Шлунково-кишкові кровотечі. Причини, діагностика. Надання невідкладної допомоги
Кров має важливу захисну властивість – здатністю до згортання, завдяки чому відбувається спонтанна зупинка будь-якої невеликої кровотечі. Згусток зсілої крові закупорює виникле при травмі отвір посудини. При зниженні здатності, що згортає, згортання вповільнюється, виникає підвищена кровоточивість. Такі люди можуть втрачати значну кількість крові навіть при кровотечах із дрібних посудин, з розвитком загальних змін в організмі.
Залежно від місця, куди виливає кров, розрізняють кровотечі:
• внутрішньотканинне, при якому кров, що випливає з посудини, виливає в навколишню тканину з утворенням синця («синець»), наприклад при ударі кулаком;
• зовнішнє, коли кров з ушкодженої посудини виливає назовні. Найчастіше воно буває при ушкодженні верхніх і нижніх кінцівок, шиї, голови. Така кровотеча видно, і легко визначається як його місце, так і характер. До зовнішніх кровотеч ставляться також кровотечі в просвіт порожнього органа, наприклад у шлунок, кишечник, сечовий міхур, трахею, тому що через певний час, іноді через кілька годин, кров, що вилила в порожній орган, виділяється назовні;
• внутрішнє, при якому кров з ушкодженої посудини виливає в замкнуті порожнини (наприклад, у плевральна, черевну, порожнина суглоба, черепа). Така кровотеча вкрай небезпечно, тому що протікає приховано й розпізнати його важко. Плевральна порожнина може вмістити всю циркулюючу в організмі кров, тому ця кровотеча може бути смертельним. Кров, що вилилася в черевну або грудну порожнину втрачає здатність до згортання, тому мимовільної зупинки кровотечі не відбувається.
Розпізнати внутрішня кровотеча можна тільки на підставі загальних симптомів гострої анемії (крововтрати): різка блідість шкірних покривів, частий слабкий пульс, виражена задишка, запаморочення, мелькання «мушок» перед очами, сонливість, непритомність і ін. Якщо в цей момент потерпілому не нададуть допомогу й не зупинять крововтрату, у нього наступає знекровлювання мозку, пульс зникає, тиск крові не визначається, з’являються судороги, мимовільне сечовипускання. Без екстрених заходів реальний смертельний результат.
У деяких випадках кровотеча стає небезпечним не через велику крововтрату, а в результаті того, що кров, що пролилася, здавлює життєво важливі органи. Так, скупчення крові в серцевій сумці (перикард) може привести до здавлення серця і його зупинці. При скупченні крові, що вилила, у порожнині черепа відбувається здавлення мозку й можливий смертельний результат.
Кровотечі небезпечні ще й тим, що зі зменшенням кількості циркулюючої крові в організмі погіршується діяльність серця, порушується надходження кисню до тканин і життєво важливим органам (мозок, печінка, бруньки). У результаті розвивається розлад обмінних процесів в організмі.
Залежно від виду ушкодженої посудини розрізняють кровотечі:
• капілярне, виникаюче при різних ушкодженнях шкіри, слизуватих оболонок, м’язів, при цьому посудини, що кровоточить, не видно. Якщо ця зовнішня кровотеча, то кров сочиться рівномірно із всієї поверхні рани, як з губки;
• венозне, котре характеризується тим, що кров, що виливає, має темно-вишневий колір, випливає безперервним струменем повільно, рівномірно. Венозна кровотеча менш інтенсивно, чим артеріальне, тому рідко загрожує життя потерпілого. Однак при пораненні шиї може відбутися усмоктування повітря в посудини через ушкоджене раною місце й у серце. У цьому випадку відбувається закупорка пухирцем повітря серця й кровоносної посудини, викликаючи повітряну емболію, що стає причиною миттєвої смерті. Оскільки однойменні вени й артерії часто розташовані поруч, ізольоване ушкодження вени зустрічається рідко, і тому більшість ушкоджень ставиться до змішаного артериально-венозному типу;
• артеріальне – саме небезпечне із всіх видів кровотеч, тому що при ньому може швидко наступити знекровлювання організму й внаслідок цього – смерть. При кровотечі із сонної, стегнової або пахвової артерії потерпілий може загинути через 3 мінути. Визначити ця кровотеча неважко. кров, Що Вилила, – яскраво-червоного кольору, викидається сильним пульсуючим струменем;
• паренхіматозне (з паренхіматозних внутрішніх органів).
Перша допомога. Хворого, що втратив багато крові, можна врятувати, якщо вжити термінових заходів.
По-перше, варто зупинити кровотечу, якщо не відбулося його спонтанне припинення. При значних кровотечах кровоносні посудини втрачають тонус, у результаті може відбутися спонтанна зупинка кровотечі. Навіть якщо кровотеча припинилася, на рану необхідно накласти пов’язку, що давить.
По-друге, варто укласти потерпілого на рівну поверхню; якщо він у непритомному стані, його укладають у таке положення, щоб голова перебувала нижче тулуба; в окремих випадках лежачому потерпілому піднімають всі кінцівки, при цьому відбувається тимчасове збільшення припливу крові в легені, мозок, бруньки й інші життєво важливі органи.
При відсутності ушкоджень органів черевної порожнини й збереженні свідомості пацієнта необхідно напоїти гарячим чаєм, мінеральною або простою водою. У випадку термінального стану й зупинки серця варто провести пожвавлення методом непрямого масажу серця і якнайшвидше доставити потерпілого в лікувальну установу.
При капілярній кровотечі накладають пов’язку, що давить, на рану (це може бути марлевий тампон, шматок вати, обгорнений бинтом, або просто чиста матерія) і туго прибинтовують. Якщо поранено кінцівку, необхідно створити їй піднесене положення, але звичайно при капілярній кровотечі досить, що давить пов’язки.
Венозна зовнішня кровотеча також найкраще зупиняється пов’язкою, що давить, що накладають на посудину, що кровоточить, або рану й туго перебинтовують. Зяючі кінці ушкоджених посудин притискаються, просвіти їх здавлюються, і кровотеча зупиняється.
При кровотечі з верхньої кінцівки іноді досить підняти руку нагору, а потім накласти на рану пов’язку, що давить. Якщо кровотеча рясне, з великої вени, наприклад стегнової, а під рукою немає достатньої кількості перев’язного матеріалу для виготовлення пов’язки, що давить, що тоді кровоточить місце треба відразу ж пригорнути пальцями. Також зменшити кровотеча можна, піднявши кінцівку догори.
Артеріальна кровотеча, як і венозне, можна зупинити за допомогою пов’язки, що давить, але тільки при кровотечі із дрібних артерій. При кровотечі з великої артерії необхідно негайно зупинити приплив крові до місця ушкодження посудини.
Для того щоб припинити артеріальна кровотеча, крім пов’язки, що давить, використовують наступні механічні методи, в основі яких лежать принципи припинення припливу крові до місця ушкодження посудини (варто заздалегідь знати, що кровотеча зупиняється лише на час, поки діє фактор, що зупинив його):
• накладення джгута;
• максимальне згинання кінцівки в суглобі;
• здавлювання посудини протягом;
• тампонада рани.
Джгут (гумовий або з підручних засобів) може бути накладений тільки (!) на верхню або нижню кінцівку. Для цього передбачуване місце накладення джгута повинне бути обгорнене матерією (частина одягу, рушник, носовий хустка), щоб не здавити шкіру в місці накладення джгута.
Палять накладають вище місця ушкодження, не дуже туго, але й не слабко. Правильність накладення джгута визначають по припиненню кровотечі й зникненню пульсу на периферичній артерії. При цьому шкіра нижче накладення джгута поступово блідне. Палять не можна тримати на тілі більше двох годин. За цей проміжок часу необхідно якнайшвидше доставити потерпілого в лікувальну установу. Найкраще помістити за джгут записку із вказівкою часу його накладення. При більше тривалому припиненні кровопостачання тканин нижче місця накладення джгута може розвитися некроз (відмирання тканин). Якщо має бути тривале транспортування потерпілого із джгутом, варто періодично короткочасно знімати джгут, притримуючи при цьому рану тампоном.
Якщо буде потреба гумовий джгут може бути замінений гумовою трубкою невеликого діаметра.
Максимальне згинання кінцівки в суглобі приводить до удавлення великої посудини, приплив крові в місці дефекту судинної стінки припиняється, і кровотеча зупиняється. Так, при пораненні підключичної артерії зупинити кровотечу вдається, якщо зігнуті в ліктях руки максимально відвести назад і зафіксувати на рівні ліктьових суглобів за допомогою брючного ременя, підтяжок, краватки.
Стегнова артерія може бути перетиснена максимальним притисненням стегна до живота. Плечову артерію в області ліктьового суглоба можна перекрити максимальним згинанням руки в ліктьовому суглобі. Подколінну артерію можна пережати фіксуванням ноги з максимальним згинанням у колінному суглобі. Даний прийом більше ефективний, якщо в зону згинання кінцівки закласти марлевий або ватяний валик. Необхідно пам’ятати, що при будь-якій кровотечі ушкодженої частини тіла потрібно додати піднесене положення й забезпечити спокій.
Здавлювання посудини протягом, тобто притиснення артерії пальцем, застосовується тільки для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі. Метод заснований на здавленні магістральної посудини в певних анатомічних крапках між пальцем і кістковим утворенням. Цей метод використовується при малій артеріальній кровотечі в результаті травми. На кінцівках посудини притискають вище рани, на голові й шиї – нижче. Тривала зупинка кровотечі пальцевим притисненням артерії неможлива, тому що це вимагає великої фізичної сили. Даний спосіб забезпечує припинення кровотечі, щоб виграти час для підготовки більше зручного способу зупинити його.
Носова кровотеча. Воно може бути значним і зажадати надання невідкладної допомоги. Причини носової кровотечі різноманітні: травма, перелом черепа, сильне сякання й чхання, різні захворювання (грип, хвороби крові, гіпертонічна хвороба й ін.). При носовій кровотечі кров надходить не тільки назовні через носові отвори, але й попадає в рот і носоглотку. Це викликає кашель і навіть блювоту, хворий стає неспокійним, що підсилює кровотечу.
Насамперед потерпілого необхідно заспокоїти. Його кладуть на спину так, щоб голова була трохи піднята. На область носа й перенісся поміщають загорнений у носову хустку грудочка снігу або шматочок льоду, міхур з холодною водою або просто ватяний тампон, змочений у холодній воді. Варто укласти потерпілого в тінь, створити достатній приплив свіжого повітря. Якщо носова кровотеча виникла від загального перегріву, необхідно на голову й груди також покласти холодні компреси. Якщо кровотеча триває, рекомендується сильно пригорнути крила носа до носової перегородки, а голову потерпілого нахилити вперед. Дихати хворий повинен через рот. Стискати в такий спосіб ніс необхідно 3-5 хвилин, а кров, що стікає в рот, хворий повинен випльовувати. Якщо й у цьому випадку кровотеча не зупиняється, варто вдатися до тампонади носових ходів. Для цього змочують сухі грудочки вати (найкраще – у розчині перекису водню) і вводять у носові ходи. Голову потерпілого нахиляють уперед. На ваті кров досить швидко згортається, і кровотеча зупиняється.
При кровотечі після видалення зуба на ранку кладуть стерильний марлевий або ватяний тампон, якому варто щільно пригорнути зубами на кілька хвилин.
Кровотеча з вуха спостерігається при пораненні слухового проходу (удар, подряпина) і при переломі підстави черепа.
На поранене вухо необхідно накласти чисту марлю або бинт і потім перев’язати його. Можна вставити в слуховий прохід марлеву серветку, а потім накласти пов’язку. Потерпілого в цьому випадку укладають на здорове вухо, голову злегка піднімають.
Легенева кровотеча має місце при ушкодженні легенів у результаті сильного удару в груди; удавлення грудної клітки, що супроводжується переломом ребер; рака; абсцесу; запалення легенів. У цих випадках у постраждалого або хворого можливі кровотеча або кровохаркання, коли з мокротинням і при кашлі виділяється червона піниста кров.
Іноді легеневі кровотечі досить інтенсивні й навіть можуть привести до смертельного результату. Перша допомога зводиться до наступного:
• звільнити грудну клітку від одягу;
• додати хворому напівсидяче положення в постелі;
• провітрити приміщення, забезпечити доступ свіжого повітря;
• заспокоїти хворого, обмежити його руху, створити максимальний спокій;
• покласти на груди міхур з льодом або холодною водою.
Усяка легенева кровотеча є грізним симптомом якогось важкого захворювання, тому необхідно якомога швидше транспортувати хворого в лікувальну установу. Робити це треба з великою обережністю, коли хворої перебуває в напівсидячому положенні, уникаючи різких рухів і тряски, тому що останні можуть підсилити кровотечу.
Кровотеча в грудну порожнину виникає в результаті травми грудної клітки й ушкоджень внутрішніх органів – серця, посудин, легенів. кров, Що Вилила, заповнює одну або обидві плевральні порожнини, здавлюючи легеню й обмежуючи подих, що приводить до розвитку дихальної недостатності.
Стан хворого швидко погіршується, подих частішає, стає поверхневим, шкірні покриви й губи здобувають синюшний відтінок – ця симптоматика характерна для асфіксії (ядуха) у зв’язку із влученням великої кількості крові в дихальні шляхи. Такий стан вимагає швидкого транспортування хворого в лікувальну установу для надання екстреної хірургічної допомоги. Перевозять хворого в напівсидячому положенні, нижні кінцівки зігнуті в колінах, до грудної клітки прикладений холод.
Кровотечі зі стравоходу можливі при його пораненні або розриві розширених вен.
Вони виникають раптово, носять масивний (профузний) характер у результаті зяяння неспадаючих вузлів розширених вен, кров темно-вишневого кольору, іноді з’являється блювота фонтаном з желеподібним умістом.
Кровотечі з вен стравоходу смертельно небезпечні.
Перша допомога спрямована на створення умов, що сприяють зменшенню кровотечі.
Показано абсолютний спокій, холод на область грудної клітки (можна давати проковтувати невеликі шматочки льоду або снігу).
Необхідно швидко транспортувати хворого в лікувальну установу.
Шлункова кровотеча пов’язане із захворюванням (геморрагичний гастрит, виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки, злоякісна пухлина шлунка) або травмою (сторонній предмет, опік) шлунка.
Провідною ознакою шлункової кровотечі є блювота вмістом шлунка кольору кавової гущавини, з’являються симптоми гострого недокрів’я – блідість шкірних покривів, слабість, холодний липкий піт. Іноді блювоти може не бути, але обов’язковий темний дегтеподібний стілець.
Для поліпшення стану хворому необхідно створити спокій, додати горизонтальне положення, на область шлунка покласти холод.
Категорично забороняється давати хворому пити!
Транспортування таких хворих виробляється в горизонтальному положенні з піднятим ножним кінцем, щоб попередити знекровлювання головного мозку.
Кровотеча в черевну порожнину можливо при ударі тупим предметом по животі, при падінні животом на твердий предмет, внаслідок розриву печінки або селезінки, при деяких захворюваннях внутрішніх органів, а в жінок також у результаті розриву маткової труби при позаматковій вагітності.
Провідною ознакою кровотечі в черевну порожнину є сильні болі, аж до розвитку шокового стану, часті нудота й блювота. Потерпілий блідий, не може стояти, іноді відбувається короткочасна втрата свідомості, на чолі виступає холодний липкий піт, подих і пульс прискорені, зіниці розширені.
Для внутрішньочеревної кровотечі характерна більша крововтрата – до 2-
Перша допомога повинна виявлятися швидко, але без зайвої метушні.
Хворого варто укласти, на область живота помістити міхур з льодом або холодною водою й негайно транспортувати в лікувальну установу в положенні лежачи на спині.
Зупинка кровотечі
Рис. 1. Ендоскопічна картина при кровотечах різного ґенезу
