(ЗАНЯТТЯ 15)
Система nнижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні клубові артерії і вени.
нижня nпорожниста вена
(vena cava inferior)
Нижня порожниста вена (vena cava inferior) nпочинається на рівні IV–V поперекових хребців (vertebrae nlumbales [IV–V]) при злитті:
– лівої nспільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);
– правої nспільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).
Вона nпроходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє нижнє, а потім у верхнє середостіння nгрудної порожнини (mediastinum superius ncavitatis thoracis) і впадає у праве передсердя (atrium dextrum).
У nнижній порожнистій вені (vena cava ninferior) розрізняють:
– пристінкові nпритоки нижньої порожнистої вени n(vv. parietales venae cavae inferioris);
– нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).
До пристінкових притоків нижньої порожнистої nвени (vv. parietales nvenae cavae inferioris) належать:
– поперекові nвени (vv. lumbales) n– по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки nпорожнини живота (paries posterior ncavitatis abdominis), nхребтового каналу (canalis vertebralis), nспинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges), nсупроводжуючи відповідні поперекові артеріі (aa. lumbales).
Верхні nчотири вени переважно впадають у нижню порожнисту вену (vena ncava inferior), хоч перша з nних може впадати у висхідну поперекову вену (v. lumbalis nascendens).
П’ята є nпритокою клубово–поперекової вени (v. iliolumbalis) nабо спільної клубової вени (vena iliaca ncommunis).
Усі nвони анастомозують з висхідною поперековою веною (v. lumbalis ascendens).
– нижні nдіафрагмові вени (vv. phrenicae ninferiores) – вени, які супроводжують однойменні nартерії (aa. phrenicae inferiores).
Праві nвени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у nнижню порожнисту вену (vena cava ninferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову вену (v. suprarenalis nsinistra), ліву ниркову (v. renalis) nабо нижню порожнисту вену (vena cava ninferior).
До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales nvenae cavae inferioris) належать:
– права nяєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається nвід заднього краю яєчка (margo posterior ntestis) чи від воріт яєчника (hilum novarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus npampiniformis).
Вона nнесе кров від правого лозоподібного сплетення (plexus pampiniformis dexter) до нижньої порожнистої вени (vena ncava inferior).
У чоловіків лозоподібне nсплетення (plexus pampiniformis) і nяєчкова вена (v. testicularis) належать до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);
– ліва nяєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим nкутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
– ниркові nвени (vv. renales) n– парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale) і, анастомозуючи з nпоперековими венами (vv. lumbales), nвпадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) між першим та другим поперековими хребцями (vertebrae lumbales);
– права nнадниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);
– ліва nнадниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
– nпечінкові вени (vv. hepaticae) – nтри–чотири крупних вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в ділянці печінки n(regio hepatis) у борозні nпорожнистої вени (sulcus venae ncavae).
ВЕНИ ТАЗА
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна nклубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
– внутрішньої nклубової вени (v. iliaca interna);
– зовнішньої nклубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня nклубова вена має:
– пристінкові nпритоки;
– нутрощеві притоки, відповідно до nрозгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
– верхні nсідничні вени (vv. gluteae nsuperiores);
– нижні nсідничні вени (vv. gluteae ninferiores);
– затульні вени (vv. nobturatoriae);
– бічні nкрижові вени (vv. sacrales nlaterales);
– клубово–поперекова nвена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну nклубову вену (vena iliaca communis);
– середня nкрижова вена (v. sacralis mediana), nщо часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової nвени формуються із таких венозних сплетень:
– крижового nвенозного сплетення (plexus venosus sacralis);
– передміхуровозалозового венозного сплетення n(plexus venosus prostaticus), в якевходять:
– глибока nспинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
– глибокі nвени статевого члена (vv. profundae npenis);
– задні nкалиткові вени (vv. scrotales nposteriores);
– міхурового nвенозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке nвходять:
– міхурові nвени (vv. vesicales);
– прямокишкового венозного nсплетення (plexus venosus nrectalis), в яке входять:
– верхні nпрямокишкові вени (vv. rectales nsuperiores), які впадають в нижню брижову nвену (v. mesenterica inferior);
– середні nпрямокишкові вени (vv. rectales nmediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
– нижні nпрямокишкові вени (vv. rectales ninferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену n(v. pudenda interna);
– маткове венозне сплетення n(plexus venosus uterinus), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae);
– піхвове венозне сплетення n(plexus venosus vaginalis), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae).
Зовнішня клубова вена
(v. iliaca externa)
Зовнішня nклубова вена є продовженням стегнової вени (v. femoralis) nі приймає кров від усіх вен нижньої кінцівки.
Під nпахвинною зв’язкою (lig. inguinale) nу зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) впадають:
– нижня nнадчеревна вена (v. epigastrica inferior);
– глибока nогинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).
Система nворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні nанастомози. Кровообіг плода і новонародженого.
СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ
Ворітна nпечінкова вена (vena portae nhepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової nзв’язки (lig. hepatoduodenale) nміж спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується nпозаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:
– верхньої nбрижової вени (v. mesenterica superior);
– нижньої nбрижової вени (v. mesenterica inferior);
– селезінкової nвени (v. splenica).
Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної nпорожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).
До nвходження у ворота печінки (porta hepatis) nу ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки:
– міхурова вен (v. cystica);
– права nшлункова вена (v. gastrica dextra);
– ліва nшлункова вена (v. gastrica sinistra);
– передворотарна вена (v. prepylorica);
– припупкові вени (vv. paraumbilicales).
Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), nіноді безпосередньо у печінку.
Порто–кавальні анастомози
(anastomoses portocavales)
Порто–кавальні анастомози утворені між:
– ворітною печінковою веною n(v. portae hepatis);
– верхньою порожнистою веною n(v. cava superior);
– нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).
Порто–кавальні анастомози є такі:
– у товщі черевної частини стравоходу (pars nabdominalis oesophagi) між:
– лівою nшлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
– стравохідними nвенами (vv. oesophageales) n– система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
– у товщі прямої кишки (rectum) між:
– верхньою nпрямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
– середньою nпрямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– нижньою nпрямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– навколо пупка (umbilicus) між:
– верхньою nнадчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
– припупковими венами (vv. nparaumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
– нижньою nнадчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– у товщі висхідної ободової кишки (colon nascendens) і низхідної nободової кишки (colon descendens) nміж:
– поперековими nвенами (vv. lumbales) n– система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– правою nободовокишковою веною (v. colica ndextra) та лівою ободовокишковою nвеною (v. colica sinistra) n– система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).
Каво–кавальні анастомози
(anastomoses cavocavales)
Каво–кавальні анастомози утворені між:
– верхньою порожнистою веною (vena cava superior);
– нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).
Кавo–кавальні анастомози є такі:
– між верхньою nнадчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і нижньою nнадчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і висхідними nправою та лівою поперековими венами (vv. lumbales ascendentes) – система nверхньої порожнистої вени (v. cava superior);
– між грудо–надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) n– система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і поверхневою надчеревною веною (v. epigastrica superficialis) – nсистема нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і зовнішнім nхребтовим сплетенням (plexus venosus vertebralis externus) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior).
КРОВООБІГ ПЛОДА
(circulatio foetalis)
Кровоносна nсистема плода має ряд наступних особливостей, що nвідрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:
– артеріальна кров (sanguis arteriosus) поступає до плода по непарній пупковій вені nвід матері, ця вена після народження заростає, утворюючи круглу зв’язку печінки n(lig. teres hepatis);
– кров в судинах, які nзабезпечують тканини киснем, є мішаною. Тільки у пупковій вені nкров артеріальна;
– між пупковою і нижньою nпорожнистою венами функціонує анастомоз – венозна протока (ductus nvenosus) – протока Аранція, nяка після народження заростає, утворюючи венозну зв’язку печінки (lig. venosum hepatis);
– кров із нижньої порожнистої вени поступає з правого передсердя в ліве через овальний nотвір (foramen ovale), nщо розташований в міжпередсердній перегородці (septum interatriale);
– мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) не функціонує;
– між дугою аорти і легеневим стовбуром nфункціонує артеріальна протока (ductus arteriosus) – протока Ботала, nчерез яку кров, що потрапила з правого шлуночка у легеневий стовбур, проходить nу велике коло кровообігу (circulus sanguineus major);
– більш насичену киснем мішану кров одержують голова (caput), шия (collum; cervix), nверхні кінцівки (membra nsuperiora) і верхня nчастина тулуба (pars superior ntrunci).
Нижня частина тулуба і нижні кінцівки (pars ninferior trunci et membra inferiora) nкровопостачаються nзмішаною кров’ю із значним вмістом nвуглекислоти та продуктів обміну клітин.
Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій nартерії (a. umbilicalis).
Після народження, в зв’язку з появою дихання, починає nфункціонувати мале коло кровообігу (circulus nsanguineus minor).
Пупкові nсудини плода заростають на 6–7-й день.
Протока nБотала заростає на 9–10-й день.
Овальний nотвір в міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту nдобу після народження.
Зміни nкровообігу після народження
При народженні плоду зв’язок його з тілом матері nпорушується – пупковий канатик перв’язують і nперерізають.
Внаслідок подразнення дихального центра nвуглекислотою легені починають функціонувати, легеневі судини розширяються, nтиск крові в лівій половині серця підвищується, пупкові артерії і вени запустівають, овальний отвір прикривається заслінкою, nсполучення між передсердями припиняється.
Далі овальний отвір (foramen novale) зовсім заростає, артеріальний протік (ductus arteriosus, Боталів протік) та венозний протік (ductus nvenosus, Аранціїв протік) nперетворюються у фіброзні зв’язки без просвіту – артеріальну зв’язку (ligamentum arteriosum) і у nвенозну зв’язку (ligamentum venosum).
Пупкова вена (v. umbilicalis) nвідома у дорослого під назвою кругла зв’язка печінки (ligamentum nteres hepatis), пупкові артеріїї (aa. umbilicales) nяк бічний фіброзний тяж – бічна міхурово-пупкова nзв’язка (ligamenta vesicoumbilicalia nlateralia).
В результаті всіх цих пертворень nвстановлюється кровообіг постнатального типу.
Внутрішні nклубові артерії і вени.
Спільна клубова артерія
(arteria iliaca communis)
Спільна nклубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні крижово–клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується nна:
– зовнішню nклубову артерію (arteria iliaca externa);
– внутрішню nклубову артерію (arteria iliaca interna).
Внутрішня клубова артерія
(a. iliaca interna)
Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) біля верхнього nкраю великого сідничного отвору (margo superior foraminis ischiadici majoris) розділяється nна:
– передній nстовбур (truncus nanterior);
– задній nстовбур (truncus nposterior).
Передній nі задній стовбури (trunci anterior net posterior) кровопостачають:
– nстінки і органи малого таза (parietes et organa npelvis minoris).
– n
– n
Гілки nвнутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) поділяються на:
– нутрощеві гілки (rr. viscerales);
– пристінкові nгілки (rr. nparietales).
До пристінкових nгілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae internae) належать:
– клубово–поперекова артерія n(a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
– nвеликий поперековий м’яз (m. psoas major);
– nклубовий м’яз (m. iliacus);
– nквадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
– nклубову кістку (os ilium);
– бічні крижові артерії (aa. sacrales laterales) n– верхня та нижня (superior et ninferior), що кровопостачають:
– nкістки та м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis nsacralis);
– оболони спинного мозку (matres spinales).
– верхня сіднична артерія n(a. glutea superior), що nвиходить з таза (pelvis) через надгрушоподібний nотвір (foramen suprapiriforme) nі кровопостачає:
– nсідничні м’язи (mm.glutei);
– nкульшовий суглоб (art.coxae);
– нижня сіднична артерія n(a. glutea inferior), що nвиходить з таза через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) і кровопостачає, переважно:
– nвеликий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
– шкіру nсідничної ділянки (cutis regionis nglutealis);
– затульна артерія n(a. obturatoria), що виходить з таза через затульний канал (canalis obturatorius) на стегно (femur), nде кровопостачає:
– затульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
– nкульшовий суглоб (art. coxae);
– присередні м’язи стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, brevis, magnus et minimus; nm. pectineus, m.gracilis;
– шкіру nзовнішніх статевих органів (cutis organorum ngenitalium externorum);
– nголовку стегнової кістки (caput femoris).
– пупкова артерія (a. umbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує nтільки в початковій частині, де від неї відходять:
– верхні міхурові артерії (aa. vesicales superiores) nдо верхівки сечового міхура (apex vesicae nurinariae);
– сечовідні гілки (rr. ureterici) до нижнього nвідділу сечоводів (ureteres).
До нутрощевих гілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:
– артерія сім’явиносної nпротоки (a. ductus deferentis), nу чоловіків кровопостачає:
– сім’явиносну протоку (ductus deferens);
– нижня міхурова nартерія (a. vesicalis inferior), nкровопостачає:
– nсечовий міхур (vesica urinaria);
– пряму nкишку (rectum);
– у nчоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami nglandulae vesiculosae) і nпередміхурової залози (rami prostatici);
– у nжінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
– середня прямокишкова артерія n(a. rectalis media), кровопостачає:
– nампулу прямої кишки (ampulla recti);
– nм’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
– у nчоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula nvesiculosa) і передміхурової залози (prostata);
– у nжінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
Середня прямокишкова артерія (a. rectalis media) анастомозує:
– з верхньою прямокишковою артерією (a.rectalis superior) від нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior);
– з нижньою прямокишковою артерією (a.rectalis inferior) із nвнутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna);
– маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої nматкової зв’язки (lig. latum nuteri) від шийки матки (cervix nuteri) до дна матки (fundus nuteri); від неї відходить:
– піхвова артерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:
– nтрубну гілку (r. tubarius);
– яєчникову nгілку (r. ovaricus), анастомозуючи nз яєчниковою артерією (a. ovarica) від черевної nчастини аорти (pars abdominalis naortae);
– внутрішня соромітна артерія n(a. pudenda interna), що nвиходить iз тазової порожнини (cavitas npelvis) через підгрушоподібний nотвір (foramen infrapiriforme), nа потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus) і знову nзаходить в порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) – сідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).
У цій nямці (fossa ischioanalis) nвід внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:
– нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і nрозгалужується на:
– промежинну артерію (a. perinealis) nдо м’язів промежини (musculi perinei);
– гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia nexterna).
Зовнішня клубова артерія
(arteria iliaca externa)
Зовнішня клубова артерія є nпродовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), через судинну затоку (lacuna nvasorum) виходить на стегно (femur), nде вже називається стегновою артерією (a. femoralis).
Від nзовнішньої клубової артерії відходять:
– нижня надчеревна артерія n(a. epigastrica inferior), nвона заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), nкровопостачає м’язи живота (mm.abdominis) nі розгалужується на:
– лобкову nгілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. obturatorius) nабо може бути додаткова затульна артерія (a. obturatoria accessoria);
– артерію nпідвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) у чоловіків;
– артерію nкруглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) у жінок.
Нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior) анастомозує з гілками nзатульної артерії (rami narteriae obturatoriae) nчерез затульну гілку (r. obturatorius);
– глибока огинальна nартерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде до верхньої nпередньої клубової ості (spina iliaca nanterior superior) від неї nвідходять гілки (rami) до:
– nм’язів живота (mm. abdominis);
– nм’язів таза (mm. pelvis).
Глибока огинальна артерія nклубової кістки (a. circumflexa nilium profunda) анастомозує з гілками nклубово–поперекової артерії (rami arteriae iliolumbalis).
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна nклубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
– внутрішньої nклубової вени (v. iliaca interna);
– зовнішньої nклубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня nклубова вена має:
– пристінкові nпритоки;
– нутрощеві притоки, відповідно до nрозгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
– верхні nсідничні вени (vv. gluteae nsuperiores);
– нижні nсідничні вени (vv. gluteae ninferiores);
– затульні вени (vv. nobturatoriae);
– бічні nкрижові вени (vv. sacrales nlaterales);
– клубово–поперекова nвена (v. iliolumbalis), що часто впадає у nспільну клубову вену (vena iliaca ncommunis);
– середня nкрижова вена (v. sacralis mediana), nщо часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової nвени формуються із таких венозних сплетень:
– крижового nвенозного сплетення (plexus venosus sacralis);
– передміхуровозалозового венозного сплетення n(plexus venosus prostaticus), в якевходять:
– глибока nспинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
– глибокі nвени статевого члена (vv. profundae npenis);
– задні nкалиткові вени (vv. scrotales nposteriores);
– міхурового nвенозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке nвходять:
– міхурові nвени (vv. vesicales);
– прямокишкового венозного nсплетення (plexus venosus nrectalis), в яке входять:
– верхні nпрямокишкові вени (vv. rectales nsuperiores), які впадають в нижню брижову nвену (v. mesenterica inferior);
– середні nпрямокишкові вени (vv. rectales nmediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
– нижні nпрямокишкові вени (vv. rectales ninferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену n(v. pudenda interna);
– маткове венозне сплетення n(plexus venosus uterinus), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae);
– піхвове венозне сплетення n(plexus venosus vaginalis), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae).
Лімфатичні nсудини і вузли тазу і черевної порожнини.
Лімфатичні судини і вузли таза
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei npelvis)
У ділянці nтаза (pelvis) виділяють лімфатичні тазові вузли n(nodi lymphoidei pelvis), які поділяють на:
– нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales);
– nпристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales).
Нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales) розташовуються nбіля органів таза (pelvis), до них належать:
– приміхурові nвузли (nodi paravesicales), а nсаме:
– передміхурові вузли (nodi prevesicales);
– заміхурові вузли (nodi retrovesicales);
– бічні міхурові вузли (nodi vesicales nlaterales);
– приматкові nвузли (nodi parauterini);
– припіхвові nвузли (nodi paravaginales);
– припрямокишкові nвузли (nodi pararectales), або відхідниково–прямокишкові nвузли (nodi anorеctales).
Виносні nсудини з цих вузлів прямують:
– в клубові nвузли (nodi iliaci), переважно до загальних клубових вузлів n(nodi iliaci communes);
– до зааортальних nвузлів (nodi retroaortici; nodi postaortici).
Від яєчників (ovaria) лімфа відтікає в поперекові вузли (nodi lumbales).
Пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei nparietales) розташовуються за ходом великих кровоносних судин і мають nоднойменну назву:
– зовнішні nклубові вузли (nodi iliaci externi), до яких належать затульні вузли n(nodi obturatorii);
– внутрішні клубові вузли (nodi niliaci interni), до яких належать сідничні вузли (nodi gluteales) та крижові nвузли (nodi sacrales);
– nзагальні клубові вузли (nodi iliaci communes).Виносні судини від цих nвузлів прямують спочатку в загальні клубові вузли (nodi iliaci communes), потім в зааортальні вузли (nodi retroaortici; nodi postaortici), а від них – в поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei lumbales).
Лімфатичні судини і вузли живота
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei abdominis)
У nчеревній порожнині (cavitas abdominis), як і в тазовій порожнині (cavitas pelvis), nрозрізняють:
– nпристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales);
– nнутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales).
Нутрощеві лімфатичні вузли живота (nodi lymphoidei viscerales abdominis) налічується декілька сотень. Вони nрозташовуються вздовж великих судин, що відходять від черевної частини аорти n(pars abdominalis aortae).
Вони nзбирають лімфу від усіх внутрішніх органів черевної порожнини (cavitas nabdominis)
Це такі nвузли:
– черевні вузли (nodi coeliaci);
– праві/ліві шлункові вузли n(nodi gastrici dextri/sinistri):
– праві/ліві шлунково–чепцеві вузли (nodi ngastroomentales dextri/sinistri);
– воротарні вузли (nodi npylorici);
– верхні і нижні підшлунковозалозові nвузли (nodi pancreatici superiores et inferiores);
– селезінкові вузли (nodi nsplenici);
– верхні і нижні підшлунково–дванадцятипалокишкові nвузли (nodi pancreaticoduodenales superiores et inferiores),
– печінкові вузли (nodi nhepatici);
– верхні брижові вузли (nodi mesenterici superiores);
– нижні брижові вузли (nodi nmesenterici inferiores).
Судини, що виносять лімфу з цих вузлів, прямують до nпоперекових вузлів (nodi lumbales).
Виносні nсудини останніх формують поперекові стовбури (trunci lumbales), які, nзливаючись, утворюють грудну протоку (ductus thoracicus).
Витоками грудної протоки є великі лімфатичні nстовбури: поперекові (truncus lumbalis dexter/sinister), які збирають лімфу від нижньої кінцівки, органів черевної порожнини і nстінок живота;
кишкові (trunci intestinales), до яких надходить лімфа з тонкої кишки;
Пристінкові лімфатичні вузли живота (nodi lymphoidei parietales abdominis) розміщені навколо аорти (aorta) та nнижньої порожнистої вени (v. cava inferior), до них належать:
– ліві поперекові вузли n(nodi lumbales sinistri):
– бічні аортальні вузли (nodi aortici nlaterales);
– передаортальні вузли (nodi preaortici);
– зааортальні вузли (nodi retroaortici);
– проміжні поперекові вузли (nodi lumbales nintermedii);
– праві поперекові вузли n(nodi lumbales dextri), до яких належать:
– бічні порожнисті вузли (nodi cavales nlaterales);
– передпорожнисті вузли (nodi precavales);
– запорожнисті вузли (nodi retrocavales);
– нижні діафрагмові вузли (nodi phrenici ninferiores);
– нижні надчеревні вузли (nodi epigastrici inferiores).
Лімфатичні судини верхньої половини стінки живота прямують вверх і вбік до пахвових лімфатичних вузлів (nodi nlymphoidei axillares).
Лімфатичні судини нижньої половини стінки живота йдуть до пахвинних лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei inguinales).
Поперекова nчастина симпатичного стовбура і черевний відділ блукаючого нерва. Вегетативні nсплетення черевної порожнини.
Поперекові вузли симпатичного стовбура (ganglia lumbalia trunci sympatici) представлені:
– 4–5 nвузлами симпатичного стовбура (truncus sympathicus);
– міжвузловими nгілками (rr. interganglionares).
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців n(facies anterolateralis corporum vertebrarum lumbalium), присередньо від nвеликого поперекового м’яза (m. psoas major).
Поперекові вузли правого ni лівого симпатичних стовбурів (ganglia lumbalia truncorum sympathicorum dextri net sinistri) з’єднуються між собою сполучними nгілками (rr. ncommunicantes).
До першого i другого n(іноді третього) поперекових вузлів (ganglia lumbalia) підходять сполучні білі гілки (rr. communicantes albi).
Від кожного з поперекових вузлів n(ganglia lumbalia) симпатичного стовбура (truncus sympathicus) до поперекових спинномозкових нервів n(nervi spinales lumbales) відходять:
– сполучна ncipа гілка (r. communicans griseus);
– поперекові nнутрощеві нерви (nn. nsplanchnici lumbales).
Ці nнерви йдуть до черевного сплетення (plexus coeliacus) i мають як передвузлові nнервові волокна (neurofibrae preganglionicae), так i завузлові нервові волокна n(neurofibrae postganglionicae).
Черевне nаортальне сплетення (plexus aorticus abdominalis) сформоване за ходом черевної nчастини аорти і її нутряних гілок. Найбільшим сплетенням, утвореним від nчеревного аортального, є черевне сплетення (plexus ccliacus) біля основи черевного nстовбура, яке охоплює великі правий і лівий черевні вузли (gangl. celiacus ndexter/sinister).
У nформуванні черевного сплетення крім черевного аортального беруть участь гілки nвеликого, малого та поперекових нутряних нервів, заднього блукаючого стовбура, nдіа-фрагмальних нервів. Донизу та вперед черепне сплетення безпосередньо nпереходить у верхнє брижове; розходячись по гілках черевного стовбура, утворює nпечінкове, шлункове, селезінкове сплетення, віддає гілки до діафрагми, nпідшлункової залози, дванадцятипалої кишки й нирок.
Верхнє nбрижове сплетення (plexus mesentericus superior) розташоване за ходом верхньої nбрижової артерії іі біля місця відходження її від аорти має один або два nверхніх брнжовнх вузли. Це сплетення, поширюючись судинними гілками, формує nкишкове сплетення (plexus entericus), а виходячи за межі кореня брижі, бере nучасть в утворенні міжбрижового та нижнього брижового сплетень (plexus nmesentericus inferior). За рахунок нижнього брижового виникає верхнє nпрямокишкове сплетення (plexus rectalis superior).
Печінкове nсплетення (plexus hepaticus) є безпосереднім продовженням черевного; nрозташоване за ходом утворів, які проникли у ворота й виходять з воріт печінки. nВід нього йдуть гілки до діафрагми, де біля початку нижньої правої діафрагмаль-ної nартерії міститься невеликий вузол (рідше два). Печінкове сплетення має зв’язок nз підшлунковозалозовим сплетенням (plexus pancreaticus) і верхнім бри-жовим n(plexus mesentericus superior).
Шлункове сплетення n(plexus gastri-cus) — розташоване за ходом шлункових судин. Розгалужується у nділянці малої кривини шлунка; має зв’язок з печінковим, підшлунковозалозовим і nверхнім бри-жовим сплетеннями.
Селезінкове сплетення (plexus nlienalis) є безпосереднім продовженням черевного, розташоване за ходом nселезінкових судин, має зв’язок з шлунковим і підшлунковозалозовим nсплетеннями.
До дрібніших nсплетень, утворених черевним аортальним, належать такі нутряні сплетення: nнадниркове (plexus suprare-nalis), ниркове (plexus renalis), сечовідне (plexus nuretcricus), яєчкове (яєчникове) (plexus testicularis/ ovaricus), nпідшлун-ковозалозове (згадувалося вище). Донизу черевне аортальне сплетення nбезпосередньо переходить у верхнє підчеревне.
Парасимпатична nчастина блукаючого нерва (pars parasympathica nervi vagi) nскладається із заднього ядра блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi) i nчисленних внутрішньостінкових (інтрамуральних) nвузлів, що є складовими біляорганних ni внутрішньоорганних сплетень.
Ці вузли nвходять до складу серцевого, стравохідного, легеневого, шлункового, кишкового, nпередшлункового та інших нутрощевих автономних сплетень (вегетативних сплетень n– plexus autonomici), які іннервують гладку м’язову тканину (textus muscularis nglaber), серцеву м’язову тканину (textus muscularis cardiacus) та залози nвнутрішніх органів шиї, грудей i живота.
Від черевної nчастини блукаючого нерва (pars abdominalis nervi vagi) відходять передній блукаючиий стовбур n(truncus vagalis anterior) та задній блукаючий стовбур n(truncus vagalis posterior).
Ці nстовбури, вийшовши, відповідно, на передню і задню стінки шлунка, утворюють разом із завузловими nсимпатичними волокнами, відповідно, переднє nі заднє шлункові сплетення n(plexus gastrici anterior et posterior).
Від цих nсплетень відходять гілки до:
– шлунка (gaster);
– печінки (hepar);
– селезінки (splen);
– підшлункової залози (pancreas);
– нирок (renes);
– тонкої кишки (intestinum tenue);
– товстої кишки (intestinum crassum) аж до nвходу в малий таз (верхній відділ низхідної ободової кишки).
Отже, гілки переднього блукаючого стовбура (rami ntrunci vagalis anterioris) іннервують:
– шлунково–кишкову трубку до nнизхідної ободової кишки (colon descendens), а
– гілки заднього стовбура (rami trunci nvagalis posterioris) заходять в черевне сплетення (plexus ncoeliacus) і разом з його nволокнами іннервують:
– органи черевної порожнини (organa ncavitatis abdominis).
По nпарасимпатичних нервових волокнах, що переключаються на другі нейрони в інтрамуральних nвузлах, передається команда на посилення перистальтики, розслаблення nм’язів–стискачів і виділення секрету залозами.
По nчутливих нервових волокнах передається чутлива інформація від органів черевної nпорожнини до рівня входу в малий таз.
Судини nшлунка і кишки іннервуються тільки симпатичними нервовими волокнами.
До черевної частини нутрощевих nсплетень та нутрощевих вузлів (pars nabdominalis plexuum visceralium et gangliorum visceralium) належать такі сплетення та вузли:
1. Черевне аортальне сплетення (plexus aorticus abdominalis), яке розміщене на передній та бічних nстінках черевної частини аорти і утворене nгілками (завузловими волокнами) від nверхніх поперекових вузлів симпатичного стовбура (ganglia lumbalia nsuperiora trunci sympathici).
Волокна черевного аортального сплетення (fibrae plexus aortici abdominalis) йдуть nпо артеріальних гілках черевної частини аорти (pars abdominis naortae), формуючи з гілками блукаючого нерва n(nervus vagus) і нутрощевих nнервів (nn. splanchnici) інші сплетення черевної порожнини n(cavitas abdominis).
2. Діфрагмові вузли (ganglia phrenica), які розміщені навколо нижньої діафрагмової nартерії (a. phrenica inferior) і беруть участь в утворенні сплетення.
3. Черевне сплетення (plexus ncoeliacus), яке ще називають сонячним сплетенням (plexus solaris), розміщене навколо черевного стовбура n(truncus coeliacus) і утворене гілками:
– черевного аортального сплетення (plexus naorticus abdominalis);
– блукаючого нерва (n. vagus);
– великого нутрощевого нерва (n. nsplanchnicus major);
– малого нутрощевого нерва (n. nsplanchnicus minor);
– правого діафрагмового нерва (n. nphrenicus dexter).
Парасимпатичні передвузлові волокна блукаючого нерва (n.vagus) та чутливі волокна діафрагмового нерва n(nervus phrenicus) проходять через nчеревне сплетення (plexus coeliacus) не перериваючись.
У вузлах черевного сплетення (plexus coeliacus) містяться тіла других нейронів nсимпатичної частини (pars sympathica), на nякі переключається частина симпатичних передвузлових нервових волокон n(neurofibrae preganglionicae).
Черевне сплетення n(plexus coeliacus) містить переважно nдва черевні nвузли (ganglia coeliaca), які розташовані nз боків від черевного стовбура (truncus coeliacus).
Від черевних вузлів (ganglia coeliaca) відходять симпатичні завузлові нервові волокна (neurofibrae npostganglionicae sympathicae), до яких приєднуються парасимпатичні nпередвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae parasympathicae) nблукаючого нерва, що беруть участь в nутворенні судинних і органних nсплетень.
До черевного nсплетення (plexus coeliacus) належать такі сплетення:
– печінкове nсплетення (plexus hepaticus), яке продовжується nвід черевного сплетення n(plexus coeliacus) до воріт печінки (porta hepatis) і оточує печінкові артерії (aa. nhepaticae). В його утворенні беруть nучасть нервові волокна черевного nсплетення (neurofibrae plexus coeliaci) та передвузлові волокна переднього nблукаючого стовбура (truncus vagalis anterior);
– селезінкове nсплетення (plexus splenicus; plexus lienalis), яке оточує селезінкову артерію (a. splenica; a. lienalis) і продовжується від черевного сплетення (plexus coeliacus);
– шлункове nсплетення (plexus gastricus), що оточує nліву шлункову артерію (a. gastrica sinistra) і продовжується від черевного сплетення (plexus coeliacus). В nутворенні цього сплетення беруть участь і гілки переднього nблукаючого стовбура (rami trunci vagalis anterioris);
– підшлунковозалозове nсплетення (plexus pancreaticus), що обплітає стовбури підшлункових артерій (truncus arteriarum npancreaticarum);
– надниркове nсплетення (plexus suprarenalis), що розташовується навколо надниркових артерій (aa. nsuprarenales) і в свому складі має симпатичні вузлові нервові волокна n(neurofibrae postganglionicae sympathicae), які доходять до мозкової nречовини надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium);
– аортально–ниркові nвузли (ganglia aorticorenalia) – симпатичні, розміщені біля місця відходження від аорти (aorta) ниркової nартерії (a. renalis).
Від nцього вузла відходять симпатичні завузлові нервові волокна (neurofibrae npostganglionicae sympathicae) та приєднуються до них парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae npreganglionicae parasympathicae) блукаючого нерва, які беруть участь в утворенні судинних і органних сплетень;
– верхнє nбрижове сплетення (plexus mesentericus superior), розміщене навколо верхньої брижової артерії (a. mesenterica nsuperior) та її гілок. Біля nмісця відходження від аорти (aorta) верхньої брижової артерії (a. mesenterica nsuperior) розташований симпатичний верхній брижовий вузол (gangliomesentericum superius);
– нижнє nбрижове сплетення (plexus mesentericus inferior) розміщене навколо нижньої брижової артерії (a. mesenterica ninferior) та її гілок.
Біля nмісця відходження від аорти (aorta) нижньої брижової артерії (a. mesenterica ninferior) розташований симпатичний нижній брижовий вузол (gangliomesentericum inferius).
Гілки цього сплетення обплітають верхню прямокишкову nартерію (arteria rectalis superior) аж до прямої кишки (rectum);
– міжбрижове nсплетення (plexus nintermesentericus), що є частиною nчеревного аортального сплетення (pars plexus aortici abdominalis) і розташоване між початками верхньої брижової артерії та нижньої брижової артерії (a. mesenterica superior et a. nmesenterica inferior);
– кишкове nсплетення (plexus entericus), nяке міститься у стінці тонкої nкишки (paries intestini tenuis) і утворене nнервовими волокнами брижових сплетень (plexus mesenterici). Це сплетення nмає такі власні сплетення, що nрозташовані у стінці тонкої кишки (intestinum tenue):
– підсерозне сплетення (plexus nsubserosus), що міститься під nсерозною оболонкою тонкої кишки (tunica serosa intestini tenuis);
– м’язово–кишкове сплетення (plexus nmyentericus) або сплетення Ауербаха (plexus Auerbachi), розміщене між двома шарами м’язової оболонки тонкої кишки (tunica nmuscularis intestini tenuis) і регулює nперистальтику кишки.
– підслизове сплетення (plexus nsubmucosus), або сплетення Мейсснера (plexus Meissneri), що міститься під слизовою оболонкою тонкої nкишки (tunica mucosa intestini tenuis), іннервує nм’язову пластинку слизової оболонки (lamina muscularis tunicae mucosae) та кишкові залози слизової оболонки nтонкої кишки (glandulae intestinales tunicae mucosae intestini tenuis);
– верхнє nпрямокишкове сплетення (plexus nrectalis superior), що утворене нервовими nгілками нижнього брижового сплетення (plexus mesentericus superior) і охоплює верхню частину прямої кишки n(rectum);
– ниркове nсплетення (plexus renalis), nяке охоплює ниркову артерію n(a. renalis) і містить ниркові nвузли (ganglia renalia);
– сечовідне nсплетення (plexus uretericus), яке оточує nсечоводи (ureteres) і утворене nнервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення (plexus abdominalis et plexus nrenalis) і гілками аортально–ниркових вузлів (ganglia aorticorenalia);
– яєчникове nсплетення (plexus ovaricus), яке оточує nяєчникові артерії (aa. ovaricae) і утворене nнервовими волокнами черевного аортального сплетення (plexus aorticus nabdominis) та ниркового сплетення n(plexus renalis);
– яєчкове nсплетення (plexus testicularis), яке оточує яєчкову артерію (a. testicularis) і утворене нервовими волокнами nчеревного аортального сплетення та nниркового сплетення (plexus aorticus abdominis et plexus renalis);
– клубове nсплетення (plexus iliacus), що оточує nправу та ліву клубові nартерії (aa. iliaca interna dextra et sinistra) і є продовженням міжбрижового сплетення (plexus nintermesentericus) на клубовій nартерії (aa. iliacаe);
– стегнові nсплетення (plexus femoralеs), що розташовані nнавколо початку стегнових артерій (aa. femorales) і є продовженням клубового сплетення (plexus iliacus).
Тазова nчастина симпатичного стовбура. Тазовий відділ парасимпатичної нервової системи. nВегетативні сплетення органів таза. Практичні завдання з анатомії судин і nнервів тулуба.
Поперекові вузли симпатичного стовбура (ganglia lumbalia trunci sympatici) представлені:
– 4–5 nвузлами симпатичного стовбура (truncus sympathicus);
– міжвузловими nгілками (rr. interganglionares).
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців n(facies anterolateralis corporum vertebrarum lumbalium), присередньо від nвеликого поперекового м’яза (m. psoas major).
Поперекові вузли nправого i лівого симпатичних стовбурів (ganglia lumbalia truncorum nsympathicorum dextri et sinistri) з’єднуються nміж собою сполучними гілками n(rr. communicantes).
До першого i другого n(іноді третього) поперекових вузлів (ganglia lumbalia) підходять сполучні білі гілки (rr. communicantes albi).
Від кожного з поперекових вузлів n(ganglia lumbalia) симпатичного стовбура (truncus sympathicus) до поперекових спинномозкових нервів n(nervi spinales lumbales) відходять:
– сполучна ncipа гілка (r. communicans griseus);
– поперекові nнутрощеві нерви (nn. nsplanchnici lumbales).
Ці nнерви йдуть до черевного сплетення (plexus coeliacus) i мають як передвузлові nнервові волокна (neurofibrae preganglionicae), так i завузлові нервові nволокна (neurofibrae postganglionicae).
Крижові вузли симпатичного стовбура (ganglia sacralia trunci sympathici) утворені трьома вузлами, які лежать nна тазовій поверхні крижової кістки (facies pelvica ossis sacri), nприсередньо від передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora).
Внизу правий i лівий симпатичні стовбури (trunci sympathici dexter et nsinister) наближаються i закінчуються nв непарному вузлі (ganglioimpar) – куприковому симпатичному вузлі.
Праві nта ліві крижові вузли n(ganglia sacralia dextra et sinistra) з’єднуються nміж собою поперечними гілками (rr. transversi). Від них відходять:
– сполучні ncipi гілки (rr. communicantes grisei) до крижових спинномозкових нервів n(nn.spinales);
– крижові nнутрощеві нерви (nn.splanchnici nsacrales), які йдуть до:
– верхнього підчеревного сплетення (plexus nhypogastricus superior);
– нижнього підчеревного сплетення (plexus nhypogastricus inferior).
Верхнє підчеревне nсплетення (plexus hypogastricus superior) розташоване на передній поверхні nхребтового стовпа (LIV — V, SI) у проміжку між загальними клубовими артеріями. nНа рівні другого крижового хребця сплетення ділиться на дві гілки (п. nhypogastricus dexter / sinister) і переходить у парне праве та ліве нижнє nпідчеревне сплетення (plexus hypogastricus inferior, s. plexus pelvicus) на nзадньо-бічних стінках малого таза. За рахунок нижнього підчеревного сплетення nформуються такі нутряні сплетення: присередні прямокишкові (plexus rectales nmedii), нижні прямокишкові (plexus rectales inferior), передміхурової залози n(plexus prostaticus), сім’явиносне (plexus defe-rentiales), матково-піхвове n(plexus uterovaginal) і печеристі нерви клітора (статевого члена) (пп. ncavernosi clitoridis / penis).
До тазової частини центрального nвідділу парасимпатичної частини n(pars pelvica divisionis centralis partis parasympathicae) належать крижові парасимпатичні ядра (nuclei parasympathici nsacrales), які залягають в сірій nречовині II–IV крижових сегментів спинного мозку (substantia grisea nsegmentorum sacralium secundi – quarti medullae spinalis) між передніми рогами та задніми рогами (cornua anteriora et cornua nposteriora), – бічно–присередні ядра (nuclei intermediolaterales).
До тазової частини периферійного nвідділу парасимпатичної частини (pars pelvica divisionis periphericae npartis parasympathicae) належать тазові nвузли (ganglia pelvica), де розташовані тіла других нейронів. До них підходить парасимпатичний nкорінець; тазові нутрощеві нерви (radix parasympathica; nn. splanchnici npelvici) – передвузлові парасимпатичні волокна, а відходять від вузлів nзавузлові волокна (аксони других нейронів).
Аксони клітин крижових nпарасимпатичних ядер (nuclei parasympathici sacrales) виходять з спинного мозку n(medulla spinalis) в складі передніх nкорінців (radices anteriores), а потім в складі передніх гілок крижових nспинномозкових нервів (rami anteriores nervorum spinalium) та після виходу їх через передні крижові отвори (foramina sacralia anteriora) утворюють парасимпатичний корінець; nтазові нутрощеві нерви (radix parasympathica; nn. splanchnici pelvici), що nвходять до складу соромітного нерва (n. pudendus).
Парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви (radix parasympathica; nn. splanchnici pelvici) підходять до нижнього брижового сплетення (plexus mesentericus inferior) n- нижнього підчеревного сплетення, i в складі його гілок досягають зовнішнix i внутрішніх статевих органів, органів nсечової системи i відділів nтовстої кишки, що розташовані в порожнині малого таза.
У товщі nстінок органів або біля них розташовуються органні сплетення, nякі мають парасимпатичні тазові вузли n(ganglia pelvica), на нейронах яких закінчуються передвузлові нервові волокна nтазових нутрощевих нервів (neurufibrae preganglionicae nervorum nsplanchnicorum pelvicorum).
Відростки нейронів тазових вузлів (ganglia pelvica) – парасимпатичні nзавузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae), йдуть в органи та іннервують їх гладкі м’язи та залози.
Тазові нутряні nнерви посилюють перистальтику кишок, розслаблюють внутрішній м’яз — стискач nвідхідника і т. ін.
Центри, які nоб’єднують і регулюють функції симпатичної і парасимпатичної частин автономної nнервової системи, розташовані в мозочку, ядрах гіпоталамуса та в смугастому nтілі (див. мал. 272).
Вищі nцентри, що координують діяльність усієї нервової системи, містяться в корі nвеликого мозку.
До тазової частини нутрощевих nсплетень та нутрощевих вузлів (pars npelvica plexuum visceralium et gangliorum visceralium) належать:
1. Верхнє підчеревне сплетення; nпередкрижовий нерв (plexus hypogastricus superior; n. presacralis) непарне nі розташоване під роздвоєнням аорти (bifurcatio aortae) на передній nповерхні тіла V поперекового хребця та nмиса (facies anterior corporis vertebrae lumbalis quintae [V] et npromontorii).
Верхнє підчеревне сплетення n(plexus hypogastricus superior) утворене:
– nгілками черевного аортального сплетення (rami plexus aortici abdominalis);
– поперековими nнутрощевими нервами (nn. splanchnici lumbales) від нижніх поперекових вузлів симпатичного стовбура (ganglia nlumbalia inferiora trunci sympathici);
– nкрижовими нутрощевими нервами (nn. splanchnici sacrales) від першого крижового вузла симпатичного стовбура (ganglion sacrale nprimum trunci sympathici).
Від верхнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus superior) відходять правий та лівий підчеревні нерви (nn. nhypogastrici dexter et sinister), які переходять nдо нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior);
2. Нижнє підчеревне сплетення; nтазове сплетення (plexus hypogastricus inferior; plexus pelvicus) – парне і розміщене спереду і з обох боків від nпрямої кишки (rectum) на поверхні м’яза–підіймача відхідника (m. nlevator ani).
Нижнє підчеревне сплетення n(plexus hypogastricus inferior) утворене nсимпатичними нервовими волокнами підчеревних нервів верхнього nпідчеревного сплетення (nn. hypogastrici plexus hypogastrici superioris) і парасимпатичними волокнами тазових nнутрощевих нервів (nn. viscerales pelvici) – парасимпатичний корінць (radix nparasympathica).
Нижнє підчеревне сплетення n(plexus hypogastricus inferior) має такі сплетення:
– середнє nпрямокишкове сплетення (plexus rectalis medius), яке розміщене на стінці середньої nчастини прямої кишки (rectum) і утворене nгілками верхнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis superior);
– нижнє nпрямокишкове сплетення (plexus rectalis inferior) розташоване на стінці нижньої nчастини прямої кишки (rectum) та nвідхідникового каналу (canalis analis) і утворене гілками:
– nнижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior);
– nверхнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis superior);
– nсереднього прямокишкового сплетення (plexus rectalis medius);
– nнижніх прямокишкових нервів (nervi rectales inferiores).
Від нижнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis inferior) відходять верхні відхідникові нерви n(nn. anales superiores).
3. Матково–піхвове сплетення (plexus uterovaginalis), розташоване з боків матки та піхви n(uterus et vagina) і утворене гілками nнижнього підчеревного сплетення (rami plexus hypogastrici inferioris) та міхурового сплетення (plexus nvesicalis).
Від матково–піхвового сплетення (plexus uterovaginalis) відходять піхвові nнерви та гілки (nervi et rami nvaginales) до:
– матки n(uterus);
– nматкових труб (tubae uterinae);
– nяєчників (ovaria).
4. Передміхуровозалозове сплетення (plexus prostaticus), розташоване на бічних, задній та нижній поверхнях передміхурової nзалози (prostata) і утворене гілками:
– нижнього nпідчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior);
– nміхурового сплетення (plexus vesicalis).
5. Сплетення сім’явиносної протоки (plexus ductus deferentialis) – парне, оточує сім’явиносну протоку n(ductus deferens) і утворене гілками nнижнього підчеревного сплетeння (plexus hypogastricus inferior) та міхурового сплетення (plexus nvesicalis). Віддає гілки до nпухирчастої залози (glandula vesiculosa).
6. Міхурове сплетення (plexus vesicalis), розміщене на бічних стінках сечового nміхура (vesica urinaria) і утворене nпарасимпатичними гілками тазових нутрощевих нервів (rami parasympathici nnervorum splanchnicorum pelvicorum).
7. Печеристі нерви клітора (nn. cavernosi clitoridis), що утворені гілками нижнього nпідчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior) і досягають клітора (clitoris), nпройшовши через сечо–статеву діафрагму (diaphragma urogenitale);
8. Печеристі нерви статевого члена (nn. cavernosi penis) починаються від nпередміхуровозалозового сплетення (plexus prostaticus) і йдуть до статевого члена n(penis). На спинці статевого члена (dorsum penis) вони з’єднуються з дорсальним nнервом статевого члена (n. dorsalis penis) та ідуть до печеристих тіл статевого nчлена (corpora cavernosa penis).
Матеріали nпідготував доцент Боймиструк І.І.
