Довгастий мозок. Міст. Мозочок. IV шлуночок. Ромбоподібна ямка. Проекція ядер черепних нервів.

1.ДОВГАСТИЙ nМОЗОК. МІСТ. МОЗОЧОК. IV ШЛУНОЧОК. РОМБОПОДІБНА ромбовидна ЯМКА. ПРОЕКЦІЯ nЯДЕР ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ.

2. ПЕРЕШИЙОК nРОМБОПОДІБНОГО ромбовидного nМОЗКУ. СЕРЕДНІЙ МОЗОК. РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ

3. ПРОМІЖНИЙ МОЗОК. nНЕВРОГЕННА ГРУПА ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ.

Анатомія nстовбурової частини головного мозку. Довгастий мозок, його зовнішня та nвнутрішня будова. Будова моста. Сітчата формація.

Довгастий мозок; ЦИБУЛИНА

(myelencephalon; medulla oblongata; bulbus)

Він є продовженням спинного мозку (medulla spinalis) і має вигляд nмолодої цибулини, тому і називається цибулиною (bulbus).

Як і спинний мозок (medulla spinalis), довгастий мозок на дорcальній поверхні (facies ndorsalis medullae oblongatae) має:

– задню серединну борозну (sulcus medianus posterior);

– дві задньобічні борозни (sulci posterolaterales).

На вентральній поверхні nдовгастого мозку (facies ventralis medullae oblongatae) проходить:

– передня серединна щілина (fissura mediana anterior);

– дві передньо–бічні борозни (sulci anterolaterales).

Між передньою серединною щілиною (fissura mediana anterior) і передньобічними nборознами (sulci anterolaterales) містяться nпіраміди nдовгастого мозку; піраміди nцибулини (pyramides medullae oblongatae; npyramides bulbi), які на межі із спинним мозком перехрещуються, утворюючи перехрестя пірамід (decussatio pyramidum).

Між передньобічною та задньобічною борознами (sulci anterolateralis et nposterolateralis) розміщені оливи (olivae).

Дорсальна поверхня довгастого мозку (facies dorsalis medullae noblongatae) утворює нижню частину ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea).

На дорсальній поверхні (facies dorsalis) нижче ромбоподібної ямки n(fossa rhomboidea) чітко контуруються:

– тонкий пучок (fasciculus ngracilis) з тонким горбком (tuberculum gracile) попереду;

– клиноподібний пучок n(fasciculus cuneatus) з клиноподібним горбком (tuberculum ncuneatum).

Сіра речовина довгастого мозку n(substantia grisea medullae oblongatae) представлена:

– нижнім оливним комплексом; нижніми оливними ядрами (complexus nolivaris inferior; nuclei olivares inferiores);

– тонкими ядрами (nuclei graciles);

– клиноподібними ядрами (nuclei cuneati);

– центром дихання і кровообігу;

– ядрами ІХ– ХІІ пар черепних нервів.

Біла речовина довгастого мозку n(substantia alba medullae oblongatae) складається з:

– висхідних шляхів, у склад яких входять присередня nпетля (lemniscus medialis), nяка в довгастому мозкові (medulla oblongata) робить перехрест (decussatio nlemnisci medialis) та спинномозкова петля (lemniscus spinalis);

– низхідних шляхів (пірамідних шляхів);

– сітчастої формації n(formatio reticularis).

МІСТ(pons), або міст nВаролія

Він розміщений попереду nдовгастого мозку (medulla oblongata), утворений потовщенням мозкової речовини, nяка за допомогою середніх мозочкових ніжок (pedunculi cerebellares medii) nсполучає мозочок (cerebellum) з мостом (pons).

Міст (pons) має:

– вентральну поверхню n(facies ventralis), на якій проходить основна борозна (sulcus basilaris);

– дорсальну поверхню (facies dorsalis), яка утворює верхню nчастину ромбоподібної ямки.

Сіра речовина моста n(substantia grisea pontis) складається nіз:

– власних ядер мосту (nuclei proprii pontis);

– ядер V–VІІІ пар черепних нервів.

На межі між вентральною та дорсальною частинами моста (pars ventralis net dorsalis pontis) лежать ядра трапецієподібного тіла (nuclei corporis trapezoidei), основу nяких складають:

– переднє ядро трапецієподібного тіла (nucleus anterior corporis trapezoidei);

– бічне ядро трапецієподібного nтіла (nucleus lateralis ncorporis trapezoidei);

– присереднє ядро трапецієподібного nтіла (nucleus medialis ncorporis trapezoidei).

Біла речовина моста nскладається із нервових волокон, які ідуть nу складі:

– присередньої петлі (lemniscus medialis);

– сітчастої формації (formatio reticularis);

– пірамідних шляхів (tractus pyramidales).

СІТЧАСТІ ЯДРА (nuclei nreticulares),

або СІТЧАСТА ФОРМАЦІЯ (formatio nreticularis),

чи РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ (formatio nreticularis)

Це будь–яка сукупність кількох дифузних сіток з клітин та нервових nволокон у спинному мозку та в стовбурі головного мозку (truncus encephali), nутворюючи сітку.

Сітчаста формація (formatio reticularis) пов’язана з:

– усіма органами чуття (organa sensuum);

– руховими та чутливими ділянками (regiones motoriae et sensoriae):

– кори великого мозку (cortex cerebri);

– таламусa (thalamus);

– гіпоталамусa (hypothalamus);

– спинного мозку (medulla spinalis).

Сітчаста формація (formatio nreticularis) регулює:

– рівень збудливості і тонус різних відділів центральної нервової nсистеми, включаючи кору великого мозку;

– бере участь в регуляції рівня свідомості, емоцій, вегетативних nфункцій, цілеспрямованих рухів.

Сітчаста формація, за І. П. Павловим, – це друга неспецифічна аферентна нервова система.

До сітчастих ядер належать:

– сітчасті ядра (nuclei nreticulares);

– ядра шва (nuclei raphes);

– велетенськоклітинне ядро n(nucleus gigantocellularis).

Сагітальний розріз через міст та мозочок

Мозочок, nйого зовнішня та внутрішня будова. Ядра, ніжки, їх сполучення, склад. Перешийок nромбоподібного мозку. Четвертий шлуночок.

МОЗОЧОК (cerebellum)

Мозочок (cerebellum) є окремою частиною головного мозку (encephalon). nРазом із мостом (pons) формує задній мозок (metencephalon) і є найбільшим nвідділом ромбоподібного мозку (rhombencephalon), яка відділяється від кінцевого nмозку (telencephalon) поперечною щілиною великого мозку n(fissura transversa cerebri), куди заходить намет мозочка (tentorium ncerebelli).

Зверху до мозочка (cerebellum) прилягають потиличні частки великого nмозку (lobi occipitales cerebri).

На нижній поверхні мозочка (facies inferior cerebelli) є широка nзаглибина – долинка мозочка (vallecula cerebelli), до якої прилягає nдорсальна поверхня довгастого мозку (facies dorsalis medullae oblongatae).

Mозочoк (cerebellum) має півкулі мозочка (hemispheria ncerebelli), які розділені між собою поздовжньою щілиною (fissura nlongitudinalis cerebelli).

Півкулі мозочка (hemispheria cerebelli) з’єднуються за допомогою черв’яка nмозочка [I–X] (vermis ncerebelli [I–X]).

Мозочок (cerebellum) складається з:

– тіла мозочка (corpus cerebelli);

– клаптиково–вузликової частки (lobus flocculonodularis). Межею nміж ними є задньобічна щілина мозочка (fissura posterolateralis).

Зовнішня будова мозочка (morphologia externa cerebelli)

Мозочок має:

– тіло мозочка (corpus ncerebelli), яке складається з:

– двох півкуль мозочка (hemispheria cerebelli);

– черв’яка мозочка (vermis cerebelli), який розташований між nними;

– долинку мозочка (valecula cerebelli) в якій розміщений nдовгастий мозок (medulla oblongata);

– черв’як мозочка (vermis cerebelli), який має такі частини n(по колу зверху вниз):

– язичок мозочка (lingula cerebelli);

– вершину (culmen);

– схил (declive);

– листок черв’яка (folium nvermis);

– горб (tuber);

– піраміду (pyramis);

– вузлик (nodulus);

– щілини мозочка (fissurae cerebelli), що є численні і nрізні за глибиною; вони пронизують півкулі мозочка (hemispheria cerebelli) та nчерв’як мозочка (vermis cerebelli). Є такі щілини:

– горизонтальна щілина (fissura nhorizontalis), яка поділяє мозочок на:

– вентральну частину (pars nventralis);

– дорсальну частину (pars ndorsalis);

– міжпівмісяцева щілина (fissura intersemilunaris);

– задня верхня щілина (fissura posterior superior);

– задньобічна щілина (fissura posterolateralis);

– передпірамідна щілина (fissura prepyramidalis);

– друга щілина (fissura secunda);

– листки мозочка (folia cerebelli) розташовані між nщілинами мозочка.

Щілини мозочка (fissurae ncerebelli) поділяють мозочок (cerebellum) nна такі частки і часточки:

1. Передню частку мозочка n(lobus cerebelli anterior), що відділена від задньої частки мозочка (lobus ncerebelli posterior) першою щілиною n(fissura prima) і складається з:

– часточок черв’яка n(lobuli vermis), до яких відносяться:

– язичок мозочка (lingula ncerebelli);

– центральна часточка n(lobulus centralis);

– вершина (culmen);

– часточок півкуль, nдо яких відносяться:

– крило центральної часточки (ala lobuli centralis);

– передня чотирикутна часточка (lobulus quadrangularis anterior).

Передня частка мозочка майже повністю складається з передньої nчотирикутної часточки (lobulus quadrangularis anterior), що nдоповнена спереду центральною часточкою (lobulus centralis), яка представлена крилами nцентральної часточки (alae lobuli centralis).

Передня чотирикутна часточка (lobulus quadrangularis anterior) має:

– задню частину; дорсальну частину (pars posterior; pars ndorsalis);

– передню частину; вентральну частину (pars anterior; pars nventralis).

Передня частка мозочка (lobus cerebelli anterior) належить до давнього мозочка (paleocerebellum), nотримує волокна пропріоцептивної чутливості від спинномозково–мозочкових nшляхів, і тому має ще назву – спинномозкомозочок (spinocerebellum), який nпідтримує тонус м’язів, контролює сили гравітації та інерції.

2. Задню частку мозочка n(lobus cerebelli posterior), є більшою частиною нового мозочка (neocerebellum).

До задньої частки мозочка (lobus cerebelli posterior) йдуть nмостомозочкові волокна (fibrae pontocerebellares) від ядер мосту (nuclei npontis), тому ця частка ще називається мостомозочок n(pontocerebellum), який забезпечує тонку синхронізацію м’язового тонусу при nвольових рухах.

До складу задньої частки мозочка (lobulus cerebelli posterior) nналежать (зверху вниз):

– часточки півкуль, nдо яких відносяться:

– проста часточка або задня nчотирикутна часточка (lobulus simplex; lobulus quadrangularis posterior);

– верхня півмісяцева часточка n(lobulus semilunaris superior);

– нижня півмісячева часточка n(lobulus semilunaris inferior);

– присерединна часточка; nтонка часточка (lobulus paramedianus; lobulus gracilis);

– двочеревцева часточка n(lobulus biventer);

– мигдалик мозочка (tonsilla ncerebelli).

– часточки черв’яка n(lobuli vermis), до яких відносяться:

– схил (declive);

– листок черв’яка (folium nvermis);

– піраміда (pyramis);

– горб (tuber);

– язичок (uvula).

3. Клаптиково–вузликову частку n(lobus flocculonodularis), яка філогенетично належить до стародавнього мозочка n(archicerebellum).

Ця частка (lobus flocculonodularis) функціонально, пов’язана з nприсінковими ядрами VIII пари черепних нервів за допомогою присінковомозочкових волокон n(fibrae vestibulocerebellares), ще називається присінкомозочком n(vestibulocerebellum), розміщена знизу мозочка під задньобічною щілиною n(fissura posterolateralis) та забезпечує рівновагу тіла людини.

Клаптиково–вузликова частка (lobus flocculonodularis) складається з:

– клаптика (flocculus);

– вузлика (nodulus);

– ніжки клаптика (pedunculus nflocculi), яка з’єднує клаптик з вузликом.

Внутрішня будова мозочка (morphologia interna ncerebelli)

Біла речовина мозочка, яка nоточена корою та розділена на периферії численними, різної глибини борознами, тому на стріловому (сагітальному) розрізі nнагадує гілку дерева – дерево життя (arbor vitae).

Мозочок (cerebellum) ззовні вкритий шаром сірої речовини – корою nмозочка (cortex cerebelli), в якій знаходяться листки мозочка (folia ncerebelli), що відокремлені  між собою щілинами nмозочка (fissurae cerebelli).

Сіра речовина мозочка є nскупченням сірої речовини у товщі мозкового тіла (corpus medullare cerebelli) і складається з чотирьох пар таких ядер:

– зубчасте ядро; бічне ядро nмозочка (nucleus dentatus; nucleus lateralis cerebelli);

– переднє міжпозиційне ядро; коркоподібне nядро (nucleus interpositus anterior; nucleus emboliformis), яке закриває nворота зубчастого ядра (hilum nuclei dentati);

– заднє міжпозиційне ядро; кулясте nядро (nucleus interpositus posterior; nucleus globosus);

– ядро вершини (шатра); присереднє nядро мозочка (nucleus fastigii; nucleus medialis cerebelli).

Біла речовина мозочка складає основну масу мозочка і називається мозковим тілом мозочка (corpus nmedullare cerebelli).

Мозочок має три пари мозочкових ніжок (pedunculi ncerebellares), які з’єднують його з іншими відділами головного мозку n(encephalon):

– середні мозочкові ніжки (pedunculi cerebellares medii), що nз’єднують мозочок (cerebellum) з мостом (pons);

– верхні (передні) мозочкові ніжки (pedunculi ncerebellares superiores), що з’єднують мозочок (cerebellum) з покривом nсереднього мозку (tegmentum mesencephali);

– нижні (задні) мозочкові ніжки (pedunculi ncerebellares inferiores), що з’єднують мозочок (cerebellum) з довгастим мозком n(medulla oblongata).

Філогенетично мозочок nподіляють на:

– стародавній мозочок (archicerebellum), до якого nналежать:

– клаптико–вузликова частка (lobus flocculonodularis);

– язичок мозочка (uvula; lingula cerebelli);

– ядро вершини; ядро шатра; nприсереднє ядро мозочка (nucleus nfastigii; nucleus medialis cerebelli).

Cтародавній мозочок n(archicerebellum) забезпечує рівновагу nтіла людини.

– давній мозочок (paleocerebellum), до якого належать:

– передня частка мозочка (lobus ncerebelli anterior);

– вершина (culmen);

– піраміда (pyramis);

– язичок (uvula);

– переднє міжпозиційне ядро; кіркоподібне nядро (nucleus interpositus anterior; nucleus emboliformis);

– заднє міжпозиційне ядро; кулясте nядро (nucleus interpositus posterior; nucleus globosus).

Давній мозочок n(paleocerebellum) підтримує тонус м’язів, nа під час рухів враховує сили гравітації та інерції.

– новий мозочок (neocerebellum) належить решта часток nмозочка із зубчастим ядром; бічним ядром мозочка (nucleus dentatus; nucleus nlateralis cerebelli).

Новий мозочок n(neocerebellum) координує та регулює рухи nлюдини.

В цілому мозочок відіграє nважливу роль у підтримці рівноваги тіла та координації рухів, він є одним із nвищих автономних (вегетативних) nцентрів.

Тобто мозочок становить центр nрефлекторної координації м’язових скорочень, які служать для підтримування рівноваги, nособливо при статико–локомоторних актах; крім того, він координує роботу nокремих м’язів при складних рухових актах, зв’язаних з пересуванням тіла в nпросторі, а також кожного м’яза окремо.

ЧЕТВЕРТИЙ ШЛУНОЧОК (ventriculus nquartus)

Він є похідним порожнини ромбоподібного мозку n(rhobencephalon) і має:

– ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea), яка є передньою nстінкою четвертого шлуночка (за старою номенклатурою (PNA) – дном nчетвертого шлуночка);

– покрив четвертого шлуночка n(tegmen ventriculi quarti), який є задньою стінкою четвертого шлуночка n(його називали дахом четвертого шлуночка).

РОМБОПОДІБНА ЯМКА (fossa nrhomboidea)

Ромбоподібна ямка (fossa rhomboidea) лежить на дорсальній поверхні nдовгастого мозку та моста (facies dorsalis medullae oblongatae et pontis) і обмежована:

– вгорі верхніми nмозочковими ніжками (pedunculi ncerebellares superiores);

– знизу нижніми мозочковими ніжками (pedunculi cerebellares ninferiores).

Посередині ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) проходить серединна nборозна (sulcus nmedianus), яка поділяє ямку на праву та ліву симетричні половини.

Уздовж серединної борозни (sulcus medianus) з боків розміщується парне nприсереднє nпідвищення (eminentia nmedialis), у верхній частині якого виступає лицевий горбик (colliculus facialis).

У нижній частині ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) утворюється:

– трикутник блукаючого нерва; блукаючий трикутник n(trigonum nervi vagi; trigonum vagale), він розташований збоку;

– трикутник під’язикового нерва (trigonum nervi hypoglossi), розташований присередньо.

На межі між мостом (pons) і довгастим мозком (medulla oblongata) у nромбоподібній ямці (fossa rhomboidea) поверхнево проходять мозкові смуги четвертого nшлуночка (striae nmedullares ventriculi quarti), які виходять з бічних закутків ромбоподібної nямки (recessus laterales fossae rhomboideae) і заглиблюються в nсерединну борозну. Вони є аксонами нейронів заднього (дорсального) завиткового n(слухового) ядра.

Частина ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea), яка розміщується біля nбічних закутків (recessus laterales), називається присінковим полем (area vestibularis).

На  ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–ХІІ пар черепних nнервів.

Топографія ядер черепних нервів у ромбоподібній ямці. Середній nмозок. Покрівля середнього мозку. Ніжки і водопровід мозку.

Проекція nядер черепних нервів на

ромбоподібну nямку

На ромбоподібну ямку (fossa nrhomboidea) проектуються ядра V–XII пар nчерепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого мозку.

Рухові ядра черепних нервів проектуються на ромбоподібну ямку в nприсередніх її частинах.

Чутливі ядра проектуються на ромбоподібну ямку в бічних її nчастинах.

Парасимпатичні (автономні) ядра проектуються на ромбоподібну ямку nміж руховими та чутливими ядрами, ближче до рухових ядер.

На поверхню ромбоподібної ямки проектуються ядра таких черепних нервів n(зверху вниз):

Трійчастий нерв [V] (nervus trigeminus [V]),

мішаний нерв

Він має:

– рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi ntrigemini), яке є руховим і розміщене в дорсальній частині моста nприсередньо від чутливих ядер;

– головне (мостове) ядро трійчастого нерва (nucleus nprincipalis nervi trigemini), яке є чутливим nі розміщене в дорсолатеральній nчастині верхнього відділу моста;

– середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nnervi trigemini), що є чутливим і розміщене в покриві середнього мозку nпоруч з водопроводом середнього мозку;

– спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi ntrigemini), що є чутливим і залягає вздовж довгастого мозку nта заходить у верхні (I–V) сегменти спинного мозку.

Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну nділянку проекції у блакитному (голубому) місці ромбоподібної ямки (locus ncaeruleus fossae rhomboideae).

Відвідний нерв [VI] (nervus nabducens [VI]),

руховий нерв

Він має єдине рухове ядро:

– ядро відвідного нерва (nucleus nervi abducentis), що проектується на лицевий горбок n(colliculus facialis).

Лицевий нерв [VII] (nervus nfacialis [VII]),

мішаний нерв

Він має єдине рухове ядро:

– ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis), що розміщене латеральніше (глибше) лицевого горбка (colliculus facialis).

У складі лицевого нерва знаходиться проміжний нерв (nervus intermedius), або Врісбергів нерв (nervus nWrisbergii [ХІІІ пара]).

Проміжний нерв (nervus intermedius) має:

– ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і розміщене збоку від межової борозни, nвоно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це nядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;

– верхнє слиновидільне ядро n(nucleus salivatotius superior), яке є парасимпатичним n(автономним) ядром і розміщене в дорсальній частині моста nнижче та присередньо від ядра лицевого нерва.

– сльозове ядро (nucleus lacrimalis), яке є парасимпатичним (автономним) ядром nі розташоване дещо нижче nверхнього слиновидільного ядра.

Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus nvestibulocochlearis [VIII]),

чутливий нерв

Він складається з двох частин:

– завиткового нерва (nervus ncochlearis), або завиткової частини;

– присінкового нерва (nervus nvestibularis), або присінкової частини.

Завитковий нерв (nervus ncochlearis) має:

– переднє завиткове ядро (nucleus cochlearis anterior);

– заднє завиткове ядро (nucleus ncochlearis posterior).

Ці ядра є чутливими та nпроектуються на поверхню бічних закутків ромбоподібної ямки збоку від nприсінкового поля.

Присінковий нерв (nervus nvestibularis) має:

– присереднє присінкове ядро (nucleus vestibularis medialis), або nядро Швальбе;

– бічне присінкове ядро (nucleus vestibularis lateralis), абоядро nДейтерса;

– верхнє присінкове ядро (nucleus vestibularis superior), або nядро Бехтерєва;

– нижнє присінкове ядро (nucleus vestibularis inferior), або ядро nРоллера.

Ці ядра є чутливими і проектуються на поверхню присінкового поля nромбоподібної ямки присередньо від завиткових ядер.

Язико–глотковий нерв [IX] (nervus nglossopharyngeus [IX]),

мішаний нерв

Він має:

– подвійне ядро (nucleus nambiguus), яке є руховим ядром і проектується на рівні nнижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X та XI пар nчерепних нервів.

– ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), яке є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової nборозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід nдовгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів. nНейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину ядра nодинокого шляху;

– нижнє слиновидільне ядро (nucleus nsalivatorius inferior), що є парасимпатичним n(автономним) ядром і проектується на присередньому nпідвищенні в нижньому трикутнику ромбоподібної ямки.

Блукаючий нерв [X] (nervus nvagus [X]),

мішаний нерв

Він має:

– подвійне ядро (nucleus ambiguus), що є руховим ядром і проектується nв ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, nX, XI пар черепних нервів;

– ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової nборозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до пірамід nдовгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;

– заднє ядро блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi), що nє парасимпатичним ядром, яке проектується в ромбоподібній ямці в nтрикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної ямки.

Додатковий нерв [XI] (nervus naccessorius [XI]),

руховий нерв

Він має:

– спинномозкове ядро додаткового нерва (nucleus spinalis nervi naccessorii), яке є руховим за nфункцією і розміщене в передніх nрогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;

– черепне ядро додаткового нерва (nucleus cranialis nervi naccessorii), або подвійне ядро (nucleus nambiguus), яке є руховим і nпроектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.

Під’язиковий нерв [XII] (nervus nhypoglossus[XII]),

руховий

Він має: одне рухове ядро nпід’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут nромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до nсітчастої формації і продовжується до рівня II–го шийного сегмента спинного nмозку.

ПОКРИВ ЧЕТВЕРТОГО ШЛУНОЧКА (tegmeventriculi quarti),

або дах четвертого шлуночка

Він утворений:

– верхнім мозковим парусом (velum medullare superius);

– нижнім мозковим парусом (velum medullare inferius);

– судинним прошарком (tela choroidea), або судинною основою ІV nшлуночка, яка доповнює нижній мозковий парус (velum medullare inferius). У nтовщі судинної основи міститься судинне сплетення (plexus nchoroideus), яке продукує спинномозкову рідину.

Покрив четвертого шлуночка (tegmeventriculi quarti) містить три nотвори:

– серединний отвір; отвір Маженді (apertura mediana; apertura nMagendi), він непарний і розміщений у нижньому куті нижнього мозкового парусa n(angulus inferior veli medullaris inferioris);

– бічний отвір; отвір Люшка (apertura lateralis ventriculi nquarti; foramen Luschkae), він є парним і розміщений у бічних закутках нижнього nмозкового паруса (recessus lateralis veli medullaris inferioris).

Четвертий шлуночок n(ventriculus quartus) сполучається через:

– водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri) з третім nшлуночком (ventriculus tertius);

– серединний отвір (apertura mediana) з підпавутинним простором nголовного та спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae nspinalis);

– бічні отвори (aperturae laterales) з підпавутинним простором головного та спинного мозку (spatium nsubarachnoideum encephali et medullae spinalis);

– отвір, який розміщений під засувкою (obex) з центральним каналом спинного nмозку (canalis centralis medullae spinalis). Засувка є невеликою nпластинкою білої речовини, що перекидається у поперечному напрямку над верхнім nкінцем задньої серединної борозни між лівим та правим тонкими пучками nдовгастого мозку (fasciculi graciles medullae oblongatae).

СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon)

До нього належить:

– покрівля середнього мозку (tectum mesencephali);

– ніжки мозку (crura cerebri; pedunculi cerebri);

– водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri).

Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної поверхні стовбура nмозку:

– передньою межею є зоровий nперехрест (chiasma opticum);

– задньою межею є передній край nмоста (margo anterior pontis).

Покрівля середнього мозку (tectum nmesencephali)

Поверхнева (дорсальна) частина покрівлі середнього мозку (tectum nmesencephali) є нерівною, розміщена над водопроводом середнього мозку n(aqueductus mesencephali) і представлена:

– пластинкою покрівлі; nчотиригорбковою пластинкою (lamina tecti; lamina quadrigemina), яка має nчотири підвищення, які відділені одне від одного двома борозками, розділяючи nпокрівлю на:

– два верхні горбки (colliculi superiores);

– два нижні горбки (colliculi inferiores).

Ядра правого і лівого верхніх горбків з’єднуються між собою спайкою верхніх горбків (comissura ncolliculorum superiorum), а ядра правого і лівого нижніх горбків – спайкою нижніх горбків (comissura ncolliculorum inferiorum).

У людини верхні горбки (colliculі nsuperiores), ручки верхніх горбків та nбічні колінчасті тіла входять до nскладу підкіркових центрів зору, nа нижні горбки, ручки нижніх горбків та присередні nколінчасті тіла входять до складу nпідкіркових центрів слуху.

Від цих горбків в бічному напрямку відходять потовщення у вигляді валика n– ручки горбика (brachium colliculi), які є:

– ручкою верхнього горбка (brachium colliculi superioris);

– ручкою нижнього горбка (brachium colliculi inferioris).

Верхні і нижні горбки відокремлені між собою поперечною борозною, а nправі та ліві горбки – поздовжньою борозною.

Ручки від верхніх горбків закінчуються в бічному nколінчастому тілі (corpus geniculatum laterale).

Ручки від нижніх горбків закінчуються в присередньому nколінчастому тілі (corpus geniculatum mediale).

Колінчасті тіла (corpora ngeniculata) є складовою проміжного мозку n(diencephalon).

Позаду від ручки нижнього горбка (brachium colliculi inferioris), nпопереду від верхньої мозочкової ніжки (pedunculus cerebellaris superior) і nприсередньо від ніжки мозку розміщений трикутник петлі (trigonum lemnisci), в nтовщі якого проходять слухові нервові волокна бічної петлі (lemniscus nlateralis).

Між правим і лівим верхніми горбками у верхній (передній) nчастині поздовжньої борозни є ложе для шишкоподібної nзалози; епіфіза (glandula pinealis), а в нижній (задній) частині цієї nборозни починається вуздечка верхнього nмозкового паруса (frenulum veli medullaris superioris).

До підкіркових центрів зору належать:

– верхні горбки (colliculi nsuperiores);

– ручки верхніх горбків n(brachia colliculorum superiorum);

– бічні колінчасті тіла n(corpora geniculata lateralia);

– подушка таламуса (pulvinar thalami).

До підкіркових центрів слуху належать:

– нижні горбки (colliculi ninferiores);

– ручки нижніх горбків (brachia ncolliculorum inferiorum);

– присередні колінчасті тіла n(corpora geniculata medialia).

Ніжки мозку (crura ncerebri)

Федеративний комітет з анатомічної термінології визнав термін ”crus ncerebri” – ніжка мозку кращим терміном, nніж ”pedunculus cerebri”, так як nвін є більш зрозумілим.

Це товсті мозкові тяжі, які відходять від мосту і прямують вперед до nпівкуль великого мозку.

Між ніжками мозку розміщена глибока міжніжкова ямка (fossa ninterpeduncularis), на дні якої розташована задня пронизана речовина n(substantia perforata posterior).

Із борозни окорухового нерва (sulcus nervi oculomotorii), яка є на nприсередній поверхні кожної ніжки, виходить окоруховий нерв.

На горизонтальному поперечному розрізі кожна ніжка розділена чорною nречовиною (substantia nigra) nна:

– покрив середнього мозку (tegmentum nmesencephali) – задня частина;

– основу ніжки (basis pedunculi) – передня частина.

Чорна речовина (substantia nigra), забарвлення nякої спричинене пігментом меланіном, що міститься в її нервових клітинах. Вона nподіляється на такі частини:

– щільна та бічна частини (pars compacta et nlateralis);

– зачервоноядерна частина (pars retrorubralis);

– сітчаста частина (pars reticularis).

Покрив середнього мозку (tegmentum nmesencephali) розташований між чорною речовиною (substantia nigra), яка nвідділяє його від основ ніжок мозку (bases pedunculorum cerebri) та умовною nплощиною, що проходить через водопровід середнього мозку (aqueductus nmesencephali) і відділяє його від покрівлі середнього мозку (tectum nmesencephali). У ньому знаходяться скупчення сірої та білої речовин.

У покриві середнього мозку (tegmentum mesencephali) розташовані такі nосновні ядра середнього мозку:

– червоні ядра (nuclei nrubri), які розміщені дорсально від присередньої частини чорної речовини і nпростягаються від гіпоталамуса (hypothalamus) до рівня нижніх горбків пластинки nпокрівлі (colliculi inferiores laminae tecti);

– рухове ядро окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке міститься на рівні верхніх nгорбків (colliculi superiores);

– додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorus nervi oculomotorii), або ядро Якубовича, що є парасимпатичним nядром ІІІ пари черепних нервів, яке розміщене вентрально від ядра nокорухового нерва;

– рухове ядро блокового нерва n(nucleus nervi trochlearis), яке міститься на рівні нижніх горбків n(colliculi inferiores).

Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) містить також сітчасту nречовину; сітчасту формацію (formatio reticularis), в якій знаходяться nтакі сітчасті ядра (nuclei nreticulares):

– клиноподібне ядро (nucleus ncuneiformis);

– підклиноподібне ядро (nucleus nsubcuneiformis);

– ніжко–мостове покривне ядро n(nucleus tegmentalis peduncolopontinus);

– приніжкове ядро (nucleus nparapeduncularis).

Отже, сітчаста формація ніжок мозку (formatio reticularis crurum cerebri) складається з груп nнейронів, дифузно розміщених між чорною речовиною (substantia nigra) та nводопроводом середнього мозку (aqueductus mesencephali), які складають сітчасті nядра (nuclei reticulares).

У білій речовині покриву середнього мозку (tegmentum nmesencephali) проходять:

– присередня петля (lemniscus medialis);

– бічна петля (lemniscus lateralis);

– трійчаста петля (lemniscus trigeminalis);

– присередній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis nmedialis);

– задній (дорсальний) поздовжній nпучок (fasciculus longitudinalis posterior; fasciculus longitudinalis ndorsalis);

– центральний покривний шлях (tractus tegmentalis centralis), nякий є одним з головних низхідних екстрапірамідних шляхів стовбура головного nмозку (truncus encephali).

Основа ніжки (basis pedunculi) утворена провідними шляхами, які nйдуть від кори великого мозку в міст, довгастий мозок і спинний мозок (низхідні провідні шляхи).

До них належать:

– кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis), nабо пірамідний nшлях (tractus pyramidalis), до якого входять:

– кірково–спинномозкові волокна (fibrae corticospinales);

– кірково–ядерні волокна (fibrae corticonucleares);

– кірково–мостовий шлях (tractus corticipontinus), до nякого входять:

– лобово–мостові волокна (fibrae frontopontinae);

– потилично–мостові волокна (fibrae occipitopontinae);

– тім’яно–мостові волокна (fibrae parietopontinae);

– скронево–мостові волокна (fibrae ntemporopontinae);

– кірково–сітчасті волокна (fibrae corticoreticulares).

Чорна речовина n(substantia nigra), сітчаста речовина (formatio nreticularis) і червоне ядро (nucleus nruber) функціонально належать до екстрапірамідної системи, яка nпідтримує тонус скелетних м’язів та керує несвідомими автоматичними рухами.

Отже, середній мозок містить:

– підкіркові центри слуху і зору, важливі екстрапірамідні nядра, ядра окорухових nнервів (III та IV пари черепних нервів);

– всі висхідні та низхідні проекційні шляхи, nякі зв’язують кору головного мозку з нижче розташованими відділами центральної nнервової системи;

– пучки білої речовини, які зв’язують середній мозок з nіншими відділами центральної нервової системи.

Водопровід середнього мозку; водопровід мозку; водопровід nСільвія

(aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri; aqueductus Sylvii)

Це вузький канал, який вистелений епендимою, з’єднує ІІІ шлуночок з ІV nшлуночком і оточений центральною сірою речовиною (substantia ngrisea centralis).

Він містить спинномозкову рідину і має отвір водопроводу середнього nмозку; отвір водопроводу мозку (apertura aqueductus mesencephali; napertura aqueductus cerebri), через який сполучається з IV шлуночком.

Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) є порожниною nсереднього мозку і через нього проходить межа між ніжками мозку n(pedunculi cerebri) та покривом середнього мозку (tegmentum mesencephali).

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК. НЕВРОГЕННА ГРУПА ЗАЛОЗ nВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ.

Тема 1. Проміжний мозок. Будова таламуса, епі- та метаталамуса. Гіпоталамус. nВегетативні ядра гіпоталамуса. Шишкоподібне тіло і мозковий придаток. Третій nшлуночок.

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК (diencephalon)

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою, проміжний мозок nподіляється на:

– епіталамус (epithalamus);

– таламус, горб (thalamus);

– субталамус (subthalamus);

– метаталамус (metathalamus);

– гіпоталамус (hypothalamus).

Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений термін у вітчизняних nпідручниках) проміжний мозок поділяється nна:

1. Таламічний nмозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично nмолодшим і є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна nчастина проміжного мозку.

Таламічний мозок поділяється на:

– таламус (thalamus);

– епіталамус (epithalamus);

– метаталамус (metathalamus).

2. Гіпоталамус n(hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

Таламус; горб (thalamus)

Це парний утвір, який складається переважно із сірої речовини.

Спереду на таламусі (thalamus) розміщується передній горбок таламуса (tuberculum anterius thalami).

Ззаду таламус (thalamus) закінчується розширенням, яке називається подушкою nталамуса (pulvinar thalami).

Присередні поверхні правого та лівого таламусів з’єднуються між собою міжталамічним nзлипанням (adhesio ninterthalamica).

Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami) формує nспецифічні ядра таламуса (nuclei thalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою n(lamina medullaris lateralis) та присередньою nмозковою пластинкою (lamina medullaris medialis) на такі основні групи ядер:

– передню групу (nuclei nanteriores);

– присередню групу (nuclei mediales);

– передньобічну групу (nuclei ventrolaterales);

– задню групу (nuclei posteriores);

– групи ядер ретикулярної формації (nuclei reticulares thalami).

У ділянці подушки таламуса розміщені подушкові ядра (nuclei pulvinares).

За сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються на:

– передні ядра таламуса (nuclei anteriores thalami);

– дорсальні ядра таламуса (nuclei dorsales thalami);

– внутрішньопластинкові ядра таламуса (nuclei intralaminares nthalami);

– присередні ядра таламуса (nuclei mediales thalami);

– серединні ядра таламуса (nuclei mediani thalami);

– задні ядра таламуса (nuclei posteriores thalami);

– сітчасте ядро таламуса (nucleus reticularis thalami);

– вентральні ядра таламуса (nuclei ventrales thalami).

Функція таламуса: в ньому розташовані всі (крім нюхового, смакового і nслухового) чутливі підкіркові центри, nтобто вся інформація (окрім нюхової, смакової та слухової), що йде в кору головного мозку, обов’язково nпроходить через таламус.

Метаталамус (metathalamus)

Він розміщений під подушкою таламуса (pulvinar thalami) і складається nз:

– бічного колінчастого тіла n(corpus geniculatum laterale) або підкіркового центру зору), що з’єднується nпозаду з верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою nручок цих горбків;

– присереднього колінчастого nтіла (corpus geniculatum mediale) або підкіркового центру слуху), що nз’єднується з нижніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою nручок цих горбків.

У колінчастих тілах містяться такі ядра:

– дорсальне ядро бічного nколінчастого тіла (nucleus dorsalis corporis geniculati lateralis);

– вентральне ядро бічного nколінчастого тіла; передколінчасте nядро (nucleus ventralis corporis geniculati lateralis; nucleus npregeniculatus);

– ядра присереднього nколінчастого тіла (nuclei corporis geniculati medialis).

Епіталамус (epithalamus)

Він розміщений позаду таламуса (thalamus). До нього належать:

– шишкоподібна залоза (glandula pinealis), яка лежить між nверхніми горбками пластинки середнього мозку і належить до залоз внутрішньої nсекреції;

– повідці (habenulae), що є парним продовженням дозаду мозкової nстрічки таламуса і з’єднують правий та лівий таламус з шишкоподібною залозою;

– повідцевий трикутник (trigonum habenulare), що розташований в nзадній частині повідців у місці зрощення повідців з правою та лівою мозковими nстрічками таламуса. Цей трикутник відмежований від подушки таламуса повідцевою nборозною (sulcus habenularis);

– спайка повідців (commissura nhabenularum), що утворена передніми відділами повідців перед входженням в nшишкоподібну залозу. За допомогою повідців епіфіз з’єднується з присередньою nповерхнею правого та лівого таламусів;

– задня спайка; епіталамічна nспайка (commissura posterior; ncommissura epithalamica), що розміщена під спайкою повідців і з’єднує між собою nнайближчі ділянки півкуль великого мозку (комісуральні волокна);

– підспайковий орган (organum nsubcommissurale), який розміщений під задньою спайкою і об’єднує групу nепендимних клітин, що містяться у стінці третього шлуночка.

Гіпоталамус (hypothalamus)

Він об’єднує структури, що розташовані під гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) і згідно зі старою nБазельською анатомічною номенклатурою складається nіз:

– зорової частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) – nпередньої частини, яка формується за рахунок кінцевого мозку (telencephalon);

– нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria nhypothalami) – задньої частини, яка формується за рахунок проміжного мозку n(diencephalon).

До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини гіпоталамуса n(pars optica hypothalami) належать:

– сірий горб (tuber cinereum);

– нейрогіпофіз (neurohypophysis), який має:

– лійку n(infundibulum);

– нервову частину n(pars nervosa);

– зорове перехрестя (chiasma opticum);

– зоровий шлях (tractus opticus).

Сірий горб (tuber cinereum) розташований:

– між сосочковими тілами (corpora mamillaria) позаду і зоровим перехрестям (chiasma opticum) попереду;

– з боків він обмежований nзоровими шляхами (tractus optici).

Сірий горб (tuber cinereum) утворений тонкою сірою пластинкою, яка nпродовжується:

– назад у задню nпронизану речовину (substantia perforata posterior);

– наперед в кінцеву nпластину сірого горба (lamina terminalis tuberis cinerei), яка замикає nкінець поздовжньої щілини великого мозку (fissura longitudinalis cerebri);

– збоку переходить в плащ nпівкуль великого мозку (pallium hemispheriorum cerebri).

Звужуючись донизу, сірий горб (tuber cinereum) переходить в лійку n(infundibulum).

Нейрогіпофіз; задня частка (neurohypophisis; lobus nposterior) є задньою часткою гіпофіза і складається nз:

– лійки (infundibulum);

– нервової частки; нервової частини (lobus nervosus; pars nnevrosa).

Лійка (infundibulum) є продовженням сірого горба (tuber cinereum). Її nнижній кінець не має просвіту і з’єднується з гіпофізом (hypophysis).

По лійці (infundibulum) у складі гіпоталамо–гіпофізарного шляху nгормони вазопресин і окситоцин (надзорового) потрапляють у nнервову частку нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), звідки ці гормони nпотрапляють у кров.

Нервова частка нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis) nпредставлена аксонами нейронів, тіла яких розміщені у супраоптичних та nпаравентрикулярних ядрах гіпоталамуса (nuclei supraoptici et nuclei nparaventriculares hypothalami).

Зорове перехрестя (chiasma opticum) розміщене позаду кінцевої nпластинки півкуль великого мозку (lamina terminalis hemispheriorum cerebri) і nпереходить у зорові шляхи (tractus optici).

Зоровий шлях (tractus opticus) є парним, огинає збоку ніжки nмозку (pedunculi cerebri) і закінчується:

– бічним корінцем (radix lateralis) в бічному колінчастому тілі n(corpus geniculatum laterale);

– присереднім корінцем (radix medialis) у верхніх горбках nпластинки покрівлі середнього мозку (colliculi superiores laminae tecti nmesencephali).

До задньої частини гіпоталамуса; нюхової частини гіпоталамуса n(pars olfactoria hypothalami) належать:

– сосочкове тіло (corpus mamillare);

– субталамус (subthalamus), у якому міститься парне субталамічне nядро (nucleus subthalamicus), Люїсове тіло.

Сосочкове тіло (corpus nmamillare) є парним утвором, який розташований симетрично з боків середньої nлінії, попереду від задньої пронизаної речовини (substantia perforata nposterior) і містить два ядра.

За функцією сосочкове тіло (corpus mamillare) належить до підкіркових нюхових центрів, де переключаються нюхові волокна, які nнаправляються до ядер:

– передньої зони таламуса (zona anterior thalami);

– надталамічної ділянки (regio epithalami);

– покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali).

Субталамус (subthalamus), nабо його ще називають підталамічною nділянкою (regio subthalamica), у вузькому розумінні слова, є nневеликою ділянкою мозкової речовини, яка безпосередньо прилягає знизу до nзорового горба (thalamus), відокремлена від нього гіпоталамічною борозною n(sulcus hypothalamicus) та є безпосереднім продовженням спереду заднього nвідділу (дорсального відділу) ніжок мозку – покриву середнього мозку (tegmentum nmesencephali).

Субталамус (subthalamus) оточує чорна речовина та червоне ядро nсереднього мозку (substantia nigra et nucleus ruber mesencephalі), де вони і nзакінчуються. Обидва належать до екстрапірамідної системи.

Через субталамус (subtalamus) проходять різні шляхи до таламуса n(thalamus), зокрема, усі шляхи, що входять до складу присередньої петлі (lemniscus medialis).

Збоку від чорної речовини розміщене nпарне субталамічне ядро (nucleus subthalamicus) – Люїсове тіло, яке nтакож входить до складу екстрапірамідної системи.

У гіпоталамусі (hypothalamus) розрізняють nтакі ділянки скупчення груп нервових клітин:

– дзьобове гіпоталамічне поле (area hypothalamica rostralis);

– дорсальне поле гіпоталамуса (area hypothalamica dorsalis);

– проміжне поле гіпоталамуса (area hypothalamica intermedia);

– бічне поле гіпоталамуса (area hypothalamica lateralis);

– заднє поле гіпоталамуса (area hypothalamica posterior).

Нервові клітини ядер гіпоталамуса володіють здатністю виробляти секрет n(нейросекрет), який по відростках цих же нервових клітин транспортується в nділянку гіпофіза.

Такі ядра називають нейросекреторними ядрами гіпоталамуса.

Ядра гіпоталамуса (nuclei hypothalami) сполучаються з гіпофізом n(hypophysis) через його ворітні судини (клітини nядер секретують нейрогормони в ці судини) та через нервові волокна (гіпоталамо–гіпофізарний nшлях).

Ці зв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз у гіпоталомо–гіпофізарну систему.

Надзорове ядро, або супраоптичне ядро (nucleus supraopticus), та пришлуночкове nядро гіпоталамуса, або паравентрикулярне ядро (nucleus paraventricularis nhypothalami), містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин.

Аксони цих нейронів утворюють гіпоталамо–гіпофізарний шлях n(tractus hypothalamohypophysialis), по якому гормони потрапляють до гіпофіза.

Порожниною проміжного мозку (cavitas diencephali) є третій nшлуночок (ventriculus tertius), який має 6 стінок:

– дві бічні стінки n(parietes laterales), що утворені присередніми поверхнями таламусів (facies nmediales thalami), а також нижче гіпоталамічної борозни (sulcus hypothalamicus) nприсередніми відділами субталамуса (subthalamus);

– нижня стінка n(paries inferior), або дно ІІІ шлуночка, що представлене гіпоталамусом n(hypothalamus), в якому розрізняють:

– лійковий закуток (recessus infundibuli; recessus ninfundibularis);

– надзоровий закуток (recessus supraopticus);

– передня стінка (paries nanterior), що утворена:

– кінцевою пластинкою (lamina terminalis);

– стовпами склепіння (columnae fornicis);

– передньою спайкою (commissura anterior).

З кожної сторони стовп склепіння і прилягаючий до нього ззаду передній nвідділ таламуса обмежовує міжшлуночковий nотвір (foramen interventriculare).

– задня стінка (paries nposterior), що утворена:

– спайкою повідців (commissura habenularum);

– задньою спайкою; надталамічною nспайкою (commussura posterior; commissura epithalamica), під якою nзнаходиться отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку n(apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri);

– надталамічною спайкою; задньою nспайкою (commissura posterior; comissura epithalamica), над якою розміщений nнадшишкоподібний nзакуток (recessus suprapinealis);

– верхня стінка (paries nsuperior), або його дах, що утворена епітеліальною пластинкою III шлуночка n(lamina epithelialis ventriculi tertii) – залишка тонкої стінки ембріональної nнервової трубки, судинним прошарком (tela choroidea), ворсинки якого утворюють nсудинне сплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii).

Між переднім горбком таламуса (tuberculum anterius thalami) і стовпом nсклепіння (columna fornicis) є міжшлуночковий отвір (forameinterventriculare) – отвір Монрое, який сполучає ІІІ шлуночок з бічними nшлуночками головного мозку (ventriculi laterales encephali).

Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) через отвір nводопроводу середнього мозку (apertura aqueductus mesencephali) сполучає ІІІ шлуночок (ventriculus ntertius) з порожниною ІV шлуночка (cavitas ventriculi quarti).

Судинне сплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii) з’єднується із судинним сплетенням nбічних шлуночків (plexus choroideus ventriculorum lateralium).

Третій шлуночок має такі закутки:

– надшишкоподібний закуток (recessus suprapinealis), що nрозташований у задньоверхніх відділах III шлуночка над задньою спайкою; nнадталамічною спайкою (commissura posterior; commissura epithalamica).

– шишкоподібний закуток (recessus pinealis), що заходить у nшишкоподібне тіло;

– лійковий закуток (recessus infundibuli), який веде у лійку;

– надзоровий закуток (recessus supraopticus), який знаходиться nнад зоровим перехрестям.

ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА; nШИШКОПОДІБНЕ ТІЛО; епіфіз

(glandula pinealis; corpus pineale; epiphysis cerebri)

Це залоза ендокринної системи, яка належить до неврогенної групи та залягає між верхніми горбками покрівлі nсереднього мозку (colliculi superiores tecti mesencephali).

Від переднього кінця шишкоподібної залози (extremitas anterior nglandulae pinealis) до присередньої поверхні правого та лівого таламусів n(facies medialis thalamorum dextri et sinistri) натягнуті повідці (habenulae).

В основі шишкоподібної залози (glandula pinealis) міститься невеликий шишкоподібний nзакуток (recessus pinealis).

Ззовні шишкоподібна залоза (glandula pinealis) вкрита волокнистою капсулою n(capsula fibrosa), від якої всередину органа ідуть сполучнотканинні перекладки, nщо розділяють паренхіму залози на часточки (lobuli).

Клітинами залози (glandula pinealis) є спеціальні залозисті клітини:

– пінеалоцити (pinealocyti);

– гліоцити; гліальні nклітини (gliocyti).

 

 

 

 

 

 

Пінеалоцити виділяють гормон, який гальмує виділення гормонів гіпофіза до моменту статевого дозрівання та nбере участь у формуванні біоритмів людини. nНа біоритми людини шишкоподібна залоза впливає через гормон мелатонін.

Продукція гормону мелатоніну має здатність викликати фізіологічний сон, який змінюється протягом доби та з nвіком.

Із настанням темряви мелатонін починає посилено продукуватись, а nвранці – навпаки, його кількість поступово зменшується (добові ритми – день–ніч). Після 40–45 років кількість мелатоніну nпоступово зменшується до кінця життя людини.

Мелатонін також регулює функції шлунково–кишкового тракту і nсерцево–судинної системи, активує імунні клітини, має протистресову і nпротисудомну дію.

ГІПОФІЗ; МОЗКОВИЙ ПРИДАТОК

(hypophysis; glandula pituitaria)

Це залоза внутрішньої секреції (hypophysis), яка належить до nневрогенної групи залоз, розміщених в гіпофізній ямці турецького сідла (fossa nhypophysialis sellae turcicae).

Гіпофіз (hypophysis) відмежований від порожнини черепа (cavitas cranii) діафрагмою nсідла (diaphragma sellae) і nчерез отвір в цій діафрагмі за допомогою лійки n(infundibulum) сполучається з гіпоталамусом nпроміжного мозку (hypothalamus diencephali).

У гіпофізі (hypophysis) розрізняють:

– аденогіпофіз; передню частку (adenohypophysis; lobus anterior);

– нейрогіпофіз; задню частку (neurohypophysis; lobus posterior).

У аденогіпофізі; передній частці (adenohypophysis; nlobus anterior) є:

– дальша частина (pars ndistalis);

– проміжна частина (pars nintermedia);

– горбова частина (pars ntuberalis).

Нейрогіпофіз; задня частка (neurohypophysis; lobus posterior) складається з:

– нервової частки; нервової частини (lobus nervosus; pars nnervosa);

– лійки (infundibulum).

Аденогіпофіз (adenohypophysis) nвиробляє:

– соматотропний гормон, що викликає:

– ріст організму;

– адренокортикотропний гормон, що стимулює:

– секрецію стероїдних гормонів наднирковою залозою;

– тиреотропний гормон, що стимулює:

– діяльність щитоподібної залози;

– гонадотропний гормон, що впливає:

– на статеве дозрівання;

– у чоловіків на сперматогенез;

– у жінок на:

– розвиток фолікулів в яєчнику;

– овуляцію;

– ріст молочних залоз;

– продукцію молока;

– ліпотропний гормон, який впливає:

– на обмін жирів в організмі.

Проміжна частина аденогіпофіза утворює:

– меланоцитостимулюючий гормон, nякий регулює:

– колір шкіри, контролюючи утворення в організмі людини пігменту маланіну.

Нейрогіпофіз є гормонокумулюючою ділянкою, яка nнакопичує:

– вазопресин;

– окситоцин. Вони виробляються ядрами гіпоталамуса.

Від цих ядер по лійці у складі гіпоталамо–гіпофізарного nшляху (tractus hypothalamohypophisialis) гормони вазопресин та окситоцин nсупраоптичного ядра (nucleus supraopticus) і паравентрикулярного ядра nгіпоталамуса (nucleus paraventricularis) через аксони нервових клітин стікають nу нервову частину нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), де вони nнакопичуються. Далі з нервової частини ці гормони потрапляють у кров.

Вазопресин:

– звужує судини;

– затримує воду в організмі людини, реабсорбуючи її в трубочках нефронів.

Окситоцин:

– стимулює м’язи матки та гладку м’язову тканину (textus muscularis nglaber);

– стримує розвиток жовтого тіла;

– посилює продукцію молока молочною залозою.

Матеріали підготовив доцент Ющак М.В.