Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини

Грибкові хвороби слизової оболонки ротової порожнини

Кандидоз — хвороба, яка спричиняється дріжджеподібними гри­бами роду Candida. Спостерігається в будь-якому віці, проте частіше у дітей та осіб похилого віку.

Хронічний гіперпластичний  кандидоз

Етіологія. Патологічні зміни спричиняють Candida albicans, Candida tropicalis, Candida pseudotropicalis. Частіше серед них ура­жує слизову оболонку Candida albicans. Гриби роду Candida постійно вегетують у ротовій порожнині і вважаються за умовно-патогенні. Згідно з даними різних авторів, гриби роду Candida виявляються на слизовій оболонці ротової порожнини у 60—70% обстежених здоро­вих осіб. Підвищення патогенних властивостей гриба у ротовій по­рожнині залежить від імунобіологічного стану організму дитини і порушення мікробної рівноваги у ротовій порожнині.

Кандидозний стоматит може виникнути у дітей, ослаблених унаслідок інфекційних хвороб, токсичної диспепсії, тривалих розладів функції травного каналу, порушення вуглеводного обміну (цукровий діабет) та ін. Особливо слід відзначити роль у патогенезі кандидозу антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, кортикостероїдів. Під ‘їх впливом змінюється симбіоз мікрофлори ротової порожнини, шкіри, кишок, що сприяє активізації і розмноженню умовно- патогенної мікрофлори. У складі кишкової флори зменшується кількість біфідо-і лактобактерій, майже до повного їх знищення. Унаслідок цього при­гнічуються імунобіологічні сили організму, порушуються процеси травлення, всмоктування та інші види обміну, знижується рівень зас­воєння заліза, кальцію. Порушується вітаміноутворювальна функ­ція кишкової мікрофлори. Це певною мірою також сприяє підвищен­ню патогенності грибів роду Candida.

У новонароджених і немовлят гострий кандидозний стоматит (пліснявка) виникає при проходженні через інфіковані пологові шля­хи матері, зараженні через предмети, що оточують дитину (посуд тощо), сосок груді матері, інфіковані руки медичного персоналу по­логового будинку. Сприяють розвиткові кандидозного стоматиту кисла реакція слини у грудних дітей і травмування у них ніжної сли­зової оболонки ротової порожнини.

Недотримання вимог гігієни ротової порожнини, запальні про­цеси в ній, каріозні зуби, наявність ортодонтичних апаратів сприя­ють розвиткові мікозу.

Клініка. Прояви кандидозу слизової оболонки різноманітні. Розрізняють гостру і хронічну форми кандидозного стоматиту.

Гострий кандидозний стоматит (пліснявка) розвивається пере­важно у дітей грудного та раннього віку. Він проявляється утворен­ням на запаленій слизовій оболонці білого нальоту. Наліт нагадує зсіле молоко, він дещо підвищується над рівнем запаленої слизової оболонки ротової порожнини. Колір нальоту поступово змінюється від молочно-білого, до сірого та жовтуватого.

Гострий кандидозний стоматит частіше має гіперпластичну і атрофічну форми, легкий, середньотяжкий і тяжкий ступінь важкості.

У разі гіперпластичної форми легкого ступеня наліт локалізуєть­ся на окремих ділянках (язиці, губах, щоках), має вигляд окремих білих крапок, легко знімається і залишає після себе гіперемійовану слизову оболонку. За умови раціонального лікування хвороба триває 5—7 днів.

Середньотяжкий ступінь характеризується виникненням плівчастого нальоту на значних ділянках язика, слизової оболонки щік і губів, іноді на твердому піднебінні. Він важко знімається, залишаючи після себе болючу ерозивну поверхню.

Для гострого кандидозного стоматиту тяжкого ступеня харак­терне утворення плівчастого нальоту майже на всій поверхні слизо­вої оболонки ротової порожнини; при цьому ушкоджуються тверде і м’яке піднебіння, мигдалики, горло. Наліт щільний, з ознаками інфільтрації прилеглих тканин. У кутах рота спостерігаються міко-тичні заїди — неглибокі тріщини, ерозії, вкриті білуватим нальотом. При тяжкому кандидозі в окремих дітей може бути виявлено ура-

ження верхніх дихальних шляхів, сечового міхура, зовнішніх стате­вих органів (мал. 34 — див. кольорову вклейку).

Гострий кандидоз може перебігати також у вигляді атрофічної форми. У таких хворих слизова оболонка значно гіперемійована, яскраво-червоного кольору, суха, болюча, пекуча.

При хронічному перебігові кандидозного стоматиту у дітей за­лежно від локалізації найчастіше він виявляється у вигляді глоситу, ангулярного хейліту або стоматиту. На язиці наліт жовтого або світло-коричневого кольору, щільно з’єднаний з тканиною язика. Хронічні мікотичні заїди спостерігаються у дітей дошкільного і шкільного віку. У таких дітей часто спостерігаються декомпенсована форма карієсу, патологічна форма прикусу, вони вживають багато вуглеводів. У ку­тах рота утворюються глибокі тріщини з щільними краями. Шкіра в цих місцях може бути гіперемійована, з проявами мацерації. При відкритому роті у дитини виникають болючість і кровотеча.

У деяких хворих проростання дріжджеподібних грибів углиб тканин призводить до утворення шільних гранульом. Підщелепні і шийні лімфатичні вузли збільшені і болючі.

Діагностика кандидозу грунтується на даних клінічної картини і мікроскопічного дослідження, за допомогою якого виявляються окремі колонії гриба, його клітини та псевдоміцелій.

Лікування. При лікуванні кандидозу слизової оболонки ротової порожнини у дітей грудного віку слід дотримуватись суворо­го гігієнічного режиму матері й дитини. Усі предмети догляду за ди­тиною потрібно кип’ятити. Сосок груді матері перед годуванням тре­ба мити перевареною водою, обробляти 1% розчином натрію гідро­карбонату. Після місцевого лікування слід застосовувати 1—2% вод­ний розчин метиленового синього, брильянтового зеленого, 10—20% розчин бури в гліцерині.

При кандидозному стоматиті, який важко піддається лікуван­ню, застосовують суспензію ністатину в гліцерині (Nystatini 1000 000 ОД, Glycerini 5,0, Aq. destillatae 5,0) 3—4 рази на добу. Для запобіган­ня травмуванню слизової оболонки ротової порожнини лікувальні засоби вносять через соску.

У дітей старшого віку для місцевого лікування також застосову­ють багаторазові (5—6 разів на добу) зрошення ротової порожнини

(2—5% розчин натріюгідрокарбонату, бура в гліцерині, йодинол —Jodi puri 1,0, Kaliijodati 2,0, Glycerini 50,0).

При середньотяжкому перебігу хвороби разом з лужними пре­паратами доцільно призначати місцеве протимікозні полієнові ан­тибіотики у вигляді мазі: ністатинової (в 1 г— 100 000 ОД), левори-нової(в1г—5000000Д),мікогептинової(в1 г—150000Д),амфоте-рицину В (в 1 г — ЗО 000 ОД). Зазначені препарати доцільно також застосовувати у вигляді аплікацій, зрошень, інгаляцій (150 000 ОД ністатину розчинити в 5 мл 0,25% розчину новокаїну або дистильо­ваної води, 200 000 ОД леворину — в 5 мл дистильованої води, 25 000 ОД мікогептину — в 5 мл води). Інгаляції протигрибкових антибіо­тиків проводять 2-3 рази на день протягом 10—15 днів.

Останнє десятиріччя можна по праву назвати ерою азольних сполук у лікуванні кандидозу. Для лікування кандидозних уражень використовують імідазольні, біо- і тріазольні речовини — канестен (клотримазол), кетоконазол (нізорал), міконазол (дактарин). Ліку­вання клотримазолом у вигляді 1% мазі або 1% розчину 3—4 рази на день протягом 7—10 днів дає достатній ефект. Цей препарат має про­тигрибкову дію, а також антибактеріальні (антистафілококові і ан-тистрептококові) властивості.

Якщо при бактеріологічному дослідженні, крім дріжджеподіб­них грибів, виявляється змішана флора, доцільно застосовувати та­кож сангвіритрин і декамін.

Для лікування кандидозу слизової оболонки ротової порожни­ни середньотяжкого і тяжкого ступеня, особливо за наявності симп­томів кандидозного дизбактеріозу, використовують букальний гель дактарин. Призначення його в дозі 1,25—5,0 мл 4—6 разів на день протягом 7—14 днів дозволяє помітити клінічний перебіг захворю­вання,. а також знизити ризик виникнення хронічної форми канди­дозу (Н.О.Савичук, 1997).

У разі тяжкого перебігу хвороби етіотропні препарати призна­чають як місцеве (аплікації, зрошення, інгаляції), так і загальними способами. Доза препарату для прийому всередину залежить від віку дитини.

У разі важкого перебігу гострої та хронічної форм кандидозу слизової оболонки ротової порожнини використовують лімфотроп-ну терапію протигрибковими антибіотиками (А. В. Шумський і співавт., 1996).

Ураховуючи значну імунозалежність хронічних кандидозних інфекцій, до складу комплексної терапії хворих слід включати іму-номодулятори — левамізол (Е.В.Гюллинг, В.І.Шматко), тималін і вілозен (Н.О.Савичук, 1992). Ці препарати застосовують у вигляді 1% розчину для зрошення слизової оболонки ротової порожнини по 0,5—1,0 мл 3—5 разів на день протягом 5—10 днів.

До комплексної схеми лікування при кандидозі мають входити препарати вітамінів групи В (тіамін, рибофлавін, кальцію пантоте-нат, піридоксин), вікасол.

У разі виявлення кишкового дизбактеріозу, особливо після прий­мання антибіотиків, слід призначати бактеріальні еубіотики: лакто-бактерин, колібактерин, біфідобактерин, біфікол, йогурт.

Усім хворим призначають дієту, що містить вітаміни, мікроеле­менти (фрукти, овочі, кольорову капусту, гречану кашу, молочні про­дукти) і обмежус вживання вуглеводів.

Для зменшення ймовірності інфікування грибами роду Канди-да потрібний гігієнічний догляд за ротовою порожниною, полоскан­ня розчином натрію гідрокарбонату і використання борогліцерино-вої пасти.

Профілактика передбачає санацію ротової порожнини і носової частини горла, раціональну дієту з виключенням легкозас­воюваних вуглеводів, гігієнічний догляд за ротовою порожниною з полосканням її розчином натрію гідрокарбонату, надто в період прий­мання антибактеріальних препаратів, а також у дітей, які носять ор-тодонтичні апарати. У разі тривалого приймання антибіотиків по­трібно призначати протигрибкові препарати, вітаміни, проводити бак­теріологічний контроль мікрофлори кишок.

Для профілактики пліснявки у новонароджених потрібна перед-пологова санація у вагітних, велике значення має дотримання сані­тарно-гігієнічного режиму в пологових будинках.