Виразковий гінгівіт
Для даної форми запального процесу ясен характерні некроз і виразка, що розвиваються при зниженні реактивності організму як гіперергічна реакція на сенсибілізацію тканин фузоспірилярним симбіозом. Наявність виразкового гінгівіту свідчить про серйозні порушення реактивності організму внаслідок загальних захворювань або зниження резистентності тканин ясен.
Етіологія.
Розвитку виразкового гінгівіту іноді передують перенесене інфекційне захворювання (грип і ін.), переохолодження, стресова ситуація і ін. Нерідко провокуючим чинником є утруднене прорізування зубів мудрості (особливо нижніх), ускладнене хронічним перикоронаритом.
Це пояснюється тим, що хронічний осередок інфекції під капюшоном зуба мудрості є постійним джерелом інтоксикації і сенсибілізації організму. У цей період змінена трофіка слизової оболонки, а механічна травма капюшона, що приєднується, зубом мудрості, що прорізується, і антагоністом, порушуючи цілісність_ епітелію, сприяє генералізації патологічного процесу.
Клінічно розрізняють гостру і хронічну форми, а по ступеню тяжкості — легку, середню і важку.
Патоморфологія.
Патоморфологічно виявляються поверхневі виразкові дефекти. У поверхневих шарах некротизованої тканини ясен — велика кількість різноманітної флори: коки, палички, фузобактерії, спірохети. У епітелії — явища акантозу, часто з осередковою його атрофією. Субепітеліально і глибше розташовані шари інфільтровані сегменто-ядерними лейкоцитами, збільшена кількість огрядних клітин, що знаходяться в стані дегрануляції. Сполучна тканина в стані дезорганізації, колагенові волокна в інфільтратах зруйновані; судини розширені, Периваскулярна тканина набрякла.
Хронічний виразковий гінгівіт.
1 — некроз тканин,
2 — грануляційна тканина,
3 — набряк і дрібноклітинна інфільтрація
Клінічна картина гострого виразкового гінгівіту.
При гострому виразковому гінгівіті хворі скаржаться на нездужання, головний біль, втрату апетиту, підвищення температури тіла, зниження працездатності, гнильний запах з рота, болі в яснах, кровоточивість, утруднення прийому їжі, іноді біль при ковтанні, тризм і ін.
При загальному огляді ці особи справляють враження тяжкохворих, вони адинамічні, внаслідок утрудненого ковтання спостерігається слинотеча, особливо у дітей; різко виражений запах з рота з солодкуватим присмаком Характерна системність ураження ясенного краю, іноді ангіна, ураження слизової оболонки щік, губ, язика, збільшення і болючість регіонарних лімфатичних вузлів, в крові — підвищення рівня лейкоцитів, збільшення ШОЕ і ін.
Тяжкість виразкового гінгівіту визначається не тільки поширеністю запального процесу, але і вираженістю явищ інтоксикації організму.
При легкому ступені локалізованого процесу виражені загальні порушення організму відсутні. Виявляються тільки некротизовані ясенні сосочки і частина краєвих ясен, між здоровими і ураженими яснами визначається чітка демаркаційна лінія, некротизована частина мазка, безструктурна, після видалення її інструментом оголюється поверхня, що кровоточить.
Гострий локалізований виразковий гінгівіт.
При ураженні середньої тяжкості в патологічний процес залучаються не тільки міжзубний сосочок і краєві ясна, але і частина альвеолярних ясен. Посилюються всі симптоми, погіршується загальний стан хворого.
Гострий генералізований виразковий гінгівіт
Найбільш виражені всі симптоми захворювання при генералізованому процесі, особливо важкому ступені: хворий млявий, пітливий, колір шкіри набуває землистий відтінок, посилюються болі навіть поза прийомом пищи. Збільшені і болючі регіонарні лімфатичні вузли, підвищена температура тіла до 38—39°С і ін. Слизова оболонка різко набрякла, гіперемована, міжзубні сосочки некротизовані на всьому протязі верхньої і нижньої щелеп. Ясна, що збереглися, покриті брудно-сірим фібриновим нальотом, після зняття якого оголюється виразкова поверхня, що кровоточить. Після відторгнення некротизованих ділянок нерідко оголюються шийки зубів. Язик обкладений, внаслідок порушення процесів самоочищення спостерігається рясний м’який наліт на зубах, іноді з одночасною наявністю зубних відкладень.
Хворим виразковим гінгівітом важкого ступеня необхідна консультація гематолога, терапевта, іноді і інших фахівців. Слід провести детальне клініко-лабораторне дослідження для диференціальної діагностики із захворюваннями крові, алергічними і іншими хворобами.
Клінічна картина хронічного виразкового гінгівіту.
Хронічний виразковий гінгівіт частіше розвивається як результат гострого процесу і характеризується млявим протіканням. Хворі скаржаться на постійну кровоточивість, незначну хворобливість ясен і неприємний запах з рота. Ясна застійно гіперемовані, набряклі, вкриті виразками, край валикоподібно потовщений. Нерідко в результатінекрозу ясенних сосочків втрачається фестончатість ясенного краю, міжзубні проміжки відкриті, зіяють. Протікає хронічний виразковий гінгівіт, як правило, в легкій формі, рідше — середній тяжкості.
При рентгенологічному дослідженні спостерігається остеопороз вершин міжальвеолярних перегородок, розширення періодонтальної щілини. Мікроскопічно в нальоті визначається велика кількість змішаної флори з наявністю фузобактерій, спірохет, грибів типу актиноміцет і хромоміцетів.
Хронічний виразковий гінгівіт
Різко підвищена активність ферментів протеолізу, понижений зміст інгібіторів, лізоциму, пригнічені всі показники імунологічного статусу.
Лікування виразкового гінгівіту.
Складається з місцевого і загального.
Місцеве проходить в декілька етапів. Перш за все, необхідно видалити зубні відкладення. Цю процедуру проводять обережно, щоб не спричинити додаткового травмування ясен. Обов’язковим є використання обезболюючих препаратів(дуже часто у вигляді аплікаційної анестезії). Дана процедура проводиться з обов’язковим зрошенням антисептиками, особливо препаратами, які подавляють анаеробну мікрофлору. Дуже часто використовується комбінація перекису водню з фурациліном, а також при даній патології добре зарекомендували себе полоскання сумішшю з мікроциду та протеолітичних ферментів. Після видалення зубних відкладень проводять некректомію – видалення некротичних тканин з поверхні ясен. Її проводять інструментами, ватними валиками, турундами обережно і під постійним зрошенням антисептиками. Для полегшення відторгнення некротизованих тканин використовують протеолітичні ферменти самі або в суміші з антибіотиками.
Показником правильності проведення процедури є чиста виразкова поверхня ясен. Після некректомії використовують антибіотики, протизапальні препарати в вигляді мазей. Для стимуляції епітелеутворення на оголені поверхні виразок накладають кератопластики – вітамін А, обліпихова олія, солкосерил, вінілін, аекол. Крім цього використовують і фізіотерапевтичні методи.
Загальне лікування залежить від важкості процесу.
Гарні результати дає дана схема:
1. метронідазол по 0,25 мг 3 рази на день 6 днів
2. аскорутин по 0,5 мг 3 рази на день 1 тиждень по 0,3 мг 3 рази на день 2 тиждень по 0,05 мг 3 рази на день 3 тиждень
3. полівітаміни
4. супрастін, тавегіл.
Треба пам’ятати, що виразковий гінгівіт, не дивлячись на важку клініку, дуже добре піддається лікування. І результат видно вже за 2- 3 дні. Якщо ж не видно ніякої позитивної динаміки, то даного пацієнта обов’язково необхідно направляти на обстеження на ВІЛ- інфекцію.
