Ешеріхіоз
Ешерихіози – гострі інфекційні захворювання переважно у дітей раннього віку, викликані різними сероварами патогенної кишкової палички, характеризуються локалізацією патологічного процесу у шлунково-кишковому тракті з розвитком інфекційно-токсичного та діарейного синдромів, рідше – ураженням інших органів чи генералізацією процесу аж до розвитку сепсису, токсико-дистрофічного стану.
Особливості збудника: ешеріхії належать родини Enterobacteriaceae. Ешерихії – грамнегативні палички: ентеропатогенні (ЕПЕ), ентероінвазивні (ЕІЕ), ентеротоксигенні (ЕТЕ), ентерогеморагічні (ЕГЕ).За морфологiчними i тинкторiальними властивостями представники родини ентеробактерiй є перитрих, грам негативні неспорутворюючі палички з заокругленими кінцями. Кишкова паличка містить O-, K- i H-антигени. Основою для визначення родової належностi ентеробактерiй є біохімічні властивості. У дітей найчастіше викликають захворювання О26, О55, О111 серогрупи
Джерело інфекції: хворі та бактеріоносії
Механізм передачі: фекально-оральний (контактно-побутовий, рідше харчовий);
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти 3-12 міс. із несприятливим преморбідним фоном (ЕПЕ, ЕГЕ), різних вікових груп (ЕТЕ, ЕІЕ).
Сезонність: літньо-осіння (ЕТЕ, ЕІЕ).
Патогенез:
1. Вторгнення збудника в шлунково-кишковий тракт.
2. Розмноження збудника, виділення токсинів:
– ЕПЕ на поверхні ентероцитів;
– ЕТЕ на поверхні ворсинок ентероцитів;
– ЕІЕ, ЕГЕ в середині епітеліоцитів товстої кишки.
3. Місцевий запальний процес (ЕПЕ, ЕІЕ), токсинемія (ЕПЕ, ЕІЕ).
4. Порушення порожнинного і мембранного травлення, всмоктування (ЕПЕ, ЕІЕ), гіперсекреція, порушення всмоктування води, електролітів (ЕТЕ).
5. Діарея.
6. У тяжких випадках: бактеріємія сепсис.
Клінічні критерії:
Діагностичні критерії ентеропатогенного ешерихіозу (ЕПЕ):
· інкубаційний період – 5-8 діб, у новонароджених, ослаблених – 1-2 доби;
· найчастіше захворювання виникає у дітей грудного віку;
· початок хвороби: поступовий чи гострий;
· водянисті масивні жовто-оранжеві випорожнення з невеликою кількістю слизу, іноді домішки зелені, до 10-15 разів за добу;
· блювання, зригування з першої доби захворювання;
· поступове наростання симптомів до 5-7 доби;
· субфебрилітет;
· токсикоз з ексикозом ІІ-ІІІ ст.;
· ймовірні гостра ниркова, надниркова недостатність, ДВЗ-синдром, інфекційно-токсичний шок.
Особливості ЕПЕ у новонароджених:
· внутрішньолікарняна інфекція, викликана антибіотикорезистентними штамами;
· генералізація з розвитком сепсису;
· часте ураження мозкових оболонок з розвитком залишкових явищ;
· рідко буває діарея;
· висока летальність.
Діагностичні критерії ентероінвазивного ешерихіозу (ЕІЕ):
· дизентерієподібні варіанти захворювання викликають серовари О8, О15, О24;
· інкубаційний період – 1-3 дні;
· гострий початок з вираженим інтоксикаційним синдромом, гарячкою (1-3 доби), рідше блюванням; найчастіше захворювання виникає у дітей старших 1-го року та у дорослих;
· діарея у першу добу захворювання: випорожнення калові з домішками слизу, зелені, прожилками крові, 3-5 разів;
· живіт болючий за ходом товстої кишки, спазмована сигмоподібна кишка, анус зімкнений, тенезми відсутні;
· швидке одужання, нормалізація випорожнень за 3-5 діб.
Особливості ЕІЕ у дітей раннього віку:
· поступовий початок;
· виражений інтоксикаційний синдром, наростає протягом 5-7 діб;
· ентеритний, ентероколітний характер випорожнень;
· часто розвивається зневоднення;
· середньотяжкий, тяжкий перебіг захворювання;
· гарячка триває 5-7 діб, іноді 2 тижні;
· нормалізація випорожнень затягується до 1-2 тижнів.
Діагностичні критерії ентеротоксигенного ешерихіозу (ЕТЕ):
· холероподібні варіанти захворювання спричиняють серовари О1, О5, О48
· інкубаційний період – від декількох годин до 1-2 діб;
· гострий початок із повторного блювання, водянистої діареї;
· інтоксикація відсутня, температура тіла нормальна чи субфебрильна;
· пальпаторно – бурчання за ходом тонкої кишки. Сигмоподібна кишка не спазмована, анус зімкнений;
· випорожнення 15-20 разів за добу, водянисті, без патологічних домішок, набувають холероподібного характеру “рисового відвару”;
· розвиток ексикозу ІІ, ІІІ ст.;
· тривалість захворювання – не довше 5-10 діб.
Результати додаткових досліджень: серологiчну iдентифiкацiю збудникiв парентеральних ешерихiозiв починають з О-антигену. При лабораторній діагностиці коліентеритів випорожнення від дітей висівають на середовище Ендо. Для прискореної ідентифікації патогенних ешерихій використовують РІФ. Для остаточної ідентифікації виділеного збудника вивчають антигенні властивості збудника.
Лікування:
1. Етіотропне лікування (інвазивних діарей) – 5-7 днів:
· легкий, середньотяжкий перебіг: фуразолідон – 8-10 мг/кг на добу, прийняти за 4 рази, ерцефурил, лідаприм;
· тяжкий (ампіокс – 200 мг/кг, амоксиклав – 25-50 мг/кг, гентаміцин – 2-8 мг/кг, цефотаксим – 100-150 мг/кг, цефтріаксон – 100-150 мг/кг, фторхінолони – 10-30 мг/кг);
· секреторних діарей – оральними імуноглобулінами.
2. Інтенсифікація (всім хворим):
· бактерійні засоби до 2 тижнів (йогурт – 1 капсула 3 рази на день, біфідумбактерин, лактобактерин – 5-15 доз 3 рази на добу, ацидофілюс – 1-2 капсули 2 рази на добу);
· ентеросорбенти (ентеродез, ентеросгель – 0,5-1 г/кг на добу; полісорб, силард П – 0,1-0,2 г/кг на добу, 3-4 приймання протягом 5-7 днів).
3. Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану):
· оральна регідратація всім хворим, токсикоз з ексикозом І ст. (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”);
· літична суміш – 0,1 мл/кг на приймання, седуксен – 0,3 мг/кг, преднізолон –2-3 мг/кг, дегідратація – лазикс, 1-2 мг/кг (при нейротоксикозі);
· інфузійна терапія за схемою (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”);
· гормони внутрішньовенно – 5-20 мг/кг на добу 2-4 прийманнями (за преднізолоном), альбумін – 5-15 мл/кг, реополіглюкін – 10-20 мл/кг, трентал – 0,1-0,2 мл/кг, контрикал – 1000 ОД/кг, гепарин – 100-200 ОД/кг (інфекційно-токсичний шок);
· гемодіаліз ( при гемолітико-уремічному синдромі);
· токсико-дистрофічний стан: парентеральне харчування (інфезол, поліамін – 10-15 мл/кг на добу, 10 % глюкоза – 50 мл/кг); еубіотики (мексаза, мексаформ, інтестопан); ферментні засоби (натуральний шлунковий сік – 1/2-1 чайна ложка; панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал – 1/4 таблетки дітям до 6 міс., 1/3 таблетки у 6-12 міс., 1/2 таблетки в 1-3 роки, старшим – 1 таблетка 3-4 рази на добу); імуномодулятори (апілак, препарати ехінацеї, пентоксил);
· зменшення проявів секреторної діареї – імодіум (лоперамід) – 1/4 – 1/2 капсули 2-3 рази 1-2 доби.
4. Супровідна терапія:
1. Обмеження в дієті:
• легкі ступені захворювання – на 15-20 % 1-2 дня;
• середньотяжкі – на 30-40 %;
• тяжкі – на 50 %.
З 2-3 доби об’єм їжі щоденно збільшують на 10-15 %.
2. Комплекс вітамінів В1, В2, В6 і С (близько 2 тижнів).
3. Ферментні засоби (близько 2 тижнів).
Критерії виписки зі стаціонару: негативні бактеріологічні дослідження випорожнень проведені через 2 доби після закінчення антибактеріальної терапії при нормалізації загального стану хворого та усуненні інтоксикаційного і диспепсичного синдромів.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: Диспансерний нагляд протягом 1-3 місяців від початку захворювання.
Профілактика:
· дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у пологових будинках, відділах для новонароджених, недоношених, яслах, дитячих будинках;
· використання одноразової білизни при догляді за новонародженими;
· природне вигодовування;
· приготування дитячого харчування із дотриманням технологічних та санітарно-гігієнічних норм;
· раннє виявлення, ізоляція, санація джерела інфекції;
· бактеріологічне дослідження випорожнень дітей до 2 років з дисфункцією шлунково-кишкового тракту; контактних; здорових перед вступом у ясла, дитячі будинки;
· обстеження персоналу, матерів у відділеннях для недоношених та пологових будинках;
· поточна, заключна дезінфекція в осередку;
· спостереження за контактними протягом 7 діб.