Матеріали підготовки до практичного заняття № 2

Гостра та хронічна променева хвороба

Аварія на ЧАЕС та її причини

Сталася 26 квітня 1986 року – на четвертому енергоблоці стався вибух ядерного реактора. Аварія на Чорнобильській АЕС по своїх довготривалих наслідках була найбільшою катастрофою сучасності. 25 квітня 1986 р четвертий блок ЧАЕС передбачалося зупинити для планового ремонту, під час якого була запланована перевірка роботи регулятора магнітного поля одного з двох турбогенераторів. Ці регулятори були розроблені для продовження часу «вибігу» (роботи на холостому ходу) турбогенератора до моменту виходу на повну потужність резервних дизель-генераторів.

Сталося 2 вибухи: 1 теплової – за механізмом вибуху, ядерний – за природою збереженої енергії.

2. хімічний (найпотужніший і руйнівний) – виділилася енергія міжатомних зв’язків

Для вибуху на ЧАЕС характери 2 вражаючих чинника: проникаюча радіація і радіоактивне забруднення.

Причини аварії:

1.     Конструктивні недоліки реактора, грубі помилки в роботі персоналу (відключення системи аварійного охолодження реактора)

2.     Недостатній нагляд з боку державних органів і керівництва станції

3.     Недостатня кваліфікація персоналу (непрофесіоналізм) і недосконала система безпеки

Радіоактивне забруднення території РБ в результаті аварії на ЧАЕС, типи радіонуклідів та їх період напіврозпаду.

У результаті аварії було радіоактивно забруднено майже ¼ частина території РБ з населенням в 2,2 млн. осіб. Особливо постраждали Гомельська, Могилевська і Бресткая області. Серед найбільш забруднених районів Гомельщини слід назвати Брагінський, Кормянський, Наровлянський, Хойнікскій. Ветковський і Чечерськ. У Могилевської області найбільш радіоактивно забруднені Краснопільський, Черіковскій, Славгородський, Биховський і Костюковічського райони. У Брестській області забруднені: Лунинецький, Столінський, Пінський і Дрогичинський райони. Радіаційні опади відзначені в Мінській і Гродненській областях. Тільки Вітебщини вважається практично чистої областю.

Перший час після аварії основний внесок у сумарну радіоактивність вносили короткоживучі радіонукліди: йод-131, стронцій-89, телур-132 та інші. В даний час забруднення нашої республіки визначає в основному цезій-137, у меншій мірі – стронцій-90 і плутонієві радіонукліди. Пояснюється це тим, що більш летючий цезій віднесений на великі відстані. А більш важкі, стронцій і частки плутонію, осіли ближче до ЧАЕС.

Через забруднення території були скорочені посівні площі, ліквідовані 54 колгоспу і радгоспу, закрито понад 600 школи та дитячих садків. Але самими важкими виявилися наслідки для здоров’я населення, збільшилася кількість різних захворювань і скоротилася тривалість життя.

 

Особливості радіаційної обстановки в Україні після катастрофи на ЧАЕС

• Однієї з актуальних проблем безпеки людей у даний час є захист їх від іонізуючого випромінювання.

Мирна атомна енергетика нараховує ледве більш піввіковий термін. Перша у світі атомна електростанція в СРСР була побудована в м. Обнинську в 1954 p., 1-й, атомний криголам “Ленін” – у 1957 р. На земній кулі до 2000 р. може діяти 500 АЕС. В Україні зараз 5 АЕС з 15 реакторами завершаться будівництво 6-го реактора на Запорізькій АЕС (200 км від Донецька). Поруч з Донецьком знаходиться Ростовська АЕС.

На жаль, у 14 країнах світу на АЕС відбулося більш 150 інцидентів і аварій різного ступеня складності і небезпеки (в Англії — 1957, у США – 1979, Японії – 1991) Але найстрашніша аварія-катастрофа сучасності трапилась на Чорнобильській АЕС -26.04.1986р.

Причиною катастрофи на ЧАЕС стало грубе порушення регламенту експлуатації (експеримент із відключенням автоматики), ненадійність устаткування і контрольних приладів і ін. Відбувся тепловий вибух з руйнуванням активної зони 4-го енергоблоку. У цей час на площадці АЕС знаходилося 176 чоловік експлуатаційного персоналу і 268 будівельників, що працювали в нічну зміну на майданчику 3-ї черги АЕС. Загальна чисельність населення в 30-кілометровій зоні навколо АЕС складала ЩрМІІлизно 100 тис. чоловік, у тому числі близько 50 тис. у м. Прип’яті (у 3- 4 км на захід від АЕС) і близько 13 тис. у м. Чорнобилі (у 15 км на південний-схід від неї) Зараз це міста-примари. І таких “примар” ще в Україні -74 колишніх сіл і міст (Повідомлення радіо, ТБ – квітень 1999 p.).

Характер радіаційної обстановки в Україні після аварії на ЧАЕС і відмінність її від ядерного вибуху

Викиди радіації продовжувалися з 26.04.86 протягом багатьох днів, особливо “рясні” ЗО квітня, 2, 5 травня.

Щоб усвідомити собі масштаб катастрофи можна зробити порівняння: сумарний викид з реактора 4-го блоку еквівалентний по радіоактивним забрудненням вибуху 330 20-ти килотоних атомних бомб («Мед. Газета.» від 19.01.1990 p.). А по оцінці академіка Андрія Сахарова – сумарний довгостроковий вплив радіації від зруйнованого реактора адекватно вибуху 500 атомних бомб (500 Хиросим!) – :(“Мош®шшї новини” № 29 від 17.07.89 p.).

Підраховано, що за весь період іспитів ядерної зброї в атмосфері з 1945 р. по 1962 р. утворилося 53 млн. Ки радіоактивного стронцію і цезію, у той час як при аварії на ЧАЕС ерщршй: викид склав 50® яій. Ки («Вечірній Київ» від 28.03.1990 р.). А за оцінками деяких зарубіжних вчених цей викид склав 6,4 млрд. Кюрі. (Бакка М.Т. – “Основи БЖД”).

Підкреслимо, вибух на ЧАЕС був не ядерним, а тепловим, механічним з руйнуванням реактора. Близько 50 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу, вдвічі більше залишилося ще у реакторі. Там же залишалося 800 тонн графіту, він горів, різко підвищуючи температуру в реакторі, і весь вигорів. В атмосферу було викинуто 450 типів різних радіонуклідів (при ядерному вибуху » до 80). Багато хто з них були короткоживучими ізотопами (на щастя). Одним з них був йод-131 з періодом напіврозпаду 8.09 доби. Він на 70% обумовив радіоактивність того часу. Інша маса радіоактивної “бруду” прийшлася на нукліди різної тривалості періоду напіврозпаду і механізму патологічного впливу на організм, а саме:   “  і

*  Йод-133 – має період напіврозпаду 20 діб

*         Йод-129 – має період напіврозпаду 1,7 помножене на 10 у 7-ий ступені років (17 млн. років).

*  Стронцій 90 – має період напіврозпаду 29.1 років.

Стронцій надходить в організм із продуктами харчування (молоко, овочі, риба, м’ясо, вода) і з повітрям. Подібно кальцію стронцій акумулюється в основному в кістковій тканині людини (99 %) і має самий прямий негативний ішлин на кістковий мозок, на кровотворення, чим створює ііеяику погрозу здоров’ю. При розпаді стронцію-90 продуктом його розпаду є бета-випромінюв&ння, Біологічний термін виведення стронцію з оргайзму – 18 років.

*            Цезій-13:7 – Потрапляє в організм’ також; із продуктами харчування. В організмі людини солі калію І знаходиться у всіх м’яких тканах       у виді добре розчинних з’єднань.

*   Плутоній-238 – період напіврозпаду 878 років.

*    Плутоній-239 – період напіврозпаду 24 100 років.

*     Уся група нуклідів

Плутонія надходить в організм із водою, м’яшм,, мягшом, овочами. Відкладається в кістах і практично не виводиться з організму.

*    Уран-235 – період напіврозпаду 708,8 млн. років.

*    Торій-232 – період напіврозпаду 14 млрд. років.

Крім них в атмосферу “вийшли” Церій-141, рутеній-103.» цезІ,й-134, цирконій, свинець-210, амер_;йціЯ ЩЩМйптон-85, радон і багато хто інші. Висока температура при горінні графіту – обумовила зміну фізико- хімічного стану викинутих нуклідів. З’явилися більш великі частки з новими властивостями – оксиди, карбіди цих металів. Вони погано змиваються водою, рослинами не засвоюються. Вітер їх переносить з місця на місце. Основна маса лежить у поверхневих шарах Грунту і на дні водоймищ. “Самоочищення” природою буде продовжуватися дуже довго – сотні років.

Рівні радіації в районі станції в перші дні перевищували 100 мр/г. До аварії природний радіофон у м. Києві складав у середньому 0,01-0,02 мр/г., а з 30.04 по 2.05.86 р. він досягав 1-2 мр/ч. У 1988 р. він уже склав у середньому 0,014-0,02 мр/г (тобто норма). Частина персоналу ЧАЕС і ліквідатори в перші години одержали значні дози опромінення (більш 100 бер), протягом 26 квітня були госпіталізовані 132 чоловік.

Аварійний викид у найближчу добу вітром поширився на значні відстані від місця аварії. Уже 27 квітня 1986 р. перевищення рівня радіоактивності було зареєстровано у Швеції і Фінляндії, 28 квітня в НДР, 29 квітня – Угорщини й Італії, 1 травня – у Швейцарії, Франції і Бельгії, 2 травня – Великобританії і 5-6 травня – у Канаді і США. Тобто викид нуклідів, розтягнутий за часом з 26.04 по 6.05 і з урахуванням зміни напрямків вітру носив віяловий характер і забруднення території захопило практично коло (до 360 градусів). Але все-таки основні зони забруднення місцевості були в західному, у північно-західному і північно-східному напрямках від АЕС і в меншому ступені – південному.

Слід радіоактивної хмари при ядерному вибуху витягається у виді еліпса, тобто по напрямку вітру. Крім того, при ядерному вибуху діє ще кілька вражаючих факторів: ударна хвиля з її масовими руйнуваннями, світлове випромінювання в кілька мільйонів градусів температурою і страшними пожежами. Про ці фактори ми не будемо говорити.

При ядерному вибуху радіонукліди, що утворяться, ізотопи – розщеплюються до молекулярного і навіть атомного стану. Потрапивши на місцевість, вони як звичайні хімічні речовини окислються. розчиняються, мігрують і т.д. Поступово розсмоктуються в грунт, воду, повітря, рослини. Відбувається природне самоочищення. Причому значно швидше, ніж при енергетичних аваріях.

Ще одна відмінність. При ядерному вибуху 95 % випадків ураження походять від зовнішнього опромінення (в основному гамма-променів, а вони діють після вибуху секунди”) і 5 % випадків від внутрішнього опромінення, тобто споживання РР усередину. При аваріях на АЕС у 85 % випадків виникають внутрішнє опромінення при надходженні РР через органи подиху і з продуктами харчування і 15 % – зовнішнє.

Перевищення гранично припустимої концентрації радіоактивного забруднення харчових продуктів у ЗО км зоні в травні 1986 р. було наступним:

* молоко від 1,3 до 16,5 разів, м’ясо – у 3-4 рази,

*   яйця в 2-5 разів,

*   зелень у 2-5 разів.

В Україні радіоактивному забрудненню в результаті аварії на АЕС і наступного поширення нуклідів піддалася територія площею 3,5 млн. га сільгоспугідь, у т.ч. 2 млн. га ріллі (українських знаменитих чорноземів). Забруднено також 1.5 млн. га. лісів і садів, понад тисячу населених пунктів. Значна частина земель відчужена і навічно вилучена із сівозміни. Постраждала також велика кількість використовуваних водойм і колодязів. До речі, після аварії на ЧАЕС водоймища, ріки й озера були забруднені в радіусі до 2000 км, навіть р. Волга, а у водах Дунаю зміст стронцію в 40 разів, а цезію в 80 разів було більше, ніж до аварії на ЧАЕС.

На дні Київського моря загострилося до 60 млн. тонн донного мулу з високим рівнем радіоактивності. Концентрація радіонуклідів в-організмах риб, що харчуються планктоном Київського моря, перевищує доаварійні рівні по стронції в 100 разів, а по цезії – у 170 разів.

У завершення питання про наслідки аварії на ЧАЕС додамо, що це сама велика катастрофа сучасності, стала загальнонародним нещастям і торкнулася долі мільйонів чоловік.

У першу чергу трагедія торкнулася ліквідаторів – а їх брало участь понад 600 тис, чоловік (з них 340 тис, -військовослужбовці хімічних, інженерних військ і ГО) і місцевого населення, що проживає в 30-ти км зоні – 100 тис, чоловік. Загальна кількість населених пунктів з підвищеною щільністю забруднення за межами 30-ти км зони склало 182 з населенням 201,537 чоловік.

Пізніше ці цифри значно уточнилися і змінилися убік збільшення. У поспіху населення переселяли з 30-ти км зони і прилеглих селищ, але на відстані до 70 км і більш. Виявилося, така евакуація неефективна й економічно витратна, тому що переселили в місця з меншим але небезпечному рівнем. На сьогоднішній день в Україні по офіційним даним на забруднених територіях проживає ще І млн. 480 тис. чоловік. Тільки в 455 забруднених селах Житомирщини проживає 93 тис. чоловік, у т.ч. більш 20 тис. дітей. На Рівненщині – 240 сел. (Бакка М.Т. “Основи БЖД”).

У тім же посібнику наводяться наступні дані. З позицій максимально припустимих доз опромінення дітей і молоді в дітородному віці в межах 2 берів на рік багато вчених теоретично розрахували на якім видаленні і на які терміни необхідно заборонити проживання людей навколо зруйнованого реактора:

*   у радіусі 245 км заборона до двох місяців;

*   у радіусі 178 км заборона до двох років;

*   у радіусі 79 км заборона до 20-ти років.

Украй суперечливі і дані про кількість людей, що потрапили в зону радіаційного лиха. На території України, Білорусії і Росії їх нараховували по різних джерелах від 2,6 мли. до 6 млн. чоловік. У Білорусії кожен п’ятий

житель проживає на забрудненій території. Гранично припустимим рівнем забруднення території вважається до 20-ти кюрі на 1 км кв. (20 Кі/км кв.).

Від гострої променевої хвороби (ГПХ) у результаті аварії на 1 січня 1988 p., вмерло 28 чоловік плюс 20 травм, За станом на 1.01.95 р. під постійним медичним спостереженням знаходилося 30 тис. опромінених. На 26.04.99 р. (13 річниця аварії”) кількість загиблих склало 300 000 чоловік. Усього постраждало більш 3,5 млн. чоловік

Про фінансові витрати

Тільки при ліквідації наслідків аварії в 1986-1989 р. були величезні витрати На 1991 р. вони склали 215 млрд. карбованців. У місцях поховання було вивезено 160 тис. м. куб. радіаційно забрудненого грунту. Дезактивовано 9725 населених пунктів (зрізання грунту, його вивіз, дезактивація будинків зовні і зсередини). 1400 км доріг було заасфальтовано (щоб менше було пилу при транспортуванні); побудовано 101 новий населений пункт, 64 дитячих саду, 10 лікарень, 44 школи, 107 магазинів, побудоване місто Славутич. Евакуація тисяч людей, видача посібників, компенсація вартості втраченого майна, худоби, будівництво “саркофага” -укриття зажадали величезних матеріальних витрат країни.

Пройшло багато років після катастрофи, однак, на великий жаль, і сьогодні немає ще достовірної інформації про повний розмір аварії, кількості викинутої радіації, її характеристиці^ кількості потерпілих. Дуже багато суперечливої інформації.

Ще більш сумно і прикро за людей, що загинули (до 13-й річниці катастрофи число загиблих перевищило 300 000) чи важко постраждало з тієї причини, що не були прийняті адекватні заходи для захисту населення з перших же хвилин аварії: не сповіщене населення України, Білорусії і Росії про виниклу лиху і навислій погрозі над їх головами, не видані вчасно відповідні рекомендації Населенню з приводу їхніх дій. П’ять днів органи влади не. оповіщали населення про серйозність аварії. У Києві 1 травня 1986р. — проводили навіть демонстрацію.

Мало того, замість прийняття термінових ефективних заходів по захисту людей від радіації, засобу масової інформації (преса, радіо, ТБ) України і Росії затверджували, начебто нічого страшного не відбулося, що немає ніяких підстав для поширення серед населення радіофобії (страху). Зовсім по іншому діяли уряду багатьох західноєвропейських держав. Більшість з них уже через 20-24 години після аварії на ЧАЕС сповістили своїх співвітчизників про катастрофу і дали через ЗМІ інформацію, як повинний вести людина при радіоактивному забрудненні місцевості, де можуть гуляти діти, де заборонене випас тварин, що треба пити, є й ін. І це при тому, що відстань від Чорнобиля від тих же Скандинавських країн значно більше, ніж до найближчих міст і селищ України і Білорусії. Прикро і боляче!

Види променевих уражень. Клініка гострої і хронічної променевої хвороби.

За даними лікарів, що вивчали наслідки аварії на ЧАЕС, рівні радіації від 0,012 мл/р у годину до 100 рад викликали в людей особливого роду променеву реакцію. Це ще не ГПХ, і таких людей було приблизно 50 %, вони лікувалися до 1 місяця.

У них були наступні ознаки:

1.         Спочатку збільшилася кількість лейкоцитів і тромбоцитів, потім вона знизилося і, нарешті, все відновилося.

2.  Болі в області серця.

3.  Болі в області шлунка (30 %).

4.  Головний біль, біль в області шиї.

5.           Фарингіти, ангіни, риніти (нежить) і ін. Ось дані з навчального посібника “Основи БЖД” – Бакка М.Т. До початку 1991 року в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяли участь тільки через військове відомство близько 600 тис. чоловік, середня індивідуальна доза опромінення (!), яких складала 20-40 бер. Як бачимо – безпечна доза (!). По офіційним даної середні особисті дози опромінення щитовидної залози півторамільйонної кількості населення склали:

1) у 87 % дорослих і 48 % дітей до 30 бер;

2)  у 11 % дорослих і 35 % дітей -30-100 бер;

3)  у 2 % дорослих і 17 % дітей – 100-200 бер;

4)  багато дітей одержали ударну дозу радіойода до 1000 бер.

У ті дні преса й офіційна медицина часто вживали термін – радіофобія. Але ж багато дорослих і дітей скаржилися на болі і різі в очах, сухість у роті, дертя у горлі, непритомності, що ниючі болі в суглобах рук і особливо ніг. В наступні роки діти змінилися до невпізнанності. Вони стали байдужі до всього, їх нічим не здивуєш і не обрадуєш. Вони сонливі, стомлені і дратівливі. У них немає апетиту, змінився колір обличчя – бліді, або сірі. В очах немає грайливої іскорки. Часто непритомніють на шкільній лінійці, якщо постоять 15-20 хв.

Ось так Чорнобильська аварія не обійшла стороною ні дорослих, ні дітей, багатьом тисячам перекреслила щасливе майбутнє, принесла лихо і сум у їхньому житті.

Види променевих уражень

У залежності від дози (потужності) опромінення, виду іонізуючого випромінювання, тривалості і локалізації впливу умовно виділяють кілька форм променевих уражень:

*   гостра променева хвороба (ГПХ),

*             хронічна променева хвороба,

*              променеві ураження шкіри.

При цьому необхідно підкреслити, що можливо різні сполучення променевих уражень.

Гостра променева хвороба

ГПХ – важке загальне захворювання, що виникає при короткочасному загальному опроміненні в дозі 100 рад і більш (поглинена доза).

Незалежно від величини отриманої дози в клінічному перебігу променевої хвороби виділяють 4 періоди (фази):

1.  Період первинної реакції організму на опромінення. Починається через 15-20 хв. після опромінення і продовжується до 2-5 діб. У ці дні: головний біль, нудота, блювота, загальна слабість, сонливість, втрата апетиту, неприємні відчуття в роті (сухість, гіркота), серцебиття, підвищення температури тіла до 38 грд., понос, зниження А/Д„ зменшення кількості лімфоцитів у крові.

2.  Схований період (період мнимого благополуччя). Стан людини трохи поліпшується, аж до повного зникнення суб’єктивних відчуттів

Тривалість від 3-4 днів до 2-4 тижнів, залежить від отриманої дози опромінення. При великих дозах у 500-600 рад – відсутній. У цей період, незважаючи на суб’єктивне полегшання, різко зменшується кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, наростають зміни в ендокринних залозах статевих .органів.

3.  Період розпалу ГПХ.

Починається гостро з підвищення температури де ШМШ _:Нй%шйіЩ: загаяьна слабкість – “хочеться лежати”. Знову з’являеться нудота, блювота неприборкана. Колір’ шкіри бронової засмаги (уразка наднирникыв). Схуднення. Випадання волосся з 5-7  доби. Лейкопенія, анемія.

Променева кахексія. Поноси. Втрата у вазі 1 щудшь.

До кінця 1-го тижня (критичний час – 10-20 дні) масова загибель опромінених. Особливо дітей – від кровотеч^, жйфякдг шракі, сепсису, пневмоній.

4.  Період “Відновлення” (реабілітації).

Починається з критичного спаду температури, рясного потовиділення. Нормалізується апетит, функція крові -збільшується кількість лейкоцитів, еритроцитів.

Тривалість періоду при 1-11 ст. – 1-3 місяця. 111-1 V ст. – 6 місяців – роки.

В залежності від отриманої дози опромінення виділяють 4 ступеня тяжкості ГПХ.

Легкий ступінь (1 ст.) – виникає при дозі ] 00-250 берів. Загальний стан хворих задовільний, смертельних випадків при лікуванні не відзначено. . Схований період 3-5 тижнів, а фаза розпалу до 3 тижнів: загальна слабість, відчуття тягаря в голові, здавлення в грудях, підвищені пітливість, періодичне підвищення температури тіла. У крові -зменшується зміст лейкоцитів. Апетит нормальний. Результат сприятливий.

Середньої ступені (II ст.) – при дозі 250-400 берів. Фаза первинної реакції 1-2 дня, протікає легко, через 2-3 тижні схованого періоду починається погіршення, триває 3 тижня. Спостерігаються нечисленні крововиливи. Температура тіла – до 38°С. Апетит знижений, нудота, блювота. Можливі поноси. Худнуть. Знижується А/Д. Різко зменшується . кількість (наполовину) лейкоцитів. При активному адекватному лікуванні видужання може наступити через 1,5-2 місяця, але можливі і смертельні виходи (до 20%).

III    ступінь – ГПХ важкої форми – розвивається при дозах опромінення 400-600 бер. Схований період скорочується від 2-5 днів до декількох годин. Важкий загальний стан, сильні головні болі, блювота, понос, із кров’янистими випорожненнями, іноді втрата чи свідомості різке порушення, множинні крововиливи під чи шкіру слизуваті оболонки, кровотеча ясен, сеча офарблюється кров’ю. Оскільки знижуються захисні функції організму, з’являються різні інфекційні ускладнення: ангіна, запалення легенів, цистіт, сепсіс, фурункули на шкірі та ін.; температура тіла 39-40 градусів. Понос із кров’ю, Фаза розпалу триває 3-4 тижня. Без лікування в 50-70 % закінчується смертю.

IV   ступінь – ГПХ вкрай важка.

Фаза первинної реакції протікає дуже важко, триває 1-3 дня. Схований період відсутній. Фаза розпалу хвороби триває 1-2 тижня. Відзначаються множинні крововиливи, кровотечі. Температура тіла досягає 40-41 грд. Відмовляються від їжі. Можлива утрата свідомості.

Результат: при дозах 600 р і більш при масовій поразці у воєнний час смерть 100%.

V    мирний час в одиничних випадках можливі благополучні виходи. Приклад, у 1958 р. у Югославії в результаті аварії на АЕС 6 чоловік одержали 600-700 рад, один умер, інші залишилися живі, лікували в Парижі, пересадка кісткового мозку.

У Москві: дівчина одержала 900 рад (вийшла заміж, народила дочку).

Форми ГПХ у залежності від дози опромінення:

100-1000 рад – виникає кістково-мозкова’ форма (зміна складу крові, анемія).

Від 1000-2000 рад – кишкова форма – люди вмирають на 5-8 добу після опромінення, свідомість ясна, температура висока, понос з відторгненням слизувої оболонки ЖКТ, зневоднювання. Вони можуть загинути на другу добу, лікування лише подовжує їх муки.

Від 2000-8000 рад – судинна форма – крововилив у всіх органах, кров виділяється із сечею, слиною, з кишечника, матки (загибель на 3 -4 добу).

Від 8000-12000 рад – це церебральна форма, або блискавична форма, (“смерть під променем”) – утрата свідомості через 1-2 хв., шкіряні покриви кольору буряка, ознаки променевого опіку (еритема), блювота, понос, кров з кишечника, судоми.

 

ГПХ виникає при одноразовому зовнішньому опроміненні в дозі 1гр і вище. Виділять такі форми ГПХ:

– Кісткомозкові (розвивається при одноразовому зовнішньому рівномірному опроміненні в дозах від 1 до 10 Гр в залежності від поглиненої дози ГПХ поділяються на 4 ступені тяжкості:

1 – легка (при опроміненні в дозах 1-2 Гр

2 – середнього (2-4 Гр)

3 – важка (4-6 Гр)

4 – вкрай важка (6-10 Гр)

– Кишкову

-Токсемічну

– Церебральну

ГПХ протікає з певними періодами:

1 період – формування підрозділяється на 4 фази:

1 фаза – гостра первинна реакція організму (розвивається відразу після опромінення, проявляється нудотою, блювотою, діареєю, головний біль, порушення свідомості, підвищенням t тіла, почервоніння шкіри і слизистих в місцях більшого опромінення. У цю фазу можуть спостерігаються зміни у складі крові – знижується рівень лейкоцитів).

2 фаза – прихована або латентна. Виявляється уявним благополуччям. Стан хворого поліпшується. Проте в крові продовжує знижуватися рівень лейкоцитів, а також тромбоцитів.

3 фаза – розпал хвороби. Формується на тлі різкого зменшення рівня лейкоцитів і лімфоцитів. Стан хворого значно погіршується, розвивається сильна слабкість, різкий головний біль, діарея, анурексія, виникає крововилив під шкіру, в легені, серце, мозок, інтенсивно випадає волосся.

4 фаза – відновлення. Характерізуестя значним поліпшенням самопочуття. Зменшується кровоточивість, нормалізуються кишкові розлади, відновлюються показники крові. Продовження цієї фази від 2 місяців і більше.

4 ступінь тяжкості ГПХ латентною або прихованої фази не має. Фаза первинної реакції відразу переходить у фазу розпалу хвороби. Летальність при даній ступеня тяжінь спалить досягати 100%. Причини – крововилив або інфекційні захворювання, тому що імунітет пригнічений повністю.

Хронічна променева хвороба (ХЛБ)

ХЛБ – це загальне захворювання всього організму, що розвивається при тривалій дії випромінювання в дозах, які перевищують гранично допустимі рівні.

Виділяють 2 варіанти ХЛБ:

1 – виникає при тривалому, рівномірному впливі внеших навчання плі попадання в організм радіонуклідів, які рівномірно розподіляються в органах і тканинах.

2 – обумовлений нерівномірним зовнішнім опроміненням або попаданням в організму радіонуклідів, які накопичуються в певних органах.

Протягом ХЛБ виділяються 4 періоди:

1 – доклінічний

2 – формування (визначається сумарною дозою опромінення і в цьому періоді 3 ступеня тяжкості:

1 період – виникає вегетосудинна дистонія, спостерігаються помірні зміни в складі крові, головні болі, безсоння.

2 період – характеризується функціональними порушеннями нервової, серцево-судинної, травної систем, виникають значні зміни з боку ендокринних органів. Стійка пригнічується кроветворением.

3 період – виникають органічні зміни в організмі, з’являються сильні болі в серці, задишка, діарея, порушується менструальний цикл, у чоловіків може розвиватися статеве безсилля, у кістковому мозку порушується система кровотворення.

3 – відновний (починається при зниженні дози опромінення або при припиненні опромінення. Самопочуття хворого значно поліпшується. Нормалізуються функціональні порушення)

4 – результат (характеризується стійкими порушеннями діяльності нервової системи, розвивається серцева недостатність, знижується функція печінки, можливий розвиток лейкозів, різних новоутворень, анемій).

Розвивається в людей, що одержали невеликі дози, але протягом тривалого часу (часто при внутрішньому опроміненні).

Для неї характерні; дратівливість, зниження працездатності, швидка стомлюваність, погіршення пам’яті, змінюється склад крові, кровотеча ясен, носові кровотечі періодично, болі в суглобах і ін. ознаки.

Віддалені наслідки променевих уражень

Можуть виявитися через тривалий час: 10-20 років після опромінення. До них відносять захворювання, зв’язані зі змінами генетичного апарату, злоякісні пухлини, захворювання крові (лейкемії, лейкози), скорочення тривалості життя й ін.

Дослідженнями вчених останніх років підтверджено, що навіть невеликі дози опромінення в 1-10 бер викликають ушкодження або розриви ланцюжка ДНК, а виходить, викликають генетичні відхилення в клітках, і відповідно можуть відбитися на потомстві.

Тому в Україні прийнята норма радіаційної безпеки в 5 бер на рік. Це норма захищає організм від соматичних ушкоджень, але ле гарантує повної віддаленої безпеки від канцерогенного чи генетичного ефекту. Так що проблема ще не знята.

Променеві ураження шкіри

Виникають в основному від контактного впливу радіоактивних частинок, що випадають на сліді радіоактивної хмари.

Альфа, бета-частинки, що мають здатність затримуватися в поверхневих шарах тканин, викликають у них різноманітні зміни – від променевої реакції, випадання волосся, нігтів, до найтяжчих променевих опіків. У результаті іонізації тканин відбувається дегенерація їхній, у той час, як при термічних опіках настає коагуляція білків.

Клініка променевих уражень шкіри також характеризується хвильовидністю течії. Як при променевій хворобі тут виділяють 4 періоди:

1. Первинна реакція шкіри (еритема).

2.  Схований період.

3.  Період променевого опіку або вторинної еритеми.

4.  Період зворотнього розвитку.

Первинна еритема – з’являється через кілька годин. Відкриті ділянки шкіри почервонілі, відчувається сверблячка, печіння, напруга. Тримаються всі ознаки 2-3 доби.

У схованому періоді – зовнішні зміни зникають на термін від декількох годин до 2-х тижнів у залежності від дози опромінення.

У період розпалу променевих опіків, знову з’являється червоність, набрякл міхури, нестерпні болі, що розпирають. Міхури розриваються, виразки гнояться. Випадають волосся, нігті. Цей процес триває 1-1,5 місяців і більш у залежності від дози.

Реконвалесценція затягується на місяці. Виразки перетворюються в трофічні, що повільно гояться. Волосся відростають частково, нігті ламкі. Часті ракові переродження.

Профілактика променевих уражень шкіри цілком реальна.

У період випадання радіоактивних опадів усі повиші знаходиться в протирадіаційних укриттях. Працювати у вогнищі необхідно в засобах індивідуального захисту. По закінченні робіт – часткова і повна санобробка. Рання санобробка, що проводитеся у найближчі 6-10 годин, дозволяє видалити 80-100 % радіоактивних часток.

Принципи медичного забезпечення і способи захисту населення при радіаційних аваріях. Профілактика і перша медична допомога при радіаційних ураженнях.

І. З метою забезпечення радіаційної безпеки населення адміністрація країни, регіону (де знаходиться ЛЕС, завод) і самого об’єкта завчасно розробляють плани заходів щодо захисту населення, що проживає в 30 км зоні АЕС і більш.

Цей пункт містить у собі наступні моменти:

•          завчасно ретельно продумується і вибирається місце для будівництва АЕС з урахуванням троянди вітрів, ґрунтової структури,- наявності води, добрих під’їздів, віддаленості від населених пунктів і багато

НніІЦ

•          Мінфіном і Кабінетом Міністрів виділяється і затверджується спеціальне фінансування на проведення необхідних заходів щодо радіаційної безпеки;

•          радіаційно-небезпечний ОНГ зобов’язаний мати перійік і характер потенційних (можливих) аварій із прогнозом наслідків і радіаційної обстановки;

•          цей же ОНГ зобов’язаний розробити і погодити з органами місцевого самоврядування план заходів щодо захисту працівників і населення у випадку радіаційної аварії;

•          на ОНГ повинна бути накопичена достатня кількість медичних засобів індивідуального захисту, технічних засобів для ліквідації яшйідків радіаційної аварії;

•          повинна бути в постійній готовності система оповіщення населення у випадку НС, аварійно-рятувальні і масові .медичні формування, створювані з числа працівників (персоналу об’єкта), а також професійні підрозділи (пожежні, рятувальні по лінії МНС …);

2.    постійне навчання населення з питань радіаційної безпеки (що рзійїй по сигналах ЦО, як поводитися, де вкриватися, що прийняти спочатку і інш…).

3.    Своєчасне оповіщення й інформація населення у випадку аварії на АЕС або іншому радіаційно-небезпечному підприємстві (“Увага всім”! “Радіаційна небезпека”!).

4.    Своєчасне укриття в сховищах або у звичайних приміщеннях, але з максимальною герметизацією їх від радіоактивного пилу

5.    Для захисту дихальних шляхів необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту: респіратори різної модифікації, протигази, ватяно-марлеві пов’язки, протипопилові тканеві маски (ПТМ), рушники, хустки та інш.

Для захисту дітей грудного віку розроблені спеціальні герметизуючи камери (КЗД) – камера захисна дитяча.

6.    Шкіряні покрови тіла закривати будь-яким цілком закриваючим одягом (спортивні костюми, “дощовики” та багато інш.)’

7.    Своєчасне забезпечення населення і раннє застосування радіозахисних препаратів (радіопротекторів) -‘ цистамін, цистеїн, унітіол, глютатіон, метиламін, диметкарб та інш. Механізм їх дії: зв’язують радикали ОН”, Н* та ін. Прийняття за 30-40хв. 6 таблеток цистаміна (для дорослих) з АІ-2 послабляє біологічну дію іонізуючої реакції на 50 %. Тривалість дії цистаміна 4-6 годин, після чого необхідно повторити прийом, але не більш 3-х раз у добу.

Отже, дозування цистаміна в залежності в д віку (з АІ-2):

дорослим – 6 таблеток, через 5-6 годин ще 6 таблеток;

підліткам (8-15років) – 3 таблетки + 3 таблетки;

дітям (3-8) – 1,5 таблетки + 1,5 таблетки.

Для профілактики ураження щитовидної залози застосовується з АІ-2 радіозахисний препарат № 2 – КІ – (калій йод) по І таблетці 0,25 один раз на день протягом 10 днів.

При відсутності АІ-2 можна взяти на 0,5 склянки води 6-8 крапель (дітям 1-2 к.) спиртового 5 % р-ра йоду і приймати 3 рази в день (при випаданні опадів РВ чи погрозі викиду).

З АИ-2 – тетрациклін 5 таблеток (двічі через 6 годин) для профілактики інфекції.

8.    Раннє проведення часткової і повної санобробки з дезактивацією одягу і взуття.

9.    Підготовка і рання евакуація населення з 30 км зони в безпечні райони. Рішення про евакуацію приймає спеціальна постійно діюча надзвичайна комісія з забезпечення нормальної життєдіяльності людей при НС екологічного, техногенного характеру або стихійних лихах.

10. Надання невідкладної медичної допомоги потерпілим у вогнищі силами МНС АЕС і подальше лікування після евакуації в спеціальних лікувальних установах сусідніх міст або областей.

11. Догляд за хворими – найсуворіше дотримання чистоти постільної і натільної білизни для профілактики інфекції, УФО, провітрювання

приміщень, санація порожнини рота, багаторазове полоскання содою, фурациліном, користуватися зубною щіткою не можна – травмуються ясна. У розпал хвороби не можна давати аспірин, ставити банки і до мінімуму скоротити виконання ін’єкцій (геморагічний синдром кровоточивість).

При потраплянні радіонуклідів усередину у великій кількості приймаються міри, що сприяють зменшенню їхнього усмоктування і прискоренню виведення: уводять зв’язуючі речовини активоване вугілля, промивають шлунок, роблять очисні клізми, застосовують проносні препарати, сечогінні, потогінні, відхаркувальні й ін. засоби, рясне питво. При наявності показань використовують і спеціальні лікарські препарати, що прискорюють виведення радіонуклідів з організму. Питання про необхідність прийому тих чи інших засобів вирішують медробітники, виходячи з конкретних даних про рівень і характер радіоактивного забруднення.

11. Про харчування.

У розпал гострої променевої хвороби їжа повинна бути така, що щадить в термічному і механічному плані (стіл № 2), дробовими дозами, виключати гостре, кисле, максимум полівітамінів і продуктів, багатих пектинами, здатних зв’язувати і виводити з організму радіонукліди. Про останній момент варто знати докладніше.

а) установлено, що пектини – це органічні сполуки рослинного походження, мають здатність зв’язувати в кишечнику важкі метали (свинець, ртуть, кобальт, цинк і ін.) у т.ч. радіонукліди, прискорювати перистальтику кишечнику і в остаточному підсумку виводити ці речовини з організму. При цьому важливо підкреслити, що вони, всмоктуючись в кров, можуть сприяти виведенню з організму і тих радіонуклідів, що депонувалися в органах і тканинах (Проф. Трахтенберг И. -керівник лабораторії промислової токсикології Київського НДІ гігієни праці і профілактикивахворювань, МГ 20.06 90 р.).

До числа харчових продуктів, багатих пектинами, відносять овочі. фрукти, плоди, соки, пюре з них. Овочі у виді салатів і в консервованому виді.

Потреба в пектинах для працюючих з важкими металами складає в межах 15-16 г на добу.

Найбільш багаті пектинами – столовий буряк, редис, морква, солодкий перець, гарбуз, баклажани, абрикоси, яблука, цитрусові, чорна смородина, зелений горошок. Велика кількість їх знаходиться також у фруктових і овочевих соках з м’якоттю. (Суничний сік = 1,72 г/100 мл, полуничний – 1,63, яблучний -1,2, малиновий- 1,22, вишневий-0,8…). В даний час освоїли готування пектину у виді сухого порошку, який можна додавати в овочеві консерви, пюре, киселі, мармелад. Пектини можна додавати в обідні блюда. Це особливо важливо для населення, що проживає на територіях, забруднених радіонуклідами, а також робітникам, що має контакт із важкими металами

б)   Запобігання засвоєння організмом стронцію і цезію.

Відомо, що стронцій і радій всмоктуються в кишечнику, потім включаються в обмін речовин по кальцієвому шляху і відкладаються в кістках. Потім довго “опромінюють” людини. Але такий “ланцюжок” відбувається при нестачі солей кальцію в їжі. Кальцій є іонним конкурентом стронцію.

Солі кальцію також всмоктуються в кишечнику, але значно швидше (це дуже важливо!), Тому достатня кількість кальцію в організмі перешкоджає нагромадженню стронцію і радію і сприяє їхньому виведенню.

Навпаки, дефіцит кальцію сприяє нагромадженню стронцію в кістах. За даними ВОЗ для нормального кальцієвого балансу необхідно щодня вводити з їжею 0,4-0,5 г кальцію дорослим;

0,4-0,7 г підліткам і 1-1,2 г вагітним жінкам. У періоди підвищеної радіації і погрозі надходження радіонуклідів усередину щоденну дозу необхідно підвищити в 2-3 рази

Солі кальцію знаходяться в достатній кількості в продуктах харчування: наприклад, 1 л молока містить 1-1,2 г кальції. Рекомендується збільшити в харчовому раціоні прийом згущеного молока, сиру, твердих чи плавлених сирів, яловичини, яєць, кальцинованого хліба, а з рослинних продуктів – абрикоси, вишні, черешні, чорна смородина, цитрусові, кабачки, виноград, ікра, лимон, кріп, цибуля зелена, гарбуз і ін.

в) Радіоактивний цезій – 137 – осідає-в печінці, в наслідок чого розвивається радіаційний цезієвий гепатит, також цезій уражає передміхурову залозу у чоловіків, що веде до раку цього органа.

Іонним конкурентом цезію — 137 є калій. Збільшення надходження в організм калію з такими продуктами як баклажани, зелений горошок, картопля, помідори, кавуни, ізюм, курага, гбріх, аґрус, щавель, абрикос і ін. також може знизити нагромадження радіоактивного цезію в організмі.

г) зменшенню потрапляння радіонуклідів в організм з їжею (м’ясо, риба, овочі – картопля й ін.) сприяє правильна технологія готування блюд.

При готуванні м’ясних, рибних блюд треба віддавати перевагу відварним чи приготовленим на пари. При смаженні м’яса, риби утворюється скоринка, усі нукліди залишаються в продукті.

При варінні овочів чи м’яса їх потрібно вимочити (особливе м’ясо протягом 1-2 години). Після закипання воду злити і заливати новою порцією води.

При очищенні картоплі віддаляється до 40 % стронцію-90, при варінні його зміст зменшується ще на 10-20 %.

У відвар з овочів переходить до 60-80 % цезію-137, з кісток риби з підвищеним змістом стронцію в бульйон, юшку, суп переходить до 60-70

% стронцію; у звичайний бульйон – до 40 % стронцію. ГІри готуванні шаха, що містить стронцій-90, з кісток у бульйон переходить тільки 2-10 % стронцію.

• Варто також враховувати, що при сушінні і в’яленні грибів, яблук, груш, винограду відбувається концентрація радіонуклідів в одиниці маси в 10 разів і більш.

Для виведення радіонуклідів, що вже потрапили в організм, важлива гарна перистальтика І регулярне спорожнювання кишечнику. Дія цього необхідно споживання їжі, що містить грубу рослинну клітковину (хліб грубого помолу, перлову, гречану кашу, холодні фруктові й овочеві супи, кефір, кисляк, кумис і ін.). Рідини не обмежувати, якщо немає протипоказань (серце, нирки). Побільше вітамінів усіх груп.

Дуже корисно уживати свіжозаварений особливо зелений чай. Він містить набагато більше фенольних з’єднань, чим вино. До того ж чай містить підвищену кількість вітаміну Р, що зменшує проникність і ламкість капілярів і мас аитиошаданоті,:шашішкІ,,

д)   Щодо алкоголю.

Передбачається, що один з механізмів радіозахисного ефекту деяких хімічних сполук, у тому числі І алкоголю, обумовлений блокуванням кисню. Відомо, що зниження концентрації кисню в середовищі, що опромінюється, (біологічних клітках) знижує її радіочутливість. У цьому плані існувало помилкове представлення про нібито радіозахисні властивості алкоголю. Фахівці категорично затверджують, що алкоголь як такий не володіє специфічними радіозахисним властивостями і не є радіопротектором. На його спалювання дійсно іде частина кисню тканин, але це не вирішує проблеми. Іншими словами:

спиртне в невеликих дозах можна: червоні терпкі вина містять деякі фенольні з’єднання (катехіни), здатні утворювати з деякими радіонуклідами нерозчинні комплекси, що у наступному виводяться з організму. *

е)    Стосовно води.

Одним з основних шляхів надходження радіонуклідів в організм є вода.

Питна вода з централізованих водопроводів не вимагає якої-небудь додаткової обробки нами. Необхідність в обробці виникає при використанні криничної води. При цьому варто пам’ятати, що кип’ятіння. як !, інші способи знезаражування, не впливає на радіоактивність води. І все ж: доцільно прокип’ятити* ваду* протягомІ 5-20хв., дати їй відстоятися добу, обережно, не “збаламучуючи” осаду, перелити в інший посуд. Знижується зміст РВ у воді, що пройшла фільтрацію на іонообміних та інш. фільтрах. Практично не містить радіонуклідів дистильована вода.

Способи захисту і боротьби з радіоактивним забрудненням.

Основним способом захисту від радіації варто вважати ізоляцію людини від зовнішнього опромінення, також виключення умов для попадання» радіоактивних речовин (РР) уєерединр організму разом з водою, їжею  повітрям.

Характер і способи боротьби з радіоактивним забрудненням оточюючого людину середовища залежать від масштабності аварії, виду і рівня забруднення й ін. При великомасштабних атомних аваріях .іі катастрофах реалізуюшія такі способи:

*    термінове оповіщення населення про погрозу можливої ураження радіоактивними речовинами (РР);

*     укриття населення в сховищах, чи герметично захищених будинках, квартирах, офісах;

*   термінова евакуація населення з територій з рівнем радіоактивного забруднення, що загрожує їхньому чи здоров’ю чи життю;

*        проведення заходів що запобігання розсіювання РР на великі території і герметизація джерела викиду,

*     дезактивація забруднених поверхонь будинків і споруджень, дорожнього покриття, техніки й ін. об’єктів;

*           зняття і видалення поверхневих сильно забруднених радіонуклідами шарів ґрунту;

*        створення заповідних територій, на яких виконання дезактивації неможливо або економічно нераціональне (відчуження, огородження);

*         застосування спеціальних агротехнічних способів сприяє зниженню міграції радіонуклідів із ґрунту в рослини. Найбільш небезпечними Jj сіроіщій–90 і цезій-137. Вони мають високий коефіцієнт переходу з ґрунту в рослини й інтенсивне включення в біологічні ланцюжки організму (відкладаються в кістах)!

При цьому сільгоспкультури, вирощені на чорноземах містять радіонуклідів у 50-100 разів менше, ніж вирощені на супіщаних чи піщаних ґрунтах. Цезій, стронцій і ін. нукліди на кислих, піщаних ґрунтах поглинаються рослинами інтенсивніше. ніж на чи чорноземах або глинистих грунтах. Тому доцільно вносити в ґрунт вапно, калійні і фосфорні добрива (приблизно сповісти треба 100 г на 1 м кв., аміачної селітри – 20-30 г/м кв., суперфосфат – 70-105 г/м кв., а калійної солі – 50-70 г/м кв.).

В перші роки після аварії на ЧАЕС в Чернігівській, Київській й ін. областях у міста поховання було вивезено 150 тис. м куб. радіаційно забрудненого ґрунту. Одночасно було зроблено вапнування майже 50 тис. га сільгоспугідь, а на 149 тис. га внесено мінеральних добрив. Усе це дозволило змеишити гамма-фон на цих ділянках у 3 рази.

Дачникам рекомендували робити ще і глибоке перекопування землі на 20 см. Листя необхідно згрібати, спалювати в одному місці і глибоко закапувати.

*            будівництво спеціальних наземних і підземних гідротехнічних споруджень, що повинні попереджати масштабне забруднення великих водоймищ (Київське море) і ріки Дніпро, а також попереджати забруднення підземних вод;

*           будівництво доріг із твердим покриттям з метою зменшення пилу і, відповідно, можливості міграції радіонуклідів в атмосфері;

*                будівництво й експлуатація централізованого водопостачання з артезіанських свердловин;

*               очищення водяних джерел шляхом спеціальної фільтрації через фільтри оснащені ефективними природними адсорбентами типу цеолітів;

*          встановлення зон, в яких заборонене перебування людей, збирання ягід, грибів, полювання, рибний лов;

*    постійний радіологічний контроль на забруднених територіях;

*    проведення роз’яснювальної роботи серед населення;

*                організація індивідуального контролю за рівнем радіоактивного опромінення за допомогою дозиметрів-нагромаджувачів; у випадках необхідності – застосування індивідуальних засобів захисту;

*    герметизація кабін транспортних засобів і пунктів керування;

*              заборона використовувати в будівництві будматеріали з високим рівнем радіації;

*             контроль харчових продуктів на зміст у них радіонуклідів і забезпечення людей радіаційно чистими продуктами;

*         газифікація населених пунктів з метою виключення можливостей використання місцевого радіоактивно забрудненого твердого палива (дрова, торф);

*           встановлення додаткових соціальних пільг особам, що постраждали від радіації: скорочення термінів роботи і виходу на пенсію, додаткові відпустки, систематичне (безкоштовне) лікування профілактика захворювань у лікувальних установах і санаторіях і ін.;

*             допомогти організму, ураженому радіацією може вживання антимутагенних препаратів, таких як вітаміни групи А. В, С, Е, Р, соки, настої і відвари різних лікарських трав (фітотерапія). Названі вітаміни, соки, настої трав є природними антиоксидантами – радіопротекторами ‘радіопротектор” – значить “той, хто захищає від радіації”).

Антиоксиданти – це речовини, що нейтралізують, знешкоджують дію вільних радикалів, іонів. Останні утворилися в клітках внаслідок опромінення і саме вони найтяжче вражають живі клітини організму.

Особливості захисту дітей

Загальні принципи захисту дітей такі ж як і в дорослих:

*   евакуація за межі можливого осередку ураження;

*   укриття в захисних спорудженнях;

*     забезпечення і використання засобів індивідуального захисту дітей у т.ч. КЗД (камери захисту дитини).

Персонал дошкільних і шкільних установ і батьки на заняттях по ЦО відповідно до плану і тематики повинні вивчати обов’язки дорослого населення що до захисту дітей від ЗМП, особливості і .правила користування засобами індивідуального захисту дітей. Дорослі повинні відробити дії по укриттю дітей у захисних спорудженнях, у т.ч. в укриттях найпростішого типу, пояснити дітям правила поведінки і міри безпеки на ураженій місцевості й у захисних спорудженнях.

Батьки повинні вміти підготувати дітей при необхідності до евакуації, потурбуватися про забезпечення їх предметами першої необхідності, одягом, продуктами харчування, водою (на 2-3 доби).

Продукти повинні бути упаковані в целофанові пакети (хліб, сухарі, печива, овочі), інші продукти краще брати у виді консервів і концентратів. Вода кип’ячена у флягах.

До валіз, сумок з речами і продуктами харчування дітей, що евакуйовуються треба прикріпляти бирки з вказівкою П.І.Б., домашньої адреси і кінцевого пункту евакуації.

Аналогічні картки дітям дошкільного віку варто покласти у внутрішню кишеню одягу і указати П.І.Б. дитини, рік зародження, постійне місце проживання, місце роботи батьків.

Докладно про правила підбору і користування індивідуальними засобами захисту дихальних шляхів у дітей (протигази дитячі, КЗД) і ін. міри захисту дітей буде йти мова в темі № 8 “Захист населення в надзвичайних ситуаціях”.

Необхідно тільки підкреслити, що дітям }-у медичну допомогу треба робити позачергово, що батьки повинні вміти робити 1-у мед. допомогу. Діти, що одержали поразку, евакуюються також у першу чергу.

Колективні та індивідуальні засоби захисту людини при виникненні радіаційної небезпеки

Засоби колективного захисту поділяються на пристрої: огороджувальні, запобіжні, гальмові, автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного управління та знаки безпеки.

– Найпростіші укриття – відкриті і перекриті щілини, ніші, траншеї, котловани, яри і т.д.

Індивідуальні:

– Цивільні протигази,

– Респіратори – протипилові, протигазові, газопилозахисні – забезпечують захист органів дихання від радіоактивного і інший пилу

– Ватно-марлева пов’язка (шматок марлі 100х50 см, посередині вміщують шар вати завтовшки 1-2 см)

 

Забезпечення рівня фізичного захисту під час захоронення

радіоактивних відходів.

 

Атомна енергетика в Україні почала свій відлік з 1977р., коли було введено до експлуатації перший блок Чорнобильської АЕС. Згідно з планами розвитку атомної енергетики в колишньому Радянському Союзі, на території України повинно було бути споруджено 9 АЕС. За період з 1977 по 1989 рр. було введено 16 енергоблоків загальною потужністю 14800 МВт на 5 атомних станціях: Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській, Південноукраїнській. Проекти будівництва Чигиринської та Харківської АЕС були анульовані через серйозні геологічні помилки при виборі місця для проммайданчиків.

Зараз на Україні діє 4 атомних електростанції: Рівненська, Хмельницька,  Південно-Українська та Запорізька. П’ята – Чорнобильська АЕС – була законсервована в 2003 році.

Впродовж кількох десятиліть в Україні здійснюється масштабна ядерна програма, але тільки з набуттям незалежності в національному законодавстві проголошено пріоритет безпеки людини і довкілля як основи державної політики в ядерній галузі. Згідно закону України “Про поводження з радіоактивними відходами” (від 30.06.95) основними принципами державної політики у сфері поводження  з радіоактивними відходами є:

·        пріоритет  захисту  життя та здоров’я персоналу, населення та навколишнього  природного  середовища  від  впливу   радіоактивних відходів згідно з державними нормами радіаційної безпеки;

·        розмежування  функцій  державного  контролю  та  управління у сфері поводження з радіоактивними відходами;

·        реалізація  державної  політики  у сфері поводження з радіоактивними відходами шляхом розробки та виконання довгострокової  Державної  програми  поводження  з  радіоактивними відходами;

·        перегляд  і  затвердження  Державної  програми  поводження  з радіоактивними відходами кожні 3 роки;

·        забезпечення   мінімального   рівня  утворення  радіоактивних відходів,  якого  можна  досягти на практиці;

·        недопущення  неконтрольованого   накопичення    радіоактивних відходів;

·        забезпечення  державного    нагляду    за    поводженням    з радіоактивними відходами;

·        прийняття рішень щодо розміщення нових  сховищ  радіоактивних відходів з участю громадян, їх об’єднань, а також місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування;

·        гарантування надійної  ізоляції  радіоактивних  відходів  від навколишнього  природного  середовища  при  обґрунтуванні  безпеки  сховищ радіоактивних відходів;

·        зберігання  радіоактивних  відходів  у  виробників   відходів обмежений час з наступною передачею спеціалізованим  підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами;

·        відповідальність виробників радіоактивних відходів за безпеку під час поводження з  радіоактивними  відходами  до передачі  їх спеціалізованим  підприємствам  по  поводженню  з радіоактивними відходами;

·        заборона проведення робіт по  захороненню  радіоактивних відходів  юридичним  і  фізичним особам, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи та які поставляють і використовують радіоактивні речовини, ядерні установки;

·        міжнародне   співробітництво у сфері поводження з радіоактивними відходами;

·        активна науково-дослідницька діяльність у сфері поводження  з радіоактивними відходами.

Досвід розвинутих ядерних держав свідчить про те, що безпечне використання ядерних технологій пов’язане з вирішенням численних і складних проблем і можливе тільки за умов ефективного регулювання безпеки, управління нею та наявності адекватного наукового, аналітичного, технічного, методичного та експертного супроводу.

Україна має п’ять регіональних підприємств Державного об’єднання “Радон” по поводженню з радіоактивними відходами, які приймають на збереження радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства (крім ядерної енергетики). Вони знаходяться поблизу Києва, Харкова, Львова, Донецька та Дніпропетровська. Ці підприємства, як і АЕС, не мають повного технологічного циклу переробки відходів у форму, безпечну для зберігання і захоронення.

У 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС в об’єкті “Укриття” зберігаються радіоактивні та ядерні матеріали,  які утворились внаслідок аварії на 4-му енергоблоці.

Підприємства по видобутку та переробці уранової руди знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях і належать до виробничого об’єднання “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Видобування уранової руди в Україні, головним чином, провадиться на 3-х виробничих майданчиках: Жовтоводському, Кіровоградському та Смолінському рудниках. Але збагачення уранової руди в Україні не відбувається, так як не має необхідних підприємств. Видобуту уранову руду Україна експортує за кордон, зокрема в Росію, де збагачується. Збагачена руда  повертається назад в Україну, де і використовується як паливо для АЕС.

Україна належить до країн  з  дуже  розвинутим  використанням джерел  іонізуючого  випромінювання у багатьох сферах господарства і наукової діяльності.  На даний час існує кілька тисяч підприємств та організацій (тільки по місту Києву їх близько 400), які використовують понад десятки тисяч джерел  іонізуючого  випромінювання.

 

Проблема поводження з відпрацьованим ядерним паливом в Україні гостро постала в зв’язку з порушенням традиційної практики відправлення відпрацьованих тепловидатних збірок в Росію на переробку та захоронення.

Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації на сьогодні є:

·                  АЕС (відпрацьоване ядерне паливо та експлуатаційні радіоактивних відходів);

·                  урановидобувна і переробна промисловість;

·                  медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації;

·                  українське державне об’єднання “Радон”;

·                  зона відчуження Чорнобильської АЕС .

85-90% радіоактивних відходів України є низько- і середньоактивними. Високоактивні радіоактивні відходи, в основному, накопичуються на атомних електростанціях у спеціальних сховищах.

Головними осередками накопичення найбільшої кількості високорадіоактивних відходів в Україні є атомні станції, на яких здійснюється їх часткова первинна переробка та тимчасове зберігання. На  атомних електростанціях  не  існує  повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм,  правил (ОСП) та стандартів з ядерної та   радіаційної   безпеки (НРБУ-97),   що   призводить  до  нераціонального використання сховищ та збільшує ризик радіаційних  аварій.

Основні санітарні правила (ОСП) роботи з джерелами іонізуючого випромінювання включають:

·       вимоги до розміщення установок з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючого випромінювання;

·       вимоги до організації робіт з ними;

·       вимоги до поставки, обліку та перевозу;

·       вимоги до роботи з закритими джерелами;

·       вимоги до опалення, вентиляції та пило-, газоочистки при роботі з джерелами;

·       вимоги до водозабезпечення і каналізації;

·       вимоги до збору, видаленню та знешкодженню відходів;

·       вимоги до змісту й дезактивації робочих приміщень та обладнання;

·       вимоги по індивідуальному захисту та в власної гігієни;

·       вимоги до проведення радіаційного контролю;

·       вимоги по попередженню радіаційних аварій та ліквідацій їх наслідків.

 

Одне з найбільш хвилюючих питань ядерного паливного циклу – це питання розміщення і збереження радіоактивних відходів.

За агрегатним станом радіоактивні відходи поділяються на слідуючи види: рідкі, тверді та газоподібні.

По фізичним та хімічним властивостям рідкі радіоактивні відходи класифікуються:

·        на гомогенні та гетерогенні;

·        на органічні (масла, емульсії масел у воді);

·        на неорганічні.

Тверді радіоактивні відходи класифікуються в залежності від:

·  ступеню радіоактивного зараження – на групи I, II та III;

·  фізичної природи – на горючі та негорючі;

·  методу переробки – на ті, що піддаються пресовці, що підлягають спалюванню, що підлягають переплавці, що підлягають подрібненню та ті, що не переробляються.

Тверді радіоактивні відходи повинні бути класифіковані в залежності від:

·  кількості і типу активності та радіонуклідного вмісту – на відходи низького рівня(нижче 1• 10^-5 Ки/л), проміжного рівня (від 1• 10^-5  до 1 Ки/л) і високого рівня (1 Ки/л і більше);

·  методів переробки – на ті, що піддаються пресовці, що підлягають спалюванню, що підлягають переплавці, що підлягають подрібненню та ті, що не переробляються

·  пожежної безпеки – на горючі та негорючі.

Найбільш важливе питання  – це питання про високорадіоактивні відходи. У роботі з ними існують два різних підходи: перший полягає в переробці вичерпаного палива для виділення високорадіоактивних відходів і їхня переробка та поховання, а другий – це в пряме поховання високорадіоактивних відходів.

При “спалюванні” ядерного палива в реакторних установках утворюються продукти розпаду, це, наприклад, такі як ізотопи барію, стронцію, цезію, йоду, криптону і ксенону (Ba, Sr, Cs, I, Kr, і Xe). Багато з ізотопів, що утворюються, накопичуються в межах самого палива. Вони високорадіоактивні, і відповідно, недовговічні.

Ці атоми формуються з частини палива, що розпадається, а ізотопи плутонію Pu-239, Pu-240 і Pu-241, а також і деякі ізотопи інших трансуранових елементів, які формуються з атомів U-238 в активній зоні ядерного реактора при поглинанні ними нейтронів з наступним бета-розпадом. Усі ці ізотопи радіоактивні і крім плутонію, що розпадається, який “спалюється”, залишаються у вичерпаному паливі, коли його видаляють з реактора. Більшість трансуранових ізотопів формує довгоживучу частину високорівневих відходів.

Іншим фактором у роботі з відходами є час, протягом якого вони залишаються небезпечними. Цей час залежить від видів радіоактивних ізотопів, що містяться в них, і характеризується періодом напіврозпаду цих ізотопів. Період напіврозпаду – це час, протягом якого даний радіоактивний ізотоп утрачає половину своєї активності. Після чотирьох періодів напіврозпаду рівень активності знижується в 16 разів, а після восьми –  у 256 разів.

Різні радіоактивні ізотопи мають періоди напіврозпаду від часток секунди до мільйонів років. Радіоактивність зменшується згодом унаслідок розпаду ізотопів і перетворення їх у стабільні, не радіоактивні елементи.

Швидкість розпаду ізотопів обернено пропорційна їхньому періоду напіврозпаду: чим менший період напіврозпаду, тим швидше дані ізотопи розпадаються. Отже, чим вище рівень радіоактивності в деякому об’ємі матеріалу, тим більша кількість короткоживучих ізотопів у ньому міститься.

Три основних принципи, що використовуються в роботі з відходами:

·        концентрувати й ізолювати;

·        розбавляти і розсіювати;

·        витримувати і розщеплювати.

Два перших принципи використовуються в роботі з нерадіоактивними відходами. Відходи концентруються й ізолюються, чи розбавляються (у дуже малих кількостях)  до прийнятних рівнів і потім розсіюються в навколишнім середовищі. Принцип “витримувати і розщеплювати” відноситься тільки до радіоактивних відходів і означає, що відходи зберігають протягом визначеного часу, протягом якого їхня радіоактивність зменшується завдяки природному розпаду ізотопів.

Основна увага приділяється високорівневим відходам, що містять продукти розпаду і трансуранові елементи, що утворюються в процесі роботи ядерного реактора.

Відпрацьоване ядерне паливо(це високорівневі відходи), що не підлягає переробці,  після відповідної  витримки  зберігається   у    спеціальних    сховищах відпрацьованого   ядерного  палива,  забезпечених  багатобар’єрною системою  ізоляції  і  захисту  та  обладнаних технічними засобами вилучення палива із цього сховища.

Протягом усього часу зберігання або захоронення радіоактивних відходів регулярно здійснюється контроль за їх станом, радіаційною обстановкою у сховищах  радіоактивних  відходів  та  навколишньому природному середовищі.

Радіоактивні відходи розташовують в сховищах, які знаходяться під землею. В таких сховищах передбачається захоронення радіоактивних відходів в залізобетонних контейнерах ємністю 2-3 м³, призначених для захоронення радіоактивних відходів. Сховище являє собою залізобетонну монолітну площадку, споруджену на підготовці із слабкого розчину бетону товщиною до 1 м. Під підготовкою робиться сорбційний захисний шар з суміші глини та піску товщиною 1 м, по прошаркам ущільнений до щільності 1–1,5 т/м³. Контейнери, заповнені радіоактивними відходами та загерметизовані в будівлі підготовки контейнерів до захоронення, встановлюються на площадці сховища в 4 яруса. Після заповнення площадки контейнерами та завершення завантаження  перекриття залізобетонними плитами поверх них виконується верхній захисний сорбційний шар товщиною 1 м з ущільненої суміші глини та піску. Поверх захисного шару виконується засипка верхнього захисного дренажного шару товщиною 150 мм з послідуючим посівом трав.

Законсервоване сховище являє собою земляний пагорб висотою до 10 м та з розмірами у 250м х 100м. Нахил близько 1:4 обвалування та задерніння верхнього рослинного шару шляхом посіву трав захищають верхній захисний шар від руйнування під дією зовнішніх природних факторів.

Радіаційна безпека при захороненні радіоактивних відходів в сховищах забезпечується утворенням основних та додаткових бар’єрів, що перешкоджають виходу радіоактивних відходів в навколишнє середовище. Основними бар’єрами являються залізобетонні контейнери, верхній та нижній сорбційні захисні шари.

Додатковими бар’єрами являються залізобетонна плита основи сховища та верхній шар ґрунту обвалування.

Верхня частина плити сховища виконана з нахилами від середини до краю. По краях плити укладаються залізобетонні лотки, які служать для збирання та відводу дощових вод під час наповнення сховища. Під час консервації сховища лотки заповнюються щебінкою та служать для збирання дренажних вод, які можуть з’явитися в законсервованому сховищі при руйнуванні верхніх захисних і дренажних шарів. Залізобетонні лотки укладаються з нахилами. В нижніх точках виконані відводи, по яких у випадку появи дренажних вод по трубопровідній системі вони відводяться у спеціальні колодязі. Після радіаційного контролю дренажні води відправляються на переробку як рідкі радіоактивні відходи.

 

Біологічний вплив різних видів випромінювання неоднозначний, тобто та сама поглинена доза гама- і альфа- випромінювання приводить до різного біологічного ефекту. При попаданні радіоактивних речовин всередину організму, вражаючу дію роблять в основному альфа-джерела, а потім бета- і гама-джерела, тобто в оберненій зовнішньому опроміненню послідовності.

Характер радіаційної поразки організму визначається не тільки видом випромінювання, але і в значній мірі залежить від того яким було опромінення –  зовнішнім чи внутрішнім.

Основними методами захисту від іонізуючого випромінювання є:

1) Метод захисту кількістю, або по можливості зниження норми дози опромінення.

2) Захист часом.

3) Захисні властивості матеріалів (свинець, бетон).

4) Захист відстанню.

 Розглянемо 3-ій варіант тимчасового захисту населення від радіоактивного зараження. У комплексі з іншими заходами, це використання для захисних цілей властивостей усіляких будинків, споруд, глибинних сховищ, споруджень метрополітену, підземних гаражів, підвалів і т.д.(Основним варіантом захисту населення є його евакуація з зараженої зони). Це зв’язано з тим, що проходячи через різні матеріали потоки гама- і нейтронного випромінювань послабляються. Здатність того чи іншого матеріалу послабляти іонізуючі випромінювання характеризують «шаром половинного ослаблення». Значення шарів половинного ослаблення для деяких матеріалів приведені в наступній таблиці:

Таблиця 7

 

Матеріал	Густина г/см3	Товщина шару половинного ослаблення, см
		Для нейтронів	Для гамма-випромінювання
Вода	1,0	2,7	23
Поліетилен	0,92	2,7	24
Броня	7,8	11,5	3
Свинець	11,3	12	2
Ґрунт	1,6	12	14,4
Бетон	2,3	12	10
Деревина	0,7	9,7	33

 

Згідно  основним санітарним правилам при роботі з джерелами іонізуючого випромінювання, активність природних радіонуклідів в будівельних матеріалах, що використовуються у всіх будинках, не повинна перевищувати для ²²⁶Ra – 1 • 10^-8 Ки/кг, для ²³²Th – 7 • 10^-9 Ки/кг и для ⁴⁰K – 1,3 • 10^-7 Ки/кг.

Порядок захоронення та зберігання радіоактивних відходів регулюється законодавством України. Згідно ст. 17 закону України  “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” вiд 08.02.1995: зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього  сховищах  радіоактивних відходів. Під  час  зберігання  або  захоронення радіоактивних відходів забезпечується надійність їх ізоляції від навколишнього природного середовища системою природних та штучних бар’єрів.

Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів у  звичайних умовах забезпечується дотриманням  норм,  правил  і  стандартів  з ядерної та радіаційної безпеки.

Радіаційна  безпека  сховищ  радіоактивних відходів при екстремальних природних явищах (землетруси, повені, урагани  тощо)  чи  аварійних  ситуаціях  забезпечується  науково   обгрунтованими проектними рішеннями щодо можливих  сценаріїв  подій,  якими  буде доведено  неперевищення  меж,  встановлених  нормами,  правилами і стандартами ядерної та радіаційної безпеки.

Довгоіснуючі  радіоактивні  відходи  підлягають   захороненню лише  в  твердому  стані,  у  стабільних  геологічних формаціях, з обов’язковим переведенням їх у  вибухо-,  пожежо-,  ядернобезпечну форму, що гарантує локалізацію відходів у межах гірничого  відводу надр.

Кількість радіонуклідів, що підлягають захороненню, регламентується нормами, правилами  і  стандартами  з  ядерної  та радіаційної безпеки. Захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів в твердому стані  може  здійснюватись  у  приповерхневих  і наземних сховищах радіоактивних відходів.

Відпрацьоване ядерне паливо, що не підлягає переробці,  після відповідної  витримки  зберігається   у    спеціальних    сховищах відпрацьованого   ядерного  палива, забезпечених  багатобар’єрною системою  ізоляції  і  захисту  та  обладнаних технічними засобами вилучення палива із цього сховища. Протягом усього часу зберігання або захоронення радіоактивних відходів регулярно здійснюється контроль за їх станом, радіаційною обстановкою у сховищах  радіоактивних  відходів  та  навколишньому природному середовищі.

Забезпечення  фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами викладено в ст. 18 цього ж закону.

Забезпечення   фізичного   захисту   під   час  поводження  з радіоактивними  відходами  передбачає  єдину  систему  планування, координації  та контролю за комплексом організаційних та технічних заходів,  спрямованих на запобігання несанкціонованому проникненню до  сховищ,  доступу до радіоактивних відходів та їх використання, на   своєчасне  виявлення  та  припинення  будь-яких  посягань  на цілісність і недоторканність споруд. Забороняється  діяльність,  пов’язана   з    поводженням    з радіоактивними відходами, якщо не вжито заходів щодо  забезпечення фізичного захисту.

Порядок  організації  фізичного  захисту під час поводження з радіоактивними відходами визначається законодавством.

Обов’язки   щодо   забезпечення  фізичного  захисту  під  час поводження з радіоактивними відходами покладаються на ліцензіатів.

Експлуатація сховищ радіоактивних відходів(ст. 20) дозволяється після отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.

Закриття  (консервація)   сховищ    радіоактивних    відходів (ст. 21) здійснюється за рішенням  органу  державного  управління  у  сфері поводження   з  радіоактивними  відходами,  погодженим  з  органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Припинення приймання радіоактивних  відходів  та  консервація сховища  радіоактивних  відходів  проводяться  згідно  з  проектом закриття (консервації) сховищ радіоактивних відходів  та  нормами, правилами і стандартами радіаційної безпеки.

Після закриття (консервації) сховища  радіоактивних  відходів забезпечується зниження можливості  несанкціонованого  доступу  до законсервованого сховища.

Відповідальність за збереження документації, яка характеризує об’єкт, попереджувальних знаків, огорож тощо покладається на орган державного  управління  у  сфері  поводження   з  радіоактивними відходами і місцевий орган державної виконавчої влади.

Особливий режим на території сховищ радіоактивних відходів  у санітарно-захисній зоні після їх закриття регулюється законодавством.

 

 

ПАМ’ЯТКА

щодо правил дії населення у зоні можливого радіоактивного

зараження

і» Сигнал “Радіоактивна небезпека” доводиться до населення по місцевим радіо і телебаченню: диктор протягом 2-3 хвилин повторює:

“УВАГА! ГРОМАДЯНИ! РАДІАЦІЙНА. НЕБЕЗПЕКА*

2.        Почувши сигнали “Радіаційна небезпека” і звернення до населення по радіо, укритися у захисній споруді, підвалі, льоху або у будівлі, де застав сигнал.

3.        В будинку закрити вікна, двері, вентиляційні отвори, загерметизувати кімнату (квартиру), «творити триденний запас води.

Прийняти препарат йодистого калію: дорослі і діти від 2-х років і старші – 1 таблетку 0,125 г, діти від 2-х років – 1/3 таблетки, запиваючи чаєм, водою.

За відсутності таблеток приймати 5-процентну настойку йоду: для дітей старших за 2 роки і дорослих – по 3-5 крапель на склянку молока (води); для дітей до 2-х років >1-2 краплі на 100 г молока (поживної суміші) – З рази на день.

Надягти ватно-марлеві пов’язки, по можливості знаходитися далі від вікон і зовнішніх стін. Уважно слухати повідомлення по радіо.

2.          У сільській місцевості сільгосптварин загнати у скотоприміщення (двори, ферми, комплекси), котрі загерметизувати. Провести герметизацію джерел водопостачання і кормів.

3.          Отримавши повідомлення про евакуацію, зберіть необхідний запас продуктів, що не псуються на 2-3 доби, медикаменти, 5%-ну настойку йоду, одяг, взуття, речі туалету, постільну білизну, документи, найбільш цінні речі і’ гроші. Загальна вага речей Щ 1 людину не повинна перевищувати 50 кг. Упакуйте все у поліетиленові мішки, чекайте підходу автотранспорту.

4.           З підходом автотранспорту або на призначений час у квартирі вимкніть газ, воду, електроприлади тощо; потім слід надягги плаїц з капюшоном, ватно-марлеву пов’язку, панчохи, рукавички, взяти речі і змінне взуття, зачинити квартиру (дім.), здати ключі у ЖЕК (ЖЕУ) або їх представникам і прямувати до місця посадки.

У дорозі бути охайним, не торкатися різних предметів, не здіймати пилу.

5.         У пункті призначення Вам повідомлять місце проживання, порядок працевлаштування, забезпечення харчуванням та іншими видами послуг.

ВИКОНАННЯ ЦИХ ПРАВИЛ ЗБЕРЕЖЕ ВАШЕ ЗДОРОВ’Я!

 

 

 

Додаток 2

ПАМ’ЯТКА

населенню про заходи радіаційного захисту

Радіаційний фон обумовлений занесеними радіоактивними речовинами. Радіоактивні речовини можуть поширюватися головним чином з пилом, тому слід виконувати наступні рекомендації щодо забезпечення захисту:

1.  При роботі поза приміщеннями бути у верхньому одязі і головному уборі, при сильному пилоутворюючому вітрі використовувати ватно- марлеву пов’язку.

2.  Купання у відкритих водоймищах, перебування на пляжах на деякий час виключити.

3.  Небажано знаходитись під дощем і снігом без парасольки, укриватися від дощу під деревом, лежати на траві.

4.    Колодязі слід обладнати навісами і відмосткою, щільно закрити кришками, щоб до них не потрапляв пил.

5.  Не слід збирати ягода, гриби, квіти тощо.

6.  При вході в приміщення необхідно ретельно витирати взуття об гарно зволожений килимок. Верхній одяг ретельно вичищати за допомогою пилососу, взуття і верхній одяг краще залишати у передпокої. Домашнє взуття не носити на вулиці.

7.    В усіх житлових і службових приміщеннях обов’язкове щоденне вологе прибирання з використанням миючих засобів. М’які доріжки і килими краще за все згорнути, м’які меблі вкрити чохлами, частіше чистити пилососом. Пилосос після роботи треба протерти вогкою ганчіркою, пилозбірник очистити шляхом змочування у відрі з водою, а забруднену воду злити в каналізацію або інше визначене місце.

8.  Провітрювання житлових і виробничих приміщень краще здійснювати перед сном, у безвітряну погоду, після дощу або з наступним вологим прибиранням приміщення.

9.  Перед прийомом їжі і води необхідно добре прополоскати рот водою, забрати воду через ніс і декілька разів відсякатися, ретельно вимити руки.

10.    Харчування повинно бути повноцінним і вміщувати необхідну кількість поживних речовин.

11.    Приготування їжі: вимочити м’ясо (у дрібних шматочках) 1-2,5 години, потім кип’ятити у воді без солі до напівготовності, воду злити і далі доводити до готовності. Салат, щавель і шпинат із меню бажано виключити. Овочі і фрукти треба ретельно промити проточною водою. Все продовольство необхідно купувати там, де ведеться дозиметрична перевірка.

12.   Виводити на прогулянки домашніх тварин (собак, кішок) тільки на повідках, а після повернення з прогулянок ретельно обтирати їх вологою тканиною, обмивати лапи.

«І :НАГЛЯД ЗА РАДІАЦІЙНОЮ ОБСТАНОВКОЮ У ВАШОМУ РАЙОНІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ МІСЦЕВІ ОРГАНИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.

 

 

Додаток З

ПАМ’ЯТКА дітям про заходи радіаційного захисту

1.          Ходити лише по асфальту, не ходити по землі, траві, калюжам, не збирати листя, каштани, горіхи, ягоди, гриби.

2.         Намагатися обходити пильні ділянки вулиць, знаходитись подалі від пилу, що піднімають машини, вітер; уникати пильних ігор.

3.         Купання у відкритих водоймищах, перебування на пляжах на деякий час виключити.

4.           Прогулянки – сумарні, не більше 2,5 годин на день, бажано одноразово, весь час протягом прогулянки знаходитись у верхньому одязі с головним убором; при сильному пилоутворенні використовувати ватно- марлеву пов’язку, після прогулянки умитися, обмити відкриті частини тіла, ввечері обов’язково прийняти душ.

5.           Бажано мати 1-2 постійних набори одягу і взуття для гуляння; підошви взуття щоденно мити спеціальною щіткою, для одягу в будинку виділити окреме місце.

6.         їжу в школу носити у поліетиленових пакетах, перед їдою мити руки, приймати відвар шипшини та ін.

7.          Не вживати у їжу: молоко, картоплю в мундирі, печену картоплю, печінку, шлунки, вим’я та інші внутрішні органи тварин в будь-якому вигляді, обмежити яловичину і телятину, відварним продуктам надавати перевагу перед смаженими, із овочів -магазинним продуктам, ретельно мити їх і по можливості знімати шкірку і вирізати серцевину у фруктів, кавуни їсти можна.

8.         Перед прийманням їжі і води добре прополоскати рот водою, декілька разів відсякатися.

9.  Різко обмежити морозиво.

Медичні наслідки аварії для Республіки Білорусь

Медичні дослідження, проведені в останні роки, показують, що Чорнобильська катастрофа справила дуже шкідливий вплив на жителів Білорусі. Встановлено, що в Білорусі сьогодні найменша тривалість життя людини в порівнянні з її сусідами – Росією, Україною, Польщею, Литвою та Латвією.

У медичних дослідженнях вказується, що число практично здорових дітей за роки, що минули після Чорнобиля, зменшилася, хронічна патологія зросла з 10% до 20%, встановлено зростання числа захворювань по всіх класах хвороб, частота вроджених вад розвитку збільшилася в Чорнобильських районах у 2,3 рази.

Наслідком постійного опромінення в малих дозах є підвищення частки вроджених вад розвитку дітей, матері яких не пройшли спеціальний медичний контроль. Зростає питома вага і поширеність цукрового діабету, хронічних хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, іммуннозавісімих і алергічних хвороб, а також раку щитовидної залози, злоякісних захворювань крові. Постійно наростає захворюваність дитячим та підлітковим туберкульоз. Вплив накопичених в організмі радіонуклідів, перш за все цезію-137, на здоров’я дітей було встановлено при вивченні серцево-судинної системи, органів зору, ендокринної системи, жіночої репродуктивної системи, стану печінки та обміну речовин, кровотворної системи. Серцево-судинна система виявилася найбільш чутливою до накопичення радіоактивного цезію. Поразка судинної системи під впливом радіоактивного цезію проявляється у зростанні числа осіб з важкою патологічним процесом – підвищеним артеріальним тиском – гіпертензією, формування якої відбувається вже в дитячому віці. Серед патологічних змін органів зору найчастіше спостерігається катаракта, деструкція склоподібного тіла, цікластенія, аномалії рефракції. Нирки активно накопичують радіоактивний цезій, при цьому його концентрація може досягати дуже великих величин, будучи причиною патологічних змін у нирках.

Згубним виявляється вплив радіації на печінку.

Значно страждає від радіації імунна система людини. Радіоактивні речовини знижують захисні функції організму, причому, як і в попередніх випадках, чим вище накопичення радіації, тим слабше імунна система людини.

Радіоактивні речовини, накопичені в людському організмі, вражають також кровотворну, жіночу репродуктивну, нервову систему людини.

Медичними дослідженнями доведено, що, чим більше радіоактивних речовин міститься в організмі людини і, чим довше вони там знаходяться, тим більшої шкоди вони завдають людині.

З 1992 р. в Білорусі почалося зниження народжуваності.

Економічні наслідки аварії для Республіки Білорусь

Чорнобильська аварія справила вплив на всі сфери суспільного життя і виробництва Білорусі. Із загального споживання виключені значні природні ресурси – родючі орні землі, ліси, корисні копалини. Істотно змінилися умови функціонування об’єктів виробничого та соціального призначення, розташованих на забруднених радіонуклідами територіях. Відселення мешканців із забруднених радіонуклідами районів призвело до припинення діяльності багатьох підприємств та об’єктів соціальної сфери до закриття понад 600 шкіл і дитячих садів. Республіка зазнала великих втрат і продовжує зазнавати збитків від зниження обсягів виробництва, неповної окупності коштів, вкладених у господарську діяльність. Суттєві втрати палива, сировини і матеріалів.

За оцінками загальна сума соціально-економічного збитку від аварії на ЧАЕС за 1986-2015 рр.. в Республіці Білорусь складе 235 млрд. доларів США. Це дорівнює майже 32 держбюджету Білорусі доаварійного 1985 року. Білорусь була оголошена зоною екологічного лиха.

Постраждали підприємства з переробки м’яса, молока, картоплі, льону, із заготівлі та переробці хлібопродуктів. Були закриті 22 родовища корисних копалин (будівельного піску, гравію, глин, торфу, крейди), а всього в зоні забруднення опинилися 132 родовища. Третя складова загального збитку – це упущена вигода (13,7 млрд дол США). Вона включає вартість забрудненої продукції, витрати на її переробку або заповнення, а також втрати від розірвання контрактів, анулювання проектів, заморожування кредитів, штрафів.

Постраждали лісове господарство, будівельний комплекс, транспорт (дорожнє господарство і залізні дороги), підприємства зв’язку, водні ресурси. Величезної шкоди завдала аварія соціальній сфері. При цьому найбільш сильно постраждало житлове господарство, розосереджене по всій території, що зазнала радіоактивного забруднення

Екологічні наслідки аварії для Республіки Білорусь (забруднення рослинного і тваринного світу)

У рослини радіонукліди потрапляють з грунту, при фотосинтезі і під час атмосферних опадів. У листяних дерев накопичення радіонуклідів менше, ніж у хвойних. Менш чутливі до радіації чагарники, трава. Ступінь впливу випромінювання на рослинний світ залежить від щільності забруднення даної місцевості. Так, при відносно невеликому забрудненні спостерігається прискорення зростання деяких дерев, а при дуже високому – ріст припиняється.

В даний час радіонукліди в рослини надходять головним чином з грунту і особливо ті, які добре розчиняються у воді. Лишайники, мохи, гриби, бобові, злаки, петрушка, кріп, гречка є сильними накопичувачами радіонуклідів. Дуже великий вміст радіонуклідів в дикорослих ягодах – чорниці, брусниці, журавлині, смородині. У меншій мірі – вільхи, фруктових деревах, капусті, огірках, картоплі, томатів, кабачків, цибулі, часнику, буряку, редисці, моркви, хроні і редьці.

Підвищений вміст цезію та стронцію в кропі, петрушці, шпинаті, щавлі, але їхній внесок у сумарну активність невисокий. Високим накопиченням радіонуклідів характеризуються лугові трави (пасовища). Тому високий вміст радіонуклідів і в організмі тварин. У цілому с / г рослини забруднені менше дикорослих у зв’язку з відповідною обробкою грунту.

Опромінення тварин призводить до появи у них тих же хвороб, що й у людини. більше всіх страждають дикі кабани, вовки, серед домашніх тварин – велика рогата худоба. Внутрішнє опромінення ссавців викликало, крім збільшення різних захворювань, зниження плідності й генетичні наслідки. Наслідком цього є поява на світ тварин з різними каліцтвами. (Напр. зустрічаються їжаки, але без голок, значно більших розмірів зайці, тварини з 6 ногами, з двома головами). Чутливість тварин до опромінення різна, і, відповідно, страждають вони від цього по-різному. Одними з більш стійких до впливу радіації є птахи.

Шляхи подолання наслідків аварії на ЧАЕС (Державна програма подолання наслідків аварії)

Після Чорнобильської катастрофи в Білорусі була створена система радіаційного контролю. Завданням цієї системи є радіаційний контроль середовища проживання людини, тобто контроль організовано при міністерствах і відомствах і охоплює контроль повітря, грунтів, водних ресурсів, лісових угідь, продуктів харчування і так далі.

Урядові органи республіки прийняли комплекс заходів з радіаційного захисту населення та забезпеченню радіаційної безпеки.

До основних з них відносяться:

1.     евакуація та відселення;

2.     дозиметричний контроль радіаційної обстановки на всій території республіки і її прогнозування;

3.     дезактивація території, об’єктів, техніки тощо;

4.     комплекс лікувально-профілактичних заходів;

5.     комплекс санітарно-гігієнічних заходів;

6.     контроль над переробкою та нерозповсюдженням забруднених радіонуклідами продуктів;

7.     компенсація збитку (соціального, економічного, екологічного);

8.     контроль над використанням, нерозповсюдженням і захороненням радіоактивних матеріалів;

9.     реабілітація сільськогосподарських угідь і організація агропромислового виробництва в умовах радіоактивного забруднення.

У Республіці Білорусь створена налагоджена система радіоекологічного моніторингу, яка носить, в основному, відомчий характер.

Проводяться захисні санітарно-гігієнічні заходи, вирішальні основні завдання радіаційної гігієни: зниження дози зовнішнього та внутрішнього опромінення людей, використання радіопротекторів, забезпечення екологічно чистими продуктами харчування.

Розроблено законодавство Республіки Білорусь щодо забезпечення радіаційної безпеки: прийнятий закон «Про соціальний захист громадян, постраждалих від катастрофи на ЧАЕС», який дає право на отримання пільг і компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок аварії.

Прийнято закон «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на ЧАЕС» і закон «Про радіаційної безпеки населення», які містять ряд положень, спрямованих на зниження ризику несприятливих наслідків від дії іонізуючих випромінювань природного або техногенного характеру.

Способи дезактивації продуктів харчування (м’ясо, риба, гриби, ягоди)

Найбільшу небезпеку для людини становить внутрішнє опромінення, тобто радіонукліди, що потрапили всередину організму разом з їжею.

Зниженню внутрішнього опромінення сприяє зменшення надходження радіонуклідів в організм.

Тому м’ясо необхідно вимочувати 2-4 години в підсоленій воді. Бажано перед вимочуванням нарізати м’ясо на невеликі шматки. Потрібно виключити з раціону м’ясо-кісткового бульйону, особливо з кислими продуктами, тому що стронцій в основному переходить у бульйон в кислому середовищі. При приготування м’ясних і рибних страв слід злити воду і замінити на свіжу, але після першої води необхідно видалити з каструлі і відокремлені від м’яса кістки – так виводиться до 50% радіоактивного цезію.

Перед приготуванням страв з риби та птиці слід видалити нутрощі, сухожилля і голови, оскільки в них відбувається найбільше накопичення радіонуклідів. При варінні риби в 2-5 разів зменшується концентрація радіонуклідів.

Гриби необхідно вимочувати в двовідсотковий розчині кухонної солі протягом декількох годин. ). Зниження вмісту радіоактивних речовин у грибах можна досягти відварюванням їх у солоній воді протягом 15-60 хвилин, причому, кожні 15 хвилин відвар необхідно зливати. Додавання у воду столового оцту або лимонної кислоти збільшує перехід радіонуклідів із грибів у відвар. При засолюванні або маринуванні грибів можна зменшити вміст радіонуклідів у них в 1,5-2 рази. У капелюшках грибів радіоактивних речовин накопичується більше, ніж у ніжках, тому бажано знімати шкірочку з капелюшків грибів. Сушити можна тільки чисті гриби, так як сушіння не знижує вміст радіонуклідів. Не зовсім бажано застосування сушених грибів, тому що при їх подальшому вживанні радіонукліди практично повністю переходять в продукти харчування.

Необхідно ретельно мити овочі і фрукти, знімати шкірку. Овочі слід попередньо замочувати у воді на кілька годин.

Дари лісу найбільш забруднені (основна кількість радіонуклідів розташовується у верхньому шарі лісової підстилки завтовшки 3-5 сантиметрів). З ягід найменш забруднені горобина, малина, суниця, найбільш – чорниця, журавлина, лохина, брусниця.

 

Через 5 місяців приймати полівітаміни по 1г 3 рази на день напротязі півроку.