Холера
Холера (облігантний атропоноз) – гостра кишкова інфекція, що викликається холерним вібріоном, характеризується гастроентеритними проявами зі швидким зневодненням організму внаслідок втрати води й електролітів із блювотними масами та рідкими випорожненнями.
Особливості збудника: зігнуті Грам-негативні палички із джгутиком. Холерний вібріон продукує термолабільний екзотоксин (ентеротоксин, холероген). Несприятливими для холерного вібріону є дезінфікуючі засоби.
Джерело інфекції: хворі та вібріоносії
механізми передачі збудник: фекально-оральний
Шлях зараження: фекально-оральний (через воду, продукти), контактно-побутовий
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти раннього віку
Сезонність: найчастіше захворювання реєструється у липні-вересні
Патогенез: Патогенез:
1. Вхідні ворота – тонка кишка.
2. Розмноження вібріона на поверхні ентероцитів із виділенням екзотоксину (холерогену).
3. Активація аденілатциклази.
4. Накопичення ЦАМФ.
5. Гіперсекреція води та електролітів у просвіт кишки – діарея, блювання.
6. Порушення мікроциркуляції.
7. Гіпоксія, ацидоз.
Класифікація
За формою:
1. Типові:
а) легка;
б) середньотяжка;
в) тяжка;
г) холерний алгід.
2. Атипові:
а) гіпертоксична;
б) суха холера;
в) стерта;
г) субклінічна.
За перебігом:
а) гострий;
б) тривале (3-4 міс.) вібріононосійство.
Клінічні критерії:
· інкубаційний період – 5 днів (в середньому 2-3 дні)
· гострий початок з діареї (випорожнення часті без болю в животі у значній кількості і нагадують “рисовий відвар”;
· невиражений інтоксикаційний синдром, нормальна, або субфебрильна температура;
· відсутність больового синдрому;
· вторинна поява безупинного блювання, відсутність нудоти;
· розвиток ексикозу, у тяжких випадках – холерного алгіду (холодне тіло вкрите липким потом, втрата маси тіла понад 10 %);
· судомні посмикування жувальних та литкових м’язів (гіпокаліємія);
· розвиток гіповолемічного шоку;
· гостра ниркова недостатність.
Особливості холери у дітей раннього віку:
· бурхливий початок;
· гарячка;
· виражені симптоми інтоксикації;
· блювання, а потім діарея зі швидким розвитком зневоднення;
· ураження ЦНС та серцево-судинної системи;
· частіші летальні випадки.
Ускладнення: Соледефіцитний ексикоз
Результати додаткових досліджень: в загальному аналізі крові лейкоцитоз, збільшена кількість еритроцитів, паличко ядерний зсув вліво, моноцитопенія, підвищена ШОЕ; бак посів блювотних мас, калу, бактеріоскопія калу, серологічні дослідження: РА, РПГА в парних сиорватках, ІФА, РКА.
Лікування: Основні напрямки лікування хворих на холеру: антибіотикотерапія, регідратаційна терапія – орієнтовна кількість рідини на початковому етапі регідратації 100 мл/кг: сольові розчини, які використовують для парентеральної регідратації у дітей при холері: 5%-розчин глюкози у 0,45%-розчині NaCl. Дітям віком до двох років у першу годину парентеральної регідратації вводять 40% від об’єму рідини. Припинити регідратаційну терапію можна при припиненні блювання та за умови переважання об’єму сечі над об’ємом випорожнень Антибактеріальна терапія: еритроміцин, налідіксова кислота, нітрофуранові препарати, ципрофлоксацин. Їх призначають після першого етапу ре гідратаційної терапії, через 3-6 годин.
Критерії виписки зі стаціонару: клінічне видужання і три негативних аналізи на холерний вібріон
Профілактика: попередження заносу інфекції з епідемічних вогнищ; виявлення та санація вібріононосіїв (етіотропними засобами протягом 5 діб); локалізація та ліквідація вогнища інфекції із системою карантинних заходів; ізоляція, санація хворих, виписка після триразового від’ємного обстеження на вібріононосійство ч ерез 24-36 год після завершення антибактеріальної терапії; специфічна – вакцинація холероген-анатоксином (за епідпоказаннями) дітям, старшим 7 років. Ефект настає через 20 діб, триває 5-6 міс.
Тривалість диспансерного спостереження: 6 міс., дослідження випорожнень на бактеріоносійство кожні 30 днів
