МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ІЗ ГІГІЄНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 2 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (Спеціальність: «здоров’я людини»)

ЗАНЯТТЯ № 1 (практичне – 6 год.)

Теми: 1. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури. – 3 год.

2. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного і штучного освітлення. – 3 год.

Мета: 1. Навчитись визначати і оцінювати  температурний режим повітря.

2. Оволодіти методикою визначення та гігієнічної оцінки вологості повітря в приміщеннях житлових та лікувальних закладів.

3. Засвоїти методику визначення та гігієнічної оцінки напрямку і швидкості повітря.

4. Навчитись визначати природну освітленість світлотехнічним та геометричними методами та давати гігієнічну оцінку отриманим результатам.

5. Знайомство з розрахунковими і об’єктивними методами оцінки штучного освітлення.

6. Навчитись давати гігієнічну оцінку різним джерелам штучного освітлення та рівням штучної освітленості.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

Гігієна, як основна профілактична дисципліна, займає важливе місце в системі медичної освіти. Знання гігієни необхідне лікареві для посилення профілактичної діяльності по охороні і оздоровленню довкілля, для покращення санітарного стану міст і сіл, жител, умов праці, відпочинку і лікування, виховання дітей та підлітків, для раціоналізації харчування населення на наукових засадах тощо. Все це дасть змогу зробити розвиток людського організму більш повноцінним, життя найбільш сильним, старіння найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою.                                                                             – за виразом англійського гігієніста Е. Паркса.

Лікарі санітарно-епідеміологічного профілю повинні мати добрі знання з медичних дисциплін, уміти аналізувати показники здоров’я населення та чинників навколишнього середовища і на підставі цього визначати пріоритетність чинників, ступінь їх ризику для здоров’я людини.

         У своїй роботі органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби керуються Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

“Світло фактично продовжує свідоме існування людини, і в цьому насамперед його велике значення”, – писав академік С.І. Вавілов.

Метеорологічні фактори впливають на людину не окремо, а комплексно. Фізіологічна дія температури повітря більше всього повязана з вологістю. Одна і та ж температура по різному сприймається в залежності від ступеня вологості повітря. Це пояснюється тим, що втрата тепла з поверхні тіла в значній мірі залежить від ступеня насиченості водяними парами.

Швидкість і напрям руху є складним компонентом характеристики мікрокліматичних і кліматичних умов. Швидкість руху повітря (вітру), що вимірюється в метрах на секунду, має великий вплив на тепловіддачу людини і провітрювання приміщень. Крім цього, повітря, рухаючись, діє на рецептори, рефлекторно впливаючи на нервово-психічний стан людини. Помірний вітер бадьорить, а сильний діє подразнююче. Повторюваність вітрів на протязі певного періоду, сезону може характеризувати клімат певної місцевості. Для цього служить певний показник – “роза вітрів” – векторна діаграма, що характеризує режим вітру в даній місцевості за багаторічними спостереженнями.

Видима частина сонячного спектру має велике біологічне значення. Денне світло сприятливо впливає на психічний стан людини, особливо хворої. Під дією світла посилюється обмін речовин в організмі, здійснюється синтез деяких вітамінів. Режим освітленості впливає на регуляцію біологічних ритмів. Інтенсивність освітленості робочого місця має значення для профілактики порушень зору. Нераціональне освітлення сприяє розвитку короткозорості, зменшує розумову працездатність.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ. 9.⁰⁰-12.⁰⁰ год.

         Тема № 1.  “ Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури”

Робота 1. Крім знайомства із барометром-анероїдом та термометрами (максимальний, мінімальний, ртутний, спиртовий), студенти працюють із приладами-самописцями (барограф, термограф) за такою схемою:

1.     З’ясовують основні складові частини самописця.

2.     Встановлюють періодику реєстрації показників.

3.     Монтують прилад в робочий стан.

4.     Перевіряють правильність монтажу самописця у викладача. Встановлюють перо самописців відповідно до атмосферного тиску і температури повітря в даний момент.

Робота 2.  Вивчення  температурного  режиму повітря приміщення

Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури проводяться в 6 та більше точках.

Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів) розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті 0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги та на відстані 20 см від стіни

Показання термометрів знімають після експозиції 10 хв. в точці вимірювання.

Розрахунок параметрів температурного режиму повітря приміщень:

а) середня температура приміщення:

а) t_сер.= ,

б) перепад температури повітря по вертикалі:

Dt_верт. =  – ,

в) перепад температури повітря по горизонталі:

Dt_гор.=  –

Схеми і всі розрахунки заносять в протокол, складають гігієнічний висновок. При цьому керуються тим, що оптимальна температура повітря в житлових і учбових приміщеннях, палатах для госпіталізації соматичних хворих повинна бути в інтервалі +18 – +21^оС, перепад температури по вертикалі повинен бути не більше 1,5-2,0^оС, а по горизонталі – не більш 2,0-3,0^оС. Добові коливання температури визначають за термограмою, яку готує лабораторія за допомогою термографа, і нормуються в межах 6^оС.

Робота 3. Методика визначення і гігієнічна оцінка вологості повітря.

Визначення вологості повітря за допомогою психрометрів

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря станційним психрометром Августа . Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані ~ 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів.

Абсолютну вологість вираховують за формулою Реньо:

А = f – a ∙ (t – t₁) B,

де А – абсолютна вологість повітря при даній температурі в мм рт.ст.;

      f – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл. 3);

     а – психрометричний коефіцієнт, який дорівнює 0,0011 для закритих приміщень;

     t – температура сухого термометра;

     t₁ – температура вологого термометра;

     В – барометричний тиск у момент визначення вологості (знаходять за показаннями барометра), мм рт.ст.

Відносну вологість розраховують за формулою:

P = ,

де Р – відшукувана відносна вологість, %;

    А – абсолютна вологість, мм рт.ст.;

    F – максимальний тиск водяної пари при температурі сухого термометра, в мм рт.ст. (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл.3).

Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для психрометрів Августа (при швидкості руху повітря 0,2 м/с). Її значення знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів.

Визначення вологості повітря за допомогою аспіраційного психрометра Ассмана

Істотним недоліком психрометра Августа є його залежність від швидкості руху повітря, яка впливає на інтенсивність випаровування, а значить і на охолодження вологого термометра приладу.

У психрометра Ассмана (мал. 6.2-б) цей недолік ліквідовано за рахунок вентилятора, який створює біля резервуарів термометрів постійну швидкість руху повітря 4 м/сек, а тому його показники не залежать від цієї швидкості в приміщенні чи за її межами. Крім цього, резервуари термометрів цього психрометра захищені від радіаційного тепла за рахунок віддзеркалюючих циліндрів навколо резервуарів психрометра.

За допомогою піпетки змочують батист вологого термометра аспіраційного психрометра Ассмана, заводять пружину аспіраційного пристрою або вмикають в розетку електропровід психрометра з електровентилятором, після чого психрометр підвішують на штатив в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого та вологого термометрів.

Абсолютну вологість повітря розраховують за формулою Шпрунга:

A = t – 0,5 ∙ (t – t₁) ,

де А – абсолютна вологість повітря, мм рт.ст ;

      t – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять в таблиці насичених водяних парів, табл. 3);

     0,5 – постійний психрометричний коефіцієнт;

      t – температура сухого термометра;

      t₁ – температура вологого термометра;

      В – барометричний тиск в момент визначення, мм рт.ст.

Відносну вологість визначають за формулою:

Р = А × ,

де: Р – відшукувана відносна вологість, %;

      А – абсолютна вологість, мм рт.ст.;

      F – максимальна вологість при температурі сухого термометра, мм рт.ст.

Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для аспіраційних психрометрів. Значення відносної вологості знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів.

 Добові коливання температури, вологості повітря та атмосферного тиску визначають за допомогою, відповідно, термографа, гігрографа, барографа.

 Робота 3. Визначення ” рози вітрів”.

Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”(мал. 7.1).

Мал. Роза вітрів

 

Для побудови “рози вітрів” на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і з’єднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильових днів. 

Робота 4. Визначення швидкості руху повітря.

Визначення швидкості руху повітря за допомогою анемометрів

Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за допомогою анемометрів: чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і крильчатого (0,5 – 10 м/с). Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.

Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):

А = ,

де: N₁ – показання шкали приладу до вимірювання;

      N₂ – показання шкали приладу після вимірювання;

      t – термін вимірювання в секундах.

За значенням “А” поділок/сек. на графіку (у кожного анемометра є свій індивідуальний графік згідно заводського номера приладу, що додається до анемометра), знаходять швидкість руху повітря в м/сек.

Для цього по графіку анемометра на осі абсцис знаходять відмітку, відповідну  швидкості обертання в об/с, піднімають перпендикуляр до косої лінії  графіка, а звідси вліво на осі ординат знаходять значення швидкості руху повітря в м/с.

Визначення швидкості руху повітря в приміщеннях за допомогою кататермометра

Кататермометр використовується для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і розраховують швидкість руху повітря.

Принцип роботи кататермометра полягає в тому, що попередньо нагрітий, він втрачає тепло не лише під дією температури повітря та радіаційної температури, але і під дією руху повітря, пропорційно його швидкості.

Хід роботи. Прилад нагрівають у воді з температурою 70-80 °С до заповнення верхнього резервуару на третину, витирають насухо, підвішують в досліджуваному місці і відмічають термін його охолодження від 38° до 35°, або від 40° до 33° (або 39-34°). Величину охолодження “Н” в мкал/ см ² сек для циліндричного кататермометра розраховують за формулою: Н = F/a, а для кульового – за формулою:

                              Н = [Ф (Q₁ – Q₂)] / а , де

F – фактор кататермометра, коефіцієнт, нанесений на прилад, визначає кількість мілікалорій тепла, яке втрачається з 1 см ² поверхні резервуара даного приладу під час охолодження від максимальної Т₁ до мінімальної Т₂ поділки шкали;

Ф – константа приладу, що дорівнює F/3;

Q₁  і Q₂ –  верхня і нижня межа відліку температури при охолодженні приладу;

а – час охолодження приладу в сек.

Знаючи охолоджувальну здатність повітря, визначають швидкість руху повітря за формулою: 

V = [( H/Q – A) / B]²,

де V – швидкість руху повітря, м/с;

Н – охолоджувальна здатність повітря, мкал/см²с;

Q – різниця між середньою температурою кататермометра 36,5 ⁰С і температурою навколишнього повітря :

А і В – емпіричні коефіцієнти, які становлять 0,2 і 0,4, якщо Н/Q менше 0,6.

Можна також знайти швидкість руху повітря (в м/с),.поділивши Н на Q,  у спеціальній таблиці

 ІІ  Тема № 2 “Методика визначення і гігієнічна оцінка природного і штучного освітлення.”

Робота 1. Перелік практичних робіт на занятті включає інструментальне дослідження – роботу з люксметром. Спочатку з’ясовують принцип роботи приладу – люксметра Ю116, вивчають інструкцію по його експлуатації, записують основні конструктивні частини. Потім вимірюють освітленість на робочому місці і не пізніше, як через 5 хвилин – освітленість під відкритим небом. Вираховують КПО – коефіцієнт природного освітлення. Дають гігієнічну оцінку як рівню освітленості на робочому місці, так і коефіцієнту природного освітлення.

Крім цього вирішують 2 ситуаційні задачі: по вирахуванню СК (світлового коефіцієнта) і КГЗ (коефіцієнта глибини закладання приміщення), які також порівнюють із нормативами.

Робота 2.   Визначення освітленості методом “ВАТТ”, або за питомою потужністю:

– вимірюють площу приміщення, S, м²;

– визначають сумарну потужність світильників, å Вт;

– розраховують питому потужність в приміщенні;

                                  åВт/S м² = Вт/м²

Величина питомої потужності залежить від висоти підвісу світильника, площі приміщення і рівня освітленості, який необхідно створити в даному приміщенні (табл. 35-36, ст.110. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. Ю.П. Пивоваров и др.).

Робота 3. Визначення яскравості. Яскраві джерела штучного світла можуть несприятливо впливати на орган зору і нервову систему. Блискучі нитки незахищеної лампи розжарювання при їх спогляданні дають відчуття освітлення, яке ще довго триває після того, як очі перестали дивитись. Наявність яскравого джерела світла не тільки перед очима, але і в бокових частинах поля зору дає зниження всіх зорових функцій (гострота зору, швидкість сприйняття і т.д.), відволікає увагу, втомлює очі, нервову систему і в результаті знижується  працездатність. Тому яскравість джерел світла підлягає нормуванню і контролю.

Яскравість можна визначити спеціальним приладом – яркоміром, чи за допомогою візуального люксметра,  або розрахувати.

І.  Розрахунок за формулою:

В = ( n l2 /103 x S),  (одиниці вимірювання – кілоніти, КНТ),

де, n-показники гальванометра в люксах;

                 l – відстань в см від досліджуваної поверхні;

                 s – площа отвору фотоелементу в см;

                 103- (перерахунок в кілоніти) КНТ.

ІІ. Розрахунок за рівнем освітленості.

За допомогою люксметра визначають ступінь освітленості в люксах (лк).  Результат вимірювання множать на 27х10-6; отримують результат яскравості в нітах, для переведення в кілоніти множать на 1000.

Задача. Освітленість за шкалою візуального люксметра рівна 25 лк, для затемнення застосовується світлофільтр із значенням 1000.

Яскравість= 25 х 27 х 10-6х1000=675х1000/1000000=675/1000=0,675 (кілоніт), або 675 (ніт).

Яскравість видимих частин світильників загального освітлення в школах і лікарнях не повинна перевищувати 2000 ніт, а в інших випадках (громадські приміщення, театри, концертні зали і т.п.) – 5000 ніт. При наявності місцевого освітлення яскравість видимих частин джерел світла (бра, настільні лампи) не повинна перевищувати 2000 ніт.

Робота 4  Рівномірність штучного освітлення в приміщенні визначають вимірюванням освітленості в трьох точках по діагоналі і в місці, яке має максимальну освітленість. Потім розраховують, в скільки разів освітленість в темнішому місці слабша, ніж освітленість  найяскравішого місця. У нормі цей показник Еmax/Emin дорівнює 1,5 – 2 для різних типів світильників.

Робота 5. Визначити штучну освітленість на робочому місці.

       У вечірній час  штучне освітлення вимірюють так само, як і природне за допомогою люксметра. А в денний період – або за допомогою штор – затемнення кімнати, або за наближеним розрахунком:

                 Ештучне = Есумарне – Еприродне;

тобто спочатку визначаємо при ввімкнених лампах рівень сумарної освітленості, потім визначаємо при вимкненому штучному освітленні рівень природного і, нарешті, за їх різницею отримуємо результат наближеного рівня штучного освітлення.

 

ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

І. Тема №1. “ Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури.”

Контрольні питання:

1.     Способи визначення температури і тиску.

2.     Температурні шкали (Цельсія, Кельвіна, Фаренгейта, Реомюра).

3.     Особливості роботи приладів для визначення температури.

4.     Особливості роботи приладів для визначення тиску.

5.     Прилади, які використовуються для реєстрації коливань атмосферного тиску і температури.

6.     Гігієнічне значення вологості повітря.

7.     Фізична характеристика вологості повітря.

8.     Методи визначення вологості повітря.

9.     Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.

10. Принцип роботи гігрографа – приладу для реєстрації безперервних змін відносної вологості повітря.

11. Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.

12. Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.

13. Системи підсилення руху повітря в приміщеннях. Природна вентиляція.

14. Класифікація та характеристика приладів для вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.

15. Кататермометрія.

16. Поняття про мікроклімат і фактори, що його формують.  Гігієнічне значення температури повітря і радіаційної температури.

17. Теплообмін організму з навколишнім середовищем.  Фактори, які визначають теплопродукцію та теплообмін. Субєктивні та обєктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.

18. Поняття про еквівалентно-ефективні температури та їх гігієнічне значення.

19. Загальна методика гігієнічного вивчення мікроклімату приміщень.

20. Загальна методика вивчення впливу мікроклімату закритих приміщень на організм людини.

21. Охолоджувальний мікроклімат та його вплив на організм людини.  Метеорологічні умови, які приводять до охолодження.  Фізіологічні реакції та захворювання, що ними зумовлені.

22. Перегрівний мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, які приводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви, які виникають при гострому та хронічному перегріванні. Профілактика перегрівання.

ІІ  Тема №2 “Методика визначення і гігієнічна оцінка природного і штучного освітлення”

Контрольні питання:

1.  Фізіологічна роль природного освітлення приміщень.

2.  Санітарно-гігієнічне значення природної освітленості приміщень.

3.  Методика визначення показників для оцінки природного освітлення (світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння, кут отвору, коефіцієнт глибини закладання). Методика їх визначення і гігієнічні норми.

4.  Оцінити вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.

5.  Принцип роботи люксметра.

6.  Гігієнічне значення штучного освітлення.

7.  Класифікація джерел штучного освітлення.

8.  Характеристика різновидів освітлювальної арматури ламп розжарювання.

9.  Недоліки люмінесцентних ламп (у порівнянні з лампами розжарювання).

10.                                        Переваги люмінесцентних ламп над лампами розжарювання.

11.                                        Методи визначення штучного освітлення приміщень (за питомою потужністю, рівномірністю освітлення, об’єктивним методом).

 

Семінарське обговорення теоретичних питань 12.³⁰-14.⁰⁰год.

1.    Способи визначення температури і тиску.

2.    Температурні шкали (Цельсія, Кельвіна, Фаренгейта, Реомюра).

3.    Особливості роботи приладів для визначення температури.

4.    Особливості роботи приладів для визначення тиску.

5.    Прилади, які використовуються для реєстрації коливань атмосферного тиску і температури.

6.    Гігієнічне значення вологості повітря.

7.    Фізична характеристика вологості повітря.

8.    Методи визначення вологості повітря.

9.    Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.

10.    Принцип роботи гігрографа

11.    Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.

12.    Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.

13.                       Системи підсилення руху повітря в приміщеннях. Природна вентиляція.

14.                       Класифікація та характеристика приладів для вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.

15.                       Кататермометрія.

16.                       Поняття про мікроклімат і фактори, що його формують.  Гігієнічне значення температури повітря і радіаційної температури.

17.                       Теплообмін організму з навколишнім середовищем.  Фактори, які визначають теплопродукцію та теплообмін. Субєктивні та обєктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.

18.                       Поняття про еквівалентно-ефективні температури та їх гігієнічне значення.

19.                       Загальна методика гігієнічного вивчення мікроклімату приміщень.

20.                       Загальна методика вивчення впливу мікроклімату закритих приміщень на організм людини.

21.                       Охолоджувальний мікроклімат та його вплив на організм людини.  Метеорологічні умови, які приводять до охолодження.  Фізіологічні реакції та захворювання, що ними зумовлені.

22.                       Перегрівний мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, які приводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви, які виникають при гострому та хронічному перегріванні. Профілактика перегрівання.

23.                       Фізіологічна роль природного освітлення приміщень.

24.                       Санітарно-гігієнічне значення природної освітленості приміщень.

25.                       Методика визначення показників для оцінки природного освітлення (світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння, кут отвору, коефіцієнт глибини закладання). Методика їх визначення і гігієнічні норми.

26.                       Оцінити вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.

27.                       Принцип роботи люксметра.

28.                       Гігієнічне значення штучного освітлення.

29.                       Класифікація джерел штучного освітлення.

30.                       Характеристика різновидів освітлювальної арматури ламп розжарювання.

31.                       Недоліки люмінесцентних ламп (у порівнянні з лампами розжарювання).

32.                       Переваги люмінесцентних ламп над лампами розжарювання.

33.                       Методи визначення штучного освітлення приміщень (за питомою потужністю, рівномірністю освітлення, об’єктивним методом).

 

Тестові завдання та ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1.  Для нормальних умов терморегуляції при високій температурі повітря в приміщенні необхідно створити:

А. Низьку вологість і високу рухливість повітря.

В. Низьку вологість і малу рухливість повітря.

С. Високу вологість і низьку рухливість повітря.

D. Високу вологість і малу рухливість повітря.

Е. Високу вологість.

2.  Мікроклімат приміщень характеризується комплексом показників:

А. Температурою, вологістю і швидкістю руху повітря.

В. Барометричним тиском і температурою.

С. Температурою оточуючих поверхонь.

D. Хімічним складом повітря.

Е. Високою вологістю і температурою .

3.  Який прилад використовується для визначення швидкості руху повітря в приміщенні?

А. Гігрометр.

В. Барометр.

С. Кататермометр

D. Флюгер.

Е. Електрорефлексометр.

4.  Вкажіть норматив перепаду температури повітря по горизонталі у приміщенні.

A. 0,5 ⁰С.

B. 1 ⁰С

C. 1,5 ⁰С.

D. 2 ⁰С.

Е. 3 ⁰С.

5.  Яка хвороба виникає при дії підвищеного атмосферного тиску.

A. Гірська хвороба.

B. Гіпертонія.

C. Кесонна хвороба.

D. Стенокардія.

Е. Зоб.

6.     Назвіть показник світлотехнічного методу оцінки природної освітленості.

А. Кут падіння.

В. Коефіцієнт заглиблення.

С. Кут отвору.

D. Світловий коефіцієнт.

Е.Коефіцієнт природної освітленості.

7.     Назвіть прилад для вимірювання освітленості.

А. Актинометр.

В. Фотоінтенсиметр.

С. Фотоекспозиметр.

D. Люксметр.

Е. Піронометр.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ:

Задача 1. Атмосферний тиск на момент визначення 747 мм. рт. ст. Встановити барограф для реєстрації коливань тиску на протязі тижня.

Задача №2

В лікарняній палаті при обстеженні встановлені наступні показники мікроклімату:

            Барометричний тиск -750 мм. рт. ст.

            Температура в приміщенні середня – 24 ⁰С

*                   коливання по горизонталі  – 1,5°

*                   коливання по вертикалі – 2° на 1 м  висоти;

*                   добові коливання (різниця між мінімальною і максимальною температурою) – 1,5°(опалення центральне).

3. Відносна вологість – 17 %.

Дати заключення про стан мікроклімату в лікарні.

Задача №3

В приміщенні вимірювали вологість повітря за допомогою психрометра Августа. Температура сухого термометра дорівнює 19 °С, а вологого –13 °С, барометричний тиск – 752 мм.рт.ст. Розрахувати величину абсолютної, максимальної та відносної вологості, дефіцит насичення і точку роси. Оцінити вологість повітря.

Задача 4. Визначити коефіцієнт глибини закладання (КГЗ) житлової кімнати:

а) відстань від вікна до протилежної стіни, В = 5,6м

б) відстань від підлоги до верхнього краю вікна, Н = 3,0 м;

Задача 5. Засклена площа двох вікон у спальні дорівнює 2,4 м 2, площа підлоги – 25 м 2. Визначити світловий коефіцієнт (СК).

Задача 6. Світлотехнічний метод дослідження природної освітленості в класі:

а) визначити освітленість люксметром в приміщенні (на відстані 1 м біля внутрішньої стінки) Евн = 120 люксів;

б) визначити зовнішню освітленість за допомогою люксметра, Езов = 8000 лк;

в) вирахувати коефіцієнт природної освітленості (КПО)

Задача 7. Освітленість за шкалою візуального люксметра рівна 25 лк, для затемнення застосовується світлофільтр із значенням 1000.

Задача 8. Площа терапевтичного кабінету 25 м², він освітлюється 4 люмінесцентними лампами, кожна по 100 вт, напруга в мережі 220 в, висота підвісу ламп – 3 м.

Вірні відповіді на тести і ситуаційні задачі:

Відповіді до тестів:  1. А. 2. А. 3. С. 4. Е. 5. С. 6. Е. 7. Д.

Відповіді до ситуаційних задач:

Задача 1. Барографи-самописці можуть бути добової і тижневої періодики. Для встановлення періодики необхідно відкрити футляр приладу, зняти з осі барабан для стрічки і на його нижній частині подивитися, на який період (доба чи тиждень) розрахований завод годинникового механізму. Після цього необхідно закріпити на барабані відповідну стрічку (“добову ” або “тижневу”). Стрічка барографа розлінована в мБ (мілібарах), відповідно для встановлення початкового рівня запису атмосферного тиску, необхідно перевести тиск, виражений в мм.рт.ст у мілібари – перемножити кількість мм. рт. ст. на 4/3;   1 мБ = 0,7501 мм. рт. ст.  Наприклад: 747 х 4/3 =963 мБ. Цю величину відкладаємо на стрічці, враховуючи час початку запису.

Задача 2. Дані показники не відповідають гігієнічним вимогам, які ставляться до мікроклімату лікарняних палат (висока середня температура і низька відносна вологість повітря).

Рекомендовано: зменшити температуру в приміщенні до 18-20 °С, збільшити відносну вологість до 40 % (поставити зволожувачі).

Задача 3. Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Августа проводять за формулою Реньо:

К= f – a (t-t₁) ´ B,

       де, t- температура сухого термометра, 19 °С

t₁-температура вологого термометра, 13 °С

В-барометричний тиск, 752 мм рт ст.

f – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометру, дорівнює 11,23 мм. рт. ст. (за таблицею максимальної напруги водяних парів)

а- психрометричний коефіцієнт, що дорівнює для закритих приміщень 0,0011.

Підставляємо значення величин в формулу

К= 11,23 – 0,0011(19-13) х 752 = 6,27 мм. рт. ст.

Максимальну вологість (F) знаходимо за тією ж таблицею, що і Тр. Вона дорівнює 16,48 мм. рт. ст.

Відносну вологість розраховуємо:

                       R = K *100 / F= 38 %                                

Дефіцит насичення розраховуємо за різницею між максимальною і абсолютною вологістю.                  Д = F – К = 16,48 – 6,27 = 10,21 мм.рт. ст.

Точку роси (Тр) визначаємо за таблицею максимального напруження водяних парів:                                   Тр=4,4 °.

Відносну вологість можна визначити по таблицях за показниками сухого та вологого термометрів. В нашому прикладі відносна вологість по таблиці  R = 40 %.

Таким чином, отримана величина відносної вологості відповідає гігієнічним нормативам для закритих приміщень (30-60 % при температурі 18-20 °С).

Задача 4.

КГЗ = В/Н = 5,6/3,0 = 1,87, що відповідає нормі. Величина гігієнічної норми КГЗ не більша 2.

Задача 5.

Світловий коефіціент = 2,4/25 =1/10,42 = 1:10, що відповідає гігієнічній нормі для житлових приміщень.

Задача 6.

КПО = (Е вн / Е зов) х 100 % = 120/8000х100 = 1,5 %, що знаходиться в межах норми.

Задача 7.

Яскравість= 25 х 27 х 10-6х1000=675х1000/1000000=675/1000=0,675 (кілоніт), або 675 (ніт).

Задача 8.

Питома потужність=  (4 х 100)/25 = 16 Вт/м².

За табличними даними знаходимо, що за даних умов питома потужність – 16 Вт/м² відповідає рівню освітленості 200 лк. За таблицею 35 визначаємо, що дана величина освітленості відповідає  найменшій нормативній освітленості для даної групи приміщень (кабінет терапевтів, гінекологів і інших спеціалістів, для оглядових і ін.).

 

Самостійна робота студентів.  14¹⁵ – 15⁰⁰ год.

Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

 

 

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Студент повинен знати:

1.    Фізіологічне і санітарно-гігієнічне значення природного освітлення приміщень.

2.    Методику визначення і гігієнічні норми СК, КПО, КГЗ, що використовуються для оцінки природної освітленості.

3.    Конструкцію приладів, які використовуються для реєстрації температури і вологості.

4.    Одиниці виміру температури.

5.    Основні вимоги для оцінки температурного режиму приміщень.

6.    Вплив на організм високої та низької вологості повітря.

7.    Гігієнічні вимоги до вологості повітря в приміщеннях різного    призначення.

8.    Принцип роботи приладів для вимірювання вологості повітря.

9.    Гігієнічне значення руху атмосферного повітря та повітря закритих приміщень.

10.            Роль руху повітря в формуванні мікроклімату, в механізмах теплового обміну організму.

11.            Методи і способи визначення напрямку і швидкості руху повітря у відкритій атмосфері, в вентеляційних системах.

12.            Методи визначення швидкості руху повітря в приміщенні.

13.            Фізіологічне і санітарно-гігієнічне значення природного освітлення приміщень.

14.            Методику визначення і гігієнічні норми СК, КПО, КГЗ, що використовуються для оцінки природної освітленості.

15.                       Методи визначення штучної освітленості приміщень.

16.                       Принцип роботи люксметра.

Студент повинен вміти:

1.    Вимірювати вологість повітря в приміщенні і розрахувати  за формулами і таблицями.

2.    Змонтувати самописець (термограф, гігрограф), привести його в робочий стан і виставити показники. Розшифрувати запис.

3.    Визначати напрям та силу вітру.

4.    Визначити швидкість руху повітря.

5.    Робити гігієнічні висновки та оцінювати результати вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.

6.    Визначити СК, КГЗ в приміщеннях різного типу і давати гігієнічну оцінку отриманим результатам.

7.    Вимірювати рівні освітленості світлотехнічним методом за допомогою люксметра.

8.    Вираховувати КПО, оцінювати природне освітлення за цим показником.

9.    Оцінювати штучну освітленість розрахунковим методом.

10.                       Оцінювати  яскравість і рівномірність штучного освітлення.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

А. Основні:

1.       Матеріали підготовки до практичних занять http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud/uk/med/health/ptn/%D0%B3%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0/2/01.%20%D0%BC%D1%96%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%82%20%D1%96%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.htm

1.       Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. К.:Здоров’я, 2004, с. 788.

2.       Габович Р. Д. и соавт.  Гигиена, -К. , Вища школа, 1983. -С. 36-46, 121-123; 129-132, 202-207.

3.       Загальна гігієна. Посібник для практичних занять (За ред. І. І. Даценко. –   Львів: Світ,

2.       1992 р. – С. 13-17, 25-35, 51-57.

1.       Загальна гігієна /За ред. Є.Г.Гончарука – К., Вища школа, 1994).

    В. Додаткові:

1.     Пивоваров Ю. П. и соавт. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. М. , Мед. 1983. – С. 93-110.  

2.     Минх А. А. Методы гигиенических исследований. – М. , Медицина. 1971. – С. 11-15.

3.     Гурова А. И. , Горлова О. Е. Практикум по гигиене. – М. , УДН, 1991. – С. 11-15.

4.     Новожилов Г.Н., Ломов О.П. Гигиеническая оценка микроклимата. -Л., 1987.

5.     Шахбазян Г.Х. и др. Гигиена производственого микроклимата. -К., 1977.

6.     Румянцев Г. И. и соавт. Общая гигиена. – М. : Медицына, 1985. – С. 271-276.

 

Методичну вказівку склали

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

__27___   серпня  2013  р. протокол № 1___