Анатомія центральної та переферичної нервової систем, їх єдність

Анатомія центральної та переферичної nнервової систем, їх єдність. Поняття про вегетативну нервову сисиему, як nчастину нервової системи. Рефлекторна дуга.

Спинний мозок, його зовнішня і внутрішня nбудова. Топографія сірої і білої речовини спинного мозку. Передні, задні та nбічні роги спинного мозку, їх функціональне значення. Канатики білої речовини. nАнатомія головного мозку. Кора півкуль великого мозку. Поняття про nфункціональне значення різних ділянок кори головного мозку. Оболонки головного nта спинного мозку. Топографія провідних шляхів головного і спинного мозку.

НЕРВОВА nСИСТЕМА n(systema nervosum)

           Нервова nсистема сприймає подразнення навколишнього середовища та відповідає  на подразнення відповідними реакціями.

Не менш важливою функцією нервової системи є nвстановлення зв’язків між усіма органами власного організму і забезпечення його nіснування як єдиного цілого.

За анатомо–функціональною класифікацією нервова nсистема умовно поділялась на:

– соматичну, або анімальну нервову систему;

– вегетативну, або автономну нервову систему.

За новою nМіжнародною анатомічною номенклатурою нервова система, згідно з топографічним nпринципом, складається з:

– центральної частини (pars ncentralis), або центральної нервової системи (systema nervosum centrale);

– периферійної частини (pars nperipherica), або периферійної нервової системи (systema nervosum periphericum).

До nцентральної частини; центральної нервової nсистеми (pars centralis; systema nervosum centrale) належать;

– спинний мозок (medulla spinalis);

– головний мозок (encephalon).

До nпериферійної частини; периферійної нервової nсистеми (pars peripherica; systema nervosum periphericum) належать:

– спинномозкові нерви (nervi nspinales);

– черепні нерви (nervi craniales);

– нерви автономного відділу (вегетативного відділу);

– нервові вузли (ganglia nervorum);

– нервові сплетення (plexus nervorum);

– рецептори (receptores);

– нервові закінчення (terminationes nnervorum) – ефектори.

Автономний nвідділ; автономна частина периферійної нервової nсистеми (divisio autonomica; pars autonomica systematis nervosi nperipherici) поділяється на:

– симпатичну nчастину (pars sympathica);

– парасимпатичну nчастину (pars parasympathica).

Раніше (PNA) автономну nнервову систему називали вегетативною nнервовою системою і поділяли на:

– парасимпатичну нервову систему (systema nnervosum parasympathicum);

– симпатичну нервову систему (systema nervosum nsympathicum).

Структурно-функціональною одиницею нервової системи є нейрон n(нейроцит), тобто нервова клітина з усією сукупністю належних їй відростків і nкінцевих апаратів.

Можна розрізняти три сторони діяльності нервової nсистеми:

– рецепторну nфункцію, тобто сприйняття подразнення і поширення відповідного імпульсу по nнервових провідниках до центра;

– замикальну nфункцію, тобто процес перетворення одержаного нервовим центром імпульсу в nпевну зовнішню реакцію;

– ефекторну nфункцію, тобто здійснення відповідної реакції (рухової або секреторної).

Нейрон має такі відростки:

– нейрит n(neuritum), або аксон (axon, гр.. – ось), по ньому збудження прямує від тіла nнейрона до робочого органу або до іншого нейрона;

– дендрит n(dendritum, гр. dendron – дерево), по ньому збудження прямує у бік тіла нейрона n(corpus neurale).

Місце контакту нейронів, де нервовий імпульс nпередається від одного нейрона на інший є синапсом (synapsis).

Розрізняють такі типи нейронів:

– рецепторні (аферентні, nафекторні, чутливі) нейрони, вони nлежать поза центральною нервовою системою, один відросток іде на периферію і nзакінчується чутливим закінченням, другий – входить в центральну нервову nсистему (в спинний мозок або в стовбурову частину головного мозку);

– замикальні n(асоціативні) нейрони, які лежать в nмежах центральної нервової системи;

– ефекторні n(еферентні, рухові) нейрони, тіла їх nмістяться в центральній нервовій системі (або в симпатичних вузлах), а нейрити n(аксони), продовжуючись у вигляді осьових циліндрів нервових волокон, досягають nробочих органів (м’язів, залоз).

Розрізняють такі рецептори:

– екстерорецептори, nвони знаходяться в органах чуттів і на межі тіла з навколишнім середовищем (у nшкірі, слизових оболонках) і сприймають відчуття болю, температури, дотику і nтиску;

– інтерорецептори, nвони розміщуються у внутрішніх органах і сигналізують про зміни фізичного та nхімічного стану цих органів та їхнього вмісту;

– пропріорецептори, nвони знаходяться в органах апарата руху (в м’язах, сухожилках, фасціях, nзв’язках та суглобових капсулах) і реагують на сигналізують про зміну nвзаєморозташування структур в апараті руху.

Рефлекторна дуга представляє собою ланцюг nнервових клітин, яка включає афекторні (чутливі) та ефекторні (рухові, або nсекреторні) нейрони, по яких нервовий імпульс рухається від місця свого nзбудження (від рецептора) до робочого органу (до ефектора).

Проста рефлекторна дуга складається з двох неронів – nаферентного та ефекторного.

Тіло першого нейрона (рецепторного, аферентного) nзнаходиться поза центральною нервовою системою.

Зазвичай це псевдоуніполярний нейрон, тіло якого nрозташоване в спинномозковому вузлі (ganglion spinale) або чутливому вузлі nчерепних нервів (ganglion sensoriale nn. cranialii).

Периферійний відросток псевдоуніполярного нейрона іде nв складі спинномозкових нервів або чутливих волокон черепних нервів та nзакінчується рецептором, який сприймає зовнішнє (із зовнішнього середовища) або nвнутрішнє (в органах, тканинах) подразнення.

Це подразнення трансформується у нервовий імпульс, nякий досягає тіла нервової клітини, а потім по центральному відростку n(сукупність яких утворює задні або чутливі корінці спинномозкових нервів) nнаправляється у спинний мозок або по відповідним черепним нервам – в головний nмозок.

Як правило, рефлекторна дуга складається не з двох nнейронів, а побудована складніше. Так, між двома нейронами – рецепторним n(аферентним) і ефекторним (еферентним) – є один або декілька вставних n(замикальних) нейронів.

Спинний мозок (medulla spinalis) та головний мозок n(encephalon) мають сіру речовину (substantia grisea) і білу речовину n(substantia alba) та відноситься до центральної нервової системи.

Сіра речовина (substantia grisea) спинного та головного мозку – це nскупчення нервових клітин, які утворюють ядра або нервові центри.

Біла речовина – це нервові волокна, відростки нервових клітин. nНервові волокна утворюють провідні шляхи спинного та головного мозку і nзв’язують різні відділи центральної нервової системи та різних ядер (нервових nцентрів) між собою

Нервова система людини розвивається із зовнішнього зародкового nлистка – ектодерми.

Ріст нервового жолоба приводить до утворення нервової nтрубки (tubus neuralis), яка складається з трьох шарів.

З внутрішнього шару nрозвивається nепендимальна вистілка порожнин nшлуночків мозку і центрального каналу спинного мозку.

Із середнього (плащового) шару nрозвивається сіра речовина мозку.

Зовнішній шар, майже немає нервових nкліти, перетворюється у білу nречовину.

Передній кінець нервової nтрубки n(черепна частин) розширюється і дає початок розвитку головного мозку. Останні відділи нервової трубки nдають початок розвитку спинного мозку.

Черпна частина (pars cranialis) нервової трубки nутворює три первинні мозкові пухирі: передній, nсередній та задній (ромбоподібний).

Передній мозковий пухир nперетворюється на кінцевий мозок (telencephalon) та проміжний мозок n(diencephalon).

Із середнього мозкового nпухиря розвивається середній мозок (mesencepalon).

Задній мозковий пухир дає nпочаток задньому nмозку (metencephalon) та довгастому мозку (myelencephalon).

Отже, утворюється п’ять відділів головного мозку, їх nможна розрізнити на 6-му тижні розвитку ембріона.

Порожнина пухирів та спинної nчастини нервової трубки перетворюються на шлуночки головного мозку (ventriculi nencephalon) та у центральний канал спинного мозку n(canalis centralis).

З гангліозної пластинки розвиваються нервові nвузли.

Еволюційний nрозвиток нервової системи. Провідна роль нервової системи виникла і розвинулась в nпроцесі еволюції тварин у зв’язку з ускладненням організму в цілому.

Нервова система є лише у багатоклітинних організмів. nВона пройшла три такі основні етапи розвитку в філогенезі тварин:

I етап – дифузна нервова система,

II етап – вузлова нервова система,

III етап – трубчаста нервова система.

Вперше нервова система утворюється в кишковопорожнинних тварин (гідри, медузи) n– дифузна nабо сітчаста нервова система.

У червів і членистоногих (раки, павуки, комахи) nнервові клітини зібрані у скупчення – вузли n(ганглії) які між собою з’єднуються. Така нервова система називається вузловою nабо гангліонарною.

У всіх хребтових тварин і nлюдини нервова система трубчастого типу, тобто нервові клітини зібрані у вигляді nнервової трубки

На початковій стадії розвитку хребтових тварин nособливо велику роль відіграли апарат руху і органи чуття, які сприяли nвиникненню найбільш організованої трубчастої нервової системи.

Мал. 224. Розвиток nцентральної нервової сиcтеми (поперечний розтин):

а — нервова nпластинка; б — нервова nборозна; в — нерво­вий жолобок; г n–майже замкнута нервова трубка: д n–замкнута нервова трубка;1– ектодерма; 2 — закладка спинномозкових nвузлів і вузлів автономної нервової системи;3 — спинний мозок, що розвивається.

Вади розвитку nспинного мозку. До них належать:

– міелодисплазія, яка нерідко nпоєднується із spina bifida (порок розвитку хребта – неповне закриття nхребтового каналу) та фізіологічно виражається двостороннім плоскостопієм, nзниженням ахілових і подошвових рефлексів, ночним діурезом та порушенням nстатевої потенції.

– диастематомиелия, це розщеплення nспинного мозку – не змикання симетричних частин спинного мозку у ембріона.

– дипломіелія, вона характеризується nподвоєнням спинного мозку та часто супроводжується із spina bifida.

Вади розвитку nголовного мозку. До них належать:

– агенезія – відсутність всього мозку nта черепа;

– ацефалія – відсутність півкуль nвеликого мозку при наявності не розвиненого стовбура головного мозку і спинного nмозку;

– геміцефалія або геміенцефалія – nчастково недорозвинута одна півкуля великого мозку;

– цефальоцеле – мозкові кили (грижи);

– агірія – відсутність звивин;

– мікрогірія – неглибокі звивини;

– макрогірія – широкі, крупні звивини;

– поренцефалія – лійкоподібні nпорожнини, які своєю широкою частиною направлені до поверхні півкуль великого nмозку.

СПИННИЙ МОЗОК (medulla spinalis)

Це довгий тяж циліндричної форми, який розміщений в nхребтовому каналі і тягнеться від великого отвору потиличної кістки до рівня I–ІI nпоперекових хребців.

Спинний nмозок закінчується мозковим конусом (conus medullaris), від якого до окістя другого nкуприкового хребця тягнеться кінцева нитка, спинномозкова частина (filum terminale, pars spinalis) , яка фіксується до задньої nповерхні тіла дру­гого куприкового хребця. Ця нитка є за­лишком редукованого nхвостового відділу спинного мозку. Край великого отвору по­тиличної кістки nвважається верхньою межею спинного мозку, де він переходить у довгастий мозок.

На рівні від II шийного – II грудного хребців спинний мозок утворює:

– шийне стовщення (intumescentia cervicalis), яке nнайбільшого свого розміру досягає на рівні VI шийного хребця.

На рівні X – XII грудних хребців утворює:

попереково–крижове стовщення (intumescentia lumbosacralis), яке переходить в мозковий конус n(conus medullaris), розташовані відповідно до центрів іннервації верхніх і nнижніх кінцівок.

Всередині спинного мозку nпроходить центральний канал (canalis ncentralis), який продовжується вгорі в IV шлуночок головного мозку, а донизу nзакінчується кінцевим шлуночком (ventriculus nterminalis).

Розрізняють такі частини спинного мозку:

– шийна частина; шийні nсегменти [1–8] (pars cervicalis; segmenta cervicalia [1–8]), їх є 8;

– грудна частина; грудні nсегменти [1–12] (pars thoracica; segmenta thoracica [1–12]), їх є 12;

– поперекова частина; поперекові nсегменти [1–5] (pars lumbalis; segmenta lumbalia [1–5]), їх є 5;

– крижова частина; крижові nсегменти [1–5] (pars sacralis; segmenta sacralia [1– 5]), їх є 5;

– куприкова частина; куприкові nсегменти [1 – 3] (pars coccygea; segmenta coccygea [1–3]), їх є 1–3.

Відрізок спинного мозку, nякий відповідає двом парам корінців (два передніх та два задніх) називається nсегментом (segmentum).

Спинний мозок, відповідно, nскладається з 31 – 33 сегментів.

Починаючи з нижніх чотирьох nшийних, сегменти розташовуються вище відповідних хребців хребтового стовпа n(правило Шипо). Таке розташування пояснюється тим, що довжина спинного мозку nзначно менша за довжину хребтового стовпа. Тому, практично важливо знати nскелетотопію спинномозкових сегментів.

Скелетотопія спинномозкових nсегментів:

– у нижньому шийному (V, VI, VII, VIII) і nверхньому грудному відділах (I, II, III, IV) сегменти розміщені на один хребець вище від nвідповідного їм за ліком хребця;

– в середньому грудному nвідділу сегменти (V, VI, VII, VIII, IX) розміщені на два хребці вище;

– в нижньому грудному nвідділу) сегменти (X, XI, XII розміщені на три хребці вище;

– поперекові сегменти nрозміщені на рівні X – XI грудних хребців;

– крижові і і куприкові nсегменти – на рівні XII грудного – I nпоперекового хребці.

Відношення сегментів спинного мозку до периферійної рухової і чутливої іннервації такі:

– м’язи і шкіра верхньої кінцівки іннервуються V–VIII та I і, почасти, II грудними nсегментами;

– шкіра і м’язи тулуба іннервуються II-XII nгрудними nсегментами;

– шкіра над пахвинною зв’язкою (lig. inguinale) іннервується I поперековим сегментом;

– нижня кінцівка (membrum inferius) іннервується II–V поперековими та I–II крижовими сегментами;

– ділянка зовнішніх статевих органів, промежини і присередній nвідділ сідничної ділянки іннервуються III–V крижовими сегментами; тут же містяться рефлекторні центри сечовипускання, дефекації і ерекції.

Сіра речовина спинного мозку (substantia grisea medullae spinalis) із задніми і передніми корінцями (radices nposteriores et anteriores) і переднім, nбічним, заднім власними пучками білої речовини (fasciculi proprii anterior, nlateralis, posterior substantiae albae), що обрамляє сіру речовину (substantia ngrisea), утворює власний або сегментарний апарат nспинного мозку.

Тобто, це частина спинного мозку, яка відповідає nдвом парам корінців (два передніх і два задніх) і вузької смужки білої nречовини, яка безпосередньо прилягає до сірої речовини.

Основне призначення nсегментарного апарату спинного мозку – здійснення вроджених реакцій (рефлексів) nу відповідь на подразник (внутрішній або зовнішній) – безумовні рефлекси.

Передні і задні корінці, nякі відходять від спинного мозку нижче XII грудного сегмента, разом з nкорінцями, які розміщені навколо мозкового конуса, та з кінцевою ниткою nутворюють кінський хвіст (cauda nequina) спинного мозку.

На передній поверхні nспинного мозку проходить передня nсерединна щілина (fissura mediana anterior).

На задній поверхні спинного nмозку проходить задня nсерединна борозна (sulcus nmedianus posterior), де розташована задня серединна перегородка (septum nmedianum posterius).

По бічній поверхні спинного nмозку проходить передньобічна nборозна (sulcus ventromedialis) – права і ліва, та задньобічна nборозна (sulcus posterolateralis) – права та ліва.

Між задньою серединною nборозною та задньобічною борозною розташована задня проміжна борозна n(sulcus intermedius posterior).

У задньобічні борозни nвходять чутливі волокна заднього nкорінця (radix nposterior), який має в своєму дистальному кінці стовщення – чутливий nвузол спинномозкового нерва; спинномозковий вузол (ganglion sensorium nnervi spinalis; ganglion spinale).

У ньому лежать тіла nчутливих псевдоуніполярних нейронів.

Із передньобічних борозен n(sulci anterolaterales) виходять рухові волокна переднього корінця (radix anterior).

Задній і передній корінці n(radices posterior et anterior) з’єднуються, утворюючи мішаний стовбур nспинномозкового нерва (truncus nervi spinalis).

Відповідно до кількості nсегментів спинного мозку (segmenta medullae spinalis) утворюються 31 – 33 пари nспинномозкових нервів (nervi spinales).

Спинномозковий нерв (nervus spinalis) проходить через міжхребцевий отвір n(foramen intervertebrale) і розгалужується на такі гілки:

– передню гілку (ramus anterior або ventralis), яка є nнайбільшою гілкою і з’єднується з передніми гілками сусідніх спинномозкових nнервів (nervi spinales), утворюючи нервові сплетення (plexus nervosum), за nвинятком передніх грудних нервів (nervi thoracici), які не утворюють сплетень, nа продовжуються у міжреброві нерви (nn. intercostales). Ця гілка має рухові та nчутливі волокна;

– задню гілку (ramus posterior або ramus dorsalis), nяка йде дозаду між поперечними відростками хребців (processus transversi nvertebrarum) та іннервує шкіру і глибокі м’язи спини (cutis et musculi dorsi nprofundi), м’язи шиї та підпотиличні м’язи (musculi collі et musculi suboccipitales). n

Задні гілки крижових nспинномозкових нервів (rami posteriores nervorum spinalium sacralium) проходять nчерез задні крижові отвори (foramina sacralia posteriora). Ця гілка має рухові nта чутливі волокна, а задня гілка I шийного спинномозкового нерва виходить між nпотиличною кісткою (os occipitale) і атлантом (atlas) та містить тілки рухові nволокна;

– оболонну гілку; поворотну nгілку (r. meningeus; r. recurrens), яка містить чутливі та симпатичні нервові nволокна і заходить у хребтовий канал (canalis vertebralis) через міжхребцевий nотвір (foramen intervertebrale) та іннервує оболони спинного мозку (meninges nspinales);

– білу сполучну гілку (ramus ncommunicans albus), що містить вкриті мієліном передвузлові нервові волокна n(neurofibrae preganglionicae), які йдуть від ядра спинного мозку до найближчого nсимпатичного вузла (ganglion sympathicum). Ця гілка відходить тільки від VIIІ nшийного, всіх грудних та верхніх двох, трьох поперекових спинномозкових нервів.

До nспинномозкових нервів підходять сірі сполучні гілки (rami communicantes grisei), які nмістять переважно завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae), що nйдуть від усіх вузлів симпатичного вузла (ganglion sympathicum) до всіх пар n(31) спинномозкових нервів.

Оболонки спинного мозку

Спинномозкова nтверда оболонка (dura mater spinalis) (мал. 245), яка має вигляд довгастого мішка, nскладається з двох листків — зовнішнього, що є окістям хребців, і внутрішнього, nабо власне твердої оболонки. Простір, розташований назовні від твердої оболонки, nназивається надтвердооболонним (spatium epidurale). Він заповнений клітковиною, яка містить головним чином nчисленні внутрішні вени хребта. Вгорі тверда оболонка спинного мозку фіксується nдо краю великого (потиличного) отвору, а знизу закінчується сліпо і в canalis sacralis переходить у нит­ку твердої оболонки, nяка закріплюється на куприку. У межах міжхребцевих отворів тверда оболонка nвкриває спинномозкові корінці, вузли та нерви.

Спинномозкова павутинна оболонка

(arachnoidea mater spinalis) — тонка, без­барвна і прозора; щільно nприлягає до внутрішньої поверхні твердої оболонки. Спинномозкова м’яка nоболонка (ріа mater spinalis) щільно вкриває речовину спинного мозку; містить велику nкількість артеріальних і венозних судин. Між па­вутинною і м’якою оболонками є nчималий підпавутинний простір (spatium suba–rachnoideum), заповнений цереброспіналь-ною рідиною (liquor cerebrospinal) і з’єднаний з однойменним простором головного мозку. nТаким чином, спинний мозок із своїми корінцями ніби плаває в церебро-спінальній nрідині. Стійкого положення йому надають дві зв’язки — проміжна шийна nперегородка та зубчасті зв’язки, які формуються з м’якої оболонки мозку. Проміжна nшийна перегородка, яка є лише в шийному відділі, йде від серединної борозни nспинного мозку до павутинної оболонки. Зубчаста зв’язка починається від бічних nповерхонь спинного мозку (між передніми й задніми корінцями) та у вигляді 19 — n23 зубців фіксується до твердої оболонки.

Спинний мозок складається із сірої речовини (substantia ngrisea), яка оточена з усіх сторін білою nречовиною (substantia alba).

Від задньої серединної борозни тягнеться задня серединна nперегородка (septum medianum posterius), яка доходить до сірої речовини (substantia grisea) і поділяє білу речовину (substantia alba) на дві половини, а передня серединна nщілина (fissura nmediana anterior) не доходить до сірої речовини, тому тут nутворюється передня біла спайка (commissura alba anterior), яка сполучає передні симетричні ділянки nбілої речовини.

Сіра nречовина спинного мозку (substantia grisea medullae spinalis)

Це скупчення тіл нейронів nта їх коротких відростків. Вона складається з:

– переднього стовпа (columna anterior);

– заднього стовпа (columna nposterior);

– проміжного (бічного) стовпа (columna nintermedia), цей стовп чітко виражений лише в грудо–поперековому відділі nспинного мозку;

– центральної драглистої речовини (substantia gelatinosa centralis) – nпроміжної зони, що розташована навколо центрального каналу, який висланий nепендимою.

На поперечному розрізі nстовпи мають вигляд рогів і тому в сірій речовині розрізняють парні:

– передній ріг (cornu anterius);

– задній ріг (cornu posterius);

– бічний ріг (cornu laterale).

На рівні шийного та nпопереково–крижового відділів спинного мозку клітини переднього рогу утворюють nспинномозкову пластинку VII – IX (lamina spinales VII – IX). На інших рівнях ця nпластинка розташована в проміжній речовини (substantia intermedia).

У передніх стовпах n(cornua anteriora) розташовані рухові клітини, які формують 5 рухових ядер:

– передньобічне ядро n(nucleus anterolateralis);

– передньоприсереднє ядро n(nucleus anteromedialis);

– задньобічне ядро (nucleus nposterolateralis);

– задньоприсереднє ядро n(nucleus posteromedialis);

– цетральне ядро (nucleus ncentralis).

Аксони цих клітин утворюють nпередні корінці, які в складі спинномозкових нервів досягають nпоперечносмугастих м’язів шиї, тулуба та кінцівок.

Задні роги n(cornua posteriora) мають:

– верхівку n(apex);

– головку n(caput);

– шийку n(cervix);

– основу (basis).

Задні роги, які формують задній стовп, складаються із вставних (асоціативних) клітин.

Вони приймають імпульс від nчутливих клітин спинномозкового вуза і передають його на інший нейрон спинного nмозку або головного мозку.

Вставні клітини задніх nрогів формують:

– на верхівці– крайове nядро; спинномозкова пластинка I (nucleus marginalis; lamina nspinalis I);

– у головці – драглисту nречовину; спинномозкова пластинка II (substantia gelatinosa; lamina nspinalis II);

– у шийці – власне nядро; спинномозкова пластинка III та IV (nucleus proprius; lamina nspinalis III et IV) заднього рогу та спинномозкова пластинка V (lamina spinalis nV);

– у основі, в nприсередній частині рогу попереду від власного ядра і зміщене на бічний ріг – грудне nядро; (дорсальне ядро – nucleus dorsalis) спинномозкова пластинка VI n(nucleus thoracicus; lamina spinalis VI) чи стовпи Кларка–Штіллінга.

У проміжному стовпі n(columna intermedia) на поперечному зрізі виділяють:

– центральну проміжну речовину (substantia intermedia centralis), що nоточує центральний канал спинного мозку (canalis centralis medullae spinalis) і nмає передню та задню сіру спайку (commissura grisea anterior et posterior);

– бічну проміжну речовину (substantia intermedia lateralis), що nрозміщена збоку від центральної проміжної речовини в межах від І грудного до ІІ nпоперекового сегментів спинного мозку, де розташовані нейрони симпатичної nчастини автономної нервової системи.

У бічних рогах n(cornua lateralia) проміжного стовпа грудо–поперекового відділу спинного мозку nрозташовані тіла нейронів симпатичної частини автономної (вегетативної) nнервової системи, які формують бічно–проміжне ядро (nucleus intermediolateralis).

У бічній проміжній речовині n(substantia intermedia lateralis), на рівні сегментів Th₁ – L_3, nлатеральніше центрального каналу міститься присередньо–проміжне ядро (nucleus intermediomedialis), а на nрівні крижової частини спинного мозку (сегменти S₂ – S₄) nрозміщені крижові парасимпатичні ядра (nuclei parasympathici sacrales), nякi складаються із вставних клітин вісцеральної чутливості.

Увесь проміжний стовп nутворений спинномозковою пластинкою VII (lamina spinalis VII).

У проміжному стовпі також nрозміщене ядро соромітного нерва (nucleus nervi pudendi), переднє nприсереднє ядро (nucleus nmedialis anterior) та сітчастий утвір спинного мозку (formatio reticularis spinalis), який nлежить у куті між переднім та заднім стовпами і має сітчастий вигляд (це nскупчення білої та сірої речовини).

Біла речовина спинного мозку (substantia nalba medullae spinalis)

Вона представлена аксонами nнервових клітин головного та спинного мозку, які утворюють висхідні шляхи n(чутливі, аферентні) і низхідні шляхи (рухові, еферентні).

За допомогою борозен біла nречовина поділяється на:

– передній nканатик (funiculus anterior);

– задній канатик (funiculus nposterior);

– бічний канатик (funiculus lateralis).

Правий і лівий передні канатики за допомогою передньої білої спайки (comissura alba anterior) сполучаються між собою.

У задніх канатиках nпроходить два висхідні шляхи:

– тонкий пучок (fasciculus gracilis), пучок Голя, який nрозташований присередньо;

– клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus), або пучок nБурдаха, розташований збоку від нього.

Біла речовина передніх nканатиків утворює в основному такі низхідні шляхи:

– передній кірково–спинномозковий nшлях (tractus corticospinalis anterior) чи передній пірамідний шлях;

– покрівельно–спинномозковий шлях n(tractus tectospinalis);

– сітчасто–спинномозкові волокна n(fibrae reticulospinales);

– мосто–сітчасто–спинномозковий nшлях (tractus pontoreticulospinalis);

– оливо–спинномозкові волокна n(fibrae olivospinales);

– присінково–спинномозковий шлях n(tractus vestibulospinalis).

У передньому канатику nпроходить також один висхідний шлях – передній nспинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus anterior).

У бічних канатиках nзбоку проходять такі висхідні шляхи:

– задній спинномозково–мозочковий nшлях (tractus spinocerebellaris posterior) – шлях Флексіга;

– передній спинномозково–мозочковий nшлях (tractus spinocerebellaris anterior) – шлях Говерса;

– бічний спинномозково–таламічний nшлях (tractus spinothalamicus lateralis).

Присередньо в бічних nканатиках проходять низхідні шляхи:

– бічний кірково–спинномозковий nшлях (tractus corticospinalis lateralis), або бічний пірамідний шлях;

– червоноядерно–спинномозковий шлях n(tractus rubrospinalis) – шлях Монакова.

До центральних структур спинного nмозку (structurae centrales medullae spinalis) належать:

– спинномозкове поле X; nспинномозкова пластинка X (area spinalis X; lamina spinalis X), воно є ділянкою nсірої речовини, що прилягає до центрального каналу;

– передня та задня сірi спайки (commissurae ngriseae anterior et posterior) – це тонкі пластинки сірої речовини, які nприлягають до центрального каналу спереду і позаду;

– передня та задня білi спайки (commissurae albae nanterior et posterior), вони розташовуються назовні від передньої та задньої сірих nспайок;

– центральний канал n(canalis centralis) – це вузький канал, який розміщений посередині спинного nмозку.

Частина спинного мозку, яка nвідповідає двом парам корінців (два передніх і два задніх) з вузькою смужкою nбілої речовини, яка безпосередньо примикає до сірої речовини, утворює власний nапарат спинного мозку, або сегментарний апарат спинного мозку (сегмент), а за новою міжнародною nноменклатурою – частину або сегмент.

Тема n3.  ГОЛОВНИЙ nМОЗОК (encephalon)

Головний мозок (encephalon) поділяється на:

– ромбоподібний мозок – (rhombencephalon), який складається з

– довгастого мозку; цибулини (myelencephalon; medulla oblongata; bulbus);

– заднього мозку (metencephalon), до nскладу якого належать:

– міст (pons);

– мозочок (cerebellum);

– середній мозок (mesencephalon);

– передній мозок (prosencephalon), nскладається з:

– проміжного мозку (diencephalon);

– кінцевого мозку (telencephalon).

Головний мозок розвивається із трьох зародкових пухирців (vesiculae germinativae) nнервової трубки, які є потовщенням нервової трубки або первинних мозкових nпухирців:

– переднього мозкового пухирця або переднього мозку n(prosencephalon);

– середнього мозкового пухирця або середнього мозку (mesencephalon);

– ромбоподібного (заднього) мозкового nпухирця або заднього (ромбоподібного) nмозку n(rhombencephalon).

На стадії nп’яти зародкових пухирців формуються:

1) із ромбоподібного мозкового пухирця (rhombencephalon) формуються nдва вторинні мозкові пухирці:

– довгастий nмозок (myelencephalon; medulla oblongata; bulbus);

– задній мозок n(metencephalon).

2) Середній nмозковий пухирець (mesencephalon) не поділяється на вторинні мозкові nпухирі і відділяється від ромбоподібного мозку (rhombencephalon) перешийком nромбоподібного мозку (isthmus rhombencephali).

3) із переднього nмозкового пухирця (prosencephalon) формуються nдва вторинні мозкові пухирці:

– кінцевий nмозок (telencecephalon);

– проміжний nмозок (diencephalon).

Отже:

Із ромбоподібного мозку nрозвивається:

– довгастий мозок; цибулина (myelencephalon; medulla noblongata; bulbus);

– задній мозок (metencephalon), у nсклад якого входять:

– міст n(pons)

– мозочок (cerebellum).

Із середнього мозку розвивається:

– пластинка покрівлі (дах) середнього мозку (lamina ntecti mesencephali; lamina quadrigemina mesencephali);

– ніжки мозку (pedunculi cerebri).

Із проміжного мозку розвивається;

– таламічний мозок (thalamencephalon);

– гіпоталамус (hypothalamus);

– епіталамус (epithalamus);

– метаталамус (metathalamus).

Кінцевий мозок складається з:

– півкулі великого мозку (hemisperia ncerebri);

– нюхового мозку (rhinencephalon);

– основних ядер та структур утворів (nuclei basales et structurae npertinentes) сірої та білої речовин;

– плаща півкуль (pallium) або, за nновою номенклатурою, кори великого мозку (cortex ncerebri);

– мозолистого тіла (corpus callosum);

– склепіння (fornix).

Розвиток головного nмозку: а — стадія nтрьох мозкових пухирців (близько 3.5 тижня); 1 – передній мозок; 2 — середній мозок; 3 — ромбоподібний мозок; б  — стадія п’яти мозкових пухирців (близько n5.5 тижня); в — стадія п’яти мозкових пухирців (близько 7-8 тижня); г — стадія nп’яти мозкових пухирців (близько 10 тижнів); 1 – кінцевий мозок; 2 — nпроміжний мозок: 3 – середній мозок; -4 — задній мозок; 5 — довгастий nмозок; в — спинний мозок.

Головний мозок також можна поділити на:

– кінцевий мозок; великий мозок (telencephalon; cerebrum);

– стовбур головного мозку (truncus encephali), який складається з:

– довгастого nмозку (myelencephalon; medulla oblongata);

– моста n(pons);

– середнього nмозку (mesencephalon);

– проміжного nмозку (dyencephalon).

Згідно з новою анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу), nкінцевий мозок (telencephalon) має основні ядра та структури утворів n(nuclei basales et structurae pertinentes), до яких відносяться:

– хвостате ядро n(nucleus caudatus);

– сочевицеподібне nядро (nucleus lentiformis);

– смугасте тіло n(corpus striatum);

– внутрішня nкапсула (capsula interna);

– променистий nвінець (corona radiata);

– асоціативні nволокна кінцевого мозку (fibrae associationis telencephali).

Кінцевий мозок має дві півкулі – праву і ліву, nна яких є такі поверхні:

– нижня поверхня півкулі великого мозку (facies inferior hemispherii cerebri);

– верхньобічна поверхня півкулі великого мозку n(facies superolateralis hemispherii cerebri);

– присередня поверхня півкулі великого мозку n(facies medialis hemispherii cerebri).

На нижній поверхні півкуль великого мозку n(facies inferior hemispheriorum cerebri) – основи головного мозку – виходять 12 пар черепних нервів:

– перша пара, nнюховий nнерв [I] (nervus olfactorius n[I]) –  чутливий, що виходить:

– з черепа n(cranium) через дірчасту пластинку nрешітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis);

– з головного nмозку (encephalon) від  нюхових цибулин (bulbі olfactorii);

– друга пара, nзоровий нерв [II] (nervus opticus [II]) –  чутливий, що виходить:

– з черепа n(cranium) через зорові канали n(canales optici);

– з головного nмозку (encephalon) від зорового nперехрестя (chiasma opticum);

– третя пара, nокоруховий nнерв [III] (nervus noculomotorius [III]) – мішаний, що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) з міжніжкової nямки (fossa interpeduncularis);

– з черепа n(cranium) через верхню очноямкову щілину n(fissurа orbitalis superior);

– четверта nпара, блоковий нерв [IV] (nervus ntrochlearis [IV]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) з обох боків nвід вуздечки верхнього мозкового паруса (frenulum veli medullaris superioris), nпроходячи з бічної сторони ніжок мозку n(facies lateralis pedunculorum cerebri);

– з черепа n(cranium) – через верхню очноямкову nщілину (fissura orbitalis superior);

– п’ята пара, nтрійчастий nнерв [V] (nervus trigeminus n[V]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) на межі між nмостом (pons) і середніми мозочковими nніжками (pedunculi cerebellares medii);

– з черепа n(cranium) виходить трьома гілками:

– очний нерв [V_A; V₁] n(nervus ophthalmicus [V_A; V₁]) через верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior);

– верхньощелепний нерв [ V_b; nV₂ ] (nervus maxillaris [V_b; V₂]) через круглий отвір (foramen rotundum);

– нижньощелепний нерв [V_c; nV₃] (nervus mandibularis [V_c; V₃]) через овальний отвір (foramen ovale);

– шоста пара, nвідвідний nнерв [VI] (nervus abducens n[VI]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) між мостом n(pons) і пірамідами довгастого мозку n(pyramides medullae oblongatae);

– з черепа n(cranium) через верхню очноямкову щілину n(fissura orbitalis superior);

– сьома пара, nлицевий nнерв [VII] (nervus facialis n[VII]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) в nмосто–мозочковому куті (angulus pontocerebellaris);

– з черепа n(cranium) через шило–соскоподібний отвір n(foramen stylomastoideum);

– восьма пара, nприсінково–завитковий nнерв [VIII] (nervus vestibulocochlearis [VIII]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) в nмосто–мозочковому куті (angulus pontocerebellaris), позаду сьомої пари (nervus facialis [VII]);

– з черепа n(cranium) через внутрішній слуховий отвір n(porus acusticus internus);

– дев’ята пара, nязикоглотковий nнерв [IX] (nervus nglossopharyngeus [IX]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) із nзадньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis medullae noblongatae);

– з черепа n(cranium) через яремний отвір n(foramen jugulare);

– десята пара, блукаючий nнерв [X] (nervus vagus [X]), nщо виходить:

– з головного nмозку (encephalon) із nзадньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis medullae noblongatae) позаду дев’ятої пари n(nervus glossopharyngeus [IX]);

– з черепа n(cranium) через яремний отвір n(foramen jugulare);

– одинадцята пара, nдодатковий nнерв [XI] (nervus naccessorius [XI]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) із nзадньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis medullae noblongatae) і задньобічної борозни nспинного мозку (sulcus posterolateralis medullae spinalis), нижче десятої пари (nervus vagus [X]);

– з черепа n(cranium) через яремний отвір n(foramen jugulare);

– дванадцята пара, nпід’язиковий nнерв [XII] (nervus nhypoglossus [XII]), що виходить:

– з головного nмозку (encephalon) між оливою та nпірамідою довгастого мозку (oliva et pyramis medullae oblongatae);

– з черепа n(cranium) через канал під’язикового нерва n(canalis nervi hypoglossi).

На нижній поверхні півкулі великого мозку (facies inferior nhemispherii cerebri); основи головного мозку, ззаду наперед знаходяться:

– довгастий мозок; цибулина (myelencephalon; medulla oblongata; nbulbus);

– міст (pons);

– в сторони від моста відходять середні мозочкові ніжки n(pedunculi cerebellares medii);

– спереду від моста проходять ніжки мозку (pedunculi ncerebri), між ними міститься міжніжкова ямка (fossa ninterpeduncularis), на дні якої є задня пронизана речовина (substantia perforata posterior);

– спереду від ямки знаходяться сосочкові тіла (corpora nmamillaria);

– спереду від сосочкових тіл розміщений сірий горб (tuber ncinereum), від якого відходить лійка (infundibulum), на останній nрозташований гіпофіз (hypophysis), складовими якого є аденогіпофіз; передня nчастка (adenohypophysis; lobus anterior) та нейрогіпофіз; задня частка n(neurohypophysis; lobus posterior);

– по боках від сірого горба містяться зорові шляхи (tractus noptici), які наближаються один до одного і переходять у зорове перехрестя (chiasma nopticum);

– зорові нерви (nervi optici);

– нюхові трикутники (trigona olfactoria), на дні яких розташована nпередня nпронизана речовина (substantia perforata anterior);

– нюхові шляхи (tractus olfactorii);

– нюхові цибулини (bulbi olfactorii).

На присередній поверхні півкулі великого мозку (facies medialis nhemispherii cerebri) знаходяться:

– півкулі великого мозку (hemispheria cerebri), які сполучаються між собою мозолистим nтілом (corpus callosum).

Мозолисте тіло має спереду коліно (genu), яке nпереходить донизу в дзьоб (rostrum). Дзьоб продовжується в дзьобову пластинку n(lamina rostralis), яка, в свою чергу, закінчується кінцевою пластинкою (lamina nterminalis).

Ззаду мозолисте тіло закінчується nваликом n(splenium);

Під мозолистим тілом (corpus callosum) проходить склепіння (fornix), яке ззаду закінчується ніжками (crura), а спереду nпереходить у стовпи (columnae);

Між мозолистим тілом (corpus callosum) і стовпами склепіння n(columnae fornicis) натягнута пластинка nпрозорої перегородки (lamina septi pellucidi);

Під склепінням (fornix) розташований nталамус; nгорб (thalamus);

Позаду таламуса (thalamus) розміщена nпластинка nпокрівлі; чотиригорбкова пластинка (lamina tecti; lamina quadrigemina), nяка складається з верхніх nгорбків (colliculi superiores) та нижніх горбків (colliculi ninferiores);

Між ніжками мозку (pedunculi cerebri) та покрівлею середнього мозку n(tectum mesencephali) проходить водопровід nсереднього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus ncerebri), або Сільвієв водопровід, який сполучається:

– ззаду з nчетвертим шлуночком (ventriculus quartus);

– спереду з nтретім шлуночком (ventriculus tertius);

Четвертий шлуночок (ventriculus quartus) обмежований:

– вгорі і знизу верхнім мозковим парусом n(velum medullare superius);

– знизу нижнім мозковим парусом (velum nmedullare inferius);

Дном четвертого шлуночка є ромбоподібна ямка (fossa nrhomboidea), яка займає дорсальну поверхню моста та довгастого мозку (facies ndorsalis pontis et medullae oblongatae);

По боках від довгастого мозку містяться півкулі мозочка [HII–HX] n(hemispheria cerebelli [HII–HX]), які з’єднані nміж собою черв’яком мозочка [I–X] (vermis cerebelli[I–X]);

Півкулі великого мозку (hemispheria cerebri) відокремлюються одна від одної поздовжньою nщілиною великого мозку (fissura nlongitudinalis cerebri), яка йде до мозолистого тіла (corpus callosum).

Великий мозок (cerebrum) відокремлюється від мозочка n(cerebellum) поперечною щілиною великого мозку (fissura transversa cerebri).

Довгастий nмозок

(myelencephalon; medulla oblongata; bulbus)

Він є продовженням спинного мозку (medulla spinalis) і nмає вигляд молодої цибулини, тому і називається цибулиною (bulbus).

Як і спинний мозок (medulla spinalis), довгастий мозок nна дорcальній поверхні n(facies dorsalis medullae oblongatae) має:

– задню серединну борозну (sulcus nmedianus posterior);

– дві задньобічні борозни (sulci nposterolaterales).

На вентральній поверхні nдовгастого мозку (facies ventralis medullae oblongatae) проходить:

– передня серединна щілина (fissura nmediana anterior);

– дві передньо–бічні борозни (sulci nanterolaterales).

Між передньою серединною щілиною n(fissura mediana anterior) і передньобічними борознами (sulci nanterolaterales) містяться піраміди nдовгастого мозку; піраміди nцибулини (pyramides medullae noblongatae; pyramides bulbi), які на межі із спинним мозком перехрещуються, утворюючи перехрестя пірамід (decussatio pyramidum).

Між передньобічною та задньобічною борознами (sulci nanterolateralis et posterolateralis) розміщені оливи (olivae).

Дорсальна поверхня довгастого мозку (facies dorsalis nmedullae oblongatae) утворює нижню частину ромбоподібної ямки (fossa nrhomboidea).

На дорсальній поверхні (facies dorsalis) нижче nромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) чітко контуруються:

– тонкий пучок (fasciculus gracilis) з тонким nгорбком (tuberculum gracile) попереду;

– клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus) з клиноподібним nгорбком (tuberculum cuneatum).

Сіра речовина nдовгастого мозку (substantia grisea medullae oblongatae) представлена:

– нижнім оливним комплексом; нижніми nоливними ядрами (complexus olivaris inferior; nuclei olivares inferiores);

– тонкими ядрами (nuclei graciles);

– клиноподібними ядрами (nuclei ncuneati);

– центром дихання і кровообігу;

– ядрами ІХ– ХІІ пар черепних нервів.

Біла речовина nдовгастого мозку (substantia alba medullae oblongatae) складається з:

– висхідних шляхів, у склад nяких входять присередня петля (lemniscus nmedialis), яка в довгастому мозкові (medulla oblongata) робить перехрест n(decussatio lemnisci medialis) та спинномозкова петля (lemniscus spinalis);

– низхідних шляхів (пірамідних nшляхів);

– сітчастої формації (formatio reticularis).

МІСТ(pons), або міст nВаролія

Він розміщений попереду nдовгастого мозку (medulla oblongata), утворений потовщенням мозкової речовини, nяка за допомогою середніх мозочкових ніжок (pedunculi cerebellares medii) nсполучає мозочок (cerebellum) з мостом (pons).

Міст (pons) має:

– вентральну поверхню (facies ventralis), на якій проходить основна nборозна (sulcus basilaris);

– дорсальну поверхню (facies ndorsalis), яка утворює верхню частину ромбоподібної ямки.

Сіра речовина nмоста n(substantia grisea pontis) складається nіз:

– власних ядер мосту (nuclei proprii npontis);

– ядер V–VІІІ пар черепних нервів.

На межі між вентральною та дорсальною частинами моста n(pars ventralis et dorsalis pontis) лежать ядра трапецієподібного тіла (nuclei corporis trapezoidei), основу nяких складають:

– переднє ядро трапецієподібного тіла (nucleus anterior corporis ntrapezoidei);

– бічне ядро трапецієподібного тіла (nucleus nlateralis corporis trapezoidei);

– присереднє ядро трапецієподібного тіла (nucleus nmedialis corporis trapezoidei).

Біла речовина nмоста nскладається із нервових волокон, які ідуть nу складі:

– присередньої петлі (lemniscus nmedialis);

– сітчастої формації (formatio nreticularis);

– пірамідних шляхів (tractus npyramidales).

РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis)

Це будь–яка сукупність кількох дифузних сіток з клітин nта нервових волокон у спинному мозку та в стовбурі головного мозку (truncus nencephali), утворюючи сітку.

Сітчаста формація (formatio reticularis) пов’язана з:

– усіма органами чуття (organa sensuum);

– руховими та чутливими ділянками (regiones motoriae net sensoriae):

– кори великого мозку (cortex cerebri);

– таламусa (thalamus);

– гіпоталамусa (hypothalamus);

– спинного мозку (medulla spinalis).

Сітчаста nформація n(formatio reticularis) регулює:

– рівень збудливості і тонус різних відділів nцентральної нервової системи, включаючи кору великого мозку;

– бере участь в регуляції рівня свідомості, емоцій, nвегетативних функцій, цілеспрямованих рухів.

Сітчаста формація, за І. П. Павловим, – це друга неспецифічна аферентна нервова система.

До сітчастих ядер належать:

– сітчасті ядра n(nuclei reticulares);

– ядра шва n(nuclei raphes);

– велетенськоклітинне nядро (nucleus gigantocellularis).

Сагітальний nрозріз через міст та мозочок

МОЗОЧОК (cerebellum)

Мозочок (cerebellum) є окремою частиною головного nмозку (encephalon). Разом із мостом (pons) формує задній мозок (metencephalon) nі є найбільшим відділом ромбоподібного мозку (rhombencephalon), яка nвідділяється від кінцевого мозку (telencephalon) поперечною щілиною великого мозку n(fissura transversa cerebri), куди заходить намет мозочка (tentorium ncerebelli).

Зверху до мозочка (cerebellum) прилягають потиличні nчастки великого мозку (lobi occipitales cerebri).

На нижній поверхні мозочка (facies inferior cerebelli) nє широка заглибина – долинка мозочка (vallecula ncerebelli), до якої прилягає дорсальна поверхня довгастого мозку (facies ndorsalis medullae oblongatae).

Mозочoк (cerebellum) має півкулі мозочка n(hemispheria cerebelli), які розділені між собою поздовжньою щілиною n(fissura longitudinalis cerebelli).

Півкулі мозочка (hemispheria cerebelli) з’єднуються за nдопомогою черв’яка мозочка [I–X] n(vermis cerebelli [I–X]).

Мозочок (cerebellum) складається з:

– тіла мозочка (corpus cerebelli);

– клаптиково–вузликової частки (lobus nflocculonodularis). Межею між ними є задньобічна щілина мозочка (fissura nposterolateralis).

Зовнішня будова мозочка n(morphologia externa cerebelli)

Мозочок має:

– тіло мозочка (corpus cerebelli), яке nскладається з:

– двох півкуль мозочка (hemispheria ncerebelli);

– черв’яка мозочка (vermis cerebelli), nякий розташований між ними;

– долинку мозочка (valecula ncerebelli) в якій розміщений довгастий мозок (medulla oblongata);

– черв’як мозочка (vermis ncerebelli), який має такі частини (по колу зверху вниз):

– язичок мозочка (lingula ncerebelli);

– вершину (culmen);

– схил (declive);

– листок черв’яка (folium vermis);

– горб (tuber);

– піраміду (pyramis);

– вузлик (nodulus);

– щілини мозочка (fissurae ncerebelli), що є численні і різні за глибиною; вони пронизують півкулі мозочка n(hemispheria cerebelli) та черв’як мозочка (vermis cerebelli). Є такі щілини:

– горизонтальна щілина (fissura horizontalis), яка поділяє nмозочок на:

– вентральну частину (pars ventralis);

– дорсальну частину (pars dorsalis);

– міжпівмісяцева щілина (fissura nintersemilunaris);

– задня верхня щілина (fissura nposterior superior);

– задньобічна щілина (fissura nposterolateralis);

– передпірамідна щілина (fissura nprepyramidalis);

– друга щілина (fissura secunda);

– листки мозочка (folia ncerebelli) розташовані між щілинами мозочка.

Щілини мозочка (fissurae cerebelli) поділяють мозочок (cerebellum) на такі частки і часточки:

1. Передню частку мозочка n(lobus cerebelli anterior), що відділена від задньої частки мозочка (lobus ncerebelli posterior) першою щілиною n(fissura prima) і складається з:

– часточок черв’яка (lobuli vermis), до яких відносяться:

– язичок мозочка (lingula cerebelli);

– центральна часточка (lobulus centralis);

– вершина (culmen);

– часточок півкуль, до яких відносяться:

– крило центральної часточки n(ala lobuli centralis);

– передня чотирикутна nчасточка (lobulus quadrangularis anterior).

Передня частка мозочка майже повністю складається з передньої nчотирикутної часточки (lobulus quadrangularis anterior), що nдоповнена спереду центральною часточкою (lobulus centralis), яка представлена крилами nцентральної часточки (alae lobuli centralis).

Передня чотирикутна часточка (lobulus quadrangularis nanterior) має:

– задню частину; дорсальну частину n(pars posterior; pars dorsalis);

– передню частину; вентральну частину n(pars anterior; pars ventralis).

Передня частка мозочка (lobus cerebelli anterior) nналежить до давнього мозочка n(paleocerebellum), отримує волокна пропріоцептивної чутливості від спинномозково–мозочкових nшляхів, і тому має ще назву – спинномозкомозочок (spinocerebellum), який nпідтримує тонус м’язів, контролює сили гравітації та інерції.

2. Задню частку мозочка n(lobus cerebelli posterior), є більшою частиною нового мозочка (neocerebellum).

До задньої частки мозочка (lobus cerebelli posterior) nйдуть мостомозочкові волокна (fibrae pontocerebellares) від ядер мосту (nuclei npontis), тому ця частка ще називається мостомозочок n(pontocerebellum), який забезпечує тонку синхронізацію м’язового тонусу при nвольових рухах.

До складу задньої частки мозочка (lobulus cerebelli nposterior) належать (зверху вниз):

– часточки півкуль, до яких відносяться:

– проста nчасточка або задня чотирикутна часточка (lobulus simplex; lobulus nquadrangularis posterior);

– верхня nпівмісяцева часточка (lobulus semilunaris superior);

– нижня nпівмісячева часточка (lobulus semilunaris inferior);

– присерединна nчасточка; тонка часточка (lobulus paramedianus; lobulus gracilis);

– двочеревцева nчасточка (lobulus biventer);

– мигдалик nмозочка (tonsilla cerebelli).

– часточки черв’яка (lobuli vermis), до яких відносяться:

– схил (declive);

– листок nчерв’яка (folium vermis);

– піраміда n(pyramis);

– горб n(tuber);

– язичок n(uvula).

3. Клаптиково–вузликову частку n(lobus flocculonodularis), яка філогенетично належить до стародавнього мозочка n(archicerebellum).

Ця частка (lobus flocculonodularis) функціонально, nпов’язана з присінковими ядрами VIII пари черепних нервів за допомогою присінковомозочкових nволокон (fibrae vestibulocerebellares), ще називається присінкомозочком n(vestibulocerebellum), розміщена знизу мозочка під задньобічною щілиною n(fissura posterolateralis) та забезпечує рівновагу тіла людини.

Клаптиково–вузликова частка (lobus flocculonodularis) nскладається з:

– клаптика (flocculus);

– вузлика (nodulus);

– ніжки клаптика (pedunculus flocculi), яка з’єднує клаптик з вузликом.

Внутрішня будова мозочка (morphologia interna cerebelli)

Біла речовина nмозочка, яка оточена корою та розділена на периферії численними, різної глибини борознами, тому на стріловому (сагітальному) розрізі nнагадує гілку дерева – дерево життя (arbor nvitae).

Мозочок (cerebellum) ззовні вкритий шаром сірої nречовини – корою мозочка (cortex cerebelli), в якій знаходяться листки nмозочка (folia cerebelli), що відокремлені  між собою щілинами мозочка n(fissurae cerebelli).

Сіра речовина мозочка nє скупченням сірої речовини у товщі мозкового тіла (corpus medullare cerebelli) і складається з чотирьох пар таких ядер:

– зубчасте ядро; бічне ядро мозочка (nucleus dentatus; nucleus lateralis cerebelli);

– переднє міжпозиційне ядро; коркоподібне ядро (nucleus interpositus nanterior; nucleus emboliformis), яке закриває ворота зубчастого ядра (hilum nnuclei dentati);

– заднє міжпозиційне ядро; кулясте ядро (nucleus interpositus nposterior; nucleus globosus);

– ядро вершини (шатра); присереднє ядро мозочка (nucleus nfastigii; nucleus medialis cerebelli).

Біла речовина мозочка складає основну масу мозочка і nназивається мозковим тілом мозочка (corpus nmedullare cerebelli).

Мозочок має три пари мозочкових ніжок n(pedunculi cerebellares), які з’єднують його з іншими відділами головного мозку n(encephalon):

– середні мозочкові ніжки (pedunculi ncerebellares medii), що з’єднують мозочок (cerebellum) з мостом (pons);

– верхні (передні) мозочкові nніжки (pedunculi cerebellares superiores), що з’єднують мозочок n(cerebellum) з покривом середнього мозку (tegmentum mesencephali);

– нижні (задні) мозочкові ніжки n(pedunculi cerebellares inferiores), що з’єднують мозочок (cerebellum) з довгастим nмозком (medulla oblongata).

Філогенетично мозочок поділяють на:

– стародавній мозочок n(archicerebellum), до якого належать:

– клаптико–вузликова частка (lobus nflocculonodularis);

– язичок мозочка (uvula; lingula ncerebelli);

– ядро вершини; ядро шатра; присереднє ядро nмозочка (nucleus fastigii; nucleus medialis cerebelli).

Cтародавній nмозочок n(archicerebellum) забезпечує рівновагу nтіла людини.

– давній мозочок n(paleocerebellum), до якого належать:

– передня частка мозочка (lobus cerebelli anterior);

– вершина (culmen);

– піраміда (pyramis);

– язичок (uvula);

– переднє міжпозиційне ядро; кіркоподібне ядро (nucleus interpositus nanterior; nucleus emboliformis);

– заднє міжпозиційне ядро; кулясте ядро (nucleus interpositus posterior; nnucleus globosus).

Давній мозочок (paleocerebellum) підтримує тонус м’язів, а під час рухів nвраховує сили гравітації та інерції.

– новий мозочок (neocerebellum) nналежить решта часток мозочка із зубчастим ядром; бічним ядром мозочка (nucleus ndentatus; nucleus lateralis cerebelli).

Новий мозочок (neocerebellum) координує та регулює рухи людини.

В цілому nмозочок відіграє важливу роль у підтримці рівноваги тіла та координації рухів, nвін є одним із вищих автономних (вегетативних) nцентрів.

Тобто мозочок nстановить центр рефлекторної координації м’язових скорочень, які служать для nпідтримування рівноваги, особливо при статико–локомоторних актах; крім того, nвін координує роботу окремих м’язів при складних рухових актах, зв’язаних з nпересуванням тіла в просторі, а також кожного м’яза окремо.

ЧЕТВЕРТИЙ nШЛУНОЧОК (ventriculus nquartus)

Він є похідним порожнини ромбоподібного мозку n(rhobencephalon) і має:

– ромбоподібну ямку (fossa nrhomboidea), яка є передньою стінкою четвертого шлуночка (за старою nноменклатурою (PNA) – дном четвертого шлуночка);

– покрив четвертого шлуночка (tegmen ventriculi quarti), який є задньою nстінкою четвертого шлуночка (його називали дахом четвертого шлуночка).

РОМБОПОДІБНА nЯМКА (fossa nrhomboidea)

Ромбоподібна ямка (fossa rhomboidea) лежить на nдорсальній поверхні довгастого мозку та моста (facies dorsalis medullae noblongatae et pontis) і обмежована:

– вгорі верхніми мозочковими ніжками (pedunculi cerebellares superiores);

– знизу нижніми мозочковими ніжками (pedunculi ncerebellares inferiores).

Посередині ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) nпроходить серединна борозна (sulcus nmedianus), яка поділяє ямку на праву та ліву симетричні половини.

Уздовж серединної борозни (sulcus medianus) з боків nрозміщується парне присереднє підвищення n(eminentia medialis), у верхній частині якого виступає лицевий горбик (colliculus facialis).

У нижній частині ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) nутворюється:

– трикутник блукаючого нерва; блукаючий nтрикутник (trigonum nervi vagi; trigonum vagale), він розташований збоку;

– трикутник під’язикового нерва (trigonum nervi hypoglossi), nрозташований присередньо.

На межі між мостом (pons) і довгастим мозком (medulla noblongata) у ромбоподібній ямці (fossa rhomboidea) поверхнево проходять мозкові nсмуги четвертого шлуночка (striae nmedullares ventriculi quarti), які виходять з бічних закутків ромбоподібної nямки (recessus laterales fossae rhomboideae) і заглиблюються в nсерединну борозну. Вони є аксонами нейронів заднього (дорсального) завиткового n(слухового) ядра.

Частина ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea), яка nрозміщується біля бічних закутків (recessus laterales), називається присінковим nполем (area nvestibularis).

На  ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–ХІІ пар черепних nнервів.

Проекція ядер черепних нервів на

ромбоподібну ямку

На nромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються nядра V–XII пар черепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого nмозку.

Рухові ядра черепних нервів nпроектуються на ромбоподібну ямку в присередніх її частинах.

Чутливі ядра проектуються на nромбоподібну ямку в бічних її частинах.

Парасимпатичні (автономні) nядра nпроектуються на ромбоподібну ямку між руховими та чутливими ядрами, ближче до рухових nядер.

На поверхню ромбоподібної ямки проектуються ядра таких nчерепних нервів (зверху вниз):

Трійчастий нерв [V] (nervus ntrigeminus [V]),

мішаний нерв

Він має:

– рухове ядро трійчастого нерва n(nucleus motorius nervi trigemini), яке є руховим nі розміщене в дорсальній частині nмоста присередньо від чутливих ядер;

– головне (мостове) ядро nтрійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini), яке є чутливим і розміщене в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;

– середньомозкове ядро трійчастого нерва n(nucleus mesencephalicus nervi trigemini), що є чутливим і розміщене в покриві nсереднього мозку поруч з водопроводом середнього мозку;

– спинномозкове ядро трійчастого нерва n(nucleus spinalis nervi trigemini), що є чутливим nі залягає вздовж довгастого мозку nта заходить у верхні (I–V) сегменти спинного мозку.

Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну ділянку проекції у nблакитному (голубому) місці ромбоподібної ямки (locus caeruleus fossae nrhomboideae).

Відвідний нерв [VI] (nervus abducens [VI]),

руховий нерв

Він має єдине рухове nядро:

– ядро відвідного нерва (nucleus nervi nabducentis), що проектується на лицевий nгорбок (colliculus facialis).

Лицевий нерв [VII] (nervus facialis [VII]),

мішаний нерв

Він має єдине рухове ядро:

– ядро лицевого нерва (nucleus nervi nfacialis), що розміщене латеральніше (глибше) лицевого горбка n(colliculus facialis).

У складі лицевого нерва знаходиться проміжний нерв (nervus intermedius), nабо Врісбергів нерв (nervus Wrisbergii [ХІІІ пара]).

Проміжний нерв (nervus intermedius) має:

– ядро одинокого шляху (nucleus ntractus solitarii), що є чутливосмаковим nядром і розміщене збоку від nмежової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до nпірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних nнервів;

– верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatotius superior), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розміщене в дорсальній частині моста нижче та присередньо nвід ядра лицевого нерва.

– сльозове ядро (nucleus lacrimalis), nяке є парасимпатичним (автономним) ядром і розташоване дещо нижче верхнього слиновидільного ядра.

Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus vestibulocochlearis n[VIII]),

чутливий нерв

Він складається з двох частин:

– завиткового нерва (nervus cochlearis), або завиткової частини;

– присінкового нерва (nervus vestibularis), або присінкової частини.

Завитковий nнерв n(nervus cochlearis) має:

– переднє завиткове ядро (nucleus ncochlearis anterior);

– заднє завиткове ядро (nucleus cochlearis posterior).

Ці ядра є чутливими nта проектуються на поверхню бічних закутків ромбоподібної ямки збоку від nприсінкового поля.

Присінковий nнерв n(nervus vestibularis) має:

– присереднє присінкове ядро (nucleus nvestibularis medialis), або ядро Швальбе;

– бічне присінкове ядро (nucleus nvestibularis lateralis), абоядро Дейтерса;

– верхнє присінкове ядро (nucleus nvestibularis superior), або ядро Бехтерєва;

– нижнє присінкове ядро (nucleus nvestibularis inferior), або ядро Роллера.

Ці ядра є чутливими і проектуються на поверхню присінкового nполя ромбоподібної ямки присередньо від завиткових ядер.

Язико–глотковий нерв [IX] (nervus glossopharyngeus [IX]),

мішаний нерв

Він має:

– подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим ядром і проектується на рівні nнижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X та XI пар nчерепних нервів.

– ядро одинокого шляху (nucleus ntractus solitarii), яке є чутливосмаковим nядром і проектується збоку nвід межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до nпірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних nнервів. Нейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину nядра одинокого шляху;

– нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior), що є парасимпатичним (автономним) ядром і проектується на присередньому підвищенні в нижньому трикутнику nромбоподібної ямки.

Блукаючий нерв [X] (nervus vagus [X]),

мішаний нерв

Він має:

– подвійне ядро (nucleus ambiguus), що nє руховим ядром і проектується в ділянці нижньої nямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X, XI пар черепних nнервів;

– ядро одинокого шляху (nucleus ntractus solitarii), що є чутливосмаковим nядром і проектується збоку nвід межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до nпірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних nнервів;

– заднє ядро блукаючого нерва (nucleus nposterior nervi vagi), що є парасимпатичним nядром, яке проектується в nромбоподібній ямці в трикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної nямки.

Додатковий нерв [XI] (nervus accessorius [XI]),

руховий нерв

Він має:

– спинномозкове ядро додаткового нерва (nucleus nspinalis nervi accessorii), яке є руховим nза функцією і розміщене в nпередніх рогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;

– черепне ядро додаткового нерва (nucleus ncranialis nervi accessorii), або подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим nі проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.

Під’язиковий нерв [XII] (nervus hypoglossus[XII]),

руховий

Він має: одне рухове nядро nпід’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут nромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до nсітчастої формації і продовжується до рівня II–го шийного сегмента спинного мозку.

ПОКРИВ nЧЕТВЕРТОГО ШЛУНОЧКА (tegmen ventriculi quarti),

або дах четвертого шлуночка

Він утворений:

– верхнім мозковим парусом (velum nmedullare superius);

– нижнім мозковим парусом (velum nmedullare inferius);

– судинним прошарком (tela choroidea), nабо судинною основою ІV шлуночка, яка доповнює нижній мозковий парус (velum nmedullare inferius). У товщі судинної основи міститься судинне сплетення (plexus nchoroideus), яке продукує спинномозкову рідину.

Покрив nчетвертого шлуночка (tegmen ventriculi quarti) містить три отвори:

– серединний отвір; отвір Маженді n(apertura mediana; apertura Magendi), він непарний і розміщений у нижньому куті nнижнього мозкового парусa (angulus inferior veli medullaris inferioris);

– бічний отвір; отвір Люшка (apertura nlateralis ventriculi quarti; foramen Luschkae), він є парним і розміщений у nбічних закутках нижнього мозкового паруса (recessus lateralis veli medullaris ninferioris).

Четвертий nшлуночок n(ventriculus quartus) сполучається через:

– водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus nmesencephali; aqueductus cerebri) з третім шлуночком (ventriculus ntertius);

– серединний отвір (apertura mediana) з підпавутинним nпростором головного та спинного мозку (spatium subarachnoideum nencephali et medullae spinalis);

– бічні отвори (aperturae laterales) з підпавутинним простором головного та nспинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae nspinalis);

– отвір, який розміщений під засувкою (obex) nз центральним nканалом спинного мозку (canalis centralis medullae spinalis). Засувка є nневеликою пластинкою білої речовини, що перекидається у поперечному напрямку nнад верхнім кінцем задньої серединної борозни між лівим та правим тонкими nпучками довгастого мозку (fasciculi graciles medullae oblongatae).

СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon)

До нього належить:

– покрівля середнього мозку (tectum nmesencephali);

– ніжки мозку (crura cerebri; npedunculi cerebri);

– водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus nmesencephali; aqueductus cerebri).

Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної nповерхні стовбура мозку:

– передньою межею є зоровий перехрест (chiasma opticum);

– задньою межею є передній nкрай моста (margo anterior pontis).

Покрівля середнього мозку (tectum mesencephali)

Поверхнева (дорсальна) частина покрівлі середнього nмозку (tectum mesencephali) є нерівною, розміщена над водопроводом середнього nмозку (aqueductus mesencephali) і представлена:

– пластинкою покрівлі; чотиригорбковою пластинкою (lamina ntecti; lamina quadrigemina), яка має чотири підвищення, які відділені одне від nодного двома борозками, розділяючи покрівлю на:

– два верхні горбки (colliculi nsuperiores);

– два нижні горбки (colliculi inferiores).

Ядра правого і лівого nверхніх горбків з’єднуються між собою спайкою nверхніх горбків (comissura colliculorum superiorum), а ядра правого nі лівого нижніх горбків – спайкою nнижніх горбків (comissura colliculorum inferiorum).

У людини верхні nгорбки (colliculі superiores), ручки nверхніх горбків та бічні колінчасті nтіла входять до складу підкіркових nцентрів зору, а нижні горбки, ручки нижніх горбків та присередні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів слуху.

Від цих горбків в бічному напрямку відходять nпотовщення у вигляді валика – ручки горбика (brachium colliculi), які є:

– ручкою верхнього горбка (brachium ncolliculi superioris);

– ручкою нижнього горбка (brachium ncolliculi inferioris).

Верхні і нижні горбки відокремлені між собою поперечною nборозною, а праві та ліві горбки – поздовжньою борозною.

Ручки від верхніх горбків закінчуються в бічному nколінчастому тілі (corpus geniculatum laterale).

Ручки від нижніх горбків закінчуються в присередньому nколінчастому тілі (corpus geniculatum mediale).

Колінчасті nтіла n(corpora geniculata) є складовою nпроміжного мозку (diencephalon).

Позаду від ручки нижнього горбка (brachium colliculi ninferioris), попереду від верхньої мозочкової ніжки (pedunculus cerebellaris nsuperior) і присередньо від ніжки мозку розміщений трикутник петлі (trigonum nlemnisci), в товщі якого проходять слухові нервові волокна бічної петлі (lemniscus nlateralis).

Між правим і лівим верхніми nгорбками у nверхній (передній) частині поздовжньої борозни є ложе для шишкоподібної залози; епіфіза (glandula pinealis), а в нижній n(задній) частині цієї борозни починається вуздечка nверхнього мозкового паруса (frenulum veli medullaris superioris).

До підкіркових центрів зору належать:

– верхні горбки n(colliculi superiores);

– ручки верхніх nгорбків (brachia colliculorum superiorum);

– бічні nколінчасті тіла (corpora geniculata lateralia);

– подушка nталамуса (pulvinar thalami).

До підкіркових центрів слуху належать:

– нижні горбки n(colliculi inferiores);

– ручки нижніх nгорбків (brachia colliculorum inferiorum);

– присередні nколінчасті тіла (corpora geniculata medialia).

Ніжки мозку (crura cerebri)

Федеративний комітет з анатомічної термінології визнав nтермін ”crus cerebri” – ніжка мозку кращим терміном, ніж ”pedunculus cerebri”, так як він є більш зрозумілим.

Це товсті мозкові тяжі, які відходять від мосту і nпрямують вперед до півкуль великого мозку.

Між ніжками мозку розміщена глибока міжніжкова nямка (fossa interpeduncularis), на дні якої розташована задня nпронизана речовина (substantia perforata posterior).

Із борозни окорухового нерва (sulcus nnervi oculomotorii), яка є на присередній поверхні кожної ніжки, виходить nокоруховий нерв.

На горизонтальному поперечному розрізі кожна ніжка nрозділена чорною речовиною (substantia nnigra) на:

– покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) – задня nчастина;

– основу ніжки (basis pedunculi) – передня nчастина.

Чорна речовина (substantia nigra), nзабарвлення якої спричинене пігментом меланіном, що міститься в її нервових nклітинах. Вона поділяється на такі частини:

– щільна та бічна частини (pars ncompacta et lateralis);

– зачервоноядерна частина (pars nretrorubralis);

– сітчаста частина (pars reticularis).

Покрив nсереднього мозку (tegmentum mesencephali) розташований між чорною речовиною n(substantia nigra), яка відділяє його від основ ніжок мозку (bases pedunculorum ncerebri) та умовною площиною, що проходить через водопровід середнього мозку n(aqueductus mesencephali) і відділяє його від покрівлі середнього мозку (tectum nmesencephali). У ньому знаходяться скупчення сірої та білої речовин.

У покриві середнього мозку (tegmentum mesencephali) nрозташовані такі основні ядра nсереднього мозку:

– червоні ядра (nuclei rubri), які розміщені дорсально від присередньої частини nчорної речовини і простягаються від гіпоталамуса (hypothalamus) до рівня нижніх nгорбків пластинки покрівлі (colliculi inferiores laminae tecti);

– рухове ядро окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке nміститься на рівні верхніх горбків (colliculi superiores);

– додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorus nervi noculomotorii), або ядро Якубовича, що є парасимпатичним ядром ІІІ пари nчерепних нервів, яке розміщене вентрально від ядра окорухового нерва;

– рухове ядро блокового нерва (nucleus nervi trochlearis), яке nміститься на рівні нижніх горбків (colliculi inferiores).

Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) nмістить також сітчасту речовину; сітчасту формацію (formatio reticularis), в nякій знаходяться такі сітчасті ядра n(nuclei reticulares):

– клиноподібне nядро (nucleus cuneiformis);

– підклиноподібне nядро (nucleus subcuneiformis);

– ніжко–мостове nпокривне ядро (nucleus tegmentalis peduncolopontinus);

– приніжкове nядро (nucleus parapeduncularis).

Отже, сітчаста формація ніжок мозку (formatio reticularis crurum cerebri) складається з груп nнейронів, дифузно розміщених між чорною речовиною (substantia nigra) та nводопроводом середнього мозку (aqueductus mesencephali), які складають сітчасті nядра (nuclei reticulares).

У білій речовині покриву nсереднього мозку (tegmentum mesencephali) проходять:

– присередня петля (lemniscus nmedialis);

– бічна петля (lemniscus lateralis);

– трійчаста петля (lemniscus ntrigeminalis);

– присередній поздовжній пучок n(fasciculus longitudinalis medialis);

– задній (дорсальний) поздовжній пучок (fasciculus nlongitudinalis posterior; fasciculus longitudinalis dorsalis);

– центральний покривний шлях (tractus ntegmentalis centralis), який є одним з головних низхідних екстрапірамідних nшляхів стовбура головного мозку (truncus encephali).

Основа ніжки (basis pedunculi) утворена провідними шляхами, які nйдуть від кори великого мозку в міст, довгастий мозок і спинний мозок (низхідні провідні шляхи).

До них належать:

– кірково–спинномозковий шлях n(tractus corticospinalis), або пірамідний шлях (tractus npyramidalis), до якого входять:

– кірково–спинномозкові волокна n(fibrae corticospinales);

– кірково–ядерні волокна (fibrae ncorticonucleares);

– кірково–мостовий шлях n(tractus corticipontinus), до якого входять:

– лобово–мостові волокна (fibrae nfrontopontinae);

– потилично–мостові волокна (fibrae noccipitopontinae);

– тім’яно–мостові волокна (fibrae nparietopontinae);

– скронево–мостові волокна (fibrae temporopontinae);

– кірково–сітчасті волокна n(fibrae corticoreticulares).

Чорна речовина (substantia nigra), сітчаста речовина (formatio reticularis) nі червоне ядро (nucleus ruber) функціонально належать до екстрапірамідної системи, яка nпідтримує тонус скелетних м’язів та керує несвідомими автоматичними рухами.

Отже, середній мозок містить:

– підкіркові центри слуху і зору, nважливі екстрапірамідні ядра, ядра окорухових нервів (III та IV nпари черепних нервів);

– всі висхідні та низхідні nпроекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижче nрозташованими відділами центральної нервової системи;

– пучки білої речовини, які nзв’язують середній мозок з іншими відділами центральної нервової системи.

Водопровід середнього мозку; водопровід мозку; водопровід Сільвія

(aqueductus mesencephali; naqueductus cerebri; aqueductus Sylvii)

Це вузький канал, який вистелений епендимою, з’єднує nІІІ шлуночок з ІV шлуночком і оточений центральною сірою речовиною (substantia ngrisea centralis).

Він містить спинномозкову рідину і має отвір nводопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку (apertura naqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri), через який сполучається nз IV шлуночком.

Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) nє порожниною nсереднього мозку і через нього проходить межа між ніжками мозку n(pedunculi cerebri) та покривом середнього мозку (tegmentum mesencephali).

ПРОМІЖНИЙ nМОЗОК (diencephalon)

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою, nпроміжний мозок поділяється на:

– епіталамус (epithalamus);

– таламус, горб (thalamus);

– субталамус (subthalamus);

– метаталамус (metathalamus);

– гіпоталамус (hypothalamus).

Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений nтермін у вітчизняних підручниках) проміжний мозок поділяється на:

1. Таламічний мозок n(thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим nі є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна частина проміжного nмозку.

Таламічний мозок поділяється на:

– таламус (thalamus);

– епіталамус (epithalamus);

– метаталамус (metathalamus).

2. Гіпоталамус (hypothalamus), nщо є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

Таламус; горб (thalamus)

Це парний утвір, який складається переважно із сірої nречовини.

Спереду на таламусі (thalamus) розміщується передній nгорбок таламуса (tuberculum nanterius thalami).

Ззаду таламус (thalamus) закінчується розширенням, яке nназивається подушкою таламуса (pulvinar nthalami).

Присередні поверхні правого та лівого таламусів nз’єднуються між собою міжталамічним злипанням (adhesio interthalamica).

Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami) nформує специфічні ядра таламуса (nuclei thalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою n(lamina medullaris lateralis) та присередньою nмозковою пластинкою (lamina medullaris medialis) на такі основні групи ядер:

– передню групу (nuclei anteriores);

– присередню групу (nuclei mediales);

– передньобічну групу (nuclei ventrolaterales);

– задню групу (nuclei posteriores);

– групи ядер ретикулярної формації n(nuclei reticulares thalami).

У ділянці подушки таламуса розміщені подушкові nядра (nuclei pulvinares).

За сучасною Міжнародною nанатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються nна:

– передні ядра таламуса (nuclei nanteriores thalami);

– дорсальні ядра таламуса (nuclei ndorsales thalami);

– внутрішньопластинкові ядра таламуса n(nuclei intralaminares thalami);

– присередні ядра таламуса (nuclei nmediales thalami);

– серединні ядра таламуса (nuclei nmediani thalami);

– задні ядра таламуса (nuclei nposteriores thalami);

– сітчасте ядро таламуса (nucleus nreticularis thalami);

– вентральні ядра таламуса (nuclei nventrales thalami).

ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА; ШИШКОПОДІБНЕ ТІЛО; епіфіз

(glandula pinealis; corpus pineale; epiphysis cerebri)

Це залоза ендокринної системи, яка належить до nневрогенної групи та залягає між верхніми nгорбками покрівлі середнього мозку (colliculi superiores tecti nmesencephali).

Від переднього кінця шишкоподібної залози (extremitas nanterior glandulae pinealis) до присередньої поверхні правого та лівого nталамусів (facies medialis thalamorum dextri et sinistri) натягнуті повідці n(habenulae).

В основі шишкоподібної залози (glandula pinealis) nміститься невеликий шишкоподібний закуток (recessus pinealis).

Ззовні шишкоподібна залоза (glandula pinealis) вкрита волокнистою nкапсулою (capsula fibrosa), від якої всередину органа ідуть сполучнотканинні nперекладки, що розділяють паренхіму залози на часточки (lobuli).

Клітинами залози (glandula pinealis) є спеціальні залозисті клітини:

– пінеалоцити (pinealocyti);

– гліоцити; гліальні клітини (gliocyti).

Пінеалоцити виділяють гормон, який гальмує виділення гормонів гіпофіза до моменту статевого дозрівання та nбере участь у формуванні біоритмів людини. nНа біоритми людини шишкоподібна залоза впливає через гормон мелатонін.

Продукція гормону мелатоніну має здатність викликати фізіологічний сон, який nзмінюється протягом доби та з віком.

Із настанням темряви мелатонін починає посилено nпродукуватись, а вранці – навпаки, його кількість поступово зменшується (добові ритми – день–ніч). Після 40–45 nроків кількість мелатоніну поступово зменшується до кінця життя людини.

Мелатонін також регулює функції шлунково–кишкового тракту і nсерцево–судинної системи, активує імунні клітини, має протистресову і nпротисудомну дію.

НЮХОВИЙ МОЗОК (rhinencephalon), ЛІМБІЧНА,або обідкова ЧАСТКА n(lobus limbicus), чи ЛІМБІЧНА СИСТЕМА

Це центр емоційної чутливості сприйняття зовнішнього nсередовища, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки (статеві та nзахисні), мотивувань, так звані підсвідомі реакції, і філогенетично найдавніша nта морфологічно найглибша структура кінцевого мозку людини.

Разом з усією підкіркою нюховий мозок n(rhinencephalon) є джерелом енергії для кори і відповідає за життєво важливі nреакції людини, регулює діяльність nвнутрішніх органів. Зокрема, за відчуття nголоду і спраги, сприйняття звуків і запахів, мотивацію поведінки. nТут закладені механізми пам’яті, сну, емоцій.

Ці реакціїї сформувались у зв’язку з первинними nфункціями нюху, їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються з nнижніх відділів мозкового пухиря і належать до нюхового мозку.

Вчений Брока ще в 1878 році об’єднав поясну борозну n(sulcus cinguli), перешийок поясної nзвивини (isthmus gyri cinguli), приморськоконикову nборозну (gyrus parahippocampalis) в одну частку, яка має вигляд nдугоподібної крайової частки.

Латинське слово ”limbus” перекладається як ”край” або n”облямівка”, ”обідок”, і Брока назвав цю частку великою крайовою часткою, nабо лімбічною часткою, або nсклепінною звивиною Арнольда.

Морфологічно лімбічна nсистема розташована в nцентральній частині нюхового мозку nв:

– обідковій nчастці (lobus limbicus);

– морському nконику (hippocampus);

– гачку n(uncus);

– зубчастій nзвивині (gyrus dentatus);

– прозорій nперегородці (septum pellucidum).

За останніми науковими даними, центр лімбічної системи nміститься і в нюховому шляху (тракті), цибулині, нюховому nтрикутнику та передній пронизаній речовині (периферійний відділ nнюхового мозку).

Окрім поняття ”лімбічна частка” в нейроанатомії є nпоняття ”лімбічна система” (англ. limbic system – обідкова, або nлімфатична система), яка об’єднує всі компоненти нюхового мозку та деякі інши nструктури.

Лімбічна система функціонує у взаємозв’язку з nретикулярною формацією.

У людини нюховий мозок (rhinencephalon) розвинутий nслабше, ніж у тварин і поділяється на:

– передню нюхову частку (lobus nolfactorius anterior) – периферійну nчастину);

– задню нюхову частку; грушоподібну nчастку (lobus olfactorius posterior; lobus piriformis) – центральну частину;

– морського коника (hippocampus), який nрозглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку.

До центральної частини нюхового мозку (задньої нюхової частки – nlobus olfactorius posterior) належать:

– обідкова частка (lobus limbicus), яка складається з:

– поясної nзвивини (gyrus cinguli) з поясною nборозною (sulcus cinguli);

– приморськоконикової nзвивини (gyrus parahippocampalis);

– зубчаста звивина (gyrus dentatus);

– мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum), nяке також належить до базальних ядер;

– прозора перегородка (septum pellucidum);

– гачок (uncus) – кірковий аналізатор нюху:

До периферійної частини нюхового мозку (передньої нюхової частки n– lobus olfactorius anterior) належать:

– нюхова цибулина (bulbus nolfactorius);

– нюховий шлях (tractus olfactorius);

– ділянка прозорої перегородки, або nперегородкове поле (area septalis);

– присередня та бічна нюхові звивини (gyri olfactorii medialis et lateralis), nякі є пучками нервових волокон, що розходяться від нюхового шляху в різні боки, nутворюючи присередню та бічну сторони нюхового трикутника;

– нюховий трикутник (trigonum nolfactorium), або нюхове поле (area olfactoria), що має:

– передню nпронизану речовину (substantia perforata anterior);

– діагональну nстрічку (stria diagonalis);

– нюховий горбок n(tuberculum olfactorium).

Морський коник (hippocampus), розглядають nяк окрему додаткову частину нюхового мозку (rhinencephalon).

Усі структури нюхового мозку (rhinencephalon) входять nдо складу лімбічної системи і nє філогенетично найдавнішою та морфологічно найглибшою структурою кінцевого nмозку людини, що забезпечує здійснення давніх інстинктів.

Вважається, що окремі структури нюхового мозку n(rhinencephalon) людини, крім забезпечення нюхової чутливості, є морфологічним nсубстратом, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки – статеві та nзахисні (підсвідомі реакції). Ці реакції відносять до лімбічної системи і nвідіграють роль у взаємодії між вісцеральними та емоційними проявами.

Як зазначено у nМіжнародній анатомічній номенклатури (Сан–Паулу, 1997), обідкова частка (lobus nlimbicus) складається зі структур, що утворюють сукупність у nсамому центрі півкулі мозку.

Інши частки півкулі розташовані з внутрішнього боку nвідповідної кістки черепа (і мають таку ж назву) й цим відрізняються від nобідкової частки.

Проте структури, що утворюють обідкову частку, мають nфункції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих nструктур борознами.

Обідкова частка (lobus limbicus)

Згідно із сучасною анатомічною номенклатурою виділяють nобідкові частку (lobus limbicus), яка включає структури, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку.

Інші частки nпівкулі мозку прилягають до внутрішньої nповерхні відповідної кістки черепа (і мають таку ж назву) й цим відрізняються nвід обідкової частки (lobus limbicus).

Проте структури, що утворюють обідкову частку (lobus nlimbicus), мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються nвід прилеглих структур борознами.

Коли термін обідкова nчастка (lobus limbicus) не nвживається, ця сукупність розглядається як присередні ділянки лобної, тім’яної nі скроневої часток.

До обідкової nчастки n(lobus limbicus) належать:

– поясна борозна (sulcus cinguli);

– поясна звивина (gyrus cinguli) з перешийком nпоясної звивини (isthmus gyri cinguli);

– смужкова звивина (gyrus nfasciolaris);

– приморськоконикова звивина (gyrus nparahippocampalis) із гачком (uncus);

– морськоконикова борозна (sulcus nhippocampalis);

– зубчаста звивина (gyrus dentatus);

– торочко–зубчаста борозна (sulcus nfimbriodentatus);

– морськоконикові торочки (fimbria nhippocampi);

– обхідна борозна (sulcus ncollateralis);

– нюхова борозна (sulcus rhinalis).

У обідковій nчастці lobus nlimbicus) виділяють склепінчасту звивину (gyrus fornicis), до якої відносяться такі анатомічні утвори:

– поясна звивина (gyrus cinguli), яка має перешийок поясної звивини n(isthmus gyri cinguli);

– смужкова nзвивина (gyrus fasciolaris);

– приморськоконикову nзвивину (gyrus parahippocampalis), яка має гачок (uncus).

Кожна півкуля великого мозку (hemispherium cerebri), nабо півкуля головного мозку (hemispherium encephali) має, окрім кори головного мозку (cortex cerebri), або плаща n(pallium), ще й сіру речовину (substantia grisea), яка представлена окремими nядрами.

Ці ядра залягають в товщі білої речовини (substantia nalba), ближче до основи кінцевого мозку (basis telencephali) і називаються, за nпопередньою анатомічною номенклатурою – базальними ядрами (nuclei nbasales), основними ядрами.

За новою сучасною nМіжнародною анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу, 1997) виділено два нових підрозділи:

– основну частину кінцевого мозку n(pars basalis telencephali).

– основні ядра та структури утворів n(nuclei basales et structurae pertinentes).

Основна nчастина кінцевого мозку (pars basalis telencephali) включає структури, що у nпопередніх номенклатурах були розміщені в інших розділах. Проте ця основна nчастина кінцевого мозку включає також і деякі структури, що можуть розглядатися nяк частини базальних ядер (nuclei basalis), наприклад, вентральний палідум n(pallidum ventrale), вентральний стріатум (striatum ventrale).

До основної частини кінцевого мозку n(pars basalis telencephali) входять:

– мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum);

– огорожа n(claustrum);

– вентральний nпалідум (pallidum ventrale);

– вентральний nстріатум (striatum ventrale);

– периферійна nчастина нюхового мозку; передня нюхова частка (lobus olfactorius anterior).

До основних ядер та структур утворів n(nuclei basales et structurae perinentes) відносяться:

– хвостате ядро (nucleus caudatus);

– сочевицеподібне nядро (nucleus lentiformis);

– смугасте ядро n(corpus striatum);

– внутрішня nкапсула (capsula interna);

– променистий nвінець (corona radiata);

– асоціативні nволокна кінцевого мозку (fibrae associationis telencephali);

– спайкові nволокна кінцевого мозку (fibrae commissurales telencephali).

До базальних ядер nналежать:

– смугасте тіло (corpus striatum), яке nскладається з:

– хвостатого ядра (nucleus caudatus);

– сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis);

– огорожа (claustrum);

– мигдалеподібне тіло (corpus namygdaloideum).

Базальні (основні) ядра n(nuclei basales) – це підкіркові рухові центри, вони формують стріопалідарну nсистему, яка відповідає за:

– автоматичні, звичні рухи (біг, ходьба тощо);

– тонус м’язів;

– деякі автономні (вегетативні) реакції, зокрема nтеплорегуляцію та вуглеводний обмін.

Стріопалідарна система є основною частиною nекстрапірамідної системи і складається nз двох частин:

– стріатума (striatum), який nвідноситься до філогенетично нових утворів (neostriatum) стріальної системи, що nсповільнюють рухи. Він складається:

– хвостате ядро (nucleus caudatus);

– лушпина (putamen);

– палідума (pallidum), який відноситься до більш старих утворів n(paleostriatum), що прискорюють рухи. Він складається:

– бічна бліда куля (globus pallidus lateralis);

– присередня бліда куля (globus pallidus medialis).

Смугасте тіло (corpus striatum) належить до екстрапірамідної системи і має ще назву стріопалідарної nсистеми, складається з:

– стріатума n(striatum);

– палідума n(pallidum).

Стріатум та палідум поділяються на дві частини:

– дорсальний та вентральний стріатум (striatum ndorsale et ventrale);

– дорсальний та вентральний палідум (pallidum ndorsale et ventrale).

.Хвостате ядро (nucleus ncaudatus) є видовженим та дугоподібно вигнутим навколо таламуса (thalamus) nядром, має морфофукціональний зв’язок через провідні шляхи із сусідніми ядрами nталамуса та складається з:

– голови (caput) – це передня nпотовщена частина ядра, що міститься в лобовій частці півкуль великого мозку n(lobus frontalis hemispherii cerebri);

– тіла (corpus) – це середня частина nядра, що розташована у тім’яній частці (lobus parietalis hemispherii cerebri);

– хвоста (cauda) – це задня частина nядра, котра загинається вниз та вбік і розташовується у скроневій частці (lobus ntemporalis hemispherii cerebri).

Сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) nзалягає в білій речовині півкуль великого мозку (substantia alba hemispherii cerebri), nмає на зрізах трикутну форму і подібне до сочевичного зернятка.

Це ядро має тісний морфологічний та функціональний nзв’язок за допомогою провідних шляхів із сусідніми ядрами таламуса (nuclei nthalami).

Бічна мозкова пластинка (lamina medullaris lateralis) nта присередня nмозкова пластинка (lamina medullaris medialis) поділяє сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) на:

– лушпину (putamen);

– бічну бліду кулю (globus pallidus nlateralis);

– присередню бліду кулю (globus npallidus medialis).

Бічна мозкова nпластинка n(lamina medullaris lateralis) відділяє nлушпину (putamen) від блідих куль (globi pallidi), а присередня мозкова пластинка відмежовує nприсередню бліду кулю (globus pallidus medialis) від бічної блідої кулі (globus npallidus lateralis).

Огорожа (claustrum) – це тонка пластинка сірої речовини, яка nрозташована ззовні від лушпини сочевицеподібного ядра (putameuclei nlentiformis).

Від лушпини (putamen) огорожа (claustrum) відділена nшаром білої речовини – зовнішньою капсулою (capsula nexterna).

Ззовні від огорожі (claustrum) міститься прошарок nбілої речовини – крайня капсула (capsula extrema), яка розміщена між nогорожею та мозковою корою острівцевої частки півкуль.

Мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum) nрозміщене у скроневій частці півкуль великого мозку (lobus temporalis nhemispherii cerebri) попереду від нижнього (скроневого) рогу бічного шлуночка n(cornu temporale ventriculi lateralis).

Воно є проміжним утвором між корою великого мозку n(cortex cerebri) та ядрами півкуль великого мозку (nuclei hemispherii cerebri).

До ядер мигдалеподібного тіла належать:

– бічне основне ядро мигдалика n(nucleus amygdalae basalis lateralis);

– присереднє основне ядро мигдалика n(nucleus amygdalae basalis medialis);

– центральне ядро мигдалика (nucleus namygdalae centralis);

– кіркове ядро мигдалика (nucleus namygdalae corticalis);

– проміжне ядро мигдалика (nucleus namygdalae interstitialis);

– бічне ядро мигдалика (nucleus namygdalae lateralis);

– присереднє ядро мигдалика (nucleus namygdalae medialis).

Внутрішня капсула (capsula interna)

Це шар білої речовини, який розташований між:

– сочевицеподібним nядром (nucleus lentiformis) збоку;

– хвостатим nядром (nucleus caudatus) і таламусом n(thalamus), що розміщені присередньо.

Через цю капсулу проходять проекційні волокна, які nз’єднують кору великого мозку (cortex cerebri) з іншими відділами головного nмозку та із спинним мозком.

На горизонтальному розрізі півкулі великого мозку n(hemispherium cerebri) внутрішня капсула (capsula interna) має вигляд nвідкритого латерально тупого кута з наступними частинами:

– передньою ніжкою (crus anterius);

– коліном внутрішньої капсули (genu ncapsulae internae);

– задньою ніжкою (crus posterius).

Передня ніжка внутрішньої капсули (crus anterius capsulae internae) nрозміщена між головкою хвостатого ядра (nucleus caudatus) та передньою nполовиною сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Її проекційними волокнами є:

– лобово–мостовий шлях (tractus nfrontopontinus);

– передня променистість таламуса n(radiatio thalami anterior).

Коліно внутрішньої капсули  (genu capsulae internae) nрозміщене між передньою та задньою ніжками (crura anterius et posterius), між nсочевицеподібним ядром (nucleus lentiformis) та центральною частиною бічного nшлуночка (pars centralis ventriculi lateralis).

Воно утворене nкірково–ядерними nволокнами (fibrae corticonucleares).

Задня ніжка внутрішньої капсули (crus posterius capsulae ninternae) розташована між таламусом (thalamus) та заднім відділом nсочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis) і по відношенню до останнього складається з трьох країв або частин:

– таламо–сочевицеподібної частини n(pars thalamolentiformis);

– засочевицеподібної частини (pars nretrolentiformis);

– підсочевицеподібної частини (pars nsublentiformis).

Таламо–сочевицеподібна частина (pars thalamolentiformis) прилягає безпосередньо до коліна nвнутрішньої капсули (genu capsulae internae) і має:

– кірково–спинномозкові волокна n(fibrae corticospinales);

– кірково–червоноядерні волокна n(fibrae corticorubrales);

– кірково–сітчасті волокна (fibrae ncorticoreticulares);

– кірково–таламічні волокна (fibrae ncorticothalamicae);

– таламо–тім’яні волокна (fibrae nthalamoparietales);

– центральна таламічна променистість n(radiatio thalami centralis).

Засочевицеподібна частина (pars retrolentiformis) складається із:

– задньої таламічної променистості n(radiatio thalamica posterior);

– потилично–мостових волокон (fibrae noccipitopontinae);

– потилично–покрівельних волокон n(fibrae occipitotectales).

Підсочевицеподібна частина (pars sublentiformis) містить:

– кірково–покрівельні nволокна (fibrae corticotectales);

– скронево–мостові nволокна (fibrae temporopontinae);

– кірково–таламічні nволокна (fibrae corticothalamicae);

– зорову nпроменистість (radiatio optica), яку раніше називали коліно–шпорними волокнами n(fibrae geniculocalcarinae);

– слухову nпроменистість (radiatio acustica), яку раніше називали коліно–скроневими nволокнами (fibrae geniculotemporales).

Крайня капсула (capsula extrema) розміщена nміж огорожею (claustrum) та корою острівця (cortex insulae), є прошарком білої nречовини, яка належить до променистого вінця (corona radiata), nмістить асоціативні волокна.

Зовнішня капсула (capsula externa) – це шар nбілої речовини, який знаходиться між лушпиною (putamen) та огорожею n(claustrum), містить асоціативні волокна.

Мозолисте тіло (corpus callosum) – це nнервові волокна, що йдуть поперечно з однієї півкулі в іншу, тобто сполучають nправу та ліву півкулі великого мозку, формуючи комісуральні провідні шляхи.

Верхню поверхню мозолистого тіла (facies superior ncorporis callosi) видно в глибині поздовжньої щілини великого мозку (fissura nlongitudinalis cerebri). Ця структура належить до білої речовини.

На стріловому розрізі в мозолистому тілі n(corpus callosum) розрізняють:

– передню частину, яка зігнута nвниз та вперед і утворює:

– коліно (genu), яке переходить у дзьоб n(rostrum); останній продовжується в кінцеву пластинку (lamina nterminalis);

– середню частину, яка є nнайдовшою частиною мозолистого тіла і представлена стовбуром (truncus);

– задню частину, яка вільно нависає над nпередніми відділами пластинки покрівлі середнього мозку і називається валиком n(splenium).

Верхня поверхня мозолистого тіла (facies superior ncorporis callosi) вкрита сірою речовиною (substantia grisea), яка називається сірим nпокриттям (indusium griseum).

Уздовж мозолистого тіла (corpus callosum) nпростягаються:

– бічна поздовжня смуга (stria nlongitudinalis lateralis);

– присередня поздовжня смуга n(stria longitudinalis medialis);

– променистість мозолистого тіла (radiatio ncorporis callosi); це радіальні нервові волокна, які розходяться в усі боки від nмозолистого тіла (corpus callosum) до кори великого мозку (cortex cerebri).

Частина променистості мозолистого тіла (прямує вбік та nвниз) покриває задній та нижній роги бічного шлуночка і називається покривом n(tapetum).

Волокна передньої частини nмозолистого тіла утворюють малі nщипці; лобові щипці (forceps minor; forceps frontalis).

Волокна задньої частини nмозолистого тіла утворюють великі nщипці; потиличні щипці (forceps major; forceps occipitalis).

Склепіння (fornix) розміщене під nмозолистим тілом (corpus callosum) і побудоване з поздовжніх пучків нервових nволокон, які з’єднують морського коника (hippocampus) з ядрами таламуса (nuclei nthalami) та гіпоталамуса (nuclei hypothalami).

Склепіння (fornix) складається з тіла (corpus), яке nспрямоване вперед і вниз.

Спереду тіло (corpus) продовжується у nдва стовпи nсклепіння (columnaе fornicis), які закінчуються у сосочкових тілах гіпоталамуса n(corpus mamillare). Ці стовпи склепіння відмежовують спереду міжшлуночкові nотвори (foramen interventriculare).

Ззаду тіло (corpus) переходить у дві ніжки nсклепіння (crura fornicis), кожна з яких продовжується у торочку морського коника n(fimbria hippocampi).

У місці відходження від тіла (corpus) ніжки (crura) nз’єднані між собою трикутною пластинкою – спайкою n(comissura).

Бічний край тіла та ніжок склепіння (до них nприкріплюється ворсинчасте сплетення правого та лівого бічних шлуночків) nназивається стрічкою склепіння (taenia fornicis).

Прозора перегородка (septum pellucidum) з’єднує nстовпи склепіння з мозолистим тілом і належить до лімбічної системи (відчуття nзадоволення).

Прозора перегородка (septum pellucidum) має дві пластинки n(laminae), які натягнуті між передніми частинами стовпів склепіння та передніми nчастинами мозолистого тіла.

Між пластинками міститься замкнена щілиноподібна порожнина (cavitas), що заповнена прозорою nрідиною.

Пластинка прозорої перегородки (lamina septi npellucidi) є присередньою стінкою лобового рога бічного шлуночка (paries nmedialis cornus frontalis ventriculi lateralis).

Попереду від стовпів склепіння (columnae fornicis) nрозташована передня спайка (commissura anterior), волокна якої nорієнтовані поперечно.

Передня спайка (commissura anterior) має:

– передню частину (pars anterior);

– задню частину (pars posterior).

Передня спайка (commissura anterior) розміщена позаду nкінцевої пластинки (lamina terminalis) і належить до нюхового мозку n(rhinencephalon).

Як і мозолисте тіло (corpus callosum), передня спайка n(commissura anterior) складається з комісуральних нервових волокон, що nз’єднують півкулі великого мозку (hemispheria cerebri).

Кінцева пластинка (lamina terminalis) є nпродовженням дзьоба мозолистого тіла (rostrum corporis callosi).

У товщі кінцевої пластинки розташований судинний nорган кінцевої пластинки (organum nvasculosum laminae terminalis), який є зовнішньою зоною цієї пластинки.

Морський коник (hippocampus) належить до лімбічної системи, а саме – до nнюхового мозку (rhinencephalon), і структурно–функціонально тісно пов’язаний із nсклепінням (fornix).

Морський коник (hippocampus) – це підвищення на nприсередній стінці скроневого рога бічного шлуночка (paries medialis cornus ntemporalis ventriculi lateralis), яке утворене скупченням сірої речовини в nглибині півкуль великого мозку (hemispheria cerebri) і має форму морського nконика (hippocampus).

Передній потовщений кінець морського коника – нога nморського коника (pes nhippocampi) має пальцеподібні випини морського коника (digitationes nhippocampi).

Вгорі морський коник (hippocampus) вкритий тонким nшаром білої речовини (substantia alba), яка формує заглиблення морського коника n(alveus hippocampi) із торочкою морського коника (fimbria nhippocampi).

Морський коник (hippocampus) складається з таких nчастин:

– припідставки (parasubiculum);

– передпідставки (presubiculum);

– підставка (subiculum);

– Аммонівого рога (cornu Ammonis), що nмає ділянки I–IV Аммонівого рога (regiones I–IV cornus Ammonis);

– зубчастої звивини (gyrus dentatus);

– ноги морського коника (pes nhippocampi);

– пальцеподібних відростків (випини) nморського коника (digitationes hippocampi);

– торочки морського коника (fimbria nhippocampi);

– заглиблення морського коника (alveus nhippocampi).

– шарів морського коника (strata nhippocampi);

– шарів зубчастої звивини (strata gyri ndentati).

Морський коник (hippocampus) відіграє важливу роль у nзабезпеченні пам’яті і в генезі її порушень.

ОРГАН ЗОРУ (organum visus)

Око (oculus; грец. ophthalmos) складається з:

– очного яблука (bulbus oculi);

– додаткових структур ока (structurae noculi accessoriae);

– зорового нерва (n. opticus).

До очного nяблука (bulbus noculi) належать:

– ядро очного яблука (nucleus bulbi nоculi);

– оболонки очного яблука (tunicae nbulbi oculi).

Додаткові nструктури ока (structurae oculi accessoriae) включають:

– брову (supercilium);

– повіки (palpebrae);

– зовнішні м’язи очного яблука n(musculi externi bulbi oculi);

– сльозовий апарат (apparatus nlacrimalis);

– сполучну оболонку; кон’юнктиву (tunica conjunctiva);

– очноямкові фасції (fasciae norbitales);

– сполучнотканинні утвори, до яких nналежать:

– окістя nочної ямки (periorbita);

– очноямкова nперегородка (septum orbitale);

– піхва nочного яблука (vagina bulbi);

– надбілковооболонковий nпростір; епісклеральний простір n(spatium episclerale);

– жирове тіло nочної ямки (corpus adiposum orbitae);

– м’язові nфасції (fasciae musculares).

Очне яблуко (bulbus oculi) оточене:

– жировим тілом очної ямки (corpus adiposum norbitae);

– зовнішніми м’язами очного яблука (musculi nexterni bulbi oculi);

– очноямковою фасцією (fascia orbitalis).

В очному яблуці (bulbus oculi) розрізняють:

– передній полюс (polus anterior);

– задній полюс (polus posterior);

– зовнішню вісь очного яблука (axis nbulbi externus), яка проведена між переднім nполюсом (polus anterior) та заднім nполюсом (polus posterior).

Внутрішня вісь очного яблука (axis bulbi internus) проходить від задньої поверхні рогівки (facies posterior corneae) до сітківки (retina).

Зорова вісь (axis opticus) проводиться nвід центра переднього полюса (polus anterior) до центральної ямки сітківки (fossa centralis retinae).

Лінія, що проходить по nповерхні очного яблука, з’єднуючи полюси між собою, називається меридіаною (meridianus). nНавколо очного яблука (bulbus oculi) їх можна провести безліч.

Лінія, що проходить поперечно nпо поверхні очного яблука (bulbus oculi) та ділить меридіани посередині, називається екватором (equator). Він nпроходить перпендикулярно до меридіан.

До оболонок очного яблука (tunicae bulbi oculi) належать:

– волокниста оболонка очного яблука (tunica nfibrosa bulbi) – зовнішня оболонка n(tunica externa);

– судинна оболонка очного яблука n(tunica  vasculosa bulbi) – середня оболонка (tunica media);

– внутрішня оболонка ока очного яблука (tunica interna bulbi) – сітківка n(retina).

Волокниста оболонка очного яблука (tunica fibrosa bulbi) поділяється на:

– рогівку (cornea) – передню прозору nчастину;

– білкову оболонку ока (sclera).

На межі між рогівкою та білковою оболонкою ока проходить венозна пазуха білкової оболонки n(sinus venosus sclerae) – канал Шлема.

Судинна оболонка очного яблука (tunica vasculosa bulbi) складається з:

– власної судинної оболонки n(choroidea), яка пухко з’єднана із nбілковою оболонкою ока (sclera) і відмежована nвід неї навколосудинним простором (spatium perichoroideum);

– війкового тіла (corpus ciliare), яке складається з:

– війкового nвінця (corona ciliaris);

– та близько 70 війкових nвідростків (processus ciliares). У nтовщі війкового тіла (corpus ciliare) залягає війковий м’яз (m. ciliaris), при скороченні якого забезпечується акомодація nока (oculus) – здатність чітко бачити предмети на різній відстані:

 – райдужка n(iris), яка помітна через рогівку (cornea). Райдужка n(iris) в центрі має круглий отвір n– зіницю n(pupilla). Райдужка є біологічною діафрагмою, що регулює величину світлового nпотоку.

Навколо nзіниці n(pupilla) у райдужці розміщені гладкі м’язи, які утворюють:

– м’яз–звужувач зіниці ( m. nsphincter pupillae);

– м’яз–розширювач зіниці (m. ndilatator pupillae):

Внутрішня оболонка очного яблука (tunica interna bulbi) nщільно прилягає до судинної nоболонки очного яблука (tunica vasculosa bulbi) від місця виходу зорового нерва (nervus opticus) до краю зіниці (pupilla) і складається з:

– сітківки (retina);

– кровоносних судин сітківки (vasa nsanguinea retinae);

– зорового нерва (nervus opticus).

Відповідно nдо функції у сітківці (retina) розрізняють:

– більшу задню частину – зорову частину сітківки n(pars optica retinae), яка містить палички nі колбочки n– фоторецептори;

– меншу передню частину – сліпу частину сітківки n(pars caeca retinae), у якій немає ні nпаличок, ні колбочок, тому не сприймає світлові подразнення.

У зоровій частині сітківки (pars optica retinae) виділяють:

– пігментний nшар (stratum pigmentosum), або зовнішній nшар (stratum externum);

– нервовий nшар (stratum nervosum), або внутрішній nшар (stratum internum).

Сліпа частина nсітківки nмістить тільки пігментний шар і поділяється nна:

– війкову частину сітківки n(pars ciliaris retinae);

– райдужкову частину сітківки n(pars iridica retinae).

Межею між зоровою частиною nсітківки (pars optica retinae) та nсліпою частиною сітківки (pars caeca retinae) є зубчаста лінія (ora serrata), яка відповідає переходу власної судинної оболонки n(choroidea) у війкове тіло n(corpus ciliare):

У задньому відділі сітківки (retina) на дні очного яблука (fundus nbulbi oculi) є диск зорового нерва (discus nervi optici), що має невелику заглибину диска n(excavatio disci) – місце виходу з очного яблука зорового нерву. Ця ділянка не сприймає nсвітлових подразнень.

У центрі сітківки n(retina) при офтальмоскопії видно жовту пляму n(macula lutea), в якій помітна центральна nямка (fovea centralis) та ямочка n(foveola), яка є місцем найкращої гостроти nзору, де спостерігається найбільше скупчення колбочок.

Кровоносні судини сітківки (vasa sanguinea retinae)

Артерії сітківки (arteriae retinae) починаються від центральної nартерії сітківки; внутрішньоочної частини (a.centralis retinae, npars intraocularis), яка є гілкою nочної артерії (a. ophthalmica).

Венозна кров від сітківки (retina) відтікає по венулах (venulae), які ідуть із nоднойменними артеріолами (arteriolae) і впадають nу nцентральну вену сітківки, внутрішньочерепну частину (v. centralis nretinae, pars intraocularis).

Від центральної артерії nсітківки; внутрішньоочної частини (a.centralis retinae, pars intraocularis) nвідходять:

– нижня скронева артеріола сітківки (arteriola temporalis retinae ninferior), яка має:

– носові артеріоли nсітківки (arteriolae nasales retinae);

– плямові артеріоли n(arteriolae maculares);

– верхня скронева артеріола сітківки (arteriola temporalis nretinae superior), яка відходить від судинного nкола зорового нерва (circulus vasculosus nervi optici).

Центральна вена сітківки; внутрішньочерепна частина (v .centralis retinae, npars intraocularis) виходить від nзаглибини диска (excavatio disci) і проходить nу порожнину черепа (cavitas cranii) всередині зорового нерва (nervus nopticus) та вливається у верхню очну вену (vena nophthalmica superior) або печеристу пазуху (sinus cavernosus).

Центральна вена сітківки; внутрішньочерепна частина n(v. centralis retinae; pars intraocularis) має nтакі притоки:

– скроневі венули сітківки (venulae temporales retinae);

– носові венули сітківки (venulae nasales retinae);

– плямові венули (venulae maculares retinae).

Ядро очного яблука (nucleus bulbi oculi) складається із таких світлозаломлюючих nсередовищ:

– склистого тіла – corpus vitreum;

– кришталика – lens;

– водянистої волоиа – humor aquosus;

– передньої камери – camera anterior;

– задньої камери – camera posterior).

Склисте тіло (corpus vitreum) – драглиста прозора маса, в якій nнемає судин. Воно займає всю nзадню частину очного яблука (bulbus oculi) позаду кришталика (lens).

На передній поверхні ncклистого тіла (facies anterior corporis vitrei) є ямка склистого тіла (fossa hyaloidea), у якій лежить кришталик (lens).

Кришталик (lens) – це двоякоопукла лінза, що має:

– передню nповерхню (facies anterior);

– задню поверхню n(facies posterior);

– передній полюс n(polus anterior);

– задній полюс n(polus posterior);

– ядро nкришталика (nucleus lentis), що є його внутрішньою частиною;

– кору nкришталика (cortex lentis), що є його периферійною частиною;

– капсулу nкришталика (capsula lentis), що вкриває його ззовні.

– війковий поясок n(zonula ciliaris), або зв’язку Цинна, за допомогою якої капсула кришталика n(capsula lentis) прикріплюється до війкового nтіла (corpus ciliare):

При скороченні війкового nм’яза (m. nciliaris) війковий поясок (zonula ciliaris) розслаблюється і кришталик (lens) розправляється, стає більш опуклим, його заломлююча здатність збільшується – людина бачить nблизькі предмети, пише, читає тощо.

При розслабленні війкового nм’яза (m. nciliaris) війковий поясок (zonula ciliaris) або зв’язка Цинна, натягується і кришталик (lens) сплощується, його заломлююча здатність зменшується. Цей процес nназивається акомодацією – здатність nбачити предмети на різних відстанях.

Камери очного яблука (camerae bulbi) є такі:

– передня камера (camera anterior), що nрозміщена між задньою поверхнею рогівки (facies posterior corneae) та передньою поверхнею райдужки n(facies anterior iridis);

– задня камера (camera posterior), що розміщена між задньою поверхнею nрайдужки (facies posterior iridis) та nпередньою поверхнею кришталика (facies anterior lentis);

– зазадня камера; склиста камера (camera postrema; camera vitrea), в якій розміщене склисте тіло n(corpus vitreum).

Водяниста волога (humor aquosus) заповнює nпередню камеру та задню nкамеру (camera anterior et camera posterior). Водяниста волога (humor aquosus) виробляється:

– війковими відростками (processus nciliares);

– війковими складками війкового тіла n(plicae ciliares corporis ciliaris).

Передня і задня камери nочного яблука (camerae bulbi: camera anterior et camera posterior) сполучаються між собою через зіницю n(pupilla).

Між рогівкою (cornea) та райдужкою (iris) утворюється райдужково–рогівковий кут n(angulus iridocornealis), який заповнений nгребінною nзв’язкою (lig. pectinatum), між пучками волокон якої є простори райдужково–рогівкового кута (spatia anguli niridocornealis) – фонтанові простори:

Через фонтанові простори (spatia anguli iridocornealis) водяниста nволога (humor aquosus) відтікає з nпередньої камери (camera anterior) у nвенозну nпазуху білкової оболонки (sinus venosus sclerae) Шлемів канал, а з nнього потрапляє в передні nвійкові вени (vv. ciliares anteriores).

Матеріали підготувала доцент О.М. Киричок.