ЗАНЯТТЯ № 2 ( 6 годин)
Теми: 1. Соціологічна концепція особи.
2. Соціальна поведінка. Типи і мотиви.
3. Соціалізація. Соціальні умови виникнення захворювань.
4. Методика і техніка соціологічних досліджень та їх застосування у соціології медицини.
Мета: Допомогти студентам зрозуміти сутність проблем людини та її місця у суспільстві, засвоїти знання про особистість, умови її формування та розвитку, її соціальні зв’язки, відносини, поведінку, цінності. Розвивати вміння аналізувати і прогнозувати процеси і явища.
Професійна орієнтація студентів: усвідомити значення соціологічних знань про суспільство для майбутньої професії; навчитися використовувати здобуті знання про соціальність людини на практиці, застосовуючи всебічний аналіз суспільних явищ у своїй професійній діяльності для профілактики захворювань.
Програма самопідготовки студентів
Тема 1. Соціологічна концепція особи.
Біологічні та психогенні елементи особи. Роль груп у формуванні особи. Е.Дюркгейм, К.Маркс, А. Фромм про взаємозалежність особи і суспільства. Особа як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин. Репрезентативна особа. Нормальна особа.
Особа як система соціальних статусів і ролей. Мережа ролей (психосоматичні, психодраматичні, соціальні). Рольовий набір.
Класифікація ролей (емоційність, спосіб отримання, масштаб, формалізація, мотивація). Вибір ролі. Рольовий конфлікт.
Статуси та ролі лікаря та медсестри. Статус та роль пацієнта.
Природа соціальної нерівності. Вияви соціальної нерівності в примітивних, садівничих, аграрних, промислових суспільствах. Природа соціальної нерівності в медичному середовищі.
Поняття стратифікації. Основні теорії стратифікації. Працівники системи охорони здоров’я як соціальна група, стратифікація в межах цієї групи.
Соціальна мобільність. Загальні принципи вертикальної мобільності. Горизонтальна і вертикальна мобільність в системі охорони здоров’я.
Тема 2. Соціальна поведінка. Типи і мотиви.
Біхевіоризм як наука про поведінку. Основний постулат біхевіоризму «Схеми поведінки» і «репертуар поведінки». Необіхевіоризм. Теорія соціального обміну. Роль «виплат» і «винагород» у визначенні поведінки людей.
Тлумачення сутності соціальної поведінки представниками психологічного напряму в соціології. Типологія поведінки осіб у дослідженнях К. Юнга, І. Павлова, Хейманса, Ле Сена, в працях з соціальної та політичної психології.
Особова, міжособова, групова, міжгрупова поведінка. Вплив на соціальну поведінку статусу, віку, статі, етнічного походження. Цілеспрямована, нераціональна, комбінована з декількох типів поведінка. Відмінність між соціальною і одноманітною поведінкою. Динаміка поведінки трьох типів соціального характеру за Д. Рисманом.
Теоретичні пояснення поведінки хворого («стадії досвіду хворого», теорія «очікування допомоги»).
Класифікація потреб А.Маслоу. Мотивація як спонукання до дії певним мотивом, вибору між різними можливими діями.
Розуміння конфлікту за Л.Козером. Два підходи в сучасній конфліктології до розгляду людської природи. Теорія архетипів у вченні К.Юнга. П.Сорокін про пригнічення базових потреб соціальних груп як причину повстань і революцій.
Конфлікт як передумова розвитку суспільства, форма соціалізації, функції конфлікту. Типологія конфліктів. Класифікація М.Дойча. Інституалізований та абсолютний конфлікти. Чотири способи вирішення соціальних конфліктів.
Особливості виникнення та розв’язання конфліктів у системі охорони здоров’я.
Тема 3. Соціалізація. Соціальні умови виникнення захворювань.
Оточуюче середовище та його детермінованість соціальними чинниками та технологічним розвитком. Зв’язок між захворюваннями і соціально-економічною нерівністю. Професійні захворювання, вплив екологічних чинників на моделі здоров’я та хвороби. Соціальна технологія як своєрідне регулярне втручання у функціонування людського тіла, що призводить до його специфічних змін. Анарексія як соціальне явище. Глобалізація.
Вплив соціалізації природи на процес старіння. Ейджизм – дискримінація людей похилого віку. Геронтологія.
Біологічне та культурне підґрунтя соціалізації. Трьохелементна концепція Ч.Кулі «дзеркального Я». Стадії соціалізації у теорії Дж. Міда. Виокремлення елементів в інтрапсихічній структурі особи: Ід (воно), Его (Я) і Суперего (понад Я) у теорії соціалізації З.Фрейда.
Теорії когнітивного розвитку особи Ж. Піаже. Основні фази еволюції: сенсорно-моторна, передопераційна, термальних операцій.
О.Г.Брім-молодший про відмінності у соціалізації дітей та дорослих. Критичні етапи в житті дорослої людини. Криза «сорокарічних’».
Еволюційний підхід до розуміння проблеми. Вісім стадій життєвого циклу людини в концепції Е.Еріксона. Теорія успішної соціалізації дорослих Р.Гоулда. Ресоціалізація, десоціалізація.
Агенти соціалізації. Процес соціалізації лікаря; реальні обставини, що супроводжують цей процес.
Тема 4. Методика і техніка соціологічних досліджень та їх застосування у соціології медицини.
Зміст і призначення конкретних соціологічних досліджень (КСД). Поняття «методологія», «метод», «методика», «техніка КСД». Етапи КСД. 1) підготовка і організація КСД. Поняття мети і замислу дослідження, організація процесу дослідження, розробка аналітичних процедур. Сутність програми соціологічного дослідження. Головні вимоги до робочого плану соціологічного дослідження. 2) емпіричне дослідження в КСД.
Анкетування. Вимоги до соціологічної анкети. Структура соціологічної анкети. Типи анкетувань. Класифікація запитань в соціологічних анкетах.
Інтерв’ю. Класифікація інтерв’ю. Особливості інтерв’ю як методу соціологічного дослідження. Вимоги до інтерв’юера.
Соціологічне спостереження, його види.
Форми оприлюднення результатів соціологічного дослідження. Етичні проблеми, пов’язані з соціологічними дослідженнями.
Зразки тестових завдань та ситуаційних задач.
1. Розрізняють такі типи соціальних ролей:
A. соціальні і класові;
B. класові і конфліктні;
C. первинні і вторинні;
D. формальні і неформальні;
E. відкриті і закриті.
2. Спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий – це:
A. польове спостереження;
B. лабораторне спостереження;
C. невключене спостереження;
D. відкрите спостереження;
E. включене спостереження.
3. Гендерна соціологія – це:
A. емпіричні соціологічні дослідження;
B. міжгалузевий науковий напрям;
C. диференціація чоловічих і жіночих ролей;
D. специфічний вияв масової свідомості;
E. натуралістичні вчення.
Відповіді на тести та ситуаційні задачі:
1.E; 2.A;
Джерела інформації:
А. Основні: 1.Соціологія. За ред. В.П.Андрущенко. – К.-Харків, 1998.
2.Соціологія. За ред.. В.Г.Городяненка. – К.: Академія, 2003.
3. Соціологія. За ред.. В.М.Пічі. – К.: Заповіт, 1999.
В. Додаткові: 1.Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ століття. – К.: Либідь, 1993.
2. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник \ Міжрегіональна академія управління персоналом. – К., 1999. – 344 с.: схеми.
3. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія: Навч. посібник для студентів несоціологіч. спеціальностей. – К.: Лібра.– 2009.
4. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій: в 6-ти кн..- Львів, 1996.
Методика виконання практичної роботи (9.00 – 11.15).
Завдання 1. Запиcати у термінологічний словник основні категорії і поняття по даній темі.
Завдання 2. Скласти хронологічну і іменну таблицю відомих представників соціології ХХ – ХХІ ст., їх життєвий шлях і крилаті вислови.
Завдання 3. Зробити порівняльну характеристику теологічного та наукового аспекту у вирішенні соціальних конфліктів.
Завдання 4. Охарактеризувати етичні проблеми, пов’язані з соціологічними дослідженнями.
Семінарське обговорення теоретичних питань і практичної роботи (11.45-13.30).
Вихідний рівень знань та вмінь перевіряється шляхом відповіді на тести та конструктивні запитання (13.45 – 14.15).
Студент повинен знати:
1. Біологічне та культурне підґрунтя соціалізації.
2. Соціальну структуру суспільства та функції соціальних інститутів.
3. Поняття стратифікації суспільства. Природу соціальної нерівності. Статуси та ролі лікаря і пацієнта.
4.Сутність соціальної поведінки та типологію соціальних конфліктів.
5. Зміст і призначення конкретних соціологічних досліджень (КСД).
Студент повинен вміти:
1.Характеризувати основні ознаки суспільства.
2.Давати визначення соціальної спільноти.
3.Класифікувати соціальні інститути, їх функції.
4.Визначати причини, що дезорганізують особу.
5. Визначати соціальні статуси та ролі особи.
6. Аналізувати природу соціальної нерівності.
7. Характеризувати основні теорії стратифікації.
8. Інтерпретувати типи соціальної мобільності в системі охорони здоров’я.
9.Тлумачити сутність неоднакової соціальної поведінки.
10. Визначати моделі здорової поведінки і поведінки хворого.
11.Інтерпретувати типологію конфліктів.
12. Аналізувати особливості виникнення та розв’язання конфліктів у системі охорони здоров’я.
Методичну вказівку склав доц. Кульчицький В. Й.
Обговорено і затверджено на засіданні
кафедри філософії та суспільних дисциплін
від 7. 06. 2013 р. протокол №15.
