РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
НАСТОЇ
Настої – Infusa (одн. infusum, род. відм. одн. infusi) – це водні витяжки з рослинної сировини, які отримують шляхом настоювання на водяній бані подрібнених сухого листя, квітів, трави або шляхом розчинення екстрактів. Настої частіше призначають для внутрішнього вживання, рідше зовнішнього (наприклад, для полоскання горла). Настої для внутрішнього вживання дозують столовими, десертними і чайними ложками. Їх виписують таким чином. Після слова Rp. необхідно написати infusi (inf.), потім вказати, з якої частини рослини повинен бути виготовлений настій (трава, квіти, листя), назву лікарської рослини (з великої букви), кількість сировини і кількість настою. Потім слід написати D. S. і спосіб вживання. Розраховують загальну дозу лікарської сировини та кількість настою, виходячи з разової дози речовини, загальної кількості прийомів та об’єму на один прийом.
|
|
|
Валериана лекарственная
Наприклад, щоб виписати настій трави термопсису, який треба вживати по одній столовій ложці 3 рази на день протягом трьох днів (загальна кількість прийомів буде 9), потрібно взяти 135 мл настою (одна столова ложка містить 15 мл, а девять – 135 мл). Згідно з фармакопеєю, настій трави термопсису готують з разрахунку 1 частина лікарської сировини на 400 частин настою. Це означає, що з 1г трави виготовляють 400 мл настою, а для виготовлення настою в кількості 135 мл потрібно взяти
1 – 400
Х – 135; х=0,33.
Рецепт оформляють так:
Rp.: Inf. herbae Thermopsidis ex 0,33 135 ml
D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.
Іноді в рецепті не вказано, з якої кількості повинен бути виготовлений настій.
Наприклад:
Rp.: Inf. foliorum Uvae ursi 200 ml
D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.
У таких випадках аптека керується такими вказівками фармакопеї. З лікарських рослин, які містять сильнодіючі речовини (folia Digitalis -листя наперстянки, radix Ipecacuanhae – блювотний корінь, herba Thermopsidis – трава мишатника), настої готують з розрахунку 1:400. З лікарських рослин, які містять менш активні лікарські речовини (herba Adonidis vernalis – трава горицвіту, rhіzoma Valerianae – кореневище валеріани, Secale cornutum – спориня – маткові ріжки), настої готують з розрахунку 1:30, а решта – з розрахунку 1:10.
Наперстянка пурпурова Digitalis purpurea
|
|
|
Secale cornutum – спориня – маткові ріжки
Існують і офіцинальні настої: Inf. Valerianae, Іnf. Sennae compositum та інші.
Rp.: Inf. Valerianae 120 ml
D. S. По одній десертній ложці 4 рази на день.
Оскільки настої належать до нестійких лікарських форм, вони виписуються лише на 3-4 дні.
ВИВАРИ
|
|
|
Мелисса лекарственная
Вивари – Decocta (одн. decoctum, род. відм. одн. decocti) – рідка лікарська форма, яку отримують, як і настої, шляхом екстрагування водою на водяній бані діючих речовин з рослинної сировини або шляхом розчинення концентратів у воді. Для приготування виварів частіше використовують коріння, кореневище, кору.
Вивари легко псуються, тому їх виписують на 3-4 дні і зберігають у прохолодному місці.
|
|
|
Дуб
|
|
|
М’ята
Вивари виписують таким чином:
Rp.: Dec. corticis Quercus ex 10,0 – 100 ml
D. S. Для полоскання ротової порожнини.
Якщо в рецепті не вказано, з якої кількості сировини виготовити вивар, аптека готує його з розрахунку 1: 10, за винятком вивару з кореня сенеги (radix Senegae), який готується з розрахунку 1: 30.
ЕМУЛЬСІЇ
Емульсії (наз. відм. одн. emulsum, род. відм. одн. emulsi) – це рідка лікарська форма, яка є двофазною системою, де дисперсною фазою може бути нерозчинна у воді рідина, жирні або ефірні олії, бальзами тощо, а дисперсним середовищем служить вода. Емульсії – стійкі суспензії крапель жиру у воді.
Емульсії бувають насіннєві (Emulsa seminalia) і масляні (Emulsa оleosa).
Насіннєві емульсії виготовляють з насіння деяких лікарських рослин: солодкого мигдалю (semen Amygdali dulcis), маку (semen Papaveris), гарбуза (semen Cucurbitae), земляного горіха (semen Arachidis) та ін.
При виготовленні насіннєвих емульсій беруть 1 частину потовченого насіння на кожні 10 частин емульсії. Оскільки будь-яке насіння в своєму складі містить не тільки жири, але й специфічні речовини – емульгатори, додатково вводити емульгатори до насіннєвої емульсії не треба.
Насіннєві емульсії виписуються двома способами: повним і скороченим.
Rp.: Seminis Amygdali dulcis 18,0
Aquae destillatae ad 180 ml
M. f. emulsum
D. S. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день.
або:
Rp.: Emulsi seminum Amygdali dulcis 180,0
D. S. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день.
(seminum – род. відм. множини від semen, seminis – род. відм. однини від semen).
При виготовленні масляних емульсій необхідно брати не тільки відповідне масло і дистильовану воду, але й емульгатор, який забезпечує тривале знаходження дрібних крапель жиру у змуленому стані у воді. Як емульгатори застосовують желятозу (Gelatosa), аравійську камедь (gummi Arabicum), абрикосову камедь (gummi Armeniacae), жовток курячого яйця (vitellum ovi) та ін. Зазвичай на кожні 2 частини масла беруть 1 частину емульгатора і 17 частин води (співвідношення 2:1:17). Жовток одного курячого яйця йде на приготування емульсії з
Масляні емульсії теж виписуються двома способами: скороченим і повним.
При виписуванні повним способом після слова Rp. перераховують всі компоненти, які входять до складу емульсії (масло, емульгатор і воду), вказують їх кількість, виходячи з вказаного співвідношення, потім пишуть M. f. emulsum. D. S. і спосіб застосування.
Rp.: Оlei Amygdalarum 10 ml
Gummi Arabici 5,0
Aguae destillatae 85 ml (ad 100 ml)
M. f. emulsum
D. S. Приймати внутрішньо по 1 десертній ложці 3 рази на день.
При виписуванні скороченим способом після назви лікарської форми (Emulsi) слід вказати назву масла, його кількість і загальну кількість емульсії.
Rp.: Emulsi olei Lini ex 10 ml – 100 ml
D. S. По 1 чайній ложці 3 рази на день.
Якщо в рецепті не позначена кількість масла, то при виготовленні емульсії з 10 частин масла готують 100 частин емульсії. Наприклад, якщо треба приготувати 200 мл емульсії, то беруть 20 мл масла, 10,0 желятози і 170 мл води.
СУСПЕНЗІЇ
Суспензії (наз. відм. одн. Suspensio, род. відм. однини – Suspensionis) – рідка лікарська форма, яка є двофазною системою, де дисперсною фазою є дрібні часточки нерозчинних у воді лікарських речовин (порошків), а дисперсним середовищем можуть бути вода, олії, гліцерин або інші рідини. Ця лікарська форма призначається всередину, парентерально та зовнішньо.
Рецепти на магістральні суспензії виписують повним або скороченим способами, на офіцинальні – тільки скороченим.
Rp.: Oxytetracyclini 1,0
Olei Olivarum ad 100,0
M. f. suspensio
D. S. По 1 чайній ложці 3 рази на день.
Rp.: Suspensionis Hydrocortisoni 2,5% 5 ml
D. t. d. N. 5
S. Вводити в м’яз по 5 мл (перед введенням вміст флакону ретельно збовтати).
НАСТОЙКИ
Настойки – Tincturae (наз. відм. одн. tinctura, род. відм. одн. tincturae) – це спиртові, спиртово-водні, спиртово-ефірні рідкі витяжки переважно з рослинної сировини. Настойки готують методом мацерації (настоювання), перколяції (витиснення) або розчинення сухих екстрактів. Всі настойки офіцинальні, тобто їх концентрація визначена фармакопеєю, готуються на фармацевтичних заводах. Вони є стійкою формою, можуть довго зберігатися. Оскільки вони всі офіцинальні, при виписуванні рецепта не вказуються кількість частин рослини, концентрація настойки.
Пропис починають з назви лікарської форми – Tincturae. . . (настойки потім слід назвати рослину і вказати кількість настойки. Дозуються краплями – від 5 до 30 крапель на прийом в залежності від активності настойки. Відповідно виписується загальна кількість в мл – стільки, скільки крапель на один прийом.
Rp.: T-rae Valerianae 20 ml
D. S. По 20 крапель 3 рази на день.
Якщо призначають поєднання декількох настойок (складні настойки), то їх беруть порівну (при однакових терапевтичних дозах).
Rp.: T-rae Valerianae
T-rae Convallariae ana 10 ml
M. D. S. По 20 крапель 2 рази на день.
Коли дози змішаних настойок різні, то одну беруть в стільки разів менше другої, в скільки її разова доза менша, ніж разова доза іншої настойки. Виписати суміш настойки строфанту (T-ra Strophanthi), разова доза 5 крапель, і настойки валеріани (T-ra Valerianae), разова дозa 15 крапель.
Rp.: T-rae Strophanthi 5 ml
T-rae Valerianae 15 ml
M. D. S. По 20 крапель 3 рази на день.
Настойки можуть входити разом з іншими лікарськими речовинами до складу мікстур.
ЕКСТРАКТИ
Екстракти рідкі (Extracta fluida) – це концентровані витяжки з лікарської рослинної сировини. Як екстрагуючу речовину використовують воду, етиловий спирт, спиртово-водний розчин.
Всі рідкі екстракти офіцинальні. Вони виписуються, дозуються і призначаються так само, як і настойки.
Rp.: Extr. Viburni fluidi 30 ml
D. S. По 30 крапель 2 рази на день.
За консистенцією розрізняють, крім рідких екстрактів, ще густі екстракти (Extracta spissa) та сухі екстракти (Extracta sicca). Густі та сухі екстракти виписуються та випускаються у порошках, таблетках, свічках та інших лікарських формах.
Новогаленові препарати – це водні, водно-спиртові, хлороформно-спиртові та інші витяжки з рослинної сировини. Від галенових вони відрізняються тим, що максимально очищені від баластних речовин і мають більшу фармакологічну активність. Всі новогаленові препарати офіцинальні. Виписуються і призначаються вони так само, як настойки.
Rp.: Adonisidi 15 ml
D. S. По 15 крапель 3 рази на день.
МІКСТУРИ
Мікстури (Mixturae) – це рідка лікарська форма, що утворюється при розчиненні двох і більше твердих лікарських речовин у воді або інших розчинниках, або шляхом змішування декількох рідин. Рідкою фазою (розчинником) мікстури можуть бути дистильована вода, ароматичні води (aquae aromaticae), настої, вивари, емульсії, настойки, рідкі екстракти та ін.
Якщо до складу мікстури входить настій, вивар, емульсія, в рецепті їх пишуть першими.
Основні ароматичні води, які застосовують при виготовленні мікстур: aqua Menthae piperitae – вода перцевої м’яти, aqua Foeniculi – вода фенхeля звичайного, aqua Amygdalarum amararum – вода гіркого мигдалю, aqua Rosae – вода троянди та ін. Ароматичні води, які входять до складу мікстури, виконують роль не тільки розчинника, але й компонента, який покращує смак, запах ліків, а іноді має додаткові властивості. Наприклад, вода перцевої м’яти пригнічує процеси бродіння в кишківнику, вода гіркого мигдалю має незначну болезаспокійливу дію при болях у шлунку тощо.
Для поліпшення смаку, запаху мікстури додають інші речовини коригуючої дії (corrigens). Здебільшого це сиропи (10-30 % загального об’єму мікстури): Sirupus simplex – цукровий сироп, Sirupus Citri unshiu – сироп шкірки мандарина, Sirupus Rubi idaei – сироп малиновий, Sirupus Cerasi – сироп вишневий, Sirupus Rhei – сироп ревеня, Sirupus Glycyrrhizae – сироп солодкового кореня.
Рис посевной
рисовый крахмал (из семян) – Orizae amylum (ранее: Amylum Oryzae).
У випадку, коли до складу мікстури входить речовина з вираженими подразнюючими властивостями, необхідно в мікстуру за рахунок розчинника ввести слизовий вивар (30-60 % загального об’єму мікстури): mucilago Salep – слиз салепа, muc. Gummi arabici – слиз гуміарабіку, muc. Amyli (Solani, Majydis, Oryzae, Tritici) крохмальний слиз – картопляний, кукурудзяний, рисовий, пшеничний та ін. Слиз в мікстуру вводять також тоді, коли в мікстурі є нерозчинні речовини. Роль слизу у цьому випадку полягає в тому, що він сприяє утворенню суспензії цих нерозчинних речовин. Такі мікструри треба перед вживанням збовтати, про що пишеться в сігнатурі.
Якщо рідкою фазою мікстури є вода, ароматична вода, вивар, настій, емульсія, така мікстура дозується ложками. Якщо ж рідкою фазою є настойка, рідкий екстракт – мікстура дозується краплями.
Мікстури зручні для призначення тяжкохворим, дітям, людям похилого віку всередину і зовнішньо. Лікарські речовини, що розчинені у мікстурі, краще всмоктуються і швидше діють на організм, порівняно з порошками і таблетками. Недоліком мікстур є неточність у дозуванні, непортативність і нестійкість (виписують на 3 – 4 дні).
При виписуванні мікстур розрахунки лікарських речовин роблять, виходячи з разових доз та загальної кількості прийомів. Наприклад, треба виписати мікстуру на 4 дні, дозуючи її по 1 столовій ложці 3 рази на день, з таких речовин: натрію броміду (Natrii bromidum), разова доза якого
Розрахунок:
прийомів усього буде 3´4=12;
Natrii bromidi треба взяти
Codeini phosphatis
Як розчинник беруть дистильовану воду, якщо немає інших вказівок.
Кількість розчинника: 15 мл (12=180 мл.
Отже рецепт треба виписати так:
Rp.: Codeini phosphatis 0,18
Natrii bromidi 3,6
Aquae destillatae ad 180 ml
M. D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.
Виписати мікстуру, до складу якої входять хлоралгідрат, разова доза
Rp.: Chlorali hydratis 2, 0
Mucilaginis Salep 40,0
Aquae destillatae ad 100,0
M. D. S. На 2 лікувальні клізми.
Виписати мікстуру (на 4 дні), до складу якої входять настій трави термопсису, натрію бензоат (pro dosi
|
|
|
Солодка голая
Призначити по 1 столовій ложці 3 рази на день.
Rp.: Infusi herbae Thermopsidis ex 0,45 – 180,0
Natrii benzoatis 0,6
Sirupi Althaeae 18,0
M. D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.
У цьому пропису беремо 10 % сиропу від загальної кількості мікстури, тому це можна не враховувати (дозування ложками не є настільки точним) і не віднімати 18 ml від кількості настою. Якщо ж взяти сироп у кількості 54 ml (30 %), то це треба враховувати. Тоді рецепт виглядатиме так:
Rp.: Infusi herbae Thermopsidis ex 0,45 – 126,0
Natrii benzoatis 0,6
Sirupi Althaeae 54,0
M. D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.
Виписати 60 мл мікстури, до складу якої входять настій коріння алтею, натрію гідрокарбонат (разова доза
Rp.: Infusi rad. Althaeae ex 6,0 – 60,0
Natrii hydrocarbonatis 2,4
Liquoris Ammonii anisati guttas X
M. D. S. По 1 чайній ложці 3 рази на день.
Виписати мікстуру, до складу якої входить настій кореневища валеріани, калію бромід (pro dosi
Перед виписуванням рецептa проведемо розрахунки. Припустимо, що виписуємо мікстуру на 4 дні, тоді її загальна кількість буде становити 180 ml (15 мл – 1 столову ложку – множимо на 12 прийомів, що дорівнює 180 ml). Отже це – кількість настою, який становить рідку фазу мікстури. Загальна кількість калію броміду дорівнює: 0,5 (12 = 6,0.
ОЧНІ КРАПЛІ
(Oculoguttae, –arum)
Очні краплі (eye–drop; goutte, –s; ophtalmique, –s; gota, –s; oftalmica, –s) – це розчини лікарських речовин, призначенні для введення в кон`юктивальні щілини очей. Зазвичай у формі очних крапель використовують справжні розчини, рідко – колоїдні (наприклад, колоїдний розчин препарату срібла – коларгол). Ці розчини повинні бути ізотонічними відносно сольової рідини.
Існують деякі особливості виписування і виготовлення очних крапель. Їх готують в асептичних умовах. Розчинником для очних крапель найчастіше є вода для ін’єкцій (Aqua pro injectionibus), рідше – олії (Oleum Persicorum, oleum Amygdalarum).
Вода для ін`єкецій – це безбарвна прозора рідина без запаху і смаку, двічі дистильована, позбавлена йонів солей, стерильна й апірогенна. Для ін’єкцій використовують свіжо виготовлену воду.
Очні краплі виписують розгорнутим або скороченим способом.
Приклад. Виписати очні краплі – 10 мл 1% розчину атропіну сульфату (Atropini sulfas).
Розгорнутий спосіб:
Rp.: Atropini sulfatis 0,1
Aq. pro injectionibus ad 10 ml
M.D.S. Очні краплі. По 2 краплі у праве око 3 рази на день.
Скорочений спосіб:
Rp.: Atropini sulfatis 1% 10 ml
D.S. Очні краплі. По 2 краплі у праве око 3 рази на день.
Очні краплі зберігають не більше 2 діб. Особливої уваги потребує виписування очних крапель для дитини.
ПРИМОЧКА ДЛЯ ОЧЕЙ
(Collyria, –orum)
Примочка для очей (collirium, –ii; eyewach, –s; collyre, –s; colirio, –s) – це офіцинальний розчин лікарських речовин, призначений для примочок і промивання очей. Їх готують в асептичних умовах і ретельно фільтрують. Як примочки для очей використовують виключно водні розчини лікарських речовин, ізотонічні щодо сльозової рідини, для чого використовують натрію хлорид, натрію нітрат, натрію сульфат та ін.
Приклад.
Rp.: Collyrii Acidi borici 100 ml
D.S. Перед застосуванням розвести у 2 рази у теплій воді (примочка для очей).
КРАПЛІ ДЛЯ НОСА
(Nasistillae, –arum)
Краплі для носа (nasal drop, –s; goutte, –s; nasale, –s; gota, –s; nasale, –s) – це рідка форма призначена для закапування в ніс. У формі крапель для носа найчастіше використовують водні та олійні розчини деяких лікарських засобів (ефедрину, антибіотиків тощо), суспензії, емульсії та їх суміші.
Приклад.
Rp.: Naristillarum Ephedrini hydrochloride 10 ml
D.S. По 1 – 2 краплі в обидві ніздрі 2 рази на день.
ВУШНІ КРАПЛІ
(Auristillae, –arum)
Вушні краплі (auristillae, –arum; eardrop, –s; goutte, –s; auriculaire, –s; gota, –s; otica, –s) можна розглядати як окремий різновид крапель. Вони призначені для введення (інстиляції) у зовнішній слуховий прохід, є готовою лікарською формою. Їх виписують як офіцин альні розчини, найчастіше – скороченим способом.
Приклад.
Rp.: Auristillarum laevomycetini 10 ml
D.S. По 2 краплі в обидва вуха 3 рази на день.
ПОЛОСКАННЯ ДЛЯ РОТА
(Collutoria, –orum)
Полоскання для рота (collutorium, –ii; collutory, –ries; collutoire, –s; colotorio, –s) – це офіцин альні рідини для промивання рота, до складу яких входять антисептичні або в’яжучі засоби, різні ароматичні речовини та харчові барвники. Ця лікарська форма призначена для фармакотерапії захворювань слизової оболонки рота і ясен, а також для дезінфекції рота. Їх не належить ковтати.
Приклад.
Rp.: Collutorii Glycerini et Thymoli composite 100 ml
D.S. Перед промиванням рота розвести у 3 рази теплою водою.
ПОЛОСКАННЯ ДЛЯ ГОРЛА
(Gargarismata, –tis)
Полоскання для горла (gargarismatum, -is; gargle, -s; gargarisme, -s; gargara, -s). До складу рідин, призначених для полоскання горла, входять антисептичні і в’яжучі засоби, а з коригуючи компонентів – смакові і ароматичні речовини.
Приклад.
Rp.: Gargarismatis Oxychinoli 60 ml
D.S. Для полоскання горла 20 – 30 крапель препарату розчинити в одній склянці теплої води.
ЗРОШЕННЯ
(Nebulae, –arum)
Зрошення (nebula, –ae; spray, –s; arrosage, –s; regar, –s) – офіцинальна лікарська форма у вигляді водного або олійного розчину. Зрошення призначені для розпилювання (інгалятором) на поверхні слизової оболонки носа або горла.
Приклад.
Rp.: Nebulae Isoprenalini 20 ml
D.S. Для зрошування горла.
ОБМИВАННЯ
(Irrigationes, –um)
Обмивання (irrigatio, –onis; irrigation, –s; irrigacion, –s) – це готова рідка лікарська форма. До складу обмивань звичайно входять антисептичні, в’яжучі, пом’якшувальні та інші речовини, призначені для обмивання поверхні шкіри й ран.
Приклад.
Rp.: Irrigationis Zinci sulfatis 100 ml
D.S. Одну чайну ложку препарату розвести в 500 мл теплої води. Обмивати уражені ділянки шкіри.
ЛОСЬЙОНИ
(Lotiones, –um)
Лосьйон (Lotio, –onis; lotion, –s; locion, –s) – це рідка лікарська форма для нанесення на шкіру і слизові оболонки. Це тонка завись лікарських речовин у воді. Як лосьйони використовують також емульсії і розчини. Іноді до них додають спирт або спиртові розчини біологічно активних речовин. Звичайно до складу лосьйонів входять асептичні, охолоджувальні та ароматичні речовини. Лосьйони застосовують у дерматологічній практиці і в косметиці. Перед застосуванням їх належить збовтувати.
Приклад.
Rp.: Lotionis Zinii spirituosae 100 ml
D.S. Для нанесення на ушкоджену ділянку шкіри (перед застосуванням збовтати).
СПИРТИ
(Spiritus, –us)
Спирт (Spiritus, –us; spirit, –s; spirit, –s; alcohol, –s) – це розчин олій або інших летких речовин (наприклад, камфори) у спирті (прості спирти) або рідини, отримані шляхом дистиляції різних рослинних продуктів (складні спирти).
Приклад.
Rp.: Spiritus Camphorati 50 ml
D.S. Для протирання уражених ділянок шкіри.
ГЛІЦЕРИНИ
(Glycerina, –ni)
Гліцерин (glycerinum, –I; glycerina, –ni) – це офіцинальний розчин різних, головним чином антисептичних і в’яжучих лікарських засобів у гліцерині. Розчини олій у гліцерині добре зберігаються і не псуються протягом тривалого часу.
Приклад.
Rp.: Glycerini boraxati 20 ml
D.S. Для змазування ясен.
.КОЛОДІЇ
(Collodion, –orum)
Колодій (collodium, –ii; collodion, –s😉 – це офіцинальна лікарська форма – розчини нітроцелюлози (піроксиліну) у суміші спирту з ефіром (1:7), до якого додають різні лікарські речовини. При нанесенні на шкіру утворює тонку плівку.
Приклад.
Rp.: Collodii salicylatis 20 ml
D.S. Для змазування мозолів.
ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ДЛЯ ІН’ЄКЦІЙ
До лікарських форм, які призначені для парентерального введення належать стерильні водні і масляні розчини, суспензії, емульсії, а також порошки, таблетки, які перед введенням розчиняють у відповідних розчинниках. Їх використовують головним чином для підшкірного, внутрішньом’язового, внутрішньовенного і внутрішньоартеріального введення.
На відміну від розчинів для зовнішнього використання, розчини для ін’єкцій готують на воді для ін’єкцій (бідистильована, стерильна, апірогенна вода – не викликає підвищення температури тіла при парентеральному введенні). До лікарських форм для ін’єкцій ставляться певні вимоги: стерильність, відсутність механічних домішок, стійкість, апірогенність і у ряді випадків – ізотонічність.
Лікарські засоби для ін’єкцій, які випускаються в ампулах і флаконах фармацевтичною промисловістю, вже стерильні, в аптеці не стерилізуються, аптека їх тільки реалізує.
Розчини для ін’єкцій, які готуються в аптеці, підлягають обов’язковій стерилізації. В рецептах це відмічається словом “Sterilisetur” (“Da sterilis”, “pro injectionibus”).
Розчини для ін’єкцій в ампулах виписують скороченим способом. Після слова Rp.: вказують лікарську форму Solutionis . . ., назву лікарського засобу, концентрацію у процентах і кількість. Після цього D. t. d. N. . . in ampullis, і сігнатуру S.
Rp.: Solutіonis Glucosi 40 % – 50 ml
D. t. d. N.
S. Вводити внутрішньовенно по 50 мл.
При виписуванні в ампулах сухої речовини вказують назву речовини і кількість в одній ампулі. Потім D. t. d. N. . . . in ampullis, S. i сігнатуру. В сігнатурі вказують порядок розчинення речовин, шлях введення, періодичність ін’єкцій.
Парентеральні щляхи введення
Rp.: Vincristini 0,005
D. t. d. N.
S. Вміст ампули розчинити в 5 мл ізотонічного стерильного розчину натрію хлориду. Вводити внутрішньовенно 1 раз на тиждень.
Крім цього, в ампулах виписують новогаленові препарати, рідкі органопрепарати, офіцинальні розчини. У цих випадках після слова Rp.: вказують тільки назву препарату і його кількість D. t. d. N. . . . in ampullis. S. і сігнатуру.
Rp.: Digalen – neо 1 ml
D. t. d. N.
S. Вводити підшкірно по 1 мл 1 раз на день.
Rp.: Pituitrini pro injectionibus 1 ml (5 OD)
D. t. d. N.
S. Вводити підшкірно по 1 мл 1 раз на день.
Деякі лікарські засоби для ін’єкцій виписуються у флаконах. При виписуванні ліків у флаконах дотримуються тих самих правил, що й при виписуванні ліків в ампулах. Різниця лише у тому, що після D. t. d. N. . . ніяких позначень не робимо. Якщо виписуємо препарат у темних склянках, то пишемо D. t. d. N. . . . in vitro nigro.
Rp.: Ampicillini 0,5
D. t. d. N. 10
S. Вміст флакону розчинити у 2 мл 0,5 % розчину новокаїну. Вводити внутрішньом’язово 4 рази на добу.
Rp.: Suspensionis Hydrocortisoni acetatis 2,5 % 5 ml
D. t. d. N. 6
S. Вводити по 5 мл в м’язи 1 раз на добу.
У деяких випадках у назву готових лікарських форм для ін’єкцій, згідно фармакопеї, входять слова “pro injectionibus”, наприклад, Corticotropinum pro injectionibus, Parathyreoidinum pro injectionibus. Це не значить, що ці ліки стерилізуються в аптеці, вони вже стерильні і відпускаються у готовому вигляді.
Rp.: Corticotropini pro injectionibus 30 OD
D. t. d. N. 5
S. Вміст флакону розбавити у 3 мл води для ін’єкцій, вводити в м’язи 1 раз на добу.
Якщо виписуємо препарат, активність якого вказуємо в одиницях дії, це обов’язково позначається у рецепті. Наприклад, треба виписати 6 флаконів інсуліну по 5 мл, з активністю 40 ОД в 1 мл.
Rp.: Insulini pro injectionibus 5 ml ((40 OD – 1 ml)
D. t. d. N. 6
S. По 0,5 мл під шкіру 2 рази на день.
або:
Rp.: Insulini pro injectionibus 5 ml (200 OD)
D. t. d. N. 6
S. По 0,5 мл під шкіру 2 рази на день.
Тканинні бар’єри на шляху ліків
При виписуванні рецептів на розчини для ін’єкцій, які готуються в аптеці, обов’язково вказують на їх стерильність. Якщо ліки містять декілька інгредієнтів, після їх перерахунку пишуть M. Sterilisetur. Потім D. S. і сігнатуру.
Rp.: Sol. Natrii nucleinatis 2 % 25 ml
Sterilisetur!
D. S. Вводити внутрішньом’язово по 5 мл 1 раз на день.
або:
Rp.: Sol . Natrii nucleinatis pro injectionibus 2 % 25 ml
D. S. Вводити в м’яз по 5 мл 1 раз на день.
або:
Rp.: Sol. Natrii nucleinatis 2 % 25 ml
Da sterilis !
S. Вводити в м’яз по 5 мл 1 раз на день.
або:
Rp.: Natrii nucleinatis 0,5
Aquae pro injectionibus ad 25 ml
M. Sterilisetur !
D. S. Вводити внутрішньом’язово по 5 мл 1 раз на день.
Якщо до складу лікарської форми для парентерального введення входять речовини, які легко руйнуються при нагріванні, наприклад розчин адреналіну, то їх додають асептично після стерилізації основного розчину. При цьому в рецепті пишуть Adde aseptice (Додай асептично).
Rp.: Novocaini 1,25
Sol. Natrii chloridi isotonicae 0,9 % ad 500 ml
M. Sterilisetur !
Adde aseptice !
Sol. Adrenalini hydrochl. 0,1 % gtts. XXV
D. S. Для інфільтраційної анестезії.
Всмоктування ліків при інгаляційному застосуванні
Дубильні речовини, або таніди, – група речовин, які здатні утворювати хімічні сполуки з білками – альбумінати. Дубильні речовини є похідними пірокатехіну, пірогалолу та флороглюцину. Таніди мають в’яжучу, бактерицидну дію. Широко використовуються при шлунково-кишкових розладах, стоматитах, ангіні, фарингіті, опіках, шкірних захворюваннях тощо, при отруєннях солями важких металів і алкалоїдами. Містяться таніди у багатьох рослинах (корі дуба, шавлії, ромашці, звіробої, деревії тисячолистому, центурії, скумпії, бадані, сумаху тощо). Найбільший вміст дубильних речовин (до 70 %) – у патологічних утворах (галлах), які виникають при ураженні рослин деякими комахами.
Полісахариди – природні сполуки глікозидного характеру, до складу яких входять різноманітні вуглеводи у різних поєднаннях. Полісахариди широко розповсюджені у рослинному світі. Оболонка клітин рослин складається з полісахариду целюлози. Вони містяться в бульбах рослин, насінні, виконуючи функцію запасу поживних речовин. Полісахариди рослинного походження, які використовуються у фармацевтичній практиці, поділяються на дві групи:
1) крохмали; 2) слизи та камеді.
Різні види крохмалю широко використовують у вигляді присипок, мазей, при виготовленні таблеток. Всередину використовують крохмальний слиз в якості обволікального засобу
Слизи – полісахариди, які утворюють з водою колоїдні розчини. Слизи з’являються у рослинах у результаті фізіологічних аномалій або при різних захворюваннях, які викликають руйнування клітин рослин. Здатні утворювати слиз клітини багатьох водних рослин (водорості), насіння льону, подорожника, гірчиці, айви, коріння алтеї, салепу. Слизи мають обволікальні властивості.
Камеді мають багато спільного із слизами. Виділяються у місцях пошкодження кори рослин у вигляді в’язкої маси, застигають на повітрі, перетворюючись на скловидну масу. Джерелом камеді є абрикос, вишня, слива тощо. Використовуються при виготовленні емульсій, таблеток, деяких інших лікарських форм.
Пектини також належать до полісахаридів. Це міжклітинна речовина рослин, яка має здатність до загусання. Вони мають антимікробну, антитоксичну активність, гіпохолестеринемічну дію. Нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, пригнічують патогенну мікрофлору, нормалізують мікробіоценоз травного каналу. В останні роки привертають увагу як засоби, які здатні поглинати і виводити з організму радіонукліди. Багато пектинів міститься у плодах горобини, вишні, черешні, у яблуках.
Ефірні олії – складні суміші летючих безазотистих речовин з приємним запахом, які складаються головним чином з терпенів та їх похідних. Добре розчиняються в органічних розчинниках. Проявляють антимікробну, антивірусну, протиглисну активність, спазмолітичну, протизапальну, седативну, відхаркувальну дію, нормалізують процеси травлення, діяльність серця, симулюють апетит, збуджують дихання, розширюють кровоносні судини. Відомо близько 3000 рослин, які містять ефірні олії. У наших широтах це троянда, ромашка, м’ята, валеріана, меліса, материнка, полин, фенхель, ганус, аір, тим’ян, шавлія, яловець тощо.
Фітонциди – летючі органічні речовини різного хімічного складу. Проявляють значну антимікробну дію. Рослини, які є джерелами фітонцидів, використовуються для профілактики і лікування багатьох захворювань, які спричинені інфекційними агентами. Фітонциди містяться у часнику, цибулі, евкаліпті, ялівцю та інших рослинах.
Смоли за хімічною будовою близькі до ефірних олій та зустрічаються у рослинах одночасно з ними. Їх різновидами є бальзами – густі ароматичні рідини. Смол і бальзамів багато у тропічних рослинах, у хвойних деревах (сосні, ялиці). Вони є у бруньках берези та тополі, листях сени, траві звіробою, ягодах ялівцю звичайного. Здавна використовувались для ароматизації повітря. У медицині найчастіше застосовуються в якості бактерицидних та подразнювальних засобів.
Для лікування захворювань за допомогою лікарських рослин краще використо-вувати їх збори, а не окремі рослини. До складу зборів можуть входити 10-20 і більше лікарських рослин. Тибетська медицина пропонує прописи зборів, що містять від 300 до 800 рослинних компонентів.
При призначенні збору лікарських рослин або окремих лікарських рослин необхідно враховувати багато моментів. Вирішальне значення має вірно встановлений діагноз та індивідуальні особливості організму пацієнта, супровідні захворювання. Під час лікування молодих жінок не слід вводити до складу зборів рослини, що мають тонізуючий вплив на матку і можуть спричинити аборт. При вагітності фітотерапії краще уникати, зважаючи на потенційну небезпечність негативного впливу деяких рослин на плід.
Зрідка лікарські рослини викликають алергічні реакції. Для їх попередження радять починати лікування із застосування мікрозбору (2-3 компоненти), обережно додаючи до суміші кожні 5-7 днів одну нову рослину.
Іноді настої лікарських зборів викликають подразнення слизової оболонки травного каналу, що спричиняє диспепсичні розлади. Деякі фітотерапевти вважають це допустимим у перші 2 тижні лікування. У таких випадках у настої лікарських рослин додають мед, киселі, приймають їх впродовж 7-10 днів не до їди, а через 30-40 хв. після їди. Потім переходять на звичайне вживання до їди.
Не радять вживати настої з трав під час менструацій.
Більш раціональним є щоденне вживання лікарських рослин курсами по 2-3 місяці з двотижневими перервами. Краще періодично переглядати складові збору і деякі з них заміняти на інші (для попередження розвитку толерантності).
Для вірного дозування збору при виготовленні з нього настою в домашніх умовах необхідно пам’ятати, що в одній столовій ложці міститься в середньому 3-
Форма рецептурного бланка № 1 (Ф-1) для лікарських засобів за повну вартість (розмір 105х150)
Назва закладу Код закладу по ЗКУД
(штамп закладу) Код закладу по ЗКПО
Медична документація Ф-1
______________________________________________________
Р Е Ц Е П Т
(дорослий, дитячий – потрібне підкреслити)
“_____” ________________19 _____р.
________________________________
________________________________
Прізвище, ініціали та вік хворого_________________________________ _______________________________________________________________
Прізвище, ініціали лікаря ________________________________________ ________________________________________________________________
Rp.:
___________________________________________________________
Rp.:
___________________________________________________________
Підпис і oсобиста печатка лікаря (розбірливо) М. П.
________________________________________________________________
Рецепт дійсний протягом 10 днів, 2-х місяців (непотрібне закреслити)
Форма рецептурного бланка № 2 (Ф-2) для виписування лікарських засобів безкоштовно, з оплатою 50 % та тих, що підлягають предметно-кількісному обліку (розмір 105х150)
Назва закладу Код закладу по ЗКУД
(штамп закладу) Код закладу по ЗКПО
Медична документація Ф-1
___________________________________________________________
Р Е Ц Е П Т
№ ____________________
(номер рецепта)
“_____” _____________________19 ____ р.
(дата виписки рецепта)
________________________________________________________________
За повну вартість. Безкоштовно. Оплата 50 % ______________________
Прізвище, ініціали та вік хворого_________________________________
Адреса хворого та номер медичної картки амбулаторного хворого ___ _______________________________________________________________________________________________________________________________
Прізвище, ініціали лікаря ________________________________________
Rp.:
________________________________________________________________________________________________________________________________
Підпис та особиста печатка лікаря (розбірливо) М. П.
Печатка лікувально-профілактичного закладу “Для рецептів”
Рецепт дійсний 10 днів, 2 місяці (непотрібне закреслити)
Додаток 3
|
Д О К У М Е Н Т
О С О Б Л И В О Г О
О Б Л І К У |
Форма спеціального рецептурного бланка №3 (Ф-3) для виписування наркотичних лікарських засобів
Назва закладу Код закладу по ЗКУД (штамп закладу) Код закладу по ЗКПО Медична документація Ф-1 _________________________________________________________
Р Е Ц Е П Т на право одержання наркотичного лікарського засобу Серія _____________ № ________________ “_____” ___________________19_______р.
Прізвище, ініціали та вік хворого __________________________ Адреса хворого та номер медичної картки амбулаторного хворого _________________________________________________ Прізвище, ініціали лікаря _________________________________ ________________________________________________________ !Rp.:
________________________________________________________
Підпис та особиста печатка лікаря (розбірливо) Печатка лікувального закладу Рецепт залишається в аптеці.
|
ПАМ’ЯТКА ЛІКАРЮ
(друкується на зворотному боці рецептурного бланка)
Код лікувально-профілактичного закладу друкується друкарським способом або ставиться штамп.
Рецепт виписується латинською мовою, розбірливо, чітко, чорнилом або кульковою ручкою, виправлення забороняються.
На одному бланку виписується один лікарський препарат, що вміщує отруйні або наркотичні речовини, або 1-3 лікарських засобів.
Дозволяються тільки прийняті правила скорочення позначень.
Тверді і сипучі речовини в грамах (0,01; 0,5; 1,0), рідкі – в мілілітрах, грамах і краплях.
Спосіб вживання пишеться державною чи іншими мовами відповідно до Закону України “Про мови в Українській РСР”, забороняється обмежуватись загальними вказівками: “внутрішнє”, “зовнішнє”, “відомо” і т. ін.
НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЦЕПТУРНІ СКОРОЧЕННЯ
|
Скорочене написання |
Повне написання |
Переклад |
|
1 |
2 |
3 |
|
aa ac., acid. amp. aq. aq. pur. but. comp., cps., cp. D.
D. S.
D. t. d. dil. div. in par. aeq. extr. f.
gtt., gtts. inf. in ampull. in tab. lin. liq. M. pil. M.
N. ol. pil. P. aeq. pulv. q. s.
r., rad. Rp. Rep.
rhiz. S.
sem. simpl. sir. sol. supp. tab. t-ra, tinct., tct. ung. vitr. ppt., praec. past. |
ana acidum ampulla aqua aqua purificata butyrum cimpositus (a, um) Da, Detur, Dentur
Da. Signa; Detur. Signetur
Da (Dentur) tales doses dilutus divide in partes aequales еxtractum fiat (fiant)
gutta, guttae infusum in ampullis in tabulettis linimentum liquor massa pilularum misce, misceatur
Numero oleum pilula Partes aequales pulvis quantum satis
radix Recipe Repete, Repetatur
rhizoma Signa. Signetur
semen simplex sirupus solutio suppositorium tabuletta tinctura unguentum vitrum praecipitatum pasta |
по, порівну кислота ампула вода очищена вода тверде масло складний Видай. Нехай буде видано. Нехай будуть видані Видай. Познач; Нехай буде видано. Позначено; Видати. Позначити Видай (Видати) таких доз розбавлений розділи на рівні частини екстракт, витяжка нехай утвориться (утворяться) крапля, краплі настій в ампулах в таблетках рідка мазь рідина пілюльна маса Змішай. Нехай буде змішано, змішати числом олія пілюля рівні частини порошок скільки потрібно, скільки необхідно корінь Візьми Повторити, нехай буде повторено кореневище Познач. Нехай буде позначено насіння простий сироп розчин свічка, супозиторій таблетка настойка мазь склянка осаджений паста |
Перерозподіл лікарських речовин
Витяг з Наказу МОЗ України від 19.07.2005 №360
ПРАВИЛА ВИПИСУВАННЯ РЕЦЕПТІВ ТА ВИМОГ-ЗАМОВЛЕНЬ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ І ВИРОБИ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
1. Загальні вимоги до виписування та оформлення рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення
1.1. Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі – Рецепти) виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування (далі – медичні працівники).
Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров’я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
1.2. Медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними за призначення хворому ліків та додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.
1.3. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов’язковим записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого).
Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
1.4. Рецепти повинні мати кутовий штамп закладу охорони здоров’я та завірятися підписом і особистою печаткою лікаря, а у випадках, передбачених цим наказом (п. 1.14), додатково – круглою печаткою суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою.
Завіряти печаткою закладу охорони здоров’я або іншого суб’єкта господарювання, що проводить діяльність, пов’язану з медичною практикою, незаповнені та не підписані медичним працівником рецептурні бланки забороняється.
1.5. Лікарі, які займаються приватною медичною практикою, на рецептурних бланках у верхньому лівому куті зазначають свою адресу, номер ліцензії та дату її видачі.
1.6. Рецепти обов’язково виписуються на:
• рецептурні лікарські засоби;
• безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;
• лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для конкретного пацієнта.
1.7. Рецепти виписуються на рецептурному бланку форми № 1 (ф-1) та спеціальному рецептурному бланку форми № 3 (ф-3), зразок якої затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 58 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів» (із змінами), та виготовляються друкарським способом.
1.8. Нанесення на рецептурний бланк будь-якої рекламної інформації забороняється.
1.9. Назва лікарського засобу, його склад, лікарська форма, звернення лікаря до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу лікарських засобів пишуться латинською мовою.
Використання латинських скорочень дозволяється тільки відповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці.
Забороняється скорочення близьких за найменуванням інгредієнтів, що може призвести до плутанини відносно того, який лікарський засіб приписано.
1.10. Спосіб застосування ліків пишеться державною мовою або мовою міжнаціонального спілкування відповідно до Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» із зазначенням дози, частоти, часу та умов прийому. Забороняється обмежуватися загальними вказівками типу «Зовнішнє», «Відомо» тощо.
1.11. Рецепти виписуються чітко і розбірливо чорнилом або кульковою ручкою з обов’язковим заповненням належної інформації, передбаченої формою бланка Рецепта.
1.12. Усі специфічні вказівки, помітки медичного працівника («Хронічно хворому», «За спеціальним призначенням» тощо) додатково завіряються його підписом та печаткою.
1.13. Рецепти на лікарські засоби, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів та лікарського засобу трамадол (незалежно від його торговельної назви та лікарської форми далі – трамадол), і вироби медичного призначення виписуються на рецептурних бланках ф-1.
Рецепти на наркотичні (психотропні) лікарські засоби в чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами та трамадол виписуються на спеціальних рецептурних бланках ф-3.
Рецепт ф-3 додатково підписується керівником закладу охорони здоров’я або його заступником з лікувальної роботи (у разі їх відсутності – підписом завідувача відділення цього закладу, на якого покладена відповідальність за призначення наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу) і завіряється печаткою суб’єкта господарювання, що проводить діяльність, пов’язану з медичною практикою.
1.14. На рецептурних бланках ф-1 дозволяється виписувати не більше трьох найменувань лікарських засобів.
На рецептурних бланках ф-1, які залишаються в аптеці (пільгові Рецепти та ті, які підлягають предметно-кількісному обліку, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу), ї спеціальному рецептурному бланку ф-3 дозволяється виписувати тільки одне найменування лікарського засобу.
1.15. Рецепти на лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку, що відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу, виписуються у двох примірниках на бланку ф-1.
1.16. У разі виписування безоплатно чи на пільгових умовах наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу поряд з виписуванням Рецепта на бланку ф-3 виписуються додатково Рецепти на бланку ф-1.
1.17. Пільговим категоріям пацієнтів, що проводять ін’єкції поза межами лікувально-профілактичних закладів, дозволяється виписувати до 100 г етилового спирту безоплатно на місяць.
1.18. У разі необхідності (відрядження, відпустка тощо) пацієнту, в тому числі тим, хто має право на безоплатне чи пільгове забезпечення, дозволяється виписувати на одному рецептурному бланку лікарські засоби в кількості, передбаченій для тримісячного курсу лікування, ураховуючи норми відпуску лікарських засобів.
При виписуванні таких Рецептів лікар повинен зробити вказівку «Хронічно хворому».
1.19. У разі необхідності, відповідно до дозового режиму, дозволяється виписувати Рецепт на лікарський засіб у кількості, необхідній для продовження чи повторення курсу лікування, шляхом зазначення кратності видачі ліків, за винятком лікарських засобів, для яких установлені норми відпуску, зазначені в п. 1.22.
1.20. Для хворих із затяжними і хронічними захворюваннями Рецепти на лікарські засоби, що містять фенобарбітал у суміші з іншими лікарськими засобами та належать до рецептурних, можуть виписуватись на рецептурному бланку ф-1 на курс лікування до одного місяця з обов’язковою вказівкою лікаря «За спеціальним призначенням».
1.21. Забороняється виписувати Рецепти на лікарські засоби, перелічені в додатку 5 до цих Правил, та їх аналоги за дією, що використовуються для всіх видів наркозу (інгаляційного, неінгаляційного, увідного) та з метою досягнення міорелаксації при хірургічних ї діагностичних втручаннях.
1.22. Забороняється виписувати в одному Рецепті наведені нижче лікарські засоби у більшій кількості, ніж та, що вказана в таблиці 1.
Таблиця 1.
1.22.1. Наркотичні (психотропні) комбіновані лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку, виписуються медичними працівниками на рецептурних бланках ф-1.
1.22.2. Забороняється виписувати в одному Рецепті ф-1 наркотичні (психотропні) комбіновані лікарські засоби у більшій кількості в їх складі наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, ніж та, що вказана в таблиці 2.
Таблиця 2
2. Особливості виписування Рецептів на лікарські засоби, що виготовляються в умовах аптеки
2.1. При виписуванні Рецепта на лікарські засоби, що виготовляються в умовах аптеки, обов’язково зазначається їх склад.
2.2. Назви наркотичних (психотропних) та отруйних лікарських засобів пишуться на початку Рецепта, далі – усі інші лікарські засоби (інгредієнти).
2.3. При виписуванні наркотичних (психотропних), отруйних та сильнодіючих лікарських засобів у дозах, що перевищують вищі одноразові дози, медичний працівник зобов’язаний написати дозу цього засобу словами і поставити знак оклику.
2.4. Кількість твердих та сипучих лікарських засобів указується у грамах (0,001; 0,01; 0,5; 1,0), рідких – у мілілітрах, грамах, краплях. 2.5. При необхідності негайного відпуску хворому ліків у верхній частині Рецепта проставляється позначка «cito» (швидко) або «stаtim» (негайно).
3. Термін дії Рецепта
3.1. Рецепти на лікарські засоби, виписані на рецептурних бланках ф-1, дійсні протягом десяти днів з дня виписки, а на спеціальних рецептурних бланках ф-3 – протягом п’яти днів з дня виписки.
4. Оформлення вимог (замовлень) на лікарські засоби і вироби медичного призначення
4.1. Для забезпечення лікувально-діагностичного процесу або проведення наукових досліджень лікувально-профілактичні заклади або науково-дослідні установи можуть отримувати лікарські засоби, вироби медичного призначення з аптек та аптечних складів (баз) на вимогу-замовлення.
4.2. При оформленні вимоги-замовлення для отримання з аптек та аптечних складів (баз) лікарських засобів, виробів медичного призначення вона завіряється кутовим штампом, круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу або науково-дослідної установи, підписом керівника закладу (науково-дослідної установи) або його заступника з лікувальної частини.
4.3. У вимозі (замовленні) вказують найменування лікарського засобу, дозування, форму випуску (таблетки, ампули тощо), вид упаковки (коробки, флакони, туби тощо), загальну кількість.
4.4. Вимоги (замовлення) на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, лікарські засоби для наркозу, лікарські засоби, які належать до фармакологічних груп, та лікарські засоби, наведені в таблиці 1 п. 1.22 цих Правил, виписуються на окремих бланках вимог-замовлень для кожної групи препаратів.
4.5. Вимоги-замовлення виписуються у трьох примірниках, а на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, вимоги-замовлення виписуються у чотирьох примірниках. В аптеці (аптечному складі/базі) залишається один примірник вимоги-замовлення, крім вимоги-замовлення на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, які залишаються у двох примірниках.
І Н С Т Р У К Ц І Я
про порядок зберігання та обліку рецептурних бланків
1. Лікувально- профілактичні заклади отримують рецептурні бланки Ф-1 і Ф-2 через органи охорони здоров’я місцевої державної адміністрації, а рецептурні бланки Ф-3 – з аптечних складів. Юридичні та фізичні особи, які займаються медичною практикою на підприємницьких засадах, рецептурні бланки Ф-1 отримують за домовленістю в органах охорони здоров’я місцевої державної адміністрації або вирішують питання їх виготовлення самостійно.
2. Рецептурні бланки повинні зберігатись: бланки Ф-1 – в замкнених шафах, бланки Ф-2 і Ф-3 – у сейфах. Наказом по закладу охорони здоров’я призначається особа, яка відповідає за зберігання, облік та видачу рецептурних бланків. Облік рецептурних бланків Ф-2 і Ф-3 ведеться в журналі обліку. Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, а журнал – прошнурований, завірений підписом керівника і печаткою даного закладу охорони здоров’я.
3. Рецептурні бланки Ф-1 та Ф-2 видаються в зброшурованому вигляді медичним працівникам, які мають право виписувати рецепти, в необхідній кількості для роботи протягом місяця. Нову партію рецептурних бланків Ф-2 медичний працівник отримує при здаванні корінців рецептів, отриманих перед цим. При звільненні медичного працівника залишки рецептурних бланків повертаються відповідальній особі.
Рецептурні бланки Ф-3 видаються відповідальною особою медичному працівнику в кількості, що не перевищує 2-тижневу потребу.
4. Один раз у квартал постійно діюча інвентаризаційна комісія лікувально-профілактичного закладу перевіряє наявність бланків рецептів у відповідальної особи і відповідність їх кількості даним, зазначеним у книзі обліку. У випадку невідповідності книжкового залишку фактичній наявності, особа, яка відповідає за отримання, зберігання і видачу рецептурних бланків, несе відповідальність у встановленому порядку.
Органи охорони здоров’я місцевих держадміністрацій зобов’язані регулярно контролювати лікувально-профілактичні заклади щодо забезпечення схоронності рецептурних бланків.
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 740 с.
2. Чекман І.С., Горчакова Н.О.. Казак Л.І.Фармакологія. Підручник для студентів медичних факультетів. Видання 2-ге – Вінниця: Нова книга, 2011. – 784 с.
3. Наказ МОЗ України від 19.07.2005 № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень».
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2012р. № 340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
5. Закон України «Про лікарські засоби» (введений в дію Постановою Верховної Ради від 04.04.1996р. №124/96-ВР) із змінами.
6. Наказ МОЗ України від 26.08.2005 № 426 «Про затвердження Порядку роведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення».
7. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».
8. http://www.youtube.com/watch?v=6XiuWrgvhyY&NR=1
9. http://www.youtube.com/watch?v=4G6Rem38aks&feature=related
