Вигодовування дітей першого року життя

Вигодовування nдітей першого року життя. Природне, штучне та змішане nвигодовування.

ПРИРОДНЕ nВИГОДОВУВАННЯ

Харчування дитини на першому році життя nназивається «вигодовування» Вигодовування забезпечує адаптацію nмалюка до зовнішнього світу і визначає ріст і розвиток дитячого організму.

Існує 3 основних види вигодовування:

– природне=натуральне=грудне;

— штучне; .

— змішане.

Звідси випливає основна вимога до раціонального nхарчування — кількість і якість прийнятої їжі повинні відповідати потребам nорганізму.

Основні принципи nраціонального вигодовування дітей першого року життя

n

Принципи природного вигодовування

-вищої нервової регуляції харчування; -збалансованість харчування (або кореляції харчових речовин) -вікова адекватність; -оптимальність; -поступовість; -індивідуальність; -повноцінністьякостіхарчовихпродуктів; Предзабезпечення (спрямований на жінку, що має намір мати дитину і вагітну).

 

Природним називається таке вигодовування, коли nдитина на першому році життя отримує тільки материнське молоко. Проте, якщо nдо введення прикорму, молоко складає не менше 4/5 від загального об’єму nприйнятої їжі або дитина отримує донорське молоко, вигодовування теж nназивається природним.

Грудне вигодовування забезпечується молочними nзалозами матері при їх нормальному функціонуванні. Грудні залози починають nрозвиватися у дівчаток в старшому шкільному віці, остаточно формуються під час nвагітності.

Правила природного вигодовування

1. Перед кожним годуванням необхідно помити nмолочну залозу (за сучасними правилами при частому — за показами nвигодовуванні це робиться не кожного разу).

2. При задовільному стані матері на другий nдень після пологів вигодовування проводиться в її спокійному, впевненому стані, nв зручному, розслабленому сидячому n(можна лежачому) положенні. Тіло дитини необхідно притиснути до nтіла матері, обличчя направити до материнських грудей. Підтримані знизу голова nі тіло малюка повинні бути в одній площині. Мати в цей час повинна ласкаво nдивитися на малюка, любуватися ним.

3. При кожному вигодовуванні дитина прикладається nтільки до однієї молочної залози, чередуючи їх.

4. Спочатку потрібно зцідити декілька струмин nмолока, потім прикласти дитину до грудей. Малюк повинен добре захопити ротом не тільки сосок, але і велику частину nареоли, щільно доторкнувшись до грудей підборіддям. Рот при цьому повинен бути nдобре відкритий, а нижня губа вивернута назовні.

Порушення таких правил прикладання до грудей nвикликає біль, потім порушується цілісність соска, і на ньому з’являються nтріщини. В результаті цього годування буде дуже болючим, не в повному об’ємі. nВиникаюча при цьому затримка молока в молочній залозі (лактостаз) зменшує nподальшу секрецію і сприяє розвитку гіпогалактії.

5. Після годування на 1-2 місяці життя nдитини необхідно зціджувати з грудей молоко, яке залишилося (затримка nмолока в залозі гальмує процес лактації). Надалі, як правило, стабілізується nутворення потрібної кількості грудного молока, і зціджування не проводиться.

6. З метою додаткової профілактики утворення nна соску тріщин необхідно після годування витерти молочну залозу чистою nтонкою пелюшкою.

7. Тривалість годування приблизно 20-30 хв. Проте, за nсучасними поглядами, не існує точного часу разового вигодовування дитини. Різні nдіти смокчуть груди з дещо різною частотою протягом дня і з різною тривалістю nодного годування. Так звані «ліниві смоктуни» довго смокчуть, «прудкі смоктуни» nшвидко наїдаються. Не можна віднімати малюка від грудей, якщо він ще смокче. nПо-перше, він повинен задовольнити свої «апетитні» потреби, та, по-друге, nмолоко значно відрізняється за своїм складом на початку і наприкінці годування.

8. Якщо з якоїсь причини дитина не nсмокче груди, необхідно зцідити грудне молоко для того, щоб продовжувалась його nсекреція надалі.

9.При необхідності, для з’ясування ступеня nлактації, дитині призначається контрольне зважування. З цією метою на nтерезах визначається фактична маса тіла дитини до годування і після нього. nДитину не переодягати, навіть якщо вона оправилася або було сечовиділення.

Різниця між отриманими цифрами вказує на nкількість молока, прийнятого малюком за одне вигодовування. Проводиться це 3-4 nрази на день. Розрахувавши між отриманими цифрами середній показник і nпомноживши його на кількість годувань протягом доби, ми дізнаємося про nзагальний об’єм молока, що дитина висмоктує за 24 години.

Семіотика порушень лактації

Лактаційний криз. Приблизно у n2/3 матерів, діти яких знаходяться на природному вигодовуванні, на 2-му nмісяці життя малюка виникає тимчасове зменшення кількості молока. nМатір’ю-годувальницею при цьому не відчувається в грудях «приплив» молока (вони nне тугі, а м’які). Це фізіологічне явище називається лактаційним кризом. Він nобумовлений фізіологічними післяпологовими гормональними змінами у матері в цей nперіод або її значною втомою. У деяких матерів-годувальниць такий лактаційний nкриз може виникати декілька разів.

Лактація необхідної кількості молока nвідновлюється (тобто наступає релактація) при своєчасній вірній тактиці, nосновними моментами якої є: збільшити частоту годувань, під час кожного одного nгодування прикласти малюка до обох грудей, для стимуляції секреції пролактину nобов’язково годувати дитину в нічний час, не давати дитині пустушку і не давати nсмоктати через соску, надати матері фізичний і психологічний спокій, зробити nмасаж, і рекомендувати їй більш різноманітне харчування.

Голодний криз — це також nкороткочасне зменшення кількості молока у матері-годувальниці на 3,7 і 12 nмісяцях лактації. Обумовлений годувальний криз збільшенням «вимоги» дитини nщодо молока у зв’язку зі значним її ростом в період вказаних місяців життя. nГолодний криз — явище теж фізіологічне.

Тактика стимуляції лактації аналогічна nописаним вище заходам при лактаційному кризі.

Режим годування дитини

Після нормальних пологів немовля вперше nприкладається до гру­дей ще в пологовому залі.

Протягом 1-2 місяців дитина nзвичайно отримує їжу через 3 години, тобто годують 7 разів на добу: 6.00, n9.00, 12.00, 15.00, 18.00, 21.00124.00. Після цього триває нічна перерва — 6 nгодин. Деякі малята прокидаються вночі з плачем — мама при цьому індивідуально nвирішує, чи потрібно годувати новонародженого в нічний час. Поступово малюк nбуде турбувати вночі все рідше і на 2-3 місяці прокидатися перестане.

Чи потрібно годувати дитину суворо за nгодинами? В неонатальному періоді умовні рефлекси тільки починають формуватися, nі один з найперших — рефлекс на годування. Якщо підійшла точна година прийому nїжі, а дитина ще спить — не варто її турбувати. Через короткий термін малюк nпрокинеться і своїм плачем «зажадає» його погодувати. У випадку передчасного nзанепокоєння дитини можна припустити, що при попередньому годуванні малюк не nз’їв необхідної кількості молока, і його плачем цілком обгрунтоване почуття nголоду. Тобто, пора прикладати до грудей.

Такий режим вигодовування називається nвільним. Саме таке правило, коли малюк смокче груди так-часто і так довго nскільки він хоче вважається найбільш раціональним на перших місяцях життя nдитини.

Число годувань може бути 8-12 разів протягом nдоби (за останніми даними американських вчених — до 18 разів на добу).

Надалі, поступово в міру встановлення nлактації у матері, формування умовних рефлексів у дитини, часте годування nпереростає в більш регулярний режим і не є складним. Звичайно, припустимі nколивання між часом прийому їжі за режимом і незапланованим більш пізнім або nраннім годуванням не повинні перевищувати 1 годину. Приблизно до кінця другого n- на третьому місяцях життя малюк починає отримувати грудне молоко через 3,5 nгодини, тобто 6 разів на добу: 6.00, 9.30, 13.00, 16.30, 20.00 і 23.30. nНічна перерва — 6,5 годин.

З 4-місячного віку, і до кінця І року nжиття інтервал між годуваннями збільшується до 4_годин і дитина приймає nїжу 5_раз_на добу:: 6.00, 10.00, 14.00, 18.00 і 22.00. Нічна перерва — 8 nгодин.

Розрахунок необхідного об’єму їжі, що nприймається

При грудному вигодовуванні дитина звичайно nсама регулює необхідну кількість їжі.

Для орієнтовного розрахунку необхідного об’єму nгрудного молока дитині у віці 7-10 днів можна скористатися декількома nспособами.

1 . Формула ТУРА (вітчизняний nпедіатр XX століття):

V = п х 70 (маса тіла новонародженого менше З 200 г) або п х 80 (маса тіла nновонародженого більше 3 200г),

де V — добовий об’єм їжі, п — вік дитини в nднях.

Приклад: маса тіла дитини при nнародженні 3 000г, їй 4 дні, У-4х 70 = 280 nмл, розділивши цей об’єм на число годувань — 280 мл : 7 = 40 мл — отримуємо об’єм молока на одне годування.

2. Формула ЗАЙЦЕВОЇ (вітчизняний nпедіатр XX століття) застосовується до 8 дня nжиття:

V = 2% маси тіла при nнародженні х п

(позначення ті ж).

Приклад: маса тіла дитини при nнародженні 3 500 г, їй 6 днів, V – (2% від 3 500) nхб= 70×6 = 420 мл — це добовий об n’єм їжі, на одне годування необхідно — 420: 7 = 60 мл молока.

3. Об’єм молока на одне вигодовування в середньому n= 10 х п (позначення те ж).

Приклад: малюку 2 дні, за одне nгодування він повинен отримати 10×2 = 20 мл молока.

4. Розрахунок об’єму молока (в мл) на 1 nготування, виходячи з функціональної місткості шлунка:

З мл х п х масу тіла (кг)

(позначення те ж)

Приклад: дитині 5 днів, маса тіла 3 300 г. За одне вигодовування ди­тина повинна nотримати: 3 х 5 X 3,3 — 50 мл.

Для розрахунку добового об’єму їжі дитині nстаршого віку існують такі методи.

1. Об’ємний метоп Гейбнера і Черні (німецькі nпедіатри ХІХ-ХХ століття)

При нормальній масі тіла (відсутність гіпо-, паратрофії) всі показники розраховуються на фактичну масу тіла nдитини.

2. Більш точним засобом розрахунку добового nоб’єму молока, особливо у випадку паратрофії, гіпотрофії, недоношеності, є калорійний nметод Маслова (вітчизняний педіатр XX століття):

А × В ×1000/С

де : А — вікові потреби в ккал/кг м.т. (табл. n9); В — фактична маса тіла дитини (кг); С — калорійність 1 л жіночого молока

Введення прикорму

Прикорм — це поступова nзаміна материнського молока приготовленою їжею. На час nвведення прикорму ферментна система кишків-ника дитини вже достатньо зріла для nтого, щоб повноцінно переварити і всмоктати всю додаткову, крім молока, їжу.

Необхідність прикорму обгрунтована наступним:

— поступово кількість молока в матері nзменшується;

— в грудному молоці достатня для нормального nрозвитку дитини кількість білків, жирів, вуглеводів є тільки до 6 місяців nмалюка;

– в продуктах рослинного походження є nмінеральні речовини, потреба в яких до кінця першого півріччя збільшується;

— для правильного функціонування nшлунково-кишкового тракту потрібна клітковина, якої немає в материнському nмолоці;

– жування під час прикорму — один з чинників nправильного розвитку апарату мовлення;

— завдяки прикорму дитина поступово nпривчається до приготов­леної їжі і відвикає від материнського молока.

І прикорм вводиться звичайно в 6 місяців

Більшість дітей перший прикорм отримують у nвигляді овочевого пюре.

У випадках, коли дитина погано набирає nмасу тіла або у неї нестійкі випорожнення (схильність до диспептичних nрозладів) доцільно починати введення прикорму зі злакової молочної каші.

Загальні nправила введення прикорму:

—на другому годуванні, тобто о 10 годині, дається nперший прикорм;

Тільки одне годування протягом доби nзамінюється приготовленою їжею, інші 4 рази малюк отримує материнське молоко;

– перший раз приготовлена їжа дається перед nгодуванням грудьми, при цьому потрібно дати невелику кількість суміші — n15-20 мл, після чого догодувати малюка материнським молоком; потім протягом nдоби варто спостерігати за тим, як дитина відреагувала на нову їжу, які у неї nвипорожнення, стан шкірних покривів (пригадайте ексудативно-катаральний nдіатез);

при відсутності порушень, на другий день nможна дати малюку 50 мл прикорму і догодувати грудним молоком;

на третій день малюк отримує 70-80 мл nприготовленої їжі і необхідний, але ще менший, об’єм материнського молока; і nтак далі щоденно потрібно збільшувати об’єм прикорму і зменшувати кількість nмолока; протягом 1-2 тижнів одне годування цілком замінюється першим nприкормом:

— прикорм потрібно давати ложечкою, а nне через соску, так як дитина, легко посмоктавши їжу з пляшечки, може nвідмовитись від материнських грудей, смоктання яких потребує більш значних nзусиль;

— приготовлена їжа повинна бути гомогенною;

— за консистенцією поступово їжу рідку (потрібно nзамінити густою, яка привчає дитину до жування;

— в цілому, повне введення першого nприкорму займає один місяць.

При дачі першого прикорму у вигляді овочевого nпюре перший раз страва звичайно готується з картоплі (вариться на nводі, краще на овочевому відварі —для готування гомогенної маси можна додати nтрохи кип’яченого коров’ячого молока). Як уже розглянуто, на звикання до nпершого прикорму іде 1-2 тижні.

Потім мама поступово через 3-5 днів додає по nкартоплі по одному виду інших овочів — моркву, капусту, кабачки, гарбуз, nбуряк.

На 6 місяці в пюре поступово вводиться nрослинна, на 6-7 місяці – вершкова олія.

При введенні І прикорму у вигляді молочної nкаші найбільш раціо­нальними вважаються такі злаки: рис, гречка (англ.buckwheat), куку­рудза n(maize).

Увага! На підставі nдосліджень останніх років вважається, що у ча­сто застосовуваних раніше манній nі вівсяній (англ.oatmeal) крупах є значна nкількість білків глютену і гліадину, які сприяють виникнен­ню у дитини nсиндрому мальабсорбції (целіакії). Тому, манну і вівсяну кашу малюку раннього nвіку краще не давати.

Крім дотримання зазначених загальних методів nвведення першого прикорму, необхідно виконувати наступні правила готування і nпосту­пової зміни складу каші:

— протягом першого тижня дитина nотримує 5% кашу, зварену на половинному молоці, тобто половина рідини — nце молоко, а друга половина — це вода; або, ще краще, овочевий відвар;

– потім, на другому-четвертому тижнях 5 n% каша поступово замі­нюється на 8-10 % кашу (на половинному молоці); nпісля чого 10 % каша вариться на незбираному молоці і до неї nдобавляється 3% вершкової олії і 5% цукру;

– в цілому на звикання дитини до одного nвиду злаку теж іде 1 мі­сяць.

В даний час зручними є сухі інстантні nкаші, для приготування яких потрібно тільки змішати сухий порошок з теплою nкип’яченою водою і перемішати (динаміка зміни процентного складу каші така ж). nПере­вагою цих продуктів є гарантований склад, безпека інфікування, а та­кож nзбагачення основними вітамінами, кальцієм і залізом.

ІІ прикорм nвводиться в 7 місяців, це може бути або каша круп’яна, або овочеве п’юре, залежно від того, що вводили першим nприкормом

Увага! Введення борошняних nвиробів, м’ясної страви не збільшує загальну кількість II прикорму. Вона, як і nраніше, повинна складати 200 г. nТому кількість супу-пюре зменшується.

Одночасно, при розширенні II прикорму варто поступово nпривчи­ти дитину до інших злаків — гречаної, кукурудзяної, потім до манної nі вівсяної каші.

Введення прикормів закінчено. Так як у матері nмолока виділяється все менше і менше, то звичайно з 10-11 місяця перше, а nпід кінець року останнє годування замінюються цільним коров’ячим молоком, можна nз печивом, булкою.

Проте (Увага!!!), якщо у матері є nмолоко, і вона не працює, або ро­бочий час у неї короткий, то найбільш nідеальним для нормального розвитку дитини вважається годувати її грудним nмолоком, хоча б 1-2 рази на день, і після першого року життя (доти, поки у nматері буде молоко).

Додаткові харчові добавки

Думка педіатрів про дачу соків і інших nхарчових добавок (вода, яєч­ний жовток, печінка, сир) останнім часом значно nзмінилася. На підставі глибоких наукових досліджень вчених різних nкраїн світу доведено, що рекомендований раніше час дачі води (з перших днів nжиття), соків (на першому місяці життя) і інших харчових добавок (на 3-4 nмісяцях жит­тя) не виправдав (англ. justification) себе. Це призводить nдо таких не­гативних наслідків;

– у 40% випадків виникають алергічні реакції;

– у 30% грудних дітей розвивається дисбактеріоз і погано пере­травлюється nїжа;

– знижується активність смоктання грудей, що nпогіршує інтен­сивність лактації у матері.

Ризик порушення здоров’я дітей при цьому nвищий, ніж (англ.than) ефективність забезпечення дитини вітамінами nз харчовими добавками.

Таким чином, дитина, що nзнаходиться на грудному вигодовуванні, до 6 місяців може цілком обійтися без nяких-небудь харчових доба­вок. Сучасні дані про дачу добавок наступні:

Введення соків і пюре. Фруктові та nовочеві соки, як джерела віта­мінів, мінеральних речовин, nмікроелементів, показані дитині з метою:

– профілактики гіповітамінозу, рахіту й nанемії;

– позитивного впливу на секреторну і моторну nфункції органів травлення;

– сприятливої дії на мікрофлору кишечника. nОсобливо це сто­сується водорозчинних вітамінів С, В і Р, які є в фруктах. nМорквяний сік багатий каротином — провітаміном вітаміну А.

Правила застосування соків:

— дитина вперше nотримує сік в 6 місяців; так як дитину необхідно дуже обережно nпривчати до першого, цілком нового для неї, продукту, то прийом соку nпочинається з декіль­кох крапель на день. При нормальній nреакції дитини кількість кра­пель поступово збільшується, досягаючи 5 мл, n10мл; і до кінця 7 міся­ців дитина за день приймає 40 мл соку; подальший nпомісячний об’єм; максимальний об’єм соку до кінця 1 року — 100 мл;

– коли добова кількість соку невелика, дитина nможе прийняти його за 1 раз, надалі — протягом 2-3 разів за день;

– соки краще готувати в чистому вигляді перед nвживанням (ви­давлювання фруктів, овочів);

— на території Європи починають з яблучного nсоку. Після цього дають вишневий, смородиновий (англ.black currant), морквяний, nсли­вовий (англ.plum), абрикосовий (англ. apricot), nжуравлинний (англ.cranberry), гранатовий (англ. pome/granate) соки, nнастій шипшини (англ.eglantine), лимонний, nбуряковий (англ.red–beet), ка­пустяний соки, nзабороненим є виноградний (англ.vine) сік, який посилює в кишечнику процес nбродіння;

— соки потрібно давати відразу або через n1—1,5 години після їжі — в їхньому складі є цукор, що може знизити апетит;

– не рекомендується одночасно давати змішані nсоки з різних фруктів і овочів, так як речовини в одному з них можуть руйнувати nвітаміни в іншому;

– введення соку починається з одного nвиду фруктів, так як у ви­падку алергічної реакції можна буде встановити її nгенез; на звикання іде не менше 1, іноді 2-3 місяці;

— потім поступово вводяться інші фруктові nсоки; після звикання, протягом дня краще давати різні соки;

— при відсутності свіжих фруктів і овочів nможна використовувати консервовані соки;

— при схильності дитини до запору краще nдавати морквяний, апель­синовий, капустяний, буряковий, сливовий соки;

— при схильності до проносів рекомендуються nвишневий, гранатовий, смородиновий, лимонний соки;

— малиновий (англ. газрЬеггіез), полуничний n(англ. зІгашЬеггу), то­матний соки — вони червоного кольору, цитрусові n(апельсиновий, ман­дариновий) і інші екзотичні (манго, гуава, папайя) соки у nдітей Євро­пи часто є алергенами. Тому на другому півріччі їхнє застосування nможливе, проте, з ура­хуванням індивідуальної чутливості малюка.

Через 2-4 тижні після введення соку дитині nнеобхідно ввести фрук­тове пюре. Звичайно починають з яблучного. nПривчивши до нього, готують пюре з інших фруктів.

Поступово кількість пюре збільшується з 1/2-1 nчайної ложки до 30-50 г nна першому півріччі і до 100 г nна кінець І року .

Увага! Обєм соку не відноситься до необхідного nдобового об’гму їжі

Отримане малюком пюре зменшує об’єм іншої nразової (в тому числі і іншої загальної добової) порції їжі на відповідну nкількість

З 6-7 місяців дитині, nособливо з метою профілактики рахіту, раціо­нально ввести варену печінку, nприготовлену у вигляді фаршу та отри­мувану одночасно з овочевим прикормом n2-3 рази на тиждень. Денна доза поступово збільшується з 5 до 30 г.

М’який сир, як джерело nбілків, дитина отримує з 6,5-7 місяців. Денна доза поступово зростає з 10 г до 50 г (наприкінці 1 року nжиття). Приймається сир перед годуванням грудьми 3-4 рази на тиж­день.

Яєчний жовток вперше nдається малюку в 7 місяців разом з продук­тами прикорму, через nдень. Він є джерелом водорозчинних вітамінів, жиророзчинних nА і В, кальцію (що особливо ефективно для профі­лактики рахіту), заліза. Доза nпоступово збільшується з 1/5 до 1/2 час­тини.

Яєчний жовток протипоказаний дітям з ексудативно-катаральним: nдіатезом, а також у випадку алергічної реакції на жпвтпк.

Вода, Думка nпедіатрів про необхідність прийому дитиною води, як і інших харчових добавок n(при природному вигодовуванні), останнім часом особливо змінилася. ВООЗ і ЮНІСЕФ nрекомендують винятко­во грудне годування немовлят, починаючи з народження аж до 6 nмісяців. Доведено, що молоко здорової матері являє собою дійсно nповноцінну їжу і компенсує всі потреби дитини, в тому числі рідини. Безводна nдієта запобігає ризику інфекції і недоїдання (прийнята вода заповнює nчастково шлунок і зменшує апетит), а також забезпечує оп­тимальне зростання nі нормальний розвиток дитини.

Проте варто відмітити, що в деяких випадках n(підвищене потови­ділення при рахіті, висока температура навколишнього nсередовища — зовнішніми ознаками є суха шкіра і запале велике тім’ячко) nлікар по­винен індивідуально порадити давати дитині ложечкою кип’ячену nта остуджену до кімнатної температури воду без цукру — 50-200 мл (мож­на додати nкраплі лимонного соку).

Корекція вигодовування

Корекція вигодовування — це nнеобхідна зміна якісного складу про­дуктів при невідповідності між потребами nдитини в білках, жирах і вуглеводах і кількістю одержуваних інгредієнтів в nлобовому об’ємі.

Такий розрахунок їжі набуває особливе значення nна першому півріччі у дітей, схильних до гіпотрофії або паратрофії, а також при nнеповноцінному материнському молоці.

При недокормі білками вигодовування nкоригується м’яким сиром.

Якщо в продуктах бракує жиру» застосовується nвершкове масло, соняшникова олія, риб’ячий жир. Можна використовувати nсир 9%, 20% жирності, проте не упустити, що при цьому одночасно збільшується кількість nбілків. Сир є ідеальним коригувальним продуктом при дефі­циті білків і жирів.

Для корекції вуглевопів застосовується n100% цукровий сироп. Спосіб приготування: розчинити 100 г цукру в 50 мл води, nкип’ятити на мало­му вогні 10 хв., весь час помішуючи; долити гарячої nкип’яченої води до 100 мл і знову довести до кипіння; отриманий 1 мл сиропу nмістить приблизно 1 г nцукру.

Увага:

1) оскільки в неонатальному періоді nвідбувається адаптація ди­тини до материнського молока, маса тіла після nфізіологічної втрати може відновитися лише через 2-3 тижні, то при nнормальній кількості молока на першому місяці життя лікар тільки стежить за nфізичним розвитком і вигодовуванням дитини, а корекція при необхідності про­водиться nз 3-4 місяця життя;

2) після розрахунку корекції загальна nкількість їжі, в тому числі призначувана з метою корекції, не повинна nперевищити необхідний добовий об’єм більш ніж на 50 мл;

3) продукти, призначені з метою корекції, nмалюк повинен отри­мувати до годування грудьми; в залежності від nкількості 1-3 рази на день; максимальний об’єм на 1 раз — 10-15 г.

Причиною nперегодовування можуть бути:

— невчасне раннє введення поживних речовин n(наприклад,” м’яс­ний фарш в 5 місяців);

– або значне збільшення об’єму nпродуктів (наприклад, добавка в овочеве пюре або кашу ЗО г вершкового масла nдитині 6 місяців, прийом 100 мл яблучного соку в 3 місяці та ін.). В такому nвипадку необхідно їх відмінити або зменшити прийнятий об’єм.

Оцінка nпозитивної ефективності вигодовування (при всіх видах)

1. nНормальне збільшення маси тіла, а також інших показників фізич­ного розвитку nдитини.

2. nЗадовільний нервово-психічний розвиток малюка.

3. nНормальні показники аналізів крові, головним з яких в даному випадку є nкількість гемоглобіну.

4. nДитина практично не повинна хворіти, а якщо гостра патологія і проявиться n(ГРВІ, бронхіт), то перебіг захворювання неважкий.

Потреби nв інгредієнтах і режим харчування матері-годувальниці

Вже в другій половині вагітності у nжінки повинен утворитися пев­ний жировий запас, як джерело енергії не nтільки на пологи, але і на період вигодовування дитини. Тому потреби майбутньої nматері в хар­чових інгредієнтах збільшаться як під час вагітності, так і під nчас лак­тації (у зв’язку з необхідністю постійного утворення молока).

Порушення харчування матері-годувальниці nможуть призвести до:

— зменшення лактації;

— порушення складу грудного молока;

– розвитку анемії у матері і дитини;

— затримки фізичного та інших видів розвитку nмалюка.

Потреби жінки дещо залежать від того, чи nзаймається вона фізич­ною працею або вона зниженої вгодованості (тут потреби nвище), або, навпаки, жінка важкою працею не займається, фізично здорова, нор­мальної nвгодованості (тут потреби незначно збільшені). В середньому матір, яка nгодує дитину, протягом доби повинна отримати:

— з метою забезпечення білками і nнезамінними амінокислотами — м!ясо і риба — відппдшнп пп 120 г і 100 г, яйце— 1 шт, nкисломолочні продукти 200 мл, молоко — 600 мл, сир і твердий сир n— 120 г n(4:1), і—квасоля (англ. Ьагісос), соя (англ. зоу-Ьеап), горох (англ. реа);

— як джерело поліненасичених жирних nкислот і вітаміну А соняшникова, кукурудзяна, соєва олія— ЗО г;

— як поповнення жирів — масло nвершкове —15г, сметана — ЗО г;

– як джерела інших вітамінів, nмінеральних речовин і мікроеле­ментів: овочі — 700 г (картопля і nрізноманітні овочі відповідно 200г і 500г), зелень (петрушка /англ. рагзіеу/, кріп /англ. nГеппеї/, салат /англ. ІеШІсе/)—добавка до страв, фрукти — 300 г, хдШ — 250 г, здоба — 100 г, різноманітні крупи nі макаронні вироби — 60 г, nцукор, мед, варення -60г, горіхи — 20г.

Необхідно обмежити кількість солі n— не більше 6-8 г за добу. Варто nготувати страви у відвареному або тушкованому вигляді (не nрекомендується продукти обсмажувати).

Загальна добова кількість рідини (вода, nмолоко, чай, сік, суп тощо) — не більше 2 л (сік nфруктовий, ягідний — 200 мл).

Нераціональними в харчуванні матері, nяка годує дитину, є: кава, міцний чай, у великій кількості шоколад. З nобережністю, не забуваю­чи про можливу алергічну дію у жителів європейської nтериторії, цит­русові фрукти.

Забороненим n(!!!) є прийом спиртних напоїв.

Загальна nдобова калорійність їжі nматері, яка годує малюка — 3000-3500 ккал.

Режим харчування

Великими порціями, частіше звичайного — 5-6 nразів на добу,

Принципи штучного вигодовування:

•ретельне і точне виконання nтехніки приготування сумішей;

•перехід дитини на штучне nвигодовування не повинен бути занадто швидким;

•режим харчування залишається nвільним ( у дітей до введення прикорму 6-7 разів на добу, після введення nприкорму – 5 разів на добу);

•прикорм слід давати з ложечки;

•введення прикорму дітям, nякі знаходяться на штучному вигодовуванні високоадаптованими сумішами, не nвідрізняється від аналогічних в дітей на грудному вигодовуванні.

Розрахунки приблизного nоб’єму їжі в дітей перших n10 днів життя:

•70 або 80 х n, де n– день життя nновонародженого (формула Фінкельштейна);

•2% маси тіла при народженні х n, де

n– nдень життя дитини (формула Зайцевої);

Розрахунки об’єму їжі для дітей старших 10 днів:

•Калорійний метод:

Фізіологічна потреба дитини в енергії в 1 півріччі складає 115 ккал/кг маси nтіла на добу; в 2 півріччі – 110 ккал/кг маси тіла на добу. При цьому nорієнтовна енергетична цінність більшості адаптованих молочних сумішей складає n670-680 ккал/л.

•Об’ємний метод:

•В дитини від 10 днів до 2-х міс – n1/5 маси тіла;

•Від 2 до 4 міс – 1/6 маси тіла;

•Від 4 до 6 міс – 1/7 маси тіла;

•Від 6 міс до року – n1/8-1/9 маси тіла .

Гарантійне молоко– це коров’яче молоко, яке відповідає nнаступним вимогам:

•містить не менше 35 г/л жиру, n40-45 г/л цукру;

•має кислотність не більше 20 nградусів по Тернеру;

•дає не менше 85 г/л сухого nзалишку;

•не містить хвороботворних і nгнильних мікроорганізмів;

•загальна кількість бактерій не nперевищує 50 000 в 1 мл;

•титр кишкової палички 1:10;

•застосовується для nприготування дитячих молочних сумішей.

Правила штучного вигодовування

При штучному вигодовуванні їжа затримується nв шлунку довше, ніж грудне молоко. Тому дитина швидко переводиться на 6-, а nпізніше на 5-разове

харчування. Часта зміна сумішей не бажана, nвона може призвести до зриву. При виборі суміші необхідно враховувати вік nдитини, індивідуальні особливості організму, характеристику суміші і nматеріальний стан сім’ї. При негативній реакції на суміш протягом 4-6 днів nпотрібна заміна харчування. Прикорми вводиться в тій самій послідовності, що і nпри природному вигодовуванні.

Рекомендується годувати дитину з nспеціальної кружки або з ложечки. Однак, якщо дитина вигодовується з пляшечки, nдля запобігання надходженню повітря в

шлунок, дірочка в сосці має бути маленькою, nа пляшку тримати більш вертикально, щоб шийка її була заповнена молоком. Велике nзначення має стерилізація пляшки, соски, якість приготовленої їжі. Обов’язковою nумовою є куштування їжі перед годуванням дитини.

Критерії оцінки ефективності штучного вигодовування:

*фізіологічне наростання маси тіла, зросту nдитини, окружності голови та грудної клітки;

*нормальний психомоторний розвиток дитини;

*відсутність порушень функцій nшлунково-кишкового каналу та

інших органів і систем;

*фізіологічний стан імунної системи і nфакторів неспецифічного захисту.

Класифікація штучних сумішей:

•Неадаптовані: солодкі і кислі – n2, 3,4.

•Адаптовані: високоадаптовані n(спеціальні), адаптовані (базисні), наступні (частково адаптовані).Лікувальні: nз пре- і пробіотиками, антирефлюксні, для маловагових дітей, для лікування nанемій, антиалергічні.

Всі адаптовані молочні суміші за ступенем nнаближення їх складу до грудного молока поділяються на три категорії: nвисокоадаптовані (“НАН”, “Пре –

НАН”, “Нутрилон”, “Хіпп-1”, “СМА”, “Бона”, Пілтті та nін.), менш адаптовані (“Сімілак”, “Імпресс”, “Хіпп-2”, “Енфаміл” та ін.) та nчастково адаптовані (“Малютка”, “Малыш”, “Детолакт”, “Солнышко”, “Милазан”, n“Віталакт”, “Ладунка” та ін.). Крім того, суміші поділяються на прості солодкі n(“В-рис”, “В-гречка”, “В-овес”) і молочнокислі (“В-кефір”, В-ацидофільна суміш, nкефір, ацидофільне молоко та ін.). Неадаптовані молочні суміші на основі nнезбираного або розведеного коров’ячого молока не забезпечують адекватного nхарчування дітей. Коров’яче молоко має вищий вміст протеїнів (у 3 рази більше) nта мі-

неральних nречовин (у 2,8 раза більше), ніж у жіночому молоці, володіє високою nосмолярністю. Тому виникає велике навантаження на незрілі нирки, викликає nметаболічний стрес, що сприяє стимуляції росту та надмірному накопиченню жиру.

 

•.Неадаптовані суміші спричиняють суттєві nвідхилення в організмі дітей: зниження енергетичного потенціалу клітин і рівня nбілкового синтезу, порушення ліпідного спектра, анемізацію та порушення nімунітету. Молочнокислі суміші забезпечують ріст біфідофлори (НАН nкисломолочний, “АГУ-1”, n“АГУ-2” nкисломолочні). Ще є лікувальні суміші. Лікувальні суміші для недоно-

шених дітей: “Пре НАН”, “Пре-нутрілон”, n“Фрісопре”, “Енфалак”, “Неонатал”, “Енфалак Прематуре” та ін.

До безлактозних сумішей відносять n“Нутрі-соя”, “Al-110”, n“Туттелі-соя”, “Бона-соя”, “Ізоміл-семілак”, “Прособі”, “Алсої” та ін. nНизьколактозні суміші: ни-

зьколактозний “Нутрилон”, низьколактозна n“Хумана” та “Портаген”. Для лікування дітей з муковісцидозом і діареями nвикористовують суміші “Роболакт”,

“Альфаре”, “Пепті-юніор”, “Прегестеміл” та nін. При симптомах зригування використовують антирефлюксну суміш “Енфаміл”, n“Нутрілон Омнео”, Фрісовом”.

Для дітей 2-3-го року життя призначена nсуміш “Енфаміл Юніор”.

При приготуванні простих молочних сумішей рекомендується використовувати nрозведення овочевими та фруктовими відварами, на противагу кип’яченій воді, яку використовували раніше.

Переваги відварів у nрозведенні молока над водою:

•Сприяють створенню колоїдного стану молока, тому згустки nказеїну легше перетравлюються;

•Деякі з них (гречаний) мають в своєму складі nамінокислоти;

•З відваром в організм дитини поступають полісахариди, що nзменшує процеси бродіння;

•Рисовий відвар має захисні властивості;

•Дещо збільшується енергетична цінність суміші.

Базисні (стартові) формули – це адаптовані за всіма харчовими компонентами сухі nмолочні суміші, максимально наближені до грудного молока за харчовою, nбіологічною цінністю та осмолярністю. Вони містять всі необхідні харчові nдодатки (таурин, L-карнітин, nлецитин тощо), які мають особливо важливе значення для розвитку дитини.

Наступні формули – це суміші, які рекомендуються дітям старше 6 міс.

Це частково адаптовані суміші, що готуються без додавання білків та nмолочної сироватки. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж nбазисних, крім лактози вони містять сахарозу і крохмал.

Енергетичні потреби дитини при штучному вигодовуванні:

•При вигодовуванні nвисокоадаптованими сумішами – така ж як при грудному годуванні;

•При вигодовуванні адаптованими nсумішами – на 5% вища, ніж при грудному вигодовуванні;

•При вигодовуванні nнеадаптованими сумішами – на 10% вища, ніж при грудному годуванні.

Найчастіші помилки при штучному вигодовуванні:

•Часта зміна суміші;

•Поспішна зміна суміші при nнезначних змінах випорожнень дитини;

•Наполегливе годування однією nсумішшю навіть при відсутності достатньої прибавки у масі тіла;

•Ігнорування nіндивідуальними особливостями травної системи дитини.

Штучне вигодовування nпризначають в наступних випадках:

1.     при повній відсутності молока у матері і nнеможливості забезпечити дитину зцідженим грудним молоком іншої жінки;
n2. при важких захворюваннях матері (в інтересах її здоров’я) – активному nтуберкульозі, декомпенсованому пороці серця, важких формах діабету, базедовій nхворобі, захворюваннях крові, при злоякісних новоутвореннях, душевних розладах, nважкій формі епілепсії, сифілісі (придбаному в останні дні вагітності або після nнародження дитини ), правці, сибірській виразці;
n3. при непереносимості дитиною материнського молока.

Проводячи nштучне вигодовування, необхідно строго виконувати наступні вимоги.

1.     nПорцію їжі на одне годування потрібно підігріти до nтемператури 40 – 42 ° С і потім вилити в стерильну пляшечку (краще мірну). nПідігрівати їжу можна й у склянці на водяній бані.

2.     nСоски після кожного годування слід промити водою і nпрокип’ятити. Отвір у соску має бути невеликим, щоб порцію суміші дитина nвисмоктувала за 10 – 15 хв

3.     nГодувати дитину треба, тримаючи її на колінах; пляшечку з nсумішшю тримати в такому положенні, щоб шийка пляшки весь час була заповнена nмолоком. При неправильному положенні пляшки дитина заковтує багато повітря, nщо може бути причиною зригування і навіть блювання.

4.     nПідігрівати слід лише таку кількість суміші, яка потрібна nдля даного годування.

При штучному вигодовуванні велике значення має правильне nдозування їжі, так як і недогодовування і перегодовування можуть викликати nважкі захворювання.

Потреба дитини nв енергії та основних поживних речовинах при штучному вигодовуванні дещо nінша, ніж при природному. Це пояснюється більш важкою засвоюваністю і витратою nдодаткової енергії на переробку їжі.

Для штучного nвигодовування дитини використовують коров’яче молоко, рідше козяче молоко або nінших тварин. Коров’яче молоко, як і молоко інших тварин, дитячий організм nперетравлює і засвоює значно гірше, ніж жіноче молоко.

Білки nкоров’ячого молока є чужорідними для організму дитини, в той час як nбілки жіночого молока за складом близькі до білків його крові.

Жир коров’ячого nмолока також істотно відрізняється від жиру жіночого молока. Крапельки жиру в nкоров’ячому молоці значно більше, ніж в жіночому, що утруднює його засвоєння.

Коров’яче nмолоко відрізняється від жіночого і за біологічними властивостями: у nньому значно менше ферментів, та й ті руйнуються при кип’ятінні, не містить nвоно і імунних тіл, завдяки яким дитина несприйнятлива до ряду захворювань.

Діти, що nперебувають на штучному вигодовуванні, особливо мають потребу у вітамінах.

Вітамінні nпрепарати слід застосовувати тільки за призначенням лікаря, а у вигляді овочів nі фруктів – в залежності від віку дитини. Так, дітям, які знаходяться на nзмішаному і штучному вигодовуванні, з 4,5 – 5 міс. дають різноманітні ягідні, фруктові та овочеві nсоки. З 5-5,5-місячного віку рекомендується nзастосовувати овочеві та фруктові пюре, у тому числі пюре зі шпинату, який nбагатий залізом та вітаміном С. Якщо свіжих соків і пюре немає, можна nкористуватися консервованими. Соки, овочеві та фруктові пюре – додаткові nджерела не тільки вітамінів, але і найважливіших мінеральних речовин і nмікроелементів.

При штучному nвигодовуванні прикорм доцільно починати на 2 – 4 тижні раніше, ніж при природному.

Порядок nвведення його такою ж, як при природному вигодовуванні, тільки окремі страви та nпродукти, так само як і прикорм, дають на 2 – 3 тижні раніше.

Дитина, nяка знаходиться на штучному вигодовуванні, позбавлена унікального контакту з nматір’ю, який виникає в результаті сильного емоційного зв’язку nдитини з матір’ю.

Обставини, при яких дитину nпереводять на штучне вигодовування:

1.     nМедичні обставини: nвипадки важкого перебігу вагітності і пологів, що вимагають відновлення сил nматері, прийом лікарських препаратів, що проникають у грудне молоко, інфекційні nзахворювання та ін.

2.     nНедостатнє вироблення грудного молока (контрольні nзважування показують, що малюк недостатньо додає у вазі, і спроби стимуляції nлактації безуспішні).

3.     nНеможливість постійного годування грудьми в ситуаціях, nколи мати змушена залишати дитину під наглядом кого-небудь, а зцідженого або nзамороженого молока виявляється недостатньо.

При штучному nвигодовуванні важливо визначити необхідний обсяг харчування дитини. Добову nкількість їжі в залежності від віку дитини наведено в таблиці 1. Наприклад, nякщо малюкові 1 місяць і його маса 3500 г, то добовий обсяг харчування – це 1 / 5 nмаси тіла, тобто 700 мл.

Розрахунок об’єму їжі для дитини, яка знаходиться на штучному вигодовування:

Щоб визначити, nскільки суміші потрібно в одне годування, спочатку треба розділити добовий об’єм їжі на число годувань.

Приблизна nкількість годувань протягом дня:

Перший тиждень nжиття – 7-10;
n* 1 тиждень – 2 місяці – 7-8;
n* 2-4 місяці – 6-7;
n* 4-9 місяців – 5-6;
nПричини штучного вигодовування nнемовлят.

повна відсутність у матері молока або протипоказання nдо природного вигодовування за медичними показами (тимчасовими чи постійними) з nбоку матері або дитини.

Правила та режим штучного вигодовування.

1) ретельне і точне виконання техніки приготування nсумі-

шей ;

2) недопустимі перегодовування , недогодовування ;

3) об єм їжі суворо дозований ;

4) проміжки між годуваннями 3,5-4 год;

5) суміші дають стерильними і підігрітими до nтемператури 38-

40 С ;

6) краще годувати з ложечки ;

7) при годуванні з пляшечки через соску слід nзабезпечити ви-

тікання молока краплями ;

дно пляшечки треба припідняти для попередження nпопадан-

ня в шлунок повітря .

Режім: до 4 міс. – 6 разів на добу через 3,5 години;

після 4 міс. – 5 разів на добу через 4 години

Переваги nадаптованих сумішей над неадаптованими.

виготовляються nз коров’ячого молока, але білок при цьому піддають технічній обробці, до них nдодають спеціальні жири, що містять поліненасичені жирні кислоти, вітаміни, nмінеральні солі, вуглеводи. За своїм хімічним складом вони наближені до nжіночого молока, але мають значні біологічні відмінності.

Переваги кислих nсумішей над солодкими.

полегшення nперетравлення білка, який у кислих сумішах перебуває в звурдженому стані;

активніший nсинтез вітамінів у порожнині кишечника;

сприяння nрозвитку нормальної кишкової мікрофлори;

стимуляція nдіяльності травного тракту.

Ситуації, при яких nдоводиться міняти суміш:

* Індивідуальна непереносимість суміші, що частіше nвиявляється алергічною реакцією;
n* З досягнення віку, з якого можна переходити з першого рівня на другий (5-6 nмісяців); причому якщо дитина добре переносила ту чи іншу суміш, то бажано, щоб nподальша суміш була з тією ж назвою;
n* Необхідність введення лікувальних сумішей (при виникненні алергії, зригування nі т.д.; лікувальні суміші слід вводити тільки за призначенням лікаря);
n* Перехід з лікувальних сумішей на адаптовані, після усунення стану, метою nкорекції якого була введена, лікувальна суміш.

При штучному nвигодовуванні прикорм вводять в 4,5-5 місяців, тоді як при nгрудному вигодовуванні це роблять пізніше – в 5-6 місяців. Це обумовлено тим, nщо діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, отримують у складі замінника nжіночого молока значну кількість “чужорідних” харчових речовин, що nведе до відомої адаптації дитини до “чужорідного” харчування. Слід nзазначити, що терміни введення прикорму вибирають індивідуально, після nобговорення з педіатром, який спостерігає малюка.

Правила введення прикорму при штучному вигодовування

1. Починати nвведення прикорму, необхідно з невеликого кількостей, продукту, поступово nзбільшуючи його. У перший день прикорм дають у кількості 3-5 чайних ложок, nпротягом 10-12 днів доводять до повного обсягу одного годування.
n2. Давати прикорм потрібно перед годуванням сумішшю, з ложечки.
n3. Не можна вводити два нових продукти одночасно.
n4. Страви прикорму повинні бути пюреобразні, У них не повинно бути дрібних nшматочків, які можуть ви кликати затруднення при ковтанні. З віком слід nпереходити до більш густоъ, а пізніше – і до більш щільної їжі.
n5. Після введення прикорму необхідно встановити 5-разовий режим годування.
n6. Перший прикорм вводиться в одне з денних годувань, краще всього – в 10 або n14 годин.

Овочеве пюре nвважається кращим для першого прикорму у здорових дітей на штучному nвигодовуванні, воно більш багате вітамінами, мінеральними речовинами, nпектинами, клітковиною, які необхідні для зростаючого організму. Введення nприкорму необхідно починати з одного виду овочів: кабачків, гарбуза, кольорової nкапусти, броколі, зеленого горошку, картоплі, який не повинен становити більше n20% загального обсягу овочів.

Каші n(рисова, кукурудзяна, гречана) вводяться як прикорм через місяць після введення nовочів (не раніше 6 місяців). Після 8 місяців можна вводити і глютенвміщуючі nкрупи (вівсяну, манну). Кашу дають дитині починаючи з 1-2 чайних ложок, nпоступово доводячи її кількість до 120-150 г на день і додаючи 3-4 г пряженого вершкового або nрослинного масла. Після каші можна дати малюкові фруктове пюре.

Сир, як nджерело повноцінного білка і деяких незамінних амінокислот, солей кальцію і nфосфору, варто призначати здоровим дітям, що нормально розвиваються, не раніше n5-6 місяців для збагачення білком страв прикорму. Кількість сиру до року не nповинно перевищувати 50 г, nщоб уникнути високого сольового та білкового навантаження на нирки дитини.

Жовток звареного nкруто курячого яйця варто давати з 6-7 місяців. Більш раннє його введення часто nпризводить до виникнення алергічних реакцій. Жовток дають дитині в протертому nвигляді, змішавши з невеликою кількістю суміші, починаючи з мінімальних доз (на nкінчику ложки) і поступово доводячи його кількість до 1/4-1/2 на день. Пізніше nжовток додають у кашу або овочеве пюре. Краще давати жовток 2 рази на тиждень.

М’ясо в nхарчування дитини рекомендується вводити починаючи з 7-7,5 місяців. За nнаявності у дитини непереносимості білків коров’ячого молока краще відмовитися nвід введення яловичини і телятини, а використовувати м’ясо кролика, біле м’ясо nіндички, курки і нежирну свинину. При анемії м’ясне пюре призначають з 5-5,5 nмісяців. У 8-9 місяців м’ясне пюре замінюють фрикадельками, до кінця року – nпаровими котлетами. М’ясний бульйон дитині першого року життя давати не nрекомендується, так як харчова цінність його незначна, крім того, він багатий nекстрактивними речовинами, має алергізуючу дію.

У віці 7 місяців для стимуляції навичок жування можна nдати дитині сухарик (з кефіром або соком).

Білу морську рибу (хек, тріска, морський окунь) дитині можна рекомендувати замість м’яса n1-2 рази на тиждень з 8-9 місяців. Білки риби добре збалансовані за nамінокислотним складом. Вони засвоюються краще білків м’яса; крім того, риба nбагата мінеральними речовинами, вітамінами групи В.

Незбиране коров’яче молоко краще починати давати дитині в кінці першого року nжиття, але ні в якому разі не раніше 6 місяців. Кисломолочні продукти в раціон nздорової дитини вводять не раніше 7 місяців. При алергії на суміші вони nвводяться раніше, але їх кількість не повинна перевищувати 2 / 3 об’єму nмолочної суміші.

ЗМІШАНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

Вигодовування nдитини грудним молоком і додаткове введення сумішей у випадку недостатньої кількості nгрудного молока називається змішаним вигодовуванням. При цьому суміші (догодовування) повинні становити не nменше 1/5 добового раціону.
nУ тих випадках, коли суміші становлять незначну частину всього об’ єму nхарчування (менше 1/5), його можна вважати природнім. Невелика кількість nсумішей не має вирішального значення, дитина буде розвиватися так, як і на nгрудному вигодовуванні. Коли дитина отримує переважно суміші, а грудне молоко nстановить менше 1/5 об’ єму їжі, то таке вигодовування називають штучним. nЗалежно від кількості грудного молока за ефективністю змішане вигодовування nбуде наближатися або до природнього, або до штучного.
nЗмішане вигодовування немовлят, наближене до nприроднього
n- це таке вигодовування дітей грудного віку грудним молоком та штучними nсумішами, коли співвідношення між ними у добовому раціоні харчування дитини nскладає 2:1 (2/3:1/3).
nЗмішане вигодовування немовлят, наближене до штучного
nце таке вигодовування дітей грудного віку грудним молоком та штучними сумішами, nколи співвідношення між ними у добовому раціоні харчування дитини складає 1:2 n(1/3:2/3).
nПричиною догодовування є:
n1.Нестача молока (гіпогалактія) у матері; при цьому дитина отримує nнедостатню кількість їжі.
n2.Вихід матері на роботу, коли не вистачає зцідженого молока.
n3.Тяжка фізична праця, систематичне недоїдання матері, грубе порушення режиму.
n4.Небажання, зі сторони матері, грудного вигодовування, так як на це nзатрачається досить багато часу, або, на хибну думку матері, негативно n“впливає” на її фігуру.
n5.Материнське молоко низького гатунку ( низької якості), що зустрічається дуже nрідко.
n6.Захворювання матері, при яких не має підстав для відлучення дитини від nгрудей, але є необхідність зменшити кількість годувань.
n7.Спадкова патологія, зі сторони дитячого організму, пов’язана з nнепереносимістю молочного цукру (лактози) або його складових частин n(галактози), амінокислот (фенілаланін) тощо.
nВиди гіпогалактій :
nПЕРВИННА ГІПОГАЛАКТІЯ:
n- зустрічається рідко;
n- внаслідок нейрогуморальних порушень в організмі матері ;
n- недорозвиток молочних залоз;
n- внаслідок перенесених запальних захворювань молочних залоз.
nВТОРИННА ГІПОГАЛАКТІЯ:
n- рання – на 2-3-му тижні життя дитини;
n- пізня – на 4-му тижні життя дитини і пізніше;
n- внаслідок недотримання режиму дня під час вагітності та в післяпологовий nперіод, неправильного харчування;
n- внаслідок неправльного догляду за молочними залозами (тріщини, ерозії, nмастит) та ін.
nСТУПЕНІ ГІПОГАЛАКТІІ:
nДорівнюють різниці між необхідною та добовою кількостю молока, що виділяється nмолочними залозами, висмоктується дитиною і зціджується після кожного nгодування:
nІ ступінь – дефіцит молока до 25%
nІІ ступінь – дефіцит молока до 50%
nІІІ ступінь – дефіцит молока до 75%
nIV ступінь – дефіцит молока понад 75%.
n
n
n