ДВНЗ «Тернопільськийдержавний nмедичний університет
ім.І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров̓я nУкраїни»
Навчально-науковийінститут медсестринства
«Загальна анатомія чоловічих та жіночих статевих nорганів »
Внутрішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina interna).
Яєчко має nяйцеподібну ф о р м у. Яєчко — парний орган, маса його — 25г.
Топографія: яєчко знаходиться в калитці. nЗовнішня будова. Розрізняють 2 поверхні яєчка: медіальну і латеральну, 2 краї: передній (margo anterior) і задній (margo posterior), 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). На задньому краї яєчка розміщений nпридаток яєчка. До верхнього кінця яєчка nпідходить сім’яний канатик.
Яєчко nлежить в оболонках:
—шкіра (cutis);
—м’ясиста nоболонка (tunica dartos) — похідна підшкірної
nжирової клітковини;
—зовнішня nсім’яна фасція (fascia spermatica externa);
—підвішуюча фасція (fascia ncremasterica);
—підвішуючий м’яз (musculus cremaster);
—внутрішня nсім’яна фасція (fascia spermatica interna);
—піхвова nоболонка (tunica vaginalis) — відросток очеревини (серозна оболонка), складається з двох nлистків: парієтального і вісцерального, в результаті чого яєчко лежить у серозній порожнині.
Внутрішня nбудова яєчка. Яєчко — паренхіматозний орган.
Яєчко nвкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому nкраї яєчка потовщується, утворюючи середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння nйдуть перегородочки яєчка (septula testis), які nрозділяють яєчко на часточки.
Анатомічна nодиниця яєчка — часточка (lobulus testis). Кожна часточка складається з покручених сім’яних nканальців (tubuli nseminifericontorti). Саме в цих канальцях відбувається продукція сім’я n(сперматозоїдів, або сперма-тозоонів). З покручених nканальців сім’я потрапляє у прямі сім’яні канальці (tubuli seminiferi recti), потім у сітку яєчка (rete testis), яка nрозміщена у середостінні яєчка. Далі сім’я виходить за межі яєчка по виносних nпроточках (ductuli nefferentes), які формують придаток яєчка (epididymis). Розвиток. Яєчко розвивається з середньої n(проміжної) частини мезодерми n(ніжок), зокрема зі статевої складки (plica genitalis).
Яєчко розвивається в черевній порожнині, а згодом (ще до народження дитини) опускається в калитку. Опускання яєчка відбувається nпаралельно росту плода. Від нижнього кінця яєчка вниз йде тяж — провідник nяєчка (gubernaculum testis). Ще раніше nочеревина утворює сліпий відросток — піхвовий відросток (processus vaginalis), nякий через передню черевну стінку nпрямує в калитку. Яєчко слідом за nпіхвовим відростком опускається в калитку. Верхня ділянка піхвового відростка заростає, провідник яєчка атрофується. Якщо заростання верхньої nділянки піхвового відростка nпорушується, то виникають вроджені кили або водянка яєчка. Аномалії nрозвитку:
—монорхізм n(відсутнє одне яєчко в калитці);
—анорхізм (відсутні обидва яєчка);
—крипторхізм (порушується процес опускання яєчок в калитку).
Крипторхізм може бути односторонній, коли з одного боку яєчко зупинилося (найчастіше в пахвинному каналі) і не потрапило nв калитку, або двосторонній.
Функція:
—продукція nсім’я;
—гормональна (яєчко продукує чоловічий гормон тестостерон, nякий відповідає за формування вторинних чоловічих ознак).
Кровопостачання та іннервація. Яєчко кровопостачається яєчковою nартерією та артерією сім’явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у пахвинні лімфатичні вузли. Симпатична іннервація nздійснюється яєчковим сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів nпоперекових вузлів симпатичного стовбура. nПарасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких перериваються nгілки блукаючого нерва, чутливі волокна йдуть в складі гілок блукаючого nнерва.
Сім’яні міхурці (vesiculaeseminаles).
Сім’яні nміхурці — це сукупність кулястих за формою утворів.
Сім’яний nміхурець — орган парний, довжина — 5см.
Топографія: сім’яні міхурці лежать у порожнині таза, збоку і знизу nвід сечового міхура.
Зовнішня будова. Сім’яний міхурець має вивідну протоку (ductusexcretorius), яка відкривається у сім’явипорскувальну протоку.
Розвиток. Сім’яні міхурці розвиваються зі середньої (проміжної) частини мезодерми (ніжок). Функція: продукція рідкої частини сперми.
Кровопостачаннята іннервація. Сім’яний міхурець кровопостачається nартерією сім’явиносної протоки та нижньою міхуровою nартерією.
Венозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів nкрижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові nнутряні нерви.
Простата (prostata).
Форма простати трикутна, нагадує форму каштана. Довжина nїї — 3 см. nПростата — непарний орган.
Топографія: Простата знаходиться у порожнині таза, під сечовим nміхуром. Крізь простату проходить сечівник. Зовнішня nбудова. Розрізняють наступні частини простати:
—права nчастка (lobus ndexter);
—ліва nчастка (lobus nsinister);
—перешийок n(isthmus prostаtae);
—основа (basis prostаtae);
—верхівка n(apex prostаtae).
Протоки nпростати (ductuli nprostaticі) відкриваються в простатичну nчастину сечівника. Внутрішня будова. В nпростаті розрізняють:
— м’язову nречовину (substantia nmusculаris);
— залозисту nречовину (substantia nglandularis).
nРозвиток. Простата розвивається з nсередньої (проміжної)
nмезодерми (ніжок).
Функція:
— м’язова частина простати виконує функцію стискача
nчоловічого сечівника (регулює роздільне виділення nсечі і
nсперми);
— залозиста частина простати виділяє біологічно активні
nречовини, nякі відповідають за активність, nрухливість,
nжиттєздатність сперматозоїдів.
Кровопостачання nта іннервація. Простата кровопостачається нижніми міхуровими артеріями. nВенозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється простатичним nсплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — nаксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні nнерви.
Цибулиносечівникова залоза (glаndula bulbouretrаlis).
Цибулиносечівникова залоза має форму кулясту. Цибулиносечівникова залоза — орган парний, діаметр її — до 1 см.
Топографія: лежить у промежині (дно порожнини таза).
Зовнішня будова. nПротока залози відкривається у перетинкову частину сечівника.
Розвиток: зі середньої (проміжної) мезодерми (ніжок).
Функція: виробляє тягучу речовину, яка змащує сечівник, захищає його слизову від подразнення.
Кровопостачання та іннервація. Цибулиносечівникова залоза кровопостачається внутрішньою статевою артерією. Венозна кров відтікає в одноіменну nвену. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли.
Симпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів nкрижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви. Чутливі nволокна йдуть в складі гілок статевого нерва.
Придаток яєчка (epididymis).
Придаток яєчка має форму морського коника. Придаток nяєчка — орган парний.
Топографія: розміщений в калитці, на задньому nкраї яєчка. Зовнішня будова. Розрізняють nнаступні частини придатка яєчка:
—головка (caput epididymidis);
—тіло (corpus epididymidis);
—хвіст (cauda epididymidis).
Розвиток. Придаток яєчка розвивається з Вольффовоїпротоки, похідної nсередньої нирки.
Функція: виведення сім’я в сім’явиносну nпротоку.
Кровопостачання та іннервація. Придаток яєчка кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім’явиносної протоки. nВенозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним nаксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів nсимпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються гілки блукаючого нерва. Чутливі волокна йдуть nв складі гілок блукаючого нерва.
Сім’явиносна протока (ductus ndeferens).
Сім’явиносна протока має форму трубки. Довжина її — 40 см. Сім’явиносна nпротока — парний орган. Топографія: сим’явиносна протока знаходиться в калитці та в порожнині таза.
Зовнішня nбудова. Розрізняють наступні частини сім’явиносної протоки:
—яєчкову (pars testiculars);
—канатикову (pars nfunicularis) — nпроходить у складі канатика;
—пахвинна n(pars inguinalis) — проходить у nскладі канатика в пахвинному каналі;
—тазова (pars pelvina).
Внутрішня nбудова. Сім’явиносна протока — порожнистий (трубчастий) орган. Стінка його nскладається з трьох шарів: слизової, nм’язової та адвентиціальної оболонок.
Розвиток. Сім’явиносна протока nрозвивається з Вольффової протоки, похідної середньої нирки.
Функція: виведення сім’я у сім’явипорскувальну nпротоку. Кровопостачаннята іннервація.Сім’явиносна протока кровопостачається артерією сім’явиносної nпротоки. Венозна кров відтікає в одноіменну вену. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється нижнім nпідчеревним сплетенням, утвореним аксонами nвісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; nпарасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви.
Сім’явипорскувальна протока (ductus nejaculatorius).
Сім’явипорскувальна протока має форму трубки. Довжина її — 1,5 см.
Топографія: розміщена в порожнині таза. Зовнішня будова. Сім’явипорскувальна протока утворена від злиття двох nпроток: сім’явиносної та протоки сім’яного міхурця. Сім’явипорскувальна nпротока відкривається у сім’яному горбику (colliculus seminalis), який знаходиться в простатичній частині сечівника.
Розвиток. Сім’явипорскувальна nпротока розвивається з Вольффової протоки (мезонефричної nпротоки), похідної середньої нирки.
Функція: виведення сперми у сечівник.
Кропопостачання та і н н є р в а ц і я. Сім’явипорскувальна протока кровопостачається артерією сім’явиносної протоки та нижньою міхуровою nартерією. Венозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні nвузли. Симпатична іннервація здійснюється nнижнім підчеревним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного nстовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви.
Сім’яний канатик (funiculusspermаticus)
— це комплекс наступних утворів:
— сім’явиносна протока;
— судини яєчка;
— судини сім’явиносної протоки;
— нерви яєчка та сім’явиносної nпротоки;
— оболонки.
Довжина nсім’яного канатика — 20 см. nСім’яний канатик знаходиться в калитці та в nпахвинному каналі.
Зовнішні nчоловічі статеві органи (organa genitalia
masculina externa).
Калитка (scrotum)
— це nшкірний утвір, поділений перегородкою на nдві половини, в кожній з яких лежить яєчко з оболонками і придатком.
Статевий член (penis).
Довжина n— 15 см. nРозрізняють наступні частини статевого nчлена:
—корінь (radix penis);
—тіло (corpus penis);
—головка (glаns penis).
Статевий член утворений трьома тілами: два печеристих тіла (corpus cavernosum) і одне губчасте тіло (corpus spongiosum). Печеристі nтіла складаються з густого сплетення nперекладин, між якими розміщені проміжки (печери), вистелені ендотелієм і nзаповнені кров’ю. Губчасте тіло розміщене nпід печеристими. Губчасте тіло формує головку статевого члена, крізь nгубчасте тіло проходить сечівник. Ззовні статевий член вкритий шкірою. Складка nшкіри навколо головки статевого члена nназивається передня шкірочка (preputium). Передня шкірочка (“крайня nплоть”) багата сальними залозами (glаndulae preputiаles), які виробляють секрет — смегма (smegma).
Статевий член кровопостачається nглибокими і дорсальними артеріями статевого члена, а також nзовнішніми статевими артеріями. Венозна nкров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в nпахвинні та клубові лімфатичні вузли. Статевий член іннервується nстатевим нервом (нерв крижового сплетення).
Розвиток зовнішніх статевих чоловічих органів. На 8-му тижні внутрішньоутробного розвитку навколо сечостатевого nсинуса (похідний клоаки) утворюються статевий горбик, статеві складки, обмежені ззовні статевим валиком. Статевий горбик nвидовжується і з нього розвивається статевий член. Статеві nскладки зростаються, і статева щілина перетворюється nв сечівник. Статевий валик росте і перетворюється в калитку, nзростаючись по середній лінії своїми двома nполовинами.
Жіночі nстатеві органи (organa ngenitalia feminina).
Внутрішні nжіночі статеві органи (organa genitalia feminina interna).
Яєчник, або яйник (ovarium, ns. ophoron (rp.).
Яєчник nмає овальну форму. Яєчник — орган парний, довжина його — 2,5см.
Топографія: nяєчник лежить у порожнині таза, на задній поверхні nширокої зв’язки матки.
Зовнішня будова. Розрізняють дві поверхні яєчника: медіальну і латеральну, два краї: вільний (mdrgoliber) і брижовий (mdrgo mesovdricus), два кінці: трубний (extremitas tubarius) і матковий (extremitas uterinus).
Яєчник nмає брижу (mesovarium) і 2 зв’язки: власну та зв’язку-підвішувач nяєчника.
Внутрішня будова. Яєчник складається з фолікулів (folliculi ovarii), в кожному з яких знаходиться nяйцеклітина. (В новонародженої дівчинки відразу закладено біля 300 тисяч nяйцеклітин.) В період статевого дозрівання починається дозрівання яйцеклітин (одна яйцеклітина кожні 26—32 дні). nДозріла яйцеклітина виходить з фолікула (фолікул nрозривається) і захоплюється матковою трубою. Зі стінок фолікула nформується жовте тіло (corpus luteum). Якщо в трубі відбувається nзапліднення яйцеклітини, то жовте тіло яєчника nзбільшується, перетворюється у справжнє жовте тіло (corpus luteum verum), яке продукує прогестерон n— гормон вагітності (блокує дозрівання наступної nяйцеклітини, сприяє формуванню дитячого місця). Якщо в трубі не відбувається nзапліднення, то незапліднена яйцеклітина потрапляє в матку і починається nменструація, а жовте тіло зменшується, перетворюється в білясте тіло (corpus albicans) і згодом розсмоктується.
Розвиток.Яєчник nрозвивається зі середньої (проміжної) частини nмезодерми (ніжок), зокрема зі статевої складки.
Функція:
— дозрівання nяйцеклітин;
— гормональна n(яєчник продукує естроген — жіночий гормон, nякий відповідає за формування вторинних жіночих ознак, дозрівання nяйцеклітин).
Кровопостачання nта іннервація. Яєчник кровопостачається яєчниковою артерією та яєчниковими гілками маткової артерії. Венозна кров відтікає в одноіменнівени. nЛімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється яєчниковим сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів nпоперекових вузлів симпатичного nстовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких nперериваються гілки блукаючого нерва. Чутливі nволокна йдуть в складі гілок блукаючою нерва.
Маткова труба (tuba uterina Fallopii)
Маткова nтруба має форму трубки. Довжина 11—12 nсм.
Топографія: nзнаходиться в порожнині таза.
Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини маткової труби:
—лійка (infundibulum);
—ампула (ampulla);
—перешийок n(isthmus);
—маткова nчастина (pars nuterina).
nМаткова труба має два отвори:
—черевний n(ostium abdominаle tubae uterinae); no краю
nцього отвору є трубні торочки (fimbriaetubаriae) — пристосування для захоплення дозрілої яйцеклітини;
—матковий n(ostium uterinum tubae).
Внутрішня будова. Маткова труба — порожнистий (трубчастий) орган. Будова стінки:
I) внутрішня nоболонка — слизова — має наступні особливості:
—війковий епітелій;
—поздовжні nскладки;
—виражена nпідслизова основа;
—залози виробляють слиз;
II) середня nоболонка — м’язова — складається з двох шарів м’язових волокон;
—внутрішнього n— циркулярного;
—зовнішнього n— поздовжнього;
III) зовнішня nоболонка — серозна. Маткова труба вкрита очеревиною, має брижу (mesosalpinx).
Розвиток. На 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку ззовні від мезонефричної nпротоки (похідної середньої нирки) утворюється поздовжній епітеліальний nтяж — парамезонефрична протока (Мюллерова nпротока), з якої розвивається nматкова труба.
Функція:
—проведення яйцеклітини в матку;
—місце запліднення.
Кровопостачаннята іннервація. Маткова труба кровопостачається трубними гілками маткової та яєчникової артерій. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється nтрубним, яєчниковим, матково-піхвовим сплетеннями, утвореними аксонами вісцеромотонейронів nпоперекових та крижових вузлів nсимпатичного стовбура. Парасимпатична nіннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів.
Матка (uterus, s. metra (гр.) = hystera (гр.).
Форма nматки грушоподібна. Маса матки — 50 r (маса матки nвагітної жінки без маси плода — 2кг). Матка — непарний nорган.
Топографія:
—голотопія: матка лежить у порожнині таза;
—синтопія: спереду матки знаходиться сечовий міхур, позаду — пряма nкишка. Правильне положення матки — anteflexio (кут, nвідкритий вперед) та anteversio або retroversio (нахил вперед або нахил назад).
Зовнішня будова. Розрізняють дві поверхні матки: міхурову і кишкову , два краї: правий (mаrgo dexter) і лівий (mаrgo sinister), 3 частини: дно (fundusuteri), тіло (corpus uteri) і шийку (cervix uteri). Шийка матки nвходить у піхву і тому поділяється на дві порції: надпіхвову n(portio supravaginаlis) і піхвову (portio vaginalis).
Шийка nматки відкривається у піхві отвором матки (ostiumuteri).
Внутрішня nбудова. Матка — порожнистий (трубчастий) nорган. Будова стінки:
I) внутрішня nоболонка — слизова (endometrium) — складається з двох шарів:
—функціонального, який відділяється при менструації;
—базального, за рахунок якого відновлюється функціональний шар;
II) nсередня оболонка — м’язова (myometrium) — nосновна
nчастина стінки матки, складається з трьох шарів: поздовжнього, кільцевого і поздовжнього;
III) nзовнішня оболонка — серозна (perimetrium). Матка nвкрита очеревиною, має брижу (mesometrium), між листками якої є жирова тканина (parametrium)
IV) nЗв’язки матки:
—кругла nзв’язка матки (ligamentum nteresuteri) — йде в пахвинний канал;
—широка nзв’язка матки (ligamentum latum uteri) — складається з наступних утворів:
— nбрижа яєчника;
— nбрижа маткової nтруби;
— nбрижа матки;
—жирова тканина, яка оточує матку.
Від nяєчника до матки йде власна зв’язка яєчника (ligamentum ovarii proprium).
Рентгенанатомія.На рентгенограмі (метросальпінгограмі) матка має форму трикутника, верхівка якого спрямована вниз, а nоснова — вверх. Труби мають вигляд довгих і вузьких тіней.
Розвиток. Матка розвивається з парамезонефричних n(Мюллерових) проток, які nнижніми частинами зростаються. Аномалії розвитку:
—дворога матка (неповне зростання Мюллерових nпроток);
—подвійна матка (незростання Мюллерових проток).
—Функція:
—менструальна;
—дітородна.
Кровопостачання та іннервація. Матка кровопостачається матковими артеріями. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється nматковим сплетенням, утвореним nаксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів nсимпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів nпарасимпатичних вузлів, в яких nперериваються тазові нутряні нерви. nЧутливі волокна йдуть в складі тазових нутряних нервів.
Піхва (vagina, s. colpos (rp.).
Піхва nмає форму трубки. Довжина піхви — 8см. Піхва — непарний орган.
Топографія: nпіхва розміщена в порожнині таза; позаду піхви nзнаходиться пряма кишка, спереду — сечівник.
Зовнішня будова. Піхва має передню стінку (paries anterior) і задню (paries posterior). Вхідним отвором піхви є отвір матки, nвихідним — отвір піхви (ostiumvaginae), якийвідкривається у присінку піхви. Отвір піхви у nдівчат закритий складкою слизової оболонки — дівочою плівою, або nперетинкою (hymen).
Частина nпіхви навколо шийки матки називається склепінням піхви (fornixvaginae).
Внутрішня nбудова. Піхва — порожнистий (трубчастий) nорган. Будова стінки:
I) внутрішня nоболонка — слизова — має наступні особливості:
— багатошаровий плоский епітелій;
— поперечні nпіхвові складки-зморшки (rugae vaginаles),
nякі формують два стовпи;
— виражена nпідслизова основа;
— залози nвідсутні;
II) середня nоболонка — м’язова — складається з двох шарів:
— внутрішній n— циркулярний;
— зовнішній n— поздовжній;
III) nзовнішня оболонка — адвентиціальна.
Розвиток. Піхва розвивається з парамезонефричних(Мюллерових) проток, які нижніми частинами зростаються.
nКровопостачання та іннервація. Піхва кровопостачається матковими артеріями, внутрішніми статевими, нижніми міхуровими, середніми nпрямокишковими. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у клубові лімфатичні вузли. nСимпатична іннервація здійснюється піхвовим сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких nперериваються тазові нутряні нерви, чутлива — статевим нервом.
Зовнішні жіночі статеві органи (organa genitalia femiпіпаexterna)
— nоб’єднуються під терміном “жіноча статева ділянка” (pudendum femininum, s. vulva):
—лобковий горб (mons npubis) — це підвищення,
nутворене жировою клітковиною, знаходиться nспереду від лобкового симфізу;
—великі статеві nгуби (labia npudenda majora) —
nскладки шкіри, які містять багату жиром nсполучну тканину.
nВеликі статеві губи обмежують статеву nщілину;
—малі nстатеві губи — це також поздовжні складки шкіри, дуже
подібні nна слизову оболонку, містять сальні малі присінкові залози (glаndulae vestibulаres minores). Малі статеві губи сховані nпід великими статевими губами, обмежують присінок піхви (vestibulum vaginae).
В присінок піхви відкриваються зовнішній отвір сечівника, nотвір піхви, протоки присінкових nзалоз;
—великі присінкові nзалози (glаndulae vestibulаres majores Bartholini) — мають овальну форму, діаметр до 1 см, виробляють тягучу nречовину, яка змащує слизову присінка піхви;
—клітор (clitoris) — аналог nпечеристих тіл статевого члена, має довжину 2,5—3 см, складається з головки, nтіла, ніжок;
—цибулина nприсінка (bulbus vestibuli) — аналог nгубчастого тіла.
Зовнішні жіночі статеві органи кровопостачаються nзовнішніми статевими артеріями, а також глибокими та тильними артеріями клітора.
Венозна кров відтікає в одноіменні nвени. Лімфа відтікає в пахвинні та клубові лімфатичні nвузли. Іннервуються статевим нервом (нерв крижового nсплетення).