Чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina)

ДВНЗ  «Тернопільськийдержавний nмедичний університет

ім.І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров̓я nУкраїни»

Навчально-науковийінститут медсестринства

«Загальна анатомія чоловічих та жіночих статевих nорганів »

     Внутрішні чоловічі статеві органи (organa genitalia mas­culina interna).

Яєчко має nяйцеподібну ф о р м у. Яєчко — парний орган, маса його — 25г.

Топографія: яєчко знаходиться в калитці. nЗовнішня будова. Розрізняють 2 поверхні яєчка: ме­діальну і латеральну, 2 краї: передній (margo anterior) і задній (margo posterior), 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). На задньому краї яєчка розміщений nпридаток яєчка. До верхнього кінця яєчка nпідходить сім’яний канатик.

Яєчко nлежить в оболонках:

—шкіра (cutis);

—м’ясиста nоболонка (tunica dartos) — похідна підшкірної
nжирової клітковини;

—зовнішня nсім’яна фасція (fascia spermatica externa);

—підвішуюча фасція (fascia ncremasterica);

—підвішуючий м’яз (musculus cremaster);

—внутрішня nсім’яна фасція (fascia spermatica interna);

—піхвова nоболонка (tunica vaginalis) — відросток очере­вини (серозна оболонка), складається з двох nлистків: парієтального і вісцерального, в результаті чого яєчко лежить у серозній порожнині.

Внутрішня nбудова яєчка. Яєчко — паренхіматозний орган.

Яєчко nвкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому nкраї яєчка потовщується, утворюючи середостін­ня яєчка (mediastinum testis). Від середостіння nйдуть перегородочки яєчка (septula testis), які nрозділяють яєчко на часточки.

Анатомічна nодиниця яєчка — часточка (lobulus testis). Кожна часточка складається з покручених сім’яних nканальців (tubuli nseminifericontorti). Саме в цих канальцях відбувається продукція сім’я n(сперматозоїдів, або сперма-тозоонів). З покручених nканальців сім’я потрапляє у прямі сім’яні канальці (tubuli seminiferi recti), потім у сітку яєчка (rete testis), яка nрозміщена у середостінні яєчка. Далі сім’я виходить за межі яєчка по виносних nпроточках (ductuli nefferentes), які формують придаток яєчка (epididymis). Розвиток. Яєчко розвивається з середньої n(проміжної) частини мезодерми n(ніжок), зокрема зі статевої складки (plica genitalis).

Яєчко розвивається в черевній порожнині, а згодом (ще до народження дитини) опускається в калитку. Опускання яєчка  відбувається nпаралельно росту пло­да. Від нижнього кінця яєчка вниз йде тяж — провідник nяєчка (gubernaculum testis). Ще раніше nочеревина утворює сліпий відросток — піхвовий відросток (processus vaginalis), nякий через передню черевну стінку nпрямує в калитку. Яєчко слідом за nпіхвовим відростком опускається в калитку. Верхня ділянка піхвового відростка заростає, провідник яєчка атрофується. Якщо заростання верхньої nділянки піхвового відростка nпорушується, то виникають вроджені кили або водянка яєчка. Аномалії nрозвитку:

—монорхізм n(відсутнє одне яєчко в калитці);

—анорхізм (відсутні обидва яєчка);

—крипторхізм (порушується процес опускання яєчок в калитку).

Крипторхізм може бути односторонній, коли з одного боку яєчко зупинилося (найчастіше в пахвинному каналі) і не потрапило nв калитку, або двосторонній.

Функція:

—продукція nсім’я;

—гормональна (яєчко продукує чоловічий гормон тесто­стерон, nякий відповідає за формування вторинних чолові­чих ознак).

Кровопостачання та іннервація. Яєчко кровопостачається яєчковою nартерією та артерією сім’явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у пахвинні лімфатичні вузли. Симпатична іннерва­ція nздійснюється яєчковим сплетенням, утвореним аксона­ми вісцеромотонейронів nпоперекових вузлів симпатичного стовбура. nПарасимпатична іннервація відбувається аксона­ми вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких перериваються nгілки блукаючого нерва, чутливі волокна йдуть в складі гілок блукаючого nнерва.

Сім’яні міхурці (vesiculaeseminаles).

Сім’яні nміхурці — це сукупність кулястих за формою утворів.

Сім’яний nміхурець — орган парний, довжина — 5см.

Топографія: сім’яні міхурці лежать у порожнині таза, збоку і знизу nвід сечового міхура.

Зовнішня будова. Сім’яний міхурець має вивідну про­току (ductusexcretorius), яка відкривається у сім’явипорскувальну протоку.

Розвиток. Сім’яні міхурці розвиваються зі середньої (проміжної) частини мезодерми (ніжок). Функція: продукція рідкої частини сперми.

Кровопостачаннята  іннервація. Сім’яний мі­хурець кровопостачається nартерією сім’явиносної протоки та нижньою міхуровою nартерією.

Венозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здій­снюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним ак­сонами вісцеромотонейронів nкрижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються та­зові nнутряні нерви.

Простата (prostata).

Форма простати трикутна, нагадує форму каштана. Довжина nїї — 3 см. nПростата — непарний орган.

Топографія: Простата знаходиться у порожнині таза, під сечовим nміхуром. Крізь простату проходить сечівник. Зовнішня nбудова. Розрізняють наступні частини простати:

—права nчастка (lobus ndexter);

—ліва nчастка (lobus nsinister);

—перешийок n(isthmus prostаtae);

—основа (basis prostаtae);

—верхівка n(apex prostаtae).

Протоки nпростати (ductuli nprostaticі) відкриваються в про­статичну nчастину сечівника. Внутрішня будова. В nпростаті розрізняють:

— м’язову nречовину (substantia nmusculаris);

— залозисту nречовину (substantia nglandularis).
nРозвиток. Простата розвивається з nсередньої (проміжної)
nмезодерми (ніжок).

Функція:

— м’язова частина простати виконує функцію стискача
nчоловічого сечівника (регулює роздільне виділення nсечі і
nсперми);

— залозиста частина простати виділяє біологічно активні
nречовини,   nякі   відповідають за активність, nрухливість,
nжиттєздатність сперматозоїдів.

Кровопостачання  nта  іннервація. Простата крово­постачається нижніми міхуровими артеріями. nВенозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в клубові лімфа­тичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється проста­тичним nсплетенням, утвореним аксонами вісцеромотоней­ронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасим­патична — nаксонами вісцеромотонейронів парасимпатич­них вузлів, в яких перериваються тазові нутряні nнерви.

Цибулиносечівникова залоза (glаndula bulbouretrаlis).

Цибулиносечівникова залоза має форму кулясту. Ци­булиносечівникова залоза — орган парний, діаметр її — до 1 см.

Топографія: лежить у промежині (дно порожнини таза).

Зовнішня   будова. nПротока залози відкривається у перетинкову частину сечівника.

Розвиток: зі середньої (проміжної) мезодерми (ніжок).

Функція: виробляє тягучу речовину, яка змащує сечів­ник, захищає його слизову від подразнення.

Кровопостачання та іннервація. Цибулиносечів­никова залоза кровопостачається внутрішньою статевою артерією. Венозна кров відтікає в одноіменну nвену. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли.

Симпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів nкри­жових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви. Чутливі nволокна йдуть в складі гілок статевого нерва.

Придаток яєчка (epididymis).

Придаток яєчка має форму морського коника. Прида­ток nяєчка — орган парний.

Топографія: розміщений в калитці, на задньому nкраї яєчка. Зовнішня будова. Розрізняють nнаступні частини придатка яєчка:

—головка (caput epididymidis);

—тіло (corpus epididymidis);

—хвіст (cauda epididymidis).

Розвиток. Придаток яєчка розвивається з Вольффовоїпротоки, похідної nсередньої нирки.

Функція: виведення сім’я в сім’явиносну nпротоку.

Кровопостачання та іннервація. Придаток яєчка кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім’явиносної протоки. nВенозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним nаксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів nсимпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісце­ромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перерива­ються гілки блукаючого нерва. Чутливі волокна йдуть nв складі гілок блукаючого нерва.

Сім’явиносна протока (ductus ndeferens).

Сім’явиносна протока має форму трубки. Довжина її — 40 см. Сім’явиносна nпротока — парний орган. Топографія: сим’явиносна протока знаходиться в калитці та в порожнині таза.

Зовнішня    nбудова. Розрізняють наступні частини сім’явиносної протоки:

—яєчкову (pars testiculars);

—канатикову (pars nfunicularis) — nпроходить у складі канатика;

—пахвинна n(pars inguinalis) — проходить у nскладі канатика в пахвинному каналі;

—тазова (pars pelvina).

Внутрішня nбудова. Сім’явиносна протока — порож­нистий (трубчастий) орган. Стінка його nскладається з трьох шарів: слизової, nм’язової та адвентиціальної оболонок.

Розвиток. Сім’явиносна протока nрозвивається з Воль­ффової протоки, похідної серед­ньої нирки.

Функція: виведення сім’я у сім’явипорскувальну nпротоку. Кровопостачаннята іннервація.Сім’явиносна протока кровопостачається артерією сім’явиносної nпротоки. Венозна кров відтікає в одноіменну вену. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здій­снюється нижнім nпідчеревним сплетенням, утвореним ак­сонами nвісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; nпарасимпатична — аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються та­зові нутряні нерви.

Сім’явипорскувальна протока (ductus nejaculatorius).

Сім’явипорскувальна протока має форму трубки. До­вжина її — 1,5 см.

Топографія: розміщена в порожнині таза. Зовнішня будова. Сім’явипорскувальна протока утво­рена від злиття двох nпроток: сім’явиносної та протоки сім’яного міхурця. Сім’явипорскувальна nпротока відкри­вається у сім’яному горбику (colliculus seminalis), який знаходиться в простатичній частині сечівника.

Розвиток. Сім’явипорскувальна nпротока розвивається з Вольффової протоки (мезонефричної nпротоки), похідної середньої нирки.

Функція: виведення сперми у сечівник.

Кропопостачання та і н н є р в а ц і я. Сім’явипорску­вальна протока кровопостачається артерією сім’явиносної протоки та нижньою міхуровою nартерією. Венозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні nвузли. Симпатична іннервація здій­снюється nнижнім підчеревним сплетенням, утвореним ак­сонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного nстовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються та­зові нутряні нерви.

Сім’яний канатик (funiculusspermаticus)

— це ком­плекс наступних утворів:

— сім’явиносна протока;

— судини яєчка;

— судини сім’явиносної протоки;

— нерви яєчка та сім’явиносної nпротоки;

— оболонки.

Довжина nсім’яного канатика — 20 см. nСім’яний канатик знаходиться в калитці та в nпахвинному каналі.

Зовнішні nчоловічі статеві органи (organa geni­talia

masculina externa).

Калитка (scrotum)

— це nшкірний утвір, поділений пере­городкою на nдві половини, в кожній з яких лежить яєчко з оболонками і придатком.

Статевий член (penis).

Довжина n— 15 см. nРозрізняють наступні частини стате­вого nчлена:

—корінь (radix penis);

—тіло (corpus penis);

—головка (glаns penis).

Статевий член утворений трьома тілами: два печеристих тіла (corpus cavernosum) і одне губчасте тіло (corpus spongiosum). Печеристі nтіла складаються з густого сплетен­ня nперекладин, між якими розміщені проміжки (печери), вистелені ендотелієм і nзаповнені кров’ю. Губчасте тіло розміщене nпід печеристими. Губчасте тіло формує головку статевого члена, крізь nгубчасте тіло проходить сечівник. Ззовні статевий член вкритий шкірою. Складка nшкіри на­вколо головки статевого члена nназивається передня шкіроч­ка (preputium). Передня шкірочка (“крайня nплоть”) багата сальними залозами (glаndulae preputiаles), які виробляють секрет — смегма (smegma).

Статевий член кровопостачається nглибокими і дорсальними артеріями статевого члена, а також nзовнішніми статевими артеріями. Венозна nкров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в nпахвинні та клубові лімфатичні вузли. Статевий член іннервується nстатевим нервом (нерв крижового спле­тення).

Розвиток зовнішніх статевих чоловічих органів. На 8-му тижні внутрішньоутробного розвитку навколо сечостатево­го nсинуса (похідний клоаки) утворюються статевий горбик, статеві складки, обмежені ззовні статевим валиком. Стате­вий горбик nвидовжується і з нього розвивається статевий член. Статеві nскладки зростаються, і статева щілина пере­творюється nв сечівник. Статевий валик росте і перетво­рюється в калитку, nзростаючись по середній лінії своїми двома nполовинами.

Жіночі nстатеві органи (organa ngenitalia feminina).

Внутрішні nжіночі статеві органи (organa geni­talia feminina interna).

Яєчник, або яйник (ovarium, ns. ophoron (rp.).

Яєчник nмає овальну форму. Яєчник — орган парний, довжина його — 2,5см.

Топографія: nяєчник лежить у порожнині таза, на задній поверхні nширокої зв’язки матки.

Зовнішня будова. Розрізняють дві поверхні яєчника: медіальну і латеральну, два краї: вільний (mdrgoliber) і брижовий (mdrgo mesovdricus), два кінці: трубний (extremitas tubarius) і матковий (extremitas uterinus).

Яєчник nмає брижу (mesovarium) і 2 зв’язки: власну та зв’язку-підвішувач nяєчника.

Внутрішня будова. Яєчник складається з фолікулів (folliculi ovarii), в кожному з яких знаходиться nяйцеклітина. (В новонародженої дівчинки відразу закладено біля 300 тисяч nяйцеклітин.) В період статевого дозрівання почи­нається дозрівання яйцеклітин (одна яйцеклітина кожні 26—32 дні). nДозріла яйцеклітина виходить з фолікула (фо­лікул nрозривається) і захоплюється матковою трубою. Зі стінок фолікула nформується жовте тіло (corpus luteum). Якщо в трубі відбувається nзапліднення яйцеклітини, то жовте тіло яєчника nзбільшується, перетворюється у справжнє жовте тіло (corpus luteum verum), яке продукує прогестерон n— гормон вагітності (блокує дозрівання на­ступної nяйцеклітини, сприяє формуванню дитячого місця). Якщо в трубі не відбувається nзапліднення, то незапліднена яйцеклітина потрапляє в матку і починається nменструація, а жовте тіло зменшується, перетворюється в білясте тіло (corpus albicans) і згодом розсмоктується.

Розвиток.Яєчник nрозвивається зі середньої (проміжної) частини nмезодерми (ніжок), зокрема зі статевої складки.

Функція:

— дозрівання nяйцеклітин;

— гормональна n(яєчник продукує естроген — жіночий гормон, nякий відповідає за формування вторинних жіночих ознак, дозрівання nяйцеклітин).

Кровопостачання  nта іннервація. Яєчник кро­вопостачається яєчниковою артерією та яєчниковими гілками маткової артерії. Венозна кров відтікає в одноіменнівени. nЛімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпа­тична іннервація здійснюється яєчниковим сплетенням, ут­вореним аксонами вісцеромотонейронів nпоперекових вузлів симпатичного nстовбура. Парасимпатична іннервація відбу­вається аксонами вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких nперериваються гілки блукаючого нерва. Чутливі nволокна йдуть в складі гілок блукаючою нерва.

Маткова труба (tuba uterina Fallopii)

Маткова nтруба має форму трубки. Довжина 11—12 nсм.

Топографія: nзнаходиться в порожнині таза.

Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини мат­кової труби:

—лійка (infundibulum);

—ампула (ampulla);

—перешийок n(isthmus);

—маткова nчастина (pars nuterina).
nМаткова труба має два отвори:

—черевний n(ostium abdominаle tubae uterinae); no краю
nцього отвору є трубні торочки (fimbriaetubаriae) — присто­сування для захоплення дозрілої яйцеклітини;

—матковий n(ostium uterinum tubae).

Внутрішня  будова. Маткова труба — порожнистий (трубчастий) орган. Будова стінки:

I)       внутрішня nоболонка — слизова — має наступні особли­вості:

—війковий епітелій;

—поздовжні nскладки;

—виражена nпідслизова основа;

—залози виробляють слиз;

II)      середня nоболонка — м’язова — складається з двох шарів м’язових волокон;

—внутрішнього n— циркулярного;

—зовнішнього n— поздовжнього;

III)     зовнішня nоболонка — серозна. Маткова труба вкрита очеревиною, має брижу (mesosalpinx).

Розвиток. На 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку ззовні від мезонефричної nпротоки (похідної середньої нир­ки) утворюється поздовжній епітеліальний nтяж — парамезонефрична протока (Мюллерова nпротока), з якої розви­вається nматкова труба.

Функція:

—проведення яйцеклітини в матку;

—місце запліднення.

Кровопостачаннята іннервація. Маткова труба кровопостачається трубними гілками маткової та яєчнико­вої артерій. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється nтрубним, яєчниковим, матково-піхвовим спле­теннями, утвореними аксонами вісцеромотонейронів nпо­перекових та крижових вузлів nсимпатичного стовбура. Парасимпатична nіннервація відбувається аксонами вісцеро­мотонейронів парасимпатичних вузлів.

Матка (uterus, s. metra (гр.) = hystera (гр.).

Форма nматки грушоподібна. Маса матки — 50 r (маса матки nвагітної жінки без маси плода — 2кг). Матка — непарний nорган.

Топографія:

—голотопія: матка лежить у порожнині таза;

—синтопія: спереду матки знаходиться сечовий міхур, позаду — пряма nкишка. Правильне положення матки — anteflexio (кут, nвідкритий вперед) та anteversio або retroversio (нахил вперед або нахил назад).

Зовнішня будова. Розрізняють дві поверхні матки: міхурову і кишкову , два краї: правий (mаrgo dexter) і лівий (mаrgo sinister), 3 частини: дно (fundusuteri), тіло (corpus uteri) і шийку (cervix uteri). Шийка матки nвходить у піхву і тому поді­ляється на дві порції: надпіхвову n(portio supravaginаlis) і піхвову (portio vaginalis).

Шийка nматки відкривається у піхві отвором матки (ostiumuteri).

Внутрішня nбудова. Матка — порожнистий (трубчас­тий) nорган. Будова стінки:

I)       внутрішня nоболонка — слизова (endometrium) — скла­дається з двох шарів:

—функціонального, який відділяється при менструації;

—базального, за рахунок якого відновлюється функціо­нальний шар;

II)               nсередня оболонка — м’язова (myometrium) — nосновна
nчастина стінки матки, складається з трьох шарів: поздовж­нього, кільцевого і поздовжнього;

III)            nзовнішня оболонка — серозна (perimetrium). Матка nвкрита очеревиною, має брижу (mesometrium), між листка­ми якої є жирова тканина (parametrium)

IV)            nЗв’язки матки:

—кругла nзв’язка матки (ligamentum nteresuteri) — йде в пахвинний канал;

—широка nзв’язка матки (ligamentum latum uteri) — скла­дається з наступних утворів:

—   nбрижа яєчника;

—   nбрижа маткової nтруби;

—   nбрижа матки;

—жирова тканина, яка оточує матку.

Від nяєчника до матки йде власна зв’язка яєчника (ligamen­tum ovarii proprium).

Рентгенанатомія.На рентгенограмі (метросальпінгограмі) матка має форму трикутника, верхівка якого спря­мована вниз, а nоснова — вверх. Труби мають вигляд довгих і вузьких тіней.

Розвиток. Матка розвивається з парамезонефричних n(Мюллерових) проток, які nнижніми частинами зростаються. Аномалії розвитку:

—дворога матка (неповне зростання Мюллерових nпроток);

—подвійна матка (незростання Мюллерових проток).

—Функція:

—менструальна;

—дітородна.

Кровопостачання та іннервація. Матка кровопостачається матковими артеріями. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється nматковим спле­тенням, утвореним nаксонами вісцеромотонейронів крижо­вих вузлів nсимпатичного стовбура. Парасимпатична іннер­вація відбувається аксонами вісцеромотонейронів nпарасим­патичних вузлів, в яких nперериваються тазові нутряні нерви. nЧутливі волокна йдуть в складі тазових нутряних нервів.

Піхва (vagina, s. colpos (rp.).

Піхва nмає форму трубки. Довжина піхви — 8см. Піхва — непарний орган.

Топографія: nпіхва розміщена в порожнині таза; позаду піхви nзнаходиться пряма кишка, спереду — сечівник.

Зовнішня  будова. Піхва має передню стінку (paries anterior) і задню (paries posterior). Вхідним отвором піхви є отвір матки, nвихідним — отвір піхви (ostiumvaginae), якийвідкривається у присінку піхви. Отвір піхви у nдівчат закри­тий складкою слизової оболонки — дівочою плівою, або nперетинкою (hymen).

Частина nпіхви навколо шийки матки називається склепін­ням піхви (fornixvaginae).

Внутрішня nбудова. Піхва — порожнистий (трубчас­тий) nорган. Будова стінки:

I)       внутрішня nоболонка — слизова — має наступні особли­вості:

— багатошаровий плоский епітелій;

— поперечні nпіхвові складки-зморшки (rugae vaginаles),
nякі формують два стовпи;

— виражена nпідслизова основа;

— залози nвідсутні;

II)      середня nоболонка — м’язова — складається з двох шарів:

— внутрішній n— циркулярний;

— зовнішній n— поздовжній;

III)            nзовнішня оболонка — адвентиціальна.

Розвиток. Піхва розвивається з парамезонефричних(Мюллерових) проток, які нижніми частинами зростаються.
nКровопостачання та іннервація. Піхва кровопостачається матковими артеріями, внутрішніми статевими, нижніми міхуровими, середніми nпрямокишковими. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у клубові лімфатичні вузли.  nСимпатична іннервація здійснюється піхвовим сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотоней­ронів крижових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпа­тична іннервація відбувається аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів,  в  яких  nперериваються тазові нутряні нерви, чутлива — статевим нервом.

Зовнішні жіночі статеві органи (organa genitalia femiпіпаexterna)

— nоб’єднуються під терміном “жіноча статева ділянка” (pudendum femininum, s. vulva):

—лобковий   горб  (mons npubis) — це підвищення,
nутворене жировою клітковиною, знаходиться nспереду від лобкового симфізу;

—великі   статеві   nгуби (labia npudenda majora) —
nскладки шкіри, які містять багату жиром nсполучну тканину.
nВеликі статеві губи обмежують статеву nщілину;

—малі nстатеві губи — це також поздовжні складки шкіри, дуже

подібні nна слизову оболонку, містять сальні малі присінкові залози (glаndulae vestibulаres minores). Малі статеві губи сховані nпід великими статевими губами, обмежують при­сінок піхви (vestibulum vaginae).

В присінок піхви відкриваються зовнішній отвір сечівника, nотвір піхви, протоки присінкових nзалоз;

—великі   присінкові   nзалози (glаndulae vestibu­lаres majores Bartholini) — мають овальну форму, діаметр до 1 см, виробляють тягучу nречовину, яка змащує слизову присінка піхви;

—клітор (clitoris) — аналог nпечеристих тіл статевого чле­на, має довжину 2,5—3 см, складається з головки, nтіла, ніжок;

—цибулина nприсінка (bulbus vestibuli) — аналог nгубчастого тіла.

Зовнішні жіночі статеві органи кровопостачаються nзовнішніми статевими артеріями, а також глибокими та тильними артеріями клітора.

Венозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в пахвинні та клубові лімфатичні nвузли. Іннервуються стате­вим нервом (нерв крижового nсплетення).