ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І

ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО»

МОЗ УКРАЇНИ”

 

КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ, ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робоча програма

 

З РАДІОЛОГІЇ

 

Спеціальність «Стоматологія» 7.110106

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль 2013 р.

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з радіології для вищих медичних закладів освіти України Ш-ІУ рівнів акредитації складена для спеціальності «Стоматологія» 7.110106. Враховуючи різницю в загальній кількості годин для вивчення дисципліни «Радіологія» на стоматологічному факультеті в порівнянні з іншими спеціальностями, виникла потреба в створенні окремої навчальної програми для цього факультету. Вивчення радіології здійснюється впродовж VI семестру 3-го року навчання за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Навчальна програма з радіології створено на основі галузевих стандартів вищої освіти (ГСВО) України, у відповідності з освітньо- кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійною програмою (ОПП) підготовки фахівців за спеціальністю 7.110106 «Стоматологія» затвердженими наказом МОН України від 31.06.98 р. за №285 «Про вимоги до державних стандартів», наказом МОЗ України від 24.02.00 за №35 «Про особливості ступеневої освіти медичного та фармацевтичного спрямування», експериментальним навчальним планом, розробленим на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТБ) і затвердженим наказом МОЗ України від 31.01.2005 за №52 «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців за спеціальністю 7.110106 «Стоматологія», рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 «Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін» зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 «Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін», наказом МОЗ України від 31.01.03 за №148 «Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти», інструкцією про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. – Київ: Книга плюс, 2005).

Вступ. Головним чинником, який має формувати зміст навчальної програми будь-якої дисципліни, що викладається на додипломному етапі підготовки майбутнього лікаря, є особливість структури системи охорони здоров’я загалом та характер і обсяг медичної допомоги, яка надається населенню в первинній ланці цієї системи, для якої й готується випускник вищого медичного навчального закладу. Тобто зміст навчальної програми і обсяг матеріалу, який включається до неї і планується для засвоєння майбутнім лікарем, безпосередньо зумовлюються вимогами, які

висуваються до лікаря загального профілю первинною ланкою системи охорони здоров’я країни.

Інші важливі чинники, що впливають на формування цієї навчальної програми – це сучасний стан дисципліни у світі, тенденції її розвитку на найближче майбутнє та роль у розв’язанні найголовніших проблем охорони здоров’я населення держави.

Усі методи діагностики захворювань людини та їх лікування, які базуються на використанні іонізуючої радіації та інших фізичних полів і випромінювань (ультразвукові коливання, інфрачервона радіація, магнітні поля ядер атомів), інтегрувалися в єдину наукову спеціальність — радіологія, яка визначається як «галузь наукової медицини, шо стосується радіоактивних субстанцій і променистої енергії та використовує обидві – іонізуючу й неіонізуючу радіації для діагностики й лікування хвороб». Це найбільш коректне визначення радіології як наукової дисципліни та практичного фаху наведене в «Dorland’s illustrated Medical Dictionary» (28 ed.), Philadelphia.

Прогресивною особливістю структури охорони здоров’я України є забезпечення населення спеціалізованою радіологічною діагностикою (рентгенодіагностикою, ультразвуковими дослідженнями) вже в закладах первинної ланки надання лікарської допомоги – районних (відомчих) поліклініках та лікарнях, де відповідні кабінети (чи навіть відділення) у своєму штаті мають лікарів-спеціалістів, які пройшли післядипломну спеціалізацію з відповідного радіологічного практичного фаху і до яких на обстеження через сімейного чи дільничного лікаря потрапляє кожний пацієнт. В останні десятиріччя радіологія поповнилася новими методами (комп’ютерна томографія, у тому числі спіральна, ультразвукові методи, включаючи дуплексну допплерографію, позитронна і однофотонна емісійні томографії, інтервенційна радіологія, магнітно-резонансні дослідження), і тільки 40% променевої діагностики лишилося за традиційною рентгенологією. У зв’язку з цим державні стандарти вищої медичної освіти (ОКХ і 01II І) вимагають від випускника-стоматолога вищого медичного навчального закладу вміння з великої кількості існуючих у наш час променевих методів обстеження обрати оптимальний метод для виявлення функціонально-морфологічних змін при патології щелеп, зубів та різних органів і систем, інтерпретувати дані променевих методів дослідження щодо клінічного діагнозу.

Державні стандарти вищої медичної освіти також передбачають, що лікар-стоматолог повинен вміти оцінити можливості та обрати метод променевої терапії пухлинних і непухлинних захворювань. Це пов’язано з тим, що у 70% онкологічних хворих застосовується променева терапія у різних поєднаннях з іншими методами, а у 40% вона є методом вибору з використанням самостійного радикального лікування. В той же час променева терапія є активним методом лікування і деяких непухлинних захворювань, які не погрожують життю хворих, але спричиняютьстраждання і нерідко призводять до інвалідизації. В останні роки лікувальні заклади отримали можливість використовувати велику кількість нових джерел випромінювання, що значно підвищує ефективність променевої терапії.

Тому головним завданням додипломного викладання радіології в медичних вищих школах України має бути ознайомлення студента- стоматолога з принципами великого розмаїття променевих методів діагностики та лікування захворювань людини, показаннями до їх застосування, можливостями та обмеженнями кожного з них, принципами захисту пацієнта від небажаної дії іонізуючої радіації та магнітних полів. До програми додипломної освіти з радіології має входити також та частина спеціальної радіологічної термінології, яка вживається лікарем- стоматологом у своєму діагностичному звіті (протоколи досліджень), позаяк останній складається для лікуючого лікаря, який тому повинен розуміти фахову мову лікаря-діагноста. Розуміння ж спеціальної радіологічної термінології базується на осягненні принципів отримання діагностичних зображень тканин, органів, а також процесів, якими оперує радіолог у прийнятті діагностичного та клінічного рішення.

В нову програму з променевої діагностики та променевої терапії входить вивчення фізико-технічних основ методів променевої діагностики та променевої терапії, дозиметрії, біологічної дії іонізуючих випромінювань, радіобіологічних основ променевої терапії, променевої анатомії та семіотики захворювань. Матеріал, який викладається, спирається на дані вивчених раніше студентами дисциплін – фізики, нормальної анатомії, нормальної фізіології, біології, біохімії та біофізики, знань з патологічної анатомії та патологічної фізіології, які отримують студенти паралельно з вивченням курсу променевої діагностики та променевої терапії.

Відповідно до чинних навчальних планів радіологія на стоматологічному факультеті викладається в 6-му семестрі і має такі види аудиторних навчальних занять: лекції, практичні заняття та самостійна позааудиторна робота студентів. Студенти навчаються обстежувати стоматологічних пацієнтів, складати план можливого променевого лікування. До програми додаються орієнтовні плани лекцій, практичних та самостійних занять і перелік питань до підсумкового модульного контролю. Рекомендовані: тривалість лекції – 2 академічні години, практичного заняття — 2 академічні години. В групі повинно бути не більше 10-12 студентів.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно- модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма дисципліни «Радіологія» складається з 1 модулю, який у свою чергу поділяється на 7 змістових модулів.

 

Структура дисципліни

«Радіологія (променева діагностика

та променева терапія)»

 

 

Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні даного модуля, щоб бути допущеним до складання підсумкового модульного контролю.

Кінцеві цілі вивчення дисципліни

Аналізувати променеву семіотику функціонально-морфологічних змін при патології різних органів та систем.

Обирати оптимальний метод променевого дослідження для виявлення функціонально-морфологічних змін при патології різних органів та систем.

Оцінювати можливості та обирати метод променевої терапії пухлин і не пухлинних захворювань.

 

 

 

 

Опис модулю дисципліни

Змістовий модуль 1.

Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням іонізуючого випромінювання.

Конкретні цілі:

–           Засвоїти фізико-технічні основи використання радіологічних методів дослідження організму людини.

–           Визначити якість носія інформації променевого методу дослідження.

–           Проаналізувати скіалогічну картину рентгенівського знімку, КТ- зображення.

–           Інтерпретувати скенограми, сцинтиграми при проведенні радіонуклідного дослідження.

–                      ^

Фізико-технічні основи рентгенологічного, радіонуклідного методів

Будова та принцип роботи апаратури для рентгенологічних досліджень. Характеристика випромінювання, яке використовується в цих дослідженнях. Методи рентгенологічного дослідження: рентгенографія, рентгеноскопія, планарна томографія, флюорографія, комп’ютерна томографія (КТ). Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання до того чи іншого рентгенологічного методу дослідження. Принципи отримання зображення при рентгенологічних методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); призначення методів

вивчення морфології або (та) функції; протипоказання до виконання; проекції та зрізи дослідження. Основи рентгенівської скіалогії. Природне і штучне контрастування. Контрастні речовини. Показання до їх використання. Побудова клініко-рентгенологічного діагнозу.

Будова та принцип роботи апаратури для радіонуклідних (in vivo та in vitro) досліджень. Випромінювання, яке використовується в цих дослідженнях. Принципи отримання зображення при радіонуклідних методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); призначення методів – вивчення функції або функції і морфології; протипоказання до виконання; проекції та зрізи дослідження. Методики функціональної радіонуклідної діагностики: клінічна радіометрія, клінічна радіографія, динамічна сцинтиграфія. Методики візуалізацїї в радіонуклідній діагностиці: сканування, статична сцинтиграфія, однофотонна емісійна комп’ютерна томографія (ОФЕКТ) та позитронно-емісійна томографія (ПЕТ). Методика радіонуклідної in vitro діагностики (РІА, ІРМА, радіорецепторний аналіз). Радіоімунологічні дослідження при захворюваннях різних органів та систем організму. Імуносцинтиграфія. Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання до того чи іншого радіонуклідного методу дослідження. Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання. Радіодіагностична апаратура: радіометри, радіографи, сканери, сцинтиляційні гамма-камери, емісійні (ОФЕКТ та ПЕТ) гамма-камери, ультразвукові апарати. Обчислювальна техніка в радіонуклідних дослідженнях. Програмне забезпечення ЕОМ. Віртуальне зображення. Використання контрастних речовин. Переваги та недоліки цього методу.

 

 

Змістовий модуль 2.

 

Неіонізуючі методи візуалізації в променевій діагностиці

Конкретні цілі:

-Засвоїти фізико-технічні основи використання радіологічних методів дослідження організму людини.

-Визначити якість носія інформації променевого методу дослідження.

-Проаналізувати сонографічне, допплерографічне зображення при

УЗД.

-Проаналізувати МРТ зображення.

Будова та принцип роботи апаратури для УЗД, та МРТ досліджень. Випромінювання, яке використовується в цих дослідженнях. Переваги та недоліки кожного з методів. Показання та протипоказання. Засоби отримання діагностичної інформації, її обробка та представлення. Програмне забезпечення ЕОМ. Віртуальне зображення.

Ультразвукові дослідження (УЗД) – основні методики. Переваги та недоліки кожної з УЗ методики. Показання та протипоказання до їх проведення. Допплерографія. Нормальна ультразвукова анатомія. Ультразвукова томографія: семіотика захворювань внутрішніх органів.

Принципи отримання зображення при ультразвукових методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); природне і штучне контрастування; призначення методів – вивчення морфології або (та) функції; протипоказання до використання; зрізи дослідження.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Основи МРТ діагностики. Використання контрастних речовин. Переваги та недоліки цього методу. Показання та протипоказання до МРТ. Принципи отримання зображення при магнітно-резонансних методах дослідження (джерело та детектор випромінювання); природне і штучне контрастування; призначення методів – вивчення морфології або (та) функції; протипоказання до виконання; зрізи дослідження.

Термодіагностика.

Основи ультразвукової семіотики патології різних органів і систем.

Локалізація, кількість, форма, розміри, структура, контури патологічного осередку (осередків).. Характер осередку при ультразвуковому дослідженні – – ехогенність (гіпо-, гіпер-, ізо-, ан-).

Mагнітно-резонансно-томографічної семіотики патології різних органів і систем.

Локалізація, кількість, форма, розміри, структура, контури патологічного осередку (осередків). Характер осередку при радіонуклідному дослідженні – ступінь накопичення РФП (звичайна, підвищена, знижена). Характер осередку при магнітно-резонансній томографії – інтенсивність сигналу у магнітному полі (гіпо-, гіпер-, ізо-, ан-).

 

 

Змістовий модуль 3.

 

Організація роботи та оснащення відділення променевої терапії. . Фізичні, біологічні і технологічні основи  променевої терапії. Методи променевої терапії. Променеві реакції та пошкодження.

Радіобіологічні основи променевої терапії. Дозиметрія.

Конкретні цілі:

-Засвоїти властивості іонізуючих випромінювань та їх біологічну дію.

-Визначати засоби та методи захисту від іонізуючого випромінювання.

-Визначати засоби профілактики, лікування та мінімізації шкідливої дії опромінення.

-Оцінити розподіл дози в окремих органах і тканинах.

-Засвоїти одиниці доз (експозиційної, поглинутої, еквівалентної, ефективної).

-Використовувати радіомодифікуючі засоби.

-Засвоїти гранично-допустимі дози (ГДЦ).

 

Історія розвитку радіології. Типи радіологічних відділень. Особливості устрою рентгенологічних та радіологічних відділень. ОСПУ. НРБУ.

Історія розвитку радіології. Типи радіологічних відділень. Особливості радіологічних відділень для діагностики та лікування соматичних онкологічних захворювань. Радіодіагностична лабораторія: її структура та оснащення. Рентгенологічні відділення. Методи та засоби захисту при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань (відкритими та закритими): часом, відстанню, екраном.

Основні санітарні правила роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (ОСПУ-2000) та норми радіаційної безпеки України (НРБУ). Допустимі дози опромінення при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань. Радіодіагностичні категорії пацієнтів та допустимі дози опромінення. Знешкодження радіоактивних відходів. Радіотоксичність. Метаболізм РФП в організмі. Психологічні аспекти роботи медперсоналу при використанні відкритих і закритих джерел випромінювання.

Основні властивості іонізуючого випромінювання. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на здорову та патологічно змінену клітину.

Променева терапія як наукова та прикладна дисципліна. Види випромінювань, що застосовуються у медичній практиці. Іонізуючі та неіонізуючі випромінювання. Фізика іонізуючого випромінювання. Джерела випромінювань. Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань. Біологічна дія випромінювань. Дія іонізуючого випромінювання на клітину. Соматичні, генетичні та стохастичні ефекти іонізуючого випромінювання. Індивідуальна та популяційна доза опромінення. Видові, індивідуальні, тканинні відмінності радіочутливості. Механізми радіаційного пошкодження пухлинних клітин. Радіочутливість пухлин. Радіотерапевтичний інтервал та засоби його поширення (оксигенація і гіпоксія; синхронізація циклів ділення клітин; гіпертермія тощо). Радіомодифікуючі засоби (радіосенсибілізатори та радіопротектори). Правило Бергоньє-Трибандо.

Радіоактивність і доза. Дозиметрія іонізуючого випромінювання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів і дозиметрів.

Задачі клінічної дозиметрії іонізуючих випромінювань. Радіоактивність, одиниці радіоактивності та методи їх визначення. Визначення радіоактивності у зразку – in vitro діагностика. Доза іонізуючого опромінення. Одиниці експозиційної, поглинутої, еквівалентної, ефективної доз. Типи дозиметрів. Будова та принцип роботи сцинтиляційних, іонізуючих, термо- та фотолюмінісцентних дозиметрів. Розподіл дози в окремих органах і тканинах. Гранично допустимі дози (ГДЦ) для різних категорій населення і в аварійних ситуаціях. Одиниці вимірювання ГДЦ. Гранично допустимі дози (ГДЦ) для різних категорій пацієнтів. Місцеве і загальне опромінення.

 

Принципи і методи променевої терапії.

Конкретні цілі:

-Визначити план променевого лікування при онкологічній патології.

-Вибрати метод променевої терапії пухлин на прикладі: пухлин легень, стравоходу, шлунку, товстої кишки, молочних залоз, матки.

-Визначити план променевого лікування при неонкологічній патології.

-Вибрати метод променевої терапії не пухлинних захворювань на прикладі: радикулітів, запальних захворювань прямої кишки, пальців та кисті, шкіри та підшкірної клітковини, остеомієліту.

-Засвоїти показання та протипоказання для проведення рентгенотерапії.

-Засвоїти показання та протипоказання для проведення далекодистанційної гамма-терапії та терапії джерелами високих енергій.

-Засвоїти показання та протипоказання для проведення контактної променевої терапії.

Принципи і методи променевої терапії.

Основні принципи променевої терапії. Класифікація методів променевої терапії. Самостійна променева терапія. Радикальне, паліативне, симптоматичне лікування. характеристика комбінованого, комплексного методів лікування та поєднано-місцеві променеві реакції при різних методах променевої терапії. Засоби їх профілактики.

Закриті і відкриті джерела іонізуючого випромінювання. Зовнішнє і внутрішнє опромінення. Далеко- та близькодистанційні методи зовнішнього опромінення. Основні методи контактної променевої терапії: аплікаційний, внутрішньопорожнинний, внутрішньотканинний, методи вибіркового накопичення радіонуклідів. Використання джерел високих енергій для лікування злоякісних пухлин (бетатрон, лінійні та циклічні прискорювачі).

Основи променевої терапії пухлинних захворювань. Протизапальна, десенсибілізуюча, знеболююча дії іонізуючого випромінювання. Показання та протипоказання до променевої терапії. Вибір джерел випромінювання. План променевого лікування онкологічних захворювань.

Основи променевої терапії пухлин на прикладі: пухлин легень, стравоходу, шлунку, товстої кишки, молочних залоз, матки.

Основи променевої терапії не пухлинних захворювань на прикладі: радикулітів, запальних заххворювань прямої кишки, пальців та кисті, шкіри та підшкірної клітковини, остеомієліту. Протизапальний, анальгезуючий, антиспастичний ефекти променевої терапії.

Рентгенотерапія.

Методи зовнішнього опромінення. Рентгенотерапія. Структура рентгенотерапевтичного відділення променевої терапії. Організація роботи в ньому. Рентгенотерапевтичні апарати. Фізико-технічні умови їх роботи. Дозиметрична характеристика джерела рентгенівського випромінювання. Призначення тубусів та фільтрів. Далекодистанційна рентгенотерапія запальних, дистрофічних процесів та злоякісних пухлин. Близькодистанційна рентгенотерапія непухлинних захворювань та злоякісних пухлин.

Реакції та ускладнення при проведенні рентгенотерапії. Класифікація та фактори, що впливають на виникнення реакцій та ускладнень при рентгенотерапії. Загальні реакції при рентгенотерапії, клініка, лікування, профілактика. Місцеві променеві реакції та ускладнення, клініка, лікування, профілактика.

Далекодистанційна гамма-терапія. Променева терапія джерелами високих енергій.

Структура гамма-терапевтичного та мегавольтного відділень променевої терапії. Організація роботи в них. Далекодистанційна гамма-терапія. Апарати. Характеристика джерел випромінювання. Дозиметрична характеристика джерела гамма-випрмінювання. Використання джерел високих енергій для лікування злоякісних пухлин (бетатрон, лінійні та циклічні прискорювачі).

Реакції та ускладнення при проведенні далекодистанційної гамма-терапії. Загальні реакції при променевій терапії, клініка, лікування, профілактика. Місцеві променеві реакції та ускладнення, клініка, лікування, профілактика.

Контактні методи променевої терапії.

Структура відділення для контактної променевої терапії. Основні методи контактної променевої терапії: аплікаційний, внутрішньопорожнинний, внутрішньотканинний. Апарати, джерела і форми джерел випромінювання. Аплікаційний метод променевої терапії, показання до застосування. Внутрішньотканинна променева терапія, показання. Внутрішньопорожнинна променева терапія, показання до використання. Метод поєднаної променевої терапії при лікуванні раку шийки матки. Методи променевої терапії для лікування не пухлинних захворювань та злоякісних пухлин. Метод лікування інкорпорованими радіонуклідами. Лікування тіреотоксикозу, раку щитоподібної залози та її метастазів, та множинних метастазів у кістках інших пухлин.

 

 

 

Змістовий модуль 4.

Радіологічна діагностика стоматологічних захворювань

Конкретні цілі:

-Вивчити рентгенодіагностику зубів, тканин пародонта в нормі, а також при їх захворюваннях у дітей і дорослих, для чого: ознайомити студентів з укладаннями для проведення рентгенограм зубів, тканин пародонта і навчити інтерпретувати їх.

– Вивчити рентгенодіагностику хронічного остеомієліту щелеп (специфічного і неспецифічного) у дітей і дорослих.

-Вивчити рентгенодіагностику гаймориту, калькульозного і некалькульозного сіалоаденітів.

-Вивчити рентгенодіагностику захворювань слинних залоз, кістозних утворів м’яких тканин.

 

Принципи і методи радіологічної діагностики стоматологічних захворювань

Вивчаючи питання приватної рентгенології щелепно-лицьової ділянки, слід переконатися: чи задовольняє знімок основним вимогам (контрастність, структура тканин, роздільність зображення і правильність величини зубів); визначити досліджуваний об’єкт (зуб, щелепа і ін.); виявити патологічні зміни в самому зубі, періапікальних тканинах і в щелепах.

Рентгенографічна картина зубів, неуражених патологічним процесом, характеризується наступними ознаками: зображення коронки однотонне, що поступово змінює відтінок без помітного переходу від шийки до жувальної поверхні (товщина емалі збільшується, починаючи від шийки до жувальної поверхні); форма коронки і пульпової камери відповідає типу зуба; кореневий канал визначається у вигляді смужки просвітлення, йдучи від пульпової камери до верхівки кореня без відхилень убік; однакова на всьому протязі вузька світла лінія різко відмежовує зуб від вузької темної смуги компактного шару альвеоли; край гребеня міжзубної перегородки альвеолярного відростка гострий і обмежений темною лінією компактного шару кістки.

Зуби розпізнаються на рентгенограмі за анатомічними ознаками (розміри і форма коронок, форма і кількість коренів).

Різні фази формування дитячої щелепи, змінюючи одна одну, відображають надзвичайну мінливість її анатомічної будови в рентгенівському зображенні.

За даними рентгенографічних досліджень розрізняють три перехідні фази в розвитку зубів і щелеп. Перша фаза характерна для першого року життя, друга – для 5-6 років, третя – 12-13 років.

Процес розвитку тимчасових і постійних зубів добре простежується на серійних рентгенограмах. Ще до початку мікроскопічного зневапнення зачатки зубів на рентгенограмах видні у вигляді округлих або злегка овальних дефектів кісткової тканини з різко вираженим кістковим ободом по периферії, потім усередині цих дефектів з’являються невеликі щільні тіні, що мають форму черепків. Кількість «черепків» відповідає кількості горбів кожного зуба. В міру зневапнення черепки збільшуються в розмірах і зливаються між собою. В премолярах і молярах кожний горб має свою точку зневапнення, своя точка зневапнення є в іклах. У різцях зневапнення починається у вигляді тоненької смужки одночасно по всьому ріжучому краю. Точки зневапнення в премолярах і молярах, що злилися між собою, утворюють жувальні поверхні. Надалі відбувається зневапнення стінок коронки (на рентгенограмі вимальовуються контури коронки зуба). Потім формується шийка і корінь зуба. Зневапнення кореня йде в напрямку від коронки до верхівки. На рентгенограмі в цей час бічні стінки кореня, поступово подовжуючись, представляються у вигляді загострених конусів. З’являються контури кореневого каналу, спочатку дуже широкого, що переходить в ділянці верхівки в широку лійку. Після повного формування коронки і певної довжини кореня зуб наближається до краю альвеолярного відростка. В цей час на рентгенограмі можна бачити, що навколишній зачаток зуба щільний, кістковий обід поступово стоншується, зачаток зміщується до альвеолярного краю і зуб прорізується своєю жувальною або ріжучою поверхнею коронки.

В щелепі новонародженого (перша фаза) коронки тимчасових зубів опиняються вже в різному ступені зневапнення: видні зубні мішечки різців і ядерця зневапнення першого постійного моляра, що іноді зливаються один з одним. Тінь самої щелепи, як і зачатків зубів, мало інтенсивна, а кістковий малюнок дрібнопетлистий, ніжний. Добре видний міжщелепний серединний шов нижньої щелепи.

Протягом першого року життя дитини рентгенографічна картина щелеп змінюється мало. Відмічається лише подальше зневапнення коронок тимчасових зубів і різців, що прорізуються. Рентгенографічна картина щелеп значно збагачується у віці 5-6 років (друга фаза), коли виразно видні обидві генерації – 20 тимчасових і 28 постійних зубів. При рентгенографічному дослідженні визначається 3 ряди зубів: перший ряд – тимчасові зуби, що прорізалися, другий ряд – зуби постійної зміни в різних фазах розвитку, третій ряд – ікла. У верхній щелепі ікла визначаються під орбітами в ділянці верхньощелепних пазух, в нижній – в глибині тіла, безпосередньо під кортикальним шаром нижнього краю щелепи. На 6-му році життя міжщелепний шов нижньої щелепи не видний.

На серійних рентгенограмах можна бачити, як щільний край зубного мішечка, в якому знаходиться зубний зачаток, поступово перетворюється на компактну пластину стінки лунки і як між цією пластинкою і коренем утворюється періодонтальна щілина.

Форма коронок і коренів тимчасових зубів майже така ж, як відповідних постійних, але розміри їх менші. На рентгенограмі видні характерні ознаки тимчасових зубів: великі розміри пульпарної камери в порівнянні з постійними зубами, широкі просвіти кореневих каналів і більш виражена розбіжність коренів у багатокореневих зубів, обумовлена розміщеними між ними зачатками замінюючих їх постійних зубів. В тимчасовому прикусі відсутні премоляри.

В період розсмоктування коренів тимчасових зубів визначаються «узуровані контури» верхівок коренів, потім укорочення, стоншування і повне зникнення їх.

У віці 12-13 років (третя фаза) закінчується процес розсмоктування коренів тимчасових зубів. Рентгенографічно в цей період визначається тільки постійна генерація зубів, що майже повністю прорізалися, з неповністю зневапненими коренями зубів, що знаходяться у стадії несформованої верхівки.

При несформованій верхівці на рентгенограмі видні паралельно йдучі стінки кореневого каналу, що розходяться біля самої верхівки і створюють тут розтруб або лійкоподібне розширення. Перідонтальну щілину видно тільки вздовж бічних стінок кореня. Компактна пластинка стінки лунки виявляється на всьому протязі кореня.

Коли настає наступна стадія незакритої верхівки, стінки кореня повністю сформовані і біля верхівки не зімкнуті, внаслідок чого виразно видно верхівковий отвір. Періодонтальну щілину добре видно навколо кореня

При рентгенографічному дослідженні стадія несформованої верхівки кореня у 21/12 зубів спостерігається у віці 8 років, у 1/1 зубів – в 6-7 років, у 2/2 – в 7-8 років, у перших молярів – в 8 років. Стадія незакритої верхівки кореня відмічається у 21/12 зубів у віці 9-12 років, у 1/1 – в 7-11 років, у 2/2 – в 8- 11 років і у перших молярів – в 8-10 років.

Фізіологічно широка періодонтальна щілина біля коренів верхніх зубів в дитячому віці при рентгенографічному дослідженні виявляється в 1/1 в 7-13 років і в перших молярів – у віці 8-13 років.

 

 

 

 

 

Орієнтовна структура залікового кредиту

 

Тема	Лекції	Практичні заняття	СРС	Індивідуальна самостійна робота студента
Змістовий модуль 1. Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням іонізуючого випромінювання..
Тема №1. Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням іонізуючого випромінювання..		6
Змістовий модуль 2. Неіонізуючі методи візуалізації в променевій діагностиці
Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням неіонізуючого випромінювання		6
Змістовий модуль 3. Організація роботи та оснащення відділення променевої терапії. . Фізичні, біологічні і технологічні основи променевої терапії. Методи променевої терапії. Променеві реакції та пошкодження.
Організація роботи та оснащення відділення променевої терапії. . Фізичні, біологічні і технологічні основи  променевої терапії. Методи променевої терапії. Променеві реакції та пошкодження		6
Змістовий модуль 4. Радіологічна діагностика стоматологічних захворювань
Радіологічна діагностика стоматологічних захворювань		6

 

Тематичний план лекцій з радіології

 

№ з/п	Тема заняття
1	Радіологічна діагностика в клінічній медицині.
2.	Методи рентгенологічного дослідження в стоматологіі. Діагностика захворювань тимчасових і постійних зубів.
3.	Основи променевої терапії.

 

 

 

Тематичний план практичних занять

№ №з/п	Тема заняття	Кількість годин
1	Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням іонізуючого випромінювання.	6
2	Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням неіонізуючого випромінювання.	6
3	Організація роботи та оснащення відділення променевої терапії. . Фізичні, біологічні і технологічні основи  променевої терапії. Методи променевої терапії. Променеві реакції та пошкодження.	6
4	Радіологічна діагностика стоматологічних захворювань	6
Всього:		24

 

 

 

 

Види самостійної роботи студентів (СРС) та її контроль

 

 

 

 

ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

З РАДІОЛОГІЇ

 

Тематика самостійної роботи вибирається кафедрами ВУЗів в залежності від оснащення клінічних баз, наявності відповідної навчальної та наукової літератури (в тому числі в електронному вигляді) у відповідності з годинами, які передбачені ОКХ.

 

Програму склали: проф. І.В. Жулкевич, к.м.н. Н.О.Загурська

Програму обговорено на засіданні кафедри “07” червня 2013 року, протокол № 12