ЗАНЯТИЕ № 7

ЗАНЯТИЕ № 7

Тема: Технология гомеопатических тинктур из высушенной растительного лекарственного сырья или свежих животных тканей с § 4 руководства Вильмара Швабе.

 

Гомеопатические средства готовят из основных (базисных, или первичных) гомеопатических препаратов с определенным содержанием лекарственных веществ. Как уже указывалось, в соответствии с гомеопатической фармакопеи к основным гомеопатических препаратов относятся: эссенции (45%); настойки, или тинктуры (23%); растворы (10%); тритурации, или порошковые растирания (22%).

Эссенции (гомеопатические матричные настойки): исходным материалом у них свежий сок растений или их частей, смешанный для консервирования с 90%-ным спиртом.

Настойки: исходный материал – высушенные и измельченные в порошок растения или свежие животные субстанции (пчелы, муравьи и т.д.). Действующие вещества экстрагируются 90, 60, 45%-ным этанолом в зависимости от вида растения путем мацерации (вымачивания) или перколяции.

Растворы: исходным веществом является преимущественно растворимые соли или кислоты. В зависимости от растворимости они готовятся в виде водных или спиртовых растворов.

Растирание: исходный материал – нерастворимые минералы, соли, растертые в порошок растения или их части (корень, семена и т.д.). Их смешивают с молочным сахаром и растирают в ступке не менее 1 г.

Жидкие базисные препараты объединяются под наименованием «выходные Тинктура», твердые – называются «выходные субстанции», те и другие обозначаются знаком θ (фита) и в дальнейшем разводятся в соответствии с определенными правилами с помощью различных вспомогательных веществ.

Тысячелетиями человек в борьбе с болезнями использовал растения, является связующим звеном между живой и неживой природой, неорганическим и органическим миром. Академик К. А. Тимирязев утверждал, что от зеленого листа берут начало все проявления жизни на земле. Возможно, именно этим объясняется поразительное богатство лечебных свойств, которыми наделены лекарственные растения. Еще с древних времен считали, что растения больше эффективны в живом, естественном виде. Хорошо действуют натуральные растения, но наиболее полноценными являются полученные из них соки – несгущенные или сгущенные. Однако чистые соки сохраняют свои лечебные свойства относительно кратковременно. Аллопатические настойки из свежего растительного сырья получают в небольших количествах и номенклатура таких официальных препаратов невелика, что связано с некоторыми трудностями массовой переработки свежесобранной сырья. Гораздо чаще выдержки из свежего сырья готовят в гомеопатии под названием «эссенции» или «матричные настойки», которые отличаются технологическими особенностями.

Потенцирование проводят путем ступенчатого систематического измельчения, дробления вещества в первоначальном виде, что в гомеопатии достигается последовательным разведением его в растворителе (чаще всего – этиловом спирте) или растиранием с молочным сахаром.

Вещества, которые в первоначальном своем виде неиндиферентни (сильнодействующие или ядовитые), путем потенцирования, уменьшаясь в количестве, теряют свою ядовитость и приобретают целебную силу.

Теоретически говоря, главную роль в развитии указанной силы играет увеличение поверхности дробленных частиц вещества. Таким образом, минимальное количество вещества, но с крайним раздроблением его частиц имеет большую поверхность, чем большое количество при большей или меньше не разобщенности отдельных частиц. При большей же поверхности получается и большая действие. Можно при этом предположить, что частицы, доведены до мелкого атомного состояния, отталкиваются друг от друга, что также может приводить к усилению и более активном воздействии вещества, т.е. динамизации.

Именно потенцирование (последовательное разведение и динамизация) обусловливает механизм действия гомеопатических лекарств, что на современном этапе представлен четырьмя направлениями: иммуностимулирующее, информационном, катализирующие, энергетическом Жидкие лекарства готовят из исходных препаратов путем разведения с индифферентным веществом-носителем (водой, спиртом), а порошковые растирание (тритурации) разводят молочным сахаром.

В гомеопатии используются в основном два способа обозначения степени разведения лекарственных средств:

– десятичная (децимальных) шкала обозначается буквой «D» или римской цифрой X (D1, X1);

– сотенная (центисимальна) шкала обозначается буквами «С», «СН» или вовсе без буквы – только арабской цифрой, соответствующей номеру разведения (С1, СН1 или 1).

Ганеман сначала работал с сотенной шкале, затем пришел к 1000 (шкала М) и 50000 разведению (шкала LМ). Сейчас используются все шкалы.

Существуют следующие ступени разведения:

Примечания.

* Символ «X» вместо «D» часто используют в некоторых англоязычных странах, в России, Украине.

** LМ 1-разведения готовят из СЗ; число за символом «LМ» означает количество разведений 1 части исходного вещества в 50 000 частях растворителя (LМ1, LМ6, LМ30). Шкалу разведений LМ, т.е. 1:50 000 нельзя путать с LМ-потенцией, потому что, например, разведение LМ30 представляет собой 50 000 ^30, а потенция LМ – это 100 ^50000, в связи с чем показания для назначения того же препарата в потенции LМ30 и в потенции LМ значительно отличаются.

Лекарства по десятичной шкале готовят по следующему основному правилу: первое десятичное разведение должно получить 1/10 часть лекарственного вещества (1:10). Каждое последующее разведение готовят из 1 части предварительного разведения и 9 весовых частей индифферентной вещества (спирт, сахар, вода), т.е. оно выше предыдущего в 10 раз.

Разведение лекарств по сотенной шкале делают по следующему правилу: первое сотенный разведения должно содержать 1/100 часть лекарственного вещества (1:100). Каждое последующее разведение готовят из 1 части предварительного разведения и 99 весовых частей индифферентной вещества, т.е. оно выше предыдущего в 100 раз.

Эти примеры демонстрируют основной принцип потенцирования: с каждой предыдущей потенции определенную часть вещества вносят в следующий флакон с растворителем или в ступку с молочным сахаром, энергичными движениями взбалтывают 10 раз или растирают в течение 10 мин и так продолжают потенцирование до необходимого разведения.

Наряду с изложенным методом потенцирования по С. Ганеману известен и другой метод – по Корсакову. Российский врач-гомеопат С. Н. Корсаков в 1829 году предложил свой ​​собственный способ приготовления гомеопатических разведений. По этому методу поэтапное разведение проводится в одной посуде. При быстром опрокидывании стакана всегда остается капля жидкости (лекарственной субстанции), т.е. всегда остается информация от предыдущей потенции, что потом разводится в 100 раз и т.д. Например, во флакон для потенцирования отвешивают 9,9 г спирта необходимой концентрации и добавляют 0,1 г (3 капли) исходного раствора, перемешивают при встряхивании 10 раз, после чего выливают в сосуд с обозначением С1 (первое сотенный разведения). Затем в этот же флакон снова отвешивают 9,9 г спирта этилового и снова встряхивают 10 раз – переливают сосуд с обозначением С2 (второе сотенный разведения). Способ Корсакова технически значительно быстрее и дешевле классического Ганемановских потенцирования во многих емкостях, хотя и менее точный; применяется гораздо реже.

Разведение многократное встряхивания лекарственных средств, готовят, в гомеопатии имеют важное значение для получения клинической активности (потенции) лекарств.

Данные гомеопатические правила приготовления разведений и растираний распространяются как на гомеопатические средства, так и на некоторые средства, описанные в ГФ.

Сравнивая десятичную, сотенную и тысячную шкалы, мы соответствующее содержимое лекарственного вещества, а именно:

Эссенции из свежих растений готовят из учетом определенного содержания сока. Потому что в гомеопатической практике за врачебную единицу принимают выжатый из свежего растения сок, его содержание в сырье является решающим фактором при выборе метода приготовления, в связи с чем задачей гомеопатической технологии является максимальное извлечение сока из свежих растений.

Содержание сока в растениях зависит от многих факторов: места произрастания, времени года, наличия атмосферных осадков и др.., Поэтому в тех же растений можно наблюдать разное содержание сока на единицу массы. В связи с этим при каждом приготовлении эссенции необходимо проводить повторное определение содержания сока в растительном сырье.

При приготовлении эссенций свежий сок растений смешивают с разным количеством 90%    этилового спирта в зависимости от вида растения, в соответствии с правилами, изложенным в § 1-3 руководства В. Швабе.

Следует подчеркнуть, что в технологии гомеопатических препаратов спирт этиловый различной концентрации готовят только по массе

Приготовления настоек (тинктуры) С высушенные растения ИЛИ СВЕЖИХ ЖИВОТНЫХ ТКАНЕЙ ПО § 4 РУКОВОДСТВА В. Швабе

По данном параграфе приготовления настоек проводят путем двухдневного мацерации с последующим применением метода перколяции из 1 части сухого сырья и 10 весовых частей этилового спирта (то есть в соотношении 1:10), причем крепость спирта зависит от указаний фармакопее или руководства В. Швабе.

Для этого сухие растения предварительно измельчают в грубый порошок. Затем 1 весовую часть измельченного сырья заливают половинным количеством приготовленного этилового спирта и оставляют для настаивания в плотно закрытом сосуде на 2 суток при частом перемешивании (при этом достигается полное утечки лекарственного сырья спиртом). Через 2 дня массу перекладывают в перколятор и заливают необходимым количеством этилового спирта. Прохождение через перколятор регулируют на скорость примерно 20 капель в минуту. Постепенно добавляют такое количество спирта, чтобы на 1 часть лекарственного сырья приходилось 10 частей содержания перколятора.

В случае невозможности использования метода перколяции можно приготовить спиртовую настойку методом мацерации, т.е. 1 часть измельченного растения заливают 10 весовыми частями этилового спирта и оставляют на 8 суток при температуре 16 ° С при ежедневном взбалтывании. Затем вытяжку сливают, массу отжимают прессом, после чего обе жидкости смешивают, отстаивают 8 дней и фильтруют.

Пример. Необходимо приготовить настойку из высушенной коры корней Berberis 50,0.

Настойку готовят методом мацерации (1:10), для чего отвешивают 5,0 г измельченной высушенной коры корней барбариса, помещают ее в ступку и растирают до состояния грубого порошка. В тарированный флакон отвешивают 50,0 г 60% (по массе) этилового спирта (в соответствии с руководством В. Швабе), примерно половинное количество его добавляют в ступку и тщательно растирают с порошком сырья, добавляют еще часть спирта, перемешивают и переносят во флакон, смывая остатки сырья другим количеством спирта. Флакон плотно закрывают пробкой и оставляют на 8 суток для настаивания, периодически перемешивая, температура – 16-17 ° С. Далее проводят все технологические операции по § 4 (см. схему).

Высушенное сырье растительного происхождения

Свежее сырье животного происхождения

Метод перколяции

Метод мацерации

Измельчение

Приготовление спирта этилового соответствующей концентрации

Взвешивание 1 части измельченного сырья и 10 частей спирта этилового

Смешивание взвешенных компонентов

Мацерация 2 суток

Мацерация 4 суток при ежедневном взбалтывании

Мацерация 14 дней при ежедневном взбалтывании

Перколяции со скоростью 20 капель в 1 минуту

Отжим сырья

Настаивания 8 суток

Фильтрация

Получение настоек Х1

Контроль качества

Оформление к использованию

Схема 8. Алгоритм технологии настоек из сырья согласно § 4 руководства В.Швабе

Готовую настойку контролируют по соответствующим показателям, регистрируют в журнале, после чего оформляют этикеткой:

Для приготовления по данному параграфе тинктуры из свежих животных тканей их сначала тщательно раздавливают в фарфоровой ступке, после чего 1 весовую часть животной ткани заливают 10 частями этилового спирта соответствующей прочности, указанной в фармакопее, и при частом взбалтывании настаивают в течение 14 дней. Затем настойку сливают, остаток отжимают, обе жидкости сливают вместе, отстаивают 8 дней, после чего фильтруют.

Пример. Приготовить настойку Apis mellifica 40,0.

Живых пчел помещают в предварительно взвешенный марлевый мешочек, взвешивают и вместе с марлей опускают в широкогорлых штангласах. Затем убивают пчел добавлением двойного количества 60% (по массе) этилового спирта при энергичном встряхивании. Содержимое флакона переносят в ступку, забирают марлевый мешочек, отжимают его, а тела пчел тщательно растирают со спиртом до кашицы, затем в два приема добавляют еще 8 частей 60% спирта, смывая растертую массу во флакон плотно закрывают пробкой. Настаивания проводят в течение 14 дней, ежедневно встряхивая по 3 раза в день.

Готовую настойку фильтруют, анализируют, регистрируют в журнале лабораторных работ и оформляют этикеткой:

Хранят как сильнодействующее средство.

Содержание лекарственного вещества в настойках, приготовленных по данном параграфе, составляет 1:10, что соответствует первому десятичном разведению (X1).

Перечень объектов растительного и животного происхождения, из которых готовят настойки согласно § 4, приведен в табл.

 

§ 4. Настоек, приготовленных из 10-ю весовыми частями винного спирта и 1 весовой части СУХОЙ РАСТЕНИЯ ИЛИ ЖИВОЙ ТКАНИ

Содержание лекарственного вещества = 1/10.

По § 4 готовятся спиртные настойки (тинктуры) из сухих растений и свежих животных тканей.

Приготовление настоек по § 4 производится путем двухдневной мацерации с последующим применением метода перколювання.

Для этого сухие растения измельчают в грубый порошок. Берется 1 часть этого грубого порошка и 10 весовых частей винного спирта (крепость спирта зависит от указания фармакопеи).

Сначала 1 весовая часть лекарственного порошка смешивается в посуде с половинным количеством приготовленного винного спирта и отставляется на два дня в хорошо закрытом сосуде. Смесь надо часто взбалтывать, чем достигается полное пропитки лекарственного сырья спиртом.

Через два дня лекарственная масса переводится в перколятор и заливается нужным количеством винного спирта. Прохождение через перколятор регулируется так, чтобы в минуту стекало примерно 20 капель; постепенно доливается такое количество спирта, чтобы на 1 часть лекарственного вещества приходилось 10 частей содержания перколятора.

В случае невозможности применять метод перколювання можно провести приготовления спиртовой настойки § 4 методом мацерации. Есть 1 часть измельченного растения заливают 10 весовыми частями винного спирта и оставляют на 8 суток при температуре 16 °, при ежедневном взбалтывании. Затем жидкость сливается, масса отжимается прессом, и оба жидкости смешиваются, отстаиваются 8 дней и фильтруются.

Для приготовления тинктуры по § 4 из свежих животных тканей такие тщательно раздавливаются в фарфоровой ступке. Одна весовая часть животной ткани заливается 10 частями винного спирта соответствующей крепости в стеклянном сосуде и при частом встряхивании настаивает в течение 14 дней. Затем настойка сливается, остаток отжимается, после чего оба жидкости соединяются вместе и отстаиваются 8 дней. Через 8 дней жидкость фильтруется.

Содержание лекарственного вещества в тинктуре, приготовленной по § 4, – 1:10 (что соответствует 1 десятичном разведению).

ОСНОВНЫЕ СРЕДСТВА

AGNUS CASTUS – АГНУС Кастусь

Выходная растение. Vitex agnus castus L. – Авраамово дерево. Ивняк.

Синоним. Agnus castus vulgaris Carr.

Сэм. Verbenaceae – вербены.

Распространение. В СССР растет по берегам рек и арыков, по морскому побережью в Крыму, на Кавказе, в Средней Азии. Часто там же культивируется как декоративный кустарник в парках и ботанических садах.

Прим. часть. Зрелые сухие плоды.

Описание экз. части. Плод – сухая, 4-гнездная, шаровидная, величиной с перечное зерно костянка 3-4 мм в диам., Снаружи темно-коричневого до черного цвета, внутри желтоватая, обычно наполовину еще заключена в зеленую чашку. Запах и вкус напоминают перец.

Приготовление лекарств. форм. Для настойки по § 4 с 60 °-ным винным спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка коричневато-желтого цвета, острого, похожего на перец вкуса и запаха. Уд. вес = 0,893 до 0,895, сухой остаток – 0,88-0,92%. В пласте толщиной в 1 см только второй дес. разведение имеет желтоватую окраску.

Данные капил. анализа. Высота подъема 8,5 см при 51% отн. вл., 16 ° С.

Верхняя часть: 2,5 см – водная зона коричневого цвета со светлой внутренней поверхностью, 1,5 см – зона в форме выпуклости бледно-светло-коричневого цвета. Нижняя часть: 1,5 см бледно-коричневой зоны, особенно отчетливо видимой при проходящем свете, 1 см бледно-светло-коричневой зоны. Основание – бесцветное.

Содержание лекарств. в-ва в настойке. 1/10.

Разведение, употребляемый. 3х. 3 и выше.

Стандарт. 3х. 3.6

AMBRA GRISEA – амбра ГРИЗЕА

Выходная животное. Physeter catodon L. – Кашалот.

Сэм. Physeteridae – Кашалотовие. Отряд Cetacea-Китообразные. Класс Mammalia – Млекопитающие.

Распространение. От холодных до экваториальных вод обоих полушарий. В СССР встречаются в прилегающих частях Тихого океана, в Японском, Охотском и Беринговом морях, изредка заходят в Баренцево море.

Прим. продукт. Измененные долгим пребыванием в морской воде кишечные выделения, т. амбра. Добывается случайным отловом кусков прибиваются к берегу.

Описание экз. продукта. Амбра являются неправильными восковидными кусками легче воды, непрозрачные, беловато-серые, сильно пахучие. Амбра трудом растворяется в холодном винном спирте, легче в горячем, но при охлаждении вновь выделяется, также растворяется в эфире. С жирными и эфирным маслами смешивается при подогреве в любом соотношении. Запах своеобразный, ароматический.

Приготовление лекарств. форм. Для настойки – по § 4, через мацерацию с 99 °-ным винным спиртом. 2 дес. разведение готовится 96 °-ным, 3 – с 90 °-ным, 4 – с 60 °-ным винным спиртом, высокие разведения – с 45 °-ным.

Характеристика лекарств. форм. Настойка коричневато-желтого цвета с характерным запахом амбры, без особого вкуса. Уд. вес примерно 0,842, сухой остаток около 5,1%. В слое толщиной в 1 см только второй дес. разведение имеет желтоватую окраску и характерный запах амбры.

Данные капил. анализа настойки. Высота подъема 5 см 51% отн. вл., 16 ° С. 1 см – светло-коричневая зона, 0,5 см – коричневато-желтая зона, 1 см – коричневато-желтая зона, прозрачная как стекло с красноватыми полосками у основания, 1 см – желтоватая, прозрачная как стекло зона, основание – желтоватое.

Люминесценция: зеленая (иногда лишь слабо-оливковое), вместе с этим синяя до коричневой.

Содержание лекарств. в-ва в настойке. 1/10.

Разведение мер. 3х. 3 и выше.

Стандарт. 3.6.

ANACARDIUM – АНАКАРДИУМ

Выходная растение. Semecarpus anacardium L. fil. Семекарпус анакардий.

Синонимы. Anacardium orientale auct. ex Steud., Anacardium officinarum Gaertn.

Сэм. Anacardiaceae – Анакардиевие.

Распространение. Передняя Индия до Гималаев. Культивируется во всей Юж. Азии.

Прим. часть. Зрелые плоды (т.н. “слоновая вошь”).

Описание экз. части. Плоды сердцевидные, уплощение, 1-2 см толщ., 2-3 см дл., Темно-коричневые, блестящие, обычно снабжены толстой плодоножкой. В твердой плодовой оболочке, кроме семья, содержится черный, маслянистый едкий сок. Семена состоит из тонкой, красной оболочки и мягкого миндалевидного ядра.

Приготовление лекарств. форм. Настойку согласно § 4 путем мацерации 90 °-ным спиртом. Второй и третий дес. разведения готовят с 90 °-ным, 4-и с 60 °-ным, высшие степени с 45 °-ным спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка светло-коричневого цвета, без особого запаха и с слабожгучий вкусу. Уд. вес – 0,834-0,837, сухой остаток составляет 1,47-2,5%. В слое толщиной в 1 см желтоватую окраску имеет только второй дес. разведения. Если 5 мл с 1-го по четвёртым дес. разведения выпарить в фарфоровой чашке на водяной бане, а затем добавить концентр. серную кислоту, остаток окрашивается в фиолетовый или коричнево-красный цвет. 5 мл с 1 по 3 дес. разведения окрашиваются при добавлении р-ра хлорида железа [от 1:10 до (ДЗ) 1:100] в черновато-фиолетовый цвет.

Данные капил. анализа настойки. Высота подъема 7,5 см при 55% отн. вл., 16 ° С. 2,5 см – светлой красновато-коричневой зоны, 1,5 см – красновато-коричневая зона, 1 см – светло-красновато-коричневая зона: все три зоны прозрачные, 1 см – темно-коричневая зона, особенно заметна в проходящем свете; основание – зеленоватое. С 10%-ным едким натром – насыщенно-черный окрас.

Люминесценция: верхняя часть темный серо-коричневая до грязно-зеленой. Нижняя часть – от темно-черно-коричневой до черно-красной. С 10%-ным едким натром люминесценция темно-голубая.

Содержание лекарств. вещества в настойке. 1/10.

Хранение. Исходный продукт, исходную настойку, второй и третий дес. разведения с осторожностью, по списку “Б”.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х. 3.6.

ANGUSTURA VERA – АНГУСТУРА ВЕРА

Выходная растение. Anqustura vera. Ангустура истинная.

Синонимы. Cusparia trifoliafa.

Сэм. Rutaceae – Рутовые.

Распространение. Тропические леса Бразилии и Колумбии.

Прим. часть. Высушенная кора ветвей.

Описание экз. части. Кора обычно в виде плоских кусков 5-10 см дл., 1-2,5 см шир. и 1-2 мм толщ., реже в виде свернутых трубочек. Внешне куски часто покрыты желтовато-серой коркой и различными лишайниками, которые перед употреблением нужно удалить. Собственно кора желтовато-коричневая, продольно-морщинистая, часто также поперечно-трещиноватая, с внутренней стороны гладкая, короткозанозистая, грязно-желтоватого или красноватого цвета. На поперечном разрезе с смоляным блеском, при смачивании азотной кислотой местами появляются красные пятна. Запах ароматический, вкус жгучий, горький, остро-пряный.

Приготовление лекарств. форм. Для приготовления настойки по § 4 принимают 60 °-ный спирт.

Характеристика лекарств. форм. Настойка темно-коричневого цвета, ароматного запаха и горького вкуса. Уд. вес 0,902-0,907, сухой остаток 2,62-3,91%, второе и третье дес. разведения в слое толщиной в 1 см окрашены в желтоватый цвет.

Количественное определение. 50 г настойки выпаривают, остаток три раза ополаскивают водой (по 5 мл) и помещают в бутылку 200-г. Добавляют туда 100 г эфира, 10 мл едкого натра и встряхивают смесь в течение получаса. После отстаивания жидкости 80 г прозрачного эфирных р-ра (40 г настойки) отсасывают в делительную воронку с 10 мл 0,1 нормальной соляной кислоты. Потім ще двічі струшують з 5 мл води і після відстою сполучені рідини зливають в одну колбу на 100 мл Туди ж 5 разів підливають по 2 мл р-ра калій йодид ртуті, кожного разу сильно струшуючи. Після наповнення водою до мітки вміст струшують і фільтрують. До 50 мл фільтрату (= 20 г настойки) додають 3 краплі р-ра фенолфталеїну і титрують 0,1 нормальним розчином їдкого калі до появи рожевого фарбування. На це повинно піти щонайменше 1,8 мл 0,1 нормального р-ра їдкого калі, що відповідає мінімальному вмісту 0,25 % алкалоїду (1 мл 0,1 нормального їдкого калі відповідає 0,0315 алкалоїду).

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому 6,8 см при 50 % отн. вл., 16° С. Верхняя частина: 1 см водної зони, червонувато-жовтого кольору, прозорою; 1 см — зона у вигляді опуклості жовтого кольору. Нижня частина: 1 см — червонувато-коричнева зона, прозора; 0,5 см — коричнева зона; підстава — жовте.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Разведение мер. 3х, 3 і вище.

ARANEA DIADEMA — АРАНЕЯ ДІАДЕМА

Вихідна тварина. Aranea (Epeira) diadema L. — павук-хрестовик.

Загін Araneae — Павуки. Клас Arachnoidea — Павукоподібні.

Распространение. По всьому СРСР.

Прим. часть. Весь павук.

Опис павука. Павук-хрестовик отримав свою назву за світлі плями, розташовані у формі хреста на світлому або темно-коричневому фоні жирної і блискучої спинної сторони черевця. На черевці знаходиться ще багато плям і точок майже білого кольору, які обмежують трикутне поле. На спинній поверхні головогруди знаходяться 3 коричнево-чорних смужки. Черевце майже кулясте. Все тіло у самки рівне приблизно 2 см, у самця — 1 див. Разом з широко розставленими рясно покритими волосками ногами довжина павука складає 5—6 див. З 8 очей 4 середніх у формі квадрата, 4 зовнішніх розташовані по два на деякій відстані по сторонах від наличника.

Приготовление лекарств. форм. З убитого 90°-ным спиртом розтертої тварини готують настойку згідно § 4 мацерацією 90°-ным спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка темного винно-жовтого кольору, своєрідного запаху і смаку. У шарі завтовшки в 1 см лише 2-і дес. разведение имеет желтоватую окраску.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому 6,3 см при 51 % отн. вл., 16° С. 0,5 см — блідо-коричнева зона з темним верхнім краєм; 1 см —прозрачная коричнева зона з темнішим нижнім краєм; 1 см — блідо-коричнева зона; підстава — безбарвне.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Хранение. Вихідну настойку, 2-і і 3-і дес. розведення з обережністю за списком “Б”.

Разведение мер. 3х. 3 и выше.

Стандарт. 3.6.

ARNICA — АРНІКА

Вихідна рослина. Arnica montana L. — Баранник гірський.

Сем. Asteraceae (Compositae) — Складноцвіті.

Распространение. Зростає по лугах від рівнин до високо гір в Європі, в СРСР зустрічається на Карпатах, рідше в Білорусії, Литві, Латвії.

Прим. часть. Обережно висушене і перетворене в порошок кореневище разом з корінням.

Описание экз. части. Кореневище повзуче, косовосходящее, циліндрове, буре, до 10 см дл. і 5 мм товщ., на нижній стороні з багато чисельним, тонким, бурим корінням. Висушене кореневище дуже ламке, дугоподібно зігнуте або зігнуте в різних місцях, подовжньо-борознисте або зморщене, нерівномірно-кільчасте, на кінці інколи з відмерлими залишками листя і стебла. На поперечному розрізі видно товста білувата кора, далі жовта промениста деревина, що включає м’яку серцевину. Смоляні ходи лежать колоподібно у внутрішній частині кори. Запах своєрідний, приємний, ароматичний. Смак гіркуватий ароматичний, дратівливий.

Приготовление лекарств. форм. Настойка по § 4 з 90°-ным спиртом. 2-і і 3-і дес. розведення з 90°-ным, а 4-і з 60°-ным, вищі розведення готуються з 45°-ным спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка коричнювато-жовтого кольору, характерного запаху кореня і пряного пекучого смаку. Уд. вага. 0,836—0,838, сухий залишок 1,16—1,46 %. Настойка і 2-і дес. розведення дають при додаванні р-ра хлориду заліза зелене до жовтувато-зеленого фарбування. У шарі в 1 см завтовшки жовтувате забарвлення має лише 2-і дес. розведення.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому — 7 см при 50 % отн. вл., 17°С. 0,2 см — ясно-зеленувато-коричнева зона; 1 см — зона блідий-зеленувато-коричневого кольору до безбарвної; 0,5 см прозорої жовтувато-коричневої зони (“смоляний”); 0,2 см — ясно-жовтувато-коричнева зона; 1,5 см — слабо-зелено-жовтувата зона; підстава — безбарвне. З 10 %-ным їдким натром брудненько-зелене до оливково-зеленого фарбування, інколи лише зелена облямівка на тлі коричнювато-жовтого забарвлення.

Люмінесценція: блакитна, в підстави верхньої частини — чорна. З 10 %-ным їдким натром люмінесценція — оливково-зелена.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Разведение мер. 1х і вище.

Стандарт. 3х.3.6.

ASA FOETIDA — АЗА ФЕТІДА

Вихідна рослина. Ferula assa-foetida L. — Ферула смердюча.

Сем. Apiaceae (Umbelliferae) — Зонтичні.

Распространение. Зустрічається в пустелях Туркменії — Кзилкуми, Каракуми, Бадхиз, а також в Ірані і Афганістані.

Прим. продукт. Затверділий на повітрі молочний сік кореня — камедесмола, т.з. “смердюча камедь”.

Опіс. прим. продукту. Тільки що застигла камедесмола біла, скоро червоніюча, із злегка фіолетовим відтінком, потім забарвлення стає бурим. Камедесмола кращого сорту у вигляді невеликих, ясно-жовтуватих, округлих і неясно-багатокутних зерен або шматків до 3 см дл. Поверхня розрізу шматка з восковим блиском. Запах різкий, неприємний, такий, що частково нагадує часник, смак неприємний, гіркий. “Смердюча камедь” повинна відповідати ГФ, видавництво 7, стор. 225 і ОСТ—4312.

Приготовление лекарств. форм. Настойка згідно § 4, шляхом мацерації 90°-ным спиртом. 2-і і 3-і дес. розведення готуються на 90°-ном, 4-і на 60°-ном і вищі розведення — на 45°-ном спирті.

Характеристика лекарств. форм. Настойка — темно-винно-жовтого кольору, зі своєрідним запахом лука-пори і смолистим смаком. Уд, вага настойки — 0,838—0,847, сухий залишок 4,06—7,30 %. Їдкий натр викликає червоно-коричневу, розчин хлориду заліза — коричнево-чорне забарвлення. Шар завтовшки в 1 см має жовтувате забарвлення лише в 2-го дес. розведення. 2-і і 3-і дес. розведення при додаванні їдкого натра отримують виразне жовте забарвлення. З 1 по 4-і дес. розведення мають характерний запах.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому — 7,3 см при 52 % отн. вл., 17° С. 1,5 см — блідо-жовтувато-коричнева зона зі світлішою внутрішньою поверхнею; 1 см — ясно-жовтувато-коричнева зони, прозора; 1 см — жовтувато-коричнева зона скловидна прозора; 1 см — ясно-жовтувато-коричнева зона, прозора; підстава — бледно-светло-желтовато-коричневое.

Люмінесценція: темно-синя, смолиста зона, що світиться, коричневих до оливково-зелених тонів.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Хранение. Вихідну речовину, вихідну настойку, 1 — 2—3-і дес. разведения в помещении для пахучих веществ.

Разведение мер. 2х і вище.

Стандарт. 3х. 3.

BADIAGA — БАДЯГА

Вихідна тварина. Ephydatia (Spongilla) fluviatilis (L.) — Бадяга.

Сем. Spongillidae — Прісноводі губки. Тип Spongia.

Распространение. Звичайна в СРСР прісновода губка.

Прим. часть. Висушена губка, що збирається в серпні.

Описание экз. части. Шматки взаємозв’язаної сіро-жовтої дрібнопористої маси різної величини, зі своєрідним запасом і слизистим смаком. Мікроскопія і цифрові показники див. ОСТ—НКВТ—7913/376.

Приготовление лекарств. форм. Настойка по § 4 з 60° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка ясно-зеленого кольору без особливого запаху і зі своєрідним смаком. Питома вага приблизно 0,896, сухий залишок — близько 0,46 %. У шарі завтовшки в 1 см, лише 2-і дес. разведение имеет желтоватую окраску.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому — 7,5 см при 55 % відносній вологості і 16°С. 0,2 см — червонувато-жовта смуга; 1,5 см — безбарвна зона, 1,5 см — червонувато-жовта зона; 1 см — червонувато-жовта зона; підстава — безбарвне.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х. 3.

BAPTISIA — БАПТІЗІЯ

Вихідна рослина. Baptisia tinctoria R. Br. — Баптізія фарбувальна.

Сем. Fabaceae (Leguminosae) — Боби.

Распространение. По сухих піщаних грунтах в Сівбу. Америці.

Прим. часть. Свіжий корінь.

Описание экз. части. Корінь неправильної форми короткий, дерев’янистий, з товстою кореневою голівкою і великою кількістю додаткового коріння, зовні чорний, усередині жовтуватий, з багаточисельними світлішими волокнами. Смак неприємний, гострий.

Приготовление лекарств. форм. Эссенция по § 3.

Характеристика лекарств. форм. Есенція червоно-коричневого кольору, без особливого запаху і з терпким, декілька гіркуватим смаком. З рівним об’ємом води каламутніє, опалесцирует. Розчин хлориду заліза забарвлює її в зеленувато-чорний до оливково-зеленого кольору. Фелінгов. р-р відновлюється, особливо після інверсії, 0,5 %-ным розчином хлористоводневої кислоти. Первый и второй дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см мають забарвлення від коричневої до жовтуватої. Якщо близько 5 мл есенції або 5 мл 1-го і 2-го дес. розведення випарувати на водяній лазні до повного видалення спирту, а залишок підлужити р-ром карбонату натрію і водний р-р збовтати з хлороформом і випарувати на водяній лазні, то залишок, змочений невеликою кількістю димлячої азотної кислоти, забарвлюється у фіолетовий колір, потім в синій і, нарешті, в інтенсивно-зелений, який стає особливо виразним при легкому нагріванні.

Дані капил. анализа эссенции. Висота підйому — 9,5 см при 60 % відносній вологості і 21° С. Верхняя частина: 4,5 см — водна зона, жовтувато-коричнева, прозора; 1 см — прозора слабо-червонувато-коричнева зона; 0,5 см — слабо-коричнева зона у вигляді опуклості. Нижня частина: 4 см — непрозора брудно-коричнева зона; підстава — слабо-коричневе.

Вміст ліків, в-ва в есенції. 1/3.

Хранение. Первинну настойку 1, 2 і 3 дес. разведения с осторожностью, по списку “Б”.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х. 3.

BERBERIS — БЕРБЕРІС

Вихідна рослина. Berberis vulgaris L. — Барбарис звичайний.

Сем. Berberidaceae — Барбарисові.

Распространение. Зростає по лісових узліссях і чагарниках чагарників в Европ. ч. СРСР, Криму, на Кавказі. Часто культивується по садах і парках в різних формах.

Прим. часть. Висушена кора кореня.

Описание экз. части. Кора зовні мишаста, усередині — темно-жовта, волокниста на зламі і дуже гірка на смак. Під мікроскопом в зрізах кори кореня, поміщених в 1 % розчин азотної кислоти, видно в клітках розташовані пучками кристали азотнокислого берберину. Кора барбарису повинна містити 3—4,5 % берберину. Для його визначення 10 г кори піддають екстракції спиртом в апараті Сокслета протягом 3 годин і більш, до тих пір, поки стікаючий спирт не стане безбарвним. Витяг доводиться спиртом до 50 мл Після фільтрації 25 мл піддаються подальшій обробці за тим способом, який приведений при визначенні складу настойки.

Мікроскопія і числові показники див. МРТУ—2557/59.

Приготовление лекарств. формы. Настойка по §4 з 60°-ным спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка має темне коричнево-жовте забарвлення, без особливого запаху, гіркого терпкого смаку. (Люмінесценція зелена до зелено-коричневої при розгляді в проходящем світлі — червона). Під впливом р-ра хлориду заліза забарвлюється в брудно-зелений колір, а від збільшення їдкого натра — в червоні тони до червоно-коричневих (люмінесценція від збільшення їдкого натра інтенсивний-сіро-синя, піна — безбарвна або синя). Уд. вага 0,897—0,904, сухий залишок — 3,25—3,27 %. З 2 по 4 дес. розведення в шарі близько 1,5 см товщини забарвлено в коричнювато-жовтий колір до блідо-жовтого. Люмінесценція при кислій реакції оливко-зеленая або жовто-зелена, така, що доходить (при D4) до злегка зеленувато-жовтуватою. З 10 % розчином їдкого натра розведення забарвлюються в коричневий колір до блідо-коричневого. Люмінесценція сіро-синя до сині, в D5 інтенсивніша, ніж в розчині без збільшення їдкого натра.

Дані капил. анализа. Підстава ще в 6-м дес. розведенні забарвлено в жовтий колір, у вузькій смужці підстава люминесцирует зелено-жовтим кольором ще при вживанні 10 г 8-го дес. розведення. З їдким натром капілярна картина ще щонайменше до 4-го дес. розведення має червонувато-коричневе забарвлення. До 3-го дес. растир. жовте забарвлення, до 4-го дес. растир. зелено-жовта люмінесценція. Капілярна картина в D4 (у верхній частині) забарвлена в слабо-жовтий колір, в D6 (з вузькими смужками) люминесцирует жовто-зеленим кольором. З їдким натром — до D4 злегка коричнева (у верхній зоні капілярної картини).

10 г крупинок розчиняють в достатній кількості бідистильованої води, подщелачивают розчином аміаку і двічі збовтують по 3 мін з 20 мл хлороформу. Отриманий витяг збовтується з невеликою кількістю порошку трагаканту і фільтрується. Фільтр потім промивають декількома миллилитрами хлороформу, фільтрат при необхідності згущують і піддають капілярному аналізу звичайним способом. У випадку якщо зелена люмінесценція на смузі виявляється не такій інтенсивності, як очікувалося, смугу змочують невеликою кількістю розведеної хлористоводневої кислоти. D3 (вміст лікарської речовини біля D5) з широкими смугами теж інтенсивно жовто-зелена, D4 (вміст лікарської речовини біля D6) з вузькими смугами інтенсивно жовто-зелена.

Кількісне визначення: 40 г тинктури випаровують — на водяній лазні до повного випару спирту, залишок прополіскується 3—5 мл води у флаконі 200-грама або у воронці змішувача і туди додають 10 мл 15 %-ного їдкого натра, а потім 80 г, ефіру. Після 5-хвилинного струшування додають близько 1 г порошку трагаканту і ще раз струшують. Якщо при цьому жовтий ефірний шар стає абсолютно прозорим, то 40 г його (= 20 г настойки) облягають 5 мл (приблизно) 0,1 нормального розчину пікролонової кислоти. Осад збирають на Гуча-тигель або на тигель, що фільтрує, промивають сумішшю з 3 вагових частин ефіру і 6 вагових частин спирту, потім сушать і зважують. Отримане число, помножене на 2,805, показує процентний вміст берберину в настойці. Воно повинне складати по менше мірі 0,35 %.

Дані капілярного аналізу тинктури. Висота підйому — 10,5 см при 46 % отн. вл. і 16° С. Верхняя частина: 2,5 см — малопрозора, стійка, жовтувато-коричнева водна зона з темним краєм в підстави; 2 см — лимонно-жовта зона у вигляді опуклості. Нижня частина: 0,3 см — непрозора коричнева зона; 0,2 см — непрозора коричнева смуга; 1 см — слабо-коричневий наліт; підстава — жовте. Люмінесценція: сама верхня зона — небесно-блакитна до зелено-жовтого кольору, верхня частина — коричнево-чорна і сіро-чорна або зелена з чорнуватим нашаруванням. Малюнок темний, капілярна картина зазвичай брудно-зелена, не така чиста і не так яскраво люминесцирующая, як в Hydrastis.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Разведение мер. 1х і вище.

Стандарт. 3х.3.

<Paaaa

BOVISTA — БОВІСТА

Вихідна рослина. Lasiasphaera gigantea (Pers.) F. Smarda — Дощовик гігантський.

Синонимы. Calvatia gigantea Lloyd, Bovista gigantea Bigeard et Guillemin, Globaria bovista Schroeter, Globaria gigantea quelet, Lycoperdon bovista Bull. ex Pers., Lycoperdon giganteum Pers.

Сем. Lycoperdaceae — Дождевіковиє.

Клас. Basidiomycetes — гриби Базідіальниє.

Распространение. Зустрічається в СРСР по пасовищах, сухих лугах і схилах в зесной зоні, в горах Кавказу і Середньої Азії.

Прим. часть. Порошкоподібний вміст зрілого гриба.

Описание растения. Плодове тіло гриба надземне, кулясте, часто вельми велике, 15—30 і більше см в диам. Спостерігався екземпляр заввишки в 46 см, в колі 212 см і вагою 20,8 кг Оболонка двуслойная, в молодому стані біла, зовнішня обпадаюча у вигляді струпів, внутрішня перетинкова, тонка, досягши зрілості жовтувато-коричнева, така, що неправильно розривається. Вміст гриба спочатку також біле, соковите, при дозріванні спор коричневе, порошкоподібне. Спори кулевидні, майже гладкі або точкові, 4—5 мм в диам., з короткими придатками.

Приготовление лекарств. формы. Настойка по § 4 шляхом мацерації 60°-ным спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка має коричневе забарвлення, неприємний запах і смак. Уд. вага — приблизно 0,904, сухий залишок — близько 0,9 %. 2-і і 3-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см забарвлені в коричневий (до жовтого) колір.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому 9 см при 55 % отн. вл. і 16°С. Верхня частина — 2,5 см — коричнева водна зона зі світлою внутрішньою поверхнею; 2 см — світло-коричнева зона у вигляді опуклості. Нижня частина — 0,2 см — непрозора темно-коричнева смуга; вся остання поверхня — світло-коричнева, донизу світліша.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт 3х. 3.6

CANNABIS INDICA — КАННАБІС ІНДІКА

Вихідна рослина. Cannabis sativa L. var. indica (Lam.) Hegi. — Коноплі індійські.

Синонім. Cannabis indica Lam.

Сем. Cannabinaceae. — Конопльовиє.

Распространение. Культивується для здобуття гашишу в Індії і Афганістані.

Прим. часть. Висушені верхівки гілок жіночих рослин.

Описание растения. Відрізняється від посівних конопель нижчим зростанням, більшою гіллястістю стебла і багаточисельними залізистими волосками, розташованими на листі, приквітках і верхівках гілок і що рясно виділяють жовтувато-зелену смолу, т.з. гашиш. Індійські коноплі повинні відповідати вимогам ГФ. видавництво 7, стор. 233.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 60° винним спиртом. 2—4 дес. розведення готуються на 60°, при вищих розведеннях — на 45° винному спирті.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура забарвлена в зелено-коричневий колір і володіє своєрідним запахом і смаком. Уд. вага. 0,835—0,902, сухий залишок від 1,41 до 2,40 %. При струшуванні тинктури з петролейным ефіром, виходить зелений розчин, після випаровування якого залишається коричнево-зелений смолистий залишок приблизно в кількості від 0,3 до 0,8 %. 2-і і 3-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см забарвлені в зеленуватий колір.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8 см при 49 % отн. вологості, 17° С. 2,5 см — водна безбарвна зона з жовтуватою облямівкою; 0,2 см прозорої темно-зеленої смужки, коричнево-зеленого кольору; 0,5 см — брудно-зелена зона, малопрозора; 0,2 см малопрозорої темно-зеленої смужки, 1 см — брудно-зелена зона; 1 см — непрозора зелена зона, 1 см — жовтувато-зеленої зони; підстава — безбарвне.

Люмінесценція: брудно-зеленого кольору до чисто-зеленого, смуга насичено чорно-червона.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Хранение. Вихідна тинктура, 2 і 3 дес. разведения с осторожностью, по списку “Б”.

Разведение мер. 2х і вище.

Стандарт. 3х. 3.

CANTHARIS — КАНТАРІС

Вихідна тварина. Lytta vesicatoria Fabricius. — муха Шпанки.

Сем. Cantharididae — Мягкотелки. Загін Coleoptera — Жуки. Клас Insecta — Комахи.

Распространение. Зустрічається в ср. і юж. районах СРСР, об’їдає листя бузку, ясена, тополі, клена і ін. листяних порід. Літають в жаркі дні в травні — липні.

Прим. часть. Вся комаха.

Опис комахи. Комаха характеризується подовженим, золотисто-зеленим, металево-блискучим тілом. Черевце самця довше і вже чим у самки, яка трохи більше і товще за нього. Довжина комах 1,5—2 см при 6—8 мм найбільшого поперечника. Два крупних перетинкових крила приховані під золотисто-зеленими надкрыльями. Черевце з 8 кілець, зеленувато-фіолетове. Мухи шпанок повинні відповідати вимогам ГФ, видавництво 8, стор. 560.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 90° винним спиртам. 2 і 3 дес. розведення готуються з 90° винним спиртом, 4-і з 60°, а великі розведення — з 45° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура коричнево-зеленого кольору зі своєрідним запахом і пекучим смаком. Уд. вага 0,835—0,852, сухий залишок 1,50—2,90 %, вміст жиру після екстрагування петролейным ефіром 0,6—1,2 %. Шар завтовшки в 1 см забарвлений в жовтуватий колір лише в 2 дес. розведенні.

Количественное определение. 50 г кантаридиновой тинктури, 25 мл води і 1 мл р-ра карбонату натрію (1:2) випаровуються насухо. Залишок промивається двічі 5 мл води в розділовій воронці, підливається 2 мл 25 % хлористоводневої кислоти і збовтується з 10 мл, а потім ще двічі з 5 мл хлороформу. Змішані хлороформенные витяги випаровуються. Цей залишок (як вказано в ГФ) для мух шпанок обробляється сумішшю з 19 об’ємних частин петролейного бензину і 1 об’ємної частини абсолютного спирту. Вміст кантаридина повинен складати не менше 0,07 %.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 5,7 см при 55 % отн. вл., 16,5°С. Верхня частина: 0,5 см — водна зона, слабо-жовтуватого кольору. Нижня частина: 0,5 см — зеленувато-жовта зона, прозора; вся нижня поверхня жовтувато-зеленого кольору. Люмінесценція: синя з брудно-зеленою до синюватою або чорно-синюватою зоною.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Хранение. Аптекарський товар, вихідна тинктура, 2 і 3 дес. разведения с осторожностью, по списку “Б”.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х.3.

CAPSICUM — КАПСИКУМ

Вихідна рослина. Capsicum annuum L. — Стручковий перець.

Сем. Solanaceae —Пасленовые.

Распространение. У СРСР обробляється як овоч в основному в юж. районах Европ. частини, по всьому Кавказу, на півдні Зап. Сибіру і Далекого Сходу і по всій Середній Азії.

Прим. часть. Висушені зрілі плоди (т.з. “стручки”) з насінням.

Описание экз. части. Плід — роздута, порожниста, багатонасінна ягода з м’ясистим і малосоковитим околоплодником, що сидить на розширеній догори плодоніжці. Плоди дуже всілякі по величині, формі, забарвленню і смаку: від 5 до 12 см дл. і від 2 до 8 см шир., кулевидні, яйцевидні, циліндрові, конічні, узкоконические, в незрілому стані зелені або жовті, зрілі яскраво-червоні, помаранчеві, жовті, коричневі, чорно-оливкові і чорно-фіолетові, від дуже гострих, пекучих до солодких, зовсім позбавлених гострота. Насіння плоске, ниркоподібне, блідо-жовте, тонкосетчатые, 2,5—5 мм дл. Капсикум повинен відповідати вимогам ГФ, видавництво 7, стор. 463.

Приготовление лекарств. формы. Для тинктури — по § 4 з 90° винним спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура насичено жовто-червоного кольору зі своєрідним запахом і пекучим гострим смаком. Уд. вага 0,825—0,844, сухий залишок 2,10—3,25 %. При збовтуванні тинктури з петролейным ефіром і подальшим випаровуванні залишається смолиста, клейка речовина з пекучим гострим смаком. Кількість його складає 0,2—1,4 %. Шар завтовшки в 1 см має червонувато-жовте забарвлення лише в 2 дес. розведенні.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 5,4 см при 52 % отн. вл., 16° С. Верхняя частина: 1,5 см — прозора жовтувато-червонувата зона. Нижня частина: 3,5 см — цегельно-червона зона зі світлішими місцями; підстава — блідо-червонувате.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х. і вище.

Стандарт. 3х. 3.6.

CASTOREUM — КАСТОРЕУМ

Вихідна тварина. Castor fiber L. — Бобер.

Сем. Castoridae — Боброві. Загін Glires (Rodentia) — Гризуни. Клас Mammalia — Ссавці.

Распространение. Зустрічається у ряді місцезнаходжень по тихих лісових річках в лісовій і лісостеповій зонах Европ. ч. СРСР, а також в Тюменської області. У СРСР створені спеціальні боброві заповідники і ферми.

Прим. продукт. Виділення розташованих біля статевого органу самця парних мускусних залоз, т.з. бобровий струмінь. У самок ця залоза розвинена слабо.

Описание экз. продукту. Що виділяють бобровий струмінь залози яйцевидні, слабо сплощення, близько 6—12 см дл. і 2,5—6 см шир., вміст залізистих мішків мазеподібний до клейкого, червонувато-жовтий до темно-коричневого, з сильним своєрідним запахом і гострим смаком. Кастореум повинен відповідати вимогам ГФ, видавництво 7, стор. 102.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 шляхом мацерації з 60° винним спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура червонувато-коричневого кольору, з сильним, декілька запахом, що нагадує юхту, і гірким, ароматним, злегка гострим смаком. Уд. вага приблизно 0,910, сухий залишок близько 4 %. 2-і і 3-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см забарвлені в жовтувато-коричневий колір і володіють характерним запахом бобрового струменя.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 9,5 см при 48 % отн. вл., 16° С. 3,5 см — водна зона, червонувато-жовтого кольору; 0,5 см — зона червонувато-жовта до коричневого; 1,5 см — зона темно-червоно-коричнева до чорно-коричневої, обоє останні при штучному світлі прозорі, від червоно-коричневого до рубіново-червоного кольору; 3 см — непрозора зона брудно-коричневого до чорно-коричневого кольору; підстава — коричневе.

Люмінесценція: верхня частина інтенсивно синя до світло-синьої, нижня частина — синього забарвлення до фіолетово-сині з коричнево-чорним до чорного облямовуванням.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

CEANOTHUS — ЦЕАНОТУС

Вихідна рослина. Ceanothus americanus L. — Цеанотус (краснокоренник) американський.

Сем. Rhamnaceae — Жостір.

Распространение. Зустрічається в лісах приатлантической частини Сівши. Америки. У СРСР зрідка культивується в ботанічних садах, зокрема, є в Никітськом, Сухумі і Батумському, також в Москві.

Описание экз. части. Листя яйцевидне або еліптичне, 3—7 см дл. і 1,5—4,5 см шир., до верхівки поступово загострені, в підставі округлі або ширококлиновидные, рідше слабосердцевидные, по краю нерівномірно тонкопильчатые, з 3 головними базальними жилками і чіткою мережею вторинних, бумажистые, зверху яскраво-зелені, матові і зазвичай голі, знизу світліші і слабоопушенные до майже голих, черешки 4—10 мм дл.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 60° винним спиртом.

Характеристика ліків форм. Тинктура коричнево-зеленого кольору, з ароматним запахом і гіркуватим смаком. Уд. вага приблизно 0,903, сухий залишок близько 2,36 %. 2-і і 3-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см ясно-зеленою до слабо-зеленуватого забарвлення.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8,3 см при 48 % отн. вл., 15°С. Верхня частина: 2,5 см — водна зона, блідо-червонувато-коричневого кольору, стає світліше у міру наближення до верхнього кордону; 1 см — зона у вигляді опуклості, червонувато-коричнева, прозора. Нижня частина: 0,1 см чорно-зеленої непрозорої смужки; 2 см — непрозора, брудно-зелена зона; 2 см — зелена зона; підстава — жовтувато-зелене.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х, 3. 6.

CEDRON — ЦЕДРОН

Вихідна рослина. Simaruba cedron Planch. — Симаба цедрон.

Сем. Simarubaceae — Симарубовиє.

Распространение. По берегах моря і річок в Центр. і Юж. Америці.

Прим. часть. Зріле насіння.

Описание экз. части. Плід великий, яйцевидний, ягодоподібний, містить велике, з шкірястою оболонкою, позбавлене білка сім’я, в якого є дві великих, в свіжому стані м’ясистих і білих сім’ядолі. Як лікарська сировина застосовується лише висушене насіння. Сім’я бобовидне, з одного боку сильний опукле, з іншої — плоске, декілька ниркоподібне, 3—4 см дл., 1,5—2,5 см шир. близько 1 см товщ., коричнювато-жовте, рогоподібної форми. Запах своєрідний, такий, що нагадує запах кави.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 шляхом мацерації з 60° винним спиртом. 2—4 дес. розведення готуються з 60° винним спиртом, вищі розведення — з 45°.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура золотисто-жовтого кольору без особливого запаху і із стійким гірким, злегка пекучим смаком. Питома вага приблизно 0,90, сухий залишок близько 1,85 %- 2-і і 3-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см жовтою до жовтуватого забарвлення.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8 см при 51 % отн. вл., 17°С. Верхня частина: 2,8 см — водна зона, коричнювато-жовтого кольору. Нижня частина: 1 см — зона слабо-черно-желтовато-коричневого нальоту, особливо добре видимого в проходящем світлі; підстава — майже безбарвне.

Вміст ліків. речовини в тинктурі. 1/10.

Хранение. Засіб, вихідну тинктуру, 2 і 3 дес. розведення з обережністю, по спику “Б”.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х, 3.6.

CHAMOMILLA — ХАМОМІЛЛЯ

Вихідна рослина. Matricaria recutita L. — Ромашка обідрана (аптечна).

Синонимы. Chamomilla vulgaris Koch, Chrysanthemum chamomilla Patze, Matricaria chamomilla L., Matricaria deflexa gilib.

Сем. Asteraceae (Compositae) — Складноцвіті.

Распространение. У СРСР зустрічається в основному на півдні і в середній смузі Европ. ч. СРСР і на Кавказі. Основні райони заготовок Кримська і Миколаївська області Української РСР. Зростає найчастіше як засмічене на лугах, степах, покладах, полях, в доріг і на засмічених місцях. Обробляється на Україні, в Білорусії і ін. місцях.

Прим. часть. Все свежее цветущее растение (июнь – сентябрь).

Описание растения. Однорічна гола трав’яниста рослина з тонким, стержневим коренем і тонким, зазвичай сильноветвистым, доверху олиственным стеблом 15—40 см выс. Листя чергове, сидяче, одного дня — дваждыперисторассеченные, з узколинейными долями. Стебла і гілки закінчуються одиночними квітковими кошиками, розташованими на довгих цветоносах. Кошики 1,5—2,5 см в диам., з подовжений-конічним, голим, усередині порожнистим квітколожем, краєві квітки маточкові, язичкові, білі, на кінці тризубчасті, в числі 12—17, внутрішні — обох статей, трубчасто, жовто. Плід — сім’янка без чубка. Вся рослина з сильним, своєрідним ароматичним запахом. Висушена рослина повинна відповідати вимогам ГФ, видавництво 9, стор. 186.

Приготовление лекарств. форм. Для есенції зі свіжої рослини по § 3, з сухого по § 4.

Характеристика лекарств. форм. Есенція зеленувато-жовтого кольору, зі своєрідним ароматним запахом і смаком. Сильно каламутніє при змішуванні з рівним об’ємом води. Розчин хлориду заліза забарвлює її в чорно-зелений колір. Відновлює розчин Фелінга. Первый и второй дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см зеленувато-жовтою до слабо-жовтуватого забарвлення.

Дані капил. анализа эссенции. Висота підйому — 10 см при 48 % отн. вл., 15°С. Верхня частина: 3 см — водна зона, світло-коричневого кольору, темніше до підстави, жовтувато-прозора; 1,5 см — зона у вигляді опуклості блідо-жовтувато-коричневого забарвлення. Нижня частина: 0,5 см — темно-коричнева непрозора зона; 1 см — коричнево-зелена малопрозора зона; 0,5 см — брудно-зелена малопрозрначная зона; 1,5 см — блідо-зелена зона; підстава — безбарвне.

Вміст ліків. в-ва в есенції. 1/3.

Разведение мер. 3х, 3.

Стандарт. 3х. 3

CHINA — ХІНА

Вихідна рослина. Різні види роду Cinchona — Цинхона (хінне дерево), в основному С. calisaya Weld.— Ц. калисайя, С. ledgeriana Moens — Ц. Ледже, С. officinalis L. — Ц. аптечна і особливо С. succiruba Pav. — Ц. сококрасная.

Сем. Rubiaceae — Маренові.

Распространение. Гірські тропічні ліси по вост. схилам Анд, в основному в Перу і Болівії. Культивується хінне дерево в Бразилії, Гімалаях, на островах Цейлон, Ява і Ямайка. У СРСР вирощується в Аджарії як однорічна культура Ц. сококрасная.

Прим. часть. Висушена кора стволів, а також старих і молодих гілок.

Описание экз. части. Кора у вигляді різної величини, товщина і забарвлення шматків залежно від вигляду дерева і віку гілок. Кора стволів і крупних гілок. Ц. сококрасной у вигляді плоских шматків до 15 мм і більш за товщі., покритих товстим, горбисто-бородавчастим шаром кірки червонувато-бурого кольору. Внутрішня поверхня кірки червоно-бура. Злам зовнішньої частини гладкий, внутрішньою скалкуватий. Смак гіркий.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 60° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура темно-коричневого кольору, без особливого запаху і з приємним гірким смаком. Уд. вага. 0,909—0,917, сухий залишок 2,52—3,86 %, 2-і і 3-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см жовтувато-коричневою до жовтуватого забарвлення.

Количественное определение. Кількісне визначення виробляється по розпорядженню ГФ для Tinctura Chinae. Вміст алкалоїдів не має бути менше 0,37 %.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 10 см при 49 % отн. вл., 17° С. 4 см — водна блідо-жовтувата зона, в підстави перехідна в слабо-червонуватий тон; 0,1 см — червонувато-коричнева прозора смужка; 1,5 см — червонувато-коричнева непрозора зона; 0,3 см — ясно-червонувато-коричнева непрозора зона; 0,5 см — червонувато-коричнева непрозора зона; 0,5 см — ясно-червонувато-коричнева непрозора зона; підстава — блідо-червонувато-коричневе. Люмінесценція: у верхній частині синя до синьо-фіолетової, в нижній частині фіолетова з темним до темно-червоного нальотом. З розведенням сірчаною кислотою небесно-блакитна люмінесценція, особливо у верхній частині.

Вміст лікарського в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 2х і вище.

Стандарт. 3х.3.

CINA — ЦИНА

Вихідна рослина. Artemisia cina Berg. ex Poljak. — Цитварний полин.

Синонимы. Artemisia cina Berg., A. contra Schachn. A. mogoltavica Poljak.

Сем. Asteraceae (Compositae) — Складноцвіті.

Распространение. Ендемічна рослина Середньої Азії, де виростає крупними масивами або розрідженими чагарниками по долинах річок, крупним саям, плоским рівнинним ділянкам, на родючих суглинних або засолених грунтах в напівпустинних, рівнинних і предгірних районах Південно-казахстанської області. Місця масових заготовок — в районі м. Чимкента, а в районі річки Арись закладена промислова плантація.

Прим. часть. Висушені квіткові кошики (тобто “цитварне сім’я”), зібрані незадовго до цвітіння в серпні.

Описание экз. части. Квіткові кошики, що не розпустилися, довгасто-яйцевидні, у верхівки і підстави загострені, 3—4 мм дл., 1,5 мм в диам. Кошики складаються з 10—20 черепитчато розташованих, сильно опуклих зовні, голих, глянсуватих, сіро- або жовтувато-бурих із зеленими жилками, густо-железистобородавчатых, широко плівчасто облямованих листочків обгортки і 3—5 дрібних квіток, що сидять на голом квітколоже і абсолютно закритих обгорткою. Квітки без чашки, із залізистим, трубчастим, тупо-5-лопастным жовтим або пурпуровим віночком. Квітки, як і вся рослина, сильно отруйні, зі своєрідним запахом і дуже гірким смаком. Цитварний полин повинен відповідати вимогам ГФ, видавництво 9, стор. 187.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 шляхом мацерації 90° спиртом. 2 і 3 дес. розведення готуються з 90° спиртом, 4 — 60°, а вищі розведення — 45°.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура коричнювато-жовтого кольору і з характерним для цитварного кольору запахом і смаком. Уд. вага. 0,842—0,875, сухий залишок 3,50—4,00 %. Якщо 3 краплі спиртного розчину Сантоніну, отриманого при кількісному визначенні, змішати з 2 краплями 2 % спиртного р-ра фурфуролу і підігріти на водяній лазні з 2 мл конц. сірчаної кислоти, то рідина забарвлюється спочатку в пурпурно-червоний, потім фіолетовий, а пізніше в темно-синій колір. Якщо випарувати 3 краплі такого р-ра і підігріти з 1 краплею сірчаної кислоти і із слідами р-ра хлориду заліза, то з’являється фіолетове фарбування. У шарі завтовшки в 1 см в жовтувато-зелений колір забарвлено лише 2 дес. розведення.

Количественное определение. 50 г тинктури випаровується, змішується з 100 г 5 % р-ра гідрата окислу барії і підігрівається протягом 10 хвилин на водяній лазні, потім додається 5 г 25 % хлористоводневої кислоти, оставляется ще на декілька хвилин на водяній лазні і фільтрується на розділовій воронці. Колби і фільтри споліскуються 10 і 5 мл води, і рідина піддається витяганню 20, 15 і 15 мл хлороформу. Витягання, що зляться разом, піддаються дистиляції, залишок повністю звільняється від хлороформу за допомогою ручного хутра і потім розчиняється точно в 7,5 г абсолютного спирту. До цього р-ру додається 42,5 г гарячої води, що дистилює, і негайно ж все фільтрується в зважену колбу Ерленмейєра, колба двічі промивається 5 мл суміші з 3 г абсолютного спирту і 17 г води, і фільтрат оставляется на 48 годин. Потім рідина фільтрується через зважений фільтр, колби і фільтр двічі промивають 10 мл згаданої суміші із спирту і води і висушують при 100° З і зважують. Отримане число грамів +0,042 г, помножене на 2, дає процентний вміст Сантоніну в тинктурі. Воно не має бути менше 0,18 %.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 5,8 см при 52 % отн. вл., 16° С. Верхняя частина: 0,5 см — безбарвна зона. Нижня частина: темний-зеленувато-коричневі прозорі смуги; 1,3 см — зеленувато-коричнева прозора зона, 1,5 см — зеленувато-жовта зона; підстава — блідо-зеленувато-жовте. З 10 % їдким натром капілярна картина негайно ж забарвлюється в жовтий колір.

Люмінесценція: при денному світлі прозора зона чорнувато-синього до темно-синього або оливкового кольору, в останньому капілярна картина синя, інколи оливкова до синюватої. Нижня частина інколи з коричневим (до червоно-коричневого) нальотом.

З 10 % їдким натром люмінесценція оливкова. З насиченим р-ром сульфату алюмінію люмінесценція зелена.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х. 3.

Стандарт. 3х. 3.

CINNAMOMUM — ЦИННАМОМУМ

Вихідна рослина. Cinnamomum ceylonicum Nees — Кориця цейлонська.

Сімейство. Lauraceae — Лаврові.

Распространение. Дико зростає на Цейлоні. Культивується в багатьох тропічних країнах.

Прим. часть. Висушена внутрішня кора.

Описание экз. части. Кора вигляду згорнутих в трубку, жовтувато-сірих, ламких, довгих шматків близько 1 см шир., 0,3—0,5 мм товщ., внутрішня поверхня гладка, жовтувато-бура, темніше зовнішньою. Запах більш тонкоароматический, смак також більш пряний, пекучий, солодкий, чим в камфорної кориці.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 60° винним спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура червоно-коричневого кольору з різким запахом і смаком кориці. Уд. вага 0,896—0,905, сухий залишок 1,00—1,75 %. 2-і і 3-і дес. разведения в слое толщиной в 1 см имеют желтоватый цвет.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8,5 см при 46 % отн. вл., 15°С. Верхня частина: 3 см —водная зона, 1 см верхньої половини майже безбарвна, нижня половина— ясно-червонувато-коричнева, малопрозора; 0,1 см чорно-коричнева смужка, непрозора; 1 см червонувато-коричнева зона непрозора; 1 см червонувато-коричнева зона, декілька блискуча, непрозора; підстава — блідо-червонувато-коричневе.

Люмінесценція: темна, вгорі синя до фіолетової, внизу темно-червона.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

COCCULUS — КОККУЛЮС

Вихідна рослина. Anamirta cocculus (L.) Wight et Arnott — Анамірта коккулюс (кукольван, риб’ячі ягоди).

Сем. Menispermaceae — Луносемянниковиє.

Синонимы. Anamirta paniculata Colebr., Cocculus suberosus DC., Menispermum cocculus L.

Распространение. Тропічні ліси Юж. Азии.

Прим. часть. Зрілі висушені плоди.

Описание экз. части. Плоди округлі, ягодоподібні, величиною з горошину до 12—14 мм дл. при 8—10 мм в поперечнику, зовні чорнувато-коричневі, зморшкуваті, усередині містять брудно-жовте, рогоподібне, прозоре ядро у формі півмісяця, смак осоружний, гіркий.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 шляхом мацерації з 90° спиртом. 2 і 3 дес. разв. готуються з 90° спиртом, 4 — з 60° і вищими розведеннями — 45°.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура темно-золотистого кольору, без особливого запаху і гіркого смаку. Уд. вага 0,835—0,838, сухий залишок 1,45—2,50 %; вміст жиру, що застигає при звичайній температурі, отриманого шляхом струшування з петролейным ефіром, — 0,76—0,86 %. У шарі завтовшки в 1 см в жовтуватий колір забарвлено лише 2-і дес. розведення.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8,5 см при 53 % отн. вл., 16,5° С. Верхняя частина: 2,5 см — водна зона, світло-коричнева зі світлішою внутрішньою поверхнею; 0,5 см — зона у вигляді опуклості блідо-жовтувато-коричневого кольору. Нижня частина: 1 см — слабо-коричнева зона, особливо помітна в проходящем світлі; вся остання поверхня блідо-жовтувато-коричнева.

Люмінесценція: синя, верхня частина підстави — зеленувата.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Хранение. Лікарський товар, вихідну тинктуру, 2 і 3 дес. разведения с осторожностью, по списку “Б”.

Разведение мер. 3х, 3 і вище.

Стандарт. 3х.3.

COFFEA — КОФФЕЯ

Вихідна рослина. Coffea arabica L. — Кавове дерево.

Сем. Rubiaceae — Маренові.

Распространение. Багаточисельні сорти кави розлучаються в тропічних районах Америки, Азії і Африки, в основному в Бразилії і Колумбії.

Прим. часть. Висушене насіння (непідсмажені боби кави).

Описание экз. части. Звільнене від оболонки насіння кавового дерева, т.з. кавові боби, яйцевидні, з одного боку плоскі і з глибокою борозенкою. Колір зеленуватий, синьо-зелений, жовтий або жовто-коричневий. Консистенція дуже щільна, у воді тонуть.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 60° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура коричнювато-жовтого кольору, без особливого запаху і смаку. Уд. вага 0,900—0,905, сухий залишок 2,00—2,80 %. У шарі завтовшки в 1 см в жовтий колір забарвлено лише 2 дес. розведення. Збільшення невеликої кількості їдкого натра забарвлює вихідну тинктуру 2 і 3 дес. розведення в жовтий колір до жовтуватого; невелика кількість р-ра хлориду заліза додає тинктурі зелене забарвлення.

Количественное определение. 50 г тинктури змішують з 30 г 0,5 % хлористоводневої кислоти і цю суміш 4 рази струшують з хлороформом по 20 мл Хлороформенниє витягу після фільтрування дистилюються, залишок розчиняється в 5 мл ефіру і додається 20 мл 0,5 % хлористоводневої кислоти. Ефір після додавання 0,5 г парафіну випаровується і водний розчин ще 4 рази екстрагується 20 мл хлороформу. Після фільтрації р-р хлороформу фільтрується через сухий фільтр, випаровується і залишок висушується при максимумі 95° З і зважується. Останнє помножене на 2 дає процентний вміст алкалоїду в тинктурі; воно має бути не менше 0,09 і близько 4—5 % екстракту.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8,5 см при 50 % отн. вл., 16° С. 3 см — водна прозора зона, блідо-зеленувато-жовтого кольору, в підстави темніше і прозоріша; вся остання поверхня — безбарвна.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х. 3.6.

COCCUS CACTI — КОККУС КАКТІ

Вихідна тварина. Dactylopjus cacti (L.) — Мексиканська кошеніль.

Сем. Dactylopiidae — Кошенільовиє. Загін Homoptera — Равнокрилиє. Клас Insecta — Комахи.

Распространение. Батьківщина — Мексика. Раніше розлучалися на різних видах роду Opuntia — Опунция (сем. Cactaсеае — Кактусові), особливо Opuntia coccinillifera Miller, в Мексиці, Сівши. Африці і Юго-вост. Азии.

Прим. часть. Все тіло самок.

Описание экз. части. Синювато-червоні, напівкулевидні, величиною з сочевицю, обтягнуті білим і поперечно-зморшкуваті зерна, з нижнього боку білуваті і декілька сплощення. Усередині вони містять темно-червону масу.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 шляхом мацерації з 90° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура темно-червоного кольору (люмінесценція яскраво-жовто-червона), без особливого запаху і гіркого смаку. Луги забарвлюють її у фіолетовий колір, кислоти в жовтий. Уд. вага приблизно 0,840, сухий залишок близько 2,3 %. З 2 по 4 дес. розведення мають червоно-жовтий до злегка червонуватого кольору. Капілярні картини розведень інтенсивно-червоні до червоно-фіолетових, люмінесценція червона до червоно-фіолетової (до D4). При зволоженні насиченим р-ром сульфату алюмінію і повторному висушуванні капілярна картина фіолетово-червоного кольору, а люмінесценція — яскраво-червоного кольору (кармінова кислота), в капілярній картині ще помітного у вузьких смужках в 6 дес. розведенні.

Розтирання до D3 забарвлені в червоний колір; при зволоженні р-ром сульфату алюмінію вони люминесцируют яскраво-фіолетово-червоним кольором ще в D 3. Капілярна картина з р-ром сульфату алюмінію яскраво-червона до (при вживанні 10 г D6) ясно-фіолетово-червонуватої люмінесценції. 10 г крупинок D3 (вміст лікарської речовини біля D 5) екстрагуються спиртом, що містить трохи хлористоводневої кислоти, витяг піддається капілярному аналізу з вузькими смужками; з р-ром сульфату алюмінію люмінесценція — ясно-фіолетово-червонувата.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 6 см при 49 % отн. вл. 16° С. 0,5 см — темно-карміново-червона зона, 1 см — брудно-карміново-червона зона; 0,5 см — чорно-червона непрозора зона; вся нижня поверхня карміново-червона.

Люмінесценція: верхня зона небесно-блакитна, капілярна картина інтенсивно червона, у верхній частині — темно-червона. У смузі чорні смужки.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3.

COLOCYNTHIS — КОЛОЦИНТ

Вихідна рослина. Citrullus colocynthis (L.) Schrad. — Колоцинт.

Синонимы. Colocynthis vulgaris Schrad., Colocynthis officinalis Schrad., Cucumis colocynthis L.

Сем. Cucurbitaceae — Гарбузові.

Распространение. Зустрічається як засмічене, на полях і на околицях піщаних пустель в Сівбу. Африці і Передній Азії. У СРСР наголошується як замет в Тедженськом оазисі (Каракуми в Туркменії). Розлучається як однорічна рослина у ряді ботанічних садів Середньої Азії, Кавказу, а також в Лубнах, в Москві.

Прим. часть. Очищені плоди без зерен.

Описание экз. части. Плід — ягодоподібна, така, що не розкривається, багатосім’яна тыквина з грубим зовнішнім шаром і соковитішим середнім і внутрішнім. Плоди схожі на кавун, кулевидні, 7—10 і більше см в диам., зовні ясно-зелені, з подовжніми жовтувато-зеленими смужками, опущені, при дозріванні жовтіючі і голі. М’якоть сухувата, губчаста, білувато-жовтувата, досить тверда, дуже гірка. Насіння буре, довгасто-яйцевидне, плоске, до 6 мм дл. Мікроскопія і числові показники див. МРТУ—2612/59.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 90° спиртом. 2 і 3 дес. розведення готуються з 90° спиртом, 4 — з 60°, а вищі розведення — з 45°.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура жовтого кольору, без особливого запаху і з сильно гірким смаком. Доля. вага 0,835—0,842, сухий залишок 0,95—2,50 %, вміст екстракту, отриманого шляхом струшування з петролейным ефіром 0,2—0,4 %. У шарі завтовшки в 1 см в жовтуватий колір забарвлено лише 2-і дес. розведення. Якщо 5 мл тинктури або 2-і і 3-і дес. розведення випарувати в чашці на водяній лазні і залишок змішати з 1—2 краплями конц. сірчаної кислоти, то з’являється оранжево-червоне до жовто-червоного фарбування.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 6,8 см при 51 % отн. вл., 17° С. 2 см червонувато-жовта зона з темнішим, прозорішим нижнім краєм; вся остання поверхня — безбарвна.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Хранение. Вихідну тинктуру, 2 і 3 дес. разведения с осторожностью, по списку “Б”.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х.3,6.

CONDURANGO — КОНДУРАНГО

Вихідна рослина. Marsdenia condurango Richb. fil. — Марсденія кондуранго.

Сем. Asclepiadaceae — Ластовенниє.

Распространение. Зап. схили Анд в пограничної області між Еквадором і Перу.

Прим. часть. Висушена кора.

Описание экз. части. Кора горбиста, сірувато-бура, 1—6 мм товщ., з характерним гіркувато-терпким смаком. Внутрішня поверхня кірки жовтувато-сіра з подовжніми борозенками. Кондуранго повинна відповідати ГФ видавництва 7, стор. 164.

Приготовление лекарств. форм. Для тинктури — по § 4 з 60° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Тинктура жовто-коричневого кольору без особливого запаху і зі своєрідним терпким смаком. Уд. вага 0,899—0,902, сухий залишок 1,27—2,24 %. Їдкий натр забарвлює тинктуру в жовтий колір. У шарі завтовшки в 1 см в жовтуватий колір забарвлено лише 2 дес. розведення, 2-е і 3-і дес. розведення забарвлюються в яскраво-жовтий колір при додаванні невеликої кількості їдкого натра.

Дані капил. аналізу тинктури. Висота підйому — 8,6 см при 51 % отн. вл., 17° С. Верхняя частина: 2,7 см —водная зона, червоно-коричневого кольору, прозора; 1,5 см — зона у вигляді опуклості блідо-жовтувато-коричневого кольору. Нижня частина: 0,5 см — жовтувато-коричнева зона; 0,5 см коричнева зона; 0,5 см світло-коричнева зона; 2 см — жовтувато-зелена зона; підстава — безбарвне.

Вміст ліків. в-ва в тинктурі. 1/10.

Разведение мер. 2х, 3х і вище.

Стандарт. 3х.3,6.

CROCUS — КРОКУС

Вихідна рослина. Crocus sativus L. — Шафран посівний.

Сем. Iridaceae — Півникові.

Распространение. У СРСР обробляється в Азербайджанській РСР (Бакинський район), Дагестані і Криму як технічна і пряна рослина. Розлучається в садах як декоративна рослина.

Прим. часть. Висушені рильця.

Описание экз. части. У готовому висушеному вигляді шафран складається з довгих крихких ниток, що зазвичай переплутаних між собою і складаються з рилець як одиночных, так і сидять по три на невеликих залишках ясно-жовтих стовпчиків. Кожне рильце має вигляд всіляко викривленою, декілька сплюснутої, розщепленої збоку трубочки, що розширюється поступово до верхівки, що закінчується нерівним, як би зубчастим краєм. Довжина рилець близько 3 см, довжина стовпчиків теж близько 3 см, колір рилець від темно-оранжево-червоного до буро-червоного, колір стовпчиків і тичинок ясно-жовтий, запах сильний своєрідний. Шафран повинен відповідати вимогам ГФ, видавництво 7, стор. 139 і ОСТ 4413.

Приготовление лекарств. форм. Настойка по § 4 на 90° спирті. 2 і 3 дес. розведення готуються на 90°, 4 — на 60° і вищих розбавленнях на 45° спирті.

Характеристика лекарств. форм. Есенція червоно-жовтого кольору (люмінесценція темно-оливкова до темно-жовтої), різкого запаху і смаку шафрану. Уд. вага. 0,840—0,855, сухий залишок 2,0—3,9 %. З 2-го по 4-і дес. розведення в шарі завтовшки в 1 см забарвлені в золотисто-жовтий до ясно-жовтого кольору (люмінесценція оливкова або червоно-жовта до зелено-жовтої або жовто-зеленої). Якщо випарувати в чашці на водяній лазні 5 мл з 1 по 4-і дес. розведення і до залишку додати одну краплю концентр. сірчаної кислоти, то з’являється густо-синє фарбування до фіолетово-синього. 2-і і 3-і дес. розведення володіють характерним запахом шафрану. Препарати для розтирання до Д3 забарвлюються в жовтий колір, люмінесценція оливково-жовта.

Капілярна картина до 5 дес. развед. забарвлена в жовто-червоних до жовтого тону, люмінесценція коричнево-червона до оливкового кольору, верхня зона оливково-зелена до зеленого (з Д5 застосовувати вузькі смуги). З 10 % р-ром їдкого натра колір переходить в ясно-жовтий (видимий до Д4), люмінесценція — в зелений (у вузьких смугах розпізнаване в 6 дес. розведенні).

При розтираннях можна так само за допомогою капілярно-люмінесцентного аналізу виявити наявність препарату; 6 дес. розтирання можна з упевненістю ідентифікувати при вживанні 20 % вихідного матеріалу (при додаванні 10 % водного р-ра їдкого натра у вузьких смугах — зеленувата люмінесценція).

10 г крупинок ДЗ (вміст лікарської речовини ок. Д5) екстрагуються абсолютним спиртом і екстракт піддається капілярному аналізу з вузькими смугами; при додаванні 10 % водного розчину їдкого натра з’являється зелена люмінесценція.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому — б см, при 51 % отн. вл., 16° С. 2,5 см — темно-червона, прозора зона; вся остання поверхня червонувато-жовтого кольору.

Люмінесценція: верхня частина темно-червона до темно-коричневого, нижня частина — брудно-червоно-бурого до буро-жовтого. З 10 % водним розчином їдкого натра — зелена.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Хранение. Захищати від світла.

Разведение мер. 3х и выше.

Стандарт. 3х. 3.

CROTON — КРОТОН

Вихідна рослина. Croton tiglium L. — Кротон. тиглиум.

Синонім. Tiglium officinale Klotzsch.

Сем. Euphorbiaceae — Молочайні.

Распространение. Юж. Индия. Культивується у ряді тропічних країн, в основному в юго-вост. Азии.

Прим. часть. Зріле насіння.

Описание экз. части. Насіння тупо-яйцевидне, схоже на рицину, ок. 12—14 мм дл., зовні сіро-бурі, з темнішими плямами, ув’язнені в тверду, ламку насінну оболонку. Ядро жовтувато-біле, маслянисте, м’ясисте. Смак спочатку м’яко-маслянистий, потім острожгучий. Сильно отруйні.

Приготовление лекарств. форм. Настойка по § 4 за допомогою розмочування з 90° спиртом. 2 і 3 дес. розведення готуються з 90°, 4 з 60° і вищими розведеннями з 40° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка жовтого кольору, без особливого запаху і пекучого гострого смаку. Уд. вага 0,834 до 0,836, сухий залишок 1,50—2,50 %. При збовтуванні з петролейным ефіром виходить від 1,40 до 1,68 % рідкого жирного масла жовтого кольору. У шарі завтовшки в 1 см лише 2 дес. розведення забарвлене в жовтуватий колір.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому 7,5 см при 51 % отн. вл., 17° С. 1,7 см — жирна зона; 0,1 см — безбарвна, знежирена смуга; 1 см — зона блідо-коричневого кольору; 2,5 см — блідо-коричнева зона; всі ці зони прозорі; підстава — блідо-коричневе.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Хранение. Ліки, вихідну настойку, 2 і 3 дес. розведення з обережністю за списком “Б”.

Разведение мер. 3х, 3, 6 і вище.

Стандарт. 6.

CUBEBA — КУБЕБА

Вихідна рослина. Piper cubeba L. — Кубеба.

Синонім. Cubeba officinalis Miquel.

Сем. Piperaceae — Перцеві.

Распространение. Індонезія.

Прим. часть. Сухі, незрілі плоди.

Описание экз. части. Плоди круглі, близько 4—6 мм диам., сіро-бурі, на одному кінці короткозаостренные, на іншому — забезпечені довгою, циліндровою помилковою ніжкою до 1 см дл. Смак пряно-пекучий, такий, що охолоджує. Запах своєрідний, неприємний.

Приготовление лекарств. форм. Настойка по § 4 з 60° спиртом.

Характеристика лекарств. форм. Настойка темно-жовтого кольору, ароматного запаху і спочатку солодкувато-ароматного, потім гострого пекучого смаку. Доля. вага. 0,895—0,905, сухий залишок 1,35—2,67 %. Якщо обережно змішати рівні за об’ємом частини настойки і концентрованої сірчаної кислоти, то з’являється фіолетове фарбування до червоно-фіолетового. Якщо 10 мл настойки розбавити 10 мл води, додати до цього 10 мл ефіру або петролейного ефіру, збовтати і зневоднити шар ефіру хлоридом кальцію і випарувати, то як залишок отримують ефірне масло зеленого кольору і пряного камфорного і такого, що ледве охолоджує смаку. Додавання конц. сірчаної кислоти дає кармино-красную забарвлення. У шарі завтовшки в 1 см лише 2 дес. розведення забарвлене в жовтий колір. Якщо 5 мл з 2 по 5 дес. розведення випарувати у фарфоровій чашці на водяній лазні, то залишок з невеликою кількістю концент. сірчаної кислоти приймає пурпурно-червоне або червонувате забарвлення.

Дані капил. аналізу настойки. Висота підйому — 8,9 см при 51 % отн. вл., 17° С. Верхняя частина: 3,5 см —водная зона, коричнева з темним нижнім краєм і світлішою внутрішньою поверхнею, 0,5 см — зона у вигляді опуклості світло-коричневого кольору. Нижня частина: 4 см — зеленувато-коричнева зона; підстава — ясно-зеленувато-коричневе.

Вміст ліків. в-ва в настойці. 1/10.

Разведение мер. 3.6.

 

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

А. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІДКИХ ПРЕПАРАТІВ

1. Питома вага

Питому вагу [Під питомою вагою мається на увазі відношення ваги тіла до ваги води в тому ж об’ємі при 4°.] рідин визначають на вагах Мору — Вестфаля, за допомогою пікнометра або ареометром. Визначення прийнято проводити при температурі 17,5° С. Еслі визначення проводиться при іншій температурі, то у величину питомої ваги вносять наступні поправки, досить точні значення, що дають, для спиртних рідин.

При температурах вище 17,5° З на кожен градус додають 0,0007, а при температурах нижче 17,5° З віднімають на кожен градус 0,0007.

При точному дотриманні правил приготування есенції по розпорядженнях окремих §§ питома вага основних настойок в середньому рівна:

по § 1 — 0,944

по § 2 — 0,944

по § 3 — 0,905.

2. Вміст винного спирту

Вміст винного спирту можна орієнтування визначити по питомій вазі основних настойок або винно-спиртних розчинів або розведень. Для точного визначення поміщають 50 мл досліджуваного препарату в колбу для перегонки, додають 100 мл води і 50 г куховарської солі або сульфату натрію (аби уникнути утворення піни при кип’яченні) і відганяють 100 мл

Визначають питому вагу дистиляту, а по таблиці спиртів вираховують вміст чистого винного спирту. Вміст спирту в препаратах, не створюючих рясної піни при кип’яченні, можна визначити способом, вказаним в Держ. фармакопеї.

3. Вміст екстракту

Вміст екстракту у вихідних настойках, сухого залишку в розчинах і так далі визначають таким чином: випаровують на водяній лазні точно виміряну і точно зважену (з врахуванням питомої ваги) кількість рідини, яка поміщена в заздалегідь зважену круглу скляну чашку діаметром 6—7 див. Потім сушать протягом півгодини в термостаті при 105° С.

Зважувати слід по можливості швидше, оскільки деякі екстракти дуже сильно поглинають воду і тому вагу їх збільшується на вагах протягом декількох хвилин. Також не слід сушити довше півгодини, оскільки при тривалій сушці при 105° З вага жиросодержащих сухих залишків знов зростає.

4. Жирні масла (рослинні)

Кількість жирних масел в основних настойках і розчинах визначають таким чином: залишок, отриманий при визначенні вмісту екстракту, змочується 1—2 мл води (інколи з підігріванням на водяній лазні), а потім розтирається до здобуття однорідного порошку з 10 г прожареного гіпсу. Масу поміщають в гільзу з фільтрувального паперу і закривають ватяним тампоном, який до цього служив для витирання скляної чашки. Потім гільзу поміщають в апарат Сокслета або в інший відповідний апарат для екстракції жирів і екстрагують протягом 2—3 годин злегка киплячим петролейным ефіром. Потім ефір відганяють, залишок сушать протягом 15 хвилин в сушильній шафі при температурі 105° і потім зважують.

5. Знежирені сухі речовини

Кількість знежиреного сухого залишку визначається шляхом віднімання кількості жирних масел із загального вмісту сухого залишку.

6. Вміст алкалоїдів

Вміст алкалоїдів в есенціях, тинктурах і сировині визначають різними способами. Правила визначення вмісту вказані в розділах, що стосуються відповідних лікарських засобів. Бюретка, використовувана для точних визначень, є, як вказано у фармакопеї, бюретку завдовжки близько 60 см, ємкістю 10 мл, з мінімальним діленням шкали, рівним 0,02 мл; під мікробюреткою розуміється бюретка завдовжки 50 см, ємкістю 5 мл, з мінімальним діленням шкали, рівним 0,01 мл

7. Нерозчинний у воді осад в залишку есенцій, приготованих по, що екстрагується §§ 1—3

25 г есенції випаровують на водяній лазні і нетривалий час сушать в сушильній шафі при температурі 105° С. Після охолоджування залишок розбавляють водою, розтирають і фільтрують через точно зважений фільтр і промивають водою. Потім фільтр висушують і зважують. Вміст нерозчинного осаду обчислюють по відношенню до 100 частин осаду тинктур, що екстрагується.

8. Вміст відновників в есенціях, приготованих по §§ 1—3, виражене еквівалентною кількістю глюкози

Доводять об’єм екстракту, отриманого при визначенні нерозчинного у воді осаду, до 100 мл, потім змішують 30 мл розчину сульфату міді (концентрації 69,2 г/литр) з 30 мл розчину гідрата калія і сегнетовой солі (з концентрацією відповідно 250 і 346 г/л). Суміш нагрівають до кипіння і додають 2,5 г вищезгаданого розбавленого екстракту. Після однократного кип’ячення рідину фільтрують через точно зважену азбестову або фарфорову фільтрувальну трубочку, потім фільтр промивають по черзі водою, винним спиртом і, нарешті, ефіром і протягом 15 хвилин витримують в сушильній шафі при температурі 105°С. Після охолоджування фільтрувальну трубочку зважують і по кількості обложеного окислу міді по таблиці (даною в додатку) обчислюють відповідну кількість глюкози. Цю величину множать на 16 і ділять на кількість екстракту (у г), що міститься в 100 частинах есенції. Якщо помножити отриману величину на 100, отримаємо безпосередньо % вміст відновника в екстракті, виражений через еквівалентну кількість глюкози. Якщо отримана кількість окислу міді перевищує 0,522 г, то вищезгаданий водний екстракт потрібно розбавити рівною за об’ємом кількістю води і з 25 мл цього розбавленого розчину ще раз провести визначення. Кількість глюкози, знайдена при цьому, слід умножати на 32, а не на 16.

9. Забарвлення есенцій, тинктур і рідких розведень

Цілий ряд препаратів, особливо тих, які приготовані зі свіжих рослин, при тривалому зберіганні змінюють своє забарвлення. Наприклад, часто спостерігається зміна зеленого забарвлення в коричневу, викликана в більшості випадків змінами хлорофілу. Крім того, може також змінитися інтенсивність забарвлення в різних пробах одного і того ж препарату, не дивлячись на рівний вміст лікарської речовини, що особливо помітно в найвищих розведеннях. Ці факти необхідно враховувати при оцінці приведених відомостей про забарвлення різних речовин. Забарвлення спостерігають при денному світлі, помістивши кювет перед шматком білого картону або писального паперу і розглядаючи шар рідини завтовшки 10 мм. У разі потреби можна застосовувати пробірки діаметром 10 мм. Якщо порівнюють забарвлення двох різних рідин, то для цієї мети можна застосувати будь-який колориметр.

10. Капілярний аналіз і капілярно-люмінесцентний аналіз есенцій, тинктур і розведень

Капілярний аналіз есенцій, настойок і рідких розведень проводять по методу “Плану”. З фільтрувального паперу [Можна рекомендувати користуватися спеціальним папером “для хроматографії”, яка випускається різних сортів: що швидко фільтрує, повільно фільтрує і ін.] одного сорту в напрямі, перпендикулярному текстурі паперу, нарізують смужки шириною 2 см і завдовжки приблизно 25 см і підвішують в циліндровій скляній судині заввишки близько 5 см і діаметром близько 3 см так, щоб кінці паперових смужок стосувалися дна судини. У судину, якщо не обумовлені інші умови проведення аналізу, поміщають зазвичай 5 мл досліджуваного розчину. Судину ставлять в помірно тепле приміщення і через 24 години або до моменту, коли вся рідина буде поглинена, виймають смужки, просушують і досліджують при денному світлі або ж в ультрафіолетовому світлі, що випромінюється кварцевою аналітичною лампою. При дослідженні вищих розведень замість широких капілярних смужок використовуються смужки шириною не більше 2,5 мм.

При роботі з розтираннями або роздробленими пігулками такі беруть в кількості 5 г, змішують приблизно з подвійною ваговою кількістю абсолютного винного спирту і отриману суміш піддають капілярному аналізу як розведення.

Методика дослідження препаратів в крупинках за допомогою описаного тут методу вказується для кожного препарату окремо.

При описі капілярної картини користуються діленням на 2 частини:

1. Верхня частина, що складається з водної зони і часто зони у вигляді опуклості або еліптичної виїмки.

2. Нижня частина, більшою частиною що складається з декількох зон, забарвлених в різні кольори, і підстави.

При спостереженні люмінесценції рідини, досліджуваної методом капілярного аналізу, найдоцільніше виявилося наступне розділення — на:

1. Верхню частину, яка складається з вузької самої верхньої зони, потім власне верхньої частини і підстави верхньої частини, ясно спостережуваного при люмінесценції цілого ряду препаратів.

2. Нижню частину, яка складається з опуклої частини, або зведення, смуги, що складається з декількох зон, і підстави. Смуга може займати всю нижню частину або лише опуклу зону.

Дані капілярного аналізу спостерігають при світлі аналітичної лампи зазвичай після просушування, оскільки при цьому якнайповніше виявляється характерна люмінесценція. При спостереженні капілярних картин в ультрафіолетовому світлі для того, щоб уникнути помилок, необхідно звертати увагу на наступне: як при денному світлі, так і при освітленні лампою спостереження потрібно завжди проводити на однаковому фоні, краще всього білому, по можливості не люмінесцентному. Крім того, треба знати, що і від фільтрувального паперу з’являється, як правило, блідо-голуба або синьо-фіолетова люмінесценція, а також, що різні речовини, як, наприклад, молочний і очеретяний цукор, мають часто власну люмінесценцію блакитного кольору, яка може виявлятися також при дослідженні винно-спиртного екстракту і утрудняти визначення речовини. Винний спирт також має злегка блакитну люмінесценцію. Далі, потрібно стежити за тим, аби в неодружених проб з водою, що дистилює, на верхньому кінці капілярних картин завжди з’являлася вузька зона, забарвлена в коричневий колір. У ультрафіолетовому випромінюванні вона світиться яскраво-синім світлом. В цілях точнішого дослідження препарат потрібно обробити відповідними реактивами, після чого можна спостерігати характерні зміни забарвлення при денному, а особливо при ультрафіолетовому світлі. Рекомендується рясно наносити розчин на всі зони скляною паличкою або краплинною піпеткою і висушування проводити при злегка підвищеній температурі. У сумнівних випадках рекомендується проводити неодружену пробу на тій же смужці паперу, але вище за капілярну картину.

Якщо вживання реактивів недостатньо для доказу ідентичності, то можна використовувати описаний нижче метод (2-я капіляризація).

Досліджуваний фільтрувальний папір з капілярною картиною поміщають в пробірку, потім наливають (до верхнього кордону капілярної картини) відповідний розчинник, найчастіше хлороформ (аби перешкодити тому, аби верхня частина картини випадково не була б бар’єром для розчинника і речовин, що розчиняються в нім). Розчинник розчиняє ті, що все містяться в забарвленій ділянці фільтрувального паперу розчинні речовини і разом з ними піднімається по паперу. Потім ці речовини випаровуються і відкладаються в новій зоні, на верхньому краю пробірки.

Якщо ця “нова зона” виходить дуже слабкою, то досвід можна повторити з додатковою порцією розчинника, і отже, підвищити інтенсивність цієї зони. Якщо ця зона дуже темна, то можна знову нанести розчинник, розширити цим зону і таким чином просветлить її.

Нова більш менш широка зона має часто характерний колір і при денному світлі, і при ультрафіолетовому освітленні. У разі потреби її дослідження, як і капілярної картини, можна продовжувати різними методами. Розчини перевіряють на люмінесценцію безпосередньо; для цього 1—2 мл поміщають в пробірку діаметром близько 1,5 см і спостерігають в ультрафіолетовому світлі. До розчину додають декілька крапель хлористоводневої кислоти, аби виключити, особливо при високих розведеннях, перешкоди, що викликаються впливом наявного лугу.