ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФІЗІОТЕРАПІЇ

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФІЗІОТЕРАПІЇ. ГАЛЬВАНІЗАЦІЯ, ЕЛЕКТРОФОРЕЗ. ЕЛЕКТРОСОН, ДІАДИНАМОМЕТРІЯ, ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ. АМПЛІПУЛЬСТЕРАПІЯ.

 

Під ФТ розуміють застосування з лікувальною і профілактичною метою як природних оздоровчих факторів: променевої енергії сонця, повітряних течій, температурної дії і тиску води, так і фізичних агентів, які отримують з допомогою спеціальних апаратів і пристроїв: різні види електричного струму, тепла, електромагнітних і механічних коливань.

Знання механізму дії фізичних агентів, чітке уявлення про їх вплив на фізіологічні та патологічні процеси в організмі є необхідною умовою найбільш раціонального використання їх для лікування і профілактики.

Наукова розробка лікувального застосування усіх вказаних факторів показала велике значення принципу їх дозування з урахуванням вихідного стану організму та оцінкою функціональних можливостей і реакції-відповіді організму. Фізичні методи лікування не протипоставляються іншим лікувальним заходам, а застосовуються в поєднанні з ними в різних лікувальних комплексах.

Під впливом фізичних факторів (у відповідних дозах при врахуванні вихідного стану, реактивності організму) покращується загальний фон життєдіяльності організму, підвищуються трофічні процеси, виявляються різні ефекти, що мають лікувальне значення: загальна стимуляція, протизапальна, десенсибілізуюча дія, нормалізація вегетативної регуляції, покращання основних нервових процесів, коркової нейродинаміки.

Застосування фізичних факторів із лікувальною метою відноситься до глибокої давнини (ще Гіппократ, Авіценна застосовували ФТ).

Велику увагу застосуванню фізичних факторів у медицині надавали видатні вітчизняні вчені. До кінця XVIII століття в клініках Московського університету порівняно широко застосовувалась електротерапія. Пізніше, в 1825 р., В.М. Нікітін описав використання з лікувальною метою природних і штучно приготованих мінеральних ванн. М.Я. Мудров, Ф.І. Іноземцев у І поло­вині XIX ст. широко застосовували гідротерапію. Визначний Московський клініцист Г.А.Захар’їн рекомендував бальнеотерапевтичні і фізіотерапевтичні методи лікування, масаж і гімнастику.

Велику роль у розвитку фізіотерапії відіграв інститут фізичних методів лікування в Севастополі, який очолив професор О.Ю.Щербак. У цьому інституті розвивалось рефлексологічне направлення у вивченні фізіологічних механізмів дії фізичних агентів.

На основі ідей О.Ю.Щербака був створений ряд нових лікувальних методів: гальванічний комір за Щербаком, метод “іонних рефлексів”, які до нині не втратили свого значення.

Останнім часом при вивченні дії фізичних факторів застосовуються як найголовніші досягнення сучасної нейрофізіології (критично оцінена теорія Сельє — вчення про ретикулярну формацію), сучасної біології (молекулярний рівень вивчення клітинних процесів), так і досягнення біофізики й електроніки, що сприяє, зокрема, і реалізації апаратів, що систематично регулюють ритм серцево-судинної діяльності, кібернетичних устано­вок для автоматичної саморегуляції імпульсів до руху в паралізованих м’язах кінцівок тощо.

Фізіотерапевтичні процедури проявляють різнобічний вплив на організм людини .

 

Велика чисельність лікувальних фізичних факторів, які використовуються у сучасній ФТ зумовлює необхідність їх класифікації. Виділяють  групи природних і штучно отриманих лікувальних фізичних факторів.

 

 

Правила влаштування, експлуатації та техніка безпеки фізіотерапевтичних відділень (кабінетів)

Правила влаштування, експлуатації та техніки безпеки фізіо­терапевтичних відділень і кабінетів служать для створення безпечних і найбільш сприятливих умов роботи працюючого персо­налу та пацієнтів при проведенні фізіотерапевтичних процедур.

Для проведення процедур із кожного виду лікування по­винні обладнуватись окремі приміщення, однак допускається проведення в одному приміщенні процедур електро- та світлолікування (за винятком використання стаціонарних УВЧ-генераторів та приладів мікрохвиль). Фізіотерапевтичні відділення (кабінети) заборонено розміщувати в підвалах, напівпідвалах і цокольних приміщеннях, підлога яких знаходиться нижче планувальної відмітки тротуару більше ніж на 0,5 м.

Електрообладнання фізіотерапевтичних кабінетів повинно відповідати діючим правилам обладнання електричних установок, а фізіотерапевтична апаратура—діючим медико-технічним умовам.

Дозволяється застосовувати лише ту фізіотерапевтичну апаратуру, яка випускається вітчизняною промисловістю за дозволом Міністерства охорони здоров’я, а також імпортну, рекомендовану комісією з нової техніки цього Міністерства.

Приміщення фізіотерапевтичних відділень (кабінетів) можна використовувати лише за їх прямим призначенням; проведення в них яких-небудь інших робіт, не пов’язаних із використанням фізіотерапевтичної апаратури, забороняється.

У фізіотерапевтичних відділеннях (кабінетах) повинні бути кімнати відпочинку для пацієнтів, обладнані кушетками та кріслами з розрахунку 4 м² на кушетку та 2 м² на крісло. Кількість місць для відпочинку після приймання тепло-, водо- та грязелікувальних процедур повинно відповідати 80 % робочих місць, а після прийому всіх інших процедур — 25 % місць; 40 % місць у кімнаті відпочинку забезпечують кріслами. До самостійного проведення фізіотерапевтичних процедур допускаються особи із середньою медичною освітою, які мають посвідчення про закінчення курсів спеціалізації з фізіотерапії за програмою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я. Проведення фізіотерапевтичних процедур молодшим медичним персоналом заборонено.

Особи, молодші 18 років, до роботи на генераторах УВЧ та НВЧ не допускаються. Вони не повинні також знаходитись у сфері впливу променів УВЧ та НВЧ.

У фізіотерапевтичних відділеннях (кабінетах) повинен проводитись систематичний контроль із метою виявлення радіоактивного випромінювання, забруднення повітря озоном, антибіотиками, сірководнем, парафіном та іншими хімічними речовинами (виходячи зі специфіки процедур).

 

Гальванізація

Постійним (гальванічним) струмом називається струм, який не змінює свого напряму. Якщо по осі абсцис відкладати час, а по осі ординат вгору — величину напруги струму, то при незмінній напрузі й опорі форма постійного струму графічно матиме вигляд прямої.

Періодично замикаючи й розмикаючи ланцюг, можна одержати переривчастий постійний струм.

Застосування з лікувальною метою безперервного постійного електричного струму малої сили (до 50 мА) і низької напруги (30-80 В) називається гальванізацією.

 

 

При повільному і постійному збільшенні сили струму під електродами спочатку з’являється відчуття легкого поколювання, припікання, слабкого тепла. Із посиленням струму ці відчуття наростають, з’являється біль, нестерпне почуття “здавлювання”. Описані явища зумовлені подразненням рецепторів шкіри і шкірних нервів. Поряд із цим, спостерігається почервоніння шкіри. Гіперемія наростає дуже швидко і після закінчення гальванізації тримається від однієї до кількох годин. Температура шкіри дещо підвищується. Сильний струм може викликати опіки, які дуже болючі і повільно загоюються.

При проходженні постійного струму через тіло починається переміщення іонів, наявних у тканинах організму. Іони, що досягли електродів, віддають свій заряд і перетворюють в електрично нейтральні, але хімічно активні атоми. Продукти електролізу, що утворюються (СІ тощо), вступаючи в сполуки з водою, можуть служити причиною опіків шкіри (NаОН).

 

 

Щоб уникнути опіків при гальванізації, звичайно між шкірою й електродом кладуть гідрофільний прошарок, змочений водопровідною водою або фізіологічним розчином. Завдяки вологому прошарку між тілом і рідиною відбувається обмін іонів. Продукти електролізу, що утворюються біля електродів, безпосередньо із шкірою не стикаються.

Для проведення гальванізації необхідно мати апарат для гальванізації («Поток-1», АГН-1, АГН-2, АГП-33, ГР-2, ГР-1М і т. ін.).

 

Апарат має джерело постійного струму, прилади, що дозволяють регулювати і вимірювати його силу, провідники, затискачі, електроди (Відео “Гальванізація”).

Крім цього, необхідно мати електродні прокладки та фільтрувальний папір.

Провідники повинні бути покритими хорошою ізоляцією, довжиною 1,5-2 м. До кінців провідників прикріплюються затискачі з під’єднаними електродами. Призначення затискача — створення контакту між проводом і електродом. Електроди — це олов’яні або свинцеві пластинки товщиною 0,25-0,5 мм, форма і величина яких залежить від ділянки, що піддається гальванізації. Часто користуються неоднаковими щодо розмірів електродами. Більший із них називають індиферентним, або пасивним, а менший — активним. Така назва зумовлена нерівномірним розподілом силових ліній у ділянці обох електродів. При одній і тій же силі струму в ланцюгу щільність струму в ділянці великого електрода буде менша, ніж у ділянці малого електрода.

Електродні прокладки виготовляють із нефарбованої гідрофільної бавовняної тканини (бумазеї, фланелі тощо). Для видалення із нової тканини апретуючих речовин прокладку треба кип’ятити протягом 20-30 хв у дистильованій воді. Щоб уникнути контакту з тілом металевого електрода, прокладки виготовляють так, щоб вони виступали на 2-4 см за краї електрода.

Залежно від того, чи діємо на весь організм (наприклад, при накладанні електродів на дистальні кінці верхніх і нижніх кінцівок) чи на окремі ділянки, говорять про загальну або місцеву гальванізацію.

Для загальної гальванізації нерідко користуються так званою чотирикамерною ванною, яка складається з 4-х невеликих, звичайно, керамічних ванночок для верхніх і нижніх кінцівок. Кожна ванночка має 1 або 2 вугільні електроди. Ванночки заповнюють водою (+36-37° С). Увімкнений у ланцюг спеціальний комутатор дозволяє з’єднати будь-яку ванночку з бажаним полюсом.

 

Чотирикамерна ванна

 

За розміщенням електродів відносно електризованої ділянки розрізняють поздовжню і поперечну гальванізацію. Так, наприклад, із метою гальванізації спинного мозку один електрод можна накласти на ділянку шийних хребців, другий — на попереково-крижову ділянку (метод поздовжньої гальванізації або ж один вузький і довгий електрод накладається на весь хребет і другий такий же — на передню поверхню тулуба (метод поперечної гальванізації).

При захворюваннях головного мозку застосовується гальванізація за Бургіньйоном: один електрод накладається на ділянку очного яблука, другий — на задню поверхню шиї.

Із метою одержання рефлексу із шкірних зон відповідно С₂-Д_З застосовують гальванічний комір за Щербаком: один електрод у вигляді коміра накладають на плечовий пояс, другий — на крижову ділянку.

 

При ураженнях лицьового або трійчастого нервів застосо­вують електрод у вигляді півмаски Бергоньї, яку накладають на відповідну половину обличчя; другий електрод накладають на зовнішню поверхню плеча протилежного боку.

При захворюваннях сідничного нерва один електрод накладають на сідничну або попереково-крижову ділянку, другий на задню поверхню нижньої половини відповідної гомілки.

При захворюваннях суглобів, звичайно, застосовують поперечну гальванізацію.

Для дії постійним струмом на внутрішні органи доцільно застосовувати поперечну гальванізацію, розміщуючи електроди так, щоб відповідний орган був на шляху максимальної концентрації силових ліній.

Із лікувальною метою застосовують як неперервний постійний струм — стабільна гальванізація, так і переривчастий струм — переривчаста гальванізація.

 

Техніка стабільної гальванізації

Перш ніж розпочати гальванізацію, необхідно перевірити, чи стоїть ручка потенціометра в нульовому положенні, пересвідчитися в надійності всіх контактів. На ділянку шкіри, що підлягає гальванізації, накладають електродні прокладки, змочені теплою водопровідною водою або підігрітим  фізіологічним розчином. Поверх прокладок накладають металеві електроди і все це фіксують бинтом, мішечками з піском або вагою тіла пацієнта.

Велике значення має рівномірне прилягання електрода і прокладки до тіла. При нерівномірному контакті щільність струму не скрізь буде однаковою, що може стати причиною опіку. Зважаючи на це, на прокладках не повинно бути складок. Електрод перед застосуванням потрібно старанно розгладити. Під затискач у місці стикання його з прокладкою підкладають шматок клейонки.

Для забезпечення стерильності прокладки перед застосуванням потрібно прокип’ятити у водопровідній воді. Крім того, при кип’ятінні з них видаляється жир, що потрапляє на прокладку, відлущений епітелій, утворювані в результаті явищ електролізу деякі шкідливі продукти. Часте прання прокладок є необхідною умовою видалення шкідливих іонів з прошарку. Прокладка повинна завжди прилягати однією і тією ж поверхнею до електрода, для чого до відповідної поверхні прокладки пришивають кишеньку, куди вміщують електрод.

Силу струму при стабільній гальванізації треба збільшувати повільно і поступово. Хворий повинен відчувати рівномірне (під усією прокладкою) легке поколювання і припікання (відчуття гірчичника). Поява болю в обмежених ділянках свідчить про нерівномірний контакт або про порушення цілості шкіри, що може призвести до опіку. Тому перед лікуванням треба старанно оглянути ділянку шкіри, що підлягає гальванізації, і всі наявні пошкодження ізолювати, прикривши їх ватним тампоном, змазаним вазеліном, або шматком клейонки. При гальванізації нерівних ділянок усі заглиблення заповнюють ватою, змоченою у воді або в розчині NаСІ.

Часто при незмінній напрузі сила струму, внаслідок зменшення опору, може досягати значної величини, що загрожує хворому опіком. Ось чому при гальванізації треба весь час стежити за відчуттями хворого й одночасно за стрілкою гальванометра, змінюючи в міру потреби силу струму в той чи інший бік.

Вимикати струм потрібно так само повільно і поступово, як і вмикати. Тривалість стабільної гальванізації — 20-30 хв. Лікування проводиться щодня або через день. Курс лікування — 10-20 сеансів. При необхідності продовжити гальванізацію, слід зробити перерву на 20-30 днів, після чого знову розпочати лікування.

 

Фізіологічна дія гальванізації

Дія постійного струму на живий організм зумовлена тими фізико-хімічними змінами, які він викликає в тканинах. В основі цих змін лежать процеси перенесення іонів, частинок води і колоїдних частинок.

Під впливом електричного поля позитивно заряджені іони направляються до катода, негативно заряджені — до анода. У ділянці, розміщеній під катодом, відбувається нагромадження водневих іонів, а в ділянці, розміщеній під анодом, — гідроксильних іонів. Зміни рН значно впливають на агрегатний стан колоїдів, який тісно пов’язаний із функцією клітини.

Поряд з Н⁺ -іонами до катода прямують і інші катіони. Зважаючи на неоднакову рухомість одновалентних і двовалентних металевих катіонів, у ділянці катода скупчуються у великій кількості більш швидкі одновалентні іони (К⁺, Nа⁺). Біля анода спостерігається протилежне явище: в результаті швидкого “відтікання” одновалентних іонів нормальне співвідношення одно- і двовалентних іонів зміщується в бік переважання останніх (Са^++, Мg⁺⁺⁾. Ця зміна співвідношення концентрації іонів у ділянці обох полюсів має істотне значення, бо дисперсність колоїдів залежить не лише від знака заряду, але й від валентності іона.

Нагромадження в ділянці катода на поверхні клітинних оболонок металевих одновалентних іонів викликає розпушення цих оболонок, збільшення їх проникності, внаслідок чого через клітинні мембрани полегшується перехід речовин, які звичайно через напівпроникні поверхні клітини пройти не можуть. Проникнення в клітину водневих іонів та інших речовин призводить до зміни в стані білків, яка фізіологічне проявляється підвищенням збудливості, а при відповідних умовах — збудженням. Під анодом у результаті збільшення проти норми концентрації двовалентних іонів відбувається ущільнення клітинних мембран, внаслідок чого спостерігається зниження збудливості.

Функціональні зміни в ділянці катода називаються кателектротоном, а в ділянці анода — анелектротоном. Проте, функціональні зрушення в тканинах залежать не тільки від характеру самого подразника, не менше значення має і функціональний стан самої тканини. Один і той же агент може стимулювати і пригні­чувати, залежно від того, в якому стані перебуває жива тканина.

Так, наприклад, катод при певній силі струму підвищує збудливість нормально функціонуючого нерва і, навпаки, пригнічує збудливість нерва, який перед тим зазнав впливу якого-небудь парабіотичного фактора. Причому, зміна збудливості під впливом анода або катода постійного струму спостерігається не тільки в периферичній, але й у центральній нервовій системі.

Терапевтичне застосування постійного струму грунтується на його фізіологічній дії. При зниженні функціональної діяльності тканин пропускання через неї постійного струму невеликої інтенсивності викликає підвищення збудливості під катодом. Навпаки, під анодом при невеликій інтенсивності струму збудливість тканин падає, що можна використати у тих випадках, де ми маємо справу з подразненням тканини, викликаним яким-небудь патологічним процесом (наприклад, при болю). Під впливом постійного струму відбувається посилення обміну речовин (азотистого обміну в ділянці катода і вуглеводного обміну в ділянці анода); зміна активної реакції. Цим значною мірою зумовлений вплив струму на розв’язання запальних процесів, прискорення регенерації, розм’якшення і розсмоктування рубців.

Гальванічний струм широко застосовується в тих випадках, коли треба викликати подразненя нервів і м’язів. У цих випадках користуються короткочасним замиканням струму.

За допомогою постійного струму можна впливати на будь-яку тканину тіла, як безпосередньо, так і рефлекторно діяти на ряд тканин і органів.

Показанннями до застосування гальванізації є хвороби периферичної нервової системи (невралгії, радикуліт), функціональні й органічні захворювання ЦНС, хронічні запальні процеси, травми та механічні зміни периферичних нервів, гастрити, коліти, дискінезії жовчного міхура, мігрень, бронхіальна астма, вазомоторний риніт, виразкова хвороба, гіпертонічна хвороба І і II ст.

Протипоказання (загальні):

— новоутвори та підозра на них;

— системні захворювання крові;

— поширений атеросклероз;

— нестабільна ІХС;

— гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ст.:

—серцева недостатність ІІ-ІІІ ст;

— активний туберкульоз;

— кахексії;

— схильність до кровотеч;

—   маніфестаційні форми ендокринопатій.

До часткових (спеціальних) протипоказань до гальванізації відносять:

— індивідуальну підвищену чутливість до струму;

— пошкодження та хвороби шкіри в місцях накладання електродів;

—   наявність гострих гнійних запальних процесів.

—  

 

Параметри процедур:

а)              методика (зона впливу): місцева, рефлекторно-сегментарна, загальної дії;

б)     інтенсивність дозується за щільністю струму в межах від 0,01 о 0,1 мА/см². Для місцевих методик при малих розмірах електродів (менше від 80-50 см²) застосовують верхній діапазон щільності струму — до 0,2 мА/см², для методик загальної дії і при великих розмірах електродів — менша щільність струму до 0,05-0,01 мА/см². При відсутності можливості визначення площі електродів, впливі через воду, використанні авторських методик дозування проводиться за силою струму в мА (від 0 до 50 мА);

в)               тривалість процедур: 10-20 хв. при методиках загального впливу та рефлекторно-сегментарних, до 40 хв. — при методиках місцевої дії;

г)              періодичність процедур: щодня, через день; курс лікування —10-20 процедур;

д)     особливості методики залежать від розташування анода або катода в активній зоні.

Дозування

Струм, що проводиться до пацієнта, дозують за щільністю: при місцевій гальванізації — 0,1 мА/см², при загальних і сегментарно-рефлекторних впливах —0,01-0,05 мА/см². Тривалість не повинна перевищувати 20-30 хв., 10-20 процедур. За потреби повторний курс гальванізації проводять через 1 місяць.

Можливі поєднання

З високочастотною магнітотерапією (гальваноіндуктотермія), грязелікуванням (гальваногрязелікування), акупунктурою (гальваноакупунктура).

Помилки в призначеннях лікаря: не вказує у фізіотерапевтичному рецепті розташування анода та катода; не використовує кілька локалізацій в одну процедуру; дозує інтенсивність впливу за силою струму, а не за щільністю.

Помилки в діях медсестри: не дотримується необхідної товщини прокладок; не готує свинцеві прокладки до використання; не враховує відстані між прокладками при обмеженій зоні впливу; не дотримується правил проведення методик гальванізації загальної дії.

                    Приклад рецепта або формулювання призначення

1.     Гальванізація правого плечового суглоба. Щільність струму 0,05-0,08 мА/см², 15-20 хв., через день, № 10.

2.     Ендоназальна гальванізація. Сила струму 0,3-1,5мА, 20хв., через день, № 10.

3.     Гальванічний “комір” за Щербаком. Сила струму 6-16 мА,      6-16 хв., через день, № 12.

4.     Діагноз: лівостороння люмбоішіалгія. Гальванізація ділянки лівого сідничного нерва, поздовжньо, щільність струму 0,05 мА/см², 20 хв., щодня, № 10.

На кліше — вказати форму, розташування анода та катода, їхню площу.

                            Алгоритм проведення методики загальної гальванізації

1.     Перед процедурою гальванізації впевнитись, що апарат вимкнений. Хворий звільняє від одягу ділянку тіла, що підлягає впливу.

2.     Медсестра оглядає шкіру хворого, ділянку, на яку повинні бути накладеш електроди. Потім електроди разом з гідрофільною прокладкою накладають упоперек або вздовж та        фіксують одним із способів; хворий займає зручне положення на тапчані.

3.     Ввімкнути апарат для гальванізації, натискаючи кнопку “Мережа”.

4.     Встановити перемикач шкали діапазонів міліамперметра на показник 5 або 50.

5.     Ручку потенціометра повільно повернути до появи відчуття поколювання під електродом у хворого, одночасно слідкуючи за показаннями міліамперметра до досягненя необхідної величини.

6.     Зафіксувати на процедурному годиннику початок процедури.

7.           Через необхідний час ручку потенціометра повернути в нульове положення та вимкнути апарат.

8.     Зняти електроди з хворого.

9.     Хворий одягається та проходить у кімнату відпочинку.

 

Електрофорез

Введення в організм іонів лікарських речовин за допомогою постійного струму називається електрофорезом.

Застосовуються ті ж апарати, що й для гальванізації. Можуть застосовуватися і специфічнчі, зокрема при  вакуум-електрофорезі (BTL-06)

 

.

Апарат BTL-06

                                              

 

Електрофорез, порівняно з іншими методами введення лікарських речовин, має ряд переваг:

– можливість викликати місцевий вплив за умови поверхневого розміщення патологічного вогнища;

– введення лише необхідних іоні;

– комбінована дія лікарських іонів і постійного струму;

– повільне виведення іонів з організму (створення “шкірного депо”).

Істотним недоліком цього методу є неможливість точного обліку кількості введеної речовини.

Щодо техніки електрофорезу, то вона нічим не відрізняється від гальванізації. Лише прокладку або фільтрувальний папір змочують не фізрозчином, а розчином лікарської речовини (антибіотиків, ферментів, вітамінів, анальгетиків).  Концентрація  розчину ліків  для електрофорезу складає від 1 до 10 %, а розчину сильнодіючих речовин (адреналін) – 0,1 %. Кількість уведених в організм іонів перебуває в прямій залежності від кількості електрики, тобто від тривалості гальванізації і сили струму, що пропускається.

Аніони вводяться в організм із негативного полюса, катіони — з позитивного. Так, наприклад, іон Ĵ- вводиться з катода, а іон Са ²⁺ — з анода.

 

–	+ –	+
анальгін гепарин гідрокортизон аскорбінова кислота нікотинова кислота но-шпа пеніцилін екстракт алое	K (Na) Ĵ K (Na) Cl Ca (Cl) 2	адреналін аміназин атропін дибазол димедрол кофеїн еуфілін папаверин

 

Особливості методики гальванізації й електрофорезу в дитячій практиці

У дитячій практиці замість затискачів потрібно користуватись лише припаяними до провідника електродами. Фіксація електродів у дітей будь-якого віку проводиться обов’язковим бинтуванням із наступним накладанням мішечків з піском.

Щільність струму не повинна перевищувати 0,03-0,08 мА на 1 см² (у дорослих — 0,03-0,1 мА) при розрахунку на площу прокладки активного електрода.

Перед кожною процедурою необхідно перевірити цілісність шкірних покривів, оскільки в дітей часто бувають дерматити в місцях накладання електродів.

Тривалість гальванічних процедур у дітей не повинна перевищувати 10-20 хвилин. Концентрація лікарських розчинів — у межах 1-2-5 %.

Показання і протипоказання ті ж, що і для гальванізації, а також непереносимість лікарських речовин.

Параметри процедур:

а)     при проведенні процедури електрофорезу дозуються параметри електричного струму, що застосовується для введення препаратів;

б)     особливості: дозування по кількості препарату, що вводиться, 10 мл на 100 см² прокладки; при призначенні сильнодіючих речовин необхідно вказати їхню максимальну кількість на процедуру (разова доза).

Можливі поєднання

З одночасним проведенням ультразвукової терапії (електроультрафонофорез), аеро- та баротерапії (аероіоноелектрофорез і вакуумелектрофорез), кріотерапії (кріоелектрофорез), високочастотної магнітотерапії (індуктотермоелектрофорез).

Помилки в призначеннях лікаря: недостатньо використовує для електрофорезу інші види струмів, крім гальванічного; забуває про особливості дії анода та катода і можливості рівноспрямованої дії електричного струму позитивної або негативної полярності і ліків (наприклад, електрофорез броміду натрію на комірцеву зону); не вказує розташування анода та катода; не вказує концентрацію розчинів.

Помилки в діях медсестри: змочує лікарською речовиною недостатню площу прокладки; неправильно обробляє прокладки, не замочує їх одразу, а зберігає стопкою; не маркірує прокладки; не застосовує матеріали, що не поляризуються; не слідкує за терміном зберігання ліків для електрофорезу. Приклад рецепта або формулювання призначення

Електрофорез 0,1 %- процентного р-ну обзидану за транскардіальною методикою. Щільність струму 0,03-0,07 mA/cm², 15 хв., через день, № 12.

Діагноз: неврастенія. 5-процентний бром-електрофорез комірцевої зони, щільність струму 0,05 мА/см²,20 хв., щодня, № 10.

На кліше — вказати форму та розташування анода і катода, їхню площу, полярність лікарської речовини.

Вплив мікроелементів на основні системи організму людини (для можливого їх використання при електрофорезі)

1. Центральна та периферична

нервові системи

Калій: великі витрати при стресових ситуаціях повинні бути відновлені.

Магній: допомагає проти стресу. Є антидепресантом. Цинк: допомагає при пасивності та депресіях. Мідь: покращує засвоєння заліза в організмі, посилює дію анальгетиків. Сприяє покращенню роботи мозку.

Марганець: недостатність може призвести до епілепсії.

2. Дихальна система

Марганець: у людей, що хворіють на астму, зазвичай спостерігається недостатність марганцю.

Селен: запобігає інфекційним хворобам бронхів.

3. Печінка, жовчний міхур

Цинк: підтримує детоксикаційну функцію печінки. Селен: покращує обмін у тканинах.

4. Шлунково-кишковий тракт

Калій: стимулює перисталтику шлунка та кишківнику, покращує травлення.

Магній: недостатність може призвести до погіршення травлення.

5. Кісткова система

Кальцій: зміцнює кістки та зуби.

Цинк: недостатність може призвести до ревматичних захворювань.

Залізо: недостатність може призвести до хронічного поліартриту.

Мідь: запобігає запальним процесам рухового апарату.

Молібден: зберігає вміст фтору в тканині зубів та запобігає карієсу.

Селен: недостатність може призвести до артриту.

6. Шкіра

Цинк: допомагає загоєнню ран, підвищена потреба при псоріазі, екземах, сухості шкіри, запобігає випадінню волосся.

Марганець: недостатність може призвести до алергічних реакцій.

Селен: покращує регенерацію шкіри при латентних отруєннях важкими металами.

7. Серцево-судинна система

Калій: посилює серцеву мускулатуру, стабілізує кров’яний тиск.

Магній: покращує стан коронарних судин, запобігає атеросклерозу.

Марганець: часто спостерігається недостатність при діабетичному ураженні судин.

Хром: знижує рівень холестерину та тригліцеролу.

Селен: підтримує кровопостачання серця, протистоїть атеросклерозу.

8. Імунна система

Цинк покращує імунну систему, виводить важкі метали.

Залізо: знижує ймовірність виникнення інфекційних захворювань.

Мідь: у поєднанні з залізом посилює імунну систему.

Селен: є одним із незамінних захисників клітин, нейтралізує олово, ртуть, кадмій.

9. Сечостатева система

     Магній: може зменшувати біль при менструаціях.

Цинк: нормалізує розлади менструального циклу.

Залізо: знижує ризик передчасних пологів.

Молібден: позитивно впливає при деяких формах імпотенції.

10.                       М’язова система

Мідь: запобігає болю в м’зах.

Калій: запобігає м’язовим судомам.

Селен: сприяє розвиткові м’язової тканини.

Кальцій: недостатність призводить до судом.

Магній: недостатність призводить до судом і погіршує постачання м’язів кров’ю.

Марганець: стимулює тканинний обмін у м’язах.

11. Гормональна система

Цинк: контролює обмін цукру та продукування інсуліну, підтримує статеву функцію.

Хром: недостатність призводить до порушення обміну цукру (діабет II типу).

 

Імпульсні струми

  Імпульсним струмом називається постійний струм, який іде у вигляді періодично повторюваних поштовхів.

 

Імпульсні струми розрізняють за формою:

—прямокутний;

— експоненціальний;

— тетанізуючий;

— фарадичний.

                          Основні ефекти в тканинах при застосуванні імпульсних струмів

1.                          Електростимулюючий. Нервово-м’язовий синапс за своєю природою є холінергічним, а виділення  Ацетилхоліну активується при частоті 21-100 Гц з оптимумом 50 Гц. Тому при дії імпульсного струму у межах зазначеної частоти відмічається  скорочення міофібрил. 

2.                          Знеболюючий. Цей ефект можна пояснити на основі теорії больових воріт Melzack, Wall.

Біль виникає при великій частоті розрядів у Т-нейронах задніх рогів спинного мозку. Товсті мієлінові волокна активують substantia gelatinosa (SG) , яка через аксони контактує з товстими і тонкими міеліновими волокнами і блокуючи їх гальмує передачу больових імпульсів на Т-нейрони. Тонкі мієлінові волокна пригнічують SG, яка в загальмованому стані не перешкоджає передачі больових імпульсів до Т-нейронів спинного мозку. Тобто SG виконує роль воріт при проходженні больової імпульсації до Т-нейронів. Від цих нейронів імпульси передаються у вищі відділи ЦНС, зокрема лімбічну систему, де формується відчуття болю.

 

У шкірі є рецептори  зазначених мієлінових волокон. Ймовірно, що із збільшенням частоти механічних подразнень шкіри чутливість товстих мієлінових волокон до стимуляції підвищується, а тому із збільшенням частоти струму  його знеболюючий ефект буде зростати. Саме цим пояснюється, чому біль помітно зменшується, коли застосовують зігрівання, розтирання, масаж, гірчичники. Всі ці прийоми посилюють імпульсацію у товстих мієлінових волокнах.

Крім того імпульсний струм може активувати антиноцицептивні системи головного мозку, а саме:

·                    Нейронну опіатну, яка локалізуєтьсяу середньому, довгастому і спинному мозку, де містяться енкефалінергічні нейрони. Енкефаліни, що виділяються при болю гальмують больову передачу через синапси до Т-нейронів спинного мозку.

·                    Гормональну опіатну, яка локалізується в гіпоталамусі і гіпофізі. Біль, активуючи зазначені структури стимулює виділення кортиколіберину, АКТГ, β-ліпопротеіну. З останнього утворюється сильний анальгезуючий поліпептид β-ендорфін.  Він гальмує активність нейронів больової чутливості у спинному мозку.

·                    Нейронну неопіатну, яка охоплює серотонінергічні й дофамінергічні і адренергічні нейрони , які утворюють ядра у стовбурі мозку. При їх активації виділяється серотонін і норадреналін, які пригнічують нейрони больової чутливості спинного мозку.

·                    Гормональну неопіатну, яку повязують переважно з функцією гіпоталамуса й гіпофіза та їхнім гормоном вазопресином. Вазопресинергічні нейрони гіпоталамуса посилають свої аксони до головного і спинного мозку в т.ч. до SG і впливають на функцію спінального ворітного механізму. До цієї системи належить і соматостатин.

Усі анальгетичні системи взаємодіють одна з одною. Одним з ефективних напрямків боротьби з болем є розробка способів активізації цих систем (акупунктура, навіювання, тощо).

3.                          Покращує провідність електричного струму тканинами. В нормі постійний струм  рухається від анода до катода і в результаті електролізу молекул в тканинах утворюються позитивно заряджені іони (катіони), які рухаються  за напрямком руху струму  та негативно заряджені іони (аніони), які рухаються проти напрямку руху струму.

 

 

 

 

Отже, при проходженні струму через тканини у них утворюється  власна електрорушійна сила, яка спрямована проти  руху електричного струму і називається це явище електричною поляризацією. Час виникнення електричної поляризації після  миттєвого накладання електричного поля називається часом релаксації поляризації. Час поляризації в залежності від рівня організації структури різний і становить для:

·        електронної поляризації – 10^-16 – 10^-14 с;

·        іонної  поляризації – 10^-14 – 10^-12 с;

·        дипольної поляризації  – 10^-13 – 10^-7 с;

·        макроструктурної поляризації – 10^-8 – 10^-3 с;

·        поверхневої поляризації – 10^-3 – 1 с.

Спочатку виникають ті види поляризації, яким потрібен менший час. Найсильніша поляризація розвивається у шкірі.

Практикою доведено, якщо час, протягом якого електричне поле, що спрямоване в один бік більший часу необхідного для  формування якогось з зазначених видів  поляризації, то остання досягає свого максимального значення, а отже опір струму буде максимальний.

При збільшенні частоти струму його рух в один бік стає меншим часу формування поляризації і остання не встигає досягти максимального значення, а отже із збільшенням частоти діелектрична опірність починає зменшуватись, а провідність збільшуватись. Тому, наприклад, частота постійного струму у 100 Гц підвищує електропровідність сильніше, ніж у 50 Гц.

При застосуванні змінного струму явища електролізу в тканинах відсутні, струм поляризації не формується, а отже провідність тканин для проходження змінного струму буде високою.

4.                          Трофічний. Посилює притік крові до тканин, тим самим активує обмін речовин і покращує трофіку.

5.                          Пластичний. Через посилення притоку крові активується синтез білка, який використовується на синтетичні процеси.

6.                          Підвищення функціональної активності  ЦНС. Струм активує рецептори м’язів і шкіри і імпульсація від них передається по висхідних шляхах у вищі відділи ЦНС.

7.                          Секреторний. Струм  може  стимулювати ендокринну залозу як безпосередньо так і через активацію ЦНС.

 

Електродіагностика

Метод визначення функціонального стану м’язів і нервів за реакцією на дозований вплив електричним струмом.

Якщо до певних точок м’язів і нервів (рухові точки) підвести постійний струм, то при швидкому його вмиканні відбудеться миттєве скорочення, яке під катодом буде більш вираженим, ніж під анодом. При розмиканні також виникає швидке скорочення, але меншої сили, ніж при замиканні.

При подразненні м’яза імпульсним струмом частотою більше 20 Гц виникає тетанічне скорочення м’яза. Така реакція характерна для комплексу нерв-м’яз у нормі.

При патології м’яза, але збереженій функції нерва характер реагування на постійний і тетанізуючий струм зберігається, але для її виникнення необхідна більша сила струму.

При патології рухових нервів м’яз втрачає здатність скорочуватись під впливом тетанізуючого струму, змінюється полярність зон, а у відповідь на одиничні імпульси постійного струму з’являються сповільнені скорочення. У такому випадку говорять про “часткову реакцію переродження”.

Відсутність збудливості на обидва види струму свідчить про повну реакцію переродження. Якщо скорочення виникають при силі струму меншій, ніж для ідентичних м’язів, що розміщені симетрично, говорять про підвищену збудливість м’яза.

Апарати: КЕД-5, КЕД-5М, АСМ-2, АСМ-3, УЕІ-1 (універсальний електроімпульсатор).

Методика: активним електродом, з’єднаним із негативним полюсом, служить плоска чи заокруглена маленька металева пластинка площею 1-2 см² (кнопковий електрод), обшита матерією.

 

Кнопковий електрод з переривачем

для електродіагностики

 

При накладанні на шкіру її змочують фізіологічним розчином або водою. Другий (неактивний) електрод площею 100-150 см², що складається з вологої прокладки і свинцевої пластини, накладають між лопатками або на поперекову ділянку, залежно від локалізації впливу. Користуючись таблицями, на яких вказане розміщення рухових точок (точок Ерба) для нервів і м’язів, активний електрод розміщують на відповідну точку.

 

Активні точки, що зображені в таблиці Ерба

 

У реакціях м’язів при патологічному їх стані спостерігаються вищеописані зміни на подразнення їх електричним струмом.

           

 

Електростимуляція

Електростимуляція м’язів є лікувальним методом, що застосовується для відновлення функції ураженого нервово-м’язового апарата.

При електростимуляції періоди спокою чергуються з періодами подачі серій імпульсів (ритмічна електростимуляція).

Апарати: СНІМ-1, “Ампліпульс”, “Стимул-1”.

          

Розміщення електродів на шкірі і характеристику струму встановлює лікар-фізіотерапевт на основі електродіагностичного дослідження. Місце розміщення електродів потрібно відмічати на шкірі.

 

Електростимуляція мязів обличчя

             

Електроди невеликого розміру (площею 2-6 см²) розміщують поверх відповідних вологих прокладок на рухові точки м’язів і добре фіксують бинтом. При дії на великі м’язові групи (черевну стінку, м’язи спини) застосовують електроди більшої площі.

Перед початком процедури на панелі апарата встановлюють необхідну тривалість імпульсів і частоту модуляцій. Після вмикання апарата в мережу плавно повертають ручку потенціометра зліва направо до встановлення необхідної сили струму. Одночасно проводиться спостереження за руховою реакцією м’язів. Вимикання апарата відбувається у зворотному порядку (Фільм “Електростимуляція”).

При прийомі процедури хворий не повинен відчувати болючих чи неприємних відчуттів. Сила струму не перевищує 10-15 мА, тривалість процедури —10-15 хвилин. Курс лікування — 20-25 процедур.

Частина тіла, що піддається впливу, повинна перебувати в зручному положенні, щоб м’язове скорочення було добре видно і відбувалось без перешкод.

Відсутність скорочення м’язів або різка болючість при проведенні процедури свідчить про неправильне розміщення електродів, що не співпадає з руховими точками, або при застосуванні струму, що не дає рухової реакції м’язів. У таких випадках проведення процедури недоцільне, оскільки вона лише травмує хворого.

Показання:

— парези;

— паралічі;

— м’язові атрофії і парези після тривалої імобілізації (гіпсові пов’язки);

—   атонія кишечника, матки, сечового міхура.

 Протипоказання:

— спастичні стани мускулатури;

— спастичний коліт;

— пілороспазм;

— істерія;

 

Особливості застосування електростимуляції в дитячій практиці

Збудливість м’язів у дітей до 5-6 тижнів знижена. Після 5-ти тижнів — досягає цифр, близьких до електрозбудливості дорослих. Маленьких дітей спочатку привчають переносити процедуру гальванізації і лише після цього проводять діагностичне дослідження. При електростимуляції необхідно попередньо прогріти ушкоджену ділянку шкіри в світловій ванні або лампою солюкс.

 

Електросон

Це  метод нейротропного нефармакологічного впливу на ЦНС постійним імпульсним струмом, низької частоти та малої сили  в результаті чого виникає стан, близький до фізіологічного сну. Із лікувальною метою застосовується імпульсний струм частотою 10-150 Гц, прямокутної форми імпульсів, тривалістю імпульсу – 0,2-2 мс,  силою струму до 10 мА (реально сила струму регулюється індивідуально за відчуттями хворого).

Для проведення процедури повинні бути створені певні умови – зручна кушетка і тиха затемнена кімната. Електричний струм підводять до хворого за допомогою спеціальних електродів. Катод накладають на повіки, а у випадку неприємних відчуттів хворого –  на  лобну ділянку, а анод на ділянку сосковидних відростків. За такого розміщення електродів анод, який справляє гальмівну дію знаходиться в 3 рази ближче до ретикулярної формації, ніж катод, який має активуючу дію.

 

 

Розташування електродів під час

проведення методики електросну

 

Ретикулярна формація займає ділянку від гіпоталамуса до довгастого мозку і проявляє активуючий вплив на кору головного мозку.  При дії імпульсного електричного струму, під анодом  ретикулярна формація гальмується, що викликає пригнічення кори головного мозку, але не загальне гальмування, а тому підкірка не виходить з-під контролю кори, відбувається лише врівноваження процесів збудження і гальмування, тонусу симпатичної та парасимпатичної систем. Цим електросон відрізняється від нормального фізіологічного сну, коли відмічається у нічний час підвищення тонусу блукаючого нерва.

Крім того,  пригнічення активності ретикулярної формації призводить до блокади передачі  імпульсів до таламуса, гіпоталамуса, лімбічної системи, де формується відчуття болю і  вегетативні, ендокринні та емоційні реакції на біль. Отже, електросон проявляє і протибольову дію.

Частота імпульсів вибирається індивідуально, залежно від вихідного функціонального стану організму хворого. При цьому потрібно враховувати наступне: чим вища частота, тим більша середня величина струму, яка викликає збуджувальну дію. Тому при підвищеній збудливості застосовують більш низькі частоти, при переважанні гальмівних процесів – більш високі. Як правило, використовують частоти від 5-10 до 75 Гц.

Електросон можна застосовувати при дегенеративних та функціональних змінах  головного мозку. При дегенеративних змінах застосовують частоту 5-20 Гц, а при функціональних – 60-120 Гц. Пояснюється це тим, що при частоті до 20 Гц активується симпатичний відділ вегетативної нервової системи, що призводить до активації обміну речовин у головному мозку, утворення  БАР та сполук, які проявляють пластичну і в певній мірі седативну дію. Частота 60-120 Гц викликає активацію парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, що проявляється гіпотензивним ефектом та активуючим впливом на кору.

Враховуючи динаміку нервової і гуморальної регуляції в процесі лікування, доцільно застосовувати ступінчасте підвищення частоти імпульсів протягом курсу лікування.

Апарати: “Електросон-2”, “Електросон-3”(для 4-х хворих), “Електросон-4”, “Електросон-4Т”(малогабаритний транзисторний), “Електросон-5”, “Ленар”.

         

В апаратах “Електросон” застосовуються  імпульси малої частоти (100-200 Гц), а тому в місці, де розташовані електроди (очні яблука, соскоподібні відростки) відбуваються явища електролізу, утворюються кислоти, луги, які викликають під електродами неприємні відчуття. В апараті “Ленар” застосовуються імпульси частотою до 2000 Гц і явища електролізу незначні, а тому усуваються неприємні суб’єктивні відчуття на шкірі.  

Тривалість процедури – від 15-30 хв до 1 год, 10-20 процедур на курс лікування щоденно або через день. При проведенні процедури ектросну хворий відчуває легке поколювання, “мурашинне повзання”, “вітерець” у ділянці повік. Якщо ці відчуття неприємні, необхідно змінити очно-соскоподібну на лобно-соскоподібну методику.

У  результаті  лікування  електросном  відбувається  нормалізація співвідношення основних нервових процесів, поліпшується функціональний стан вегетативного відділу ЦНС та її ендокринної ланки. Підвищується здатність організму до формування захисних реакцій.

Показання:

·        неврози, невралгії, енцефаліти, наслідки черепно-мозкової травми, особливо з розладами сну;

·        гіпертонічна хвороба І-ІІ ст.;

·        ішемічна хвороба серця;

·        гіпотиреоз;

·        цукровий діабет;

·        фантомний біль;

·        стани після радикальних операцій у онкохворих.

 Протипоказання:

·        загальні;

·        непереносимість прямокутного струму;

·        істерія, запалення, дефекти шкіри в місці накладання електродів;

·        наявність металевих осколків у мозку;

·        відшарування сітківки;

·        посттравматичний арахноїдит;

·        захворювання середовищ ока.

Параметри процедур:

а) методика: очно-потилична;

б)  сила струму визначається за відчуттям пацієнта: порогова
(відчуття поколювання або вібрації), надпорогова (в ході
процедури силу струму збільшують), субпорогова (визначають порогову силу струму, а потім зменшують її до зникнення будь-яких відчуттів під електродами);

в)  величина додаткової постійної складової (ДПС) визначається до початку процедури та становить близько 20% від імпульсного значення струму;

г)  частота імпульсів струму дозується в Гц (від 2 до 150 Гц); виділяють 3 діапазони: низькі частоти—2-30 Гц, середні —50-80 Гц, високі — 80-150 Гц;д) тривалість імпульсів струму дозується в мікросекундах; в більшості апаратів є фіксованою (0,5 мс), тому не вказуєть­ся в рецепті електросну;

є) тривалість процедур: від 20 до 60 хв. з поступовим збільшен­ням в ході курсу;

ж) періодичність процедур: 2 рази на день, щодня, через день; на курс 8-25 процедур.

 

Дозування

Силу імпульсного струму, що підводиться до хворого, дозують за відчуттям хворим легкого поколювання, постукування або безбольової вібрації. Тривалість процедури 20-40 хв., че­рез день або щодня, 15-20 процедур. За потреби повторний курс електросонтерапії призначають через 2-3 місяці.

 

Можливі поєднання

Одночасно з електросонтерапією можна вводити лікарські речовини (електросонфорез).

Помилки в призначеннях лікаря: не використовує індивідуальний підбір параметрів електричного струму; не змінює частоту і силу струму, тривалість процедур у ході курсу лікування; не використовує ДПС; не знає функцій ДПС; недостатньо застосовує електросон для профілактики різних захворювань; не використовує лобно-пипкоподібновідросткову методику; не ви­користовує субпорогові дозування струму.

Помилки в діях медсестри: не враховує індивідуальну по-рогову силу струму; різко змінює силу і частоту струму в ході процедури; не контролює стан пацієнтів під час сеансу.

 

Приклад рецепта або формулювання призначення

Електросон за лобно-потиличною методикою. Сила струму порогова, частота імпульсів 10-15 Гц, від 20 до 45 хв., щод­ня, №15.

Діагноз: гіпертонічна хвороба І ст. Електросонтерапія частотою 5-Ю Гц, 20-40 хв., щодня, № 10.

На кліше — вказати полярність очних (лобних) та пипко-подібновідросткових електродів.

Алгоритм проведення процедури електросну

(апарат “Електросон-4”)

1. За допомогою ручки “Частота” та клавіші “Частота” встановити задану лікарем частоту струму. Клавішний перемикач, що знаходиться під кришкою, вста­новити в положення “Ввімкнено”.

2.Встановити стрілку прилад а на нуль, повертаючи регулятор встановлення нуля.

3.Проконтролювати роботу апарата, для чого з’єднати між собою простим доторканням металевих поверхонь одну з пар електродів очей та потилиці.

4.По черзі повільно повертаючи ручки “Струм пацієнта” та “Рівень”, переконатися, що стрілка вимірювального прилада відхиляється праворуч, що означає, що апарат працює.

5.Після перевірки справності апарата ручки “Струм пацієнта” та “Рівень” встановити в крайнє ліве положення та роз’єднати електроди.

6.Підготовку електродів (електроди у вигляді металевих запресовок у масці) проводити заповненням їх ватними тампонами, змоченими фізіологічним розчином.

7.Пацієнт перебуває на тапчані в зручному положенні.

8.Накласти на голову пацієнта маску.

9.Натиснути кнопку “Контроль”та ручкою “Рівень” встановити рекомендовану лікарем величину ДПС, після чого кнопку “Контроль” відпустити.

10.Ручкою “Струм пацієнта” повільно збільшувати величину імпульсного струму, що подається на пацієнта, або порого-ої величини (за відчуттями).

11.Пояснити хворому, що при виникненні субпорогових відчуттів під електродами (легке поколювання), а також при посиленні їх, тобто при порогових відчуттях, він повинен попередити медсестру, яка проводить процедуру. Слід пам’ятати, що при проведенні процедури електросну в хворого не повинні виникати неприємні відчуття, в протилежному разі силу струму треба зменшити.

12.Процедури електросну бажано проводити щодня. Тривалість кожної процедури становить 60-120 хв. Середня тривалість курсу лікування — 15-25 процедур.

 ЦЕНТРАЛЬНА ЕЛЕКТРОАНАЛЬГЕЗІЯ

Центральна електроанальгезія — метод електролікування, при якому на головний мозок хворого впливають імпульсним струмом прямокутної форми з тривалістю імпульсу 0,15-0,5 мс, частотою 150-2000 Гц і силою 2-3 мА.

Механізм дії: під впливом такого виду струму настає електроанальгезія. За рахунок зменшення потоку біологічної інформації з периферії знижується стимуляція емоційно активних зон гіпоталамуса і проявляється виражена седативна, анальгезую-ча та вегетостабілізуюча дія.

Під впливом струму частотою 150-500 Гц і тривалістю імпульсів 0,2-0,5 мс — седативна дія, а при частоті 800-1200 Гц і тривалості імпульсів 0,15-0,2 мс — анальгезуюча дія.

Особливості дії: нейротропні ефекти, пов’язані з безпосередньою дією електричного струму в спеціальних режимах на центральну нервову систему; основні ефекти — седативний, транквілізуючий, антипсихотичний, протибольовий, вегетос-табілізуючий.

Апаратура: “ЛЕНАР”, “БІЛЕНАР’, “Електроніка-Пелана-01”, “Електронаркоз”, “Z-10″ та ін.

Показання

1.Больовий синдром різної етіології.

2.Підготовка хворих до проведення хірургічних операцій.

3.Підготовка вагітних до пологів і ведення пологів.

4.Лікування токсикозів і профілактика виникнення тяжких форм цього ускладнення вагітності.

5.Профілактика виробничої втоми.

6.ІХС.

7.Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки.

8.Вегето-судинна дистонія.

9.Порушення сну.

10.Сверблячі дерматози.

11.Метеотропні реакції.

Протипоказання

Гострий біль вісцерального походження, закриті травми головного мозку, епілепсія, порушення ритму серця, пошкоджен­ня шкіри в місцях накладання електродів.

Техніка проведення процедур

Використовують лобно-потиличну методику розташування електродів, при якій хворому в лобній ділянці голови і під пипкоподібними відростками розташовують та фіксують дві пари електродів, розміщених у гумовій манжетці у вигляді ме­талевих чашок з гідрофільними прокладками, змоченими теплою водою. Лобні електроди поєднують з катодом, ретромастоідальні — з анодом. Після вибору параметрів транскраніаль-ної електроанальгезії (частоти, тривалості, скважності та амплітуди постійної складової) плавно збшьшують амплітуду ви­хідної напруги до появи у пацієнта відчуттів поколювання, лег­кого тепла під електродами чи зменшення больових відчуттів.

Параметри  процедур:

а)     методика: лобно-соскоподібновідросткова (потилична); роздвоєний катод — в ділянці лоба, роздвоєний анод — на шиї під пилкоподібними відростками;

б)     сила струму: надпорогова (частіше в межах 0,8-1,5 мА в середньому значенні), порогова і субпорогова (частіше в межах 0,1-0,7мА);

в)     додаткова постійна складова (ДПС) в апараті “АЭСТ-01” досягає 10 % від імпульсної складової;

г) частота імпульсів струму: порогові значення сили струму визначаються при частоті 150-200 Гц; терапевтичний діапазон — 800-1200 Гц;

д)     тривалість імпульсів струму: від 0,15 до 0,5 мс; в режимі електроанальгезії— частіше 0,15-0-2 мс; при використанні частоти до 1000 Гц тривалість імпульсів встановлюється в межах 0,15-0,5 мс, при використанні частоти понад 1000 Гц — в межах 0,15-0,3 мс;

є) скважність: постійна, змінна; змінна скважність застосовується при призначеннях надпорогових дозувань сили струму, постійна—ри використанні порогових і субпорогових дозувань;

ж)    тривалість процедури: від 20 до 60 хв. з поступовим збільшенням в ході курсу;

з) періодичність процедур: щодня чи через день; на курс 5-15 сеансів.

Дозування:

Імпульсні струми, що підводяться до пацієнта, дозують за амплітудою вихідного струму — не більш ніж 15 В. Тривалість однієї процедури не більш ніж 20 хв., а при гострих больових відчуттях — до 40 хв., на курс лікування 10-15 процедур. По­вторний курс призначають через 2-3 місяці.

Можливі поєднання:Одночасно з електроанальгезією можна вводити лікарські речовини.

Помилки у призначеннях лікаря: не враховує розбіжностей в механізмі дії різних дозувань сили струму; не міняє силу стру­му і тривалість процедур в ході курсу; не враховує відмінності постійної і змінної скважності.

Помилки в діях медсестри: не використовує субпорогові дозування струму; при дозуванні орієнтується тільки на показники міліамперметра; не знає критеріїв досягнення фази елект-ротранквілізації.

Приклад рецепта або формулювання призначення

Центральна електроанальгезія. Лобно-соскоподібновідросткова методика, сила струму надпорогова (0,8-1,2 мА), частота 800-1000 Гц, тривалість імпульсів 0,15-0,2 мс, змінна скважність, 20-45 хв., через день, 12 процедур.

Діагноз: виразкова хвороба шлунка. Транскраніальна електроанальгезія, режим перший (низькочастотний), 20 хв., № 10.

На кліше — вказати розташування електродів, їхню полярність.

Алгоритм проведення центральної електроанальгезії апаратом “ЛЕНАР”

1. Перевірити натисканням кнопки контролю наявність необхідної напруги.

2. Встановити в крайнє ліве положення всі ручки регулювання параметрів імпульсного впливу. Ручку обмеження струму встановити в праве положення.

3. Закріпити електроди на лобі та шиї під соскоподібними відростками. Контакт електродів зі шкірою здійснюється через марлеві прокладки, які змочуються водою або фізіологічним розчином. Товщина прокладок — 8-10 шарів при лікувальних процедурах та 15-20 шарів при проведенні комбінованої електроанестезії. За потреби тривалого впливу для змочування прокладок на лобі використовують 4-5-процентний содовий розчин. Щоб уникнути опіків, електроди не повинні торкатися металевою поверхнею шкіри пацієнта.

 

Діадинамічні струми

Діадинамотерапія (ДДТ) — лікування двома постійними імпульсними струмами частотою 50 Гц і 100 Гц невеликої сили (до 50 мА). Імпульси можуть подаватись до хворого неперервним потоком або ж посилатися серіями у вигляді коротких або довгих періодів, в яких проходить серія імпульсів однофазного (50 Гц), а потім — двофазного струму (100 Гц).

Застосовуються наступні види модуляцій (струмів): однотактний неперервний (ОН), двотактний неперервний (ДН), одно-тактний ритмічний (ОР), короткий період (КП), довгий період (ДП), однотактний хвильовий (ОХ), двотактний хвильовий (ДХ).

 

 

Однотактний неперевний (ОН), однофазний фіксований струм напівсинусоїдальної форми з частотою 50 Гц. Під час дії струму невеликої інтенсивності на шкірі в місці накладання електродів з´являються відчуття поколювання, припікання, які при збільшенні сили струму змінюються відчуттям інтенсивної, переривчастої “великої” вібрації. Під впливом однотактного струму виникають інтенсивні скорочення м´язів, динамогенний ефект. Струм проявляє подразнювальну, збуджувальну дію.

Двотактний неперервний (ДН), двофазний фіксований струм напівсинусоїдальної форми з частотою 100 Гц. Під час дії струму на місці накладання електродів хворий відчуває легкі поколювання, припікання. При збільшенні сили струму він скаржиться на незначну, швидку, “дрібну” вібрацію внаслідок скорочення м´язових фібрил. Під дією двотактного струму зростає електропровідність шкіри, підвищується поріг чутливості, спостерігають гальмівний, анестезувальний ефект. Цей вид струму застосовують у лікувальній практиці для ліквідації болю, спазмів і як засіб підвищення електропровідності тканин.

Переривчастий однотактний ритмічний (ОР) струм – “ритм синкопу” – це  однотактний струм із частотою 50 Гц. Його дія триває 1,5 с, після чого настає пауза такої самої тривалості. Під час дії струму “ритм синкопу” протягом 1, 5 с хворий відчуває скорочення м´язів. Унаслідок короткочасної дії струму звикання до нього не встигає розвинутися, тому максимально відбувається скорочення м´язів. Цей вид струму використовують для електростимуляції м´язів.

Струм, модульований короткими періодами (КП) – це поєднання однотактного і двотактного струмів, що чергуються через 1 с. Під час дії струму на тлі підвищення електропровідності та незначного зменшення болю за рахунок впливу двотактного струму ритмічно, щосекунди скорочується м´яз під дією однотактного струму. Чергування струмів різної частоти усуває звикання до одноманітного струму. При дії струму хворий відчуває інтенсивне, а в разі збільшення струму болюче, ритмічне скорочення м´язів, відбувається своєрідна вібрація (масаж м´язів). Унаслідок цього посилюється кровообіг, розширюються судини, прискорюється рух крові, підвищується температура тіла в ділянці дії, проявляється розсмоктувальна дія, активізується обмін речовин у тканинах.

Струм, модульований довгими періодами (ДП). Довгий період – це поєднання однотактного струму, тривалість якого 4 с, і двотактного струму, тривалість якого 8 с. Протягом 4 с дії однотактного струму хворий відчуває інтенсивне тривале скорочення м´язів, яке змінюється ніжною вібрацією протягом 8 с дії двотактного струму. Таким чином, дія цього струму усуває одноманітність подразнень без порушення їх неперервності, але в повільному темпі (порівняно зі щосекундною зміною струмів при модуляції струму КП). Унаслідок подовження впливу кожного виду струму зменшується ефект збудження скорочення м´язів, а переважає гальмівна, болезаспокійлива дія.

Однотактний хвильовий (ОХ) струм – це імпульсний струм із частотою 50 Гц. У кожному імпульсі він наростає і протягом деякого часу тримається на максимальному рівні, потім повільно спадає, що забезпечує м´яку дію, порівняно з дією ОН.

Двотактний хвильовий (ДХ) струм – це імпульсний струм із частотою 100 Гц, сила якого наростає і спадає в кожному імпульсі. Його використовують як Дн, але він діє м´якше.

Однотактний хвильовий струм (ОХ¹) – це імпульсний струм із частотою 50 Гц. Він відрізняється від ОХ часом наростання і спадання хвилі.

Двотактний хвильовий (ДХ¹) струм – це імпульсний струм із частотою 100 ГЦ. Він відрізняється від ДХ часом наростання і спадання хвилі.

Можливість вибору різних видів модуляцій діадинамічних струмів дає змогу  проводити вплив з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу захворювань, а також виключити явища звикання та розширювати терапевтичні можливості цього методу лікування.

Вплив діадинамічним струмом спричиняє значне покращання крово- і лімфообігу в ушкодженій ділянці та зменшення болю, яке спостерігається деколи вже під час 1 -2-ї процедури.

Апарати: СНІМ-1, “Тонус-1”. “Тонус-2”, “Модель-717”, “Біопульсатор” (Болгарія), “Діадинамік” (Польща, Франція)

 

Апарат для діадинамотерапії

 

Перед включенням апарата в мережу необхідно перевірити відповідність зовнішньої мережі й апарата. Поставити у вимкнене положення вимикач і в нульове положення ручку потенціаметра. Увімкнути апарат і дати йому прогрітися 1-2 хв. Електроди закріплюють на ділянці тіла, що піддається впливу, ручками відповідних перемикачів встановлюють необхідний вид струму та полярність електродів. Застосовуються, крім пластинчатих електродів, як для проведення гальванізації, середні та точкові електроди на ручному тримачі. Прокладки обов’язкові. Вони можуть бути бязевими або фланелевими, марлевими (ватними) для точкових електродів. Хворий отримує процедури лежачи або сидячи, не рухаючись. Перед процедурою хворому слід розповісти про відчуття, які він буде отримувати. Так, двотактний струм дає відчуття дрібної вираженої вібрації та припікання. Струм, модульований коротким періодом, дає відчуття зміни великої і дрібної вібрації. (Фільм “Діадинамотерапія”).

“Ритм синкопа” викликає м’язові скорочення і застосовується для стимуляції м’язів. Якщо хворий при прийомі ДДТ не відчуває вібрації, то процедуру треба відмінити. Дозування ДДТ проводиться до відчуттів хворого. Сила струму вимірюється в мА. Відчуття хворого повинні бути досить інтенсивними, але неболючими. Тривалість застосування кожного виду струму невелика 1-2-3 хв, за винятком тих процедур, при яких використо­вується вплив на трофіку і кровообіг (ДН або ДХ струмів при судинних ураженнях кінцівок).

Показання:

– радикуліти;

– міозити;

– забій, розтягнення зв’язок;

– періартрити;

– артрити;

– атонія кишечника;

– мігрень;

– облітеруючий ендартеріїт;

– синдром Рейно.

Протипоказання

загальні та часткові до гальванізації, а також:

— індивідуальна непереносимість струму;

— наявність гнійної інфекції;

— переломи кісток;

— вивихи;

— крововиливи;

— тромбофлебіт;

— нирково- і жовчнокам’яна хвороба.

 

Техніка проведення процедур

До хворого струм підводиться за допомогою електродів і вологих гідрофільних прокладок, які розташовують вздовж або впоперек.

 

Параметри процедур:

а)     методика: місцева, рефлекторно-сегментарна;

б)     вид струмів: ОБ — однотактний безперервний, ДБ — двотактний безперервний, КП — “короткий” період, ДП —“довгий” період, PC — ритм синкопа (або ОР — однотактний ритмічний), ОХ — однотактний хвильовий, ДХ — двотактний хвильовий. За знеболюючою дією в порядку зниження активності—ДБ, ДХ, КП, ДП, ОБ, ОХ; за стимулюючою дією — PC, OX, ОБ, ДП, КП, ДХ, ДБ; за трофічноюдією — найбільш активні струми КП, ДП, ДБ, ДХ;

в) сила струму дозується за відчуттями пацієнта — без відчуття вібрації, до помірної вібрації, до вираженої вібрації, до скорочення м’язів; субпорогові дозування струму (без вібрації) використовуються для вступної частини проце­дур чи курсу, порогові дозування (із відчуттям вібрації) — для аналгезії і трофічної дії, надпорогові дозування (зі скороченням м’язів) — для електростимуляції нервово-м’язового апарату;

д) тривалість процедур: на одне поле—до 8-10 хв.; при впливі на кілька полів — до 20-30 хв.; тривалість однієї модуляції (виду струму) — від 1 до 6 хв.; протягом однієї процедури застосовують 2-3 модуляції на одне поле; вплив проводять на 1-3 поля;

д) форма посилок: для апарату “СНІМ-1” хвильові струми ви­користовують у постійній формі (встановлені в апараті, не регулюються) або у перемінному вигляді з тривалістю періоду до 20 с, тривалістю переднього і заднього фронтів — до 8 сек.; в апараті “Тонус-1” хвильові струми з періодом 12 сек. позначаються “ОХ” та “ДХ”, з періодом 6 сек. — “ОХ” та “ДХ”(прим.);

є) періодичність процедур: два рази надень, щодня, через день; кількість процедур на курс визначається виходячи із завдань лікування — від 2-3 до 20 процедур;

ж) особливості призначення визначаються різними ефектами анода і катода; активним електродом частіше є катод, який розташовують на больовій або руховій точці, зоні, місці виходу нервів; анод частіше розташовують в зоні іррадіації болю або в індиферентній ділянці.

 

Дозування

Струм, що підводиться до хворого, дозують за силою, яка залежить від форми та величини електродів і становить від 2-5 до 15-20 мА. Медсестра орієнтується на відчуття хворого. Три­валість впливів, які проводяться щодня або 2 рази на день, не перевищує 10 хв., 6-12 процедур. Повторний курс призначають через 2 тижні.

 

Можливі поєднання

Діадинамоіндуктотермія, діадинамогрязелікування, діадинамофорез.

Помилки в призначенні лікаря: не проводить підбір виду струму і його сили залежно від бажаного ефекту; не використовує хвильові форми струму; не вказує повторення видів стуму протягом процедури; не змінює параметри в ході курсу; не використовує лабільні методики; не використовує послідовний або одночасний вплив на кілька полів.

Помилки в діях медсестри: неточно підбирає силу струму; не змінює силу струму протягом процедури при адаптації пацієнта; пропускає вказані в призначенні модуляції; не змінює розташування електродів залежно від результатів терапії.

 Приклад рецепта або формулювання призначення

Діадинамотерапія на поперекову ділянку паравертебраль-но (зона Лз-Д₁₂) — ДБ — 2 хв., КП — 3 хв., ДП — 3 хв., сила струму — до помірної вібрації, щодня, 6 процедур.

Діагноз: артрит плечового суглоба. Діадинамічні струми на ділянку плечового суглоба поперечно. Вплив двотактним струмом 2 хв., струмом “короткий період” — 2-3 хв. з переключенням полярності, щодня, № 6-8.

На кліше — вказати розташування, форму, площу і полярність електродів.

Алгоритм проведення діадинамотерапії апаратом “Тонус-ЗМ”

1.Увімкнути вилку шнура апарата в розетку з напругою 220 В. Прослідкувати, щоб шнур та кабель пацієнта не переплітались. Впевнитись, що ручка “Струм пацієнта” 3 приведена у крайнє ліве положення та після цього ввімкнути кнопку  “Ввімкнено” вимикача мережі. При цьому повинна засвітитись індикаторна лампа вмикання мережі 2. У разі вмикання апарата при невиведеній ручці “Струм пацієнта” спрацює блокуючий прилад і струм у ланцюг пацієнта потрапляти не буде, в той же час загориться червона лампочка аварійної сигналізації.

2.Пацієнта розташувати сидячи або лежачи в найзручнішому положенні, якого він зміг би дотримуватись без напруження до кінця процедури. Звільнити від одягу ділянки тіла, на  яких будуть розміщуватись електроди.

3.Приготувати призначені лікарем електродні прокладки, попередньо змочені теплим фізіологічним розчином або водопровідною водою. Накласти їх на тіло пацієнта, слідкуючи, щоб електроди не виходили за край прокладок, та закріпити їх гумовими ременями за допомогою кнопок.

4.Надійний контакт електрода зі шкірою пацієнта можна забезпечити також, притискаючи його мішечками з піском, що використовуються в фізіотерапії, або підкладаючи електрод під тіло пацієнта.

5.Під’єднати вилки електродів до гнізд кабеля пацієнта.

6.У разі використання чашкових електродів з електро-тримачами прокладки потрібного розміру необхідно змочити фізіологічним розчином або водопровідною водою та вставити їх у чашкові електроди. Закріпити їх у електротри-мачі та під’єднати до гнізд кабеля пацієнта. Встановити необхідну відстань між чашковими електродами та накласти їх на тіло пацієнта. Протягом процедури електротримач утримується медичним персоналом у заданому положенні.

7.Увімкнути одну з кнопок перемикача видів струму 5 відповідно до призначення лікаря.

8.Увімкнути одну з кнопок перемикача полярності 6 відповідно до призначення лікаря.

9.Встановити необхідне значення вихідного струму шляхом
повільного повороту регулятора вихідного струму 3 за годинниковою стрілкою. Зафіксувати час початку процедури.

10.Провести перемикання напрямку  та видів  вихідного струму лише при нульовому положенні регулятора вихідного струму 3.

11.Під час роботи про правильне функціонування апарата можна робити висновок за показаннями міліамперметра апарата та відчуттями пацієнта.        

12.Після закінчення процедури встановити регулятор вихідного струму 3 в крайнє ліве положення. Зняти електроди з пацієнта. Вимкнути електроди з кабеля пацієнта. Провести знезараження електродів та електродних прокладок. Кабель  пацієнта згорнути кільцем та покласти у відсік апарата.

13.Вимкнути апарат.

14.Після закінчення роботи з апаратом встановити ручку регулювання вихідного струму 3 в крайнє ліве положення, а вимикач мережі 4—у положення “Вимкнено”.

15.Відімкнути шнур мережі від розетки. Згорнути шнур кільцем та заховати у відсік апарата.

Ампліпульстерапія

Це використання з лікувальною метою синусоїдального змінного модульованого струму малої сили в імпульсному режимі.

Використовується змінний синусоїдальний струм частотою 5000 Гц, який модулюється струмом низької частоти в межах від 10 до 150 Гц, в результаті чого утворюються серії імпульсів частотою 5000 Гц з хвилеподібним збільшенням і зменшенням амплітуди. Такі серії імпульсів (модуляції) позначаються як синусоїдальний модульований струм (СМС).

За рахунок частоти 5000 Гц СМС легко і вільно проникає через шкіру і глибоко поширюється в тканинах. Тому при проходженні СМС відсутні неприємні відчуття печії і поколювання під електродами, яке характерне для діадинамотерапії. Пояснюється це тим, що СМС є змінним струмом і при його проходженні в тканинах не виникає явищ електролізу, різкої дизіонії та змін рН під електродами, які викликають зазначені вище відчуття. Не модульований струм викликає лише відчуття дрібної вібрації в результаті безпосереднього збудження електричним струмом екстерорецепторів. Гіперемії не викликає.

Модуляцію змінного СМС частотою 10-150 Гц вибрано тому, що вона відповідає частотам біопотенціалів нервів і м’язів. Серії імпульсів частотою 10-150 Гц діють подібно до окремих імпульсів постійного струму, але при цьому не викликають печії і поколювання під електродами. Відчуття у хворого набувають характеру частої і мілкої вібрації частота якої відповідає частоті модуляції.

Отже, змінний синусоїдальний струм частотою 5000 Гц є лише засобом для подолання опору шкіри і не має лікувальної дії, а цю дію мають окремі імпульси частотою 10-150 Гц.

Для ампліпульстерапії застосовують апарати “Ампліпульс-3; -ЗТ; -4; -5″.

 

 

    

 

Для ампліпульстерапії застосовуються також електротерапевтичні  прибори: двоканальний “BTL–06” и портативний “BTL–05”. Електроди представлені станіолевими пластинками.

 

BTL-05

 

Електроди представлені станіолевими пластинками.

Електроди для апарата для ампліпульстерапії

 

Апарати дозволяють застосувати 4 роди роботи:

                                                                                          Невипрямлений режим        Випрямлений режим

                                                                                                     струму                                    струму

 

І – (ПМ) – неперервні модульовані коливання частотою 10-150 Гц вихыдного струму частотою 5000 Гц;

II – (ПП) – групування посилань синусоїдального струму, модульованого частотою 10-150 Гц, і пауз;

III – (ПН) – чергування посилань струму, модульованого частотою 10-150 Гц з посиланнями немодульованого струму частотою 5000 Гц.

IV – (ПЧ) – серії модульованих коливань з частотою модуляцій, вибраних довільно, які чергуються з модульованими коливаннями частотою 150 Гц.

Зміна глибини модуляції від 0 до 100 % і більше при наявності однієї і тієї ж сили струму виявляє збуджувальний вплив різної інтенсивності. СМС можна застосовувати у випрямленому режимі, що посилює їх збуджувальний вплив, а також для ампліпульсфорезу. Серед переваг цього методу необхідно зазначити добру переносимість, достатнє проникнення енергії в м’язи, відсутність неприємних відчуттів у зоні впливу СМС на тканини, відсутність подразнення шкіри. Існує залежність між частотою модуляції і впливом: чим менша частота, тим більша тривалість кожної серії, тим більша збуджувальна дія на нервові волокна (чутливі, рухові, вегетативні). Покращується кровообіг, обмінні процеси.

Для покращання периферичного кровообігу, електростимуляції доцільно використовувати II рід роботи, для зняття больового синдрому – III; при запальному процесі – II і ІV і т.п. Процедури відпускають за умови розслаблення м’язів у зв’язку з тим, що дія СМС на організм здійснюється здебільшого через м’язи. Електроди максимально наближають до ушкодженої ділянки. При невипрямленому режимі, якщо є необхідність посилити дію СМС, один електрод повинен бути меншим за інший. Тривалість процедури – 12-30 хв, курс – 6-12 процедур (Фільм “Ампліпульстерапія”)..

Показання і протипоказання такі ж, як для ДДТ.

 

Параметри процедур:

а)     методика: місцева, рефлекторно-сегментарна, загальна за методикою ампліпульс-електросну;

б)     вид струмів: використовуються РР — І (ПМ) —- постійні модуляції (є вхідним, анальгезуючим), II (ПП) — посилка-пауза (призначають дляелвктроспшуляції), ПІ (ПП)—посилки модульованого та немодульованого струму (використовують для анальгезії або стимуляції залежно від сили струму), IV (ПЧ) — чергування посилок струму з різними параметрами модуляцій (має виражену трофічну дію);

в) режим роботи: Р1 —режим змінного струму, Р2 — режим випрямленого струму;г)     глибина модуляцій: від 0 до 100% (інтенсивність впливу зростає зі збільшенням глибини модуляцій);

д)частота модуляцій: від 10 до 150 Гц (інтенсивність впливу зменшується зі збільшенням частоти модуляцій);

є) тривалість посилок-пауз (напівперіодів): 1-1,5 сек., 2-3 сек., 4-6 сек.;

ж)сила струму: без відчуття вібрації, до помірної вібрації, до вираженої вібрації, до скорочення м’язів; особливості дозування сили струму аналогічні методу діадинамотерапії;

з)     тривалість процедур: на одне поле — до 10-12 хв.; на одну процедуру при впливі на кілька полів—до 30 хв.; тривалість одного виду роботи — від І до 6 хв.; протягом однієї процедури застосовують вплив на 1-3 поля; використовують до 2-3 видів роботи на одне поле;

і) періодичність процедур: 2 рази на день, щодня, через день; кількість процедур на курс залежно від методики та мети терапії — від 2-3 до 20;

к) особливості призначення: при випрямленому режимі визначаються розташуванням катода чи анода.

Дозування:

Здійснюється за щільністю струму, частотою та глибиною модуляцій, тривалістю посилок. Щільність струму не повинна перевищувати 0,1 мА/см². Крім об’єктивних показників, ураховують відчуття хворим м’якої безболісної вібрації під електродами. Тривалість впливів, що проводяться щодня або через день, — 20-30 хв., 6-10 процедур. При сильному больовому синдромі допускається проведення процедур 2 рази на день. За потреби повторний курс призначають через 15-30 днів.

 

Можливі поєднання

Грязеампліпульсфорез, ампліпульсфонофорез, кріоамплі-пульсфорез.

Помилки в призначеннях лікаря: не проводить підбір параметрів струму залежно від характеру патологічного процесу; не змінює параметри в ході курсу лікування; не використовує II і III види роботи для електростимуляції нервово-м’язового апарату; застосовує СМТ-терапію тільки для зменшення больових синдромів.

Помилки в діях медсестри: не змінює силу струму в ході процедури; збільшує силу струму під час пауз; не дотримується послідовності призначених параметрів струму; не змінює положення електродів залежно від результатів терапії.

Приклад рецепта або формулювання призначення

Ампліпульстерапія на комірцеву зону паравертебрально. Режим роботи (Р) — 1, вид роботи (РР) — 1+IV по 3 хв., глиби­на модуляцій (ГМ) —100-70 Гц, тривалість п.-п. 1-1,5 сек., сила струму — до помірної вібрації, щодня, на курс 12 процедур.

Діагноз: хронічний попереково-крижовий радикуліт, загострення. СМТ-терапія поперекової ділянки поздовж. Режим змінний, IV, III види роботи при частоті модуляцій 100-150 Гц, глибині модуляції 50-70%, тривалість посилок імпульсів — 2 сек., сила струму — до появи вібрації, по 5 хв. кожним видом роботи, щодня, № 10.

На кліше — вказати розташування електродів, їхню пло­щу, при використанні випрямленого режиму — полярність; порядковий номер поля; за потреби — форму електродів.

Алгоритм проведення ампліпульстерапії апаратом “Амплшульс-5

1. Встановити ручку регулятора струму пацієнта в крайнє ліве положення, встановити кнопку “Електроди-Контроль” у положення “Електроди”, ввімкнути напругу апарата, під’єднати до вихідного роз’єму апарата відповідний обраним електродам кабель, до кабеля під’єднати електроди. Після накладання та фіксації електродів на пацієнті на передній панелі апарата обрати за допомогою кнопок необхідні параметри лікувального впливу: вид роботи, режим, тривалість серій та пауз, частоту модуляцій, коефіцієнт модуляції та діапазон величини струму пацієнта, час процедури для обраного виду впливу.

2.Після вибору параметрів впливу натиснути кнопку “Електроди-Контроль”, при цьому повинен загорітися індикатор, який показує, що коло пацієнта увімкнене. Повільно повертаючи ручку регулятора струму пацієнта, встановити за показаннями цифрового табло необхідну величину середньоарифметичного значення струму. При встановленні струму пацієнта слід мати на увазі, що види роботи “2” та “5” — це уривчасті впливи, тобто вплив струмами з перервами, збільшення показників табло при регулюванні (установленні) струму відбуватиметься тільки під час впливу струму, в паузі ж показання табло будуть дорівнювати 0, тому при впливах “2” та “5” слід повертати ручку тільки в моменти впливу струму.

3.     Після встановлення необхідної величини струму увімкнути кнопку “Пуск/Скид”та впевнитися в уривчастому світінні цифрового табло “хв.”.

При виникненні звукового сигналу, що свідчить про закінчення часу процедури, встановити ручку регулятора струму пацієнта в крайнє ліве положення.

За потреби встановити нові параметри та величину струму і знову натиснути кнопку “Пуск/Скид”.

4.     Після закінчення процедури встановити ручку регулятораструму пацієнта в крайнє ліве положення, встановити кнопки “Електроди-Контроль” в положення І та при тривалій перерві між процедурами вимкнути апарат і від’єднати його від мережі.

УВАГА! Не можна натискати кнопку “Електроди-Контроль” при введеному регуляторі струму пацієнта і під’єднувати електроди до кабеля при натиснутій кнопці “Електроди-Контроль” та світінні індикатора.

5.     При використанні процедурного таймера слід мати на увазі, що встановлювати необхідну тривалість процедури можна тільки до натискання кнопки “Пуск/Скид” або після того, як закінчиться раніше встановлений час.

За потреби перервати процедуру раніше, ніж закінчиться встановлений у процедурному таймері час, наприклад при помилково встановленому часі при натисканні кнопки “Пуск/Скид”, зробити так:

–    встановити ручку регулятора струму пацієнта в крайнєліве положення;

–    встановити кнопку “Електроди-Контроль” в положення “Електроди”;

–    вимкнути апарат та знову увімкнути;

–    встановити бажані параметри впливу, натиснути кнопку “Електроди-Контроль” та ввести бажаний струм пацієнта.

6. Після кожного вимкнення апарата та повторного його вмикання встановлення струму пацієнта буде можливе тільки після початкового встановлення регулятора струму пацієн­та в крайнє ліве положення.

Флюктуоризація

Це метод електролікування із застосуванням синусоїдального змінного струму малої сили і невеликої напруги, який безладно змінюється за амплітудою і частотою в межах 100-2000 Гц.

Завдяки безладній зміні параметрів флюктуоризуючих струмів протягом всього часу дії, в тканинах не розвиваються явища адаптації, що виключає необхідність постійної модуляції струмів.

Струм зазначеної частоти легко перемагає ємкісний опір шкіри і менше галузиться.

Для флюктуоризації застосовують 3 форми струму:

 

 

1.                          Двополярний симетричний флюктуоризуючий струм, коли хаотично мінливі за амплітудою і частотою імпульси викидаються однаково як в позитивній так і в негативній полярності.

2.                          Двополярний несиметричний флюктуоризуючий струм, коли хаотично мінливі за амплітудою і частотою імпульси викидаються переважно в негативній полярності. Кожному викиду в позитивній полярності відповідає 2-3 викиди в негативній.

3.                          Однополярний випрямлений флюктуоризуючий струм, коли хаотично мінливі за амплітудою і частотою імпульси викидаються лише в одній полярності (негативній), а імпульси в іншій полярності відсутні. Як правило застосовується для введення лікувальних засобів (флюктуофорез).

1-ша форма струму є м’якшою в порівнянні з 2-ю формою, бо збуджуючий вплив, викликаний одним півперіодом згладжується протилежним півперіодом.

2-га форма струму справляє сильнішу подразнюючу дію в зв’язку з переважанням збудження на катоді.

При пропусканні струму незначної сили виникають аритмічні фібриляції дрібних і крупних м’язових волокон, які із збільшенням сили струму переходять в хаотичні посмикування м’язів. Виникає так званий скоротливий термогенез, що призводить до місцевого підвищення температури на 0,4 С.

Флюктуоризуючі струми, як і всі імпульсні струми, проявляють болевгамовуючу і протизапальну дію.

При дії флюктуоризуючих струмів підвищується активність фібробластів, що сприяє осумкуванню запального вогнища, поліпшується крово- та лімфообіг, підвищується обмін речовин.

Особливо широко флюктуоризуючі струми застосовують у стоматології.

Показання:

·                    пародонтоз, альвеоліт;

·                    запальні захворювання черепних нервів;

·                    захворювання опорно-рухового апарату (артрити, міозити, артози, остеохондроз тощо).

 

Протипоказання такі ж як для ДДТ. 

 

Апаратура: апарат “АСБ-2-1”

Застосовують 3 дози флюктуоризації в залежності від щільності струму:

·                    мала – до 1 мА/см² (хворий відчуває поколювання);

·                    середня – 1-2 мА/см² (хворий відчуває слабку неболючу вібрацію в ділянці впливу);

·                    велика – більше 2 мА/см² (хворий відчуває чітку вібрацію, яка супроводжується скороченням м’язів).

Тривалість процедури 5-20 хв, проводять кожний день або через день. На курс лікування призначають 5-15 процедур.

 

Техніка проведення процедур

Флюктуоруючі струми підводять до пацієнта за допомогою контактних електродів, один з них (малої площини) розташовують в дшянці патологічної зони, а другий (спрямовуючий) площиною до 80 см² — на протилежному боці. Електроди роз­ташовують за поздовжньою та поперечною методикою в ділянці відчуття болю або сегментарно-рефлекторних зон.

Параметри процедур:

а)              методика: місцева, рефлекторно-сегментарна;

б)     вид струму: ДС — двополярний симетричний (анальгезуючий), ДН — двополярний (симетричний, трофічний) несиметричний, ОП —однополярний (випрямлений); інтен­сивність впливу в порядку збільшення — ДС, ДН, ОП; при використанні струму ОП проявляються ефекти анода чи катода, що потребує врахування цього фактора та застосування відповідних підходів;

в)                інтенсивність впливу визначають за щільністю струму в мА/см²; мала щільність струму — до 1 мА/см² (більш виражена знеболююча дія), середня — 1-2 мА/см² (більш вира­жена протизапальна дія), велика — 2-3 мА/см² (трофічна, рзсмоктуюча дія); додатково інтенсивність впливу визначають за відчуттями пацієнта: мала доза — поколювання або пощипуван­ня під електродами, середня—відчуття слабкої вібрації, велика— видима асинхронна імпульсація, вібрація поверхневих і глибоких м’язів у міжелектродному просторі;

г)      тривалість процедур: 5-20 хв.;

д)     періодичність процедур: щодня, через день; при запальних процесах у стадії гідратації — через день, у стадії дегідратації— щодня; на курс 3-15 процедур.

Дозування

Здійснюють за видом застосованого струму та його щільністю. При цьому враховують суб’єктивні відчуття хворого (легка вібрація та поколювання — при щільності менш як 1 мА/см², слабке посмикування поверхневих м’язів —1-2 м/см², виражені посмикування м’язів — вище від 2 мА/см²). Тривалість впливів, що проводяться щодня або через день, не перевищує 5-15 хв., 3-15 процедур. За потреби повторний курс призначають через 15-30 днів.

Помилки в призначеннях лікаря: не враховує різні ефекти залежно від щільності струму; не призначає з метою розсмоктуючої дії та при гнійному запальному процесі.

Помилки в діях медсестри: визначає інтенсивність впливу тільки за відчуттями хворого; не використовує лабільну мето­дику; не змінює розміщення електродів залежно від результатів терапії.

Приклад рецепта або формулювання призначення

Флюктуоризація правого колінного суглоба. Двополярний несиметричний струм, щільність струму 1-2 мА/см², 10 хв., 6 процедур.

Діагноз: хронічний гранулематозний періодонтит першого моляра нижньої щелепи справа.

Флюктуоризація однополярним флюктуоруючим струмом поперечно, сила струму 0,2-1 мА, 10-20 хв., щодня, № 4.

На кліше — вказати розміщення і розміри електродів; при використанні струмів ДБ і ОП — полярність.

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ ІМПУЛЬСНИМИ СТРУМАМИ

Електрофорез імпульсними струмами лікарських речовин — лікувальний метод, де діючим фактором є імпульсні струми та лікарська речовина, яка вводиться за їх допомогою.

Механізм дії: діадинамічний струм є різновидом односпрямованого, за його допомогою можна проводити електрофорез лікарських речовин (діадинамофорез). За допомогою синусоїдального модульованого струму також можна проводити електрофорез лікарських речовин (ампліпульсфорез). Для цього використовують струм у постійному режимі, не змінюється його полярність.

Особливості дії: взаємопотенціювання ефективності лікарської речовини та електричного струму.

Апаратура та параметри процедур: визначаються видом імпульсного струму — СМТ (I–IV види роботи, режим 2), ДДТ (ДН-ДВ), флюктуоруючі струми (ОП), електросон і електроанальгезія, поляризовані струми ЧЕНС-терапії.

 

 

 

Показання:

Такі ж, як для електрофорезу, ДДТ, ампліпульстерапії.

Протипоказання:

Індивідуальна непереносимість струму та лікарської речовини, схильність до кровотеч, тромбофлебіт, наявність гнійної інфекції, перелом кісток, жовчнокам’яна та сечокам’яна хвороби.

Техніка проведення процедур:

Хворий займає зручне положення. До хворого підводять струм за допомогою електродів та вологих гідрофільних прокладок завтовшки не менш ніж 1-1,5 см, завбільшки за розміром больової ділянки. Між шкірою та гідрофільною прокладкою — фільтрувальний папір, змочений розчином лікарської речовини певної концентрації.

Дозування:

Здійснюють за щільністю струму, частотою та глибиною модуляції, за тривалістю посилок. Щільність струму не повинна перевищувати 0,1мА/см². Окрім об’єктивних показників, ураховують відчуття хворим м’якої безболісної вібрації під електродами. Тривалість впливів, що проводяться щодня або через день, — 20-30 хв., 6-10 процедур.

Можливі поєднання

Кріоампліпульсфорез, діадинамофорезіндуктотермія.

Помилки в призначеннях лікаря: не враховує бажаний синергізм лікарської речовини та електричного струму; не враховує ефект анода та катода; призначає незначну тривалість процедур; вважає лікарський електрофорез різновидом медикаментозної терапії.

Помилки в діях медсестри: неточно підбирає силу струму; змінює полярність під час процедури; застосовує режим змінного струму.

Приклади рецепта або формулювання призначення

Електрофорез 0,025-процентного розчину прозерину СМТ-струмами на ділянку епігастрію. Р2, РР І+ІV по 5. хв., глибина модуляції 100-70 Гц, тривалість п.-п. 2-3 сек., сила стру­му — до помірної вібрації, через день, 10 процедур.

Діадинамоелектрофорез 30-процентного розчин іхтіолу на ділянку правого кульшового суглоба. ДБ 3 хв., КП 3 хв., ДП З хв., сила струму—до вираженої вібрації, щодня, 10 процедур.

Електросон-електрофорез 3-процентного розчину броміду натрію. Частота імпульсів 10-15 Гц, лобно-соскоподібновідросткова методика, сила струму порогова, ДПС — 20%, 30-40 хв., щодня, 12 сеансів.  .

Флюктуофорез 3-процентного розчину анальгіну на ділянку правого гомілковостопного суглоба. Однополярний струм, щільність струму до 1 мА/см², 10-12 хв., щодня 6 процедур.

Діагноз: хронічний попереково-крижовий радикуліт, загострення. 5-процентний розчин хлориду кальцію—СМТ-форез поперекової ділянки, впоперек, режим випрямлений, IV—ІІІ рід роботи, при частоті модуляції 100-150 Гц, глибина модуляції 50-70%, тривалість посилок імпульсів 2 сек., сила струму — до появи вібрації, по 5 хв. кожним видом роботи, щодня, № 10.

На кліше—вказати розташування та площину електродів, їхню полярність; біля активного електрода вказати лікарську речовину та її концентрацію.

Інтерференцтерапія

Це метод використання з лікувальною метою інтерференційних струмів, які утворюються всередині тканин внаслідок накладання один на одного двох змінних струмів однакової амплітуди, але різних частот.

Під час процедури на тіло пацієнта накладають 2 самостійних пари електродів таким чином, щоб перехрест силових ліній струму всередині тканини був по можливості в ділянці патологічного процесу. В методиці застосовують змінні синусоїдальні струми з частотами в межах від 3000 до 5000 Гц. При цьому струм, що подається з однієї пари електродів має незмінну частоту, наприклад 4000 Гц, а з другої пари – частоту, яка відрізняється від частоти 1-ї пари на 1-100 Гц, наприклад 3900 Гц, причім різницю частот можна регулювати у зазначених вище межах. Усередині тканин ці 2 самостійних струми накладаються один на одного і внаслідок інтерференції виникає активно діючий струм. При цьому висока частота застосовується лише для полегшення проходження струму в тканини, а діючим фактором є різниця частот струмів, що перехрещуються в тканинах. Отже, зазначені вище  імпульсні струми утворюються всередині тканини і цим інтерференцтерапія відрізняється від ампліпульстерапії.

При  співпаданні частот двох струмів, що накладаються  в тканині утворюються коливання з великою  амплітудою, які в подальшому змінюються на коливання з малою амплітудою. Виділяють 2 форми коливань:

 

·                    “биття” (зміни амплітуди відбуваються з однаковою частотою і в однаковій мірі);

·                    “спектр” (зміни амплітуди відбуваються не з однаковою частотою).

Змінні струми вільно проходять углиб тканин, не спричиняючи неприємних відчуттів. Це забезпечує м’яку дію і добру переносимість процедури. Пройшовши під шкіру струм рухається в напрямку найменшого опору до протилежного електрода, в першу чергу по м’язовому шару і судинах, де два струми зустрічаються і утворюють так звану пульсацію (“биття”). Виникають м’язові скорочення, що супроводжуються відчуттям легкої вібрації. Поліншується крово- і  лімфообіг, утворюються БАР, підвищується обмін речовин. Провідна дія цього струму – поліпшення системи периферичного кровообігу.

В зв’язку з слабким збуджуючим впливом інтерференційних струмів до них досить швидко виникає звикання. Болевгамовуюча дія цього струму в порівнянні з діадинамічними та іншими низькочастотними струмами слабша.

В цілому, лікувальна дія інтерференційних струмів поступається дії інших методів низькочастотної терапії. Тому, інтерференцтерапію застосовують головним чином в гострому періоді хвороби,  деколи в підгострому. При хронічному і, особливо, в’яло перебігаючому процесі ці струми малоефективні або неефективні взагалі. Тому, ці струми комбінують з іншими методами електротерапії (діадинамотерапія, лікувальний електрофорез та ін.) та фізіотерапії (масаж, ЛФК, парафінолікування, озокеритолікування, ультразвукова терапія, мікрохвильова терапія).

Апарати: “Інтерферема”, “Немектродин”, “Інтердін”, “Стереодинатор-728”.

Електроди накладають на м’які ділянки тіла, а не на кісткові виступи, щоб електричний струм від кожної пари електродів перехрещувався в ділянці патологічного процесу. В залежності від мети застосовують режим роботи – “биття”, “спектр” або їх комбінацію. Під час процедури хворий повинен відчувати чітку приємну вібрацію. Тривалість процедури від 10 хв. до 30 хв. Процедури проводять кожен день або через день. На курс лікування призначають 10-20 процедур. Повторний курс лікування проводять через 12-15 днів.

Франклінізація

Це лікувальний метод, діючим фактором якого є постійне електричне поле високої напруги.

 

Повітря у звичайних умовах, як і більшість газів, є поганим провідником струму. Однак,  у ньому завжди є вільні іони (зокрема , внаслідок дії космічних променів). Під впливом електричного поля вони починають рухатися до електродів, зіштовхуючись з молекулами кисню, азоту. Цей процес взаємодії електричних зарядів, вільних іонів і молекул, який супроводжується втратою електронів і утворенням позитивних аероіонів, з одного боку, і приєднанням вільних електронів до нейтральних молекул і атомів газу з утворенням негативних аероіонів з другого боку,  називається іонізацією.

Процес іонізації значно підвищує електропровідність повітря і створює спрямований рух іонів повітря, що відчувається як легкий подув вітру (електроеффлювії). Потік іонів повітря, який рухається між електродами супроводжується характерним тріском – тихим розрядом, який призводить до утворення озону та хімічно-активних речовин (атомарних газів водню, азоту, кисню).

Таким  чином, під час франклінізації на людину діють:

·        електричне поле високої напруги;

·        аероіони;

·        хімічні речовини.

Показання:

·        функціональні захворювання центральної нервової системи, особливо ті, що супроводжуються підвищеною дратівливістю, розладами сну (мігрень, безсоння, астенічні стани тощо);

·         гіпертонічна хвороба І-ІІ стадій;

·         бронхіальна астма;

·         трофічні виразки, інфіковані рани та рани, які погано гояться;

·         парестезії шкіри обличчя і слизової оболонки ротової порожнини.

·       

 

Протипоказання: 

·        загальні;

·        органічні захворювання центральної нервової системи;

·         зниження артеріального тиску.

Для місцевої франклінізації протипоказанням є стан протягом 2 тижнів після курсу рентгенотерапії.

Апарати. Використовують вітчизняні апарати “АФ-2”, “АФ-3”, “АФ-3-1”. В апараті “АФ-2” високу напругу (постійну за знаком) отримують за допомогою високовольтного трансформатора, струм випрямляється кенотронами, а конденсатор на виході подвоює напругу. Перемиканням полюсів можна змінювати полярність.

В апараті “АФ-3” відсутній перемикач полюсів і на головний електрод подається від’ємний потенціал.

Апарати комплектуються електродами, що дозволяють проводити  загальний і місцевий впливи.

При загальній франклінізації головний електрод (катод) встановлюють на відстані 12-15 см від голови пацієнта. Електрод має вістря з яких під час процедури стікає електричний заряд за принципом коронного розряду. У разі застосування апарата “АФ-2” одягнений пацієнт, сидячи в кріслі, ставить ноги на електрод (анод).

В апараті “АФ-3” електрод для ніг відсутній і хворий, не знімаючи взуття, торкається ногами підлоги. Напругу поля регулюють автотрансформатором.  При загальній франклінізації напруга становить 40-50 кВ. Тривалість дії – 10-20 хв. Курс лікування – 12-20 процедур.

Якщо необхідно провести місцеву процедуру, один із електродів у вигляді півсфери малого діаметра, пензлика, довгастої металевої пластини з голками або у вигляді кульки (для дії на маленькі ділянки) встановлюють на відстані 3-7 сантиметрів над оголеною поверхнею тіла в ділянці, що підлягає впливові. Другий електрод у вигляді гладенької пластини накладають знизу – контактно. Напруга – 10-30 кВ.

Техніка і методика. Франклінізація є загальна і місцева.

 

           Загальна франклінізація апаратом AФ – 3-161

 

                                                                         Місцева франклінізація

 

Перед процедурою хворого необхідно ознайомити з відчуттями, які виникають під час проведення процедури (відчуття легкого вітерця над головою внаслідок руху аероіонів, одночасно підіймається волосся, виникає відчуття запаху озону). Перед початком процедури електрод необхідно максимально підняти.

Із метою дотримання техніки безпеки перед процедурою хворому пропонують зняти металеві предмети (обручку, годинник), вийняти з кишені ^–ключі тощо.

Категорично забороняється торкатися пацієнта під час процедури, а пацієнт не повинен торкатися медичної сестри і навколишніх предметів. Біля хворого не повинно бути заземлених предметів. Процедуру треба проводити на дерев’яному стільці або кушетці. Забороняється торкатися до апарата під час його роботи. Після вимикання апарата необхідно розрядити конденсатори (торкнутися іскророзрядником до кінців електродів). Після закінчення процедури електроди необхідно максимально підняти. Процедуру проводять у чистому сухому приміщенні. Одяг пацієнта повинен бути абсолютно сухим. Апарати для франклінізації потребують заземлення.