МОДУЛЬ 1: ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ
Змістовий модуль 1: Технологія косметичних препаратів піномийного призначення, косметичних рідин та засобів оральної косметики
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ. ДЕРЖАВНЕ НОРМУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА.
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ РІДКОЇ КОНСИСТЕНЦІЇ. КОСМЕТИЧНІ РІДИНИ – ЛОСЬЙОНИ, ТОНІКИ.
Порядок складання й оформлення нормативної документації, необхідної для розробки, виготовлення і реалізації парфюмерно-косметичної продукції.
Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію…»від 10.05.1993 р. № 46-03 ст. 4 «Категорії нормативних документів по стандартизації», нормативні документи підрозділяють на:
Як державні стандарти України використовують також міждержавні стандарти, передбачені угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології і сертифікації (Москва, 1992 р.). Міжнародні стандарти використовуються в Україні, згідно ст. 2 «Декрету..», відповідно до її міжнародних договорів.
Якщо міжнародними договорами України встановлені інші правила, чим ті, що регламентовано в «Декреті..», то застосовуються правила міжнародних договорів (ст. 26).
У відповідності зі ст. 5 «Декрету..», державні стандарти повинні містити обов’язкові вимоги, що забезпечують:
– безпеку продукції для життя і здоров’я громадян, навколишнього середовища і методи іспиту цих вимог;
– техніку безпеки і гігієну праці;
– метрологічні норми, правила, що забезпечують спільність іспитів.
Галузеві стандарти, згідно ст. 6, розробляються на продукцію при відсутності державних стандартів України або у випадку встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.
Технічні умови також повинні відповідати обов’язковим вимогам державного стандарту. У відповідності зі ст. 7, ТУ містять вимоги, що регулюють відносини між розроблювачем (постачальником) і споживачем (замовником) продукції.
На дійсний момент в Україні на парфюмерно-косметичну продукцію діє ряд нормативно-технічної документації колишнього СРСР.
Термін дії нормативних документів (НД), затверджених у часи СРСР, листом Держстандарту України від 10.01.94 р. № 6-2-40 продовжений на час, необхідний для розробки національних нормативних документів.
За своїм змістом документи державної стандартизації для парфюмерно-косметичних засобів відіграють роль фармакопейних статей для лікарських засобів і згідно ст. 9 «Декрету…»,повинні використовуватися на стадіях розробки, виготовлення, реалізації, використання, збереження, транспортування й утилізації продукції.
Нормативні документи затверджуються:
– державні стандарти – Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації і реєструються в Державному комітеті державних стандартів: узгоджуються головним санітарним лікарем України, Технічним комітетом зі стандартизації «Продукція парфюмерно-косметичної промисловості;
– технічні умови підлягають державній реєстрації в територіальних органах Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації і погодяться з територіальними органами санітарно-епідеміологічної служби розроблювачем (постачальником) і споживачем (замовником) продукції.
Нормативна документація вважається погодженою з органами держ.санепідемслужби при позитивному результаті Державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації, на підставі чого видається Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації. Дата і номер висновку проставляється на титульному листі ТУ (або вказується на останній сторінці стандарту).
Відповідно до методичних указівок Держстандарту України КНД 50-009-93 від 10.01.93 р. «Типова побудова технічних умов», технічні умови на парфюмерно-косметичну продукцію містять наступні розділи:
1. Технічні вимоги.
2. Вимоги безпеки й охорони навколишнього природного середовища.
3. Правила приймання.
4. Методи контролю.
5. Транспортування і збереження.
6. Вказівки по експлуатації.
7. Гарантії виготовлювача.
8. Додаток. А. Перелік НТД, на яку дані посилання.
Б. Перелік засобів вимірів, реактивів, необхідних для підготовки і проведення контролю, іспитів і приймання.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИКЛАДУ РОЗДІЛІВ
ТЕХНІЧНИХ УМОВ
Вступна частина ТУ містить найменування продукції, її призначення й область застосування, склад і порядок використання ТУ.
У ТУ на продукцію, що підлягає обов’язковій сертифікації, повинно бути зазначено, що ТУ придатні для досягнення мети обов’язкової сертифікації по вимогах Державної системи сертифікації.
1. Розділ «Технічні вимоги»:
– у розділі повинні бути зазначені в систематизованому вигляді склад і призначення вимог, що визначають показники якості;
– залежно від характеру і призначення продукції, у розділі повинні бути встановлені специфічні вимоги до якості: фізико-хімічні властивості, стабільність параметрів у часі і під впливом навколишнього середовища, транспортабельність, стійкість до впливу зовнішнього середовища в законсервованому й упакованому стані і т.д.;
– на початку розділу повинні бути приведені зведення про нормативні документи, вимогам яких повинна відповідати продукція, що випускається по ТУ, включаючи стандарти і документи по сертифікації;
– основні параметри якості приводяться у вигляді таблиці;
– за показниками функціонального призначення приводяться вимоги до маркування продукції, включаючи транспортне маркування, що повинні містити перелік нормативних документів, вимогам яких вона повинна відповідати, дані про місце нанесення маркування, змісті маркування, способі його нанесення і якості;
– далі приводяться вимоги до упакування, що включають способи підготовки продукції до упакування і самого упакування в залежності від умов її збереження і транспортування.
2. Розділ «Вимоги безпеки й охорони навколишнього природного середовища»
– у розділі повинні бути приведені вимоги, що забезпечують безпеку для життя і здоров’я споживача, а також вимоги по охороні навколишнього природного середовища;
– результати перевірки на іспитах, прийнятих у ТУ, вимог безпеки відображаються в паспорті продукції або в іншому його документі, що заміняє.
3. Розділ «Правила приймання»
– у розділі вказують порядок контролю продукції, розмір пропонованих для контролю партій, необхідність і час витримки продукції до початку приймання, супровідну пред’явницьку документацію, а також вид сертифікації продукції і вимоги, що перевіряються, (при обов’язковій сертифікації);
– вказують види контролю, а також найменування і позначення документів, по яких вони проводяться.
4. Розділ «Методи контролю»
– у розділі повинні вказуватися методи і засоби контролю всіх параметрів, норм, вимог і характеристик продукції, встановлених у розділах «Технічні вимоги» і «Вимоги безпеки й охорони навколишнього природного середовища» у послідовності викладу пунктів цих розділів;
– при контролі параметрів повинно бути зазначено: позначення пункту або підпункту розділів «Технічні вимоги» і «Вимоги безпеки й охорони навколишнього природного середовища», у якому вони зазначені; найменування приладів, устаткування, застосовуваних при контролі з вказівкою їхнього повного позначення, класу точності, погрішності, межі вимірів і документа на постачання (стандарт або ТУ); матеріалу і (або) реактивів, застосовуваних при контролі (іспиті, аналізі, вимірі) продукції;
– методи контролю і засоби вимірів, устаткування, інструментів, матеріалів і реактивів не зазначених в ТУ, якщо вони встановлені в державних або галузевих стандартах, ТУ, на які робиться в цьому випадку посилання в ТУ.
5. Розділ «Транспортування і збереження»
– у розділі вказують вимоги до умов транспортування, до мір, що гарантують збереження якості і комплектності при транспортуванні і збереженні;
– у розділі вказуються переліки нормативних документів і діючих нормативних актів, що визначають правила і порядок транспортування на різних видах транспорту;
– вимоги до умов збереження повинні містити наступні дані: місце й умови збереження, що забезпечують збереження якості і споживчих властивостей продукції; способи захисту продукції від впливу зовнішнього середовища (вологи, сонячних променів, шкідливих випарів і т.д.; температурний режим збереження; терміни збереження).
6. Розділ «Вказівки по експлуатації»
– на парфюмерно-косметичну продукцію даний розділ не оформляється в зв’язку з наявністю анотації.
7. Розділ «Гарантії виготовлювача»
– у розділі встановлюють гарантійні терміни, їхні види і правила вирахування відповідно до правил договору, укладеного між підприємством (організацією) – виготовлювачем і замовником (основним споживачем);
– для лікувальних, парюмерно-косметичних і харчових продуктів, а також виробів побутової хімії гарантійним терміном вважають термін придатності;
– вимоги цього розділу встановлюють згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів».
ПОРЯДОК УЗГОДЖЕННЯ І заТВЕРДЖЕННЯ НОРМАТИВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА ПАРФЮМЕРНО-КОСМЕТИЧНУ ПРОДУКЦІЮ
З метою попередження шкідливого впливу на здоров’я споживачів, факторів, зв’язаних з виробництвом і використанням парфюмерно-косметичної продукції відповідно до Наказу міністерства охорони здоров’я України № 247 від 9.10.2000 р. затверджений порядок проведення санітарно-гігієнічної експертизи розробки, виробництва і використання даної продукції, що включає наступні етапи:
– державну реєстрацію шкідливих факторів з видачею Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України Сертифіката державної реєстрації шкідливого фактора;
– державну санітарно-гігієнічну експертизу проекту НТД з оформленням Висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи (далі гігієнічний висновок) (додаток № );
– гігієнічне обстеження підприємства, установи, організації виробника продукції, технології, умов транспортування і збереження продукції з оформленням акта відповідності умов виробництва санітарним нормам і правилам;
– лабораторні дослідження зразків вітчизняної й імпортної продукції на відповідність санітарним нормам і правилам;
– державну санітарно-гігієнічну експертизу документації, що підтверджує відповідність вітчизняної й імпортної продукції санітарним нормам і правилам, з видачею гігієнічного висновку (додаток № );
Порядок проведення санітарно-гігієнічної експертизи НД з метою її затвердження регламентований Наказом міністерства охорони здоров’я України № 247 від 6.10.2000 р. «Про встановлення тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи». Експертиза включає наступні етапи:
– звертання заявника в установу Державної санітарно-епідеміологічної служби України у випадку наявності на об’єкт дослідження затверджених санітарних норм або нормативних документів; у Головне санітарно-епідеміологічне керування МОЗ України при відсутності затверджених санітарних норм на об’єкт дослідження;
– здійснення дослідження об’єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог (критеріїв оцінки безпеки парфюмерно-косметичної продукції) з оформленням звіту;
– проведення експертизи й оформлення результатів у виді протоколу і висновку (додаток № );
– твердження висновку експертизи і внесення його до реєстру.
Висновок санітарно-гігієнічної експертизи на НД (на етапі прийняття експериментальних зразків, одержання дозволу на виробництво і використання продукції) видається розроблювачу після проведення експертизи НД при наявності Результатів гігієнічної оцінки продукції парфюмерно-косметичної промисловості, побутової хімії, засобів особистої гігієни (Додаток№ ).
Санітарно-гігієнічній експертизі підлягає НД у випадку зміни рецептури продукції або внесенні змін токсиколого-гігієнічного, медико-біологічного характеру.
Для проведення експертизи нормативної документації (державного стандарту, галузевого стандарту, технічних умов) розроблювачі направляють в органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби наступні матеріали:
1. Заява про проведення робіт для замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи (Додаток № )
2 Проект нормативного документа (державний або галузевий стандарти, технічні умови). Документ представляється в останній редакції із супровідним листом, де приводяться реквізити організації-розроблювача. У випадку повторного представлення документа – обов’язкове посилання на номер і дату раніше виданого висновку або узгодження головним державним санітарним лікарем.
У проекті нормативного документа повинні бути зведення про:
– призначення продукції;
– склад (рецептура) у процентному або ваговому співвідношенні (рецептура парфюмерно-косметичного засобу представляється як окремий документ);
– періодичність і обсяг контролю конкретних гігієнічних, медико-біологічних і інших показників щодо безпеки для здоров’я людини;
– вимоги безпеки при виготовленні і застосуванні продукції;
– заходу щодо захисту людини від шкідливого впливу продукції під час її виготовлення і застосування;
– заходу щодо охорони навколишнього середовища, у тому числі утилізація і знешкодження відходів виробництва, продукції по закінченні терміну придатності й інших вимог щодо її безпеки (ця інформація може представлятися як самостійна документація).
Разом із проектом нормативного документа подається:
– пояснювальна записка з описом матеріалів, сфери й умов застосування, фізико-хімічних властивостей, небезпеки, токсичності, міграції речовин, методик їхнього виявлення;
– результати санітарно-гігієнічних, медико-біологічних і ін. досліджень продукції;
– проект маркування й анотації.
У МОЗ України надаються анотації (інструкції) по застосуванню на даний вид косметичних засобів. Анотація складається розроблювачами косметичних засобів і містить у собі короткі відомості про склад косметичного засобу, його дію, спосіб застосування і терміну придатності. Текст анотації узгоджується з лабораторією, сертифікованою по контролю якості косметичних засобів, і затверджується керівником підприємства-розроблювача.
– регламент (технологічна інструкція) виробництва;
Експертна група вивчає рецептуру на відсутність заборонених до застосування речовин, аналізує результати оцінки безпеки парфюмерно-косметичних засобів на відповідність санітарним нормам і правилам. Термін проведення експертизи НТД – 30 днів з моменту представлення документації.
На підставі позитивної санітарно-гігієнічної експертизи НД видається Висновок санітарно-гігієнічної експертизи – офіційний документ, що свідчить про те, що продукція відповідає санітарно-гігієнічним нормам і вимогам, встановленим на території України (Додаток № ). Гігієнічний висновок затверджується головним санітарним лікарем України або головних санітарних лікарів міст і областей (уповноваженими головним санітарним лікарем України). Після затвердження висновок вноситься до реєстру і йому присвоюється відповідний номер. Термін дії узгодження вказується на титульному листі НТД. При продовженні терміну дії НД він подається на повторний розгляд в органи санепідемслужби.
Висновок експертизи є дійсним протягом терміну дії нормативного документа, прийнятого у встановленому порядку. На продукцію імпортного виробництва, на яку відсутні нормативні документи, висновок видається відповідно термінові дії контракту між закордонним контрагентом і імпортером, але не більше п’яти років.
Порядок одержання гігієнічного висновку на парфюмерно-косметичну продукцію.
Парфюмерно-косметична продукція підлягає обов’язковій санітарно-гігієнічній експертизі з видачею гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи. Гігієнічний висновок – офіційний документ, що підтверджує відповідність продукції санітарно-гігієнічним вимогам, нормам і правилам і є дозволом на виробництво, реалізацію і використання продукції в Україні.
Гігієнічний висновок на парфюмерно-косметичну продукцію оформляється на підставі розгляду наступних документів:
– заяви на проведення санітарно-гігієнічної експертизи;
– нормативного документа (ТУ) і висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації;
– акта територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби про гігієнічне обстеження підприємства-виготовлювача на відповідність санітарно-гігієнічним нормам і вимогам, у тому числі результати санітарно-гігієнічних досліджень повітря робочої зони, навколишнього середовища (для серійно виготовленої продукції). Представляються дані по величинах ПДК (УЗУВШИ) виробництва даного виду косметичних засобів у повітрі робочої зони, атмосфері, воді;
– анотація;
– етикетка;
– лист від виробника або власника продукції про представлення зразків (або акт добору зразків для проведення досліджень)
– зразки продукції;
– результатів досліджень продукції на відповідність вимогам нормативної документації і санітарних правил і норм, проведених атестованими установами.
На підставі результатів проведених досліджень безпеки парфюмерно-косметичної продукції організація, акредитованная МЗ України на цей вид діяльності, видає розроблювачеві документ, що свідчить про відповідність продукції вимогам безпеки, пропонованим СанПиН 2.2.9.027-99 діючої на території України, а саме, Результати гігієнічної оцінки виробів парфюмерно-косметичної промисловості, побутової хімії і засобів особистої гігієни (Додаток № ).
Гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на імпортну продукцію оформляється на підставі експертизи:
– контракту з обов’язковим додатком Специфікації (інформації про повний склад продукції і показники її ідентифікації), що є його невід’ємною частиною;
– даних щодо реєстрації продукції в країні-виробнику, і перелік країн, де вона зареєстрована;
– оцінки документа, що підтверджує якість продукції (паспорт якості або сертифікат готового продукту);
– оцінки сертифіката відповідності країни-постачальника, виготовлювача, виданого цією країною; (сертифікат повинний мати юридично завірений переклад);
– результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи і необхідних досліджень продукції, проведених в Україні.
– анотації;
– етикетки;
– наявності листа від виробника або власника продукції про представлення зразків (або акт добору зразків для проведення досліджень)
– зразків продукції;
Сертифікат країни-постачальника повинний бути спрямований у державну санэпидемслужбу перед закупівлею виробів, що підлягають імпортові (складанням контракту), і містити дані щодо безпеки продукції, гігієнічні показники, медико-біологічні властивості й ін., відповідно до діючим в Україні санітарним нормам і правилам, свідчити про нешкідливість матеріалів, продукції й ін.
При відсутності сертифіката країни-постачальника на закуповувану продукцію, остання повинна бути досліджена в атестованих установах і організаціях.
Термін розгляду матеріалів і видачі Гігієнічного висновку складає не більш 30 днів.
Гігієнічний висновок є дозволом на виробництво і використання парфюмерно-косметичної продукції в Україні.
ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕКИ ПАРФЮМЕРНО-КОСМЕТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Дослідження безпеки продукції здійснюють організації, акредитированные МЗ України на проведення токсично-гігієнічних і медико-біологічних досліджень.
Показники безпеки парфюмерно-косметичної продукції регламентуються Державними санітарними правилами і нормами (Санпин 2.2.9.027-99) распространяющимися на парфумерні і косметичні засоби, що роблять, імпортують, реалізують, застосовують у побуті і професійно використовують при наданні населенню косметологічних послуг.
Санпин установлюють гігієнічні вимоги і норми безпеки для здоров’я людини продукції парфюмерно-косметичної промисловості, а також порядок проведенні державної санітарно-гігієнічної експертизи на етапах розробки, виробництва, транспортування, збереження, реалізації і професійного використання при наданні населенню косметологічних послуг.
Виробництво продукції парфюмерно-косметичної промисловості дозволяється при наявності позитивного Висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації. Реалізація і професійне використання продукції парфюмерно-косметичної промисловості при наданні населенню косметологічних послуг допускається за умови наявності позитивного Гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи якості виготовленої вітчизняної або імпортної продукції, що затверджує Головний державний санітарний лікар України або уповноважені їм особи.
Дозвіл на виробництво нових асортиментних груп або видів продукції парфюмерно-косметичної промисловості, а також зміни в рецептурах допускаються при наявності Висновку.
Впровадження у виробництво нових видів продукції парфюмерно-косметичної промисловості, а також виробництво продукції відповідно до рецептур, що мають зміни, на окремих підприємствах здійснюється тільки при узгодженні з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на місцях.
Нормативні документи на вітчизняну продукцію парфюмерно-косметичної промисловості (державні стандарти України, галузеві стандарти, технічні умови й ін.) повинні містити вимоги щодо безпеки для здоров’я людини, регламентовані Санпин.
Відповідно до вимог МЗ України до НД на окремі асортиментні групи (види) продукції парфюмерно-косметичної промисловості можуть бути введені додаткові критерії безпеки, що встановлюються на етапі державної санітарно-гігієнічної експертизи НД.
Показники безпеки для здоров’я людини конкретних асортиментних груп і видів продукції парфюмерно-косметичної промисловості остаточно встановлюють на стадіях розробки нормативного документа (для нових асортиментних груп або видів продукції) або перегляду (для промислово освоєних асортиментних груп або видів продукції) нормативного документа на етапі проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Показники безпеки для здоров’я людини імпортної продукції, що по асортиментній групі, видові або використовуваній сировині істотно відрізняється від продукції вітчизняного виробництва, визначає Головний державний санітарний лікар України.
Рішення питань про можливості використання, порядку реалізації або утилізації в Україні імпортної продукції парфюмерно-косметичної промисловості, що по асортименті відрізняється і частково не відповідає вимогам безпеки, регламентованим Санпин, належить компетенції МЗ України і визначається відповідно до діючого законодавства на етапі підготовки Гігієнічного висновку на імпортну продукцію.
Державний санітарно-епідеміологічний контроль і вибірковий контроль за дотриманням Санпин на етапах розробки, виробництва, транспортування, збереження, реалізації і професійного використання продукції парфюмерно-косметичної промисловості при наданні населенню косметологічних послуг здійснюють установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до діючого законодавства.
Відповідність вітчизняної продукції парфюмерно-косметичної промисловості вимогам Санпин повинне гарантувати підприємство-виробник шляхом дотримання технології, рецептури і постійним лабораторним контролем над дотриманням технологій і рецептур, або постачальник імпортної продукції шляхом дотримання вимог транспортування, умов і терміну придатності, регламентованих специфікаціями фірми-виробника. Контроль над дотриманням технологій, рецептур, вимог транспортування і збереження парфюмерно-косметичної продукції щодо безпеки для здоров’я людини покладається на органи державної санітарно-епідеміологічної служби на місцях відповідно до діючого законодавства.
Упакування, маркірування, умови транспортування, умови і термін збереження конкретних асортиментних груп (видів) продукції парфюмерно-косметичної промисловості вітчизняного виробництва повинні відповідати вимогам діючих в Україні нормативних документів і гарантувати безпека продукції для здоров’я людини.
Умови транспортування і термін збереження конкретних асортиментних груп (видів) продукції парфюмерно-косметичної промисловості закордонного виробництва повинні відповідати вимогам супровідних документів фірми-виробника (стандарт підприємства, специфікація, нотаріально завірене повідомлення і т.п.) і гарантувати безпека продукції для здоров’я людини.
За умови відсутності в супровідних документах інформації про умови і термін збереження імпортної продукції на неї поширюються вимоги діючих в Україні нормативних документів щодо умов транспортування і терміну збереження, що повинні гарантувати безпека продукції.
Імпортна парфюмерно-косметична продукція, призначена для реалізації або надання косметологічних послуг населенню, повинна містити на упакуванні інформацію українською мовою, що має застереження щодо можливого несприятливого впливу на здоров’я людини.
При неможливості розміщення по об’єктивних обставинах (імпорт обмеженої партії продукції, малий розмір або особливі форми упакування і т.п.) цієї інформації на упакуванні, воно повиннао бути надана споживачеві на листівках-вкладишах, ярликах і т.п., що додають до кожного упакування продукції.
Питання про достатність інформації з безпеки для здоров’я людини продукції парфюмерно-косметичної промисловості закордонного виробництва вирішує Головний державний санітарний лікар України на етапі підготовки Гігієнічного висновку на імпортну продукцію.
Вимоги по маркіруванню продукції відповідно до сучасних вимог установлює Держстандарт України.
На етапі Державної санітарно-гігієнічної експертизи до переліку встановлених СанПиН показників безпеки продукції парфюмерно-косметичної промисловості можуть бути внесені зміни і доповнення або включені додаткові показники для окремих асортиментних груп продукції.
ШКІРА, ЇЇ БУДОВА І ФУНКЦІЇ
Шкіра являє собою зовнішній захисний покрив тіла, який має складну будову
Розрізняють 3 шари шкіри: епідерміс, дерму (власне шкіра), підшкірно-жирову клітковину.
БУДОВА ЕПІДЕМІСА
Епідерміс – це верхній, що постійно оновлюється шар шкіри. З дермою його пов’язує особлива структура – базальна мембрана. Базальна мембрана – дуже важливе утворення. Вона служить фільтром, який не пропускає великі заряджені молекули, а також виконує роль зв’язуючої середовища між дермою і епідермісом. Вчені вважають, що через базальну мембрану епідерміс може впливати на клітини дерми, змушуючи їх посилювати або уповільнювати синтез різних речовин.
Ця ідея використовується при розробці деяких косметичних засобів, в які вводяться особливі молекули – біорегулятори, що запускають процес дермо-епідермального взаємодії. На базальній мембрані знаходиться шар зародкових клітин, які невпинно діляться, забезпечуючи оновлення шкіри. Серед зародкових клітин розташовуються великі отросчатие клітини – меланоцити і клітини Лангерганса. Меланоцити виробляють гранули пігменту меланіну, який додає шкірі певний відтінок, від золотистого до темного або навіть чорного.
КЛІТИНИ ЛАНГЕРГАНСА
Клітини Лангерганса походять з сімейства макрофагів. Подібно макрофагам дерми вони виконують роль правоохоронців, тобто захищають шкіру від зовнішнього вторгнення і управляють діяльністю інших клітин за допомогою регуляторних молекул. Відростки клітин Лангерганса пронизують усі шари епідермісу, досягаючи рівня рогового шару.
Вважається, що клітини Лангерганса можуть йти у дерму, проникати в лімфатичні вузли і перетворюватися на макрофаги. Це привертає до них велику увагу вчених, як до сполучній ланці між усіма верствами шкіри. Є думка, що клітини Лангерганса регулюють швидкість розмноження клітин базального шару, підтримуючи його на оптимально низькому рівні. При стресових впливах, коли на поверхню шкіри діють хімічні або фізичні травмуючі чинники, клітини Лангерганса дають базальним клітинам епідермісу сигнал до посиленого поділу.
КЕРАТИНОЦИТИ
Основними клітинами епідермісу є кератиноцити, які повторюють в мініатюрі шлях кожного живе на землі організму. Вони народжуються, проходять певний шлях розвитку і врешті-решт вмирають. Смерть кератиноцитів – запрограмований процес, який є логічним завершенням їх життєвого шляху. Відірвавшись від базальної мембрани, вони вступають на шлях неминучої загибелі і, поступово просуваючись до поверхні шкіри, перетворюються на мертву клітину – корнеоціт (рогова клітина). Цей процес так добре організований, що ми можемо розділити епідерміс на шари – в кожному шарі знаходяться клітини на певній стадії розвитку (або, як кажуть вчені, диференціювання).
На базальній мембрані сидять зародкові клітини. Їх відмітною особливістю є здатність до нескінченного (або майже безкінечного) поділу. Вважається, що популяція активно діляться клітин розташована в тих ділянках базальної мембрани, де епідерміс заглиблений у дерму. До старості ці поглиблення згладжуються, що вважається ознакою виснаження зародковій популяції клітин шкіри. Клітини базального шару шкіри діляться, породжуючи нащадків, схожих на материнські клітини як дві краплі води. Але рано чи пізно деякі з дочірніх клітин відриваються від базальної мембрани і вступають на шлях дорослішання, що веде до загибелі.
Відрив від базальної мембрани служить пусковим сигналом для синтезу білка кератину, який у міру просування клітини вгору заповнює всю цитоплазму і поступово витісняє клітинні органели. Зрештою кератіноціт втрачає ядро і перетворюється на корнеоціт – плоску лусочку, набиту кератіновимі гранулами, що додають їй твердість і міцність. Це відбувається в самому верхньому шарі шкіри, який називають роговим. Роговий шар, що складається з мертвих клітин, є основою епідермального бар’єру нашої шкіри.
Відповідно до сучасних поглядів, роговий шар складається з плоских кератінових лусочок, які як цеглини зацементовані ліпідної (жировий) прошарком. Ліпідна прошарок утворена особливими молекулами – так званими полярними ліпідами. Ці ліпіди відрізняються від неполярних ліпідів тим, що вони складаються з гідрофільної голови і гідрофобного хвоста. У воді молекули полярних ліпідів самостійно групуються таким чином, щоб гідрофобні хвости були заховані від води, а гідрофільні голови, навпаки, були звернені у водне середовище. Якщо таких ліпідів мало (або якщо суміш ліпідів і води добре струснути), то утворюються кульки. Якщо молекул багато, то вони утворюють протяжні двошарові пласти.
ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ БАР’ЄР
Ліпідні пласти рогового шару побудовані з ліпідів, які відносяться до класу сфінголіпідів, або церамідів. Вперше сфінголіпіди були виділені з мозкової тканини. Свою другу назву – цераміди – вони отримали від латинського слова головного мозку (мозок). Пізніше було знайдено, що цераміди беруть участь у побудові епідермального бар’єру, формуючи ліпідну прошарок між роговими лусочками.
Цераміди складаються з жирного спирту сфингозина (утворює голову) і однієї жирної кислоти (хвіст). Якщо в жирній кислоті є подвійні зв’язки, то вона називається ненасиченим, якщо подвійних зв’язків немає, то говорять, що кислота насичена. В залежності від того, яка жирна кислота прикріплена до голови цераміду, ліпідні пласти, побудовані з них, виходять більш-менш рідкими. Найтвердіші (кристалічні) ліпідні пласти утворені церамідами з насиченими хвостами. Чим довше хвіст цераміду і чим більше в ньому подвійних зв’язків, тим рідшими виходять ліпідні структури.
Серед церамідів особливо виділяються довголанцюгові цераміди. Їх хвости представлені жирними кислотами, які мають у своїй ланцюжку більше 20 атомів вуглецю. Довголанцюгові цераміди виконують роль заклепок, скріплюючи сусідні ліпідні пласти. Завдяки їм багатошарова ліпідна прошарок не розшаровується і являє собою цілісну структуру. Цераміди останнім часом стали дуже популярними інгредієнтами в косметиці. Популярність церамідів пояснюється тією роллю, яку вони відіграють у підтримці цілісності епідермального бар’єру. Завдяки наявності багатошарової ліпідної прошарку між роговими лусочками, роговий шар здатний ефективно захищати шкіру не тільки від проникнення сторонніх речовин ззовні, але і від зневоднення.
Як ми побачимо, дія всіх косметичних засобів треба оцінювати передусім з точки зору їх впливу на епідермальний бар’єр, так як він досить вразливий і легко руйнується. Порушення цілісності епідермального бар’єру призводить до серйозних наслідків для шкіри насамперед внаслідок порушення водного балансу епідермісу.
КИСЛОТНА МАНТІЯ ШКІРИ
Поверхня нормальної шкіри має кислу реакцію, і її рН (міра кислотності) становить 5,5 (нейтральний рН дорівнює 7,0, а рН крові – 7,4). Практично всі живі клітини (в тому числі велика частина бактеріальних) дуже чутливі до змін рН, і навіть невелике закислення для них згубно. Тільки шкіра, вкрита шаром загиблих ороговілих клітин, може собі дозволити зодягнутися в кислотну мантію (її називають ще мантією Маркіоніні). Кислотна мантія шкіри утворена сумішшю шкірного сала і поту, в яку додані органічні кислоти – молочна, лимонна та інші. Ці кислоти утворюються в результаті біохімічних процесів, що протікають в епідермісі. Кислотна мантія шкіри є першою ланкою захисту від мікроорганізмів, так як більшість мікроорганізмів не люблять кисле середовище.
І все-таки є бактерії, які постійно живуть на шкірі, наприклад Staphyloc occus епідермальний, лактобактерії. Вони воліють жити саме в кислому середовищі і навіть самі виробляють кислоти, вносячи свій внесок у формування кислотної мантії шкіри. Бактерії епідермальний стафілокок не тільки не приносять шкоди шкірі, але навіть виділяють токси ни, які володіють антибіотикоподібні дією і пригнічують життєдіяльність патогенної мікрофлори. Часте умивання з лужним милом може зруйнувати кислотну мантію. Тоді “хороші” кіслотолюбівие бактерії виявляться в незвичних умовах, а “погані”, кіслоточувствітельние бактерії отримають перевагу. На щастя, кислотна мантія здорової шкіри досить швидко відновлюється.
Кислотність шкіри порушується при деяких шкірних захворюваннях. Наприклад, при грибкових захворюваннях рН зростає до 6 (слабо кисла реакція), при екземі до 6,5 (майже нейтральна реакція), при вугрової хвороби до 7 (нейтральна). Треба відзначити, що на рівні базального шару епідермісу, де розташовуються зародкові клітини, рН шкіри стає рівним рН крові – 7,4.
ДЕРМА
Дерма грає роль каркаса, який забезпечує механічні властивості шкіри – її пружність, міцність і розтяжність. Вона нагадує комбінацію водного і пружинного матраца, де роль пружин відіграють волокна колагену і еластину, весь простір між якими заповнено водним гелем, що складається з мукополісахаридів (глікозаміногліканів). Молекули колагену насправді нагадують пружини, т. оскільки в них білкові нитки скручені на зразок спіралей.
Глікозаміноглікани – це великі полісахаридні молекули, які у воді не розчиняються, а перетворюються в сіточку, осередки якої захоплюють велику кількість води – утворюється в’язкий гель. Поблизу базальної мембрани дерма містить більше глікозаміногліканів, а її “пружини” більш м’які. Це так званий сосочковий шар дерми. Він утворює м’яку подушку безпосередньо під епідермісом. Під сосочкові шаром розташовується сітчастий шар, в якому колагенові і еластинових волокна формують жорстку опорну сітку. Ця сітка також просякнута гликозаминогликанами. Головним глікозаміногліканів дерми є гіалуронова кислота, яка має найбільшу молекулярну масу і зв’язує найбільше води.
Стан дерми, цього матраца, на якому покоїться епідерміс, його пружність і стійкість до механічних навантажень визначаються як станом “пружин” – волокон колагену і еластину, так і якістю водного гелю, утвореного гликозаминогликанами. Якщо матрац не в порядку – ослабли пружини, або гель не тримає вологу – шкіра починає обвисати під дією сили тяжіння, зміщуватися і розтягуватися під час сну, сміху і плачу, зморщуватися й втрачати пружність.
У молодій шкірі і колагенові волокна, і глікозаміноглікановий гель постійно оновлюється. З віком оновлення міжклітинної речовини дерми йде все повільніше, накопичуються пошкоджені волокна, а кількість глікозаміногліканів неухильно зменшується. Знайти способи впливу на дерму – заповітна мрія косметологів, т. оскільки це дозволило б реально усувати зморшки. На жаль, на ділі домогтися достовірного ефекту поки вдається лише пластичним хірургам.
Крім колагену, еластину і глікозаміногліканів (міжклітинної речовини) дерма містить клітинні елементи, кровоносні судини і залози (потові і сальні) Основна задача клітин дерми – синтезувати і руйнувати міжклітинний речовина. В основному, цим займаються фібробласти. Фібробласти виробляють численні ферменти, за допомогою яких вони руйнують колаген і гіалуронову кислоту, а також синтезують ці молекули заново. Цей процес відбувається безперервно, і завдяки йому міжклітинну речовину постійно оновлюється. Особливо швидко протікає метаболізм гіалуронової кислоти. У старіючої шкірі активність фібробластів знижується, і вони все гірше справляються зі своїми обов’язками. Особливо швидко втрачається здатність до синтезу міжклітинної речовини. А ось руйнівні здібності довгий час залишаються на колишньому рівні (ламати – не будувати!). Тому в старіючої шкірі товщина дерми зменшується, вміст вологи в ній падає, в результаті шкіра втрачає її пружність і еластичність.
Крім фібробластів важливими клітинами дерми є макрофаги. Вони відіграють роль правоохоронців і стежать за тим, щоб чужорідні речовини не потрапляли в шкіру. Макрофаги не володіють специфічною пам’яттю, тому їх боротьба з порушниками порядку не призводить до розвитку алергічної реакції. Всі макрофаги наділені повноваженнями віддавати накази навколишнім клітинам. Для цього вони виробляють велику кількість регуляторних молекул – цитокінів. Так само, як і фібробласти, макрофаги стають менш активні з плином часу. Це призводить до зниження захисних властивостей шкіри і до неправильного поведінки інших клітин, які чекають сигналів від макрофагів. У цьому випадку шкіра нагадує країну при слабкому правителя – падає боєздатність армії, слабшає дисципліна, руйнується економіка. Щоб якось компенсувати це, в деякі косметичні засоби і харчові добавки включають речовини, що стимулюють макрофаги і примушують їх активніше виконувати свої функції.
ВОДНИЙ БАЛАНС
Вся дерма пронизана найтоншими кровоносними і лімфатичними судинами. Кров, що протікає по судинах, просвічує крізь епідерміс і додає шкірі рожевий відтінок. З кровоносних судин в дерму надходить волога і поживні речовини. Волога захоплюється гігроскопічними (що зв’язують і утримують вологу) молекулами – білками і гликозаминогликанами, які при цьому переходять в гелеву форму. Частина вологи піднімається вище, проникає в епідерміс і потім випаровується з поверхні шкіри. Кровоносних судин в епідермісі немає, тому волога і поживні речовини повільно просочуються в епідерміс з дерми. При зменшенні інтенсивності кровотоку в судинах дерми в першу чергу страждає епідерміс. У цьому випадку шкіра нагадує дерево, яке починає засихати з верхівки.
Тому зовнішній вигляд шкіри багато в чому залежить від стану її кровоносних судин. Судинна гімнастика, масаж, мікрострумова стимуляція і препарати, які зміцнюють стінки судин і поліпшують мікроциркуляцію, будуть благотворно позначатися на зовнішньому вигляді шкіри. Втім, можливий і інший варіант, коли сухість епідермісу пояснюється надто інтенсивним випаровуванням води через роговий шар. У цьому випадку надходження води з дерми може зберігатися на попередньому рівні.
ВИСНОВОК
Більшість органів нашого тіла складається з живих клітин, тому ефект від будь-якого (в тому числі і лікарського) впливу на ці органи можна представити як суму реакцій окремих клітин. З шкірою ситуація дещо інша. Шкіра – це сукупність живих клітин, міжклітинної речовини (яке займає досить великий обсяг) і неживих клітин (рогових лусочок).
Істотна зміна функціонування шкіри може бути досягнуто тільки через зміни в живих клітинах, причому процес цей досить тривалий. Впливаючи на неживі клітини і на позаклітинне речовину можна домогтися тимчасової зміни зовнішнього вигляду шкіри (наприклад, насичення позаклітинного речовини дерми вологою приведе до розгладженню шкіри і підвищенню її пружності, а відлущування мертвих лусочок з поверхні шкіри освітлить її). Зміни стану позаклітинного речовини і шару неживих клітин можуть в свою чергу позначитися на діяльності живих клітин. Тоді окрім тимчасового ефекту, який можна спостерігати відразу після впливу, в шкірі будуть відбуватися повільні зміни, результат яких проявиться через тривалий час.
Наносячи на шкіру косметику, ми часто спостерігаємо негайний ефект. При цьому відстрочені ефекти вислизають від нашої уваги. Простежити їх самостійно практично неможливо. По-перше, вони можуть проявлятися через тижні і навіть місяці. По-друге, кількість речовин, які ми за цей час встигнемо нанести на шкіру, занадто велике, щоб зв’язати зміни шкіри з якимось конкретним кремом або лосьйоном. Тому дуже важливо знати основні об’єкти впливу для косметичних засобів в шкірі і добре уявляти, які з спостережуваних ефектів можуть бути викликані впливом на живі клітини, а які – на інші структури шкіри. Важливо вміти не піддаватися ілюзіям і кожен раз замислюватися над тим, що реально може косметика.
Функції шкіри:
1. Захисна.
2. Терморегулююча.
3. Продукуюча.
4. Дихальна.
5. Видільна.
6. Провідна.
7. Орган чуття.
На протязі всього життя шкіра постійно змінюється
Типи шкіри:
В класичному розумінні розрізняють 4 типів – суху, жирну, нормальну, комбіновану.
Суха шкіра характеризується відсутністю жирного блиску, відлущуванням епідермісу, ранніми зморшками, відчуттям „стягнутості”, що пов”язано із недостатньою діяльністю сальних залоз. Залози продукують менше жиру ніж потрібно для утворення природньої захистної плівки, через що шкіра втрачає вологу.
Жирна шкіра характеризується жирним блиском, схильністю до вугревих висипок, розширеними порами. Особливий випадок, коли шкіра жирна, але і дуже суха – такий стан називається сухою себореєю. Причина – нестача вологи в поєднанні із надлишком жиру, який всмоктується практично всім роговим шаром. Така шкіра жирна з вугрями і сальними кірками, але дуже відлущується і є шорстка.
Нормальна шкіра має матовий тон, не схильна до лущення, не має жирного блиску, висипок тощо.
В більшості випадків шкіра є комбінованою – тобто поєднує різні типи шкіри, особливо в середній зоні – Т-зоні.
Косметичний догляд- це поєднання різних процедур, які здійснюють профілактичну, лікувальну і декоративну дію. Косметичний догляд за шкірою складається із зволоження, тонізування, захисту і спеціального догляду.
Очищення
Шкіра людини постійно відчуває вплив факторів зовнішнього середовища – пилу, холоду, зміну тиску, жару. Окрім того шкіра забруднюється залишками косметичних засобів, відлущеними клітинами епідермісу в суміші з потом, тощо. Тобто шкіру необхідно очищувати в залежності від типу шкіри: жирну за допомогою мила, бажано з антисептичними добавками, лосьйонами, пінками, очисними гелями,суху бажано очищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати будь-яким із перерахованих засобів.
Тонізування
Виконує наступні функції- відновлює захисну кислотну мантію шкіри, видаляє надлишки макіяжу, підтримує тонус шкіри, контролює і нормалізує діяльність сальних і потових залоз, в результаті шкіра стає матовою і бархатистою. Для тонізування використовують переважно тоніки ,розчини і гелі у відповідності до типу шкіри.
Тонізуючим ефектом володіють контрасні обтирання гарячими і холодними розчинами лікарських рослин.
Зволоження шкіри здіснюють двома напрямками. Перший грунтується на створенні захисної плівки, яка перешкоджає випаровуванню. Другий метод оснований на підвищенні вологоутримуючої здатності шкіри за рахунок спеціальних гігроскопічних речовин. До речовин, що перешкоджають випаровуванню належать сорбітол, діметикон, рослинні екстракти і олії. До речовин, які підвищують вологоутримуючі властивості шкіри відносять – ПВП, піролідон-капронову кислоту, гіалуронову кислоту і її похідні.
Особливого значення набуває зволоження шкіри взимку, що пов”язано із холодом і різким перепадом температури – це призводить до зниження вологи і зниження захисних механізмів шкіри.
Захист шкіри направлений на зменшення негативного впливу факторів зовнішнього середовища. (УФ – опромінення – веде до порушення пігментації, раннього старіння, викидні гази, які містять свинець, кадмій і т.д., призводять до утворення вільних радикалів – це основний фактор старіння шкіри, а також пилок, порох, решта). Для захисту шкіри застосовують К3, що містять антиоксиданти.
Спеціальний догляд направлений на усунення 5 основних проблем: порушення процесу злущення, забруднення, порушення пігментації, висипання, сухість і старіння шкіри.
Для злущення епідермісу використовують скраби, маски, які містять абразивні речовини, пілінг-креми і маски. Доцільно викорисовувати К 3 в комбінації. Слід зазначити, що протягом життя у людини злущується більше
Для очищення і звужування пор шкіри використовують лосьйони, маски, креми, які видаляють надмірний жир, покращують кровообіг, розглажують шкіру.
При порушенні пігментації шкіри використовують депігментуючі лосьйони, тоніки, креми, які бажано наносити перед виходом на вулицю.
При висипках на шкірі першою умовою для лікування є звертання до дерматолога, який має підібрати не тільки К 3, але і режим харчування, тощо.
Омоложуючі засоби покращують процеси обміну в клітинах, відновлюють тонус і тургор шкіри.
Процес всмоктування речовин шкірою (біодоступність косметичних засобів). На процес всмоктування речовин в шкіру впливають наступні фактори:
1. Вид косметичного засобу.
2. Фізико-хімічні властивості інгредієнтів.
3. Розмір молекул, електричний заряд речовини.
4. Ступінь дисперсності.
5. Вид і кількість допоміжних речовин.
6. Вік людини ( у старших людей кровообіг, обмін речовин, робота органів і тканин сповільнений).
7. Чистота шкіри (у чисту шкіру речовини краще всмоктуються).
8. Спосіб нанесення речовини на шкіру (краще наносити втираючи К 3 масажем)
1 – 5 – фармацевтичні фактори, 6 – 8 – косметичні фактори.
І. Більшість К 3, які виробляються – це емульсійні системи (молочко, креми, шампуні, тощо) використання яких обумовлено:
1. фізіологічністю по відношенню до шкіри, наприклад, при сухій шкірі показані емульсії в/о, при жирній шкірі – о/в;
2. Присутність води сприяє гідратації поверхні, покращуються сорбційні властивості шкіри, активізуються процеси всмоктування і резорбції, які покращуються в присутності ПАР (емульгаторів), що сомобілізують шкірні ліпіди (знежирюють шкіру) і деструктують білки, це сприяє проникненню речовин в шкіру. Жирові компоненти емульсійних систем функціонально заміщують ліпіди шкіри при їх нестачі, вони сприяють зігріванню шкіри, що сприяє кровонаповненню і зростає швидкість всмоктувальної здатності шкіри.
3. В емульсійні системи можна вводити різні за фізико-хімічними властивостями інгредієнти, які будуть мати високу біодоступність за рахунок їх гарного всмоктування;
4. В емульсійних системах можна варіювати консистенцію, а отже і рівень впливу обумовлений призначенням крему.
ІІ. Речовини проникають в шкіру через отвори потових і сальних залоз, але найважливішим є пряме всмоктування через шкіру. Проникаючи через щільно з”єднані клітини рогового шару епідермісу вони розчиняються в міжклітинній рідині. Досить великі молекули не можуть проникати крізь епідерміс. Науковці вважають, що гранично допустимі маси молекули, які реально можуть проникнути- молекули з молекулярною масою 50 тис. – 5 тис. (різні автори), тобто як правило білкові молекули залишаються на поверхні, а всмоктуватися можуть низькомолекулярні молекули і амінокислоти.
Новітні технології дозволяють вводити в К 3 поліпептиди, з яких в організмі утворюються білкові сполуки. Наприклад в кремах „Ньювейс” використовують десмозин і ізодесмозин із яких утворюється еластин.
Лосьйон косметичний – це водно-спиртовий, спирто-водний розчин або рідка емульсія (суспензія) біологічно-активних речовин і корисних добавок, запашки та барвника (або без нього для лосьйонів косметичних на основі емульсій); засіб для догляду шкіри, волосся, нігтів та ароматизації
Лосьйон – тонік – це спирто-водний розчин або емульсія біологічно-активних речовин і корисних добавок та барвника (або без нього якщо використано забарвлену сировину); засіб для догляду шкіри; використовують для нормалізації кислотно-лужного балансу шкіри, очищення, ароматизації і регуляції тонусу шкіри, волосся, нігтів або нігтів
Тонік косметичний – це засіб у вигляді розчину або рідкої емульсії (суспензії) , який призначений для догляду за шкірою, її очищенням, нормалізації кислотно-лужного балансу, підвищення тонусу шкіри, пружності та еластичності.
Класифікація:
Лосьйони класифікуються в залежності від призначення, області застосування, тощо.
1. В залежності від типу шкіри:
– лосьйони по догляду за нормальною і сухою шкірою;
– лосьйони по догляду за жирною шкірою;
– лосьйони по догляду за проблемною шкірою.
2. За анатомічним призначенням:
– лосьйони по догляду за шкірою обличчя;
– лосьйони по догляду за шкірою рук;
– лосьйони по догляду за шкірою тіла;
– лосьйони по догляду за шкірою ніг
– лосьйони по догляду за волоссям і волосистою частиною шкіри голови;
3. За призначенням:
– гігієнічні, у тому числі депігментуючі;
– лікувально-профілактичні.
4. За лікувальною дією і косметичним ефектом:
– очисні;
– тонізуючі;
– живильні;
– відбілюючі;
– лосьйони після гоління.
Характеристика основних компонентів рецептури косметичних лосьйонів
Розчинники – є домінуючими компонентами у відсотковому відношенні.
1. Вода очищена ( за ФС)
Сприяє гідратації поверхні, покращує сорбційні властивості шкіри, активізує процеси всмоктування ( особливо в присутності ПАР). Вода має рН близьке до рН шкіри 5,0 – 7,0 є прекрасним розчинником для різних БАР. Недолік – легко піддається мікробіологічному забрудненню.
1. Іноді використовують мінеральну воду ( для приготування лосьйонів в салонах та в домашніх умовах).
2. Термальні води Баден – бадена ( косметика Sans Soucis ) та ( з природніх джерел) Vishy ( косметика Vishy).
Термальні води
Термальна вода – це багата мінеральними солями вода з термальних джерел.
Косметику на її основі (креми, маски і тому подібне) роблять вже досить давно, але нещодавно з’явилася ще і термальна вода для обличчя у спреї. Для чого її використовують і як це правильно робити?
Термальна вода добувається зі свердловин, глибина яких сягає кількох сотень метрів, її температура перевищує 2000˚С.
Термальна вода вважається корисною, тому що вона насичена мінералами і корисними мікроелементами, які необхідні для підтримки водно-мінерального балансу і тонусу шкіри. Саме завдяки своєму складу ця вода користується великою популярністю при виробництві спеціальної косметики.
Термальна вода для обличчя – це універсальний косметичний засіб для будь-якого типу шкіри. Компактний спрей можна покласти в косметичку і носити з собою всюди. Але не варто вважати, що це панацея, яка вмить зробить вашу шкіру ідеальною. Використовувати термальну воду потрібно в комбінації з іншою косметикою для догляду за шкірою обличчя: термальна вода для обличчя – це лише один колір в палітрі косметичних засобів. Так, він може бути яскравим, але його недостатньо, щоб намалювати повноцінну картину.
Складно сказати, яка термальна вода для обличчя краща. Різні виробники косметики продають воду з різних джерел, а в кожному джерелі – свій склад мінеральних солей. Тому вам доведеться пробувати: та вода, яка ідеально підходить вашій подрузі, може не підійти вам, і навпаки. Так, термальна вода Avene з низьким вмістом мінералів рекомендована для чутливої шкіри, а Vichy – сама мінералізована вода Франції, вона знімає подразнення.
Види термальних вод:
1. Термальна вода Vichy
Ця термальна вода, розливається з джерела Святого Луки, визнана найбільш високомінералізованою. До її складу входять 17 мінеральних солей і 13 олігоелементи.
Регулярне застосування термальної води Vichy здатне підвищити захисні функції шкіри, поліпшити її обмін речовин, ефективно зволожувати і надавати заспокійливу дію.
Обсяг термальної води Vichy -150 мл.
2. Термальна вода Cauterets
Особливо рекомендується для догляду за жирною і проблемною шкірою. Завдяки високому вмісту сірки, кремнію, срібла і магнію здатна звужувати пори і усувати жирний блиск.
Регулярне застосування термальної води Котрьє надає шкірі ніжний матовий відтінок, вирівнює її поверхню і позбавляє від прищів.
Обсяг термальної води -150 мл.
3. Термальна вода Аvene
Унікальна тим, що вода надходить на завод з джерела, минаючи її збір, зберігання і транспортування.
Термальна вода Авен відрізняється нейтральним рН. Це робить її універсальною як для зволоження шкіри, так і лікування дерматологічних захворювань.
До складу термальної води входять більше 15 мікроелементів та їх сполук.
Пропонується в трьох видах: об’ємом 50 мл, 150 мл і 300 мл
4. Термальна вода La Roche-Posay
Термальну воду La Roche-Posay відрізняє високий вміст селен – потужного антиоксиданту, що захищає клітини шкіри від окислення. Її регулярне вживання і загальмувати процес старіння шкіри.
Термальна воду La Roche-Posay гіпоалергенна. Вона підходить для всіх типів шкіри. Однак більш рекомендується для чутливої шкіри з дерматологічними проблемами, так як крім зволоження і освіження зупиняє свербіж і знімає запальні процеси.
Пропонується в трьох видах: об’ємом 50 мл, 150 мл і 300 мл
5. Термальна вода Uriage
Унікальність термальної води Урьяж в тому, що під її впливом клітини шкіри не міняють свого розміру. Ця термальна вода відмінно живить, зволожує і заспокоює шкіру.
Її рекомендується застосовувати при дерматологічних захворюваннях: псоріазі, атопічному дерматиті, екземі.
У термальній воді 14 мікроелементів і велику кількість мінеральних солей, здатних підтримувати тонус шкіри.
Обсяг термальної води Uriage -150 мл та 300 мл.
Якщо у дівчини суха шкіра, то їй більше підійде гіпертонічна термальна вода, а якщо жирна і проблемна – гіпотонічна, тобто малонасичена солями.
Щоденне використання такого косметичного засобу добре діє на шкіру, постачає необхідні їй мінерали, вітаміни і мікроелементи, робить шкіру обличчя більш гладкою і бархатистою.
Вірогідність алергії на термальну воду мінімальна, але деякі виробники косметики додатково додають в неї екстракти рослин для кращого косметичного ефекту, це варто враховувати, якщо у вас раптом є алергія на якусь конкретну рослину
Містять природні мінеральні сполуки які є корисними для нашої шкіри і тим самим підвищується косметичний ефект. ( Наприклад Zn – мінерал для лікування вугревої хвороби, Mn – підвищує міцність капілярів і сприяє підтягуванню шкіри і т.д.).
Вода є домінуючим компонентом і входить в кількості 10 – 90%.
Спирт етиловий
У процентному відношенні домінуючим компонентом у складі лосьйонів є вода. Етиловий спирт складає 17-90 % і забезпечує: антисептичну дію, сприяє підвищенню мікробіологічної стабільності.
· зменшення поверхневого натягу води (капілярний вплив) – тобто речовини краще всмоктуються;
· тонізуюча дія на шкіру (завдяки швидкому випаровуванню);
· помірне знежирення (за рахунок розчинення жирових забруднень шкіри);
· легкий в’яжучий і дезодоруючий вплив.
Підвищувати вміст етилового спирту в лосьйоні небажано, оскільки регулярний вплив лосьйону на шкіру може викликати сухість і подразнення, пов’язане з протеолітичною дією спирту на білкові структури шкіри.
Солюбілізатори – речовини що покращують розчинність різних за фізико – хімічною природою речовин, завдяки своїм гідрофільно – гідрофобним властивостям входять в кількості до 2%.
До складу лосьйонів можуть входити допоміжні і біологічно активні речовини нерозчинні чи важко розчинні у водно-спиртових розчинах, наприклад, запашні речовини, що використовуються для ароматизації лосьйонів. Підвищенню їхньої розчинності сприяє введення поверхнево-активних речовин – солюбілізаторів у концентрації до 2 %, що поліпшують властивості лосьйонів, дозволяють знизити концентрацію етилового спирту до 20-40 %. Як солюбілізатори найчастіше використовують оксиетильовані продукти, одержувані шляхом приєднання етиленоксиду до речовин, що містять поряд з гідрофобним радикалом, полярну групу з активним атомом водню (наприклад, гідроксильну чи карбоксильну). В результаті реакції оксиетилювання утвориться сполука з різним числом оксиетильованих ланок, тому солюбілізатори являють собою суміш гомологів з різною довжиною оксиетильованого ланцюга. Як солюбілізатори у косметичних лосьйонах найбільш широке застосування знаходять: препарат Ретинокс-80 (суміш поліетильованих ефірів кислот касторової олії) у концентрації до 1,5 %; препарат ПП-40 (суміш поліетильованих ефірів пентолу), вводиться до складу лосьйонів у концентрації 0,3-1,5 % при концентрації етилового спирту не вище 35 %.
Солюбілізатори – речовини що покращують розчинність різних за фізико – хімічною природою речовин, завдяки своїм гідрофільно – гідрофобним властивостям входять в кількості до 2%.
Як солюбілізатори широко використовуються етиловий спирт, гліцерин, пропіленгліколь, моноетиловий ефір діетиленгліколю, PEG-40 Hydrogenated Castor Oil, полісорбат-80 (tween 80, polyoxy–ethylene (20) sorbitan monooleate), Polysorbate-20 (tween 20, Е432, EUMULGIN ® SML 20) та ін вводиться до складу лосьйонів у концентрації 0,3-1,5 %
Емоленти (пом’якшують шкіру).
Емоленти – це жири та жироподібні речовини, компоненти масляної фази, які вводять до складу косметичних засобів Як емолентов використовують: віск (бджолиний, канделільський, карнаубський); натуральні жири та олії; церезин, мінеральну олію; складні ефіри (ізопропілміристат, ізопрпілпальмітат і т. п.); жирні спирти (стеариновий спирт і т. п. ); рицинову олію, ланолін і його похідні; силікони (диметикон, ціклометікон і т. п.).
Деякі широко вживані емоленти викликають закупорку сальних залоз і провокують появу вугрів (мають комедогенну дію).
Комедогенну дію мають:
вільні жирні кислоти та їх похідні; ланолін; кокосова олія; нерозбавлене мигдальна олія; ізопропілізостеарат; ізостеариновий спирт; ізопропілміристат.
Гідротропи поділяються за механізмом дії:
А) ті які поповнюють нестачу води в шкірі;
Б) ті які перешкоджають випаровуванню: диметикон, рослинні екстракти, олії, сорбітол, сорбіт.
В) підвищують вологоутримуючі властивості шкіри: гіалуронова кислота і її похідні, полівінілпіролідон, піролідонкапронова кислота,
Дерматропні речовини.
Широке застосування знаходять: алантоїн, азулен, пантотенова олія, вітаміни: А, Е и В у концентрації до 0,5 % пантенол.
До умовно дерматотропних речовин відносяться спирти ланоліну, цетиловий спирт, ефіри – вони знежирюють і відновлюють структуру тканин.
Активні добавки можна розділити на три основні групи
поповнювачі дефіциту – речовини, яких потребує шкіра;
протектори – захищають шкіру від дії шкідливих факторів;
модулятори – змінюють швидкість та інтенсивність різних фізіологічних процесів в шкірі.
Речовини поліфункціонального призначення.
До складу лікувально-профілактичних лосьйонів вводяться добавки антисептичної дії, що представлені органічними і неорганічними кислотами і їхніми солями. Саліцилова кислота використовується як антисептик, що дезодорує, а також кератолітичний засіб, у концентрації до 0,3% – 3%. Бензойна кислота, як речовина, що володіє антисептичною дією (у низьких концентраціях, через можливу побічну дію на шкіру). Лимонна кислота (до 0,5 %) впливає на окислювально-відновні процеси, що відбуваються в шкірі, додатково володіє слабкою відбілюючою дією. Адіпінова кислота використовується для поліпшення тонусу шкіри і досягнення кислого значення рн препарату. Борна кислота марок А и Б використовується як слабкий відбілюючий та дезінфікуючий засіб, а також для коректування рн у лосьйонах по догляду за шкірою обличчя, схильної до вугревої висипки (оптимальна концентрація 0,1 %). Однак, при тривалому застосуванні деяких кислот (оцтової, саліцилової й ін.) можлива пересушуюча дія на шкіру. Тому раціональніше вводити до складу лосьйонів слабкі розчини лимонної, бензойної й особливо аскорбінової кислот, а також солі алюмінію, що додатково мають пом’якшуючу дію на шкірні покриви.
Антиоксиданти: Вітамін С, Е, Трилон Б, всі БАР, що містять фенольні сполуки ( екстракт винограду прополісу ).
Різні біологічно активні речовини рослинного походження, представлені органічними кислотами, вітамінами, мікроелементами, ферментами, амінокислотами, флавоноїдами, дубильними речовинами, ефірними оліями, що містяться в рослинних витяжках в комплексі, забезпечують високоефективну і багатофункціональну дію. Їхнє введення до складу лосьйонів сприяє нормалізації функціонування клітин шкіри, стимулює регенерацію тканин, запобігає процесу передчасного старіння.
Застосовувані для жирної шкіри лосьйони очищають її від жиру і забруднень, знижують підвищену секреторну активність сальних залоз, мають стягуючу, антисептичну і підсушуючу дію, сприяють підтримці (нормальної) кислої реакції шкіри, тонізують, освіжають, додають їй матовий вигляд. Тривала і посилена діяльність сальних і потових залоз шкіри приводить до розширення вивідних проток, що вимагає крім відповідних лікувальних антисеборейних речовин застосування засобів, що впливають на рецептори шкіри і викликають звуження проток. Асортимент лосьйонів для жирної шкіри більший, чим для сухої. Рекомендовані для жирної шкіри лосьйони містять речовини, що регулюють діяльність сальних залоз, знижують жирність шкіри, володіють дезинфікуючим і антибактеріальним ефектом. Більшість рецептур лосьйонів для жирної шкіри готуються на основі настойок і екстрактів з рослинної сировини, що забезпечують помірковано в’язку дію.
Біологічно активні речовини — це насамперед вітаміни — біологічно активні низько молекулярні органічні сполуки життєво необхідні для організму людини. Вони потрібні йому в дуже малій кількості, але виконують при цьому дуже важливі специфічні функції: сприяють обміну речовин, полегшують засвоювання продуктів харчування, надходять з кров’ю у поверхневі шари шкіри і цим підвищують їхній тонус. Вони застерігають та усувають млявість шкіри й передчасне утворення зморщок. Відомо більше 20 природних вітамінів, значна більшість їх — рослинного походження. Вітаміни широко використовуються в сучасних косметичних виробах (вітаміни А, В1, В2, В3, В5, та В6, В12, і С, вітаміни групи D, вітамін Е, Н, Р і РР, К та F).
Вітамін А — первинний алкілциклогексанол (ретинол) С20Н30О є корисним компонентом у кремах. Він запобігає старінню шкіри, оскільки посилює поділ клітин базального (нижнього) шару епідермісу. Шкіра робиться еластичною і піддається меншому впливу ультрафіолетового проміння. Вітамін А входить до складу кремів, призначених для лікування себорейної екземи. Ретинол (вітамін А) у рослинах знаходиться як провітамін — каротин, котрий у організмі перетворюється на вітамін. Каротин у великій кількості міститься в моркві, помідорах, буряках, зеленій петрушці та цибулі, звіробої, дині, гарбузах, аґрусі, малині, сливах, смородині, абрикосах, персиках, плодах обліпихи, шипшини, горобини, горіхах. Недостатність вітаміну А в організмі приводить до сивіння та ламкості волосся, сухості, лущення та ороговіння шкіри, ламкості нігтів.
Тіамін (вітамін В1) корисний при різних висипках та вуграх на шкірі, випадінні та поганому рості волосся, їх ранньому посивінні. Міститься в кропиві, бананах, винограді, малині, лимонах, кавунах, капусті, картоплі, буряках, кабачках, полуницях, пшеничних та рисових висівках, калині та ін.
Рибофлавін (вітамін В2) допомагає при себореї, себорейному випадінні волосся, заїдах, виразках. Проявляє позитивний вплив на старіючу шкіру. Бере участь у окислювально-відновлювальних процесах, вуглеводному, білковому та жировому обміні шкіри. Міститься в злаках, кабачках, капусті, картоплі, цибулі та абрикосах, апельсинах, лимонах, малині, обліписі, кропиві, ромашці та багатьох інших рослинах.
Пантотенова кислота (вітамін В3) необхідна для процесів обміну речовин, регулює утворення пігменту у волоссі, при її недостатності проходить передчасне посивіння та випадіння волосся. Застосовується при сухості та дряблості шкіри, себореї, для лікування ран, опіків та виразок.Міститься в рисових висівках, пшениці, моркві, петрушці, огірках, салаті, сливах, смородині, помідорах, гарбузах, кабачках, бобових та інших рослинах.
Вітаміни В3 та В5 (пантотенова кислота) С6Н5NO2 — є регуляторами обміну речовин у клітинах шкіряного покриву, вони підвищують еластичність шкіри та знижують запальні процеси. Їх широко використовують у засобах по догляду за волоссям, запобігаючи випаданню волосся і надання йому блиску.
Піридоксин (вітамін В6) корисний при себореї, вугровому висипі, себорейному випадінні волосся, дерматитах. При його не- достатності має місце атрофія клітин епідермісу, коренів волосся та сальних залоз. Міститься в полину, цибулі, капусті, картоплі, огірках, петрушці, помідорах, рисі, пшениці, в багатьох фруктах та ягодах.
Фолієва кислота (вітамін В9) стимулює діяльність шкіри, сприяє росту волосся, корисна при ранніх зморшках, вуграх, дерматозах. Міститься в кавунах, динях, капусті, моркві, цибулі, огірках, петрушці, салатах, помідорах, малині, обліписі, яблуках.
Ціанокобаламін (вітамін В12) корисний при себорейному дерматиті, випаданні волосся, вуграх, дерматозах. Міститься в продуктах тваринного походження і значно рідше — в деяких рослинах (винограді).
Вітамін С (аскорбінова кислота) С6Н8О6, використовується для зменшення вмісту холестерину в клітинах шкіри (етерифікація ОН-груп з утворення ефірів), запобігає процесу старіння, є антизапальним засобом, посилює дію вітаміну А. Вітамін С рекомендується при дряблій шкірі, вуграх, ластовинні, хворобі волосся, дерматозах. Поліпшує стан шкіри при себореї та старінні; його нестача підсилює пігментацію шкіри. Аскорбінова кислота має важливе значення в життєдіяльності організму, регулює окисновідновні процеси, стимулює синтез колагену, прискорює регенерацію клітин, загоєння ран. Основні вмістилища вітаміну С — овочі, фрукти та ягоди.
Вітаміни групи D — кальцифероли. Вітаміни групи D посилюють дію вітаміну А, поліпшують ріст волосся, нормалізують вміст вологи в шкірі. Однією з необхідних умов біологічної активності вітамінів групи D є наявність у молекулі системи з трьох прилеглих подвійних зв’язків. Вітаміни групи D синтезуються лише в тваринних організмах. Рослини синтезують лише стероли — провітаміни D, з яких під дією ультрафіолетового проміння утворюються вітаміни групи D. Так, вітамін D2 утворюється з ергостеролу в ультрафіолетовому промінні. Практичне значення мають вітамін D2 (кальциферол), вітамін D3 (холекальциферол). Вітамін D в організмі впливає на фосфорний, кальцієвий та водний обміни. У людини вітамін D утворюється в поверхневих шарах шкіри під впливом UF променів. Підсилює дію вітаміну А. Під впливом вітаміну D підсилюється пото та саловиділення, покращується ріст волосся, нормалізується вміст води у шкірі. Вітамін Е С29Н50О — суміш токоферолів, відзначається високою антиокислювальною дією, запобігає окисленню жирових компонентів кремів, має загоювальні властивості, тому особливо важливе його використання в кремах з профілактичною дією.
Вітамін Е токоферол (вітамін Е) — використовується, особливо з вітаміном А, при в’ялій дряблій шкірі, себореї, вуграх та дерматозах. Міститься в бананах, вишнях, апельсинах, аґрусі, горобині, порічках, смородині, вершках, цибулі, салаті, моркві, петрушці, звіробої, кульбабі. Багато його в олії кукурудзи, обліпихи, соняшника.
Біотин (вітамін Н). При його дефіциті розвиваються дерматози, гіперпігментація та лущення шкіри, порушується ріст нігтів. Допомагає при себореї, зморшках, в’ялій шкірі, при облисінні. Міститься в цибулі, моркві, огірках, салатах, порічках, смородині, горіхах, дріжджах.
Рутин (вітамін Р) — допомагає при вуграх, почервонінні обличчя, випадінні волосся. Трапляється в різних овочах та плодах (капусті, буряку, горобині, смородині, чорному винограді, грецьких горіхах, шипшині), а також у лікарських рослинах (звіробої, м’яті, ромашці, шавлії).
Нікотинова кислота (вітамін РР) — застосовується при себореї, вуграх, сухості, запаленні та загрубілості шкіри, випадінні волосся, дерматозах. прискорює загоєння ран та виразок. Накопичується у більш-менш значній кількості в багатьох злаках, бобових, овочах, фруктах, та інших рослинах (пшеничні висівки, кавуни, кабачки, капуста, картопля, цибуля, морква, огірки, петрушка, салат, буряки, помідори, гарбузи, хрін, часник, абрикоси, апельсин, банан, виноград, малина, дуб, роза, чай, ревінь, шавлія).
Філохінон (вітамін К) підвищує міцність капілярів, сприяє зупинці кровотечі та крововиливів у шкірі, прискорює заживлення ран та виразок. Один з цих вітамінів — К1 міститься в зелених частинах рослин — кропиви, полину гіркого, деревію, плодах шипшини, калини, винограду, сливи, чаї, картоплі, листях моркви та злакових рослинах.
Вітамін F — це суміш жирних алкендієнових та полієнових кислот, які мають біологічну активність. Застосовуються переважно в засобах для догляду за волоссям, для запобігання їх випадіння та утворення лупи.
До біологічних стимуляторів відносяться також гормони, ферменти та продукти життєдіяльності бджіл.
Гормони, наприклад екстракт плаценти, видобутий із дитячого місця (посліду), сприяють утворенню нових клітин шкіри, підтримують їх життєвий тонус.
Із ферментів, що використовуються в косметиці, слід виділити панкреатин — препарат підшлункової залози, який використовується для видалення зубного каменю; пепсин — діюча частина шлункового соку теплокровних тварин; лізоцим — виробляють із курячих яєць.
Одним з різновидів лосьйонів є так звані «кислі» лосьйони, що відновлюють природну реакцію поверхні шкіри. Вони містять у своїй сполуці найчастіше молочну і лимонну кислоти. Ця група лосьйонів застосовується після вмивання милом з метою нейтралізації лужних залишків мила. Кислі лосьйони можуть застосовуватися при будь-яких типах шкіри, але найефективніші вони для жирної й в”янучої шкіри.
Суха шкіра має підвищену чутливість до різних впливів і, як правило, не переносить частого вмивання милом у твердій воді. Для догляду за даним типом шкіри призначені лосьйони -тоніки, що не містять етилового спирту. Рецептура цих лосьйонів складається таким чином, що вони не тільки ефективно очищають суху шкіру від різних забруднень і декоративної косметики, але в залежності від сполуки, мають антисептичну дію, пом’якшують і зволожують шкіру, перешкоджають утворенню мікроушкоджень, тонізують шкіру, зміцнюють судини шкіри і т.д. До складу безалкогольних лосьйонів (тоніків) входять багатоатомні спирти (наприклад, гліцерин), ізопропіловий спирт, що поліпшують розчинні і очисні властивості лосьйонів.
Речовини, що мають відбілюючу дію – пергідроль, саліцилова і фруктові кислоти ( гліколева, молочна, яблучна, винна ).
Лосьйони, застосовувані для депігментації шкіри, дуже нечисленні і представлені розчинами спирто-водно-глицеринової суміші і пергідролем (2 %-10 %), здатним денатуруровати структуру кератину і забезпечувати відбілюючий ефект. Кислота саліцилова і деякі інші кислоти (так звані фруктові кислоти (гідроксикислоти) -: гліколева, молочна, яблучна, винна й ін.) – вводяться як кератолітик, що забезпечує відлущення рогового шару і відповідно незначну депігментацію шкіри.
Речовини тонізуючої дії ( екстракт женьшеню, елеуторококу, радіоли, золотого кореня ).
Антисептики ( консерванти ): ніпагін, ніпазол, аметакаїн, бензокаїн, бензалконій хлорид.
Барвники, запашні речовини: ( ароматизатори ).
Барвники в концентрації від 0,1 до 0,5 % додають легке забарвлення лосьйонам, що сприяє поліпшенню їхніх споживчих властивостей. Як ароматизатори використовуються запашні речовини як синтетичного, так і натурального походження, у тому числі й ефірні олії, що володіють полівалентними властивостями.
Лосьйони після гоління використовуються для обробки шкіри з метою дезинфікуючої, охолоджуючої й освіжаючої дії, що забезпечується введенням етилового спирту. Лосьйони після гоління зменшують подразнення шкіри, викликане голінням, усувають ефект «стянутості» шкіри, що виникає в процесі гоління, хворобливі відчуття, викликані дрібними ушкодженнями шкіри, освіжають шкіру, мають помірні в’яжучі й антибактеріальні властивості, відновлюють кислотно-лужний баланс шкіри. Лосьйон не повинен викликати хворобливих відчуттів при нанесенні на шкіру відразу після гоління, а після застосування залишати приємні відчуття. При розробці сполук лосьйонів після гоління першорядне значення має вибір запашних речовин. Асортимент запашних речовин різноманітний – це добавки з запахом тютюну, шкіри, пряностей, а також із запахами амбри, лаванди, і квітковими напрямками. Запашні речовини вводяться в кількості 0,2-1 %.
Велика частина лосьйонів після гоління містить 30-90 % етилового спирту, що володіє рядом позитивних властивостей: помірною в’яжучою й охолоджуючою здатністю, прийнятним запахом, що легко зникає після випаровування. Різні добавки до спирту дозволяють при необхідності підсилювати виразність цих властивостей. Ментол у кількості 0,01-0,3 % підвищує тривалість охолоджуючого ефекту, викликаний випаровуванням спирту. Біологічно активні добавки рослинного походження підвищують в’язкі й антисептичні властивості, мають кровоспинну дію при дрібних порізах, є слабкими антисептиками.
Підвищення вмісту спирту (до 90 %), з однієї сторони виправдано, тому що дає великі можливості для розчинення запашних речовин, але, з іншого, небажано, тому що може викликати хворобливі відчуття на свіжовиголеній шкірі. Для розчинення запашних речовин і інших масляних компонентів при невеликих концентраціях спирту до складу лосьйонів вводяться солюбілізатори. У деяких випадках для пом’якшення подразнення шкіри після гоління в лосьйони додають невеликі кількості антисептиків – аметокаїну і бензокаїну. Для відновлення природної слабокислої реакції шкіри використовується борна кислота. З метою підвищення в’язких властивостей застосовується цілий ряд речовин: екстракт ліщини, цинк- і алюміній фенолсульфонати, алюмокалієві галуни, гідролізований хлористий алюміній. Екстракт ліщини вводиться в кількості до 20 %, інші в’язкі речовини – не більш 2 %.
Для надання пом’якшуючого і зволожуючого ефекту при застосуванні лосьйону частіше використовується гліцерин, але знаходять застосування і пропіленгліколь, сорбіт і поліетиленгліколь (до 5 %). Для відновлення структури тканини застосовують невеликі кількості цетилового спирту, різні ефіри і спирти ланоліну. Антисептична дія здійснюється за рахунок четвертинних амонієвих сполук (катіонних ПАР) – бензалконийхлориду й ін., що вводяться в невеликих кількостях (менш 0,1 %).
Технологія лосьйонів
Технологічний процес готування лосьйонів складається з наступних стадій:
1. Підготовка сировини.
2. Готування лосьйону:
– введення спирторозчинних речовин;
– введення водорозчинних речовин;
– готування спирто-водного розчину;
– введення біологічно активних добавок;
– відстоювання;
– фільтрація.
3. Фасовка, упакування, маркірування готового продукту.
Технологічний процес готування лосьйонів складається з наступних стадій:
1. Підготовка сировини.
2. Приготування лосьйону:
v введення спирторозчинних речовин;
v введення водорозчинних речовин;
v готування спирто-водного розчину;
v введення біологічно активних добавок;
v відстоювання;
v фільтрація.
3. Фасовка, упакування, маркірування готового продукту.
