Облік основних засобів та нематеріальних активів у аптеках.
Основнi засоби – це нематерiальнi активи, якi пiдприємство утримує з метою викристання в процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, здання в оренду iншим особам або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй, очiкуваний строк використання (експлуатацiї) яких стано-вить бiльше обного року (або операцiйного циклу, якщо вiн тривалiший за рiк).
Об’єкт основних засобiв – це закiнчегний пристрiй з усiма пристосуваннями i приладдям для нього або окремий конструктивно вiдокремлений предмет, призначений для виконання певних самостiйних функцiй, чи вiдокремлений ком-плекс з’єднаних предметiв однакового або рiзного призначень, що мають для обслуговування загальнi пристосування, приладдя, керування та єдиний фунда-мент, внаслiдок чого кожен предмет може виконувати свої функцiї, комплекс – певну роботу тiльки в складi комплексу, а не самостiйно.
Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік.
У плановій економіці використовувався термін основні фонди. Основні фонди — це сукупність вироблених суспільною працею матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду. До основних фондів в соціалістичній економіці відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба та інші. Основні фонди, що функціонують у сфері матеріального виробництва, є виробничими основними фондами; а, які не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, складають невиробничі основні фонди.
Класифiкацiя основних засобiв:
За функцiональним призначеннм розрiзняють:
виробничi – основнi засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесi або сприяють його здiйсненню (будови, споруди, силовi машини та обладнання, робочi машини та обладнання тощо), що дiють у сферi матерiального виродництва.
Невиробничi основнi засоби, що не беруть безпосередньої або побiчної уча-стi у процесi виробництва й призначенi i основному для обслуговування комунальних i культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди) , якi використовують у невиробничiй сферi.
За галузевою ознакою основнi засоби подiляються на: промисловi, будувельнi, транспортнi, зв’язку тощо.
У бухгалтерському облiку основнi засоби промислових пiдприємств подiляються на промислово-виробничi, виробничi основнi засоби iнших галузей народного господарства та невиробничi.
До промислово-виробничих основних засобiв належать – будови, споруди, машини, устаткування, вимiрювальнi та регулюючi пристрої, обчислювальна технiка та iнш.
Невиробничi основнi засоби безпосередньо не беруть участь у процесi виро-бництваю До невиробничих основних засобiв належать будови i споруди жит-лово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортнi засоби, тощо.
За використанням основнi засоби подiляються на дiючi, недiючi, запаснi.
Дiючий класифiкатор України – класифiкацiя основних фондiв.
Згiдно iз стандартом бухгалтерського облiку Основнi засоби за натурально-матерiальним складом i для потреб бухгалтерського облку класифiкуються з 9-ма групами (рахунками) – див методичку тема 1.
Пiдходи до оцiнки вартостi основних засобiв
Залежно вiд характеру , стану основних засобiв, часу оцiнки розрiзняють такi види вартостi:
· первiсна вартiсть
· залишкова вартiсть
· справедлива вартiсть
· вартiсть, яка амортизується
· лiквiдацiйна вартiсть
Первiсна вартiсть – iсторична (фактична) собiвартiсть необоротних активiв у сумi грошових коштiв або справендливої вартостi iнших активiв, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активiв
Переоцiнена вартiсть – вартiсть необоротних активiв пiсля їх переоцiнки.
Залишкова вартiсть – рiзниця мiж первiсною (переоцiненою) вартiстю та сумою зносу основних засобiв.
Справедлива вартiсть – ринкова вартiсть, визначена шляхом експертної оцiнки,яку, як правило, визначають професiйнi оцiнювачi.
Вартiсть, яка амортизується, – первiсна або переоцiнена вартiсть необоротних активiв за вирахуванням їх лiквiдацiної вартостi.
Лiквiдацiйна вартiсть – сума коштiв або вартiсть iншiх активiв, яку пiдприємство очiкує отримати вiд реалiзацiї (лiквiдацiї) необоротних активiв пiсля закiнчення строку їх викоритання (експлуатацiї), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продiжею (лiквiдацiєю).
Придбанi (створенi) основнi засоби зараховуються на баланс пiдприємства за первiсною вартiстю. Одиницею облiку основних засобiв є об’єкт основних засобiв.
Первiсна вартiсть об’єкта основних засобiв складається з таких витрат:
· суми, що сплачується постачальникам активi за виконання будiвельно-монтажних робiт (без непрямих податкiв)
· реєстрацiйнi збори, державне мито та аналогiчнi платежi, що здiйснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобiв
· суми ввiзного мита
· суми непрямих податкiв у зв’зку з придбанням основних засобiв (якщо вони не вiдшкоджуються пiдприємством)
· витрати зi страхування ризикiв доставки основних засобiв
· витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобiв
· iншi витрати, безпосередньо пов’язанi з доведенням основних засобiв до стану, в якому вони придатнi для використання
Витрати на сплату вiдсоткiв за користування кредитом не включаюься до пер-вiсної вартостi основних засобiв, придбаних повнiстю або частково за рахунок позикового капiталу.
Первiсна вартiсть об’єктiв безоплатно отриманих основних засобiв дорiвнює їх справедливiй вартостi на дату отримання. Первiсна вартiсть основних засобiв, що внесенi до Статутного капiталу пiдприємства, визнається поджена засновниками пiдприємства їх справедлива вартiсть.
Методологiя переоцiнки основних засобiв.
Залишкова вартiсть груп основних засобiв пiдприємства збiльшується у зв’язку з проведенням щорiчної iндексацiї. Порядок iндексацiї основних засобiв регламентується постановами КМ. Використовуються коефiцiєнти пониження зношення основних засобiв.
Суму дооцiнки залишкової вартост об’єкта основних засобiв включається до складу додаткового капiталу, а суму уцiнки – до складу витрат.
Змiни методологiї нарахування зносу (амортизацiї) основних засобiв.
Облiк зносу необоротних активiв.
Основнi засоби пiдлягають фiзичному зносу як в процесi їх використання, так i при їх бездiяльностi. На розмiри фiзичного зносу основних засобiв в процесi їх використання можуть впливати такi фатори:
· ступiнь навантаження виробничих засобiв у процесi виробництва, що залежить вiд кiлькостi змiн i годин роботи за добу
· якiсть основних засобiв
· особливостi технологiчного процесу i ступiнь захисту основних засобiв вiд впливу зовнiшнiх умов
· якiсть догляду за основними засобами
· квалiфiкацiя робiтникiв i ставлення їх до основних засобiв
Основнi засоби зношуються те тiльки фiзично, а й стають вiдсталими за своєю технiчною характеристикою, а також економiчною ефективнiстю, тобто пiдлягають моральному зносу. Моральний знос зумовлються двома факторами: ростом продуктивностi працi i темпами технiчного прогресу. Поява бiльш досконалих зразкiв обладнання й iнших видiв основних засобiв веде до морального зносу дiючих основних засобiв
Правильне визначення ступеня зносу основних засобiв має дуже важливе значення для економiки виробництва, для визначення вiдновлювальної вартостi основних засобiв i розмiру амортизацiйних вiдрахувань. Фiзичний знос може бути визначений вiдповiдно до термiнiв служби основних засобiв за допомогою формули:
З = Тф/Тн х 100
де З – знос %
Тф – фактичний термiн служби роки
Тн – термiн служби за встановленою нормою (амортизацiйний перiод)
Проте найбiльш правильно можна визначити фiзичний знос шляхом обстеження технiчного стану об’єкта в натурi. Водночасм доцiльно визначати ступiнь зносу i за термiном служби. Фiзичний i моральний знос основних засобiв впливає на зменшення їх вiдновлювально вартостi. Облiковується знос на рахунку № 13 «Знос необоротних активiв».
Амортизацiя основних засобiв.
З латиської – сплата боргiв.. Амортизацiя – це систематичний розподiл вартостi необоротних активiв, яка амортизується протягом строку їх корисно використан ня (експлуатацiї).
Земля та iншi основнi засоби, якi мають необмежений термiн корисного використання , не є об’єктом амортизацiї.
Термiн корисного використання активу може бути коротшим, нiж технiчний термiн цого використання. Метод амортизацiї основних засобiв обирається пiдприємством самостiйно з урахуванням очiкуваного способу отримання економiчних вигiд вiд його використання. Термiн корисного використання активу може змiнюватись:
· у разi змiни технологiї виробницва або ринкового попиту продукцiї, що виробляється за допомогою цього активу
· у разi капiталiзацiї наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан
Амортизацiйнi вiдрахування не нараховували в разi виведення з експлуатацiї окремого об’єкта основних засобiв 1 групи у зв’язку з його лiквiдацiєю, капiтальним ремонтом, реконструкцiєю.
Амортизацiї пiдлягають витрати на:
· придбання основних засобiв i нематерiальних активiв для власного виробничого використання
· самостiйне виготовлення основних засобiв для власних виробничих потреб, включаючт витрати
· проведення всiх видiв ремонту, реконструкцiї
Не пiдлягають амортизацiї i повнiстю вiдносилися до складу валових витрат (у податковому облiку) звiтного перiоду витрати платника податку на:
· придбання основних засобiв або нематерiальних активiв з метою їх подальшої реалiзацiї iншим платникам податку або використання у виробництвi (будiвництвi) iнших основних засобiв, призначених для подвальшої реалiзацiї iншим платникам податку.
· утримання основних засобiв, що знаходилися на консервацiї
Норма амортизацiйних вiдрахувань.
Рiчнi норми амортизацiйгних вiдрахувань встановлювалися в процентах до балансової вартостi кожної групи основних засобiв на початок звiтного перiоду у таких розмiрах (до 1999) :
група 1 – будiвлi, споруди, їх структурнi компоненти та передавальнi пристрої – 2%.
Група 2 – автомобiлi, меблi, ЕВМ, конторське та офiсне обладнання – 10%.
Група 3 – iншi основнi засоби, що не увiйшли до1 i 2 групи – 6%.
З 1999 р. до державного бюджету без застосування понижуючого коефiцiєнта 0,8.
З 2000 р згiдно з Положенням стандарту нарахування амортизацiї здiйснюється протягом строку корисного використання (експлуатацiї) об’єкта, який встановлюється пiдприємством при визнаннi цього об’єкта активом (при зарахуваннi на баланс) , i призупиняється на перiод його реконструкцiї, модернiзацiї, добудови, дообладнання та консервацiї.
При визначеннi строку корисного використання (експлуатацiї) слiд урахувати:
· очiковане використання об’єкта пiдприємством з урахуванням його потужностi або продуктивностi
· фiзичний та моральний знос, що передбачається
· правовi або подiбнi обмеження щодо строкiв використання об’єкта .
Строк корисного використання (експлуатацiї) об’єкта основних засобiв переглядається у разi очiкованих економiчних вигiд вiд його використання. Амортизацiя об’єкта основних засобiв нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з мiсяця, наступного за мiсяцем змiни строку корисного використання.
Амортизацiя основних засобiв нараховується iз застосуванням таких методiв:
Амортизацiя основних засобiв.
засобiв нараховується iз застосуванням таких методiв:
· прямолiнiйного, за яким рiчна сума амортизацiї визначається дiленням вартостi, яка амортизується, на очiкуваний перiод часу використання об’єкта основних засобiв:
А + В а : Т, де А – сума амортизацiйнх вiдрахувань, грн; Ва – амортизована вартiсть об’єкта, грн; Т – очiкуваний термiн використання;
· зменшення залишкової вартостi, за яким рiчна сума амортизацiї визначається, як добуток залишкової вартостi об’єкта на початок звiтного перiоду або первiсної вартостi на дату початку нараховання амортизацiї та рiчної норми амортизацiї.
А + Ва х НА , де А -сума амортизацiйних вiдрахувань, грн; Ва – залишкова вартiсть, грн; НА – рiчна сума амортизацiї, часток. Рiчна норма амортизацiї (увiдсотках) обчислюється як рiзниця мiж одиницею i результатом кореню ступеня кiлькостi рокiв корисного використан-ня об’єкта на його первiсну вартiсть
* прискореного зменшення залишкової вартостi, за яким рiчна сума амортизацiї визначається яку добуток залишкової вартостi об’єкта на початок звiтного перiоду або первiсної вартостi на дату початку нарахування вмортизацiї та рiчної норми амортизацiї, яка обчислюється виходячи зi строку корисного використання об’єкта, i подвоюється
* комулятивного, за яким рiчна сума визначається як добуток вартостi,що амортизується, та комулятивноного коефiцiєнта. Комулятивний коефiцiвєнт розраховується дiленням кiлькостi рокiв, що залишаються до кiнця очiкованого строку використання об’єкта основних засобiв, на суму числа рокiв його корисного використання.
* виробничого, за яким мiсячна сума амортизацiї визначається, як добуток фактичного мiсячного обсягу продукцiї та виробничої ставки амортизацiї.
Нарахування амортизацiї проводиться щомiсячно. Мiсячна норма амортизацiї при застосувааннi методiв, що наводилися ранiше, визначається дiленням рiчної суми амортизацiї на 12. Нарахування амортизацiї починається з мiсяця, наступного за мiсяцем, в якому об”єкт основних засобiв став приданим для корисного використання. Нарахування амортизацiї призупиняється. Починаючи з мiсяця, наступного за мiсяцем вибуття об’єкта основних засобiв. Суму нарахованої амортизацiї пiдприємства вiдображають збiльшенням суми витрат пiдприємства i зносу необоротних активiв.
Зменшення корисностi основних засобiв.
Втрати вiд зменшення корисностi об’єктiв основних засобiв включаються до складу витрат звiтного перiоду зi збiльшенням у балансi суми зносу основних засобiв, вiдображених в облiку за переоцiненою вартiстю.
Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.
Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об’єкта, що ремонтується.
Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об’єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об’єкта, що ремонтується
Розширене відтворення — це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих основних засобів за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання продуктивніших та економічних основних засобів. Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо. Основним джерелом розширеного відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.
До нового будівництва належить будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності. До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.
До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення.
До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого та фізично зношеного устаткування на нове, продуктивніше, а також щодо вдосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.
Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.
Ступінь оновлення основних засобів вимірюється відношенням суми основних засобів, що надійшли за аналізований період до їх кількості на кінець року.
Вибуття основних засобiв.
Об’єкт основних засобiв вилучається з активiв (списується з балансу) у разi вибуиия внаслiдок продажу, безоплатної передачi або невiдповiдностi критерiям визнання активом. Фiнансовий результат вiд вибуття об’єктiв основних засобiв визначається вирахуванням з доходу вiд вибуття основних засобiв їх залишкової вартостi, непрямих податкiв i витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобiв. Регiстри аналiтичного облiку основних засобiв, що вибули, додаються до доку-ментiв, якими оформленi факти вибуття основних засобiв.
3. Завдання бухгалтерського фiнансового облiку основних засобiв.
Бухгалтерський фiнансовий облiк основних засобiв повинен забезпечувати:
· контроль за зберiганням основних засобiв
· своєчасне, правильне документальне оформлення вiдображення в облiку надходження основних засобiв, їх внутрiшнього перемiщення, ефективного використання, вибуття
· своєчасне (щомiсячне) вiдображення в облiку зносу (амортизацiї) основних засобiв
· вiдображення в облiку витрат на ремонт основних засобiв
· визначення оезультатiв вiд лiквiдацiї, а також збиткiв вiд списування не повнiстю амортизованих об’єктiв основних засобiв
· виявлення зайвих та морально застарiлих основних засобiв
На субрахунку 103 «Будинки i споруди» ведеться облiк руху та наявностi будiвель, споруд, їх структурних компонентiв.
104 – машини i обладнання
105 – транспотнi засоби
106 – iнструменти, прилади та iнвентар та iнш
На дебетi рахунка 10 вiдображається собiвартiсть основних засобiв, що надiйшли у звiтному перiодi, а на кредитi – собiвартiсть основних засобiв, що вибули у звiтному перiодi. Дебетове (i тiльки) сальдо означає суму на звiтну дату собiвартостi власних об’єктiв основних засобiв, що знаходяться у розпорядженнi пiдприємства.
Аналiтичний облiк основних засобiв ведеться по кожному об’єкту за допомогою карток облiку руху основних засобiв 03-8 03-6 03-7. Кожному об’єкту основних засобiв присвоюється iнвентарний номер, який зберiгається за цим об’-ктом протягом усього перiоду цого експрлуатацiї на даному пiдприємствi. Вiн проставляєтся в усiх первинних документах, що оформляють наявнiсть i рух об’єктва 03-1. Для пооб’єктного облiку основних засобiв в мiсцях їх знаходжен-ня ведуться iнвентарнi списки основних засобiв 03-9
6. Облiк ремонту основних засобiв
Ремонти основних засобiв залежно вiд обсягу i характеру робiт бувають поточнi, середнi i капiтальнi. Поточнi ремонти здiйснюються за необхiдностi i виконують в основному власними силами. Капiтальнi ремонти здiйснюються з перiодичнiстю понад один рiк, при цьому здiйснюється повне розбирання, змiнва або вiдновлення всiх зношених деталей. Двома способами – господарським i пiдрядним. Господарський спосiб принезначному обсязi роботи i за наявностi на пiдприємствi спецiалiстiв. При пiдрядному способi для проведення капiтального ремонту за договором залучаються спецiалiзованi пiдприємстiва. Витрати з капiтальному ремонту облiковуються за кожним видом ремонтованих основних засобiв.
Суми ремонту виробничого призначення списуються на рах. 23 «Виробництво» i на рах. 91 «Загальновиробничi витрати», решта – на збiльшення основних засобiв.
8. Облiк i порядок визначення розмiру збиткiв вiд нестачi, розкрадання, знищення (псування) матерiальних цiнностей
Регулюються у такому порядку:
· основнi засоби, матерiальнi цiнностi, кошти та майно, що виявилися у надлишку, пiдлягають оприбуткованню вiдповiдно на результати фiнансово-господарської дiяльностi авбо збiльшення фiнансування з наступним встановленням причин виявлення надлишку i винних у цьому осiб
· убуток цiнностей у межах затверджених норм списується за рiшенням керiвника пiдприємства. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разi виявлення фактичних нестач.
· понаднормовi нестачi цiнностей, а також втрати вiд псування цiнностей вiдносяться на винних осiб за цiнами, за якими обчислюється розмiр шкоди вiд розкрадання, нестач, знищення та псування матерiальних цiнностей
· понаднормовi втрати i нестачi матерiальних цiнностей, включаючи готову продукцiю, у тих випадках, коли винуватцiв не встановлено або у стягненнi з винних осiб вiдмовлено судом, зараховуються на збитки
Розмiр збиткiв визначається за балансовою вартiстю цих цiностей ( з вирахуванням амортизацiйних вiдрахувань), але не нижче 50% балансової вартостi на момент встановлення такого факту з урахуванням iндексу iнфляцiї
9. Облік нематеріальних активів
Згідно з «Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів за № 250 від 3,04.93 р., у складі нематеріальних активів відображаються придбані банком права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, місцем на фондовій біржі, об’єктами інтелектуальної власності на інші подібні майнові права, програмне забезпечення ЕОМ тощо.
Нематерiальнi активи, їх облiк
Нематерiальнi активи – це немонетарнi активи, якi не мають матерiальної форми та контролюються пiдприємством з метою використання протягом перiоду бiльше одного року (або одного операцiйного циклу, якщо вiн перевершує один рiк) для виробництва, торгiвлi, для адмiнiстративних потреб чи надання в оренду iншим юридичним особам.
Не изначаються як актив, а завжди вiдображаються в складi витрат звiтного перiоду:
· витрати на рекламу
· витрати на пiдготовку i перепiдготовку кадрiв
· витрати на створення пiдприємства та пiдготовку його основної дiяльностi
· витрати на пiдвищення дiлової репутацiї пiдприємства (гулвiд), вартiсть видань
Нематерiальний актив визначається як актив, якщо:
· iснує ймовiрнiсть отримання в майбутньому економiчних вигод пiдприємством внаслiдок його викоритання
· його оцiнка може бути достовiрно визначена
До нематерiальних активiв належать:
А. Об’єкти права iнтелектуальної власностi:
1.Право власностi на винахiд. Документ, що пiдиверджує право власностi. Патент.
2. Право власностi на промисловий зразок. Патент.
3. Право власностi на корисну модель. Патент.
4. Право власностi на сорт рослин. Патент.
5. Право власностi на товари i послуги. Патент.
6. Право власностi на програми для ЕОМ.
7. Право власностi на науково-технiчну iнформацiю
8. Право власностi на фiрмову назву.
9. Право власностi на базу даних.
Б. Об’єкти права користування економiчними, органiзацiйними та iншими вигодами, такими, як право на використання економiчних та iнших привiлеїв, монопольнi позицiї на ринку виробництва товарiв i надання послуг, гулвiд тощо. Права пiдтверджуються вiдповiдними документами.
Гулвiд (дiлова репутацiя) – це комплекс заходiв, спрямованих на збiльшення прибутку пiдприємства без вiдповiдного збiльшення активних операцiй, включаючи використання кращих управлiнських здiбностей, домiнуючу позицiю на ринку продукцiї, новi технологiї тощо.
Аналiтичний облiк ведеться за видами окремих об’єктiв нематерiальних активiв.
10. Облiк орендованих основних засобiв
Передача i повернення орендованого об’єкта оформляється Актом про приймання-передачу. В остання роки в Українi спостерiгається розвиток орендних (лiзингових) вiдносин. Лiзинг – це пiдприємницька дiяльгнiсть, яка спряямована на iнвестування власних або залучених фiнансових коштiв та пiдлягає в наданнi лiзингодавцем у винятковен користування на визначений термiн лiзенгодержачу майна, що є власнiстю лiзингодавця або придбавається ним у влваснiсть за дорученням i згодою з лiзенгодержуваченм у вiдповiдного продавця майна за умови здiйснення лiзингооддержувачем перiодичних лiзингових платежiв. Згiдно закону «Про лiзинг» суб’єктами лiзингу можуть бути тiльки суб’єкти пiдприємницької дiяльностiю.
Оренда плата – це платiж, який вносить орендар орендодавцю незалежно вiд наслiдкiв господарської дяльностi. Зараховується оренда плата на спецiальнi рахунки i використовується для фiнансування капiтальних вкладень. Методика розрахунку орендної плати i порядок її використання визначається КМ.
Орендна плата: визначається розмiр рiчної плати, який вiдповiдно до законодавства не може перевищувати 5% вартостi орендованого майна.
Запаси – це активи, якi:
1. утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської дiяльностi
2. перебувають у процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва
3. утримуються для споживання пiд час виробництва продукцiї, виконання робiт та надання послуг, а також управлiння пiдприємством
Для потреб бухгалтерського облiку запаси включають: сировину, основнi i допомiжнi матерiали, комплектуючi вироби та iншi матерiальнi цiнностi, що призначенi для виробництва продукцiї, виконання робiт, надання послуг, обслуговування виробництва й адмiнiстративних потреб.
Одиницею бухгалтерського облiку запасiв є їх найменування або однорiдна група (вид).
До запасiв належать:
· сировина, основнi й допомiжнi матерiали, компллектуючi вироби
· незавершене будiвництво
· готова продукцiя
· МПШ
