Характеристика системи оподаткування. Податкова звітність.

Характеристика системи оподаткування. Податкова звітність.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та держав­них цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» №77/97 – ВР від 18.02.97 р. з урахуванням змін та доповнень (далі Закон). Вказаний закон визначає принципи побудови та призначен­ня системи оподаткування.

1. Принципами побудови системи оподаткування є:

•  стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, підприємни­цької виробничої діяльності та інвестиційної активності, введен­ня пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

•  обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі до­стовірних даних про об’єкти оподаткування на звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за пору­шення податкового законодавства;

•  рівнозначність і пропорційність стягнення податків з юридич­них осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;

•  рівність — недопущення будь-яких проявів податкової диск­римінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів гос­подарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерези­дентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

•  соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтрим­ки малозабезпечених верств населення шляхом запроваджен­ня економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і про­гресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

•  стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

•  економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національ­ної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхід­ності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

•  рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забез­печення своєчасного надходження коштів до бюджету для фі­нансування витрат;

• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійс­нюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Ав­тономної Республіки Крим і сільськими, селищними, місь­кими радами;

•  єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника по­датку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу) по­даткового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового пла­тежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

2. Формування бюджетних та державних цільових фондів.

Для виконання своїх державних функцій в Україні формуються:

— бюджетні фонди;

— державні цільові фонди.

До бюджетних фондів належить Державний бюджет і місцеві бюджети (обласний, місцевий, районний).

Грошові ресурси Державного бюджету призначені для здійснення заході» щодо розвитку соціальної сфери, вирішення загальнодержав­них питань, утримання Збройних Сил України, утримання органів уп­равління та ін.

Грошові кошти місцевих бюджетів призначені для здійснення різ­них соціально-економічних програм у регіонах України.

Державні цільові фонди створюються відповідно до законів Ук­раїни і формуються за рахунок визначених цими законами податків і зборів (обов’язкових платежів), що стягуються з фізичних та юри­дичних осіб незалежно від форм власності.

Платежі в державні цільові фонди

•                     Пенсійний фонд

•                     Фонд державного соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності

•                     На ремонт і будівництво автомобільних доріг

•                     Фонд соцстрахування на випадок безробіття

•                     Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

•                     Фонд соцстрахування від нещасних випадків на виробництві

Державні цільові фонди включаються до бюджету України, окрім Пенсійного фонду України. Фонду соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України зараховуються на окремі рахунки відповідних бюджетів та використовуються виключно на фінансування дорожнього господарства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В Україні стягуються загальнодержавні податки і збори и обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові пла­тежі). Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) України встановлюються Верховною Радою України і стягуються па всій території України. Порядок зарахування загальнодержав­ний податків і зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюд­жету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України.

3. Поняття в системі оподаткування.

В системі оподаткування, згідно з законодавством, визначаються поняття:

— податкова пільга — повне або часткове звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати податків відповідно до чинного законодавства;

— терміни сплати податку — дати сплати податків за кожним І. обов’язкові для виконання;

— спосіб стягнення податку.

За способом стягнення податку розрізняють такі способи здійснення оподаткування:

— до отримання доходу власником, наприклад, із заробітної плати;

— за декларацією (стягнення відбувається після одержання доходу власником або у випадку, коли платник працює на кількох підприємствах);

— за кадастром, тобто оподаткування здійснюється згідно з реєс­тром, який включає перелік типових об’єктів оподаткування, що класифікуються за зовнішніми факторами з визначенням середньої дохідності об’єкта.

4. Податкові пільги.

У системі оподаткування важливе місце займають пільги, які вводяться для заохочення діяльності у потрібному для держави та суспільства напрямку та розвитку малого та середнього бізнесу. Так, по­даткові пільги спрямовуються на вирішення таких завдань:

— прискорення науково-технічного прогресу;

— оновлення виробничого потенціалу;

— збільшення виробництва товарів народного споживання;

— збільшення експорту продукції переробних галузей про­мисловості;

—               зменшення соціальної напруги в суспільстві.

До основних пільг відносять:

— знижку з податків на прибуток у розмірі частини капіталов­кладень у нове устаткування чи будівництво;

— знижку з податків на прибуток у розмірі частини витрат на на­уково-дослідні роботи;

— дозвіл на створення за рахунок частини прибутку фондів спе­ціального призначення, що не оподатковується;

— застосування знижених ставок на прибуток;

— систему соціальних пільг, коли окремі категорії населення сплачують податки за зменшеною ставкою або зовсім їх не спла­чують.

5. Платники податків, їх обов’язки та права.

Платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юри­дичні та фізичні особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено зобов’язання сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Об’єктами оподаткування с доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або ЇЇ натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані:

— сплачувати потрібні суми податків і зборів у встановлені зако­нами терміни;

— вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження протягом тер­мінів, встановлених законами;

— подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів України декларації, фінансову звітність та інші документи, відомості про нарахування та сплати податків;

— допускати посадових осіб державних податкових органів для перевірки нарахування та сплати податків.

Під час перевірки, що проводиться податковими органами, керівники та відповідні посадові особи юридичних осіб та фізич­ні особи зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами України.

Обов’язок юридичної або фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкових пла­тежів) або його скасуванням, для фізичних осіб також у разі смерті платника. Заборгованість платників податків і зборів (обов’язкових платежів) у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

До прав платників податків і зборів (обов’язкових платежів) від­носять можливість:

— оскаржити в установленому порядку рішення державних по­даткових органів;

— одержувати й ознайомлюватися з актами перевірок;

— подавати податковим органам документи, які підтверджу­ють право пільги з оподаткування у порядку, встановленому зако­нами України.

Облік платників податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється податковими органами та іншими державними органа­ми відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умови пред’явлення ними доку­ментів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податко­вому органі та у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

6. Податки та їх функції.

Податки є формою фінансових відносин між державою і члена­ми суспільства з метою створення загальнодержавного централізо­ваного фонду грошових ресурсів, необхідних для виконання державних функцій.

Податки — це обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня (центральні та місцеві органи влади), які здійснюють платники відповідно до законів України про оподаткування. Дохідна частина  державного бюджету на 80-90% формується за рахунок подат­кових платежів.

Податки виконують у суспільстві такі функції:

— фіскальну — збір грошових коштів з населення, підприємств і організацій (фізичних та юридичних осіб);

— регулюючу – регулювання грошових доходів, процесу накопичення, перерозподілу значної частки національного доходу, СЕ відношення між попитом і пропозицією та інших макроекономічних показників усього процесу суспільного відтворення. Виконання податками регулюючої функції водночас супроводжується контролем держави за оновленням основних фондів, за циклічним характером виробництва, за розгортанням науково-технічного прогресу та, що означає недоцільність виділення суто контролюю­чої функції податків;

—   стимулюючу функцію — полягає у впливі на інвестиційний процес (у разі зниження ставок оподаткування), у прискоренні темпів економічного зростання, підвищення платоспроможне: попиту.

Регулююча та стимулююча функції тісно пов’язані, тому виконання однієї з них може поєднуватися з процесом реалізації іншої функції. Водночас між ними існують відмінності, тому ці функції доцільно розмежовувати. Так, встановлення високих податкових ставок на прибут­ки підприємства означає виконання однієї з регулюючих функцій, але не стимулює інвестиційного процесу.

Основне призначення оподаткування полягає у тому, щоб мак­симально сприяти, розвитку підприємництва різних форм власності, і тим самим, досягати максимального зростання прибуткової частина державного бюджету.

Податки та збори (обов’язкові платежі) можна класифікувати за різними критеріями.

7. Класифікація податків за характером сплати до бюджету. Прямі та непрямі податки.

За характером сплати до бюджету їж можна розділити на прямі та непрямі податки.

Прямі податки та збори (обов’язкові платежі) — це сукупність по­датків, зборів, які залежать від розмірів доходу (у т. ч. прибутку) або майна, стягуються з фізичних і юридичних осіб, за винятком податків на споживання (на окремі види споживчих товарів і послуг, на дода­ну вартість та ін.). Прикладом прямих податків, зборів (обов’язкових платежів) є податок на доходи громадян (прибутковий податок) обов’язкові збори в системі соціального страхування, податок на при­буток підприємства, промислові податки, комунальний податок, плата за землю та ін.

Непрямі податки та збори (обов’язкові платежі) — це податки та збори на товари і послуги, які залежать від розмірів споживання, додаються до ціни товарів, послуг, виконаних робіт або включаються у тариф і сплачуються споживачами. В сучасних умовах непрямі датки — це податки на закупки, на продаж, на додану вартість, митні та ін. Найважливіші з них — специфічні акцизи, якими оподатковуються окремі види товарів і послуг (алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин для автомобілів тощо) та універсальні акцизи, якими оподатковується валовий оборот промислових чи торгових підприємств. Найпоширеніша форма універсального акцизу — податок додану вартість (ІІДВ). Специфічні акцизи та ПДВ формують до 90% загальної суми непрямих податків.

8. Класифікація податків за ієрархічною ознакою та в залежності від  виду податкової ставки.

Залежно від того, до яких бюджетів (ієрархічна ознака) стягуються податки і збори (обов’язкові платежі) розрізняються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Загальнодержавні податки та збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України, а порядок їх зарахування до Державного бюджету України, місцевих бюджетів, державних цільових фондів визначається законами України.

Загальнодержавні  податки  та збори  надходять до Державного бюджету, кошти якого використовуються на забезпечення оборони України, розвиток зовнішніх зв’язків, валютно-кредитне регулювання, розвиток фундаментальних наукових досліджень, соціальне забезпечення, стимулювання економічного розвитку та ін. Джерелом центральних бюджетів є податок з доходів громадян (прибутковий податок), податок на прибуток підприємств, ПДВ.

Місцеві податки та збори (обов’язкові платежі) — податки збори, що надходять до місцевих бюджетів від юридичних та фізичних осіб, які отримують доходи, мають майно і продають товари та надають послуги на території певної адміністративної одиниці. Стягують їх на підставі національного законодавства і рішення місцевих органів влади.

Співвідношення між загальнодержавним та місцевими податками та зборами залежить від розподілу соціально-економічних функцій між різними ланками державної влади. На місцеві бюджети покладено функцію розвитку комунального господарства, будівництво окремих об’єктів економічної та соціальної інфраструктури. Джерелом міс­цевих бюджетів є майновий податок, окремі акцизи, промисловці податок, різні види зборів (податки на собак, полювання та ін.)

Залежно від виду податкової ставки розрізняють податки та збори (обов’язкові платежі):

•  пропорційні (податки, збори з незмінною ставкою, що не зале­жить під величини доходу і прямо пропорційна йому);

• прогресивні (податкова ставка встановлюється залежно від одержаного доходу, тобто чим вища сума доходу, тим вища податкова ставка);

• регресивні (податкова ставка зменшується зі збільшенням до­ходу).

9. Оподаткування юридичних осіб.

За об’єктами оподаткування податки та можна класифікувати на податки та збори (обов’язкові пла­тежі), що стягуються з доходів і майна юридичних та фізичних осіб. За таким критерієм класифікацію можна розбити на підрівні.

Так юридичні особи сплачують податок на прибуток, ПДВ, податок на нерухоме майно, збір за спеціальне використання природних ресурсів, акцизний збір, комунальний податок, обов’язкові збори до державних цільових фондів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та на випадок тимчасової втрати працездатності, фонд страхування на випадок безробіття, фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ремонт і будівництво автомобільних доріг) та ін.

Оподаткування юридичних осіб

Загальнодержавні податки і збори	Місцеві податки і збори
§     ПДВ	§     Податок на рекламу
§     Акцизний збір	§     Комунальний податок
§     Податок на прибуток підприємства	§     Збір за паркування автотранспорту
§     Податок на нерухоме майно	§     Ринковий збір
§     Плата за землю	§     Збір за участь в перегонах на іподромі
§     Податок власників транспортних засобів	§     Збір за право проведення кіно- і телезйомків
§     Збір за забруднення навколишнього середовища	§     Збір за проведення місцевих аукціонів

 

10. Оподаткування фізичних осіб.

Фізичні особи сплачують податок з доходів фізичних осіб прибутковий податок), ПДВ, ринковий та акцизний збір, внески до цільових фондів, податок на промисел, збір за паркування транспорту та ін.

Оподаткування фізичних осіб

Загальнодержавні податки і збори	Місцеві податки і збори
§     Податок з доходів фізичних осіб	§     Податок на рекламу
§     Податок на нерухоме майно	§     Збір за паркування автотранспорту
§     Плата за землю	§     Ринковий збір
§     Податок власників транспортних засобів	§     Збір за видачу ордера на квартиру
§     Внески в пенсійний фонд	§     Збір за участь в перегонах на іподромі
§     Плата за торговий патент	§     Збір за виграш в перегонах
§     Збір за забруднення навколишнього середовища	§     Збір за проведення місцевих аукціонів
§     Внески на соцстрах на випадок безробіття	§     Збір за проїзд по території прикордонних областей

 

11. Елементи податків і зборів.

Кожний вид податків та зборів (обов’язкових платежів) розкривається за допомогою його елементів:

·                    суб’єкт податку (платник податку) — фізична чи юридична особа, яка відповідно до законів України зобов’язана сплачу­вати податки та збори;

·                    об’єкт податку (оборот оподаткування) — доход або майно платника податків, з якого обчислюється податок, що є осно­вою оподаткування;

·                    джерело податку — доход або майно, з якого суб’єкт сплачує податок;

·                    податкова ставка — величина податку на одиницю опо­даткування, затверджена законодавством як норма опо­даткування.

Податкова ставка є важливим елементом системи оподаткування. При проведенні економічних реформ усі розвинені країни проводять зниження податкових ставок, що завжди призводить до розширення виробництва, зростання прибутку та збільшення податкових надход­жень до бюджету. В Україні з 1.01.2004 р. уведена ставка податку на прибуток у розмірі 25%, замість 30%. Крім того, введена з 1.01.2004 р. єдина податкова ставка 13% на доходи фізичних осіб (прибутковий податок) відповідно до прийнятого Закону України «Про податок з фізичних осіб» за № 889-IV від 22.05.2003 р.

12. Податкова звітність

Податкова звітність затверджується наказами Державної подат­кової адміністрації України за відповідними формами відносно подат­ків і зборів (обов’язкових платежів) правилами ведення податкового обліку встановлені податкові періоди (календарний квартал, півріччя, три квартали, рік).

У формах податкової звітності відображуються:

•   повна назва платника податку, збору (обов’язкового платежу);

•   ідентифікаційний код за ЄДРПОУ;

•   місце знаходження платника податку (нерезидента);

•   поштовий індекс;

•   телефон і факс;

•   термін подання звітності;

•   одиниці виміру показників;

•   відповідні показники звітності.

Форми звітності підписуються керівником підприємства (органі­зації) та головним бухгалтером.

Подається звітність до органу податкової служби. Розрахунок пе­ревіряється згідно даних платника податку органами податкової служ­би. Затверджує податкову звітність керівник (заступник керівника) органу Державної податкової служби.

13. Податок на прибуток

Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності, які одержують прибуток від господарської діяльності. У цьому розділі об’єктом оподаткування є:

 

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 – 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 – 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Об’єкт оподаткування, який підлягає оподаткуванню, обчислюють як різниця між валовими доходами (ВД) звітного періоду, і валовими витратами підприємства (ВВ), а також сумою амортизаційних відрахувань (А).

Пр = Вд – ВВ – А

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, одержаного протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах.

Валовий дохід охоплює загальні доходи від продажу товару.

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

 

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту цієї статті;

 

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

 

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

 

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

 

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає:

 

дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

 

дохід банківських установ, до якого включаються:

 

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

 

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

 

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

 

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

 

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

 

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

 

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

 

є) дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна;

 

ж) інші доходи, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

 

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

 

Інші доходи включають:

 

доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

 

доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу;

 

суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

 

вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

 

звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

 

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

 

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

 

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

 

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

 

суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу;

 

суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу;

 

фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;

 

суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

 

суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

 

доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 – 161 цього Кодексу;

 

доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

 

дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу;

 

суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації);

інші доходи платника податку за звітний податковий період.

До складу інших витрат включаються:

адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

14. ПДВ (податок на додану вартість)

Податок на додану вартiсть (ПДВ) є частиною новоствореної вартостi i сплачується до Державного бюджету на кожному етапi виробництва товарiв, виконання робiт, надання послуг.

Додана вартість являє собою різницю між вартістю виробленої продукції або реалізованих товарів і вартістю закупленої сировини, матеріалів використаних на їх виробництво, реалізацію.

ПДВ включається в ціну продукції, товару (робіт, послуг) і вноситься в бюджет за рахунок коштів, отриманих від покупців.

Ставка ПДВ – 17 %.

Операції, які звільняються від ПДВ:

§     Продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями;

§     Продаж товарів спеціального призначення для інвалідів за встановленим переліком;

§     Продаж зареєстрованих в Україні ЛЗ і ВМП за переліком, встановленому КМУ;

§     Надання послуг у сфері охорони здоров’я за встановленим переліком та ін.

Об’єктом оподаткування ПДВ являються операції платників податків з:

•                     реалізації товарів (робіт, послуг) на митній території України;

•                     ввезення товарів на митну територію України і отримання робіт для їх використання чи вживання на митній території України;

•                     вивіз товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх використання за межами митної території України.