Числівник. Кількісні числівники. Порядкові числівники.

Запитання «Котра година?»

 

Числівник – це частина мови, що означає кількістьпредметів (один, два) або їх порядок при лічбі (сьомий, десятий).

За значенням і граматичними ознакамичислівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.

 

Кількісними є числівники, щоозначають абстрактно – математичне число або кількість предметів і відповідаютьна питання скільки? : два, три, десять, тридцять чотири, п’ятеро, одна другатощо.

 

Кількісні числівники поділяються накілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні танеозначено кількісні.

 

Власне кількісні числівникиназивають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п’ять гектарів, двадцятьзошитів, двісті п’ятдесят днів.

 

Кількісно-збірні (або просто збірні)позначають певну кількість як неподільну, нечленованусукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро ітридцятеро, а також обидва, обоє, обидві.

 

Збірні числівники обмеженосполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:

* множинними іменниками: четвероворіт, п’ятеро саней, двоє ножиць;

* іменниками чоловічого і спільногороду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п’ятеросиріт.

* іменниками середнього роду –назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;

* іменниками середнього роду –назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.

 

Кількісно-дробові (чи простодробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п’ятих,дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (учисельнику) і порядкового (у знаменнику). Дробові числівники можутьпоєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: однаціла три п’ятих, шість цілих одна третя. До дробових зараховують такожчислівник півтора, півтори, півтораста.

 

Неозначено-кількісні числівникивказують на невизначену, нефіксовану кількість: багато (небагато), мало(немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот,стільки, скільки.

 

Неозначені числівники мало, чимало,багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки – іззайменниками. їх належність до тієї чи іншої частини мови визначається наоснові контексту: Я багато читаю (прислівник); Багато прилетіло птахів(числівник).

 

Порядкові числівники означаютьпорядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий? :восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.

 

Поєднуючись з іменниками, порядковічислівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку.

Порядкові числівники

 

Порядкові числівники утворюються безсуфіксів від основ відповідних кількісних числівників за допомогоюприкметникового закінчення -ий, -а, -е. Тількипорядкові числівники перший, -а, -е і другий, -а, -е мають інші основи, ніжвідповідні їм кількісні числівники один, два.

 

Порядкові числівники від п’ятого подев’яностий (за винятком числівника сороковий) утворюються від основвідповідних кількісних числівників через додавання прикметникового закінчення -ий, -а, -е.

 

Порядкові числівники, як іприкметники, пов’язуються з означальними іменниками і завжди узгоджуються зними в роді, числі й відмінку.

 

Відмінюються порядкові числівники,як прикметники твердої групи, крім порядкового числівника третій, -я, -є, якийвідмінюється, як прикметник м’якої групи.

 

Числівники

 

 

Кількісні числівники

 

1 – один

2 – два

3 – три

4 – чотири 

5 – п’ять 

6 – шість 

7 – сім

8 – вісім

9 – дев’ять

10 – десять

11 – одинадцять

12 – дванадцять

13 – тринадцять

14 – чотирнадцять

15 – п’ятнадцять

16 – шістнадцять

17 – сімнадцять

18 – вісімнадцять

19 – дев’ятнадцять

20 – двадцять 

30 – тридцять

31 – тридцять один

32 – тридцять два

40 – сорок

41 – сорок один

42 – сорок два

50 – п’ятдесят

60 –шістдесят

70 – сімдесят

80 – вісімдесят

90 – дев’яносто

100 – сто

101 – сто один

102 – сто два

200 – двісті

201 – двісті один

232 – двісті тридцять два

500 – п’ятсот

1000 – тисяча

2 000 – дві тисячі

1 000 00 – один мільйон

0 – нуль

 

Зверніть увагу!

 

 

Порядкові числівники

 

1 – перший, -а, -е

2 – другий, -а, -е

3 – третій, -я, -є

4 – четвертий, -а, -е

5 – п’ятий, -а, -е

6 – шостий, -а, -е

7 – сьомий,-а, -е

8 – восьмий,-а, -е

9 –дев’ятий, -а, -е

10 –десятий, -а, -е

11 –одинадцятий, -а, -е

12 – дванадцятий,-а, -е

13 –тринадцятий, -а, -е

14 –чотирнадцятий, -а, -е

15 –п’ятнадцятий, -а, -е

16 –шістнадцятий, -а, -е

17 –сімнадцятий, -а, -е

18 –вісімнадцятий, -а, -е

19 –дев’ятнадцятий, -а, -е

20 –двадцятий, -а, -е

21 –двадцять перший, -а, -е

22 –двадцять другий, -а, -е

23 –двадцять третій, -а, -е

24 –двадцять четвертий, -а, -е

25 –двадцять п’ятий, -а, -е

26 – двадцять шостий, -а, -е

27 – двадцять сьомий, -а, -е

28 – двадцять восьмий, -а, -е

29 – двадцять дев’ятий, -а, -е

30 – тридцятий, -а, -е

31 – тридцять перший, -а, -е .

 

Звернітьувагу!

 

 

Завдання 1.Прочитайте

0, 14, 7, 18, 6, 19, 1, 2, 11, 5, 16, 8, 13, 4, 3, 9,10, 20, 17, 30, 28, 31, 27, 29.

 

Завдання 2.Порахуйте та запишіть

Зразок:

1+3=4 (один плюс три буде чотири).

 

6 + 9 =___________

15 – 7 =__________

18 – 6 =__________

3 + 9 =___________

10 – 2 =__________

11 – 5 =_________

17 + 6=__________

21 + 7=__________

3 + 18=__________

304 + 22=________

1208 – 1105=______

196 – 37=_________

56 + 69=__________

149 – 125=________

120 + 387=________

 

Завдання 3.Скажіть, як закінчився матч?

Зразок:

«Дніпро» –«Шахтар» 2:4 – Матч «Дніпро» – «Шахтар» закінчився з рахунком два – чотири.

 

Результати матчів 7-го туру:                 

Результати матчів 12-го туру:      

«Дніпро» –«Таврія» 1:3

«Челсі» – «Манчестер» 4:2

«Динамо» – «Металіст» 5:0

«Ліверпуль» –«Реал» 6:7

«Арсенал» – «Ліон» 3:0

«Барселона» –«Шериф» 2:1

 

Завдання 4.Запишіть номер свого мобільного телефону літерами /

Зразок:

0962145 837– нуль, дев’ять, шість, два, один, чотири, п’ять, вісім, три, сім.

 

Завдання 5.Запишіть код м. Тернополя (0352), України (380) та своєї країни літерами

 

Завдання 6.Запишіть номер свого будинку (гуртожитку) та квартири (кімнати) літерами

Зразок:

Вулиця Живова, 3 (три),гуртожиток № 2 (номер два), кімната № 48 (номер сорок вісім).

 

Завдання 7.Озвучте числа за зразком

 

1– один, 10,9, 4, 3, 6, 2, 11, 15, 40, 32, 50, 5, 8, 12, 7, 2, 71, 44, 85, 24.

 

Завдання 8.Утворіть від кількісних числівників порядкові числівники, використовуючи родовізакінчення, подані в дужках

 

1(-ий) − перший,10(-а), 9(е), 4(-ий), 3(-а), 6(-ий),2(-е), 11(-а), 15(-е), 40(-ий), 32(-а), 50(-е),5(-а), 8(-е), 12(-ий), 7(-е), 2(-а), 71(-ий), 44(-е).

 

*Завдання 9.Прочитайте вірш та запам’ятайте цифри

 

Вірш про цифри

 

Буква О іцифра нуль –

Рідні двісестриці.

Щобпозначить звук, число –

Кожназнадобиться.

 

Ось один, чиодиниця,

І тонка, й пряма, як спиця.

 

А оце ось цифра два,

В неї кругла голова,

Довгий хвіст, зігнута шийка –

Отака, як бачиш, двійка.

 

Перші цифри – дві сестри.

Ось і третя цифра 3.

Трійку, третій із значків,

Складено із двох гачків.

 

Цифру цю зовуть чотири.

Вас вона вітає щиро,

Мов козачка, жартівливо

Випинає лікоть вліво.

 

Потім вийшла погулять

На папері цифра 5.

Руку вправо простягнула,

Ніжку бубликом зігнула.

 

Цифра 6 немов замок:

Знизу – круг, вгорі – гачок.

 

Цифра 7, як кочерга,

В неї, бач, одна, нога.

 

В цифри8 – два кільця

Без початку, без кінця.

 

Цифра 9, чи дев’ятка, –

Наче в цирку акробатка:

Сторчака як перевернеться,

Зразу шісткою обернеться.

 

Кругла, наче буква О,

Цифра нуль, або ніщо.

Як стоїть він сам-самісінький,

То й не значить нічогісінько!

Та як одиницю поруч

Ми поставимо ліворуч,

То зі двохзначків у нас

Число десять стане враз.

 

(С. Маршак, А. Тютюнников)

 

 

 

Вчимосяговорити ціни українською мовою. Узгодження числівників 

 

 

Одна гривня

Я купив сік за однугривню (слово «купив» вимагаєзнахідного відмінка – the word «to buy» requires the Accusative case);

дві, три, чотири гривні, п’ять, шість, сім, вісім,дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, дев’яносто, сто, двісті гривень:

 

·                  Піца коштуєшість (6) гривень, а сік коштує дві (2) гривні й 50(п’ятдесят) копійок;

·                  Мій другзаплатив за телефон 100 (сто) гривень;

·                  Квиток доКиєва коштує 90 (дев’яносто) гривень.

 

Завдання 10. Прочитайте, зверніть увагу на закінчення

 

1) десять гривень,сім гривень, сімдесят сім гривень, двадцятьвісім гривень, сорок дев’ять гривень, вісімдесят гривень.

2) п’ятнадцять копійок, тридцять шість копійок, вісімкопійок, тринадцять копійок.

3) сто п’ять доларів, шість доларів, десять доларів,тисяча доларів, вісімдесят доларів, мільйон доларів, тридцять сім євро, п’ятьєвро.

 

Завдання 11.Утворіть словосполучення

Зразок:

2 (долар) –два долари

 

1. 100 (гривня);

2. 224 (євро) ;

3. 69 (долар) ;

4. 24 (гривня) ;

5. 198 (євро) ;

6. 75 (долар) ;

7. 12 (гривня) ;

8. 5018 (долар) ;

9. 356 (євро) ;

10. 54 (копійка).

 

Завдання 12.Скажіть, скільки гривень яка валюта коштує

 

 

Зразок:

·                  1 австралійський долар коштує сім гривень 71 копійку, а100 австралійських доларів коштують771 (сімсот сімдесят одну) гривню;

·                  1 норвезька крона коштує 1 гривню й тридцять копійок,а 100 коштують 130 (сто тридцять) гривень.

 

Завдання 13. Дайте відповіді на запитання: Скількикоштує?

 

 

Завдання 14. Утворіть діалоги

Зразок:

Підручник – 40 гривень

– Скільки коштує підручник?

– Підручник коштує 40 (сорок) гривень.

 

Газета – 5 грн. 30 коп.

квиток на потяг – 1000 грн.

принтер – 568 грн.

номер у готелі – 570 грн.

квіти – 83 грн.

комп’ютер – 3900 грн.

сік – 10 грн. 25 коп.

морозиво – 4 грн.20 коп.

кава – 5 грн.

цукерки – 12 грн. 30 коп.

ручка – 4 грн. 20 коп.

футболка – 45 грн.

годинник – 256 грн.

1 кілограм картоплі – 3 грн. 80 коп.

пакет сметани – 6 грн. 30 коп.

олія – 6 грн. 95 коп.

торт – 46 грн. 50 коп.

таблетки від головного болю – 5 грн. 85 коп.

мікстура від кашлю – 24 грн.

термометр – 15 грн.

 

Години

 

1. Щобвказати час, в українській мові ми використовуємо порядковий числівник жіночогороду + слово «година» в жіночому роді

Котра зараз година?

Зараз друга (година) (14.00)

Зараз перша (година) (13.00)

 

2. Для того, щоб сказати, о котрій годині відбудетьсяякась подія, ми використовуємо: о/об + порядковий числівник жіночогороду в місцевому відмінку

о 12.00 – о дванадцятій (годині) о 17.00 – оп’ятій (годині)

об 11.00 – об одинадцятій (годині) ).

 

Звернітьувагу!

Прийменник «o» вживаєтьсяз порядковим числівником із початковим приголосним звуком («o третій годині»), а «об» – із порядковим числівником із початковим голосним («об одинадцятійгодині»)

 

3. Щобсказати годину з хвилинами (з 12.01до 12.29), ми використовуємо:кількість хвилин + по + порядковий числівник жіночого роду у Місцевомувідмінку 

10.05 – п’ять (хвилин)по десятій (годині)

11.15 –п’ятнадцять (хвилин) по одинадцятій  (годині)

12.10 – десять подванадцятій

13.20 –двадцять по першій

14.25 –двадцять п’ять (хвилин) по другій

 

4. Щобзазначити годину і 30 (тридцять),хвилин ми вживаємо: половина, пів на + порядковий числівник в Родовому чиЗнахідному відмінках

11.30 – половинапершої, пів на дванадцяту

13.30 – пів другої, пів на другу

 

5. Щобсказати годину з хвилинами (з 12.31до 12.59), ми використовуємо: «за»+  кількість хвилин + порядковийчислівник жіночого роду у Називному відмінку

12.35 – за двадцять п’ять перша

18.40 – за двадцять сьома

13.55 – за п’ять дванадцята

 

Частини доби

 

ранок /                                             від04.00 до 8.00

день /                                               від09.00 до 17.00

полудень /                                       12.00

вечір /                                              від18.00 до 23.00

північ /                                             24.00

ніч /                                                 від01.00 до 03.00

 

Зверніть увагу!

 

 

 

                           

Зразок:

Зараз третя година дня /

Зараз п’ятнадцята година /

                  

 

 

Завдання 15.Скажіть, котра година, використовуючи слова «ранку», «дня», «вечора», «ночі»,«північ», «полудень»

 

Зразок: 14.00 – зараз друга година дня;зараз чотирнадцята година.

 

1) 14.00, 2) 08.00, 3) 10.00, 4) 16.00, 5) 11.00, 6)13.00, 7) 22.00, 8) 23.00, 9) 12.00, 10)24.00, 11) 20.00, 12) 03.00, 13) 01.00, 14) 04.00, 15) 05.00, 16) 06.00, 17)17.00, 18) 08.00, 19) 09.00, 20) 15.00.

 

Завдання 16. Дайтевідповідь на запитання «Котра зараз година?»

 

Зразок:

15.10 – зараз десять хвилин по третій дня / зараз десять хвилин по п’ятнадцятій.

 

1.13.05;

2.14.10;

3.15.15;

4.16.20;

5.17.25;

6.18.30;

7.19.35;

8.20.40;

9.21.45;

10.22.55.

 

Завдання 17.Котру годину показує кожен із годинників?

Зразок:

На малюнкуномер 1 (№1) – п’ята година і п’ятдесят хвилин (сімнадцята година і п’ятдесят хвилин) (17:50) / задесять хвилин шоста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1

 

 

 

 

 

 

                  

 

мал. 2

 

 

 

 

 

 

 

 

мал. 3

 

 

 

                  

 

 

 

мал. 4

 

 

Завдання 18. Дайте відповіді на запитання

Зразок:

Котра зараз година? (12:45)

Зараз за п’ятнадцять (хвилин) перша(година).

 

1. Коли Вибули у бібліотеці? (12:30)

2. Скільки тобіроків? (18)

3. Скількикоштує квиток до Одеси? (120 гривень)

4.Скількигодин тривала зустріч? (2 години і 45 хвилин)

5. Скільки Ви вчитеся на підготовчому факультеті? (5 місяців)

6. Скільки Ви живете у Києві? (1,5 роки)

7. Скількироків ви будете навчатися у медичному університеті?(6 років)

8. О котрій годині Ви прокидаєтесь? (07: 20)

9. Коли Ви виходите з дому? (08: 30)

10. О котрій годині у Васпочинаються заняття? (09: 00)

11. О котрій годині у Васзавершуються заняття? (14: 45)

12. Коли Ви обідаєте? (15: 35)

13. Коли Ви лягаєте спати?(22.30)

14. Скількигодин Ви гуляєте в парку? (2)

 

 

Завдання 19.Знайдіть числівники у поданих реченнях

 

Зразок: Професія лікаря  – це одна з найдавніших інайважливіших професій.

Одна –числівник.

 

1.    Мені дев’ятнадцять років, а моїйсестрі – двадцять один.

2.    Виділяють чотири типи тканини.

3.    Вчора на ринку я купив три зошити,п’ять ручок й одну книжку з хімії.

4.    У мене в групі є десять студентів:двоє – з Польщі, троє – з Нігерії, четверо – з Іраку, один – з Туреччини.

5.    Мій друг живе в гуртожитку № 3 нашостому поверсі.

6.    Про існування чотирьох груп кровівчені з’ясували більше ста років тому.

7.    Алі був другим студентом, котрийотримав найвищий бал із української мови.

8.    Мій друг Емануельлюбить каву з трьома ложками цукру, а чай – із двома ложками цукру.

9.    В організмі людини є два колакровообігу: велике та мале.

10.                     Україна,одна з найбільших європейських країн, має двадцять чотири області та однуавтономну республіку Крим.

11.                     Упродовжпершого семестру ми будемо вивчати сім предметів та здавати п’ять екзаменів.

12.                     Влітку япроведу вдома два місяці, а на третій місяць поїду в турне країнами Європи.

13.                      Лікарські засоби за формою поділяються на двігрупи: природні та штучні.

 

 

Завдання 20. Прочитайте діалоги, випишіть числівники. Від знайдених кількіснихчислівників утворіть порядкові

Зразок:

Один –перший.

 

а)

– Скажіть, будь ласка, скільки коштує телефонна карткадля мобільного оператора «Лайф»?

– Ціна картки на сорок хвилин – двадцять п’ятьгривень.

– А чи є у вас картка на вісімдесят хвилин?

– Так, є. Її вартість – п’ятдесят три гривні.

– Спасибі.

 

б)

– Привіт, Юро! Що ти робиш?

– Привіт, Антоне, я зараз читаю підручник з анатомії.Прочитав уже десять  сторінок. А ти?

– А я пишу конспект із хімії, дописую п’яту сторінку.Ти ще довго будеш читати?

– Ні, ще сорок хвилин.

 

в)

– Чия це родина?

– Це моя родина.

– А скільки у тебе сестер і братів?

– У мене три сестри і два брати. А у тебе є брат чисестра?

– Так, у мене є один молодший брат. Його звати Райзак, йому десять років і він ходить у п’ятий клас.

– А моєму молодшому братові сім років. Цього року вінпіде до першого класу.

 

*21. Виправте помилки

Зразок:

Я купивпакет рису за десятий гривня –Я купив пакет рису за десять гривень.

 

1. Телефонна картка коштує сорок  гривня.

2. Друзі подарували мені два ручки і одне торт.

3. Сіріл купив годинник затридцятий гривня.

4. Моніка була у театрі о третя година дня.

5. Я купив нові зимові чоботи на двісті вісімдесятгривня.

6. Він перша прочитав текст.

7. Екзамен завершився о перша година дня.

8. У мене є один сестра і одне брат.

9. Роза вчора була в басейні о п’ята година.

10. Я прочитав вже другу підручник із фізіології.

11. У мене п’ятий заняття з анатомії.

 

Завдання 22.Дайте відповіді на запитання

Зразок:

– Джасінта була вуніверситеті о другій годині?

– Ні, о першій.

 

1. Оляприйшла на роботу о першій? (дев’ята)

2. Батькоприйшов додому о п’ятій? (шоста)

3. Мамаобідала о четвертій? (третя)

4. Він буввдома о сьомій? (восьма)

5. Сестраприйшла о другій годині дня? (дванадцята)

6. Друзібули в клубі о двадцять першій годині? (двадцята)

7. Фільмпочався о дев’ятнадцятій? (вісімнадцятій)

8. Лекціїзакінчуються о другій годині дня? (третя)

9.Футбольний матч розпочався о першій годині дня? (друга)

10. Ти спавдо сьомої години ранку? (восьма)

 

Завдання 23.Прочитайте текст про відомого лікаря. Знайдіть у ньому числівники

 

Першим лікарем, праці якого збереглись і донині, бувГіппократ. Він народився на грецькому острові Кос у460 році до н. е. В його родині з поколінняв покоління займалися зціленням. Двадцятирічним юнаком Гіппократ ужепрославився як чудовий лікар. Саме в цьому віці він був посвячений у жерці, безчого в ті часи не можна було практикувати з медицини.

Багато років молодий лікар удосконалював свої знання вЄгипті, потім створив на рідному острові медичну школу, та згодом йоговикликали до Афін – рятувати місто від епідемії. Там, в столиці, він ізалишився надовго.

Гіппократ лікував пацієнтів цілющими травами, яких знав понаддвісті, був прибічником водних процедур, масажу, занять гімнастикою. Вінзакликав лікарів: «Не зашкодь хворому!». Цей принцип є провідним і в сучасніймедицині.

(З журналу)

 

Завдання 24. Дайте відповіді на запитання до тексту / Answerthe questions to the text.

 

1. Денародився Гіппократ?

2. Колинародився Гіппократ?

3. У якомувіці прославився Гіппократ?

4. КолиГіппократ був посвячений у жерці?

5. Демолодий лікар удосконалював свої знання?

6. Яку містоГіппократ рятував від епідемії?

7. ДеГіппократ створив медичну школу?

 

Завдання 25. Прочитайте текст та знайдіть у ньому числівники

 

Моя родина

 

Мене звуть Ахмед. Я приїхав із Сирії. Там живе мояродина.

Ось фото моєї сім’ї. Це моя мама, її звуть Саміра, їй сорок шість років. Це мій батько. Його звутьХасан, йому сорок вісім років. А це мій брат Алаа.Йому двадцять три роки. Він працює вчителем біології у школі вже п’ять років. Аце моя молодша сестра. Її звати Хадж. Їй вісім років. Вона школярка інавчається у другому класі. Моїм бабусі і дідусеві сімдесят років.

У нас є гарний і великий будинок, який має триповерхи. Мої батьки і бабуся з дідусем живуть на першому поверсі. На другомуживемо ми. У нашому будинку сім кімнат. Біля будинку є сад, де ростуть фруктовідерева та квіти. Кожної суботи моя сім’я збирається на відпочинок у сад.

 

 

Завдання 26. Дайте відповіді на запитання до тексу

 

1.    Скільки років Камарі?

2.    Скільки років Самірі?

3.    Скільки років Алаа?

4.    Скільки років Алаапрацює у школі?

5.    Скільки років молодшій сестрі Ахмеда?

6.    У якому класі навчається молодшасестра?

7.    Скільки років бабусі?

8.    Скільки років дідусеві?

9.    Скільки поверхів і скільки кімнатмає будинок?

10.                      На котрому поверсі живуть батьки?

11.                      На котрому поверсі живе Алаа?

12.                      На котрому поверсі живуть дідусь і бабуся?

 

*Завдання27. Прочитайте речення. Побудуйте текст із поданих речень

 

Мій вихіднийдень

 

1.    Я прокидаюся  о 7 годині ранку.

2.    Спочатку 10 хвилин я роблю зарядку.

3.    О 9:30 я снідаю.

4.    Сьогодні я прокидаюсь пізніше, о 9годині ранку.

5.    О 9:20 я вмиваюсь, чищу зуби таодягаюсь.

6.    На сніданок я п’ю одну чашку чаю іздвома ложками цукру та одним тістечком.

7.    Сьогодні субота і у мене вихіднийдень.

8.    З 12 години до 3 години дня яготуюсь до занять, читаю книги, пишу конспекти.

9.    Я лягаю спати об 11 годині вечора.

10.                      Я йду із двома друзями гуляти в парк о 15:30

11.                     О 10 годинівечора я спілкуюсь із батьками у «Skype».

12.                      На перше я їм борщ, а на друге – рис, інколи однупіцу.

13.                      Ми гуляємо із друзями дві години.

14.                      О шостій годині вечора я знову читаю книги та готуюсь до занять

 

Завдання 28.Знайдіть числівники у тексті та запишіть їх у дві колонки: 1) кількісні, 2)порядкові

 

*Завдання29. За зразком напишіть текст про свій вихідний день  

 

Завдання 30.Прочитайте тексти. Випишіть числівники.

 

НАТАЛЯЗАБІЛА

 

(1903-1985)

 

Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячійлітературі — дуже важкій, іноді малопомітній, літературній роботі. Серед них,ніби айсберг, височить постать чудової поетеси НаталіЛьвівни Забіли, чиє життя покладено на олтар служіння Дитячій Музі.

Народилася письменниця 5 березня 1903 року в містіПетербурзі у дворянській родині з великими мистецькими традиціями. Старовиннийкозацько-старшинський рід Забіл був багатим на яскраві постаті. Його засновникПетро Забіла (1580-1689) славний не тільки рідкісним (особливо на ті часи)довгим віком, а й багатьма справами: як борзнянськийполковник у часи Богдана Хмельницького, як генеральний суддя в адміністраціїІвана Брюховецького, нарешті як 105-річний генеральний обозний. Рідний дідНаталі — Пармен Забіла (1830—1917) — прославився як скульптор, академікПетербурзької академії мистецтв, автор відомих творів: бюстів Т. Шевченка, М.Гоголя, пам’ятника О. Герцену в Ніцці. Парменів дядько Віктор Забіла(1808-1869) був відомим українським поетом-романтиком, другом Тараса Шевченка,автором популярних пісень «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі». АНадія Забіла (1868-1913) — це не просто Наталчина тітка та дружина видатногохудожника Михайла Врубеля (1856-1910), а й відома російська співачка з чудовимлірико-колоратурним сопрано. Саме її ми бачимо на знаменитій врубелівській картині «Царівна-лебідь» (1900 р.).

Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца.Отже, дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою,живописом, і це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багаточитала, зокрема, твори Т. Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші,казки, оповідання. Писала, як пізніше зазначить Наталя Львівна, «сама для себе,не надаючи серйозного значення цій справі і аж ніяк не гадаючи робити з цьогосвою основну професію».

1917 року сім’я переїжджає в Україну й оселяється вневеличкому селищі Люботин Харківської області. Батько залишився в Петербурзі,тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. Наталя закінчуєприскорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює вселі Старий Люботин під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутнійписьменниці — вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя,навчилася бачити в кожному малюкові особистість. У 1925 році Наталя Забілазакінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще встудентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію. У 1924 році укам’янець-подільській газеті «Червоний кордон» був надрукований перший віршНаталі, який мав назву «Війна — війні».

Після закінчення інституту працювала співробітникомредакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.

У 1926 році вийшла перша книжка її поезій «Далекийкрай», а 1927 — перша книжка для дітей — оповідання «За волю» та «Повість проЧервоного звіра».

Видавши 1928 року віршоване оповідання для малюків«Про маленьку мавпу», Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячоїлітератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача,однак твори для дітей стають її покликанням, її щоденною турботою і з часомприносять їй заслужений успіх і любов мільйонів юних читачів. У 1930 році вонаостаточно переходить на творчу роботу, маючи вже десяток — хай здебільшого йневеличких за обсягом — книжок. Більше половини з тих поетичних і прозовихзбірочок адресувалися юному читачеві: «Пригоди з автобусом» (1928), «У морі»(1929), «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934). Пізніше, вжев повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.

Одним з найкращих творів Наталі Забіли є цикл віршованихоповідань «Ясоччина книжка» (1934). Ця невеличка за обсягом збірка складаєтьсяз восьми коротких оповіданнячок, об’єднаних однією героїнею — маленькоюдівчинкою Ясею. Від першого оповідання «Ясоччин садок» до заключного «Ведмедикова хатка» проходить рівно рік — від зими до зими.

У роки Вітчизняної війни Наталя Забіла жила йпрацювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківськуписьменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок». Близько200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку,видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністюу юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселиммалюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962),«Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори»в чотирьох томах (1984).

Творчий доробок Наталі Забіли характеризуєтьсярізноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичконазвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною,клопіткою, дбайливою». Не забувала письменниця і про набутий в інституті фахісторика. Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя нашихдалеких предків у п’єсі-фантазії «Перший крок» (1968) та у драматичній поемі«Троянові діти», яка є поетичним переказом «Слова про Ігорів похід»,присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. У 1972 році ці твори буливідзначені літературною премією імені Лесі Українки.

Поетеса широко відома як перекладач та популяризатор вУкраїні дитячої літератури інших народів. їй належать переклади творів О.Пушкіна, М. Некрасова, С. Михалкова, А. Варто, С. Маршака, К. Чуковського.Плідно вона працювала і в галузі перекладу з французької, польської та інших мов.Твори самої письменниці перекладалися багатьма мовами. а      Крім того, Наталя Забіла була авторомпідручників «Читанка» для 2 класу (1933) і «Читанка» для 3 класу (1939), якіперевидавалися кілька разів.

Наталя Львівна вела велику громадську роботу. Протягомбагатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменниківУкраїни, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з’їздах і нарадах зпитань дитячої літератури як критик і літературознавець.

Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року.

 

БІЛІ КОТИКИ

 

На  вербі,  на пагіллі,

 

Білі-білі котики.

 

Доторкнуться лагідно

 

Лоскотливим дотиком,

 

Доторкнуться котики,

 

Білі, невеличкі,

 

До  руки,  до ротика,

 

До  моєї  щічки.

 

Відламаю  гілочку,

 

Гілочку-вербичку,

 

Та поставлю  в  пляшечку,

 

В пляшечку,  в  водичку,

 

Щоб листочки-стрілочки

 

Стали  розвиваться

 

На вербовій  гілочці

 

У  моїй  кімнатці.

 

НА РІЧЦІ

 

 

Посмалилися носи,

 

Загоріли плічка.

 

Ми  щодня  тепер усі

 

Ходимо  до  річки.

 

Тече  річка  крізь лісок,

 

Блискотить сріблисто.

 

А  на  березі пісок,

 

Золотий  та  чистий.

 

І  на  цьому бережку

 

За  одну  хвилинку

 

Можна  з  вогкого піску

 

Збудувать будинки.

 

Насадить круг  них  сади,

 

Викопать озерце,

 

З  річки  в озеро  води

 

Наносить відерцем.

 

Сонце весело  блищить,

 

Дужче  припікає.

 

Річка хвильками  плющить,

 

Діток  закликає:

 

— Будівельникам  привіт!

 

Добра  ваша  праця,

 

А  по  праці, мабуть,  слід

 

В  річці  покупаться.

 

Ну, звичайно,  кожен  з  нас

 

Викупатись хоче!

 

Пострибали в  воду  враз,

 

Аж  вода  клекоче.

 

Хвильки плещуть  на  пісок,

 

Сміх веселий  ллється,

 

А  на  березі лісок

 

Дивиться  й  сміється. 

 

 

ЛеонідГлібов

 

(1827-1893)

 

Леонід Іванович Глібов народився 4 березня (21 лютого)1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Батько майбутнього письменника бувуправителем маєтків поміщиків Родзянків у с. Веселий Поділ, а згодом — ус. Горби. Там Глібов пізнавав красу народних звичаїв іпісень. Мати розповідала йому про батька і сина Гоголів, з якими була знайома.З дитинства він чув переказ, як Пушкін зупинявся у Горбах і читав «ЄвгеніяОнєгіна»…

Глібов змалку надивився на поміщицьку жорстокість ілюдські бідування. Чи не тому, за свідченням сучасників, першим, ще дитячимйого твором була сатира на одного з місцевих поміщиків.

Початкову освіту Глібов здобув дома, а пізніше, з 1840р., вчився в Полтавській гімназії, де дитячий ще інтерес до літератури зміцніві поглибився після знайомства з творами видатних російських і українськихписьменників. Уже в перших класах гімназії він починає писати вірші російськоюмовою: його перша відома нам поезія «Сон» датована 1841 р. Частина написаних угімназії поезій була надрукована 1847 р. в Полтаві окремою книжкою «Стихотворения Леонида Глебова». Замість очікуваних лаврів, перша книжка принеслаавторові лише неприємності — інспектор гімназії зробив Глібову належне «внушеніє» та пригрозив карцером. Однак Глібов і даліпродовжував писати вірші, а знайомство з О. Афанасьєвим-Чужбинськимпривернуло особливу увагу молодого поета до творчості Шевченка й Гребінки, якихЧужбинський знав особисто.

Важка хвороба змусила Глібова 1847 р. перерватинавчання й повернутися додому. Після невдалої спроби вступити на медичнийфакультет Київського університету він 1849 р. вступає до Ніжинського ліцеюкнязя Безборо-дька. У ліцеї, утвореному на базігімназії вищих наук, склалася міцна літературна традиція — його вихованцямибули М. Гоголь, Є. Гребінка, А. Мокрицький та інші діячі культури й літератури,імена яких на той час були вже широко відомі.

Нехтуючи заборонами й переслідуваннями, ліцеїстизахоплювалися читанням прогресивної періодики й пробували писати самі. БайкиГлібова, написані ним у Ніжині, здобули визнання товаришів і навіть деякихвикладачів; зокрема професор теорії та історії літератури М. Тулов вважав, що «байки Л. Глібова у показі побутовогожиття українців — цілком самостійна й дуже цінна праця і є великим внеском улітературу». Ці байки разом з віршами та етнографічними записами друкувалися в1853-1861 рр. у додатках до «Черниговских губернских ведомостей».

Після закінчення 1855 р. ліцею Глібова було призначеновчителем історії й географії в Чорному Осколі на Поділлі (1856). Письменницькийавторитет Глібова на той час настільки зріс, що вже наступного року збірку йогобайок збиралися видавати в Чернігові й навіть Петербурзі.

Педагогічну й літературну працю Глібов поєднує зкультурно-просвітительською діяльністю, бере участь у гуртку місцевоїінтелігенції, організовує літературні вечори та вистави, навіть сам пише п’єси«До мирового» й «Хуторяночка». Особливо зблизивсяГлібов з землевольцем І. О. Андрущенком, який був зв’язаний не тільки зорганізаціями «Землі і волі» в Москві та Петербурзі, а й з О. Герценом,одержував з закордону і поширював політичну літературу, зокрема «Колокол», «Полярную звезду» та інші заборонені видання.

Певне послаблення реакції в кінці 1850-х і на початку1860-х років ознаменувалося організацією недільних шкіл для народу, виданнямкнижок, виходом нових журналів. Глібов брав безпосередню участь у роботімісцевої недільної школи, відкритої при гімназії. Саме в цій школі вчився ізберіг теплі спомини про свого вихователя батько Лесі Українки.

Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі«Основа», що з 1861 р. виходив у Петербурзі. У середині 1861 р. він почаввидавати тижневик «Черниговский листок» (російською йукраїнською мовами), що мав виразний літературний ухил і виходив за своїмзначенням за межі місцевого органу, особливо після припинення 1862 р. видання«Основи». Значну частину статей для «Черниговскоголистка» писав сам Глібов, публікуючи їх під кількома псевдонімами.

1863 р. у Києві в серії «Для народного читання» вийшлаперша збірка байок Глібова. З’явившись у час сумнозвісного валуєвського указу,яким заборонялося видавати книги українською мовою, вона відразу булазаборонена для народних шкіл, а частина тиражу знищена.

У липні 1863 р. заарештували І. Андрущенка. Серед йогопаперів було знайдено листи Глібова. Становище ускладнилося ще й тим, що І.Андрущенко передав з тюрми «на волю» Л. Глібову конфіденційні листи, які тоймав переслати в московську та петербурзьку організації «Землі і волі». Цікомпрометуючі Глібова послання «державного злочинця» потрапили у слідчукомісію. Хоч обшук на квартирі письменника був безрезультатним, у серпні 1863р. заборонили «Черниговский листок» та встановилиполіційний нагляд за Глібовим, а згодом, з 1 жовтня, розпорядженням міністраосвіти його звільнили з посади вчителя. Віднині все листування Глібова пильнопереглядав місцевий поліцмейстер.

Позбавлений роботи, Глібов ЗО жовтня 1863 р. виїхав уНіжин до батьків дружини. Тільки через два роки він зміг повернутися доЧернігова на посаду переписувача губернського статистичного комітету.Наприкінці 1867 р. Глібову вдається влаштуватися завідуючим чернігівськоюземською друкарнею. На цій посаді йому судилося пробути до кінця свого життя.

10 листопада (29 жовтня) 1893 р. Глібова не стало.Чернігів урочисто поховав свого великого громадянина. На пам’ятнику поетові,спорудженому на кошти громадськості, було викарбовано слова В. Самійленка,написані в

день смерті Глібова.

…І от замовк твій голос, погас огонь ясний,

Що в темному світі окопі;

Але не вмре поет у пам’яті людській.

Згадаєм ми тебе в недоленьці лихій

І в кращий час нової долі.

Нині цей пам’ятник встановлено на подвір’ї садиби М.М. Коцюбинського. Пам’ятник, який сьогодні знаходиться на могилі визначногоукраїнського байкаря, встановлено у 1938 році.

 

Чотири десятиліття (від початку 50-х до початку 90-хроків) працював в українській поезії Леонід Глібов, з ім’ям якого пов’язаністворення оригінальної модифікації жанру байки і розвиток деяких тенденційлірики. Зберігаючи внутрішню єдність упродовж десятиліть, не улягаючи різкійеволюції, його творчість не тільки по-своєму відгукувалася на жанрові й стильовішукання української поезії, а й подала своє оригінальне трактування їїпроблематики, національного й культурософськогосмислу.

 

Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого (5 березняза н. ст.) 1897 р. у с Веселий Поділ Хорольськогоповіту (тепер Семенівський р-н) на Полтавщині в сім’їуправителя великопанських маєтків, згодом дрібного поміщика. Здобувши освіту вдомі магнатів Родзянків, продовжував навчання у Полтавській гімназії(1840—1847). Початком літературної діяльності Глібова можна вважати 1841 p.;цим роком датований російськомовний вірш «Сон» (зберігся в перекладіукраїнською мовою). Ще під час навчання поета в гімназії була видана збірка «Стихотворения Леонида Глебова. 1845 и 1846» (Полтава, 1847), до якої ввійшло 50поетичних творів (за характером своїм — відгомони пізнього романтизму вросійській поезії).

 

Гімназії Глібов не закінчив, вийшовши з 6-го класу;далі навчався в Ніжинському юридичному ліцеї кн. Безбородька. Трирічну на тойчас програму ліцею він проходив шість років (1849—1855) через хвороби, смертьбатька, родинні клопоти тощо. В ліцеї Глібов продовжує поетичну творчістьросійською мовою та робить спроби писати й по-українськи. У 1853 р. в «Черниговских губернских ведомостях» з’являються друком понад 20 байок поета, черездва роки — його перші україномовні вірші.

 

З 1858 р. Глібов працює вчителем історії та географіїв чоловічій гімназії Чернігова. В середовищі інтелігенції міста (С. Ніс, О.Маркович, О. Лазаревський, О. Тищинський та ін.)народжується ідея першого у Наддніпрянській Україні неофіційного видання. Нимстала газета «Черниговский листок» (липень1861—серпень 1863 p.). Основні клопоти щодо організації газети взяв на себеГлібов; він і став її видавцем та редактором.

 

Для любительської театральної трупи Глібов пише тоді жодноактівку «Сусіди» («До мирового!») та фрагмент комедії «Хуторяночка»,пізніше переробленої в одноактівку «Веселые люди, или Кровь — не вода». Упетербурзькій «Основі» з’являється ряд його байок (переважно передруки).Більшість написаних доти творів цього жанру (36) увійшли в збірку «Байки»,видану в Києві 1863 р.

 

Із серпня того ж року Глібов зазнає адміністративнихпереслідувань, спричинених дружніми стосунками з одним із членів підпільноготовариства «Земля і воля». І хоч ніяких матеріалів, які б засвідчувалиблизькість поета до революційних кіл, службам знайти не вдалося, видання «Черниговского листка» було припинено, Глібова звільнено зпосади вчителя гімназії, а трохи згодом знищено нерозповсюджений тираж його«Байок». Із жовтня 1863 р. для письменника почалися довгі місяці й рокибезробіття під адміністративним наглядом, злигодні, побільшені також хворобамита домашніми нещастями. Тільки наприкінці 1867 р. чернігівське земствопризначило його на посаду завідувача друкарнею, де він і працював до кінця життя.Із серпня того ж року Глібов зазнає адміністративних переслідувань, спричиненихдружніми стосунками з одним із членів підпільного товариства «Земля і воля». Іхоч ніяких матеріалів, які б засвідчували близькість поета до революційних кіл,службам знайти не вдалося, видання «Черниговскоголистка» було припинено, Глібова звільнено з посади вчителя гімназії, а трохизгодом знищено нерозповсюджений тираж його «Байок». Із жовтня 1863 р. дляписьменника почалися довгі місяці й роки безробіття під адміністративнимнаглядом, злигодні, побільшені також хворобами та домашніми нещастями. Тількинаприкінці 1867 р. чернігівське земство призначило його на посаду завідувачадрукарнею, де він і працював до кінця життя.

 

У 1872 р. в Чернігові здійснено друге видання «Байок»,куди ввійшло 50 творів (повторене в Києві 1882 p.). Наступні спроби видань чиперевидань байок за життя Глібова наштовхувалися на цензурні заборони: «по тенденциозности и украинофильству»цих творів.

 

Ім’я Глібова — байкаря й лірика — стає дедалі відомішимв Україні. З 1890 р. у письменника налагоджуються контакти з львівськимижурналами «Зоря» та «Дзвінок». На їх сторінках (епізодично й у деяких іншихвиданнях) письменник публікує майже половину свого байкового доробку, чималоліричних віршів. У 1891 р. українська громадськість відзначила 50-річчялітературної діяльності Глібова. Своєрідне поетичне свято — вшанування Дідуся Кенира — організував «Дзвінок», у якому поет друкувавбайки, а також виступив з творами нового для себе жанру — загадками й акростихами,підписуючи їх цим псевдонімом.

 

Помер письменник 29 жовтня (10 листопада за н. ст) 1893 р. в Чернігові. Вперше всі 107 байок поета, атакож загадки й ліричні поезії з’явилися у виданні «Твори Леоніда Глібова» (К.,1904).

 

Уже перші твори Глібова, написані українською мовою,визначають його оригінальне місце в українському літературному процесі. Головнізусилля письменник спрямовує на художнє з’ясування та ствердження субстанційних начал національної духовності, джерелом,носієм і порукою яких є життя народних мас. Його цікавлять форми не стількиіндивідуальної самосвідомості, скільки колективні основи етнічного буття. Самеемоційний досвід українського люду складає змістово-тематичне підґрунтя глібовської поезії — у байках, загадках, ліричних віршах.Атмосферою для формування засад поетичної творчості Глібова виступав передусімконтекст національної моральної філософії, народної педагогіки. Великакількість ретрансльованих із народної словесностіморально-етичних положень, зразків пареміотики йідіоматики, народнопісенних форм і виразів відбиває процес глибокого входженняпоета в стихію народних етико-філософських уявлень (і аж ніяк не є поверховоюінкрустацією текстів). Байка, до якої звернувся Глібов, стала досить зручним,містким за можливостями жанром для відображення як зовнішньо-предметного буття,так і етичних та естетичних світоуявлень народу.

 

Лірика, особливо рання, також відтворює загаломнеглибокі, але стійкі в своїй повторюваності почування звичайної людини(простолюдина), її природно-«наївний» поетичний світ.Із часом ця орієнтація посилюється. Історичний процес другої половини XIX ст.зробив Глібова свідком раптових суспільних змін, радикальних рухів, очевидцемрішучого поступу технічної цивілізації. Чутливий художник побачив проблему, надякою ще не могли замислюватись його попередники. Як мало хто інший (хіба що П.Куліш і Я. Щоголев), він відчув небезпеку навальності«прогресу», його неоднозначність. Поет намагається намацати надійні підвалиниетнічного життя в моральних переконаннях і світоглядних уявленнях індивіда йколективу, в пам’яті етносу (передусім моральній та естетичній), які могли бпротистояти довільному суб’єктивізмові, легковажності поодинокого вчинку йхибному, на його думку, повороту історичної ходи.

 

Ще гімназистом Глібов, за свідченням біографів, читав«Кобзар» Т. Шевченка, «Приказки» Є. Гребінки, був знайомий з поетом О. Афанасьєвим-Чужбинським. Ці факти могли стати першимипотужними чинниками в творчому підході молодого поета до української мови, вусвідомленні ним (що з часом усе відчутнішало) націокультурного змісту своєї діяльності. (Ситуація, одиніз смислів якої — певне націокультурнесамовизначення,— своєрідно змодельована у фрагменті п’єси, спільному для «Хуторяночки» і «Веселые люди…»,в дружній полеміці двох героїв — росіянина та українця.)

 

Поетичне бачення життя Глібова набагато виразнішерозгорнув у творчості українською мовою. Якщо в російськомовній поезіїспостерігаються певна скованість почуття, однолінійна інтелектуальна дотепністьта орієнтація на чужі стилістичні зразки, то стихія українського мовленнявиявляється значно ближчою його творчому темпераменту. У ній він знаходить найадекватніші засоби художнього відображення знайомого здитинства селянського світу, форми поетичного відтворення вчинків і внутрішніхспонук індивіда (зокрема байкових персонажів), проникнення в душевний станліричного героя (аж до міфологічних основ життя етносу). Органічнішим,життєвішим і багатоманітнішимстає його гумор. Сама художня дійсність набуває об’ємнішихвимірів, колоритних характеристик (дещо подібне — в російсько-та україномовній поезії Є. Рудиковського, А.Метлинського, Г. Андрузького). Ця закоріненістьзв’язку зі своєю землею лежить в основі і його етичних переконань (передусім убайках) та значною мірою — в загальних естетичних і культурософськихпоглядах.

 

Існує безумовна проблемна, світопереживальна,жанрова й стильова єдність між байками, якими Глібов дебютував як українськийписьменник, і байками пізнішого творчого періоду, між ліричними віршами «Вечір»(1859) та «Над Дніпром» і «У степу» (1893). Творча манера його як українськогопоета склалася порівняно швидко. Основа її — натурально-реалістична, з деякою(не завжди послідовною) орієнтацією на просвітительську ідейно-моральнунастанову. Відчутні також повіви елегійної романтичності (без сутнісниххарактеристик романтичного героя) — в окремих настроєвих інтонаціях і ліричнихпасажах байок та, певна річ, у власне ліричних творах.

 

Доробок Глібова-лірика тяжієдо тих поетичних зразків, основною жанрово-стильовою ознакою яких є елегійнийроздум, романтична споглядальність (О. Афанасьєв-Чужбинський,Я. Щоголев, П. Куліш, В. Александров, почасти О. Кониський). Однією з ознак, що вирізняє Глібова в цьомуряду, є художня активізація відомих з фольклору цілісних першоелементівсвітовідчуття.

 

Перші ліричні вірші Глібова (а також окремі трохипізнішого часу) написані в народнопісенному дусі, переважно коломийковим14-складником. Хоча звернення до цієї манери на той час і не було оригінальним,але у фольклорних стилізаціях поет розгортає цілісне органічне переживання,співвіднесене з образом людини з народу. Основною тут є тема кохання; мовитьсяпро дівочу красу («Ясне сонечко, втомившись…», «Паняночка», «До ворожки»), обділеність симпатією («Летить голуб понад полем…»,«Розмова»), конфлікт між закоханими («Ой не цвісти калиноньці…»). Уже вперших віршах постає така особливість поетики, як широка персоніфікаціяпредметів природи та включення їх у переживання героя. Почуття видаєтьсягероєві настільки органічним, що він без вагання звертається до місяця зосторогою: «Гляди — не влюбися!», маючи на увазі дівчину, яка заполонила йоговласну уяву («Ясне сонечко, втомившись…»). В іншому творі «козак» збираєтьсяразом із голубом шукати собі милих: дівчини та голубки («Летить голуб понадполем…»); у вірші «Розмова» дівчина веде тривалий діалог із лугом, добираючийому пари знову-таки серед об’єктів природи. Умовна дія, до якої залучені«годи» (роки, літа) у вірші «Думка» (1858), відповідає рівню щирихпростонародних уявлень героя («Як дівчину коханую, Явас поцілую!.. Нехай же вам, годи мої, Легесенько йкнетьсяТа з іншими, та з кращими Хороше живеться!»).

 

Цим віршем поет виходить на інший, провідний мотивсвоєї творчості (не тільки ліричної) — спомин про давнє минуле («Я згадую іншийранок, Інший вечір бачу, Та й думаю: було колись — Тепер не побачу…»). Цейздавна відомий в українській поезії мотив Глібов розробляє з примітноюпослідовністю й оригінальністю. У різних модифікаціях його проведено крізь усюлірику поета («Вечір», «Журба», «Зіронька», «На перелазі», «Над Дніпром», «Устепу», «Думка» («Турбується наш невсипущий світ…»). Присутній він також уцілому ряді байок, виступаючи (за безумовного їх ліризму) одним із чинниківнадання художньому світові епічних вимірів. Мотив цей завжди має у Глібоваелегійну тональність. Попри створення конкретного образу минулого («Вечір»,«Зіронька»), вирішальне значення надається самому моментові огляду йпереживання великої часової протяжності між минулим і теперішнім. На поклик доминулих літ повернутися —

 

Нема чутки, нема вістки,

 

І не озовуться,—

 

Тільки в степу речі мої

 

За вітром несуться…

 

«Журба» (твір, що невдовзі став народною піснею і якийІ. Франко зарахував до «правдивих перлин української лірики») є одним зприкладів зреалізування автором найбільш самобутніхтенденцій своєї поетики та загальної культурософськоїнастанови на осягнення первинних основ емоційного життя етносу. У вірші доситьвідчутне притлумлення індивідуального начала й«опрощення» поетичного викладу, посилене редукцією смислових відтінківзображуваного до одного-єдиного: жалю за плинністю часу, за безповоротноминулою молодістю. Розвиваючися за скупо, але зриморозставленими образними віхами («гора високая»,«зелений гай», «річенька», «три верби» тощо) та постаючи в задушевностівикладу, поетична думка формує багатошаровий за своєю структурою ліричний твіріз потужним емоційним потенціалом.

 

Особистісні, суто індивідуальні враження й споминисклали зміст елегії «У степу», написаної на схилі літ. Поет поглиблює йрозширює часову ретроспективу: поряд з описом молодості, яка «літала на коні» йминала в розвагах на лоні хутірської природи, виведено недругоряднупостать дідка-пасічника, що розповідає «про давню давнину». Не випадково іжвавий вигадник Дідусь Кенир, «дідок сивенький», літякому значно більше, ніж самому поетові-байкареві, виступає героєм писаних тогочасу загадок.

 

Час у художньому світі Глібова, звичайно ж,історичний. Але він мав би бути, в уявленні автора, повільноплинним.Із прискоренням руху часу пов’язує поет і загибель улюбленого «зеленого гаю», йпадіння моральних критеріїв, і новий, неприйнятний для нього, стан суспільногожиття.

 

Уявлення про культурно-естетичні йгромадсько-суспільні позиції Глібова поглиблює громадянська тема його поезій.Чинником розвитку суспільства поет вважає не політичну боротьбу, а багатошаровунаціональну культуру, просвіту мас, тверді моральні засади, багато в чомувиведені з традиційної народної етики. Глібов не займав позиції непримиренностіщодо суспільної дійсності; проте почуття честі, чесності й справедливості,засвоєні з етичного досвіду народу, змушували його до констатації загальногонеблагополуччя свого часу.

 

У вірші «Nocturno»(написаний, імовірно, 1890 p., надрукований 1893 р.) поет говорить про соннузмору («І ніч мовчить, і все кругом мовчить…») як характерну рису своєї доби.Ніч у цьому творі — не «нічка тихая, мов чарівниця тая» («Мальований стовп»),— це всього лиш «померклий день Содома і Гоморри», тимчасовий перепочинок від великихгріхів, якими сповнена дійсність. «Засни ж і ти, перо моє, засни!»,— у відчаїзвертається до себе поет, чия «душа квилить і серце мліє». Проблему творчості втіснотних обставинах «ночі» окреслено у вірші «Неплач, поет!». Твір, наскрізь іронічний за своєю назвою і загальним тоном і втакий спосіб протиставлений обивательській громадській думці, обстоює правомитця порушувати конфліктні, а не тільки розважальні теми.

 

Подібні гострота й вагомість теми притаманні одному зранніх віршів — «Моя веснянка» (переосмислення типово «веснянкових»мотивів). Скарги героя на особисте життя виражені тут із залученням реалій, що потенціально мають громадянське звучання, а рельєфністьзображення долі в постаті подорожнього чоловіка рішуче виводить цей образ наавансцену твору, концентруючи на собі головну увагу (що й давало дослідникампідстави розглядати вірш як відгук на селянську реформу 1861 p.). Трактуванняпоетом дійсності в цьому та деяких інших творах виявляє певну міру його тяжіннядо народницької орієнтації в тогочасній українській літературі.

 

Ряд творів засвідчує, що поета вражала гостротасуперечностей суспільства: «Там щастя декому добро сулить.А там біда сльозами злидні мочить» («Думка», 1893). Щонайменше з підозрою йосторогою дивився він на ті суспільні типи, які в його поезії представляють«дукач», «пан-гаман» («Думка», 1893), «кишеня грошовита» («У степу»),«скоробагатько» (байка «Скоробагатько»), за наступом яких бачив посиленняубозтва, нищення заповідної природи, моральну деградацію (з віршами цієїтематики перегукуються й деякі конфліктно гострібайки). «І жаль мені, квилить душа моя, Що бачать те і терплять люде»,— такий емоційний присуд в останній строфі віршапротиставляє поет будь-яким виправдальним сентенціямна зразок «Так і давно було, то так воно і буде».

 

У сучасній йому дійсності Глібов бачив потребурозгорнути потенціал національної культури — від народного етичного кодексу домистецької діяльності одиниць. Того «апостола правди і доброї долі», якогокликав Шевченко (у Шевченка «апостол правди і науки»), й досі чекає хрест намогилі великого поета, чекає того, хто утверджував би по світу ідеали, виповідані Шевченком («Над Дніпром»). З великою пошаноюзвертається Глібов до своїх сучасників — культурних діячів («Миколі Лисенкові»,«Олександрові Кониському на 35-і роковини йогописьменства», «Декому на догад»; останній — акростих, присвячений ОленіПчілці), які невтомно «сіють» на «рідному полі» та знаходять на ньому «співучудолю» для свого народу. Із захопленням, що мала спонукувати земляків поета,змальовує він радість навчання, освіти («До дітей», «За щедрівку пісенька»,байка «Жук і Бджола»). Проникливо в поезії Глібова звучать доброзичливі, щедріпобажання прожити вік у злагоді й «тихому щасті», «довгенько стежечку топтать. Щоб діялось усе, як гоже, Щоб зла і ворога незнать» («Після жнив», «Щедрівка», «Зимня пісенька», «На Новий рік», «Великийпереспів на Новий рік»), зворушливість релігійного пієтету і звернення до Богаблагословити землю і людей («Христос воскрес!», «На Великдень», «Благання»).

 

Прикметно, що в поезії Глібова, де так тривко прокладенозв’язок між сучасністю й віковою традицією, за умов досить активної розробки козакофільської тематики в українській літературі тогочасу, немає жодного твору про козацьке минуле України (мимобіжна й обережназгадка про нього, досить неоднозначна, міститься у вірші «Над Дніпром»: «Булаколись доля; траплялось тоді І слави чимало, багато і шкоди…»; у загадці«Веселий, ясний був деньочок…» наявне бурлескне зниження образу козака, що вньому на комічний лад постає рослина — горох). Не в звитягах козацтва, не впам’ятних для історії баталіях і внутрішніх усобицях, а в повсякденному добронабутньому житті народу шукав поет етичний оплот ікультурні витоки.

 

Нарешті, ще одна група в поезії Глібова — твориописової і повістувальної лірики. За різними особливостямипоетики до цієї групи тяжіють незакінчена поема «Перекотиполе» та звід загадок.У них дано барвисті замальовки сцен побуту («Ярмарок», «Перекотиполе»), природи(загадки «Котилася тарілочка…», «Була собі бабуся Гася…»),дитячих ігор та розваг («Веснянка», «Зимня пісенька»), різноманітних живих інеживих предметів («ііташка», загадки). У крайніхсвоїх виявах глібовські описи сягають форми ампліфікаційних переліків, наприклад представниківрослинного світу («Квіткове весілля»), наїдків, напитків, побутових виробів(«Ярмарок»). Колоритне, сповнене фантазії зображення різних речей, сил природитощо особливо притаманне для загадок. Посилює його прийом очуднення,реалізований уведенням постаті Дідуся Кенира, з якимтрапляються найнеймовірніші пригоди. Загадки (їх у доробку Глібова 27)засвідчують самобутність метафоричного мислення поета, вираженого не в прямійформі, а через посередництво метаморфоз, фантастичних подій, чудесних явищ.Автор загадок дає волю невтримній уяві, потягу до парадоксу, оксюморону,гротеску (так, комар постає як «невідомий птах», «довгохвостий, гостроносий, навосьми ногах»; герой лякається зустрічі з «проявою»-дорогою:«Довга-довга і страшенна, Мов гадюка здоровенна, Голова десь за горами, Ногивперлись між лісками»). У групі творів описової та повістувальноїлірики й ліро-епіки Глібов розкриває ті риси художнього письма, які притаманній для його байкового доробку, зокрема в зображенні предмета; деякі з цих творівблизькі до байок більш специфічними ознаками, наприклад у вірші «Пташка» цілкомочевидна присутність дедуктивної ідеї («веселочка-воля» є милішою від «зерна іводиці», обіцяних у клітці), у зводі загадок — казковість обстановки, комізмситуацій, головне ж — персоніфікація об’єкта зображення та явище іносказання.

 

Байки — найбільша частина творчого доробку Глібова, щопринесла йому популярність. Публікацію їх на сторінках «Черниговскихгубернских ведомостей» та «Черниговского листка» аж до 1863 р. постійно супроводжуваларубрика чи підзаголовок: «Из Крылова».Творчість російського байкаря певною мірою була для Глібова першозразком.Так, багато глібовських байок мають ближчі чи дальшісюжетні відповідники у творах українських та російських байкарів, у Езопа, Федра, Лафонтена, X. Ф. Геллерта,у французькому «Романі про Лиса», у фольклорі тощо, але в більшості випадківсхему мандрівного байкового сюжету Глібов обирав за криловськоюверсією (а нерідко й сюжету, придуманого самим Криловим). Досить швидко, післякількох байок-перекладів («Вовк і Кіт», «Лебідь, Щука і Рак»), українськийбайкар виходить на вищий рівень творчого ставлення до сюжетних запозичень:з’являються значно віддалені від первісного джерела переспіви та переробки;нарешті, чимала частина байок Глібова становить собою цілком оригінальні твори,що їх із творами Крилова споріднюють лише найзагальніші елементи сюжетноїсхеми. Поряд із цим існує численний ряд байок («Горлиця й Горобець», «Снігур таСиничка», «Сила», «Мальований Стовп», «Перекотиполе», «Жук і Бджола»,«Скоробагатько», «Паляниця й Книш», «Кундель» та ін.),сюжетний задум яких цілковито належить Глібову.

 

Не тільки від Крилова, а й від своїх найближчихпопередників-байкарів Глібов відрізняється тим, що його байка орієнтована наякомога ширше, реально предметне, художньо самодостатнє в цій предметності зображеннянародного життя та пошук у ньому тривких етичних і етнічно-світогляднихпершооснов. У байці Глібова засвідчено тенденцію до самодостатності фабульноїоповіді, самостійного художнього буття зображуваного поза його дидактичнимзначенням, випробувано багатобічність і ліричний динамізм викладу, розгорнуто епі-ко-ліричний спосіб будування художнього світу.

 

Нова історична доба, інший контекст розвиткунаціональної літератури, нарешті, ґрунтовне художньо-еволюційнесамоусвідомлення поета зумовили вже дещо інший — порівняно з його російськимита українськими попередниками — підхід до самої байки: деяку нерегулярність,непередбачуваність, легкість, навіть певний «ігровий» момент у ставленні до їїусталеної жанрової структури, до її можливого алегоризму, морального концепту,до її стилю й способу викладу.

 

Жанр байки у Глібова позначається певноюуніверсальністю щодо його творчих інтересів. Байка перебрала на себе чималотворчих завдань, які взагалі міг висувати Глібов як художник слова. Так, поетосягнув байку як жанр, що дає можливість у ряді випадків переадресувати в ньогопевну частину ліричних настроїв, більше того — чергувати й видозмінювати їх,співвідносячи зі щоразу іншими, визначуваними байковим сюжетом подіями йконфліктними ситуаціями. Ліричне начало присутнє не тільки в спеціальнихліричних пасажах, описах і роздумах,— у байці Глібова воно формує ліричнепредставлення зовнішньої предметності та внутрішньо-психологічного руху,виступає, зрештою, однією з визначальних засад, без якої неможлива сама будоваоригінального об’ємного художнього світу байки та поезії Глібова. До жанрубайки поет інтегрував і зірку спостережливість щодо реалій відображуваного, йтонку жанрово-стильову імітативність щодо фольклорнихявищ (казка, народна оповідь, пареміотичні жанри,архаїчний фольклорний комізм), і навіть оригінальне ритміко-інтонаційнесприйняття певного подійного руху; в окремих творахцього жанру ширше розгорнув і епічне бачення дійсності.

 

Байки Глібова складають по-своєму масштабну, детальноі з захопленням вималювану картину народного життя, заснованого на тривкихморальних засадах старовини, прикметного мобільністю й гостротою емоційногореагування, розсудливо-тверезим, а водночас поетичним і фантастичним уявленнямпро світ. У них представлене — у формах іносказальних(персонажі в образах тварин, рослин, предметів тощо) чи в безпосередньомузображенні («Охрімова Свита», «Два Кума», «Диковина», «Осел і Хазяїн», «Пеня»,«Старець», «Ведмедик», «Ясла» та ін.) широке коло житейських обставин, учинків,звичаїв, способів поведінки, вірувань простого люду. У панорамному розгортанніпостають розмірений, ґрунтовний, розмаїтий у проявах, переважно селянськийпобут, робота, дозвілля чи організований знову ж таки навколо тривкоїпростонародної основи житейський уклад інших верств, пов’язаних із селом чиповітом мешканням і життєдіяльністю, їх психологія.

 

Увесь цей широкий світ людового життя представленочерез байкові, переважно комічного чи трагікомічного характеру ситуації,пригоди, події, що дають змогу показати його у різноспрямованому розвитку,примножити аспекти його образного бачення. Зокрема, розгорнуто такі фабульнісхеми, як драматизм відчуження від справжнього єства («Мальований Стовп»,«Фіалка і Бур’ян»), глибина часових змін («Лев-Діду-ган», «Дідок у лісі»), антагоністичнепротистояння персонажів («Вовк та Ягня», «Гадюка і Ягня»), дискутивнезіштовхування протилежних життєвих настанов(«Ластівка й Шуліка», «Муха і Бджола», «Вовк і Кундель»),суперечка у мірі значущості («Шелестуни», «Собака й Кінь», «Горшки», «Камінь таЧерв’як»), гостра спокуса («Пеня», «Скоробагатько»), запізніле каяття («Зозуляі Горлиця», «Лев та Миша», «Білочка») та ін. У значній кількості байковихтворів Глібова в багатогранному емоційному супроводі розгорнуто ситуаціїнедомислу («Лящі», «Ясла», «Співаки», «Музики», «Півень і Перлинка»),самовпевненості обмеженого розуму («Хазяїн та Шкапа», «Осел і Соловей», «Собакай Кінь»), доведення дії до абсурду («Хазяїн і Осел», «Вівці та Собаки», «Купецьта Миші», «Деревце»), одержимості марнославством («Шпак», «Цяцькований Осел»,«Торбина», «Синиця», «Сила», «Дуб і Лозина»).

 

Досить відчутна в творах присутність автора-оповідача,котрий викладає події то зі співчуттям, то зі схваленням, то з подивуванням, аздебільшого з різного виду осміюванням. «Зсередини» зображуваного формуєтьсяпевне моральне й світоглядне переконання. Байка його здебільшого утверджуєтрадиційні етичні засади, настанову до розсудливості, скромності,поміркованості, натуральності. При цьому автор (здебільшого в образі фольклорногооповідача, за яким стоїть поет-інтелігент зі своєю культурософськоюпрограмою) виявляє своє активне ставлення до традиційних звичаїв, інодіпристрасно й осудливо ревізує те, що «на світі вже давно ведеться» («Вовк таЯгня»); подекуди, не вдовольняючися відповіднимиінтонаціями викладу, вдається до розгорнутого емоційного коментаря («Колись іміж людьми чимало Таких ягнят попропадало. Тепер гадюкам час сказать: «Минулися вже тії роки,Що розпирали боки,— Дай, Боже, правді не вмирать!»(«Гадюка і Ягня»).

 

За всієї умовності персонажів байка Глібова націленана глибоке й серйозне трактування життя. Протистояння персонажів в одних байкахбільш, в інших — менш гостре, проте автор не часто схиляється до йогополегшеної схематизації. Змістовність конфлікту, життєва значущість дляперсонажа подій, що відбуваються, емоційне переживання колізій персонажем іавтором посилюють гостроту твору. Так, в окремих байках представлене жорстокеставлення «вищого» до того, хто займає «нижче» місце в суспільній ієрархії(«Вовк та Ягня»), господарська нездатність панства, яка виливається в безглузделютування над підданими («Мірошник»), несправедливість існуючого судочинства(«Щука»), грубе потоптання невибагливих мрій про душевний затишок («Кундель»), облудність форм «громадських рішень», щонеспроможні протистояти праву сильного чи лукавству демагога («Громада»,«Мишача рада», «Ведмідь-пасічник»). Все це свідчення того, що байка Глібова, які його громадянська лірика, була відкритою щодо суттєвих суперечностейсуспільного життя 1.

 

Байка Глібова загалом тяжіє до реалістичного напрямуукраїнської літератури, але творчий метод байкаря — не глибинний зрілий реалізм(у його байці відсутнє трагічне самоусвідомлення героя, яке й неможливе було вцьому жанрі). Безумовно, реалістичною ознакою байки Глібова є предметністьзображення — пластична випуклість образів як поданих у колоритних описах, такі, ще більше, складуваних у динаміці події.Предметність зображення в байці — ще не характерність деталі, а тільки рядподробиць і рис предмета, що існують у ліричному чи гумористичномупредставленні, в гнучкому ритміко-інтонаційному викладі (зразок його,наприклад, в експозиції байки «Дуб і Лозина»).

 

Об’ємність викладу нарощують і ґрунтовні зображеннядавнього українського побуту, й зриме окреслення обставин дії, і пейзажні та інтер’єрні замальовки, й загалом небагатослівне, алепсихологічно чутливе ведення повістування(«Скоробагатько»). Специфіка байкового жанру надає авторові можливість длязмалювання окремих персонажів у рисах їх близькості до натуральнихпредставників тваринного й рослинного світу, речей. Творчо використовує поетбайкову умовність, межу між «прямим» смислом та інакомовністю, між натуральнимобразом персонажа та його персоніфікацією: «Неначе пані на перині, Лежитьторбина в гарній скрині! І по селу, й по хуторах, І по купцях, і по панах,—Пішла про неї слава всюди…» («Торбина»).

 

Художня майстерність байкаря проявляється і в творенніобразів персонажів. Поет дещо психологізує вчинок, роздум, мовну партію героявідповідно до домінантної риси його як образу-типу («Свиня», «Жук і Бджола»,«Ластівка й Шуліка», «Цяцькований Осел») та поглиблює ці елементи успіввіднесенні зі становищем і ситуацією (наприклад, несміливе зверненняДеревця до Панаса з проханням вирубати навколишні дерева). У ряді моментівперсонажі наділені індивідуальними рисами, включені в багату міжсуб’єктними стосунками художню ситуацію; деякі з них(«Цуцик», «Осел і Соловей», «Вовк і Кундель»)намічаються як самостійні характери.

 

В умовах пізнішого літературного розвитку XIX ст.Глібов, природно, пішов далі Крилова у розмиванні алегоризму байки. Глібовські алегорії — алегорії в широкому значенні слова,тобто звичайні іносказання. Це образ, що, виконуючи повновагу функцію у творі,виявляє водночас внутрішню потенцію бути співвіднесеним із більш чи меншузагальнюючою тезою або ж із конкретними реаліями якогось іншого плану. Втакому розумінні можна назвати алегоричними ряд байок Глібова — «Щука», «Вовкта Ягня», «Торбина», «Квіти», «Чабан і Комар», «Ведмедик» та ін. Байкар-новаторпри цьому не нехтує цілковито можливостями алегоризму (іносказальності),виявляючи творче, «ігрове» відношення.

 

Для поета по-своєму важить — і він у деяких випадкахпускає в ужиток — те, що за байкою як жанром закріплене певне стабільне уявленняпро наявність у ній якоїсь дози імпліцитного смислу (того, що «мається наувазі») у вчинку чи висловлюванні персонажа. І цьому уявленню байкар то даєпомірно справджуватись (як у названих байках), то підсилює ним окремінерозгорнуті сюжети (наприклад, «Паляниця й Книш», «Билина»), то вноситьсум’яття в це уявлення якимось несподіваним, можливо, зумисне «недоречним»паралельним прикладом чи тлумаченням (як у байках «Лев-дідуган», «Лисиця іХоврах», «Дві Бочки», «Трандафиль і Свиня»). На останнє звернув увагу О.Білецький, виділивши серед характерних ознак глібовськоїбайки такі, як «набування байковим сюжетом самостійності й часами недостатняпристосованість морального висновку до попередньої розповіді» 2. Нарешті, є рядбайкових творів (чи не більшість), у яких тільки перша прописна літера віменуванні героя засвідчує присутність решток алегоризму. Образи цих байокстановлять лише спрощену проекцію людських якостей на якийсь довільний предмет(здебільшого представники рослинного чи тваринного світу, речі, явища природитощо), тобто змістові персоніфікації, або ж концентрацію зовнішньої їххарактеристичності (і співвідносні з персонажами, наприклад казки про ПанаКоцького, пісні про голубку й стрільця, означувати які як алегорії практичнонемає підстав). Саме цей тип образів слугує Глібову для деякого ускладненнявнутрішнього світу байкового героя, надання йому неоднозначності. Й чим більшеіндивідуалізується й «психологізується» байковийобраз, чим гінкіше обростає подробицями й деталямисюжет,— тим менший ступінь алегоризму байки.

 

Образ у його самодостатній функції постає не тільки втих байках Глібова, персонажами яких є люди,— приміром «Вередлива Дівчина»,«Ясла», «Лящі», «Скоробагатько», «Сила» (ці твори тільки умовно сприймаються якбайки, будучи скоріше гумористичними віршовими оповіданнями), а й у явно іносказальних. Так, докладна характеристика Будяка («Будякі Васильки»), його хвалькуватих просторікувань і дій надає образові певноїсамостійності й усуває потребу «мати на увазі» щось інше. Такий спосібзображення вступає іноді навіть у суперечність із дидактичною настановою, як-оту байці «Фіалка і Бур’ян» (перебіг подій у ній подано з такими різноплановимиподробицями, що повчальний момент відходить далеко на задній план), байкачитається як хвилююча, концентрована на прямому смислі оповідь, про нещасливежиття Фіалки. Цей ряд подовжує чимала кількість інших творів.

 

Великий масив байок Глібова пов’язаний із виявамиліризму, що надає їм не тільки своєрідні стильові прикмети, полегшуючи перехідвід одного мотиву до іншого, а й нерідко — специфічну тональність,настроєність. Ліричне начало присутнє і в захопленому змалюванніблагословенного Богом «тихого гаю» («Мандрівка»), окремих речей, рослин, і вбезпосередніх авторських міркуваннях і зауваженнях, що створюють атмосферудовірливості між автором і читачем, і у відповідних інтонаціях авторськогоставлення до персонажа (наприклад, Ягняти з байки «Вовк та Ягня»), і вспеціальних пасажах-апострофах, де здобуває прямий вираз авторська позиція(«Свята старовино! Про тебе я згадав; Правдивії словатвої не вмерли, І я промовлю їх, Щоб світ не забував…»). Проте головна йогофункція — в емоційному поглибленні погляду з теперішнього в минуле, щорозпросторює й своєрідно забарвлює зображуване («Скоробагатько», «Дідок улісі», «Мальований стовп», «Дідок і Вітряки», «Зозуля й Горлиця»,«Старець»,-«Коник-стрибунець», «Лев-дідуган», «Мандрівка»). Ліризмпримножується епічним баченням: у деяких творах світ постає як великий огром часу, десь далеко на дні якого — вражений,приголомшений усім пережитим індивід.

 

Елегійні мотиви темпорального характеру у байкахпо-своєму підтримують і розвивають тему елегій Глібова, ряду його поетичнихтворів; «епічним» ліризмом, що включає в себе ці та інші мотиви, в певнуспільність об’єднуються байка й лірика; ним задано найсуттєвіші хронотопні та емоційні характеристики художнього світу Глібова-поета.

 

У художньому світі байок поглиблено й смисл подійності — завдяки авторському баченню, в якомувідбивається своєрідний «спогад» про більш віддалені в часі художньо-мислительніструктури. Побут у байках Глібова — це побут XIX століття, до того ж доситьпатріархальний у багатьох своїх моментах. Точка авторського зору на нього вдеяких випадках співвіднесена з іще давнішим часом (з періодом синкретичноїєдності світу). Автор у ряді байок дивиться на своїх героїв наче з глибини вжеминулого часу,— і це надає їм примітно самобутніх рис, що різнять поетикуГлібова від поетики Крилова та української байки нової літературної епохи.

 

Запозичаючи мандрівний сюжет, Глібов не тількиґрунтовно «українізує» його в подробицях та в психології персонажа, а й уміщуєв національну прафольклорну ретроскопію,акцентує в ньому елементарні, первісні ходи, відкриває приховані глибинні шари.Так, за сюжетом байки Крилова «Фортуна и Нищий»(1816) написано байку «Старець» (надруковано 1890 р.). У Глібова виникає непросто повчальна притча на тему захланності, яка не може зупинитися йнасамкінець утрачає все до решти,— український поет створює атмосферуказковості, відсутню у Крилова; місце емблематично-безликої Фортуни заступає семіотично повновагий, узятий з української міфології образДолі. В її устах оживає потаємна мрія убогого про багатство. Герой в уявімусить пройти разючу, захоплюючу дух дистанцію від «старця» до «дуки» з власнимпереродженням та зміною визначальних обставин свого життя. У фіналі творупристрасно оплакується марення, що виявилося даремним.

 

До більш елементарного ретроскопічногосприйняття повертає Глібов сюжет і в байці «Ягня» (1890), написаній за взірцем криловського «Ягненка» (1819).Сюжетна схема приблизно однакова в обох творах: Ягня одягає вовчу шкуру, лякаєотару й зрештою дістає добру «наминачку» від собак, які прийняли його за вовка.Український байкар при цьому докладно змальовує протагоніста дії, відшукуємотив, що спонукає його до зміни личини. Тим самим відчуття реальності вчинкузначно сильніше, ніж у напівумовній дії байкиКрилова. Сама подія представлена з примітною емоційністю, переживаннямиперсонажів (крім Ягняти, тут діють іще пастух та «бідна мати») й автора («Де йдівся сміх, піднявся стон і плач, Насилу бідного оборонили. — Оттак, як бач, ізжартів лиха наробили»). Тут починає бриніти драматизм роздвоєння на початковихстадіях формування внутрішнього світу примітивно-цілісного персонажа, переданідух маскараду, стривоженість і загальне збудження, що вноситься зміною чийогосьобразу, а водночас і серйозність покарання за роль, яка героєві заборонена.

 

Ряд інших байкових творів, написаних за оригінальнимчи запозиченим сюжетом, а також ряд загадок поет співвідносить із первіснимсвітовідчуттям, вияскравлює у їх сюжетному розвитку прафольклорні смислові ходи, через стильові, образні йкомпозиційні засоби робить виразно відчутними мотиви добровільної чи захопленоїсиломіць жертви («Гадюка і Ягня», «Кундель», «Вовк таЯгня», «Будяк і Васильки», «Гуси»), погоні («Вовк і Кіт», «Скоробагатько»),небезпечного, облудного зближення («Фіалка і Бур’ян», «Ведмедик», «Огонь іГай»), відчуття загрози («Троянда», «Жвавий Хлопчик»), свавільності необмеженоговладарювання («Жаби», «Громада», «Лев на облаві», «Танці»),метаморфози-травестії («Солом’яний Дід», «Щука й Кіт», «Мальований Стовп»),відходу з обжитих місць, де розкриває патріархальне, із залишками міфологізму розуміння простору («Билина», «Бджола і Мухи»,«Мандрівка», «Диковина», «Вовк та Зозуля», «Перекотиполе»). В останній групібайок поет створює образ бездумного мандрівника, «перекотиполя», в якомувгадується людина, котра забула свою батьківщину, зрадила традиції, ширше —образ буття, у якого підрізано його живильні корені.

 

Відлунням давніх народних уявлень є образ страховидла,що породжує сміх, точніше, задає умови, коли має місце одночасно й загравання зпочуттям жаху, котре цей потворний предмет нібито мусить викликати, й глумливапотіха над ним (байки «Солом’яний Дід», «Жаби», вірш «Зимня пісенька»). Такимсамо гротескно-сміховим (відповідники якого — в найранішихпластах української народної поезії) є й відображення страху перед фантастичнимі незвичайним («мара», «проява»), розгорнуте в багатьох загадках поета («Щобдітям веселіш було…», «Раз уночі я в ліс ходив…», «Мостивсь я в лузі напотіху…», «Котилася тарілочка…», «Була собі бабуся Гася…»,«Раз пішов я на отаву…», «Є на світі чорна злюка…»).

 

Серед творів українських байкарів саме байка Глібоваспроможна певною мірою передавати немовби відроджене відчуття первісногоанімізму. Персонажі окремих байок Глібова, не будучи характерами, виступають непросто як персоніфікації сил природи,— вони наділені здатністю відноснорозгалуженого, емоційно нюансованого психічного життя (особливо часто — станисмутку, розпачу тощо). Означуючи певну ментальну якість, елементи незвичайного одушевления предметів, сил природи, рослин і тварин доситьвідчутні у байках «Огонь і Гай», «Дідок і Вітряки», «Мальований Стовп», «Зозуляй Горлиця», «Торбина», «Деревце», «Квіти», «Хмара», «Коник-стрибунець».

 

У байках Глібова відбилося фольклорне (з реліктовимиознаками міфологізму) розуміння трагічного йкомічного. Трагізм подій і ситуацій загалом не сягає рівня фольклорних творівпізнішого часу (наприклад, пісень про кохання, історичних пісень). Вінщонайбільше елегійний, у сучасному значенні слова майже невідчутний (навіть утих творах, де йдеться про загибель персонажа, крах його усталеного способужиття). І це не тільки тому, що відсутня гострота індивідуальногосамоусвідомлення (що взагалі рідкісне в жанрі байки), а й тому, що авторзаміщає можливу трагічну напругу сюжетного фрагмента лірично-сентиментальнимпереказом, подобою ритуального оплакування, які немовби узаконюють безсилляперсонажа в протистоянні Долі та спрямовують почуття на пошуки примирення з нею(«Вовк та Ягня», «Фіалка і Бур’ян», «Скоробагатько», «Гадюка і Ягня»).

 

Настрої упокорення, смирення, жалісливого співчуття впоетичних творах Глібова мають подекуди релігійне забарвлення, точнішефольклорно-релігійне, оскільки поняття Бога та пов’язані з ним моральніуявлення не відзначаються строгою відповідністю ортодоксальній теологічнійсистемі. Вони натомість активно кореспондують з апокрифом, народним звичаєм івіруванням, коріння яких — у дохристиянських часах.

 

Глібов-байкар продовжив започатковану П. Гулаком-Артемовським прогресуючу лінію посилення в байціелементів комічного (Є. Гребінка, Л. Боровиковський), не кажучи вже про те, щочимало його байок є по суті гумористично-сатиричними творами. Комічне у глібовській байці задається загалом за просвітительськимикритеріями, але присутні в ньому й залишки давнього народного сміху, такі,наприклад, дещо архаїчні риси, як глузування з дріб’язкової вади, необачногослова чи вчинку («Ясла», «Паляниця й Книш», «Дідок і Вітряки»), непомірністьрозплати за чванькувату спробу виокремитися («Будяк і Васильки», «ВередливаДівчина», «Квіти»), безугавне осміяння еротичних замислів, аж до побиття залицяльника(«Снігур і Синичка», «Горлиця й Горобець»), сміхове зниження-розвінчання («Леві Комар», «Цяцькований Осел»).

 

Народна сміхова культура своєрідно позначається й наобразові оповідача. Він у структурі байки не центрований, має досить широкийдіапазон — від мудрого інтелігента, уважного до народної етики й естетики («Жукі Бджола», «Мальований Стовп», «Фіалка і Бур’ян», «Троянда» та ін.), дофольклорного жартівника-баляндрасника (особливо виразно в байках «Пан на всюгубу», «Троєженець», «Лев та Миша», «Охрімова Свита», «Жаба й Віл», «Музики»,«Танці»). В кожному разі те «викриття», яке здійснює оповідач,— надтоспецифічне, дуже не схоже на односпрямовану сатиру й інвективу (зразка,наприклад, М, Салтикова-Щедріна). Опосередковані, непрямі форми його зумовленіне тільки іносказальністю, езопівською мовою (і те йінше властиве також і типовій сатирі), а й створенням навколо персонажів іподій засобами оповіді комічно багатозначного, далеко не завждибеззастережно-саркастичного, художнього світу, нерідко зв’язаного знаціональним фольклором.

 

Відгомони фольклорно-сміхової стихії позначалися натому, що безкомпромісне осміяння у глібовській байцітрапляється як виняток. Здебільшого ж воно поєднане із загалом приязнимставленням до осміюваного об’єкта («Деревце»,«Коник-стрибунець», «Лев та Миша», «Дуб і Лозина»); з іншого боку, навіть призадушевному розчуленні, з яким в окремих випадках ведеться виклад, оповідачвідмічає якусь смішну рису героя чи сумнівність його становища («Дідок у лісі»,«Кундель», «Жвавий Хлопчик», «Мальований Стовп»),Загалом гумор Глібова-байкаря справляє, враженнябільш «старосвітського», ніж сучасний йому різко-вибуховий, нігілістичний гуморС. Руданського, автора гуморесок-«приказок», а за концентрованістю й чіткістю сатиричної ідеї байка Глібовапоступається (дістаючи натомість інші художні риси) байкам Крилова та Гребінки.

 

При порівнянні байки Глібова з байкою Криловаочевидною є й тенденція до послаблення політичної, ідеологічно-філософськоїсемантики твору в українського письменника. Байка Крилова енергійніша в планібезпосереднього донесення типово байкового смислу, більше націлена напідкреслення парадоксу становища, на представлення якогось афекту, нав’язливоїпристрасті, ідеї, на виведення моральної максими (значно далі за джереломсюжетів, але ближче до Крилова за дотриманням цілісності байкового викладу тарозумінням художньої ідеї байки як такої, що ґрунтується на судженні, перебуваєГребінка).

 

Під пером Глібова байка втрачає ці різкі контури,паралельно з ускладненням внутрішнього світу персонажа увідчутнюєтьсяемпірична, емоційно-чуттєва сторона її змісту; концепція її виражається більшопосередковано, не кажучи вже про те, що загалом концептуальна проблематика глібовської байкарської творчості інша. Так, Глібов цілковитоусуває політичні, історичні алюзії сюжету та авторського узагальнення в байці«Щука й Кіт», яка у Крилова була відгуком на один з епізодів Вітчизняної війни1812 р. (про адмірала, котрий командував сухопутнімивійськами). Опобутовлює Глібов сюжет і обставини діїв байці «Пеня», написаній за сюжетом байки «Напраслина»,теж свідомо проігнорувавши чи, може, не зауваживши світоглядну гостротувихідного твору. (Прикметно й те, що Глібов у пошуках сюжетного зразка звертаєувагу передусім на ті байки Крилова, сюжет яких досить «сценічний»: даєможливість показати персонажів у дії, в живому діалозі, розгорнути описи й,навпаки, не випадково оминає сюжети, яким притаманна вузькофункціональнаспрямованість на якусь моральну чи філософську сентенцію.) Так, Глібов цілковитоусуває політичні, історичні алюзії сюжету та авторського узагальнення в байці«Щука й Кіт», яка у Крилова була відгуком на один з епізодів Вітчизняної війни1812 р. (про адмірала, котрий командував сухопутнімивійськами). Опобутовлює Глібов сюжет і обставини діїв байці «Пеня», написаній за сюжетом байки «Напраслина»,теж свідомо проігнорувавши чи, може, не зауваживши світоглядну гостротувихідного твору. (Прикметно й те, що Глібов у пошуках сюжетного зразка звертаєувагу передусім на ті байки Крилова, сюжет яких досить «сценічний»: даєможливість показати персонажів у дії, в живому діалозі, розгорнути описи й,навпаки, не випадково оминає сюжети, яким притаманна вузькофункціональнаспрямованість на якусь моральну чи філософську сентенцію.)

 

Дещо інші засади Глібова і в представленні сутозовнішньої предметності, зокрема природи. Переконливі спроби відійти відостанніх згадок про Аврор і Зефірів до конкретногопейзажного малюнка здійснено уже в Крилова; такий спосіб зображення Глібовробить правилом, а крім того посилює колористичність,розмаїття подробиць, локальну характерність пейзажу.

 

Ці та інші риси поетики глібовськоїбайки мають за передумову розлогість оповіді. Як один із варіантів байковоговикладу, що з ним пов’язані детальний і докладний опис обстановки, неквапливіроздуми оповідача, обширні діалоги й монологиперсонажів тощо, вона випробувана вже в російській байці XVIII ст., далівиразно заявлена в байках П. Гулака-Артемовського.Розвивали цю манеру й українські байкарі пізнішого часу — Є. Рудиковський, П. Кореницький, Р. Витавський, І. Затиркевич(останні два — сучасники Глібова). Не Глібов, отже, був її відкривачем, протесаме в нього розлогість оповіді послідовно спрямовується на урозмаїтненнявнутрішнього світу персонажа, на художню самостійність і закінченість байковоїподії, на багатозначність смислу оповідуваного.Відтак у творі давнього жанру значно «розріджується» раціональна дидактичнаідея, виникають спрямовані вбік чи протилежні до її загального розвиткузображальні й повістувальні ходи, намічається втрата(що компенсується іншими художніми набутками) чіткості власне байкової дії,визначеності й окресленості загальної емоції. Звідси ще далеко до руйнаціїсамого жанру, але це — виразний момент, на якому відбувається відрив байки Глібовавід байки Крилова та від попередньої української байкової традиції.

 

Байка Глібова посіла унікальне місце в українськійпоезії XIX ст. і стала винятковим явищем серед зразків цього жанру. В нійзагалом ослаблені типово байковий дедуктивний концепт, алегоричність образів ісюжетів, посилена художня самодостатність зображуваного, приведено в рух якгумористичні й сатиричні, так і ліричні та епічні начала. У жанрових їїрізновидах представлено й синтезовано жанри й жанрові елементи новели,оповідання, притчі, приказки, аполога, казки, гуморески, ліричної медитації,пейзажного вірша.

 

Глібов використовує байковий жанр для осягнення архетипних витоків національного світобачення,максимального наповнення твору реаліями повсякденного побуту та багатого морально-емоційногодосвіду народу. На цій основі виникає позначений індивідуально-авторськимбаченням просторий, часово протяжний, епічно глибокийхудожній світ та реалізуються інші художні завдання, що виходять за межірозвитку типового байкового жанру. Паралельно з Глібовим та після нього байковатворчість в українській поезії продовжується, байка ще засвідчує дієвість яктрадиційних своїх можливостей, так і, головне, можливостей новонабутих,пов’язаних із її жанровим переосмисленням (зокрема, загострення їїзлободенності, увиразнення ідейної дискутивності,трактування її як відверто гумористично-сатиричного жанру), проте жоден ізбайкарів, що працює одночасно з Глібовим чи після нього (І. Затиркевич,Р. Витавський, М. Старицький, Олена Пчілка, Т.Зінківський, Я. Жарко, П. Залозний, М. Кононенко, Б.Грінченко), не вступає у його слід. Специфіка глібовськоїбайки щодо тих культурософських завдань, які авторнею вирішував, не були повторені.

 

Байки Глібова (а також його лірика) була внеском урозвиток української версифікації, стилю та мови художньої літератури: вонапродемонструвала, зокрема, великі можливості нерівностопного(«вольного») ямба у створенні розмовних, наспівних, ораторських та іншихінтонацій, в описах, у ліричних і філософських відступах, у веденні оповіді.Вірш Глібова вирізняється динамізмом і гнучкістю в ритмічному відтворенні ходуподій і переживань, перебігу природних стихій тощо. Щедро черпаючи з арсеналународної пареміотики, байкар і сам привніс до ньогочимало дотепних виразів, афоризмів, словесних означень («Бо я стою зовсім нетам, Де треба пити вам, Та ще й вода од вас сюди збігає…», «Послухали Лисичкуі Щуку кинули — у річку»). За мовностилістичними характеристиками байкарський ізагалом поетичний доробок Глібова стоїть в одному ряду з творчістю такихписьменників XIX ст., як І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, М. Старицький, В.Самійленко, Б. Грінченко.

 

Глібов-поет — характерний представник провіднихтенденцій української поезії другої половини XIX ст. Його творчість — вагомийкомпонент розбудови її жанрової системи, посилення предметності в її образномумисленні. Досвід Глібова сприяв урізноманітненню типології суб’єкта поетичноготвору, оригінальні модифікації якого містила як особистісна громадянської темилірика поета, так і ті жанри, змістом і стильовими механізмами яких дещо пригальмовується індивідуально-суб’єктивне вираження,натомість уможливлюється чіткіше художнє осягнення стихійних і колективних, позаособистісних життєвих начал.

 

Лірика, а ще більше байкова творчість поета переконливосвідчать про глибину й естетичну привабливість повсякденного життя простолюду,великі резерви його етичної світо-орієнтованості втематиці й проблематиці української поезії, здобуваючи цьому явищу вагоме місце— поряд із уже досліджуваними поезією романтичними станами особистості, ізщоразу розширюваними позиціями в національно-громадянському самоусвідомленнітощо. Поезією Глібова стверджувалися живучість і цінність етнічної традиції, їївідкритий і прихований до часу потенціал, глибинна потреба в ній ін-дивіда й колективу в ситуаціях морального й естетичноговибору.

 

ЦУЦИК

Автор – Леонід Глібов

 

Раз на вікні, у панському будинку,

Патлатий Цуцик спочивав;

То ляже на бочок, то догори на спинку

Або на лапки морду клав.

Якраз проти вікна, звичайно під барканом,

Дворовий пес Бровко лежав

І думав: «Бач, яким він паном,

Ледачий Цуцик, став».

— Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? —

Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь.

— Се ти. Бровко?.. Чого-бо так гукаєш? —

Промовив той.— Аж язлякавсь…

Ну, як же ти там поживаєш?

— Нащо питать! Либонь, незнаєш

Собачого життя мого? —

Сказав Бровко.— Далеко дотвого…

Живу собі, бо треба жити;

Двір стережу і день і ніч;

Всього доводиться терпіти,

Не так, як ти, панич;

Та ще к тому і їжа препогана,

Хлиснеш помий, коли дадуть,

А як невлад загавкаєш на пана,

То ще й під боки натовчуть.

— Жаль! — каже Цуцик.— Що жробити!

Буває всяк,—

Обуха батогом не перебити;

А от мені — хоч і довіку б так…

Живу у горницях, на килимах качаюсь,

Жартуючи на сміх;

Частенько з панночками граюсь

І лащуся до них;

І м’яко спать мені, і ласоможна їсти,

І бігаю не в бур’янах,

Сухенькі лапки, хвостик чистий,

Не так, як твій, у реп’яхах…

— Ет, реп’яхами дорікаєш! —

Сказав Бровко.— А пам’ятаєш,

Як у пекарні був щеням?

Чи так жилося там?

Замурзаний під лавкою тинявся…—

Веселий Цуцик засміявся

І каже: — То колись було,

Та загуло…

Дивись тепер, а не рівняй малого! —

І він спесиво глянув на Бровка.

— Як бачу, ти не робиш там нічого,—

Сказав Бровко,— за що ж се честь така?

— Дурний Бровко! Не розумієш,—

Звиняй, що так кажу,—

Я те роблю, чого ти не зумієш:

На задніх лапках я по-вченому служу.—

«Щоб ти сказивсь!» — Бровко собі шепоче,

А вимовити не посмів,

Бо Цуцик дуже запанів:

Скубне й Бровка, коли захоче.

 

Бровко мовчить, і я мовчу,

Води не сколочу…

Вам сміх, мені гостинців в’язка.

Чи гарна моя казка?

[1691]

 

ЩУКА

 

На Щуку хтось бомагу в судподав,

Що буцім би вона такеєвиробляла,

Що у ставку ніхто життя не мав:

Того заїла в смерть, другого обідрала.

Піймали Щуку молодці

Та в шаплиці

Гуртом до суду притаскали,

Хоча чуби й мокренькі стали.

На той раз суддями були

Якіїсь два Осли,

Одна нікчемна Шкапа

Та два стареньких Цапа,—

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий.

За стряпчого, як завсігдигодиться,

Була приставлена Лисиця…

А чутка у гаю була така,

Що ніби Щука та частенько,

Як тільки зробиться темненько,

Лисиці й шле — то щупачка,

То сотеньку карасиків живеньких

Або линів гарненьких…

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав

(Хто ворогів не мав!),—

А все-таки катюзі,

Як кажуть, буде по заслузі.

Зійшлися судді, стали розбирать:

Коли, і як воно, і що їй присудити?

Як не мудруй, а правди ніде діти.

Кінців не можна поховать…

Не довго думали — рішили —

І Щуку на вербі повісити звеліли.

— Дозвольте і мені, панове, річ держать,—

Тут обізвалася Лисиця.—

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, —

У річці вражу Щуку утопити!

— Розумна річ! — всі зачали гукать.

Послухали Лисичку

І Щуку кинули — у річку.

1858

 

ЖАБА Й ВІЛ

 

Раз Жаба вилізла на берег подивиться

 

Та й трошечки на сонечку погріться.

 

Побачила Вола

 

Та й каже подрузі тихенько

 

(Вигадлива була!):

 

— Який здоровий, моя ненько!

 

Ну що, сестрице, як надмусь,

 

То й я така зроблюсь?

 

От будуть жаби дивуваться!

 

— І де вже, сестро, нам рівняться…—

 

Казать їй друга почала;

 

А та не слуха… дметься…дметься…

 

— Що, сестро, як тобі здається,

 

Побільшала хоч трохи я?

 

— Та ні, голубонько моя!

 

— Ну, а теперечки? Дивися!

 

— Та годі, сестро, схаменися! –

 

Не слуха Жаба, дметься гірш,

 

Все думає, що стане більш.

 

Та й що, дурна, собі зробила?

 

З натуги луснула — та й одубіла!

 

Такі і в світі жаби є,

 

Прощайте, ніде правди діти;

 

А по мені — найлучче жити,

 

Як милосердний Бог дає.

 

 

ЖУРБА

 

Стоїть гора високая,

Попід горою гай,

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай.

 

Під гаєм в’ється річенька…

Як скло, вона блищить;

Долиною зеленою

Кудись вона біжить.

 

Край берега, у затишку,

Прив’язані човни;

А три верби схилилися,

Мов журяться вони,

 

Що пройде любе літечко,

Повіють холода,

Осиплеться їх листячко

І понесе вода.

 

Журюся й я над річкою…

Біжить вона, шумить,

А в мене бідне серденько

І мліє, і болить.

 

Ой річечко, голубонько!

Як хвилечки твої –

Пробігли дні щасливії

І радощі мої…

 

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!..

 

Стоїть гора високая,

Зелений гай шумить;

Пташки співають голосно,

І річечка блищить.

 

Як хороше, як весело

На білім світі жить!..

Чого ж у мене серденько

І мліє, і болить?

 

Болить воно та журиться,

Що вернеться весна,

А молодість… не вернеться,

Не вернеться вона!..

 

[1859]

 

 

Тестовізавдання

 

1. Знайдітьрядок, у якому є зайвий знак.

А. 2, 7, 8, о;

B. 4, 6, 8, 9;

C. 5, 9, 8, 6;

D. 2, 8, 0, 3;

E. 1, 7, 8, 0.

2. Знайдітьрядок, у якому є зайвий знак.

А. 1, 7, 8, 0;

B. 2, 6, 1, 9;

C. е, 9, 8, 6;

D. 6, 7, 0, 3;

E. 5, 9, 8, 6.

3. Знайдітьрядок, у якому є зайвий знак.

А. 1, 4, 8, 0;

B. 6, 8, 0, 9;

C. 4, 10, 8, 6;

D. 5, 9, 8, 6;

E. 6, д, 0, 3.

4. Вкажітьрядок, у якому всі слова означають число.

A. вісім, алфавіт, буква;

B. два, три, п’ять;

C. брат, сестра, батько;

D. аналіз, студент, викладач;

E. десять, меркантилізм, вітер.

5. Вкажітьрядок, у якому всі слова означають число.

A. монетаризм, два, око;

B. три, чотири, п’ять;

C. шість, сім, пальто;

D. десять, мікроекономіка, вітер;

E. менеджмент, студент, викладач.

6. Вкажітьрядок, у якому всі слова означають число.

A. вісім, сім, плече;

B. наука, студент, викладач;

C. п’ять, дев’ять, лампа;

D. диван, три, два;

E. один, два, чотири.

7. Вкажітьрядок, у якому всі слова означають число.

A. словник, поет, обід;

B. три, чотири, п’ять;

C. п’ять, шість, сім’я;

D. радіо, три, два;

E. праця, студент, викладач.

8. У котрому рядку є правильнавідповідь на запитання «Котра година?»

А. тридцятьпів шоста;

B. шоста година;

C. восьма зап’ятій;

D. сьома пошість.

E. десять навосьму.

9. У котрому рядку є правильнавідповідь на запитання «Котра година?»

А. за десятьхвилина десята;

B. п’ятьхвилин по десята;

C. шість відшостої;

D. десять повосьмій;

E. вісім пошості.

10. У котрому рядку є правильнавідповідь на запитання «Котра година?»

А. за вісім вісім;

B. задев’ять дев’ять;

C. п’ятьхвилин по шостій;

D. десять доодинадцятої;

E. за десятьдо першої.

11. У котрому рядку є правильнавідповідь на запитання «Котра година?»

А. сім насім;

B. за п’ятьхвилин восьма;

C. безп’ятнадцяти сіма;

D. пів відшістнадцятої;

E. за вісімдо десятої.

12. У котрому рядку є правильнавідповідь на запитання «Котра година?»

А. десятьхвилин по першій;

B. вісім задесять;

C. десять зашість;

D. сто нап’ять.

E. шість длядесятої.