Материалы подготовки к лекции №3-4
Тема 3. Меры безопасности при эксплуатации электроприборов, аппаратов, работающих под давлением, баллонов с газом; охрана труда в физиотерапевтических, рентгенкабинетах, операционных
План лекции:
• Опасность поражения электрическим током. Причины поражения электрическим током.
• Воздействие электрического тока на организм человека.
• Меры безопасности при эксплуатации электроаппаратуры.
• Первая помощь при поражении электрическим током.
• Требования техники безопасности при работе с электроприборами, электромагнитами и лазерными установками.
• Устройство и принцип действия автоклавов, стерилизаторов паровых. Правила эксплуатации и техника безопасности при обслуживании их. Основные причины взрывов автоклавов.
• Допуск персонала к работе на автоклаве. Требования к помещениям, в которых установлены автоклавы.
• Классификация баллонов с газом. Маркировка газовых баллонов.
• Особые требования при работе с кислородными баллонами.
• Допуск персонала к работе. Правила эксплуатации и техника безопасности при работе с баллонами, заполненными лечебным газом.
• Правила техники безопасности и производственная санитария для персонала при работе в физиотерапевтическом кабинете. Требования к помещению. Допуск персонала к работе.
• Правила техники безопасности при проведении электропроцедуры, теплопроцедур, ингаляций, водо-грязелечение и т.п.
• Правила техники безопасности и производственная санитария при работе в рентгенкабинетах.
• Правила техники безопасности и производственная санитария в операционной. Спецодежда, спецобувь. Допуск к работе.
• Правила техники безопасности при работе с пожаро-и взрывоопасными веществами.
Опасность поражения электрическим током
Электрический ток. Протекание электрического тока через живую ткань организма человека вызывает различные эффекты. Так, проходя через организм человека, электрический ток влечет термическое, электролитическое, механическое и биологическое действие.
Термическое действие тока является следствием превращения электрической энергии в тепловую при прохождении через участки тела человека. Она проявляется в виде ожогов отдельных участков тела, нагреве до высокой температуры органов, лежащих на пути протекания электрического тока. При длительном нагревании в органах могут наблюдаться функциональные расстройства
Электролитическое действие тока выражается в разложении внутриклеточной жидкости и крови на положительные и отрицательные ионы, что вызывает изменение их физико-химического состава.
Механическое действие тока выражается в возникновении электродинамического эффекта, который может вызвать расслоение, разрыв тканей организма.
Биологическое действие проявляется в раздражении и возбуждении живых тканей организма электрическим током, величина которого значительно превышает уровень биотоков, что может проявляться в нарушении внутренних биоэлектрических процессов.
Перечисленные действия электрического тока на организм человека нередко приводят к различным электрическим травмам, которые разделяются на две основные групы: 1 – местные электрические травмы; 2 – электрические удары.
Местные электрические травмы вызывают поражение отдельных участков живых тканей организма человека.
Электрические удары приводят к поражению жизненно важных органов. При электрических ударах ток влияет на группы мышц тела человека, что может привести к судорогам, до остановки дыхания или сердца .
К основным местным электрическим травмам относят: электрический ожог, металлизацию кожи, электрические знаки, механические повреждения и электроофтальмию.
Электрические ожоги возникают вследствие термического эффекта при прохождении тока через тело человека, а также при внешнем воздействии на него электрической дуги. Внешний вид ожогов может быть разный – от покраснения кожи и образование пузырей с жидкостью до обугливания биологических тканей.
Металлизация кожи связана с диффузией в нее мелких частиц металла в случае участки тела человека к токоведущим частям или при частичном расплавлении такой части под действием электрической дуги.
Механические повреждения обусловлены судорожным сокращением мышц тела, что может вызвать их разрыв или повреждение кожных покровов, нервных волокон, сухожилий, вывих суставов и даже перелом костей.
Електроофтальмия – Воспаление наружных слизистых оболочек глаза – роговицы и коньюктивы под действием мощного УФ-излучения электрической дуги.
Факторы, влияющие на степень поражения человека электрическим током, являются разнообразными. Это прежде сила тока и время прохождения его через организм человека, род тока (переменный или постоянный), путь тока в теле человека, а при действии переменного тока – его частота.
Основным фактором, определяющим степень поражения человека, является величина электрического тока, протекающего через тело человека.Этот параметр определяется в основном сопротивлением рогового слоя кожи, который при сухом ее состоянии и отсутствии повреждений может составлять сотни тысяч Ом. При влажном или поврежденном кожном покрове сопротивление тела человека падает до сотен Ом. При больших напряжениях, а также при значительном времени протекания тока сопротивление тела человека снижается еще больше, что ведет к росту тока и, как следствие – к более тяжелой степени поражения электрическим током.
Соответственно характеру воздействия тока на человека, в зависимости от его величины он подразделяется на 4 группы: 1 –ощутимый, 2-неощутимый, 3 – неотпускающий, 4– смертелен.
Если анализировать действие переменного электрического тока частотой 50 Гц на организм человека, то можно указать следующие пороговые значения этих его категорий.
Ощутимый ток. Таковыми считаются его величины, при которых человек чувствует его действие, но может самостоятельно освободиться от провода или той части электрической установки которые оказались под напряжением. Размер порога ощутимого тока лежит в пределах 0,6 … 1,5 мА.
Ток, при котором пострадавший не может самостоятельно оторваться от токоведущих частей, называется неотпускающим. Пороговая величина такого тока находится в диапазоне 8 … 10 мА.
Смертельным током для человека оказываются его величины большей, чем 100 мА
Переменный ток по сравнению с постоянным опаснее.Соответствующие исследования показывают, что наиболее опасным является переменный ток частотой 20 … 100 Гц. Именно этому диапазону соответствует и ток промышленной частоты (50 Гц).
Протекания тока через организм человека может осуществляться самыми разными путями. Из всех возможных путей протекания тока через тело человека наиболее опасны те, при которых поражается головной или спинной мозг, а также сердце или легкие В первом случае особо опасными путями протекания тока является «голова – правая или левая рука», «голова – ноги» , а во втором – «правая или левая рука – ноги», «права – левая рука».
Опасности поражения электрическим током значительное влияние оказывают и параметры микроклимата в производственном помещении. Так, увеличение температуры, относительной влажности, снижение подвижности воздуха приводят к росту выделения влаги на поверхности кожного покрова, что обусловливает снижение сопротивления кожных покровов и, как следствие, – повышает опасность поражения человека электрическим током.
Защита от воздействия электрического тока на организм человека реализуется следующими направлениями:
· соответствующей конструкцией электрических установок.(К электри ческим установкам относятся устройства,которые генерируют, перерабатывают, передают и потребляют электрическую энергию);
· организационными мероприятиями;
· применением технических методов и средств защиты.
Причины поражения электрическим током.
Основными причинами электротравматизма являются:
– Недостаточная обученность, несвоевременная проверка знаний и присвоение групп квалификации по технике безопасности персонала, обслуживающего электроустановки;
– Нарушение правил устройства, технической эксплуатации и техники безопасности электроустановок;
– Неправильная организация труда;
– Неправильное расположение пусковой аппаратуры и распределительных устройств, захаращенность подходов к ним;
– Нарушение правил выполнения работ в охранных зонах ЛЭП, электрических кабелей и линий связи;
– Неисправность изоляции, через что металлические нетокопроводные части оборудования оказываются под напряжением;
– Обрыв заземляющего проводника;
– Использование электрозащитных устройств, несоответствующих условиям производства работ;
– Выполнение электромонтажных и ремонтных работ под напряжением;
– Применение проводов и кабелей, не соответствующих условиям производства и используемого напряжения;
– Низкое качество соединений и ремонта;
– Недооценка опасности тока, который проходит через тело человека и напряжение, воздействию которого подлежит человек, когда его ноги находятся на участке с точками разного потенциала (шаговое напряжение “);
– Ремонт оборванного нулевого проводника воздушной линии при невыключенной сети и подключенной однофазовой нагрузке;
– Питание нескольких потребителей от общего пускового устройства с защитой предохранителями, рассчитанными на выключение наиболее мощного из них или от одной группы распределительной шафы;
– Недооценка необходимости отключения электроустановки (снятие напряжения) в нерабочие периоды;
– Выполнение работ без индивидуальных средств электрозащиты или использование защитных средств, не прошедших своевременного испытания;
– Невыполнение периодических испытаний, в частности проверок сопротивления изоляции (электросетей, обмоток электродвигателей, катушек коммутаций ной аппаратуры, реле) и сопротивлений заземляющих устройств;
– Пользование электроустановками, сопротивление изоляции которых не превышает нормативных значений; использование электроустановок кустарного изготовления, изготовленных с нарушением требований правил электробезопасности (в частности, распределительными и пусковыми устройствами, электропечами.)
– Неквалифицированный инструктаж рабочих, использующих ручные электрические машины;
– Отсутствие контроля за действиями работников со стороны ИТР или исполнителей работ;
– Отсутствие маркировки, предупредительных плакатов, блокировок, временных ограждений мест электротехнических работ.
Эти причины можно сгруппировать по следующим факторам:
– Прикосновение к токоведущим частям под напряжением вследствие несоблюдения правил безопасности, дефектов конструкции и монтаж электрооборудования;
– Прикосновение к нетокопроводящим частям, которые оказались под напряжением вследствие повреждения изоляции, перекрещивание проводов;
– Ложная подача напряжения в установку, где работают люди;
– Отсутствие надежных защитных устройств.
Действие электрического тока на организм человека.
Действие электрического тока на организм характеризуется следующими основными поражающими факторами:
o електрическим ударом, который возбуждает мышцы тела и приводит к судорогам, остановке дыхания сердца;
o электрическим ожогом, возникающего в результате выделения тепла при прохождении тока через тело человека.
o в зависимости от параметров электрической цепи и состояния человека может возникнуть покраснение кожи, ожог с образованием пузырей, обугливание тканей. при расплавлении металла осуществляеться металлизация кожи с проникновением в нее кусочков металла.
o действие тока на организм сводится к нагреванию, электролиза и механическим воздействиям. это может служить объяснением тяжелых последствий. электротравмы при прочих равных условиях. особенно чувствительна к электрическому току нервная ткань и головной мозг,. механическое воздействие тока приводит к разрыву тканей, расслоению, ударного действия испарения жидкости из тканей организма.
o при термическом водействии происходит перегрев и функциональное расстройство органов на пути прохождения тока.
o электролитическое действие тока выражается в электролизе жидкости в тканях организма, изменении состава крови.
o биологическое действие тока проявляется в раздражении и перенапряжении нервной системы.
Переменный ток частотой 50 Гц, проходя через тело человека от руки к руке или от руки к ногам, при величине около 100 мА может парализовать сердце, если действие тока на человека длится не менее 3 с.Может возникнуть фибрилляция желудочков сердца, то есть беспорядочное подергивание отдельных волокон сердечной мышцы вместо одновременного сокращения и расслабления их. При большем токе паралич сердца может наступить быстрее, даже за долю секунды.
Продолжительность прохождения тока имеет значение потому, что опасность параличу сердца зависит не только от величины тока, но и от того, совпадает ли момент прохождения тока с такой фазой в работе сердца в каждом цикле сжатия и расширения, когда оно особенно чувствительно к току.Если ток проходит дольше, чем продолжительность одного цикла сжатия и расширения сердца, он обязательно совпадет с опасной фазой.
Фибрилляция – самое опасное следствие от прохождения электрического тока через тело, потому возобновить работу фибрилюющего сердца у человека можно только своевременным применением специального аппарата «дефибриллятора»; этот аппарат имеет право применять только врач.
На фибрилляцию приходится примерно 1 / 5 всех случаев паралича сердца при поражении электрическим током, а в 4 / 5 случаев сердце просто останавливается (асистоличние состояние), и его работу можно восстановить непрямым массажем сердца вручную.Как показал анализ несчастных случаев, ток, величина которого несколько ампер, обычно не приводит к фибрилляции, ибо в этом случае все волокна сердечной мышцы сжаты, пока он проходит, но этот ток приводит к тепловому разрушению тканей тела, а иногда из-за поражения нервной системы – к параличу дыхания. Дыхание может парализовано уже при токе 50-80 мА, если он проходит довольно долго.
При токе 20-25 мА, проходящий между руками или между рукой и ногами, пальцы судорожно сжимают взятый в руку предмет, который оказался под напр угою, наступает паралич мышц предплечья, и человек не может самостоятельно освободиться от действия тока.Во многих пострадавших бывают спазмы гортани: они не могут позвать на помощь. Чем дольше проходит ток, тем меньше становится электрическое сопротивление тела, и ток увеличивается. Если он не будет немедленно прерван, может наступить смерть.
Максимальным отпускающим называют наибольший ток такой величины, при которой человек еще может самостоятельно оторвать руки от предмета который под напряжением.Ток чуть большей величины можно считать пороговым (минимальным) неотпускащим.
Для мужчин максимальные отпускающие токи находятся в пределах 9-23 мА, а для женщин – от 6 до 16 мА. Ток 10 мА часто считают безопасным, как отпускающий для большей части взрослых людей.Однако исследования В. Е. Манойлова о смертельных поражениях электричеством показали, что 18% из них произошли при токе до 5 мА, а при токах 5-10 мА – 24%.
По статистике минимальныйй ток, что приводил к смерти, составлял 0,8 мА, тогда как пороговый ощутимый ток у различных людей в разных обстоятельствах его прохождения находится в пределах от 0,2 до 1,3 мА. Вероятность гибели людей от едва ощутимых токов объясняется тем, что следствие електроураження зависит не только от действия тока непосредственно на сердце или органы дыхания, но и от действия его на нервную систему, имеет разнообразные индивидуальные особенности (смерть может наступить от нервного шока.
Имеет значение путь прохождения через тело и особенно места входа и выхода тока. Например, если ток проходит от правой руки к ногам, то через сердце идет вдвое больше общего тока, чем при прохождении его от левой руки к ногам.
Однако известны случаи смертельных поражений электрическим током, когда ток совсем не проходил через сердце, а проходил, например, через палец на одной руке или через две точки на одной голени.Это объясняется влиянием тока па центральную нервную систему, когда ток проходит через особенно уязвимые точки на теле человека. Не случайно многие их совпадает с точками, которые используют при лечении иглоукалыванием.
Ток, проходящий через тело человека, зависит от его сопротивления. При низких напряжениях это сопротивление почти целиком зависит во свойств кожи, поверхностный слой которой рассматривают как тонкий и сравнительно несовершенен диэлектрик, а мышцы и кровь – как проводник.
В зависимости от сохранности и состояния кожи, а также пути тока через тело сопротивление может составлять примерно от 100 000 до 500 Ом (обычно берут 1 000 Ом). Сопротивление кожи зависит не только от ее состояния (сухая, влажная, огрубевшую, неповрежденная, повреждена), но и от площади поверхности и плотности контакта, а также от силы тока, проходящего, и продолжительности его действия.Чем они больше, тем меньшее сопротивление кожи (с увеличением продолжительности прохождения тока увеличиваются нагрев кожи, потоотделение, в ней возникают электрические изменения.
Сопротивление кожи зависит и от приложенного напряжения, ибо уже при напряжении 10-38 В пробивается верхний, роговой слой кожи.При напряжении 127-220 В и выше кожа уже почти не влияет на сопротивление тела. Относительно напряжения, которое может быть опасным, будучи приложенной к телу человека, то известны случаи, когда даже напряжение, меньше 12 В, вызывало смерть, правда, это случалось очень редко и при особо неблагоприятных условиях.
Сказанное выше свидетельствует, что лучшими мерами защиты человека от поражения электрическим током есть такие, которые предотвращают прохождению ощутимого человеком электрического тока через тело.Однако применение таких защитных средств не всегда возможно.
Наиболее распространенные из защитных средств, например, защитное заземление или зануление, не исключает прохождение тока через его тело, а лишь уменьшает его величину или ограничивает время прохождения, то есть не гарантирует абсолютной безопасности, а только уменьшает вероятность серьезного поражения электричеством до достаточно малой степени.
Меры безопасности при эксплуатации Электроаппаратуры.
ТРЕБОВАНИЯ К Обслуживающему персоналу
Главным принципом организации безопасной эксплуатации электроустановок является обеспечение обслуживания их высококвалифицированным персоналом. Существует пять групп по электробезопасности персонала, обслуживающего електроустановки.
1 группа. Группа присваивается лицам, не имеющим специальной электротехнической подготовки, но которые имеют элементарное понятие о опасности поражения электрическим током и о мерах электробезопасности при работе на обслуживаемой участке, электроустановки. Для I группы стаж работы в электроустановках не нормируется .
П група. Лица этой группы должны иметь элементарное техническое знакомство с электроустановками, четко представлять опасность поражения электротоком, приближение к токоведущим частям, знать основные меры безопасности при работе на электроустановках, уметь оказывать первую помощь.
III группа. Лица, принадлежащие к этой группе, должны: знать строение электрических установок и уметь их обслуживать; иметь представление об опасности при обслуживании электрических установок; знать общие правила техники безопасности, правила допуска к работе в лектрических установках напряжением до 1000 В, специальные правила техники безопасности по тем видам работ, входящих в круг обязанностей данного лица; уметь осуществлять надзор за теми, кто работает с электроустановками и оказывать первую помощь.
IV группа. Лица этой группы должны: иметь знания по электротехнике в объеме специализированного профтехучилища, иметь полное представление об опасности при работе на электроустановках; знать полностью ПТЭ и ПТБ; знать установку настолько, чтобы свободно ориентироваться в том, какие именно элементы должны быть выключенными для безопасного выполнения
V группа. Лица этой группы должны: знать все схемы и оборудование своего участка; знать ПТЭ и ПТБ в общей и в специальной частях; знать, чем вызвано то или иное требование правил; уметь организовывать безопасное выполнение работ и осуществлять надзор в елетрических устновках любого напряжения; обучать персонал других групп правилам техники безопасности; уметь оказывать первую помощь.
Электробезопасность при пользовании электроэнергией
в бытовых помещениях
Правильное пользование электроэнергией дома, в сухих, помещениях с деревянным полом практически исключает случаи поражения электрическим током.
Однако вследствии нарушения правил пользования электроприборами и аппаратами, изложенных в инструкциях, прилагаемых заводом к этим приборам, несвоевременного их ремонта и небрежного хранения часто встречаются случаи электротравм в быту.
Ниже приведены основные требования, которые нужно постоянно соблюдать при пользовании электроэнергией в бытовых условиях.
1. Защита от коротких замыканий (автоматы, пробковые предохранители) в квартирной электропроводке должны быть всегда исправны (рис. 1).
Замена заводских предохранителей, даже временных, всевозможными металлическими проводниками – «жучками» (рис. 2) может привести к несчастному случаю или пожару.
Рис. 1 Рис.2
2. Основным условием безопасного применения электроэнергии в бытовых помещениях является исправное состояние изоляции электропроводки, электроприборов и аппаратов, электрических щитков, выключателей, штепсельных розеток, ламповых патронов и светильников, а также шнуров, с помощью которых включают в электросеть электроприборы, телевизоры, холодильники (рис.3). Поэтому необходимо следить за состоянием изоляции, обеспечивая своевременный ремонт силами специалистов-монтажников.
3. Для того чтобы избежать повреждения изоляции, не стоит:
o подвешивать электропровод на гвоздях, металлических и деревьяних предметах (рис.4);
o перекручивать провода;
o закладывать провод и шнуры за газовые и водопроводные трубы, по батареи отопления;
o вытаскивать за шнур вилку из розетки (рис. 5);
o закрашивать и белить шнуры и провода (рис. 6).
|
4. В домах, где квартирная элек тропроводка сделана згзакрытым способом под шштукатуркой (мал7, вбивания в произвольных местах стены гвоздей и костылей для подвешивания штор, картин и других предметов быта, а также пробивка отверстий и борозд могут повредить скрытой электропроводки и поражения электрическим током .Поэтому все подобные работы нужно выполнять только с разрешения жилищно-эксплуатационной конторы или домоуправление, а в собственных домах – предварительно убедившись в отсутствии в данном месте проводки. |
Р РИС.4 |
|
Рис.5.
Рис.6.
Рис.7.
Рис.8 Рис.9 Рис. 11 Рис.12
Рис.13 |
5. Осветительную арматуру и еле ктролампы опасно чистить от загрязнения и пыли при ввключенном выключателе, т.е. под напряжением, мокрыми или влажными тряпками (рис.8). Чистку нужно выполнять и при отключенном выключателе сухой тряпкой, стоя на подставке, которая не проводит электрический. 6. Поврежденные выключатели, ламповые патроны, штепсельные ророзетки, электроприлады и аппараты категорически запрещено ремонтировать или заменять под нанапряжением (рис.9. Д ля этого прибор или светильник следует отключить от электросети, а во время ремонта электропроводки-выкрутить предохранитель (или отключить автомат. Эту работу должен выполнять лицо, знакомый с правилами ремонта. 7.При пользовании светильниками (особенно переносными), приборами, переносным электроинструментом опасно одновременно прикасаться батарей отопления, водопроводных труб и других заземленных металлических конструкций, которые есть в квартире, так как при повреждении изоляции электрического прибора или светильника через тело человека, коснулась названных металлических конструкций , пройдет опасен для организма ток (рис.10, 11). 8. Опасность поражения электри лением током может возникнуть также в следующих случаях: · при пользовании электроприборами с поврежденной изоляцией (рис. 12), электроплитка с открытой спиралью (мал13.; · самодельными электропечами, еле ктроводонагривачамы (рис. 14), при заполнении водой электронагревательных приборов (чайников, кастрюль, самоваров и др.), уже включенных в сеть (рис.15); · при нарушении и порядка включения прибора в электросеть (рис. 16) нужно шнур сначала подключать к прибору, а затем к сети, а не наоборот); · при применении оголенных концов пр овода вместо штепсельных вилок (мал.17. Рис.10.
Рис.14
Рис. 15 |
||
|
Мал.16
|
|
||
|
9. Дети, не понимая опасности, прикасаются к электроприборов, включенных в сеть, и часто получают ожоги и более серьезные травмы (рис.18,19). Необходимо исключить возможность доступа детей к электроприборам и открытых розеток. |
|
||
|
Рис, 18 |
Рис. 19 |
||
|
10. Особенно осторожным надо быть при пользовании электроэнергией во влажных пр имищеннях, в помещениях с земляным, кирпичной и бетонным полом (подвалы, ванная комната, гардеробная и др.), которые являются хорошими проводниками тока, так при таких условиях опасность поражения электрическим током увеличивается.Поэтому в ванных комнатах, санузлах и других подобных помещениях не допускается устанавливать выключатели и штепсельные розетки, пользоваться включенными в электросеть различными электронагревательными приборами (плитками, каминами, рефлекторами), стиральными машинами и переносными светильниками, а также использовать стационарные светильники без предохранительной арматуры (рис. 20). |
Рис. 20 |
||
Первая помощь при поражении электрическим током.
Первая медицинская помощь – это комплекс мероприятий, направленных на восстановление или сохранение здоровья пострадавших, осуществляемых немедицинскими работниками (взаимопомощь) или самим потерпевшим (самопомощь). Важнейшее положение оказания первой помощи – ее срочность. Чем быстрее она оказана, тем больше надежд на благоприятный результат.
Последовательность оказания первой помощи:
– Устранить воздействие на организм повреждающих факторов, которыеугрожают здоровью и жизни потерпевшим, оценить состояние потерпевшего;
– Определить характер и тяжесть травмы, наибольшую угрозу для жизни потерпевшего и последовательность мероприятий по его спасению;
– Выполнить необходимые мероприятия по спасению потерпевшего в последовательности срочности (восстановить проходимость дыхательных путей, осуществить искусственное дыхание, провести внешний массаж сердца);
– Поддержать основные жизненные функции потерпевшего до прибытия медицинского работника;
– Вызвать скорую медицинскую помощь или принять меры по транспортировке пострадавшего в ближайшее лечебное учреждение.
Спасение потерпевших от воздействия электрического тока зависит от скорости освобождения его от тока, а также от скорости и правильности оказания ему помощи. Промедление может привести к гибели пострадавшего. При поражении электрическим током смерть часто бывает клинической, поэтому никогда не следует отказываться от оказания помощи пострадавшему и считать его мертвым из-за отсутствия дыхания, сердцебиения, пульса. Решать вопрос о целесообразности или ненужности мер по оживлению и вынести заключение о его смерти имеет право только врач.
Весь персонал, обслуживающий электроустановки, электрические станции, подстанции и и электрические сети, должен не реже 1 раза в год проходить инструктаж по технике безопасности об эксплуатации электроустановок установок, по оказанию первой медицинской помощи, а также практическое обучение из приемов освобождения от электрического тока, выполнения искусственного дыхания и наружного массажа сердца. Занятия должны проводить компетентные лица из медицинского персонала или инженеры по технике безопасности, прошедшие специальную подготовку и имеют право обучать персонал предприятия оказанию первой помощи. Ответственным за организацию обучения является руководитель предприятия.
В местах постоянного дежурства персонала должны быть:
– Аптечка с необхиднимы приспособлениями и средствами для оказания первой медицинской помощи; – Плакаты, посвященные правилам оказания первой помощи, выполнение искусственного дыхания и наружного массажа сердца, вывешенные на видных местах.
Прикосновение к токоведущей части что находится под напряжением, вызывает непроизвольные судорожные сокращения мышц и общее возбуждение, которое может привести к нарушению и даже полному прекращению деятельности органов дыхания и кровообращения. Если пострадавший держит провод руками, его пальцы так сильно сжимаются, что освободить провод становится невозможным. В этой связи первой действием того, кто оказывают первую помощь, должно быть быстрое отключение той части электроустановки, к которой прикасается пострадавший. Отключение осуществляется посредством выключателей, рубильника или другого отключающего аппарата.
Изучите и запомните эти правила. Прежде всего необходимо быстро освободить пострадавшего от действия электрического тока, т.е. отключитьэлектрическую сеть с помощью ближайшей вилки (рубильника) или путем выкручивания предохранителей на щитке (рис. 21,22).
Рис.21
Рис.22
Рис.23
В случае удаленности выключателя от места происшествия можно перерезать провода или перерубать их (каждый провод отдельно) топором или другим режущим инструментом с сухой рукояткой из изолирующего материала (рис.23). Если ручка металлическая, то для избежания контакта лица, предоставляющего помощь, с кругом электрического тока, нужно обернуть ручку чистой сухой шелковой, шерстяной, хлопчатобумажной или прорезиновой тканью.
При невозможности быстрого разрыва цепи электрического тока необходимо оттянуть пострадавшего от провода или же отбросить сухой палкой оборванный конец провода от пострадавшего.
Необходимо помнить, что пострадавший сам является проводником электрического тока. Поэтому лицу, который оказывает ему помощь, необходимо принять меры предосторожности, чтобы самому не оказаться под напряжением, а именно: надеть галоши, резиновые перчатки или обернуть руки сухой тканью, подложить себе под ноги изолирующий предмет – сухую доску, резиновый коврик или, в крайнем случае, свернуть сухую одежду.
Если выключить установку быстро нельзя, следует принять меры по освобождению пострадавшего от токоведущих частей, к которым он прикасается. Во всех случаях тот кто оказывает помощь не должен прикасаться к пострадавшему без надлежащих мер, поскольку это опасно для жизни. Он также должен следить, чтобы самому не оказаться в контакте с токоведущей частью или под шаговым напряжением.
Для освобождения пострадавшего от токоведущих частей или провода с напряжением до 1000 В следует воспользоваться канатом, палкой, доской или; любым сухим предметом, который не проводит электрического тока
Пострадавшего можно оттянуть за его одежду (если она сухая и отстает от тела), избегая прикосновения к окружающим металлическим предметам и частям тела. С целью изоляции рук оказывающий помощь, должен надеть диэлектрические перчатки или обмотать руку шарфом, натянуть на руку рукав пиджака или пальто, накинуть на пострадавшего резиновый коврик, прорезиновый материал (плащ) или просто сухой материал. Можно также изолировать себя, встав на резиновый коврик, сухую доску или непроводящие подстилку, клок одежды. При отделении пострадавшего от токопроводящих частей рекомендуется действовать одной рукой.
Если электрический ток проходит в землю через пострадавшего и он судорожно удерживает один провод, то проще прервать ток, отделив пострадавшего от земли (подсунув под него сухую доску, или оттянув за ноги от земли веревкой или оттянув за одежду), соблюдая меры безопасности. Можно также перерубить провода топором с сухой ручкой или перекусить их инструментом с изолированными ручками. Перерубать или перекусить провода следует пофазового, т.е. каждый провод отдельно, при этом рекомендуется стоять на сухих досках, на деревянной лестнице.
Для освобождения потерпевшего от токоведущих частей под напряжением свыше 1000 В следует надеть диэлектрические перчатки и боты и действовать штангой или изолированными клещами, рассчитанными на соответствующее напряжение.
Не следует забывать об опасности шагового напряжения, если Токоведущая часть лежит на земле. Поэтому после освобождения пострадавшего необходимо вынести из этой зоны. Без средств защиты передвигаться в зоне растекания тока по земле следует не отрывая ноги друг от друга.
На линиях электропередач, когда их нельзя быстро отключить необходимо с этой целью осуществить замыкание проводов накоротко, набросив на них гибкий провод. Провод должен быть соответствующего поперечного сечения, чтобы он не перегорел при прохождении через него тока короткого замыкания. Перед набрасыванием провода один конец необходимо заземлить (присоединить его к металлической опоре, к заземляющему спуску). С целью обеспечения удобства наброски на свободный конец проводника желательно прикрепить груз. Набросать провод следует так, чтобы он не коснулся людей. Если пострадавший касается только одного провода, то достаточно заземлить только этот провод.
Мероприятия доврачебной помощи зависят от состояния, в котором находится потерпший после освобождения от электрического тока. После освобождения пострадавшего от действия электрического тока необходимо оценить его состояние. Во всех случаях поражения электрическим током необходимо обязательно вызвать врача независимо от состояния пострадавшего.
Если пострадавший в сознании и устойчивое дыхание и является пульсом, но до этого терял сознание, его следует положить на подстилку из одежды, расстегнуть одежду, которая затрудняет дыхание, обеспечить приток свежего воздуха, растереть и согреть тело и обеспечить полный покой, дать понюхать нашатырный спирт, сполоснуть лицо холодной водой. Если потерпевший находится без сознания, очнется, следует дать ему выпить 15-20 капель настойки валерианы и горячего чая.
Ни в коем случае нельзя позволять потерпевшему двигаться, а тем более продолжать работу, поскольку отсутствие тяжелых симптомов после поражения не исключает возможности дальнейшего ухудшения состояния. Только врач может судить о состоянии здоровья пострадавшего. Если потерпевший дышит редко и судорожно, но у него не прощупывается пульс необходимо сразу сделать ему искусственное дыхание.
При отсутствии дыхания и пульса у пострадавшего вследствие резкого ухудшения кровообращения мозга расширяются зрачки, растет синюшность кожи и слизистых оболочек. В таких случаях помощь должна быть направлена на восстановление жизненных функций путем проведения искусственного дыхания и наружного (непрямого) массажа сердца.
Пострадавшего следует переносить в другое место лишь в тех случаях, когда ему и лицу, оказывающему помощь, продолжает угрожать опасность или когда предоставление помощи на месте невозможно. Чтобы не терять времени, не следует раздевать пострадавшего. Не обязательно, чтобы при проведении искусственного дыхания пострадавший находился в горизонтальном положении. Если пострадавший находится на высоте, необходимо перед спуском на землю сделать искусственное дыхание непосредственно в люльке, на мачте и на опоре
Опустив пострадавшего на землю, необходимо сразу начать проведение искусственного дыхания и массажа сердца и делать это до появления самостоятельного дыхания и восстановления деятельности сердца. или до передачи его медицинскому персоналу.
Требования техники безопасности при работе с электроприборами,электромагнитами и лазерными установками.
При рассмотрении вопроса о мерах безопасности при работе с электроприборами отмечается, что в учреждениях здравоохранения, в частности в аптечных учреждениях, используется разнообразная электроаппаратура – измерительные приборы, стерилизаторы, автоклавы, ультрафиолетовые лампы, сушильные шкафы и др.
· Для предупреждения и недопущения несчастных случаев при работе с электроприборами необходимо чтобы обустройство всего электрооборудования соответствовало действующим «Правилам устройства электроустановок (ПОУ)» и «Правилам техники безопасности (ПТБ) при эксплуатации электроустановок потребителей»
· Требования к безопасной эксплуатации электроустановок изложены также в «ГОСТ. ССБ Т. 12.1.919 – 79. Электробезопасность. Об щие требования и номенклатура видов защиты »и в« ГОСТ ССБТ 12. 1 030 – 81 Электробезопасность. Защитное заземление, зануление.
· Медицинский персонал должен знать типы и классы медицинской аппаратуры и безопасно пользоваться ею.
· Монтажом, наладкой и подключенням медицинской аппаратуры занимается инженерно – технический персонал.
· Аппаратура должна быть заземлена. Запрещается использовать в качестве заземляющего устройства водопроводные трубы, трубы центрального отопления и канализации.
· Медицинские работники, в ОБЯЗАННОСТИ которых входит обслуживание определенной аппаратуры, при необходимости, должны пройти обучение по безопасной эксплуатации и быть атестованы.
· Персонал, работающий с электрооборудованием должен быть старше 18 лет, пройти медосмотр и быть пригодным к работе, пройти вступительный, первичный инструктажи и через каждые 3 месяца проходить повторные инструктажи.
· На каждом рабочем месте должна быть инструкция по безопасной работе, а также меры по оказанию медицинской помощи при поражении электротоком.
Перед включением электроприбора необходимо визуально проверить шнур на наличие механических нарушений.Электроприборы должны быть надежно заземлены согласно правилам устройства прибора. Запрещается работать с электроприборами влажными руками. Не оставлять электроприбор без присмотра на длительное время, после окончания работы проверить, все ли приборы выключены. При обнаружении или возникновении неисправности в электроприборе немедленно вызвать электрика, который обслуживает прибор. Категорически запрещено выполнять любые ремонтные работы самостоятельно.
Спасение жизни человека, пораженного током, во многих случаях зависит от скорости и правильности действий лиц, осуществляющих помощь. Прежде всего нужно как можно быстрее освободить пострадавшего от действия электрического тока. Если невозможно отключить электрическое оборудование от сети, нужно сразу приступить к освобождению пострадавшего от токопроводящих частей, не прикасаясь при этом к потерпевшему.
Мероприятия доврачебной помощи после освобождения пострадавшего зависят от его состояния, ее нужно предоставлять немедленно, по возможности на месте происшествия, одновременно вызвав медицинскую помощь.Если пострадавший не потерял сознание, нужно обеспечить ему на некоторое время покой, не позволяя двигаться до прибытия врача. Если пострадавший дышит редко и судорожно, но прослушивается пульс, нужно немедленно сделать ему искусственное дыхание. При отсутствии дыхания, расширение зрачков и посинение кожи нужно делать искусственное дыхание и непрямой массаж сердца.
Оказывать помощь необходимо до прибытия врача, поскольку есть много случаев, когда искусственное дыхание и массаж сердца возвращали пострадавших к жизни.
Защита от электромагнитных излучений
Источниками электромагнитных полей являются: атмосферное электричество, радиоизлучение Солнца и галактик, электрические и магнитные поля Земли, искусственные источники.Искусственными источниками являются индукторы, электрогенераторы, ламповые телевизоры, мониторы компьютеров, радиотелефоны, радарные установки, трансформаторы, антенны, фланцевые соединения волновых трактов, открытые концы проводниковых волн.
Линии электропередач (ЛЭП) напряжением до 1150 кВ, открытые распределительные устройства, которые включают коммутационные аппараты, устройства защиты и автоматики, измерительные приборы, сборные соединительные шины и вспомогательные устройства являются источниками электрических полей промышленной частоты.При работе с материалами и изделиями, которые легко электризуются при эксплуатации высоковольтных установок постоянного тока образуются электростатические поля.
Источниками постоянных магнитных полей являются: электромагниты, соленоиды, импульсные установки напивпериодного или конденсаторного типа и др.
Электромагнитное поле, созданное источниками, характеризуется непрерывным распределением в пространстве, способностью распространяться со скоростью света, действовать на заряженные частицы и токи, в результате чего энергия поля превращается в другие виды энергии.
Действие электромагнитных полей на человека зависит от напряжения электрического и магнитного полей, потока энергии, частоты колебаний, размера облучаемой поверхности тела и индивидуальных особенностей организма.
Действие постоянных магнитных и электрос татичних полей зависит от напряжения и времени действия.В результате действия полей, имеющих напряженность, которая превышает предельно допустимый уровень, развиваются нарушения со стороны нервной, сердечно-сосудистой систем, органов пищеварения и некоторых биохимических показателей крови.
Основным параметром, который характеризует биологическое действие электромагнитного поля промышленной частоты, является электрическое напряжение.
Действие электрического поля промышленной частоты на организм человека сводится к влиянию электрического поля непосредственно на мозг и центральную нервную систему.Наряду с биологическим действием электрическое поле обуславливает возникновение разрядов между человеком и металлическим предметом. Ток разряда может вызвать судороги.
Электромагнитные волны диапазона радиочастот с длиной волны от нескольких миллиметров до дес ятков километров широко применяются в различных областях науки и техники: в радиолокации, телевидении, радиосвязи, физиотерапии, для термической обработки металлов, для сушки древесины, сварки пластиков и др.
Систематическое действие ЭМП радиочастот с уровнями, что превышают допустимые, может приводить к изменениям со стороны нервной, сердечно-сосудистой, эндокринной и других систем организма, а также местное и общее повышение температуры.Наиболее чувствительны к общему облучению: мозг, глаза (хрусталик) и ряд органов кишечного и мочеполового тракта.
Симптомы вредного воздействия облучения: головная боль, повышенная утомляемость, расстройство сна, раздражительность, боль в конечностях, одышка, увеличена частота сердцебиения, а в отдельных случаях – нервно-психические заболевания, выпадение волос, ломкость ногтей и др.Если длина волны совпадает с размерами отдельных органов тела человека, возможно их повреждение даже при малых дозах облучения.
Уменьшение мощности электромагнитного поля на рабочем месте можно достичь путем увеличения расстояния между источником излучения и рабочим местом; уменьшением мощности излучения генератора, а также размещением отражающего и поглощающего экранов между источником и рабочим местом; применением индивидуальных средств защиты.
Наиболее эффективным из названных методов защиты от электромагнитных излучений является установление экранов.Экранирующие источник излучения или рабочее место. Экраны бывают отражающие и поглощающие. Отражающие экраны изготавливают из металлов – добрых проводников теплоты (медь, латунь, алюминий, сталь).
Применяют также заземленые экраны в виде камер или шкафов, в которых размещают соответствующую аппаратуру, кожухи, ширмы, защитные козырьки, устанавливаемые на пути излучения.
Средства защиты (экраны, кожухи и т. п.) с радиопоглин аючих материалов выполняют в виде тонких резиновых ковриков, гибких и жестких листов поролона или волокнистой древесины, пропитанная соответствующим раствором, ферромагнитных пластин.
Для индивидуальной защиты от радиочастот применяют спецодежду из металл изованой ткани и шлемы.Глаза защищают очками с металлизированным стеклом или проволочной сеточкой. Все работающие на высокочастотных установках должны проходить медосмотр.
Помещения, в которых выполняют работы по наладке, регулированию и испытанию установок, нео бхидимо устроить так, чтобы при включении установок на полную мощность их излучения практически не проникали через стены, перекрытия, оконные проемы и двери в смежные помещения.Толщину стенок и перекрытий помещений определяют в каждом случае путем расчетов, исходя из мощности установок и поглощающих свойств строительных материалов.
Для защиты от электрических полей промышленной частоты необходимо увеличивать высоту подвеса фазных проводов ЛЭП, уменьшить расстояние между ними и т. п. Путем правильного выбора геометрических параметров можно снизить напряжение поля вблизи ЛЭП в 1,6-1,8 раза.Для открытых распределительных устройств рекомендуются экраны, которые в зависимости от назначения делятся на стационарные и временные. Выполняют их в виде козырьков, навесов и перегородок из металлической сетки. Экраны необходимо заземлять.
В тех случаях, когда рассмотрены методы защиты от электромагнитного излучения не дают желаемого результата, необходимо пользоваться средствами индивидуальной защиты (комбинезони и халаты из металлизированной ткани.Для защиты глаз от электромагнитного излучения служат соответствующие очки.)
Кроме вышеперечисленных, существует много источников, которые генерируют электромагнитное излучение оптического диапазона (инфракрасное, видимое, ул ьтрафиолетовое.)Например, на предприятиях, где изготавливают чувствительные приборы, необходимо интенсивное освещение рабочих мест. Поэтому технологи, вопреки рекомендациям медиков, устанавливают люминесцентные лампы на близком расстоянии от головы работающего, а иногда просто перед глазами. В современном полиграфическом производстве широко внедряется фотопечать, что требует применения мощных источников ультрафиолетового излучения. Лечебно-диагностическое оборудование, применяемое в медицине, может быть опасным для здоровья пациентов и медицинского персонала. Общая компьютеризация рабочих мест в организациях и учреждениях привела к тому, что и пользователи, и програмисты после длительной работы с ПЭВМ чувствуют недомогание, слабость, жалуются на неврозы, аритмию.
Ультрафиолетовое поражение организма может проявляться симптомами общей интоксикации, или местного поражения. Симптомы общей интоксикации обусловленные денатурацией белка, чрезмерным образованием активных веществ, что и вызывает повышенную утомляемость с явлениями возбуждения и раздражительности, головная боль, плохое самочувствие.
Симптомы местного повреждения возникают в кожных покровах и в органе зрения. Чрезмерное ультрафиолетовое облучение кожных покровов вызывает дерматит, сопровождающийся отечностью, болевыми ощущениями, зудом.Все это может существенно осложнить выполнение работы или привести к невозможности ее выполнения.
При поражении глаз (електроофтальмия) наблюдаются интенсивное слезотечение, режущая боль в глазах, ощущение инородного тела, снижение четкости зрения и светобоязнь.Эти явления начинаются не позднее чем через 4 … 5:00 часов после облучения, и могут привести к полному срыву деятельности зрения.
Меры защиты от воздействия ультрафиолетового облучения сводятся к использованию очков, защитных масок, использования рабочей одежды, максимального закрытия кожаных покровов.
В Институте труда АМН Украины (Киев) в результате многолетних исследований разработаны новые Санитарные нормы и правила обустройства, эксплуатации и контроля за оборудованием, которое генерирует электромагнитное излучение оптического диапазона.В санитарных нормах, действующих на сегодня, учитывается только влияние света на сетчатку глаза. Но,кроме видимых лучей, световые источники излучают электромагнитные колебания – энергию, которая может негативно влиять на организм в целом. Киевские медики разработали свои нормативы, исходя из этого. В проекте новых санитарных норм ученые учли также влияние на человека общего природного фона, экологическую обстановку в Украине, которая, к сожалению, является крайне неблагоприятным, особенно после Чернобыльской катастрофы. В нем установлены жесткие требования к приборам, которые применяются, оборудования, конкретных средств индивидуальной защиты. Новые санитарные нормы и правила рассматриваются в Министерстве здравоохранения Украины.
ЛАЗЕРНОЕ ИЗЛУЧЕНИЕ
В настоящее время лазерная техника находит очень широкое применение. Сейчас насчитывается более 200 областей применения ОКГ. Они используются в дальнометрии, системах передается чи информации, телевидении, спектроскопии, в электронной и вычислительной технике, при обеспечении термоядерных процессов, биологии, медицине, в металлообработке, металлургии, при обработке твердых и сверхтвердых материалов, при сварочных работах и др.
Имела к утова расхождение ЛО позволяет осуществить его фокусировки на площадях малых размеров (сравнимых с длиной волны) и получать плотность мощности светового потока, достаточным для интенсивного разогрева и испарения материалов (плотность мощности излучения достигает 1011-1014 Вт/см2.Высокая локальность нагрева и отсутствие механических воздействий позволяет использовать лазеры при уборке микросхем (сварка металлических выводов и полупроводниковых материалов. С помощью лазерного луча осуществляют проплав многослойных материалов. Используют ОКГ для присоединения резисторов, конденсаторов, изготовление печатных схем. Широко используют ОКГ для получения микроотверстий в сверхтвердых материалах.
Расширенное применение лазерных установок в разными х областях деятельности человека способствует привлечению большого количества работников для их обслуживания.Наряду с уникальными свойствами (направленность и огромная плотность энергии в луче) и преимуществами перед другим оборудованием лазерные установки создают определенную опасность для здоровья обслуживающего персонала.
Принцип действия лазерного излучения основан на использовании вынужденного (стимулированного) электромагнитного излучения, получаемого от рабочего вещества в результате нарушения его атомов электромясорубки агнитною энергией внешнего источника.Стимулированное излучение имеет такие качества:
1 – когерентность (постоянство разности фаз между колебаниями и монохроматичнисть – практически ширина полосы излучения 2 Гц);
2 – малая расхождение луча (22 “- теоретическая, 2 ‘- практическая.)
3 – высокая плотность мощности (1014 Вт/см2.)
В зависимости от характера рабочего вещества различают ОКГ: твирдотильни (рабочее вещество – рубин, стекло с неодимовые, пластмассы); полупроводниковые (Zn0, CaSe, Te, Pb и др.); жидкостные (с редко земельными активаторами, органическими красителями), газовые ( He-Ne, Ar, Xe, CO2 и др.).
По режиму работы лазеры подразделяются на непрерывного действия и импульсные. Сейчас получено лазерное излучение в диапазоне от
Уже появились сообщения о создании лазеров в диапазоне рентгеновского (6 нм – 0.01 нм) и ведутся работы по созданию лазеров в области гамма-излучения (0.01 – 0.0005 нм). Лазерное излучение в этих диапазонах кроме монохроматичности, когерентности, острой направленности и высокой плотности мощности будет иметь и высокую проникающую способность.Как мы уже говорили, лазерное излучение может быть сконцентрированным в узко направленном лучи с большой плотностью мощности. Плотность мощности в луче лазера достигает больших величин результате добавления энергии множества когерентных лучей отдельных атомов, приходящих в выбранную точку пространства в одинаковой фазе.
Излучение лазера с огромной плотностью мощности уничтожает и испаряет материалы.Одновременно в области падения лазерного излучения на поверхность материала в нем создается световое давление сотни тысяч мега Паскаль (миллионы атмосфер) (лазерный луч – поток фотонов, каждый из которых имеет энергию и импульс силы) до 106 МПа.
При этом возникает температура до нескольких миллионов градусов К. При фокусировке лазерного луча в газе происходит образование высокотемпературной плазмы, что является источником легкого рентгеновского излучения (1 нм).
Как техническое средство л азер состоит из основных элементов:
-Активной среды
-Системы накачки
-Резонатора
Агрегатное состояние активной рабочего вещества может быть: жидким, твердым или газообразным.В качестве резонатора используют плоскопараллельное зеркало, с высоким коефициентом отображения.
Накачка, т.е. перевод атомов активной среды на верхний уровень, обеспечивается с помощью мощного источника света или электрическим разрядом. В основу классификации лазеров положено физико-технические параметры и степень безопасности лазерного излучения для обслуживающего персонала.
Физико-технические классификации:
а) в зависимости от агрегатного состояния активной среды лазера бывают:
– Твердотельными (на хрусталь, склови)
– Газовыми
– На красителях
– Химическими
– Половинопроводниковые
б) в зависимости от характера генерации:
– Непрерывные
– Импульсные
в) в зависимости от способа накачки активного вещества
– Оптические
– Электрические
– Химические
Медицинская классификация (по степени опасности лазерного излучения для обслуживающего персонала
Клас I (безопасные) – выходное излучение не вредно для глаз.
Класс II (малоопасные) – опасны для глаз, прямое или зеркальное отражение излучения.
Класс III (среднеопасные) – опасны для глаз, прямое, зеркальное и диффузное отраженное излучение, для кожи прямое и зеркальное отображение.
Класс IV (высокоопасные) – опасны для кожи, диффузное отраженное излучение.
В качестве ведущих критериев при оценке степени безопасности генерирующего лазерного излучения приняты:
– Величина мощности(энергия)
– Длина волны
– Длительность импульса
– Экспозиция облучения
Благодаря своим исключительным способностям (высокая направленность луча, когерентность, монохроматичнисть) лазеры находят исключительно широкое применение в различных отраслях промышленности, науки, техники, связи, с / х, биологии, медицины.
В то же время расширение сферы их использования способствует увеличению контингента лиц, подлежащих воздействию лазерного излучения и выдвигают широкий круг задач по профилактике вредного и опасного действия его относительно нового фактора окружающей среды.
К основным неблагоприятным факторам, возникающих при работе лазеров, относят:
– Прямое
– Зеркальное отраженное излучение
– Диффузно отраженное излучение
– Рассеянное излучение
К супутным – комплекс неблагоприятных физических и химических факторов, возникающих при работе лазеров.
Биологическое действие лазеров на организм человека характеризуется первичным и вторичным эффектами. К числу первичных – относят органические изменения, возникающие непосредственно в облученных тканях, в число вторичных – неспецифические изменения, возникающие в организме в ответ на облучение.
В основе воздействия лазерного излучения лежит общая термическое и механическое воздействие.
К наиболее уязвимым органам и системам относятся органы зрения и кожа.
Эффект влияния лазерного излучения на глаза в значительной степени зависит от длины волны и локализации действия. Выраженность морфологических изменений и клиническая картина расстройств функции зрения может быть от полной потери зрения – слепота к инструмент ально выявленных функциональных нарушений (а также катаракта, конъюнктивиты, кератиты).
Характер повреждения кожи и слизистых оболочек варьирует от легкой гиперемии в разной степени ожогов.
Различают 4 степени повреждения кожи лазерным облучением:
1 степень – ожоги эпидермиса: эритема, десквамация эпителия.
2 степень – ожоги дермы: волдыри, деструкция поверхностных слоев дермы.
3 степень – ожоги дермы с ее деструкцииею к глубоким слоям.
4 степень – деструкция всей плоскости кожи, подкожной клетчатки и подлежащих слоев.
Профилактические мероприятия:
· Гигиеническое нормирование: ПДК или ГДР на основе ГОСТу “Лазерная безопасность”.
· Общие положения “Санитарных норм и правил, устройства и эксплуатации лазеров”.
· При использовании лазеров II и III класса необходимо иметь видгородже ния (защищены) лазерной зоны или экранирование пучка излучения.
· Лазеры IV класса размещаются в отдельных изолированных помещениях и обеспечиваются дистанционным управлением их работ.
· При размещении в одном помещении нескольких лазеров следует исключить возможность взаимного облучения операторов, работающих на различных установках.
· Для удаления возможных токсических газов, паров или пыли оборудуется мощная приточно-вытяжная вентиляция.Для защиты от шума оборудуются звукоизолирующие и звукопоглощающие установки.
· К индивидуальным средствам защиты относят специальные очки, маски, щитки.
Работы, связанные с обслуживанием лазерных установок, относящихся к работам с вредными условиями труда. Операторы лазерных установок подлежат предупреждающим и периодическим (1 раз в год) медицинским осмотрам с обязательным участием терапевта, невропатолога и окулиста.
Строение и принцип действия автоклавов, стерилизаторов паровых. Правила эксплуатации и техника безопасность при обслуживании их. Основные причины взрывов автоклавов.
Посуда иной, работающейй под давлением, называют герметически закрытую емкость, предназначенную для ведения химических и тепловых процессов, а также для содержания и перевозки сжатых сжиженных или растворенных газов и жидкостей под давлением(паровые, водонагревающие котлы, компрессоры, газовые баллоны, парогазопроводы, автоклавы.
Среда таких сосудов может быть высокотемпературные, низкотемтурные, иметь давление, измеряется тысячами атмосфер, или низкий, до 10-12 Па.
Границей сосудины что работает под давлением, являются входящие и исходящие штуцеры.
В ряде случаев разгерметизация сосудов не только негативная в техническом плане, но и опасна для обслуживающего персонала, производства в целом
и окружающей среды, так как может вызвать физический или хи-
ческий взрыв.
Применение большого числа сосудов с различными технологическими параметрамы выдвигает задачу создания здоровых и безопасных условий труда с одновременным решением вопросов снижения уровня производственного травматизма.
Автоклавы
Автоклавы – сосуды, работающие, в основном под давлением пара и при высокой температуре.
Основная опасность при обслуживании автоклавов заключается в манипуляциях с крышками, которые могут закрепляться различными способами: байонетным, наполовинуколъцевым затвором, Кли новым или бугельным захватом. В конструкциях с быстросъемными крышками, как правило, не предусмотрены необходимые средства для обеспечения безопасности обслуживания. Из-за этого бывают случаи открывания крышки при наличии давления в автоклаве, впуск пара в автоклав при незакрытой или не полностью закрытой крышке. Это может привести к отрыву крышки, аварии,травм обслуживающего персонала.
Факторы, способствующие возникновению аварийных ситуаций при работе с автоклавамы
В большинстве случаев причина таких аварийных ситуаций заключается в следующих технологических и конструктивных погрешностях:
• впуск пара в автоклав при неполном закладке зубов крышки в соответствующие пазы;
• неисправность устройств блокировки вначале или на протяжении технологического процесса;
• неисправность контрольных приборов.
Рис. 1. 24 Автоклав для стерилизации материалов
Автоклав ( греч. αύτός – сам и лат. clavis – ключ) – герметическое устройство для осуществления технологической обработки веществ в герметическом сосуде под действием повышенных температур и избыточного давления .
Автоклавы широко применяют в производстве строительных материалов , химической и пищевой промышленности, цветной металлургии, медицине и т. д. Применяется, в частности, для приготовления сжиженного топлива из угля , а также производства угольных термобрикетов ( автоклавно-брикетный омплекс).
Изготавливают их из стали специальных сортов, чугуна , меди и других металлов. Внутреннюю поверхность автоклавов иногда покрывают антикоррозийными материалами. Автоклавы имеют различную форму (чаще цилиндрическую ), вес до 100 т и высоту до 20 м . Промышленные автоклавы работают под давлением до 3 000 атм .
И Н С Т Р У К Ц И Я
по режиму работы и технике безопасности на автоклаве (АВ-75)
1. Подготовка к работе и работа.
Заполнить водопаровую камеру водой, для чего:
а) открыть вентиль пару и крышку автоклава.
б) открыть верхний кран водоколонки, поставив ручку в горизонтальном положении “на себя”.
в) залить воду через воронку до верхней метки кожуха водоколонки.
Внимание: для уменьшения накипеобразования рекомендовано заливать воду дистиллированную или кипяченую.
2. Заполнив водопарову камеру, закрыть вентиль пару и верхний кран водо колонки, опустив ручку вниз. Загрузить автоклав материалом и закрыть крышку плотно подложив ее прижимами. Первую загрузку материала рекомендуется проводить в предварительно прогретый автоклав.
3. Установить стрелки на электроконтактном манометре в положении, указывая границы автоматического поддержания давления. Преимущественно при работе автоклава на давление 0,9 атм, а вторую на 1,1 атм. Давление выбирается с учетом получения необходимой температуры для стерилизации заложенного материала.
4. Повернуть ручку выключателя на электрощите в положение “Включено”, при этом загорается сигнальная лампа.
5. Через 20-30 мин. после включения автоклава, когда давление пара по манометру достигает I-й атмосферы, медленно открыть вентиль пары и вместе с паром вытеснить из стерилизационной камеры воздух.
Продувки осуществлять в течение 5-7 мин. Закрыть вентиль выброса конденсата.
6. При использовании тройного рабочего давления, преимущественно совпадает с первым автоматическим отключением электронагревателей, заметить час начала стерилизации.
7. Во время стерилизации необходимо 3-4 раза в 15 секунд открывать вентиль сброса конденсата и проводить кратковременные продувки.
8. После окончания стерилизации выключить автоклав, повернув выключатель на электрощите в положение “выключено”.
9. Остановить автоклав для медленного охлаждения под давлением на 5-6 минут, затем приоткрыть вентиль сброса конденсата и медленно в течение 5-6 мин. выпустить пар из стерилизационной камеры.
10. Убедившись в отсутствии давления пара в стерилизационный камере по манометру, остановке пара через вентиль сброса конденсата необходимо приоткрыть крышку автоклава и оставить его в таком положении на 15-20 мин.
Заметка: Медленный сброс давления пара из стерилизационной камеры через вентиль сброса конденсата и выдержку автоклава с приоткрыть крышкой обеспечивает постепенное снижение температуры стерилизации материала, что особенно важно при стерилизации лекарственных форм, в стеклянной посуде.
11. Открыть крышку автоклава и выдержать автоклав в таком положении в течение 10-20 мин.
12. Выгрузить стерилизованный материал при этом стеклянные бутылки не рекомендуется ставить без прокладки картона (фанеры или другого материала) под них на холодные железные тележки (каталки), мраморные или цементные подставки.
13. Для проведения следующей стерилизации, если уровень воды в паровой камере ниже нижней отметки на кожухе водовказивного стекла, то воду необходимо долить в последовательности, указанной в ч. И. нынешней инструкции.
ТЕХНИКА БЕЗОПАСНОСТИ
К использованию автоклава допускаются лица, в возрасте не менее 18 лет, прошедшие медицинский осмотр, курсовое обучение и инструктаж по безопасному обслуживанию автоклава. Персонала, обслуживающего автоклав, категорически запрещается:
а) выпускать пар в стерилизационную камеру при полностью закрепленной крышке.
б) включать автоклав при недостаточном уровне воды в водопаровой камере.
в) открывать крышку автоклава или ослабить ее прочность при наличии давления в стерилизационный камере, доливать воду в водопарову камеру при наличии давления в ней.
г) работать на автоклаве, если он не заземлен, если прошли сроки гидравлического исследования автоклава и проверок манометра, при неисправном или неотрегулированном предупредительном клапане.
д) оставлять автоклав без присмотра в рабочем состоянии, т.е. под давлением.
Автоклав должен быть остановлен, если давление автоклава поднимается выше разрешенного, несмотря на выполнение всех требований инструкции, а также, если на элементах автоклава работающих под давлением, найдены трещины, вздутие или протекание в сварных швах и т.д.
ТЕХНИКА БЕЗОПАСНОСТИ
при обслуживании сушильного шкафа
1. Обслуживание шкафа может выполнять лицо, которое ознакомлено с положением по обслуживанию и имеет квалификацию для проведения стерилизации горячим паром.
2. В течение эксплуатации аппарата контролируют температуру и следят за тем, горят ли контрольные лампочки на электрощите и на аппарате.
3. Работа с незаземленным шкафом категорически запрещается. Использование в качестве заземления отопительной, электропроводящей или газовой сети не допускается.
4. Запрещается класть в камеру шкафа материал, который загорается при температуре термостатирования или близкой к ней.
5. При эксплуатации сушильный шкаф не должен устанавливаться вблизи отопительной системы.
6. Работа на неисправном аппарате запрещается.
ТЕХНИКА БЕЗОПАСНОСТИ
При обслуживании дистиллятора
1. Перед эксплуатацией аппарата необходимо проверить правильность подключения всех проводов и наличие заземления.
2. Категорически запрещается включать аппарат в электрическую сеть не заземлившы его.
3. При аварийном режиме в случае его остановки подачи воды из водопровода в камере испарения начинается бурное кипение и усиленное пенообразование – не задерживаясь быстро отключить аппарат от электрической сети.
4. Категорически запрещается включать аппарат в осветительную сеть.
5. При любой неисправности (замене сигнальной лампочки и т.д.) аппарат должен быть отключен от сети.
6. При работе с аппаратом стоять на резиновом коврике.
7. Перед включением аппарата включить воду.
Аппаратура для стерилизации.Правила работы
Стерилизация – это полное уничтожение в том или ином объекте всех без исключения микроорганизмов и их спор не зависимо от того что они болезненные и не вредны. Стерилизация имеет большое значение при изготовлении всех лекарственных форм и особенно инъекционных.
Стерилизовать можно разными методами:
1. Механический метод стерилизации
2. Химический метод стерилизации
3. Стерилизация ультрафиолетовыми лучами
Механический метод стерилизации
Этот метод заключается в выделении и микроорганизмов от жидкости с помощью микропористых фильтров.
В качестве микропористых фильтров используют коолин, фосфор, асбест, колодий.
Принцип фильтрации основан на адсорбции бактерий порохофильтров.
Химический метод стерилизации
При этом методе уничтожение микроорганизмов происходит под действием некоторых химических веществ антисептиков. Это кризол, фенол, хлорэтан, но химический метод стерилизации практически не применяют в аптеке.
Стерилизация ультрафиолетовыми лучами
Ультрафиолетовые лучи имеют бактерицидное действие. В аптеках эти лучи используют для санации помещений и обеззараживания дистиллированной воды.
В качестве источника ультрафиолетовых лучей используются бактерицидные и ртутно-кварцевые лампы.
В аптечной практике используют исключительно методы стерилизации с помощью действия высокой температуры. Ультрафиолетовые лучи используют для обеззараживания воздуха помещений аптеки, путем установления бактерицидных ламп. Температура от 15 0С до 40 0С наиболее благоприятна для развития микроорганизмов. Более высокая температура губительно действует на микроорганизмы. Наиболее надежная стерилизация достигается при температуре 60 0С и более. Текучий пар, или кипящая вода убивают бактерии довольно быстро, но споры сохраняются в течение часа и более. Пара под давлением убивает микроорганизмы быстрее в снижает споры.
Есть разная аппаратура для стерилизации.
Стерилизовать можно:
1. С помощью газовой горелки.
2. С помощью электрической сушильного шкафа
3. Кипячение в соответствующих емкостях.
4. Стерилизация текучим паром проводится в аптечных стерилизаторах.
Стерилизатор состоит из цилиндрической емкости, которая облицована кожухом металлическим, имеет металлическую крышку, плотно прикручивается термометром и водомерным стеклом. На дно емкости наливают воду и помещают в металическую подставку с отверстиями.
При работе с стерилизатором следует придерживаться правил:
1. Нагревать стерилизатор следует после помещения в нем предметов стерилизации – после загрузки.
2. Началом стерилизации считать время выхода потока пара с стерилизатора и показанием на термометре температуры 100 0С.
3. Пара в стерилизаторе должна равномерно обтекать предмет который , стерилизуется.
4. Температуру следует постоянно контролировать.
Наиболее удобные паровые стерилизаторы, в которых автоматически поддерживается заданное давление и температура, а также определена возможность просушки материала после стерилизации (вата, фильтровальная бумага, марля и т.д.).
Допуск персонала к работе на автоклаве. Требования к помещениям, в которых установлены автоклавы.
Работа в автоклавной
Эти Правила распространяются на электрические, паровые и огневые автоклавы (отечественные или импортные) независимо от их типа и назначения.
На каждый автоклав, поступающей в лабораторию, должен быть паспорт установленной формы, к которому должна быть приложена инструкция по монтажу и эксплуатации (прилагаются к каждому автоклаву заводом-изготовителем.
Установка, ввод в эксплуатацию и эксплуатация автоклавов должна осуществляться в соответствии с требованиями ДНАОП 0.00-1.07-94 и этих Правил.
Автоклавы, к пуску их в работу, должны быть зарегистрированы в экспертно-технических центрах (ЭТЦ). Автоклавы 1-й группы, работающие при температуре до 200 град.C, в которых произведение давления в МПа (кгс / кв.см) на вместимость в куб.м (литрах) не превышает 0,05 (500), а также сосуды 2,3 и 4-й групп, работающих при указанной выше температуре, в которых произведение давления в МПа (кгс / кв.см) на вместимость в куб.м (литрах) не превышает 1 (10000), регистрации в ЭТЦ не подлежат (группа сосуда определяется по табл. 5 ДНАОП 0.00-1.07-94).
Автоклавы, на которые распространяется действие ДНАОП 0.00-1.07-94, подлежат техническому осмотру до пуска в работу, периодически в процессе эксплуатации и, в случае необходимости – внеочередному.
Разрешение на ввод в эксплуатацию автоклава, не подлежит регистрации в ЭТЦ, выдается лицом, назначенным приказом по лаборатории для осуществления надзора за техническим состоянием и эксплуатацией автоклавов, на основании документации предприятия-изготовителя после технического осмотра и проверки организации обслуживания.
Разрешение на ввод автоклава в эксплуатацию записывается в паспорте автоклава.
Ответственность за исправное состояние и безопасную эксплуатацию автоклавов, их ремонт и надзор за техническим состоянием возлагается на назначенного приказом по лаборатории работника, имеющего инженерно-техническое образование и в пределах его компетенции прошел проверку знаний требований ДНАОП 0.00-1.07-94.
При обнаружении неисправностей, а также нарушений правил и инструкций при эксплуатации автоклавов, ответственный за надзор должен принять меры по устранению этих неисправностей или нарушений, и при необходимости прекратить эксплуатацию автоклавов.
Автоклавы необходимо устанавливать в отдельных помещениях (автоклавных), площадью не менее 10 кв.м.
В автоклавной, на видном месте должна быть вывешена инструкция по эксплуатации автоклавов. Помещение автоклавной должно иметь естественное освещение и принудительную вытяжную вентиляцию, фрамугу, форточку.
Пол в помещении для электрического автоклава должна быть с изолирующего материала – дерева или линолеума (допускается из плитки или асфальта при условии покрытия ее на рабочих местах специальными изолирующимы резиновыми ковриками, как предусмотрено требованиями ДНАОП 0.00-1.21-98 и ПТЭ.
Двери автоклавной должны открываться наружу. Во время работы автоклава нельзя замыкать дверь. Не допускается устанавливать в автоклавной застекленные двери.
Помещение автоклавных используют только по прямому назначению. Не допускается проведение в них любых других работ, не связанных с использованием автоклава.
Не допускается хранить в автоклавной посторонние предметы, загромождать и загрязнять помещения. Вход в автоклавной при работе разрешается только обслуживающему персоналу и лицам, специально допущенным для надзора за автоклаве.
Автоклав устанавливается так, чтобы его удобно было обслуживать со всех сторон. От стен до автоклава должно быть не менее
Автоклавы подключают к электрической сети согласно электротехническим правилам и нормам. Их подключают через электрощит с рубильником, предохранителями, контрольными приборами – амперметром и вольтметром. Электрощит устанавливается на высоте
Запрещается подключать к этому щиту другие потребители электроэнергии.
Не допускается включение электрического автоклава в штепсельную розетку.
Автоклав должен иметь исправный манометр, который устанавливают так, чтобы его показания были отчетливо видны обслуживающему персоналу.
На шкале манометра владельцем автоклава наносится красная черта на делениях, соответствующих рабочему давлению в автоклаве. Вместо красной черты разрешается прикреплять к корпусу манометра металлическую пластинку, что окрашенная в красный цвет и плотно прилегает к стеклу манометра.
Проверка манометров с их пломбированием или клеймением должна производиться не реже одного раза в 12 месяцев. Кроме этого, не реже одного раза в 6 месяцев владелец Автоклава должен проводить дополнительную проверку рабочих манометров контрольным манометром с занесением результатов в журнал контрольных проверок. Если нет контрольного манометра допускается дополнительная проверка которую проводят проверенным рабочим манометром, который имеет одинаковую шкалу и класс точности с манометром, который проверяется.
Манометр не разрешается применять, если:
– Отсутствует пломба или клеймо с отметкой о проведении проверки;
– Просроченный срок проверки;
– Стрелка манометра при его выключении не возвращается на нулевую отметку шкалы на величину, превышающую половину погрешности которая допускается для этого прибора.
– Разбитое стекло или имеются другие повреждения, которые могут позначиться на правильности его показаний.
Автоклавы при эксплуатации должны через каждый год подлежать техническому осмотру и гидравлическому испытанию в соответствии с требованиями ДНАОП 0.00-1.07-94.
Технический осмотр и гидравлическое испытание автоклавов, не подлежащих регистрации в ЭТЦ, проводяться комисией, которую возглавляет лицо, ответственное за надзор за техническим состоянием и эксплуатацией автоклавов. Комиссия назначается наказом руководителя лаборатории.
Ремонт автоклава разрешается проводить только специалисту, который имеет удостоверение на право ремонта приборов, работающих под давлением автоклавов.
Работник, который отвечает за безопасную работу автоклава или заведующий бактериологической кухней прежде чем допустить назначение лица к работе с автоклавом, должен ознакомить его с техникой безопасности и инструкцией по эксплуатации автоклава.
О проведенной стерилизации инфицированного материала (культур, токсинов, зараженных животных и т.п.) в автоклаве делают запись в журнале учета стерилизации инфицированного материала.
Работу автоклавов проверяют химическими тестами или максимальными термометрами при каждой загрузке автоклава и ежемесячно – бактериологическим методом.
Проверку работы автоклавов (стерилизаторов) бактериологическим методом выполняют в соответствии специальной методике.
Персонал, обслуживающий автоклав, не должен:
– Оставлять работающий автоклав без присмотра;
– Открывать автоклав или заливать в него воду, когда он находится под давлением;
– Работать с автоклавом, который имеет дефекты;
– Допускать в автоклавные лиц, работа которых не связана с
работой автоклава.
Классификация баллонов с газом. Маркировка газовых баллонов.
Газовые баллоны для метана имеют специфическую сигарообразную форму и вентиль в центре торца
Баллоны для метана отличаются друг от друга размерами и материалом, из которого изготовлены (металлопластиковые или цельнометаллические). Их называют еще “баллоны высокого давления”, так как эти емкости должны выдерживать 200 атмосфер.
Баллон пропановый – это резервуар с рабочим давлением 16 атмосфер. Толщина стенки такого баллона –
· В виде цилиндра. Цилиндрические баллоны производятся с наружным диаметром
· В виде тора. Тороидальные баллоны (в разговорной речи – “тор”, “таблетка”, “бублик”, “под запаску”) максимально соответствуют по форме и размерам запасному колесу. Это позволяет установить газовый баллон в специальную нишу вместо запасного колеса. Наиболее популярный объем тороидального баллона – 40 или 42 литра (600 х
Такие экзотические виды, как комбинированные баллоны (состоят из нескольких ц илиндричних баллонов, соединенных между собой в жесткую сборку), встречаются очень редко.
Для безопасности максимальное наполнение газовых баллонов ограничено 80% от общего объема. Заправка газовых баллонов и расход газа из них обеспечивается мультиклапан, монтируемый на горловину баллона. На табличке указывается общий объем баллона.
Правила безопасности при эксплуатации баллонов
В производственных процессах часто применяют разные баллоны, предназначенные для хранения, перевозки и использования сжатых (азот, воздух, кислород, сероводород), сжиженных (аммиак, сернистый ангидрид, диоксид углерода, фреон) или растворимых (ацетилен) газов под давлением 0,6 15 МПа.
Частыми причинами взрывов баллонов являются:
– Удары или их падение, особенно при высоких или низких температурах, поскольку в первом случае резко возрастает давление в баллоне за счет нагрева газа, содержащегося в нем, а во втором – материал, из которого изготовлен баллон, приобретает хрупкости;
– Переполнение баллона сжиженным газом без оставления свободного нормированного объема (около 10% от всего объема баллона.
Нагрев баллона солнечными лучами или другими источниками, вызывает увеличение давления в нем выше допустимого;
– Ложное использования баллона, например наполнения кислородного баллона метаном;
– Слишком быстрое наполнение баллона, который также сопровождается резким нагревом газа и, как следствие, увеличением давления.
Применение специальных материалов и способов изготовления, которые повышают механическую прочность баллонов, оборудование предохранительными колпаками и опорными башмаками повышает их безопасность. Баллоны изготавливают из углеродистой и легированной стали бесшовными при давлении 3 МПа и выше, и сварными со швами при меньшем давлении.
Вентили и редукционные клапаны обеспечивают отбор газа при более низком давлении, чем в баллоне, предотвращающий взрыва баллона при наполнении или отборе.
Для предотвращения неправильного использования баллонов, предназначенных для разных газов, вентили имеют разную резьбу (для кислорода и инертных газов – правую, для горючих – левую). Кроме того, баллоны окрашивают в разные цвета и наносят на них цветные полосы и соответствующие надписи
При хранении баллонов необходимо их размещать на расстоянии не менее 1 м от источников тепла и на расстоянии не менее 5 м от источников открытого огня.
Перемещение баллонов осуществляют с помощью специально приспособленных для этого тележек или других устройств. Баллоны хранятся и транспортируются с накрученными предохранительными колпаками. При перевозке в горизонтальном положении между баллонами устанавливаются подкладки из деревянных брусьев с вырезанными гнездами, и одеваются веревочные или резиновые кольца толщиной не менее 25 мм (по два кольца на баллон), на которые баллоны упираются, при этом вентили баллонов укладывают в одну сторону. Доставка баллонов в вертикальном положении осуществляют в специальных контейнерах или без них с использованием прокладок между баллонами и строповочным закреплением от возможного падения.
Газовые баллоны хранятся как в специальных помещениях (складах), так и на открытом воздухе при условии их защиты от солнечных лучей и воздействия атмосферных осадков.
Наполненные баллоны хранятся в вертикальном положении в специальных гнездах, клетках или огорадживаются барьером для предотвращения их падения. Баллоны без башмаков могут храниться в горизонтальном положении на деревянных рамах или стеллажах.
Склады для хранения баллонов с газами строятся одноэтажные из несгораемых материалов,которые не образуют искр. При хранении на баллоны не должны попадать солнечные лучи. Не допускается хранить вместе с баллонами взрыво-и пожароопасные материалы. Помещения должны хорошо вентилироваться. Электрические сети должны быть выполнены в искрозащитном варианте.
Баллоны с ядовитыми газами хранят в специальных закрытых помещениях.
При обслуживании, перемещении и транспортировке баллонов должны выполняться правила безопасности, исключающие возможность травмирования людей и повреждения баллонов.
Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением (с изменениями и дополнениями)
Государственный нормативный акт об охране труда. УТВЕРЖДЕНО приказ Госнадзорохрантруда 18.10.94 № 104. Обязательные для всех министерств, ведомств, объединений, организаций, предприятий (независимо от их ведомственной принадлежности и формы собственности), юридических и физических лиц, Киев 1998, ДНАОП 0.00-1.07-94.
ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ ТРЕБОВАНИЯ к баллонам
Общие требования
Баллоны должны иметь вентили, плотно вкручены в отверстия горловины .. Баллоны для сжатых, сжиженных и растворенных газов вместимостью более
На баллоны вместимостью более
На верхней сферической части каждого металлического баллона должны быть выбиты (отчетливо видны) следующие данные:
1) товарный знак предприятия-изготовителя:
2) номер баллона;
3) фактическая масса пустого баллона (кг): для баллонов емкостью до
4) дата (месяц, год) изготовления и последующего освидетельствования;
5) рабочее давление (Р), МПа (кгс/см2);
6) пробное гидравлическое давление (П), МПа (кгс/см2);
7) емкость баллонов, л:
для баллонов вместимостью до
для баллонов вместимостью свыше 12 до
для баллонов емкостью свыше
8) клеймо ОТК предприятия-изготовителя круглой формы диаметром
9) номер стандарта для баллонов емкостью свыше
Высота знаков на баллонах должна быть не менее
Масса баллонов указывается с учетом массы нанесенной краски, кольца для колпака и башмака, если таковые предусмотрены в конструкции, но без массы вентиля и колпака.
На баллонах вместимостью до
Надписи на баллонах наносят по обводу на длину не менее 1 / 3 обвода, а полосы – по всему обводу, причем высота букв на баллонах емкостью более
Наружная поверхность баллонов должна быть окрашена: Название газа – Углекислота, Цвет баллонов – Черный, Текст надписи – Углекислота, Цвет надписи – Желтый.
Окраска баллонов и надписи на них могут выполняться масляными, эмалевыми или нитрокраскамы.
Окраска баллонов и нанесение надписей при эксплуатации осуществляется наполнительными станциями или испытательными пунктами.
Маркировка и окраска неметаллических баллонов должны проводиться в соответствии с ТУ на баллон.
Источник: http://www.aquafanat.com.ua
Освидетельствование баллонов. Освидетельствование баллонов включает:
1) обзор внутренней и наружной поверхностей баллонов;
2) проверку массы и вместимости;
3) гидравлическое испытание.
При удовлетворительных результатах предприятие, на котором проведена освидетельствование, выбивает на баллоне свое клеймо круглой формы диаметром
Освидетельствование баллонов осуществляется с целью выявления на их стенках коррозии, трещин, вмятин, планов и других повреждений (для определения пригодности баллонов к подальшей эксплуатации). Перед осмотром баллоны должны быть тщательно очищены и промыты водой, а в необходимых случаях промытые соответствующим растворителем или дегазированные.
Баллоны, в которых при осмотре наружной и внутренней поверхности выявлены трещины, плены, вмятины, видимые, раковины и риски глубиной более 10% от номинальной толщины стенки, надрывы и вищерблення, износ резьбы горловины, а также на которых отсутствуют некоторые паспортные данные, должны быть вибракованы .
Запрещается эксплуатация баллонов, на которых выбиты не все данные.
Баллоны, переведенные на пониженное давление, могут использоваться для заполнения газами, рабочее давление которых не превышает допустимого для данных баллонов, при этом на них должны быть выбиты: масса; рабочее давление Рроб), МПа (кгс/см2); пробное давление ( Рпроб), МПа (кгс/см2); дата проведенного и следующего освидетельствования и клеймо пункта тестирования.
Показания на баллоне, которые нанесены раньше, за исключением номера баллона, товарного знака предприятия-изготовителя и даты изготовления, должны быть забиты.
Эксплуатация баллонов.
При эксплуатации баллонов запрещается полностью вырабатывать газ, который в них находится. Остаточное давление газа в баллоне должен быть не менее 0,05 МПа (0,5 кгс/см2) ..
Выпускания газов из баллонов в емкости с меньшим рабочим давлением должен производиться через редуктор, предназначенный для данного газа и окрашенный в соответствующий цвет.
Камера низкого давления редуктора должна иметь манометр и пружинный запасной клапан, отрегулированный на соответствующее разрешенное давление в емкости, в которую перепускаеться газ .
При невозможности из-за неисправности вентилей выпустить на место употребления газ из баллонов, последние надо повернуть на наполнительный станцию.
Наполнение баллонов сжиженными газами должно соответствовать нормам – масса газа на 1 л емкости баллона не более 0.720 кг, вместимость баллона, приходящегося на 1 кг газа не более 1.34 л.
Запрещается наполнять газом баллоны, в которых:
1) вышел срок назначенного освидетельствования;
3) поврежден корпус баллона;
4) неисправны вентили;
5) отсутствуют надлежащие окраска или надписи;
6) отсутствует избыточное давление газа;
7) отсутствуют установленные клейма.
Наполнение баллонов, в которых отсутствует избыточное давление газов, осуществляется после предварительной их проверки согласно инструкции предприятия-наполнителя (наполнительный станции).
Перенасадка башмаков и колец для колпаков, замена вентилей должны осуществляться на пунктах освидетельствования баллонов .. Осуществлять насадку башмаков на балон разрешается только после выпуска газа, выкручивание вентилей и соответствующей дегазации баллонов. Очистка и окраска наполненных газом баллонов, а также закрепление колец на их горловине запрещается.
Баллоны с газами могут храниться как в специальних помещениях, так и на открытом воздухе, в последнем случае они должны быть защищены от атмосферных осадков и солнечных лучей.
Баллоны с газом, которые устанавливаются в помещениях, должны находиться на расстоянии не менее 1 м от радиаторов отопления и других отопительных приборов и печей и не менее чем на 5 м от источников тепла с открытым огнем. Источник: http://www.aquafanat.com.ua
Особые требования при работе с кислородными баллонами.
Баллоны с кислородом, ацетиленом для газового сваривания
Взрывы кислородных баллонов могут происходить по следующим причинам:
• Попадание масла или других жировых веществ во внутреннюю область вен-
ля или баллона, а также при накоплении в них ржавчины. Для предотвращения таких ситуаций необходимо промывание баллона соответствующими растворителями.
• Удары или падения баллонов как при повышенной, так и при пониженной температуратурах. Особенно опасны удары или падения баллонов при температуре, сниженной до to = – (30 … 40) оС, т.к. при этом значительно снижается ударная вязкость стали.
• Ошибочное заполнение баллонов другим газом. Для исключения этого есть четкая общепринятая маркировка, которая заключается в покраске баллонов в разные цвета: баллоны с кислородом – в голубой с черной надписью; ацетилен
– в белый с красной надписью и т. д.
• Через неправильную технологию или использование неподходящих материалов при изготовлении баллона.
• Коррозионное разрушение материала баллона.
• Нарушение правил эксплуатации баллона.
ИНСТРУКЦИЯ ПО ОХРАНЕ ТРУДА №
С БЕЗОПАСНОЙ эксплуатации, ХРАНЕНИЯ И ТРАНСПОРТИРОВКИ
Баллонов (с кислородом, ацетиленом, со сжиженным ГАЗАМИ И ДР. ГАЗАМИ)
1. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
1.1. Действие инструкции распространяется на всех работников линейного производственного управления электрических сетей, выполняющих работы по эксплуатации, хранения и транспортировки баллонов (с кислородом, ацетиленом, с сжиженными газами и др. газов).
1.2. Инструкция разработана на основе ДНАОП 0.00-8.03-93 “Порядок разработки и утверждения собственником нормативных актов об охране труда, действующих на предприятии”, ДНАОП 0.00-4.15-98 “Положение о разработке инструкций по охране труда”, ДНАОП 0.00-4.12-” Типовое положение об обучении по вопросам охраны труда “, ДНАОП 0.00-1.07-94 *” Правил устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением “,” Правил пожарной безопасности в Украине “.
1.3. К самостоятельной работе допускаются лица не моложе 18 лет, пригодные по состоянию здоровья
Перед допуском к самостоятельной работе, после получения вводного инструктажа, первичного инструктажа, предыдущая днього специального обучения по вопросам охраны труда, проверки знаний по охране труда, которая проводится по экзаменационным билетам, проверки умений и навыков безопасного выполнения работ, работник должен пройти стажировку непосредственно на рабочем месте.Допуск к самостоятельной работе осуществляется при положительных результатах стажировки, проверки умения и навыков безопасного выполнения работ.
В процессе работы рабочий периодически проходит медицинские осмотры (1 раз в 2 года).
Повторный инструктаж по ОТ на рабочем месте проводится 1 раз в три месяца.
Повторная проверка знаний по вопросам охраны труда рабочего проводится ежегодно.
Если работник при проверке знаний по охране труда показал неудовлетворительные знания, он к самостоятельной работе не допускается, а проходит дополнительное обучение и в месячный срок подлежит повторной проверке знаний. При неудовлетворительных результатах повторной проверки знаний рабочий к работе не допускается и трудоустраивается согласно действующему законодательству.
1.4. Внеплановая проверка знаний проводится:
– При переходе на другое предприятие;
– В случае внесения изменений в инструкцию по безопасной эксплуатации баллонов;
– По требованию инспектора Госнадзорохрантруда или ответственного по надзору за техническим состоянием и эксплуатацией сосудов.
1.5. За невыполнение данной инструкции работник несет дисциплинарную, материальную, административную или уголовную ответственность согласно действующему законодательству.
1.6. В случае перерыва в работе по эксплуатации, хранению и транспортировке баллонов более 12 месяцев рабочий после проверки знаний должен перед допуском к самостоятельной работе пройти стажировку.
1.7. Допуск к самостоятельной эксплуатации, хранения и транспортировки баллонов оформляется приказом по управлению.
1.8. Рабочий, который эксплуатирует баллоны должен:
1.8.1. Выполнять правила внутреннего трудового распорядка.
1.8.2. Знать о личной ответственности за выполнение правил охраны труда и безопасности товарищей по работе.
1.8.3. Уметь оказывать первую медицинскую помощь пострадавшим от несчастных случаев.
1.8.4. Уметь пользоваться первичными средствами пожаротушения.
1.8.5. Содержать рабочее место в чистоте и порядке.
1.8.6. Соблюдать правила эксплуатации, транспортировки и хранения баллонов.
1.9. Баллоны должны иметь вентили, плотно вкручены в отверстия горловины.
1.10. Боковые штуцеры вентилей для баллонов, которые наполняются пропаном и другими горючими газами, должны иметь левую резьбу, а для баллонов, которые наполняются кислородом и другими негорючими газами, – правую резьбу.
1.11. Каждый вентиль баллонов для взрывоопасных горючих веществ, вредных веществ 1 и 2-го классов опасности должен быть обеспечен заглушкой, которая накручивается на боковой штуцер.
1.12. Вентили в баллонах для кислорода должны вкручиваться с применением уплотнительных материалов, загорание которых в среде кислорода исключается.
1.13. На верхней сферической части каждого металлического баллона должны быть выбиты (отчетливо видны) следующие данные:
– Товарный знак предприятия-изготовителя;
– Номер баллона;
– Фактическая масса пустого баллона (кг): для баллонов емкостью до 12 л включительно – с точностью до 0,1 кг, свыше 12 до 55 л включительно – с точностью до 0,2 кг; масса баллонов вместимостью более 55 л указывается в соответствии с нормативной документации (НД) на их изготовление;
– Дата (месяц, год) изготовления и последующего освидетельствования;
– Рабочее давление (Р), МПа (кгс/см2);
– Пробный гидравлический давление (П), МПа (кгс/см2);
– Вместимость баллонов, л: для баллонов емкостью до 12 л включительно – номинальная; для баллонов емкостью свыше 12 до 55 л включительно – фактическая с точностью до 0,3 л; для баллонов емкостью свыше 55 л – в соответствии с НД на их изготовление;
– Клеймо отдела технического контроля (ОТК) предприятия-изготовителя круглой формы диаметром 10 мм (за исключением стандартных баллонов вместимостью более 55 л);
– Номер стандарта для баллонов емкостью свыше 55 л.
1.14. Высота знаков на баллонах должна быть не менее 5 мм, а на баллонах вместимостью 55 л – не менее 8 мм.
1.15. Масса баллонов, за исключением баллонов для ацетилена, указывается с учетом массы нанесенной краски, кольца для колпака и башмака, если таковые предусмотрены конструкцией, но без массы вентиля и колпака.
1.16. На баллонах вместимостью до 5 л или толщиной стенки менее 5 мм паспортные данные могут быть выбиты на пластине, припаянной к баллону или нанесены эмалевой или масляной краской.
1.17. Надписи на баллонах наносят по обвода на длину не менее 1 / 3 обвода, а полосы – по всему обводу, причем высота букв на баллонах емкостью свыше 12 л должна быть 60 мм, а ширина полосы – 25 мм.
Размеры надписей и полос на баллонах емкостью до 12 л должны определяться в зависимости от величины боковой поверхности баллонов.
1.18. Наружная поверхность баллонов должна быть окрашена в соответствии с таблицей 1.
Таблица 1
Покраска и нанесение надписей на баллоны
|
Название газа |
Цвет |
Текст |
Цвет |
Цвет полосы |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Ацетилен |
Белый |
Ацетилен |
Красный |
– |
|
Пропан |
Красный |
Пропан |
Белый |
– |
|
Воздуха |
Черный |
Сжатый воздух |
Белый |
– |
|
Кислород |
Голубой |
Кислород |
Черный |
– |
|
Все другие горючие газы |
Красный |
Название газа |
Белый |
– |
1.19. Окраска баллонов и надписи на них могут выполняться масляными, эмалевыми или нитрокрасками. Покраска заново изготовленных баллонов и нанесение надписей осуществляется предприятиями-изготовителями, а при эксплуатации – наполнительный станциями а потому испытательными пунктами.Маркировка и окраска неметаллических баллонов должны проводиться в соответствии с ТУ на баллон.
1.20. Главные опасные и вредные производственные факторы, действующие на рабочего, обслуживающего баллоны:
– Загазованность рабочей зоны;
– Недостаточная освещенность рабочей зоны;
– Нарушение правил транспортировки баллонов;
– Нарушение правил хранения баллонов;
1.21. Рабочие, которые эксплуатируют баллоны, бесплатно обеспечиваются специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты в соответствии с действующими “ведомственных норм бесплатной выдачи спецодежды и средств индивидуальной защиты ДК” Укртрансгаз “и коллективного договора ДК” Укртрансгаз “.
Т 2. Эксплуатация баллонов.
2.1. Эксплуатация, хранение и транспортировка баллонов в управлении должны осуществляться в соответствии с требованиями настоящей инструкции.
2.2. Рабочие, которые эксплуатируют баллоны, должны быть обучены и проинструктированы по данной инструкции.
2.3. При эксплуатации баллонов запрещается полностью производить газ, который в них находится. Остаточное давление газа в баллоне должен быть не менее 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).
2.4. Выпускания газов из баллонов в емкости с меньшим рабочим давлением должен производиться через редуктор, предназначенный для данного газа и окрашенный в соответствующий цвет.
Камера низкого давления редуктора должна иметь манометр и пружинный предохранительный клапан, отрегулированный на соответствующий разрешен давление в емкости, в которую перепускаеться газ.
2.5. В случае невозможности из-за неисправности вентилей выпустить на место употребление газ из баллонов последние надо повернуть на наполнительную станцию. Выпуск газа из таких баллонов на наполнительной станции должно осуществляться в соответствии с инструкцией, утвержденной в установленном порядке.
2.6. Наполнение баллонов сжиженными газами должно соответствовать нормам, указанным в таблице 2.
Для газов, не указанных в данной таблице, норма наполнения устанавливается производственными инструкциями наполнительный станций.
Таблица 2
Нормы наполнения баллонов сжиженными газами
|
Название газа |
Масса газа на 1 л |
Емкость баллона, |
|
Бутан |
0,488 |
2,05 |
|
Пропан |
0,425 |
2,35 |
|
Углекислота |
0,720 |
1,34 |
2.7. Запрещается предоставлять для наполнения газом баллоны, в которых:
2.7.1. Вышел срок назначенного освидетельствования.
2.7 2.Вышел срок проверки пористой массы.
2.7.3. Поврежденный корпус баллона.
2.7.4. Неисправные вентили.
2.7.5. Отсутствуют надлежащие окраска или надписи.
2.7.6. Отсутствует избыточное давление газа.
2.7.7. Отсутствуют установленные клейма.
Наполнение баллонов, в которых отсутствует избыточное давление газов, осуществляется после предварительной их проверки согласно инструкции предприятия-наполнителя (наполнительной станции).
2.8. Перенасадка башмаков и колец для колпаков, замена вентилей должны осуществляться на пунктах освидетельствования баллонов.
Вентиль после ремонта, связанного с его разборкой, должен быть проверен на плотность при рабочем давлении.
2.9. Баллоны с газом, которые устанавливаются в помещениях, должны находиться на расстоянии не менее 1 м от радиаторов отопления и других отопительных приборов, и не меньше, чем на 5 м от источников тепла с открытым огнем.
3. Хранение баллонов.
3.1. Баллоны с газами могут храниться как в специальных помещениях, так и на открытом воздухе, в последнем случае они должны быть защищены от атмосферных осадков и солнечных лучей.
Склады и открытые площадки должны размещаться на расстоянии не менее 20 м от других складов, 50 м от жилых домов и 100 м от общественных зданий.
Складское хранение в одном помещении баллонов с кислородом и горючими газами запрещается.
3.2. Наполненные баллоны с насаженными на них башмаками должны храниться в вертикальном положении. Для предотвращения падения баллоны следует устанавливать в специально оборудованные гнезда, клетки или ограждать барьером.
3.3. Баллоны, которые не имеют башмаков, могут храниться в горизонтальном положении на стеллажах.
3.4. Склады для хранения баллонов, наполненных газами, должны быть одноэтажными, с покрытиями легкого типа и не иметь чердачных помещений. Стенки, перегородки, покрытия складов для хранения газов должны быть из несгораемых материалов не ниже II степени огнестойкости. Высота складских помещений для баллонов должна быть не менее 3,2 м от пола до низших выступающих частей кровельного покрытия. Полы складов должны быть равными с нескользкой поверхностью, а складов для баллонов с горючими газами – с поверхностью из материалов, исключающих искрообразование при ударе по ним любым предметом.
3.5. Освещение складов для баллонов с горючими газами должно соответствовать нормам для помещений, опасных в отношении взрывов.
3.6. В складах должны быть вывешены инструкции и плакаты по обращению с баллонами, которые находятся на складе.
3.7. Склады для баллонов, наполненных газом, должны иметь естественную или искусственную вентиляцию в соответствии с требованиями санитарных норм проектирования производственных помещений.
3.8. Склады, баллонов с взрыво-и пожароопасными газами должны находиться в зоне молниезащиты.
3.9. Разрывы между складами для баллонов, наполненных газами, между складами и смежными производственными зданиями, общественными помещениями, жилыми домами должны удовлетворять требованиям НД.
3.10. Баллоны, в которых обнаружена утечка газа, должны немедленно убираться со склада в безопасное место.
3.11. Обслуживающий персонал должен знать пожарную опасность газов, хранящихся на складах, порядок эвакуации баллонов и правила тушения горючих газов.
3.12. Не разрешается:
3.12.1. Хранение любых посторонних веществ, материалов, оборудования, предметов в складах баллонов с газами.
3.12.2. Транспортировка и хранение баллонов с газами без предохранительных колпаков и нагвинчених на штуцеры заглушек.
3.12.3. Хранение баллонов с поврежденным корпусом (вмятинами, трещинами, коррозией и т.п.), а также с просроченным сроком периодического обзора.
3.12.4. Хранение баллонов с горючими газами и окислителями в помещениях, не являющихся специальными складами баллонов.
3.12.5. Допуск в состав баллонов с горючими газами лиц в обуви, подбитом металлическими гвоздями или подковами.
3.12.6. Ударять баллоны друг о друга во время погрузки, разгрузки и хранения, падение колпаков и баллонов на пол.
3.13. Запрещается хранить горючие материалы и проводить работы с открытым огнем вокруг склада с баллонами на расстоянии менее 10 м.
3.14. Проверка состояния баллонов, хранящихся, должна проводиться ежедневно.
3.15. При обнаружении повреждений баллонов или выделении из них газов необходимо:
3.15.1. Баллоны с негорючими газами отдалить в сторону и положить на землю.
3.15.2. Баллоны с горючими газами отдалить на расстояние не менее 100 м от жилых и производственных зданий, тщательно устранив при этом возможность вспышки газов от искры или других источников огня, а затем установить наблюдение за выходом из баллонов газов до полного прекращения шипения или отсутствия запаха.
3.16. Лица, допущенные к обезвреживанию баллонов с горючими и ядовитыми газами, должны быть обеспечены спецодеждой и фильтрующим противогазом марки А.
3.17. Не допускается совместное хранение в одном штабеле пустых и наполненных баллонов, а также баллонов с различными газами (разного цвета).
4. ТРАНСПОРТИРОВАНИЕ Балонов.
4.1. Перед началом выполнения погрузочно-разгрузочных работ необходимо убедиться в исправности поступивших баллонов с газом, наличии гарантийной наклейки или пломбы на предохранительном колпаке, наличия сигнал ьного цвета.Все баллоны должны иметь стандартное клеймо, дату осмотра и дату последующего испытания,
4.2. Транспортировка баллонов по территории управления должно проводиться на специальных тележках.
Не допускается перенос баллонов на руках и на плечах.
4.3. При перемещении баллонов не разрешается браться за вентили, сбрасывать и ударять друг о друга.
4.4. Не допускается проводить погрузочно-разгрузочные работы в промасленных рукавицах и загрязненными маслом руками. Соединение даже незначительного количества масла (жира) с кислородом может вызвать взрыв.
4.5. Доставка наполненных газами баллонов должна осуществляться на рессорном транспорте в горизонтальном положении, обязательно с прокладками между баллонами. Все баллоны во время перевозки надо укладывать вентилями в одну сторону.
4.6. Разрешается перевозка баллонов в специальных контейнерах, а также без контейнеров в вертикальном положении, обязательно с прокладками между ними и оградой от возможного падения.
4.7. Транспортировка и хранение баллонов должны осуществляться с накрученными колпаками.
Транспортировка баллонов для углеводородных газов осуществляется в соответствии с “Правилами безопасности систем газоснабжения Украины”.
4.8. Во время транспортировки баллоны необходимо защищать от прямого попадания солнечных лучей и атмосферных осадков, а также от толчков и перекаты.
4.9. Во время безконтейнерной транспортировки баллонов необходимо придерживаться следующих правил:
4.9.1. На баллонах должны быть до отказа навинчены предохранительные колпаки и заглушки.
4.9.2. Баллоны должны укладываться в деревянные гнезда, обитые войлоком или другим мягким материалом.
4.9.3. Баллоны должны быть уложены не более чем в один ряд, таким образом, чтобы предохранительные колпаки были с одной стороны.
4.9.4. При нагрузке более одного ряда баллонов должны применяться прокладки на каждый ряд для предотвращения их соприкосновения друг с другом. Для прокладок могут применяться деревянные брусья с вырезанными гнездами для баллонов, а также веревочная или резиновые кольца, толщиной не менее 25 мм (по два кольца на баллон) или другие прокладки, которые защищают баллоны от ударов друг о второй.
4.9.5. Укладать баллоны допускается в пределах высоты бортов.
4.9.6. Запрещается перевозить баллоны на автомашинах при наличии в кузове грязи, мусора, следов масла.
4.9.7. При погрузке и разгрузке не допускается сброс их и удары друг о друга, а также выгрузка вентилями вниз.
4.10. Совместная транспортировка на машине кислородных и ацетиленовых баллонов запрещена.
4.11. В исключительных случаях можно перевозить в автомашине кислородные и ацетиленовые баллоны при выполнении следующих условий:
4.11.1. Одновременно можно транспортировать в сумме не более 10 баллонов; в кузове не должно быть следов масла и жира.
4.11.2. Перед погрузкой ацетиленовые баллоны должны быть очищенными от следов масла и жира.
4.11.3. Баллоны должны быть уекладены не более чем в один ряд на деревянных подставках.
4.12. Не разрешается транспортировки баллонов с кислородом и баллонов с горючими газами.
4.13. Баллоны, имеющие выделение газа, не должны транспортироваться.
4.14. Запрещается перевозка баллонов на самосвалах и автомашинах, кузов которых в середине обитый железом.
4.15. В тех случаях, когда из-за неисправности вентиля газ не был использован при его возвращении на завод-наполнитель на баллоне делается надпись: “Осторожно!”, “Полный”, “С газом”. Ремонтировать вентили своими средствами, а также разбирать их, когда баллоны наполнены, запрещается.
4.16. Во время погрузки и разгрузки автомашины для транспортировки баллонов, двигатель должен быть выключен.
5. ТРЕБОВАНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ После окончания работы.
5.1. Привести в порядок рабочее место.
5.2. Приспособления, инструмент положить в отведенное для них место.
5.3. Снять спецодежду, повесить в отведенное для него место.
5.4. Вымыть руки, лицо водой с мылом.
5.5. Доложить руководителю о всех недостатках, имевших место во время работы.
6. ТРЕБОВАНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ В аварийной ситуации.
6.1. При обнаружении выделения газа, наличия трещин на баллонах, неисправности вентиля и другое необходимо принять меры по недопущению посторонних лиц в опасную зону.
6.2. Сообщить о случившемся, руководителя.
6.3. В случае возникновения пожара вызвать пожарную часть и приступить к тушению ее имеющимися средствами пожаротушения.
6.4. Выполнять указания руководителя работ по ликвидации опасности.
6.5. Если есть пострадавшие, оказывать им первую медицинскую помощь, при необходимости, вызвать скорую медицинскую помощь.
6.6. Последовательность оказания первой помощи:
· прекратить действие на организм факторов, повлекших несчастный случай, угрожающих здоровью или жизни потерпевшего (освободить от действия электрического тока, вынести из зараженной зоны, погасить одежду, вспыхнул, вытащить из воды) и оценить его состояние;
· определить характер и тяжесть травмы, наибольшую угрозу для жизни пострадавшего, последовательность мер по его спасению;
· принять необходимые меры по спасению пострадавшего в порядке первоочередности (восстановить проходимость дыхательных путей, провести искусственное дыхание, наружный массаж сердца, остановить кровотечение, наложить повязку и т.п.);
· вызвать скорую помощь или врача либо принять меры для ви дправкы пострадавшего в ближайшее медицинское учреждение;
· поддерживать основные жизненные функции пострадавшего до прибытия медицинской помощи.
Допуск персонала к работе. Правила эксплуатации и техника безопасности при работе с баллонами, заполненными лечебным газом.
ИНСТРУКЦИЯ
по охране труда № 6 при эксплуатации баллонов
Общие положения
1.1. Действие инструкции распространяется на все подразделения Лаборатории.
1.2. По данной инструкции рабочий инструктируется перед началом работы на предприятии (первичный инструктаж), а потом через каждые 3 месяца (повторный инструктаж). Результаты инструктажа заносятся в «Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда», в журнале после прохождения инструктажа должны быть подписи инструктирующего и рабочего.
1.3. Собственник должен застраховать работника от несчастных случаев и профессиональных заболеваний. В случае повреждения здоровья по вине собственника, он (работник) имеет право на возмещение причиненного ему вреда.
1.4. За невыполнение данной инструкции работник несет дисциплинарную, материальную, административную и уголовную ответственность.
1.5. К обслуживанию баллонов допускаются лица не моложе 18 лет, прошедшие медицинское обследование, обучение по специальной программе, аттестованные и имеющие удостоверение на право обслуживания баллонов, прошли вводный инструктаж по охране труда, инструктаж на рабочем месте и инструктаж по пожарной безопасности.
1.6. Периодическая проверка знаний работников, обслуживающих баллоны, проводится не реже 1 раза в 12 месяцев.
1.7. Внеплановая проверка знаний проводится:
1.7.1. При переходе на другое предприятие.
1.7.2. В случае внесения изменений в инструкцию по режиму и безопасному обслуживанию баллонов.
1.7.3. По требованию инспектора Госнадзорохрантруда или ответственного за надзор, техническое состояние и эксплуатацию баллонов.
1.8. При перерыве в работе по обслуживанию баллонов более 12 месяцев рабочий после проверки знаний должен перед допуском к самостоятельной работе пройти стажировку.
1.9. Допуск к самостоятельному обслуживанию баллонов оформляется приказом по предприятию.
1.10. Инструкция по безопасному обслуживанию баллонов должна быть выдана на руки под расписку или вывешена на рабочем месте.
1.11. Рабочий, обслуживающий баллоны должен:
1.11.1. Выполнять правила внутреннего трудового распорядка.
1.11.2. Помнить о личной ответственности за выполнение правил охраны труда и безопасности товарищей по работе.
1.11.3. Уметь оказывать первую медицинскую помощь пострадавшим при несчастных случаях.
1.11.4. Уметь пользоваться первичными средствами пожаротушения
1.11.5. Содержать рабочее место в чистоте и порядке.
1.11.6. Соблюдать правила эксплуатации, транспортировки и хранения баллонов.
1.12. Баллоны должны иметь вентили, плотно вкручены в отверстия горловины, или затратно-наполнительный штуцеры в специальных баллонов, не имеющих горловины.
1.13. Баллоны для сжатых, сжиженных и растворенных газов вместимостью более 100 литров должны быть обеспечены паспортом.
1.14. На баллоны вместимостью более 100 л должны устанавливаться предохранительные клапаны. При групповом установке баллонов допускается установка предохранительного клапана на всю группу баллонов.
1.15. Боковые штуцеры вентилей для баллонов, которые наполняются водородом и другими горючими газами, должны иметь левую резьбу, а для баллонов, которые наполняются кислородом и другими негорючими газами, – правую резьбу.
1.16. Каждый вентиль баллонов для взрывоопасных горючих веществ, вредных веществ 1-го и 2-го классов опасности должен быть обеспечен заглушкой, которая накручивается на боковой штуцер.
1.17. Вентили в баллонах для кислорода должны вкручуватись с применением уплотнительных материалов, загорание которых в среде кислорода исключается.
1.18. На верхней сферической части каждого металлического баллона должны быть выбиты (отчетливо видны) следующие данные:
1.18.1. Товарный знак предприятия-изготовителя.
1.18.2. Номер баллона.
1.18.3. Фактическая масса пустого баллона (кг); для баллонов емкостью до 12 л включительно – с точностью до 0,1 кг, свыше 12 до 55 л включительно – с точностью до 0,2 кг; масса баллонов вместимостью более 55л указывается в соответствии с НД на их изготовления.
1.18.4. Дата (месяц? год) изготовления и последующего освидетельствования;
1.18.5. Рабочее давление (Р), МПа (кгс/см2).
1.18.6. Пробный гидравлический давление (П), МПа (кгс/см2).
1.18.7. Емкость баллонов, л:
1.18.7.1. Для баллонов вместимостью до 12 л включительно – номинальная.
1.18.7.2. Для баллонов вместимостью свыше 12 до 55 л включительно – фактическая с точностью до 0,3 л.
1.18.7.3. Для баллонов вместимостью более 55л – согласно НД на их изготовление.
1.18.8. Клеймо ОТК предприятия-изготовителя круглой формы диаметром 10 мм (за исключением стандартных баллонов вместимостью более 55 л).
1.18.9. Номер стандарта для баллонов емкостью свыше 55 л.
1.19. Высота знаков на баллонах должна быть не менее 6 мм, а на баллонах вместимостью 55 л – не менее 8 мм.
1.20. Масса баллонов, за исключением баллонов для ацетилена, указывается с учетом массы нанесенной краски, кольца для колпака и башмака, если таковые предусмотрены конструкцией, но без массы вентиля и колпака.
1.21. На баллонах вместимостью до 5 л или толщиной стенки менее 5 мм паспортные данные могут быть выбиты на пластине, припаянной к баллону или нанесены эмалевой или масляной краской.
1.22. Баллоны для растворенного ацетилена должны быть заполнены соответствующим количеством пористой массы и растворителя по стандарту. За качество пористой массы и за правильность наполнения баллонов ответственность несет предприятие, наполняет баллоны пористой массой. За качество растворителя и за правильное дозирование ответственность несет предприятие, осуществляющее заполнения баллонов растворителем. После заполнения баллонов пористой массой и растворителем на его горловине выбивается масса тары (масса баллона без колпака, но с пористой массой и растворителем, башмаком, кольцом и вентилем).
1.23. Надписи на баллонах наносят по обвода на длину не менее 1 / 3 обвода, а полосы – по всему обводу, причем высота букв на баллонах емкостью свыше 12 л должна быть 60 мм, а ширина полосы – 25 мм.
Размеры надписей и полос на баллонах емкостью до 12 л должны определяться в зависимости от величины боковой поверхности баллонов.
1.24. Наружная поверхность баллонов должна быть окрашена в соответствии с таблицей.
Покраска и нанесение надписей на баллоны
|
Название газа |
Цвет баллонов |
Текст надписи |
Цвет надписи |
Цвет полосы |
|
Азот |
Черный |
Азот |
Желтый |
Коричневый |
|
Аммиак |
Желтый |
Аммиак |
Черный |
– |
|
Арг он сырой |
Черный |
Аргон сырой |
Белый |
Белый |
|
Аргон технический |
Черный |
Аргон технический |
Синий |
Синий |
|
Аргон чистый |
Серый |
Аргон чистый |
Зеленый |
Зеленый |
|
Ацетилен |
Белый |
Ацетилен |
Красный |
– |
|
Бутилен |
Красный |
Бутилен |
Желтый |
Черный |
|
Нафтогаз |
Серый |
Нафтогаз |
Красный |
– |
|
Бу тан |
Красный |
Бутан |
Белый |
– |
|
Водород |
Темно-зеленый |
Водород |
Красный |
– |
|
Воздуха |
Черный |
Сжатый воздух |
Белый |
– |
|
Гелий |
Коричневый |
Гелий |
Белый |
– |
|
Закись азота |
Серый |
Закись азота |
Черный |
– |
|
Кислород |
Голубой |
Кислород |
Черный |
– |
|
Кислород медицинский |
Голубой |
Кислород медицинский |
Чор ный |
– |
|
Сероводород |
Белый |
Сероводород |
Красный |
Красный |
|
Сернистых ангидрид |
Черный |
Сернистых ангидрид |
Белый |
Желтый |
|
Углекислота |
Черный |
Углекислота |
Желтый |
– |
|
Фосген |
Защитный |
– |
– |
Красный |
|
Фреон 11 |
Алюминиевый |
Фреон 11 |
Черный |
Синий |
|
Фреон 12 |
Алюминиевый |
Фре он 12 |
Черный |
– |
|
Фреон 13 |
Алюминиевый |
Фреон 13 |
Черный |
2 красных |
|
Фреон 22 |
Алюминиевый |
Фреон 22 |
Черный |
2 желтых |
|
Хлор |
Защитный |
– |
– |
Зеленый |
|
Циклопропан |
Оранжевый |
Циклопропан |
Черный |
– |
|
Этилен |
Фиолетовый |
Этилен |
Красный |
– |
|
Все другие горючие газы |
Красный |
Название газа |
Белый |
– |
|
Все другие негорючие газы |
Черный |
Название газа |
Желтый |
– |
1.25. Окраска баллонов и надписи на них могут выполняются масляными, эмалевыми или нитрокрасками. Покраска заново изготовленных баллонов и нанесение надписей осуществляется предприятиями – в иготивникамы, а при эксплуатации – наполнительный станциями или испытательными пунктами. Маркировка и окраска неметаллических баллонов должны проводиться в соответствии с ТУ на баллон.
1.26. Основные опасные и вредные производственные факторы, действующие на рабочего, обслуживающего баллоны:
1.26.1. Загазованность рабочей зоны.
1.26.2. Недостаточная освещенность рабочей зоны.
1.26.3. Нарушение правил транспортировки баллонов.
1.26.4. Нарушение правил хранения баллонов.
1.27. Рабочие, обслуживающие баллоны, обеспечиваются спецодеждой и другими средствами инд
IV. Хранение баллонов
4.1. Баллоны с газами могут храниться как в специальных помещениях, так и на открытом воздухе, в последнем случае они должны быть защищены от атмосферных осадков и солнечных них лучей.
Склады и открытые площадки должны размещаться на расстоянии не менее
4.2. Баллоны с ядовитыми газами должны храниться в специальных закрытых помещениях, строение которых регламентируется соответствующими нормами и положениями.
4.3. Наполненные баллоны с насаженными на них башмаками должны храниться в вертикальном положении. Для предотвращения падения баллоны следует устанавливать в специально оборудованные гнезда, клетки или ограждать барьером.
4.4. Баллоны, которые не имеют башмаков, могут храниться в горизонтальном положении на деревянных рамах или стеллажах. Во время хранения на открытых площадках разрешается заключать баллоны с башмаками в штабеля с прокладками из веревок, деревянного бревен или резины между горизонтальными рядами. При заключении баллонов в штабеля высота последних не должна превышать
4.5. Склады для хранения баллонов, наполненных газами, должны быть одноэтажными, с покрытием легкого типа и не иметь чердачных помещений. Стенки, перегородки, покрытия складов для хранения газов должны быть из несгораемых материалов не ниже П степени огнестойкости: окна и двери должны открываться наружу. Стекло на окнах и дверях должно быть матовым или окрашенным в белый цвет. Высота складских помещений для баллонов должна быть не менее
4.6. Освещение складов для баллонов с горючими газами должно соответствовать нормам для помещений, опасных в отношении взрывов.
4.7. В складах должны быть вывешены инструкции, правила и плакаты по обращению с баллонами, которые находятся на складе.
4.8. Склады для баллонов, наполненных газом, должны иметь естественную или искусственную вентиляцию в соответствии с требованиями санитарных норм проектирования производственных помещений.
4.9. Склады для баллонов с взрыво-и пожароопасными газами должны находиться в зоне молниезащиты.
4.10. Складское помещение для хранения баллонов должно быть разделено несгораемыми стенками на отсеки, в каждом из которых допускается хранение не более 500 баллонов (
Отсеки для хранения баллонов с негорючими и неядовитые газами могут быть отделены несгораемыми перегородками высотой не менее
4.11. Разрывы между складами для баллонов, наполненных газами, между складами и смежными производственными зданиями, общественными помещениями, жилыми домами должны удовлетворять требованиям НД.
4.12. Баллоны, в которых обнаружена утечка газа, должны немедленно убираться со склада в безопасное место.
4.13. Помещения для хранения горючих газов необходимо оборудовать газовыми анализаторами, а при их отсутствии администрация объекта должна установить порядок отбора и контроля проб воздуха.
4.14. Склады для хранения баллонов с горючими газами должны иметь постоянно работающую принудительную вентиляцию, обеспечивающую безопасные концентрации газов.
В этих складах разрешается только водяное, паровое, низкого давления или воздушное отопление.
На дверях (воротах) складов баллонов с газами необходимо вывешивать таблички с указанием огнетушащего вещества, которую разрешается применять во время пожара.
Обслуживающий персонал должен знать пожарную опасность газов, хранящихся на складах, порядок эвакуации баллонов и правила тушения горючих газов.
4.15. Не разрешается:
4.15.1. Хранение любых посторонних веществ, материалов, оборудования, предметов в складах баллонов с газами.
4.15.2. Транспортировка и хранение баллонов с газами без предохранительных колпаков и нагвинчених на штуцеры заглушек.
4.15.3. Хранение баллонов с поврежденным корпусом (вмятинами, трещинами, коррозией и т.п.), а также с просроченным сроком периодического обзора.
4.15.4. Хранение баллонов с горючими газами и окислителями в помещениях, не являющихся специальными складами баллонов.
4.15.5. Размещение в одном отсеке склада более 500 баллонов с горючими или ядовитыми газами, 1000 баллонов с негорючими и неядовитых газами; хранение в здании склада более 3000 баллонов (в пересчете на 40-литровые).
4.15.6. Допуск в состав баллонов с горючими газами лиц в обуви, подбитом металлическими гвоздями или подковами.
4.15.7. Превышение установленных норм заполнения баллонов сжатыми, сжиженными или растворенными газами (норма заполнения и методы ее контроля должны указываться в инструкции).
4.15.8. Удары баллонов друг о друг во время погрузки, разгрузки и хранения, падение колпаков и баллонов на пол.
4.16. При повышении температуры в составе более 35 ° С необходимо включить приточно-вытяжную вентиляцию и принять меры по охлаждение баллонов путем накрытия Их мокрым брезентом.
4.17. Запрещается хранить горючие материалы и проводить работы с открытым огнем вокруг склада с баллонами на расстоянии менее
4.18. Проверка состояния баллонов, хранящихся, должна проводиться ежедневно.
4.19. При обнаружении повреждений баллонов или выделении из них газов необходимо:
4.19.1. Баллоны с негорючими и неядовитые газами отдалить в сторону и положить на землю
4.19.2. Баллоны с горючими газами отдалить на расстояние не менее
4.19.3. Баллоны с ядовитыми газами отдалить от жилых и производственных зданий на
расстояние не менее
известковым раствором.
4.20. Лица, допущенные к обезвреживания баллонов с горючими и ядовитыми газами, должны быть обеспечены спецодеждой и фильтрующим противогазом марки А. Работы по устранению утечек хлора должны проводиться в шланговых противогазах ПШ – 1, изолирующих противогазах КИП – 6 или КИП – 7.
4.21. Допускается совместное хранение баллонов с аммиаком и баллонов с инертными газами (углекислым газом, азотом). Баллоны с аммиаком не должны соприкасаться.
4.22. При отправке баллонов, наполненных аммиаком, на завод-наполнитель по причине неисправности, на баллонах должен быть сделан предупреждающая надпись “Неисправный, с аммиаком” и сообщения в сопровождающему письме о неисправности баллонов и о наличии в них аммиака.
4.23. Не допускается совместное хранение в одном штабеле пустых и наполненных баллонов, а также баллонов с различными газами (разного цвета).
4.24. Не допускается совместное хранение (в одном помещении) баллонов с кислородом и горючими газами (хлором, водородом и др.).
V. Транспортировка баллонов
5.1. Перед началом выполнения погрузочно-разгрузочных работ необходимо убедиться в исправности баллонов с газом, поступивших наличии гарантийной наклейки или пломбы на предохранительном колпаке, наличия сигнального цвета. Все баллоны должны иметь стандартное клеймо, дату осмотра и дату последующего испытания.
5.2. Транспортировка баллонов по территории предприятия должно производиться на специальных тележках.
Допускается перенос баллонов вручную при наличии приспособлений, обеспечивающих полную безопасность (носилок, брезентовых корсетов с войлочной прокладкой, ремней для крепления и т.д.). Не разрешается перенос баллонов на руках и на плечах.
5.3. При перемещении баллонов не разрешается браться за вентили, сбрасывать и ударять баллоны друг о второй.
5.4. Не допускается проводить погрузочно-разгрузочные работы в промасленных рукавицах и загрязненными маслом руками. Соединение даже незначительного количества масла (жира) с кислородом может вызвать взрыв.
5.5. Перемещение баллонов в пунктах наполнения и потребления газов должно осуществляться на специально приспособленных для этого тележках или при помощи других устройств.
5.6. Доставка наполненных газами баллонов должна осуществляться на рессорной транспорте или на автокар в горизонтальном положении, обязательно с прокладками между баллонами. Для прокладок могут применяться деревянные брусья с вырезанными гнездами для баллонов, а также веревочная или резиновые кольца толщиной не менее
5.7. Разрешается перевозка баллонов в специальных контейнерах, а также без контейнеров в вертикальном положении, обязательно с прокладками между ними и оградой от возможного падения.
5.8. Транспортировка и хранение баллонов имеют. осуществляться с накрученными колпаками.
5.9. Во время транспортировки баллоны необходимо защищать от прямого попадания солнечных лучей и атмосферных осадков, а также от толчков и перекатов.
5.10. При безконтейнерной транспортировке баллонов необходимо придерживаться следующих правил:
5.10.1. На баллонах должны быть до отказа взвинчены предохранительные клапаны и заглушки.
5.10.2. Баллоны должны укладываться в деревянные гнезда, обитые войлоком или другим мягким материалом.
5.10.3. При нагрузке более одного ряда баллонов должны применяться прокладки на каждый ряд для предотвращения их соприкосновения друг с другом. Для прокладок могут применяться деревянные брусья с вырезанными гнездами для баллонов, а также веревочная или резиновые кольца, толщиной не менее
5.10.4. Баллоны должны быть заключены не более чем в один ряд так, чтобы предохранительные колпаки были с одной стороны.
5.10.5. Укладывать баллоны допускается в пределах высоты бортов.
5.10.6. Запрещается перевозить баллоны на автомашинах при наличии в кузове грязи, мусора, следов масла.
5.10.7. При погрузке и разгрузке не допускается сброс их и удары друг о друг, а также выгрузка вентилями вниз.
5.11. При транспортировке баллонов в контейнерах разрешается транспортировка наполненных и пустых баллонов в одном кузове. Укладывать пустые и наполненные баллоны в один контейнер не разрешается.
5.12. Совместная транспортировка на машине кислородных и ацетиленовых баллонов запрещено.
5.13. В исключительных случаях можно перевозить в автомашине кислородные и ацетиленовые баллоны при выполнении следующих условий:
5.13.1. Одновременно можно транспортировать в сумме не более 10 баллонов; в кузове не должно быть следов масла и жира,
5.13.2. Перед погрузкой ацетиленовые баллоны должны быть очищенными от следов масла и жира.
5.13.3. Баллоны должны быть уложены не более чем в один ряд на деревянных подставках.
5.14. Не разрешается транспортировка баллонов с кислородом и баллонов с горючими газами или хлором; баллонов с кислородом и барабанов с карбидом кальция.
5.15. Баллоны, имеющие выделения газа, не должны транспортироваться.
5.16. Контейнер для транспортировки баллонов должен испытываться на двойную нагрузку ежегодно; оглядываться каждые 10 дней.
5.17. Запрещается перевозка баллонов на самосвалах и автомашинах, кузов которых в середине обитый железом.
5.18. В тех случаях, когда из-за неисправности вентиля газ не был использован при его возвращении на завод-наполнитель на баллоне делается надпись: “Осторожно!”, “Полный”, “С газом”. Ремонтировать вентили своими средствами, а также разбирать их, когда баллоны наполнены, запрещается.
5.19. Во время погрузки и разгрузки автомашины для транспортировки баллонов, двигатель должен быть исключен, за исключением тех случаев, когда автомашина имеет устройство для погрузки и разгрузки баллонов с приводом от двигателя.
VI. Требования безопасности по окончании работы
6.1. Привести в порядок рабочее место.
6.2. Приспособления, инструмент положить в отведенное для них место.
6.3. Проверить, чтобы не было утечки газа из баллонов.
6.4. Снять спецодежду и положить в предназначенное для него место.
6.5. Вымыть руки, лицо теплой водой с мылом; при возможности принять душ.
6.6. Сообщить руководителю работ о всех недостатках, которые имели место во время работы.
VII. Требования безопасности в аварийных ситуациях
7.1. Аварийная ситуация мо же возникнуть в случае: утечка газа, взрыва баллонов, взрыва смеси газа с воздухом, пожары и прочее.
7.2. При возникновении такой ситуации необходимо прекратить работы, выключить оборудование, оградить опасную зону, не допускать к ней посторонних лиц.
7.3. Сообщить о случившемся руководителя работ.
7.4. Если есть пострадавшие – оказывать им первую медицинскую помощь, при необходимости вызвать “скорую помощь”.
7.5. Оказание первой медицинской помощи:
7.5.1. Оказание первой помощи при поражении электрическим током.
При поражении электрическим током необходимо немедленно освободить пострадавшего от действия электрического тока, отключить электроустановку от источника питания, а при невозможности отключения – оттянуть его от токопроводящих частей за одежду или применить подручный изоляционный материал.
При отсутствии у потерпевшего дыхания и пульса необходимо сделать ему искусственное дыхание и непрямой (внешний) массаж сердца, обращая внимание на зрачки. Расширенные зрачки свидетельствуют о резком ухудшении кровообращения мозга. При таком положении необходимо немедленно оживления вызвать скорую медицинскую помощь.
7.5.2. Первая помощь при ранении.
Для оказания первой помощи при ранении необходимо раскрыть индивидуальный пакет, наложить стерильный перевязочный материал, содержащийся в нем, на рану и завязать ее бинтом.
Если индивидуального пакета каким-то образом не будет, то для перевязки необходимо использовать чистый носовой платок, чистую полотняную тряпку и т.. На тряпку, которая накладывается непосредственно на рану, желательно накапать несколько капель настойки йода, чтобы получить пятно размером больше раны, после чего наложить тряпку на рану. Особенно важно применять настойку йода указанным образом при загрязненных ранах.
7.5.3. Первая помощь при переломах, вывихах, ушибах.
При переломах и вывихах конечностей необходимо поврежденную конечность укрепить шиной, фанерной пластинкой, палкой, картоном или другим подобным предметом. Поврежденную руку можно также подвесить с помощью перевязки или платка к шее и прибинтовать к туловищу.
При предполагаемом переломе черепа (бессознательное состояние после удара по голове, кровотечение из ушей или рта) необходимо приложить к голове холодный предмет (грелку со льдом, снегом или холодной водой) или сделать холодную примочку.
При подозрении перелома позвоночника необходимо пострадавшего положить на доску, не поднимая его, повернуть потерпевшего на живот лицом вниз, наблюдая при этом, чтобы туловище не перегибалось с целью избежания повреждения спинного мозга.
При переломе ребер, признаком которого является боль при дыхании, кашле, чихании, движениях, необходимо туго забинтовать грудь или стянуть ее полотенцем во время выдоха.
7.5.4. Первая помощь при тепловых ожогах.
При ожогах огнем, паром, горячими предметами ни в коем случае нельзя открывать пузыри, и перевязывать ожоги бинтом.
При ожогах первой степени (покраснение) обожженное место обрабатывают ватой, смоченной этиловым спиртом.
При ожогах второй степени (пузыри) обожженное место обрабатывают спиртом, 3% – им марганцевым раствором или 5% – ным раствором танина.
При ожогах третьей степени (разрушение кожной ткани) рану накрывают стерильной повязкой и вызывают врача.
7.5.5. Первая помощь при кровотечении.
Чтобы остановить кровотечение, необходимо:
– Поднять раненую конечность вверх;
– Кровоточащую рану закрыть перевязочным материалом (из пакета), сложенным в клубок, придавить его сверху, не касаясь самой раны, подержать на протяжении 4-5 минут.
– Если кровотечение остановилось, не снимая наложенного материала, сверх него положить еще одну подушечку из другого пакета или кусок ваты и забинтовать раненное место (с некоторым нажимом).
В случае сильного кровотечения, которое нельзя остановить повязкой, применяется сдавливание кровеносных сосудов, которые питают раненную область, при помощи изгибания конечности в суставах, а также пальцами, жгутом или зажимом. Случае сильного кровотечения необходимо срочно вызвать врача.
7.6. Если произошло возгорание, необходимо вызвать пожарную часть и приступить к тушению имеющимися средствами пожаротушения.
7.7. Выполнять указания руководителя работ по устранению опасной ситуации.
Инструкция по безопасной эксплуатации, хранения и транспортировки баллонов
Правила техники безопасности и производственная санитария для персонала при работе в физиотерапевтическом кабинете. Требования к прим ищення.Допуск персонала к работе.
Рассмотрим охрану труда медработников во время работы в физиотерапевтических кабинетах путем изучения нормативных документов по охране труда на примере Правил обустройства, эксплуатации и техники безопасности физиотерапевтических (отделений) кабинетов.
Основная задача Правил: обеспечение наиболее благоприятных и безопасных условий для здоровья медицинского персонала и больных во время проведения физиотерапевтических процедур.
Соблюдение этих Правил является обязательным при проектировании, строительстве, реконструкции и эксплуатации ФТК.
Вновь или реконструированный ФТК должен быть принят специальной комиссией при обязательном участии СЭС, главного специалиста, технического инспектора профсоюза медицинских работников, местной профсоюзной ячейки, всех заинтересованных сторон. Прием помещения оформляется актом.
|
ФФТК предназначен для электролечения,светолечения, теплолечения,водолечения, грязелечения, и електроаерозольтерапии, лечения ингаляцией и лечения массажем. |
Для проведения процедур по каждому виду лечения должны быть оборудованы отдельные помещения, но допускается в одном помещении электро-и светолечение (за исключением стационарных аппаратов УВЧ-генераторов и аппаратов микроволн.
Не разрешается размещение ФТК в подвальных или полуподвальных помещениях (пол которых расположен на 0,5 м ниже планировочной отметки тротуара).
Разрешается использование только той ФТ-аппаратуры, которая разрешена к использованию МОЗ Украины. Оборудование должно соответствовать действующим правилам устройства электрических установок, а ФТ-аппаратура – действующим медико-техническим требованиям.
Помещения и аппаратуру разрешается использовать только по прямому назначению. Запрещается использовать светолечебные аппараты для подогрева воздуха в помещениях.
Запрещается прием пищи в производственных помещениях.
Одновременное проведение процедур одной медсестрой в различных (не смежных) помещениях запрещено, а в смежных помещениях двери между ними должны быть сняты и пройма двери должна быть свободной.
Больные и посторонние лица могут находиться в ФТК только в присутствии персонала.
ФТ кабинет должен иметь комнаты отдыха для больных, оборудованы кушетки и креслами из расчета 4м 2 на кушетку и 2м 2 – на кресло. Для отдыха после тепло-водо-грязелечебных процедур необходимо выделять площадь в 80% рабочих мест, а после приема других процедур -25%. 40% мест в комнате отдыха обеспечивается креслами.
Все лечебные помещения и кабинеты врачей должны быть оборудованы умывальниками с подачей горячей и холодной воды.
Зав. кабинетом обязан разработать инструкции по ТБ и ВС для каждого структурного подразделения и подать его на утверждение руководителю учреждения или его заместителю. Утверждены инструкции должны быть вывешены на видном месте.
Лица только принятые на работу, допускаются к работе только после соответствующего инструктажа по безопасным приемам и методам работы и проверки знаний настоящих Правил в соответствии с профилем работы. Очередной периодический (повторный ) инструктаж рабочего персонала по ТБ должен проводиться не реже одного раза в год. При получении нового аппарата должен проводиться внеочередной инструктаж по эксплуатации и уходу за этим аппаратом.
Регистрация проведенного вводного и периодически го инструктажа должна осуществляться в журнале по форме. Журнал должен быть у заведующего кабинетом (отделением).
К самостоятельному проведению ФТ-процедур могут быть допущены лица только с законченным средним медицинским образованием, имеющие удостоверения о с акинчення курсов специализации по физиотерапии по программе, утвержденной МОЗ Украины. Проведение ФТ процедур младшим медперсоналом запрещается.
|
Лличносты, не достигшие 18 летнего возраста, к работе на генераторах УВЧ и СВЧ и нахождению в сфере влияния УВЧ и СВЧ не допускаются. |
К самостоятельной работе по техническому обслуживанию и ремонту ФТ аппаратуры могут быть допущены лица со специальным образованием или окончивших курсы по специальной программе, утвержденной МОЗ Украины и имеют соответствующих удостоверений ния на право проведения указанных работ.
В соответствии с приказом министра здравоохранения Украины медицинский и технический персонал ФТК должен проходить обязательные медицинские осмотры:
а) при поступлении на работу и периодические не реже одного раза в 12 ми с, при работе в условиях воздействия СВЧ, УВЧ и ВЧ – (короткие волны), при поступлении на работу и периодические, не реже одного раза в 24 мес, при работе в условиях воздействия высоких частот – ВЧ (средние и длинные волны).
б) при поступлении на работу и периодические, не реже одного раза в 12 мес, со всеми видами работ с радиоактивными веществами и источниками ионизирующих излучений.
Каждый вид медосмотра детально регламентируется по виду специалистов – врачей и видом обследований, в том числе лабораторных.
Медперсонал ФТК, а также лица, занятые техническим обслуживанием ФТ аппаратуры, должны быть подготовлены к оказанию первой медицинской помощи при поражении электрическим током и световым излучением.
Описания, заводские инструкции, схемы, паспорта на ФТ аппаратуру и контрольно-технический журнал должны находиться у заведующего кабинетом.
В ФТК должен систематически осуществляться контроль внешней среды на наличие вредности:
а) загрязнение воздуха озоном, антибиотиками, сероводородом, парафином и др. хи лением веществами;
б) радиоактивное излучение.
Правила техники безопасности при проведении электропроцедуры, теплопроцедур, ингаляций, водо – грязелечение т.д.
Электро-и светолечение (есл)
Помещения для есл должен быть сухим и светлым. Забороняет ься для покрытия пола и штор использовать синтетические материалы, которые создают статические электрические заряды (пол деревянный или покрытая линолеумом.
Стены на высоту 2 м должны быть окрашены масляной краской светлых тонов. Нельзя облицовывать ст ины керамической плиткой.
На 1 процедурную кушетку необходимо не менее 6 м 2, а при наличии 1 процедурной кушетки в комнате общая площадь должна быть не менее 12 м 2.
Для проведения внутриполостных процедур гинекологическим больным должны выделяться специаль но предназначены помещения.
Для проведения процедур изготавливают специальные кабины из пластмассовых или ламинированных деревянных плит. Размер кабин: высота 2 м, длина 2,2 м, ширина определяется размерами аппаратуры, как правило 1,8 – 2м.
В каждой кабине должны а устанавливаться 1 кушетка, 1 стационарный аппарат для физиотерапии, 1 бра для локального освещения.
В кабинете для есл выделяется специальный изолированный бокс площадью 1,8 м 2 для работ по подготовке лечебных процедур (мытье, кипячение, сушка гидрофильных прокладок, тубусы), приготовление растворов и др. Там же может быть установлен рефрижератор для хранения лечебных растворов, мазей и др.
До начала работы каждой рабочей смены медицинские сестры должны проверять исправность аппаратуры и заземленных проводов. При неисправности необходимо немедленно сообщить об этом заведующего отделением, а при его отсутствии – главному врачу или его заместителю. Одновременно делают запись в контрольно-техническом журнале. Записи о дефектах следующими изменениями не возобновляют к ликвидации неисправности.
Специалист-электромеханик (физиотехник) должен согласно графику, но не реже 1 раза в две недели, проводить профилактический осмотр всей электро-и свитлоликувальнои аппаратуры и удалять обнаруженные дефекты с отметкой п ро этом в журнале.
В каждом помещении для есл устанавливают групповой щит с общим рубильником или пускателем на 60-100 А (например, АП-50, А-3114 / 7), на котором установлен вольтметр сети с переключателем фаз. Групповой щит монтируют из предохранителей Е-27 а потому автоматических выключателей максимального тока на 15 А с числом групп соответственно установленных аппаратов. Распределительная напряжение для питания аппаратов – 220 В.
Рубильник или пускатель можно устанавливать отдельно на высоте 1,6 м от уровня пола.
В каждой кабине для включения аппаратов на высоте 1,6 м устанавливают пусковой щиток. Он состоит из изоляционной панели, на которой устанавливается 3-полюсный рубильник (кнопку ПНВ или пускатель А-50), штепсельную розетку и 4 клеммы лабораторного типа в изоляционной оправе. Две правые клеммы – для подключения стационарной мощной аппаратуры, 1 разъем для заземления аппаратуры через рубильник, еще одна (крайняя левая)-для непосредственного соединения с шиной заземления.
К штепсельных розеток подключают только переносную и измеряли ну аппаратуру со потребляемой мощностью не более 500 Вт. Более мощную аппаратуру подключают через две правые клеммы СЕ.
Проводы, которым подключают аппараты в сеть должны быть изготовлены из гибкого кабеля, а при случае его отсутствия – с гибких Правый ов, которые введены в резиновую трубку.
Провода, идущие от аппаратов к больному, должны иметь качественную изоляцию. Провода с высохшей и треснуть изоляцией эксплуатировать запрещено.
Во время проведения процедур нельзя оставлять провода на теле больного.
Металлические и корпуса и штативы электро-и свитлоликувальнои аппаратуры, в том числе переносные, а также нагреватели, которые могут оказаться под напряжением в результате повреждения изоляции, подлежат защитному заземлению независимо от места их установки и проведения процедур.
Для заземляющих устройств должны быть использованы в первую очередь естественные заземлители. Сопротивление заземляющего устройства должен быть не более 4 Ом для сетей с изолированной нейтралью, а для повторного заземления нулевого провода в сетях с глухозазем Леной нейтралью – не более 10 Ом.
Ответвление проводов от аппаратов до заземлителя (шины) должно быть исполнено третьим (отдельным) проводом. Использование для этой цели нулевого (рабочего) провода ответвления запрещается.
Включение аппарата в эл ектромережу выполняется 3-жильным кабелем, одна жила которого используется для заземления корпуса аппарата.
В заземляющих проводах не должно быть выключателей и предохранителей.
Использование для заземления труб водопровода, отопления, канализации, газопровод в, паропроводов и молниеотводы запрещается.
Металлические заземлены корпуса аппаратов при контактный наложении электродов следует устанавливать за чертой достижения их для больного, а при невозможности соблюдения этого условия, доступные для больного заземленные корп си аппаратов должны быть защищены экраном от возможного соприкосновения больного.
При установке четырехкамерный ванн краны, трубы и другие металлические части водопроводно и канализационной сети должны быть на недосягаемой для больного расстояния. Ванны наповнюют ь водой через резиновые шланги. Удаляют воду из ванны с помощью резинового шланга и насадок (водоструменевои помпы), который питается от водопровода.
При проведении ЭЛ процедур вне физиотерапевтического кабинета (в перевязочной, операционной, палате и т.д.), когда больные принимают их на металлических столах или кроватях, должна быть исключена возможность соприкосновения с ними больного. Для этого стол покровительствует шерстяной одеялом, 3-4 слоями прорезиненной ткани, а также простыней таких размеров, чтобы края его свисали со всех концов стола.
При наличии в указанных случаях плиточного пола место персонала должно быть покрыто изолирующим материалом не менее 1 м 2.
Запрещается работать на аппаратах при неисправной или выключенном электрическом блокировании дверей или смятых стенках корпуса аппарата.
Для кипячения инструментов, прокладок и т.д. применяют баки, стерилизаторы или электроплитки только с закрытым нагревателем.
Запрещается проведение процедур УВЧ-терапии без тщательной настройки контура в резонанс с генератором и при суммарном зазоре под обоими электродами более 6 см. Эксплуатация аппаратов для микроволновой терапии (сантиметровые и дециметровые волны) возможна только в специально отведенных помещениях площадью 9м 2 на кушетку, но не менее 12 м 2. Аппарат устанавливают таким образом, чтобы излучатель был направлен в сторону наружной стены.
Эксплуатация аппаратов с контактным расположением излучателей возможна вне экранированной кабины в общем помещении.
Пребывание медперсонала в зоне прямого вы излучения аппаратов сантиметровых и дециметровых волн запрещено.
С целью снижения напряженности поля до предельно допустимых величин применяют средства защиты:
а) экранирование источников излучения с помощью металлических камер или щитов, покрытых взглядов инаючимы веществами;
б) выполнение кабин или щитов из хлопчатобумажной ткани с микропроводом В-1, артикул 4381 (или аналогичной по свойствам).
При проведении УЗ процедур под водой (в специальных фаянсовых ванночках) медсестра должна работать в тканевых р укавичках с поверхностью надетыми резиновыми перчатками.
Глаза больных и персонала при использовании УФ излучателей необходимо защищать очками-консервами с темными стеклами с кожаной или резиновой оправой. В промежутках между процедурами рефлекторы с лампами эт инни быть закрытыми заслонками или плотными черными с белой подложкой тканевыми “юбками” длиной 40 см. Включена лампа, но которая не эксплуатируется, должна быть опущенной до уровня кушетки.
При облучении ИК лучами лицо на глаза больного надевают “в куляры” из толстой кожи или картона. Персонал не должен долгосрочно смотреть на включенную лампу и тем подвергать глаза на опасность поражения тепловыми лучами.
Во избежание опасности падения осколков стекла или металлических частей внезапно разбитой лампы разжарь копирования в лампах “соллюкс” последние нельзя размещать вблизи тела пациента, а только под углом по отношению к телу больного и на безопасном расстоянии.
При организации группового профилактического УФ облучения должны быть предусмотрены следующие помещения:
а) собственно фотарий;
б) комната для раздевания;
в) рабочее место медицинской сестры.
Рабочее место м / с оборудуют вне фотарием и обеспечивают звуковой сигнализацией. Наблюдение за пациентами в фотарии осуществляется через застекленное смотровое окно площадью не ме нше 0,5 м 2.
Фотарий должен быть обеспечен приточно-витичною вентиляцией с подогревом воздуха до 20 – 22 о С. Включают и исключают лампы в фотарии через пусковой щит из комнаты м / с.
Во время проведения лечебных процедур медсестры обязаны постоянно следить за работой аппаратов и не имеют права выходить из лечебного помещения при проведении лечебных процедур.
После окончания рабочего дня все рубильники, выключатели аппаратов, а также все вилки штепсельных розеток должны выключаться.
При аварийной ее любого из аппаратов он должен немедленно быть отключено, а при аварии электросети или пожара должен быть немедленно выключен главный рубильник сети.
При возникновении пожара персонал должен самостоятельно применять необходимые меры для ее ликвида дации, одновременно оповещая о пожаре руководителя лечебного учреждения; при поражении людей электрическим током им немедленно должна быть оказана необходимая медицинская помощь.
Проведение физиотерапевтических процедур на аппаратах, питающихся от воздушного элект ромережи, при приближении грозы запрещается.
Выполнение строительных, механических, электромеханических (не связанных с ремонтом аппаратуры) или иных работ в помещениях для электро-, светолечение позволяют лишь после согласования с лицом, ответственным з а отделение (кабинет) при выключенном главный рубильник.
Каждый из видов физиотерапевтического лечения имеет свои технологические особенности, в соответствии с которыми разработаны правила безопасного труда и требования по ТВ.
Теплолечение – парафино-и озокерит оликуваня.Для его осуществления необходимо отдельное помещение из расчета 6 м 2 на 1 рабочее место (кушетку.
Учитывая, что парафин и озокерит легко загораются, подогрев их необходимо проводить в вытяжной шкаф в специально предназначенной комнате (“кухни”) площадью ю 8м 2.
Парафин и озокерит подогревают в специально предназначенных подогревателя или на водяной бане. Подогрев на открытом огне запрещается. Помещение должно быть обеспеченным огнетушителями, например, типа ОУ-2.
|
Ввиды водо-грязеликуван ния: ванны: углекислые, кислородные, азотные, жемчужные; сероводородные; радоновые; газонасыщенная метановых вод; субаквальные (подводные кишечные промывания); души; плавательный бассейн; грязелечение |
Помещения для водо-грязелечения должны удовлетворять технические нор мы гидроизоляции и санитарно-гигиенические нормы для помещений с повышенной влажностью воздуха, высотой не менее с м в чистоте.
Электрическая проводка и пусковые устройства в помещениях, связанных с проведением водных и грязевых процедур, должны быть сделаю ни в герметичном исполнении.
В водолечебные помещениях должна быть выделена комната для персонала площадью из расчета 1,5 м 2 на одну ванну, но не менее 8м 2. Для персонала радоновых и сероводородных процедур должна предусматриваться душевая кабина площадью 2м 2.
Работы в обзорных канализационных колодцах допускаются лишь после выпуска из них газа.
Рабочие спускаются в смотровые колодцы при обеспечении их шланговых респиратором и спасательным канатом, который удерживается на поверхности двумя рабочими.
Обзорные кол одежде должны быть всегда закрытыми крепкими крышками в уровень с поверхностью земли.
Баллоны с углекислотой, кислородом и азаотом устанавливают в помещении для ванн на отделе не менее 0,5 м от труб центрального отопления и горячего водоснабжения, так чтобы на н ых не падали прямые солнечные лучи. Баллоны обязательно крепят к стене металлической скобой.
При работе с кислородными баллонами необходимо придерживаться следующего:
а) в целях предотвращения взрыва баллона с кислородом не должны содержать промасленных (просалених) част ин или прокладок и к ним нельзя прикасаться предметами, пропитанными жиром;
б) баллоны с кислородом должны быть снаряженными специальным редукционным вентилем;
в) баллоны с кислородом необходимо оберегать от падения или ударов;
г) не пидмотуваты резьбовые соединения льном, паклей, а также смазки суриком и другими жиромисткимы материалами.
Групповая аэроионотерапия, аэрозольная и електроаерозольна терапия
Площади помещений для аппаратов групповой аэроионной, аэрозольной и електроаерозольнои терапии должны со вать требованиям, установленным заводом-изготовителем.
Требования к освещению, температурного режима и приточно-вытяжной вентиляции такие же, как и в кабинетах электро-и светолечения.
Индивидуальная аэроионотерапия и електроаерозольтерапия должны проводит ися в отдельном кабинете.
Ингаляция
Для групповой ингаляции выделяют комнату площадью из расчета 4 м 2 на аппарат, но не менее 12 м 2. Проведение ингаляций в электро-и свитлоликувальних кабинетах запрещено.
Компрессор устанавливают в подвальном и напивпи двальному помещении площадью не менее 6 м 2.
Температура в помещении для ингаляций должна быть +20 о С.
Правила техники безопасности и производственная санитария при работе в рентгенкабинет.
ОБЕСПЕЧЕНИЕ РАДИАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРИ
Применения источников ионизируют ЧЕГО
ИЗЛУЧЕНИЯ В МЕДИЦИНЕ
Одним из основных источников искусственного облучения населения является медицинское облучение, которое создает более 70% дозы, получает населения от природных источников.
Кроме того, имея самую многочисленную группу работников, занятых в сфере действия ион изуючого излучения, этот вид профессиональной деятельности дает значительный вклад в коллективную дозу облучения населения.
Основными видами использования источников ионизирующего излучения в медицине есть: рентген-и радиодиагностика, рентген-и радиотерапия, а также рентгеновские профилактические исследования.
С помощью рентген-и радиодиагностикы в настоящее время ставится около 80% диагнозов заболеваний. В современной практике используются новые высокочувствительные методы рентгенологических исследований – ангиография, рентгеновская компьютерная томография, позитронная эмиссионная томография. За последние годы наблюдается рост рентгенологических исследований. Так, в 1999 году в Украине количество рентгенологических исследований составляла 0,81 на одного человека, в 2000 году – 0,85, в 2001 году – 0,98.
Все это ставит перед врачами-гигиенист задачу снижения доз облучения как персонала, так и пациентов, при использовании ионизирующего излучения в медицине.
Основными направлениями этой работы являются:
– Контроль соблюдения санитарно-технических вы мог в рентгеновских и радиологических отделениях;
– Контроль за соблюдением требований радиационной безопасности персоналом рентгеновских и радиологических отделений;
– Контроль за соблюдением требований радиационной безопасности пациентов при проведении рентгенологических и радиологических исследований.
Основными принципами, на которых базируется защита персонала при использовании источников излучения в медицине являются: сокращение времени работы с источником, использование стационарных и индивидуальных средств защиты, выбор оптимальных методик исследования, которые позволяют при достаточной качества диагностики снизить дозу облучения персонала.
Надо также учитывать, что при использовании рентгеновского излучения в помещениях есть ряд вредных профессиональных факторов нерадиационной природы: продукты ионизации воздуха (озон и окислы азота), свинцовый пыль от просвинцованних средств защиты, а в рентгенлаборантив – контакт с химическими реактивами при обработке рентгеновской пленки.
Противорадиационная защита пациентов основан на следующих принципах:
– Облуче инення должно быть обоснованным и предназначено только врачом для достижения полезных диагностических и терапевтических эффектов, которые невозможно получить другими методами диагностики и лечения (принцип оправданности.
– Коллективные дозы, получает население пр и проведении рентгенологических и радиологических процедур, должны быть настолько низкими, насколько это разумно достигается с учетом экономических и социальных факторов (принцип оптимизации);
– Величина дозы облучения устанавливается только врачом инди видуально для каждого пациента, исходя из клинических показаний, при этом должна учитываться необходимость предотвращения возникновения детерминированных эффектов в здоровых тканях и в организме в целом (принцип непревышения.
Лимиты доз облучения пациентов не устанавливаются, но рекомендуются предельные уровни годовой дозы облучения для различных категорий пациентов (см. “Нормирование радиационной безопасности “.
Основные требования к санитарно-технического состояния рентгенкабинет заключаются в следующем.
В медицинской практике разрешается использовать рентгеновские аппараты, имеющие сертификат соответствия, регистрационное свидетельство Минздрава Украины и заключение санитарно-эпидемиологической экспертизы, предоставляемой органами Госсаннадзора Украины.
Запрещается размеще ния рентгенкабинет в жилых домах и детских учреждениях за исключением рентгенстоматологичних. Разрешается функционирования рентгениагностичних кабинетов в поликлиниках, которые встроены в жилые дома, если смежные по вертикали и горизонтали помещения не являются жилыми.
Количество помещений рентгенкабинет, их площадь и отделка должны отвечать действующим строительным нормам и правилам.
В помещениях рентген должны обеспечиваться комфортные условия для персонала и пациентов (освещенность, температура воздуха, влажность и др.).
Вентиляция должна быть автономной. Кратность воздухообмена в час должна составлять: вытяжка – 4, приток – 3. Приток должен осуществляться в верхнюю зону помещений, вытяжка – из нижней и верхней зоны в соотношении 2:3.
До начала работы кабинета все измерительные приборы рентгеновского аппарата должны быть поверены, а техническое состояние аппарата проверен специалистами специализированной организации.
С целью предотвращения попадания свинца в организм персонала средства индивидуально защи с просвинцованнои резины должны быть упакованы в чехлы из пленочных материалов или клеенки; под перчатки с просвинцованнои резины необходимо надевать тонкие хлопчатобумажные перчатки. Стационарные средства защиты, изготовленные из свинца, должны быть покрыты масляной краской.
Запрещается принимать пищу, курение и использование косметики в процедурной рентген.
До начала эксплуатации рентгеновский кабинет должен быть принят комиссией в порядке, установленном строительными нормами и правилами. После этого территориальное рентген-радиологическое отделение (ЖРО) выдает технический паспорт на рентгенкабинет.
Основанием к началу эксплуатации рентген есть санитарный паспорт, выданный территориальным санэпидстанцией.
К эксплуатации рентгеновского аппарата доп ускаються лица, не имеющие медицинских противопоказаний, в возрасте не моложе 18 лет, прошедшие инструктаж и проверку знаний по правилам безопасности при работе с ИИИ.
Медицинские рентгенологические исследования проводятся персоналом, имеющим документ о профессиональной подготовке. Обязательным является прохождение курсов последипломного образования как для врачей-рентгенологов, так и для рентгенлаборантив 1 раз в 5 лет.
Врач-рентгенолог имеет право использовать в своей работе только те методики лучевой диагностики и профилактики, утвержденные Минздравом Украины.
Рентгенодиагностические исследования проводятся с обязательным использованием индивидуальных средств защиты всеми лицами, участвующими в проведении исследований.
Для защиты рук врача при пальпации под контролем экрана необходимо пользоваться защитными перчатками, а также сокращать длительность нахождения рук в прямом пучке облучения.
При исследовании детей младшего возраста необходимо применять специальные устройства для поддержания их за экраном, исключающие необходимость в помощи персонала.
Не разрешается нахождение в процедурной посторонних лиц, не имеющих прямого отношения к рентгенодиагностических исследований.
Рентгенлаборант не имеет права обслуживать два и более работающих рентгеновских аппарата одновременно, навет ь при расположении их пультов управления в одной комнате.
Противорадиационная защита пациентов должен быть обеспечен при всех видах медицинского облучения.
Рентгенологическое исследование пациенту может назначать лечащий врач по обоснованным клиническим и показаниям. Врач-рентгенолог, а также лечащий врач, должны знать ожидаемые уровни доз облучения пациентов, возможные реакции организма и риск отдаленных последствий.
По требованию пациента ему должна быть предоставлена полная информация об ожидаемой или получите ну им дозу облучения и возможных последствиях.
Пациент имеет право отказаться от рентгенологического исследования, за исключением профилактических исследований, проводимых в целях выявления заболеваний, опасных в эпидемиологическом отношении.
Рентгенодиагностич ни исследования по юридическим показателями могут проводиться только при наличии письменного согласия лица, обстежуется, а в принудительном порядке – только по решению следственных или судебных органов.
Не разрешается необоснованное направление на РДД, а также не обосновано повторном проведении исследования.
При проведении инструментальных методов диагностики необходимо отдавать предпочтение альтернативным (нерадиационных) методам исследования (УЗИ, эндоскопия и др.).
Ответственным за проведение РДД является врач-рентгеноло г, который принимает окончательное решение о целесообразности, объем и вид исследования. При этом необходимо выбирать наиболее безопасный метод РДД.
Риск отказа от РДД должен явно превышать риск от облучения.
Не разрешается проведение профилактических рентген ологичних исследований органов грудной полости детям до 15 лет. Запрещено проведение профилактических исследований методом рентгеноскопии.
Беременным женщинам РДД производятся только по клиническим показателям, по возможности, во второй половине беременности, за вы нием случаев оказания медицинской помощи по жизненным показаниям.
Проведение РДД в амбулаторно-поликлинических условиях не должно дублироваться в условиях стационара. Повторные исследования должны проводиться только для уточнения тактики лечения или появления нов ого заболевания.
При направлении больного на консультацию или в другое лечебное учреждение, результаты РДД (снимки, описание снимков) должны передаваться вместе с индивидуальной картой больного.
При необоснованных направлениях на РДД врач-рентгенолог должен отказаться от проведения РДД, проинформировав об этом лечащего врача, и зафиксировать отказ в истории болезни (амбулаторной карте).
При всех рентгенологических исследованиях обязательно об водится защита области таза и щитовидной железы пациентов, а у детей раннего возраста – защита всего тела за пределами исследуемой области.
С целью снижения коллективных доз облучения населения и уменьшения риска возникновения отдаленных радиационных последствий ов определенные категории пациентов, для каждой из которых рекомендованы предельные уровни облучения (см. раздел «Нормирование радиационной безопасности»).
Превышение дозы облучения при профилактическом обследовании (1 мЗв · год -1) разрешается только в условиях неблагоприятной эпидемиологической обстановки и только по согласованию с органами Госсаннадзора.
Врач-рентгенолог обязан вести учет индивидуальных дозовых нагрузок пациента в журнале учета РДД, а также в письме учета дозовых нагрузок, который вклеивается в амбулаторную медицинскую карту пациента или историю развития ребенка. В конце каждого года рассчитывается суммарная доза облучения, полученная пациентом за год.
По запросу органов госсанэпидслужбы администрация лечебного учреждения обязана предоставлять сведения и о дозы облучения пациентов и персонала.
Согласно приказу МЗУ № 295 от 18.07.01. «О создании системы контроля и учета индивидуальных доз облучения населения при рентгенорадиологичних процедурах» в лечебно-профилактических учреждениях создаются подразделения, на которые возложено осуществление учета и анализ доз облучения пациентов и персонала рентгеновских и радиологических отделений больниц.
Система контроля доз предусматривает расчет и учет дозы каждого пациента и индивидуальную дозиметрии персонала.
Обобщенная информация о лучевые нагрузки персонала направляется в Харьковский НИИ медицинской радиологии, а пациентов – в Украинский научный центр радиационной медицины (г. Киев).
Анализ доз облучения пациентов за счет рентгенологических исследований можно проводить используя усредненные величины эффективных доз, рассчитанные специалистами Запорожской областной санэпидстанции (табл. 9).
Таблица 9
Средняя эффективная дозы облучения
ПАЦИЕНТОВ ПРИ РЕНТГЕНОВСКИХ ПРОЦЕДУРА
|
Наименований ния процедуры |
Доза (мЗв) |
|
Рентгеноскопия: |
|
|
Органы грудной полости |
0,9 |
|
Желудочно-кишечный тракт |
1,65 |
|
Другие |
0,8 |
|
Рентгенография: |
|
|
Органы грудной полости |
0,25 |
|
Желудочно-кишечный тракт |
1,2 |
|
Костно-суставная система |
1,0 |
|
Другие |
0,5 |
|
Флюорография |
0,5 |
Прим.: Специальные методы исследования включаются в число рентгенографических и рентгеноскопических процедур по принадлежности.
Расчеты проводятся по формуле:
где
E – средняя эффективная доза облучения населения региона; EI – эффективная доза, полученная за счет и-процедуры; p i – частота и-процедуры.
Частота рентгенологических процедур рассчитывается на основе данных годовых отчетов лечебно-профилактических учреждений.
Администрация лечебного учреждения несет ответственность за превышение регламентированных дозовых нагрузок в соответствии с действующим законодательством.
В каждом рентгенкабинет должна быть следующая документация, характеризующая санитарно-техническое и радиационное состояние кабинета:
– Санитарный паспорт, выданный органами СЭС;
– Технический паспорт, выданный ЖРО;
– Приказ о назначении лица, ответственного за РБ, за радиационный контроль, и его должностные обязанности;
– Приказ об отнесении лиц, работающих, к персоналу категории А;
– Приказ о допуске персонала, включенного в категории А, к работе с источниками ионизирующего излучения;
– Приказ о назначении лица, ответственного за подготовку и реализацию программы обучения;
– Выводы медицинской комиссии о прохождении персоналом А предварительного (периодических) медосмотров;
– Приходно-расходных и журнал учета источников ионе метизирующих излучения (ИИИ);
– Акт инвентаризации ИИИ;
– Документы по прохождению обучения по вопросам радиационной безопасности и проверки знаний в категории А;
– Журналы регистрации инструктажа по радиационной безопасности персонала категории А;
– Положение о ответственное лицо за радиационную безопасность в ЛПУ;
– Инструкция по радиационной безопасности;
– Инструкция по предотвращению и ликвидации радиационной аварии;
– Контрольные уровни СБ;
– К Арти учета индивидуальной дозы облучения персонала категории А;
Протокол дозиметрического контроля средств защиты в рентгеновском кабинете;
– Договор на техническое обслуживание рентгенаппарат;
– Контрольно-технический журнал на рентгенаппарат;
– Акт проверки эффективности вентиляции;
– Акты испытаний устройства зах исного заземления;
– Протокол проверки трансформаторного масла на диэлектрическую прочность;
Протокол испытаний средств индивидуальной защиты и защитных устройств на соответствие свинцово эквивалента;
ОСНОВНЫЕ ПРАВИЛА ЭКСПЛУАТАЦИИ РЕНТГЕНОВСКИХ УСТ АНОВОК МЕДИЦИНСКОГО НАЗНАЧЕНИЯ
ОБЩИЕ НАЗНАЧЕНИЯ
1. Данные правила распространяются на все рентгеновские аппараты и кабинеты медицинских учреждений независимо от их типа, назначения и местонахождения.
Примечание. С изданием настоящих правил отменяются все действующие до этого времени правила и нормы, которые относились к организации и эксплуатации рентгеновских кабинетов и аппаратов, оборудования, защиты, техники безопасности и др.
2. Рентгеновские аппараты и кабинеты должны соответствовать действующим правилам оборудования электрических уста Новоком.
3. В рентгеновских кабинетах должны соблюдать типовые правила пожарной безопасности в лечебно-профилактических учреждениях системы Минздрава СССР, утвержденные 29/VИИИ. 1949 г. по № 632 (кроме п. п. 2, 3, 4, 13 раздела VIII) и инструкция по оборудованию и вед енню рентгеновских архивов в лечебных учреждениях, утвержденная МЗ СССР 23/ИV. 1955
4. Любые отклонения от вышеуказанных правил не разрешаются.
Для правильного понимания вышеперечисленных правил и строгого выполнения их обслуживающим персоналом в ко жному кабинете необходимо проводить разъяснительную работу.
5. На каждый действующий рентгеновский аппарат необходимо составить по соответствующей форме паспорт и завести контрольно-технический журнал
II. ПОРЯДОК ОРГАНИЗАЦИИ И ВВОД В ЭКСПЛУАТАЦИЮ
6. Организация нов ых и реконструкция работающих рентгеновских кабинетов позволяет при наличии утвержденного рентгенорадиологичним отделом области, клинической больницы и согласованного с облсанэпидстанции проекта на плане в трех экземплярах в масштабе 1:50000 с подробной Пояснительная записка, с расчетом защиты, электрической сети, заземления и других пояснений к чертежей.
7. После окончания монтажа аппарата должен быть проведен прием работы в присутствии представителя рентгенорадиологичного отдела. Рентгенорадиологичний отдел выдает разрешение на ввод его в эксплуатацию и технический паспорт.При приеме следует проверить соответствие выполненных работ по данным правилам, правилам оборудования электротехнических установок и типовым правилам пожарной безопасности в лечебно-профилактических учреждениях Минздрава СССР.
Прием монтажных работ и выдача разрешения на ввод кабинета в эксплуатацию должны быть оформлены актом в двух экземплярах. При приеме прежде всего следует убедиться, что все электромонтажные и рентгеномонтажни работы в иконани в полном соответствии с требованиями действующих законоположений и правил оборудования.Особое внимание следует обратить на проверку выполнения распоряжений, которые гарантируют электрическую безопасность эксплуатации рентгеновского кабинета. Наиболее детальному контролю подлежат защитные приспособления от действия рентгеновского излучения и их соответствие требованиям существующих нормативов.
8. Размещение рентгеновской аппаратуры в каждом кабинете должно быть таким, чтобы не возникали препятствия для полного использования ее мощно сти и конструктивных возможностей, чтобы рентгенологическое обследование носилочних больных можно было проводить беспрепятственно.
По отношению к устаревшим рентгеновских аппаратов изменения в их конструкции или в электрической схеме могут быть допущены только с разрешения г ентгенорадиологичного отдела.
9. Эксплуатация открытых рентгеновских аппаратов запрещается.
III. ТРЕБОВАНИЯ К ПОМЕЩЕНИЯ
10. Помещения стационарного рентгеновского кабинета должно быть сухим.
Процедурная комната должна иметь естественное освещение с отно шению площади окон к площади пола не менее 1:10.
11. Пол в помещении должна быть с изолирующего материала: дерева или линолеума на дереве. Разрешается эксплуатация защищенных аппаратов в операционных и прозекторських с плиточной или асфальтовой подлого ю при условии, что она покрыта на рабочих местах персонала, обслуживающего аппарат, и обследуемого больного специальными ковриками из резины (которые предусмотрены правилами оборудования электротехнических установок.
12.В процедурной действующего аппарата разрешается поместить только флюорограф, томофлюорограф. В этих случаях площадь помещения должна быть не меньше 30 м кв.
Примечание. Ширина рентгеновского кабинета должна быть не меньше
IV. Эксплуатации рентгеновских кабинетов
13. Помещение рентгеновского кабинета можно е использоваться только по прямому назначению.Проведение в кабинете любых других работ, не связанных с использованием аппарата, не разрешается.
14. Рентгеновская аппаратура должна постоянно содержаться в исправном состоянии и в чистоте.
Работники рентгеновского кабинета обязаны немедленно сообщать заведующему рентгеновским отделом о замечаний недостатки и неисправности аппаратуры.Описание обнаруженных дефектов необходимо заносить в контрольно-технический журнал установленной формы; данные об устранении дефектов необходимо записывать в этом же журнале.
15. В помещениях рентген необходимо ежедневно проводить сырое уборки. Обслуживание кабинета и мытье полов производится после окончания работы и ни в коем случае перед началом работы. Сетевой рубильник во время уборки необходимо отключить.
16. Для обеспечения нормальной работы рентгеновского аппарата температура помещения, в котором он находится, должна быть не меньше 200С.
17. В помещениях рентгеновского, флюорографического кабинетов и в фотолабора тория должна быть установлена приточно-вытяжная вентиляция с трехкратной обменом в час.Управление вентиляцией размещается: для отдельного рентгеновского кабинета – непосредственно в нем, а для рентгеновского отдела – в помещении отдела.
Примечания.1. В диагностическом рентгеновском кабинете и фотолаборатории вентиляционные отверстия не должны нарушать затмение.
Вентиляционные устройства должны быть размещены так, чтобы их шум не был помехой в работе рентгеновского кабинета.
Отопление рентгенивсь кого и флюорографического кабинетов должно быть закрытым.Размещение печных дверок в помещении кабинета и фотолаборатории не разрешается.
Размещение умывальников в процедурных рентгентерапевтичних кабинетах не разрешается.
Не разрешается закрытия крышку н наглухо, заклеивания оконных стекол бумагой или зарисовывания их непрозрачной краской.При выполнении рентгеновских снимков днем помещения процедурной должно иметь естественное освещение.
18. Рентгеновский кабинет должен быть укомплектован обслуживающим персоналом согласно штатными нормами, утвержденными МЗ СССР.
Состояние здоровья персонала рентген контролируется при приеме на работу и позже – не реже одного раза в год.
19. Работа на рентгеновских аппаратах может выполняться персоналом, м ае необходимую квалификацию и допущен к данной работе администрацией учреждения.
Младший персонал и уборщицы должны быть проинструктированы о специфике работы в рентгеновских кабинетах.
20. Сторонние лицу и больные могут находиться в рентгеновском кабинете только в присутствии обслуживающего персонала.
21. Ключ от рентген должен находиться у лица, допущена к управлению аппаратом.
22. Запрещается в аппаратных помещениях хранить хозяйственный инвентарь или любые другие предметы, кроме им запасных рентгеновских трубок и кенотронив, установленных на специальных полках или шкафах.
23. Перед началом работы обслуживающий персонал должен убедиться в отсутствии посторонних лиц в кабинете и в аппаратном помещении, после чего проверить спра тивность рентгеновского аппарата, главное – его подвижных частей, и для проверки включить аппарат.
24. На дверях процедурной комнаты должен быть прикреплен плакат или световой сигнал “БЕЗ ВЫЗОВА не заходить. Вывешивание плакатов с изображением черепа заб ороняеться.
25. Во время врача-рентгенолога в кабинете рентгенлаборант должна включать аппарат только по указанию врача.
26. Во время проведения рентгеновских процедур персонал кабинета должен непрерывно и внимательно следить за больным.
27. При выполнении дом ь-либо рентгеновских процедур (просвечивание, снимки, терапия) персонал кабинета должен все время иметь в виду, что в результате легкомысленного или неумелого применения рентгеновских лучей больного можно повредить.Поэтому максимально допустимые экспозиции, установленные соответствующими нормативами, должны быть известны персоналу и превышать их ни в коем случае не разрешается.
28. Главный (сетчатый) рубильник включается непосредственно перед процедурой и выключаться после ее окончания в конце робочог в день.Заключение больных при включенном накала рентгеновской трубки запрещается.
Примечание. Это не относится к рентгенофлюорографичних аппаратов и защищенных рентгентерапевтичних аппаратов специальной конструкции, в которых окончания периода облучения осуществляется не включением аппарата, а закрытием диафрагмы.
29. При включенном главном рубильник, с помощью которого аппарат включается в электрическую сеть, аппарат все время должен находиться под наблюдением работающего на нем персонала. В это время лаборант ви не разрешается отходить от пульта управления.
30. Для проведения рентгенотерапии рентгенлаборант должен получить специальную карточку больного с письменным указанием врача-рентгенолога об условиях облучения (напряжение, сила тока, фильтр и т.д.).
Ни от ин сеанс рентгенотерапии нельзя начинать без такой или подобной ей письменного указания врача-рентгенолога.
31. Перед началом каждого рентгентерапевтичного сеанса наличие соответствующих фильтров, верность заключения больных, их защиту от неиспользованного рен тгенивського облучения должны быть проверены врачом-рентгенологом.
Кроме этого, врач-рентгенолог обязан следить за тем, чтобы все указанные им условия, выполнялись рентгенлаборантом абсолютно точно на протяжении всего сеанса рентгенотерапии.
32. При проведении глубокой рентгенотерапии в процедурном помещении не разрешается находиться любому, за исключением больного, лечится.
33. Не реже одного раза в месяц в рентгентерапевтичних кабинетах необходимо проводить измерения лечебной дозе и определения слоя половинной-ослабления.
Эти измерения должны проводится также при каждом изменении трубки или кенотрона и после проведенного ремонта рентгентерапевтичнои аппаратуры. Протоколы измерения должны храниться в кабинете.
В каждом рентгене киевскому кабинете должен находиться только один больной.
Лица, поддерживающие больного или ребенка, обязательно должны надевать защитные просвинцьовани фартуки.
34. Во время приема детей до 14 лет рентгенологическое обследование должно выполняться не менее чем тремя лицами: врачом, рентгенлаборантом и медицинской сестрой или санитаркой, в обязанности которой входит сопровождение ребенка к месту процедуры и наблюдение за ребенком во время процедуры.При этом пребывание в процедурной более одного ребенка не разрешается. Для обследования детей младшего возраста необходимо специальное приспособление для поддержания их за экраном, которое исключает необходимость в помощи медицинского персонала.
При отсутствии специального приспособления поддерживание детей во время обследования д оручаеться медицинским сестрам или санитаркам того отдела, из которого доставлены дети.
Все лица, помогающие при обследовании детей должны быть обеспечены необходимыми защитными средствами.
35. Бариевая смесь и другие контрастные вещества, предназначенные для рентген овского исследования, должны изготавливаться специально предназначенной для этого лицом.Запрещается выполнять всю работу в фотолаборатории или аппаратном помещении рентгеновского кабинета.
36. После окончания рабочего дня все рубильники и выключатели отключить ляются, а регулирующие части устанавливаются в исходное положение.Ручки розподилюючих устройств (которые снимаются) необходимо снять. Экраны для просвечивания закрываются светонепроницаемых чехлами.
37. При аварии рентгеновского оборудования или электропровода ов, а также при пожаре главный рубильник аппарата должен быть немедленно отключен.
Если авария сопровождалась поражения человека электрическим током, то прежде всего необходимо исключить главный рубильник, а затем немедленно оказать помощь потерпевшему человеку.
При аварии или пожара персонал рентгеновского кабинета может принимать необходимые меры самостоятельно без предварительного уведомления заведующего кабинетом.
V. ТРЕБОВАНИЯ К ЗАЗЕМЛЕНИЯ и заземлителем
38. Все металлические части аппаратов, изолированы от частей, находящи еся под напряжением, должны быть надежно соединении электрически и заземлении.
При сетке с зануление нулевой провод должен быть соединен с заземлением. В этом случае заземление аппарата следует рассматривать как вторичное заземление нулевого провода. Последовательно е включения заземленных частей аппарата – в заземляющий провод не разрешается.
39. В аппаратах должна быть применена общая система заземления для всех кругов высокого и низкого напряжения.
40. Сопротивление растекания заземлителей должен быть не больше 10 Ом.
41. Пр и выполнении заземления должны широко использоваться естественные заземлители:
а) водопроводные трубы действующего водопровода;
б) обсадные трубы артезианских колодцев;
в) металлические конструкции зданий и сооружений, имеющих надежное соединение с землей;
г) металлические о болонки кабелей, проложенных в земле, при количестве их не меньше двух.
Использование в качестве заземлителей трубопроводов горючих жидкостей, горючих и взрывчатых газов, труб отопления, канализации и громоотводов запрещается.
42. Поперечное сечение заземляющих проводов должен быть не меньше указанных величин:
а) стальные, проложенные открыто – 12 мм кв.;
б) стальные, недоступные для наблюдения (в том числе под землей) – 48 мм кв. при толщине не менее 4 мм;
в) медные, голые, одножильные, открыто проложенные – 4 мм кв.
43. В заземляющие их проводах не должно быть выключателей и предохранителей.
44. Заземляющие провода и штабы, проложенные в помещениях, должны быть доступны для осмотра и защищены от механических повреждений и механических воздействий.
VI. ТЕХНИЧЕСКИЙ НАДЗОР
45. Схемы работающих аппаратов, их описание и заводские инструкции, а также паспорта и протоколы проверки и градуировки электроизмерительных приборов и дозиметров должны находиться в рентгеновском кабинете.
46. Не реже одного раза в месяц необходимо проводить технический осмотр всей рентгеновской установки и предупредительный ремонт ее.
47. Не реже одного раза в год все аппараты должны быть осмотрены и испытаны представителем рентгенорадиологичного отдела.
Контрольной проверке подлежат: измерительные приборы, состояние заземления, сигнализ ация, блокирующие устройства, механическая прочность кабелей высокого напряжения, состояние аппарата (трансформатора, рентгеновской трубки, штативов, средств защиты от рентгеновского излучения и т.д.).
Результаты проверки и срок устранения замечаний дефектов зап исуються в акт, составленный в двух экземплярах.Один из них хранится в рентгеновском кабинете, а второй – в рентгенорадиологичному отделе.
48. Не реже одного раза в пять лет трансформаторное масло проверяется на электрическую прочность.
Примечание. Испы тания жидкого диэлектрика в запаянных блок-трансформаторах рентгеновских аппаратов, а также в защитных кожухах рентгеновских трубок проводится по мере необходимости.
VII. Противопожарные меры
49. В рентгеновских кабинетах должны сохраняться “Типовые пр авила пожарной безопасности в лечебно-профилактических учреждениях в системе Минздрава СССР”, утверждены и введены в действие приказом № 632 МЗ СССР от 29 августа 1949.
Данными правилами предусматривается:
а) назначение приказом по лечебно-профилактическом учреждении лица, ответственного за противопожарное состояние рентгеновского отдела (кабинета);
б) все работники, принимаемые на работу в рентгеновский кабинет, должны быть перед допущением их к работе проинструктированы по вопросам пожарной безопасности;
в) количество пленок, хранящихся в лечебном учреждении, не должна превышать 50 кг, причем в хранилище пленки должны находиться в металлических шкафах типа кассовых или фильмостатив, размещенных в специально отведенном для этой цели помещении;
г) местонахождение хранилища пленок и рентгенограмм, его оборудования и количество пленки должны быть в каждом отдельном случае согласованы с органами пожарного надзора.
50. В рентгеновских кабинетах и фотолаборатория необходимо придерживаться следующих противопожарных правил:
а) запрещается я курения;
б) разрешается пользоваться только естественным и электрическим освещением;
в) количество рентгенограмм и пленок не может превышать 2 кг, причем они должны храниться в шкафу или сундуке, которая плотно закрывается.
г) количество пленок для текущих потребностей не может превышать одной коробки каждого размера, причем хранения пленок и рентгенограмм без коробок или конвертов запрещается;
д) не разрешается хранить пленки вблизи окон, ламп и приборов отопления;
е) в рентгеновских кабин етах запрещается выполнять обезболивание легко зажигательными веществами.При необходимости больного доставляют в рентгенкабинет после проведения обезболивания в другом помещении;
ж) подогрев фотографических растворов должно проводиться с помощью теп тук воды;
з) для получения горячей воды, кипячение бариевой смеси разрешается пользоваться только электрическими кастрюлями.
и) кроме рентгеновских пленок и рентгенограмм (в разрешенных количествах) в любом из помещений рентгеновского кабинета запрещает ется хранения огнеопасных материалов (в том числе трансформаторного и касторового масла.
к) в каждом рентгеновском кабинете, а также в фотолаборатории должен находиться огнетушитель.
VIII. ПОРЯДОК ВЫПОЛНЕНИЯ ДАННЫХ ПРАВИЛ
51. Данные правила кипу уються в полном объеме нововстановлених аппаратов.
Согласно этому ни один из нововстановлених аппаратов не может быть пущен в эксплуатацию, если он не соответствует данным правилам.
52. Работающие рентгеновские аппараты, помещения, вентиляция и т.д., которые не отв овидають данным правилам, могут дальше эксплуатироваться только в каждом отдельном случае с разрешения рентгенорадиологичного отдела и технической инспекции ЦК профсоюза медицинских работников (республиканских и областных комитетов профсоюза.
53. Каждый рентгене Змиевской кабинет должен иметь печатный экземпляр данных правил.
Правила техники безопасности и производственная санитария в операционной. Спецодежда, спецобувь. Допуск к работе.
Операционный блок – это комплекс специально оборудованных помещений для прове дения хирургических операций.
Развитие хирургии, углубления ее специализации обусловили создание профилированных операционных – травматологических, нейрохирургических, офтальмологических, гинекологических, урологических, стереотаксических, барооперацийних и др. Они от ризняються соответствующим оборудованием, в частности, микрохирургической техники, рентгеновскими и лазерными установками, аппаратами для искусственного кровообращения и др.
Осложнения операций, насыщение операционных сложной техникой привело к необходимости создания ОП с четко организованной работой всех звеньев, среди которых основным является ОПЕРАЦИОННАЯ.
ОБ, как правило входит в состав хирургического отделения. Однако в крупных лечебных учреждениях ОБ может обслуживать несколько хирургических отделений. Иногда ОБ выделяют в отдельные е самостоятельное отделение.
К ОБ входят: операционная, предоперационная, стерилизационная, кабинет трансфузионной терапии (переливание крови), наркозно, материальная, гипсовая, кабинет заведующего, комнату персонала, санитарный пропускник и др.
ОБ располагается изолированно от других помещений стационара. Он может находиться при отделениях, которые он обеспечивает, но может располагаться в отдельных помещениях, занимать целые этажи и т.д. При размещении в отдельных помещениях ОБ желательно отдавать 2-3 этажа, а стерилизационные и другие подсобные и хозяйственные помещения располагать на первом этаже.
В состав ОП входят операционные для асептических операций. Для гнойных операций выделяют помещения в гнойном отделении. Для проведения экстренных операций предоставляют пр имищення рядом с приемным отделением.
Общие требования к современному ОБ: достаточность кубатуры, освещение, удобство для уборки и мытья. Покровные материалы помещений должны быть устойчивыми к многократной стерилизации химическими антисептиками и УФ пр омен. Отопление и вентиляция должны обеспечивать оптимальные условия для работы персонала и здоровья больных, а оборудование должно отвечать современным требованиям хирургии и анестезиологии и, при возможности, находиться вне операционного зала. В клиниках с целью преподавания должна быть предусмотрена возможность наблюдения за ходом вмешательства через прозрачную (стеклянную) потолок с второго яруса или путем телевизионной трансляции в аудиторию. Необходим также постоянный надежную связь ОБ с подразделениями лечебного учреждения с помощью телефона, сигнализации и системы лифтового сообщения.
Расположение и взаимосвязь помещений ОБ, особенности работы персонала определяются прежде требованиями асептики. Именно этим обусловлен разделение ОБ на зоны с различными режимами рабо ты:
Первая зона – стерильная (операционная, стерилизационная инструментария. Персонал операционной бригады может попасть в эту зону через санпропускник и предоперационную, а больной – с наркозно.
Вторая – зона строгого режима (предоперационная, моечная, наркозно – они непосредственно соединены с операционной.
Третья – зона ограниченного режима (комната для хранения крови, аппаратная, инструментально-материальная, помещения медперсонала, экспресс-лаборатория, чистая половина санпропускника и др.).
Четвертая зона – общебольничной режима (помещение, вход в которые не связан с прохождением через предыдущие зоны, в частности, кабинеты заведующего, ст. Операционной медсестры, комната использованного белья и др.).
ОПЕРАЦИОННАЯ – специально оборудованное помещение для проведения хир ургичних операций.
Общие требования. Операционная для проведения асептических операций в типичных больницах разворачивается из расчета две на 100 хирургических коек. В клиниках и других научно-исследовательских клинических учреждениях – из расчета 3-4 на 100 коек.
Площадь одной операционной должна быть 36-48 м 2, высота должна быть не менее 3,5 м при ширине 5 м. При наличии системы кондиционирования воздуха высота может быть 3 м. В клиниках, где демонстрируют операции, площадь операционного зала должна быть увеличена до 60-70 м 2. При необходимости увеличить пропускную способность операционной в ней устанавливают еще один операционный стол.
Стены, пол и потолок должны быть гладкими, стыки между ними закругленными. пол Выкладываем кафельной плитки светлых тонов. С целью предотвращения возможного образования искр от удара металлических предметов о каменный пол (а это может привести к несчастному случаю) целесообразно пол покрывать электропроводным техническим пластиком или линолеумом. В центре операционной или в одном из углов в полу имеется отверстие с сеткой для стекания грязной воды во время уборки.
Стены и потолок закрашивают масляной краской или выкладывают кафелем в светлые тона (светло-зеленый, светло-желтый, светло-оранжевый). Эти цвета хорошо отражают свет. Кроме того, света краска поле гшуе контроль за качеством уборки помещения.
Коммуникации. Водопроводные и канализационные трубы прокладываются в стенах; все инженерные коммуникации (электро-, газоснабжения, отопления, вакуум) должны быть скрытым. Электрические провода должны проходить в предохранительных бергманнивських трубках.
Электроснабжение крупных ОБ должно осуществляться от двух отдельных источников. Распределительный щит располагают не ниже 1,6 м от пола: это необходимо для предотвращения взрыва наркотических газопаровых смесей от возможной выпад ковой искры (в противном случае используют искропоглинаючи устройства. Во время уборки розетки и выключатели закрывают задвижками. Щит должен иметь с пары маркированных розетки для подвода электрического напряжения 36,127 и 220 В, а также одну силовую розетку 380 В и клеммы заземления. Для нормальной работы электронных приборов и аппаратов предусмотрено установление экранной сетки с контуром заземления.
Кислород, газообразные средства для наркоза подаются в наркозных аппаратов с коллекторов, расположенных вне помещения или из баллонов. Наиболее целесообразным является монтаж газовых коммуникаций со стороны потолка с подведением к операционному столу на подвижных кронштейнах с использованием промаркированных трубок с целью предотвращения возможных ошибок при подведении газа. Вакуум-система также размещена вне помещения и поднимается в операционную через тот же распределительный щит.
Освещения. Чрезвычайно большое значение имеет освещение операционного поля. К нему относятся следующие требования: достаточная освещенность, минимальный заслиплювальний влияние источников света и блеск; равномерность освещения, отсутствие резких и глубоких теней, а также перепадов освещения во время операции; приближения спектра излучения искусственного источника к спектру естественного света; отсутствие нагрева лампы.
Для освещения операционной используют естественное (дневное) и искусственный свет. При планировании операционной ориентируют по сторонам света таким образом, чтобы окна выходили на север, северо-восток и запад. Операционный стол устанавливают перпендикулярно век на. В южных широтах для предотвращения сильного перегрева операционной солнечными лучами извне окон устанавливают рифленые ставни, способные рассеивать и поглощать солнечное теплой. Нормы естественного освещения операционной определяют из соотношения площади окон к площади пола, которое должно быть не меньшим 1:3. Дневной свет наиболее равномерно распределяется в операционной, что имеет квадратную форму. При этом глубина помещения не должна превышать высоту оконных рам более чем в 2,5 раза. Освещенность на поверхности операционного поля должна быть в пределах 3000-4000 лк, в отдельных случаях допускается повышение ее до 10000 лк. Освещенности, соответствует указанным выше требованиям, обеспечивают безтиньови лампы, которые подвешиваются над операционным столом.
Шарнирные збала нсовани противовесами устройства этих ламп дают возможность менять направление лучей света. При необходимости дополнительного освещения боковых поверхностей операционного поля используют передвижные и переносные лампы. Освещение дублируется также аварийной сетью с питанием от аккумуляторов с автоматическим включением.
Микроклимат. Особенности микроклимата операционной состоят в том, что во время операции повышается температура и влажность воздуха, происходит загрязнение его наркотическими газами и бактериальной флорой, накапливается статическое электричество. Все это неблагоприятно влияет на здоровье больных и персонала, особенно при наличии воздушно-капельной инфекции, которая может вызвать гнойно-воспалительные осложнения.
Температура в операционной должна быть в предел х 22-23 о С. Иногда, например, при ожогах, при длительном оперировании на открытой брюшной полости, необходимо соблюдение уровня 25-30 о С. Отопление осуществляется электроплитами, вмонтированными в нижнюю часть стены, причем с автоматической регулировкой постоянства температуры.
Особые требования предъявлены к вентиляции, по типу должен быть принудительной притично-вытяжной с преобладанием притока очищенного воздуха над видсмоктаним из помещения при 10-20-кратном воздухообмене за 1 час Широкое распространение получили централизованные и локальные установки для кондиционирования воздуха. Они обеспечивают многократный воздухообмен, в результате которого в операционную поступает подогретый, увлажненный стерильное воздуха. В настоящее время уже созданы операционные с ламинарным (линейным), как правило, горизонтальным, потоком кругом операционного стола, в зоне которого происходит 500-кратный воздухообмен воздуха за 1 час
Оснащение операционной. Операционный стол, наркозно аппаратура, аппарат для диатермокоагуляции, оборудование рабочего стола операционной медсестры, операционные мебель, осветительная система, сигнализация, специальная аппаратура и оборудование, которые определяются профилем операции, вакуумная (видсмоктувальна) система, бактерицидные лампы и др.
К анестезиологического оснащение входят наркозные аппараты, подводка кислорода и наркотических газообразных стимуляторов, наркозный столик, другая специальная аппаратура (мониторинг биофизиологичних функций организма во время наркоза и операции).
Для работы операционной медсестры необходимые малые передвижные инструментальные и столики на высокой ножке, которые располагают рядом с операционным столом, перевязочные столы для резерва инструментария и перевязочных средств. На отдельных столах сосредоточено шовный материал, растворы, спирт. В стерильных барабанах на подставках рядом с операционным столом расположена операционная белье (простыни, халаты). Через окно в стене между операционной и стерилизационной медсестра получает стерильный инструментарий, растворы, кровь и другие средства, за другое окно на подъемнике удаляются использована белье и перевязочные средства.
Наиболее прогрессивным является метод подготовки материалов и инструментов для оперативных вмешательств в виде специальных наборов (белье, инструментарий в отдельных упаковках. Они заблаговременно простерилизовани и имеют соответствующий паспорт с указанием типа набора и срока его годности. Постепенно металлические Бикс Шиммельбуша будут уступать место типичным упаковкам разового использования.
В состав мебели операционной, кроме операционных столов, алюминиевых подставок, штативов для ампул с инфузионными растворами, входят металлические стулья с вращательными сиденьями. Ножки мебели покрыты резиновыми наконечниками (для предотвращения шума и искрение при передвижении. Специальные подставки или тазы обернутые простыней для поглощения шума при падении инструмента установлены вокруг операционного стола и рядом с операционной м / с. На одной из стен устанавливают специальные часы с большим циферблатом и большой секундной стрелкой.
Для борьбы с бактериальным загрязнением використовуют ь бактерицидные облучатели с мощными источниками УФ излучения. Это либо кварцевые водки со сплошным спектром УФ излучения или разрядные лампы с Спектральная. Как правило в операционных площадью 40м 2 на высоте не менее 2 м от пола устанавливают две лампы на противоположных стенах.
К специального оборудования относится разная измерительная аппаратура, например, электрокардиограф, кардиоскоп, тонометр, и др., дефибрилятор, аппаратура для экстракорпорального кровообращения, микрохирургических операций и оп ераций с применением лазерной техники и др.
Операционная является основным подразделением ОП. Другие помещения выполняют вспомогательные, но очень важные функции.
Предоперационная предназначена для обработки (мойки) рук хирургов и медсестер. В отделениях на менее 250 мест она может совмещаться с материальной и инструментальной комнатами.
Стерилизационная. Оборудование: стерилизаторы автоклавы, стерилизаторы-кипятильники, сухожаровые стерилизаторы. Располагается, как правило, отдельно от других помещений, но в небольших больницах может быть в пределах ОБ, сочетаясь с операционной через окно. ‘
Кабинет переливания крови. Средства хранения крови и плазмозаминюючих растворов; при отсутствии специальной лаборатории, в нем размещают все необходимо для определения группы крови и резус-фактора ..
Наркозно. Предназначена для введения больного в состояние наркоза. Такая организация дела уменьшает риск инфицирования операционной. Отдельно выделяется при ОБ, рассчитанных на более 200 больных. отделениях
Материальная. Предназначен для хранения медикаментов. При небольших операционных указанные запасы хранят в шкафах, размещенных в стерилизационный или предоперационной.
Гипсовая. (Как правило, в ОП ортопедических и травматологических отделений. Оборудование для изготовления и наложения гипсовых повязок
Кабинет заведующего и комната старшей медицинской сестры. Находятся в зоне общего режима и соединены с предоперационной через санитарный пропускник.
Санитарный пропускник. Состоит из 2 комнат, разделенных между собой душевой с двумя выходами. Первая комната расположена в зоне общего режима, там же размещены шкафчики для личной одежды персонала. Вторая комнат соединена с зоной строгого режима. В ней персонал, прошедший душевую, одевается в специальный операционный костюм и обувь. После операции персонал проходит в обратном порядке, одеваясь в свою одежду.
Особенности эксплуатации операционной:
а) общие правила. Доступ в ОБ строго ограничен. Лица не из числа персонала могут находиться в ОБ оставлю в сопровождении ответственных лиц. В операционной запрещено находиться больным ОРЗ и гнойно-воспалительными процессами. В ОП нельзя находиться в шерстяном или пластике одежде. Используется операционная одежду, отличается от одежды других подразделений, в том числе и гнойной операционной. Перспективным является использование вместо традиционной маски прозрачного герметичного шлема, в который постоянно подается стерильный воздух, и выдыхаемый воздух удаляется вакуумной системой.
В операционной для плановых вмешательств выполняют сначала чистые операции (на сосудах, щитовидной железе, суставах и др. и только потом приступают к проведению операций с возможным микробным загрязнением (холецистэктомия, резекция желудка и др.).
К работе в гнойных операционных. Относятся дополнительные требования: инструментарий, бил изна и перевязочный материал хранят отдельно и никогда не применяют при выполнении чистых операций. Использованный перевязочный материал сжигают в печах с газовыми горелками в подвальном помещении (материалы подаются через специальный мусоропровод и обеззараживаются раствором лизола.
Исключается работа персонала по совместительству (м / с и санитарок) в чистой и гнойной операционных.
б) Обслуживание операционного блока. Выполняется влажным способом.
Обслуживание предыдущее: влажной тряпкой ежедневно утром перед операцией с горизонтальных поверхностей (столы, пол) убирают пыль, выпавший за ночь.
Текущее уборка во время операции (собирают салфетки, которые упали на пол, тампоны, протирают загрязненную кровью пол.
После окончания очередной операций й убирают весь неиспользованный материал и инструменты, обрабатывают антисептиком клеенки операционных столов;
Заключительное уборка после завершения всех операций (мытье полов, дезинфекция полов и мебели с включением на 1 час. Бактерицидных ламп;
Генерируется альная уборка проводится в конце рабочей недели – потолок, пол, стены и окна моют с шлангов горячей водой с мылом и антисептиком. После просушки и протирки насухо включают на 12-14 ч. бактерицидные лампы. осуществляют внеочередные посевы, при необходимости – внеочередное генеральная уборка ОБ с временным приостановлением его функционирования.
Персонал ОБ периодически проходит углубленное обследование и бактериологический контроль.
в) Бактериологический контроль. В помещениях ОБ ежемесячно осуществляют бактериологические посевы воздуха, шовного и перевязочного материала, смывов с инструментов. Не реже одного раза в неделю проводят посев из рук участников операций. При учащение нагноений послеоперационных ран
Правила техники безопасности при робот и с пожаро-и взрывоопасными веществами.
Инструкция о порядке хранения и обращения в аптечных учреждениях с лекарственными средствами и изделиями медицинского назначения, имеющие горючие и взрывоопасные свойства
Вступление
В медицинской практ ици широко используются лекарственные средства и медицинские изделия, которые имеют горючие и взрывоопасные свойства. Неправильное хранение и обращение с вышеназванными лекарственными средствами и изделиями медицинского назначения могут быть причиной пожара. Кроме больших материальных потерь, можно нанести серьезный вред здоровью работников аптечных учреждений.
В зависимости от физико-химических свойств названных групп огнеопасные вещества подразделяются на легковоспламеняющиеся и легкогорючи, а взрывоопасные – на взрывчатые и взрывоопасные, способные к образованию взрывчатых смесей и сжатых газов.
С целью предупреждения пожаров, предотвращения несчастных случаев устанавливаются особые правила хранения и обращения с вышеназванными веществами, невода ниж че.
I. Общие положения
1. Эта инструкция распространяется на все аптечные учреждения независимо от их подчинения и формы собственности.
2. Все сотрудники аптечных учреждений должны знать и выполнять требования, изложенные в этой инструкции. Видповидальнис ть за выполнение требований инструкции сотрудниками возлагается на руководителей учреждений.
3. Каждый, кто поступает на работу, должен пройти первичный инструктаж на рабочем месте по вопросам хранения огнеопасных, взрывоопасных веществ, сжатых газов, т ехникы безопасности и пожарной безопасности, оказанию первой помощи пострадавшему при несчастном случае.
4. Не реже одного раза в год необходимо проводить проверку знаний у сотрудников по вопросам хранения лекарственных средств, имеющих горючие и взры безопасные свойства, техники безопасности и противопожарной безопасности. С этой целью создается квалификационная комиссия. результаты проверки должны быть оформлены протоколом.
5. В заведениях, где не менее 50 сотрудников, создаются добровольно пожарные дружины (далее – ДПД).
6. Члены ДПД помогают администрации на добровольных началах без отрыва от производства в соблюдении условий правильного хранения огнеопасных и взрывоопасных веществ, обеспечение противопожарного режима, правил пожарной безопасности, с лидкують за исправностью и готовностью первичных средств пожаротушения.
7. Члены ДПД в своей работе керу.ться положением о ДПД, утвержденным Министерством внутренних дел Украины 27.09.94 г. № 521 и поощряются согласно действующим правилам.
8. Соответст льнисть за организацию и подготовку ДПД, распределение обязанностей и обеспечение противопожарного режима неусть руководители учреждений.
9. Все аптечные учреждения и аптечные склады (базы) должны иметь и хранить в надлежащих местах первичные средства тушения пожара в кругов ькостях, которые согласованы с местными органами Госпожнадзора.
10. В местах хранения огнеопасных и взрывоопасных веществ, а также на рабочих местах, где в процессе работы используются названные вещества, должна висеть данная инструкция.
11. В а птеках и на аптечных складах (базах) должны быть разработаны, согласованы с Госпожарнадзором и утверждены администрацией правила пожарной бехпекы для данного учреждения, составленные и размещены в доступных для ознакомления местах, и поэтажный план эвакуации на случай пожара или стихийного бедствия.
II. Требования к помещениям хранения огнеопасных и взрывоопасных средств.
1. Вещества огнеопасные, способные к образованию взрывчатых смесей, а также склонны к самовозгоранию при контакте с воздухом, водо й, горючими веществами или при действии солнечных лучей, должны храниться изолированно в условиях, которые полностью исключают возможность такого контакта, а также влияния температур и механического влияния.
2. Складские помещения для хранения огнеопасных и взрывоопасных веществ должны полностью соответствовать строительным нормам и правилам проектирования. Они должны быть изолированы, сухие, защищенные от света прямых солнечных лучей, атмосферных осадков и грунтовых вод. Эти помещения, а также коридоры, которые к ним прилегают, и подсобно-вспомогательные помещения должны быть оборудованы механической приточно-вытяжной вентиляцией.
3. Помещения для хранения огнеопасных (легковоспламеняющихся) веществ должны быть построены из огнеупорных материалов и расположены на расстоянии не менее
4. Лекарственные средства огнеопасные и взрывоопасные следует хранить по принципу подобия, согласно их физико-химическими и пожароопасными свойствами, характер ом упаковки. С этой целью огнестойкие склады разбиваются на отдельные помещения (отсеки), что изолированные друг от друга глухими несгораемыми стенами (перегородками).
5. При отсутствии отдельных хранилищ для легковоспламеняющихся веществ допускается хранение их в общих огнеупорных зданиях, а также в зданиях, разделенных на секции при обязательной изоляции помещений выделенных для хранения веществ от соседних помещений несгораемыми стенами, отвечающие требованиям пожарной опасности и согласованы с органами Госпожнадзора. Такие помещения должны иметь вентиляцию.
6. Необходимое количество огнеопасных веществ для текущих расходов допускается держать в фасовочных комнатах складов или аптек, но при строгом соблюдении мер пожарной безопасности. Остаточные количества огнеопасных веществ по окончании работы в конце смены возвращают на место основного хранения.
7. Пол складов и разгрузочных площадок должна иметь твердое, ровное покрытие, исключающее выбоины и другие неровности. Запрещается использовать доски и железные листы для выравнивания пола. Пол должен обеспечивать удобное и безопасное передвижение людей, грузов и транспортных средств, простоту и легкость уборки складских помещений.
8. Помещения складов для хра ния огнеопасных и взрывоопасных лекарственных средств должны быть оборудованы вогнертивкимы устойчивыми стеллажами и поддонами. Стеллажи устанавливают на расстоянии 25 см от пола и стен, ширина стеллажей не должна превышать 1 м. Продольный проход между стеллажами должно быть не менее 1.35 м.
9. Електропровадка, осветительная арматура и электрооборудование должны быть во взрывоопасном исполнении с размещением выключателей и кнопочных автоматов в коридоре.
10. В аптеках для хранения огнеопасных и взрывоопасных веществ предусматривается изолированное помещение.
11. Помещения для хранения огнеопасных и взрывоопасных веществ должно быть заблокировано охранной и пожарной сигнализацией.
12. Помещения для хранения легковоспламеняющихся и горючих веществ должны быть расположены на первом этаже, иметь в наружной стене оконный проем не менее
13. В аптеках с минимальным объемом работы допускается хра нения легковоспламеняющихся и горючих жидкостей во встроенных вогнертивких шкафах с дверцами шириной не менее
14. В аптеках, расположенных в здании другого назначения, количество огнеопасных веществ, хранящихся в нерасфасованные виде (легозаймисти жидкости), не должна превышать
15. Легковоспламеняющиеся жидкости в количестве свыше января
16. Под особым вниманием и постоянным строгим контролем должны находиться помещения принимает ния, отпуска и фасовки лекарственных средств и медицинских изделий из огнеопасными и взрывоопасными свойствами. При поступлении товара необходимо срочно его распределять по местам основного хранения. Во избежание несчастных случаев в помещениях приема и отпуска категорически запрещается даже кратковременное хранение этой медицинской продукции. При ее приеме особое внимание следует обращать на состояние укупорки тары индивидуального хранения. Категорически запрещается одновременное расфасовки нескольких лекарственных веществ в одном помещении. Количество веществ на рабочем месте фасовщики не должна превышать сменной потребности. В конце рабочего дня остатки веществ возвращают в помещение основного хранения. После фасовки каждого наименования лекарственных средств помещение тщательно проветривается.
17. На складах основного хранения огнеопасных и взрывоопасных веществ извне, а также на дверях каждого помещения хранения и работы с названными веществами и внутри этих помещений по должны быть сделаны несмываемые, четкие надписи: “Огнеопасно”, “взрывоопасную”, “Курить запрещается”, “В случае пожара звонить по телефону …”. Ответственном необходимо осматривать помещения ежедневно с емтою проведения других профилактических мер в конце рабочего дня.
III. Особые требования, предъявляемые к хранению огнеопасных и взрывоопасных веществ.
1. Хранения огнеопасных веществ.
1.1. В группу огнеопасных веществ, хранящихся в аптечных учреждениях, относятся легкие озаймисти вещества представлены в основном жидкостями и легковоспламеняющимися веществами (Приложение № 1).
1.2. На складах легковоспламеняющиеся и легкогорючи вещества должны храниться отдельно от других материалов.
1.3. Основной опасной свойством легкозаймис тех и легкогорючих жидких веществ является текучесть, легкое испарение и легкое возгорание от любого внешнего источника: открытого огня, искры, электрического разряда. Поэтому хранение и работу с огнеопасными веществами следует проводить очень осторожно и подальше от огня. При необходимости нагрева этих веществ должно осуществляться на водных банях или электроплитка с закрытой спиралью.
1.4. Пары большинства легковоспламеняющихся жидкостей оказывают вредное воздействие на организм, длительное вдыхание этих паров может привести и к обмороку. Поэтому емкости с этими веществами должны быть плотно закупорены. Запрещается хранить легковоспламеняющиеся и горючие вещества в открытой таре.
1.5. Легковоспламеняющиеся жидкости (Колода, спирт этиловый, скипидар, евир и другие) (Приложение № 1) хра ют в плотно укупоренной прочной стеклян или металлической таре, чтобы предотвращать испарение жидкостей из сосудов.
1.6. Бутыли, баллоны и другие крупные емкости с легковоспламеняющимися и горючими жидкостями должны храниться на полках стеллажей в один ряд по высоте, заб ороняеться их хранения в несколько рядов по высоте с использованием различных прокладочного материала, складирование этих веществ у отопительных приборов не допускается. Расстояние от стеллажа или штабеля до нагревательного элемента должно быть не менее
1.7. Бутыли с легковоспламеняющимися и горючими жидкостями должны храниться в таре, уберегает от ударов или в баллоне-опрокидыватель в один ряд.
1.8. В аптеках на рабочих местах может сохраняться такое количество этих веществ, не превышающей переменную потребность. При ц ем емкости должны быть плотно закрыты.
1.9. Запрещается хранение легковоспламеняющихся и горючих жидкостей до краев заполненной таре. Степень заполнения должен быть не более 90% объема. Спирты в небольших количествах хранятся в металлических емкости ях, которые заполняют не более чем на 95% объема.
1.10. Запрещается совместно хранения легковоспламеняющихся веществ с минеральными кислотами (особенно серной и азотной), сжатым и сжиженным газами, легковоспламеняющимися веществами (перевязочным материалом, рус Линн маслом, серой), а также с неорганическими солями, которые с органическими веществами образуют взрывоопасные смеси (хлорат калия, перманганат калия, хромат калия и такие другие).
1.11. Эфир медицинский и эфир для наркоза хранят в фабричной упаковке, в темном прохладном месте (подальше от огня и нагревательных приборов.
1.12. Кальция гипохлорита не горюч, но при контакте с жидкими маслоподибнимы органическими продуктами может вызвать их возгорание, а с аммиаком и солями аммония-взрыв, поэтому хранение и ого должно здийснюваться изолированно с учетом описанных свойств.
1.13. При работе с легковоспламеняющимися жидкостями (фасовка, переношенню, погрузка) необходимо соблюдать особую осторожность, а также постоянно наблюдать за состоянием тары, ее герм этичностью и исправностью. При обнаружении неисправности тары срочно принимают меры к их устранению или вещества, которые в ней содержались переводят в другую исправную тару.
1.14. Пробки бочек допускается отвинчивать и завинчивать только инструменатмы с мягко ого металла, который не дает искр при ударе, с помощью деревянных молотков. При видкатци бочек и загрузке их в хранилище необходимо соблюдать осторожность, чтобы избежать удара бочки и образование искр.
1.15. Отдельные легковоспламеняющиеся жидкости (спирт, эфир медицинский и др. и) имеют свойство образовывать при хранении статистическую электричество, искра которого может вызвать возгорание жидкости. Поэтому фасовки таких жидкостей на складе следует проводить в отдельных помещениях, оборудованных лицами противопожарной защиты. При сливе и фасовке их металлическая посуда должен иметь заземление
1.16. Тару, освобожденную от легковоспламеняющихся жидкостей, следует оставлять на время открытой.
2. Хранение взрывоопасных веществ
2.1. К этой группе веществ относятся взрывчатые вещества и вещества взрывоопасные, т обто те, которые способны к образованию взрывчатых смесей (Приложение № 1).
2.2. Вещества этой группы должны храниться в изолированном огнестойкими складе в специальных помещениях (отсеках), изолированных несгораемыми стенками. Нитрат серебра в аптеках и на складах х в небольших количествах (на складах до
2.3. При хранении взрывоопасных веществ следует принимать меры против загрязнения их пылью, которая может быть п ричиною взрыва.
2.4. Емкости с взрывоопасными веществами (штанглазы, жестяные барабаны, стаканы) необходимо плотно закрывать во избежание попадания пара в воздух.
2.5. Перманганат калия привзаемодии с пылью, серой, органическими маслами, ефирмаы, Спир том, глицерином, органическими кислотами и другими органическими веществами – взрывоопасен. Хранить его на складах следует в специальном отсеке в жестяных барабанах, а в аптеках – в штанглазах с притертой пробкой отдельно от вышеназванных средств. Запрещается совместное хранение с легковоспламеняющимися и горючими веществами. Жестяные барабаны и штанглазы с перманганатом калия своевременно освобождают от пыли осторожно, избегая трения.
2.6. Раствор нитроглицерина (взрывчатое вещество) следует хранить в аптеках или а птечних складах (базах) хорошо закупоренных скланках или металлической посуде в прохладном темном месте с соблюдением оговоренных мер от огня. Совать посуду с нитроглицерином и отвешивать этот препарат следует особенно осторожно, поскольку испарение пролитого нитроглицерина угрожает взрывом. Попадание даже малых количеств на кожу может вызвать сильные головные боли.
2.7. Эфир при хранении (особенно при контакте с воздухом) образует перекиси, которые при сотрясении, ударе, трении или повышении температуры могут вызвать взрыв, поэтому работа с ним требует особой осторожности.
2.8. Категорически запрещается хранение всех взрывоопасных и огнеопасных веществ с кислотами и щелочами.
2.9. Переносить баллоны с огнеопасными и воспламеняющимися жидкостями необ ходимо вдвоем в специально приспособленных клетях или корзинах с исправными ручками. Корзины с крупными бутыли, ящики или клети (свыше
2.10. При хранении азотной и серной кислот должны быть приняты меры к недопущению столкновения их с древесиной, соломой и другими веществами органического происхождения.
2.11. В помещениях, где хранятся взрывоопасные и горючие вещества, пр и авариях электроосвещения категорически запрещается входить с керосиновыми лампами и свечами. В таких случаях следует пользоваться только электрофонарем.
IV. Хранение кислородных баллонов и обращение с ними
Одной из возможных причин возникновения пожара может быть неправильное хранение кислородных баллонов и неправильное обращение с ними, поскольку кислород не горюч, но активно поддерживает горение газа. Хранение кислородных баллонов и обращения с ними должны строго соответствовать действующим правилам.
Приложение № 1до Инструкции о порядке хранения и обращения зликарськимы средствами и изделиями медицинского назначения, имеющие горючие и взрывоопасные свойства, утвержденной приказом МЗ Украины от 16.03.93 г.№ 44
Перечень огнеопасных и взрывоопасных средств:
Взрывчатые вещества
1. Нитроглицерин
Взрывоопасные вещества
1. Калия перманганат
2. Серебра нитрат (список А)
Легковоспламеняющиеся вещества
1. Спирт и спиртовые растворы
2. Спиртовые и эфирные настойки
3. Спиртовые и эфирные экстракты
4. Эфир
5. Скипидар
6. Молочная кислота
7. Хлорэтил
8. Колодий
9. Клеол
10. Жидкость Новикова
11. Органические масла
12. Рентгеновские пленки
Легкогорючие вещества
1. Перевязочный материал (вата, марля и т.д.)
2. Сера
3. Глицерин
4. Растительные масла
5. Лекарственное растительное сырье
Примечание: При необходимости хранения пожаро-и взрывоопасных веществ, неперечисленных в перечне, вопрос об их хранения может быть решен после выяснения их огне-и взрывоопасности и по согласовании с органами Госпожнадзора.
Тема№3. Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів, апаратів, що працюють під тиском, балонів з газом; охорона праці у фізіотерапевтичних, рентгенкабінетах, операційних
План лекції
· Небезпека ураження електричним струмом. Причини ураження електричним струмом.
· Дія електричного струму на організм людини.
· Заходи безпеки під час експлуатації електроапаратури.
· Перша допомога при ураженні електричним струмом.
· Вимоги техніки безпеки під час роботи з електроприладами, електромагнітами та лазерним установками.
· Будова та принцип дії автоклавів, стерилізаторів парових. Правила експлуатації та техніка безпека при обслуговуванні їх. Основні причини вибухів автоклавів.
· Допуск персоналу до роботи на автоклаві. Вимоги до приміщень, у яких установлено автоклави.
· Класифікація балонів з газом. Маркування газових балонів.
· Особливі вимоги під час роботи з кисневими балонами.
· Допуск персоналу до роботи. Правила експлуатації та техніка безпеки під час роботи з балонами, заповненими лікувальним газом.
· Правила техніки безпеки та виробнича санітарія для персоналу під час роботи в фізіотерапевтичному кабінеті. Вимоги до приміщення. Допуск персоналу до роботи.
· Правила техніки безпеки під час проведення електропроцедур, теплопроцедур, інгаляцій, водо– грязелікування тощо.
· Правила техніки безпеки та виробнича санітарія під час роботи в рентгенкабінеті.
· Правила техніки безпеки та виробнича санітарія в операційній. Спецодяг, спецвзуття. Допуск до роботи.
· Правила техніки безпеки під час роботи з вогне– та вибухонебезпечними речовинами.
Небезпека ураження електричним струмом.
Електричний струм. Протікання електричного струму через живу тканину організму людини викликає різні ефекти. Так, проходячи через організм людини, електричний струм справджує термічну, електролітичну, механічну і біологічну дії.
Термічна дія струму є наслідком перетворення електричної енергії в теплову при проходженні через ділянки тіла людини. Вона виявляється у виді опіків окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури органів, що лежать на шляху протікання електричного струму. При тривалому нагріванні в органах можуть спостерігатися функціональні розлади.
Електролітична дія струму виражається в розкладанні внутрішньоклітинної рідини і крові на позитивні і негативні іони, що викликає зміну їхнього фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму виражається у виникненні електродинамічного ефекту, що може спричинити розшарування, розриви тканин організму.
Біологічна дія виявляється в роздратуванні і порушенні живих тканин організму електричним струмом, величина якого значно перевищує рівень біострумів, що може виявлятися в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів.
Перераховані дії електричного струму на організм людини нерідко приводять до різних електричних травм, які розділяються на дві основні групи: 1 – місцеві електричні травми; 2 – електричні удари.
Місцеві електричні травми викликають ураження окремих ділянок живих тканин організму людини.
Електричні удари призводять до ураження життєво важливих органів.
При електричних ударах струм впливає на групи м’язів тіла людини, що може привести до судорог, до зупинки подиху чи серця.
До основних місцевих електричних травм відносяться: електричний опік, металізація шкіри, електричні знаки, механічні ушкодження і електроофтальмія.
Електричні опіки виникають у наслідок термічного ефекту при проходженні струму через тіло людини, а також при зовнішньому впливі на нього електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різний – від почервоніння шкіри й утворення міхурів з рідиною до обвуглювання біологічних тканин.
Металізація шкіри зв’язана з дифузією в неї дрібних часток металу у разі ділянки тіла людини до струмоведучої частини чи при частковому розплавлюванні такої частини під дією електричної дуги.
Механічні ушкодження обумовлені судорожним скороченням м’язів тіла, що може викликати їхній розрив чи ушкодження шкірних покривів, нервових волокон, сухожиль, вивих суглобів і навіть перелом кісток.
Електроофтальмія – запалення зовнішніх слизуватих оболонок ока – роговиці і кон’юктиви під дією потужного УФ-випрмінювання електричної дуги.
Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом, є різноманітними. Це насамперед сила струму і час проходження його через організм людини, рід струму (перемінний чи постійний), шлях струму в тілі людини, а при дії перемінного струму – його частота.
Основним фактором, який визначає ступінь ураження людини, є величина електричного струму, що протікає через тіло людини. Цей параметр визначається, в основному, опором рогового шару шкіри, який при сухому її стані і відсутності ушкоджень може складати сотні тисяч Ом. При вологому чи ушкодженому шкірному покриві опір тіла людини падає до сотень Ом. При великих напругах, а також при значному часі протікання струму опір тіла людини знижується ще більше, що веде до росту струму і, як наслідок – до більш важкого ступеню ураження електричним струмом.
Відповідно до характеру впливу струму на людину, у залежності від його величини він підрозділяється на 4 групи: 1 – невідчутний; 2 – відчутний; 3 – невідпускаючий; 4 – смертельний.
Якщо аналізувати дію перемінного електричного струму частотою 50 Гц на організм людини, то можна вказати наступні порогові значення цих його категорій.
Відчутний струм. Такими вважаються його величини, при яких людина відчуває його дію, але може самостійно звільнитися від проводу чи тієї частини електричної установки які виявилися під напругою. Величина порогу відчутного струму лежить у межах 0,6…1,5 мА.
Струм, при якому потерпілий не може самостійно відірватися від струмоведучих частин, називається невідпускаючим. Порогова величина такого струму знаходиться у діапазоні 8…10 мА.
Смертельним струмом для людини виявляються його величини більшій, ніж 100 мА.
Перемінний струм у порівнянні з постійним більш небезпечний. Відповідні дослідження показують, що найбільш небезпечним є перемінний струм частотою 20…100 Гц. Саме цьому діапазону відповідає і струм промислової частоти (50 Гц).
Протікання струму через організм людини може здійснюватися самими різними шляхами. З усіх можливих шляхів протікання струму через тіло людини найбільш небезпечними є ті, при яких уражається головний чи спинний мозок, а також серце чи легені У першому випадку особливо небезпечними шляхами протікання струму є «голова – права чи ліва рука», «голова – ноги», а у другому – «права чи ліва рука – ноги», «права – ліва рука».
На небезпеку ураження електричним струмом значний вплив роблять і параметри мікроклімату у виробничому приміщенні. Так, збільшення температури, відносної вологості, зниження рухливості повітря приводять до росту виділення вологи на поверхні шкірного покриву, що обумовлює зниження опору шкірних покривів і, як наслідок, – підвищує небезпеку ураження людини електричним струмом.
Захист від дії електричного струму на організм людини реалізується наступними напрямками:
· відповідною конструкцією електричних установок. (До електричних установок відносяться пристрої, що генерують, переробляють, передають і споживають електричну енергію);
· організаційними заходами;
· застосуванням технічних методів і засобів захисту.
Причини ураження електричним струмом.
Основними причинами електротравматизму є:
— недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;
— порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;
— неправильна організація праці;
— неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;
— порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній зв’язку;
— несправність ізоляції, через що металеві неструмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;
— обрив заземлювального провідника;
— використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;
— виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;
— застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;
— низька якість з’єднань та ремонту;
— недооцінка небезпеки струму, котрий проходить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці з точками різного потенціалу („крокова напруга”);
— ремонт обірваного нульового провідника повітряної лінії при невимкненій мережі і приєднаному однофазовому навантаженні;
— живлення декількох споживачів від загального пускового пристроя з захистом запобіжниками, розрахованими на вимкнення найбільш потужного з них або від однієї групи розподільної шафи;
— недооцінка необхідності вимкнення електроустановки (зняття напруги) в неробочі періоди;
— виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування;
— невиконання періодичних випробувань, зокрема перевірок опору ізоляції (електромереж, обмоток електродвигунів, котушок комутаційної апаратури, реле) та опорів заземлювальних пристроїв;
— користування електроустановками, опір ізоляції котрих не перевищує нормативних значень; використання електроустановок кустарного виготовлення, виготовлених з порушенням вимог правил електробезпеки (зокрема, розподільними та пусковими пристроями, електропечами);
— некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини;
— відсутність контролю за діями працівників з боку ІТП або виконавців робіт;
— відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань,тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.
Ці причини можна згрупувати за наступними чинниками:
— дотик до струмоведучих частин під напругою внаслідок недотримання правил безпеки, дефектів конструкції та монтажу електрообладнання;
— дотик до неструмоведучих частин, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, перехрещування проводів;
— помилкове подання напруги в установку, де працюють люди;
— відсутність надійних захисних пристроїв.
Дія електричного струму на організм людини.
Дія електричного струму на організм характеризується такими основними вражаючими факторами:
— електричним ударом, що збуджує м’язи тіла та приводить до судорог, зупинці дихання рця;
— електричним опіком, який виникає у результаті виділення і сетепла при проходженні струму через тіло людини.
— в залежності від параметрів електричного ланцюга і стану людини може виникнути почервоніння шкіри, опік з утворенням міхурів, обвуглюванням тканин. при розплавлюванні металу відбувається металізація шкіри з проникненням у неї шматочків металу.
— дія струму на організм зводиться до нагрівання, електролізу і механічному впливу. це може служити поясненням важких наслідків електротравми за інших рівних умов. особливо чутлива до електричного струму нервова тканина і головний мозок. механічна дія струму приводить до розриву тканин, розшаруванню, ударної дії випаровування рідини з тканин організму.
— при термічній дії відбувається перегрів і функціональний розлад органів на шляху проходження струму.
— електролітична дія струму виражається в електролізі рідини в тканинах організму, зміні складу крові.
— біологічна дія струму проявляється в роздратуванні і перенапрузі нервової системи.
Змінний струм частотою 50 Гц, проходячи через тіло людини від руки до руки або від руки до ніг, при величині близько 100 мА може паралізувати серце, якщо дія струму на людину триває не менш як 3 с. Може виникнути фібриляція шлуночків серця, тобто безладне сіпання окремих волокон серцевого м’яза замість одночасного скорочення і розслаблення їх. При більшому струмі параліч серця може настати швидше, навіть за частку секунди.
Тривалість проходження струму має значення тому, що небезпека паралічу серця залежить не тільки від величини струму, а й від того, чи збігається момент проходження струму з такою фазою в роботі серця у кожному циклі стиснення і розширення, коли воно особливо чутливе до струму. Якщо струм проходить довше, ніж тривалість одного циклу стиснення і розширення серця, він обов’язково збіжиться з небезпечною фазою.
Фібриляція — найнебезпечніший наслідок від проходження електричного струму через тіло, бо відновити роботу фібрилюючого серця в людини можна тільки своєчасним застосуванням спеціального апарата «дефібрилятора»; цей апарат має право застосовувати тільки лікар.
На фібриляцію припадає приблизно 1/5 усіх випадків паралічу серця при ураженні електричним струмом, а в 4/5 випадків серце просто зупиняється (асистолічний стан), і його роботу можна відновити непрямим масажем серця вручну. Як показав аналіз нещасних випадків, струм, величина якого кілька ампер, звичайно не призводить до фібриляції, бо в цьому разі всі волокна серцевого м’яза стиснуті, поки він проходить, але цей струм призводить до теплового руйнування тканин тіла, а іноді через ураження нервової системи — до паралічу дихання. Дихання може паралізуватися вже при струмі 50–80 мА, якщо він проходить досить довго.
При струмі 20–25 мА, що проходить між руками або між рукою і ногами, пальці судорожно стискають взятий у руку предмет, який виявився під напругою, настає параліч м’язів передпліччя, і людина не може самостійно звільнитися від дії струму. У багатьох потерпілих бувають спазми гортані: вони не можуть покликати на допомогу. Чим довше проходить струм, тим менший стає електричний опір тіла, і струм збільшується. Якщо він не буде негайно перерваний, може настати смерть.
Максимальним відпускаючим називають найбільший струм такої величини, при якій людина ще може самостійно відірвати руки від предмета, що є під напругою. Струм трохи більшої величини можна вважати пороговим (мінімальним) невідпускаючим.
Для чоловіків максимальні відпускаючі струми знаходяться в межах 9–23 мА, а для жінок — від 6 до 16 мА. Струм 10 мА часто вважають безпечним, як відпускаючий для більшості дорослих людей. Проте дослідження В. Є. Манойлова про смертельні ураження електрикою показали, що 18 % з них сталися при струмі до 5 мА, а при струмах 5–10 мА — 24 %.
За статистикою найменший струм, що призводив до смерті, становив 0,8 мА, тоді як пороговий відчутний струм у різних людей за різних обставин його проходження перебуває у межах від 0,2 до 1,3 мА. Можливість загибелі людей від ледь відчутних струмів пояснюється тим, що наслідок електроураження залежить не тільки від дії струму безпосередньо на серце або органи дихання, а й від дії його на нервову систему, що має різноманітні індивідуальні особливості (смерть може настати від нервового шоку).
Має значення шлях проходження через тіло і особливо місця входу і виходу струму. Наприклад, якщо струм проходить від правої руки до ніг, то через серце йде вдвоє більше загального струму, ніж при проходженні його від лівої руки до ніг.
Проте відомі випадки смертельних уражень електричним струмом, коли струм зовсім не проходив через серце, а проходив, наприклад, через палець на одній руці або через дві точки на одній гомілці. Це пояснюється впливом струму па центральну нервову систему, коли струм проходить через особливо уразливі точки на тілі людини. Не випадково багато їх збігається з точками, які використовують під час лікування голковколюванням.
Струм, що проходить через тіло людини, залежить від його опору. При низьких напругах цей опір майже цілком залежить під властивостей шкіри, поверхневий шар якої розглядають як тонкий і порівняно недосконалий діелектрик, а м’язи і кров — як провідник.
Залежно від цілості і стану шкіри, а також шляху струму через тіло опір може становити приблизно від 100 000 до 500 Ом (звичайно беруть 1 000 Ом). Опір шкіри залежить не тільки від її стану (суха, волога, огрубіла, непошкоджена, пошкоджена), а й від площі поверхні і щільності контакту, а також від сили струму, що проходить, і тривалості його дії. Чим вони більші, тим менший опір шкіри (із збільшенням тривалості проходження струму збільшуються нагрівання шкіри, потовиділення, у ній виникають електричні зміни).
Опір шкіри залежить і від прикладеної напруги, бо вже при напрузі 10–38 В пробивається верхній, роговий шар шкіри. При напрузі 127–220 В і вище шкіра вже майже не впливає на опір тіла. Щодо напруги, яка може бути небезпечною, будучи прикладеною до тіла людини, то відомі випадки, коли навіть напруга, менша 12 В, спричиняла смерть, правда, це траплялося дуже рідко і при особливо несприятливих умовах.
Сказане вище свідчить, що найкращими заходами захисту людини від ураження електричним струмом є такі, які запобігають проходженню відчутного людиною електричного струму через її тіло. Проте застосування таких захисних засобів не завжди можливе.
Найбільш поширені захисні засоби, наприклад, захисне заземлення або занулення, не виключають проходження струму через її тіло, а лише зменшують його величину або обмежують час проходження, тобто не гарантують абсолютної безпеки, а тільки зменшують імовірність серйозного ураження електрикою до досить малого ступеня.
Заходи безпеки під час експлуатації електроапаратури.
ВИМОГИ ДО ОБСЛУГОВУЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ
Головною засадою організації безпечної експлуатації електроустановок є забезпечення обслуговування їх висококваліфікованим персоналом. Існує п’ять груп з електробезпеки
персоналу, котрий обслуговує електроустановки.
І група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарну уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Для І групи стаж роботи в електроустановках не нормується
Пгрупа. Особи цієї групи повинні мати елементарне технічне знайомство з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження електрострумом, наближення до струмоведучих частин, знати основні заходи безпеки при роботі на електроустановках, вміти надавати першу допомогу.
III група. Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уяву про небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні правила техніки безпеки, правила допуску до роботи в лектричних
установках напругою до 1000 В, спеціальні правила техніки безпеки з тих видів робіт, котрі входять в коло обов’язків даної особи; вміти здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроустановками та надавати першу допомогу.
IV група. Особи цієї групи повинні: мати знання з електротехніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мати повну уяву про небезпеку під час роботи на електроустановках; знати повністю ПТЕ та ПТБ; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись в тому, які
саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання
V група. Особи цієї групи повинні: знати всі схеми та обладнання своєї дільниці; знати ПТЕ та ПТБ в загальній та в спеціальній частинах;
знати, чим викликана та чи інша вимога правил; вміти організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд в елетричних устновках будь-якої напруги; навчати персонал інших груп правилам техніки безпеки; вміти надавати першу допомогу.
Електробезпека при користуванні електроенергією
у побутових приміщеннях
Правильне користування електроенергією вдома, в сухих приміщеннях, в приміщеннях з дерев’яною підлогою практично виключає випадки ураження електричним струмом.
Однак внаслідок порушення правил користування електроприладами і апаратами, викладених в інструкціях, які додаються заводом до цих приладів, несвоєчасного їх ремонту і недбалого зберігання часто трапляються випадки електротравми у побуті.
Нижче наведені основні вимоги, яких потрібно постійно дотримуватись при користуванні електроенергією в побутових умовах.
1. Захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) в квартирній електропроводці повинен бути завжди справним (мал. 1).
Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками — «жучками» (мал. 2) може спричинити нещасний випадок чи пожежу.
Мал. 1 Мал. 2
2. Основною умовою безпечного застосування електроенергії в побутових приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводки, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також шнурів, з допомогою яких вмикають в електромережу електроприлади, телевізори, холодильники (мал. 3). Тому необхідно стежити за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт силами спеціалістів-монтерів.
3. Для того щоб уникнути пошкодження ізоляції, не слід:
· підвішувати електропровід на гвіздках, металевих і дерев’яних предметах (мал. 4);
· перекручувати проводи;
· закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення;
· витягати за шнур вилку з розетки (мал. 5);
· зафарбовувати і білити шнури і проводи (мал. 6).
|
4. У будинках, де квартирна електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою (мал7 ), вбивання у довільних місцях стіни гвіздків і костилів для підвішування штор, картин та інших предметів побуту, а також пробивання отворів і борозен можуть призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати лише з дозволу житлово-експлуатаційної контори чи домоуправління, а у власних будинках — попередньо переконавшись у відсутності в даному місці проводки. |
|
|
Мал. 5.
Мал. 6.
Мал. 7.
Мал. 8
Мал. 9
Мал. 12
Мал. 13 |
5. Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при включеному вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками (мал. 8). Чистку треба виконувати при відключеному вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставці, яка не проводить електрострум. 6. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати категорично заборонено ремонтувати або замінювати під напругою (мал. 9. Для цього прилад або світильник слід вимкнути з електромережі, а під час ремонту електропроводки —викрутити запобіжник (чи відключити автомат). Цю роботу має виконувати особа, обізнана з правилами ремонту. 7.При користуванні світильниками (особливо переносними), приладами, переносним електроінструментом небезпечно одночасно доторкатись батарей опалення, водопровідних труб та інших заземлених металевих конструкцій, які є в квартирі, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу або світильника через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм (мал.10,11 ). 8. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також в таких випадках: · при користуванні електроприладами з пошкодженою ізоляцією (мал. 12), електроплитками з відкритою спіраллю (мал13. ); · саморобними електропечами, електроводонагрівачами (мал. 14), при заповненні водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів та ін.), вже включених в мережу (мал. 15); · при порушенні порядку включення приладу в електромережу (мал. 16) потрібно шнур спочатку підключати до приладу, а потім до мережі, а не навпаки); · при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок (мал.17 ).
Мал. 10
Мал. 14
Мал. 15 |
||
|
|
|||
|
9. Малі діти, не розуміючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, включених в мережу, і часто отримують опіки і більш серйозні травми (мал. 18,19). Необхідно виключити можливість доступу дітей до електроприладів і відкритих розеток. |
|||
|
Мал.18 |
Мал. 19 |
||
|
10. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляною, цегляною і бетонною підлогою (підвали, ванна кімната, вбиральня та ін.), які є добрими провідниками струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому у ванних кімнатах, санвузлах та інших подібних приміщеннях не допускається встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, користуватись включеними в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами, рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури (мал. 20). |
Мал. 20 |
||
Перша допомога при ураженні електричним струмом.
Перша медична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров’я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.
Послідовність надання першої допомоги:
— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі
загрожують здоров’ю та життю потерпілим, оцінити стан потерпшого;
— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для
життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;
— виконати необхідні заходи з рятування потерпілих в послідовності
терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне
дихання, провести зовнішній масаж серця);
— підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття
медичного працівника;
— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо
транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
Рятування потерпілих від впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого. При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести заключения про його смерть має право лише лікар.
Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції, підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги. Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.
В місцях постійного чергування персоналу повинні бути:
— аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання
першої медичної допомоги;
— плакати, присвячені правилам надання першої допомоги, виконання
штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.
Дотик до струмоведучих частині що знаходяться під напругою, викликає мимовільне судомне скорочення м’язів та загальне збудження, котре може призвести до порушення і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід стає неможливим. В зв’язку з цим першою дією того, хто надає першу допомогу, повинне бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата .
Вивчіть і запам’ятайте ці правила. Перш за все необхідно швидко звільнити потерпілого від дії електричного струму, тобто відключити струмове коло з допомогою найближчої штепсельної вилки (рубильника) чи шляхом викручування запобіжників на щитку (мал. 21,22).
Мал. 21 Мал. 22
Мал. 23
У разі віддаленості вимикача від місця пригоди можна перерізати проводи чи перерубати їх (кожен провід окремо) сокирою чи іншим ріжучим інструментом з сухою ручкою з ізолюючого матеріалу (мал. 23). Якщо ручка металева, то для уникнення контакту особи, яка надає допомогу, з колом електричного струму, треба обгорнути ручку чистою сухою шовковою, вовняною, бавовняною чи проґумованою тканиною.
При неможливості швидкого розриву кола електричного струму необхідно відтягнути потерпілого від проводу або ж відкинути сухою палицею обірваний кінець проводу від потерпілого.
Необхідно пам’ятати, що потерпілий сам є провідником електричного струму. Тому особі, яка надає йому допомогу, необхідно вжити застережних заходів, щоб самій не опинитись під напругою, а саме: вдягнути калоші, ґумові рукавиці чи обгорнути руки сухою тканиною, підкласти собі під ноги ізолюючий предмет — суху дошку, ґумовий килимок, чи, у крайньому випадку, згорнути сухий одяг.
Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити заходів щодо звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих він торкається. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не опинитися в контакті з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.
Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або провода напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою або; будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.
Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо він сухий та відстає від тіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, натягнути , на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.
Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку, або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг), дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується стояти на сухих дошках, на дерев’яній драбині.
Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під напругою понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну напругу.
Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого необхідно винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної .
На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід з цією метою здійснити замикання проводів накоротко, накинувши на них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед накиданням провода один кінець слід заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного провода, то достатньо заземлити лише цей провід.
Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому знаходиться потерпший після звільнення від електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов’язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.
Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий затруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.
Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан здоров’я потерпілого. Якщо потерпший дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне дихання.
За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.
Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці не можливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов’язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.
Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи самостійного дихання і відновлення діяльності серця. або до передачі його медичному персоналу.
Вимоги техніки безпеки під час роботи з електроприладами, електромагнітами та лазерними установками.
При розгляді питання щодо заходів безпеки при роботі з електроприладами відзначається, що в закладах охорони здоров’я, зокрема в аптечних установах, використовується різноманітна електроапаратура – вимірювальні прилади, стерилізатори, автоклави, ультрафіолетові лампи,сушильні шафи та ін.
Для попередження і недопущення нещасних випадків при роботі з електроприладами необхідно щоби облаштування всього електрообладнання відповідало діючим «Правилам облаштування електроустановок (ПОУ)» та «Правилам техніки безпеки (ПТБ) при експлуатації електроустановок споживачів»
Вимоги до безпечної експлуатації електроустановок викладені також в «ГОСТ. ССБТ. 12.1. 919 – 79. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты» та в «ГОСТ ССБТ 12. 1 030 – 81 Электробезопасность. Защитное заземление, зануление».
Медичний персонал повинен знати типи і класи медичної апаратури і безпечно користуватись нею.
Монтажем, наладкою та підключенням медичної апаратури займається інженерно – технічний персонал.
Апаратура повинна бути заземлена. Забороняється використовувати в якості заземляючого пристрою водопровідні труби, труби центрального опалення і каналізації.
Медичні працівники, в обов’язки яких входить обслуговування певної апаратури, при необхідності, повинні пройти навчання по безпечній експлуатації і бути атестовані.
Персонал, який працює з електрообладнанням повинен бути старше 18 років, пройти медогляд і бути придатним до роботи, пройти вступний, первинний інструктажі та через кожних 3 місяці проходити повторні інструктажі.
На кожному робочому місці має бути інструкція з безпечної роботи, а також заходи по наданню медичної допомоги при ураженні електрострумом.
Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути надійно заземлені згідно з правилами улаштування приладу. Забороняється працювати з електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи всі прилади вимкнені. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.
Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого.
Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від його стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатись до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При відсутності дихання, розширення зіниць і посиніння шкіри потрібно робити штучне дихання і непрямий масаж серця.
Надавати допомогу необхідно до прибуття лікаря, оскільки є багато випадків, коли штучне дихання і масаж серця повертали потерпілих до життя.
Захист від електромагнітних випромінювань
Джерелами електромагнітних полів є: атмосферна електрика, радіовипромінювання Сонця і галактик, електричні і магнітні поля Землі, штучні джерела. Штучними джерелами є індуктори, електрогенератори, лампові телевізори, монітори комп’ютерів, радіотелефони, радарні установки, трансформатори, антени, фланцеві зєднання хвильових трактів, відкриті кінці провідникових хвиль.
Лінії електропередач (ЛЕП) напругою до 1150 кВ, відкриті розподільні пристрої, які вмикають комутаційні апарати, пристрої захисту і автоматики, вимірювальні прилади, збірні з’єднувальні шини і допоміжні пристрої є джерелами електричних полів промислової частоти. Під час роботи з матеріалами і виробами, які легко електризуються, при експлуатації високовольтних установок постійного струму утворюються електростатичні поля.
Джерелами постійних магнітних полів є: електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного або конденсаторного типу і ін.
Електромагнітне поле, створене джерелами, характеризується неперервним розподілом у просторі, здатністю поширюватись зі швидкістю світла, діяти на заряджені частинки і струми, внаслідок чого енергія поля перетворюється в інші види енергії.
Дія електромагнітних полів на людину залежить від напруги електричного і магнітного полів, потоку енергії, частоти коливань, розміру опромінюваної поверхні тіла та індивідуальних особливостей організму.
Дія постійних магнітних і електростатичних полів залежить від напруги і часу дії. В результаті дії полів, які мають напруженість, що перевищує гранично допустимий рівень, розвиваються порушення зі сторони нервової, серцево-судинної систем, органів травлення і деяких біохімічних показників крові.
Основним параметром, який характеризує біологічну дію електромагнітного поля промислової частоти, є електрична напруга.
Дія електричного поля промислової частоти на організм людини зводиться до впливу електричного поля безпосередньо на мозок і центральну нервову систему. Поряд з біологічною дією електричне поле обумовлює виникнення розрядів між людиною і металевим предметом. Струм розряду може викликати судоми.
Електромагнітні хвилі діапазону радіочастот з довжиною хвилі від кількох міліметрів до десятків кілометрів широко застосовуються в різних галузях науки і техніки: в радіолокації, телебаченні, радіозв’язку, фізіотерапії, для термічної обробки металів, для сушки деревини, зварювання пластиків і ін.
Систематична дія ЕМП радіочастот з рівнями, що перевищують допустимі, може призводити до змін з боку нервової, серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму, а також місцеве і загальне підвищення температури. Найбільш чутливі до загального опромінення: мозок, очі (кришталик) і ряд органів кишкового та сечостатевого тракту.
Симптоми шкідливої дії опромінення: головний біль, підвищена втомлюваність, розлад сну, роздратованість, біль в кінцівках, задишка, збільшена частота серцебиття, а в окремих випадках – нервово-психічні захворювання, випадання волосся, ламкість нігтів та ін. Якщо довжина хвилі співпадає з розмірами окремих органів тіла людини, можливе їх пошкодження навіть при малих дозах опромінення.
Зменшення потужності електромагнітного поля на робочому місці можна досягти шляхом збільшення віддалі між джерелом випромінювання і робочим місцем; зменшенням потужності випромінювання генератора, а також розміщенням відбиваючого та поглинаючого екранів між джерелом і робочим місцем; застосуванням індивідуальних засобів захисту.
Найбільш ефективним із названих методів захисту від електромагнітних випромінювань є встановлення екранів. Екранують джерело випромінювання або робоче місце. Екрани бувають відбиваючі і поглинаючі. Відбиваючі екрани виготовляють із металів – добрих провідників теплоти (мідь, латунь, алюміній, сталь).
Застосовують також заземлені екрани у вигляді камер або шаф, у яких розміщують відповідну апаратуру, кожухи, ширми, захисні козирки, що встановлюються на шляху випромінювання.
Засоби захисту (екрани, кожухи і т. п.) з радіопоглинаючих матеріалів виконують у вигляді тонких гумових килимків, гнучких та жорстких листів поролону або волокнистої деревини, яка просочена відповідним розчином, феромагнітних пластин.
Для індивідуального захисту від радіочастот застосовують спецодяг з металізованої тканини та шоломи. Очі захищають окулярами з металізованим склом або дротяною сіточкою. Всі працюючі на високочастотних установках повинні проходити медогляд.
Приміщення, в яких виконують роботи з наладки, регулювання і випробування установок, необхідно влаштувати так, щоб при вмиканні установок на повну потужність їх випромінювання практично не проникало через стіни, перекриття, віконні отвори і двері в суміжні приміщення. Товщину стінок і перекриттів приміщень визначають в кожному випадку шляхом розрахунків, виходячи з потужності установок і поглинаючих властивостей будівельних матеріалів.
Для захисту від електричних полів промислової частоти необхідно збільшувати висоту підвішування фазних проводів ЛЕП, зменшити відстань між ними і т. п. Шляхом правильного вибору геометричних параметрів можна понизити напругу поля поблизу ЛЕП в 1,6-1,8 рази. Для відкритих розподільних пристроїв рекомендуються екрани, які в залежності від призначення діляться на стаціонарні і тимчасові. Виконують їх у вигляді козирків, навісів і перегородок з металевої сітки. Екрани необхідно заземлювати.
У тих випадках, коли розглянуті методи захисту від електромагнітного випромінювання не дають бажаного результату, необхідно користуватися засобами індивідуального захисту (комбінезони та халати з металізованої тканини). Для захисту очей від електромагнітного випромінювання служать відповідні окуляри.
Крім вище перелічених, існує багато джерел, які генерують електромагнітне випромінювання оптичного діапазону (інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове). Наприклад, на підприємствах, де виготовляють чутливі прилади, необхідне інтенсивне освітлення робочих місць. Тому технологи, всупереч рекомендаціям медиків, встановлюють люмінісцентні лампи на близькій відстані від голови працюючого, а іноді просто перед очима. В сучасному поліграфічному виробництві широко впроваджується фотодрук, що потребує застосування потужних джерел ультрафіолетового випромінювання. Лікувально-діагностичне устаткування, що застосовується в медицині, також може бути небезпечним для здоров’я пацієнтів та медичного персоналу. Загальна комп’ютеризація робочих місць в організаціях та установах призвела до того, що і користувачі, і програмісти після тривалої роботи з ПЕОМ відчувають нездужання, слабкість, скаржаться на неврози, аритмію.
Ультрафіолетове ураження організму може проявлятися симптомами загальної інтоксикації, або місцевого ураження. Симптоми загальної інтоксикації обумовлені денатурацією білка, надмірним утворенням активних речовин, що і викликає підвищену втомлюваність з явищами збудження і роздратованості, головний біль, погане самопочуття.
Симптоми місцевого пошкодження виникають в шкіряних покровах та в органі зору. Надмірне ультрафіолетове опромінення шкіряних покровів викликає дерматит, що супроводжується набряклістю, больовими відчуттями, сверблячкою. Все це може суттєво ускладнити виконання роботи або призвести до неможливості її виконання.
При ураженні очей (електроофтальмія) спостерігаються інтенсивна сльозотеча, ріжучий біль в очах, відчуття стороннього тіла, зниження чіткості зору та світлобоязнь. Ці явища починаються не пізніше ніж через 4…5 годин після опромінення, і можуть призвести до повного зриву діяльності зору.
Заходи захисту від впливу ультрафіолетового опромінення зводяться до використання окулярів, захисних масок, використання робочого одягу, що максимально закриває шкіряні покрови.
В Інституті праці АМН України (Київ) в результаті багаторічних досліджень розроблено нові Санітарні норми та правила облаштування, експлуатації і контролю за устаткуванням, яке генерує електромагнітне випромінювання оптичного діапазону. В санітарних нормах, чинних на сьогодні, враховується тільки вплив світла на сітківку ока. Але, крім видимих променів, світлові джерела випромінюють електромагнітні коливання – енергію, яка може негативно впливати на організм в цілому. Київські медики розробили свої нормативи, виходячи з цього. В проекті нових санітарних норм вчені врахували також вплив на людину загального природного фону, екологічну обстановку в Україні, яка, на жаль, є вкрай несприятливою, особливо після Чорнобильської катастрофи. В ньому встановлено жорсткі вимоги до приладів, що застосовуються, устаткування, конкретних засобів індивідуального захисту. Нові санітарні норми і правила розглядаються у Міністерстві охорони здоров’я України.
ЛАЗЕРНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
В даний час лазерна техніка знаходить дуже широке застосування. Зараз нараховується більше 200 галузей застосування ОКГ. Вони використовуються в дальнометрії, системах передачі інформації, телебаченні, спектроскопії, в електронній та обчислювальній техніці, при забезпеченні термоядерних процесів, біології, медицині, у металообробці, металургії, при обробці твердих і надтвердих матеріалів, при зварювальних роботах і ін.
Мала кутова розбіжність ЛВ дозволяє здійснити його фокусування на площах малих розмірів (порівняних з довжиною хвилі) і одержувати щільність потужності світлового потоку, достатнью для інтенсивного розігрівання і випаровування матеріалів (щільність потужності випромінювання досягає 1011-1014 Вт/см2). Висока локальність нагрівання і відсутність механічних дій дозволяє використовувати лазери при збиранні мікросхем (зварювання металевих виводів і напівпровідникових матеріалів). За допомогою лазерного променю здійснюють проплав багатошарових матеріалів. Використовують ОКГ для приєднання резисторів, конденсаторів, виготовлення друкованих схем. Широко використовують ОКГ для одержання мікроотворів у надтвердих матеріалах.
Розширене застосування лазерних установок у різних галузях діяльності людини сприяє залученню великої кількості працівників для їх обслуговування. Поряд з унікальними властивостями (спрямованість і величезна щільність енергії в промені) і перевагами перед іншим устаткуванням лазерні установки створюють певну небезпеку для здоров’я обслуговуючого персоналу.
Принцип дії лазерного випромінювання заснований на використанні змушеного (стимульованого) електромагнітного випромінювання, одержуваного від робочої речовини в результаті порушення його атомів електромагнітною енергією зовнішнього джерела. Стимульоване випромінювання має такі якості:
1 – когерентність (сталість різниці фаз між коливаннями і монохроматичність – практично ширина смуги випромінювання 2 Гц);
2 – мала розбіжність променя (22″ – теоретична, 2′ – практична);
3 – висока щільність потужності (1014 Вт/см2).
У залежності від характеру робочої речовини розрізняють ОКГ: твірдотільні (робоча речовина – рубін, стекло з неодимом, пластмаси); напівпровідникові (Zn0, CaSe, Te, Pb і ін.); рідинні (з рідко земельними активаторами, органічними барвниками); газові (He-Ne, Ar, Xe, CO2 і ін.).
По режиму роботи лазери підрозділяються на безупинної дії й імпульсні. Зараз отримане лазерне випромінювання в діапазоні від 0.6 мм (субміліметрові) до 1 мкм, що входить в УФ область (ІЧ, видимий, УФ).
Уже з’явилися повідомлення про створення лазерів у діапазоні рентгенівського (6 нм – 0.01 нм) і ведуться роботи зі створення лазерів в області гамма-випромінювання (0.01 – 0.0005 нм). Лазерне випромінювання в цих діапазонах крім монохроматичності, когерентності, гострої спрямованості і високої щільності потужності буде мати і високу проникаючу здатність. Як ми вже говорили, лазерне випромінювання може бути сконцентрованим у вузько спрямованому промені з великою щільністю потужності. Щільність потужності в промені лазера досягає великих величин внаслідок додавання енергії безлічі когерентних променів окремих атомів, що приходять в обрану точку простору в однаковій фазі.
Випромінювання лазера з величезною щільністю потужності руйнує і випаровує матеріали. Одночасно в області падіння лазерного випромінювання на поверхню матеріалу в ньому створюється світловий тиск сотні тисяч мега паскалей (мільйони атмосфер) (лазерний промінь – потік фотонів, кожний з який має енергію й імпульс сили) до 106 МПа.
При цьому виникає температура до декількох мільйонів градусів К. При фокусуванні лазерного променя в газі відбувається утворення високотемпературної плазми, що є джерелом легкого рентгенівського випромінювання (1 нм).
Як технічний засіб лазер складаїться з основних елементів:
-активного середовища
-системи накачки
-резонатора
Агрегатний стан активної робочої речовини може бути: рідким, твердим або газоподібним.В якості резонатора використовують плоскопаралельне дзеркало, з високим коефіціїнтом відображення.
Накачка, тобто перевод атомів активного середовища на верхній рівень, забезпечуїться за допомогою потужнього джерела світла або електричним розрядом. В основу класифікацій лазерів покладено фізико-технічні параметри і ступінь небезпечності лазерного випромінювання для обслуговуючого персоналу.
Фізико-технічні класифікації:
а) в залежності від агрегатного стану активного середовища лазери бувають:
– твердотільними (на кришталах, склові)
– газові
– на фарбниках
– хімічні
– півпровідникові
б) в залежності від характеру генерації:
– непреривні
– імпульсні
в) в залежності від способу накачки активної речовини
– оптичні
– електричні
– хімічні
Медична класифікація (по ступені небезпеки лазерного випромінювання для обслуговуючого персоналу
Клас I (безпечні) – вихідне випромінювання не шкідливе для очей.
Клас II (малонебезпечні) – небезпечні для очей, пряме або дзеркальне відображення випромінювання.
Клас III (середньонебезпечні) – небезпечні для очей, пряме, дзеркально і дифузно відображене випромінювання, для шкіри пряме і дзеркальне відображення.
Клас IV (високонебезпечні) – небезпечні для шкіри, дифузно відображене випромінення.
В якості ведучих критеріїв при оцінці ступеня безпеки генеруючого лазерного випромінювання прийняті:
– величина потужності (енергія)
– довжина хвилі
– тривалість імпульса
– експозиція опромінення
Завдяки своїм винятковим здібностям (висока направленість променя, когерентність, монохроматичність) лазери знаходять винятково широке застосування в різних галузях промисловості, науки, техніки, зв’язку, с/г, біології, медицини.
В той же час розширення сфери їх використовування сприяї збільшенню контингенту осіб, що підлягають впливу лазерного випромінювання і висувають широке коло задач по профілактиці шкідливої і небезпечної дії цього відносно нового фактору оточуючого середовища.
До основних несприятливих факторів, що виникають при роботі лазерів, відносять:
– пряме
– дзеркальне відображене випромінювання
– дифузно відображене випромінювання
– розсіяне випромінювання
До супутніх – комплекс несприятливих фізичних і хімічних факторів, що виникають при роботі лазерів.
Біологічна дія лазерів на організм людини характеризуїться первинним і вторинним ефектами. До числа первинних – відносять органічні зміни, які виникають безпосередньо в опромінених тканинах, до числа вторинних – неспецифічні зміни, що виникають в організмі в відповідь на опромінення.
В основі впливу лазерного випромінювання лежить спільна термічна і механічна дія.
До найбільш вразливих органів і систем відноситься орган зору і шкіра.
Ефект впливу лазерного випромінювання на очі в значній мірі залежить від довжини хвилі і локалізації дії. Вираженість морфологічних змін і клінічна картина розладів функції зору може бути від повної втрати зору – сліпота до інструментально виявлених функціональних зрушень (а також катаракта, кон’юнктивіти, кератіти).
Характер пошкодження шкіри і слизових оболонок варіюї від легкої гіперемії до різного ступеня опіків.
Розрізняють 4 ступеня пошкодження шкіри лазерним опроміненням:
1 ступінь – опіки епідермісу: ерітема, десквамація епітелія.
2 ступінь – опіки дерми: пухирі, деструкція поверхневих шарів дерми.
3 ступінь – опіки дерми з її деструкціїю до глибоких шарів.
4 ступінь – деструкція всіїї площини шкіри, підшкірної клітковини і підлеглих шарів.
Профілактичні заходи:
· Гігіїнічне нормування: ГДК або ГДР на основі ДСТу “Лазерна безпека”.
· Загальні положення “Санітарних норм і правил, влаштування і експлуатації лазерів”.
· При використовуванні лазерів II і III класу необхідно мати відгородження (захищення) лазерної зони або екранування пучка випромінювання.
· Лазери IV класу розміщуються в окремих ізольованих приміщеннях і забезпечуються дистанційним управлінням їх робіт.
· При розміщенні в одному приміщенні декількох лазерів необхідно виключити можливість взаїмного опромінення операторів, працюючих на різних установках.
· Для видалення можливих токсичних газів, парів або пилу обладнується потужна приточно-витяжна вентиляція. Для захисту від шуму обладнуються звукоізолюючі і звукопоглинаючі установки.
· До індивідуальних засобів захисту відносять спеціальні окуляри, маски, щитки.
Роботи, пов’язані з обслуговуванням лазерних установок, відносяться до робіт з шкідливими умовами праці. Оператори лазерних установок підлягають попереджуючим і періодичним (1 раз в рік) медичним оглядам з обов’язковою участю терапевта, невропатолога і окуліста.
Будова та принцип дії автоклавів, стерилізаторів парових. Правила експлуатації та техніка безпека при обслуговуванні їх. Основні причини вибухів автоклавів.
Посудиною, що працює під тиском, називають герметично закриту єм-
ність, призначену для ведення хімічних і теплових процесів, а також для збереження і перевезення стиснутих зріджених чи розчинених газів і рідин під тиском (парові, водогрійні котли, компресори, газові балони, паро-газопроводи,автоклави).
Середовище таких посудин може бути високотемпературним, низькотем-
пературним, мати тиск, що вимірюється тисячами атмосфер, або низький, у межах до 10-12 Па.
Границею посудини, що працює під тиском, є вхідні й вихідні штуцери.
У ряді випадків розгерметизація посудин не тільки негативна в технічно-
му плані, але й небезпечна для обслуговуючого персоналу, виробництва в цілому та навколишнього середовища, тому що може викликати фізичний або хімічний вибух.
Застосування великого числа посудин з різними технологічними парамет-
рами висуває завдання створення здорових і безпечних умов праці з одночасним вирішенням питань зниження рівня виробничого травматизму.
Автоклави
Автоклави – посудини, що працюють, в основному під тиском пари і при високій температурі.
Основна небезпека при обслуговуванні автоклавів полягає в маніпуляціях
з кришками, що можуть закріплюватися різними способами: байонетним, напівкілъцевим затвором, клиновим або бугельним захватом. У конструкціях зшвидкознімними кришками, як правило, не передбачені необхідні засоби длязабезпечення безпеки обслуговування. Із-за цього бувають випадки відкривання кришки при наявності тиску в автоклаві, впуск пари в автоклав при незакритій або не повністю закритій кришці. Це може призвести до відриву кришки, аварії, травми обслуговуючого персоналу.
Фактори, що сприяють виникненню аварійних ситуацій при роботі з ав-
токлавами
У більшості випадків причина таких аварійних ситуацій полягає в насту-
пних технологічних і конструктивних похибках:
• впуск пари в автоклав при неповному закладанні зубів кришки у відпові-
дні пази;
• несправність пристроїв блокування початку чи протікання технологічно-
го процесу;
• несправність контрольних приладів.
.JPG)
Рис. 24 Автоклав для стерилізації матеріалів
Автокла́в (грец. αύτός — сам і лат. clavis — ключ) — герметичний пристрій для здійснення технологічної обробки речовин в герметичній посудині під дією підвищених температур та надлишкового тиску.
Автоклави широко застосовують у виробництві будівельних матеріалів, хімічній і харчовій промисловості, кольоровій металургії, медицині і т. д. Застосовується, зокрема, для приготування зрідженого палива з вугілля, а також виробництва вугільних термобрикетів (автоклавно-брикетний комплекс).
Виготовляють їх із сталі спеціальних сортів, чавуну, міді та інших металів. Внутрішню поверхню автоклавів іноді покривають антикорозійними матеріалами. Автоклави мають різну форму (найчастіше циліндричну), вагу до 100 т і висоту до 20 м. Промислові автоклави працюють під тиском до 3 000 атм.
І Н С Т Р У К Ц І Я
по режиму роботи і техніці безпеки Автоклава (АВ-75)
1. Підготовка до роботи і робота.
Заповнити водопарову камеру водою, для чого:
а) відкрити вентиль пару і кришку автоклаву.
б) відкрити верхній кран водовказівної колонки, поставивши ручку крана в горизонтальному положенні “на себе”.
в) залити воду через лійку до верхньої мітки кожуха водовказівної колонки.
Застереження: для зменшення накипоутворення рекомендовано заливати воду дистильовану або кип’ячену.
2. Заповнивши водопарову камеру, закрити вентиль пару і верхній кран водовказівної колонки, опустивши ручку крана вниз. Загрузити автоклав матеріалом і закрити кришку щільно підклавши її прижимами. Перше завантаження матеріалу рекомендовано проводити в попередньо прогрітий автоклав.
3. Установити стрілки на електроконтактному манометрі в положенні, вказуючи межі автоматичної підтримки тиску. Переважно при роботі автоклава на тиск 0,9 атм., а другу на 1,1 атм. Тиск вибирається із врахуванням одержання необхідної температури для стерилізації закладеного матеріалу.
4. Повернути ручку вимикача на електрощиті на положення “Включено”, при цьому загоряється сигнально лампа.
5. Через 20-30 хв. після включення автоклаву , коли тиск пару по манометру досягає І-ї атмосфери, повільно відкрити вентиль пари і разом із паром витіснити із стерилізаційної камери повітря.
Продування здійснювати протягом 5-7 хв. Закрити вентиль викиду конденсату.
6. При використанні потрійного робочого тиску, що переважно співпадає із першим автоматичним відключенням електронагрівачів, замітити годину початку стерилізації.
7. Під час стерилізації необхідно 3-4 рази на 15 секунд привідкривати вентиль скиду конденсату і проводити короткочасне продування.
8. Після закінчення стерилізації виключити автоклав, повернувши вимикач на електрощиті в положенні “включено”.
9. Зупинити автоклав для повільного охолодження під тиском на 5-6 хв., потім привідкрити вентиль скиду конденсату і повільно протягом 5-6 хв. випустити пар із стерилізаційної камери.
10. Переконавшись у відсутності тиску пари в стерилізаційній камері по манометру, зупинці парування через вентиль скиду конденсату необхідно привідкрити кришку автоклава і залишити його в такому положенні на 15-20 хв.
Замітка: Повільний скид тиску пари із стерилізаційної камери через вентиль скиду конденсату і видержка автоклава із привідкритою кришкою забезпечує поступове зниження температури стерилізуючого матеріалу, що особливо важливо при стерилізації лікарських форм, в скляній посуді.
11. Відкрити кришку автоклава і витримати автоклав в такому положенні протягом 10-20 хв.
12. Вигрузити стерилізований при цьому склянні пляшки не рекомендовано ставити без прокладки картону (фанери або іншого матеріалу) під них на холодні залізні тележки (каталки), мармурові або цементні підставки.
13. Для проведення наступної стерилізації, якщо рівень води в паровій камері нижче нижньої відмітки на кожусі водовказівного скла, то воду необхідно долити в послідовності, вказаної в ч. І. теперішньої інструкції.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
До використання автоклаву допускаються особи, в віці не менше 18 років, які пройшли медичний огляд, курсове навчання і інструктаж по безпечному обслуговуванню автоклава. Персоналу, що обслуговує автоклав, категорично забороняється:
а) випускати пар в стерилізаційну камеру при неповністю закріпленій кришці.
б) включати автоклав при недостатньому рівні води у водопаровій камері.
в) відкривати кришку автоклава або ослабити її міцність при наявності тиску в стерилізаційній камері, доливати воду у водопарову камеру при наявності тиску в ній.
г) працювати на автоклаві, якщо він не заземлений, якщо пройшли строки гідравлічного дослідження автоклаву і перевірок манометра, при несправному або невідрегульованому попереджувальному клапані.
д) залишати автоклав без нагляду в робочому стані, тобто під тиском. Автоклав повинен бути зупинений, якщо тиск автоклаву піднімається вище дозволеного, не дивлячись на виконання всіх вимог інструкції, а також, якщо на елементах автоклаву працюючих під тиском, знайдені тріщини, здуття або протікання у зварних швах і т.д.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
при обслуговуванні сушильного шафи
1. Обслуговування шафи може виконувати особа, ознайомлена із положенням по обслуговуванню і кваліфікована для проведення стерилізації гарячим паром.
2. Протягом експлуатації апарату контролюють температуру і слідкують за тим, чи горять контрольні лампочки на електрощиту і на апараті.
3. Робота із незаземленою шафою категорично забороняється. Використання в якості заземлення опалювальної, електропровідної або газової мережі не допускається.
4. Забороняється класти в камеру шафи матеріал, що загоряється при температурі термостатування або близькій до неї.
5. При експлуатації сушильна шафа не повинна встановлюватися поблизу опалювальної системи.
6. Праця на несправному апараті забороняється.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
При обслуговуванні дистилятора
1. Перед експлуатацією апарата необхідно перевірити правильність підключення всіх проводів і наявність заземлення.
2. Категорично забороняється включати апарат в електричну мережу не заземливши його.
3. При аварійному режимі у випадку його зупинки подачі води із водопроводу в камері випарювання починається бурне кипіння і посилене піноутворення – не затримуючись швидко відключити апарат від електричної мережі.
4. Категорично забороняється включати апарат в освітлювальну мережу.
5. При любій несправності (заміні сигнальної лампочки і т.д.) апарат повинен бути відключений від мережі.
6. При роботі із апаратом стояти на гумовому килимку.
7. Перед включенням апарату включити воду.
Допуск персоналу до роботи на автоклаві. Вимоги до приміщень, у яких установлено автоклави.
Робота у автоклавній
Ці Правила поширюються на електричні, парові та вогневі автоклави (вітчизняні чи імпортні) незалежно від їх типу та призначення.
На кожний автоклав, що надходить до лабораторії, має бути паспорт установленої форми, до якого повинна бути прикладена інструкція з монтажу та експлуатації (додаються до кожного автоклава заводом-виготовлювачем).
Установлення, введення в експлуатацію та експлуатація автоклавів повинна здійснюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих Правил.
Автоклави, до пуску їх у роботу, повинні бути зареєстровані в експертно-технічних центрах (ЕТЦ). Автоклави 1-ї групи, що працюють при температурі не вище 200 град.C, в яких добуток тиску в МПа (кгс/кв.см) на місткість у куб.м (літрах) не перевищує 0,05 (500), а також посудини 2,3 і 4-ї груп, що працюють при зазначеній вище температурі, в яких добуток тиску в Мпа (кгс/кв.см) на місткість у куб.м (літрах) не перевищує 1 (10000), реєстрації в ЕТЦ не підлягають (група посудини визначається за
табл. 5 ДНАОП 0.00-1.07-94).
Автоклави, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.07-94, підлягають технічному огляду до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і, в разі потреби – позачерговому.
Дозвіл на введення в експлуатацію автоклава, що не підлягає реєстрації в ЕТЦ, видається особою, призначеною наказом по лабораторії для здійснення нагляду за технічним станом і експлуатацією автоклавів, на підставі документації підприємства-виготовлювача після технічного огляду і перевірки організації обслуговування.
Дозвіл на введення автоклава в експлуатацію записується в паспорті автоклава.
Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію автоклавів, їх ремонт та нагляд за технічним станом покладається на призначеного наказом по лабораторії працівника, який має інженерно-технічну освіту та в межах його компетенції пройшов перевірку знань вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
При виявленні несправностей, а також порушень правил та інструкцій під час експлуатації автоклавів, відповідальний за нагляд повинен ужити заходів щодо усунення цих несправностей або порушень, і в разі необхідності припинити експлуатацію автоклавів.
Автоклави необхідно встановлювати в окремих приміщеннях (автоклавних), площею не менше 10 кв.м.
В автоклавній, на видному місці, повинна бути вивішена інструкція з експлуатації автоклавів. Приміщення автоклавної повинно мати природне освітлення та примусову витяжну вентиляцію, фрамугу, кватирку.
Підлога у приміщенні для електричного автоклава повинна бути з ізолювального матеріалу – дерева або лінолеуму (допускається із плитки або асфальту за умови покриття її на робочих місцях спеціальними ізолювальними гумовими килимками, як передбачено вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98 та ПТЕ).
Двері автоклавної повинні відчинятися назовні. Під час роботи автоклава не можна замикати двері. Не допускається встановлювати в автоклавній засклені двері.
Приміщення автоклавних використовують тільки за прямим призначенням. Не допускається проведення в них будь-яких інших робіт, не пов’язаних із використанням автоклава.
Не допускається зберігати в автоклавній сторонні предмети, захаращувати та забруднювати приміщення. Вхід до автоклавної під час роботи дозволяється тільки обслуговуючому персоналу та особам, спеціально допущеним для нагляду за автоклавом.
Автоклав установлюється так, щоб його зручно було обслуговувати з усіх боків. Відстань від стін до автоклава повинна бути не менше 0,8 м. Шафові автоклави встановлюють на відстані не менше 1,5 м від стіни (в бік відкривання кришки).
Автоклави підключають до електричної мережі згідно з електротехнічними правилами та нормами. Їх підключають через електрощит з рубильником, запобіжниками, контрольними приладами – амперметром та вольтметром. Електрощит установлюється на висоті 1,5 м від підлоги та не далі як за 1 м від автоклава.
Забороняється підключати до цього щита інші споживачі електроенергії.
Не допускається вмикання електричного автоклава у штепсельну розетку.
Автоклав повинен мати справний манометр, який установлюють так, щоб його показання були чітко видно обслуговуючому персоналу.
На шкалі манометра власником автоклава наноситься червона риска на поділках, які відповідають робочому тиску в автоклаві. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до корпуса манометра металеву пластинку, що пофарбована в червоний колір і щільно прилягає до скла манометра.
Перевірка манометрів із їх пломбуванням або клеймуванням повинна проводитися не рідше ніж один раз у 12 місяців. Крім цього, не рідше одного разу в 6 місяців власник автоклава має проводити додаткову перевірку робочих манометрів контрольним манометром із занесенням результатів до журналу контрольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра, допускається додаткову перевірку проводити перевіреним робочим манометром, який має однакову шкалу й клас точності з манометром, що перевіряється.
Манометр не дозволяється застосовувати, якщо:
– відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення перевірки;
– прострочений термін перевірки;
– стрілка манометра під час його виключення не повертається на нульову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину погрішності, що допускається для цього приладу;
– розбите скло або є інші пошкодження, що можуть позначитисяна правильності його показань.
Автоклави під час експлуатації повинні через кожний рік підлягати технічному огляду та гідравлічному випробуванню відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
Технічний огляд та гідравлічне випробування автоклавів, які не підлягають реєстрації в ЕТЦ, проводятьсякомісією, яку очолює особа, відповідальна за нагляд за технічним станом та експлуатацію автоклавів. Комісія призначається наказомкерівника лабораторії.
Ремонт автоклава дозволяється проводити тільки спеціалісту, який має посвідчення на право ремонту приладів, які працюють під тиском (автоклавів).
Працівник, який відповідає за безпечну роботу автоклава або завідувач бактеріологічною кухнею перед тим, як допустити призначену особу до роботи з автоклавом, повиненознайомити її з правилами безпеки та інструкцією з експлуатації автоклава.
Про проведену стерилізацію інфікованого матеріалу (культур, токсинів, заражених тварин тощо) в автоклаві роблять запис у журналі обліку стерилізації інфікованого матеріалу.
Роботу автоклавів перевіряють хімічними тестами або максимальними термометрами при кожному завантаженні автоклава і щомісячно – бактеріологічним методом.
Перевірку роботи автоклавів (стерилізаторів) бактеріологічним методом виконують згідно із спецуіальною методикою.
Персонал, який обслуговує автоклав, не повинен:
– залишати працюючий автоклав без нагляду;
– відкривати автоклав або заливати в нього воду, коли він
перебуває під тиском;
– працювати з автоклавом, який має дефекти;
– допускати в автоклавну осіб, робота яких не пов’язана з
роботою автоклава.
Класифікація балонів з газом. Маркування газових балонів.
Газові балони для метану мають специфічну сигарообразну форму та вентиль у центрі торця
Балони для метану відрізняються один від одного розмірами й матеріалом, з якого виготовлені (металопластикові або суцільнометалеві). Їх називають ще “балони високого тиску”, тому що ці ємності повинні витримувати 200 атмосфер.
Продаж балонів – це один з наших видів діяльності, тому ми знаємо усе про їх. Балон пропановий – це резервуар з робочим тиском 16 атмосфер. Товщина стінки такого балона –
· У вигляді циліндру. Циліндричні балони виробляються із зовнішнім діаметром
· У вигляді тора. Тороїдальні балони (у розмовній мові – “тор”, “таблетка”, “бублик”, “під запаску”) максимально відповідають за формою й розмірами запасному колесу. Це дозволяє встановити газовий балон у спеціальну нішу замість запасного колеса. Найбільш популярний об’єм тороїдального балону – 40 або 42 літра (600 х
Такі екзотичні види, як комбіновані балони (складаються з декількох циліндричних балонів, з’єднаних між собою у тверду зборку), зустрічаються дуже рідко.
Для безпеки максимальне наповнення газових балонів обмежене 80% від загального об’єму. Заправлення газових балонів і витрата газу з них забезпечується мультиклапаном, що монтується на горловину балона. На табличці вказується загальний об’єм балона.
Правила безпеки при експлуатації балонів
У виробничих процесах часто застосовують різноманітні балони, призначені для зберігання, перевезення та використання стиснених (азот, повітря, кисень, сірководень), зріджених (аміак,сірчистий ангідрид, діоксид вуглецю, фреон) чи розчинних (ацетилен) газів під тиском 0,6 15 МПа.
Найчастішим причинами вибухів балонів є:
– удари або їх падіння, особливо при високих чи низьких температурах, оскільки у першому випадку різко зростає тиск у балоні за рахунок нагрівання газу, що міститься у ньому, а у другому – матеріал, з якого виготовлений балон, набуває крихкості;
– переповнення балона зрідженим газом без залишення вільного нормованого об’єму (біля 10% від усього об’єму балона);
– нагрівання балона сонячними променями чи іншими джерелами, що спричиняє збільшення тиску у ньому вище допустимого;
– помилкове використання балона, наприклад наповнення кисневого балона метаном;
– занадто швидке наповнення балона, яке також супроводжується різким нагріванням газу і, як наслідок, збільшенням тиску.
Застосування спеціальних матеріалів і способів виготовлення, що підвищують механічну міцність балонів, обладнання запобіжними ковпаками й опірними башмаками підвищує їх безпеку. Балони виготовляють з вуглецевої та легованої сталі безшовними при тиску 3 МПа і вище, та зварними зі швами при меншому тиску.
Вентилі та редукційні клапани забезпечують відбір газу при більш низькому тиску, ніж у балоні, що запобігає вибуху балона при наповненні чи відборі.
Для запобігання неправильному використанню балонів, призначених для різних газів, вентилі мають різну різьбу (для кисню та інертних газів – праву, для горючих – ліву). Крім того, балони фарбують у різні кольори та наносять на них кольорові смуги та відповідні написи
При зберіганні балонів необхідно їх розміщувати на відстані не менше
Газові балони зберігаються як у спеціальних приміщеннях (складах), так і на відкритому повітрі за умови їх захисту від сонячних променів та дії атмосферних опадів.
Наповнені балони зберігаються у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках або огороджуються бар’єром для запобігання їх падінню. Балони без башмаків можуть зберігатись у горизонтальному положенні на дерев’яних рамах або стелажах.
Склади для зберігання балонів з газами будуються одноповерхові з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор. При зберіганні на балони не повинно потрапляти сонячне проміння. Не допускається зберігати разом з балонами вибухо- та пожежонебезпечні матеріали. Приміщення повинні добре вентилюватися. Електричні мережі повинні бути виконані в іскрозахисному варіанті.
Балони з отруйними газами зберігають в спеціальних закритих приміщеннях.
При обслуговуванні, переміщенні і транспортуванні балонів повинні виконуватись правила безпеки, що виключають можливість травмування людей та пошкодження балонів.
ПРАВИЛА БУДОВИ ТА БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПОСУДИН, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ (зі змінами та доповненнями)
Державний нормативний акт про охорону праці. ЗАТВЕРДЖЕНО, наказ ДержнаглядохоронпрацІ 18.10.94 № 104. Обов’язкові для всіх міністерств, відомств, об’єднань, організацій, підприємств (незалежно від їх відомчої належності і форми власності), юридичних і фізичних осіб, Київ 1998, ДНАОП 0.00-1.07-94.
ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО БАЛОНІВ
Загальні вимоги
Балони повинні мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини.. Балони для стиснених, зріджених і розчинених газів місткістю більше
На балони місткістю понад
На верхній сферичній частині кожного металевого балона повинні бути вибиті (чітко видні) такі дані:
1) товарний знак підприємства-виготовлювача:
2) номер балона;
3) фактична маса порожнього балона (кг): для балонів місткістю до
4) дата (місяць, рік) виготовлення і наступного опосвідчення;
5) робочий тиск (Р), МПа (кгс/см2);
6) пробний гідравлічний тиск (П), МПа (кгс/см2);
7) місткість балонів, л:
для балонів місткістю до
для балонів місткістю понад 12 до
для балонів місткістю понад
8) клеймо ВТК підприємства-виготовлювача круглої форми діаметром
9) номер стандарту для балонів місткістю понад
Висота знаків на балонах повинна бути не менше
Маса балонів, вказується з урахуванням маси нанесеної фарби, кільця для ковпака і башмака, якщо такі передбачені в конструкції, але без маси вентиля і ковпака.
На балонах місткістю до
Написи на балони наносять по обводу на довжину не менше 1/3 обводу, а смуги – по всьому обводу, причому висота букв на балонах ємкістю понад
Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована: Назва газу – Вуглекислота, Колір балонів – Чорний, Текст напису – Вуглекислота, Колір напису – Жовтий.
Фарбування балонів і написи на них можуть виконуватися масляними, емалевими або нітрокрасками.
Фарбування балонів і нанесення написів під час експлуатації здійснюється наповнювальними станціями або випробувальними пунктами.
Маркірування та фарбування неметалевих балонів повинні проводитися у відповідності до ТУ на балон.
Источник: http://www.aquafanat.com.ua
Опосвідчення балонів. Опосвідчення балонів включає:
1) огляд внутрішньої і зовнішньої поверхонь балонів;
2) перевірку маси і місткості;
3) гідравлічне випробування.
При задовільних результатах підприємство, на якому проведено опосвідчення, вибиває на балоні своє клеймо круглої форми діаметром
Огляд балонів здійснюється з метою виявлення на їх стінках корозії, тріщин, вм’ятин, планів та інших пошкоджень (для визначення придатності балонів до подальшої експлуатації). Перед оглядом балони мають бути ретельно очищені і промиті водою, а в необхідних випадках промиті відповідним розчинником або дегазовані.
Балони, в яких під час огляду зовнішньої і внутрішньої поверхні виявлені тріщини, плени, вм’ятини видимі, раковини і риски глибиною понад 10 % від номінальної товщини стінки, надриви і вищерблення, знос різьби горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, повинні бути вибраковані..
Забороняєтся експлуатація балонів, на яких вибиті не всі дані .
Балони, переведені на понижений тиск, можуть використовуватись для заповнення газами, робочий тиск яких не перевищує допустимого для даних балонів, при цьому на них мають бути вибиті: маса; робочий тиск (Рроб), МПа (кгс/см2); пробний тиск (Рпроб), МПа (кгс/см2); дата проведеного та наступного опосвідчення і клеймо пункту випробування.
Свідчення на балоні, які нанесені раніше, за винятком номера балона, товарного знаку підприємства-виготовлювача і дати виготовлення, повинні бути забиті.
Експлуатація балонів.
При експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/см2)..
Випускання газів із балонів в ємкості з меншим робочим тиском має здійснюватись через редуктор, призначений для даного газу і пофарбований у відповідний колір.
Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозволений тиск в ємкості, в яку перепускається газ..
При неможливості через несправність вентилів випустити на місце вживання газ із балонів, останні треба повернути на наповнювальну станцію.
Наповнення балонів зрідженими газами має відповідати нормам – маса газу на
Забороняється наповнювати газом балони, в яких:
1) вийшов строк назначеного опосвідчення;
3) пошкоджений корпус балона;
4) несправні вентилі;
5) відсутні належні пофарбування або надписи;
6) відсутній надлишковий тиск газу;
7) відсутні встановлені клейма.
Наповнення балонів, в яких відсутній надлишковий тиск газів, здійснюється після попередньої їх перевірки відповідно до інструкції підприємства-наповнювача (наповнювальної станції).
Перенасадка башмаків і кілець для ковпаків, заміна вентилей мають здійснюватися на пунктах опосвідчення балонів.. Здійснювати насадку башмаків на балони дозволяється тільки після випускання газу, викручування вентилів і відповідної дегазації балонів. Очистка і пофарбування наповнених газом балонів, а також закріплення кілець на їх горловині забороняється.
Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.
Балони з газом, які встановлюються в приміщеннях, повинні знаходитись на відстані не менше
Особливі вимоги під час роботи з кисневими балонами.
Балони з киснем, ацетиленом для газового зварювання
Вибухи кисневих балонів можуть відбуватися з таких причин:
• Попадання масла чи інших жирових речовин у внутрішню область венти-
ля або балона, а також при накопиченні в них іржі. Для запобігання таких
ситуацій необхідне промивання балону відповідними розчинниками.
• Удари чи падіння балонів як при підвищеній, так і при зниженій темпера-
турах. Особливо небезпечні удари чи падіння балонів при температурі,
зниженій до to = – (30…40) оС, тому що при цьому значно понижується
ударна в’язкість сталі.
• Помилкове заповнення балонів іншим газом. Для виключення цього є чі-
тке загальноприйняте маркірування, яке полягає у фарбуванні балонів у
різні кольори: балони з киснем – у голубий з чорним надписом; ацетилен
– у білий з червоним надписом і т. д.
• Через неправильну технологію чи використання невідповідних матеріалів
при виготовленні балону.
• Корозійне руйнування матеріалу балону.
• Порушення правил експлуатації балону.
ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ №
З БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ
БАЛОНІВ (З КИСНЕМ, АЦЕТИЛЕНОМ, ІЗ ЗРІДЖЕНИМИ ГАЗАМИ ТА ІН. ГАЗАМИ)
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
1.1. Дія інструкції поширюється на всіх робітників лінійного виробничого управління електричних мереж, виконуючих роботи з експлуатації, зберігання і транспортування балонів (з киснем, ацетиленом, із зрідженими газами та ін. газами).
1.2. Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8.03-93 “Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві”, ДНАОП 0.00-4.15-98 “Положення про розробку інструкцій з охорони праці”, ДНАОП 0.00-4.12- “Типове положення про навчання з питань охорони праці”, ДНАОП 0.00-1.07-94* “Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском”, “Правил пожежної безпеки в Україні”.
1.3. До самостійної роботи допускаються особи віком не молодше 18 років, які придатні за станом здоров‘я
Перед допуском до самостійної роботи, після отримання вступного інструктажу, первинного інструктажу, попереднього спеціального навчання з питань охорони праці, перевірки знань з охорони праці, яка проводиться за екзаменаційними білетами, перевірки вмінь та навичок безпечного виконання робіт, працівник повинен пройти стажування безпосередньо на робочому місці. Допуск до самостійної роботи здійснюється при позитивних результатах стажування, перевірки вміння та навичок безпечного виконання робіт.
В процесі роботи робітник періодично проходить медичні огляди (1 раз в 2 роки).
Повторний інструктаж з ОП на робочому місці проводиться 1 раз в три місяці.
Повторна перевірка знань з питань охорони праці робітника проводиться щорічно.
Якщо робітник при перевірці знань з охорони праці показав незадовільні знання, він до самостійної роботи не допускається, а проходить додаткове навчання і в місячний термін підлягає повторній перевірці знань. При незадовільних результатах повторної перевірки знань робітник до роботи не допускається і працевлаштовується згідно з чинним законодавством.
1.4. Позапланова перевірка знань проводиться:
– при переході на інше підприємство;
– в разі внесення змін в інструкцію з безпечної експлуатації балонів;
– на вимогу інспектора Держнаглядохоронпраці або відповідального по нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин.
1.5. За невиконання даної інструкції робітник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
1.6. У разі перерви в роботі по експлуатації, зберіганню і транспортуванню балонів понад 12 місяців робітник після перевірки знань повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування.
1.7. Допуск до самостійної експлуатації, зберігання і транспортування балонів оформляється наказом по управлінню.
1.8. Робітник, який експлуатує балони повинен:
1.8.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
1.8.2. Знати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.
1.8.3. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.
1.8.4. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.
1.8.5. Утримувати робоче місце в чистоті і порядку.
1.8.6. Дотримуватись правил експлуатації, транспортування та зберігання балонів.
1.9. Балони повинні мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини.
1.10. Бокові штуцери вентилів для балонів, які наповнюються пропаном та іншими горючими газами, повинні мати ліву різьбу; а для балонів, які наповнюються киснем та іншими негорючими газами, – праву різьбу.
1.11. Кожний вентиль балонів для вибухонебезпечних горючих речовин, шкідливих речовин 1 і 2-го класів небезпеки повинен бути забезпечений заглушкою, яка накручується на боковий штуцер.
1.12. Вентилі в балонах для кисню повинні вкручуватись із застосуванням ущільнювальних матеріалів, загоряння яких в середовищі кисню виключається.
1.13. На верхній сферичній частині кожного металевого балона повинні бути вибиті (чітко видні) такі дані:
– товарний знак підприємства-виготовлювача;
– номер балона;
– фактична маса порожнього балона (кг): для балонів місткістю до
– дата (місяць, рік) виготовлення і наступного опосвідчення;
– робочий тиск (Р), МПа (кгс/см2);
– пробний гідравлічний тиск (П), МПа (кгс/см2);
– місткість балонів, л: для балонів місткістю до
– клеймо відділу технічного контролю (ВТК) підприємства-виготовлювача круглої форми діаметром
– номер стандарту для балонів місткістю понад
1.14. Висота знаків на балонах повинна бути не менше
1.15. Маса балонів, за винятком балонів для ацетилену, вказується з урахуванням маси нанесеної фарби, кільця для ковпака і башмака, якщо такі передбачені конструкцією, але без маси вентиля і ковпака.
1.16. На балонах місткістю до
1.17. Написи на балони наносять по обводу на довжину не менше 1/3 обводу, а смуги – по всьому обводу, причому висота літер на балонах ємністю понад
Розміри написів і смуг на балонах ємністю до
1.18. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована відповідно до таблиці 1.
Таблиця 1
Фарбування і нанесення написів на балони
|
Назва газу |
Колір |
Текст |
Колір |
Колір смуги |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Ацетилен |
Білий |
Ацетилен |
Червоний |
– |
|
Пропан |
Червоний |
Пропан |
Білий |
– |
|
Повітря |
Чорний |
Стиснуте повітря |
Білий |
– |
|
Кисень |
Голубий |
Кисень |
Чорний |
– |
|
Всі інші горючі гази |
Червоний |
Назва газу |
Білий |
– |
1.19. Фарбування балонів і написи на них можуть виконуватися масляними, емалевими або нітрофарбами. Фарбування наново виготовлених балонів і нанесення написів здійснюється підприємствами-виготовлювачами, а під час експлуатації – наповнювальними станціями або випробувальними пунктами. Маркірування та фарбування неметалевих балонів повинні проводитися у відповідності до ТУ на балон.
1.20. Головні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на робітника, який обслуговує балони:
– загазованість робочої зони;
– недостатня освітленість робочої зони;
– порушення правил транспортування балонів;
– порушення правил зберігання балонів;
1.21. Робітники, які експлуатують балони, безкоштовно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту у відповідності до діючих “Відомчих норм безкоштовної видачі спецодягу та засобів індивідуального захисту ДК”Укртрансгаз” та колективного договору ДК”Укртрансгаз”.
2. ЕКСПЛУАТАЦІЯ БАЛОНІВ.
2.1. Експлуатація, зберігання і транспортування балонів в управлінні повинні здійснюватись відповідно до вимог цієї інструкції.
2.2. Робітники, які експлуатують балони, мають бути навчені і проінструктовані за даною інструкцією.
2.3. Під час експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/см2).
2.4. Випускання газів із балонів в ємності з меншим робочим тиском має здійснюватись через редуктор, призначений для даного газу і пофарбований у відповідний колір.
Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозволений тиск в ємності, в яку перепускається газ.
2.5. У разі неможливості через несправність вентилів випустити на місце вживання газ із балонів останні треба повернути на наповнювальну станцію. Випускання газу із таких балонів на наповнювальній станції має здійснюватися відповідно до інструкції, затвердженої в установленому порядку.
2.6. Наповнення балонів зрідженими газами має відповідати нормам, вказаним у таблиці 2.
Для газів, не указаних у даній таблиці, норма наповнення встановлюється виробничими інструкціями наповнювальних станцій.
Таблиця 2
Норми наповнення балонів зрідженими газами
|
Назва газу |
Маса газу на |
Місткість балона, |
|
Бутан |
0,488 |
2,05 |
|
Пропан |
0,425 |
2,35 |
|
Вуглекислота |
0,720 |
1,34 |
2.7. Забороняється надавати для наповнення газом балони, в яких:
2.7.1. Вийшов строк назначеного опосвідчення.
2.7.2. Вийшов строк перевірки пористої маси.
2.7.3. Пошкоджений корпус балона.
2.7.4. Несправні вентилі.
2.7.5. Відсутні належні пофарбування або написи.
2.7.6. Відсутній надлишковий тиск газу.
2.7.7. Відсутні встановлені клейма.
Наповнення балонів, в яких відсутній надлишковий тиск газів, здійснюється після попередньої їх перевірки відповідно до інструкції підприємства-наповнювача (наповнювальної станції).
2.8. Перенасадка башмаків і кілець для ковпаків, заміна вентилів мають здійснюватися на пунктах опосвідчення балонів.
Вентиль після ремонту, пов’язаного з його розібранням, повинен бути перевірений на щільність при робочому тиску.
2.9. Балони з газом, які встановлюються в приміщеннях, повинні знаходитись на відстані не менше
3. ЗБЕРІГАННЯ БАЛОНІВ.
3.1. Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.
Склади і відкриті майданчики повинні розміщатися на відстані не менше
Складське зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами забороняється.
3.2. Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатися у вертикальному положенні. Для запобігання падіння балони треба встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар’єром.
3.3. Балони, які не мають башмаків, можуть зберігатись у горизонтальному положенні на стелажах.
3.4. Склади для зберігання балонів, наповнених газами, повинні бути одноповерховими, з покриттями легкого типу і не мати горищних приміщень. Стінки, перегородки, покриття складів для зберігання газів мають бути із неспалимих матеріалів не нижче II ступеня вогнестійкості. Висота складських приміщень для балонів повинна бути не менше
3.5. Освітлення складів для балонів з горючими газами мусить відповідати нормам для приміщень, небезпечних відносно вибухів.
3.6. У складах повинні бути вивішені інструкції і плакати стосовно поводження з балонами, які знаходяться на складі.
3.7. Склади для балонів, наповнених газом, повинні мати природну або штучну вентиляцію відповідно до вимог санітарних норм проектування виробничих приміщень.
3.8. Склади для, балонів з вибухо- і пожежонебезпечними газами повинні знаходитись у зоні блискавкозахисту.
3.9. Розриви між складами для балонів, наповнених газами, між складами і суміжними виробничими будівлями, громадськими приміщеннями, житловими будинками повинні задовольняти вимогам НД.
3.10. Балони, в яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися зі складу в безпечне місце.
3.11. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
3.12. Не дозволяється:
3.12.1. Зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами.
3.12.2. Транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок.
3.12.3. Зберігання балонів із пошкодженим корпусом (вм’ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду.
3.12.4. Зберігання балонів з горючими газами та окислювачами у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів.
3.12.5. Допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами.
3.12.6. Ударяти балони один об одний під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу.
3.13. Забороняється зберігати горючі матеріали і проводити роботи з відкритим вогнем навколо складу з балонами на відстані менше
3.14. Перевірка стану балонів, що зберігаються, повинна проводитись щоденно.
3.15. При виявленні пошкоджень балонів або виділенні з них газів необхідно:
3.15.1. Балони з негорючими газами віддалити в сторону і покласти на землю.
3.15.2. Балони з горючими газами віддалити на відстань не менше
3.16. Особи, які допущені до знешкоджування балонів з горючими і отруйними газами, повинні бути забезпечені спецодягом і фільтруючим протигазом марки А.
3.17. Не допускається сумісне зберігання в одному штабелі порожніх і наповнених балонів, а також балонів з різними газами (різного кольору).
4. ТРАНСПОРТУВАННЯ БАЛОНІВ.
4.1. Перед початком виконання вантажно-розвантажувальних робіт необхідно впевнитися в справності балонів з газом, що надійшли, наявності гарантійної наклейки або пломби на запобіжному ковпаку, наявності сигнального кольору. Усі балони повинні мати стандартне клеймо, дату огляду і дату послідуючого випробування,
4.2. Транспортування балонів по території управління повинно проводитися на спеціальних візках.
Не допускається перенесення балонів на руках і на плечах.
4.3. Під час переміщення балонів не дозволяється братися за вентилі, скидати і ударяти один об другий.
4.4. Не допускається проводити вантажно-розвантажувальні роботи в промаслених рукавицях і забрудненими маслом руками. З’єднання навіть незначної кількості масла (жиру) з киснем може викликати вибух.
4.5. Перевезення наповнених газами балонів має здійснюватися на ресорному транспорті у горизонтальному положенні, обов’язково з прокладками між балонами. Всі балони під час перевезення треба укладати вентилями в один бік.
4.6. Дозволяється перевезення балонів у спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному положенні, обов’язково з прокладками між ними і загорожею від можливого падіння.
4.7. Транспортування і зберігання балонів мають здійснюватись з накрученими ковпаками.
Транспортування балонів для вуглеводних газів здійснюється відповідно до “Правил безпеки систем газопостачання України”.
4.8. Під час транспортування балони необхідно захищати від прямого попадання сонячних променів та атмосферних опадів, а також від поштовхів і перекочування.
4.9. Під час безконтейнерного транспортування балонів необхідно дотримуватись наступних правил:
4.9.1. На балонах повинні бути до відказу накручені запобіжні ковпаки і заглушки.
4.9.2. Балони повинні укладатися в дерев’яні гнізда, оббиті повстю або іншим м’яким матеріалом.
4.9.3. Балони повинні бути укладені не більше, ніж в один ряд, таким чином, щоб запобіжні ковпаки були з одного боку.
4.9.4. При навантаженні більше одного ряду балонів повинні застосовуватись прокладки на кожний ряд для запобігання їх стикання один з одним. Для прокладок можуть застосовуватись дерев’яні брусся з вирізаними гніздами для балонів, а також вірьовочні або гумові кільця, товщиною не менше
4.9.5. Укладати балони допускається в межах висоти бортів.
4.9.6. Забороняється перевозити балони на автомашинах за наявності в кузові багна, сміття, слідів мастила.
4.9.7. При навантаженні і розвантаженні не дозволяється скидання їх та удари один об одний, а також розвантаження вентилями вниз.
4.10. Спільне транспортування на машині кисневих і ацетиленових балонів заборонено.
4.11. В виняткових випадках можна перевозити в автомашині кисневі і ацетиленові балони при виконанні наступних вимог:
4.11.1. Одночасно можна транспортувати в сумі не більше 10 балонів; в кузові не повинно бути слідів мастила та жиру.
4.11.2. Перед навантаженням ацетиленові балони повинні бути очищеними від слідів мастила та жиру.
4.11.3. Балони повинні бути укладені не більше, ніж в один ряд на дерев’яних підставках.
4.12. Не дозволяється транспортування балонів з киснем і балонів з горючими газами.
4.13. Балони, які мають виділення газу, не повинні транспортуватись.
4.14. Забороняється перевезення балонів на самоскидах і автомашинах, кузов яких у середині оббитий залізом.
4.15. В тих випадках, коли через несправність вентиля газ не був використаний, при його поверненні на завод-наповнювач на балоні робиться напис: “Обережно!”, “Повний”, “З газом”. Ремонтувати вентилі своїми засобами, а також розбирати їх, коли балони наповнені, забороняється.
4.16. Під час навантаження і розвантаження автомашини для транспортування балонів, двигун повинен бути виключений.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ.
5.1. Упорядкувати робоче місце.
5.2. Пристосування, інструмент покласти у відведене для них місце.
5.3. Зняти спецодяг, повісити у відведене для нього місце.
5.4. Вимити руки, обличчя водою з милом.
5.5. Доповісти керівникові про всі недоліки, які мали місце під час роботи.
6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ.
6.1. При виявленні виділення газу, наявності тріщин на балонах, несправності вентиля та інше необхідно прийняти заходи по недопущенню сторонніх осіб в небезпечну зону.
6.2. Повідомити про те, що сталося, керівника.
6.3. У разі виникнення пожежі викликати пожежну частину та приступити до гасіння її наявними засобами пожежогасіння.
6.4. Виконувати всі вказівки керівника робіт по ліквідації небезпеки.
6.5. Якщо є потерпілі, надавати їм першу медичну допомогу, при необхідності, викликати швидку медичну допомогу.
6.6. Послідовність надання першої допомоги:
· припинити дію на організм факторів, що спричинили нещасний випадок, які загрожують здоров’ю чи життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої зони, загасити одяг, що спалахнув, витягти з води) і оцінити його стан;
· визначити характер і важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого, послідовність заходів по його рятуванню;
· вжити необхідних заходів по рятуванню потерпілого в порядку першочерговості (відновити проходимість дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, накласти пов’язку тощо);
· викликати швидку допомогу чи лікаря або вжити заходів для відправки потерпілого в найближчий медичний заклад;
· підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичної допомоги.
Допуск персоналу до роботи. Правила експлуатації та техніка безпеки під час роботи з балонами, заповненими лікувальним газом.
ІНСТРУКЦІЯ
з охорони праці № 6 при експлуатації балонів
І. Загальні положення
1.1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи Лабораторії.
1.2. По даній інструкції робітник інструктується перед початком роботи на підприємстві (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж). Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів із питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис інструктуючого та робітника.
1.3. Власник повинен застрахувати робітника від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі пошкодження здоров’я з вини власника, він (робітник) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
1.4. За невиконання даної інструкції робітник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
1.5. До обслуговування балонів допускаються особи віком не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження, навчання по спеціальній програмі, атестовані і мають посвідчення на право обслуговування балонів, пройшли вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому місці та інструктаж із пожежної безпеки.
1.6. Періодична перевірка знань робітників, які обслуговують балони, проводиться не рідше 1 разу в 12 місяців.
1.7. Позапланова перевірка знань проводиться:
1.7.1. При переході на інше підприємство.
1.7.2. У разі внесення змін в інструкцію по режиму та безпечному обслуговуванню балонів.
1.7.3. На вимогу інспектора Держнаглядохоронпраці або відповідального за нагляд, технічний стан та експлуатацію балонів.
1.8. При перерві в роботі по обслуговуванню балонів понад 12 місяців робітник після перевірки знань повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування.
1.9. Допуск до самостійного обслуговування балонів оформляється наказом по підприємству.
1.10. Інструкція по безпечному обслуговуванню балонів повинна бути видана на руки під розписку або вивішена на робочому місці.
1.11. Робітник, який обслуговує балони повинен:
1.11.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
1.11.2. Пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.
1.11.3. Уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках.
1.11.4. Уміти користуватись первинними засобами пожежегасіння
1.11.5. Утримувати робоче місце в чистоті й порядку.
1.11.6. Дотримуватись правил експлуатації, транспортування та зберігання балонів.
1.12. Балони повинні мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини; або витратно-наповнювальні штуцери у спеціальних балонів, що не мають горловини.
1.13. Балони для стиснених, зріджених і розчинених газів місткістю більше 100 літрів повинні бути забезпечені паспортом.
1.14. На балони місткістю понад
1.15. Бокові штуцери вентилів для балонів, які наповнюються воднем та іншими горючими газами, повинні мати ліву різьбу; а для балонів, які наповнюються киснем та іншими негорючими газами, – праву різьбу.
1.16. Кожний вентиль балонів для вибухонебезпечних горючих речовин, шкідливих речовин 1-го і 2-го класів небезпеки повинен бути забезпечений заглушкою, яка накручується на боковий штуцер.
1.17. Вентилі в балонах для кисню повинні вкручуватись із застосуванням ущільнювальних матеріалів, загоряння яких у середовищі кисню виключається.
1.18. На верхній сферичній частині кожного металевого балона повинні бути вибиті (чітко видні) такі дані:
1.18.1. Товарний знак підприємства-виготовлювача.
1.18.2. Номер балона.
1.18.3. Фактична маса порожнього балона (кг); для балонів місткістю до
1.18.4. Дата (місяць,рік) виготовлення і наступного опосвідчення;
1.18.5. Робочий тиск (Р), МПа (кгс/см2).
1.18.6. Пробний гідравлічний тиск (П), МПа (кгс/см2).
1.18.7. Місткість балонів, л:
1.18.7.1. Для балонів місткістю до
1.18.7.2. Для балонів місткістю понад 12 до
1.18.7.3. Для балонів місткістю понад 55л – відповідно до НД на їх виготовлення.
1.18.8. Клеймо ВТК підприємства-виготовлювача круглої форми діаметром
1.18.9. Номер стандарту для балонів місткістю понад
1.19. Висота знаків на балонах повинна бути не менше
1.20. Маса балонів, за винятком балонів для ацетилену, вказується з урахуванням маси нанесеної фарби, кільця для ковпака і башмака, якщо такі передбачені конструкцією, але без маси вентиля і ковпака.
1.21. На балонах місткістю до
1.22. Балони для розчиненого ацетилену повинні бути заповнені відповідною кількістю пористої маси і розчинника за стандартом. За якість пористої маси і за правильність наповнення балонів відповідальність несе підприємство, яке наповняє балони пористою масою. За якість розчинника і за правильне його дозування відповідальність несе підприємство, яке здійснює заповнення балонів розчинником. Після заповнення балонів пористою масою і розчинником на його горловині вибивається маса тари (маса балона без ковпака, але з пористою масою й розчинником, башмаком, кільцем і вентилем).
1.23. Написи на балони наносять по обводу на довжину не менше 1/3 обводу, а смуги – по всьому обводу, причому висота букв на балонах ємністю понад
Розміри написів і смуг на балонах ємністю до
1.24. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована відповідно до таблиці.
Фарбування і нанесення написів на балони
|
Назва газу |
Колір балонів |
Текст напису |
Колір напису |
Колір смуги |
|
Азот |
Чорний |
Азот |
Жовтий |
Коричневий |
|
Аміак |
Жовтий |
Аміак |
Чорний |
– |
|
Аргон сирий |
Чорний |
Аргон сирий |
Білий |
Білий |
|
Аргон технічний |
Чорний |
Аргон технічний |
Синій |
Синій |
|
Аргон чистий |
Сірий |
Аргон чистий |
Зелений |
Зелений |
|
Ацетилен |
Білий |
Ацетилен |
Червоний |
– |
|
Бутилен |
Червоний |
Бутилен |
Жовтий |
Чорний |
|
Нафтогаз |
Сірий |
Нафтогаз |
Червоний |
– |
|
Бутан |
Червоний |
Бутан |
Білий |
– |
|
Водень |
Темно-зелений |
Водень |
Червоний |
– |
|
Повітря |
Чорний |
Стиснуте повітря |
Білий |
– |
|
Гелій |
Коричневий |
Гелій |
Білий |
– |
|
Закис азоту |
Сірий |
Закис азоту |
Чорний |
– |
|
Кисень |
Голубий |
Кисень |
Чорний |
– |
|
Кисень медичний |
Голубий |
Кисень медичний |
Чорний |
– |
|
Сірководень |
Білий |
Сірководень |
Червоний |
Червоний |
|
Сірнистий ангідрид |
Чорний |
Сірнистий ангідрид |
Білий |
Жовтий |
|
Вуглекислота |
Чорний |
Вуглекислота |
Жовтий |
– |
|
Фосген |
Захисний |
– |
– |
Червоний |
|
Фреон 11 |
Алюмінієвий |
Фреон 11 |
Чорний |
Синій |
|
Фреон 12 |
Алюмінієвий |
Фреон 12 |
Чорний |
– |
|
Фреон 13 |
Алюмінієвий |
Фреон 13 |
Чорний |
2 червоні |
|
Фреон 22 |
Алюмінієвий |
Фреон 22 |
Чорний |
2 жовті |
|
Хлор |
Захисний |
– |
– |
Зелений |
|
Циклопропан |
Оранжевий |
Циклопропан |
Чорний |
– |
|
Етилен |
Фіолетовий |
Етилен |
Червоний |
– |
|
Всі інші горючі гази |
Червоний |
Назва газу |
Білий |
– |
|
Всі інші негорючі гази |
Чорний |
Назва газу |
Жовтий |
– |
1.25. Фарбування балонів і написи на них можуть виконуватися масляними, емалевими або нітрофарбами. Фарбування наново виготовлених балонів і нанесення написів здійснюється підприємствами – виготівниками, а під час експлуатації – наповнювальними станціями або випробувальними пунктами. Маркірування та фарбування неметалевих балонів повинні проводитися у відповідності до ТУ на балон.
1.26. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на робітника, який обслуговує балони:
1.26.1. Загазованість робочої зони.
1.26.2. Недостатня освітленість робочої зони.
1.26.3. Порушення правил транспортування балонів.
1.26.4. Порушення правил зберігання балонів.
1.27. Робітники, які обслуговують балони, забезпечуються спецодягом та іншими засобами інд
IV. Зберігання балонів
4.1. Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.
Склади і відкриті майданчики повинні розміщатися на відстані не менше
4.2. Балони з отруйними газами повинні зберігатись в спеціальних закритих приміщеннях, будова яких регламентується відповідними нормами і положеннями.
4.3. Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатися у вертикальному положенні. Для запобігання падіння балони треба встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар’єром.
4.4. Балони, які не мають башмаків, можуть зберігатись у горизонтальному положенні на дерев’яних рамах або стелажах. Під час зберігання на відкритих площадках дозволяється укладати балони з башмаками в штабелі з прокладками з вірьовок, дерев’яного брусся або гуми між горизонтальними рядами. При укладанні балонів у штабелі висота останніх не повинна перевищувати
4.5. Склади для зберігання балонів, наповнених газами, повинні бути одноповерховими, з покриттям легкого типу і не мати горищних приміщень. Стінки, перегородки, покриття складів для зберігання газів мають бути із неспалимих матеріалів не нижче П ступеня вогнестійкості: вікна і двері повинні відчинятися назовні. Скло на вікнах і дверях повинно бути матовим або пофарбованим у білий колір. Висота складських приміщень для балонів повинна бути не менше
4.6. Освітлення складів для балонів із горючими газами мусить відповідати нормам для приміщень, небезпечних відносно вибухів.
4.7. У складах повинні бути вивішені інструкції, правила і плакати стосовно поводження з балонами, які знаходяться на складі.
4.8. Склади для балонів, наповнених газом, повинні мати природну або штучну вентиляцію відповідно до вимог санітарних норм проектування виробничих приміщень.
4.9. Склади для балонів з вибухо- і пожежонебезпечними газами повинні знаходитись у зоні блискавкозахисту.
4.10. Складське приміщення для зберігання балонів повинно бути розділене неспалимими стінками на відсіки, у кожному з яких допускається зберігання не більше 500 балонів (
Відсіки для зберігання балонів із негорючими і неотруйними газами можуть бути відділені неспалимими перегородками висотою не менше
4.11. Розриви між складами для балонів, наповнених газами, між складами і суміжними виробничими будівлями, громадськими приміщеннями, житловими будинками повинні задовольняти вимогам НД.
4.12. Балони, в яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися зі складу в безпечне місце.
4.13. Приміщення для зберігання горючих газів необхідно обладнувати газовими аналізаторами, а за їх відсутності адміністрація об’єкта повинна встановити порядок відбирання та контролю проб повітря.
4.14. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, що забезпечує безпечні концентрації газів.
У цих складах дозволяється лише водяне, парове, низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички із зазначенням вогнегасної речовини, котру дозволяється застосовувати під час пожежі.
Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
4.15. Не дозволяється:
4.15.1. Зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами.
4.15.2. Транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок.
4.15.3. Зберігання балонів із пошкодженим корпусом (вм’ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду.
4.15.4. Зберігання балонів з горючими газами та окислювачами у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів.
4.15.5. Розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1000 балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будівлі складу більше 3000 балонів (у перерахунку на 40-літрові).
4.15.6. Допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами.
4.15.7. Перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчиненими газами (норма заповнення та методи її контролю повинні зазначатися в інструкції).
4.15.8. Удари балонів один об один під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу.
4.16. При підвищенні температури в складі понад 35 ° С необхідно включити припливно-витяжну вентиляцію і вжити заходів щодо охолодження балонів шляхом накриття Їх мокрим брезентом.
4.17. Забороняється зберігати горючі матеріали і проводити роботи з відкритим вогнем навколо складу з балонами на відстані менше
4.18. Перевірка стану балонів, що зберігаються, повинна проводитись щоденно.
4.19. При виявленні пошкоджень балонів або виділенні з них газів необхідно:
4.19.1. Балони з негорючими і неотруйними газами віддалити в сторону і покласти на землю
4.19.2. Балони з горючими газами віддалити на відстань не менше
4.19.3. Балони з отруйними газами віддалити від житлових і виробничих будівель на
відстань не менше
вапняним розчином).
4.20. Особи, які допущені до знешкоджування балонів з горючими і отруйними газами, повинні бути забезпечені спецодягом і фільтруючим протигазом марки А. Роботи по усуненню витіків хлору повинні проводитись у шлангових протигазах ПШ – 1, ізолюючих протигазах КІП – 6 або КІП – 7.
4.21. Допускається сумісне зберігання балонів з аміаком і балонів з інертними газами (вуглекислим газом, азотом). Балони з аміаком не повинні стикатися.
4.22. При відправленні балонів, наповнених аміаком, на завод-наповнювач з причини несправності, на балонах повинен бути зроблений попереджувальний напис “Несправний, з аміаком” і повідомлення в супроводжуючому листі про несправність балонів і про наявність в них аміаку.
4.23. Не допускається сумісне зберігання в одному штабелі порожніх і наповнених балонів, а також балонів з різними газами (різного кольору).
4.24. Не допускається сумісне зберігання (в одному приміщенні) балонів з киснем і горючими газами (хлором, воднем і ін.).
V. Транспортування балонів
5.1. Перед початком виконання вантажно-розвантажувальних робіт необхідно впевнитися в справності балонів з газом, що надійшли, наявності гарантійної наклейки або пломби на запобіжному ковпаку, наявності сигнального кольору. Усі балони повинні мати стандартне клеймо, дату огляду і дату послідуючого випробування.
5.2. Транспортування балонів по території підприємства повинно проводитися на спеціальних візках.
Допускається перенесення балонів вручну при наявності пристосувань, що забезпечують повну безпеку (носилок, брезентових корсетів з повстяною прокладкою, пасків для кріплення і т. ін.). Не дозволяється перенесення балонів на руках і на плечах.
5.3. Під час переміщення балонів не дозволяється братися за вентилі, скидати і ударяти балони один об другий.
5.4. Не допускається проводити вантажно-розвантажувальні роботи в промаслених рукавицях і забрудненими маслом руками. З’єднання навіть незначної кількості масла (жиру) з киснем може викликати вибух.
5.5. Переміщення балонів у пунктах наповнення і споживання газів має здійснюватися на спеціально пристосованих для цього візках або за допомогою інших пристроїв.
5.6. Перевезення наповнених газами балонів має здійснюватися на ресорному транспорті або на автокарах у горизонтальному положенні, обов’язково з прокладками між балонами. Для прокладок можуть застосовуватись дерев’яні брусся з вирізаними гніздами для балонів, а також вірьовочні або гумові кільця товщиною не менше
5.7. Дозволяється перевезення балонів у спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному положенні, обов’язково з прокладками між ними і загорожею від можливого падіння.
5.8. Транспортування і зберігання балонів мають. здійснюватись з накрученими ковпаками.
5.9. Під час транспортування балони необхідно захищати від прямого попадання сонячних променів та атмосферних опадів, а також від поштовхів і перекочування.
5.10. При безконтейнерному транспортуванні балонів необхідно дотримуватись наступних правил:
5.10.1. На балонах повинні бути до відказу накручені запобіжні клапани і заглушки.
5.10.2. Балони повинні укладатися в дерев’яні гнізда, оббиті повстю або іншим м’яким матеріалом.
5.10.3. При навантаженні більше одного ряду балонів повинні застосовуватись прокладки на кожний ряд для запобігання їх стикання один з одним. Для прокладок можуть застосовуватись дерев’яні брусся з вирізаними гніздами для балонів, а також вірьовочні або гумові кільця, товщиною не менше
5.10.4. Балони повинні бути укладені не більше ніж в один ряд таким чином, щоб запобіжні ковпаки були з однієї сторони.
5.10.5. Укладати балони допускається в межах висоти бортів.
5.10.6. Забороняється перевозити балони на автомашинах при наявності в кузові багна, сміття, слідів мастила.
5.10.7. При навантаженні і розвантаженні не допускається скидання їх та удари один об один, а також розвантаження вентилями вниз.
5.11. При транспортуванні балонів в контейнерах дозволяється транспортування наповнених і порожніх балонів в одному кузові. Укладати порожні і наповнені балони в один контейнер не дозволяється.
5.12. Спільне транспортування на машині кисневих і ацетиленових балонів заборонено.
5.13. У виняткових випадках можна перевозити в автомашині кисневі і ацетиленові балони при виконанні наступних вимог:
5.13.1. Одночасно можна транспортувати в сумі не більше 10 балонів; у кузові не повинно бути слідів мастила та жиру,
5.13.2. Перед навантаженням ацетиленові балони повинні бути очищеними від слідів мастила та жиру.
5.13.3. Балони повинні бути укладені не більше ніж в один ряд на дерев’яних підставках.
5.14. Не дозволяється транспортування балонів з киснем і балонів з горючими газами чи хлором; балонів з киснем і барабанів з карбідом кальцію.
5.15. Балони, які мають виділення газу, не повинні транспортуватись.
5.16. Контейнер для транспортування балонів повинен випробовуватись на подвійне навантаження щорічно; оглядатись кожні 10 днів.
5.17. Забороняється перевезення балонів на самоскидах і автомашинах, кузов яких у середині оббитий залізом.
5.18. У тих випадках, коли через несправність вентиля газ не був використаний, при його поверненні на завод-наповнювач на балоні робиться напис: “Обережно!”, “Повний”, “З газом”. Ремонтувати вентилі своїми засобами, а також розбирати їх, коли балони наповнені, забороняється.
5.19. Під час навантаження і розвантаження автомашини для транспортування балонів, двигун повинен бути виключеним, за винятком тих випадків, коли автомашина має пристрій для навантаження та розвантаження балонів з приводом від двигуна.
VI. Вимоги безпеки після закінчення роботи
6.1. Привести в порядок робоче місце.
6.2. Пристосування, інструмент покласти у відведене для них місце.
6.3. Перевірити, щоб не було витікання газу з балонів.
6.4. Зняти спецодяг і покласти у призначене для нього місце.
6.5. Вимити руки, лице теплою водою з милом; при можливості прийняти душ.
6.6. Повідомити керівника робіт про всі недоліки, які мали місце під час роботи.
VII. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
7.1. Аварійна ситуація може виникнути у разі: витікання газу, вибуху балонів, вибуху суміші газу з повітрям, пожежі та інше.
7.2. При виникненні такої ситуації необхідно припинити роботи, виключити обладнання, огородити небезпечну зону, не допускати до неї сторонніх осіб.
7.3. Повідомити про те, що сталося керівника робіт.
7.4. Якщо є потерпілі – надавати їм першу медичну допомогу; при необхідності викликати “швидку допомогу”.
7.5. Надання першої медичної допомоги:
7.5.1. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
При ураженні електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключити електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення – відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувати підручний ізоляційний матеріал.
При відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступити до оживлення потерпілого і викликати швидку медичну допомогу.
7.5.2. Перша допомога при пораненні.
Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев’язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану і зав’язати її бинтом.
Якщо індивідуального пакету якимось чином не буде, то для перев’язки необхідно використати чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку і т. . На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька капель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.
7.5.3. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах.
При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанерною пластинкою, палицею, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев’язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.
При передбачуваному переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або рота) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку.
При підозрі перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався з метою уникнення ушкодження спинного мозку.
При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлі, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.
7.5.4. Надання першої допомоги при теплових опіках.
При опіках вогнем, парою, гарячими предметами, ні в якому разі не можна відкривати пухирі, які утворюються, та перев’язувати опіки бинтом.
При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце оброблюють ватою, змоченою етиловим спиртом.
При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце оброблюють спиртом, 3 % – ним марганцевим розчином або 5 % – ним розчином таніну.
При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов’язкою та викликають лікаря.
7.5.5. Перша допомога при кровотечі.
Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно:
– підняти поранену кінцівку доверху;
– кровоточиву рану закрити перев’язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин;
– якщо кровотеча зупинилася, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском);
– при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов’язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, за допомогою згинання кінцівок в суглобах, а також пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.
7.6. Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежегасіння.
7.7. Виконувати всі вказівки керівника робіт по усуненню небезпечної ситуації.
Інструкція з безпечної експлуатації, зберігання і транспортування балонів
Правила техніки безпеки та виробнича санітарія для персоналу під час роботи в фізіотерапевтичному кабінеті. Вимоги до приміщення. Допуск персоналу до роботи.
Розглянемо охорону праці медпрацівників під час роботи в фізіотерапевтичних кабінетах шляхом вивчення нормативних документів з охорони праці на прикладі Правил облаштування, експлуатації і техніки безпеки фізіотерапевтичних (відділень) кабінетів.
Основне завдання Правил: забезпечення найбільш сприятливих і безпечних умов для здоров’я медичного персоналу і хворих під час проведення фізіотерапевтичних процедур.
Дотримання цих Правил є обов’язковим при проектуванні, будівництві, реконструюванні та експлуатації ФТК.
Новостворений або реконструйований ФТК повинен бути прийнятим спеціальною комісією за обов’язковою участю СЕС, головного спеціаліста, технічного інспектора профспілки медичних працівників, місцевого профспілкового осередку, усіх зацікавлених сторін. Приймання приміщення оформлюється актом.
|
ФТК призначений для електролікування, світлолікування, теплолікування, водолікування, грязелікування, аероіоноаерозоль- і електроаерозольтерапії, лікування інгаляцією та лікування масажем. |
Для проведення процедур по кожному виду лікування повинні бути обладнані окремі приміщення, але допускається в одному приміщенні електро- і світлолікування (за винятком стаціонарних апаратів УВЧ-генераторів та апаратів мікрохвиль).
Не дозволяється розміщення ФТК у підвальних або напівпідвальних приміщеннях (підлога яких розташована на
Дозволяється використання тільки тієї ФТ-апаратури, яка дозволена до використання МОЗ України. Обладнання повинно відповідати діючим правилам устрою електричних установок, а ФТ-апаратура – діючим медико-технічним вимогам.
Приміщення та апаратуру дозволяється використовувати тільки за прямим призначенням. Забороняється використовувати світлолікувальних апаратів для підігріву повітря в приміщеннях.
Забороняється прийом їжі у виробничих приміщеннях.
Одночасне проведення процедур однією медсестрою в різних (не суміжних) приміщеннях заборонено, а у суміжних приміщеннях двері між ними повинні бути зняті і пройма дверей повинна бути вільною.
Хворі та сторонні особи можуть перебувати в ФТК тільки в присутності персоналу.
ФТ кабінет має мати кімнати відпочинку для хворих, обладнані кушетками і кріслами з розрахунку 4м2 на кушетку та 2м2 – на крісло. Для відпочинку після тепло-водо-грязелікувальних процедур необхідно виділяти площу в 80% робочих місць, а після прийому інших процедур -25%. 40% місць в кімнаті відпочинку забезпечується кріслами.
Усі лікувальні приміщення і кабінети лікарів мають бути забезпеченні умивальниками з подачею гарячої та холодної води.
Зав. кабінетом зобов’язаний розробити інструкції з ТБ і ВС для кожного структурного підрозділу та подати його на затвердження керівнику закладу чи його заступнику. Затверджені інструкції повинні бути вивішені на видному місці.
Особи, щойно прийняті на роботу, допускаються до роботи лише після відповідного інструктажу з безпечних прийомів і методів роботи та перевірки знань цих Правил у відповідності з профілем роботи. Черговий періодичний (повторний) інструктаж робочого персоналу з ТБ повинен проводитися не рідше одного разу на рік. При отриманні нового апарату повинен проводитися позачерговий інструктаж з експлуатації та догляду за цим апаратом.
Реєстрація проведеного ввідного і періодичного інструктажа повинна здійснюватися у журналі по формі. Журнал має бути у завідувача кабінетом (відділенням).
До самостійного проведення ФТ-процедур можуть бути допущені особи тільки з закінченою середньою медичною освітою, які мають посвідчення про закінчення курсів спеціалізації з фізіотерапії за програмою, затвердженою МОЗ України. Проведення ФТ процедур молодшим медперсоналом забороняється.
|
Особи, які не досягли 18 річного віку, до роботи на генераторах УВЧ і НВЧ та знаходженню у сфері впливу УВЧ і НВЧ не допускаються. |
До самостійної роботи з технічного обслуговування і ремонту ФТ апаратури можуть бути допущені особи зі спеціальною освітою, або які закінчили курси за спеціальною програмою, затвердженою МОЗ України та мають відповідне посвідчення на право проведення зазначених робіт.
У відповідності з наказом міністра охорони здоров’я України медичний і технічний персонал ФТК повинен проходити обов’язкові медичні огляди:
а) при поступленні на роботу і періодичні не рідше одного разу в 12 міс., при роботі в умовах впливу НВЧ, УВЧ і ВЧ -(короткі хвилі); при поступленні на роботу і періодичні, не рідше одного разу в 24 міс., при роботі в умовах впливу високих частот – ВЧ (середні і довгі хвилі).
б) при поступленні на роботу і періодичні, не рідше одного разу в 12 міс., з усіма видами робіт з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань.
Кожний вид медогляду детально регламентується за видом спеціалістів – лікарів та видом обстежень, у тому числі лабораторних.
Медперсонал ФТК, а також особи, зайняті технічним обслуговуванням ФТ апаратури, повинні бути підготовлені до надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом та світловим випромінюванням.
Описи, заводські інструкції, схеми, паспорти на ФТ апаратуру та контрольно-технічний журнал мають знаходитися у завідувача кабінетом.
У ФТК повинен систематично здійснюватися контроль зовнішнього середовища на наявність шкідливості:
а) забруднення повітря озоном, антибіотиками, сірководнем, парафіном та ін. хімічними речовинами;
б) радіоактивне випромінювання.
Правила техніки безпеки під час проведення електропроцедур, теплопроцедур, інгаляцій, водо– грязелікування тощо.
Електро- і світлолікування (ЕСЛ)
Приміщення для ЕСЛ має бути сухим і світлим. Забороняється для покриття підлоги і штор використовувати синтетичні матеріали, які створюють статичні електричні заряди (підлога дерев’яна або покрита лінолеумом).
Стіни на висоту
На 1 процедурну кушетку необхідно не менше
Для проведення внутрішньопорожнинних процедур гінекологічним хворим повинні виділятися спеціально призначені приміщення.
Для проведення процедур виготовляють спеціальні кабіни з пластмасових або ламінованих дерев’яних плит. Розмір кабін: висота
В кожній кабіні повинна встановлюватися 1 кушетка, 1 стаціонарний апарат для фізіотерапії, 1 бра для локального освітлення.
В кабінеті для ЕСЛ виділяється спеціальний ізольований бокс площею 1,8 м2 для робіт з підготовки лікувальних процедур (миття, кип’ятіння, сушка гідрофільних прокладок, тубусів), приготування розчинів та ін. Там же може бути встановлений рефрижератор для зберігання лікувальних розчинів, мазей та ін.
До початку роботи кожної робочої зміни медичні сестри повинні перевіряти справність апаратури і заземлених проводів. При несправності необхідно негайно повідомити про це завідувача відділенням, а при його відсутності – головному лікареві або його заступникові. Одночасно роблять запис у контрольно-технічному журналі. Записи про дефекти наступними змінами не поновлюють до ліквідації несправності.
Спеціаліст-електромеханік (фізіотехнік) повинен згідно графіку, але не рідше 1 разу на два тижні, проводити профілактичний огляд всієї електро- і світлолікувальної апаратури і видаляти виявлені дефекти з відміткою про це в журналі.
У кожному приміщенні для ЕСЛ встановлюють груповий щит із загальним рубильником або пускачем на 60-100 А (наприклад, АП-50, А-3114/7), на якому встановлено вольтметр мережі з перемикачем фаз. Груповий щит монтують із запобіжників Е-27 або автоматичних вимикачів максимального струму на 15 А з числом груп відповідно встановлених апаратів. Розподільча напруга для живлення апаратів – 220 В.
Рубильник або пускач можна встановлювати окремо на висоті
У кожній кабіні для вмикання апаратів на висоті
До штепсельних розеток підключають тільки переносну та вимірювальну апаратуру зі споживаною потужністю не більше 500 Вт. Більш потужну апаратуру підключають через дві праві клеми на щитку.
Проводи, якими підключають апарати до мережі, повинні бути виготовлені з гнучкого кабелю, а при його відсутності – з гнучких проводів, які введені в гумову трубку.
Проводи, які йдуть від апаратів до хворого, повинні мати якісну ізоляцію. Проводи з висохлою та тріснутою ізоляцією експлуатувати заборонено.
Під час проведення процедур не можна залишати проводи на тілі хворого.
Металічні корпуси і штативи електро- і світлолікувальної апаратури, у тому числі переносні, а також нагрівачі , які можуть виявитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції, підлягають захисному заземленню незалежно від місця їх встановлення і проведення процедур.
Для заземлюючих пристроїв повинні бути використані в першу чергу природні заземлювачі. Опір заземлюючого пристрою повинен бути не більшим 4 Ом для мереж з ізольованою нейтраллю, а для повторного заземлення нульового проводу в мережах з глухозаземленою нейтраллю – не більше 10 Ом.
Відгалуження проводів від апаратів до заземлювача (шини) повинно бути виконане третім (окремим) проводом. Використання для цієї мети нульового (робочого) проводу відгалуження забороняється.
Включення апарату в електромережу виконується 3-жильним кабелем, одна жила якого використовується для заземлення корпусу апарата.
В заземлюючих проводах не повинно бути вимикачів та запобіжників.
Використання для заземлення труб водопроводу, опалення, каналізації, газопроводу, паропроводів і блискавковідводу забороняється.
Металічні заземлені корпуси апаратів при контакному накладенні електродів слід встановлювати за межею досягання їх для хворого, а при неможливості дотримання цієї умови, доступні для хворого заземлені корпуси апаратів повинні бути захищені екраном від можливого дотикання хворого.
При встановленні чотирикамерних ванн крани, труби та інші металічні частини водопроводної та каналізаційної мережі повинні бути на недосяжній для хворого відстані . Ванни наповнюють водою через гумові шланги. Видаляють воду з ванни з допомогою гумового шлангу і ежектора (водоструменевої помпи), який приводиться в дію від водопроводу.
При проведенні ЕЛ процедур поза фізіотерапевтичного кабінету (у перев’язочній, операційній, палаті і т.д.) , коли хворі приймають їх на металічних столах або ліжках, повинна бути виключена можливість дотикання з ними хворого. Для цього стіл окривають шерстяною ковдрою, 3-4 шарами прогумованої тканини, а також простирадлом таких розмірів, щоб краї його звисали з усіх кінців стола.
При наявності в зазначених випадках плиткової підлоги місце персоналу повинне бути покрите ізолюючим матеріалом не менш
Забороняється працювати на апаратах при несправній або вимкненому електричному блокуванні дверей або зім’ятих стінках корпусу апарату.
Для кип’ятіння інструментів, прокладок і т.д. застосовують баки, стерилізатори або електроплитки тільки з закритим нагрівачем.
Забороняється проведення процедур УВЧ-терапії без ретельної настройки контуру в резонанс з генератором і при сумарному зазорі під обома електродами більше
Експлуатація апаратів з контактним розташуванням випромінювачів можлива поза екранованої кабіни в загальному приміщенні.
Перебування медперсоналу в зоні прямого випромінювання апаратів сантиметрових і дециметрових хвиль заборонено.
З метою зниження напруженості поля до гранично допустимих величин застосовують засоби захисту:
а) екранування джерел випромінювання з допомогою металічних камер або щитів, покритих поглинаючими речовинами;
б) виконання кабін або щитів з бавовняної тканини з мікропроводом В-1, артикул 4381 (або аналогічної за властивостями).
При проведенні УЗ процедур під водою (в спеціальних фаянсових ванночках) медсестра повинна працювати в тканинних рукавичках з поверх надітими гумовими рукавичками.
Очі хворих і персоналу при використанні УФ випромінювачів необхідно захищати окулярами-консервами з темними скельцями з шкіряною або гумовою оправою. У проміжках між процедурами рефлектори з лампами повинні бути закритими заслінками або щільними чорними з білою підкладкою тканинними “юбками” довжиною
При опроміненні ІЧ променями обличчя на очі хворого надягають “окуляри” з товстої шкіри або картону. Персонал не повинен довгочасно дивитися на ввімкнену лампу і тим наражати очі на небезпеку ураження тепловими променями.
Для уникання небезпеки падіння уламків скла або металічних частин раптово розбитої лампи розжарювання в лампах “Соллюкс” останні не можна розміщати поблизу тіла пацієнта, а тільки під кутом по відношенню до тіла хворого й на безпечній відстані.
При організації групового профілактичного УФ опромінення повинні бути передбачені наступні приміщення:
а) власне фотарій;
б) кімната для роздягання;
в) робоче місце медичної сестри.
Робоче місце м/с обладнують поза фотарієм і забезпечують звуковою сигналізацією. Спостереження за пацієнтами у фотарії здійснюється через засклене оглядове вікно площею не менше
Фотарій повинен бути забезпечений приточно-витічною вентиляцією з підігрівом повітря до 20 22о С. Включають і виключають лампи в фотарії через пусковий щит з кімнати м/с.
Під час проведення лікувальних процедур медсестри зобов’язані постійно слідкувати за роботою апаратів і не мають права виходити з лікувального приміщення під час проведення лікувальних процедур.
Після закінчення робочого дня усі рубильники, вимикачі апаратів, а також усі вилки штепсельних розеток повинні вимикатися.
При аварії будь-якого з апаратів він повинен негайно бути відключеним, а при аварії електромережі або пожежі повинен бути негайно вимкненим головний рубильник мережі.
При виникненні пожежі персонал повинен самостійно застосовувати необхідні заходи для її ліквідації, одночасно оповіщаючи про пожежу керівника лікувального закладу; при ураженні людей електричним струмом їм негайно повинна бути надана необхідна медична допомога.
Проведення фізіотерапевтичних процедур на апаратах, що живляться від повітряної електромережі, при наближені грози забороняється.
Виконання будівельних, механічних, електромеханічних (не пов’язаних з ремонтом апаратури) або інших робіт у приміщеннях для електро-, світлолікування дозволяють лише після узгодження з особою, відповідальною за відділення (кабінет) при вимкненому головному рубильнику.
Кожний із видів фізіотерапевтичного лікування має свої технологічні особливості, у відповідності до яких розроблені правила безпечної праці та вимоги з ТБ.
Теплолікування — парафіно- і озокеритолікуваня. Для його здійснення необхідне окреме приміщення з розрахунку
Враховуючи, що парафін і озокерит легко загоряються, підігрів їх необхідно проводити в витяжній шафі в спеціально призначеній кімнаті (“кухні”) площею 8м2.
Парафін і озокерит підігрівають у спеціально призначених підігрівачах або на водяній бані. Підігрів на відкритому вогні забороняється. Приміщення має бути забезпеченим вогнегасниками, наприклад, типу ОУ-2.
Водо-грязелікування.
|
Види водо-грязелікування: ванни: вуглекислі, кисневі, азотні, перлинні; сірководневі; радонові; газонасичені метанових вод; субаквальні (підводні кишкові промивання); душі; плавальний басейн; грязелікування |
Приміщення для водо-грязелікування повинні задовольняти технічні норми гідроізоляції та санітарно-гігієнічні норми для приміщень із підвищеною вологістю повітря, висотою не менше з м в чистоті.
Електрична проводка і пускові пристрої в приміщеннях, пов’язаних із проведенням водних і грязевих процедур , повинні бути зроблені в герметичному виконанні.
У водолікувальних приміщеннях має бути виділена кімната для персоналу площею з розрахунку
Роботи в оглядових каналізаційних колодязях допускаються лише після випуску з них газу.
Робочі спускаються в оглядові колодязі при забезпеченні їх шланговим респіратором і рятувальним канатом, який утримується на поверхні двома робітниками.
Оглядові колодязі повинні бути завжди зачиненими міцними кришками в рівень з поверхнею землі.
Балони з вуглекислотою, киснем і азаотом встановлюють у приміщенні для ванн на відділі не менше
При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватися наступного:
а) з метою запобігання вибуху балони з киснем не повинні містити промаслених (просалених) частин або прокладок і до них не можна доторкатися предметами, просоченими жиром;
б) балони з киснем повинні бути спорядженими спеціальним редукційним вентилем;
в) балони з киснем необхідно оберігати від падіння або ударів;
г) не підмотувати різьбові з’єднання льоном, паклею, а також змащення суриком та іншими жиромісткими матеріалами.
Групова аероіонотерапія, аерозольна і електроаерозольна терапія
Площі приміщень для апаратів групової аероіонної, аерозольної та електроаерозольної терапії повинні відповідати вимогам, які встановлені заводом-виготовлювачем.
Вимоги до освітлення, температурного режиму і приточно-витяжної вентиляції такі ж, як і в кабінетах електро- і світлолікування.
Індивідуальна аероіонотерапія і електроаерозольтерапія повинні проводитися в окремому кабінеті.
Інгаляція
Для групової інгаляції виділяють кімнату площею з розрахунку
Компресор встановлюють у підвальному та напівпідвальному приміщенні площею не менше
Температура у приміщенні для інгаляцій повинна бути +20оС.
Правила техніки безпеки та виробнича санітарія під час роботи в рентгенкабінеті.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ
ЗАСТОСУВАННІ ДЖЕРЕЛ ІОНІЗУЮЧОГО
ВИПРОМІНЮВАННЯ В МЕДИЦИНІ
Одним з основних джерел штучного опромінення населення є медичне опромінення, яке створює більше 70% дози, що одержує населення від природних джерел.
Крім того, маючи найчисленнішу групу працівників, зайнятих у сфері дії іонізуючого випромінювання, цей вид професійної діяльності дає значний внесок в колективну дозу опромінення населення.
Основними видами використання джерел іонізуючого випромінення в медицині є: рентген- і радіодіагностика, рентген- і радіотерапія, а також рентгенівські профілактичні дослідження.
За допомогою рентген- і радіодіагностики в даний час ставиться близько 80% діагнозів захворюваннь. В сучасній практиці використовуються нові високочутливі методи рентгенологічних досліджень – ангіографія, рентгенівська комп’ютерна томографія, позитронна емісійна томографія. За останні роки спостерігається зростання рентгенологічних досліджень. Так, у 1999 році в Україні кількість рентгенологічних досліджень складала 0,81 на одну людину, в 2000 році – 0,85, в 2001 році – 0,98. В Запорізькій області відповідно – 0,90, 0,96 і 1,13. Після 2001 року зберігається така ж тенденція.
Все це ставить перед лікарями-гігієністами задачу зниження доз опромінення як персоналу, так і пацієнтів, при використанні іонізуючого випромінювання в медицині.
Основними напрямками цієї роботи є:
– контроль дотримання санітарно-технічних вимог в рентгенівських і радіологічних відділеннях;
– контроль за дотриманням вимог радіаційної безпеки персоналом рентгенівських і радіологічних відділень;
– контроль за дотриманням вимог радіаційної безпеки пацієнтів при проведенні рентгенологічних і радіологічних досліджень.
Основними принципами, на яких базується захист персоналу при використанні джерел випромінювання в медицині є: скорочення часу роботи з джерелом, використання стаціонарних і індивідуальних засобів захисту, вибір оптимальних методик дослідження, які дозволяють при достатній якості діагностики знизити дозу опромінення персоналу.
Треба також враховувати, що при використанні рентгенівського випромінювання в приміщеннях є ряд шкідливих професійних чинників нерадіаційної природи: продукти іонізації повітря (озон і окисли азоту), свинцевий пил від просвинцованних засобів захисту, а у рентгенлаборантів – контакт з хімічними реактивами при обробці рентгенівської плівки.
Протирадіаційний захист пацієнтів заснований на наступних принципах:
– опромінення повинне бути обґрунтованим і призначене тільки лікарем для досягнення корисних діагностичних і терапевтичних ефектів, які неможливо отримати іншими методами діагностики і лікування (принцип виправданості);
– колективні дози, що одержує населення при проведенні рентгенологічних і радіологічних процедур, повинні бути настільки низькими, наскільки це розумно досягається з урахуванням економічних і соціальних чинників (принцип оптимізації);
– величина дози опромінення встановлюється тільки лікарем індивідуально для кожного пацієнта, виходячи з клінічних показань, при цьому повинна враховуватись необхідність запобігання виникнення детермінованих ефектів в здорових тканинах і в організмі в цілому (принцип неперевищення).
Ліміти доз опромінення пацієнтів не встановлюються, але рекомендуються граничні рівні річної дози опромінення для різних категорій пацієнтів (див.”Нормування радіаційної безпеки”).
Основні вимоги до санітарно-технічного стану рентгенкабінетів полягають в наступному.
В медичній практиці дозволяється використовувати рентгенівські апарати, що мають сертифікат відповідності, реєстраційне свідоцтво Мінохоронздоров’я України і висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, що надається органами Держсаннагляду України.
Забороняється розміщення рентгенкабінетів в житлових будинках і дитячих установах за винятком рентгенстоматологічних. Дозволяється функціонування рентгеніагностичних кабінетів в поліклініках, які вбудовані в житлові будинки, якщо суміжні по вертикалі і горизонталі приміщення не є житловими.
Кількість приміщень рентгенкабінетів, їх площа і оздоблення повинні відповідати чинним будівельним нормам і правилам.
В приміщеннях рентгенкабінету повинні забезпечуватися комфортні умови для персоналу і пацієнтів (освітленість, температура повітря, вологість та ін.).
Вентиляція повинна бути автономною. Кратність повітрообміну в годину повинна складати: витяжка – 4, приплив – 3. Приплив повинен здійснюватися у верхню зону приміщень, витяжка – з нижньої і верхньої зони у співвідношенні 2:3.
До початку роботи кабінету всі вимірювальні прилади рентгенівського апарату повинні бути повірені, а технічний стан апарату перевірений фахівцями спеціалізованої організації.
З метою запобігання попадання свинцю в організм персоналу засоби індивідуального захисту з просвинцованної гуми повинні бути запаковані в чохли з плівкових матеріалів або клейонки; під рукавички з просвинцованної гуми необхідно надягати тонкі бавовняні рукавички. Стаціонарні засоби захисту, вироблені із свинцю, повинні бути покриті масляною фарбою.
Забороняється приймання їжі, куріння і використання косметики в процедурній рентгенкабінету.
До початку експлуатації рентгенівський кабінет повинен бути прийнятий комісією в порядку, встановленому будівельними нормами і правилами. Після цього територіальне рентген-радіологічне відділення (РРВ) видає технічний паспорт на рентгенкабінет.
Підставою на початок експлуатації рентгенкабінету є санітарний паспорт, виданий територіальною санепідстанцією.
До експлуатації рентгенівського апарату допускаються особи, що не мають медичних протипоказань, у віці не молодше 18 років, що пройшли інструктаж і перевірку знань з правил безпеки при роботі з ДІВ.
Медичні рентгенологічні дослідження проводяться персоналом, що має документ про фахову підготовку. Обов’язковим є проходження курсів післядипломної освіти як для лікарів-рентгенологів, так і для рентгенлаборантів 1 раз на 5 років.
Лікар-рентгенолог має право використовувати в своїй роботі тільки ті методики променевої діагностики і профілактики, які затверджені Мінохоронздоров’я України.
Рентгенодіагностичні дослідження проводяться з обов’язковим використанням індивідуальних засобів захисту всіма особами, що беруть участь в проведенні досліджень.
Для захисту рук лікаря при пальпації під контролем екрану необхідно користуватися захисними рукавичками, а також скорочувати тривалість знаходження рук в прямому пучку опромінення.
При дослідженні дітей молодшого віку необхідно застосовувати спеціальні пристрої для підтримки їх за екраном, що виключають необхідність в допомозі персоналу.
Не дозволяється знаходження в процедурній сторонніх осіб, що не мають прямого відношення до рентгенодіагностичних досліджень.
Рентгенлаборант не має права обслуговувати два і більш працюючих рентгенівських апарата одночасно, навіть у разі розташування їх пультів управління в одній кімнаті.
Протирадіаційний захист пацієнтів повинен бути забезпечений при всіх видах медичного опромінювання.
Рентгенологічне дослідження пацієнту може призначати лікуючий лікар за обґрунтованими клінічними показаннями. Лікар-рентгенолог, а також лікуючий лікар, повинні знати очікувані рівні доз опромінення пацієнтів, можливі реакції організму і ризик віддалених наслідків.
На вимогу пацієнта йому повинна бути надана повна інформація про очікувану або отриману ним дозу опромінення і можливі наслідки.
Пацієнт має право відмовитися від рентгенологічного дослідження, за винятком профілактичних досліджень, що проводяться в цілях виявлення захворювань, небезпечних в епідеміологічному відношенні.
Рентгенодіагностичні дослідження за юридичними показниками можуть проводитися тільки за наявності письмової згоди особи, що обстежуєтся, а в примусовому порядку – тільки за рішенням слідчих або судових органів.
Не дозволяється необґрунтоване направлення на РДД, а також необґрунтоване повторне проведення дослідження.
При проведенні інструментальних методів діагностики необхідно віддавати перевагу альтернативним (нерадіаційним) методам дослідження (УЗД, ендоскопія, та ін.).
Відповідальним за проведення РДД є лікар-рентгенолог, який приймає остаточне рішення про доцільність, об’єм і вид дослідження. При цьому необхідно вибирати найбільш безпечний метод РДД.
Ризик відмови від РДД повинен явно перевищувати ризик від опромінення.
Не дозволяється проведення профілактичних рентгенологічних досліджень органів грудної порожнини дітям до 15 років. Заборонено проведення профілактичних досліджень методом рентгеноскопії.
Вагітним жінкам РДД проводяться тільки за клінічними показниками, по можливості, в другій половині вагітності, за винятком випадків надання медичної допомоги за життєвими показаннями.
Проведення РДД в амбулаторно-поліклінічних умовах не повинне дублюватися в умовах стаціонару. Повторні дослідження повинні проводитися тільки для уточнення тактики лікування або появи нового захворювання.
При направленні хворого на консультацію або до іншої лікувальної установи, результати РДД (знімки, опис знімків) повинні передаватися разом з індивідуальною карткою хворого.
При необґрунтованих направленнях на РДД лікар-рентгенолог повинен відмовитися від проведення РДД, проінформувавши про це лікуючого лікаря, і зафіксувати відмову в історії хвороби (амбулаторній карті).
При всіх рентгенологічних дослідженнях обов’язково проводиться захист області тазу і щитовидної залози пацієнтів, а у дітей раннього віку – захист всього тіла за межами досліджуваної області.
З метою зниження колективних доз опромінювання населення і зменшення ризику виникнення віддалених радіаційних наслідків визначені категорії пацієнтів, для кожної з яких рекомендовані граничні рівні опромінювання (див. розділ «Нормування радіаційної безпеки»).
Перевищення дози опромінення при профілактичному обстеженні (1 мЗв·рік-1) дозволяється тільки в умовах несприятливої епідеміологічної обстановки і лише за узгодженням з органами держсаннагляду.
Лікар-рентгенолог зобов’язаний вести облік індивідуальних дозових навантажень пацієнта в журналі обліку РДД, а також в листі обліку дозових навантажень, який вклеюється в амбулаторну медичну карту пацієнта або історію розвитку дитини. Наприкінці кожного року розраховується сумарна доза опромінювання, отримана пацієнтом за рік.
За запитом органів держсанепідслужби адміністрація лікувальної установи зобов’язана надавати відомості про дози опромінювання пацієнтів і персоналу.
Відповідно до наказу МЗУ № 295 від 18.07.01. «Про створення системи контролю і обліку індивідуальних доз опромінення населення при рентгенорадіологічних процедурах» в лікувально-профілактичних установах створюються підрозділи, на які покладено здійснення обліку і аналіз доз опромінювання пацієнтів і персоналу рентгенівських і радіологічних відділень лікарень.
Система контролю доз передбачає розрахунок і облік дози кожного пацієнта і індивідуальну дозиметрію персоналу.
Узагальнена інформація про променеві навантаження персоналу направляється в Харківський НДІ медичної радіології, а пацієнтів – в Український науковий центр радіаційної медицини (м. Київ).
Аналіз доз опромінення пацієнтів за рахунок рентгенологічних досліджень можна проводити використовуючи усереднені величини ефективних доз, розраховані фахівцями Запорізької обласної санепідстанції (табл. 9).
Таблиця 9
СЕРЕДНІ ЕФЕКТИВНІ ДОЗИ ОПРОМІНЮВАННЯ
ПАЦІЄНТІВ ПРИ РЕНТГЕНІВСЬКИХ ПРОЦЕДУРАХ
|
Найменування процедури |
Доза (мЗв) |
|
Рентгеноскопія: |
|
|
Органи грудної порожнини |
0,9 |
|
Шлунково-кишковий тракт |
1,65 |
|
Інші |
0,8 |
|
Рентгенографія: |
|
|
Органи грудної порожнини |
0,25 |
|
Шлунково-кишковий тракт |
1,2 |
|
Кістково-суглобова система |
1,0 |
|
Інші |
0,5 |
|
Флюорографія |
0,5 |
Прим.: спеціальні методи дослідження включаються в число рентгенографічних і рентгеноскопічних процедур за приналежністю.
Розрахунки проводяться за формулою:
де
E – середня ефективна доза опромінювання населення регіону; Еі – ефективна доза, отримана за рахунок і-процедури; pi – частота і-процедури.
Частота рентгенологічних процедур розраховується на основі даних річних звітів лікувально-профілактичних установ.
Адміністрація лікувальної установи несе відповідальність за перевищення регламентованих дозових навантажень відповідно до чинного законодавства.
В кожному рентгенкабінеті повинна бути наступна документація, яка характеризує санітарно-технічний і радіаційний стан кабінету:
– санітарний паспорт, виданий органами СЕС;
– технічний паспорт, виданий РРВ;
– наказ про призначення особи, відповідальну за РБ, за радіаційний контроль, та її посадові обов’язки;
– наказ про віднесення осіб, які працюють, до персоналу категорії А;
– наказ про допуск персоналу, віднесеного до категорії А, до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання;
– наказ про призначення особи, відповідальну за підготовку і реалізацію програми навчання;
– висновки медичної комісії про проходження персоналом А попереднього (періодичних) медоглядів;
– прибутково-видатковий журнал обліку джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ);
– акт інвентаризації ДІВ;
– документи з проходження навчання з питань радіаційної безпеки та перевірки знань у категорії А;
– журнали реєстрації інструктажу з радіаційної безпеки персоналу категорії А;
– положення про відповідальну особу за радіаційну безпеку в ЛПЗ;
– інструкція з радіаційної безпеки;
– інструкція з запобігання і ліквідації радіаційної аварії;
– контрольні рівні РБ;
– карти обліку індивідуальної дози опромінення персоналу категорії А;
– протокол дозиметричного контролю засобів захисту в рентгенівському кабінеті;
– договір на технічне обслуговування рентгенапаратів;
– контрольно-технічний журнал на рентгенапарат;
– акт перевірки ефективності вентиляції;
– акти випробувань пристрою захисного заземлення;
– протокол перевірки трансформаторної олії на діелектричну міцність;
– протокол випробувань засобів індивідуального захисту та захисних пристроїв на відповідність свинцевому еквіваленту;
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ЕКСПЛУАТАЦІЇ РЕНТГЕНІВСЬКИХ УСТАНОВОК МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
І. ЗАГАЛЬНІ ПРИЗНАЧЕННЯ
1. Дані правила розповсюджуються на всі рентгенівські апарати і кабінети медичних установ незалежно від їх типу, призначення і місцезнаходження.
Примітка. З виданням даних правил відміняються всі діючі до цього часу правила і норми, які відносилися до організації і експлуатації рентгенівських кабінетів і апаратів, обладнання, захисту, техніки безпеки і ін.
2. Рентгенівські апарати і кабінети повинні відповідати діючим правилам обладнання електричних установок.
3. В рентгенівських кабінетах повинні додержуватися типові правила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах системи МОЗ СРСР, затверджені 29/VІІІ. 1949 р. за №632 (крім п. п. 2, 3, 4, 13 розділу VІІІ) та інструкція по обладнанню та веденню рентгенівських архівів в лікувальних установах, затверджена МОЗ СРСР 23/ІV. 1955 р.
4. Будь-які відхилення від вищевказаних правил не дозволяються.
Для правильного розуміння вище перелічених правил і строгого виконання їх обслуговуючим персоналом в кожному кабінеті необхідно проводити роз’яснювальну роботу.
5. На кожний діючий рентгенівський апарат необхідно скласти по відповідній формі паспорт і завести контрольно-технічний журнал.
ІІ. ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВВЕДЕННЯ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ
6. Організація нових та реконструкція працюючих рентгенівських кабінетів дозволяє при наявності затвердженого рентгенорадіологічним відділом Івано-Франківської області клінічної лікарні і погодженого з облсанепідстанцією проекту на плані в трьох екземплярах в масштабі 1:50 з детальною пояснюючою запискою, з розрахунком захисту, електричної сітки, заземлення і інших пояснень до креслень.
7. Після закінчення монтажу апарата повинен бути проведений прийом роботи в присутності представника рентгенорадіологічного відділу. Рентгенорадіологічний відділ видає дозвіл на введення його в експлуатацію і технічний паспорт. При прийомі слід перевірити відповідність виконаних робіт з даними правилами, з правилами обладнання електротехнічних установок і з типовими правилами пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах МОЗ СРСР.
Прийом монтажних робіт і видача дозволу на введення кабінету в експлуатацію повинні бути оформлені актом в двох примірниках. При прийомі перш за все слід впевнитися в тому, що всі електромонтажні і рентгеномонтажні роботи виконані в повній відповідності з вимогами діючих законоположень і правил обладнання. Особливу увагу слід звернути на перевірку виконання розпоряджень, які гарантують електричну безпеку експлуатації рентгенівського кабінету. Найбільш детальному контролю підлягають захисні пристосування від дії рентгенівського випромінювання і їх відповідність вимогам існуючих нормативів.
8. Розміщення рентгенівської апаратури в кожному кабінеті повинно бути таким, щоб не виникали перешкоди для повного використання її потужності і конструктивних можливостей, щоб рентгенологічне обстеження носилочних хворих можна було проводити без перешкод.
По відношенню до застарілих рентгенівських апаратів зміни в їх конструкції або в електричній схемі можуть бути допущені тільки з дозволу рентгенорадіологічного відділу.
9. Експлуатація відкритих рентгенівських апаратів забороняється.
ІІІ. ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕННЯ
10. Приміщення стаціонарного рентгенівського кабінету повинно бути сухим.
Процедурна кімната повинна мати природне освітлення з відношенням площі вікон до площі підлоги не менше 1:10.
11. Підлога в приміщенні повинна бути з ізолюючого матеріалу: дерева або лінолеуму на дереві. Дозволяється експлуатація захищених апаратів в операційних і прозекторських з плитковою або асфальтовою підлогою при умові, що вона покрита на робочих місцях персоналу, обслуговуючого апарат, і обстежуваного хворого спеціальними килимками з гуми (які передбачені правилами обладнання електротехнічних установок).
В процедурній діючого апарату дозволяється помістити тільки флюорограф, томофлюорограф. В цих випадках площа приміщення повинна бути не менша 30 м кв.
Примітка. Ширина рентгенівського кабінету повинна бути не менша 4 м.
ІV. ЕКСПЛУАТАЦІЯ РЕНТГЕНІВСЬКИХ КАБІНЕТІВ
13. Приміщення рентгенівського кабінету може використовуватися тільки за його прямим призначенням. Проведення в кабінеті будь-яких інших робіт, не зв’язаних з використанням апарата, не дозволяється.
14. Рентгенівська апаратура повинна постійно утримуватися в справному стані і в чистоті.
Працівники рентгенівського кабінету зобов’язані негайно повідомляти завідуючого рентгенівським відділом про зауважені недоліки і несправності апаратури. Опис знайдених дефектів необхідно заносити в контрольно-технічний журнал установленої форми; дані про усунення дефектів необхідно записувати в цьому ж журналі.
15. В приміщеннях рентгенкабінету необхідно щодня проводити вогке прибирання. Прибирання кабінету і миття підлоги проводиться після закінчення роботи і ні в якому разі перед початком роботи. Сітковий рубильник під час прибирання необхідно вимикати.
16. Для забезпечення нормальної роботи рентгенівського апарата температура приміщення, в якому він знаходиться, повинна бути не менша 200С.
17. В приміщеннях рентгенівського, флюорографічного кабінетів та в фотолабораторіях повинна бути встановлена приточно-витяжна вентиляція з трьохкратним обміном за годину. Управління вентиляцією розміщується: для окремого рентгенівського кабінету – безпосередньо в ньому, а для рентгенівського відділу – в приміщенні відділу.
Примітки. 1. В діагностичному рентгенівському кабінеті і фотолабораторії вентиляційні отвори не повинні порушувати затемнення.
2. Вентиляційні пристрої повинні бути розміщені так, щоб їх шум не був перешкодою в роботі рентгенівського кабінету.
Опалювання рентгенівського та флюорографічного кабінетів повинно бути закритим. Розміщення пічних дверцят в приміщенні кабінету і фотолабораторії не дозволяється.
Розміщення умивальників в процедурних рентгентерапевтичних кабінетах не дозволяється.
Не дозволяється закриття вікон наглухо, заклеювання віконних стекол папером чи замальовування їх непрозорою фарбою. При виконанні рентгенівських знімків вдень приміщення процедурної повинно мати природне освітлення.
18. Рентгенівський кабінет повинен бути укомплектований обслуговуючим персоналом згідно з штатними нормами, затвердженими МОЗ СРСР.
Стан здоров’я персоналу рентгенкабінету контролюється при прийманні на роботу і пізніше – не рідше одного разу на рік.
19. Робота на рентгенівських апаратах може виконуватись персоналом, який має необхідну кваліфікацію і допущений до даної роботи адміністрацією установи.
Молодший персонал і прибиральниці повинні бути проінструктовані про специфіку роботи в рентгенівських кабінетах.
20. Сторонні особі і хворі можуть знаходитись в рентгенівському кабінеті тільки в присутності обслуговуючого персоналу.
21. Ключ від рентгенкабінету повинен знаходитись у особи, яка допущена до управління апаратом.
22. Забороняється в апаратних приміщеннях зберігати господарський інвентар або будь-які інші предмети, крім запасних рентгенівських трубок і кенотронів, встановлених на спеціальних полицях або шафах.
23. Перед початком роботи обслуговуючий персонал повинен впевнитись у відсутності сторонніх осіб в кабінеті і в апаратному приміщенні, після чого перевірити справність рентгенівського апарату, головне – його рухомих частин, і для перевірки включити апарат.
24. На дверях процедурної кімнати повинен бути прикріплений плакат або світловий сигнал “БЕЗ ВИКЛИКУ НЕ ЗАХОДИТИ”. Вивішування плакатів з зображенням черепу забороняється.
25. Під час лікаря-рентгенолога в кабінеті рентгенлаборант має включати апарат тільки за вказівкою лікаря.
26. Під час проведення рентгенівських процедур персонал кабінету повинен безперервно і уважно слідкувати за хворим.
27. При виконанні будь-яких рентгенівських процедур (просвічування, знімки, терапія) персонал кабінету повинен весь час мати на увазі, що в результаті легковажного чи невмілого застосування рентгенівських променів хворого можна пошкодити. Тому максимально допустимі експозиції, встановлені відповідними нормативами, повинні бути відомі персоналові і перевищувати їх ні в якому разі не дозволяється.
28. Головний (сітковий) рубильник повинен включатися безпосередньо перед процедурою і виключатися після її закінчення в кінці робочого дня. Укладання хворих при ввімкнутому розжаренні рентгенівської трубки забороняється.
Примітка. Це не відноситься до рентгенофлюорографічних апаратів і захищених рентгентерапевтичних апаратів спеціальної конструкції, в яких закінчення періоду опромінення здійснюється не вмиканням апарата, а закриттям діафрагми.
29. При ввімкнутому головному рубильнику, з допомогою якого апарат вмикається в електричну сітку, апарат весь час повинен знаходитися під наглядом працюючого на ньому персоналу. В цей час лаборантові не дозволяється відходити від пульту управління.
30. Для проведення рентгенотерапії рентгенлаборант повинен одержати спеціальну картку хворого з письмовою вказівкою лікаря-рентгенолога про умови опромінення (напруга, сила струму, фільтр і т. ін.).
Ні один сеанс рентгенотерапії не можна починати без такої чи подібної їй письмової вказівки лікаря-рентгенолога.
31. Перед початком кожного рентгентерапевтичного сеансу наявність відповідних фільтрів, вірність укладення хворих, їх захист від невикористаного рентгенівського опромінення повинні бути перевірені лікарем-рентгенологом.
Крім цього, лікар-рентгенолог зобов’язаний слідкувати за тим, щоб всі інші, вказані ним умови, виконувалися рентгенлаборантом абсолютно точно на протязі всього сеансу рентгенотерапії.
32. При проведенні глибокої рентгенотерапії в процедурному приміщенні не дозволяється знаходитись будь-кому, за винятком хворого, що лікується.
33. Не рідше ніж один раз на місяць в рентгентерапевтичних кабінетах необхідно проводити вимірювання лікувальної дозі і визначення шару половинно-ослаблення.
Ці вимірювання повинні проводитьсь також при кожній зміні трубки чи кенотрона і після проведеного ремонту рентгентерапевтичної апаратури. Протоколи вимірювання повинні зберігатися в кабінеті.
В кожному рентгенівському кабінеті повинен знаходитися тільки один хворий.
Особи, які підтримують хворого, або дитину, обов’язково повинні одягати захисні просвинцьовані фартухи.
34. Під час прийому дітей до 14 років рентгенологічне обстеження повинно виконуватися не менше ніж трьома особами: лікарем, рентгенлаборантом і медичною сестрою або санітаркою, в обов’язки якої входить супроводження дитини до місця процедури і спостерігання за дитиною під час процедури. При цьому перебування в процедурній більше ніж однієї дитини не дозволяється. Для обстеження дітей молодшого віку необхідне спеціальне пристосування для підтримки їх за екраном, яке виключає необхідність в допомозі медичного персоналу.
При відсутності спеціального пристосування підтримування дітей під час обстеження доручається медичним сестрам або санітаркам того відділу, з якого доставлені діти.
Всі особи, які допомагають при обстеженні дітей повинні бути забезпечені необхідними захисними засобами.
35. Барієва суміш і інші контрастні речовини, призначенні для рентгенівського дослідження, повинні виготовлятися спеціально призначеною для цього особою. Забороняється виконувати всю роботу в фотолабораторії чи апаратному приміщенні рентгенівського кабінету.
36. Після закінчення робочого дня всі рубильники і вимикачі відключаються, а регулюючі частини встановлюються в початкове положення. Ручки розподілюючих пристроїв (які знімаються) необхідно зняти. Екрани для просвічування закриваються світлонепроникними чохлами.
37. При аварії рентгенівського обладнання або електропроводів, а також при пожежі головний рубильник апарата повинен бути негайно вимкнутий.
Якщо аварія супроводилася пораженням людини електричним струмом, то перш за все необхідно виключити головний рубильник, а потім негайно подати допомогу потерпілій людині.
При аварії або пожежі персонал рентгенівського кабінету може вживати необхідних заходів самостійно без попереднього повідомлення завідуючого кабінетом.
V. ВИМОГИ ДО ЗАЗЕМЛЕННЯ І ЗАЗЕМЛЮВАЧІВ
38. Всі металеві частини апаратів, ізольовані від частин, які знаходяться під напругою, повинні бути надійно з’єднанні електрично і заземленні.
При сітці з зануленням нульовий провід повинен бути з’єднаний з заземленням. В цьому випадку заземлення апарата слід розглядати як вторинне заземлення нульового проводу. Послідовне вмикання заземлених частин апарата – в заземлюючий провід не дозволяється.
39. В апаратах повинна бути застосована загальна система заземлення для всіх кіл високої і низької напруги.
40. Опір розтікання заземлювачів повинен бути не більший 10 Ом.
41. При виконанні заземлення повинні широко використовуватися природні заземлювачі:
а) водопровідні труби діючого водопроводу;
б) обсадні труби артезіанські колодязів;
в) металеві конструкції будинків і споруд, які мають надійне з’єднання з землею;
г) металеві оболонки кабелів, прокладених в землі, при кількості їх не менше двох.
Використання як заземлювачів трубопроводів горючих рідин, горючих і вибухових газів, труб опалення, каналізації і громовідводів забороняється.
42. Поперечний переріз заземлюючих проводів повинен бути не менший вказаних величин:
а) сталеві, прокладені відкрито – 12 мм кв.;
б) сталеві, недоступні для нагляду (зокрема під землею) – 48 мм кв. при товщині не менше 4 мм;
в) мідні, голі, одножильні, відкрито прокладені – 4 мм кв.
43. В заземлюючих проводах не повинно бути вимикачів і запобіжників.
44. Заземлюючі проводи і штаби, прокладені в приміщеннях, повинні бути доступні для огляду і захищені від механічних пошкоджень та механічних впливів.
VI. ТЕХНІЧНИЙ НАГЛЯД
45. Схеми працюючих апаратів, їх опис і заводські інструкції, а також паспорти і протоколи перевірки та градуювання електровимірювальних приладів і дозиметрів повинні знаходитися в рентгенівському кабінеті.
46. Не рідше ніж один раз на місяць необхідно проводити технічний огляд усієї рентгенівської установки і запобіжний ремонт її.
47. Не рідше одного разу на рік всі апарати повинні бути оглянуті і випробувані представником рентгенорадіологічного відділу.
Контрольній перевірці підлягають: вимірювальні прилади, стан заземлення, сигналізація, блокуючі пристрої, механічна міцність кабелів високої напруги, стан апарата (трансформатора, рентгенівської трубки, штативів, засобів захисту від рентгенівського випромінювання і т. ін.).
Результати перевірки і термін усунення зауважених дефектів записуються в акт, складений в двох екземплярах. Один з них зберігається в рентгенівському кабінеті, а другий – в рентгенорадіологічному відділі.
48. Не рідше одного разу на п’ять років трансформаторне масло перевіряється на електричну міцність.
Примітка. Випробування рідкого діелектрика в запаяних блок-трансформаторах рентгенівських апаратів, а також в захисних кожухах рентгенівських трубок проводиться по мірі необхідності.
VІІ. ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ
49. В рентгенівських кабінетах повинні зберігатися “Типові правила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах в системі МОЗ СРСР”, затверджені і введені в дію наказом №632 МОЗ СРСР від 29 серпня 1949 року.
Даними правилами передбачається:
а) призначення наказом по лікувально-профілактичній установі особи, відповідальної за протипожежний стан рентгенівського відділу (кабінету);
б) всі працівники, які приймаються на роботу в рентгенівський кабінет, повинні бути перед допущенням їх до роботи проінструктовані по питаннях пожежної безпеки;
в) кількість плівок, які зберігаються в лікувальній установі, не повинна перевищувати 50 кг, причому в сховищі плівки повинні знаходитися в металевих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених в спеціально відведеному для цієї мети приміщенні;
г) місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки повинні бути в кожному окремому випадку погоджені з органами пожежного нагляду.
50. В рентгенівських кабінетах і фотолабораторіях необхідно дотримуватись таких протипожежних правил:
а) забороняється куріння;
б) дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітленням;
в) кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, причому вони повинні зберігатися в шафі або скрині, яка щільно закривається;
г) кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї коробки кожного розміру, причому зберігання плівок і рентгенограм без коробок чи конвертів забороняється;
д) не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і приладів опалення;
є) в рентгенівських кабінетах забороняється виконувати обезболювання легко запальними речовинами. В разі необхідності хворого доставляють в рентгенкабінет після проведення обезболювання в іншому приміщенні;
ж) підігрівання фотографічних розчинів повинно проводитися з допомогою теплої води;
з) для одержання гарячої води, кип’ятіння барієвої суміші дозволяється користуватися тільки електричними каструлями;
і) крім рентгенівських плівок і рентгенограм (в дозволених кількостях) в будь-якому з приміщень рентгенівського кабінету забороняється зберігання вогненебезпечних матеріалів (в тому числі трансформаторного і касторового масла);
к) в кожному рентгенівському кабінеті, а також в фотолабораторії повинен знаходитися вогнегасник.
VІІІ. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ДАНИХ ПРАВИЛ
51. Дані правила стосуються в повному об’ємі нововстановлених апаратів.
Згідно з цим ні один з нововстановлених апаратів не може бути пущений в експлуатацію, якщо він не відповідає даним правилам.
52. Працюючі рентгенівські апарати, приміщення, вентиляція і т. ін., які не відповідають даним правилам, можуть далі експлуатуватися тільки в кожному окремому випадку з дозволу рентгенорадіологічного відділу і технічної інспекції ЦК профспілки медичних працівників (республіканських і обласних комітетів профспілки).
53. Кожний рентгенівський кабінет повинен мати друкований екземпляр даних правил.
Правила техніки безпеки та виробнича санітарія в операційній. Спецодяг, спецвзуття. Допуск до роботи.
Операційний блок – це комплекс спеціально обладнаних приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій.
Розвиток хірургії, поглиблення її спеціалізації зумовили створення профільованих операційних – травматологічних, нейрохірургічних, офтальмологічних, гінекологічних, урологічних, стереотаксичних, бароопераційних та ін. Вони відрізняються відповідним обладнанням, зокрема, мікрохірургічною технікою, рентгенівськими та лазерними установками, апаратами для штучного кровообігу та ін.
Ускладнення операцій, насичення операційних складною технікою привело до необхідності створення ОБ з чітко організованою роботою усіх ланок, серед яких основною є ОПЕРАЦІЙНА.
ОБ, як правило входить до складу хірургічного відділення. Проте у великих лікувальних закладах ОБ може обслуговувати декілька хірургічних відділень. Іноді ОБ виділяють у окреме самостійне відділення.
До ОБ входять: операційна, передопераційна, стерилізаційна, кабінет трансфузійної терапії (переливання крові), наркозна, матеріальна, гіпсова, кабінет завідувача, кімнати персоналу, санітарний пропускник та ін.
ОБ розташовується ізольовано від інших приміщень стаціонару. Він може знаходитись при відділеннях, які він забезпечує, але може бути розташованим в окремих приміщеннях, займати цілі поверхи та ін. При розміщенні в окремих приміщеннях ОБ бажано віддавати 2-3 поверхи, а стерилізаційні та інші підсобні і господарські приміщення розташовувати на першому поверсі.
До складу ОБ входять операційні для асептичних операцій. Для гнійних операцій виділяють приміщення у гнійному відділенні. Для проведення екстрених операцій надають приміщення поруч з прийомним відділенням.
Загальні вимоги до сучасного ОБ: достатність кубатури, освітлення, зручність для прибирання та миття. Покривні матеріали приміщень повинні бути стійкими до багаторазової стерилізації хімічними антисептиками та УФ променями. Опалення і вентиляція мають забезпечувати оптимальні умови для роботи персоналу та здоров’я хворих, а обладнання повинно відповідати сучасним вимогам хірургії та анестезіології й, при можливості, знаходитися за межами операційної зали. У клініках з метою викладання має бути передбачена можливість спостереження за ходом втручання через прозору (скляну) стелю з другого ярусу або шляхом телевізійної трансляції в аудиторію. Необхідний також постійний надійний зв’язок ОБ з підрозділами лікувального закладу за допомогою телефону, сигналізації та системи ліфтового сполучення.
Розташування і взаємозв’язок приміщень ОБ, особливості роботи персоналу визначаються насамперед вимогами асептики. Саме цим зумовлений поділ ОБ на зони з різними режимами роботи:
Перша зона – стерильна.(операційна, стерилізаційна інструментарію). Персонал операційної бригади може попасти в цю зону через санпропускник і передопераційну, а хворий – з наркозної.
Друга – зона суворого режиму (передопераційна, мийна, наркозна – вони безпосередньо сполучені з операційною).
Третя – зона обмеженого режиму (кімната для збереження крові, апаратна, інструментально-матеріальна, приміщення медперсоналу, експрес-лабораторія, чиста половина санпропускника та ін.).
Четверта зона – загальнолікарняного режиму (приміщення, вхід до яких не пов’язаний з проходженням через попередні зони, зокрема, кабінети завідувача, ст. операційної медсестри, кімната використаної білизни та ін.).
ОПЕРАЦІЙНА – спеціально обладнане приміщення для проведення хірургічних операцій.
Загальні вимоги. Операційна для проведення асептичних операцій в типових лікарнях розгортається із розрахунку дві на 100 хірургічних ліжок. У клініках та інших науково-дослідних клінічних закладах – з розрахунку 3-4 на 100 ліжок.
Площа однієї операційної має бути 36-
Стіни, підлога і стеля мають бути гладкими, стики між ними закругленими. підлогу вистеляють кахельними плитками світлих тонів. З метою запобігання ймовірного утворення іскор від удару металевих предметів об кам’яну підлогу (а це може призвести до нещасного випадку) доцільно підлогу покривати електропровідним технічним пластиком або лінолеумом. У центрі операційної або в одному з кутів у підлозі мається отвір з сіткою для стікання брудної води під час прибирання.
Стіни й стелю зафарбовують масляною фарбою або викладають кахлем у світлі тони (світло-зелений, світло-жовтий, світло-оранжевий). Ці кольори добре відбивають світло. Крім того, світла фарба полегшує контроль за якістю прибирання приміщення.
Комунікації. Водопровідні та каналізаційні труби прокладають у стінах; усі інженерні комунікації (електро-, газопостачання, опалення, вакуум) повинні бути скритими). Електричні проводи повинні проходити в запобіжних бергманнівських трубках.
Електропостачання великих ОБ повинно здійснюватися від двох окремих джерел. Розподільний щит розташовують не нижче
Кисень, газоподібні засоби для наркозу подаються до наркозних апаратів з колекторів, розташованих ззовні приміщення або з балонів. Найбільш доцільним є монтаж газових комунікацій з боку стелі з підведенням до операційного столу на рухомих кронштейнах з використанням промаркованих трубок з метою запобігання можливих помилок при підведенні газу. Вакуум-система також розміщена ззовні приміщення й підводиться в операційну через той же розподільчий щит.
Освітлення. Надзвичайно велике значення має освітлення операційного поля. До нього ставляться такі вимоги: достатня освітленість, мінімальний засліплювальний вплив джерел світла і блискучість; рівномірність освітлення, відсутність різких і глибоких тіней, а також перепадів освітлення під час операції; наближення спектра випромінювання штучного джерела до спектра природного світла; відсутність нагрівання лампи.
Для освітлення операційної використовують природне (денне) й штучне світло. При плануванні операційну орієнтують за сторонами світу таким чином, щоб вікна виходили на північ, північний схід і захід. Операційний стіл встановлюють перпендикулярно до вікна. У південних широтах для запобігання сильного перегріву операційної сонячними променями ззовні вікон встановлюють рифлені ставні, здатні розсіювати та поглинати сонячне теплою. Норми природного освітлення операційної визначають із співвідношення площі вікон до площі підлоги, яке має бути не меншим 1:3. Денне світло найбільш рівномірно розподіляється в операційній, що має квадратну форму. При цьому глибина приміщення не повинна перевищувати висоту віконних рам більш ніж у 2,5 рази. Освітленість на поверхні операційного поля має бути в межах 3000-4000 лк, в окремих випадках допускається підвищення її до 10000 лк. Освітлення, що відповідає зазначеним вище вимогам , забезпечують безтіньові лампи, які підвішуються над операційним столом.
Шарнірні збалансовані противагами пристрої цих ламп дають можливість змінювати напрямок променів світла. При необхідності додаткового освітлення бокових поверхонь операційного поля використовують пересувні та переносні лампи. Освітлення дублюється також аварійною мережею з живленням від акумуляторів з автоматичним вмиканням.
Мікроклімат. Особливості мікроклімату операційної полягають у тому, що під час операції підвищується температура та вологість повітря, відбувається забруднення його наркотичними газами та бактеріальною флорою, накопичується статична електрика. Все це несприятливо впливає на здоров’я хворих і персоналу, особливо при наявності повітряно-крапельної інфекції, яка може спричинити гнійно-запальні ускладнення.
Температура в операційній має бути в межах 22-23оС. Іноді, наприклад, при опіках, при тривалому оперуванні на відкритій черевній порожнині, необхідно дотримання рівня 25-30оС. Опалення здійснюється електроплитами, вмонтованими в нижню частину стіни, причому з автоматичним регулюванням постійності температури.
Особливі вимоги поставлені до вентиляції, яка за типом мусить бути примусовою притічно-витяжною з переважанням притоку очищеного повітря над відсмоктаним з приміщення при 10-20-кратному повітрообміні за 1 год. Широкого розповсюдження набули централізовані та локальні установки для кондиціювання повітря. Вони забезпечують багатократний повітрообмін, в результаті якого в операційну надходить підігріте, зволожене стерильне повітря. На даний час уже створені операційні з ламінарним (лінійним), як правило, горизонтальним, потоком довкруги операційного стола, в зоні якого відбувається 500-кратний повітрообмін повітря за 1 год.
Оснащення операційної. Операційний стіл, наркозна апаратура, апарат для діатермокоагуляції, обладнання робочого стола операційної медсестри, операційні меблі, освітлювальна система, сигналізація, спеціальна апаратура і обладнання, які визначаються профілем операції, вакуумна (відсмоктувальна) система, бактерицидні лампи та ін.
До анестезіологічного оснащення входять наркозні апарати, підводка кисню і наркотичних газоподібних середників, наркозний столик, інша спеціальна апаратура (моніторинг біофізіологічних функцій організму під час наркозу і операції).
Для роботи операційної медсестри необхідні малі пересувні інструментальні столики на високій ніжці, які розташовують поряд з операційним столом, перев’язочні столики для резерву інструментарію і перев’язочних засобів. На окремих столах зосереджено шовний матеріал, розчини, спирт. У стерильних барабанах на підставках поруч з операційним столом розташована операційна білизна (простирадла, халати). Через вікно в стіні між операційною і стерилізаційною медсестра отримує стерильний інструментарій, розчини, кров та інші засоби, Через інше вікно на підйомнику видаляються використана білизна та перев’язочні засоби.
Найбільш прогресивним є метод підготовки матеріалів та інструментів для оперативних втручань у вигляді спеціальних наборів (білизна, інструментарій в окремих упаковках). Вони завчасно простерилізовані й мають відповідний паспорт з зазначенням типу набору й терміну його придатності. Поступово металічні бікси Шіммельбуша будуть поступатись місцем типовим упаковкам разового використання.
До складу меблів операційної, окрім операційних столів, алюмінієвих підставок, штативів для ампул з інфузійними розчинами., входять металічні стільці з обертальними сидіннями. Ніжки меблів покриті гумовими наконечниками (для запобігання шуму та іскріння при пересуванні). Спеціальні підставки, або тази обгорнені простирадлом для поглинання шуму при падінні інструменту встановлені довкола операційного столу і поруч з операційною м/с. На одній із стін встановлюють спеціальний годинник з великим циферблатом і великою секундною стрілкою.
Для боротьби з бактеріальним забрудненням використовують бактерицидні опромінювачі з потужними джерелами УФ випромінювання. Це або кварцові горілки з суцільним спектром УФ випромінювання або розрядні лампи з лінійчатим спектром. Як правило в операційних площею 40м2 на висоті не менше
До спеціального обладнання відноситься різна вимірювальна апаратура, наприклад, електрокардіограф, кардіоскоп, тонометр, та ін., дефібрілятор, апаратура для екстракорпорального кровообігу, мікрохірургічних операцій та операцій з застосуванням лазерної техніки та ін.
Операційна є основним підрозділом ОБ. Інші приміщення виконують допоміжні, проте дуже важливі функції.
Передопераційна призначена для обробки (миття) рук хірургів і медсестер. У відділеннях на менш як 250 ліжок вона може суміщатися з матеріальною та інструментальною кімнатами.
Стерилізаційна. Обладнання: стерилізатори автоклави, стерилізатори-кип’ятильники, сухожарові стерилізатори. Розташовується, як правило, окремо від інших приміщень, але в невеликих лікарнях може бути в межах ОБ, сполучаючись з операційною через вікно. ‘
Кабінет переливання крові. Засоби зберігання крові і плазмозамінюючих розчинів; при відсутності спеціальної лабораторії, в ньому розміщують усе необхідно для визначення групи крові та резус-фактора..
Наркозна. Призначена для введення хворого у стан наркозу. Така організація справи зменшує ризик інфікування операційної. Окремо виділяється при ОБ, розрахованих на більш як 200 хворих. відділеннях
Матеріальна. Призначена для зберігання медикаментів. При невеликих операційних вказані запаси зберігають у шафах, що розміщені в стерилізаційній або передопераційній.
Гіпсова. (Як правило, в ОБ ортопедичних і травматологічних відділень). Обладнання для виготовлення і накладання гіпсових пов’язок
Кабінет завідувача і кімната старшої м/с. Знаходяться в зоні загального режиму і сполучені з передопераційною через санітарний пропускник.
Санітарний пропускник. Складається з 2 кімнат, розділених між собою душовою з двома виходами. Перша кімната розташована в зоні загального режиму, там же розміщені шафки для особистого одягу персоналу. Друга кімнат сполучена з зоною суворого режиму. В ній персонал , що пройшов душову, одягається у спеціальний операційний костюм і взуття. Після операції персонал проходить у зворотному порядку, одягаючись у свій одяг.
Особливості експлуатації операційної:
а) Загальні правила. Доступ в ОБ суворо обмежений. Особи не з числа персоналу можуть перебувати в ОБ лишу у супроводі відповідальних осіб. В операційній заборонено перебувати хворим на ГРІ та гнійно-запальними процесами. В ОБ не можна перебувати в шерстяному та синтетичному одязі. Використовується операційний одяг, який відрізняється від одягу інших підрозділів, у тому числі й гнійної операційної. Перспективним є використання замість традиційної маски прозорого герметичного шолому, до якого постійно подається стерильне повітря, і видихуване повітря видаляється вакуумною системою.
В операційній для планових втручань виконують спочатку чисті операції (на судинах, щитовидній залозі, суглобах та ін. і лише потім приступають до проведення операцій з можливим мікробним забрудненням (холецистектомія, резекція шлунка та ін.).
До роботи в гнійних операційних. Ставляться додаткові вимоги: інструментарій, білизна і перев’язочний матеріал зберігають окремо і ніколи не застосовують при виконанні чистих операцій. Використаний перев’язочний матеріал спалюють у печах з газовими горілками у підвальному приміщенні (матеріали подаються через спеціальний сміттєпровід і знезаражуються розчином лізолу).
Виключається робота персоналу за сумісництвом (м/с і санітарок) у чистій та гнійній операційних.
б) Прибирання операційного блоку. Виконується вологим способом.
Прибирання попереднє: вологою ганчіркою щодня зранку перед операцією з горизонтальних поверхонь (столи, підлога) прибирають пил, який випав за ніч.
Поточне прибирання: під час операції (збирають салфетки, які впали на підлогу, тампони, протирають забруднену кров’ю підлогу).
Після закінчення чергової операції прибирають весь невикористаний матеріал і інструменти, обробляють антисептиком клейонки операційних столів;
Заключне прибирання: після завершення усіх операцій (миття підлоги, дезінфекція підлоги і меблів з вмиканням на 1 год. бактерицидних ламп;
Генеральне прибирання: проводиться в кінці робочого тижня – стелю, підлогу, стіни і вікна миють із шлангів гарячою водою з милом і антисептиком. Після просушування і протирання насухо включають на 12-14 год. бактерицидні лампи. здійснюють позачергові посіви, при необхідності – позачергове генеральне прибирання ОБ з тимчасовим призупиненням його функціонування.
Персонал ОБ періодично проходить поглиблене обстеження і бактеріологічний контроль.
в) Бактеріологічний контроль. В приміщеннях ОБ щомісячно здійснюють бактеріологічні посіви повітря, шовного та перев’язочного матеріалу, змивів з інструментів. Не рідше одного разу на тиждень проводять посів з рук учасників операцій. При почастішанні нагноєнь післяопераційних ран
Правила техніки безпеки під час роботи з вогне– та вибухонебезпечними речовинами.
Інструкція про порядок зберігання та поводження в аптечних закладах з лікарськими засобами та виробами медичного призначення, які мають
вогненебезпечні та вибухонебезпечні властивості
Вступ
В медичній практиці широко використовуються лікарські засоби та медичні вироби, які мають вогненебезпечні та вибухонебезпечні властивості. Неправильне зберігання та поводження з вищеназваними лікарськими засобами та виробами медичного призначення можуть бути причиною пожежі. Крім великих матеріальних втрат, можна завдати серйозної шкоди здоров’ю працівників аптечних закладів.
В залежності від фізико-хімічних властивостей названих груп вогненебезпечні речовини поділяються на легкозаймисті та легкогорючі, а вибухонебезпечні – на вибухові та вибухонебезпечні, які здатні до утворення вибухових сумішей та стислих газів.
З метою попередження пожеж, запобігання нещасним випадкам встановлюються особливі правила зберігання та поводження з вищеназваними речовинами, які неводимо нижче.
I. Загальні положення
1. Ця інструкція поширюється на всі аптечні заклади, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
2. Всі співробітники аптечних закладів повинні знати та виконувати вимоги, які викладені в цій інструкції. Відповідальність за виконання вимог інструкції співробітниками покладається на керівників закладів.
3. Кожен, хто поступає на роботу, повинен пройти первинний інструктаж на робочому місці з питань зберігання вогненебезпечних, вибухонебезпечних речовин, стислих газів, техніки безпеки та пожежної безпеки, надання першої допомоги потерпілому при нещасному випадку.
4. Не рідше одного разу в рік необхідно проводити перевірку знань у співробітників з питань зберігання лікарських засобів, які мають вогненебезпечні та вибухонебезпечні властивості, техніки безпеки та протипожежної безпеки. З цією метою створюється кваліфікаційна комісія. результати перевірки повинні бути оформлені протоколом.
5. В закладах, де не менше 50 співробітників, створюються добровольні пожежні дружини (надалі-ДПД).
6. Члени ДПД допомагають адміністрації на добровільних засадах без відриву від виробництва в дотриманні умов правильного зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин, забезпечення протипожежного режиму, правил пожежної безпеки, слідкують за справністю та готовністю первинних засобів пожежогасіння.
7. Члени ДПД в своїй роботі керу.ться положенням про ДПД, затвердженим Міністерством внутрішніх справ України 27.09.94 р. № 521 та заохочуються згідно з діючими правилами.
8. Відповідальність за організацію та підготовку ДПД, розподіл обов’язків та забезпечення протипожежного режиму неусть керівники закладів.
9. Всі аптечні заклади та аптечні склади (бази) повинні мати та зберігати в належних місцях первинні засоби гасіння пожежи в кількостях, які узгоджені з місцевими органами Держпожежнагляду.
10. В місцях зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин, а також на робочих місцях, де в процесі роботи використовуються названі речовини, повинна висіти дана інструкція.
11. В аптеках та на аптечних складах (базах) повинні бути розроблені, узгоджені з Держпожежнаглядом та затверджені адміністрацією правила пожежної бехпеки для даного закладу, складені та розміщені в приступних для ознайомлення місцях, та поетажні плани евакуації на випадок пожежі або стихійного лиха.
II. Вимоги до приміщень зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних засобів.
1. Речовини вогненебезпечні, які здатні до утворення вибухових сумішей, а також схильні до самозаймання при контакті з повітрям, водою, горючими речовинами або при дії сонячних променів, повинні зберігатися ізольовано в умовах, які повністю виключають можливість такого контакту, а також впливу температур та механічного впливу.
2. Складські приміщення для зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин повинні повністю відповідати будівельним нормам та правилам проектування. Вони повинні бути ізольовані, сухі, захищені від світла прямих сонячних променів, атмосферних осадів та грунтових вод. Ці приміщення, а також коридори, що до них прилягають, та підсобно-допоміжні приміщення повинні бути обладнані механічною припливно-витяжною вентиляцією.
3. Приміщення для зберігання вогненебезпечних (легкозаймистих) речовин повинні бути побудовані з вогнетривких матеріалів і розташовані на відстані не менше 20 м від інших складських будівель та 50 м від житлових приміщень.
4. Лікарські засоби вогненебезпечні та вибухонебезпечні слід зберігати за принципом подібності, згідно з їх фізико-хімічними та пожежонебезпечними властивостями, характером упаковки. З цією метою вогнестійкі склади розбиваються на окремі приміщення (відсіки), що ізольовані одне від одного глухими вогнетривками стінами (перегородками).
5. При відсутності окремих сховищ для легкозаймистих речовин допускається зберігання їх в загальних вогнетривких будівлях, а також в будівлях, поділених на секції при обов’язковій ізоляції приміщень виділених для зберігання речовин від сусідніх приміщень вогнетривкими стінами, які відповідають вимогам пожежної небезпеки та узгоджені з органами Держпожежнагляду. Такі приміщення повинні мати вентиляцію.
6. Необхідну кількість вогненебезпечних речовин для поточних витрат допускається тримати в фасувальних кімнатах складів або аптек, але при суворому дотриманні заходів пожежної безпеки. Залишкові кількості вогненебезпечних речовин по закінченні роботи в кінці зміни повертають на місце основного зберігання.
7. Підлога складів та розвантажувальних майданчиків повинна мати тверде, рівне покриття, що виключає вибоїни та інші нерівності. Забороняється використовувати дошки та залізні листи для вирівнювання підлоги. Підлога повинна забезпечувати зручне та безпечне пересування людей, вантажів та транспортних засобів, простоту та легкість прибирання складських приміщень.
8. Приміщення складів для зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних лікарських засобів повинні бути обладнанні вогнертивкими стійкими стелажами та піддонами. Стелажі установлюють на віддалі 25 см від підлоги та стін, ширина стелажів не повинна перевищувати 1 м. Повздовжній прохід між стелажами повинен бути не менш 1.35 м.
9. Електропровадка, освітлювальна арматура та електрообладнання повинні бути у вибухонебезпечному виконанні з розміщенням вимикачів та кнопочних автоматів у коридорі.
10. В аптеках для зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин передбачається ізольоване приміщення.
11. Приміщення для зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин повинно бути заблоковано охоронною та пожежною сигналізацією.
12. Приміщення для зберігання легкозаймистих та горючих речовин повинні бути розташовані на першому поверсі, мати в зовнішній стіні віконний отвір не менш 1.1 м2 при ширині або висоті не менше 0.75 м залізобетонні перекриття, стіни з вогнертивких матеріалів з межою вогнестійкості не менше 0.75 години, цементовану підлогу з ухилом від дверей та двері з межою вогнестійкості не менше 0.6 години, мати зовнішній вихід з будівлі або всередені будівлі в коридорі ізольований від всіх інших приміщень.
13. В аптеках з мінімальним об’ємом роботи допускається зберігання легкозаймистих та горючих рідин у вбудованих вогнертивких шафах з дверцятами шириною не менш ніж 0.7 м та висотою не менше ніж 1.2 м. Мсце розташування шафи повинно бути віддалено від тепловивідних поверхонь та проходів, до неї повинен бути забезпечений вільний доступ.
14. В аптеках, розміщених в будівлі іншого призначення, кількість вогненебезпечних речовин, які зберігаються в нерозфасованому вигляді (легозаймисті рідини), не повинна перевищувати 100 кг.
15. Легкозаймисті рідини в кількості понад 100 кг необхідно зберігати в будинку, що розміщений окремо в скляній або металевій тарі, ізольованій від приміщень зберігання вогненебезпечних речовин інших груп.
16. Під особливою увагою та постійним суворим контролем повинні знаходитися приміщення приймання, відпуску та фасування лікарських засобів та медичних виробів з вогненебезпечними та вибухонебезпечними властивостями. При надходженні товару необхідно терміново його розподіляти по місцям основного зберігання. Для уникнення нещасних випадків в приміщеннях приймання та відпуску категорично забороняється навіть короткочасне зберігання цієї медичної продукції. При її прийманні особливу увагу слід звертати на стан укупорки тари індивідуального зберігання. Категорично забороняється одночасне розфасування декількох лікарських речовин в одному приміщенні. Кількість речовин на робочому місці фасувальника не повинна перевищувати змінної потреби. В кінці робочого дня залишки речовин повертають в приміщення основного зберігання. Після фасування кожного найменування лікарських засобів приміщення ретельно провітрюється.
17. На складах основного зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин ззовні, а також на дверях кожного приміщення зберігання і роботи з названими речовинами та всередині цих приміщень повинні бути зроблені незмивні, чіткі написи: “Вогненебезпечно”, “Вибухонебезпечно”, “Курити забороняється”, “У випадку пожежі дзвонити по телефону …”. Відповідальному необхідно оглядати приміщення щоденно з емтою проведення інших профілактичних заходів в кінці робочого дня.
III. Особливі вимоги, які пред’являються до зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин.
1. Зберігання вогненебезпечних речовин.
1.1. До групи вогненебезпечних речовин, які зберігаються в аптечних закладах, належать легкозаймисті речовини, що представлені в основному рідинами та легкозаймистими речовинами (Додаток № 1).
1.2. На складах легкозаймисті та легкогорючі речовини повинні зберігатися окремо від інших матеріалів.
1.3. Основною небезпечною властивістю легкозаймистих та легкогорючих рідких речовин є текучість, легке випаровування та легке займання від будь-якого зовнішнього джерела: відкритого вогню, іскри, електричного розряду. Тому зберігання та роботу з вогненебезпечними речовинами слід проводити дуже обережно і подалі від вогню. При необхідності нагрівання цих речовин повинно здійснюватися на водяних банях або електроплитках з закритою спіраллю.
1.4. Пари більшості легкозаймистих рідин чинять шкідливий вплив на організм, тривале вдихання цих парів може призвести до непритомності. Тому ємкості з цими речовинами повинні бути щільно закупорені. Забороняється зберігати легкозаймисті та горючі речовини у відкритій тарі.
1.5. Легкозаймисті рідини (колодій, спирт етиловий, скипидар, евір та інші) (Додаток № 1) зберігають в щільно закупореній міцній стекляній або металевій тарі, щоб запобігати випаровуванню рідин з посудин.
1.6. Бутилі, балони та інші великі ємкості з легкозаймистими та горючими рідинами повинні зберігатися на полицях стелажів в один ряд по висоті, забороняється їх зберігання в декілька рядів по висоті з використанням різних прокладних матеріалів, складування цих речовин біля опалювальних приладів не допускається. Відстань від стелажа або штабеля до нагрівального елемента повинна бути не менш ніж 1 м.
1.7. Бутилі з легкозаймистими та горючими рідинами повинні зберігатися в тарі, що уберігає від ударів або в балоно-перекидачах в один ряд.
1.8. В аптеках на робочих місцях може зберігатися така кількість цих речовин, яка не перевищує змінну потребу. При цьому ємкості повинні бути щільно закриті.
1.9. Забороняється зберігання легкозаймистих та горючих рідких речовин по вінця заповненій тарі. Ступінь заповнення повинен бути не більше 90 % об’єму. Спирти в невеликих кількостях зберігаються в металевих ємкостях, які заповнюють не більш, як на 95 % об’єму.
1.10. Забороняється сумісно зберігання легкозаймистих речовин з мінеральними кислотами (особливо сірчаною та азотною), стисненим та зрідженим газами, легкозаймистими речовинами (перев’язочним матеріалом, рослинним маслом, сіркою), а також з неорганічними солями, які з органічними речовинами утворюють вибухонебезпечні суміші (хлорат калію, перманганат калію, хромат калію і такі інші).
1.11. Ефір медичний та ефір для наркозу зберігають в фабричній упаковці, в темному прохолодному місці (подалі від вогню та нагрівальних приладів).
1.12. Кальцію гіпохлорид не горючий, але при контакті з рідкими маслоподібними органічними продуктами може викликати їх займання, а з аміаком та солями амонію-вибух, тому зберігання його повинно здійснюваться ізольовано з врахуванням описаних властивостей.
1.13. При роботі з легкозаймистими рідинами (фасування, переношення, вантаження) необхідно дотримуватись особливої обережності, а також постійно спостерігати за станом тари, її герметичністю та справністю. При виявленні несправності тари терміново вживають заходи до їх усунення або речовини, які в ній містились перекладають в іншу справну тару.
1.14. Пробки бочок допускається відгвинчувати та загвинчувати тільки інструменатми з м’якого металу, який не дає іскор при ударі, з допомогою дерев’яних молотків. При відкатці бочок та завантаженні їх в сховище необхідно бути обережним, щоб уникнути удару бочки та утворення іскор.
1.15. Окремі легкозаймисті рідини (спирт, ефір медичний та інші) мають властивість утворювати при зберіганні статистичну електрику, іскра якої може викликати спалах рідини. Тому фасування таких рідин на складі слід проводити в окремих приміщеннях, обладнаних особами протипожежного захисту. При зливанні та фасуванні їх металевий посуд повинен мати заземлення.
1.16. Тару, звільнену від легкозаймистих рідин, слід залишати на який час відкритою.
2. Зберігання вибухонебезпечних речовин
2.1. До цієї групи речовин належать вибухові речовини та речовини вибухонебезпечні, тобто ті, що здатні до утворення вибухових сумішей (Додаток № 1).
2.2. Речовини цієї групи повинні зберігатися в ізольованому вогнестійкому складі в спеціальних приміщеннях (відсіках), ізольованих вогнетривкими стінками. Нітрат срібла в аптеках і на складах в невеликих кількостях (на складах до 5 кг, в аптеках до 50 г) необхідно зберігати ізольовано згідно з правилами зберігання отруйних речовин.
2.3. При зберіганні вибухонебезпечних речовин слід вживати заходів проти забруднення їх пилом, який може бути причиною вибуху.
2.4. Ємкості з вибухонебезпечними речовинами (штанглази, бляшані барабани, склянки) необхідно щільно закривати для уникнення попадання пару в повітря.
2.5. Перманганат калію привзаємодії з пилом, сіркою, органічними маслами, ефірмаи, спиртом, гліцерином, органічними кислотами та іншими органічними речовинами – вибухонебезпечний. Зберігати його на складах слід в спеціальному відсіку в бляшаних барабанах, а в аптеках – в штанглазах з притертими пробками окремо від вищеназваних засобів. Забороняється сумісне зберігання з легкозаймистими та горючими речовинами. Бляшані барабани та штанглази з перманганатом калію своєчасно звільняють від пилу обережно, уникаючи тертя.
2.6. Розчин нітрогліцерину (вибухова речовина) слід зберігати в аптеках або аптечних складах (базах) добре закупорених скланках або металевій посудині в прохолодному темному місці з дотриманням застережених заходів від вогню. Совати посуд з нітрогліцерином та відважувати цей препарат слід особливо обережно, бо випаровування пролитого нітрогліцерину загрожує вибухом. Попадання навіть малих кількостей на шкіру може викликати сильні головні болі.
2.7. Ефір при зберіганні (особливо при контакті з повітрем) утворює перекиси, які при струсі, ударі, терті або підвищенні температури можуть викликати вибух, тому робота з ним потребує особливої обережності.
2.8. Категорично забороняється зберігання всіх вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин з кислотами та лугами.
2.9. Переносити балони з вогненебезпечними та займистими рідинами необхідно вдвох в спеціально пристосованих клітях або в корзинах з справними ручками. Корзини з великими бутилями, ящики або кліті (понад 20 кг), а також речовини, які вміщені в тверду тару, необхідно переміщати тільки на спеціальних візках з м’яким ходом колес.
2.10. При зберіганні азотної та сірчаної кислот мають бути вжиті заходи до недопущення зіткнення їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
2.11. В приміщеннях, де зберігаються вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини, при аваріях електроосвітлення категорично забороняється входити з гасовими лампами та свічками. У таких випадках слід користуватися тільки електроліхтарем.
IV. Зберігання кисневих балонів та поводження з ними
Однією з можливих причин виникнення пожежі може бути неправильне зберігання кисневих балонів та неправильне поводження з ними, оскільки кисень не горючий, але активно підтримує горіння газу. Зберігання кисневих балонів та поводження з ними повинні суворо відповідати діючим правилам.
Додаток № 1до Інструкції про порядок зберігання та поводження злікарськими засобами та виробами медичного призначення,які мають вогненебезпечні та вибухонебезпечні властивості,затвердженої наказом МОЗ України від 16.03.93 р. № 44
Перелік вогненебезпечних та вибухонебезпечних засобів:
Вибухові речовини
1. Нітрогліцерин
Вибухнебезпечні речовини
1. Калію перманганат
2. Срібла нітрат (список А)
Легкозаймисті речовини
1. Спирт та спиртові розчини
2. Спиртові та ефірні настойки
3. Спиртові та ефірні екстракти
4. Ефір
5. Скипидар
6. Молочна кислота
7. Хлоретили
8. Колодій
9. Клеол
10. Рідина Новікова
11. Органічні масла
12. Рентгенівські плівки
Легкогорючі речовини
1. Перев’язочний матеріал (вата, марля і таке інше)
2. Сірка
3. Гліцерин
4. Рослинні масла
5. Лікарська рослинна сировина
Примітка: При необхідності зберігання пожежо- та вибухонебезпечних речовин, неперерахованих в переліку, питання про їх зберігання може бути вирішене після з’ясування їх вогне- та вибухонебезпечності
