ДВНЗ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДВНЗ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ»

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

 

Кафедра ортопедичної стоматології

Спеціальність 7.110106«Стоматологія»

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програму складено у відповідності з наступними нормативними документами:

типовим  навчальним  планом додипломної підготовки лікарів освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст” за спеціальністю 7.110106 – „Стоматологія”, розробленим на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS)  і затвердженим наказом  МОЗ України від 07.12.2009 р. за № 929 „Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст кваліфікації „лікар-стоматолог” у вищих навчальних закладах ІV рівня акредитації за спеціальністю „Стоматологія”; освітньо-кваліфікаційною характеристикою (ОКХ) і освітньо-професійною програмою (ОПП) підготовки фахівців, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 28 07.03р. за   № 239 „Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 – Медицина, спеціальності  7.110106 – Стоматологія”;

рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України  від 24.03.2004р. за № 152„Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.1004 Р. за № 492 „Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”;

 наказом МОЗ України від 31.01.03 р. за № 148  „Про  заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти”;

інструкцією про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу  (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. –  К.: Книга плюс, 2005).

Ортопедична стоматологія як навчальна дисципліна:

 а) ґрунтується на вивченні студентами морфологічних дисциплін, фізіології, фармакології, патоморфології, патофізіології, пропедевтиці ортопедичної стоматології й інтегрується з цими дисциплінами;

  б) закладає основи вивчення студентами теоретичних знань, опануванню практичними навичками та вміннями з ортопедичної стоматології, що передбачає інтеграцію викладання дисципліни з терапевтичною, хірургічною та стоматологією дитячого віку та формування умінь застосувати знання та навички у професійній діяльності;

   в) формує майбутнього фахівця, здатного вирішувати клінічні задачі з використанням набутих знань та вмінь з дисципліни, закладає основи здорового способу життя та профілактики порушення функцій в процесі життєдіяльності.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів (СРС).

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів ортопедичної стоматології.

Практичні заняття за методикою їх організації є клінічними, бо передбачають:

1) обстеження пацієнтів в клінічному кабінеті з використанням стоматологічного обладнання та інструментарію;

2)  проведення аналізу діагностичних моделей пацієнтів з різними видами патології зубо-щелепного апарату, вибору методів відновлення дефектів зубів та зубних рядів;

3) відпрацювання студентами практичних навичок  під час клінічного прийому тематичних пацієнтів,

4) вирішення ситуаційних задач (оцінка діагностичних моделей, оклюдограм, даних рентгенологічного обстеження та ін. ), що мають клінічне  спрямування, а також вирішування тестових ситуаційних задач (формат А).

Студенти на практичних заняттях, під час клінічного прийому пацієнтів заповнюють медичну карту обстежуваного пацієнта, а також рекомендується заповнювати іншу звітну документацію (щоденник роботи лікаря, наряди на виконання зуботехнічних робіт).

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма дисципліни структурована на 6 модулів, до складу яких входять блоки змістових модулів.

Оцінка за модуль визначається з урахуванням оцінок поточного контролю та оцінки підсумкового модульного контролю, яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Оцінка з дисципліни визначається як середня арифметична оцінок модулів дисципліни.

Кредит (Credit) включає усі види робіт студента, передбачених у затвердженому індивідуальному плані: аудиторну, самостійну, підготовку до державної атестації, складання ліцензійних інтегрованих іспитів „Крок 1” і „Крок 2”, практично-орієнтованого державного іспиту, виробничу практику, виконання курсових робіт тощо.

Відсутність у графіку навчального процесу екзаменаційних сесій, так як контроль засвоєння студентом кожного модулю навчальної дисципліни здійснюється після вивчення цього модулю (виключення – державний екзамен з дисципліни українська мова (за професійним спрямуванням), 1 курс); та дисципліни “Основи економічних теорій”, “Історія медицини”, “Основи психології, основи педагогіки”, “Безпека життєдіяльності, основи охорони праці”, “Основи біоетики та біобезпеки”, “Фізичне виховання”, “Медична психологія”, “Цивільний захист”, “Медичне правознавство”, “Охорона праці в галузі”, “Курси за вибором”, вивчення яких здійснюється відповідно до кредитно-модульної системи організації навчального процесу, а формою підсумкового контролю знань є залік); паралельне застосування для оцінювання студентів абсолютної шкали оцінювання та шкали оцінювання ECTS, яка є рейтинговою.

Студенти обирають курси за вибором відповідно до навчального плану. Вивчення щонайменше одного курсу щорічно є обов’язковим.

Загальне навчальне навантаження включає час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів.

Графіком передбачено додатковий термін для завершення вивчення окремих модулів (їх перескладання, підвищення рейтингу тощо) – 1 – 2 тижні після закінчення семестру на 1– 4 курсах. На 6-му тижні шостого семестру передбачено складання інтегрованого іспиту “Крок 1. Стоматологія”.

Десятий семестр на 5 курсі передбачає, крім навчання студента, підготовку до державної атестації та її проведення.

При вивченні дисципліни “ортопедична стоматологія, в т.ч. імплантологія” на 5 курсі за спеціальністю “стоматологія” (12 кредитів, 360 годин, з них 230 аудиторних) передбачити  1,5 кредиту на вивчення імплантології ( 45  годин загального навантаження).

Виробнича практика на 2 курсі проводиться упродовж навчального року: з догляду за хворими – 60 годин на 3 семестрі у відділеннях стаціонару; сестринська практика – 60 годин на 4 семестрі у стоматологічних поліклініках.

Професійна клінічна практична підготовка студентів на 3, 4 та 5 курсах здійснюється відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик під час вивчення професійно-орієнтованих дисциплін та під час виробничої практики. Виробнича лікарська практика на 3 курсі (4 тижні) та 4 курсі (6 тижнів) та 5 курсі (3 тижні) проводиться або упродовж навчального року або у літній період за рішенням Вченої ради ВНЗ.

Обсяг практичної роботи студентів в амбулаторно-поліклінічних установах становить не менше 25% від кількості навчальних годин, передбачених на практичні заняття з дисципліни.

Розклад навчальних занять рекомендується складати таким чином: на 1 – 3 курсах за „стрічковим” або блочно-модульним чи змішаним принципами; на 4 – 5 курсах – за модульно-цикловим принципом шляхом ротації модулів.

Державна атестація випускників включає державний екзамен з української мови (за професійним спрямування), стандартизований тестовий та практично орієнтований державні іспити.

Державний екзамен з української мови (за професійним спрямування) проводиться по завершенню вивчення зазначеної дисципліни.

Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями.

Рекомендується застосовувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення обстеження тематичних пацієнтів, встановлення діагнозу, планування об’єму обстеження,  трактування їх результатів; контроль практичних навичок, інші. 

Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється по завершенню вивчення модулю. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ЕСТS та традиційною шкалою,   прийнятою в Україні. 

Терміни складання і перескладання підсумкового модульного контролю.

·                 складання – на основному навчальному занятті з дисципліни;

·                 перескладання – упродовж 20 днів після завершення модуля;

·                 перескладання – упродовж 10 днів після 1 перескладання.

Студент може підвищити свою оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю за дозволом проректора з навчальної роботи (не більше трьох раз за весь період навчання)

Стандартизований тестовий державний іспит складається з двох тестових екзаменів „Крок 1” і „Крок 2”. Тестовий екзамен „Крок 1.Стоматологія” є  інтегрованим екзаменом, який проводиться на 6-му тижні шостого семестру і вимірює показники якості фахової компоненти базової вищої освіти. Тестовий екзамен „Крок 2. Стоматологія” є складовою державної атестації випускників вищих медичних навчальних закладів і вимірює показники якості фахової компоненти повної вищої медичної освіти.

Практично-орієнтований державний іспит проводиться у формі державних випускних екзаменів або комплексного випускного іспиту. Форма проведення практично орієнтованого державного іспиту визначається вищим навчальним закладом.

Вчена рада вищого навчального закладу може вносити зміни до розподілу годин між дисциплінами в межах 15% загальної кількості годин, але з будь-якої окремої навчальної дисципліни кількість годин не може бути зменшена більш, як на 10% відносно тієї, яка передбачена на відповідну дисципліну даним навчальним планом. При цьому повинно бути забезпечене засвоєння всіх навчальних дисциплін в обсязі, передбаченому програмами цих дисциплін, затвердженими МОЗ України.

Військова підготовка студентів за програмою офіцерів запасу, затвердженою Міністерством оборони України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством освіти і науки України, проводиться на 1-4 курсах у вищих медичних навчальних закладах, які визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1025 “Про заходи щодо оптимізації мережі військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів”.

Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як  середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів дисципліни).

Бали  з дисциплін незалежно  конвертуються як в шкалу ЕСТS (у відповідних деканатах) для занесення до Diplomasupplement 9 додаток до диплому міжнародного зразка), так і в чотирибальну шкалу – „5”, „4”, „3”, „2” (на кафедрах).

Студенти, які навчаються за однією спеціальністю, з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни, ранжуються в деканатах за шкалою ЕСТS.

 

ОПИС НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ З ДИСЦИПЛІНИ

ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ

 

 

 Примітка: 1 кредит ECTS – 30 годин

Аудиторне навантаження – 60,6%, СРС – 39,3%.

 

 

 

3. КІНЦЕВІ ЦІЛІ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Мета вивчення ортопедичної стоматології –  кінцеві цілі  встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (професійна та практична підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей  до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

Кінцеві цілі розташовані на початку програми й передують її змісту, конкретні цілі передують змісту відповідного змістового модулю.

 

Кінцеві цілі дисципліни

·        проводити обстеження стоматологічного хворого;

·        трактувати функціональну анатомію зубощелепного апарату;

·        застосовувати основні принципи асептики, антисептики, знеболювання;

·        діагностувати невідкладні стани в клініці ортопедичної стоматології;

·        надавати необхідну невідкладну допомогу в клініці ортопедичної стоматології;

·        аналізувати результати обстеження стоматологічного хворого в клініці ортопедичної стоматології;

·        обґрунтовувати і формулювати попередній клінічний діагноз в клініці ортопедичної стоматології;

·        проводити обстеження хворих функціональними методами;

·        обґрунтовувати і формулювати синдромний діагноз в клініці ортопедичної стоматології;

·        визначати основні синдроми і симптоми в клініці ортопедичної стоматології;

·        ставити остаточний клінічний діагноз основних захворювань в клініці ортопедичної стоматології;

·        виявляти різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань у клініці ортопедичної стоматології;

·        пояснювати принципи відновлювального ортопедичного лікування та реабілітації у щелепно-лицевих хворих;

·        проводити ортопедичне лікування основних стоматологічних захворювань;

·        трактувати загальні принципи лікування хворих з різними дефектами твердих тканин зубів, зубних рядів та іншою патологією зубощелепної системи;

·        демонстрування володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у клініці ортопедичної стоматології.

 

Модуль 3. Повне знімне протезування

 

Змістовий модуль 10

Клінічні етапи виготовлення повних знімних протезів

Конкретні цілі:

·        проводити обстеження пацієнта з повною відсутністю зубів;

·        аналізувати результати обстеження стоматологічного хворого з повною відсутністю зубів в клініці ортопедичної стоматології;

·        планувати додаткове обстеження хворого з повною відсутністю зубів;

·        пояснювати результати клінічних та спеціальних (додаткових) методів дослідження;

·        визначати тактику лікування хворого з повною відсутністю зубів в клініці ортопедичної стоматології.

·        знати  методики отримання функціональних відбитків;

·        виконувати припасування жорстких індивідуальних ложок на верхню та нижню щелепи;

·        демонструвати отримання функціональних відбитків;

·        засвоїти етапи визначення та фіксації центрального співвідношення беззубих щелеп;

·        знати функціональну анатомію компонентів жувального апарату та топографію м’язів, що приймають основну участь при рухах нижньої щелепи;

·        аналізувати фактори оклюзії;

·        порівнювати різні види артикуляторів;

·        вміти проводити загіпсовку моделей в артикуляторі;

·        виконувати реєстрацію рухів нижньої щелепи;

·        засвоїти основні положення сферичної та суглобової теорій артикуляції;

·        демонструвати методику Ефрона, Гельфанда, Каца;

·        знати принципи роботи з артикулятором при протезуванні пацієнтів з повною відсутністю зубів;

Анамнез та клінічне обстеження. Основні скарги. Медичний анамнез. Стоматологічний анамнез. Обстеження. Зовнішній загальний огляд. Ступінь зменшення  нижньої третини обличчя, вираженість шкірних складок обличчя,ступінь відкривання рота (вільне, утруднене). Скронево-нижньощелепний суглоб.  Обстеження жувальної мускулатури.

Внутрішньоротове обстеження: характер співвідношення щелеп; форма альвеолярного паростку; характер атрофії альвеолярних відростків (рівномірна, нерів­номірна); характер поверхні альвеолярного відростка (рівна, горбиста); форма твердого  піднебіння; поперечні складки; піднебінний валик; форми вестибулярного схилу альвеолярного відростка (пологий, стрімкий, з напуском); топографія “лінії А” та нейтральної зони; ступінь атрофії по Шредеру, Келлеру та Оксману; оцінка стану слизової оболонки беззубих щелеп за Суппле і Люндом. Клапанна зона. Податливість слизової оболонки твердого піднебіння та альвеолярного паростку.

Діагноз. Обґрунтування діагнозу. Історія хвороби, правила її ведення. План та задачі ортопедичного лікування. Попереднє лікування перед протезуванням. Види та задачі протезування.

Відбиток. Класифікація відбитків. Класифікація відбиткових матеріалів. Вибір відбиткової ложки та матеріалу для беззубої щелепи. Протезне поле. Протезне ложе. Замішування та накладання відбиткової маси на ложку. Введення ложки з масою в порожнину рота (центрування, занурення, фіксація). Виведення ложки з відбитком з порожнини рота. Оцінка якості відбитка. Дезінфекція відбитка.

Одномоментне зняття відбитків з обох щелеп. Комбінована техніка зняття анатомічних відбитків гідроколоїдними масами.

Методики  одномоментного  виготовлення індивідуальних  ло­жок. Методика Шрота, ЦІТО, Василенка. Матеріали для виготовлення індивідуальних ложок. Матеріали для отримання відбитків. Методика виготовлення індивідуальної ложки по Варесу. Методика  виготовлення ложки на моделі з АКРП. Методики лабораторного виготовлення індивідуальних ложок. Метод компресійного пресування. Метод литтьового пресування. Лабораторні етапи виготовлення індивідуальних ложок.

Припасування жорстких індивідуальних ложок за методикою Гербста. Проби Гербста для верхньої та нижньої щелепи. Методика отримання функціональних відбитків за допомогою жорстких  індивідуааьних  ложок, припасованих за допомогою проб Гербста.

Вибір і підготовка відбиткового матеріалу для отримання функціональних відбитків. Класифікація функціональних відбитків. Власне функціональні та функціонально присмоктуючи відбитки. Отримання компресійних, розвантажуючих та відбитків під диференційованим тиском. Формування країв функціонального відбитка. Вибір методики та матеріалу в залежності від клінічної ситуації. Методи визначення центрального співвідношення (антропометричний, фонетичний, рефлекторний  (Боянов), функціонально-рефлекторний (Недергин). Анатомо-фізіологічний метод. Положення відносного фізіологічного спокою нижньої щелепи. Протетична площина. Оклюзійна площина. Центральне співвідношення. Центральна оклюзія. Збалансована оклюзія. Вимоги до прикусних валиків.

Функціональний взаємозв’язок компонентів зубощелепної системи. Оклюзійне програмування. Рухи нижньої щелепи у вертикальній, сагітальній та трансверзальній площинах. Топографія м’язів, що приймають основну участь при рухах нижньої щелепи. Сагітальний суглобовий шлях. Кут сагітального суглобового шляху. Кут Бенета. Готичний кут. Робоча та балансуюча сторона. Запис рухів нижньої щелепи. Фактори оклюзії: суглобовий шлях, рух Бенета, оклюзій на площина, крива Шпее та Уілсона, морфологія жувальної поверхні бокових зубів, різцевий шлях та відстань між суглобовими головками. 

Класифікація та характеристика артикуляторів. Принципи роботи з артикулятором при протезуванні пацієнтів з повною відсутністю зубів. Сферична теорія артикуляції  Монсона, основні положення. Суглобова (балансуюча) теорія артикуляції. Закони Бонвіля. Трьохпунктний контакт Бонвіля.  “Пятірка Ганау”.  Методика Ефрона, Гельфанда, Каца. Феномен Христенсена.

 
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 11

Лабораторні етапи виготовлення повних знімних протезів 

Конкретні цілі:

·        знати принципи анатомічної постановки зубів;

·        знати принципи постановки за сферичною поверхнею;

·        вміти проводити перевірку конструкції повних знімних протезів;

·        знати матеріально-технічне забезпечення для виготовлення повних знімних протезів;

·        вміти проводити формування та полімеризацію пластмас;

·        засвоїти поняття фіксації, стабілізації та рівноваги повних знімних протезів;

·        виконувати перевірку фіксації повних знімних протезів в порожнині рота пацієнта;

·        засвоїти послідовність обробки повних знімних протезів після полімеризації;

·        демонструвати проведення корекції базису та оклюзії у повних знімних протезах;

·        діагностувати  можливі ускладнення місцевої анестезії;

·        знати етіологічні чинники, клінічні прояви  та патогенез механічного, хімічного, термоізолюючого та сенсибілізуючого впливу знімних протезів;

·        проводити лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота, які виникають під впливом знімних протезів.

Постановка за Гізі: постановка усіх зубів верхньої і нижньої щелепи по протетичній площині; ступінчаста постановка бокових зубів нижньої щелепи; постановка жувальних зубів по урівнювальній площині. Показання до застосування анатомічної постановки штучних зубів. Принципи постановки за М.Є.Васильєвим (по склу). Принципи постановки за Гербером. Постановка за сферичною поверхнею (по Монсону). Методика Каца-Ефрона-Гельфанда. Методика М.А.Нападова та А.Л.Сапожнікова. Анатомічна постановка зубів за умови прогенічного та прогнатичного співвідношення щелеп.

Візуальний огляд гіпсових моделей щелеп. Перевірка постановки зубів у оклюдаторі або артикуляторі. Перевірка воскової конструкції майбутнього протезу в порожнині рота. Методи усунення помилок.

Матеріали, що використовуються для виготовлення повних знімних протезів. Види базисних полімерів (жорсткі, еластичні), їх фізичні та механічні властивості. Методи формування та полімеризації базисів зубних протезів. Компресійне та литтьове пресування. Прямий, зворотній та комбінований методи гіпсовки воскової репродукції протезу в кювету. Режими полімеризації.

Поняття фіксації, стабілізації та рівноваги повних знімних протезів. Перевірка фіксації повних знімних протезів впорожнині рота пацієнта. Методи фіксації (механічні, біомеханічні, фізичні та біофізичні). Анатомічна ретенція. Топографія під’язикового, ретромолярного та ретроальвеолярного простору. Застосування адгезивних препаратів для поліпшення фіксації протезів. Адаптація до протезів. Періоди адаптації до протезів за В.Ю.Курляндським. Гігієнічна обробка повних знімних протезів.

Виведення знімних протезів з кювети після полімеризації. Послідовність обробки повних знімних протезів після полімеризації. Шліфування та полірування повних знімних протезів. Засоби та інструментарій. Причини поломки повних знімних протезів. Методи полагодження знімних протезів. Принципи корекції базису повних знімних протезів. Корекція оклюзії.

Класифікація захворювань слизової оболонки порожнини рота, які виникають під впливом знімних протезів за З.С. Василенко. Класифікація протезних стоматитів за Е.Г.Гавриловим. Етіологія, клініка та патогенез механічного, хімічного, термоізолюючого та сенсибілізуючого впливу знімних протезів. Характеристика незапальних захворювань слизової оболонки порожнини рота, які виникають під впливом знімних протезів. Поєднання протезних захворювань слизової оболонки порожнини рота. Діагностика захворювань слизової оболонки порожнини рота, які виникають під впливом знімних протезів. Зміни слизової оболонки порожнини рота при системних захворюваннях. Несприйняття пластмасових протезів. Етіологія. Клініка. Діагностика. Лікування.

 

Модуль 4. Щелепно-лицева ортопедія. Суцільнолите протезування

Змістовий модуль12. Щелепно-лицева травматологія

Конкретні цілі:

·        знати роль щелепно-лицевої ортопедії в наданні медичної допомоги пацієнтам з дефектами та деформаціями щелеп та обличчя, що виникли після травм, операцій, та перенесених захворювань;

·        знати класифікації переломів щелеп та механізм зміщення відломків при переломах  щелеп;

·        проводити клінічне обстеження пацієнтів з переломами щелеп;

·        вміти проводити диференціальну діагностику між переломами щелеп різної локалізації;

·        знати принципи організації стоматологічної  допомоги при надзвичайних станах;

·        знати методи фіксації часткових знімних протезів.

·        знати обсяг ортопедичної допомоги щелепно-лицевим пораненим;

·        знати загальну характеристику щелепно-лицевих апаратів та їх класифікацію;

·        вміти накладати транспортні шини та проводити лігатурне зв’язування зубів.

Історія розвитку та становлення щелепно-лицевої ортопедії в системі стоматологічних наук. Роль щелепно-лицевої ортопедії в наданні медичної допомоги пацієнтам з дефектами та деформаціями щелеп та обличчя, що виникли після травм, операцій, та перенесених захворювань. Анатомо-фізіологічні особливості компонентів зубощелепної системи. Класифікація переломів щелеп за Ентіним, Лефором, Лукомським, Биніним. Механізм зміщення відломків при переломах верхньої та нижньої щелепи. Клінічне обстеження пацієнтів з переломами щелеп. Додаткові методи обстеження пацієнтів з переломами щелеп. Діагностика локалізації переломів нижньої та верхньої щелепи за зміщенням відломків.

Організація стоматологічної  допомоги при надзвичайних станах. Основні принципи етапного лікування поранених. Обсяг ортопедичної допомоги.

Загальна характеристика щелепно-лицьових апаратів, їх класифікації,  конструкційні особливості. Розподіл апаратів за функцією, лікувальним значенням, за місцем прикріплення. Інтраоральні, інтра-екстраоральні та екстраоральні апарати. Апарати з перервною та безперервною дією. Розподіл апаратів взалежності від конструкції. Діюча та опорна частини апаратів. Види транспортних шин. Лігатурне зв’язування зубів за Айві, Вільга, Гейкіним.

Показання до застосування знімних шин за Вебером, Ванкевич, Ванкевич-Степанковим, Портом, Гунінгом-Портом, Лімбергом. Особливості конструювання знімних шин в залежності від характеру і локалізації перелому, наявності зубів на відламках та їх стану, а також супутніх ускладнень. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення знімних шин за Вебером, Ванкевич, Ванкевич-Степанковим, Портом, Гунінгом-Портом, Лімбергом.

 

Змістовий модуль 13. Ортопедичне лікування наслідків та ускладнень травм щелепно-лицевої  ділянки

Конкретні цілі:

·       знати методики виготовлення гнутих дротяних шин на верхню та нижню щелепи;

·        проводити виготовлення тимчасових та стаціонарних (лабораторних) шин;

·       знати технологічні етапи виготовлення різних апаратів при зміщенні відломків;

·       вміти отримувати відбитки та визначати центральне співвідношення при виготовленні формуючих апаратів;

·       знати етіологію, профілактику та лікування рубцевих контрактур;

·       знати етіологічні чинники та принципи лікування переломів, що неправильно зрослися;

·       вміти визначати об’єм ортопедичних заходів лікування при несправжніх суглобах;

·       проводити вибір конструкції зубного протезу в залежності від ступеню звуження ротової щілини;

·       вміти отримувати відбитки у хворих з мікростомією;

·       знати анатомо-фізіологічні особливості твердого та м’якого піднебіння;

·       знати особливості ортопедичного лікування дефектів твердого та м’якого піднебіння;

·       знати клінічні етапи виготовлення маски обличчя.

Види гнутих дротяних шин (Тігерштедта, Ентеліса, Збаржа). Методики виготовлення гнутих дротяних шин на верхню та нижню щелепи. Правила закріплення шин на щелепі. Можливі помилки при шинуванні і засоби їх усунення. Необхідний інструментарій і матеріали для виготовлення шин. Міжщелепна фіксація при переломах нижньої щелепи з використанням гладких дротяних шин.

Критерії вибору апарату при зміщенні відломків. Лікування переломів щелеп зі зміщенням відломків у вертикальному напрямку. Апарат Поста. Лікування переломів щелеп зі зміщенням відломків у сагітальному напрямку. Апарат Шура, Курляндського, з похилою площиною. Лікування переломів щелеп зі зміщенням відломків у трансверзальному напрямку. Апарат Катца, Лімберга, Бруна. Лікування переломів щелеп при наявності беззубих відломків. Організація спеціалізованої ортопедичної стоматологічної  допомоги  і лікування щелепно-лицевих поранених. Тимчасові та стаціонарні (лабораторні) шини. Шини Вебера, Ванкевич, Лімберга,  Гунінга-Порта. Методи фіксації формуючих апаратів. Методики отримання відбитків та визначення центрального співвідношення при виготовленні формуючих апаратів.

Фіксуючі апарати. Вибір апарату для фіксації відламків нижньої щелепи при остеопластиці в залежності від клінічної ситуації.

Іннервація і координація діяльності елементів зубощелепної системи. Визначення терміну “контрактура”. Класифікація контрактур. Профілактика та лікування рубцевих контрактур. Рефлекторні контрактури. Профілактика та лікування рефлекторних контрактур. Будова та принцип дії апарату Дарсісака та ложок за Лімбергом, що гойдаються. Етапна редресація.

Причини неправильного зростання відломків. Патологічна анатомія при переломах, що неправильно зрослися. Показання до проведення хірургічних, протетичних, ортодонтичних, апаратурно-хірургічних методів лікування переломів, що неправильно зрослися. Принципи лікування переломів, що неправильно зрослися з повністю збереженими зубними рядами, частковою і повною втратою зубів.

Загальні і місцеві причини утворення несправжнього суглобу, клініка, патологічна анатомія. Класифікації несправжніх суглобів нижньої щелепи (І.М. Оксмана, В.Ю. Курляндського). Лікування переломів нижньої щелепи, що не зрослися. Ортопедичні заходи лікування при несправжніх суглобах. Виготовлення протезів з шарнірами. Розбірні протези. Протези, що складаються. Профілактика посттравматичних та післяопераційних деформацій щелеп.

Етіологія та патогенез звуження ротової щілини або мікростоми. Вибір конструкції зубного протезу в залежності від ступеню звуження ротової щілини. Особливості отримання відбитків у хворих з мікростомією. Розбірні протези, а також протези, що складаються. Техніка виготовлення протеза, що складається. Техніка виготовлення розбірного протеза.

 Анатомо-фізіологічні особливості твердого та м’якого піднебіння. Етіологія, клініка та патогенез дефектів твердого та м’якого піднебіння. Історичні аспекти ортопедичного лікування дефектів твердого та м’якого піднебіння (обтуратори Паре, Фошара, Сюерсена, Кінгслея, Шильтського). Виготовлення обтураторів при дефектах твердого піднебіння. Виготовлення обтураторів при дефектах м’якого піднебіння. Обтуратор Кеза. Методи фіксації обтураторів.

 

 Змістовий модуль 14. Суцільнолите незнімне протезування

Класифікації дефектів коронкової частини зуба. Показання до виготовлення вкладок. Діагностика та планування лікування з використанням вкладок. Види вкладок (композитні, полімерні, металеві, керамічні), їх переваги та недоліки. Вимоги до вкладок. Принципи препарування та отримання відбитків. Матеріали та методи виготовлення вкладок (прямі та непрямі). Системи керамічних вкладок (кераміка, що спікається, техніка Cerapress, IPS Impress та OPC). Вибір методики та цементу для фіксації.

Класифікації дефектів коронкової частини зуба. Показання та підготовка до застосування куксових конструкцій штифтових зубів. Конструкції штифтових зубів (еластичні, нееластичні, пасивні, активні). Матеріали, що використовуються для виготовлення різних конструкцій штифтових зубів. Клініко-лабораторні етапи виготовленнякуксових конструкцій (литих, литих розбірних, скловолоконних, анкерних, керамічних). Використання стандартних конструкцій. Основні переваги та недоліки різних конструкцій, методик та матеріалів, що використовуються для відновлення дефектів коронкової частини зуба  штифтовими зубами.

Класифікація суцільнолитих та комбінованих коронок. Показання та протипоказання до виготовлення суцільнолитих та комбінованих коронок. Вимоги до суцільнолитих та комбінованих коронок. Парадонтологічні аспекти препарування зубів. Критерії здорового стану ясен. Особливості препарування під суцільнолиту та комбіновану коронку. Методика проведення під’ясеневого препарування. Інструментарій. Методи ретракції. Підбір ложки та відбиткового матеріалу. Технологія отримання відбитків. Попередження ускладнень після препарування зубів. Отримання розбірної моделі. Особливості моделювання воскової репродукції суцільнолитої та каркасу комбінованої коронки. Технології литва суцільнолитих коронок.  Сплави, що використовуються для литва. Методи компенсації усадки сплавів. Припасовка каркасу суцільнолитих та комбінованих коронок. Принципи восковогомоделювання майбутнього пластмасового обличкування каркасу. Заміна воску на пластмасу. Механізм зчеплення обличкування комбінованої коронки з металевим каркасом. Припасовка та фіксація суцільнолитих та комбінованих коронок. Вибір цементу для фіксації. Проблема крайового прилягання  штучних коронок.

Етіологія і патогенез часткової втрати зубів. Класифікації дефектів зубних рядів за Бетельманом і Кенеді. Показання та протипоказання до виготовлення мостоподібних протезів. Вимоги до мостоподібних протезів. Конструктивні елементи мостоподібних протезів. Принципи планування конструкції мостоподібного протезу з урахуванням індивідуальних особливостей зубощелепного апарату пацієнта. Особливості препарування опорних зубів. Методи ретракції. Підбір ложки та відбиткового матеріалу. Технологія отримання відбитків. Визначення та (або) фіксація оклюзії. Припасовка та фіксація мостоподібних протезів. Характеристика цементів, які використовуються для фіксації мостоподібних протезів.

Біомеханіка мостоподібного протеза. Вибір опорних зубів. Планування конструкції мостоподібного протеза. Підготовка опорних зубів для виготовлення мостоподібних протезів. Показання до застосування мостоподібних протезів. Види мостоподібних протезів.

Клініко-лабораторні етапи виготовлення штамповано-паяних, суцільнолитих та комбінованих мостоподібних протезів. Необхідне обладнання, матеріали. Сплави металів для мостоподібних протезів.

Процедура фіксації мостоподібних протезів. Фактори, які забезпечують фіксацію мостоподібного протеза. Помилки та можливі ускладнення незнімного протезування з використанням мостоподібних протезів. Помилки клінічні та технологічні.

 

Тематичний план лекцій

 

Тематичний план практичних занять

 

 

Перелік практичних навичок, внесених у матрикули

практичних навичок

 

 

 

 

Перелік тем самостійної роботи студентів