Home » Ешеріхіоз

Ешеріхіоз

4 Червня, 2024

Ешеріхіоз

Ешерихіози – гострі інфекційні захворювання переважно у дітей раннього віку, викликані різними сероварами патогенної кишкової палички, характеризуються локалізацією патологічного процесу у шлунково-кишковому тракті з розвитком інфекційно-токсичного та діарейного синдромів, рідше – ураженням інших органів чи генералізацією процесу аж до розвитку сепсису, токсико-дистрофічного стану.

Особливості збудника: ешеріхії належать родини Enterobacteriaceae. Ешерихії – грамнегативні палички: ентеропатогенні (ЕПЕ), ентероінвазивні (ЕІЕ), ентеротоксигенні (ЕТЕ), ентерогеморагічні (ЕГЕ).За морфологiчними i тинкторiальними властивостями представники родини ентеробактерiй є перитрих, грам негативні неспорутворюючі палички з заокругленими кінцями. Кишкова паличка містить O-, K- i H-антигени. Основою для визначення родової належностi ентеробактерiй є біохімічні властивості. У дітей найчастіше викликають захворювання О26, О55, О111 серогрупи

Джерело інфекції: хворі та бактеріоносії

Механізм передачі: фекально-оральний (контактно-побутовий, рідше харчовий);

Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти 3-12 міс. із несприятливим преморбідним фоном (ЕПЕ, ЕГЕ), різних вікових груп (ЕТЕ, ЕІЕ).

Сезонність: літньо-осіння (ЕТЕ, ЕІЕ).

Патогенез:

1. Вторгнення збудника в шлунково-кишковий тракт.

2. Розмноження збудника, виділення токсинів:

– ЕПЕ на поверхні ентероцитів;

– ЕТЕ на поверхні ворсинок ентероцитів;

– ЕІЕ, ЕГЕ в середині епітеліоцитів товстої кишки.

3. Місцевий запальний процес (ЕПЕ, ЕІЕ), токсинемія (ЕПЕ, ЕІЕ).

4. Порушення порожнинного і мембранного травлення, всмоктування (ЕПЕ, ЕІЕ), гіперсекреція, порушення всмоктування води, електролітів (ЕТЕ).

5. Діарея.

6. У тяжких випадках: бактеріємія сепсис.

Клінічні критерії:

Діагностичні критерії ентеропатогенного ешерихіозу (ЕПЕ):

· інкубаційний період – 5-8 діб, у новонароджених, ослаблених – 1-2 доби;

· найчастіше захворювання виникає у дітей грудного віку;

· початок хвороби: поступовий чи гострий;

· водянисті масивні жовто-оранжеві випорожнення з невеликою кількістю слизу, іноді домішки зелені, до 10-15 разів за добу;

· блювання, зригування з першої доби захворювання;

· поступове наростання симптомів до 5-7 доби;

· субфебрилітет;

· токсикоз з ексикозом ІІ-ІІІ ст.;

· ймовірні гостра ниркова, надниркова недостатність, ДВЗ-синдром, інфекційно-токсичний шок.

Особливості ЕПЕ у новонароджених:

· внутрішньолікарняна інфекція, викликана антибіотикорезистентними штамами;

· генералізація з розвитком сепсису;

· часте ураження мозкових оболонок з розвитком залишкових явищ;

· рідко буває діарея;

· висока летальність.

Діагностичні критерії ентероінвазивного ешерихіозу (ЕІЕ):

· дизентерієподібні варіанти захворювання викликають серовари О8, О15, О24;

· інкубаційний період – 1-3 дні;

· гострий початок з вираженим інтоксикаційним синдромом, гарячкою (1-3 доби), рідше блюванням; найчастіше захворювання виникає у дітей старших 1-го року та у дорослих;

· діарея у першу добу захворювання: випорожнення калові з домішками слизу, зелені, прожилками крові, 3-5 разів;

· живіт болючий за ходом товстої кишки, спазмована сигмоподібна кишка, анус зімкнений, тенезми відсутні;

· швидке одужання, нормалізація випорожнень за 3-5 діб.

Особливості ЕІЕ у дітей раннього віку:

· поступовий початок;

· виражений інтоксикаційний синдром, наростає протягом 5-7 діб;

· ентеритний, ентероколітний характер випорожнень;

· часто розвивається зневоднення;

· середньотяжкий, тяжкий перебіг захворювання;

· гарячка триває 5-7 діб, іноді 2 тижні;

· нормалізація випорожнень затягується до 1-2 тижнів.

Діагностичні критерії ентеротоксигенного ешерихіозу (ЕТЕ):

· холероподібні варіанти захворювання спричиняють серовари О1, О5, О48

· інкубаційний період – від декількох годин до 1-2 діб;

· гострий початок із повторного блювання, водянистої діареї;

· інтоксикація відсутня, температура тіла нормальна чи субфебрильна;

· пальпаторно – бурчання за ходом тонкої кишки. Сигмоподібна кишка не спазмована, анус зімкнений;

· випорожнення 15-20 разів за добу, водянисті, без патологічних домішок, набувають холероподібного характеру “рисового відвару”;

· розвиток ексикозу ІІ, ІІІ ст.;

· тривалість захворювання – не довше 5-10 діб.

Результати додаткових досліджень: серологiчну iдентифiкацiю збудникiв парентеральних ешерихiозiв починають з О-антигену. При лабораторній діагностиці коліентеритів випорожнення від дітей висівають на середовище Ендо. Для прискореної ідентифікації патогенних ешерихій використовують РІФ. Для остаточної ідентифікації виділеного збудника вивчають антигенні властивості збудника.

Лікування:

1. Етіотропне лікування (інвазивних діарей) – 5-7 днів:

· легкий, середньотяжкий перебіг: фуразолідон – 8-10 мг/кг на добу, прийняти за 4 рази, ерцефурил, лідаприм;

· тяжкий (ампіокс – 200 мг/кг, амоксиклав – 25-50 мг/кг, гентаміцин – 2-8 мг/кг, цефотаксим – 100-150 мг/кг, цефтріаксон – 100-150 мг/кг, фторхінолони – 10-30 мг/кг);

· секреторних діарей – оральними імуноглобулінами.

2. Інтенсифікація (всім хворим):

· бактерійні засоби до 2 тижнів (йогурт – 1 капсула 3 рази на день, біфідумбактерин, лактобактерин – 5-15 доз 3 рази на добу, ацидофілюс – 1-2 капсули 2 рази на добу);

· ентеросорбенти (ентеродез, ентеросгель – 0,5-1 г/кг на добу; полісорб, силард П – 0,1-0,2 г/кг на добу, 3-4 приймання протягом 5-7 днів).

3. Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану):

· оральна регідратація всім хворим, токсикоз з ексикозом І ст. (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”);

· літична суміш – 0,1 мл/кг на приймання, седуксен – 0,3 мг/кг, преднізолон –2-3 мг/кг, дегідратація – лазикс, 1-2 мг/кг (при нейротоксикозі);

· інфузійна терапія за схемою (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”);

· гормони внутрішньовенно – 5-20 мг/кг на добу 2-4 прийманнями (за преднізолоном), альбумін – 5-15 мл/кг, реополіглюкін – 10-20 мл/кг, трентал – 0,1-0,2 мл/кг, контрикал – 1000 ОД/кг, гепарин – 100-200 ОД/кг (інфекційно-токсичний шок);

· гемодіаліз ( при гемолітико-уремічному синдромі);

· токсико-дистрофічний стан: парентеральне харчування (інфезол, поліамін – 10-15 мл/кг на добу, 10 % глюкоза – 50 мл/кг); еубіотики (мексаза, мексаформ, інтестопан); ферментні засоби (натуральний шлунковий сік – 1/2-1 чайна ложка; панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал – 1/4 таблетки дітям до 6 міс., 1/3 таблетки у 6-12 міс., 1/2 таблетки в 1-3 роки, старшим – 1 таблетка 3-4 рази на добу); імуномодулятори (апілак, препарати ехінацеї, пентоксил);

· зменшення проявів секреторної діареї – імодіум (лоперамід) – 1/4 – 1/2 капсули 2-3 рази 1-2 доби.

4. Супровідна терапія:

1. Обмеження в дієті:

• легкі ступені захворювання – на 15-20 % 1-2 дня;

• середньотяжкі – на 30-40 %;

• тяжкі – на 50 %.

З 2-3 доби об’єм їжі щоденно збільшують на 10-15 %.

2. Комплекс вітамінів В1, В2, В6 і С (близько 2 тижнів).

3. Ферментні засоби (близько 2 тижнів).

Критерії виписки зі стаціонару: негативні бактеріологічні дослідження випорожнень проведені через 2 доби після закінчення антибактеріальної терапії при нормалізації загального стану хворого та усуненні інтоксикаційного і диспепсичного синдромів.

Тактика лікаря в вогнищі інфекції: Диспансерний нагляд протягом 1-3 місяців від початку захворювання.

Профілактика:

· дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у пологових будинках, відділах для новонароджених, недоношених, яслах, дитячих будинках;

· використання одноразової білизни при догляді за новонародженими;

· природне вигодовування;

· приготування дитячого харчування із дотриманням технологічних та санітарно-гігієнічних норм;

· раннє виявлення, ізоляція, санація джерела інфекції;

· бактеріологічне дослідження випорожнень дітей до 2 років з дисфункцією шлунково-кишкового тракту; контактних; здорових перед вступом у ясла, дитячі будинки;