Методична вказівка

Методична вказівка

для студентів ННІ медсестринства

ЗАНЯТТЯ № 4 (практичне – 6 год)

 

Тема. Особливості і проблеми застосування медичної етики та деонтології у роботі з пацієнтами різного віку. Біоетичні проблеми життя, вмирання, реанімації та смерті. Евтаназія, визначення, види. Біоетична оцінка евтаназії.

 

Мета: Студент повинен ознайомитися з моральними проблемами життя, вмирання, реанімації і смерті, знати як поводитися біля ліжка хворого, який помирає, розуміти проблему евтаназії.

 

Професійна орієнтація студентів.

Проблема смерті тісно пов΄язана із проблемою пошуку сенсу людського існування. Незважаючи на те, що сучасна медицина здатна врятувати життя пацієнтам з такими захворюваннями, з якими ще кілька десятків років тому вони мали б померти, все ж лікарі досить часто стикаються з проблемами, що потребуютьприйняття складних рішень, як наприклад припинення лікування та застосування евтаназії. У цьому контексті постають питання про існування так званого «права на смерть» та про доцільність вбивства в ім’я співчуття. Що ж краще: швидка, але легка безболісна смерть чи довге вмирання, із гідністю?

 

Методика виконання практичної роботи. 9⁰⁰-12⁰⁰. Виконання практичної роботи відбувається згідно з такою схемою: номер протоколу, дата, тема заняття, назва роботи, основні положення вивчених матеріалів.

Робота 1. Виявлення схильності суб’єкта до конфліктності і агресивності як особистісних характеристик.

Методика “Особистісна агресивність і конфліктність “

(Є. П. Ільїн і П. А. Ковальов )

призначена для виявлення схильності суб’єкта до конфліктності і агресивності як особистісних характеристик.

Відповіді на питання відповідають 8 шкалами: «запальність», «наполегливість», «образливість» , «непоступливість», «компромісність», «мстивість», «нетерпимість до думки інших», «підозрілість». За кожну відповідь «так» чи «ні» нараховується 1 бал. За кожною шкалою випробовувані можуть набрати від 0 до 10 балів.

Запальність (схильність швидко дратуватися , приходити в гнів) ;

Напористість, наполегливість;

Образливість (схильність до образи , легко і часто ображаються )

Непоступливість ( впертість , незговірливість . Непоступливість у суперечці ) ;

Безкомпромісність ( не йде на компроміс )

Мстивість ( схильний до помсти)

Нетерпимість до думки інших (позбавлений терпимості , який не зважає з чужими поглядами ) ;

Підозрілість ( Недовірливість , боязко – обережне ставлення до кого – чого – небудь) ;

Сума балів за шкалами «наполегливість, напористість», «непоступливість» дає сумарний показник позитивної агресивності суб’єкта. Сума балів, набрана за шкалами «нетерпимість до думки інших», «мстивість», дає показник негативної агресивності суб’єкта. Сума балів за шкалами «безкомпромісність», «запальність», «образливість», «підозрілість» дає узагальнений показник конфліктності .

Інструкція

Вам пропонується низка тверджень. При узгодженні з твердженнями в карті запитальника у відповідному квадратику поставте знак ” +” (так) при незгоді – знак «-» ( ні).

Текст опитувальника:

1. Я легко дратуюся, але і легко заспокоююся .

2. У суперечках я завжди намагаюся взяти ініціативу у свої руки.

3. Дуже часто я отримую похвали за виконані справи .

4. Якщо мене добре не попросить , я не поступаюся .

5. Я намагаюся зробити все , щоб уникнути напруги у відносинах .

6. Якщо по відношенню до мене чинять несправедливо , то я подумки накликаю цій людині неприємності.

7. Я часто злюся , коли мені суперечать.

8. Я думаю , що за моєю спиною про мене погано говорять

9. Я набагато більше дратуюся, ніж видається.

10. Думка, що атака найкращий спосіб захисту, – правильна.

11. Обставини майже завжди складаються краще для інших, ніж для мене.

12. Якщо мені не подобається встановлене правило , я намагаюся його дотримуватися.

13. Я намагаюся знайти в суперечці таке рішення, яке б задовольнило всіх.

14. Я вважаю  що добро ефективніше помсти.

15. Кожна людина має право на свою думку.

16. Я вірю в чесність намірів багатьох людей.

17. Мене охоплює злість, коли з мене насміхаються .

18. У суперечці я часто перебиваю співрозмовника, нав’язуючи йому свою думку.

19. Я часто ображаюся на зауваження інших , навіть якщо і розумію , що вони справедливі.

20. Якщо хтось “корчить” із себе важливу персону, я намагаюся зробити йому наперекір.

21. Як правило, я вибираю середню позицію.

22. Я вважаю, що фраза з мультфільму: “Зуб за зуб, хвіст за хвіст ” справедлива.

23. Якщо я все обдумав , тоді не потрібні поради інших людей.

24. 3 людьми, які по відношенню до мене м’якше, ніж я очікував, я тримаюся насторожено.

25. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю на це уваги.

26. Я вважаю, не тактовним не дати висловитися іншій стороні.

27. Мене ображає відсутність уваги з боку оточуючих.

28 . Я не люблю піддаватися в грі навіть дітям.

29. У суперечці я намагаюся знайти те рішення , яке влаштує обидві сторони.

30 . Я поважаю людей , які не пам’ятають зла.

31 . Твердження: ” Одна голова – добре , а дві – краще” – справедливо.

32. Твердження: “Не обдуриш – не проживеш ” також справедливо.

33. У мене ніколи не буває спалахів гніву.

34. Я можу уважно і до кінця вислухати аргументи іншої сторони.

35. Я завжди ображаюся, коли серед нагороджених за якусь справу, в якому я брав участь, мене немає.

36. Якщо в черзі хтось намагається довести, що стояв переді мною, я йому не поступлюся.

37. Я намагаюся уникати загострення відносин .

38. Часто я уявляю собі покарання, на яке могли б засудити моїх кривдників.

39. Я не вважаю , що я дурніший інших, тому їх думка для мене не указ.

40 . Я засуджую недовірливих людей.

41. Я завжди спокійно реагую на критику, навіть якщо вона здається мені несправедливою.

42. Я завжди впевнено відстоюю свою правоту.

43. Я не ображаюся на жарти друзів, навіть якщо вони злі .

44 . Іноді я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення порочні для всіх питання .

45 . Я намагаюся переконати інших, що варто прийти до компромісу.

46. Я вірю, що за зло можна відплатити добром, і намагаюся діяти відповідно з цим.

47. Я часто звертаюся до товаришів, щоб дізнатися їхню думку .

48 . Якщо мене хвалять, значить цим людям від мене щось потрібно .

49. У конфліктній ситуації я добре володію собою.

50 . Мої близькі часто ображаються на те, що, розмовляючи з ними, я не даю їм сказати ні слова.

51. Мене не хвилює, якщо в похвалі за виконану колективом роботу не згадують моє ім’я.

52. Ведучи переговори зі старшим за посадою, я намагаюся йому не суперечити.

53. У рішенні будь-якої проблеми я віддаю перевагу “золотій середині”.

54. У мене негативне ставлення до людей, які прагнуть помсти.

55. Я не вважаю, що керівник повинен рахуватися з думкою оточуючих, адже відповідати за все йому .

56. Я часто боюся підступних дій з боку оточуючих.

57. Мене не дратує, коли люди штовхають мене на вулиці або в транспорті.

58. Коли я з кимось розмовляю, мені хочеться висловити свою думку.

59. Іноді мені здається, що життя вчинило зі мною несправедливо .

60. Я завжди намагаюся вийти з вагона швидше за всіх.

61. Навряд чи можна знайти таке рішення, яке б задовольнило всіх.

62. Жодна образа не повинна залишитися без покарання.

63. Я не люблю, коли інші мені радять .

64. Я підозрюю, що більшість підтримує зі мною стосунки з корисливих міркувань.

65. Я не вмію стримуватися, коли мені безпідставно дорікають .

66. Граючи в настільний теніс, я більше люблю атакувати, ніж відбиватися.

67. У мене викликають співчуття надто вразливі люди .

68. Для мене не має значення, чия точка зору виявиться правильною – моя чи чужа.

69. Компроміс не завжди найкраще рішення суперечки.

70. Я не заспокоюся до тих пір, поки не помщуся кривднику.

71. Я вважаю, що краще порадитися з іншими, ніж приймати рішення самому.

72. Я сумніваюся у щирості слів більшості людей.

73. Зазвичай мене важко вивести з рівноваги.

74. Я не бачу нічого образливого в тому, що мені говорять про мої недоліки .

75. Якби я був продавцем на базарі, я б не знижував ціну на свій товар.

76. Піти на компроміс – означає показати свою слабкість.

77. Справедливо сказано: «Якщо тебе вдарили по одній щоці, то треба підставити іншу»?

78. Я не відчуваю себе пригніченим, якщо думки інших є правильнішими.

79. Я ніколи не підозрюю людей в нечесності.

Обробка результатів

Для зручності обробки відповідей, потрібно щоб опитуваний вніс свої відповіді в карту опитувальника, яка має наступний вигляд.

Відповіді на питання відповідають 8 шкалам: “запальність”, “наполегливість”, “образливість”, “непоступливість”, “компромісність”, “мстивість”, “нетерпіння до думки оточуючих”, “підозрілість”. За кожну відповідь “так” або “ні ” відповідно до ключа в кожній шкалою нараховуємо 1 бал. По кожній шкалі можна набрати від 1 до 10 балів.

Ключ до розшифровки відповідей :

Відповідь “так ” на запитання 1,9,17,65 та відповіді “ні” – 25,33,49,57,73 свідчить про запальний характер суб’єкта .

Відповідь “так ” на запитання 2,10,18,42,50,58,66,74 та відповіді “ні” -26,34 свідчить про наполегливість .

Відповідь “так ” на запитання 3,11,19,27,35,59 та відповіді “ні” – 43,51,75 свідчить про схильність до уразливості .

Відповідь “так ” на запитання 4,12,20,28,36,60,76 та відповіді “ні” -44,52,68 свідчить про непоступливість .

Відповідь “так ” на запитання 5,13,21,29,37,45,53 та відповіді “ні” -61,69,77 свідчать про схильність до безкомпромісності .

Відповідь “так ” на запитання 6,22,38,62,70 та відповіді “ні” -14,30,46,54,78 свідчить про схильність до помсти.

Відповідь “так ” на запитання 7,23,39,55,63 та відповіді “ні” -15,31,47,71 свідчить про схильність до нетерпимості на думку оточуючих.

Відповідь “так ” на запитання 8,24,32,48,56,64,72 та відповіді “ні” -16,40,80 свідчать про схильність до підозрілості .

Сума балів за шкалами ” наполегливість ” ( напористість ) , ” непоступливість ” дає сумарний показник позитивної агресивності суб’єкта . Сума балів , набрана за шкалами ” нетерпіння до думки оточуючих ” , ” мстивість ” дає показник негативної агресивності суб’єкта . Сума балів за шкалами ” безкомпромісність ” , ” запальність ” , ” образливість ” , ” підозрілість ” дає загальний показник конфліктності.

 

Робота 2: Заповнення структурно-логічної схеми “Форми організації хосписів”.

В 1990 р. ВООЗ визначила паліативну медицину як “велике підтримуюче лікування хворих, хвороби яких вилікувати неможливо, але при цьому даюче контроль над болем і іншими симптомами, а також психічні, соціальні й духовні аспекти, що мають основне значення для якості життя хворих”. Питання паліативної допомоги, що особливо гостро заявили про себе з 70- х рр. XX в., ініціювали створення спеціальних установ – хосписів.

Існує кілька форм організації хосписів: хоспис-лікарня, домашній хоспис, мобільний хоспис, або хоспис-амбуланс, і змішаний тип хосписа. На сьогоднішній день найпоширеніші  два типи хосписів: хоспис-лікарня й домашній хоспис.

Хоспис-лікарня – це спеціально побудований будинок, лікарня, у якій пацієнтові надають необхідну медичну допомогу й у якій він може перебувати досить довго, як правило, до кінця відведеного хворобою строку. В умовах домашнього хосписа пацієнта вдома курує паліативна команда, що складається з лікаря, медсестри, соціального психолога, волонтера, а також духівника, коли це необхідно. У роботі з кожним пацієнтом і його родиною розробляється індивідуальний план паліативного відходу.

Мобільний хоспис (хоспис-амбуланс) створюється при лікарнях і надає допомогу після виписки пацієнта на паліативний відхід вдома. Хворого, як правило, для надання екстреної медичної допомоги відвідують лікар і медсестра. Позитивним у мобільних хосписах є те, що хворого до кінця супроводжують лікарі й медичні сестри, знайомі йому ще із часу перебування в лікарні. Негативною стороною при цьому є неможливість робити крім медичної, інші види професійної комплексної допомоги, включаючи психологічну, соціальну й духовну.

Змішаний хоспис має на увазі спостереження хворого вдома , але у випадку загострення хвороби переміщення в стаціонар, звичайно розрахований на 15- 20 місць для дорослого хосписа й 5- 8 для дитячого, до поліпшення самопочуття.

Етичними й соціальними заповідями хосписа є:

·        Хоспис – будинок життя, а не будинок смерті. Це гідне життя до кінця, працюємо з живими людьми. Тільки вони вмирають раніше нас.

·        Основна ідея хосписа – полегшити біль і страждання як фізичні, так щиросердечні. Ми мало із самі по собі й тільки разом з пацієнтом і його близьким ми знаходимо величезні сили й можливості.

·        Не можна квапити смерть і не можна гальмувати смерть. Кожна людина живе своє життя. Час її не знає ніхто. Ми лише попутники на цьому етапі життя пацієнта.

·        За смерть не можна платити, як і за народження. Хосписи повинні бути безкоштовними.

·        Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не виходить, що для нього нічого не можна зробити. Те, що здається дріб’язком, дрібницею в житті здорової людини, – для пацієнта має огромныйсмысл.

·        Пацієнт і його близькі – єдине ціле. Будь делікатний, входячи в родину. Hе суди, а допомагай.

·        Пацієнт ближче до смерті, тому він мудрий, побач його мудрість.

·        Кожна людина індивідуальна. Не можна нав’язувати пацієнтові своїх переконань. Пацієнт дає нам більше, ніж ми можемо дати йому.

·        Репутація хосписа – це твоя репутація.

·        Не поспішай, приходячи до пацієнта. Не стій над пацієнтом – посидь поруч. Як би мало часу не було, його досить, щоб зробити все можливе. Якщо думаєш, що не все встиг, то спілкування із близькими збіглого заспокоїть тебе.

·        Ти повинен прийняти від пацієнта всі, аж до агресії. Перш ніж що-небудь робити – зрозумій людину, перш ніж зрозуміти – прийми його.

·        Говори правду, якщо пацієнт цього бажає і якщо він готовий до цього. Будь завжди готів до

·        правди й щирості, але не поспішай.

·        “Незапланований” візит не менш коштовний, чим візит “за графіком”. Частіше заходь до пацієнта. Не можеш зайти – подзвони; не можеш подзвонити – “згадай і все-таки… подзвони”.

·        Хоспис – будинок для пацієнтів. Ми – хазяї цього будинку, тому перевзуйся й вимий за собою чашку.

·        Не залишай свою доброту, чесність і щирість у пацієнта – завжди носи їх із собою.

·        Головне, що ти повинен знати, що ти знаєш дуже мало.

 

Робота 3: Вирішення тестових завдань:

1. Використання реанімаційного устаткування в пацієнта, що знаходиться в безнадійному стані, є:

A. реалізацією принципу “боротьби за людське життя до кінця

B. зловживанням терапевтичними засобами

C. ознакою низької кваліфікації фахівця

D. відсутністю в лікаря морального почуття й етичної культури

E. обов’язковим при наявності в пацієнта страхового поліса

2. Чим ми керуємося, коли не можемо одержати інформованої згоди в екстрених випадках?

A. головним інтересом хворого – вижити

B. проводимо консультації з вузькими фахівцями

C. радимося з адвокатом потерпілого

D. порадами рідних потерпілого

E. наявністю в пацієнта страхового поліса

3. Уведення токсичної дози лікарського препарату з метою прискорення настання смерті це:

A. активна евтаназія

B. пасивна евтаназія

C. дистаназія

D. анестезія

E. вакцинація

 4. СНІД є захворюванням:

A. інвалідизуючим

B. дискваліфікуючим

C. стигматизуючим

D. спадковим

E. дизадаптуючим

 5. Якщо в пацієнта з термінальною стадією СНІД розвинулася агонія, що ви зробите:

A. проведете необхідні реанімаційні заходи

B. не будете проводити реанімаційні заходи

C. не будете проводити реанімаційні заходи, тому що пацієнт повернеться в стан повільного умирання

D. не будете проводити реанімаційні заходи, по письмовій згоді пацієнта

E. тактика залежить від наявності страхового поліса в пацієнта

 6. Етичність вилучення органів від мертвого донора припускає:

A. умову висловленої при житті і юридично оформленої згоди донора

B. відсутність моральних і законодавчих обмежень

C. умову відсутності висловлених донором при житті заперечень проти забору органів у його трупа

D. умову згоди родичів

E. вільну можливість в інтересах науки і суспільства

 7. Хоспіс це:

A. медична установа для умираючих хворих

B. медична установа для невиліковних хворих

C. медична установа санаторно-курортного типу

D. клініка для перестарілих пацієнтів

E. амбулаторія для онкохворих

 8. Необґрунтованість евтаназії з медичної точки зору визначається:

A. усіма перерахованими факторами

B. шансом на видужання і можливістю зміни рішення пацієнта

C. порушенням призначення лікаря рятувати і зберігати людське життя

D. порушенням моральної заповіді “не убий”;

E. неможливістю розвитку медичних знань і засобів боротьби зі смертю

 9. Реаніматологія – це наука, що вивчає:

A. вчення про клінічну смерть

B. умираючий організм

C. механізми умирання і оживлення

D. вчення про регенерацію

E. вчення про генетичну сумісність тканин

 10. Які правила необхідно дотримувати після встановлення діагнозу СНІД:

A. збереження нейтралітету

B. збереження лікарської таємниці

C. принцип невтручання

D. інформування громадськості

E. ізоляція від суспільства

 11. Лікар, що робить медичну допомогу і довідавшись, що пацієнт хворий ВІЛ, повинний:

A. зробити необхідну медичну допомогу

B. повідомити вищим органам

C. передати справу до правоохоронних органів

D. повідомити найближчим родичам

E. установити карантин

 12. Скрінінг-тест на наявність антитіл до СНІД може бути:

A. усі перераховані

B. негативним

C. хибнопзитивним

D. хибнонегативним

E. позитивним

 13. У хоспісах працюють:

A. кваліфіковані лікарі

B. середній і молодший медичний персонал

C. волонтери, медсестри, психологи, соцпрацівники

D. онкологи

E. геронтологи

14. Що таке “евтаназія”:

A. штучне припинення життя за бажанням пацієнта

B. відмова від лікування

C. природна смерть

D. знеболення

E. уведення психотропних засобів

 15. Тест на наявність антитіл ВІЛ проводиться в наступному порядку:

A. добровільному

B. примусовому

C. обов’язковому

D. по направленню інфекціоніста

E. обов’язковий для осіб із групи ризику

 16. Причиною смерті хворого СНІД є:

A. зупинка серця

B. активізація власної мікрофлори

C. суперінфекція

D. алергія

E. порушення зсідання крові

 17. Чи завжди позитивний результат тесту на наявність антитіл до СНІД вірний?

A. необхідне підтвердження повторним проведенням тесту

B. завжди

C. для підтвердження потрібно провести загальний аналіз крові

D. для підтвердження потрібні дані фізикального обстеження

E. при відсутності інших інфекцій

 18. Чи припустиме вилучення органів і тканин у живого донора:

A. припустиме

B. не припустиме

C. припустиме у військовому госпіталі

D. припустиме в педіатрії

E. припустиме на станції переливання крові

 19. Лікар хворий СНІД може:

A. продовжувати працювати

B. звільняється з місця роботи

C. відправляється на примусове лікування

D. несе кримінальну відповідальність

E. оформляє страховий поліс

 20. Чому після виділення такого захворювання як ВІЛ багато людей боялися контактувати з хворими цим захворюванням, тому що:

A. з усіх перерахованих причин

B. не були відомі збудники даного захворювання і шляхи передачі

C. т.к. це найчастіше були гомосексуалісти, наркомани і повії

D. вважали таких людей “грішниками” покараними Богом

E. боялися заразитися

 21. Цінність людського життя в біомедичній етиці визначається:

A. унікальністю і неповторністю особистості

B. психічною і фізичною повноцінністю

C. расовою і національною приналежністю

D. фінансовою заможністю

E. віком (кількість прожитих років)

 22. Хто констатує біологічну смерть:

A. будь-який лікар

B. лікар-реаніматолог

C. комісія лікарів

D. лікар хоспіса

E. медсестра

 23. Смерть пацієнта наступила в результаті прийняття їм перевищеної дози знеболюючого препарату, запропонованої лікарем на прохання пацієнта. Ця дія кваліфікується як:

A. активна добровільна пряма евтаназія

B. активна добровільна непряма евтаназія

C. пасивна добровільна пряма евтаназія

D. пасивна добровільна непряма евтаназія

E. нічого з перерахованого

 24. Зараження ВІЛ при проведенні медичних маніпуляцій характеризується таким чином:

A. злочинна недбалість

B. ятрогенія

C. нещасний випадок

D. стигматизація

E. тератогенний ефект

 25. При виявленні ВІЛ у хворого необхідно:

A. зберегти лікарську таємницю

B. попередити всіх людей контактуючих із хворим

C. призначити примусове лікування                                  

D. ізолювати в окремому боксі лікарні

E. повідомити в правоохоронні органи

 26. У хворих СНІД діти можуть народитися:

A. здоровими в 75% випадках, а якщо застосовувати профілактичне лікування то в 85%

B. хворими в 100% випадках

C. здоровими в 100% випадках

D. з генетичною патологією

E. зі стигмами дизембриогенеза

 27. Біологічна смерть це:

A. смерть мозку

B. відсутність подиху і серцебиття

C. відсутність реакції на зовнішні подразники

D. смерть усіх клітин організму

E. відсутність свідомості

 28. Евтаназія в перекладі з латинської мови означає:

A. легка смерть

B. самогубство

C. раптова смерть

D. знеболювання

E. засипання

 29. Захворювання СНІД – це:

A. вірусна інфекція

B. покарання за “неправильне поводження”

C. бактеріальна інфекція

D. уроджена патологія

E. ендокринний розлад

 30. Захворювання ВІЛ на сьогодні є:

A. цілком невиліковним захворюванням

B. цілком виліковним захворюванням

C. частково виліковним захворюванням

D. симптомом багатьох хвороб

E. генетичним дефектом сполучної тканини

 31. Для чого необхідно дотримувати такі правила в інформуванні пацієнта як поступовість і делікатність:

A. для поліпшення взаємин з пацієнтом

B. для дотримання регламенту

C. для запобігання можливого суїциду

D. для дотримання юридичних формальностей

E. для збереження таємності

 32. Інфікування ВІЛ у результаті ятрогенії є:

A. адміністративно карним

B. суспільно неприйнятним

C. кримінально карним

D. звичайною помилкою

E. природним внаслідок браку фінансування медичної галузі

 33. Оскільки ВІЛ на сьогодні є невиліковним захворюванням, отже:

A. таких пацієнтів потрібно лікувати, тому що це їхнє невід’ємне право

B. даних пацієнтів лікувати не потрібно

C. даних пацієнтів потрібно ізолювати від суспільства

D. необхідно проводити примусову евтаназию

E. хворих необхідно карати за поширення інфекції

 34. Використання реанімаційного устаткування в пацієнта, що знаходиться в безнадійному стані, є:

A. реалізацією принципу “боротьби за людське життя до кінця”

B. засобом евтаназії   

C. недоцільною витратою коштів

D. відсутністю в лікаря морального почуття й етичної культури

E. обов’язковим при наявності в пацієнта страхового поліса

 35. У якому випадку згода пацієнта на проведення медичного втручання повинна враховуватися?

A. у відношенні осіб, що страждають серйозним психічним розладом

B. у відношенні неповнолітньої особи до 15 років

C. у відношенні недієздатної дорослої людини

D. в екстренних випадках

E. у відношенні осіб без документів

 36. Евтаназія в Україні:

A. дозволена в особливих випадках

B. заборонена

C. дозволена тільки пасивна евтаназія

D. заборонено активну евтаназію

E. заборонено пасивну евтаназію

 37. Що доцільно врахувати, коли неможливо одержати інформованої згоди тяжкохворого?

A. головний інтерес хворого – вижити

B. поради адвоката потерпілого

C. консультації вузьких фахівців

D. поради рідних потерпілого

E. власні моральні принципи

 38. Надання відомостей, що складають лікарську таємницю, без згоди пацієнта допускається у всіх випадках, окрім:

A. запиту органів дізнання і прокуратури в зв’язку з проведенням розслідування або судовим розглядом

B. при погрозі поширення інфекційних захворювань, масових отруєнь і уражень

C. при наявності в пацієнта ВІЛ-інфекції

D. у випадку надання допомоги неповнолітньому

E. для обстеження і лікування пацієнта, не здатного через свій стан висловити свою волю.

 39. Лікар одержав інформацію від пацієнта в несвідомому стані і повідомив її родичам. Чи правильно він вчинив?

A. Ні, це відноситься до лікарської таємниці

B. У нього не було вибору

C. Він повинний був докласти про усьому зав. відділенням або головлікареві

D. Повинний був звернутися до адвоката хворого

E. Це не відноситься до лікарської таємниці

 40. Основною ознакою професійної етики лікаря є:

A. усвідомлений вибір моральних принципів і правил поведінки

B. право на особливе поводження

C. кримінальна відповідальність за недотримання професійних етичних норм

D. безумовна необхідність підкоряти особисті інтереси корпоративним

E. пріоритет інтересів медичної науки над інтересами конкретного хворого

 41. Втручання в сферу здоров’я людини може здійснюватися:

A. на підставі вільної, усвідомленої й інформованої згоди хворого

B. на підставі медичних показань

C. на підставі рідкості картини захворювання і його пізнавальної цінності

D. на підставі вимоги родичів

E. на підставі витягу фінансової вигоди

 50. З позицій діючого кримінального кодексу під поняття злочин підпадають наступні дії лікаря:

A. усе перераховане

B. зараження ВІЛ-інфекцією

C. примус до вилучення органів або тканин людини для трансплантації

D. ненадання допомоги хворому

E. навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю

 51. Надання медичної допомоги, спостереження й ізоляція без згоди громадян допускається за винятком:

A. неповнолітніх

B. осіб, що страждають захворюваннями, що представляють небезпеку для навколишніх

C. осіб, що страждають важкими психічними розладами,

D. осіб, що зробила суспільно небезпечні злочини

E. для усіх без винятку

 52. Визначальним фактором у формуванні сучасних медичних критеріїв смерті людини є:

A. морально-світоглядне розуміння сутності людини

B. розвиток медичної техніки і потреби трансплантаційної медицини

C. економічні умови

D. повага честі і достоїнства людини

E. нічого з перерахованого

 53. В Україні трансплантація може проводитися без згоди донора, якщо донор:

A. померла людина, причому ні він, ні його родичі не протестували проти використання його органів

B. громадянин іноземної держави

C. громадянин країни, що знаходиться в стані війни з Україною

D. психічно неповноцінний

E. особливо небезпечний злочинець, засуджений на довічне ув’язнення

 54. Чим є клон?

A. Точною копією донора

B. Точною копією матері

C. Точною копією реципієнта

D. Точною копією батька

E. Штучний організм

 55. Що таке інформована згода:

A. спосіб захисту права на вибір

B. одержання повної інформації

C. інформування родичів за згодою пацієнта

D. інформування пацієнта про його хворобу

E. спосіб поліпшити відносини з пацієнтом

 56. Кому в першу чергу повинна надаватися невідкладна медична допомога:

A. пацієнтові з гострим болем

B. родичеві

C. депутатові

D. учасникові Великої вітчизняної війни

E. громадянинові України

 57. В Україні евтаназія:

A. не застосовується

B. застосовується, як виключення, за згодою пацієнта

C. застосовується в особливих випадках

D. застосовується з дозволу лікуючого лікаря

E. застосовується в особливих лікувальних установах

 58. Право лікаря на приховання інформації від безнадійного хворого не може бути універсальним через існування:

A. по всіх перерахованих причинах

B. моральної заповіді “не давати хибних свідчень”

C. розмаїтості психоемоційних характеристик особистості

D. розходжень у світоглядних уявленнях людей

E. юридичного положення про інформовану згоду

 59. У випадку несприятливого прогнозу розвитку захворювання інформація про це:

A. у делікатній формі повідомляється пацієнтові на його прохання

B. не повідомляється пацієнтові

C. повідомляється родичам

D. повідомляється адвокатові пацієнта

E. повідомляється за місцем роботи пацієнта

 60. Відповідно до законодавства України евтаназія:

A. дозволена в лікувальних установах державної системи охорони здоров’я

B. дозволена в лікувальних установах приватної системи охорони здоров’я

C. заборонена у всіх лікувальних установах

D. дозволена тільки при наявності спеціальної ліцензії

E. дозволена в спеціалізованих установах.

 61. Вірогідно встановлено, що деякі важкохворі пацієнти після оголошення діагнозу закінчують життя самогубством. Яка тактика краща в такій ситуації?

A. залежить від характерологічних особливостей пацієнта

B. нічого не повідомляти

C. поговорити з родичами

D. повідомити діагноз у термінальній стадії захворювання

E. повідомити діагноз головлікареві

 62. Поняття “інформована згода” містить у собі все, крім:

A. інформації про мету передбачуваного втручання

B. інформації про характер передбачуваного втручання

C. інформації про можливі негативні наслідки

D. інформації про зв’язаний із утручанням ризику

E. інформації про безсумнівний пріоритет користі втручання в порівнянні з можливим ризиком

 63. У яких випадках лікування можна проводити без згоди хворого?

A. відсутність альтернативних випадків лікування

B. очікуються успішний результат лікування

C. у місцях позбавлення волі

D. в екстрених випадках

E. у неповнолітніх

 

Робота 4: Ознайомитися із ст.52 „Основ законодавства України про охорону здоров’я”, статтями Конституції України, скласти порівняльну таблицю.

З А К О Н  У К Р А Ї Н И
Основи законодавства України про охорону здоров’я
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19 )
 { Вводиться в дію Постановою ВР    N 2802-XII ( 2802-12 ) від 19.11.92, ВВР, 1993, N 4, ст.20 }

(ВИТЯГ)

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового  способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров’я  визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних  сил, високої працездатності і довголітнього активного  життя  громадян, усунення  факторів,  що  шкідливо  впливають  на   їх здоров’я, попередження  і  зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Стаття 52. Надання медичної допомоги хворому в  критичному для життя стані

Медичні працівники зобов’язані надавати медичну допомогу у повному обсязі хворому, який знаходиться в критичному для життя стані. Така допомога може також надаватися спеціально створеними закладами охорони здоров’я, що користуються пільгами з боку держави.

Активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються в тому випадку, коли стан людини визначається як незворотня смерть. Порядок припинення таких заходів, поняття та критерії смерті визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я відповідно до сучасних міжнародних вимог.

Медичним працівникам забороняється здійснення евтаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)

(ВИТЯГ)

Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу,спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,приймає цю Конституцію – Основний Закон України.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

 

 

Програма самопідготовки студентів до заняття.

1. Медична етика у педіатричній практиці.

2. Медична етика у геріатричній практиці.

3. Особливості спілкування із вмираючими хворими.

4. Основні поняття – Життя, Вмирання, Реанімація, Смерть;

5. Погляд медицини, етики і релігії на питання життя і смерті;

6. Поняття про хоспіси

7. Що таке евтаназія. Погляд церкви на проблему евтаназії ;

8. Етична і юридична оцінка евтаназії;

9. Суб’єкти евтаназії

 

Семінарське обговорення теоретичних питань.

12³⁰-14⁰⁰ год.

 

Тестові завдання та ситуаційні задачі.

1. Використання реанімаційного устаткування у пацієнта, що перебуває в безнадійному стані, є:

a) зловживанням терапевтичними засобами;

b) реалізацією принципу “боротьби за людське життя до кінця”;

c) ознакою низької кваліфікації фахівця;

d). відсутністю в лікаря морального почуття й етичної культури;

e) обов’язковим при наявності в пацієнта страхового поліса.

 

2. Чим ми керуємося, коли не можемо одержати інформованої згоди в екстрених випадках?

a) радимося з адвокатом потерпілого

b) проводимо консультації з вузькими фахівцями

c) головним інтересом хворого – вижити

d) порадами рідних потерпілого

e) не потрібно нічого робити

3. Введення токсичної дози лікарського препарату з метою прискорення настання смерті це:

a) активна евтаназія

b) пасивна евтаназія

c) дистаназія

d) шокотерапія

e) глибокий наркоз

4. Якщо в пацієнта з термінальною стадією СНІД розвинулася агонія, що має зробитти лікар, керуючись принципами біоетики?

a) проведе необхідні реанімаційні заходи

b) не буде проводити реанімаційні заходи

  c) не буде проводити реанімаційні заходи, тому що пацієнт повернеться в стан повільного вмирання

  d) не буде проводити реанімаційні заходи, тому що попередньо дана ситуація була обговорена з пацієнтом і письмово оформлена

e) проведе консультації з вузькими фахівцями

 

5. Хоспіс це:

a) медична установа для вмираючих хворих

b) медична установа для невиліковних хворих

c) медична установа санаторно-курортного типу

d) поліклінічне відділення

e) денний стаціонар

6. Важкохворий пацієнт, який протягом тривалого часу страждає від онкологічної патології, протягом 2-х років щоденно отримує наркотичне знеболення, перебуває вдома, постійно скаржиться на нестерпний біль та говорить про суїцид. В момент, коли не було доглядальниці, вирішує скоїти самогубство шляхом передозування ліків. Повернувшись доглядальниця негайно викликала швидку. Пацієнта було реанімовано в лікарні де він продовжив лікування. Та через деякий час родичі погодились на евтаназію. Як Ви оцінюєте дану ситуацію.

7. У вагітної жінки було виявлено патологію не сумісну з вагітністю. Рекомендовано штучне переривання вагітності. Родичі та чоловік вагітної за переривання вагітності. Жінка вирішує зберегти дитину ціною власного життя. Як ви оцінюєте дане рішення?

 

Самостійна робота студентів. Перевіряється рівень знань студентів, які попередньо не дали відповіді на запитання тест-контролю Moodle

-14⁰⁰-15⁰⁰ (1 год.).

 

Студент повинен знати:

1. Правові й біоетичні основи законодавства про вмирання, реанімацію і смерть людини.

2. Поняття про пасивну і активну евтаназію.

3. Поняття про паліативну медицину.

4. Поняття про хоспіси.

5. Погляд церкви, етики, науки на питання смерті, евтаназії.

 

Студент повинен вміти:

1. Дати визначення понять «смерть», «реанімація», «евтаназія».

2. Охарактеризувати форми організації хосписів: хоспіс- лікарня, домашній хоспіс, мобільний хоспіс, або хоспіс- амбуланс, і змішаний тип хоспіса.

3. Назвати етичні й соціальні заповіді хоспіса.

 

Еталони відповідей на тести і ситуаційні задачі:

1 – b.

2 – c.

3 – a.

4 – a.

5 – a.

6. Згідно християнської позиції хворий вчинив смертний гріх заподіявши самогубство. Родичі та реаніматологи виконали свій християнський та громадянський обов’язок врятувавши хворого. Проте кінцеве рішення про евтаназію було невірним, адже: продовжено акт самогубства руками лікарів, до чого долучились родичі, пацієнт самовільно обірвав своє життя чим підтвердив свій гріх.

7. Остаточне рішення про переривання чи збереження вагітності належить жінці.

 

Джерела інформації.

Основні:

1. Біоетика / Переклад з італійської В.Й. Шовкун: Підручник.-          Львів: Видавництво ЛОБФ “Медицина і право“ , 2007, 672с.

2. Основи діяльності етичних комісій / за ред. Корнацького В.М., Талаєвої Т.В., Київ, 2007, 92.

3. Біоетика /за ред. Степанюк А.В., Герц І.І. Тернопіль, 2001., с. 63-73.

4. Запорожан В. М. Біоетика : підручник / В. М. Запорожан, М. Л. Аря­єв. — К.: Здоров’я, 2005. — 288 с

5. Лукас Лукас Рамон. Біоетика для кожного. – Львів: Свічадо, 2007. – с. 176.

6. Дан Г. П. Етика для лікарів ,медсестер і пацієнтів/пер. Т. Різун. – Львів: Свічадо, 2008. – 200 с.

7. Арнальдо Панграцці. Мозаїка милосердя/пер. Мар’ян Кузьмінський. – Львів, 2008

8. Дан Г. П. Етика для лікарів ,медсестер і пацієнтів/пер. Т. Різун. – Львів: Свічадо, 2008. – 200 с.

 

Додаткові:

1. Бобров О.Е., Сластенко Е.Ф. Проблема жизни и смерти. Эвтаназия: убийство или милосердие? // Новости медицины и фармации. – 2004. – № 19-20 (159 – 160).

2.Матеріали III-го Архиєпархіального Собору Львівської Архиєпархії

Української Греко-Католицької Церкви “Ісус Христос – джерело відродження українського народу” Львів-Рудно Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа.

 

 

 Методичну вказівку склала : асист. О. Ю. Бідованець 

 

Затверджено на засіданні кафедри

30 травня 2013р., протокол № 11