Методична вказівка
до практичних занять для студентів 6-го курсу
медичного факультету
ЗАНЯТТЯ № 7 (практичне заняття – 6 год)
Теми: Диференціальний діагноз екзантем в клініці інфекційних хвороб (черевний тиф, менінгококемія, псевдотуберкульоз, висипний тиф). Інфекційно-токсичний шок в клініці інфекційних хвороб. Проблеми «дитячих» інфекційних хвороб у дорослих, які перебігають з висипом. Інфекційні хвороби сімейства герпесвірусів, особливості діагностики та лікування.
Мета: Навчити особливостей діагностики екзантем в клініці інфекційних хвороб (черевний тиф, менінгококемія, псевдотуберкульоз, висипний тиф). Ознайомити з основними ланками патогенезу, клінічними проявами, діагностичними критеріями, невідкладними лікувальними заходами при інфекційно-токсичному шоку. Ознайомити студентів з проблемами «дитячих» інфекційних хвороб у дорослих, які перебігають з висипом (кір, краснуха, паротитна хвороба, вітрянка, скарлатина). Навчити особливостей діагностики інфекційних хвороб родини герпесвірусів, особливостям діагностики та лікування.
Професійна орієнтація студентів:
Багато інфекційних хвороб перебігають з висипаннями на шкірі і слизових оболонках. В останні роки в Україні склалась несприятлива епідеміологічна обстановка зі захворюваністю на так звані “дитячі” крапельні інфекції (кір, краснуха, вітрянка, епідпаротит). Суттєво серед захворілих збільшився відсоток дорослих, в яких зазначені хвороби мають свої особливості перебігу, нехтування якими призводить до пізньої діагностики, виникнення ускладнень, епідемічних спалахів. Треба вміти діагностувати згадані хвороби, призначити хворим адекватне лікування, тим паче, що більшість цих пацієнтів лікуватимуться амбулаторно. Необхідно вміти організувати спостереження за осередком інфекції. Для запобігання виникненню “керованих” інфекцій потрібно своєчасно проводити профілактичні щеплення відповідно до Календаря.
«Дитячими» крапельними інфекціями традиційно називають інфекції, які до початку масової імунізації переважно вражали дитяче населення, що зумовлено широким розповсюдженням збудників у популяції, легкістю передачі та формуванням стійкого тривалого імунітету після перенесеної хвороби. Для профілактики більшості з «дитячих» крапельних інфекцій розроблені надійні вакцини, які дозволили значно знизити захворюваність на ці хвороби та включити їх до групи керованих інфекцій. Саме виконання профілактичних заходів зменшило захворюваність на ці інфекції в сотні разів, але з іншого боку зменшення тривалості штучного імунітету зсунуло захворюваність на більш старші вікові категорії, перетворило «дитячі» інфекції в «переважно дорослі». Кожен рік на Земній кулі від кору гине більше людей, ніж в автомобільних аваріях. Прес-служба МОЗ України повідомляє, що внаслідок ускладнень від кору у світі помирає понад мільйон дітей. Слід зазначити, що, за даними ВООЗ, щорічно на кір хворіє не менше 40 млн дітей. Широке розповсюдження захворювання, часто тяжкий перебіг, можливість розвитку в подальшому повільних інфекцій с тяжким ураженням ЦНС, наявність надійної вакцини, що створює ефективний імунітет спонукало ВООЗ запропонувати та почати впровадження Програму глобальної ліквідації кору шляхом системи щеплень. В умовах спорадичної захворюваності дуже великого значення набуває ранньої діагностики хвороби для проведення адекватних профілактичних заходів та запобігання тяжких ускладнень.
Краснуха – відносно доброякісне, так зване «амбулаторне» захворювання. Але дуже велику небезпеку вона набуває при зараженні вагітної , оскільки може призвести до переривання вагітності, тяжких вад розвитку плоду і, навіть внутрішньоутробної загибелі дитини. Захворювання, що спричинюють подібні ураження плоду при зараженні під час вагітності виділяють в окрему групу ТОRСН-інфекцій, вивчення і діагностика яких посідає велике місце у діяльності не лише інфекціоністів, але й акушерів, гінекологів, генетиків, неонатологів, педіатрів і, безумовно, сімейних лікарів.
Видiлено групу, що при значнiй рiзноманiтностi структурних i бiологiчних властивостей збудникiв, спричинюють у новонароджених подiбнi клiнiчнi прояви, якi в подальшому призводять до стiйких структурних дефектiв у багатьох органах i системах органiзму, особливо в центральнiй нервовiй системi. Для iнфекцiйних хвороб цiєї групи була запропонована назва TORCH-комплекс.
Деякі з герпетичних інфекцій належать до хвороб TORCH-комплексу. В останні роки відмічено тенденцію до збільшення серед вагітних частоти активації герпесвірусних інфекцій і здатності їх за певних умов до генералізації процесу на тлі імуносупресії. Особливого значення набуває інфекція, спричинена вірусом простого герпесу (ВПГІ) і цитомегаловірусом (ЦМВІ), внаслідок довготривалої персистенції герпесвірусів в організмі хазяїна і наявності латентних форм з атиповим чи інапарантним перебігом. За статистичними світовими даними, 0,5-2,5 % дітей народжується інфікованими цитомегаловірусами (ЦМВ), при тому, що лише 0,1-0,5 % новонароджених мають клінічні ознаки природженої інфекції. Діагностика цієї патології утруднюється як різноманітністю клінічних форм хвороби, так і наявністю в крові дитини материнських антитіл. Зараз клінічна діагностика ВПГІ та ЦМВІ ґрунтується, насамперед, на даних акушерсько-гінекологічного анамнезу, діапазоні соматичної патології та ускладнень перебігу гестаційного періоду, тому що специфічні ознаки герпесвірусних інфекцій серед вагітних мало виражені і захворювання, як правило, не діагностується без планового використання імунологічних методів дослідження.
Одним із захворювань, включених у групу TORCH-комплексу, є краснуха. Основне завдання лікаря – виявити жінок, що не мають імунітету до вірусу й складають групу ризику щодо можливості розвитку краснушної ембріофетопатії в плода. Останнє пояснює необхідність обов’язкового скринінгу жінок, які планують створити сім’ю й вагітність, для з’ясування наявності імунітету до краснухи, виявлення неімунних і проведення вакцинації не менше ніж за 3 міс. до зачаття.
Для запобігання виникнення внутрішньоутробного інфікування плода необхідно проводити заходи щодо профілактики TORCH-інфекцій, вміти діагностувати хвороби на початкових етапах, а також вибрати адекватну тактику ведення вагітних.
Досить довго шок позначав лише ті зміни, що відбуваються в організмі при вогнепальних пораненнях і травмах. У 1879 р. G. Mapother опублікував роботу, у якій уперше торкнувся патофізіологічних порушень при шоці (у тому числі і при гарячкових хворобах), пов’язавши їх із вазоконстрикцією. У 1896 р. J. Lister заявив, що застосування анестетиків усуває не тільки біль, але і шок. У 1901 р. Н. Park чітко описав фази шоку і запропонував препарати для лікування, у тому числі сольові розчини. До 1950 р. у літературі розглядалися тільки травматичний, операційний, анафілактичний і дегідратаційний шок. У фундаментальних роботах G. Selye і D. Wiggers (1950) були сформульовані основні патофізіологічні і класифікаційні поняття шоку, уперше виділений шок «унаслідок септицемії». У 1955 р. L. Spink зі співробітниками проводить дослідження бактеріального шоку, дані яких швидко стали загальновизнаними у світі.
Активні дослідження з вивчення механізмів розвитку шоку, що проводяться у провідних клініках різних країн, обумовлені тим, що пацієнти з ІТШ складають від 15 до 33% від загального числа хворих, що знаходяться на лікуванні у відділеннях реанімаційного профілю. Незважаючи на гігантські кроки, що зробила інтенсивна терапія у своєму розвитку й удосконалюванні за останні 50—60 років, лікування ІТШ залишається глобальною проблемою. І якщо в 1909 р. летальність при шоці складала 41 %, то в 1985 р. – 40 %, тобто протягом XX в. не відбулося істотного прогресу в рішенні цієї важливої проблеми.
У США щороку реєструють понад 900 тис. випадків тяжкого сепсису, тобто близько 2 500 випадків щодня. При цьому ІТШ (септичний) розвивається в 58 % випадків тяжкого сепсису. За іншими даними, пацієнти з ІТШ становлять 15-33 % від загальної кількості хворих, які перебувають на лікуванні у відділеннях реанімаційного профілю. На жаль, в Україні такої статистики немає. Водночас, під час багатоцентрового епідеміологічного когортного ретроспективного дослідження, в яке було включено 14 364 пацієнтів з 28 відділень реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) з країн Європи, а також Ізраїлю та Канади, встановлено, що частка хворих із сепсисом (сепсис, тяжкий сепсис, септичний шок) становить 17,4 % від усіх осіб, які пройшли інтенсивний етап лікування, при цьому в 63,2 % випадків сепсис був ускладненням госпітальних інфекцій. Тому питання частоти розвитку ІТШ не лише при окремих нозологічних одиницях, а і при усіх інфекційних захворюванняхдо кінця не вивчено . Відтак з цією проблемою тісно пов’язане й інше питання, а саме ефективність лікування цього стану. Незважаючи на значний розвиток й удосконалення інтенсивної терапії протягом останніх 50-60 років, терапія ІТШ залишається актуальною проблемою.
1. Програма самопідготовки студентів до заняття.
Перелік основних питань, які розглядаються на занятті:
1. Що таке екзантема і енантема?
2. Висипання, які найчастіше зустрічаються при інфекційних хворобах, їх характеристика.
3. Особливості висипань при черевному тифі.
4. Особливості висипань при менінгококцемії.
5. Особливості висипань при псевдотуберкульозі.
6. Особливості висипань при висипному тифі.
7. Особливості висипань при краснусі.
8. Особливості висипань при скарлатині.
9. Диференційна діагностика черевнго тифу, менінгококеміъ, псевдотуберкульозу, висипного тифу.
10. Що таке ІТШ.
11. Які інфекційні хвороби найчастіше ускладнюються розвитком ІТШ?
12. Основні ланки патогенезу ІТШ.
13. Поняття про синдром системної запальної відповіді.
14. Патоморфологічні зміни в органах.
15. Класифікація ІТШ.
16. Основні фази ІТШ.
17. Клінічні прояви при різних ступенях ІТШ.
18. Лабораторні зміни при різних ступенях ІТШ.
19. Поліорганна недостатність при ІТШ, прояви.
20. Діагностика ІТШ.
21. Диференціальна діагностика ІТШ з іншими критичними станами.
22. Загальні принципи лікування ІТШ.
23. Можливі ускладнення в процесі лікування ІТШ.
24. Профілактика ІТШ.
25. Синдром Яриша-Герксгеймера.
26. Характеристика «дитячих» інфекційних хвороб, їх роль у патології дорослих в Україні.
27. Кір, особливості перебігу та диференціальна діагностика у дорослих, ускладнення.
28. Принципи лікування кору, протиепідемічні заходи в осередку.
29. Імунопрофілактика кору.
30. Медична допомога хворим на до госпітальному етапі хворому на кір.
31. Краснуха, особливості перебігу у дорослих і вагітних, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення.
32. Принципи лікування і профілактики (у т.ч. імунопрофілактика) краснухи.
33. Роль вірусу краснухи в патології плода.
34. Сучасний стан проблеми TORCH-інфекцій.
35. Вітрянка, особливості перебігу у дорослих, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення.
36. Принципи лікування і профілактики вітрянки.
37. Паротитна хвороба, класифікація, особливості перебігу у дорослих, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення.
38. Принципи лікування і профілактики паротитної хвороби.
39. Скарлатина, класифікація, особливості перебігу у дорослих, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення.
40. Принципи лікування і профілактики скарлатини.
41. Класифікація герпесвірусів.
42. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 1-го типу.
43. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 2-го типу.
44. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 3-го типу.
45. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 4-го типу.
46. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 5-го типу.
47. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 6-го типу.
48. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 7-го типу.
49. Клінічні прояви, діагностика, диференційна діагностика і лікування захворювань, спричинених ВГЛ 8-го типу.
50. Профілактика герпесвірусних інфекцій.
2. Зразки тестових завдань та ситуаційних задач
1. У вагітної 2 дні спостерігались нежить, кашель, гіперемія кон’юнктив. Загальний стан був мало порушеним. Сьогодні підвищилась температура тіла до 37,5 °С, з’явились нерясні висипання у вигляді блідо-рожевих, круглих і овальних плям на обличчі, шиї і тулубі. Відзначається припухання задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів, які розміром до великої горошини, щільнуваті, болючі при пальпації. Найбільш ймовірний діагноз?
2. У чоловіка на фоні пекучого оперізувального болю в правій половині грудної клітки на шкірі в середньогрудному відділі справа з’явилися везикульозні висипання у вигляді ланцюжка. Про яке захворювання слід думати?
3. Студент звернувся в лікарню зі скаргами на макуло-папульозну висипку, що розповсюджувалася етапно: перші елементи виявилися за вухами, на шиї і на обличчі; на 2-й день екзантема виникла на тулубі і проксимальних ділянках кінцівок, на 3-й день – на всій шкірі кінцівок. Висипці передував катаральний період з одутлістю обличчя, гіперемією і набряком кон’юнктив і слизової оболонки носа, рясним нежитем. Найбільш імовірний клінічний діагноз?
4. У молодої жінки виникли висипання статевих органах, промежині. Підібні висипання виникають 5-7 разів за рік. Об’єктивно: на великих соромітних губах, промежені згруповані пухирці і ерозії поліциклічних обрисів, з чіткими границями, м’які при пальпації. Bаш діагноз?
5. Чоловік, який місяць тому повернувся з Aфрики та пройшов обробку з приводу педикульозу, хворіє 5 днів. Початок був раптовим: сильний біль голови, слабість, температура тіла 38,8 °C, яка утримувалась усі дні на постійному рівні, але на 4-й день хвороби знизилась на кілька годин. Далі стан хворого значно погіршився, на тулубі з’явились висипка, покашлювання, затримка сечі. Об’єктивно: температура тіла 39,7 °C, пульс 110 за 1 хв, AТ 115 і 70 мм рт. ст. Шкіра обличчя червона, значна ін’єкція судин склер, дрібні крововиливи на кон’юнктивах, слизовій оболонці м’якого піднебіння, рясна петехіально-еритематозна екзантема на тулубі. Ознаки інтерстиційної пневмонії, енцефаліту. Збільшені печінка і селезінка. Про яке захворювання можна думати?
6. Пацієнт захворів гостро, з болю голови, гарячки. У дитинстві переніс вітряну віспу, висипний тиф, кір. Об’єктивно: температура тіла 38,2 °С, хворий балакучий, метушливий. Обличчя гіперемічне, склери ін’єктовані, на шкірі грудної клітки невелика кількість розеольозних висипань, поодинокі петехії під ключицями. Виражена гепатоспленомегалія. Який діагноз?
7. У чоловіка, який нещодавно повернувся з туристичної подорожі по Південно-Східній Азії, на 4-й день гарячки з’явилася рясна розеольозно-петехiальна екзантема з переважною локалiзацiєю на бокових поверхнях тулуба i згинальних поверхнях кiнцiвок. Обличчя гiперемічне, виражена iн’єкцiя судин кон’юнктиви, петехiї на перехiднiй складцi кон’юнктиви. У сечi – бiлок, поодинокi гiалiновi та зернистi цилiндри. Про яке захворювання можна думати?
8. Фермер скаржаться на біль у животі, підвищення температури тіла. Об’єктивно: жовтяниця, гіперемія і припухлість дрібних і великих суглобів, обмеження рухів у них. Слизова оболонка ротоглотки гіперемічна, спостерігаються явища тонзиліту з підщелепним лімфаденітом. Язик вкритий білим нальотом. На шкірі у місцях згинання висипка: дрібноплямиста, розеольозна, розташована на фоні гіперемічної шкіри. Який найбільш імовірний діагноз?
9. Школярка звернулася у медпункт на другий день захворювання зі скаргами на біль в горлі при ковтанні, підвищення температури тіла. Об’єктивно: температура тіла 38,6 °С, різка гіперемія м’якого піднебіння, мигдалики набряклі, рихлі, на обох є гнійні нашарування, які знімаються шпателем. Пальпуються збільшені, болючі підщелепні лімфовузли. Пульс 114 за 1 хв. Наявні розеольозно-папульозні висипання по всьому тілу. Симптомм Пастіа позитивний. З епіданамнезу відомо, що у її товариша були схожі сиптоми. Зміни з боку інших органів не виявлено. Який попередній діагноз можна запідозрити?
3. Правильні відповіді на тести і ситуаційні задачі:
1. Краснуха.
2. Оперізувальний герпес.
3. Кір.
4. Рецидивний генітальний герпес.
5. Bисипний тиф.
6. Хвороба Брілла.
7. Висипний тиф.
8. Псевдотуберкульоз
9. Скарлатина.
4. Джерела інформації:
Основні:
1. Матеріали до практичного заняття №7
2. Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 728.
3. Інфекційні хвороби в практиці дільничного і сімейного лікаря / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2007. – 615 с.
4. Інфекційні хвороби / За ред. М.Б. Тітова. – К.: Вища школа, 1995. – 567 с.
5. Возіанова Ж.І. Інфекційні хвороби / У 3 т. – К.: Здоров’я, 2002.
6. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 2005. – 696 с.
7. Атлас інфекційних хвороб /[М.А. Андрейчин, B.С. Копча, С.О. Крамарєв та ін.]; за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2010. – 248 с.
Додаткові:
1. Андрейчин М.А., Булгаков В.А., Шабловська Є.О. Важливі зоонози. − К.: Здоров’я, 1994, – 256 с.
2. Андрейчин М.А., Ивахив О.Л. Бактериальные диареи. – К.: Здоров’я, 1998. – 412 с.
3. М.А. Андрейчин, B.М. Козько, B.С. Копча. Шигельоз. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 362
4. Богомолов Б.П. Инфекционные болезни: неотложная диагностика, лечение, профилактика. − М.: Ньюдиамед, 2007. – 490 с.
5. Бронштейн А.М., Токмалаев А.К. Паразитарные болезни человека: протозоозы и гельминтозы. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 207 с.
6. Вірусні гепатити / Харченко Н.В., Порохніцький В.Г., Топольницький В.С. – К. Фенікс, 2002. – 296 с.
7. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – 233 с.
8. Инфекционные болезни: национальное руководство / Под ред. Н.Д. Ющука, Ю.Я. Венгерова. – М.: ГЭОТАР-Медицина, 2009. – 1056 с.
9. Лечение вирусных гепатитов. Ключарева А.А., Голоборолько Н.В., Жмуровская Л.С., Оскирко А.Н. и др. / Под ред. Ключаревой А.А. – Минск ООО “Доктор Дизайн”, 2003. – 216 с.
10. Руководство по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В. Лобзина. − СПб.: Фолиант, 2000. – 932 с.
11. Журнал «Інфекційні хвороби».
12. Мусабаев И.К., Мусабаев Э.И. Вирусные гепатиты В, Д (этиология, эпидемиология, патогенез, клиника, дифференциальная диагностика, терапия и профилактика). Т. – Из-во им. Абу Аби ибн Сино, 2002. – 256 с.
13. Рахманова А.Г., Невров В.А., Пригожина В.К. Инфекционные болезни: руководство для врачей общей практики (2-е издание). – СПб: Питер, 2001. – 576 с.
14. Ющук Н.Д., Венгеров Ю.Я. Лекции по инфекционным болезням. – М. Медицина, 2007. – 1032 с.
5. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ 9.00-12.00 (4 год)
Ілюстративний матеріал: таблиці, атлас з інфекційних хвороб, копії історій хвороб.
Робота з компакт-дисками, аудіо- і відеокасетами.
При виконанні практичної роботи використовувати алгоритм комунікативних навичок:
1. Підготуватись до спілкування з хворим і проведення обстеження (маска, чисті теплі руки, обрізані нігті, при необхідності – рукавички, шпатель, необхідні інструменти).
2. Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції), отримати згоду пацієнта.
3. При отриманні згоди пацієнта встановити довірчі взаємовідносини (привітний вираз обличчя, повага і турбота, лагідна розмова у спілкуванні).
4. Зібрати скарги, анамнез хвороби та епіданамнез, пояснити пацієнту причини з’ясування окремих питань (контакт з інфекційним хворим, домашніми і дикими тваринами, вживання недоброякісної їжі тощо).
5. Пояснити результати опитування.
6. Пояснити пацієнту, яке обстеження буде зроблено та його доцільність, отримати згоду.
7. Попередити про можливість виникнення неприємних відчуттів при обстеженні.
8. Провести обстеження пацієнта (оцінити загальний стан, стан свідомості, положення хворого в ліжку, стан шкірних покривів і слизових оболонок, фізикальні обстеження), демонструючи практичні навички.
9. Пояснити результати обстеження доступно для сприйняття хворого.
10. Завершити розмову, подякувати за спілкування, побажати сприятливого перебігу хвороби і швидкого одужання.
Робота 1. Зібрати епідеміологічний анамнез, провести клінічне обстеження хворого на черевний тиф.
Робота 2. Зібрати епідеміологічний анамнез, провести клінічне обстеження хворого на менінгококцемію.
Робота 3. Зібрати епідеміологічний анамнез, провести клінічне обстеження хворого на псевдотуберкульоз.
Робота 4. Призначити необхідний комплекс лабораторних досліджень курованим хворим, провести диференційний діагноз, визначити необхідність госпіталізації, обґрунтувати і поставити діагноз, призначити адекватну терапію.
Робота 5. Трактувати результати клінічних, інструментальних, вірусологічних, бактеріологічних, серологічних методів дослідження.
Робота 6. Засвоїти профілактичні заходи: правила виписки хворих зі стаціонару; диспансерне спостереження після виписки зі стаціонару, спостереження за епідемічним осередком.
Робота 7. Ознайомитись з історією хвороби хворого з ІТШ.
Робота 8. Провести диференціальну діагностику ІТШ з іншими критичними станами.
Робота 9. Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням стадії ІТШ, даних алергологічного анамнезу, що супроводжує патологію; надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.
Робота 10. Ознайомлення з медичною картою хворого на оперізувальний герпес.
Робота 11. Провести клінічне обстеження хворого з гарячкою і висипаннями (ГРВІ, сепсис, лептоспіроз тощо).
6. Семінарське обговорення теоретичних питань і практичної роботи – 12.30-14.00 год.
7. Самостійна робота студентів 1415–1500 год.
8. Студент повинен знати:
1. Сучасна класифікація висипань. Диференціальний діагноз інфекційних хвороб, що перебігають з екзантемами (черевний тиф, менінгококцемія, псевдотуберкульоз, висипний тиф, кір, краснуха, скарлатина).
2. Інфекційно-токсичний шок в клініці інфекційних хвороб на прикладі менінгококцемії. Сучасні погляди на патогенез; особливості клінічного перебігу; диференціальна діагностика, принципи лікування, невідкладна допомога хворим на до госпітальному етапі.
3. Характеристика «дитячих» інфекційних хвороб, їх роль у патології дорослих в Україні. Кір, особливості перебігу та диференціальна діагностика у дорослих, ускладнення. Принципи лікування, протиепідемічні заходи в осередку. Принципи імунопрофілактики. Медична допомога хворим на до госпітальному етапі.
4. Краснуха, особливості перебігу у дорослих та вагітних, лабораторна діагностика, диференціальний діагноз, ускладнення. Принципи лікування і профілактики (в т.ч. імунопрофілактики) краснухи. Роль вірусу краснухи в патології плода.
5. Сучасний стан проблеми TORCH-інфекцій.
6. Перебіг скарлатини у дорослих.
7. Родина герпетичних вірусів, етіологічна структура, місце в інфекційній патології та особливості перебігу при імунодефіцитах.
8. Інфекції, що обумовлені вірусами простого герпесу HSV-1 та HSV-2: особливості клінічного перебігу, оцінка лабораторних тестів, диференціальний діагноз, ускладнення, прогноз. Принципи лікування та профілактики герпетичної інфекції.
9. Вітряна віспа і оперізувальний герпес – особливості клінічного перебігу у дорослих. Диференціальний діагноз, ускладнення. Принципи лікування та профілактики VZV-інфекції.
10. Інфекційний мононуклеоз як поліетіологічний синдром. EBV-інфекція та СМV-інфекція, особливості перебігу у дорослих, ускладнення, прогноз. Диференціальний діагноз. Інтерпретація лабораторних досліджень. Принципи лікування і профілактики EBV– та СМV-інфекцій. Медична допомога хворим на до госпітальному етапі.
9. Студент повинен вміти:
1. Зібрати епідеміологічний анамнез, провести клінічне обстеження хворого.
2. Призначити необхідний комплекс лабораторних досліджень.
3. Провести диференційний діагноз, визначити необхідність госпіталізації, обґрунтувати і поставити діагноз.
4. Призначити адекватну терапію хворим з екзантемами.
5. Трактувати результати клінічних, інструментальних, вірусологічних, бактеріологічних, серологічних методів дослідження.
6. Діагностувати «дитячі» інфекційні хвороби у дорослих, які перебігають з висипом (кір, краснуха, паротитна хвороба, вітрянка, скарлатина).
7. Діагностувати ІТШ.
8. Надати невідкладну допомогу хворому з ІТШ.
9. Засвоїти профілактичні заходи: правила виписки хворих зі стаціонару; диспансерне спостереження після виписки зі стаціонару, спостереження за епідемічним осередком.
Методичну вказівку склав
доц, канд. мед. наук О.Л. Івахів
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
14.06.13 р. протокол № 10
Переглянуто і затверджено на засіданні кафедри
__________20 р. протокол № ___
