістю не більше 40-60 секунд. Первинне обстеження

Підійдіть до постраждалого при можливості з-боку голови. Спершу візуально оцініть стан пацієнта в цілому (вік, стать, морфологія тіла, мова, колір шкірних покривів, поза, наявність рухів (грудної клітки, кінцівок), міміка, стан очей, видимі ураження травмуючим чинником), зробіть первинний висновок про його тяжкість і подальший алгоритм допомоги.

         З’ясуйте стан притомності за алгоритмом AVPU:

A – Alert (притомний, дає адекватні відповіді на запитання, може виконати усвідомлені дії – на прохання медичного рятувальника);

V – Responds to Verbal stimuli – реагує на голос, точніше на гучний звук біля вуха;

P– Responds to Pain – реагує на біль (щипок за шкіру в ділянці лівого грудного м’яза з поворотом на 360 о);

U – Unresponsive – непритомний.

         Якщо є підозра на симуляцію непритомності розкрийте 2 і 5 пальцями повіки. Пацієнт, що знаходиться при свідомості, обов’язково напружить м’язи повік і вони піддадуться з напруженням. 

 

Якщо постраждалий при свідомості, запитайте його: “Вам потрібна допомога?”, якщо відповіді немає – перевірте реакцію на біль – стисніть трапецеподібний м’яз (рис.1).

Рис.1. перевірка больової реакції постраждалого (стискання трапецеподібного м’яза).

Відсутність реакції може бути свідченням непритомності (зомління, коматозного стану) або біологічної смерті. Якщо людина зомліла, больове подразнення найчастіше поверне її до свідомості. Коматозний стан свідчить про глибоке ураження центральної нервової системи. Своєчасні реанімаційні заходи можуть врятувати життя такому постраждалому. Коматозний стан слід відразу відрізнити від біологічної смерті, при наявності якої подальші рятувальні дії не проводяться.

Ознаками біологічної смерті є висихання рогівки, при якому відмічається симптом “котячого” ока (Рис.2), трупне заклякання (нерухомість частин тіла), поява трупних плям на шкірі (внаслідок стікання крові у нижче розташовані ділянки трупа – синюшно-багрового кольору).

Рис. 2. Симптом “котячого” ока у трупа внаслідок висихання рогівки (А – рогівка живої людини, Б – суха рогівка в трупа, В – щілиноподібна рогівка при натискуванні на очне яблуко у трупа).

2. Якщо у вас є більше даних за те, що у людини коматозний стан продовжуйте огляд і здійсніть КРОК А  (Airway) – забезпечте прохідність верхніх дихальних шляхів. Апріорно вважатимемо, що черепно-мозкова травма виникає при транспортних аваріях, спортивних травмах, падінні з висоти, травмах на воді, а також при травмах дітей.

 

Зафіксуйте руками шийний відділ хребта в положенні, в якому ви застали постраждалого

         Якщо положення не сприяє забезпеченню дихання, акуратно поверніть постраждалого на спину, або в положення, яке наближається до стабільного (на боці)         Розпочніть первинний огляд за методикою А, В, С (оптимальний термін виконання – 10 с), оцініть, чи потрібно проводити ревізію ротової порожнини. При наявних виділеннях (кров, блювотні маси, сторонні предмети ( в залежності від механізму ураження), слід розкрити ротову порожнину (між кутніми зубами варто поставити розпорку для попередження випадкового стискання пальців), вийняти сторонні тіла затискачем з тампоном чи відсмоктувачем забезпечити туалет ротової порожнини і глотки, звільнити їх від виділень (якщо є декілька уражених, то пріоритетом є розташування їх за рельєфом місцевості головою вниз); закиньте голову і підніміть підборіддя; при підозрі на черепно-мозкову травму голову закидати заборонено,  слід підняти підборіддя.

 

 

       Оціни дихання і пульс (не більше 10 секунд)

                                                      

 

При наявності сторонньої рідини (кров, вода) голову і тулуб повертають у правий чи лівий бік, вказівним пальцем відтягують кут рота вниз, що полегшує самостійне дренування ротової порожнини. Для часткового закриття верхніх дихальних шляхів язиком, що запав, чи стороннім тілом характерним є шумне дихання з підсиленням звуку під час вдиху При кожній спробі зробити вдих втягуються м’язи шиї, міжребер’я і черевна стінка,. однак дихальні шуми не прослуховуються і не відчувається рух повітря.		Рис. 3. Туалет ротової порожнини.
Підкладання під голову постраждалого подушки або інших предметів категорично заборонено (повністю закриває трахею).
Закиньте голову назад і підніміть підборіддя (Рис. 4), при цьому язик перестає закривати задню частину дихального горла, пропускаючи повітря в легені. Якщо є підозра на травму голови і шиї  необхідно щадно маніпулювати з головою і шийним відділом хребта, а забезпечити прохідність дихальних шляхів можна шляхом висування нижньої щелепи вперед без закидання голови (Рис. 5).
Рис.4. Забезпечення прохідності дихальних шляхів методом закидання голови і підняття підборіддя при умові, якщо немає підозри на травму голови і шиї.	Рис.5. Забезпечення прохідності дихальних шляхів методом висунення нижньої щелепи вперед при підозрі на травму голови і шиї (А – вигляд збоку, Б – вигляд зверху).
Рис.6 наочно демонструє механізм часткової непрохідності дихальних шляхів у непритомної людини , яка лежить на спині (А), повної непрохідності при підкладанні під голову різних предметів(Б,В) та відновлення прохідності при максимальному відведенні голови назад і піднятті підборіддя (Г,Д,Е). Вважається, що при дорожньо-транспортних пригодах, падінні з висоти, травмуванні на воді і спортивній травмі у постраждалого є ураження голови і шиї.		Рис.6. Прохідність дихальних шляхів в непритомному стані при різних положеннях голови. Е     Д     Г

3. Здійсніть крок В (Breath) – перевірте наявність дихання i (Blood) – сильної кровотечі. Наблизьте Ваше обличчя до рота і носа постраждалого, послухайте шум і відчуйте вихід повітря, яке вологіше і тепліше. При цьому спостерігайте за підйомом і опусканням грудної клітки. Робіть це протягом повних 10 секунд (Рис. 7).

Рис.7. Визначення наявності дихання зоровим, слуховим і дотиковим методом протягом 5 секунд.

У випадку відсутності дихальних рухів, а також частого і поверхневого дихання з ознаками кисневого голодування (посинінням шкіри і слизових оболонок) необхідно виконати два повних вдування через рот, а далі – провести штучну вентиляцію легень

Одночасно слід звернути увагу на наявність сильної кровотечі, особливо артеріальної. Вона повинна бути зупиненою якнайшвидше. Іноді можливою є внутрішня кровотеча. Зовнішня і внутрішня кровотечі можуть зумовити шоковий стан, який виникає при втраті крові, характеризується блідістю й прохолодністю на дотик шкіри, відсутністю пульсу на променевій артерії і зумовлює необхідність виконання на етапі ПМД протишокових заходів.

4. Здійсніть останній крок С (Circulation) – визначте наявність пульсу, серцебиття та ознак шокового стану. Якщо людина дихає – немає потреби визначати пульс. Знайшовши необхідну точку (зліва або справа у заглибині від виступаючої на шиї частини горла) визначайте наявність пульсових коливань протягом повних 10 с. Відсутність пульсу зобов’язує Вас виконувати одночасно штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця – серцево-легеневу реанімацію. У сумнівних випадках можливе прослуховування серцевих поштовхів, прикладаючи вухо до грудей. Значне пришвидшення, а згодом сповільнення частоти пульсу, наповнення якого не рівномірне або поступово послаблюється, поряд з частим і поверхневим диханням також вказує на необхідність  проведення штучного дихання і закритого масажу серця

Ознаки життя визначаються не змінюючи положення тіла. Якщо у постраждалого відсутні пульс і дихання або їх важко перевірити без зміни положення тіла , проводиться перевертання на спину, підтримуючи голову так, щоб голова і хребет були на одній осі (Рис. 8).	Рис. 8. Техніка перевертання постраждалого на спину

         Під час первинного огляду постраждалий знаходиться або в положенні, в якому Ви його знайшли, або перевернутим на спину. Якщо у знайденому положенні непритомним постраждалий дихає і немає інших ушкоджень – його до приїзду “Швидкої допомоги” не слід рухати, варто підтримувати у знерухомленому стані голову і шию. Якщо у непритомного постраждалого, перевернутого на спину, відмічаються пульс і дихання, немає кровотечі – його необхідно перевести у стабільне бокове положення, у якому язик не закриває дихальних шляхів, блювотні маси, слиз і кров можуть вільно виходити з ротової порожнини (Рис. 9, 10)

                    А                                                           Б                                                    В

         Рис.9. Техніка перевертання у стабільне бокове положення непритомного постраждалого з наявним пульсом, диханням й відсутністю кровотечі, шокового стану: ліву руку покласти під шию постраждалого, правою зігнути протилежну ногу в коліні (А), підтримуючи однією рукою голову та шию, потягнути постраждалого на себе (Б), покласти його на бік так, щоб голова лежала на витягнутій руці, а нога була зігнута в колінному суглобі під прямим кутом. Постраждалого потрібно постійно контролювати, оскільки положення є стабільним для забезпечення прохідності дихальних шляхів, проте не стійким.

Рис. 10. Вигляд постраждалого у стабільному положенні

 

У випадку відсутності зв’язку і осіб. Які можуть Вам допомогти, необхідно бережливо перевернути постраждалого на живіт, з дотриманням нерухомості осі тіла, під лоб і таз підкласти валики з одягу (Рис. 11). В цьому положенні непритомний постраждалий може бути залишеним тимчасово без догляду.

Рис. 11. Положення непритомного постраждалого, у якому його тимчасово можна залишити без догляду

Одночасно із проведенням первинного огляду і заходів ПМД, слід викликати “Швидку допомогу”, своєчасна поява якої істотно вплине на обсяг допомоги, яку Вам доведеться здійснити.

До приїзду “Швидкої” слід провести вторинний огляд – огляд, який полягає у виявленні проблем, які безпосередньо не представляють загрозу для життя постраждалого, але можуть мати серйозні наслідки, якщо їх залишити без уваги та надання ПМД. 

Насамперед слід з’ясувати загальний стан постраждалого як  задовільного, середнього ступеня тяжкості чи тяжкого (табл. 1).

Таблиця 1

Критерії оцінки стану постраждалого

 

Далі слід оцінити наявність зовнішніх пошкоджень (локалізація, величина, наявність ран і опіків, деформації кінцівок), а також можливість самостійних (активних) рухів в суглобах травмованої кінцівки і пасивних – при Вашій допомозі. Це вкаже Вам на необхідність здійснення інших заходів ПМД.

МЕТОДИ ОЖИВЛЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ. ЗАХОДИ

СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ

При відсутності ознак дихання і серцебиття життя постраждалого може бути врятоване, якщо удається відновити і підтримати дихання і кровообіг.

Заміна повітря в легенях – результат періодичних дихальних рухів з частотою 25-30 раз за 20 секунд. Відбуваються вони завдяки скороченню, дихальних м’язів, які піднімають ребра до більш горизонтального положення, що розширює порожнину грудної клітки і забезпечує поступлення повітря в легені через дихальні шляхи. Видих відбувається пасивно, тобто за рахунок, розслаблення дихальної мускулатури (в тому числі діафрагми) і спадання грудної клітки. В механізмі регуляції легеневого дихання (частоти і глибини) провідними вважаються спеціальні нервові центри, які розміщенні в головному мозку. При тяжких станах зразу за зупинкою дихання, як правило, протягом декількох хвилин відбувається зупинка серця і настає клінічна смерть. Цей період, тривалістю 3-5 хв., протягом якого ще продовжуються мінімальний газообмін та інші обмінні процеси і людину ще можна оживити, якщо провести штучне дихання і відновити серцеву діяльність (масаж серця).

 Ознаки клінічної смерті: серце не б’ється, відсутнє дихання і свідомість, зіниці розширені і не реагують на світло*, шкірні покриви різко бліді або синюшні, відмічається відсутність тонусу м’язів.

Крок 1. Коли Ви після забезпечення прохідності дихальних шляхів (закинута голова назад або висунута нижня щелепа вперед і проведений туалет ротової порожнини) констатуєте, що у постраждалого немає дихання – відразу виконуєте 30 натискань на грудину  в середній третині за 20 секунд, після цього 2 повних вдування методом “рот-в-рот” у легені постраждалого. При цьому пальцями однієї руки закриваєте ніс постраждалого, на рот кладете носову хустинку або шматок бинта, щільно охоплюєте губи постраждалого своїми губами і виконуєте 2 повних вдування. Після 4 таких циклів проводите оцінку ефективності Ваших дій.

Труднощі при вдуванні в легені найчастіше виникають внаслідок непрохідності верхніх дихальних шляхів. За цих обставин необхідно покращити їх прохідність – ще сильніше закинути голову назад або висунути нижню щелепу вперед й знову виконати 2 вдування. Якщо і тепер не вдається вдихнути – приймається рішення про непрохідність дихальних шляхів, яка найчастіше може бути зумовлена наявністю стороннього тіла.

Видалення стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів. Випадкове попадання стороннього тіла в дихальні шляхи можливе, наприклад, при розмові під час їжі. Якщо непрохідність часткова, не заважайте людині відкашлятися, і тоді стороннє тіло може вийти само собою. Людина, яка може кашляти і розмовляти, отримує достатньо повітря для дихання. Якщо постраждалий ледь дихає, його кашель дуже слабий і він не може розмовляти взагалі, треба надавати допомогу як при повній непрохідності дихальних шляхів. Важливою ознакою ядухи вважається вимушений жест, коли людина одною або двома руками хапається за горло (Рис. 23) В цьому випадку необхідно стати ззаду від постраждалого ( який може знепритомніти і впасти), міцно обхопити його руками на рівні під ребер’я, склавши їх в замок (Рис. 24), скомандувати “видихай” і  в цей момент стиснути верхню частину живота (Рис. 25). Різкий потік повітря може виштовхнути стороннє тіло, яке необхідно зразу ж вийняти з рота. Зазначений прийом ще називають за автором – прийом Гаймліха.

Рис.23. Вигляд людини, дихальні шляхи якої закупорені стороннім тілом	Рис. 24. Розміщення рук перед натисканням на підребер’я людини із закупоркою дихальних шляхів
При відсутності ефекту постраждалий на Ваших очах синіє і непритомніє. Процедуру з видалення стороннього тіла слід продовжувати. Непритомного таким же чином охоплюють на рівні грудної клітки, здійснюючи стискання (Рис.26), або перехиляють вперед через стегно, спинку стільця чи інший подібний предмет, ударяють долонями по спині між лопатками  і намагаються видалити з рота пальцями стороннє тіло.	Рис. 25. Виконання прийому Гаймліха.
Рис. 26. Прийоми видалення стороннього тіла знепритомнілому на Ваших очах постраждалому.

Так можна врятувати людину або самому врятуватись від цілком випадкової смерті.

Якщо постраждалий з ознаками непрохідності верхніх дихальних шляхів зомлів, не дихає, необхідно сісти верхи на стегна постраждалого і 5 разів долонями різко натиснути на живіт у верхній його частині, здійснюючи поштовхи в напрямку до знизу догори (Рис. 27).

Рис. 27. Прийом видалення стороннього тіла постраждалому в непритомному стані

 

Після 5 поштовхів, здійснюється ревізія ротової порожнини, видаляється стороннє тіло й знову виконується СЛР. Цикл повторюється до забезпечення прохідності дихальних шляхів й ефективного проведення 2 вдихів.

У дітей до року технологія оцінки наявності дихання є аналогічною, що і в дорослих. При його відсутності виконується 5 вдувань, при цьому рятувальник охоплює своїми губами і рот і ніс постраждалої дитини. При неефективності – приймається рішення про наявність стороннього тіла у верхніх дихальних шляхах. Їх видалення у дитини проводиться так: а) дитину кладуть собі на передпліччя головою вниз і виконують 5 постукувань долонею по міжлопаточній ділянці (Рис. 28); б) перекладають дитину собі на

Рис. 28. Видалення стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів в дитини до 1 року.

стегно личком доверху для проведення 30 натискувань на грудину (глибина 2 см) у ділянці на 1 см нижче міжсоскової лінії; в) акуратно вийняти сторонній передмет з дихальних шляхів; г) виконати 2 вдування.

         Крок 2. При відсутності пульсу розпочинаєте серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання і непрямий масаж серця).

Заходи серцево-легеневої реанімації повинні починатися без затримки, відразу на місці події, і чим раніше вони розпочнуться, тим більше шансів на подальше успішне лікування. При затримці реанімаційних заходів нерідко вдається відновити функції органів дихання і кровообігу, проте в результаті кисневого голодування клітин головного мозку наступає їх загибель – декортикація.

Штучна вентиляція легень. Часте і поверхневе дихання аж до відсутності дихальних рухів грудної клітки менше 2 і більше 8 за 10 с), поряд із загальними ознаками зупинки дихання (посиніння шкірних покривів і слизових оболонок, пришвидшення, а пізніше нечастий, нерівномірного наповнення пульс, судоми, втрата свідомості), є показаннями до проведення допоміжної або штучної вентиляції легень, ще до повної зупинки дихання і серцевої діяльності та настання колапсу (різкого падіння артеріального тиску).

Той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови постраждалого, однією рукою утримуючи її в максимально закинутому назад положенні, великим пальцем другої руки відтягує нижню щелепу (Рис. 29). Потім він, робить глибокий вдих, безпосередньо чи через марлю щільно охоплює рот хворого своїми губами і робить повний видих (неповний дітям від1 до 8 років, легкий дітям до 1 року), одночасно спостерігаючи за розширенням грудної клітки. Для запобігання виходу повітря через ніс постраждалого його затискують пальцями руки, яка розміщена біля лоба, для утримання голови в закинутому положенні. Вихід повітря відбувається пасивно за рахунок самовільного спадання і зменшення об’єму грудної клітки хворого.

         Рис. 29. Прийоми штучної вентиляції легень методом “з рота-в-рота” (А – вдування з одночасним контролем підйому грудної клітки, Б – пасивний видих).

         Маленькій дитині вдихають повітря одночасно, в його рот і ніс, затиснувши їх своїми губами.

Важливим у проведенні штучного дихання є ритм виконання вдувань: дорослим – на 4 секундних такти – рятувальник вдихає повітря в себе, на 5 – вдуває в постраждалого (протягом 1,5 с), дітям, молодшим 8 років – на 2секундних такти – рятувальник вдихає повітря в себе, на 3 – вдуває в постраждалого (протягом 1,5 с).

         Коли у постраждалого відмічаються відкриті або закриті травмах нижньої та верхньої щелеп використовується метод штучної вентиляції легень “із рота в ніс”. Голова постраждалого також максимально закидається й утримується однією рукою, яка лежить на його тімені, другою рукою потрібно трохи підняти нижню щелепу і закрити рот (Рис. 30). Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і своїми губами щільно охоплює ніс постраждалого – здійснюється вдування повітря. Якщо грудна клітка спадається недостатньо, рот постраждалого під час видиху повітря трохи відкривають.

Рис. 30. Прийоми штучної вентиляції легень методом “з рота-в-ніс”.

 

Найчастішою помилкою при проведенні штучного дихання цими методами є недостатнє закидання голови, внаслідок чого не відновлюється прохідність дихальних шляхів і повітря, що вдувається, потрапляє в шлунок постраждалого.

Від частих дихальних рухів той, хто надає допомогу, може відчувати запаморочення і слабкість, тоді його доцільно підмінити. Вдування повітря слід проводити довго і наполегливо. Показниками ефективності вентиляції легень є помітне розширення грудної клітки при вдуванні повітря, почервоніння шкірних покривів і відновлення самостійного дихання (грудна клітка постраждалого піднімається в такт з вдихом).

У цілому технологічні особливості проведення штучної вентиляції легень можна подати наступною таблицею.

Таблиця 3

Технологія проведення штучної вентиляції легень у людей різного віку

 

Закритий масаж серця. При зупинці або дуже різкому послабленні серцевої діяльності кровообіг по судинах припиняється. Основні ознаки зупинки серця: зомління (втрата свідомості); відсутність пульсу, зокрема на сонних та стегнових артеріях; зупинка дихання; блідість або синюшність шкірних покривів і слизових оболонок (губ); розширення зіниць; судоми, які можуть з’явитись у момент втрати свідомості й бути першою помітною для оточуючих ознакою зупинки серця. Суть закритого масажу серця полягає в ритмічному стисканні його між грудиною і хребтом. При натискуванні на грудину кров виштовхується з порожнин серця: із лівого шлуночка в аорту, а далі – в артерії; з правого шлуночка – в легеневу артерію. Після припинення натискання на грудну клітку порожнини серця знову заповнюються кров’ю.

Постраждалого кладуть спиною на тверду основу. Той, хто надає допомогу, стає збоку і долонями рук  не згинаючи їх (Рис. 31 А) (основами долонь, а не пальцями!), накладених одна на одну (Рис. 31 Б), натискає в ділянці середини грудини (Рис. 31 В) всім корпусом тіла з частотою 30 натискань за 20 с. При цьому руки не відриваються від поверхні грудної клітки (Рис.31Г). Амплітуда коливань грудної клітки в дорослої людини складає близько 4-5 см (Рис. 31 Д).

Рис. 31. Техніка закритого масажу серця

 

Дітям 1-8 років закритий масаж серця необхідно робити однією рукою (Рис. 32) з частотою 30 натискань за 20 с, а дітям грудного віку – кінчиками  перших пальців, із частотою 30 натискань за 20 с (Рис. 33). Точка прикладання пальців для дітей до 1 року – на ширину одного пальця нижче між соскової лінії. Обережно потрібно проводити масаж серця у людей похилого віку, тому що при грубому виконанні масажу можуть бути переломи ребер.

 

Рис. 32. Техніка закритого масажу дитині 1-8 років.	Рис. 33. Техніка закритого масажу дитині до 1 року.

 

 

Рис. 34. Серцево-легенева реанімація одним рятувальником.	Рис. 35. Серцево-легенева реанімація двома рятувальниками.

 

Рис. 36. Формалізована схема серцево-легеневої реанімації при надання допомоги однією і двома особами.

На Рис. 36 показана послідовність дій одного і двох рятувальників при проведенні заходів серцево-легеневої реанімації .

Показниками ефективності масажу серця є

поява пульсу на великих артеріях (сонній, стегновій),

звуження зіниць,

 порожевіння шкіри та поява слабких дихальних рухів.

Якщо через 30-40 хвилин від початку масажу серця і вентиляції легень серцева діяльність не відновлюється, зіниці залишаються широкими, з’являються трупні плями на шкірі  та помутніння рогівки, що є ознакою настання біологічної (справжньої) смерті, оживлення можна припинити.

Ознаки ефективного проведення реанімаційних заходів: звуження зіниць, нормалізація забарвлення шкіри, відчуття під пальцями артеріальної пульсації, синхронної з масажем; іноді навіть визначається артеріальний тиск. У деяких випадках може відновитись серцева діяльність.

Цю стадію реанімації слід проводити безперервно, аж до прибуття спеціалізованої лікарської бригади.

 

Базові реанімаційні заходи мають наступну послідовність:

1. Перед наданням допомоги необхідно переконатися, що Вам, постраж-

далому та іншим присутнім особам не загрожує небезпека.

Пам’ятайте: Ви повинні врятувати життя, але не ціною власного!

2. Якщо місце безпечне, визначте чи в свідомості постраждалий – обе-

режно потрясіть за плече та голосно запитайте: «З Вами все гаразд? Як

Ви себе почуваєте?». В жодному разі, з метою визначення свідомості, не

тисніть постраждалому на очі, не коліть його гострими предметами.

3. Якщо постраждалий реагує:

3.1. Якщо постраждалому нічого не загрожує, залиште його в поперед-

ньому положенні.

3.2. Якщо можливо, з’ясуйте, що з ним сталося та викличте швидку ме-

дичну допомогу.

3.3. Не залишайте постраждалого без нагляду, періодично оцінюйте

його стан.

4. Якщо постраждалий не реагує:

4.1. Покличте на допомогу оточуючих осіб.

4.2. При необхідності поверніть постраждалого на спину, відновіть про-

хідність дихальних шляхів.

5. Підтримуючи дихальні шляхи відкритими, визначте наявність дихання,

використовуючи потрійний прийом: «чути, бачити, відчувати» (див. ма-

ніпуляцію №1).

Визначати наявність дихання необхідно протягом 10 секунд.

При нормальному диханні за цей час Ви визначите не менше 2-3 вдихів.

Пам’ятайте: Протягом декількох хвилин після зупинки серця у постраж-

далого може зберігатися слабке дихання або поодинокі гучні вдихи. Не

сплутайте їх з нормальним диханням. Якщо у Вас виникли сумніви, що

дихання нормальне, вважайте, що його не має.

Для визначення життєвих показників не має необхідності перевіряти

пульс, можна обмежитись тільки визначенням наявності дихання.

6. Якщо постраждалий дихає нормально (16-18 вдихів за хвилину):

6.1. Переведіть його в стабільне положення (див. маніпуляцію №4).

6.2. Попросіть когось або самостійно викличте швидку медичну допомогу.

6.3. Не залишайте постраждалого без нагляду до приїзду медиків.

Слідкуйте за життєвими показниками.

7. Якщо дихання відсутнє або порушене:

7.1. Попросіть когось сходити за допомогою, якщо немає можливості –

самостійно викличте швидку медичну допомогу, навіть якщо буде потрібно

залишити постраждалого на певний час.

7.2. Тільки після виклику швикдої медичної допомоги розпочніть прове-

дення серцево-легеневої реанімації.

8. Виконайте 30 натискань на грудну клітку (див. маніпуляцію №2):

8.1. Станьте на коліна збоку від постраждалого.

8.2. Визначте місце натискання та розмістіть руки на грудній клітці.

8.3. Виконуйте натискання глибиною не менше 5 (не більше 6 см.), з ча-

стотою 100 (не більше 120) за хвилину.

Пам’ятайте: не відривайте рук від грудної клітки при виконанні натискань.

При виконанні кожного наступного натискання дайте можливість грудній

клітці повернутись в початкове положення.

9. Виконайте 2 вдихи:

9.1. Відновіть прохідність дихальних шляхів.

9.2. Затисніть ніздрі постраждалого однією рукою.

9.3. Щільно охопіть губами рот постраждалого, для створення

герметичності.

9.4. Зробіть рівномірний видих (як при звичайному диханні) в рот по-

страждалого протягом однієї секунди (одночасно слідкуючи за рухом його

грудної клітки). Дайте можливість грудній клітці постраждалого поверну-

тись в початкове положення та одразу виконайте другий вдих.

Пам’ятайте: виконувати штучне дихання можна тільки за наявності захисних засобів – маска-клапан, дихальна маска та ін. При відсутності захисних засобів штучне дихання можна не виконувати – проводьте тільки натискання на грудну клітку.

Виконання двох вдихів повинно займати не більше 5 секунд.

10. Одразу після виконання двох вдихів розпочніть натискання на

грудну клітку відповідно до вищевказаних рекомендацій (30:2).

Важливо:

1. Якщо Ви виконуєте реанімацію не один, слід змінюватись кожні дві

хвилини, щоб запобігти перевтомленню.

2. Паузи між натисканнями на грудну клітину повинні бути мінімальними.

3. Зупинку для оцінки стану постраждалого слід проводити тільки після

відновлення дихання.

4. Ви можете припинити серцево-легеневу реанімацію за наступних умов:

– прибуття медиків;

– відновлення дихання/свідомості;

– Ваше фізичне виснаження.

 

 

Алгоритм №3

 

 

 

 

 

 

 

 

Алгоритм №Алгорит№14

Обструкція дихальних верхніх шляхів стороннім тілом

 

 

ПОРЯДОК НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ доПОМОги

 

Кожному пацієнту повинні бути зроблені такі заходи і зібрана така інформація:

 

А. Переконатися в безпеці для Вас і Вашого пацієнта.

 

Б. Первинний огляд.

Прохідність дихальних шляхів з іммобілізацією шийного відділу хребта, дихання, кровообіг, контроль профузної кровотечі, інгаляція кисню.

 

В. Вторинний огляд.

1. Життєві ознаки, огляд пацієнта “з голови до п’ят”.

2. Анамнез:

а) стать, вік, приблизна вага

б) скарги, включаючи час захворювання або нещасного випадку

в)  пошкоджуючі фактори

г) важливі відомості з анамнезу хвороби

д) алергія

е) медикаменти, що приймав пацієнта

ж) прізвище сімейного лікаря

з) прізвище, ім’я, по батькові пацієнта.

 

Г. Налагодити зв’язок з основною базою, доповісти про клінічну ситуацію.

 

Д.  Положення постраждалого повинно бути комфортабельним, наскільки дозволяє ситуація.

 

Е. Заспокоїти постраждалого. Звільнити від одягу, що заважає.

 

Є. Транспортувати постраждалого якнайшвидше в найближчу лікарню.

 

 

 

Первинний огляд постраждалого (АВС)

 

 

 

 

 

 

Обструкція дихальних шляхів стороннім  предметом

 

 

 

 

 БІЛЬ У  ЖИВОТІ

 

А. Первинний огляд: прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг, контроль профузної кровотечі. Інгаляція кисню за показаннями.

 

Б. Вторинний огляд:

1. Огляд “з голови до п’ят”. Життєві ознаки, пальпація живота, визначення пульсу на стегнових артеріях.

2. Збір анамнезу:

а) алергія;

б) медикаменти. що приймав регулярно останнім часом, їх ефект;

в) перенесені захворювання, оперативні втручання;

г) останній прийом їжі, випорожнення, нормальний останній менструальний цикл;

е) припущення щодо причини болю, що супроводжуються нудотою, блювотою, метеоризмом;  локалізація, тривалість болю.

 

В. Якщо болі обумовлені травмою, лікування шоку відповідно  протоколу.

 

М. НІЧОГО НЕ ДАВАТИ ЧЕРЕЗ РОТ.

 

Д. Зручне положення пацієнта. Попередження блювоти. Зібрати і зберегти випорожнення, сечу, блювотні маси.

 

Е. ЕКГ-моніторинг, лікування відповідно протоколу аритмії, що виникла.

 

Ж. ВВ введення ізотонічного розчину. При гіпотензії можливими причинами болю в животі може бути розірвання аневризми, селезінки, печінки, позаматкова вагітність, і т.п.

 

З. При відсутності протипоказань призначають наркоз закисом азоту.

Примітка: Використання медикаментів, крім наркозу закисом азоту, для зняття болю в животі протипоказаний на догоспітальному етапі.

 

И. Якомога швидше транспортувати хворого в найближчий лікувальний заклад.

 

ПРОТОКОЛ № 35

 

НЕВІДКЛАДНІ  СТАНИ В АКУШЕРСТВІ

 

Розгляньте можливість вагітності у всіх жінок дітородного віку з скаргами на маткову кровотечу, порушення менструального циклу, болем в попереку. Найбільший ризик для жінок завдає післяпологова кровотеча, яка може привести до гіповолемічного шоку. У випадках, коли пологи проходять ненормально, виникає сильний  біль у животі і розвивається клініка шоку діяти згідно протоколу № 19.

 

А. Первинний огляд: дихальні шляхи, дихання, кровообіг. Швидко визначити життєві ознаки.

 

Б.  Вторинний огляд.

1.  Заспокойте жінку, зберіть загальний та акушерсько-гінекологічний анамнез:

а. хронічні захворювання (серця, цукровий діабет, судоми та ін.);

б. кількість вагітностей і пологів;

в. початок схваток, їх частота і тривалість;

г. тривалість попередніх пологів і пошкодження родових шляхів під час них;

д. можлива дата очікуваних пологів;

е. перебіг вагітності.

2.  Огляд і пальпація живота  (прийом Леопольда).

3.  Огляд промежини:

а. якщо спостерігається видування промежини, підготуватися до ведення пологів;

б. якщо пацієнтка вже мала нормальні пологи і відчуває, що вона зараз родить, бути готовим до ведення пологів;

в. якщо немає ознак близьких пологів, транспортувати породіллю в пологовий будинок;

г. при патологічних пологах або маточній кровотечі, потрібно НЕГАЙНО ТРАНСПОРТУВАТИ в найближчий пологовий будинок, попередити про це його персонал.

             4.  Звязок з веною.   

 

В.  Фізіологічні пологи

1. Якщо почалася родова діяльність, розкрити акушерський пакет і підготувати жінку до пологів:

а. забезпечити захист промежини для уникнення швидкого просування плоду по родовим шляхам;

б. бути готовим відразу після виведення головки застосувати відсмоктувач для очищення дихальних шляхів дитини;

в. ні в якому разі НЕ ТЯГНУТИ ДИТИНУ;

г. зберігати контакт з породіллі, інформуючи її про перебіг пологів.

2. Після народження дитини:

а. Передбачити / зменшити втрату тепла: витерти дитину; зовнішнє зігрівання дитини (тепловентилятор, тепле покривало);  загорнути дитину в теплу ковдру з головкою;

б. покласти дитину на спину з злегка зігнутими і розведеними ногами, підкласти під плечі маленький рушник;

в. використати спринцювальну грушу для відсмоктування рідини з роту, носу;

г. діяти згідно Педіатричних протоколів (див. далі).

3. Транспортувати породіллю і немовля  в пологовий будинок і:

а. доглядати за матір’ю, диханням і кровообігом у немовляти

б. підтримувати постійну температуру дитини і матері;

в. не чекати виділення плаценти. Якщо плацента виділилася:

–  покласти її в посуд з пластика, транспортувати в пологовий будинок;

–  легкий масаж матки через передню черевну стінку;

–  закрити родові шляхи стерильними серветками

–  вкрити матір чистим простирадлом;

г. призначити ОКСІТОЦИН 10 од. в 5 % розчині Глюкози

Г.  Патологічні пологи:

1. Тазове передлежання

а. Сідничне передлежання: пологи можливі, підтримуйте корпус дитини, якщо головка народжується самостійно, діяти, як при фізіологічних пологах. Якщо головка НЕ НАРОДЖУДАЄТЬСЯ протягом  3 хвилин, виконаи  прийом Маріо-Левре-Лашапель;

б. Передлежання ніг: положити матір в положення Тренделенбурга  і  розпочати зовнішній прийом по Цов’янову- ІІ, призначити інгаляцію кисню і негайно транспортувати в пологовий будинок.

          2. Випадіння пуповини:

а.  роділлю положити в положення Тренделенбурга, інгаляція кисню;

б. за головним передлежанням, проникнути рукою в рукавичці в піхву і затримувати головку плода, не виймаючи руки до до прибуття в пологовий будинок;

в.  при тазовому передлежанні і поперечному положенні плода – прикрити пульсуючу пуповину стерильною серветкою;

г. негайно транспортувати в пологовий будинок, повідомивши про прибуття роділлі по дорозі.

         3. Багатоплідна вагітність:

а. підготуватись до прийняття багатопладних пологів;

б. проводити пологи як при одноплідній вагітності.

           4.  Післяпологова кровотеча:

а. контроль крововтрати , зовнішній масаж матки через передню черевну станку;

б. при продовженні кровотечі – затискання черевної аорти через передню стінку на весь час  транспортування до пологового будинку.

           5.  Пердчасне відшарування і передлежання плаценти:

                       а.  зв’язок з веною;

Продовження протоколу  № 35

     

         б.  негайне транспортування в найближчий пологовий будинок, повідомивши

                       про прибуття по дорозі.

            6.  Загроза розриву матки:

             Можлива при тривалому перебігу пологів на догоспітальному етапі, чи на початку

             пологів у вагітних з оперованою маткою, поперечним положенням плоду.

                      а.  основні ознаки: біль внизу живота і біль при пальпації матки, виразна

                      збудженість і стривоженість роділлі;

                      б.  протишокові і знеболюючі засоби з метою припинення пологової діяльності;

                      в.  негайне транспортування в найближчий пологовий будинок, повідомивши       

                      про прибуття по дорозі.  

             7.  Прееклампсія і еклампсія:

                       а.  в/в за 10 хвилин ввести 16мл 25% р-ну магнію сульфата з 100 мл 5% р-ну                       

                       глюкози;

                       б.  2 мл діазепаму (реланіуму) на 10 мл  5%  р-ну глюкози – в/в струйно;

                       в.  промедол 1% – 2мл на 10мл  5% глюкози – в/в струйно;

                       г.  інгаляція кисню, ШВЛ у випадку еклампсії;

                       д.  екстренне транспортування у положенні «на боці» з язикоутримувачем або

                       повітроводом в найближчий пологовий будинок, повідомивши про прибуття по

                       дорозі.

     Д.  Самовільний  аборт

1.     Можлива профузна маткова кровотеча.

2.     Лікування шоку.

3.     Негайно доставити в пологовий будинок. Зберігати всі виділення з піхви (і плід) та транспортувати разом з пацієнткою.

 

 

      
ПРОТОКОЛ № 36

 

НАРКОЗ ЗАКИСОМ  АЗОТУ

 

А. Показання:

1.     М’язово-скелетна травма

2.     Опіки

3.     Біль у груді з підозрою на інфаркт міокарду

4.     Бурна родова діяльність

 

Б. Протипоказання:

1.     Травми голови

2.     Змінний стан свідомості

3.     Наркотична, алкогольна інтоксикація

4.     Диспное, ціаноз, підозра на пневмоторакс

5.     Хронічні обструктивні захворювання легень (рО₂ < 50 %)

6.     Травма грудної клітки (підозра або наявність пневмотораксу)

7.     Набряк легень (потрібен 100 % кисень)

8.     Біль в животі з його здуттям (підозра на кишкову непрохідність)

9.     Травма живота (підозра на перфоративну виразку)

10.           Декомпресійна хвороба, повітряна емболія

11.           Шок

12.           Великі пошкодження обличчя

13.           Коли неможливо провести

 

В. Первинний огляд: прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг.

 

Д. Вторинний огляд.

 

Е.. Закис азоту подається через маску.

 

Ж. Закінчити наркоз по прибутті в лікарню інгаляцією  100 % кисню протягом      2 – 3 хвилин.

 

 

Допомога при порушенні психіки