Штучне вигодовування немовлят. Класифікація та характеристика молочних сумішей для штучного вигодовування немовлят. Гарантійне коров’яче молоко. Техніка штучного вигодовування і критерії оцінки його ефективності. Прикорм і корекція харчування при штучному вигодовуванні. Добова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах та калоріях при штучному вигодовуванні

Штучне вигодовування немовлят. Класифікація та характеристика молочних сумішей для штучного вигодовування немовлят. Гарантійне коров’яче молоко. Техніка штучного вигодовування і критерії оцінки його ефективності. Прикорм і корекція харчування при штучному вигодовуванні. Добова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах та калоріях при штучному вигодовуванні

 

Актуальність

До сьогодні не створено жодного замінника грудного молока, який можна було б назвати “наближеним до материнського”.

Штучне вигодовування — це вимушений спосіб годування, коли всі спроби годувати грудьми виявилися безрезультатними.

Штучне вигодовування – це таке харчування дитини грудного віку, при якому вона зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 20% (1/5) об’єму їжі, а основним продуктом харчування служать штучні суміші.

Штучне вигодовування немовляти – екологічна катастрофа для нього.

Немовля, позбавлене материнського молока, – це організм, трагічно позбавлений природньої їжі.

 

 Недоліки штучного вигодування:

1.Перешкоджає встановленню емоційного зв”язку між вами і малюком.
2.Сприяє частим захворюваням дитини: діарейним, респіраторним,  інфекційним.
3.Є фактор виникненння алергічних реакцій та захврювань ( екзема, бронхіальна астма).

4.Збільшує ризик розвитку хронічних  захворювань органів травлення, щелепних, стоматологічних, ортопедичних порушень.
5.Сприяє появі  в майбутньому ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу у дитини.
6.Породжує труднощі в навчанні, вихованні, інтелектуальному розвитку маляти.
7.Збільшує ризик виникнення у вас ускладнень післяпологового періоду, сприяє відновленню здатності завагітніти.
8.Підвищує ризик виникнення  у вас пухлин молочної залози та яєчників.
Перехід дітей на штучне вигодовування має бути сурово зумовлений і здійснюватися під контролем педіатра.

Причинами для штучного вигодовування у новонароджених:

зі сторони матері:

•         Відкрита форма туберкульозу з бациловиділенням;

•         Особливо  небезпечні інфекції (віспа, сибірська виразка);

•         Правець;

•         Стан декомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

•         Гострі психічні захворювання;

•         Злоякісні новоутворення

•         Медичні препарати (цитостатики, радіоактивні препарати, солі золота, літію, йоду, брому, метронідазол, сульфаніламіди, налідіксова кислота (неграм, невіграмон), нітрофурани, левоміцетин, ізоніазід, препарати спорині, наркотичні анальгетики; сібазон, фенобарбітал, саліцилати (більш ніж 1 г на добу), естрогени, амантадін.

зі сторони дитини:

•         Уроджені захворювання обміну речовин;

•         Галактоземія;

•         Фенілкетонурія;

•         Алактазія;

•         Хвороба “сеча із запахом кленового сиропу”

 Від розведень  коров’ячого молока до сучасних адаптованних сумішей 

Майже півтора століття пройшло з тих пір, як медики почали замислюватись над тим запитанням, яким чином застосовувати молоко домашніх тварин для вигодовування малюків, які залишилися без грудного молока. Коров’яче молоко спочатку  розводили водою, потім почали готувати А, Б, В суміші з відварами круп і додаванням цукру, а пізніше вершків. Для полегшення травлення чужорідного білка коров’ячого молока пробували додавати в суміші травні ферменти, соляну або лимонну кислоту. Починаючи з 40-х років ХХ століття,в дитячу дієтику ввійшли кисломолочні суміші — кефір, ацидофільне молоко тощо, але й вони не могли повністю вирішити цю складну проблему. І тільки в міру подальшого розвитку наукових знань у галузі фізіології дитини та її харчування, а також з появою нових методів аналізу та технолгій харчової промисловості були створені суміші,  максимально наближені за складом всіх харчових компонентів і ряду властивостей до грудного молока

 

У чому різниця між жіночим і коров’ячим молоком?

Не дарма народна мудрість говорить: “Жіноче молоко створила природа для дитини, а коров’яче для теляти». Між цими двома видами молока існують великі відмінності за складом усіх поживних речовин: у коров’ячому молоці в 3 рази більше білка і майже в стільки ж разів мінеральних солей  за рахунок надмірної кількості калію, кальцію, натрію, фосфору, хлору. Разом з тим у ньому мало вуглеводів (молочного цукру — лактози), найважливіших незамінних жирних кислот і цілої низки вітамінів ( А, D, C, Е),  а також дуже великої кількості сірковмісної кислоти — таурину, заліза та інших необхідних компонентів. Воно також не міститьь властивх жіночому молоку біолгічно активних і захисних факторів.

Як змінюють склад коров’ячого молока для адаптованих молочних сумішей?

Гарантійне молоко – це коров’яче  молоко, яке відповідає наступним вимогам:

•         Містить не менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

•         Має кислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

•         Дає не менше 85 г/л сухого залишку;

•         Не містить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

•         Загальна кількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

•         Титр кишкової палички 1:10;

Застосовується для приготування дитячих молочних сумішей

Еталоном поживної цінності й збалансованності всіх харчових речовин для адаптованих молочних сумішей є жіноче молоко. 

Для адаптації, тобто наближення складу коров’ячого молока до жіночого, неохідно модифікувати всі складові його харчові компоненти: білки, жири , вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі й деякі мікроелементи.  Це здійснюється за суворо визначеними  технологіями на спеціалізованих підприємствах для випуску продуктів дитячого харчування по дотриманнні всіх  гігієнічних вимог, які ставляться до продуктів дитячого харчування. Напрямки вдосконалення складу замінників грудного молока

Основним підходом до створення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу коров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;

• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;

• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;

• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;

• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

Адаптація білкового компоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – з 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до 1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до рівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер на ринку України є суміші, де рівень білка знижений до 1,2-1,3 г/100 мл.
Адаптація білкового компоненту дозволяє усунути несприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення недозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та травного тракту немовляти. Технологія адаптації білка коров’ячого молока здійснюється, головним чином, шляхом уведення до складу суміші сироваткових білків, які представлені в основному незамінними амінокислотами, що переважають у грудному молоці та є дуже важливими для будування тканин дитячого організму, який росте. Саме тому співвідношення сироваткового білку та казеїну в сумішах приводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це співвідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних амінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст триптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його засвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки утворюють у шлунку дитини більш ніжний та легше засвоюваний згусток, ніж казеїн, який переважає у цільному коров’ячому молоці. 
До складу більшості замінників грудного молока додатково вводять таурин(вільну амінокислоту, що містить сірку), який присутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у коров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа незамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, особливо тих, що народилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин мозку, сітківки очей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні функції організму (фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку. 
В останні роки до складу багатьох замінників грудного молока стали вводитинуклеотиди (пурини та піримідини), які містяться у значній кількості в молоці матері. Ці азотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності всіх клітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, внутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним джерелом енергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період максимальної недозрілості організму нуклеотиди сприяють становленню та дозріванню шлунково-кишкового тракту й імунної системи дитини; чинять пребіотичну дію на формування кишкового нормобіозу; при пошкодженні слизової оболонки кишечника різними патогенами (включаючи радіоактивні речовини) стимулюють регенеративні процеси. 
Адаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру однією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 (ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо низький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є соняшникова, кукурудзяна, пальмова та сафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий жир. Комплекс рослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, співвідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від 7:1 до 9:1). Важливість цього зумовлена тим, що лінолева та ліноленова жирні кислоти в організмі є попередниками довголанцюгових поліненасичених жирних кислот (ДЛПНЖК) – арахідонової, ейкозопентаєнової, докозогексаєнової, які відіграють особливу роль у дозріванні та функціонуванні ЦНС плоду та дитини грудного віку, а також у формуванні їх імунного захисту. 
Із метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, а також його метаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять невеликі кількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та дигліцериди) і L-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних кислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються β-окисленню. 
Адаптація вуглеводного компоненту. Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів з 4,8 г/100 мл у коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, як у жіночому молоці. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза грудного молока, яка має важливе фізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним субстратом, але й містить у своїй структурі олігосахариди (галактоолігосахариди), які цілеспрямовано впливають на формування нормобіоценозу в товстому кишечнику (мають біфідогенну дію), сприяє всмоктуванню кальцію, нормалізує рівень рН у товстому кишечнику. 
Вміст лактози у коров’ячому молоці значно нижчий, ніж у грудному, і вона має менш виражену біфідогенну дію. У сумішах для змішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в комплексі з нею) використовуються інші природні вуглеводи – декстринмальтоза (мальтодекстрин), солодовий екстракт, глюкозний сироп, сахароза, кукурудзяна та інші види патоки, що містять переважно декстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного компоненту адаптованих сумішей є введення до їх складу пребіотиків (спеціально підібраних композицій фрукто- та галактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш виражено відтворюють біфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним шляхом підвищити вміст корисної мікрофлори кишок у дітей, а також покращити біодоступність харчових речовин (зокрема кальцію), перебіг процесів обміну речовин, резистентність організму до інфекційних захворювань. 
Крім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку України присутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі мікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на становлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці суміші можуть бути прісними (до їх складу входять біфідобактерії) та кисломолочними. Останні є більш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей підвищена за рахунок кисломолочного бродіння, під час якого продукт набуває пробіотичних властивостей. Прісні суміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – другого.
Адаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів у коров’ячому молоці нижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати деяких вітамінів відбуваються під час технологічного процесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі замінники грудного молока містять збалансований комплекс усіх водо- та жиророзчинних вітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року життя. 
Враховуючи значну роль вітаміноподібних речовин для організму, що росте, склад багатьох сумішей збагачують холіном та інозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових волокон, формуванні тканин мозку, утворенні біологічно активних сполук. 
Адаптація мінерального компоненту. Сучасні адаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та мікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та збалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня кальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і фосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію дитиною. 
Для профілактики залізодефіцитної анемії суміш повинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для поліпшення його засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне співвідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація сумішей залежно від віку дитини

На даний час існує декілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Таблиця. Тип замінника жіночого молока залежно від віку дитини

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом максимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх високу солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. Осмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у межах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

«Послідуючі» суміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У них вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна енергетична цінність. 
Особливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 мл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може призвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них не завжди передбачене. 
«Стандартні» суміші, які використовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений хімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть переважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку казеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її перетравлення та засвоєння. 
Особливу групу становлять

 

 спеціалізовані «нестандартні» суміші, які призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають малу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані молочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні переважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу жирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний компонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, вуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах зниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами сумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин. 

Вигодовування при функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш адекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;

• ступінь адаптованості суміші;

• функціональні можливості травного тракту;

• соціально-економічні умови сім’ї.

Причиною багатьох проблем, пов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у більшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – різноманітні комбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних порушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових дітей, так і у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення ФП зумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому віці, зокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, регуляції проникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування цих станів можливе лише за умов застосування в комплексній терапії дієтологічної корекції.
Зригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового вмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП травного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 місяців. 
Найчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);

• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

Терапія синдрому зригування передбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини виникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; позиційну терапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем як під час годування, так і в ліжку (протягом усієї доби). 
У дітей зі зригуванням, які знаходяться на природному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового виробництва, 1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши його із невеликою кількістю зцідженого грудного молока. 
При штучному вигодовуванні доцільне використання у раціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних сумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей підвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – частіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, відповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії (2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до потреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
У лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль відіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування казеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної кислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає регургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
Зменшення загального вмісту жиру та включення до складу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при дисфункціональних порушеннях травного тракту.
AR-суміші слід застосовувати на окремому етапі лікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко виражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень; 
– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати дітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію. 
Крім того, можливе додавання AR-суміші до грудного молока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл перед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість його застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який спостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому становить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід перевести на звичайний замінник грудного молока. 
Кишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не менше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш ніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають кульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. Вечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок. 
Кишкові кольки зустрічаються досить часто (у 20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими причинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;

• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;

• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

Кишкові кольки частіше спостерігаються у дітей грудного віку, які знаходяться на штучному вигодовуванні. Саме тому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні дитини грудне молоко.
При природному вигодовуванні із раціону матері слід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко інших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із високою сенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному газоутворенню в кишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини (особливо при проведенні вільного грудного вигодовування).
При штучному вигодовуванні одним із основних способів дієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику кишечника. Такими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики (лакто-лактулозу, полісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та фруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
Ці суміші можуть бути використані як основне харчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою сумішшю, яка відповідає віку дитини.
Функціональна затримка калу та закрепи – даний вид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого року життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму вивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. Характеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і більше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або фрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;

• інфекційний (після перенесеної інфекції);

• запальний;

• психогенний;

• токсичний;

• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);

• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);

• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

Лікування функціональних закрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне лікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. Принципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя є:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;

• збагачення раціону харчовими волокнами;

• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

У разі природного вигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити кількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють підвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені та пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та дитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування. 
Крім того, закрепи у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової алергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з високим алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які частіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової групи. 
При змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні дитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну функцію кишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це суміші, які мають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії – біфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, тобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність однієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику дитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є специфічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму складі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у дітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та середньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – стимулюють моторну активність товстої кишки. 
Слід зазначити, що ефективність деяких з цих сумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу входять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона забезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних мил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
У разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків коров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі високогідролізованого білку. 
При недостатній ефективності вжитих заходів та відсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих молочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі суміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева. 
Усі ці продукти можуть бути призначені як у повній добовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного годування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі вони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення стійкого терапевтичного ефекту. 
Останніми роками як за кордоном, так і в Україні, спостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість різних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – це не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються відмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна кратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). В основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються порушеннями процесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені ензимопатії або неспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, гістамінолібератори, які містяться у продуктах харчування. Проте слід зазначити, що в деяких випадках непереносимість їжі може виникати внаслідок імунологічних реакцій. 
Досить часто у клінічній практиці має місце дефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – фермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена або набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може спостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній недостатності, після перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо ротавірусної, на фоні харчової непереносимості (целіакія, непереносимість білків коров’ячого молока), тривалого лікування антибіотиками з приводу різних захворювань тощо. 
Лікувальне харчування дітей з дисахаридазною мальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або часткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) виключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же час використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого співвідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та його фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична корекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при хронічній діареї.
При лактазній недостатності для годування слід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає появи клінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня вуглеводів у калі. Виключення лактози з раціону харчування потребують також хворі на галактоземію.
У випадку алактазії безлактозна дієта призначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та молочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими лікувальними сумішами.
При гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням індивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці суміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку в основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та енергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока у дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості педіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при різних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції різної етіології.
Слід пам’ятати, що термін уведення продуктів харчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише лікар. 
Критеріями адекватності вигодовування дітей є показники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться лікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному медичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси тіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, маніпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне опанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку. 

 Яку молочну суміш вибрати для малюка?

. Купуючи молочну суміш, уважно вивчіть надписи на етикетці, де вказані всі необхідні дані: вік дітей, для яких рекомендується суміш, склад всіх основних компонентів і калорійність, спосіб приготування, термін зберігання тощо.
Серед сухих молочних сумішей вітчизняного виробництва є продукти, які рекомендують для дітей віком від народження до 12 міясців, а також від народження до 3 місяців і для дітей віком від народження до 3 місяців  і для дітей від 3 до 12 місяців.

Сухі молочні суміші закордонного вироництва поділяються за віковим призначенням і ступінню адаптації на високоадаптовані молочні суміші  з народженння   “базисні”,  та адаптовані “наступні”  – з шестимісячного віку.  Зазвичай поряд з назвою цих сумішей стоїть цифра 2.
“Базисні” суміші, як правило, найбільш наближені за складом до грудного молока, вони місять сироваткові білки у співвідношенні з казеїном 60:40%, збагачені таурином, карнітином та іншими добавками.
“Наступні” суміші відрізняються від “базисних” більшою кількістю білка і калорійністю.

Білок у них менше модифікований або й зовсім не змінений, тобто містить більше казеїну, вуглеводний компонент складається з мальтодексьтирину, цукрози, добавки крохмалю. Жировий, вітаміний і мінеральний склад такий, як і в “базисних” сумішах.

 Випускаються також “нестандартні” адаптовані молочні суміші для недоношених дітей і дітей доношених, які народилися з малою масою тіла. Склад цих сумішей  розрахований на стимуляцію темпів росту і збільшення маси тіла. 

Поряд з вказаними адаптованими молочними сумішами випускається ціла низка спеціалізованих сумішей лікувально-профілактичного призначення: безлактозні суміші для дітей із непереносимістю молочного цукру (лактози), суміші на основі білка  сої для дітей з алергією на коров’яче молоко, а також легкозасвоюванні гіпоалергічні суміші з розщепеленим білком для дітей із різними важкими виснажуючими захворюваннями, в тому числі з тяжкими формами алергії.

Базисні (стандартні) формули –

 

–        це адаптовані за всіма харчовими компонентами сухі молочні суміші, максимально наближені до грудного молока за харчовою, біологічною цінністю та осмолярністю. Вони містять всі необхідні харчові додатки (таурин, L-карнітин, лецитин тощо), які мають особливо важливе значення для розвитку дитини від 0 до 12 місяців.

Стартові (початкові) формули від 0 до 6 місяців:

   

«Початкові» суміші, № «1», за складом максимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх високу солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. Осмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у межах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

Наступні формули:

     

•         – це суміші, які рекомендуються дітям старше 6 міс;

•         Це частково адаптовані суміші, що готуються без додавання білків та молочної сироватки. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж базисних,крім лактози вони містять сахарозу і крохмал.

Спеціальні (лікувальні) суміші:

      

•         – це суміші, які не містять лактози, соєвого білка, мають антирефлюксну дію  тощо)

 

 

Всі сучасні адаптовані молочні  суміші закордонного  виробництва є інстантними, тобто готуються швидко, без кип’ятіння перед вживанням. Це має важливе значення для збереження вітамінів у продуктах.

Принципи штучного вигодовування:

•         Ретельне і точне виконання техніки приготування сумішей;

•        

•         Перехід дитини на штучне вигодовування не повинен бути занадто швидким;

•         Режим харчування залишається вільним ( у дітей до введення прикорму 6-7 разів на добу, після введення прикорму – 5 разів на добу);

•         прикорм слід давати з ложечки;

•         Введення прикорму  дітям, які знаходяться на штучному вигодовуванні високоадаптованими сумішами, не відрізняється від аналогічних в дітей з грудним вигодовуванням

Розрахунки об’єму їжі для дітей перших 10 днів життя:

•         70 або 80 х n, де n– день життя новонародженого (формула Тура або Фінкельштейна);

•         2% маси тіла при народженні х n, де

   n– день життя дитини (формула Зайцевої);

Розрахунки об’єму їжі для дітей старших10 днів життя:

•         Калорійний метод:

    Фізіологічна потреба дитини в енергії

в 1 кварталі складає 125 ккал/кг маси тіла на добу;

в 2 кварталі – 120 ккал/кг,

в 3 кварталі – 115 ккал/кг,

в 4 кварталі – 110 ккал/кг .

 При цьому орієнтовна енергетична цінність більшості адаптованих молочних сумішей складає 670-680 ккал/л.

•         Об’ємний метод:

•         Від 10 днів до 2-х міс – 1/5 маси тіла;

•         Від 2 до 4 міс – 1/6 маси тіла;

•         Від 4 до 6 міс – 1/7 маси тіла;

•         Від 6 міс до року –  1000 мл (1/8-1/9 маси тіла).

Потреба дитини першого року життя в харчових інградієнтах  на 1 кг маси тіла при штучному вигодовуванні:

Адаптована суміш:

0 – 6 міс – білки 3,0 г; жири – 6,5-6,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс – білки – 3,5 г; жири – 5,5-5,0 г;

        вуглеводи – 12-14 г;

Неадаптована суміш:

0 – 6 міс – білки 4 г; жири – 5,5-5,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс  – білки – 3,5-4,0г; жири – 5,5 г; вуглеводи – 13г.

Найчастіші помилки при штучному вигодовуванні

•         Часта зміна суміші;

•         Поспішна зміна суміші при незначних змінах випорожнень дитини;

•         Наполегливе годування однією сумішшю навіть при відсутності достатньої прибавки у масі тіла;

•         Ігнорування індивідуальними особливостями травної системи дитини

Правила штучного вигодовування

•         1. Періодично проводити розрахунок необхідної кількості  їжї,  виходячи  із   середніх потреб у білках, жирах, вуглеводах і калоріях на масу тіла

•         2. добова кількість їжі по об`єму не повинна перевищувати один літр

•        

•         3. співвідношення між білками, жирами і вуглеводами  1:1.5:4,  а  кількість  калорій  на  5%  більше  ніж  при  природньому вигодовуванні

•         4. Дитина повинна отримувати тільки одну суміш, не можна часто міняти  суміші,  заміна допустима  при  поганому набиранні маси протягом двох тижнів

•         5. Суміші завжди давати стерильними і підігрітими до 35-40` С

Вимоги до штучного вигодовування

•         1. Порцію їжі на одне годування потрібно підігріти до температури 40 – 42 ° С і потім вилити в стерильну пляшечку . Підігрівати слід лише таку кількість суміші, яка потрібна для даного годування

•         2. Соски після кожного годування слід промити водою і прокип’ятити. Отвір у сосці має бути невеликим, щоб порцію суміші дитина висмоктувала за 10 – 15 хв.

•        

•         3. Годувати дитину треба, тримаючи її на колінах;

•         4. Пляшечку з сумішшю тримати в такому положенні, щоб шийка пляшки весь час була заповнена молоком.

•         5. Тривалість зберігання приготованої сіміші при кімнатній температурі – 2 год, в холодильнику – 24 год.

Правила введення прикормів

•         Починати вводити тільки здоровим дітям

•         Суворо дотримуватись методів тренування або щадіння:

•         Об`єм нових страв нарощують поступово і кожен день і доводять до необхідного об`єму на протязі 10-14 днів.

•         Наступний прикорм (або корективні додатки) вводять коли дитина звикла  до поперед-нього (через 1 місяць).

•          Прикорм дають перед молочною їжею в одне і те ж годування до повної  адаптації і витіснення суміші в цілому годуванні.

•          Перше і останнє годування залишають без прикормів і корективних додатків.

Критерії оцінки ефективності штучного вигодовування:

•         Загальний стан дитини: характеристика здоров’я, емоційного стану;

•         Розвиток статичних і локомоторних  функцій;

•         Стан шкірних покривів і слизових оболонок;

•         Розвиток підшкірної жирової основи;

•         Тургор тканин;

•         Стан м’язової та кісткової систем;

•         Функціональний стан органів травлення,  інших внутрішніх органів;

•         Динаміка росту;

•         Динаміка маси тіла;

•        

•         Захворюваність;

•         Лабораторні показники: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, результати копрологічних обстежень, загальний аналіз сечі.

 

 

Штучне вигодовування — це вимушений спосіб годування, коли всі спроби годувати грудьми виявилися безрезультатними.

Штучне вигодовування – це таке харчування дитини грудного віку, при якому вона зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 20% (1/5) об’єму їжі, а основним продуктом харчування служать штучні суміші.

Штучне вигодовування немовляти – екологічна катастрофа для нього.

Немовля, позбавлене материнського молока, – це організм, трагічно позбавлений природньої їжі.

 

 Недоліки штучного вигодування:

1.Перешкоджає встановленню емоційного зв”язку між вами і малюком.
2.Сприяє частим захворюваням дитини: діарейним, респіраторним,  інфекційним.
3.Є фактор виникненння алергічних реакцій та захврювань ( екзема, бронхіальна астма).

4.Збільшує ризик розвитку хронічних  захворювань органів травлення, щелепних, стоматологічних, ортопедичних порушень.
5.Сприяє появі  в майбутньому ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу у дитини.
6.Породжує труднощі в навчанні, вихованні, інтелектуальному розвитку маляти.
7.Збільшує ризик виникнення у вас ускладнень післяпологового періоду, сприяє відновленню здатності завагітніти.
8.Підвищує ризик виникнення  у вас пухлин молочної залози та яєчників.
Перехід дітей на штучне вигодовування має бути сурово зумовлений і здійснюватися під контролем педіатра.

Причинами для штучного вигодовування у новонароджених:

зі сторони матері:

•         Відкрита форма туберкульозу з бациловиділенням;

•         Особливо  небезпечні інфекції (віспа, сибірська виразка);

•         Правець;

•         Стан декомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

•         Гострі психічні захворювання;

•         Злоякісні новоутворення

•         Медичні препарати (цитостатики, радіоактивні препарати, солі золота, літію, йоду, брому, метронідазол, сульфаніламіди, налідіксова кислота (неграм, невіграмон), нітрофурани, левоміцетин, ізоніазід, препарати спорині, наркотичні анальгетики; сібазон, фенобарбітал, саліцилати (більш ніж 1 г на добу), естрогени, амантадін.

зі сторони дитини:

•         Уроджені захворювання обміну речовин;

•         Галактоземія;

•         Фенілкетонурія;

•         Алактазія;

•         Хвороба “сеча із запахом кленового сиропу”

 Від розведень  коров’ячого молока до сучасних адаптованних сумішей 

Майже півтора століття пройшло з тих пір, як медики почали замислюватись над тим запитанням, яким чином застосовувати молоко домашніх тварин для вигодовування малюків, які залишилися без грудного молока. Коров’яче молоко спочатку  розводили водою, потім почали готувати А, Б, В суміші з відварами круп і додаванням цукру, а пізніше вершків. Для полегшення травлення чужорідного білка коров’ячого молока пробували додавати в суміші травні ферменти, соляну або лимонну кислоту. Починаючи з 40-х років ХХ століття,в дитячу дієтику ввійшли кисломолочні суміші — кефір, ацидофільне молоко тощо, але й вони не могли повністю вирішити цю складну проблему. І тільки в міру подальшого розвитку наукових знань у галузі фізіології дитини та її харчування, а також з появою нових методів аналізу та технолгій харчової промисловості були створені суміші,  максимально наближені за складом всіх харчових компонентів і ряду властивостей до грудного молока

 

У чому різниця між жіночим і коров’ячим молоком?

Не дарма народна мудрість говорить: “Жіноче молоко створила природа для дитини, а коров’яче для теляти». Між цими двома видами молока існують великі відмінності за складом усіх поживних речовин: у коров’ячому молоці в 3 рази більше білка і майже в стільки ж разів мінеральних солей  за рахунок надмірної кількості калію, кальцію, натрію, фосфору, хлору. Разом з тим у ньому мало вуглеводів (молочного цукру — лактози), найважливіших незамінних жирних кислот і цілої низки вітамінів ( А, D, C, Е),  а також дуже великої кількості сірковмісної кислоти — таурину, заліза та інших необхідних компонентів. Воно також не міститьь властивх жіночому молоку біолгічно активних і захисних факторів.

Як змінюють склад коров’ячого молока для адаптованих молочних сумішей?

Гарантійне молоко – це коров’яче  молоко, яке відповідає наступним вимогам:

•         Містить не менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

•         Має кислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

•         Дає не менше 85 г/л сухого залишку;

•         Не містить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

•         Загальна кількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

•         Титр кишкової палички 1:10;

Застосовується для приготування дитячих молочних сумішей

Еталоном поживної цінності й збалансованності всіх харчових речовин для адаптованих молочних сумішей є жіноче молоко. 

Для адаптації, тобто наближення складу коров’ячого молока до жіночого, неохідно модифікувати всі складові його харчові компоненти: білки, жири , вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі й деякі мікроелементи.  Це здійснюється за суворо визначеними  технологіями на спеціалізованих підприємствах для випуску продуктів дитячого харчування по дотриманнні всіх  гігієнічних вимог, які ставляться до продуктів дитячого харчування. Напрямки вдосконалення складу замінників грудного молока

Основним підходом до створення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу коров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;

• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;

• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;

• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;

• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

Адаптація білкового компоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – з 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до 1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до рівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер на ринку України є суміші, де рівень білка знижений до 1,2-1,3 г/100 мл.
Адаптація білкового компоненту дозволяє усунути несприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення недозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та травного тракту немовляти. Технологія адаптації білка коров’ячого молока здійснюється, головним чином, шляхом уведення до складу суміші сироваткових білків, які представлені в основному незамінними амінокислотами, що переважають у грудному молоці та є дуже важливими для будування тканин дитячого організму, який росте. Саме тому співвідношення сироваткового білку та казеїну в сумішах приводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це співвідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних амінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст триптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його засвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки утворюють у шлунку дитини більш ніжний та легше засвоюваний згусток, ніж казеїн, який переважає у цільному коров’ячому молоці. 
До складу більшості замінників грудного молока додатково вводять таурин(вільну амінокислоту, що містить сірку), який присутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у коров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа незамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, особливо тих, що народилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин мозку, сітківки очей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні функції організму (фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку. 
В останні роки до складу багатьох замінників грудного молока стали вводитинуклеотиди (пурини та піримідини), які містяться у значній кількості в молоці матері. Ці азотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності всіх клітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, внутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним джерелом енергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період максимальної недозрілості організму нуклеотиди сприяють становленню та дозріванню шлунково-кишкового тракту й імунної системи дитини; чинять пребіотичну дію на формування кишкового нормобіозу; при пошкодженні слизової оболонки кишечника різними патогенами (включаючи радіоактивні речовини) стимулюють регенеративні процеси. 
Адаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру однією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 (ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо низький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є соняшникова, кукурудзяна, пальмова та сафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий жир. Комплекс рослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, співвідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від 7:1 до 9:1). Важливість цього зумовлена тим, що лінолева та ліноленова жирні кислоти в організмі є попередниками довголанцюгових поліненасичених жирних кислот (ДЛПНЖК) – арахідонової, ейкозопентаєнової, докозогексаєнової, які відіграють особливу роль у дозріванні та функціонуванні ЦНС плоду та дитини грудного віку, а також у формуванні їх імунного захисту. 
Із метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, а також його метаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять невеликі кількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та дигліцериди) і L-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних кислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються β-окисленню. 
Адаптація вуглеводного компоненту. Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів з 4,8 г/100 мл у коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, як у жіночому молоці. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза грудного молока, яка має важливе фізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним субстратом, але й містить у своїй структурі олігосахариди (галактоолігосахариди), які цілеспрямовано впливають на формування нормобіоценозу в товстому кишечнику (мають біфідогенну дію), сприяє всмоктуванню кальцію, нормалізує рівень рН у товстому кишечнику. 
Вміст лактози у коров’ячому молоці значно нижчий, ніж у грудному, і вона має менш виражену біфідогенну дію. У сумішах для змішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в комплексі з нею) використовуються інші природні вуглеводи – декстринмальтоза (мальтодекстрин), солодовий екстракт, глюкозний сироп, сахароза, кукурудзяна та інші види патоки, що містять переважно декстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного компоненту адаптованих сумішей є введення до їх складу пребіотиків (спеціально підібраних композицій фрукто- та галактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш виражено відтворюють біфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним шляхом підвищити вміст корисної мікрофлори кишок у дітей, а також покращити біодоступність харчових речовин (зокрема кальцію), перебіг процесів обміну речовин, резистентність організму до інфекційних захворювань. 
Крім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку України присутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі мікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на становлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці суміші можуть бути прісними (до їх складу входять біфідобактерії) та кисломолочними. Останні є більш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей підвищена за рахунок кисломолочного бродіння, під час якого продукт набуває пробіотичних властивостей. Прісні суміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – другого.
Адаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів у коров’ячому молоці нижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати деяких вітамінів відбуваються під час технологічного процесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі замінники грудного молока містять збалансований комплекс усіх водо- та жиророзчинних вітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року життя. 
Враховуючи значну роль вітаміноподібних речовин для організму, що росте, склад багатьох сумішей збагачують холіном та інозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових волокон, формуванні тканин мозку, утворенні біологічно активних сполук. 
Адаптація мінерального компоненту. Сучасні адаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та мікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та збалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня кальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і фосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію дитиною. 
Для профілактики залізодефіцитної анемії суміш повинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для поліпшення його засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне співвідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація сумішей залежно від віку дитини

На даний час існує декілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Таблиця. Тип замінника жіночого молока залежно від віку дитини

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом максимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх високу солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. Осмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у межах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

«Послідуючі» суміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У них вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна енергетична цінність. 
Особливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 мл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може призвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них не завжди передбачене. 
«Стандартні» суміші, які використовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений хімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть переважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку казеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її перетравлення та засвоєння. 
Особливу групу становлять

 

 спеціалізовані «нестандартні» суміші, які призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають малу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані молочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні переважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу жирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний компонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, вуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах зниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами сумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин. 

Вигодовування при функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш адекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;

• ступінь адаптованості суміші;

• функціональні можливості травного тракту;

• соціально-економічні умови сім’ї.

Причиною багатьох проблем, пов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у більшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – різноманітні комбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних порушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових дітей, так і у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення ФП зумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому віці, зокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, регуляції проникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування цих станів можливе лише за умов застосування в комплексній терапії дієтологічної корекції.
Зригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового вмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП травного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 місяців. 
Найчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);

• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

Терапія синдрому зригування передбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини виникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; позиційну терапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем як під час годування, так і в ліжку (протягом усієї доби). 
У дітей зі зригуванням, які знаходяться на природному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового виробництва, 1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши його із невеликою кількістю зцідженого грудного молока. 
При штучному вигодовуванні доцільне використання у раціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних сумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей підвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – частіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, відповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії (2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до потреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
У лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль відіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування казеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної кислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає регургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
Зменшення загального вмісту жиру та включення до складу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при дисфункціональних порушеннях травного тракту.
AR-суміші слід застосовувати на окремому етапі лікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко виражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень; 
– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати дітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію. 
Крім того, можливе додавання AR-суміші до грудного молока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл перед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість його застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який спостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому становить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід перевести на звичайний замінник грудного молока. 
Кишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не менше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш ніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають кульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. Вечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок. 
Кишкові кольки зустрічаються досить часто (у 20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими причинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;

• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;

• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

Кишкові кольки частіше спостерігаються у дітей грудного віку, які знаходяться на штучному вигодовуванні. Саме тому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні дитини грудне молоко.
При природному вигодовуванні із раціону матері слід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко інших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із високою сенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному газоутворенню в кишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини (особливо при проведенні вільного грудного вигодовування).
При штучному вигодовуванні одним із основних способів дієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику кишечника. Такими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики (лакто-лактулозу, полісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та фруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
Ці суміші можуть бути використані як основне харчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою сумішшю, яка відповідає віку дитини.
Функціональна затримка калу та закрепи – даний вид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого року життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму вивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. Характеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і більше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або фрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;

• інфекційний (після перенесеної інфекції);

• запальний;

• психогенний;

• токсичний;

• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);

• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);

• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

Лікування функціональних закрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне лікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. Принципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя є:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;

• збагачення раціону харчовими волокнами;

• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

У разі природного вигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити кількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють підвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені та пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та дитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування. 
Крім того, закрепи у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової алергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з високим алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які частіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової групи. 
При змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні дитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну функцію кишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це суміші, які мають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії – біфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, тобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність однієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику дитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є специфічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму складі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у дітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та середньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – стимулюють моторну активність товстої кишки. 
Слід зазначити, що ефективність деяких з цих сумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу входять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона забезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних мил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
У разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків коров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі високогідролізованого білку. 
При недостатній ефективності вжитих заходів та відсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих молочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі суміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева. 
Усі ці продукти можуть бути призначені як у повній добовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного годування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі вони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення стійкого терапевтичного ефекту. 
Останніми роками як за кордоном, так і в Україні, спостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість різних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – це не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються відмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна кратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). В основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються порушеннями процесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені ензимопатії або неспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, гістамінолібератори, які містяться у продуктах харчування. Проте слід зазначити, що в деяких випадках непереносимість їжі може виникати внаслідок імунологічних реакцій. 
Досить часто у клінічній практиці має місце дефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – фермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена або набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може спостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній недостатності, після перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо ротавірусної, на фоні харчової непереносимості (целіакія, непереносимість білків коров’ячого молока), тривалого лікування антибіотиками з приводу різних захворювань тощо. 
Лікувальне харчування дітей з дисахаридазною мальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або часткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) виключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же час використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого співвідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та його фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична корекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при хронічній діареї.
При лактазній недостатності для годування слід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає появи клінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня вуглеводів у калі. Виключення лактози з раціону харчування потребують також хворі на галактоземію.
У випадку алактазії безлактозна дієта призначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та молочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими лікувальними сумішами.
При гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням індивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці суміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку в основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та енергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока у дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості педіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при різних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції різної етіології.
Слід пам’ятати, що термін уведення продуктів харчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише лікар. 
Критеріями адекватності вигодовування дітей є показники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться лікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному медичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси тіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, маніпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне опанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку. 

 Яку молочну суміш вибрати для малюка?

. Купуючи молочну суміш, уважно вивчіть надписи на етикетці, де вказані всі необхідні дані: вік дітей, для яких рекомендується суміш, склад всіх основних компонентів і калорійність, спосіб приготування, термін зберігання тощо.
Серед сухих молочних сумішей вітчизняного виробництва є продукти, які рекомендують для дітей віком від народження до 12 міясців, а також від народження до 3 місяців і для дітей віком від народження до 3 місяців  і для дітей від 3 до 12 місяців.

Сухі молочні суміші закордонного вироництва поділяються за віковим призначенням і ступінню адаптації на високоадаптовані молочні суміші  з народженння   “базисні”,  та адаптовані “наступні”  – з шестимісячного віку.  Зазвичай поряд з назвою цих сумішей стоїть цифра 2.
“Базисні” суміші, як правило, найбільш наближені за складом до грудного молока, вони місять сироваткові білки у співвідношенні з казеїном 60:40%, збагачені таурином, карнітином та іншими добавками.
“Наступні” суміші відрізняються від “базисних” більшою кількістю білка і калорійністю.

Білок у них менше модифікований або й зовсім не змінений, тобто містить більше казеїну, вуглеводний компонент складається з мальтодексьтирину, цукрози, добавки крохмалю. Жировий, вітаміний і мінеральний склад такий, як і в “базисних” сумішах.

 Випускаються також “нестандартні” адаптовані молочні суміші для недоношених дітей і дітей доношених, які народилися з малою масою тіла. Склад цих сумішей  розрахований на стимуляцію темпів росту і збільшення маси тіла. 

Поряд з вказаними адаптованими молочними сумішами випускається ціла низка спеціалізованих сумішей лікувально-профілактичного призначення: безлактозні суміші для дітей із непереносимістю молочного цукру (лактози), суміші на основі білка  сої для дітей з алергією на коров’яче молоко, а також легкозасвоюванні гіпоалергічні суміші з розщепеленим білком для дітей із різними важкими виснажуючими захворюваннями, в тому числі з тяжкими формами алергії.

Базисні (стандартні) формули –

 

–        це адаптовані за всіма харчовими компонентами сухі молочні суміші, максимально наближені до грудного молока за харчовою, біологічною цінністю та осмолярністю. Вони містять всі необхідні харчові додатки (таурин, L-карнітин, лецитин тощо), які мають особливо важливе значення для розвитку дитини від 0 до 12 місяців.

Стартові (початкові) формули від 0 до 6 місяців:

   

«Початкові» суміші, № «1», за складом максимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх високу солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. Осмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у межах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

Наступні формули:

     

•         – це суміші, які рекомендуються дітям старше 6 міс;

•         Це частково адаптовані суміші, що готуються без додавання білків та молочної сироватки. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж базисних,крім лактози вони містять сахарозу і крохмал.

Спеціальні (лікувальні) суміші:

      

•         – це суміші, які не містять лактози, соєвого білка, мають антирефлюксну дію  тощо)

 

 

Всі сучасні адаптовані молочні  суміші закордонного  виробництва є інстантними, тобто готуються швидко, без кип’ятіння перед вживанням. Це має важливе значення для збереження вітамінів у продуктах.

Принципи штучного вигодовування:

•         Ретельне і точне виконання техніки приготування сумішей;

•        

•         Перехід дитини на штучне вигодовування не повинен бути занадто швидким;

•         Режим харчування залишається вільним ( у дітей до введення прикорму 6-7 разів на добу, після введення прикорму – 5 разів на добу);

•         прикорм слід давати з ложечки;

•         Введення прикорму  дітям, які знаходяться на штучному вигодовуванні високоадаптованими сумішами, не відрізняється від аналогічних в дітей з грудним вигодовуванням

Розрахунки об’єму їжі для дітей перших 10 днів життя:

•         70 або 80 х n, де n– день життя новонародженого (формула Тура або Фінкельштейна);

•         2% маси тіла при народженні х n, де

   n– день життя дитини (формула Зайцевої);

Розрахунки об’єму їжі для дітей старших10 днів життя:

•         Калорійний метод:

    Фізіологічна потреба дитини в енергії

в 1 кварталі складає 125 ккал/кг маси тіла на добу;

в 2 кварталі – 120 ккал/кг,

в 3 кварталі – 115 ккал/кг,

в 4 кварталі – 110 ккал/кг .

 При цьому орієнтовна енергетична цінність більшості адаптованих молочних сумішей складає 670-680 ккал/л.

•         Об’ємний метод:

•         Від 10 днів до 2-х міс – 1/5 маси тіла;

•         Від 2 до 4 міс – 1/6 маси тіла;

•         Від 4 до 6 міс – 1/7 маси тіла;

•         Від 6 міс до року –  1000 мл (1/8-1/9 маси тіла).

Потреба дитини першого року життя в харчових інградієнтах  на 1 кг маси тіла при штучному вигодовуванні:

Адаптована суміш:

0 – 6 міс – білки 3,0 г; жири – 6,5-6,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс – білки – 3,5 г; жири – 5,5-5,0 г;

        вуглеводи – 12-14 г;

Неадаптована суміш:

0 – 6 міс – білки 4 г; жири – 5,5-5,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс  – білки – 3,5-4,0г; жири – 5,5 г; вуглеводи – 13г.

Найчастіші помилки при штучному вигодовуванні

•         Часта зміна суміші;

•         Поспішна зміна суміші при незначних змінах випорожнень дитини;

•         Наполегливе годування однією сумішшю навіть при відсутності достатньої прибавки у масі тіла;

•         Ігнорування індивідуальними особливостями травної системи дитини

Правила штучного вигодовування

•         1. Періодично проводити розрахунок необхідної кількості  їжї,  виходячи  із   середніх потреб у білках, жирах, вуглеводах і калоріях на масу тіла

•         2. добова кількість їжі по об`єму не повинна перевищувати один літр

•        

•         3. співвідношення між білками, жирами і вуглеводами  1:1.5:4,  а  кількість  калорій  на  5%  більше  ніж  при  природньому вигодовуванні

•         4. Дитина повинна отримувати тільки одну суміш, не можна часто міняти  суміші,  заміна допустима  при  поганому набиранні маси протягом двох тижнів

•         5. Суміші завжди давати стерильними і підігрітими до 35-40` С

Вимоги до штучного вигодовування

•         1. Порцію їжі на одне годування потрібно підігріти до температури 40 – 42 ° С і потім вилити в стерильну пляшечку . Підігрівати слід лише таку кількість суміші, яка потрібна для даного годування

•         2. Соски після кожного годування слід промити водою і прокип’ятити. Отвір у сосці має бути невеликим, щоб порцію суміші дитина висмоктувала за 10 – 15 хв.

•        

•         3. Годувати дитину треба, тримаючи її на колінах;

•         4. Пляшечку з сумішшю тримати в такому положенні, щоб шийка пляшки весь час була заповнена молоком.

•         5. Тривалість зберігання приготованої сіміші при кімнатній температурі – 2 год, в холодильнику – 24 год.

Правила введення прикормів

•         Починати вводити тільки здоровим дітям

•         Суворо дотримуватись методів тренування або щадіння:

•         Об`єм нових страв нарощують поступово і кожен день і доводять до необхідного об`єму на протязі 10-14 днів.

•         Наступний прикорм (або корективні додатки) вводять коли дитина звикла  до поперед-нього (через 1 місяць).

•          Прикорм дають перед молочною їжею в одне і те ж годування до повної  адаптації і витіснення суміші в цілому годуванні.

•          Перше і останнє годування залишають без прикормів і корективних додатків.

Критерії оцінки ефективності штучного вигодовування:

•         Загальний стан дитини: характеристика здоров’я, емоційного стану;

•         Розвиток статичних і локомоторних  функцій;

•         Стан шкірних покривів і слизових оболонок;

•         Розвиток підшкірної жирової основи;

•         Тургор тканин;

•         Стан м’язової та кісткової систем;

•         Функціональний стан органів травлення,  інших внутрішніх органів;

•         Динаміка росту;

•         Динаміка маси тіла;

•        

•         Захворюваність;

•         Лабораторні показники: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, результати копрологічних обстежень, загальний аналіз сечі.

Штучне вигодовування — це вимушений спосіб годування, коли всі спроби годувати грудьми виявилися безрезультатними.

Штучне вигодовування – це таке харчування дитини грудного віку, при якому вона зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 20% (1/5) об’єму їжі, а основним продуктом харчування служать штучні суміші.

Штучне вигодовування немовляти – екологічна катастрофа для нього.

Немовля, позбавлене материнського молока, – це організм, трагічно позбавлений природньої їжі.

 

 Недоліки штучного вигодування:

1.Перешкоджає встановленню емоційного зв”язку між вами і малюком.
2.Сприяє частим захворюваням дитини: діарейним, респіраторним,  інфекційним.
3.Є фактор виникненння алергічних реакцій та захврювань ( екзема, бронхіальна астма).

4.Збільшує ризик розвитку хронічних  захворювань органів травлення, щелепних, стоматологічних, ортопедичних порушень.
5.Сприяє появі  в майбутньому ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу у дитини.
6.Породжує труднощі в навчанні, вихованні, інтелектуальному розвитку маляти.
7.Збільшує ризик виникнення у вас ускладнень післяпологового періоду, сприяє відновленню здатності завагітніти.
8.Підвищує ризик виникнення  у вас пухлин молочної залози та яєчників.
Перехід дітей на штучне вигодовування має бути сурово зумовлений і здійснюватися під контролем педіатра.

Причинами для штучного вигодовування у новонароджених:

зі сторони матері:

•         Відкрита форма туберкульозу з бациловиділенням;

•         Особливо  небезпечні інфекції (віспа, сибірська виразка);

•         Правець;

•         Стан декомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

•         Гострі психічні захворювання;

•         Злоякісні новоутворення

•         Медичні препарати (цитостатики, радіоактивні препарати, солі золота, літію, йоду, брому, метронідазол, сульфаніламіди, налідіксова кислота (неграм, невіграмон), нітрофурани, левоміцетин, ізоніазід, препарати спорині, наркотичні анальгетики; сібазон, фенобарбітал, саліцилати (більш ніж 1 г на добу), естрогени, амантадін.

зі сторони дитини:

•         Уроджені захворювання обміну речовин;

•         Галактоземія;

•         Фенілкетонурія;

•         Алактазія;

•         Хвороба “сеча із запахом кленового сиропу”

 Від розведень  коров’ячого молока до сучасних адаптованних сумішей 

Майже півтора століття пройшло з тих пір, як медики почали замислюватись над тим запитанням, яким чином застосовувати молоко домашніх тварин для вигодовування малюків, які залишилися без грудного молока. Коров’яче молоко спочатку  розводили водою, потім почали готувати А, Б, В суміші з відварами круп і додаванням цукру, а пізніше вершків. Для полегшення травлення чужорідного білка коров’ячого молока пробували додавати в суміші травні ферменти, соляну або лимонну кислоту. Починаючи з 40-х років ХХ століття,в дитячу дієтику ввійшли кисломолочні суміші — кефір, ацидофільне молоко тощо, але й вони не могли повністю вирішити цю складну проблему. І тільки в міру подальшого розвитку наукових знань у галузі фізіології дитини та її харчування, а також з появою нових методів аналізу та технолгій харчової промисловості були створені суміші,  максимально наближені за складом всіх харчових компонентів і ряду властивостей до грудного молока

 

У чому різниця між жіночим і коров’ячим молоком?

Не дарма народна мудрість говорить: “Жіноче молоко створила природа для дитини, а коров’яче для теляти». Між цими двома видами молока існують великі відмінності за складом усіх поживних речовин: у коров’ячому молоці в 3 рази більше білка і майже в стільки ж разів мінеральних солей  за рахунок надмірної кількості калію, кальцію, натрію, фосфору, хлору. Разом з тим у ньому мало вуглеводів (молочного цукру — лактози), найважливіших незамінних жирних кислот і цілої низки вітамінів ( А, D, C, Е),  а також дуже великої кількості сірковмісної кислоти — таурину, заліза та інших необхідних компонентів. Воно також не міститьь властивх жіночому молоку біолгічно активних і захисних факторів.

Як змінюють склад коров’ячого молока для адаптованих молочних сумішей?

Гарантійне молоко – це коров’яче  молоко, яке відповідає наступним вимогам:

•         Містить не менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

•         Має кислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

•         Дає не менше 85 г/л сухого залишку;

•         Не містить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

•         Загальна кількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

•         Титр кишкової палички 1:10;

Застосовується для приготування дитячих молочних сумішей

Еталоном поживної цінності й збалансованності всіх харчових речовин для адаптованих молочних сумішей є жіноче молоко. 

Для адаптації, тобто наближення складу коров’ячого молока до жіночого, неохідно модифікувати всі складові його харчові компоненти: білки, жири , вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі й деякі мікроелементи.  Це здійснюється за суворо визначеними  технологіями на спеціалізованих підприємствах для випуску продуктів дитячого харчування по дотриманнні всіх  гігієнічних вимог, які ставляться до продуктів дитячого харчування. Напрямки вдосконалення складу замінників грудного молока

Основним підходом до створення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу коров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;

• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;

• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;

• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;

• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

Адаптація білкового компоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – з 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до 1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до рівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер на ринку України є суміші, де рівень білка знижений до 1,2-1,3 г/100 мл.
Адаптація білкового компоненту дозволяє усунути несприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення недозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та травного тракту немовляти. Технологія адаптації білка коров’ячого молока здійснюється, головним чином, шляхом уведення до складу суміші сироваткових білків, які представлені в основному незамінними амінокислотами, що переважають у грудному молоці та є дуже важливими для будування тканин дитячого організму, який росте. Саме тому співвідношення сироваткового білку та казеїну в сумішах приводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це співвідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних амінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст триптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його засвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки утворюють у шлунку дитини більш ніжний та легше засвоюваний згусток, ніж казеїн, який переважає у цільному коров’ячому молоці. 
До складу більшості замінників грудного молока додатково вводять таурин(вільну амінокислоту, що містить сірку), який присутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у коров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа незамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, особливо тих, що народилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин мозку, сітківки очей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні функції організму (фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку. 
В останні роки до складу багатьох замінників грудного молока стали вводитинуклеотиди (пурини та піримідини), які містяться у значній кількості в молоці матері. Ці азотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності всіх клітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, внутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним джерелом енергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період максимальної недозрілості організму нуклеотиди сприяють становленню та дозріванню шлунково-кишкового тракту й імунної системи дитини; чинять пребіотичну дію на формування кишкового нормобіозу; при пошкодженні слизової оболонки кишечника різними патогенами (включаючи радіоактивні речовини) стимулюють регенеративні процеси. 
Адаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру однією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 (ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо низький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є соняшникова, кукурудзяна, пальмова та сафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий жир. Комплекс рослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, співвідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від 7:1 до 9:1). Важливість цього зумовлена тим, що лінолева та ліноленова жирні кислоти в організмі є попередниками довголанцюгових поліненасичених жирних кислот (ДЛПНЖК) – арахідонової, ейкозопентаєнової, докозогексаєнової, які відіграють особливу роль у дозріванні та функціонуванні ЦНС плоду та дитини грудного віку, а також у формуванні їх імунного захисту. 
Із метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, а також його метаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять невеликі кількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та дигліцериди) і L-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних кислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються β-окисленню. 
Адаптація вуглеводного компоненту. Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів з 4,8 г/100 мл у коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, як у жіночому молоці. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза грудного молока, яка має важливе фізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним субстратом, але й містить у своїй структурі олігосахариди (галактоолігосахариди), які цілеспрямовано впливають на формування нормобіоценозу в товстому кишечнику (мають біфідогенну дію), сприяє всмоктуванню кальцію, нормалізує рівень рН у товстому кишечнику. 
Вміст лактози у коров’ячому молоці значно нижчий, ніж у грудному, і вона має менш виражену біфідогенну дію. У сумішах для змішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в комплексі з нею) використовуються інші природні вуглеводи – декстринмальтоза (мальтодекстрин), солодовий екстракт, глюкозний сироп, сахароза, кукурудзяна та інші види патоки, що містять переважно декстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного компоненту адаптованих сумішей є введення до їх складу пребіотиків (спеціально підібраних композицій фрукто- та галактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш виражено відтворюють біфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним шляхом підвищити вміст корисної мікрофлори кишок у дітей, а також покращити біодоступність харчових речовин (зокрема кальцію), перебіг процесів обміну речовин, резистентність організму до інфекційних захворювань. 
Крім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку України присутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі мікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на становлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці суміші можуть бути прісними (до їх складу входять біфідобактерії) та кисломолочними. Останні є більш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей підвищена за рахунок кисломолочного бродіння, під час якого продукт набуває пробіотичних властивостей. Прісні суміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – другого.
Адаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів у коров’ячому молоці нижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати деяких вітамінів відбуваються під час технологічного процесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі замінники грудного молока містять збалансований комплекс усіх водо- та жиророзчинних вітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року життя. 
Враховуючи значну роль вітаміноподібних речовин для організму, що росте, склад багатьох сумішей збагачують холіном та інозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових волокон, формуванні тканин мозку, утворенні біологічно активних сполук. 
Адаптація мінерального компоненту. Сучасні адаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та мікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та збалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня кальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і фосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію дитиною. 
Для профілактики залізодефіцитної анемії суміш повинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для поліпшення його засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне співвідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація сумішей залежно від віку дитини

На даний час існує декілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Таблиця. Тип замінника жіночого молока залежно від віку дитини

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом максимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх високу солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. Осмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у межах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

«Послідуючі» суміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У них вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна енергетична цінність. 
Особливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 мл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може призвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них не завжди передбачене. 
«Стандартні» суміші, які використовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений хімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть переважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку казеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її перетравлення та засвоєння. 
Особливу групу становлять

 

 спеціалізовані «нестандартні» суміші, які призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають малу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані молочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні переважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу жирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний компонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, вуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах зниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами сумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин. 

Вигодовування при функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш адекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;

• ступінь адаптованості суміші;

• функціональні можливості травного тракту;

• соціально-економічні умови сім’ї.

Причиною багатьох проблем, пов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у більшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – різноманітні комбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних порушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових дітей, так і у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення ФП зумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому віці, зокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, регуляції проникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування цих станів можливе лише за умов застосування в комплексній терапії дієтологічної корекції.
Зригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового вмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП травного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 місяців. 
Найчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);

• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

Терапія синдрому зригування передбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини виникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; позиційну терапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем як під час годування, так і в ліжку (протягом усієї доби). 
У дітей зі зригуванням, які знаходяться на природному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового виробництва, 1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши його із невеликою кількістю зцідженого грудного молока. 
При штучному вигодовуванні доцільне використання у раціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних сумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей підвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – частіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, відповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії (2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до потреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
У лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль відіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування казеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної кислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає регургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
Зменшення загального вмісту жиру та включення до складу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при дисфункціональних порушеннях травного тракту.
AR-суміші слід застосовувати на окремому етапі лікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко виражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень; 
– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати дітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію. 
Крім того, можливе додавання AR-суміші до грудного молока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл перед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість його застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який спостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому становить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід перевести на звичайний замінник грудного молока. 
Кишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не менше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш ніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають кульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. Вечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок. 
Кишкові кольки зустрічаються досить часто (у 20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими причинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;

• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;

• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

Кишкові кольки частіше спостерігаються у дітей грудного віку, які знаходяться на штучному вигодовуванні. Саме тому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні дитини грудне молоко.
При природному вигодовуванні із раціону матері слід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко інших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із високою сенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному газоутворенню в кишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини (особливо при проведенні вільного грудного вигодовування).
При штучному вигодовуванні одним із основних способів дієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику кишечника. Такими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики (лакто-лактулозу, полісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та фруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
Ці суміші можуть бути використані як основне харчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою сумішшю, яка відповідає віку дитини.
Функціональна затримка калу та закрепи – даний вид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого року життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму вивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. Характеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і більше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або фрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;

• інфекційний (після перенесеної інфекції);

• запальний;

• психогенний;

• токсичний;

• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);

• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);

• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

Лікування функціональних закрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне лікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. Принципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя є:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;

• збагачення раціону харчовими волокнами;

• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

У разі природного вигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити кількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють підвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені та пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та дитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування. 
Крім того, закрепи у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової алергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з високим алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які частіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової групи. 
При змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні дитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну функцію кишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це суміші, які мають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії – біфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, тобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність однієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику дитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є специфічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму складі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у дітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та середньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – стимулюють моторну активність товстої кишки. 
Слід зазначити, що ефективність деяких з цих сумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу входять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона забезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних мил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
У разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків коров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі високогідролізованого білку. 
При недостатній ефективності вжитих заходів та відсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих молочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі суміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева. 
Усі ці продукти можуть бути призначені як у повній добовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного годування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі вони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення стійкого терапевтичного ефекту. 
Останніми роками як за кордоном, так і в Україні, спостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість різних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – це не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються відмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна кратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). В основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються порушеннями процесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені ензимопатії або неспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, гістамінолібератори, які містяться у продуктах харчування. Проте слід зазначити, що в деяких випадках непереносимість їжі може виникати внаслідок імунологічних реакцій. 
Досить часто у клінічній практиці має місце дефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – фермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена або набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може спостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній недостатності, після перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо ротавірусної, на фоні харчової непереносимості (целіакія, непереносимість білків коров’ячого молока), тривалого лікування антибіотиками з приводу різних захворювань тощо. 
Лікувальне харчування дітей з дисахаридазною мальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або часткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) виключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же час використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого співвідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та його фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична корекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при хронічній діареї.
При лактазній недостатності для годування слід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає появи клінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня вуглеводів у калі. Виключення лактози з раціону харчування потребують також хворі на галактоземію.
У випадку алактазії безлактозна дієта призначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та молочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими лікувальними сумішами.
При гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням індивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці суміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку в основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та енергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока у дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості педіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при різних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції різної етіології.
Слід пам’ятати, що термін уведення продуктів харчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише лікар. 
Критеріями адекватності вигодовування дітей є показники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться лікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному медичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси тіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, маніпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне опанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку.