Риновірусна
Риновірусна інфекція (заразний нежить) – гостре вірусне захворювання дихальних шляхів, що перебігає з переважним ураженням слизової оболонки порожнини носа.
Особливості збудника:
Джерело інфекції: Риновіруси належать до родини пікорнавірусів. Риновіруси викликають у людини нежить.
Шлях зараження: повітряно-краплинний.
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти раннього віку.
Вид імунітету після перенесеного
Патогенез:
1. Вторгнення вірусів в епітеліоцити верхніх дихальних шляхів, кон’юнктиву, лімфовузли.
2. Місцеве розмноження вірусу.
3. Розвиток запального процесу у верхніх дихальних шляхах (носоглотка), деструктивні зміни у дітей грудного віку можуть поширюватись на гортань, трахею, бронхи.
4. Проникаючи в кров з вогнища первинної локалізаціх, віруси та продукти розпаду клітин провокують гарячку та інтоксикацію.
Діагностичні критерії риновірусної інфекції:
· епідемічні спалахи (взимку, восени);
· інкубаційний період – 1-5 діб;
· слабо- або помірно виражений інтоксикаційний синдром;
· катар верхніх дихальних шляхів – провідний синдром риніт;
· з першої доби – розвиток риніту зі значними виділеннями;
· часто – приєднання бактерійної інфекції.
Особливості ГРВІ у новонароджених та немовлят:
· відмова від грудей, втрата маси;
· розлади сну, неспокій;
· поступовий початок, слабовиражений інтоксикаційний синдром;
· риновірусна інфекція частіше супроводжується розвитком трахеобронхіту.
Ускладнення:
Результати додаткових досліджень: змиви зі слизової носа та рото горла. ІФА дозволяє виявляти антигени вепітеліальних клітинах в мазках, взятих зі слизової нижніх носових ходів.
Лікування: Базисне (до клінічного одужання):
– режим, харчування, збагачене вітамінами, легкозасвоюване;
– посилене пиття напоїв з вітаміном С, лужне пиття.
Легкий ступінь тяжкості:
· жарознижувальні (парацетамол, тайленол, ефералган);
· відхаркувальні, бронхолітики (мукалтин, бромгексин);
· вітамін С, полівітаміни;
· антигістамінні (діазолін, супрастин, піпольфен);
· парові інгаляції (дітям, старшим 2 років).
При тяжкому та середньотяжкому ступені:
Етіотропне лікування (2-3 дні): Донорський імуноглобулін: до 2 р. – 1,5 мл, 2-7 р. – 3 мл, більше 7 р. – 4,5-6 мл, при гіпертоксичних формах повторити через 12 год.
Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого синдрому):
– фізичне охолодження; при спазмі судин – зігрівання кінцівок, ножні ванни, спазмолітики (папаверин, но-шпа);
– протисудомні (літична суміш – 0,1 мл/кг, сибазон – 0,3 мг/кг, ГОМК – 50-100 мг/кг, дроперидол – 0,05-0,1 мг/кг);
– серцеві глюкозиди (корглікон, строфантин – 0,012 мл/кг);
– гідрокортизон – 5-10 мг/кг, лазикс – 1-3 мг/кг, маніт – 1-1,5 мг/кг (при набряку мозку);
– зняття обструктивного синдрому (еуфілін – 5-10 мг/кг) внутрішньовенно;
– покращання реологічних властивостей крові (реополіглюкін – 10-20 мл/кг);
– дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма – 5-15 мл/кг, 5 % глюкоза, фізрозчин).
Критерії виписки зі стаціонару: клінічне видужання.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: ізоляція хворих на 5-7 діб, допуск в дитячі колективи після одужання; провітрювання, дезінфекція предметів догляду; носіння марлевих пов’язок; щоденний огляд дітей, кварцування приміщень; інтерферон – 3-5 крапель в ніс 2 рази на добу 2-3 тижні.
