АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЯКА МІСТИТЬ КУМАРИНИ, ХРОМОНИ

АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЯКА МІСТИТЬ КУМАРИНИ, ХРОМОНИ

 Кумарини – природні сполуки, в основі яких лежить бензо-a-пірон (лактон цис-орто-оксикоричної кислоти).

Хромони, на відміну від кумаринів, являються похідними бензо-g–пірону. У природі вони частіше зустрічаються у вигляді похідних окси-, метокси-кумаринів та хромонів, а також фурокумаринів і фурохромонів у вільному стані, рідше у вигляді глікозидів. Кумарини поширені в рослинах родин селерових, бобових, рутових. Фармакологічні властивості їх дуже різноманітні. Вони проявляють антикоагулянтну, фотодинамічну, спазмолітичну та судинорозширювальну дію. Їх фітопрепарати застосовують для лікування тромбофлебітів та тромбозів, у терапії вітиліго, як серцево-судинні засоби та ін.

Природні хропони мають різні біологічні властивості. Вони діють як спазмолітики на гладенькі м’язи мускулатури внутрішніх органів, проявляють коронаророзширюючу і антибактеріальну активність. Медичне застосування мають лише фуранохромони (келін, віснагін) віснаги морквоподібної при спазмах сечовидільних шляхів, бронхоспазмах і хронічній стенокардії.

 

 

 

 

 

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЯКІ МІСТЯТЬ КУМАРИНИ

 

БУРКУНУ ТРАВА – MELILOTI HERBA

БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ – MELLILOTUS OFFICINALIS (L.) Pall.

РОДИНИ БОБОВІ – FABACEAE

 

Зовнішні ознаки. Цілі квітучі верхівки і бічні гілочки рослин із стеблом та листочками. Стебло  діаметром до 3 мм і довжиною до 30 см. Листочки трійчасті, дрібнозубчасті. Нижні листки оберненояйцеподібні, верхні – довгасті або ланцетоподібні, край з обох боків з 10-13 нерівними зубчиками. Квітки  метеликові, дрібні, жовті у багатоквіткових пазушних китицях. Чашечка дзвоникоподібна, п’ятизубчаста, залишається при плоді, гола. Іноді зустрічаються в незначній кількості дрібні незрілі плоди – боби, голі або покриті рідкими волосками.  Колір стебел, чашечки і плодів зелений, віночка – жовтий. Запах ароматний, кумариновий. Смак  гіркуватий.

 Лікарські засоби. Трава буркуну лікарського, настій, збори. Входить до складу кардіофіту.

Застосування. Трава буркуну входить до складу пом’якшувальних зборів для припарок, за допомогою яких швидшає розсмоктуються нариви. Екстракт буркуну входив до складу буркунового пластиру, що застосовувався з цією ж метою.

У народній медицині використовують відхаркувальну, пом’якшувальну, вітрогонну, болезаспокійливу, заспокійливу властивості буркуну. Найчастіше  буркун застосовують при запальних захворюваннях органів дихання, а також при підвищеній збудливості і безсонні. Настій трави використовують також як антикоагулюючий засіб.

 

 

 

СМОКІВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (ІНЖИР, ФІГОВЕ ДЕРЕВО) – Ficus carica L.                                        

  РОДИНА ШОВКОВИЦЕВІ – Moraceae                                          

 

Зовнішні ознаки. Листки великі (довжина 13-25 см, ширина – 13-30 см), три- п’ятилопатеві, жорсткі. Зверху зелені, зісподу сірувато-зелені внаслідок великої кількості волосків. Запах слабкий, ароматний.

 

 

 

АМІ ВЕЛИКА – Ammi majus L.

РОДИНА  СЕЛЕРОВІ – Apiaceae

Інші назви: кандійский кмин

 

Зовнішні ознаки. Сировина являє собою зрілі плоди, вислоплідники, що легко розпадаються на два мерикарпії. Плоди від сіро-зеленого до червонувато-коричневого кольору. Сировина служить джерелом промислового отримання аміфурину.

 

Лікарські засоби. Сума фурокумаринів – “Аміфурин“.

Застосування. Ще в давньому Єгипті хворі “білими плямами” приймали всередину подріднене насіння амі і потім піддавали шкіру сонячному опромінюванню. Про лікувальні властивості амі великої було відомо в XIII столітті. Арабські лікарі застосовували її для лікування лейкодермії, поєднуючи з сонячним опромінюванням.

Побічні явища, що спостерігалися при цьому, обмежували застосування галенових препаратів.

Метод фотохімії відродився у середині ХХ століття, коли був отриманий ряд малотоксичних фотосенсибілізуючих препаратів і стала доступною методика  дозованого ультрафіолетового опромінення.

У 60-х роках у ВІЛР з амі великої був отриманий „Аміфурин». „Аміфурин” (Ammifurinum) містить суміш трьох фурокумаринів – бергаптену, ізопімпінеліну і ксантотоксину. Жовтий кристалічний порошок,  гіркий на смак. Випускається в таблетках по 0,02 г і у вигляді 0,3 % розчину у флаконах по 50 мл. Застосовують по 1-2 таблетки 3 разу на день з одночасним втиранням в уражені ділянки 0,3 % розчину і подальшим ультрафіолетовим опромінюванням. Таблетки приймають після їжі і запивають молоком, щоб уникнути подразнення шлунка.

„Аміфурин” застосовують при вітиліго, гніздовому і тотальному облисінні, псоріазі, нейродерміті, червоному плоскому лишаї.

Під впливом аміфурину в хворих псоріазом припиняється сверблячка, поступово зменшується кількість висипань і ступінь інфільтрації шкіри в місцях бляшок.

У хворих вітиліго в процесі лікування методом фотохімії з’являються вкраплення пігменту, зникають білі плями. В період лікування аміфурином рекомендують носити сонцезахисні окуляри і уникати прямого сонячного проміння.

Аміфурин і ультрафіолетова терапія протипоказані при туберкульозі шкіри, захворюваннях крові, печінки, нирок, центральної нервової системи, при  гіпертонії, цукровому діабеті, тиреотоксикозі,  доброякісних і злоякісних пухлинах, при вагітності і в період лактації.

 

 

 

ПАСТЕРНАК ПОСІВНИЙ – PASTINACA SATIVA L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ – APIACEAE

 

Зовнішні ознаки. Плід – висло плідник округло-овальний, сочевицеподібно сплюснутий, розпадається на дві половинки (мерикарпії). Перикарпії округло-еліптичні, з невеликою округлою виїмкою біля основи, довжина 4-7 мм, ширина 3-6 мм; 5 ребер: 2 бічних крилоподібно розрослі, утворюють ледь потовщений по краю ободок, що є облямівкою перикарпію, 3 тонкі розміщені на спинному боці. Поверхня плода матова, колір світло-буруватий. Запах слабкий. Ароматний. Смак пряний, злегка пекучий.

Лікарські засоби. Препарати ;Бероксан” – фотосенсибілізуючої дії; „Пастенацин” – протиспазматичної (коронаролітик) дії.

Застосування.  

 

 

ПСОРАЛЕЯ КІСТЯКОВА – Psoralea drupacea Bunge

РОДИНА БОБОВІ – Fabaceae

Інші назви: акурай

Зовнішні ознаки. Плід – однонасінний, обернено-яйцеподібний, білувато-сірий через густе білоповстисте опушення біб.

 

Лікарські засоби. З бобів псоралеЇ одержують препарат “Псорален“.

 

Застосування. Псорален (Psoralenum) випускається в порошках і таблетках по 0,01 г і у вигляді 0,1 % розчину на 70 % спирті для зовнішнього застосування. Застосовують при вітиліго, гніздовому і тотальному облисінні. Лікування проводять методом фотохіміотерапії: перорально або зовнішньо застосовують „Псорален” і одночасно призначають сеанси дозованого ультрафіолетового опромінювання.

 

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЯКІ МІСТЯТЬ ХРОМОНИ

 

АМІ ЗУБНА – Ammi visnaga L.

РОДИНА СЕЛЕРОВІ – Apiaceae

Інші назви: келла

Зовнішні ознаки. Сировиною служать плоди з культивованих рослин. Суміш достиглих і недостиглих плодів. Плід – вислоплідник яйцеподібної форми, голий, гладенький, трудно розпадається на два напівплодики (мерикарпії), опуклі з зовнішнього боку, а з черевного – плоскі, із загостреною верхівкою і 5 ниткоподібними ребрами. Довжина мерикарпію близько 2 мм, товщина – до 1 мм. Колір дозрілих плодів світло-коричневий або коричневий, ребра світліші; недозрілі плоди – зеленуваті. Сировина має слабкий, характерний запах, гіркувато-пряна на смак.

Фармакологічні властивості. Настоянка, екстракт і сума діючих речовин рослини мають спазмолітичні властивості. Впливають, перш за все, на гладкі м’язи сечоводів, кишечника, бронхів, коронарних судин.

Основна діюча речовина амі зубної – келін (віснамін). Келін проявляє спазмолітичну дію: він знижує тонус стінок судин, кишечника, сечового і жовчного міхура, розширює бронхи і коронарні судини серця. Надає слабку седативну дію. Швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту.

Лікарські засоби. Настоянка, екстракт,  “Келін“, “Авісан“; входить до складу препаратів “Вікалін“, “Келлатрин” і “Келліверин“. Авісан входить до складу препарату „Фітоліт”; келін – до складу препарату „Марелін”. 

Застосування. Келін призначають при хронічній ішемічній хворобі серця для попередження нападів стенокардії. При спастичних станах шлунково-кишкового тракту келін надає спазмолітичну, міотропну дію, що подібна до дії папаверину. При бронхіальній астмі пом’якшує задуху, але вже розвинуті астматичні напади не знімає.

Келін (Khellinum) призначають всередину по 0,02-0,04 г на прийом 3 рази на день після їди. Курс лікування 15-30 днів. Випускається в таблетках по 0,02 г. Препарат малотоксичний. В окремих випадках можливе запаморочення, сонливість, безсоння, порушення функції шлунково-кишкового тракту, висипання на шкірі.

Авісан (Avisanum) містить суму речовин, отриманих з плодів амі зубної. Надає спазмолітичну дію переважно на мускулатуру сечовивідних шляхів. Випускається в таблетках по 0,05 р. Приймають всередину при сечокам’яній хворобі по 1-2 таблетки 3-4 рази на день протягом 1-3 тижнів. Іноді викликає диспепсичні явища.

Амі зубна входить до складу препарату „Вікалін”, що має антиспастичну, послабляючу, і протизапальну дію. Призначають при хворобі шлунка, виразці дванадцятипалої кишки, при гіперацидних гастритах.

Келін входить до складу препаратів „Келатрин” і „Келіверин”, які вживають як судинорозширювальні і спазмолітичні засоби.

 

 

 

КРІП ЗАПАШНИЙ –

ANETHUM GRAVEOLENS L.

ДИНА СЕЛЕРОВІ – APIACEAE

 

Зовнішні ознаки. Плоди – плескатий

вислоплідник коричневого кольору, який

розпадається на два напівплодики

(мерикарпії), довжиною 3-5, товщиною

2-3 мм, овальні, з 5 ребрами із зовнішнього

боку, крайні – витягнуті в широкі крила.

Колір зеленкувато-сірий. Запах характерний ароматний. Смак пряний.

Лікарські засоби. Настій, препарат „Анетин”, плоди входять до складу зборів.

Застосування. Препарат „Анетин” проявляє спазмолітичну активність; використовується для лікування та профілактики хронічної коронарної недостатності й астми. У вигляді настою і в складі зборів застосовується як сечогінний засіб та при шлунково-кишкових захворюваннях.