МЕНЕДЖМЕНТ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно з чинним законодавством України підприємницька діяльність без державної реєстрації є незаконною.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької дiяльностi визначено Положенням про держану реєстрацiю суб’єктів підприємницької дiяльностi, затвердженим постановою КМУ № 740.
Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та (або) імені, та (або) по батькові або місця проживання фізичної особи – підприємця підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру. Відокремлені структурні підрозділи юридичної особи державній реєстрації не підлягають.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської (районної) ради міста за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи –підприємця. Місцем знаходження підприємства рахується адрес постійного розміщення діючого керівного органу. Місцем проживання громадянина – підприємця є зареєстроване у встановленому порядку постійне місце його проживання.
Для реєстрації необхідно до органу державної реєстрації подати такі документи :
n рішення власника майна або уповноваженого ним органом про створення юридичної особи (установчий договір, протокол зборів);
n статут, якщо вiдповiдно до законодавства це необхідно для створення органiзацiйно-правової форми суб’єкта підприємницької дiяльностi;
n реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацiю, яка заповнюється машинописом або від руки друкованими літерами;
n документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацiю;
n документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької дiяльностi, в розмiрi, передбаченому законами;
n договір про передачу приміщення під юридичну реєстрацiю підприємства.
Якщо документи для реєстрації подаються фізичною особою особисто державному реєстратору, додатково пред’являється паспорт.
Термін державної реєстрації фізичної особи не повинен перевищувати двох днів.
Установчі документи подаються у трьох примірниках (два в оригiналi). Орган державної реєстрації після перевірки наведених у реєстрацiйнiй картці відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу.
За наявності всіх документів, орган державної реєстрації зобов’язаний протягом не більше п’яти робочих днів внести дані до реєстраційної карти до Реєстру суб’єктів підприємницької дiяльностi та видати свідоцтво про державну реєстрацiю встановленого зразка з проставленим iдентифiкацiйним кодом юридичної особи, який надається органу державної реєстрації органом державної статистики.
Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацiю з трьома його копіями, а також оригінал та копію поданих ним установчих документів з вiдмiткою органу державної реєстрації.
Орган державної реєстрації подає в 5-ти денний термін з дня державної реєстрації iнформацiйне повідомлення до:
n органу державної статистики
n податкової служби
n Пенсійного фонду
n Фонду соціального страхування.
6. Реєстрація підприємства у Фондах.
Реєстрація в органах Державної податкової iнспекцiї.
Згідно з Iнструкцiєю про порядок обліку платників податків (1998 р.) суб’єкти підприємницької дiяльностi після отримання свідоцтва про державну реєстрацiю зобов’язані у 5 денний термін звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцем реєстрації для взяття на облік.
Працівники органів податкової служби після перевірки поданих суб’єктом підприємницької дiяльностi документів заносять до Реєстру юридичних осіб, зазначені в заяві.
Платник податків зобов’язаний протягом трьох днів від дня відкриття рахунка надати повідомлення про відкриття поточних рахунків в установах банків особисто або надіслати поштою з повідомленням про вручення до органу державної податкової служби, в якому його взято на облік.
Реєстрація в органах Пенсійного фонду України.
Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» роботодавець та iншi особи, які сплачують страхові внески га загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зобов’язаний зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду в порядку як платник страхових внесків в 10-денний термін від дня отримання свідоцтва про державну реєстрацiю як суб’єкта підприємницької дiяльностi.
Реєстрація в органах Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» суб’єкти підприємницької дiяльностi, які використовують найману працю зобов’язані зареєструватися в центрах зайнятості за місцем своєї реєстрації в 10-денний термін від дня укладання трудового договору з найманими працівниками.
Реєстрація в органах фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – суб’єкти підприємницької дiяльностi, які використовують найману працю, зобов’язані зареєструватися у виконавчій дирекції вiддiлення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в десятиденний термін від дня укладання трудового договору з найманими працівниками.
Відкриття рахунка в банку. Для відкриття розрахункового рахунку в банку фармацевтичне підприємництво повинно подати в банківську установу необхідні документи.
З банківською установою укладається договір про обслуговування. Протягом трьох робочих днів фармацевтичне підприємство повинно повідомити податкову інспекцію про відкриття банківського рахунку.
Також протягом 20 днів з дати державної реєстрації фармацевтичному підприємству необхідно зареєструватися в податковій інспекції як платнику ПДВ (рис. 1.10). Новостворені суб’єкти малого підприємництва, що застосовують спрощену систему оподаткування обліку та звітності і сплачують єдиний податок за ставкою 10 %, не реєструються як платники ПДВ і свідоцтво платника ПДВ не отримують.
Одночасно в районний (міський) відділ внутрішніх справ для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів необхідно документи. Протягом п’яти робочих днів з дати отримання документів відділ внутрішніх справ повинен видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів.
8. Ліцензування підприємницької діяльності у фармації.
Підприємницька діяльність в Україні, як і в багатьох інших державах, пов’язана з певними обмеженнями. Насамперед, існує державна монополія на окремі види діяльності. Зокрема, жодні фармацевтичні підприємства, крім державних, не можуть виготовляти, зберігати та реалізовувати наркотичні засоби. Крім того, чимало видів діяльності пов’язані з необхідністю їх ліцензування.
Порядок ліцензування регламентується Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. В нашій державі ліцензуванню підлягає, зокрема, виготовлення, оптова та роздрібна реалізація лікарських засобів. Тобто, кожен суб’єкт, який функціонує на фармацевтичному ринку, повинен мати ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності із зазначенням виду діяльності – оптова реалізація лікарських засобів, роздрібна реалізація лікарських засобів, виробництво лікарських засобів, виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки.
Дія цих ліцензійних умов поширюється на всіх суб’єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, повинні бути зазначені в установчих документах суб’єкта господарювання.
Для видачі ліцензії документи приймаються Державною службою з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України.
ля одержання ліцензії суб’єкт господарювання подає заяву за встановленою формою. Заява подається особисто або через уповноважену особу. Державна служба приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у термін не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви.
Про відповідність зазначеним вимогам свідчить диплом державного зразка про фармацевтичну освіту та сертифікат про присвоєння (підтвердження) звання провізора загального профілю.
Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у відповідності з порядком видачі. Ліцензія підлягає переоформленню у випадку:
– зміни назви юридичної особи (якщо зміна назви не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, імені та по батькові фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;
– зміни місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;
– змін, пов’язаних з впровадженням ліцензіатом іншого виду господарської
діяльності.
2. Поняття торгового патенту та його види.
Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.
Тільки при наявності торгового патенту можливо займатися наступними видами підприємницької діяльності:
· торговельною діяльністю;
· діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою;
· діяльністю у сфері грального бізнесу;
· діяльністю з надання побутових послуг.
Суб’єктами правовідносин, які підлягають регулюванню згідно Закону “Про патентування…”, є:
· фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.
· юридичні особи.
· їх відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення тощо).
Тобто, торговий патент повинен мати кожен пункт продажу товарів (торгова точка): магазин, кіоск, палатка, автомагазин, розвозка, лоток, прилавок, їдальня, ресторан, кафе, баз та ін.
Дія Закону “Про патентування…” не розповсюджується на торговельну діяльність та діяльність по наданню побутових послуг:
Підприємств і організацій Укркоопспілки, військової торгівлі, аптек, що знаходяться у державній власності, а для торгово виробничих підприємств відділів робітничого постачання тільки для тих, які знаходяться в селах, селищах та містах районного підпорядкування.
Суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які:
· здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків в межах ринку і сплачують ринковий збір;
· сплачують податок на промисел;
· здійснюють продаж вирощених на особистому підсобному господарстві або ділянках продукцію рослинництва, тваринництва, бджільництва, як у живому вигляді так і у вигляді первинної переробки;
· сплачують державне мито за нотаріальне засвідчення договорів відчуження власного майна (не частіше одного разу на рік);
· сплачують фіксований податок.
Суб’єкти підприємницької діяльності, створені громадськими організаціями інвалідів (які мають податкові пільги) та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.
Види торгового патенту:
– звичайний торговий патент. Строк дії патенту – 60 календарних місяців.
Строк сплати збору — щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.
Ставки збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюють органи місцевого самоврядування із розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року.
Розмір ставки залежить від місцезнаходження пункту продажу та асортименту товарів.
Для торгівельної діяльності та діяльності з надання платних послуг ставка збору може становити від 0,04 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. У Києві, обласних центрах та курортних зонах ставки збору найбільші. Далі, чим менше населений пункт,тим менше ставка збору.
За торгівлю валютними цінностями встановлена ставка збору у розмірі 1,2 мінімальної заробітної плати.
– пільговий торговий патент – патент, який видається суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю виключно товарами вітчизняного виробництва вказаними у Законі “Про патентування…”: поштові марки, конверти, періодичні видання, проїзні квитки, товари народних промислів, готові лікарські засоби, вугілля, дрова, мило господарське, сірники, насіння овочевих культур та квітів і ін. Крім цього пільговий торговий патент видається підприємцям, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців. У пільговому патенті обов’язково дається перелік товарів, якими здійснюється торгівля. Вартість пільгового торгового патенту 25 грн. на весь термін дії патенту.
Аптеки з недержавною формою власності можуть здійснювати свою торговельну діяльність тільки на підставі пільгового торгового патенту. Він дає право здійснювати реалізацію готових лікарських засобів за готівку (лікарських препаратів, ліків, медикаментів), предметів догляду за хворими, перев’язувальних матеріалів та іншого медичного приладдя), ветеринарних препаратів, зубної пасти, косметичних серветок, дитячих пелюшок, тампонів, інших видів санітарно-гігієнічних виробів з целюлози та її замінників, термометрів, індивідуальних діагностичних приладів. Якщо ж аптека поряд з цими товарами реалізує ще інший асортимент (наприклад, дитяче харчування), то їй необхідно отримати ще звичайний торговий патент.
Як виняток, малі фармацевтичні підприємства (аптеки, оптові фірми), які сплачують єдиний податок, можуть працювати без торгового патенту.
– Пільговий торговий патент видає Державна податкова адміністрація терміном 60 календарних місяців..
Торговий патент видається аптекам у триденний термін від дня подачі документів. Пільговий патент коштує 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно. Для структурних підрозділів аптекам видаються окремі торгові патенти. Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування і залежить від величини товарообігу.
Відмінність між ліцензією і торговим патентом полягає в тому, що перший документ дає право здійснювати діяльність, що підлягає обмеженню, і видається органами виконавчої влади, а саме: Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України, а другий – дає право здійснювати торговельну діяльність за готівкові кошти і видається податковим органом.
Відмінність між ліцензією і торговим патентом полягає в тому, що перший документ дає право здійснювати діяльність, що підлягає обмеженню, і видається органами виконавчої влади, а саме: Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України, а другий – дає право здійснювати торговельну діяльність за готівкові кошти і видається податковим органом.
Суб’єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент не сплачує деякі види податків та зборів: на додану вартість, на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств, комунальний збір, ринковий збір та деякі інші.
Юридичні особи, які придбали спеціальний торговий патент ведуть бухгалтерський облік відповідно до існуючого законодавства, а фізичні особи – вести книгу обліку доходів і витрат у порядку встановленому центральним податковим органом.
Фізичні особи, які займаються виключно такими видами підприємницької діяльності, які вказані в патенті, звільняються від обов’язку подання декларації як суб’єкти підприємницької діяльності і подають декларації про свої доходи як громадяни, які не займаються підприємницькою діяльністю.
9.Планування підприємництва. Бізнес-план.
Будь-яке комерційний захід прийнято починати з бізнес-плану.
Бізнес-план – це документ, який описує всі основні аспекти майбутнього ко-мерцiйного підприємства, аналізує всі проблеми з якими воно може зустрітися, а також визначає способи рішення цих проблем. Правильно складений бізнес-план в кінцевому результаті вiдповiдає на запитання – чи варто взагалі вкладати гроші в цю справу i чи принесе прибуток.
Зміст бізнес-плану на створення нового підприємства:
1. Вступ
2. Описання майбутнього підприємства
3.Маркетинг-план
4. Інвестиційний план
5. Організаційний план
6. Фінансовий план
7. Аналіз ризику
Структура бізнес-плану має інший вигляд для існуючого підприємства. Це важливо для тих підприємств, які будуть брати в банків кредити – фабрик, аптечних складів.
Бізнес-план – документ перспективний i складати його рекомендується на 3-5 років наперед. Основні показники для першого року рекомендується робити в щомісячній розбивці, для другого року в поквартальній i лише починаючи з третього року можна обмежитись річними показниками. Якщо ви не здатні приблизно визначити перспективу вашого проекту на такий термін, то подумайте, чи не рано братися за нього.
1. Титульний листок.
Дуже важливо дати проекту назву, яка потім появиться на зовнiшнiй обкладинці, в рекламних матеріалах. Хороша назва повинна вiдповiдати роду занять вашого бізнесу, місцезнаходженню. Позитивні емоції як на титульному листку бізнес-плану, так i по можливості всюди, де він може кинутися в очі тому, хто повинен вплинути на долю вашого починання.
2. Конфіденційність бізнес-плану.
Меморандум про конфеденцiйнiсть складається з метою попередження осіб, що знайомляться з бізнес-планом про конфідецiйнiсть змісту в ньому iнформацiї. Нагадування про те, що ознайомившись з бізнес-планом бере на себе вiдповiдальнiсть i гарантує нерозголошення в ньому iнформацiї. Може бути вказана заборона копіювати весь план або окремі його частини для будь-якої мети або про заборону передачі третій стороні.
3. Анотація.
Бізнес-план досить об’ємний документ i для першого ознайомлення з вашим проектом малопридатним, так як ви будете звертатись до осіб, до яких такі проекти будуть йти потоком, необхідно переконати їх за декілька хвилин в перспективності вашого бізнес-плану:
n суть проекту i його місце
n результати реалiзацiї
n загальна вартість проекту
n необхiднi фiнансовi ресурси
n термін окупності проекту
n прибуток
n форма i умови участі інвестора
n можливі гарантії по поверненню iнвестицiй.
Розділ 1. Резюме проекту.
Бізнес-план починається з кінця, тобто з резюме. Воно звичайно, готується в самому кiнцi роботи, коли завершені всі інші розділи i ви досягли повної ясності у всіх аспектах проекту. Робота над резюме важлива, оскільки якщо воно не справить доброго враження, то читати ваш бізнес-план просто не стануть, а тим більше грошей не дадуть.
n Об’єм резюме не повинен складати більше 2 машинописних сторiнок, а написане воно повинно бути просто, лаконічно, мiнiмум спеціальних термiнiв. Максимальну увагу необхідно бути приділити роз’ясненню того, що власне ви збираєтесь зробити, з рахунок чого, чим ваш майбутній проект буде відрізнятися від продукції конкурентів .Необхідно пояснити:
n в чому суть вашого проекту i його потенційна ефективність
n хто i як може реалізувати проект
n скільки грошей ви просите i джерела фінансування
n як збираєтесь повертати
n яке забезпечення займу збираєтесь повертати
В кінцевому вигляді резюме включає: Суть проекту (сказано вище); ефективність ;вiдомостi про фірму;команда керування;план дії;фінансування плани повернення;гарантії повернення iнвестицiй.
Джерела інформації:
А – Основні:
1. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської
діяльності”
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756
“Перелік документів, які подаються до заявки про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”.
3. Кузьмін О.Є., Громовик Б.П., Гасюк Г.Д.,Левицька О.Р., Мельник О.Г.
Менеджмент у фармації. Підручник. За редакцією О.Є.Кузьміна і Б.П.Громовика. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. -448 с.: іл.
4. Мнушко З.М., Діхтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації. Ч-1. Менеджмент у фармації. – Х.: Основа; 1998.-255с.
В – Додаткові:
1. Господарський кодекс України
2. Цивільний кодекс України
3. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
4. Постанова Правління національного банку України від 12.11.2003р №492 “Про затвердження інструкції про порядок відкриття ,використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”.
5. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами (Наказ № 3/8 від 12.01.2001 року Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і МОЗ України).
6. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент організацій. –К.: „КОНДОР” -2004. -598 с.
7. Закон України “Про власність”.
