ІНТОКСИКАЦІЯ сільськогосподарськими отрутохімікатами
Пестициди (латинською pestis – чума, зараза, caеdеre – вбивати) – хімічні речовини, що використовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами і шкідниками культурних рослин та знищення бур’янів. Застосування таких речовин є основою для підвищення урожайності, в той же час широке використання пестицидів, при виконанні сільськогосподарських робі, постійно збільшує контингент осіб, які контактують з ними.
Пестициди, залежно від призначення, діляться на кілька основних груп. Речовини, які застосовуються для боротьби з комахами, називаються інсектицидами, для лікування рослин від грибкових захворювань – фунгіцидами. Препарати, що використовуються для видалення листя рослин, мають назву дефоліанти, для знищення бур’янів – гербіциди, проти бактерій – бактерициди, для знищення кліщів – акарициди, гризунів – зооциди, личинок і гусені – овіциди.
Приведена класифікація є умовною. Частіше користуються класифікацією пестицидів за хімічною структурою:
За способом поступлення в організм комах інсектициди діляться на три групи: контактної дії – згубно впливаючі на комах при контакті з різними частинами їх тіла, кишечної дії – при попаданні інсектицидів в травну систему, фуміганти – отрутохімікати, що проникають в організм комах через органи дихання у вигляді газів або пару.
Пестициди можуть попасти в організм людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і шкіру. Через дихальні шляхи пестициди проникають частіше при опилюванні рослин, при обкурюванні приміщень складів, посівного матеріалу, ґрунту, а також при забрудненні повітря отрутами, які легко випаровуються, особливо в спекотні безвітряні дні.
Через шлунково-кишковий тракт отрутохімікати можуть попадати в організм при заковтуванні їх частинок, а також при вживанні їжі або води, забрудненої токсичними речовинами. Через непошкоджену шкіру можуть проникати отрутохімікати, які добре розчиняються в жирах.
Токсична дія визначається кількістю отруйної речовини, яка попала в організм, в залежності від концентрації її в повітрі, тривалості дії, впливу зовнішніх факторів (температури повітря, напряму вітру) і умов праці.
Інтоксикація хлорорганічними сполуками.
До хлорорганічних сполук відносяться речовини різної хімічної природи: хлориндан, гексахлорбензол, поліхлорпінен, хлортен, альдрін, хлоріндан, дихлоретан та багато інших. Для більшості хлорорганічних сполук характерна велика стійкість в зовнішньому середовищі і до дії високої температури. Внаслідок цього вони протягом тривалого часу (біля місяця) після обробки зберігають свою інсектицидну активність і токсичну дію для людини і тварин. Харчові продукти, що містять домішки хлорорганічних сполук не втрачають своєї токсичності і після термічної кулінарної обробки.
Всі хлорорганічні сполуки нерозчинні у воді і добре розчинні в жирах та органічних розчинниках. Легко проникають в організм не тільки через дихальні шляхи і шлунково-кишковий тракт, але і через непошкоджену шкіру.
Клінічна картина гострого отруєння досить різноманітна і залежить від індивідуальної чутливості організму, шляху проникнення і дози або концентрації токсичної речовини. При поступленні хлорорганічних сполук через органи дихання найбільше змін відмічається з боку верхніх дихальних шляхів і бронхів: з’являється кашель, носові кровотечі, пізніше приєднуються трахеїти, бронхіти. Можливий розвиток бронхопневмонії.
При попаданні токсичних речовин в шлунок відмічаються виражені диспепсичні розлади – блювота, біль по ходу стравоходу, виражені болі в епігастрії та правому підребір’ї.
При гострій інтоксикації хлорорганічними сполуками досить характерні і загальні симптоми інтоксикації – головний біль, головокружіння, загальна слабкість, нудота, підвищення температури тіла, різка слабкість в ногах. Іноді спостерігається загальна загальмованість, посіпування м’язів рук та ніг, їх тремор. В більш важких випадках можуть виникати приступи клоніко-тонічних судом, наростає тремор рук, атаксія, розлади психіки, порушення зору. Появляється задишка, ціаноз, серцево-судинні розлади. Можливі ускладнення у вигляді паралічів, токсичного енцефаліту, які поєднуються з симптомами токсичного гепатиту та нефриту.
При попаданні отрутохімікатів на шкіру виникають дерматити різного ступеню вираженості. В деяких випадках виражені алергічні прояви: набряк Квінке, алергічний дерматит, висипання у вигляді геморагічного васкуліту, астматичний бронхіт, агранулоцитоз.
В периферичній крові –лейкопенія, лімфоцитоз, підвищення ШОЕ. В сечі знаходять білок.
Хронічна інтоксикація зустрічається в осіб, які постійно контактують з хлорорганічними сполуками: робітники складів та підприємств з виробництва отрутохімікатів. Клінічна картина розвивається поступово. Появляється загальна слабкість, подразливість, безсоння, головокружіння, головний біль, переважно в лобно-скроневій ділянці, виражена пітливість. Відмічаються розумова і фізична втомлюваність, зниження апетиту, емоційна лабільність. Можливі прояви нейроциркуляторної дистонії, частіше за гіпертонічним типом, яка проявляється серцебиттям, болями в ділянці серця, ослабленням тонів.
Зміни з боку центральної нервової системи функціональні і проявляються астеновегетативним синдромом. Можуть виникати симптоми дієнцефальної недостатності та хронічні токсичні гепатити.
В крові лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зниження гемоглобіну та еритроцитів.
Лікування. При гострих інтоксикаціях необхідно швидко винести потерпілого з забрудненої атмосфери. Шкіру та слизові оболонки промивають 2 % розчином гідрокарбонату натрію. Для зменшення подразнення ніс закапують 2 % розчином новокаїну, очі –30 % розчином альбуциду. При попаданні отрути в шлунково-кишковий тракт необхідно терміново промити шлунок. Після промивання доцільно дати протиотруту- суміш ТУМ, яка складається з
При явищах пригнічення дихання показаний лобелін, при колапсі – кофеїн, кордіамін. Для зняття збудження використовують барбітурати, при судомах призначають хлоралгідрат в клізмі.
В зв’язку з вираженою гіпокальціємією показані довенні введення препаратів кальцію.
При хронічній інтоксикації хлорорганічними сполуками проводиться симптоматичне лікування. Призначаються вітаміни С, В1, В2, В12, довенно глюкозу з аскорбіновою кислотою, біогенні стимулятори. При наявності ознак ураження печінки – ліпотропні засоби.
Показані диспансерний нагляд і санаторно-курортне лікування.
Інтоксикація фосфорорганічними сполуками.
Фосфорорганічні сполуки є ефективними інсектофунгіцидами і відрізняються великою біологічною активністю. З гігієнічної точки зору речовини цієї групи мають велику перевагу порівняно з хлорорганічними сполуками, відрізняються меншою стійкістю в зовнішньому середовищі. Швидке їх руйнування зменшує небезпеку попадання в організм людини з харчовими продуктами. Фосфорорганічні сполуки швидко руйнуються при термічній обробці.
Фосфорорганічні сполуки використовуються в сільському господарстві як пестициди для боротьби з шкідниками бавовняних, зернових культур, плодових дерев, декоративних культур, трав та ін. Деякі з них використовують для знищення мух, комарів, паразитів.
Найбільш широко в наш час використовуються байтекс, бутіфос, хлорофос, карбофос. Всі ці речовини високотоксичні для людини. В організм отрута попадає в основному через органи дихання.
Клінічна картина. Розвитку клінічної картини гострої інтоксикації може передувати латентний період, який може продовжуватись кілька годин.
Основні симптоми гострого отруєння фосфорорганічними пестицидами визначається мускариноподібною, нікотиноподібною і центральною дією ацетилхоліну. Мускариноподібна дія в результаті збудження М- холінорецепторів має парасимпатоміметичну направленість і проявляється брадикардією, скороченням м’язів, що звужують зіницю, спазмом гладких м’язів бронхів, кишечника, сечового міхура, стимуляцією секреції сльозних, потових, слинних, бронхіальних та інших залоз і різкими вегетативними порушеннями різних органів.
Нікотиноподібна дія проявляється збудженням М- холінорецепторів і ураженням поперечносмугастих м’язів, що приводить до посіпуванням очних м’язів, язика та інших м’язів обличчя, появою ністагму, фібрилярним скороченням м’язів всього тіла, що набирають генералізованого характеру.
Центральна дія визначається токсичним впливом ацетилхоліну на кору головного та довгастого мозку, що проявляється головним болем, збудженням, порушенням сну, психіки, свідомості, судомами, паралічами, пригніченням та паралічем життєво-важливих центрів довгастого мозку.
Легка форма гострої інтоксикації характеризується скаргами на головний біль, головокружіння, слабкість в кінцівках, сонливість, нудоту, підвищену слинотечу, приступоподібні болі в животі. Постраждалі неспокійні, зіниці звужені, реакція на світло в’яла, виникає спазм акомодації і порушується зір. Якщо дія пестицидів продовжується, внаслідок бронхоспазму і бронхореї появляється затруднене дихання, відчуття стиснення в грудях та нестачі повітря, приступоподібний кашель. В легенях на фоні жорсткого дихання вислуховуються сухі хрипи, тахікардія, яка пізніше змінюється на брадикардію, підвищується артеріальний тиск. У крові відмічається зниження холінестерази. Захворювання при легкій формі перебігу закінчується, як правило, видужанням.
При середнього ступеню важкості гострої інтоксикації до перерахованих вище симптомів приєднується лихоманка з підвищенням температури тіла до 40 ºС, наростає збудження, що пізніше переходить в загальмованість та депресію, з’являється відчуття страху, неадекватна реакція на зовнішні подразники. Підсилюється головний біль, з’являється виражена слино- та сльозотеча, гіпергідроз, наростає м’язева слабкість. Порушення дихання проявляється затрудненим вдихом та видихом, з масою сухих свистячих та жужачих вологих велико-, дрібноміхурчатих та крепітуючих хрипів. Появляються ознаки кисневої недостатності, тахікардія змінюється брадикардією, артеріальний тиск знижується, серце розширене, тони ослаблені. Спостерігається застійне збільшення печінки. Виражений міоз, наростає спазм акомодації. М’язевий тонус і сухожильні рефлекси знижені, відмічається атаксія, бідність міміки, скутість рухів, посіпування окремих груп м’язів обличчя та шиї. Можливий розвиток психозу з галюцинаціями або депресивного стану.
До цих явищ приєднуються приступоподібні болі в животі, нудота, блювота, почащений стілець з виділенням рідкого калу. Активність холінестерази знижується до 50%.
Важка (коматозна) форма інтоксикації зустрічається рідко, іноді закінчуєтьсяя летально. В клініці важкої форми розрізняють три стадії: збудження, судомну та паралітичну.
В стадії збудження спостерігається виражене слино- та потовиділення, нудота, блювота, порушення зору, сльозотеча, бронхоспазм та підвищення секреції слизу з дихальних шляхів, часта блювота, розлади функції сфінктерів.
Судомна стадія характеризується важким станом, що нагадує набряк легень і проявляється кашлем з виділенням великої кількості пінистого харкотиння, внаслідок гіперсекреції бронхіальних залоз. Стан хворого погіршується в зв’язку з появою судом, а потім паралічу міжреберної дихальної мускулатури, дихання здійснюється в основному за рахунок скорочення діафрагми і носить гикаючий характер. Зіниці вузькі, на світло не реагують. Свідомість затьмарена. Періодично виникають приступи клонікотонічних судом, що змінюються генералізованими. Міофібриляції переходять в тремор голови, верхніх та нижніх кінцівок.
Паралітична стадія проявляється різким погіршенням загального стану, розвитком коми, появою дихання типу Чейн-Стокса. Падає артеріальний тиск, виникає параліч всієї попереково-смугастої мускулатури з падінням м’язевого тонусу та зникненням рефлексів. Може виникнути колапс. Майже завжди розвивається набряк легень. Іноді спостерігається мимовільний сечопуск і акт дефекації.
В цій стадії інтоксикації наступає майже повна інактивація холінестерази. Смерть наступає в результаті асфіксії та недостатності серцевої діяльності на фоні дифузного ураження головного мозку, переважно діенцефально-стовбурових його відділів. У осіб, які перенесли гострі отруєння фосфорорганічними сполуками довго зберігається підвищена втомлюваність, слабкість, втрата апетиту, запаморочення. Відмічається гіпергідроз, виражений червоний дермографізм. Ці залишкові явища можуть зберігатись протягом 3-4 років. Такі хворі надовго втрачають працездатність.
Хронічна інтоксикація зустрічається значно рідше, ніж гостра. Може мати місце при виробництві отрутохімікатів. Одним з основних проявів є розвиток астеновегетативного синдрому, який супроводжується головним болем, головокружінням, відчуттям важкості в голові, зниженням пам’яті, порушенням сну, відсутністю апетиту, нудотою, загальною слабкістю.
Лікування. При гострій інтоксикації фосфорорганічними сполуками необхідно припинити контакт з отрутою. Потерпілого слід негайно вивести із зараженої зони, зняти з нього забруднену одежу. Шкірні покриви промивають водою з милом, обробляють їх 2 % розчином гідрокарбонату натрію або 5 % розчином аміаку. При попаданні фосфорорганічних речовин в очі їх промивають чистою водою і закапують 30 % розчином альбуциду. У випадках поступлення отрути в шлунково-кишковий тракт необхідно промити шлунок з наступним введенням ентеросорбентів (активованого вугілля). Доцільне призначення сольових послаблюючих.
Патогенетична антидотна терапія при отруєнні фосфорорганічними речовинами зводиться до застосування холінолітиків і реактиваторів холінестерази. При легкій формі інтоксикації дом’язево вводять 1-2 мл 0,1 % розчину атропіну. При середньому і важкому ступенях інтоксикаціях проводиться інтенсивна атропінізація. Одноразово дом’язево вводять 3-5 мл. 0,1 % розчину атропіну, а потім переходять на підтримуюче введення атропіну. Ін’єкції повторюються кожні 5-6 хвилин до припинення мускариноподібних симптомів і появи ознак передозування атропіну (сухість слизових оболонок, розширення зіниць).
Разом з атропіном вводять тропацин, пентафен, прозерін – препарати, які мають хороші М- та Н- холінолітичні властивості.
Одночасно з холінолітиками застосовують реактиватори холінестерази – дом’язево вводять 1 мл 15 % розчину діпіроксиму, повторну ін’єкцію проводять через 1-2 години. Як реактиватор використовують 40 % розчин ізонітрозину по 3 мл дом’язево.
Проводиться також симптоматична терапія.
Інтоксикація ртутьорганічними сполуками.
Серед пестицидів, які широко застосовуються в сільському господарстві, особливе місце займають ртутьорганічні сполуки. Вони мають досить високі бактерицидні і фунгіцидні властивості і при протравленні не мають негативного впливу на зерно, насіння бобових, овочевих і технічних культур. В зв’язку з цим вони є основними пестицидами, які застосовуються для протравлення насіння
Найчастіше застосовуються гранозан, меркуран, меркургексан, меркурбензол.
Клінічна картина. В залежності від шляху поступлення в організм існує певна послідовність в розвитку інтоксикації: при поступленні токсичних речовин через легені спочатку виникають ознаки ураження нервової системи, при оральному – переважають диспепсичні явища. Характерний тривалий ( до кількох тижнів) латентний період. Симптоматика поліморфна.
При легкій формі гострої інтоксикації ртутьорганічними сполуками на фоні астеновегетативного синдрому спостерігається незначне подразнення слизових верхніх дихальних шляхів, металевий присмак в роті, гіперсалівація, гінгівіт, нудота, блювота, пронос, явища ентериту. Відмічаються також головокружіння, головний біль, безсоння, адинамія, запаморочливі стани. Вказані явища зворотні і минають протягом кількох тижнів.
При інтоксикації середнього ступеню поступово розвивається картина гострої церебропатії з переважним ураженням мозочка, ядер слухового і зорового черепних нервів з нервово-психічними розладами. У хворих посилюються і набувають постійного характеру головні болі, безсоння, виражена слабкість, загальна втомлюваність, знижена пам’ять. Може з’явитись поліневротичний синдром – болі і парестезії в кінцівках, болючість при пальпації по ходу периферичних нервів, розлади поверхневої чутливості у вигляді рукавичок та шкарпеток, зниження показників динамометрії. При цій формі інтоксикації патологічний процес зворотній, але іноді може набути рецидивуючого характеру, погіршення провокується вживанням алкоголю, перенесеними інфекціями.
Важка форма гострої інтоксикації характеризується глибоким дифузним ураженням нервової системи, розвитком токсичного енцефалополіневриту або енцефаломієлополіневриту. Значну питому вагу в клінічній картині інтоксикації мають ознаки ураження проміжного мозку, що проявляється поліурією як при нецукровому діабеті, адинамією, анорексією з прогресуючим похуданням. В патологічний процес втягуються черепні нерви: зоровий, окоруховий, трійчастий, слуховий, під’язичний та інші. Можуть виникати парези кінцівок. При ураженні мозочка появляється інтенційний тремор, атаксія, дизартрія. В процес втягується психічна сфера, з розвитком зорових і слухових галюцинацій, марень, шизофреноподібного синдрому. Уражається серцево-судинна система з розвитком капіляротоксикозу і токсичного міокардиту. Іноді при гострій інтоксикації ртутьорганічними сполуками виникає гострий паренхіматозний гепатит і гострий дифузний гломерулонефрит. В крові спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. В сечі – протеїнурія, гематурія, наявність ртуті (0,03-0,05 мг/л і більше). Перебіг важкої форми інтоксикації тривалий.
Хронічна інтоксикація ртутьорганічними сполуками може виникати через кілька тижнів або місяців після контакту. Перші симптоми інтоксикації проявляються нудотою, блювотою, трофічними ураженнями слизової оболонки рота, кровоточивістю ясен, гіперсалівацією, гінгівітом, виразковим стоматитом, профузним проносом з кров’ю та слизом.
На початку інтоксикації ураження центральної нервової системи проявляється розвитком астеновегетативного синдрому. Підвищена втомлюваність, головні болі, головокружіння, порушення сну, зниження пам”яті.
При об’єктивному обстеженні – стійкий червоний дермографізм, акроціаноз, гіпергідроз, підвищення сухожильних рефлексів. При більш виражених формах хронічної інтоксикації появляються симптоми ураження діенцефально-гіпоталамічної області. З боку серцево-судинної системи відмічається брадикардія, гіпотонія. На ЕКГ – ознаки дифузних змін міокарда, порушення ритму.
Іноді уражаються паренхіматозні органи: печінка, нирки. В сечі тривало, протягом 2-3 років знаходять ртуть.
Лікування. При гострих інтоксикаціях хворого необхідно винести з зони розпиленого препарату, звільнити від стискаючої одежі, яка обмежує дихання. При попаданні препаратів в шлунково-кишковий тракт показане промивання шлунка, ентеросорбція.
В якості антидоту вводять унітіол, який протидіє з’єднанню отрути з сульфгідрильними групами ферментів і білків, утворюючи з ртуттю малотоксичні сполуки, які легко виводяться з сечею. Унітіол призначається дом’язево у вигляді 5 % розчину по схемі: в першу добу 3-4 рази через 6-8 годин, на другу добу 2-3 рази, на третю-сьому добу 1-2 рази на день. Довенно вводять також 30 % розчин тіосульфату натрію по 10 мл. При ацидозі довенно вводять 200 мл 3-5 % розчину гідрокарбонату натрію. Проводиться також симптоматична терапія. У важких випадках антидотна терапія поєднується з обмінним переливанням крові, гемодіалізом.
При хронічній інтоксикації також застосовують унітіол, призначаються вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, а також симптоматичну терапію та фізіотерапевтичні процедури.
