Home » АНОМАЛІЇ РОДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

АНОМАЛІЇ РОДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

17 Червня, 2024

Дискоординація родової діяльності. Діагностика. Акушерська тактика.

Аномалії пологової діяльності – стан, коли частота, тривалість, ритм і сила переймів та потуг не забезпечують динамічного, у межах фізіологічних параметрів часу, просування плода та вигнання його без порушення біомеханізму пологів.

Можливі розлади кожного із показників скоротливої діяльності матки – тонусу матки, ритму, частоти і координації скорочень, інтервалів між переймами, потугами, тривалості пологів.

Класифікація аномалій пологової діяльності МКХ-10

Удавані перейми О47

Первинна слабкість пологової діяльності О62.0

Вторинна слабкість пологової діяльності О62.1

Інші види слабкості пологової діяльності О62.2

Стрімкі пологи О62.3

Гіпертонічні, некоординовані та затяжні скорочення матки О62.4

Інші види порушення пологової діяльності О62.8

Порушення сили пологової діяльності, неуточнене О62.9

Затяжні пологи О63

Затяжний перший період пологів О63.0

Затяжний другий період пологів О63.1

Затримка народження другого плода із двійні, трійні і т.д. О63.2

Затяжні пологи, неуточнені О63.9

Клінічна класифікація аномалій пологової діяльності (ВООЗ, 1995)

Первинна слабкість пологової діяльності:

– відсутність прогресуючого розкриття шийки матки;

– первинна гіпотонічна дисфункція матки.

Вторинна слабкість пологової діяльності:

– припинення переймів у активній фазі пологів;

– вторинна гіпотонічна дисфункція матки.

Інші види аномалій пологової діяльності:

– атонія матки;

– хаотичні перейми;

– слабкі перейми.

Стрімкі пологи.

Гіпертонічні, некоординовані і затяжні скорочення матки:

– дистоція шийки матки;

– дискоординована родова діяльність;

– гіпертонічна дисфункція матки;

– тетанічні скорочення.

Прелімінарний фізіологічний період характеризується нерегулярними, слабкими переймоподібними болями внизу живота та у попереку, які виникають на фоні нормального тонусу матки при зрілій шийці матки (шкала Бішопа). Тривалість фізіологічного прелімінарного періоду складає 6 – 8 год.

Оцінка ступеня „зрілості” шийки матки за Бішопом (В)Параметри

Бали

Положення шийки матки щодо провідної осі тазу

Зміщена до крижів

Між крижами і провідною віссю тазу

По вісі тазу

Довжина шийки матки (см)

≥ 2

1 – 2

1 ≤

Консистенція шийки матки

Щільна

Розм’якшена

М’яка

Відкриття зовнішнього вічка (см)

Закритий

≥ 2

Місце знаходження передлеглої частини плода

Рухома над входом у малий таз

Притиснута до входу у малий таз

Притиснута або фіксована у вході у малий таз

Примітка:

0-2 бали – шийка “незріла”;

3-5 балів – шийка “недостатньо зріла”;

≥ 6 балів – шийка “зріла”.

Характеристика першого і другого періодів пологів (B)

Період пологів

Перші

пологи

Повторні пологи

Перший період пологів

Латентна фаза ( від початку регулярних переймів до розкриття шийки матки до 3-4 см)

Середня тривалість (год.)

6,4

4,8

Максимально допустима тривалість (год.)

Швидкість розкриття (см/год)

0,3

0,35

Частота переймів (за 10 хвилин)

Не менше двох

Тривалість переймів (сек.)

20 – 25

Активна фаза (розкриття шийки матки від 3-4 см до 10 см)

Середня тривалість (год.)

4,6

2,4

Максимально допустима тривалість (год.)

11,7

5,2

Мінімально допустима швидкість розкриття (см/год.)

1,0

Частота переймів (за 10 хвилин)

3 – 5 перейм

Тривалість переймів (сек.)

40 – 50

Другий період пологів

Максимально допустима тривалість (год.)

Удавані перейми (патологічний прелімінарний період)

Тривають більше 6 годин, можливо до 24 – 48 годин, характеризуються нерегулярними різної тривалості та інтенсивності переймоподібними болями унизу живота, в ділянці попереку та крижів. Тонус матки підвищений, але перейми непродуктивні, оскільки відсутня динаміка розкриття шийки матки. Жінка тривалий час не спить, виснажується. Відсутність розкриття шийки матки за шкалою Бішопа протягом чотирьох годин свідчить про хибні пологи.

Патологічний прелімінарний період спостерігається у жінок з функціональними змінами регуляції центральної нервової системи (страх перед пологами, невроз), нейроциркуляторною дистонією, порушеннями функції ендокринної системи, вегетативними розладами. Патологічний прелімінарний період може безпосередньо переходити у слабкість пологової діяльності.

Лікування:

– седативні, заспокійливі засоби (діазепам до 30 мг на добу при внутрішньовенному введенні; 1 мл 2% розчину промедолу); (С)

– за умови неефективності – однократне застосування токолітичної терапії β2‑адреноміметиками (гексопреналін 25 мкг (5 мл) розводиться у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводиться внутрішньовенно крапельно повільно – 10 – 15 крапель на хвилину) з урахуванням протипоказань. (А)

– підготовка до пологів інтравагінальним введенням простагландину Е2. (А)

Протипоказання до застосування β2-адреноміметиків: (А)

– гіперчутливість;

– передчасне відшарування плаценти;

– маткова кровотеча;

– ендометрит;

-серцево-судинні захворювання, які супроводжуються тахікардією або порушеннями серцевого ритму;

– міокардит;

– вади мітрального клапану;

– стеноз аорти;

– тяжкі ураження печінки та нирок;

– гіпертиреоз;

– глаукома.

Побічна дія β2-адреноміметиків: (А)

– біль голови;

– запаморочення;

– тремор;

– тахікардія;

– шлуночкова екстрасистолія;

– болі у серці, зниження АТ;

– гіпокаліемія, зниженя діурезу;

– набряки.

У новонародженого можливі гіпокаліємія та ацидоз.

У разі виникнення тахікардії у роділлі (> 100 уд/хв) показано введення верапамілу та препаратів калію.

Обсяг інфузійної терапії не має перевищувати 1,5 л/добу.

Введення глюкортикоїдів на фоні інфузії гексопреналіну може спричинити набряк легень у роділлі.

Гексопреналін зменшує ефективність глюкозознижуючих препаратів.

Протипоказання до застосування простагландинів: (А)

– органічні захворювання серця;

– захворювання органів дихання (бронхіальна астма, алергічний бронхіт, емфізема, бронхоектатична хвороба, туберкульоз);

– виразкова хвороба шлунка, виразковий коліт;

– тяжкі порушення функції нирок та печінки;

– глаукома;

– епілепсія;

– тиреотоксикоз;

– захворювання крові (серповидноцелюлярна анемія, коагулопатія);

– системні захворювання сполучної тканини;

– інфекції нижніх відділів статевих шляхів;

– алергія на простагландин Е2;

– оперована матка (кесарів розтин, консервативна міомектомія), міома, аномалії розвитку матки.

Не використовувати естрогени та простагландин F2-a з метою підготовки до розродження.

Діагноз аномалій пологової діяльності встановлюється після динамічного спостереження за роділлею протягом 8 годин у латентній фазі і 4 годин у активній фазі у порівнянні із графіком розкриття шийки матки і просування передлеглої частини по пологовим шляхам нормальної партограми.

Таблиця 1

Діагностика незадовільного прогресу пологів (С)

Об’єктивні дані

Діагноз

Відсутні регулярні скорочення матки або нерегулярні різної тривалості та інтенсивності перейми.

Шийка матки зріла (> 5 балів за шкалою Бішопа).

Удавані перейми

Після 8 годин регулярних перейм шийка матки розкрита менше ніж на 4 см.

Уповільнена латентна фаза пологів

Менше, ніж три перейми за 10 хвилин, тривалість кожної менше 40 секунд.

Уповільнене розкриття шийки матки (менше 1 см/год.).

Крива розкриття шийки матки на партограмі розташована справа від лінії тривоги.

Затягнута активна фаза пологів

Неадекватна активність матки (слабкість пологової діяльності)

Вторинна зупинка розкриття шийки матки і опускання передлеглої частини за умови наявності активної пологової діяльності.

Диспропорція голівки плода і тазу матері

Активна пологова діяльність.

Шийка матки повністю розкрита.

Голівка в площині входу в малий таз, просування голівки відсутнє.

Клінічно вузький таз

Шийка матки розкрита повністю.

Голівка плода в широкій або вузькій частині площини малого тазу.

Тривалість періоду вигнання більше 2 годин (1 години у повторнородящих ).

Затягнутий період вигнання

Таблиця 2

Діагностика і лікування слабкості пологової діяльності при пологах у потиличному передлежанні плода відповідно фазам пологів (В, С)

Характер пологової

діяльності

Діагностичні критерії

Засоби лікування

Перші

пологи

Повторні пологи

Латентна фаза

1.Збільшення тривалості

(уповільнена латентна фаза)

> 8 годин

> 8годин

1. Амніотомія

2. Родопосилення в/венним краплинним введенням окситоцину або простагландину Е2.

3. Оцінка ефективності через 6 – 8 годин з переглядом за показаннями подальшої тактики ведення пологів:

– визначення динаміки розкриття шийки матки і просування голівки кожних 2 години зовнішніми методами;

– внутрішнє акушерське дослідження через 4 години.

4. При відсутності переходу в активну фазу пологів після 8 годин родопосилення окситоцином – розродження операцією кесарева розтину

Активна фаза

1.Уповільнення розкриття шийки матки

2.Уповільнення просування голівки плода відносно площини входу у малий таз

<1 см/год

Відповідно до партограми

<1 см/год

Відповідно до партограми

1. Амніотомія і спостереження протягом 2-х годин при активній поведінці роділлі

2. Родопосилення в/венним краплинним введенням окситоцину або простагландину F2a.

Кесарів розтин за умови клінічної невідповідності розмірів голівки та тазу

Збільшення тривалості періоду вигнання

>2 год.

>1 год.

1. Виключення клінічної невідповідності розмірів голівки і тазу. При клінічній невідповідності – розродження операцією кесарева розтину.

2. Родопосилення в/венним краплинним введенням окситоцину.

3. Залежно від місця розташування передлеглої голівки плода – вакуум-екстракція плода або накладання акушерських щипців.

Слабкість пологової діяльності

Слабкість пологової діяльності – характер пологової діяльності, при якому перейми мають недостатню силу і тривалість, проміжок часу між ними збільшується, при цьому сповільнюються згладжування і розкриття шийки матки та просування голівки плода по пологових шляхах у першому або другому періоді пологів (табл.1).

Лікування (А)

За відсутності протипоказань застосовують медикаментозні схеми стимуляції пологової діяльності.

Умови призначення утеротонічних засобів:

– відсутність плідного міхура;

– відповідність розмірів плода і тазу матері.

Протипоказання до призначення утеротонічних засобів:

– клінічно та анатомічно вузький таз;

– оперована матка;

– аномальні положення та передлежання плода;

– дистрес плода;

– повне передлежання плаценти;

– передчасне відшарування нормально та низько розташованої плаценти;

– стріктура піхви;

– відновлений розрив промежини III ступеня;

– дистоція, атрезія, рубцеві зміни шийки матки;

– гіперчутливість .

Методика введення окситоцину з метою лікування слабкості пологової діяльності.

З метою внутрішньовенної інфузії 1 мл окситоцину (5 ОД) розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Обов’язкове проведення катетеризації ліктьової вени для забезпечення активної поведінки роділлі. Починається введення зі швидкістю 6 – 8 крапель/хв. (0,5-1,0 мОД/хв). При досягненні ефекту через 30 хвилин швидкість введення залишається попередньою. У разі відсутності ефекту швидкість введення збільшують кожних 30 хвилин на 6 крапель (0,5 мОД/хв). Максимальна швидкість введення не має перевищувати 40 крапель у одну хвилину.

Критерієм досягнення регулярної адекватної пологової діяльності без гіперстимуляції матки вважається наявність 4 – 5 маткових скорочень за 10 хвилин при тривалості скорочень 40 – 50 сек. Родопосилення проводиться зі спостереженням за станом плода.

Методика введення простагландинів з метою лікування слабкості пологової діяльності.

Простагландин Е2 – латентна фаза пологів

Для внутрішньовенної інфузії 0,75 мл (1 ампула) простагландину Е2 (випускається у вигляді концентрату для інфузій) розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, вводять крапельно. Початкова швидкість інфузії, яку підтримують не менше 30 хв., складає 5 – 8 крапель/хв. При досягненні ефекту швидкість введення залишається попередньою. У разі відсутності ефекту швидкість введення збільшують кожну годину до отримання ефекту (не більше 25 – 30 крапель/хв.).

Простагландин F2a – активна фаза пологів

Для внутрішньовенної інфузії 5 мг простагландину F2a розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і вводять крапельно зі швидкістю 6 – 8 крапель в хвилину. Початкова швидкість інфузії, яку підтримують не менше 30 хв., складає 5 – 8 крапель/хв. При досягненні ефекту швидкість введення залишається попередньою. При відсутності ефекту швидкість введення збільшують кожну годину до отримання ефекту (не більше 25 – 30 крапель/хв.).

Ускладнення. Передозування призводить до розвитку гіпертонусу матки, скорочення набувають характеру судом, погіршується матково-плацентарний кровообіг, розвивається гіпоксія плода; зростає загроза відшарування плаценти, ризик родової травми та хірургічного втручання за невідкладними показаннями.

Надмірно сильна пологова діяльність

Надмірно сильна пологова діяльність розвивається раптово. Сильні перейми відбуваються через короткий проміжок часу, частота скорочень матки більша 5 протягом 10 хвилин, що сприяє швидкому та повному розкриттю маткового вічка.

Швидкими вважають пологи, що тривають менше 6 годин у першонароджуючих і менше 4 годин у повторнонароджуючих, стрімкими – відповідно менше 4 та 2 годин. Вони призводять до виникнення травм у матері та плода (глибокі розриви шийки матки, піхви, промежини, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, гіпотонічна кровотеча, розрив пуповини, крововилив у головний мозок, кефалогематоми).

Лікування полягає в немедикаментозному коригуванні сили і частоти переймів. Роділля повинна лежати на боці, протилежному позиції плода.

При розкритті шийки матки менше 6 см та відсутності протипоказань, для зменшення інтенсивності пологової діяльності можливе застосування токолізу β2-адреноміметиками, які покращують матково-плацентарний кровоток та стан плода.

Для проведення токолізу гексопреналін 25 мкг (5 мл) розводиться у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводиться внутрішньовенно крапельно повільно, починаючи з 8 крапель/ хв. до 10 – 15 крапель/хв., (не перевищувати частоту введення 15 – 20 крапель/хв.) під спостереженням за активністю перейм. (В)

Дискоординована пологова діяльність

Дискоординована пологова діяльність — порушення координації скорочень різних відділів матки. Клінічна картина характеризується гіпертонусом нижнього сегменту, нерегулярними, сильними, різко болючими переймами і нагадує таку при загрозі розриву матки.

Клінічні ознаки дискоординованої пологової діяльності:

– біль;

– порушення ритму переймів;

– набряк та відсутність динаміки розкриття шийки матки;

– уповільнення або відсутність просування голівки;

– відсутність синхронної хвилі скорочень у різних відділах матки;

– гіпертонус нижнього сегменту матки (зворотний градієнт);

– судомоподібні перейми (тетанія матки);

– дистоція шийки матки.

Лікування проводять залежно від причини дискоординації пологової діяльності: (В, С)

– пролонгована епідуральна анестезія;

– проведення токолізу (гексопреналін 25 мкг (5 мл) розводиться у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводиться внутрішньовенно крапельно повільно, починаючи з 8 крапель/ хв. до 10 – 15 крапель/хв.) не перевищуючи 15 – 20 крапель/хв. під спостереженням за активністю перейм).

На всіх етапах лікування аномалій пологової діяльності має проводитись спостереження за станом плода та здійснюватись немедикаментозна профілактика гіпоксії плода (зміна положення тіла роділлі, регуляція дихання).

У третьому періоді пологів застосовують активну тактику ведення.

За умови наявності протипоказань до корекції пологової діяльності, при неефективності медикаментозної корекції аномалій пологової діяльності методом розродження є операція кесаревого розтину.

Додаток 1

Прогнозовані ускладнення залежно від типу порушень пологової діяльності (В, С)

Гіподинамічна пологова діяльність

Гіпердинамічна пологова діяльність

Передчасний розрив плідного міхура

Випадіння пуповини та дрібних частин плода

Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти

Дистрес плода

Гостре порушення матково-плацентарного кровообігу

Аспірація плодом навколоплідних вод

Гостра гіпоксія плода

Амніохоріоніт у пологах

Емболія навколоплідними водами, ДВЗ-синдром, кровотеча.

Підвищена частота кесаревого розтину й інших втручань для розродження

Пологова травма

Гіпотонічна кровотеча у ранньому післяпологовому періоді

Етіологія аномалій пологової діяльності

Регуляція скоротливої функції матки включає три основних компоненти:

міогенна регуляція, що базується на особливостях

морфофункціональної структури та кровопостачання матки;

нейрогенна регуляція,заснована на чіткій взаємодії периферичної іцентральної нервової систем; ендокринна регуляція, що включає взаємодію функцій ендокринної системи

жінки і фетоплацентарного комплексу.Порушення у взаємодії однієї з вище вказаних ланок призводить дорозвитку аномалій пологової діяльності.

Фактори, які визначають розвиток аномалій пологової діяльності, можна

розділити на 5 груп:

1)Фактори, пов’язані з патологією репродуктивної системи: штучні аборти.

Операції на матці, міоми матки, запальні процеси жіночих статевихорганів, аномалії розвитку статевих органів, вік роділлі,нейроендокринні порушення; 2) Акушерські фактори: передчасне відродження навколоплідних вод, диспропорція між розмірами голівки плода і розмірами родового каналу, дистрофічні і структурні зміни в матці, ригідність

тканин шийки матки, “незріла шийка матки”, пере розтягнення матки у зв’язку з багатоводдям і багатопліддям, аномалії розташування плаценти, тазове перед лежання плода, пізні гестози;

3)3авгальносоматичні захворювання, інфекції, інтоксикації, органічні захворювання ЦНС, нейроендокринні порушення різного генезу, судинні дистонії, ожиріння, діенцефалопатії, невротичні стани, анемії, серцеві вади;

4)Фактори, обумовлені впливом організму плода: великий плід, гіпотрофія плода, хромосомні аберації, переношування вагітності, імуноконфліктна вагітність, фетоплацентарна недостатність;

5)Ятрогенні фактори: необгрунтоване і несвоєчасне застосування полого

стимулюючих засобів, несвоєчасна амніотомія, неадекватне знеболення

пологів.

Класифікація аномалій пологової діяльності

У даний час існує більше 20 класифікацій але усі вони в різних варіаціях розглядають чотири основні аномалії:

I. Патологічний прелімінарний період (хибні або несправжні пологи).

II. Слабкість пологової діяльності (гіпоактивність, чи інертність

матки):

1)первинна;

2)вторинна;

3)слабкість потуг:

а)первинна;

б)вторинна.

НІ. Надмірно сильна родова діяльність (гіперактивність матки). ІУ.

Дискоординована родова діяльність:

1 )дискоординацїя;

2)гіпертонус нижнього сегмента матки; 3)тетанус матки (судомні перейми);

4)циркулярна дистонія (контракційне кільце).

Характер пологової діяльності визначається на підставі кількісної оцінки

трьох основних процесів:

динаміка маткових скорочень;

динаміка розкриття шийки матки;

динаміка просування передлеглої частини плода по родовому каналу.

Методи оцінки:

1.Оцінка скоротливої діяльності матки (СДМ):

суб’єктивне відчуття роділлі (неточно, різний поріг больової

чутливості);

пальпація;

зовнішня кардіотокографія (одно канальна і багатоканальна), внутрішня

токографія, радіотелеметрія;

електрогістерографія.

2.Шийка матки:

вагінальне дослідження; з розмірами таза йде уповільненими темпами.

Етіологія СПД – як результат недостатності імпульсів, що виникають, підтримують і регулюють скоротливу діяльність матки, так і нездатність матки сприймати ці імпульси.

Патогенетичні моменти:

Зниження рівня естрогенів і підвищення вмісту прогестерону;

Недостатня продукція окситоцину, простагландинів, серотоніну, ацетилхоліну та інших тономоторних медіаторів; Висока активність ферментів окситоцинази, кінази, холін естерази, моноаміноксидази та ін.;

Зниження інтенсивності окислювально-відновних процесів і порушення процесу споживання кисню в міометрії; Недостатнє накопичення макроергів – актоміозину, фосфокреатиніну, глікогену;

Стомлення м’яза і перехід на анаеробний шлях окислювання (гліколіз-лактат, піруват);

Зменшення концентрації окситоцинових та простагландинових рецепторів;

Розрізняють первинну і вторинну слабкість пологової діяльності.

Первинною називають слабку родову діяльність, що виникає на самому

початку пологів і триває протягом періоду розкриття, може продовжуватись

і до кінця пологів. СПД, що виникає після періоду тривалої регулярної

пологової діяльності і виявляється в характерних ознаках, зазначених

вище, називають вторинною.

відносять звичайно до вторинної слабкості. Дуже часто тривалі пологи,

обумовлені іншими видами аномалій пологової діяльності, помилково

відносять до слабкості.

Діагноз слабкості пологової діяльності можна поставити протягом 4-6

годин та протягом 2-х годин при можливості гістерографії.

Лікування

1.Історично: хінін, пахікарпін, серотонін, прозерін, ізоверін 5% – Імл -гангліоблокатор. У наш час ці препарати вже не застосовуються.

Сьогодні:

2.Оксітоцин (дезамінокситоцин чи сандост, сандопар 25-50 ОД)(тільки в активній фазі) чи препарати, що містять окситоцин (пітуїтрин, гіфотоцин, мамофізин);

3.Простагландин Р2 (ензапрост Р, дінопрост, простий Р2) 5 мг в/в на глюкозі (після 4 см розкриття шийки матки);

4.Простагландини Е2 (дінопростон, простий Е2, простармон Е, ензапрост-І)0,5 мг – таблетки, ампули 5 мл (до 4 см розкриття шийки матки);5.В-адреноблокатори (обзидан, анаприлін) 5 мг/400 мл фіз..розчину;

б.Апрофен (1% – 1 мл) – периферичний і центральний М- і Н-холінолітик

-розслабляє шийку матки, підсилює маткові скорочення; Т.Застосування

озонованих трансфузійних середовищ.

Дискоординована пологова діяльність. Частота 1-3%.

Спостерігається відсутність координованих скорочень між різними відділами матки (правої-лівої, верхніми і нижніми відділами, порушення координації між ділянками матки аж до фібриляції і тетанусу).

Розвивається звичайно в І періоді пологів до розкриття 5-6 см. Причини – аномалії розвитку, порушення інервації внаслідок перенесених абортів, запалень, пухлини.

Несприятливий фон – відсутність підготовки всіх структур (незріла шийка матки, міграція водія ритму).

В основі патогенезу лежить порушення функціональної рівноваги вегетативної нервової системи: зниження функції єимпатоадреналової системи і перевага тонусу парасимпатичної (холінергічної) підсистем; перезбудження обох відділів; перезбудження тільки холінергічної частини.

Але у всіх випадках порушується синхронізація скорочення і розслаблення біометрія, причому має місце спів падання піків скорочення. Зникають періоди загальної релаксації матки, порушується правило потрійного низхідного градієнту.

У результаті – неадекватне підвищення тонусу, зміна ритму, частоти перейм, укорочення діастоли, посилення болю за рахунок залишкового скупчення крові у міжворсинчатому просторі.

Основні клінічні симптоми:

болючі, нерегулярні перейми, що іноді мають постійний характер;

передлегла частина рухлива, але може бути і фіксованою;

плоский плідний міхур;

передчасне чи раннє відродження вод;

симптом Шикеле (скорочення країв шийки матки під час перейми);

форма матки часто – вузький ово’їд зі спастичним кільцем.

Результат не усунутої дискоординованої пологової діяльності:

розриви шийки матки і піхви;

затяжний плин пологів при, здавалося б, сильній пологовій діяльності;

порушення біомеханізму пологів;

гіпоксія плода і пологова травма новонародженого.

І все це – при повній клінічній відповідності розмірів плода і таза

матері.

Лікування

Родостимулююча терапія окситоцином, простагландинами й іншими

утеротоніками при дискоординованій пологовій діяльності категорично

протипоказана, інакше можливе настання тетанусу матки.

Основними компонентами лікування ДРД є: 1 .Спазмолітики (но-шпа,

баралгін); 2.Холінодітики (діпрофен, ганглерон);

3.Анестетики (трамал, трамадол, промедол, морфіноподібні препарати);

4.В-адреноміметики (партусистен інтрапартал, алупент, рітодрин,

бриканіл); 5.Вітаміни;

б.Психотерапія, електороаналгезія, епідуральна анестезія, седуксен,

реланіум, наркоз);

7.Медикаментозний сон-відпочинок; В.Перидуральна анестезія;

9.Амніотомія; ІО.Кесарів розтин.

Надмірно сильна пологова діяльність (швидкі і стрімкі пологи)

-гіпердинамічна дисфункція СДМ.

Умовно до стрімких пологів відносять їх тривалість до 3 годин, до

швидких – 4-6 годин.

Стрімкі пологи небезпечні для матері і плода не тільки через акушерський

травматизм (розриви пологових шляхів, гіпоксично-травматичні ураження

немовляти), але і тим, що їх дуже важко коригувати.

Виділяють три основні варіанти стрімких пологів: 1.”Вуличні пологи”

(швидкі, безболісні); 2.При істміко-цервікальній недостатності;

З.Як варіант гіпертонічної дисфункції СДМ (частота перейм >5, тривалість

120-150 сек до тетанусу).

Причини:

надмірно сильний вплив на міометрій біологічно активних речовин (БАР); гіперрецепторні поля чи каскадний викид БАР при одномоментному відходженні великої кількості навколоплідних вод при багатоводді;

переміщення водія ритму в центр дна чи середину тіла матки;

надмірне виділення ендогенного окситоцину;

ЩН (особливо після зняття циркулярного шва з шийки матки);