ПІДКЛАС АСТЕРИДИ – ASTERIDAE

Матеріали для підготовки

до практичного заняття  на тему

 «Родина Айстрові. Представники класу Однодольні (злакові, цибулеві, ароїдні, асфоделові, конвалієві): діагностичні ознаки, особливості використання у медичній практиці»

 

Підклас Астериди належить до класу Дводольні, інші родини – до класу Однодольні. Представники цих класів відрізняються за рядом анатомо-морфологічних ознак.

 

ПІДКЛАС АСТЕРИДИ – ASTERIDAE

         В офіцинальній медицині знайшли використання представники лише однієї родини підкласу – АЙСТРОВІ (СКЛАДНОЦВІТІ) – ASTERACEAE (COMPOSITAE).

У світовій флорі налічується понад 20 тисяч видів і близько 1000 родів родини Айстрові, в Україні – 695 видів, 121 рід. Це найчисельніша за видовим складом родина відділу Покритонасінні. Багаторічні або однорічні трави чи напівкущі, рідше кущі, ліани і невеликі дерева з простими або слабкорозгалуженими стеблами. Поширені на всіх континентах і в усіх кліматичних зонах.

 

Листки звичайно чергові, рідше супротивні, часом кільчасті, цілісні або різного ступеня розчленовані, часом редуковані, прилистків не мають. Суцвіття – кошики .або головки, які оточені обгорткою. Чашечка звичайно дуже редукована і видозмінена, вона у багатьох видів перетворилася в чубок, який сприяє поширенню плодів вітром. Віночок зрослопелюстковий. Основний тип – трубчастий, п’ятизубчастий, з п’ятьма тичинками, які зрос­лися пиляками в трубочку, крізь яку проходить стовпчик маточки з двороз­дільною приймочкою. Зав’язь – нижня, плід – сім’янка. Є ще справжньоязичкові – неправильні, п’ятизубчасті, двостатеві (квітки кошика кульбаби лікарської)’, несправжньоязичкові – неправильні, по краю віночка три зубчики, часто маточкові без тичинок (крайові квітки кошика соняшника), лійкоподібні – неправильні, не мають ні тичинок, ні маточок (файові квітки кошика волошки синьої). Чотири типи квіток утворюють чотири основних типи кошиків: 1. У центрі кошика трубчасті квітки, по краю несправжньоязич­кові (кошик соняшника), 2. Усі квітки в кошику тільки справжньоязичкові (кошик кульбаби), 3. Центральні квітки кошика трубчасті, а крайові лійко­подібні (кошик волошки синьої)’, 4. Центральні квітки трубчасті, крайових немає (кошик хамоміли запашної або ромашки безязичкової) та інші.

Деякі види айстрових містять каучук – тау-сагиз, кок-сагиз, а деякі види лактуків – молочний сік, який твердне на повітрі – це стародавній снодійний засіб, досі використовується в гомеопатії.

Багато видів айстрових – улюблені декоративні рослини: роди –айстра, агератум, волошка, гербера, головатень, ехінацея, жоржина, злинка, золотушник, кореопсис, королиця, космея, майорці, маруна, нагідки, соняшник, стокротки, хризантема, цинерарія, чорнобривці та інші.

Багато видів айстрових – злісні бур’яни як однорічні, так і багаторічні кореневищні.

Як пряну, харчову, вітамінну, ефіроолійну і лікарську рослину культивують полин естрагон, або тархун (Artemisia dracunculus L). У Дердавному Нікітському ботанічному саду з 1954 року вирощують і вивчають перспективну ефіроолійну рослину полин лимонний (Artemisia balchamorum Krasch.). Батьківщина – Туркменістан. Це дуже розгалужений напівкущ 50-SO см заввишки. Усі надземні частини рослини містять ефірну олію (у фазі цвітіння її 0,8-1,5%) з приємним цитрусовим ароматом з нотою апельсину, лимону, ананасу тощо. Вона використовуєть­ся при виробництві вермутів, лікерів, кондитерських виробів і парфумів.

Арніка гірська (Arnica montana L.) – багаторічна трав’яниста рослина 15-80 см заввишки з товстим коротким кореневищем. Росте на луках і узліссях, по чагарниках у гірсько–лісовому поясі і на полонинах Карпат, на Поліссі – рідко. Вид потребує охорони від хижацького знищення заготівельниками. Цінна лікарська рослина. Отруйна. У медицині використовують суцвіття, листки і кореневища з коренями. Суцвіття містять гіркоту арніцин (до 4%), ефірну олію (0,04-0,15%), дубильні речовини (5%), флавоно­їди, У коренях міститься ефірна олія (0,4-1,5%), дубильні речовини, інулін, слиз, смоли.

             

 

Завдяки різному хімічному складу суцвіття і кореневища препарати з них справляють різну терапевтичну дію. Настій і настоянка суцвіть арніки гірської (Tincturae Arnicae) регулюють тонус центральної нервової системи, знижують рефлекторну збудливість довгастого мозку і кори головного мозку, справляють заспокійливу, протисудомну дію, сприяють поліпшенню живлення мозку, знижують рівень холестерину в крові (завдяки наявності цинарину), запобігають утворенню жовчних ка­менів, ефективні при мозкових крововиливах і при маткових кровотечах.

Препарати кореневища арніки гірської розширюють вінцеві судини серця, поліпшують живлення серцевого м’язу, пришвидшують ритм серцевих скорочень. Фізіологічне активні речовини арніки гірської входять до складу препаратів “Пумпан” (для лікування хвороб серця та гіпертонічної хвороби), “Мазь арніки доктор Тайс” і “Маратонік“. Препарати арніки гірської широко використовуються в гомеопатії. Настої та настоянки з коренів і квіток у народній медицині вживають при недугах серця.

Артишок посівний (Cynara scolymus) – багаторічна трав’яниста рослина, яка походить із Середземномор’я. Листки перисторозсічені, до 50 см завдовжки, зібрані в прикореневу розетку. Квітки синьо-фіолетові. В Україні артишок культивують.

Використовують листки і нерозквітлі кошики  для виготовлення гепатопротекотрних, антисклеротичних лікарських засобів – наприклад, ”Хофітолу”.

    

 

Волошка синя (Centaurea cyanus L.) – однорічна рослина 25-100 см заввишки. Росте на полях в озимих і ярих посівах, уздовж польових доріг по всій Україні, на півдні рідше. Бур’янова, лікарська, декоративна, медоносна, жироолійна і фарбувальна рослина.

У медицині використовують сині крайові лійкоподібні квітки. Вони містять антоціани (пеларгонін і ціанідин), глікозиди (ціанарин, центаурин і цикорин), сім флавоноїдів; ефірну олію, гіркоти, синій барвник; мінеральні солі; дубильні, смолисті, пектинові і білкові речовини, сапоніни, алкалоїди, каротин, вітамін С. Препарати волошки синьої справляють жовчогінну, сечогінну, потогінну, протизапальну, протигарячкову знеболювальну та ранозаго­ювальну дії. Зовнішньо настій квіток вживають у вигляді крапель і примочок при кон”юктивітах, блефаритах, а також лікують курячу сліпоту (внутрішньо і зовнішньо). Препарати “Віталп“, “Канефрон“.

 

Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) – багаторічна трав’яниста рослина 25-60 см заввишки. Росте на луках, узліссях, уздовж доріг на Поліссі, в Лісостепу і Карпатах. Лікарська, ефіроолійна косметична медоносна, кормова, інсектицидна і харчова рослина.

У медицині використовують верхівки квітучих пагонів, які містять алкалоїди ахілеїн, бетоніцин; ефірну олію (0,007-0,13%, провідною біологічно активною речовиною її є хамазулен, олія містить також цінеол (8-10%). фітонциди, дубильні речовини, смоли, гіркоту ахілеїн, холін, інулін, аспарагін та інші речовини.

 

Препарати деревію звичайного досить ефективні кровоспинні засоби при внутрішніх і зовнішніх кровотечах, вони діють протизапально і бактерицидно при хворобах шлунка, сприяють правильному обміну речовин, поліпшують апетит, посилюють виділення молока у матерів-годувальниць, розширюють кровоносні судини, знімають спазми з гладеньких м’язів кишечника і жовчовивідних шляхів, розширюючи їх, заспокоюють болі при спазмах шлунка, вони жовчогінні, поліпшують секреторну активність підшлункової залози тощо. Зовнішньо препаратами трави і соком деревію звичайного лікують свіжі і задавнені гнійні рани.  Препарати – “Лів-52″, “Очищення від шлаків і токсинів”, “Протигеморойний чай”, “Ротокан“, “Збір жовчогінний № 3”.

 

Ехінацея пурпурова (Echinaceae purpurea (L.) Moench.) – багаторічна трав’яниста рослина 50-150 см заввишки. В Україні культивують як лікарську, ефіроолійну, декоративну і харчову рослину. Походить з південно-східних штатів США. З давніх-давен індійці та ацтеки Америки використовували всі частини рослини.

Препарати ехінацеї пурпурової справляють адаптогенну, імуности-мулюючу,.антисептичну, протизапальну, бактерицидну,, ранозагоювальну та радіопротекторну дії, позитивно впливають на статеву потенцію у чоловіків (не викликають побічної дії і депресивної фази як після вживання женьшеню, елеутерокока, аралії, лимонника).

     

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Webb, ex Wigg.) – багаторічна трав’яниста рослина 10-40 см заввишки. Росте на луках, газонах, засмічених місцях, на полях по всій Україні. Лікарська, харчова, вітамінна, жироолійна, медоносна і бур’янова рослина.

      

 

В офіційній медицині використовують корені, а в народній – також листки і сік. Препарати кореня і трави збуджують апетит, поліпшують травлення, мають жовчогінні, послаблювальні, протисклеротичні, протигеморойні, заспокійливі, легкі снодійні і тонізуючі властивості.

Корені кульбаби лікарської входять до складу шлункового, апетитного і сечогінного зборів. Препарати – “Тонзільгон Н”, “Цитримакс плюс”, “Екстрадіуретик“, “Очищення від шлаків і токсинів

Надзвичайно широко використовується кульбаба лікарська у народній медицині при різноманітних хворобах. Молочним соком виводять мозолі, вугрі, ластовиння і пігментні плями, закапують очі при трахомі і запаленні. Молоді листки використовують для приготування весняних вітамінних салатів, особливо корисний для ослаблених, анемічних людей (у їх крові підвищується вміст гемоглобіну) і при порушенні обміну речовин.

Близькі види: кульбаба бесарабська (Т. bessarabicum (Homem.) Hand. Mazz.), к. червоноплода (Т. erythrospermum Andrz.), к. нерівнобока (Т. obliquum (Fr.) Dahlst.), к. пізня (Т. serotinum (Waldst. et Kit.) Poir.), заготівля сировини цих видів не допускається.

 

Лопух великий (Arctium lappa L.) – дворічна рослина 75-150 см зав­вишки. Росте на засмічених місцях, біля жител і доріг, у лісах і чагарниках по всій Україні. Лікарська, медоносна, харчова, жироолійна і шкідлива рослина.

У науковій медицині використовують корені, а в народній – і листки.

Препарати лопуха великого сприяють виведенню солей, очищенню крові, поліпшують обмін речовин при подагрі, цукровому діабеті, жовчнокам’яній і нирковокам’яній хворобах, мають сечогінні, послаблю­ючі (насіння), потогінні, дезінфікуючі, протиалергічні властивості.

Мазі з кореня лопуха великого і листки використовують для лікування різноманітних хвороб шкіри. Відвар коренів та лопухову олію (одержують шляхом настоювання коренів лопуха на соняшниковій або іншій олії) застосовують для поліпшення росту волосся і зміцнення його “коренів”. Препарати – “Екстрадіуретик“, “Очищення від шлаків і токсинів”.

Нагідки лікарські (Calendula officinalis L.) – однорічна рослина 30-50 см заввишки. Вирощують у садах, на полях і городах по всій Україні як лікарську, декоративну і фарбувальну культуру. В медицині використовують суцвіття, вони містять ефірну олію, гіркоту календен, слиз, смолу (44%), пентадецилову, саліцилову, яблучну та інші кислоти, каротиноїди, сапонін, флавоноїди, глікозид календулозид, сліди алкалоїдів, тритерпендиоли та інші речовини.

Препарати нагідок лікарських заспокійливо діють на центральну нервову систему, знижують рефлекторну збудливість і артеріальний тиск, посилюють діяльність серця, уповільнюють серцеві скорочення і збільшують їхню амплітуду; мають бактерицидні, протизапальні, антисептичні, ранозагоювальні, жовчогінні, в’яжучі, сечогінні, потогінні, спазмолітичні, кровоспинні та протиракові властивості; знижують концентрацію білірубіну і холестерину в жовчі.

Нагідки широко використовуються як у науковій, так і в народній медицині при хворобах шлунково-кишкового тракту, нирок, легень, жіно­чих хворобах, злоякісних новоутвореннях; разом з травою приворотня – при депресивних станах, епілепсії та інших психічних захворюваннях.

Мазь з нагідок лікарських застосовують при пораненнях, порізах, забитті, опіках (у тому числі і сонячних, але в цьому випадку краще діє спиртова настоянка), відмороженнях тощо. Препарати – “Венен гель доктор Тайсс“, “Вітаон“, “Віталп“, “Мазь нагідок доктор Тайсс“, “Ротокан“, “Збір грудний № 4, “Збір жовчогінний № З”.

 

Оман високий (Inula helenium L.) – багаторічна трав’яниста росли­на 1-2,5 м заввишки. Росте по берегах річок, по сирих місцях, серед чагарників розсіяно майже по всій Україні. Лікарська, деко­ративна, медоносна, фарбувальна, пряна, ефіроолійна і отруйна рослина.

Препарати оману високого справляють відхаркувальну, бактерицид­ну, глистогінну, потогінну, жовчогінну та в’яжучу дії, поліпшують травлення.

Із кореневищ оману високого виготовляють екстракт “Інулен” і препарат “Алантон“, останній містить лактони сесквитерпенової природи. Це ефективний противиразковий, протизапальний і жовчогінний засіб, має виражену захисну дію при ураженні печінки чотирихлористим вуглецем, він також бактерицидний щодо золотистого стафілокока.

 

Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.) – багаторічна трав’яниста рослина 30-150 см заввишки. Росте на сухих луках, заплавах річок, уздовж доріг по всій Україні, в Криму – рідко. Лікарська, ефіроолійна, танідоносна, інсектицидна, фарбувальна, харчова, медоносна, отруйна, декоративна і бур’янова рослина.

Препарати пижма звичайного збуджують апетит, підсилюють секрецію травних залоз, підвищують кислотність шлункового соку, посилюють виділення жовчі, уповільнюють ритм серця, підвищують кров’яний тиск, а також мають жарознижувальні, спазмолітичні, протизапальні, болетамувальні, протимікробні, ранозагоювальні, інсектицидні та протиглистні властивості. Препарати – “Збір жовчогінний № 3″, “Танацехол“.

Підбіл звичайний, або мати-й-мачуха (Tussilago farfara L.) –багаторічна трав’яниста рослина 10-25 см заввишки. Росте на глинистих місцях (схили, днища ярів тощо), на берегах річок по всій Україні. Лікарська, вітамінна, медоносна, декоративна, фарбувальна і косметична рослина.

Препарати підбілу звичайного справляють відхаркувальну, проти­запальну, потогінну, жовчогінну, ранозагоювальну дії; поліпшує травлен­ня, стимулює секреторну діяльність різноманітних залоз і ріст волосся.

                          

Полин гіркий (Artemisia absinthium L.) – багаторічна трав’яниста рослина 50-100 см заввишки. Росте по всій Україні. Лікарська, ефіроолійна, харчова, вітамінна, отруйна, інсектицидна, фітонцидна, фарбувальна, танідоносна і бур’янова рослина.

    

Препарати полину гіркого посилюють секреторну функцію травних залоз і регулюють функцію травлення, їм властива жовчогінна, глистогінна, протимікробна та інсектицидна дії. Абсинтин – гіркий глікозид, посилює секрецію жовчі, панкреатичного і шлункового соку, у великих дозах збуджує центральну нервову систему з наступним пригніченням її. В помірних дозах препарати полину гіркого, особливо олія з насіння, діють заспокійливо при безсонні, постійному запамороченні, кишкових спазмах. З полину гіркого виділено хамазулен, здатний активізувати фагоцитарні функції і справляти протизапальну дію, його можна використати при лікуванні бронхіальної астми, ревматизму, подагри, екземи, опіків. У гомеопатії використовують есенцію з свіжих молодих листків полину гіркого.

 

Рапонтікум або великоголовник сафлоровидний. Левзея сафло-ровидна (Rhaponticum carthamoides Willd.) – багаторічна трав’яниста рослина 50-150 см заввишки. Вирощується в Україні як лікарська, кормова, медоносна і декоративна культура. Батьківщина – Саяни, Алтай.

У медицині використовують кореневища і корені 3-4-річного віку. Вони містять алкалоїди (за іншими даними – відсутні), ефірні олії, смоли, органічні кислоти, полісахарид інулін, вітамін С, каротин, дубильні речовини (до 5%).

Препарати левзеї сафлоровидної тонізують і стимулюють нервову систему, поліпшують кровопостачання мозку і м’язів, підвищують розумову і фізичну працездатність, регулюють кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові; показані при перевтомі, загальній слабості, поганому апетиті, зниженій працездатності, пригніченому настрої, імпотенції; для підвищення тиску крові і поліпшення роботи серця (уповільнюють його ритм і збільшують амплітуду скорочень), рекомендують як адаптоген. Препарати – “Леузея“, “Віларін“.

Розторопша плямиста (Silybum marianum (L.) Gaertn.) – одно-або дворічна рослина 100-150 см заввишки.Росте в садах, на городах і як здичавіла на засмічених місцях майже по всій Україні. Батьківщина -Середземномор’я. Лікарська, харчова, жироолійна, декоративна.

 

Дослідження, проведені у Франції, свідчать про ефективність препаратів росторопші плямистої при лікуванні цирозу печінки. В Україні створено препарати –“Силібор“, “Силібінин“, Тепабене” (дивіться рутка лікарська), в Болгарії-“Карсил“, в Угорщині – “Силегон“, “Силімар” та інші. Ця рослина також є сильним антиоксидантом.

 

Соняшник однорічний (Helianthus annuus L.) – однорічна олійна, лікарська, кормова, отруйна, медоносна і декоративна рослина, вирощується на полях і городах по всій Україні. Батьківщина – Північна Америка. У медицині використовують олію, листки, крайові язичкові квітки і плоди-сім’янки.  

Соняшник бульбистий, земляна груша, топінамбур (Helianthus tuberosus L.) – багаторічна трав’яниста рослина 2-2,5 м заввишки. Вирощується на полях, городах (кормові і овочеві форми), часто дичавіє. Батьківщина – Північна Америка. Кормова, овочева, лікарська, технічна, медоносна і декоративна рослина.

Бульби топінамбуру – дієтичний продукт, корисний як здоровим людям, так і хворим на цукровий діабет. Його бульби містять, крім уже згаданих речовин, вітаміни B_1t В₂, В₃, С, Е; вони порівняно з іншими рослинами мало нагромаджують нітратів і радіонуклідів та інших шкідливих речовин.  Нині у розвинених країнах продукти з топінамбуру дуже популярні як лікувальні, так і профілактичні засоби (діабет, атеросклероз, ожиріння).

Сухоцвіт багновий (Gnaphaium uliginosum L.) – однорічна сірувате повстистоопушена рослина 5-20 см заввишки. Росте на вологих, болотистих місцях, по берегах річок, озер, ровів на Поліссі і в північному Лісостепу. Лікарська рослина. В медицині та ветеринарії використовують траву, яка містить алкалоїд гнафалін, ефірну олію тощо.

Препарати сухоцвіту багнового справляють слабку гіпотензивну, судинорозширювальну, протимікробну, ранозагоювальну та болетаму­вальну дії, уповільнюють ритм серця. Показані при гіпертонії, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (у суміші з травою синюхи голубої’), при нервових розладах; зовнішньо – при ерозії шийки матки, запущених ранах, виразках, тромбофлебіті.

Хамоміла обідрана, х. лікарська (Chamomilla recutita (L.) Rauschert). Синонім – Ромашка лікарська (Matricaria recutita L.) – одно­річна рослина. Росте на полях, узбіччях доріг, пустирях майже по всій Украї­ні, в Криму рідко. Вирощується V польовій культурі. Батьківщина – Західна Європа. Лікарська, вітамінна, ефіроолійна, медоносна, бур’янова рослина.

У медицині використовуються кошики без стебел, вони містять ефірну олію (до 80%), гіркий глікозид, холін, слиз, камедь, антемі-сову кислоту. До складу ефірної олії входить хамазулен (похідні кумарину), кадинен, азулен, каприлова, нонілова та ізовалеріанова кислоти.

Препарати ромашки лікарської справляють антисептичну, протиза­пальну, протиспастичну, послаблюючу, жовчогінну, кровоспинну, протисудомну, потогінну, заспокійливу та вітрогінну дії. Ефірна олія ромашки лікарської знімає болі, збуджує центральну нервову систему, розширює судини головного мозку, збільшує число сер­цевих скорочень, поліпшує дихання, а великі дози спричиняють головний біль і загальну слабкість. Апегенін і герніарин справляють ніжну спаз­молітичну дію. Хамазулен має виражену протиалергійну, протизапальну, ранозагоювальну дію. Його призначають при лікуванні бронхіальної астми, гострих і хронічних гастритів і колітів, екзем, опіків тощо. Відомо, що прийом препаратів ромашки підвищує кількість лейкоцитів утричі. Передозування і тривалий прийом препаратів ромашки лікарської можуть викликати алергію. Препарати – “Ромазулон“, “Ротокан“, “Збір жовчогінний № 3”, “Збір грудний № 4″, “Очищення від шлаків і токсинів” та інші.

 

Цмин пісковий (Helichrysum arenarium (L.) Moench.) – багаторічна трав’яниста рослина 10-30 см заввишки. Росте на пісках, переважно у соснових лісах, на степових схилах, на відслоненнях, у сухих лісах по всій Україні, за винятком високогір’я Криму і Карпат. Лікарська, ефі­роолійна, інсектицидна, фарбувальна, кормова і декоративна рослина.

Препарати цмину піскового посилюють жовчовиділення, розріджують жовч, знижують концентрацію жовчних кислот і вміст білірубіну в жовчі, підсилюють тонус жовчного міхура, стимулюють секреторну функцію шлунка та підшлункової залози і сечовиділення; Мають протизапальні, антимікроб­ні, спазмолітичні, відхаркувальні, знеболювальні, кровоспинні, регене­ративні (термічні і хімічні опіки очей) та інсектицидні властивості. Препарати: “Аренарин“, “Фламін“, “Екстракт цмину сухий” і “Екстракт цмину рідкий”.

                 

У процесі вивчення нових перспективних жовчогінних рослин цмин пісковий виступає як контроль (стандарт), з яким порівнюють нові жовчогінні рослини і оцінюють їх щодо жовчогінності.

Цикорій дикий (Cichorium inthybus) – багаторічна дикоросла рослина до 120 см висотою з могутнім стрижневи коренем. Листя ланцетової форми, перистороздільні. Всі квітки в кошиках язичкові, голубі. Препарати з трави і коренів покращують травлення, заспокоюють ЦНС.  Корені багаті на інулін.

Череда трироздільна (Bidens tripartita L.) – однорічна рослина 15-60(100) см заввишки. Росте по берегах річок, озер, окраїнах боліт, на вогких луках по всій Україні, крім півдня Криму. Уведена в культуру. Лікарська, вітамінна, бур’янова, фарбувальна, кормова і шкідлива рослина.

   

У медицині застосовують траву, яка містить близько десяти флавоноїдів, кумарини, гіркоти, слиз тощо. Препарати череди трироздільної справляють заспокійливу, сечогінну, потогінну, гіпотензивну дії, поліпшують апетит і травлення, збільшують амплітуду скорочення серця, підвищують тонус м’язів матки, нормалізують обмін речовин при хворобах шкіри.       

У народній медицині настій трави цієї рослини використовують для ванн і обмивань дітей при діатезі, скрофульозі, висипах, лупі, рахіті, золотусі (з одночасним прийомом відвару всередину), а для дорослих –у вигляді ванн, обмивань, компресів з одночасним прийомом всередину при золотусі, подагрі, артриті, ревматизмі, ексудативному діатезі, нашкірних висипах, вуграх, фурункулах.

На клумбах у парках і скверах, а також на присадибних ділянках висаджують чорнобривці, айстри, георгіни, майори, волошки. У кімнатних умовах вирощують хризантеми.

Є серед представників родини Айстрові також злісні бур’яни наших полів і городів: будяк, осот польовий, галінсога дрібноцвіта, амброзія полинолиста (викликає сильні полінози).

         Разом з тим, окремі види родини стали рідкісними і занесені до Червоної книги України. Це описана вже сьогодні лікарська рослина –  арніка гірська;  2 види відкасників; айстра альпійська, едельвейс альпійський, 13 видів волошок.

КЛАС ОДНОДОЛЬНІ – LILIOPSIDA (MONOCOTYLEDONES)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДКЛАС ЛІЛІЇДИ – LILIIDAE

РОДИНА ЗЛАКОВІ, ТОНКОНОГОВІ – POACEAE, GRAMINEAE

У світовій флорі нараховується до 10000 видів, у флорі України – 331 вид. Багаторічні, рідше одно – або дворічні трави, часом дерева, ростуть майже повсюдно. Стебла порожнисті (соломина), рідко виповнені, на відміну від осокових виражені вузли і міжвузля, при основі вузлів вставна меристема – зона утворення додаткових коренів і закладення пазушних бруньок.

Листки чергові у два ряди, нижня частина – піхва відкрита (в осок – замкнена), у місці переходу піхви у листкову пластинку розташована плівочка – язичок, щоб не затікала вода до піхви, а по боках пластинки два вушка, які охоплюють стебло і утримують біля нього листок.

У бамбуків листок має листкову пластинку і черешок. Квіти у злаків дрібні, двостатеві, рідко одностатеві (рослини однодомні – кукурудза), зібрані у багатоквіткові або одно-двоквіткові колоски, а вони в свою чергу у складні колоси, волоті, колосоподібні волоті (султани), часом суцвіття – початок (жіноче у кукурудзи). Квітка має нижню квіткову луску (часто з остюком) і верхню, маленькі плівочки – лодикули, які облягають зав’язь і сприяють розкриванню квітки. Оцвітину у злаків складають верхня квіткова луска, яка утворилася внаслідок зростання двох лусок, і дві лодикули.

 Тичинок звичайно три, рідше дві або одна (пахуча трава), часом шість (рис), у бамбуків 6-30. Маточка з трьох плодолистиків, у деяких з двох-одного, дво-три роздільна, волохата, зав’язь верхня, плід –зернівка, рідко горіхоподібний, кістянка чи ягода.

Зародок у насінні прилягає збоку ендосперму, а в осокових він знаходиться в середині ендосперму.

Злакові мають надзвичайно велике значення у природі і в житті людини: у природних угрупованнях луків і степів вони становлять основу травостою. Злаки, додані до бобових трав, прискорюють просушування зеленої маси на сіно, поліпшують гігієнічні якості зеленого корму. Багато дикорослих видів злакових уведено в культуру, створено високо­продуктивні сорти: стоколос безостий, костриця лучна, тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, грястиця збірна, райграс високий, пажитниця багаторічна, пирій безкореневищний, сорго звичайне, суданська трава, канаркова трава справжня, могар та інші.

 

Пшениця літня, м’яка (Triticum aestivum L.) – однорічна рослина, вирощується по всій Україні як основна хлібна культура. Відома в Україні з IV – III тисячоліття до н.е. Батьківщина невідома.

В медицині використовують Зерно, борошно, крупу і висівки. Зерно містить крохмаль та інші вуглеводи (до 67%), білки(до 22%), клітковину (3%), жирну олію (1,5%), калій, кальцій, магній, фосфор, ферменти, вітаміни Е, F, групи В, холін. Препарати пшениці мають загальнозмінювальну, пом’якшувальну, ранозагоювальну і послаблюючу дії. Здавна в народі застосовують відвар зерна як внутрішній, так і зовнішній засоби для відновлення сил після перенесених тяжких і виснажливих хвороб. Відвар висівок з додаванням меду вживають при невгамовному кашлі, при хворобах органів дихання; висівковий хліб – цінний дієтичний і вітамінний продукт. Відваром м’якушу хліба лікують кривавий пронос, прикладають до фурункулів і наривів для швидкого їх визрівання, а до припухлостей і ґуль – для їх розсмоктування.

Жито посівне (Secale cereale L.) – однорічна озима культура, вирощується як цінна харчова і кормова рослина в основному на Поліссі і в Лісостепу. Батьківщина невідома. У басейнах Дніпра і Дністра та на Керченському півострові східні слов’яни вирощували жито в першій половині першого тисячоліття до нашої ери. У медицині використовують зерно, борошно і висівки. Препарати жита посівного спрапвляють обволікаючу, пом’якшувальну, ранозагоювальну та розсмоктувальну дії, добре регулюють діяльність шлунково – кишкового тракту.

У народній медицині відвар зерна вживали при застарілому кашлі, бронхітах, проносах, житній хліб – як делікатний послаблювальний засіб, розпарений у молоці – прикладають до наривів, а тепле тісто – до твердих опухлостей, фурункулів тощо. Є відомості про успішне лікування трихофітії (лишай) шляхом втирання сухого житнього борошна в уражені ділянки шкіри.

 

Овес посівний (Avena sativa L.) – однорічна харчова і кормова культура. У медицині використовують зерно, траву і солому. Зерно містить крохмаль (до 44 %), білок (до 13%), жир, цукор, вітаміни В-,, В₂, В₆, Е, R каротин, камедь, ефірну олію, органічні кислоти, кумарин, скополетин, холін.

Киселі з вівсяного борошна та відвари вівсяної крупи і зерна справляють загальнозміцнювальну, обволікаючу та в’яжучу дії. Настої зелених рослин і соломи справляють потогінну, протигарячкову, сечогінну, вітрогінну, заспокійливу (при безсонні) дії; їх застосовують при водянці живота ниркового походження, при жовтусі, розумовій перевтомі та для збудження апетиту а також при захворюваннях органів травлення. Зовнішньо (у вигляді ванн, компресів) відвар із соломи вівса рекомен­дують при ревматизмі, золотусі, рахіті, нашкірних хворобах, при відморожуванні кінцівок і постійно холодних ногах тощо.

У Києві побутує рецепт, за яким водний відвар подрібленого вівса з молоком дають ослабленим хворим після тяжкої операції, а також після променевої терапії онкохворим, вважають, що цей засіб стимулює кровотворення і не потрібно вливати онкохворому донорську кров. В останні роки одержані позитивні результати при лікуванні сечокислого та щавлевокислого уролітіазу збором, до складу якого входить зерно і солома вівса та інші рослини. Супи і каші з крупи та киселі з борошна вівса – високопоживні дієтичні страви, які одночасно сприяють на організм людини цілющу дію.

 

Рис посівний (Oryza sativa) – однорічна трав’яниста рослина з тонкими розгалуженими стеблами і суцвіттям-волоттю. Рис є важливою продовольчою культурою азіатських країн, оскільки становить основу харчування понад 1 млрд. людей.  Відвар плодів рису використовують як обволікаючий і пом’якшувальний засіб; у медичній практиці використовують також рисовий крохмаль (Amylum Orizae) і спирт, одержані із зернівок рису.

 

   

 Пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski.) – багаторічна трав’яниста кореневищна рослина 50-130 см заввишки. Росте на луках, степах, солончаках, пісках, у чагарниках, на галявинах, у лісосмугах по всій Україні. Лікарська, кормова, харчова і бур’янова рослина.

 

У медицині та ветеринарії використовують кореневище, воно містить інулін (5-7%), полісахарид тритицин (близько 8%), слиз, фруктозу. Препарати кореневища пирію повзучого справляють сечогінну (значно посилюється виділення сечовини і хлоридів, зменшуються набряки), очищувальну, потогінну, кровоспинну, обволікаючау, послаблюючау дії, поліпшують обмін речовин. Препарати – “Фітолізин“, “Цитримакс баланс”.

Кукурудза звичайна (Zea mays L.) – однорічна рослина. Одна з найважливіших харчових і кормових культур. В Україну завезена у ХУ11 ст., батьківщина – Центральна і Південна Америка.

У медицині та ветеринарії використовують стовпчики з приймочками, зернівки та олію. Стовпчики містять жироподібну речовину – ситостерол, жирну (до 2,5 %) і ефірну (до 0,12 %) олії, камедеподібну речовину (2,65-3,18 %), нерозчинну кислу смолу (2,25 – 2,79 %), гіркі глюкозиди,
сапоніни, вітаміни С і К, B–j, 62, Е, Р, PP. Насіння містить крохмаль (понад
60%), жирну олію (до 50 %), алкалоїди, зеакаротини, зеаксантин, кверцетин, ізокверцетин, калій, фосфор, залізо, мідь, нікель.

                    

Препаратам із стовпчиків кукурудзи звичайної властива жовчогінна, протизапальна, седативна і сечогінна дії; Олія із зернівок – гарний засіб для профілактики і лікування атеросклерозу, облітерації судин, ожиріння, хвороб печінки (за характером впливу на скорочення стінок жовчного міхура вона подібна до дії яєчного жовтка, але скорочення триваліше, стійке зниження його тонусу і наповнення жовчю настає пізніше). Кукурудзяна олія корисна при діабеті, з неї одер­жують вітамін Е, а із зернівок виготовляють крохмаль і крохмальний цукор для дієтичного харчування.

Чаполоч пахуча – декоративна ароматна рослина родини.

 

 

РОДИНА АРОЇДНІ – Araceae

Аїр, лепеха звичайна (Acorus calamus L.) – багаторічна кореневищна трав’яниста рослина 80-120 см заввишки. Росте на заболочених луках, болотах, по берегах водойм на всій території України. Лікарська, ефіроолійна, ритуальна і декоративна рослина. У медицині використовують кореневища, вони містять ефірну олію (1,5-4,8%), до складу якої входить азарон, евгенол, борнеол, камфора тощо; є алкалоїд каламін (10%), гіркий глікозид акорин (0,2%), глікозиди (ізоакорин та акоретин), органічні кислоти, холін, пальмітинова і аскорбінова (150мг/100) кислоти, мінеральні солі тощо.

 

Препарати аїру справляють тонізуючу, спазмолітичну, заспокійливу, снодійну, відхаркувальну та сечогінну дії і має протимікробні, фунгіцидні, глистогінні та вітрогінні властивості. Препарати – “Вікалін“, “Вікаїр“, “Гірка настоянка”. Кореневище входить до складу лікарських чаїв, зокрема до “Збору шлунково-кишкового”. Перелічені препарати використовують для збудження апетиту і поліпшення травлення (при гастритах, виразковій хворобі, колітах, що супроводжуються метеоризмом і рідше при холециститах, гепатитах і пригніченні центральної нервової системи.

Ефірна олія входить до препарату “Оліметину“, який застосовують при жовчнокам’яній і нирковокам’яній хворобах.

В ароматерапії ефірна олія аїру застосовується при відсутності апетиту як гарна шлункова гіркота, при поганій секреції шлункових соків, печії, шлункових кольках. Його рекомендують використовувати при нездужанні, нервозності, істерії, нервових кризах.

 

У вигляді ванн – при порушеннях менструації, запаленні лімфатичних вузлів і рахіті; у вигляді аплікацій – при стоматитах, подагрі, алергії, випаданні волосся, для лікування задавнених ран. Препарати лепехи звичайної – гарні профілактичні і лікувальниі засоби при інфекційних хворобах, зокрема при малярії.

Родина Асфоделові- Asphodeliaceae

Алое деревовидне (Aloe arborescens Mill.) – багаторічна рослина 40-100 см заввишки з соковитими листками і здерев’янілим стеблом. Вирощується в Україні у закритому фунті та як кімнатна рослина, у дикому вигляді росте у Південній Америці та в Індії.

В медицині використовують головним чином листки, рідко й стебла. Препарати алое деревовидного збуджують апетит, стимулюють травлення, мають послаблюючі, жовчогінні, тонізуючі, протизапальні, рано­загоювальні, бактерицидні властивості; вони – ефективні біостимулятори.

Препарати. “Сабур” (чорно-руді шматки або порошок дуже гіркий на смак), імпортується; “Екстракт сабуру сухий”, “Настоянка сабуру”, “Сік алое”, “Емульсія алое” (рідка мазь) тощо. Академік В.П.Філатов запропонував метод біостимулювання листків алое: свіжозрізані листки алое промивають водою і витримують у темноті при температурі б-8°С протягом 12-15 діб, а потім з цих листків, використовують сік (як біогенний стимулятор, що підвищує захисні сили організму) для лікування хвороб очей та шлунково-кишкового тракту, променевих уражень, запальних захворювань горла і порожнини роту тощо.

Широко поширена в Південній (Ботсвана, ПАР, Свазіленд) і тропічній Африці (Малаві, Мозамбік, Зімбабве) в заростях чагарників, по берегах річок, на схилах гір на висоті до 1 800 м над рівнем моря. Одна з популярних кімнатних рослин, що отримала назву столітник. Воно пов’язане з вкоріненою думкою, що алое цвіте раз на сто років. Старі екземпляри столітника чудово цвітуть в оранжереях в грудні — січні, а також нерідкі випадки його цвітіння в кімнатах. Лікарська рослина. Відома в Європі з 1700 р.

 

РОДИНА КОНВАЛІЄВІ – CONVALLARIACEAE

Об’єднує 230 видів, поширених переважно в північній півкулі. Багато їх у Гімалаях, Східній Азії та Північній Америці. Багаторічні трав’янисті кореневищні та цибулинні рослини. Квітки з простою віночкоподібною оцвітиною, яка утворена чотирма або шістьома зрослими листочками.Суцвіття китиця.Тичинок чотири-шість.Маточка одна, зав’язь –верхня.Плід – ягода. До цієї родини з флори України належать роди конвалія (Convallaria), купина (Polygonatum), веснівка та кімнатна рослина – аспідистр.

Конвалія звичайна (Convallaria majalis L.) – багаторічна кореневищна рослина 15-ЗОм заввишки.Росте у світлих листяних, міша­них, рідше хвойних лісах, на узліссях, у чагарниках майже по всій території України, крім полинового Степу і Карпат.

Лікарська, ефіроолій­на, отруйна і декоративна рослина. Потребує дбайливого використання. Кардіостероїди регулюють діяльність серця (підвищюють його тонус і скоротливі властивості міокарду); мають пос-лаблювальну та сечогінну дію. В останні роки виявили жовчогінні, протизапальні, сечогінні та гіпоазотимічні властивості листків конвалії звичайної. Препарати: “Корглікон“, “Настоянка конвалії”, “Конвазид“, “Конвалієві краплі”, “Сухий екстракт”, комплексний препарат – “Пумпан“. Препарати конвалії звичайної відрізняються від інших серцевих ліків тим, що вони діють на організм швидко і короткотривале, протипоказані при органічних змінах у серці і в судинах, гострому міокардиті, ендокардиті та різко вираженому кардіосклерозі.

Фармакотерапевтична група:

Серцеві глікозиди

КОРГЛІКОН®

 

 

Назва:	КОРГЛІКОН®
Міжнародна непатентована назва:	Mono
Виробник:	АТ “Галичфарм“, м.Львів, Україна
Лікарська форма:	Розчин для ін’єкцій
Форма випуску:	Розчин для ін’єкцій, 0,6 мг/мл по 1 мл в ампулах № 10 в пачці або коробці
Діючі речовини:	1 мл розчину містить корглікону – 0.6 мг
Допоміжні речовини:	Хлорбутанолу гемігідрат, вода для ін’єкцій
Фармакотерапевтична група:	Серцеві глікозиди
Показання:	Гостра та хронічна серцева недостатність, серцева декомпенсація, ускладнена тахісистолічна форма миготливої аритмії, напади пароксизмальної надшлуночкової тахікардії.

 

Купина пахуча, к. лікарська (Polygonatum odоraturn (Mill.) Druce, Syn. P. officinale All.) – багаторічна трав’яниста кореневищна рослина 13-45 см заввишки. Росте в лісах і чагарниках на Поліссі та в Лісостепу, в Степу рідше; у Криму та в Карпатах – у лісовому поясі.

Лікарська, харчова, отруйна і декоративна рослина. Препарати кореневища використо­вують при ревматизмі, грижі, подагрі, діабеті, виразці шлунка і дванадця­типалої кишки, гострому бронхіті, запаленні легень, а також як глисто­гінний і болетамувальний засоби, при невралгічних болях та імпотенції.

 

РОДИНА ЦИБУЛЕВІ –Alliaceae

У світовій флорі нараховується 550 видів? у флорі України – 44 види. Багаторічні трави з кореневищами (Agapantheae) або цибулинами чи бульбо-цибулинами. Поширені у північній півкулі і в тропічних та помірних південних областях Америки й Африки; багато ендемічних родів у Чілі й Перу. Найбільший рід – цибуля, близько 400 видів. Стебло безлисте – стрілка, що несе на верхівці суцвіття зонтик, листки прикореневі. Квітки двостатеві, правильні, часом неправильні, оцвітина проста віночкоподібна, вільнолиста або більш-менш зросла. Тичинок шість або три, маточка одна з простим стовпчиком, зав’язь верхня, плід – коробочка.

Цибуля городня (Allium сера L.) – широко культивується по всій Україні як цінна дворічна овочева рослина. Батьківщина – Передня Азія.

У медицині використовують цибулини цибулі городньої, які містять фітонциди, вітаміни, каротин, азотисті речовини тощо. Препарати цибулі городньої справляють фітонцидну, бактери­цидну, протистоцидну, сокогінну, жовчогінну, сечогінну, протисклеротичну та гіпотензивну дії. Вони стимулюють діяльність серця. Для підтримання у нормальному стані здоров’я рекомендується щодня вживати з їжею цибулю. Хто не переносить запаху і смаку свіжої, тим мож­на приймати її у смаженому чи тушеному вигляді. Препарат “Фітолізин“

     

 

Цибуля посівна. Часник (Allium sativum L.) – вирощується по всій Україні як цінна харчова і лікарська культура. Батьківщина – Середня Азія. У медицині використовують “головки” – цибулини, вони містять багато фітонцидів (леткі і нелеткі фракції), ефірну олію (до 2%), що складається із сірчистих сполук.

  

Препарати часнику справляють бактерицидну, протистоцидну, фунгіцидну, спазмолітичну щодо судин дії, розріджують кров, знижують кров’яний тиск, нормалізують обмін речовин, сприяють виведенню з організму холестерину, пригнічують процеси бродіння і гниття в кишечнику, поліпшують рухову і секреторну функцію шлунка, кишечника та діяльність серця і печінки, пригнічують лактацію, а також збуджують діяльність статевих залоз, мають глистогінні та знеболювальні властивості і заспокійливо діють на кишечник.

У медицині препарати часнику застосовують при хворобах органів дихання (запалення і туберкульоз легень), атеросклерозі, неврозі серця (подібно до наперстянки і строфанту), гіпертонії, гіпоацидному гастриті, дизентерії, диспепсії, кольках, діабеті, лямбліозі жовчних шляхів і кишечника, трихомонадному вагініті, для профілактики і лікування хронічного отруєння свинцем.

Препарати – “Алісат“. “Аллікор“, “Аллітера“, “Аллохол“, “Антисклерин’¹, “Екстракт часнику з добавками”, “Очищення від шлаків і токсинів”.

РОДИНА  БРОМЕЛІЄВІ – BROMELIACEAE

Ананас культурний (Ananas comosus). Батьківщина ананаса – Бразилія. Ця багаторічна трав’яниста рослина з вкороченими стеблами. Листки просты, мечовидної форми, зібрані в прикореневу розетку. Квітки 3-членні, червоні, в колосовидному суцвытті. Плоди зростаються в  ягодоподібне супліддя, яке має пучок листя на верхівці. Насіння в плодах не утворюється, тому рослина розмножується вегетативно (верхівкою супліддя). Плоди використовують у харчуванні – вони багаті на вітаміни, органічні кислоти, ферменти.         

 

РОДИНА БАНАНОВІ – MUSACEAE

            Банан загострений (Musa асuminata) – багаторічна трав’яниста рослина з крупним кореневищем. Належить до родини Бананові (Musaceae).  Стебла тонкі,  покриті основами листків. Листки до 2 метрів завдовжки, цільні, але легко розриваються вітром і тому виглядають як перисті. Квітки 3 типів (жіночі, чоловічі і двостатеві) зібрані в суцвіття-волоті.

 Плід – видовжений ягодоподібний банан без насіння. Плоди використовують в дієтичному харчуванні, оскільки вони багаті на вітаміни, вуглеводи, мікроелементи.

   

 

РОДИНА ПАЛЬМОВІ – ARECACEAE

Пальма кокосова (Cocos nucifera) – дерево до 30 м висотою, яке росте в тропіках.

 Має колоновидне  нерозгалужене трохи нахилене стебло, яке вкрите рубцями від опалого листя. Листки перисторозсічені, зібрані по 15 і більше на верхівці стебел. В одному суцвітті типу волоть у пальми зібрані різностатеві квітки: внизу жіночі, вгорі – чоловічі. Плід – крупна кістянка.

 Олію з плодів кокоса використовують в медицині і косметології. Рідкий ендосперм (кокосове молоко) п’ють для тамування спраги. У народній медицині різних країн використовують також насіння катехової пальми (стимулююча дія), плоди фінікової пальми (полавітамінний засіб), олійної пальми та ін.

 

РОДИНА МЕЛАНТІЄВІ – MELANTHIACEAE

Представники поширені переважно в позатропічних областях північної півкулі та в Африці, головним чином на півдні, небагато видів цієї родини зростає у тропічній Азії, Новій Гвінеї, Австралії, Новій Зелендії та Південній Америці. Родина чітко підрозділяється на дві підродини – Melanthioideae і Colchicoideae. Багаторічні кореневищні та бульбо-цибулинні рослини. Оцвітина проста, віночкоподібна з шести листочків. Квітки двостатеві, утворюють волотисте, китицеподібне або колосоподібне суцвіття. Тичинок шість. Маточка одна, зав’язь верхня, тригнізда. Плід – коробочка До цієї родини з флори України належать роди пізньоцвіт (Colchicum) і чемериця (Veratrum).

Чемериця Лобелієва (Veratrum lobelianum Bemh.) – багаторічна кореневищна рослина заввишки 50-70 см. Росте на луках, узліссях, у чагарниках, на трав’янистих схилах гір у Карпатах, на Поліссі та в Лісостепу – розсіяно, на півночі Степу – зрідка. Дуже отруйні всі частини рослини, проте вона використовується як лікарська та інсектицидна.

У медицині та ветеринарії використовують кореневища з коренями, у народній – і листки. Усі частини рослини містять дуже отруйні алкалоїди Найбільший вміст алкалоідів у кореневищах.

Препарати чемериці Лобелієвої справляють гіпотензивну, знеболювальну, інсектицидну, подразнювальну (на шкіру і слизові оболонки), протизапальну дії; порошок при вдиханні викликає чхання, кашель, а після прийому в середину – блювоту. Алкалоїди чемериці Лобеля збуджують центральну нервову систему та закінчення соматичних і вегетативних нервів. Під час роботи з коренями не можна одночасно їсти, а після збирання, сушіння і роботи з ними потрібно ретельно вимити з милом руки. Один грам свіжого листя – смертельна доза для людини.

Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale) – багаторічна трав’яниста рослина до 30 см заввишки.

 Має специфічний цикл розвитку: цвіте восени у вересні-жовтні, після чого перезимовує і навесні з’являються плоди-коробочки з насінням (одночасно з листям). Квітки великі, рожево-фіолетові. У медичній практиці використовують підземні видозміни пагонів пізньоцвіту – бульбоцибулини для виготовлення протиракових препаратів.

 

 

РОДИНА ХОЛОДКОВІ – ASPARAGACEAE

. Виткі або сланкі кореневищні рослини зі здерев’янілими стеблами. Поширені у тропіках, субтропіках, частково в помірних областях. Вітчизняна флора містить рід холодок. Три види холодку вирощуються як кімнатні та оранжерейні рослини: холодок щетинистий або перистий (Asparagus seta се us (Kunth) Jessop або A. plumosus Bak.).

       

Як делікатесний овоч вирощують спаржу (Asparagus officinalis var.altilis.) – багаторічна трав’яниста кореневищна рослина 150-200 см заввишки. В їжу використовують етіольовані (незелені) соковиті підземні пагони (1-2 см. завтовшки, до 20 см завдовжки), які містять 2% білка, 2,4% вуглеводів (крім целюлози), вітаміни В, C, каротин. Споживають її вареною і підсмаженою (як цвітну капусту) або консервованою як цінну для здоров’я делікатесну та дієтичну страву.

 

Холодок лікарський, заячий холодок (Asparagus officinalis L.) – багаторічна трав’яниста кореневищна рослина 50-150 см заввишки. Росте у світлих лісах, на узліссях, по чагарниках, в степу, на трав’янистих схилах, на луках майже по всій Україні. Харчова, лікарська і декоративна рослина.

У медицині використовують кореневища з коренями і молоді пагони головним чином дикорослого холодку лікарського. У його кореневищі і ко­ренях містяться аспарагін, е стероїдні сапоніни, кумарин, вуглеводи, каро­тин, сліди ефірної олії. Пагони містять аспарагін, небагато каротину, у моло­дих пагонах вітаміну С до 25 мг/ЮОг, у кладодіях – до 252,5 мг/ЮОг. У траві містяться аспарагін, глюкозид – коніферин, сапоніни, хелідонова кислота.

 

Препарати холодку лікарського застосовують в основному як сечо­гінний засіб при водянці. Експериментально доведено, що аспарагін і екстракт холодку лікарського при внутрішньовенному введенні зумов­люють зниження артеріального тиску, посилюють скорочення і уповільню­ють ритм серця, розширюють периферійні судини, поліпшують функцію печінки.сильному кашлі, збудженні та судомі, для поліпшення травлення.

 

РОДИНА АМАРИЛІСОВІ – AMARYLLIDACE

Амарилісові – багаторічні трав’янисті цибулинні рослини, поширені по усьому світу_: особливо багато видів у тропічній і Південній Африці, Південній Америці, частково в Середземномор’ї. Листки нечисленні, лінійні. Квітки крупні, двостатеві, правильні або трохи неправильні, зібрані у зонтикоподібне верхівкове суцвіття на стрілці. Оцвітина проста, віночкоподібна, з шести сегментів, у двох колах, вільна або зросла. Тичинок – шість, маточка – одна, зав’язь нижня (у лілійних – верхня), плід – коробочка, рідше – ягода.

Представники родини амарилісових – високодекоративні рослини з крупними квітками, тропічних і субтропічних родів, як амариліс (Amaryllis), евхарис (Eucharis), клівія (СІМа), кринум (Crinum), гіпєаструм (Hippeastrum) тощо, які у нас культивуються як кімнатні та оранжерейні рослини. Декоративні рослини вітчизняної флори – це роди підсніжник, нарцис, білоцвіт, штенбергія, деякі види використовуються в медицині.

РОДИНА ПІВНИКОВІ – IRIDACEAE

У світовій флорі нараховується близько 1500 видів, понад 70 родів, у флорі України – 28 видів, чотири роди. Багаторічні трави, дуже рідко напівкущі з підземними кореневищами, бульбоцибулинами або цибули­нами. Поширені майже по всьому світу, за винятком полярних областей, але переважно у Південній Африці, тропічній Америці, Середземномор’ї.

Листки звичайно дворядне налягають один на одного, переважно вузьколінійні або мечевидні. Квітки у верхівкових цимозних суцвіттях (Iris) або рідко поодинокі (Crocus), двостатеві, правильні або неправильні. Оцвітина віночкоподібна, зрослася внизу у довгу трубку, складається з двох кіл однакових або дуже відмінних. Тичинок – три, маточка – одна з трилопатевим стовпчиком (схожим на пелюстки), зав’язь – нижня, плід – коробочка.

Півники болотні (Iris pseudacorus L.) – багаторічна трав’яниста рослина з світло-рудим м’ясистим косим кореневищем, стебла 0,5-1,5 м заввишки, квітки яскраво-жовті. Ростуть на болотах та берегах річок майже по всій Україні, крім гірського Криму. Кореневища містять ефірну олію (до 0,09%), вихід якої збільшується після тривалого їх зберігання. В офіційній медицині ряду країн під назвою “фіалковий корінь” кореневища півників використовують як відхаркувальний і сечогінний засоби.

Основне використання ефірна олія знаходить у парфумерії як фіксатор, входить до складу дорогих лосьйонів для догляду за шкірою: вона стає пружною, чистою, здоровою.

 

Шафран посівний (Crocus sativus L.) – багаторічна трав’яниста бульбоцибулина рослина. Листки з’являються одночасно з квітками восени. Оцвітина – 4-5 см заввишки, частки – бузкові, біля зіву і по жилках – пурпурні, зів пурпурний або білий. Розмножується лише дочірніми бульбоцибулинами, насіння не утворює. Батьківщина – ймовірно Близький Схід. Це найпоширеніший у культурі вид крокусу. З давніх часів народи Європи і Сходу широко культивують його, використовуючи жовтогарячі приймочки маточки як приправу до страв, як харчовий барвник і лікарський засіб.

Приймочки шафрану посівного містять камедь, глюкозу, жирну олію, близько 1% ефірної олії і два глікозиди (кроцин і пікрокроцин). Суттєвим з них є перший – жовтий барвник, що розчиняється у воді і спирті, у концентрованій сірчаній кислоті міняє своє забарвлення на синє, потім на фіолетове і нарешті буріє. Пікрокроцин має вигляд безбарвних кристалів, гіркий на смак.

 

 

Родина Oрхідні – Orchidaceae

Зозулинець плямистий – рідкісна рослина України

 

 

Декоративні рослини класу Однодольні

  оранжерейна орхідея

 

                 тюльпани

           лілії

Список рекомендованої літератури

а) Основна:

1.     Ткаченко Н.М., Сербін А.Г. Ботаніка: Підручник. – Х.: Основа, 1997. – 432 с.

2.     Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 3–14.

3.     Яковлев Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника: Учеб. для фармац. институтов и фармац. фак. мед. вузов / Под ред. И.В. Грушвицкого. – М.: Высш. шк., 1990. – 367 с.

б) Додаткова:

4.     Сербин А.Г., Серая Л.М., Ткаченко Н.М., Слободянюк Т.А. Медицинская ботаника: Учебное пособие для иностранных студентов. – Харьков: Изд-во НФАУ, 2000. – 283 с.

5.     Хржановский В. Г. Курс общей ботаники. – М.: Высшая школа, 1976.

6.     Григора І.М., Алейніков І.М., Лушпа В.І. та ін. Курс загальної ботаніки. – Київ: Фітосоціоцентр, 2003. – 500 с.

7.     Географія рослин з основами ботаніки: Навч. посібник / Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С., Мороз І.В., Оляніцька Л.Г. – К.: Вища школа, 1991. – 255 с.

8.     Жизнь растений / Гл. ред. акад. АН СССР А.Л. Тахтаджян. – М.: Просвещение, 1970-1982. – Т.1–6.

9.     Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 175 с.

10. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1992. – 544 с.

11. Определитель  высших растений  Украины /  Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.

12. Чопик В.И.,  Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 398 с.

13. Вент Ф. В мире растений. Пер. с англ. И.М. Спичкина. Под ред. с предисл. к.б.н. Лапина. – М.: Мир, 1972. – 192 с.

14. Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника: В 2-х т. – М.: Мир, 1990.

15. Randy Moore, W.D. Clark, Kingsley R.Stern, Darell Vodopich.  Botany.– Toronto: WCB, 1995. – 824 р.

16. Інтернет-сайти: Google и др.

Рекомендуємо також використовувати новий посібник з ботаніки, яки підготовлений викладачами кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою ТДМУ та виданий в ”Укрмедкнизі”: Марчишин С.М., Нечай Р.Є., Шанайда М.І. Ботаніка. Навчально-польова практика. Тернопіль: ТДМУ “Укрмедкнига“, 2006. – 200 с.