Проблеми забруднення та охорони гідросфери. Екологічні проблеми найбільших річок України, Чорного та Азовського морів.
Гідросфера, або водяна оболонка Землі, – це її моря й океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера й підземні води. Космонавти кажуть, що коли дивитися на землю з висоти космічної орбіти, то око розрізняє переважно два кольори: білий колір хмар і крижаних полярних шапок і блакитний колір Світового океану, що вкриває 71 % поверхні нашої планети; морська вода – найпоширеніша на Землі речовина.
Вода виконує дуже важливі екологічні функції:
– вода – це головна складова частина всіх живих організмів;
за участю води здійснюється численні процеси в екосистемах(наприклад, обмін речовин, тепла);
– вода – один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс ,що споживається людством.
Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів, в перенесенні хімічних речовин, у тому числі й забруднювачів довкілля.
Для багатьох організмів вода – це середовище їхнього життя. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад плазми крові людини: містить ті самі хімічні елементи й приблизно в тих самих пропорціях. Це один із доказів того, що предки людини, як і решти ссавців, колись жили в морі.
Якщо виміряти весь земний запас води, то ми одержимо цифру в 1390 мільйонів кубічних кілометрів, більша частина якого доводиться на океани й моря – 96,4%. Близько 1,86% води (у гірських льодовиках 0,2%) містять постійні сніги й льодовики на суші. Близько 1,7% від усього обсягу гідросфери становлять підземні води, вода суши становить близько 0,02% – це ріки, болота, озера й штучні водойми. Невелика кількість води мають живі організми, що проживають в атмосфері й біосфері. 2,64% становить прісна вода. Наша планета в природних умовах має воду в трьох агрегатних станах:
рідкому – вода; твердому – лід; газоподібному – водяник пар
Це відрізняє воду від інших речовин, які існують на Землі тільки у двох видах: твердому (метали, мінерали) і газоподібному (вуглекислий газ, азот, кисень).
Завдяки воді, що має аномальні хімічні й фізичні властивості, на Землі зародилося життя. Молекули води мають дуже сильне притягання між собою, воно майже в 10 разів сильніше, ніж притягання всіх інших рідин. Саме тому кипіння води відбувається при
Вода має аномально високу теплоємність, тому для того щоб розплавити лід або розігріти воду до випару потрібно затратити набагато більше енергії, чим якби нагрівали інші рідини. При цьому вода має дуже малу теплопровідність, вона досить повільно нагрівається й приблизно з такою ж швидкістю остигає
Вода має деякі дивні властивості, завдяки яким вона визначає багато біологічних процесів, що відбуваються на Землі. Наприклад, такий доведений факт, що вода має найбільшу щільність не при
Коли вода замерзає, вона розширюється, і її щільність у твердому стані, менше ніж у рідкому. Тому лід легше води – це до речі ще одна прекрасна властивість води, цією властивістю вода відрізняється від більшої частини інших рідин.
Вода має великий поверхневий натяг, завдяки якому дощові краплі є дуже пружними й можуть спокійно руйнувати гірські породи. А завдяки своїй молекулярній будові вода може відмінно розчиняти хімічні сполуки
Ще одною дивною властивістю води є те, що вона може текти нагору, наприклад, по капілярах ґрунту вона живить ґрунтовий шар своєю вологою. Вода постачає дерева й трави живильними речовинами, рухаючись по капілярним судинам
З поверхні Світового океану під дією сонячного тепла безперервно випаровується вода. Причому всі розчинені в ній речовини лишаються у морській воді. Таким чином, а атмосферу потрапляє виключно прісна вода. Міріади невидимих водяних пилинок підіймаються над Океаном, щоб здійснити захоплюючу мандрівку. На певній висоті з них утворюються хмари, які підхоплюються вітром та переносяться на значні відстані. Окремі з них повертають вологу Океану у вигляді опадів. Інші досягають суходолу й приносять дощі або сніг на материк. Але на цьому подорож частинок води не припиняється. Завдяки річкам, вони мандрують суходолом, просочуються в ґрунт і навіть намагається проникнути в надра Землі, створюючи запаси підземних вод. І врешті-решт, знову стікають у моря та океани (див. мал.). Далеко не вся вода швидко повертається з суходолу в Океан. На тисячі років окрема її частина затримується у льодовиках і підземних водах. Вода, яка потрапила в Океан, знову випаровується й повторює своє переміщення.
Таким чином, вода постійно рухається, здійснюючи малий та великий кругообіг. У першому випадку вона переміщується за схемою: Океан – атмосфера – Океан. У другому: Океан – атмосфера – суходіл – Океан.
Підземні води за своїм хімічним складом дуже різноманітні : від прісних, що використовуються для пиття й водопостачання, до мінералізованих і навіть до ропи із солоністю 600% ; деякі мінералізовані підземні води мають лікувальні властивості.
Основне джерело водопостачання для людини – річковий стік. Перше місце за цим показником посідає Бразилія з її гігантською повноводою річкою Амазонкою. Він розподіляється по території нашої держави нерівномірно: 70% стоку припадає на Північно-Західний економічний район. Де мешкає лише 40% населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, де живе 60% населення й зосереджені найбільш водоємкі галузі господарства, припадає тільки 30% стоку.. У зв`язку з цим у багатьох районах півдня України відчувається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати її каналами, будувати водосховища тощо.
Головне джерело води для України – річка Дніпро. Крім того, потреби у воді забезпечуються річками Дунай. Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін.. Стан води й повноводність цих артерій залежать в основному від стану їхніх приток – малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис. Їхня роль величезна: досить згадати, що 90% населених пунктів нашої країни розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок. Тому проблема їх збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави.
Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70% населення сіл і селищ міського типу задовольняють свої потреби в питній воді за рахунок ґрунтових вод чи глибших водоносних горизонтів . Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку , хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових районах розробка шахт і кар`єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. У результаті багаторічного відкачування води з цих об`єктів рівень дуже понизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім.
Отже , Гідросфера – це саме та оболонка, яка охоплює в своєму складі всі моря, океани, річки, озера. Як з`ясувалося, що вода має теж свої функції для людей, цілющі властивості, тому й людство повинно дбати про водні ресурси. Проблема нестачі водних ресурсів, забруднення водоймищ торкнулося навіть України, стан річок і морів України на даний час не є задовільним, в кращому стані перебувають лише підземні води України, хоча їхній стан і не найкращий.
Споживання прісної води. Всі галузі господарства стосовно водних ресурсів поділяються на споживачів і користувачів. Споживачі забирають воду з джерела водопостачання, використовують її для виготовлення продукції. А потім повертають, але вже в меншій кількості й іншої якості. Користувачі воду не забирають, а використовують її як середовище (водний транспорт, рибальство, спорт тощо) або як джерело енергії (ГЕС). Протей вони можуть змінювати якість води (наприклад водний транспорт забруднює воду).
Промисловість використовує близько 20 % води, споживаної людством. Кількість води, що споживається підприємством, залежить від того, яку продукцію воно випускає, від системи водопостачання (прямоточна чи оборотна) та від інших причин.
Питоме водоспоживання під час зрошення залежить від виду вирощуваних сільськогосподарських культур, клімату, технічного стану зрошуваних систем і способів поливу.
Більша частина води (20-60%), що використовується для зрошення, безповоротно втрачається (випаровується), певна ї ї кількість повертається назад у водойми у вигляді так званих поворотних вод, сильно забруднених солями. Водопостачання населення( близько 10% усієї споживаної людством води) задовольняє потреби в питній воді й комунально-побутові потреби (робота підприємств побутового обслуговування, поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). Є поняття питоме водоспоживання, тобто добовий об`єм води, необхідний для задоволення потреб одного жителя міста або села.
Можемо підвести підсумок про те , що основними джерелами забруднення води є підприємства , які забирають близько 20% води на свої потреби та сільське господарство, яке інтенсивно використовує воду для зрощення полів, більшість цієї води все ж таки повертається у вогляді так званих поворотних вод, але вони сильно забруднені і потребують очищення.
Забруднення води. В результаті діяльності людей гідросфера змінюється : кількісно( зменшення кількості води, придатної для використання) та якісно (забруднення). Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.
Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних домішок – піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних ділянок (полів); надходження суспензій з підприємств гірничорудної промисловості; потрапляння пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водяних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її взагалі непридатною для споживання
Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок, неорганічного(нафта й нафтопродукти, мийні засоби, пестициди тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин , що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга). Так, у фітопланктоні концентрація шкідливої сполуки часто виявляється в декілька разів вищою, ніж у воді, у зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) – в десятки разів вищою, ніж у фітопланктоні, в рибі, яка харчується зоопланктоном, – ще в десятки разів вищою. А в організмі хижих риб ( таких, як щука чи судак) концентрація отрути збільшується ще в десять разів і, отже, буде в десять тисяч разів вищою, ніж у воді.
Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні води плівку, що перешкоджає газообмінові між водою та атмосферою й знижує вміст у воді кисню. В результаті розливу 1 т нафти плівкою покривається
До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Серед забруднювачів води особливе місце посідають синтетичні мийні засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками.
Забруднення води речовинами, що містять фосфор, сприяє бурхливому розмноженню синьо-зелених водоростей і «цвітінню» водойм , яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, «заморами» риби, загибеллю інших водяних тварин. Під час «цвітіння» Каховського та інших «рукотворних» морів на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі викидають на берег трупи риби, що задихнулася.
Біологічне забруднення водойм полягає в надходженні до них зі стічними водами різних мікроорганізмів ( бактерій. вірусів) , спор грибів, яєць гельмінтів і т.д. , багато з яких є хвороботворними для людей , тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки ( особливо, якщо вони не очищені або очищені недостатньо) , а також стоки цукрових заводів , м`ясо комбінатів,підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів. Особливо небезпечне біологічне забруднення водойм у місцях масового відпочинку людей( курортні зони узбереж морів). Через поганий стан каналізаційних систем та очисних споруд останніми роками нерідко закривалися пляжі в Одесі, Маріуполі та інших містах на узбережжях Чорного та Азовського морів, оскільки в морській воді було виявлено збудників таких небезпечних захворювань, як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін.
Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об`єктів. Тепла вода змінює термічний і біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода нагріта до температури 26-30 градусів, діє на риб та інших мешканців водойм пригнічуючи. А якщо температура води піднімається до 36 градусів, то риба гине. Найбільшу кількість теплої води скидають у водойми атомні електростанції.
До основних джерел забруднення водоймищ відносять:
– атмосферні опади, що містять забруднюючі речовини промислового походження, які вимиваються з атмосфери;
– міські стічні води (побутові, каналізаційні стоки, що містять шкідливі для здоров`я синтетичні миючі засоби та ін.);
– промислові стічні води;
– сільськогосподарські стічні води (відходи тваринницьких комплексів, змив з полів пестицидів дощами і весняними талими водами та ін.).
Найбільш значущу частку забруднення водоймищ становлять промислові стічні води, половина обсягу яких скидається у водоймища без очищення, а велика частина другої половини – в недостатньо очищеному вигляді. Тому майже всі річки забруднені нафтопродуктами, важкими металами, органічними і мінеральними сполуками. Сільськогосподарські стічні води несуть у річки та озера величезну кількість добрив і пестицидів. Скидання стічних вод у водоймища супроводжується накопиченням забруднюючих речовин у донних осадках у великих концентраціях, що може призводити до різкого підвищення рівня забруднення, пов`язаного з утворенням нових хімічних сполук.
Морські води також піддаються забрудненню. З ріками і стоками прибережних промислових і сільськогосподарських підприємств щорічно виносяться в моря мільйони тонн хімічних відходів , а з комунальними стоками і органічних з`єднань. Через аварії танкерів і нафтовидобувних установок в океан попадає по різним джерелам не менше 5 млн. тонн нафти в рік, що викликає загибель багатьох водних тварин, морських птахів. Хвилювання викликають захоронення ядерних відходів на дні морів, кораблі, які потонули з ядерними реакторами і ядерною зброєю.
Отже, можна відмітите те, що найбільш небезпечними для водоймищ є фізичне, хімічне, біологічне і теплове забруднення. Вони призводять не тільки до погіршення якості води , але й до того, що починають з`являтися трупи риб, що в наш час не є несподіванкою, окрім цього забруднення водоймищ згубно впливає і на саму людину. Оскільки може призводити до таких страшних хвороб як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін. Забруднюються не тільки річки , а й моря, вони теж часто забруднюються нафтою та нафтопродуктами, що має найбільш згубний вплив. Поширилося так зване «цвітіння води», яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, «заморами» риби, загибеллю інших водяних тварин.
Екологічні проблеми Дніпра, Чорного й Азовського морів
У минулому Дніпро – одна з найбільших річок Європи був чистоводним, зі стабільною екосистемою, яка нормально функціонувала тисячоліттями, поїла й годувала мільйони людей.
Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистеми Дніпра деградують, зламані вертикальні та горизонтальні зв’язки біотичного й абіотичного оточення.
Основні причини кризової ситуації, що склалася:
– будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які докорінно змінили динаміку стоку;
– великомасштабна меліорація;
– спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;
– величезні об`єми водозабору для потреб промисловості та зрощення;
– дуже сильне забруднення.
Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно погіршилися стан прилеглих територій: підвищився рівень ґрунтових вод навіть на чималих відстанях від берегів, посилилося засолення ґрунтів і зменшився вміст у них гумусу, майже в 10 разів збільшився об`єм підземного стоку басейну, змінився водно-сольовий режим у зонах іригації, посилилася ерозія берегової зони.
У донних відкладення Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі, у водах і мулах Дніпродзержинського та Дніпропетровського водосховищ стрімко зростає концентрація заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів.
В Азовському морі стався також беззвучний біологічний вибух. Десятиліття тому з експериментальних кошів у море вийшла далекосхідна риба пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни й уже став одним із основних промислових видів цього моря.
Види Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Так іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладеннях моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.
У 70-х роках у таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьо-зеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 в «цвітіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найзабрудненішу частину, а й західну.
Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань, наприклад холери.
Головні причини екологічної кризи Азова:
– хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР , який розпочався в 50-х роках способом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, кошів, механічних драг, замість традиційних невеликих сіток, спеціальних снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5-
– будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, – Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;
– впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до пере хімізації та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону та Кубані;
– збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Комиш-Бурун;
– інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, – скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.
Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри і глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладеннях значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові й каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім часом десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. В південно-західній частині Чорного моря у зв`язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються й концентруються величезні об`єми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса-Тольяті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50-120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати тяжкі екологічні та економічні наслідки.
Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного та теплового балансів водних мас моря ,поступово підвищується межа насичених сірководнем глибинних вод, якщо раніше вона проходила на глибині 150-200м , то тепер піднялася до 80-110м.
Кризова ситуація розвивається в чорноморських лиманах – Дніпровсько-Бузькому, Дністровському, в Каламітській і Каркінітській затоках , а в лимані-озері Сасик вона оцінюється як катастрофічні. В лиманах спостерігається токсичні «цвітіння» синьо-зеленими водоростями , а з початку 80-х років як у лиманах, так і на відкритих акваторіях моря з`явилися «цвітіння», подібні до сумнозвісних «червоних припливів» . У всьому світі саме це «цвітіння» вважається найшкідливішим, бо водорості, що його спричиняють, здатні виділяти у воду токсин – смертельну отруту кураре.
Отже, можна сказати про те, що стан однієї з найбільших річок Європи Дніпра в наш час розцінюється як дуже критичний, цьому перш за все сприяє діяльність людини, її байдужість до цієї водної артерії нашої країни. Критичним є стан і Чорного та Азовського морів. В минулому цілющі води Азовського моря привертали увагу багатьох відпочиваючих не тільки з України, а й з-за кордону ,та наш час ця ситуація не є найкращою: зменшується кількість риби в морі, закриваються пляжі, різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація. Стан Чорного моря є трішечки кращим, але антропогенна діяльність торкнулася і його, вода його стала не такою чистою, часто спостерігається «цвітіння води».
Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров`я людей
Забруднення рік, озер, морів і океанів набуває загрозливого характеру і в багатьох районах перевищує їх здатність до самоочищення. У результаті зменшуються ресурси прісної води. Вже нині в багатьох країнах та південних районах України спостерігається її нестача. Незадовільне водозабезпечення населення часто є наслідком істотного погіршення якості води, зумовленого антропогенним забрудненням патогенними мікроорганізмами та різними ксенобіотиками господарсько-побутового й техногенного походження. За даними ООН, у світі щороку виробляють до 100 тис. нових хімічних сполук, серед яких близько 15 тис. є потенційними токсикантами. Внаслідок непродуманих рішень створюються загрозливі та катастрофічні екологічні ситуації на багатьох акваторіях. До них належать забруднення вод найбільшого прісноводного озера Байкал, катастрофічне обміління озера Арал внаслідок надмірного використання річкових стоків Амудар`ї й Сирдар`ї для поливу бавовняних полів тощо.
Забруднення вод Світового океану нафтою порушує тепло – і волого обмін між атмосферою і океаном, становить загрозу для розвитку флори і фауни. Так, локальні забруднення в Середземному та Південному морях призводять до загибелі сотень тисяч морських птахів, риб, тюленів та інших тварин.
Дуже небезпечні наслідки має біологічне забруднення, особливо в місцях масового відпочинку людей (курортні й рекреаційні зона узбережжя озер, морів та інших водойм). Упродовж останніх років багаторазово закривалися пляжі Чорного та Азовського морів та на багатьох інших водоймах внаслідок виявлення у воді збудників холери, дизентерії, вірусного гепатиту та інших інфекцій.
Вживання мешканцями японської затоки Мінамата риби й крабів, виловлених у забруднених пестицидами водах, спричинило хронічне захворювання центральної нервової системи (хвороба «Мінамата» ). Так само, в Японії, забруднення вод кадмієм на рисових плантаціях викликало масове захворювання «ітай-ітай» , пов`язане з ураженням кісткової системи людини. Щороку від таких хвороб, як холера, дизентерія, більгарціоз, онхоцеркоз та ін. , що передаються через воду. У світі вмираю до 50 тис. чоловік. Спалахи холери відмічалися в країнах Африки. Встановлено, що близько 80% хвороб у світі зумовлено незадовільною якістю води. Від хвороб, пов`язаних з водою, потерпає близько половини населення планети.
Отже, можна підвести підсумок про те, що забруднення води згубно впливає на життєдіяльність організмів, а особливо на здоров`я людини. Забруднена риба, яка споживається людиною спричиняє багато тяжких хвороб. У результаті забруднення водойм гинуть живі організми. Які мешкають у водоймах, птахи. Багато хвороб, як наприклад, більгарціоз, онхоцеркоз та ін. передаються через воду. Ця проблема є глобальною в усьому світі і потребує негайного вирішення.
Екологічні проблеми Чорного моря
Сучасне Чорне море – це частина Середземного моря, відноситься до басейну Атлантичного океану. Його площа 420325 кв. км, об’єм 537 тисяч куб. км, найбільша глибина
У морі налічують близько 1000 видів рослин і 2000 видів тварин, але з 70-х рр. спостерігається загибель організмів на величезних площах – від 10 тис. кв. км і більше на глибинах до 35-
Територіальні води України в Чорному морі займають 24850 кв. км, шельф становить близько 57 відсотків загальної його площі. В межах України знаходяться 14 основних лиманів і естуаріїв загальною площею 1952 кв. км, 8 заток площею 1770 кв. км, 19 приморських водно-болотних угідь загальною площею 635 тис. га.
Чорне море з басейном понад 2 млн. кв. км майже ізольоване від Світового океану і його незадовільний екологічний стан зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем.
Це призвело до бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, значного забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров’ю населення.
Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби.
Найбільш поширеними і небезпечними забруднювачами морського середовища є нафтопродукти, особливо в межах акваторій портів. В Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 1,5-2 рази, а синтетичними поверхнево-активними речовинами – в 2-3 рази. Майже вся товща води Чорного моря насичена отруйним сірководнем, крім тонкого поверхневого шару – близько 150-
Для поліпшення стану Чорного моря в 1992 р. підписали та ратифікували Бухарестську конвенцію шість причорноморських держав (Болгарія, Грузія, Росія, Румунія, Угорщина, Україна). В 1993 р. міністри цих країн підписали в Одесі декларацію про захист Чорного моря (Одеська декларація), а в 1995 р. відбулася в Софії конференція “Довкілля для Європи”, на якій розглядали питання захисту природного середовища як всієї Європи, так і Чорного моря, його узбережжя. Існує Екологічна програма по Чорному морю (ББЕР), але не можна і тепер вважати, що проблеми Чорного моря вирішені.
Література:
1.Білявський Г.О та ін. Основи екологічних знань. – К.:Либідь, 200.–336 с.
2.Бойчук Ю.Д. , Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища:Навчальний посібник. – Суми:ВТД «Університетська книга». 2002.–264с.
3.Бойчук. Ю.Д., Шульга М.В., Цалін Д.С., Дем`яненко В.І..; За заг. Ред.. Ю.Д, Бойчука і М.В. Шульги. –2-ге вид., випр.. і доп.–Суми:ВТД «Університетська книга»; К.:Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005.–386 с.
4.Запольський, АК, Салюк А.І. «Основи екології» К:Вища шк, 2001– 358 с.
5.Ситник К.М. «Ми і природа» – К:Т-во «Знання» 1990 – 48 с.
6. Степаносвких А.С. «Общая экология» М.: Юнити-Дана, 2001 –510с.
7.Федоренко О.І., Бондар О.І., Кудін А.В. Основи екології:Підручник.–К.: Знання, 2006.–543 с.
