Паротитна інфекція
Паротитна інфекція n– гостре вірусне захворювання, що викликається вірусом із родини параміксовірусів, nпередається повітряно-краплинним nшляхом, характеризується переважним nураженням слинних залоз, рідше n– інших залозистих органів (підшлункова залоза, яєчка, яєчники, молочні залози та ін.), а також нервової системи.
Особливості збудника: РНК-вірус nіз родини параміксовірусів.
Джерело nінфекції: хворі n
Шлях зараження: повітряно-краплинний.
Механізм nпередачі хвороби: крапельний
Вікові категорії, що вражаються nнайчастіше: дошкільнята, молодші школярі
Вид імунітету після перенесеного nзахворювання: стійкий nпо життєвий.
Сезонність: зимово-весняна
Патогенез:
Патогенез:
1. nВхідні ворота – слизові nрота, носогорла, верхніх дихальних шляхів.
2. nПервинна вірусемія.
3. nГематогенне занесення в залозисті органи (переважно слинні залози).
4. nРепродукція в слинних залозах.
5. nВиділення зі слиною, повітряно-краплинне поширення.
6. nВторинна вірусемія.
7. nУраження ЦНС, інших залоз ( підшлункова, nяєчка, яєчники, передміхурова, молочні, щитоподібна).
8. nЗапуск імунної системи, видалення збудника
Патоморфологічні зміни: Вірус поширюється в залозисті органи гематогенно. Характер запалення серозний. Найчасті ше вражатимуться привушні слинні залози з обох nбоків. Найдовша заразливість nхворого 9 днів, а заразливість хворого найвища в перші 3-5 днів.
Класифікація
1. Типові форми: n
а) залозиста (паротит, субмаксиліт, сублінгвіт, nпанкреатит, орхіт, оофорит, мастит, бартолініт, простатит, тиреоїдит);
б) nнервова (серозний менінгіт, менінгоенцефаліт);
в) nкомбіновані (паротит+панкреатит+серозний nменінгіт).
2. Атипові форми :
а) nстерта;
б) nсубклінічна (безсимптомна).
За тяжкістю:
а) легкого ступеня;
б) nсередньотяжкого ступеня;
в) nтяжкого ступеня.
Перебіг:
а) nгострий;
б) nзалишковий астенічний, гіпертензивний синдром (може бути nпри енцефаліті);
в) nускладнений;
г) nнеускладнений.
Показники тяжкості:
а) nступінь вираженості ураження залоз (припухлість, болючість, набряк);
б) nураження ЦНС – вираженість менінгеальних та менінгоенцефальних nсимптомів;
в) nступінь загальної інтоксикації (температура тіла, порушення загального стану).
Клінічні nкритерії:
інкубаційний період – 11-21 день.
A. Типова залозиста (ізольоване ураження лише залозистих nорганів): підвищення температури до фебрильних цифр, припухлість nнавколовушних, підщелепних, під’язикових слинних nзалоз, яєчок. Ураження привушних залоз (паротит): фебрильна nтемпература, процес як правило двобічний, виповнені ретромандибулярні nямки, малоболючий інфільтрат, шкіра над інфільтратом nзвичайного забарвлення, напружена, залоза тістувата, сухість слизової рота, виявляється nнабряклість та гіперемія зовнішнього отвору стенонової nпротоки (симптом Мурсона), біль позаду та спереду nмочки вуха при розмові, жуванні (симптом Філатова), через 2-3 доби можливе nураження інших залозистих органів. Паротит: знижується апетит, відмічається нудота, повторне nблювання, нападоподібний біль в животі, рідкі nвипорожнення, підвищується діастаза сечі.
· nТипова нервова: ймовірні зміни в лікворі – nпомірний плеоцитоз лімфоцитарного nхарактеру
· nкомбінована – nураження залоз зовнішньої секреції та нервової системи
· nМенінгоенцефаліт
Критерії тяжкості: Тяжкість nвизначається Ступенем ураження залоз, ЦНС, ступенем інтоксикації.
Особливості: nу дітей nраннього віку частіше уражаються привушні і підщелепові слинні залози, орхіт частіше розвивається у дітей старшого віку, підлітків та дорослих.
Ускладнення: Менінгі, при орхіті – атрофія яєчка, постінфекційна nастенія
· nРезультати nдодаткових досліджень: в загальному nаналізі крові: лейкопенія (іноді лейкоцитоз в перші дні), лімфоцитозом. nПри паротитному менінгіті: помірний nплеоцитоз лімфоцитарного nхарактеру. Безсимптомну форму інфекції можна nдіагностувати за наростанням титру антитіл в динаміці при серологічному nдослідженні.
Лікування:
Паротиту, субмаксиліту, nсублінгвіту: ліжковий режим 5-7 nднів; механічно щадна дієта; догляд за nпорожниною рота (2 % розчин бікарбонату натрію); сухе тепло на уражені залози; антибіотики nу випадку приєднання бактерійної інфекції (пеніциліни, nмакроліди, цефалоспорини); десенсибілізувальні (діазолін, тавегіл, фенкарол, супрастин, піпольфен).
Панкреатиту: 1-2 дні – голод, через 10-12 днів – стіл №5; дезінтоксикаційна nтерапія (пиття, внутрішньовенно: кріоплазма, nальбумін, 5 % розчин глюкози, фізрозчин натрію nхлориду); інгібітори протеаз (гордокс, nконтрикал, трасилол); спазмолітики для зняття больового синдрому (но-шпа, папаверин); ферментні препарати (панкреатин, nфестал, дигестал).
Орхіту: ліжковий режим, суспензорій; кортикостероїди – 2-3 мг/кг (за преднізолоном) nв 3-4 прийоми 3-4 дні, поступове зменшення дози, курс 7-10 днів; знеболювальні (анальгін, парацетамол); десенсибілізувальні n(діазолін, тавегіл, супрастин).
Менінгіту: діагностично-лікувальна спинномозкова пункція; дегідратаційна, nдезінтоксикаційна терапія (маніт, nманітол – 1-1,5 г/кг, лазикс – 1-3 мг/кг, nконцентровані розчини плазми, альбуміну, глюкози); кортикостероїди – 1-3 мг/кг nза преднізолоном; симптоматичне лікування (нейроплегічні nзасоби – сибазон – 0,3 мг/кг, 0,25 % дроперидол – 0,05-0,1 мл/кг, літична суміш – 0,1-0,2 мл/кг; жарознижувальні – парацетамол, nтайленол, ефералган); десенсибілізувальні (діазолін – n1-3 мг/кг).
Тривалість голодування при типовому пактреатиті тяжкого ступеню до 2 днів. Сухе тепло на nуражену залозу. Рекомбінантний інтерферон при тяжкому ступеневі. При орхіті коротким курсом призначаються гормони (преднізолон).
Критерії виписки зі стаціонару: клінічне nодужання.
Тактика лікаря в nвогнищі інфекції: Хвору дитину слід ізолювати на 9 днів. Тривалість карантину в nдитячому закладі до 21 дня. Термін диспансерного спостереження урологом за nдитиною, що перехворіла на паротит ний орхіт 2 роки.
Специфічна nпрофілактика: вакцинація живою атенуйованою nпаротитною вакциною у 12 міс. – 0,5 мл підшкірно. Повторна – у 6 років, якщо не проводилась – то в n11 років (вакцинують моно- чи тривакциною разом із вакцинацією проти кору, краснухи); у 15 років n– моновакциною (хлопці).
