1.

ПРИМІРНА ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ З МАСАЖУ

 

1. На посаду медичної сестри з масажу призначаються фахівці, які мають

неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямком підготовки „Медицина”, спеціальністю „Сестринська справа”, „Лікувальна справа” або „Акушерська справа”. На посаду медичної сестри з масажу також можуть призначатись фахівці, які мають вищу фізкультурну освіту за спеціалізацією „фізична реабілітація”. Ці фахівці вважаються такими, що мають спеціальну підготовку з лікувального масажу та лікувальної фізкультури. Для медичної сестри з масажу після навчання вимоги до стажу роботи не пред’являються. Для медичної сестри з масажу, що має стаж роботи за фахом, обов’язкове підвищення або підтвердження кваліфікації через періодичну атестацію на відповідність вимогам кваліфікаційних категорій або вимогам до спеціальності.

2. Призначення та звільнення медичної сестри з масажу здійснюється в установленому порядку головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

3. Медична сестра з масажу  працює під безпосереднім керівництвом лікаря з лікувальної фізкультури ( можливо, керівника кабінету лікувальної фізкультури, який призначається з числа середнього медичного персоналу (при кількості посад 3 і більше)) або лікаря з фізіотерапії під загальним керівництвом завідувача відділенням (кабінетом) лікувальної фізкультури (фізіотерапії, відновлювального лікування).

4. Медична сестра з масажу, керуючись чинним законодавством України про охорону здоров‘я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров‘я, в обсязі кваліфікаційної характеристики медичної сестри з масажу  має такі завдання та виконує такі обов‘язки:

4.1. Під керівництвом лікаря забезпечує первинну профілактику захворювань методами точкового, гігієнічного та лікувального масажу в режимі рухової активності.

 4.2.кваліфіковано проводить процедури лікувального масажу .

4.3. Навчає хворих з різною патологією методикам профілактики хвороб та їх ускладнень, здійснює підбір схем самомасажу для самостійних занять, в комплексі з лікувальною фізкультурою, в залежності від особливостей захворювання, ступеню функціональних порушень відповідно до призначень лікуючих лікарів.

4.4. Готує та бере участь у проведенні періодичних (вибіркових) лікарських обходів і веде спостереження за хворими з метою вивчення їх стану і ефективності процедур масажу, в залежності від чого змінює або доповнює методику масажу, узгоджує її з лікуючим лікарем.

4.5. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, опіках, відмороженні, анафілактичних станах.

4.6. Веде санітарно-просвітницьку роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування, складає рекомендації з оздоровчих систем та програм, з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах, включаючи схеми точкового та класичного самомасажу.

4.7. Веде медичну документацію, дотримується принципів медичної етики та деонтології, бере участь у поширенні медичних знань серед населення, робить аналіз роботи, вивчає і впроваджує позитивний досвід.

 4.8 Систематично підвищує свою професійну підготовку – проходить курси удосконалення.

5.Повинна повинен) знати:- чинне законодавство про охорону здоров‘я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров‘я, організацію роботи з лікувальної фізкультури та масажу в лікувально-профілактичних закладах, права, обов‘язки та відповідальність медичної сестри з масажу, правила  оформлення медичної документації, сучасну літературу за фахом;- методики та техніки проведення процедур лікувального масажу при різних захворюваннях, сучасний комплекс лікування і медичної реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей, раціональне поєднання курсу процедур масажу з лікувальною фізкультурою та іншими засобами лікування і медичної реабілітації (їх сумісність, послідовність в процесі лікування, часові інтервали) в щоденному комплексі засобів лікування і медичної реабілітації, впроваджує нові ефективні методи, розрахункові норми часу на безпосереднє проведення процедур лікувального масажу;– організацію роботи з лікувальної фізкультури та масажу, обґрунтування використання рухової діяльності, фізичних вправ і масажу в профілактичній і клінічній медицині, в лікуванні та реабілітації хворих, клінічну симптоматику, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких застосовується лікувальна фізкультура та масаж;– методики та схеми призначень з лікувального масажу при різних формах патології, використовуючи варіанти, що враховують етапи реабілітації, режими руху і періоди курсу занять, ступінь і локалізацію ураження, вид іммобілізації тощо.

 

РОЗРАХУНКОВІ НОРМИ ВИТРАТИ ЧАСУ

на виконання процедур масажу

(кількість умовних одиниць на 1 процедуру масажу дорослим

і дітям)

№	Перелік масажних процедур	Кількість  умовних одиниць
1.	Масаж голови (лобно-скроневої та потилично-тім’яної ділянок)	1,0
2.	Масаж обличчя (лобної, навколоочної, навколовушної ділянок, верхньої та нижньої щелепи)	1,0
3.	Масаж шиї	1,0
4.	Масаж комірцевої зони (задньої поверхні шиї, спини до рівня IV грудного хребця, передньої поверхні грудної клітки до II ребра)	1,5
5.	Масаж верхньої кінцівки, надпліччя та ділянки лопатки	2,0
6.	Масаж верхньої кінцівки	1,5
7.     8.	Масаж  плечового  суглоба  (верхньої  третини  плеча, ділянки плечового суглоба та надпліччя тієї ж сторони)   Масаж ліктьового суглоба (верхньої третини передпліччя, ділянки ліктьового суглоба та нижньої третини плеча)	1,0     1,0
9.	Масаж променево-зап’ястного суглоба (проксимального відділу кисті, ділянки променево-зап’ясного суглоба та передпліччя)	1,0
10.	Масаж кисті та передпліччя	1,0
11.	Масаж ділянки грудної клітки (ділянки передньої поверхні грудної клітки від передніх кордонів надпліччя до реберних дуг та ділянок  спини від VII шийного до І поперекового хребця)	2,5
12.	Масаж спини (від VII шийного до І поперекового хребця і від лівої до правої середньої аксилярної лінії; у дітей — включно попереково-крижову ділянку)	1,5
13.	Масаж м’язів передньої черевної порожнини	1,0
14.	Масаж попереково-крижової ділянки (від І поперекового хребця до нижніх сідничних схилів)	1,0
15.	Сегментний масаж попереково-крижової ділянки	1,5
16.	Масаж спини та попереку (від VII шийного хребця  до крижової ділянки і від лівої до правої середньої аксилярної лінії)	2,0
17.	Масаж шийно-грудного відділу хребта (ділянки задньої поверхні шиї та ділянки спини до І поперекового хребця і від лівої до правої задньої аксилярної лінії)	2,0
18.	Сегментний масаж шийно-грудного відділу хребта	3,0
19.	Масаж ділянки хребта (задньої поверхні шиї, спини та попереково-крижової ділянки від лівої до правої задньої аксилярної лінії)	2,5
20	Масаж нижньої кінцівки	2,0
21	Масаж нижньої кінцівки та попереку (ділянки ступні, гомілки, стегна, сідничної та попереково-крижової ділянки)	2,5
22.	Масаж тазостегнового суглоба (верхньої третини стегна, ділянки тазостегнового суглоба та сідничної ділянки тієї ж сторони)	1,0
23.	Масаж колінного суглоба (верхньої третини гомілки, ділянки колінного суглоба та нижньої третини стегна)	1,0
24.   25. 26.	Масаж гомілково-ступневого суглоба (проксимального відділу ступні, нижньої третини гомілки) Масаж ступні та гомілки Загальний масаж (у дітей грудного та ясельного віку)	1,0   1,0 3,0

 

Примітки:

     1.За  умовну одиницю приймається масажна процедура ( безпосередньо проведений масаж), на виконання якої необхідно витратити 10 хвилин.      2. Тривалість переходів (переїздів) для виконання масажу (за межами лікувально-профілактичної установи) зараховується в умовні одиниці згідно з фактичними витратами часу.       3.Щоденна норма навантаження медичної сестри з масажу при 39-годинному робочому тижні і шестиденному режимі роботи становить 30  умовних одиниць

ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ МАСАЖУ

При недотриманні основних гігієнічних вимог навіть вміло виконаний масаж не принесе бажаного результату, тому при проведенні сеансу масажу мають бути враховані головні його умови.

Масажний кабінет і його устаткування. Сеанс масажу краще всього проводити в ізольованому, добре провітрюваному приміщенні, обладнаному системою кондицио-нирования повітря, температура повітря в якому має бути від + 20 до +22 °С, інакше пацієнт відчуватиме дискомфорт. Масажний кабінет має бути добре освітленим, оскільки при недостатньому освітленні кабінету масажист швидко втомлюватиметься. Освітлення треба встановити так, щоб освітлювальні прилади не дратували ока масажиста, а на пацієнта світло падало під кутом. Найефективніше для цього використовувати природне світло або лампи денного світла.

Виконувати гігієнічний і спортивний масаж можна і на відкритому повітрі, якщо температура повітря не нижче +20 °С. Місце проведення масажу має бути добре захищене від вітру і сонячних променів.

Кабінет, призначений для проведення масажу, має бути правильно обору-дован.

У нім обов’язково мають бути умивальник з гарячою і холодною водою, мило, рушник, дзеркало, декілька стільців, письмовий стіл, реєстраційний журнал, карафа з питною водою, склянки, а також ширма і шафа для зберігання халатів. У кабінеті обов’язково повинні знаходитися спиртовый розчин йоду, бинти, вата, лейко-пластырь, засоби для надання першої медичної допомоги, пінцет, ножиці, пісочний годинник (на 3, 5,10, 25 хвилин).

Бажано також, щоб недалеко від масажного кабінету знаходилися туалет і душова кімната.

Масажний стіл.  Проводиться масаж на масажному столі. Для цієї мети використовуються масажні столи різних конструкцій. 

 

Малюнок 10. Стаціонарний професійний масажний стіл.

    У  деяких з них підводяться кінці для голви та ніг, а у інших є прикреплені підлокітники і підголовники (мал. 10). Існують такі столи, висоту яких можна регулювати за допомогою механічного або гідравлічного приводу. Разом з цим застосовуються ще і столи з підігріванням. У тих випадках, коли спеціального столу немає, можна виготовити по наступних розмірах: довжина 200-210 см, ширина 60-65 см, висота 60-80 см, валик діаметром 25-35 см Потрібна буде і невелика подушечка, набита ватою. Валик призначений для підкладення під ноги, щоб надати їм середнє фізіологічне положення. Верхня частина кушетки обтягується поролоном і покривається синтетичним матеріалом, який легко миється. Виконувати масаж на жорстких покриттях або м’яких ліжках не рекомендується. Нині широке поширення отримали портативні доладні масажні столи (мал. 11).

Малюнок 11. Професійний порта-тивный складаний масажний стіл.

    Для проведення масажу рук краще використовувати стіл, висота якого 70-80 см, довжина 50 см, ширина 30 см, і подушка, набита ватою або поролоном.

Вимоги до масажиста. Під час проведення сеансу масажу обсяг усіх знань, умінь і навичок масажиста, а також його професіоналізм грають велику роль. Важливо, щоб масажист міг розташувати до себе пацієнта, прагнув допомогти йому, макси-мально докладаючи до цього усіх зусиль.

Масажистові необхідно мати такі якості, як упевненість, урівноваженість, тактовність. Він повинен переконати пацієнта в силі масажу, тому при роботі масажистові дуже важливо бути спокійним, терплячим, а також уважним і доброзичливим по відношенню до пацієнта.

Важливо, щоб масажист був уважний до масажованого, умів оцінити реацию у відповідь на проведений масаж. Слід прислухатися до всякої скарги пацієнта. При появі несприятливих реакцій на масаж потрібно його припинити і повідомити про це лікареві.

Масаж проводиться тільки за методикою, яка складена на підставі

діагнозу. Велике значення має систематичність проведення сеансів масажу.

Дуже важливо пам’ятати при виконанні масажу про збереження своєї енергії, яку не варто розтрачувати даремно, роблячи непотрібні рухи. Рухи,

виконані руками, мають бути м’якими і плавними, такими, що повторюються в одному ритмі, але ні в якому разі не різкими. Масажист повинен однаково володіти технікою виконання прийомів як правою, так і лівою рукою. При проведенні масажу в роботі повинна брати участь лише та група м’язів, яка потрібна для виконуваного в даний момент прийому. Наприклад, якщо прийом виконується тільки кистю, м’язи плеча і передпліччя не мають бути задіяні.

Кисті рук масажиста мають бути теплими, сухими і пластичними, а також

выносливими і сильними. Щоб холодні і вологі руки стали сухими і теплими, треба використовувати теплі ванни зі змінною температурою, а також розтирання одеколоном, лимонним соком або спиртовим розчином.

Для використання сили і витривалості рук рекомендується використовувати ручний еспандер і гантелі. Також непогано впливають на тренованість рук різні комплекси вправ і спортивні заняття.

Важливу роль грає тренування гнучкості променевозап’ясткових суглобів; тренувати потрібно і пальці, домагаючись більшої їх рухливості і гнучкості.

Важливо, щоб на руках масажиста не було садин, подряпин, тріщин, а нігті були коротко обстрижені. Ні в якому разі не можна проводити масаж при запальних або грибкових захворюваннях рук, т. до. інфекцію легко можна передати пацієнтові під час масажу. Перед початком сеансу масажист обов’язково повинен вимити руки теплою водою з милом, а потім змастити їх пом’якшувальним кремом.

Підготовка до масажу або самомассажу торкається не лише зовнішніх ум овалу й атрибутики. Звільніть свідомість від усіх відволікаючих думок, повністю сконцентруйтеся на майбутній роботі. Зробіть декілька медитативних вправ, направляючи усю внутрішню енергію в центр живота.

Пізніше, працюючи, час від часу розслабляйте живіт, як би підживлюючи себе запасеною усередині енергією, так ви зможете витратити менше мускульної сили. При цьому усі ваші дії більшою мірою стають інтуїтивними, а зв’язок з пацієнтом – міцнішим.

Ці вправи займуть у вас всього декілька хвилин, але це дуже ефективний спосіб підготувати себе до проведення повноцінного масажу.

1. Встаньте прямо, ноги на ширині плечей, коліна трохи розслаблені. Спина пряма, руки вільно опущені уздовж тіла. Плечі і живіт розслаблені. Дихаєте рівно і глибоко. Намагайтеся відчути, як упевнено і надійно ви стоїте на підлозі, відчуваючи усю силу м’язів ваших ніг.

2. Підніміть руки над головою і щільно з’єднаєте долоні. Потріть долонею об долоню, поки не відчуєте тепло.

3. Покладіть руки собі на живіт, одну поверх іншої. Вони повинні знаходитися трохи нижче пупка. Закрийте очі і сконцентруйте  усю увагу на цій точці. Намагайтеся відчути, як тепло від ваших рук передається в центр живота. Постійте так деякий час, потім повільно розплющте очі.

Існують спеціальні вправи для тренування кистей і пальців масажистів.

Можна виконувати, наприклад, такі вправи:

1. Витягнути вперед ліву руку. Швидким рухом стискувати її в кулак і опустити з лівого боку на поперек. Такі ж рухи повторити правою рукою. Зробити по 15 вправ для кожної руки, чергуючи ліву і праву. Швидкість рухів повинна поступово зростати.

2. Зігнути руки в ліктях і розташувати пальці обох кистей так, як ніби вони тримають уявний м’яч. Великими пальцями зробити рухи, як би що здавлюють м’яч. Зробити 25-30 рухів, поступово збільшуючи швидкість.

Вправи бажано виконувати кілька разів в день.

Другий комплекс вправ.

1. Сидячи за столом, стискувати в кулак кисті рук, а потім розтискати їх. Вправу повторити 5-7 разів.

2. Двома руками спертися на стіл і зробити рухи, що нагадують гру на фортепіано. Повторити вправу кілька разів.

3. Покласти кисті рук на поверхню столу долонями вниз. Не відриваючи долоні від столу, підняти випрямлений палець як можна вище (інші пальці від столу не відривати), потім опустити на стіл. Рух повторити кілька разів. Так само вправа виконується для кожного пальця.

4. Кисті рук лежать на столі долонями вниз. Не відриваючи від поверхні столу основи долонь, підвести випрямлені пальці від столу, а потім різко опустити їх, з силою ударивши подушечками пальців об поверхню столу. Повторити кілька разів.

5. Поставити лікті на стіл. Зробити по черзі кругові рухи кистю кожної руки за годинниковою стрілкою, потім проти годинникової стрілки. Повторити вправу для кожної руки 5-6 разів.

Наступні вправи виконуються з гантелями, вага яких 3 кг

1, Узяти гантелі, опустити руки вниз і виконати повороти вліво і управо. Повторити вправу в кожну сторону 5-6 разів.

2. Провести згинання і розгинання в променезап’ясткових суглобах. Кожен рух виконати 5-6 разів.

3. Узяти гантелі і витягнути руки вперед. Виконати повороти управо і вліво по 5-6 разів в кожну сторону. По 5-6 разів зігнути і розігнути руки в променезап’ясткових суглобах.

У міру накопичення втоми для зниження м’язової напруги бажано про-вести релаксацію м’язів рук і ніг, повторюючи кожну вправу 2 рази з паузою 20 секунд у кінці кожної вправи.

1. Нижня частина ніг. Сидячи на стільці, поставити обидві стопи усією поверхнею на підлогу. Потім підняти обидві п’яти як можна вище, спираючись на шкарпетки. Залишитися в максимально верхньому положенні деякий час і розслабити стопи, даючи їм м’яко опуститися на підлогу. У задніх відділах литкових м’язів повинна відчуватися деяка напруга. Для опрацювання протилежної групи м’язів слід підняти носки як можна вище, як можна більше вертикально, спираючись на п’яти. Після фіксації пози слідує рас-слабиться. У нижніх частинах ніг повинні з’явитися відчуття колення, тепло або тяжкість, що свідчить про розслаблення м’язів. Потрібно дати м’язам стати розслабленішими, все більш і більш теплими і важкими.

2. Кисті рук. Стискувати міцно одночасно обидві руки  в куркулі, поступово довівши уси-лие до максимального можливого. Через деякий час розслабитися. Для рас-слабления протилежних м’язів слід розсунути прямі пальці якнайширше. Слід зосередитися на відчуттях тепла і колення в кистях рук і предплечьях.

3. Плечі. Вправа полягає в піднятті плечей вертикально вгору у напрямку до вух із затримкою в самому верхньому положенні з наступним розслабленням. Сосре-доточиться на відчутті тяжкості в плечах. Опустити плечі, даючи їм повністю розслабитися.

Під час проведення сеансу масажу на масажистові має бути чистий халат, на ногах у нього має бути легке, вільне взуття. Годинник, кільця і браслети необхідно зняти, оскільки прикрасами і годинником можна пошкодити шкіру пацієнта.

Дуже важливо, щоб робоча поза масажиста була комфортною. Час від часу її треба міняти, тому що тривале виконання масажу в одному і тому ж положенні дуже стомлює м’язи.

Вести бесіди під час сеансу не рекомендується, т. до. це спричиняє за собою порушення дихання масажиста, веде до стомлення, а також відволікає від роботи.

Медико-експериментальні дослідження показують, що для успішного проведення масажу необхідно мати правильне уявлення про стан масажованих тканин і особливості масажних прийомів. Так, при проведенні масажу при травмах і захворюваннях масажист повинен враховувати патофізіологічні процеси, що протікають в тканинах, щоб уникнути їх порушення під час процедури масажу. Масажист зобов’язаний знати анатомію, фізіологію і топографію м’язів і їх іннервацію. Коротке співвідношення між сегментами спинного мозку і м’язами можна представити таким чином:

шийні сегменти (С1-С4) іннервують шийну мускулатуру;

шийні сегменти (С5-С8) і грудні (Д1-Д2) іннервують м’язи верхніх кінцівок;

грудні (Д3-Д12)  і поперекові (L1) іннервують мускулатуру тулуба;

поперекові (L2 – L5) і крижові (S1 – S2) сегменти іннервують м’язи нижніх кінцівок;

крижові (S3 – S5) сегменти іннервують м’язи промежини і сечостатеві орга-ни.

Наочне уявлення про співвідношення між сегментами спинного мозку і зонами шкірної чутливості дає таблиця 1 (по Гансену-Стаа, Дитмару).

Таблиця 1

 

Перед проведенням масажу необхідно оглянути масажовану поверхню, провести пальпацію (обмацування) масажованих тканин.

Колір шкіри. У здорової людини колір шкіри обумовлений в першу чергу мірою розвитку судин шкіри, кровотоку в них, кількості пігменту і товщини шкіри. Блідність шкіри відзначається при низькому вмісті гемоглобіну, інфекційних захворюваннях і так далі. Червоність шкіри на обмежених учкастках може бути наслідком дерматитів, флегмон та ін. Жовтяничне забарвлення шкіри може бути при калькульозному холециститі, гепатиті.

Вологість шкіри. У нормі шкіра волога, що залежить від постійного виділення поту. Як підвищена вологість, так і надмірна сухість її представляє інтерес для масса-жиста. Підвищена пітливість у здорових людей спостерігається при підвищеній темпе-ратуре довкілля, в лазні, при інтенсивній фізичній роботі і так далі. Повышен-ное потовиділення (гіпергідроз) може бути і при неврозах, неврастенії та ін. (як правило, певних ділянок), при прийомі деяких жарознижуючих засобів.

Підвищена сухість шкіри відзначається при щедрій втраті води, при пригнобленні функції потових залоз, у літніх людей, а також після зняття гіпсової пов’язки.

Тургор шкіри. Нормальна шкіра еластична, щільна. Ця властивість визначається ощупы-ванием, для чого слід узяти шкіру в складку двома пальцями. При нормальному тургорі шкіра щільна, але пружна, має достатню товщину, не відділяється від підшкірної клітковини і миттєво розправляється після зняття пальців. Тургор шкіри залежить від міри розвитку підшкірної клітковини, змісту рідини в шкірі, кровопостачання і колоїдного стану. Понижений тургор у літніх людей, при деяких захворюваннях.

Набряки — це скупчення рідини в тканинах і тканинних щілинах. Рідина є транссудатом (а при запальному набряку —  ексудат), який виходить з сосудис-того русла через стінки капілярів. Якщо на набряклі місця шкіри натиснути пальцем, то внаслідок відтиснення набряклої рідини в сторони утворюється ямка, яка потім сня-тия пальця залишається впродовж 1-2 хвилин, повільно розправляючись. При виявленні оте-ков передусім треба вирішити, місцевий він або загальний. Загальний набряк пов’язаний із заболева-ниями (серця, бруньок і ін.). Місцеві набряки можуть бути запального характеру, травматичного і судинного.

Шкірні висипи і крововиливи. Поява на шкірі різних висипань наблю-дается при прийомі деяких лікарських препаратів, харчових продуктів, при воз-действии квіткового пилку та ін. При висипаннях масаж не проводиться.

Шкірні крововиливи (геморрагії) можуть бути точковими і великими. Вони встре-чаются при забиттях, а також при ряду захворювань, що супроводжуються пониженням свер-тываемости крові (хвороба Верльгофа, гемофілія і так далі). При крововиливах, ламкості капілярів масаж не проводиться.

Ушкодження шкірних покривів. Наявність на шкірі подряпин, садн не являється противоказанием до масажу. Їх слід обробити розчином йоду. Якщо ушкодження шкіри великі (опіки, садна при падінні у велосипедистів та ін.) і є відкрита рана, що кровоточить, то масаж не проводиться.

Рубці на шкірі можуть бути після операцій, травм, опіків, поранень і ін. Методика масажу залежить від характеру рубця, його рухливості, цілості, місця розташування.

Підшкірна жирова клітковина у здорової людини розташовується рівномірно. Не-рідко на окремих ділянках відзначається надмірне відкладення жиру. При пальпації підшкірної жирової клітковини іноді визначаються ущільнення, хворобливість. В цьому випадку не слід в перші процедури проводити енергійний масаж.

Лімфатичні вузли.  У нормі вузли не видно і не промацуються. При запаленні відзначаються їх збільшення, хворобливість і ін. Найчастіше збільшуються шийні, пахо-вые, ліктьові, надключичні вузли. Незначне збільшення лімфатичних вузлів можна спостерігати у здорових людей при травмах, фурункульозі, нагноительных процесах і ін. В цих випадках масаж не проводиться.

 Кровоносні судини. Якщо по ходу посудин, особливо вен, відзначаються ущільнення, хворобливість, то масаж не проводиться. Не слід енергійно масажувати область под-коленной ямки, посудини шиї у літніх людей, внутрішню поверхню плеча і стегна (особливо по ходу судинно-нервового пучка).

Стан м’язів. У нормі м’язи знаходяться в стані деякої напруги (то-нуса). Пальпаторно визначають тонус м’язів, ущільнення, хворобливість і ін. Тонус м’язів може бути підвищеним (гіпертонус — при травмах, після великих фізичних навантажень і так далі) і зниженим (гипотонус — після тривалої відсутності рухів, на-пример, при переломі кінцівок і накладенні гіпсової пов’язки і так далі). При зниженні тонусу м’язи дряблі, м’які.

Слід також звертати увагу на рельєф м’язів, їх силу. Наприклад, при плексите, сирингомієлії та ін. відзначається атрофія м’язів  кінцівки, знижується їх сила.

При пальпації м’язів звертають увагу на їх консистенцію, смещаемость,

упругість і ін. Пальпуючи, необхідно поступово проникати пальцями в глибину обсле-дуемых м’язів, зрушуючи їх в сторони. При пальпації здорові м’язи м’які, пружні, еластичні, безболісні. При деяких захворюваннях (міозити, миогелозы, остео-хондроз та ін.), а також при перевтомі (після великих фізичних навантажень, при тренуванні на жорсткому грунті та ін.) м’яза хворобливі, ущільнені, порушується їх скорочувальна функція.

Суглоби. При огляді і пальпації суглобів звертають увагу на їх величину, фор-му, хворобливість, функцію, стан шкіри і периартикулярных тканин. При травмах суглобів відзначається припухлість, хворобливість, обмеження рухів, локальне по-вышение температури (шкіра над суглобом гіперемійована, напружена).

При гострих травмах і запальних процесах в суглобах масаж не проводиться.

Слід пам’ятати, що при кожній наступній процедурі масажу стан больно-го повинен покращуватися; якщо відзначається збільшення випоту, хворобливість, то масаж потрібно припинити.

Стан периферичної нервової системи. При пальпації по ходу нервових стволів або їх натягненні можна визначити стан нервової системи. Наприклад, при ішіасі по ходу сідничого нерва визначаються хворобливі точки, а при піднятті вверх прямої ноги біль иррадиирует по ходу сідничого нерва. Крім того, при пальпації визначають хворобливі точки в місцях виходу нервів. У зв’язку з цим масажист повинен добре знати анатомію, фізіологію, розташування основних нервових стволів, виходу окремих нервів, хворобливі тригерні точки.

Після проведеного обстеження і опитування пацієнта масажист переходить до выпол-нению масажу.

Варто нагадати, що кожен масажист зобов’язаний добре знати анатомію і физиоло-гию, свідчення і протипоказання до проведення масажу. Необхідно знати усе про фи-зиологическом дію окремих прийомів, мати чітке уявлення про дію одного і того ж прийому, який виконується з різною силою або темпом. Також важливо добре пам’ятати, коли використовується той або інший прийом і коли можна перейти від одного прийому до іншого.

Догляд за руками. Кисті рук постійно схильні до несприятливого впливу сонця, холоду, вітру і так далі. Усе це негативно позначається на шкірі: вона може стати сухою, грубою, можуть з’явитися тріщини. Брудні, недоглянуті руки можуть стати джерелом різних інфекцій. Тому масажист зобов’язаний стежити за станом своїх рук, виконувати усі вимоги по догляду за руками.

Роботу по будинку, а також усі ремонтні роботи слід проводити в

рукавичках. З водою і фарбами треба працювати в гумових рукавичках. Виконувати роботу в гумових пер-чатках впродовж тривалого часу не рекомендується, тому що образовав-шийся піт не проходить через рукавичку і дратує шкіру, що може привести до воспа-лительным процесів. Якщо робота не пов’язана з рідинами, її краще виконувати у бавовняних рукавичках.

Коли робота завершена, рукавички треба зняти, а руки вимити теплою водою. Після цього на суху шкіру рук слід нанести крем. Поки крем вбирається, можна виконати прості гімнастичні вправи для рук.

Не рекомендується часто мити руки холодною водою, тому що від цього шкіра на них робиться грубою і лущиться. Після уранішньої гімнастики руки краще мити теплою водою або водою кімнатної температури.

Постійне використання гарячої води при митті рук теж позначається отрица-тельно, оскільки шкіра знежирюється, лущиться і стає дуже сухою. Тому після того, як руки вимиті, їх необхідно ретельно витерти і просушити, а потім нанести поживний крем.

Занадто часте застосування мила при митті рук веде до сухості шкіри, тому можна використовувати замість звичайного туалетного рідке мило.

 

Якщо після виконання якої-небудь роботи руки сильно забруднені, їх можна очистити наступними способами:

1. Ванна для рук. 5 г чайної соди, 30 г гліцерину і 2,5 г нашатирного спирту розвести у воді. Опустити руки у ванну і потримати їх в ній впродовж 7-10 хвилин. Потім ретельно витерти руки і нанести поживний крем.

2. Руки вимити у ванні сольового розчину (50 г солі на 0,5 л води) або розчину оцтової кислоти. Вода для ванни має бути теплою.

Важливо, щоб вечірньої пори догляд за шкірою рук проводився ретельніше. 1-2 рази в тиждень перед сном можна робити ванни для рук. Корисна для шкіри рук ванна з картопляного відвару: дві-три розварені картоплини розтовкти і перемішати з відваром, в якому варилася картопля, охолодити до температури 30-35 °З і опустити руки на 10-15 хвилин. Після закінчення процедури вимити руки теплою водою і змастити їх кремом.

Пом’якшують шкіру рук і ванни з відвару вівсяних пластівців, відварів зборів

різних лікарських рослин, наприклад, з кольорів липи, ромашки, листя

кропива. У ванну з відвару лікарських трав треба додати 1-2 чайні

ложки рослинної олії.

Вимоги до пацієнта. Перед проведенням сеансу масажу пацієнт повинен прийняти теплий душ, а якщо це неможливо з яких-небудь причин, то досить буде помити ноги і обтерти усе тіло вологим рушником.

При локальному (місцевому) масажі ділянка тіла, на якому виконуватиметься масаж, треба протерти спиртом або одеколоном.

Під час сеансу масажу дозволяється, щоб на масажованому залишалася нижня білизна, але для досягнення кращого ефекту рекомендується, щоб шкіра була відкрита. Якщо з якихось причин це зробити неможливо, а також при значному волосяному пок-рове на тілі масажованого (щоб не дратувати волосяні цибулини) масаж можна провести через тонку чисту тканину з натуральних волокон.

Місця ушкоджень шкіри (садна, дрібні ранки, подряпини) необхідно обробити йодом. Під час масажу ці ділянки треба обходити.

При деяких шкірних захворюваннях (лишай, екзема та ін.) масаж робити не можна.

При проведенні масажу пацієнт повинен прийняти найбільш зручне положення і постаратися повністю розслабити м’язи. При недотриманні цих умов масаж не дасть бажаних результатів.

Одно з найважливіших умов для правильного проведення масажу — стійке положення масажованої частини тіла. Коли міцна основа для масажованої ділянки тіла відсутня, то досягти повного розслаблення м’язів неможливо, т. до. пацієнтові прихо-дится напружувати м’язи кінцівок. Крім того, незручна поза, вибрана массажис-том, швидко призводить до стомлення. У таблиці 2 представлена схема положення масса-жиста і пацієнта при проведенні масажу різних частин тіла (по В. І.Дубровскому).

 

Таблиця 2. Схема положень масажованого і масажиста при проведенні масажу

 

Продовження таблиці 2

 

Продовження таблиці 2

Продовження таблиці 2

 

В результаті багатократних досліджень було точно встановлено, які мають бути кути згинання і відведення, щоб кінцівки прийняли середнефізіологічне положення. Якщо масажований займає положення лежачи на спині, то для надання середнього фізіологічного положення необхідно відвести нижню кінцівку від вертикальної площини на кут в 35° і зігнути її в колінному суглобі під кутом 45°.

Шляхом відведення плеча від вертикальної площини на 45°, згинання передпліччя в ліктьовому суглобі під кутом 110° і згинання кисті в променезап’ястковому суглобі під кутом 100° досягається середнє фізіологічне положення для м’язів верхньої кінцівки.

Якщо масажований лежить на животі, щоб добитися розслаблення м’язів нижньої кінцівки, треба підкласти валик під гомілку. Залежно від висоти масажного столу кут згинання в колінному суглобі може мінятися від 25 до 40°. Також на кут згинання в колінному суглобі впливає ріст масажиста.

Щоб добитися максимального розслаблення м’язів верхньої кінцівки, масажований повинен прийняти таке початкове положення, при якому рука буде розташована уздовж тулуба. Кут згинання між передпліччям і плечем повинен скласти 110°.

Режим роботи масажиста. Процедури загального масажу слід проводити в першу половину робочого дня, чергуючи їх з локальним (часткою) лікувальним масажем. Загальний масаж проводиться через 1-2 години після їди. При проведенні процедур необхідно робити невеликі перерви для відпочинку, обробки рук і ін. Слід зазначити, що тривале знаходження масажиста в одному положенні нерідко призводить до швидкого стомлення, а при тривалій роботі — до ряду професійних захворювань (плече-лопаточный періартрит, плоскостопість, варикозне розширення вен, тендовагініти, мио-зиты і ін.). Для попередження вказаних захворювань в хвилини відпочинку необхідно виконувати фізичні вправи (струшування, трушення, нахили тулуба, біг на місці, обертання в суглобах і самомассаж рук). До кінця робочого дня добре зробити гарячу (38-40 °С) ванну для рук і змастити їх кремом.

Тривалість однієї процедури масажу і тривалість курсового лікування.  

Тривалість однієї процедури масажу залежить від характеру і стадії захворювання (травми), загального стану, статті, віку пацієнта, величини масажованої поверхні і так далі. Перша процедура масажу не має бути тривалою і інтенсивною, особливо у осіб з підвищеною збудливістю, літніх людей, при травмах і так далі. Тривалість однієї процедури при локальній (частці) масажу складає 5-15 хвилин, загального масажу —  60 хвилин, причому 20 хвилин доводиться на масаж спини, 6-8 хвилин —  верх-ней кінцівки, 5-8 хвилин — нижній кінцівці, на масаж живота — 5 хвилин, грудям — 5 хвилин, голови і особи — 5 хвилин. Втім, тривалість загального лікувального масажу може досягати двох (а при застосуванні меридіонального і точкового масажу і більше) годин.

Частота проведення масажу залежить від функціонального стану, виду захворювання, підлоги, віку і завдань, поставлених при виконанні масажу. Так, наприклад, відновлювальний  масаж проводиться 2-3 рази в тиждень, при різних травмах і захворюваннях — щодня або 2-3 рази в день.

Тривалість курсу масажу також залежить від захворювання і складає 5-20 процедур. Іноді (поліомієліт, паралічі, парези та ін.) масаж проводиться курсами з невеликою перервою, роками.

ЗАСОБИ, ВЖИВАНІ ДЛЯ МАСАЖУ

(КРЕМИ, ГЕЛІ, МАЗІ)

З незапам’ятних часів в сеанс масажу обов’язково входило натирання тіла маслами і пахощами. Упродовж багатьох віків, окрім вдосконалення техніки масажу, розвивалися технології виготовлення різних масел, у тому числі і ароматичних, таких, що використалися в лікувальних, косметичних і інших цілях. На сегод-няшний день в масажі застосовується незліченна безліч  

масел, кремів, мазей, що чинять виражену дію на організм. Безграмотне, невміле використання цих засобів призводить до зниження ефекту від процедури, швидкому стомленню масажиста, виникненню алергічних реакцій, роздратувань шкіри, забрудненню білизни і іншим небажаним наслідкам.

Залежно від мети використання розтирання можна розділити на дві групи: засоби, вживані з лікувальною метою, і змащуючі засоби для ковзання рук, використовувані для поліпшення якості виконуваної процедури.

Лікувальні розтирання найчастіше використовують після масажу для посилення ефекту від процедури: зменшення больових відчуттів, поліпшення мікроциркуляції, усунення набряків, запальних явищ, патологічних змін, що виникають при артрозі, остеохондрозах, забиттях, розтягуваннях і інших травмах і запальних захворюваннях суглобів (таблиця. 3).

 

Розрізняють наступні розтирання:

• протизапальні (финалгель, нимесулид гель, артрозилен спрей, индоме-тациновая мазь, диклофенак гель 5% -й, долгит і т. д.);

• місцевоподразнювальні (никофлекс, финалгон);

• що покращують відтік, мікроциркуляцію (лиотон 1000, гирудоид, гепариновая мазь, димексид, венорутон, троксевазин і т. д.);

• сприяючі розслабленню м’язів (крем «Балет» для масажу, крем Decontractile);

• комбінованого ефекту (апизартрон, тигрова мазь, мазь Бом-Бенге).

Як правило, використовують не одно, а декілька лікувальних розтирань в комбінаціях, наприклад:

• при травмах — протизапальні + покращуючий відтік і мікроциркуляцію;

• при загостреннях остеохондрозу — протизапальні + місцевоподразнювальні + сприяючі розслабленню м’язів;

• при артрозі в період загострення — протизапальні + місцевоподразнювальні + покращуючий відтік і мікроциркуляцію + теплові процедури;

• після стихання гострого періоду — місцевоподразнювальні + покращуючий відтік і мікроциркуляцію;

• при спазмах м’язів, міозитах — протизапальні + покращуючий відтік і мікроциркуляцію + релаксуючі.

Нині більшість фармакологічних компаній перейшли на випуск форм гелів лікувальних розтирань і кремів, слідів, що добре вбираються і не залишають на шкірі.

• Лікувальні розтирання слід наносити у кінці сеансу масажу.

• Мазі і гелі не використовуються одночасно із-за несумісності механізмів всмоктування : якщо гель нанести на мазь, він відтіснятиметься від шкіри жировою основою мазі, а при нанесенні мазі на гель вона не зможе проникнути через плівку, що утворюється на шкірі гелем.

• При появі свербежу, сильного паління, особливо при використанні местнораздра-жающих розтирань, наприклад, финалгона, слід намазати уражену ділянку вазеліном або маслом для масажу, потім змити його водою з милом, після чого обробити шкіру жирним кремом для рук.

Протизапальні мазі включають ароматичні масла, гепарин, кінський каштан, арніку, ефірні олії, гиалуронидазу. Гиперемирующие мазі містять никоти-новую кислоту, метилсаліцилат, камфору, капсицин, зміїну, а також бджолину отрути. Вони впливають на розширення посудин і активізують м’язовий кровотік.

Мазі використовуються для зняття болів, швидкого відновлення травмованих тканин і підвищення температури масажованих м’язів і тканин.

При роботі із спортсменами використовуються такі мазі, як финалгон, дольпик, нико-флекс, венорутон та ін.

До їх складу входять активні інгредієнти, які добре всмоктуються крізь шкіру і проникають в кровоносні судини.

В цілях профілактики і лікування травм і захворювань опорно-рухового апарату застосовуються протизапальні і гиперемирующие мазі, які використовуються в поєднанні один з одним.

При нанесенні мазей на шкіру не можна забувати про тяжкість травм і міри захворювань опорно-рухового апарату. При гострій травмі в перші три дні можна використовувати тільки гелі, а в наступні дні повинні поєднуватися гиперемирующие і противовоспа-лительные мазі. Спочатку виконується масаж із застосуванням розігрівних мазей, пос-ле якого наноситься протизапальна мазь, що згодом фіксується пов’язкою.

В період гострої травми краще всього застосовувати гелі, т. до. вони охолоджують, але не дратують шкіру, а також знімають больові відчуття. Щоб уникнути гіперемії і допол-нительного травмування пошкоджених тканин гель слід накладати, а не втирати. Після цього пошкоджену ділянку слід обернути тонкою поліетиленовою плівкою і зафіксувати м’якою пов’язкою.

Під час наступного накладення гелю залишки попереднього треба видалити ватним тампоном, а травмовану ділянку протерти спиртом і після 15-30 хвилин накласти пов’язку з гелем.

На 4-7 день, після того, як знятий гострий біль, при виконанні масажу використовуються розігрівні мазі.

При захворюваннях і травмах, пов’язаних з опорно-руховим апаратом, мазь сле-дует накладати в невеликій кількості, оскільки процес всмоктування протікає повільно. Після попереднього масажу з використанням розігрівної мазі значне уве-личивается вбирання мазі. Її не рекомендується наносити на шар гелю, тому що він утворює плівку, через яку мазь не зможе вбратися.

 

Щоб мазі вбиралися швидше, їх слід поєднувати з різними тепловими компресами: на шар мазі необхідно накласти пов’язку, змочену гарячою водою або спиртом, обернути тонкою поліетиленовою плівкою і зафіксувати м’якою пов’язкою.

Слід дотримуватися особливої обережності при використанні компресів під час травм променезап’ясткового, гомілковостопного та ін. суглобів, оскільки вони можуть загострити біль і обпалити шкіру. Також можливий опік при використань компресів з розігрівними мазями, наприклад, финалгоном.

Нерідкі випадки алергічних реакцій на розігрівні мазі у спортсменів, вони виражаються в почервонінні шкіри, припухлостях і ін. У зв’язку з цим перед їх использо-ванием необхідно провести тест на чутливість: невелика кількість мазі втирається в шкіру. Якщо після декількох годин ніяких змін на шкірі не виявлено, то її можна застосовувати. Часто алергічні реакції спостерігаються у тих спортсменів, які тривалий період користувалися якоюсь маззю.

У перші три дні, після отримання травми, застосовуються такі гелі, як хирудоид, троксевазин-гель, опиногель та ін.

У наступні чотири дні розігрівні мазі (капсодерма, дольпик, никофлекс та ін.) використовуються у поєднанні з протизапальними мазями (мобилат, бруфен, хирудоид та ін.).

Клінічно встановлено, що після застосування розігрівних мазей (слонц, рейне-врол, никофлекс та ін.) виникає гіперемія шкіри. Утворюється вона в результаті впитав-шихся компонентів і механічного чинника.

Результатом збільшення швидкості споживання кисню клітинами травмованих тканин є зниження болів і активізація функцій опорно-рухового апарату.

Заспокійливу і розслабляючу дію на травмовану ділянку чинять активні компоненти, що входять до складу мазей. При їх використанні значно скорочуються терміни лікування.

 

Анестезуюча рідина складається з ментолу, новокаїну, анестезину і спирту. Вона використовується при наступних захворюваннях: радикуліт, міозит, а також при забиттях і розтягуваннях сумочно-зв’язкового апарату. На травмовану ділянку наноситься невелика кількість рідини, потім втирається масажуючими рухами.

Апизартрон включає метилсаліцилат, гірчичне масло, бджолину отруту. Застосовується при міозиті, невралгії, забиттях, радикуліті та ін. На хвору ділянку накладається невелика кількість мазі. Після її вбирання, яке відбувається через 1-2 хвилини, виконується масаж. Масаж з використанням мазі проводиться від 1 до 3 раз на день. Якщо спостерігається велика чутливість до препарату, то застосування слід починати з найменшої дози (до 1 г). При нормальній реакції на препарат дозу можна збільшити.

До складу бальзаму «Санитас» входять: метилсаліцилат, мелісове і евкаліптове масла, камфора, свинячий жир або вазелін, скипидар.

Бом-бенге складається з ментолу, вазеліну і метилсаліцилату. Використовується як і інші подібні мазі.

Венорутон-гель використовується при забиттях, гострих травмах, набряках, тромбофлебіті та ін. Має ефект, що охолоджує, розслабляє м’язи, знімає больові відчуття. Застосовується таким чином: на пошкоджену ділянку гель наноситься кілька разів впродовж дня і фіксується пов’язкою. При використанні Венорутон-геля противо-показаны теплові процедури!

Віпратокс складається з метилсаліцилату, камфори, зміїних отрут. Показаний при таких захворюваннях, як артрит, періартрит, а також міозит, і ушкодження сумочно-зв’язкового апарату, забиття. Спочатку мазь накладається на пошкоджену ділянку, а потім виконується масаж.

Віпросал включає саліцилову кислоту, гліцерин, парафін, вазелін, ялицеве масло, камфору, отруту гюрзы. Невелика кількість мазі наноситься на хворобливе місце, після чого робиться сеанс масажу.

До складу Вірапіну входить велика кількість бджолиної отрути. Мазь використовується при артритах, радикулітах, міозитах, забиттях. На хвору ділянку накладається невелика кількість мазі, потім виконується масаж тривалістю 5-10 хвилин.

Геморид використовується при геморої. Мазь складається з камфори, ментолу, адреналіну, прокаїну і активних речовин.

У 1 г гепариновой мазі міститься 200 усл. ед. гепарину. Знімає набряки, розсмоктує инфильтраты, чинить антисептичну дію. Використовується при тромбофлебіті, лімфостазі, варикозному розширенні вен, венозному набряку, виразках на гомілці, забиттях і запальних процесах. На хворобливу ділянку накладається мазь і фіксується за допомогою пов’язки.

Гимнастогал показаний при бронхіті, радикуліті, артриті, люмбаго, міозит, растяже-ниях і забиттях сумочно-зв’язкового апарату та ін. При бронхіті наноситься на область грудної клітки. Мазь робить хороший тепловий ефект. На хвору область нано-сится трохи мазі, потім виконується масаж. Після закінчення масажного сеансу необхо-димо вимити руки гарячою водою.

Рідина Камфоцин, яка включає саліцилову кислоту, настоянку перцю, камфору, скипидар, касторову олію, використовується при забиттях, розтягуваннях, міозитах і артритах.

Капситрин складається з розчину аміаку, а також настоянок стручкового перцю і звіробою. Застосовується для лікування міозитів, радикулітів, забить та ін.

До складу мазі Капсодерма входять капсацин, камфора, активні компоненти. Доведена її ефективність при ішіасі, міозиті, люмбаго, ревматоїдний артрит, різні мы-шечных болі і розтягування, а також бурсити. Невелика кількість мазі наноситься на хворобливу ділянку, і виконується масаж. При екскоріаціях застосування капсодермы протипоказано.

Лідокаїн містить у своєму складі лідокаїн і інші активні игредиенты. Використовується при травмах опорно-рухового апарату. При гострих травмах протягом доби застосовується багаторазово. На хворобливе місце накладається мазь, потім вона втирається.

Лінімент перцево-камфоровий складається з камфорного спирту і настоянки стручкового перцю. Показаний для розтирання хворих ділянок при забиттях, радикуліті, міозиті, а також невралгії.

Лінімент сложноперцовый включає нашатирний спирт, настоянку стручкового перцю і мило зелене. Використовується для лікування люмбаго, міозиту, радикуліту, забить та ін. Застосовується для розтирання хворих ділянок.

До складу масажного масла «Весима» входять компоненти з лікарських трав. Воно розрізняється по видах: В, М, I, Р, Y, До. Використовується як  

знеболюючий засіб при різних травмах і захворюваннях. Застосовується таким чином: невелике коли-чество масла наноситься на хворе місце, після чого проводиться сеанс масажу.

Мелливенон складається з хлороформу, бджолиної отрути і інших активних компонентів. Показаний при бурситах, артритах, міозитах, остеохондрозі, м’язових болях різного роду та ін. Мазь накладається на хворобливу ділянку, після чого виконується масаж. Після завершення масажного сеансу необхідно вимити руки гарячою водою з милом. Використовувати мелливенон на шкірі садн не можна, також слід уникати попадання мазі на слизові оболонки. Мелливенон застосовується і для проведення лікування ультразвуком.

Мазь ментолова включає ланолін, ментол, метилсаліцилат і жовтий віск. Приме-няется при м’язових болях, артритах, забиттях та ін.

До складу Миотона входять масла, лікарські рослини, активні компоненти. Мазь активізує кровообіг, чинить антисептичну дію, знімає біль. Існують декілька видів миотона : А, В, С. Миотон-У використовується перед спортив-ным змаганням або майбутнім фізичним навантаженням. Він розігріває м’язові тканини. Миотон-А показаний після тренування або змагання. Завдяки разогреваю-щему властивості він знімає м’язову напругу. Також він використовується при вос-становительном масажі. При травмах різного характеру, запальних процесах застосовується Миотон-С. Він використовується також перед змаганнями і тренуваннями. Слід уникати попадання цієї мазі на слизові оболонки і садна.

Метилсаліцилат має антисептичну дію, знімає біль, використовується як в чистому вигляді, так і в суміші з жирними маслами і хлороформом — при радикуліті, люмбаго, миолите.

Нефталгин є анальгезирующую емульсією, яка містить аналь-гин, кислотами кашалотового жиру, метилсаліцилатом, нафталанскую нафтою. Застосовується при забиттях, розтягуваннях, радикулітах та ін.

Нео-капсидерм складається з камфори, масел і інших інгредієнтів. Використовується головним чином при різного роду ушкодженнях сумочно-зв’язкового апарату, а також забиттях, міозитах і люмбаго. Застосовується ця мазь таким чином: невелика її кількість наноситься на хвору ділянку, після чого проводиться сеанс масажу.

Никовен включає гепариноид, бензилникотин і активні компоненти. Показаний при гематомах, варикозному розширенні вен, розтягуваннях і забиттях. Невелика кількість мазі накладається на хворе місце, потім виконується масаж. Замість масажу можна накласти пов’язку.

Нікодан складається з гепарину і активних речовин. Він показаний при хронічному бронхіті, ревматизмі, різного роду м’язових болях і розтягуваннях сумочно-свя-зочного апарату. Спочатку на хвору ділянку наноситься невелика кількість мазі, а потім виконується масаж. Сеанс масажу можна замінити накладенням пов’язки. Перед застосуванням мазі необхідно провести тест на чутливість шкіри до цього препарату.

До складу спортивного крему Никофлекс входять лавандове масло, капсацин, этил-никотинад. Він використовується при різних забиттях, м’язових болях, судомах і т. д. Невелика кількість крему накладається на хвору ділянку, потім проводиться сеанс масажу. Слід відмовитися від застосування никофлекса при ушкодженнях  шкіри.

Перклузон — анальгезирующая мазь. Її застосовують при забиттях, розтягуваннях, флебітах і тромбофлебіті, люмбаго та ін. При використанні мазі для лікування перечис-ленных захворювань її спочатку наносять на хворобливу ділянку, а потім фіксують пов’язкою. При інших захворюваннях її застосовують для виконання масажу.

Пикарил-лінімент містить метилсаліцилат, хролоформ, бензилникотин. Показаний при травмах опорно-рухового апарату, радикулітах, міозитах та ін. Перш ніж виконати масаж, невелика кількість мазі наноситься на хвору ділянку. Приме-нение пикарила при саднах протипоказано.

Реймон-гель складається з активних компонентів. Він використовується при розтягуваннях і забиттях, м’язових болях ревматичного характеру, періартритах, ішіасі та ін. Гель накладається на хвору ділянку і фіксується пов’язкою.

Реоневрол включає камфору, метилсаліцилат і активні речовини. Рекомендується при ішіасі, невриті, радикуліті та ін. Спосіб застосування : невелика кількість мазі наноситься на шкіру, а потім виконується масаж.

Репарил-гель складається з гепарину, кінського каштана, які сприяють сниже-нию больових відчуттів. Активні компоненти, що входять до складу гелю, швидко прони-кают в шкіру і роблять ефект, що охолоджує, знижують кількість води, що накопичилася, в тканинах і набряки, знімають біль і роблять те, що розігріває і антисептичне дії. Гель застосовується при запальних процесах різного характеру, лімфостазі, оте-ках. Невелика його кількість наноситься на хворобливу ділянку і фіксується пов’язкою. При гострій травмі необхідно накладати пов’язку з гелем багаторазово.

Спортивний крем Рихтофит-спорт (Угорщина) містить екстракти лікарських рослин, масла і інші активні компоненти. При використанні крему в час мас-сажа досягається ефект релаксації м’язів, регенерації шкіри, а також знімається воспа-ление. Крем показаний при забиттях, розтягуваннях, міозитах, міалгіях та ін. Він наноситься на травмовану ділянку і втирається.

Троксевазин-гель складається з активних компонентів і робить антисептичне і знеболююче дії. Використовується при постревматичному синдромі, венозній недостатності, набряках. Застосовується таким чином: невелика кількість гелю накладається на хворобливе місце і фіксується пов’язкою.

Финалгон містить з 2,5% бутоксиэтилового ефіру нікотинової кислоти і 0,4% ванилиламида нонілової кислоти. Рекомендується при артриті, люмбаго, неврит, ревматичний біль в суглобах і м’язах, порушенні кровообігу, радикулітах. Мазь наноситься на хвору ділянку шкіри і ретельно втирається. Застосування мазі сле-дует починати з мінімальних кількостей. Не слід використовувати мазь при гиперчувст-вительной шкірі. Треба уникати попадання мазі на слизові оболонки і пошкоджені ділянки шкіри, садна. Після закінчення сеансу масажу слід ретельно вимити руки гарячою водою з милом.

Элакур є антиревматичним засобом. До його складу входять капсацин, пропилникотинат, метилсаліцилат і інші активні компоненти, що викликають гіперемію шкіри. Він показаний при міозитах, люмбаго, артрити і миогелозах. На травми-рованный ділянку шкіри накладається невелика кількість мазі і виконується масаж.

Ефкамон містить метилсаліцилат, гвоздичне і эфкалиптовое масла, камфору, ментол і інші інгредієнти. Він чинить знеболюючу дію і застосовується при забиттях, люмбаго, міозити і радикуліти. Спосіб застосування : на хвору ділянку накласти трохи мазі і виконати масаж.

Змащуючі засоби підрозділяються на три групи:

• змащуючі засоби, що підвищують ковзання рук масажиста по шкірі масажованого;

• змащуючі засоби, нормалізуючі гладкість шкіри;

• змащуючі засоби, що знижують ковзання рук.

Засоби, що підвищують ковзання рук, покращують косметичні властивості шкіри, пом’якшують її; дотики рук масажиста стають приємними, не дратують і не дряпають шкіру, особливо за наявності на ній волосяного покриву. Слід мати на увазі, що при застосуванні цих засобів в надмірних кількостях підвищується ефективність таких прийомів, як погладжування і особливе вичавлювання, і утрудняють виконання розтирання, розминки, вібраційних прийомів, а також тих, при яких потрібно захоплення масажованих ділянок.

 

До цієї групи відносяться масла і креми. Кращі з масел — реп’яхового, персикового, абрикосового, мигдального, оливкового, масло з кісточок винограду. Деякі фірми-виготівники випускають спеціальні масла, що складаються з декількох компонентів (ароматичні масла, стабілізатори). Жирні креми для масажу, наприклад «Балет», окрім пом’якшувальних добавок містять, як правило, екстракти цілющих трав.

Правила використання пом’якшувальних засобів, що підвищують ковзання рук.

• Пом’якшувальні засоби наносяться на шкіру перед початком сеансу.

• Пам’ятайте, що при використанні пом’якшувальних засобів ускладнено виконання таких прийомів, як розминку, розтирання, вібраційні прийоми, де потрібно захоплення рукою масажованих ділянок.

• Для обробки шкіри пацієнта вимагається нанести декілька крапель масла і ретельно розтерти їх по усій ділянці тіла, яка масажуватиметься.

Надлишки масла, що залишилися на руці, можна розтерти на іншій ділянці тіла.

• Намагайтеся витрачати масло економно, оскільки при його надлишку разом з утрудненням виконання деяких прийомів і зниженням їх ефективності забруднюється одяг пацієнта.

• Не рекомендується використовувати ці засоби у людей з підвищеним потовиділенням.

Cредства, нормалізуючі гладкість шкіри, висушують її, полегшуючи ковзання, абсорбують жир, що виділяється шкірою, очищаючи її, не викликають роздратувань і аллергичес-ких реакцій, зменшують потовиділення, будучи чудовими осушувачами, не бруднять одяг. Ці засоби універсальні, і ними можуть користуватися люди з будь-яким типом шкіри. До них відносяться тальк (чистий і ароматизований, з різними добавками), дитяча присипка.

Засоби, що знижують гладкість шкіри, зволожують її, утрудняючи ковзання рук масажиста. Вони полегшують виконання таких прийомів, як розтирання і розминку, і утрудняють погладжування і особливе вичавлювання, сприяючи появі садн. Ці засоби не слід використовувати у людей з ніжною шкірою, підвищеним потовиділенням. Їх можна наносити перед розминкою або розтиранням у людей з дуже щільними м’язами для полегшення виконання прийомів. До них відносяться усі зволожуючі креми і лікувальні гелі.

Ефірні олії. Теоретично більшість ефірних олій повинна мати термін придатності до декількох років. Проте одні масла живуть довше, інші можуть зберігатися менше. Треба пам’ятати про наступні виключення із загального правила:

 

Цитрусові масла: усі цитрусові масла, окрім бергамота, починають псується через півроку.

Масла-основи: якість деяких масел з часом покращуються, особливо сандалового, пачулі і ладану.

Суміші: суміші масел слід зберігати в тих же умовах, що і нерозбавлені масла.

Проте ви зіткнетеся з тим, що розбавлені масла починають втрачати свої властивості приблизно через два місяці, а потім запах випаровується, а корисні якості поступово зникають.

Те, наскільки часто ви використовуєте бульбашку з ефірною олією, а значить примушуєте контактувати його з киснем, що міститься в повітрі, також поступово зменшує термін його придатності. Не рахуючи вищезгаданих масел, рекомендується пам’ятати, що приблизний термін придатності масла – приблизно рік-півтора.

Для найкращого збереження завжди тримаєте масла при постійній невисокою темпера-туре. У ідеалі вона має бути нижче 18 ‘З, але завжди вище за точку замерзання 0’C.

Ароматерапевтический масаж. Напевно, це одно з прадавніх застосувань ефірних олій.

 

Щоб провести незабутню процедуру, необхідно додати 7-10 крапель ефірної олії на 2 ст. ложки так званого “базового” (це може бути масло оливи, кунжуту, абрикоси або навіть композиція рослинних олій). Потім провести ніжний, легкий масаж, просуваючись від кінцівок до хребта або грудей, завжди починаючи з дальших, низьких областей і рухаючись в центр, піднімаючись вгору.

Виникнення і розвиток аромамассажа.

Літературні джерела свідчать, що масаж був відомий більш ніж 25 віків до н.е. і приблизно в цей період згадується застосування ефірних олій, як головного компонента для лікувального масажу.

Відомо, що найбільш древнім способом отримання ефірних олій в Єгипті було вимочування початкової сировини в гарячому маслі або ж холодному жирі.

Помади і ароматичні масла, отримані таким чином, використовувалися в мазях для вмощування фараонів і священнослужителів.

Китайський імператор Шен Нунг за 1000 років до н.е. склав “Великий травник”, в якому містилися детальні рекомендації по використанню лікарських трав і пахощів для лікування різних недуг, при цим особлива увага приділялася акупунктурі і аромамассажу.

 

Гіппократ розвинув застосування трав і ефірних олій в серйознішу науку, основы-вая свої рецепти на спостереженнях і діагнозах. Він вважав необхідним щоденний прийом ароматичних ванн і масаж і застосуванням ароматичних масел для поддержа-ния здоров’я і довголіття.

Теофаст, знаменитий грецький ботанік, відкрив механізм дії масел, що зовнішньо наносилися, на внутрішні органи. Римляни обожнювали духи і ароматичні масла. Вони використовували їх при масажі, вмощували волосся і одяг. З падінням Римської імперії масаж, як лікувальний і оздоровчий засіб надовго зник з життя евро-пейцев, особливо в період поширення християнства. І лише народи, що сповідують іслам, продовжували застосовувати масаж в медицині і побуті. Їм належить також заслуга у збереженні і вдосконаленні способів отримання пахощів.

Авіценна, яку вважають батьком дистиляції, – основного способу отримання ефірних олій, в “Каноні лікарської науки” писав: “Необхідно, щоб масаж був помірним по своїй якості і кількості. Якщо розтирання будуть постійними, то нехай кожного разу робляться за допомогою грубої тканини або голими руками. Воістину це корисно для них (людей літнього віку) і запобігає стражданню від хвороб органів”.

 

Поширення аромамассажа в Європі пов’язане з хрестовими походами в двенад-цатом столітті, коли хрестоносці, повертаючись з походів, приносили з собою пахощі, способи їх отримання і використання.

У Древній Русі широко застосовувалися мазі, ароматичні жири, відвари для растира-ния суглобів і розминки м’язів.

У країнах Західної Європи після виходу у світ в 18 столітті капітальної праці французького клініциста Клемена Жозева Тиссо “Медична і хірургічна гімнастика”, практично усі фахівці з траволікування стали застосовувати ефірні олії для лікувального масажу.

Маргарита Мори (1895-1964 рр.) поклала початок широкому поширенню арома-терапии у Великобританії. Вона уперше ввела в практику змішування ефірних олій із звичайними жирними, неароматичними маслами і використовувала отримання суміші при масажі.

Вітчизняні учені А.Е.Щербак, А.Ф. Вербов, И.М.Саркизов-Саризини, В. В. Нико-лаевский, С. С. Солдатченко внесли багато нового в теорію і практику аромамассажа для профілактики і лікування різних захворювань.

Аромамассаж об’єднує в собі два методи: безпосередньо сам масаж і аромате-рапевтическая процедура з дією ароматичних речовин на рецептори шкіри, проникненням їх через шкіру і всередину організму через легені, дією на нюхові клітини.

 

Усім відомо, що при нанесенні ефірних олій на шкіру, вона червоніє. Це означає, що проходить посилення мікроциркуляції крові за рахунок розкриття резервних капілярів (гіперемія).

   По-друге, ще Гаттефоссе (Франція) зміг показати різне проникнення водних і масляних розчинів особливо ефірних олій через шкіру. Їм встановлено, що водні субстанції насилу проходять через шкіру, а для ефірних олій, змішаних з ефірними оліями, це можливо, оскільки їх молекули досить малі.

Вважається, що молекули ефірних олій проходять крізь шкіру через отвори волосяних фолікул, змішуються з природними маслянистими секреціями шкіри (шкірне сало), а потім потрапляють або в кров, або в лімфу і внутритканевую рідину, що оточує усі клітини тіла.

Залежно від товщини підшкірного жирового шару людини, процес вбирання ефірних олій може тривати від декількох хвилин до декількох годин.

Так, професор Валетт, вивчаючи швидкість проникнення ефірних олій через шкіру у кроликів, встановив, що скипидар поглинається за 20 хвилин, чабрецовое і евкаліптове масла за 20-40 хвилин, бергамотове, лимонне, анісове –за 40-60 хвилин, м’яти, сосни, лаванди, кориці, герані – за 60-70 хвилин, коріандру за 100 хвилин.

По-третє, коли ми вдихаємо аромат, його молекули проникають всередину, досягаючи легенів, і розносяться по усьому організму.

По-четверте, пахучі речовини виділяють молекули, які випаровуються при аромамассаже. Деякі з них осідають на слизовій оболонці в носі і зустрічаються з нюховими клітинами, розташованими у верхній частині носа в слизовій оболонці.

Кожна клітина пов’язана зі своїм представництвом – нервовим закінченням в мозку. На кінчику клітини слизової оболонки є крихітне випинання, схоже на волосок. Саме на цей волосок впливають молекули пахнучої речовини, який негайно подає сигнал через нервове закінчення в нюхову зону головного мозку. Ця зона, у свою чергу, тісно пов’язана з лімбічною областю, гипаталамусом і гіпофізом.

А це означає: лімбічна область мозку – це наша пам’ять, інтуїція, емоційні реакції, сексуальний потяг; гипаталамус і гіпофіз – контроль гормонів нервової і ендокринної систем. Мозок обробляє посилані сигнали і приймає відповідні рішення і відправляє назад в ті зони тіла, які масажуються.

Більше того, сьогодні учені довели, що гени, які контролюють наш нюх, відповідають також і за здатність організму відрізнити “свої” віруси від “чужих” і, таким чином, впливають на стан нашої іменної системи.

І, останнє: Г. Янг, вивчаючи електричну частоту людського тіла, дійшов висновку, що звичайний рівень електричної частоти тіла здорової людини складає приблизно 62 – 78 Гц. Якщо ця частота зменшується – означає відбувається зниження функції імунної системи. Так, перший симптоми застуди з’являються при електричній частоті тіла 58 ГЦ, нежиті – 57 Гц., кандидозу – 55 Гц. і так далі. Таким чином, завдання полягає в тому, щоб упродовж усього життя зберегти електричну частоту тіла на належному рівні. При цьому слід звернути увагу на той факт, що електрична частота консервованої їжі дорівнює 0, свіжоприготованою – до 15 Гц, сухих трав від 12 до 22 Гц, а ефірні олії мають частоту від 52 до 320 Гц.

Таким чином, за допомогою аромапроцедур, використовуючи високу електричну частоту ефірних олій, досягається збільшення частоти тіла пацієнта і зміцнюється його імунна система.

 

Отже, виконуючи масаж, ми впливаємо, за допомогою фізичних і ароматерапевтических прийомів, на увесь організм в цілому, а не тільки на масажовані органи.

Ефірні олії містять велику кількість органічних сполук, мають складний хімічний склад і мають певну терапевтичну дію на організм людини. Знаючи терапевтичні властивості ефірних олій, можна їх змішати в такому співвідношенні, щоб отримати найкращий ефект при лікуванні захворювань окремих органів і систем.

 

Застосування лікувальних ефірних олій для масажу сприяє вивільненню глибоко захованих емоцій, навіть на рівні підсвідомості, що має важливе значення для нашого здоров’я на тривалий період.

У основі аромамассажа лежить філософія цілісності організму, увага приймається не лише тіло, але і розум, а також дух, і усе це кінець кінцем спрямовані на те, щоб привести в рівновагу істоту людини для його здоров’я, благополуччя, гармонії внутрішнього світу і спокою.

Бергамот має антиспазматичний і заспокійливими властивостями, він  

допомагає справлятися з проблемами травлення. Масло бергамота можна використовувати при масажі живота, щоб підвищити апетит після хвороби або стимулювати процес травлення. Цінний антисептик і засіб, що охолоджує, бергамот ефективний при лікуванні різних інфекцій і запалень.  

Він особливо корисний для усунення стресового стану шкіри.

Підвищує комунікабельність, посилює уяву і творчі сторони мышле-ния; еротичний засіб. Косметика: усуває запалення, нормалізує секрецію сальних і потових залоз при жирній і змішаній шкірі; освітлює і звужує пори. Дерматологія: антипаразитарна, антигрибкова дія. Швидко і ефективно знижує підвищену температуру тіла при інфекційних і запальних хворобах. Усуває запалення носоглотки і пазух носа. Для масажу: 3-7 крапель на 10 грам транспортного масла.

Базиліку відповідає стихія Вогню, масло базиліку діє як тонізуюче,  

антисептичне, розчинювальне слиз і спазмолітичний засіб : воно знімає напря-жение і пом’якшує біль при шлункових і менструальних спазмах, очищає кишковик і відновлює флору при кишкових інфекціях і ускладненому травленні, спо-собствует нормальному кровообігу при менструаціях і стимулює діяльність кори надниркових залоз.

Завдяки тому, що своєму знімає напругу, зміцнюючій і стабілізуючій дії на нерви, мозок і настрій, ефірна олія базиліку вважається бальзамом для розуму і душі. Його заспокійлива і зміцнююча нерви дія використовується не лише при виснаженні і безсонні, але і при станах страху, тривоги і при депресіях. Крім того, масло базиліку звільняє розум і активізує можливості мислення. Воно навіть загострює нюх після тривалого виснаження.

Рефлексомассаж: суміш ефірної і транспортної олії в пропорції 1:1.

Масаж, що піднімає настрій : розмішайте 2 краплі масла базиліку і по 10 крапель масел чорного перцю і бергамота в 25 мл масла з виноградних кісточок і зробіть собі масаж, який прожене депресію і апатію.

Ніжний приємний масаж живота з маслом базиліку допоможе при проблемі з травленням. Масаж живота з базиліком також можна робити при мізерних і хворобливих менструаціях.

В якості масажного масла при розслабляючому масажі базилик добре исполь-зовать у поєднанні з іншими маслами, краще всього з лавандою. Ця суміш прекрасно допомагає при втомі, а також напрузі і перевтомі м’язів.

Особливо корисний такий масаж людям, чия робота пов’язана з нервовою і м’язовою напругою.

Трояндова олія має антисептичну, протиревматичну, бактерицидну і загоювальну рани дію і одночасно характеризується малою токсичністю. Тому його можна використовувати навіть для догляду за дитячою шкірою. Це масло ідеально підходить для вагітних жінок, їм можна користуватися при пологах.

 

Масло троянди – потужний регенеруючий засіб, підвищує еластичність шкіри і її пружність. Нормалізує секреторні функції шкіри, усуває її гіперчутливість. Усуває запальний висип бактерійного і вірусного походження, эффектив-но також при екзематозних, алергічних дермитах і нейродермітах. Чинить раса-сывающее дію на рубцеву тканину невеликої площі. Усуває видимий сосу-дистый малюнок, усуває набряклість і темні круги під очима, припухлість повік. Так-же масло троянди чинить загальну омолоджуючу дію. Усуває нудоту, слабкість, мігрень, головні болі, запаморочення. Нормалізує роботу ендокринних залоз, Нормалізує травний процес і чинить помірну жовчогінну дію.

Масаж: 5 крапель масла троянди на 15 грам транспортного масла. Масло для немовляти: змішати 1 краплю масла троянди з 50 мл мигдалевого масла. Регулярні масажі цим маслом допоможуть дитині, якщо він неспокійний.

 

Масло проти шоку: 1 краплю масла троянди крапнути на внутрішню сторону долоні, розтерти між долонями і вдихати аромат в шокових ситуаціях і при сильному емоційному стресі.

Застереження: перевірити масло на індивідуальну непереносимість.

Лимон широко застосовували в медицині старовини і середніх віків, масло  

являється, передусім, ефективним засобом проти вегетососудистой дисто-нии. Масло лимона застосовують для догляду за жирною шкірою, що втратила еластичність, при рубцях і целюліті; для догляду за жирним волоссям і видалення лупи. А також омолоджує стінки судин, усуває судинну сітку, чинить антисклеротичну дію. Перешкоджає варикозному розширенню вен і розвитку геморою. Бере участь в очищенні організму від шлаків. Має протианемійну дію, активізує лейкоцити в системі захисту організму, нормалізує формулу крові.

Очищає організм від шлаків. Має протианемійну дію; активізує лейкоцитарну активність, відновлює природну формулу крові. Древні прирівнювали дію лимона до кровопускання. Кровоспинна дія (кровотечі з носа).

Лимонне масло покращує кровообіг і тонізує м’язи венозної стінки, що перешкоджає варикозному розширенню вен. Масло лимона має властивість знижувати артеріальний тиск, тому не рекомендується людям зі зниженим кров’яним тиском.

Масаж: 4-5 крапель на 20 гр основи

Ефірна олія апельсин. Має сильний заспокійливий ефект. Рекомендується при депресії, станах страху і нервовій напрузі. Використовується в якості антисептика при простудних захворюваннях і ангіні. Допомагає при запаленні і кровоточивості ясен, пародонтозі. Очищає шкіру, освітлює пігментні плями, сприяє оновленню клітин, покращує колір обличчя

 

При нанесенні безпосередньо на шкіру можливий опік!

Дія на біоенергетику людини : підвищує оптимізм, віру у свої сили і чарівливість. Відновлює ауру після важкої хвороби і емоційних стресів. Рекомендується при потребі в співчутті і душевному теплі.

Масаж: 5 крапель на 10 г основи (целюліт, ревматизм).

Ефірну олію мандарин викликає в людині творчу і стимулюючу енергію. «Смы-вает» з душі перевтома, дратівливість. Допомагає в стані нервового возбуж-дения і при безсонні. Діє расслабляюще і антидепрессивно, створює  

веселий настрій і сприяє розвитку діяльної енергії. Ідеальний аромат для продуктивного і піднесеного інтелектуального спілкування. Мобілізує особову інтелігентність. Збадьорююча дія масла (у суміші з іншими маслами) іноді исполь-зуется для зняття передменструальної напруги. У поєднанні з іншими цитрусовими ефект масла посилюється.

Зверніть увагу! Перевіряти аромат на індивідуальну переносимість. Не наносити на шкіру менше ніж за 60 хвилин до прийому сонячних ванн.

Лікувальні властивості. Забезпечує прекрасне самопочуття при дефіциті сонця, акумулює сонячну енергію, стимулює засвоєння вітамінів. Допомагає легко пережити найдовшу і важчу зиму. Має антисептичну, противовоспали-тельным, спазмолітичну дію. Воно збуджує апетит, сприяє пищева-рению, служить легким жовчогінним засобом. Усуває кровоточивість і запалення ясен. Очищає організм від шлаків. Перешкоджає накопиченню зайвої ваги і втраті пружності контурів тіла. Оптимізує кровообмен в тканинах.

Масаж: 6-7 крапель на 15 г транспортного масла.

Ефірна олія пачулі.  Глибокий, терпкий, гіркуватий, чуттєвий і необыкно-венно стійкий аромат цього екзотичного масла прийшов до нас з Індії разом з дивовижними візерунками на тканинах, просочених цими пахощами.

Вплив масла пачулі на емоційний стан полягає в заспокійливому, антидепрес-сивном і вираженій эротизирующем дії. Воно умиротворяє, заспокоює і створює атмосферу любові, прояснюючи при цьому свідомість. Тонізує орга-низм, прискорюючи процес оновлення тканин. Пачулі обмежує апетит, тому корисно для людей охочих схуднути.

Косметичну дію цього масла повною мірою оцінять люди з сухою і стомленою шкірою, якою воно надає пружність і свіжість.

Масло пачулі лікує шкірні інфекції, у тому числі грибкові. Воно сприяє швидкому оновленню клітин епідермісу.

Масло пачулі має протизапальні властивості. Воно використовується для лікування огрядності, завдяки здатності виводити з організму зайву рідину і контролювати апетит.

Масаж: 6-8 крапель на 10 мл масла солодкого мигдаля.

Ефірна олія Сандал має м’яку заспокійливу і розслабляючу дію. Добре  

тонізує організм. Традиційно масло використовується для лікування інфекцій сечостатевої системи, таких, як цистит, гонорея. Масло сандала ефективне разглажи-вает зморшки. Воно омолоджує, пожвавлює шкіру, надає їй природний колір, устра-няет в’ялість і сухість шкіри. Усуває вугрову сыть. Відновлює здоров’я і блиск волосся, усуває лупу. Завдяки його антивірусним властивостям застосування масла ефективне при різних захворюваннях дихального тракту. Оптимізує кровообіг і мікроциркуляцію. Дихальна система: Катар, нежить, ангіна, хронічний бронхіт, що супроводжується сухим кашлем. Сечостатева система: Цистити, уретрити. Догляд за шкірою: Зволожуючий засіб, зігріваючи висип, екзема, псоріаз, жирна шкіра. Репродуктивна система: Нормалізуємо менструальний цикл, ефективний при простатитах, орахноидитах і статевому безсиллі, вагініти. Нервова система: Головні болі, безсоння, нервова напруга.

Масаж – 7-8 крапель на 30 р. базисного масла.

Не застосовувати при нирковій патології.

Пальмарозовое масло має сильну антисептичну дію, особливо при  

запалених станах шкіри, таких як нариви, рани, виразки, пролежні. Масло пальмарози допомагає боротися з такими недугами, як екзема, дерматит, зігріваючи висип, воно регулює роботу сальних і потових залоз, усуває пігментні плями і зморшки. Ефірна олія пальмарози регулює роботу шлунково-кишкового тракту, підвищує апетит, сприяє відновленню кишкової флори. Регулює обмін речовин в організмі. Впливаючи безпосередньо на центральну нервову систему, чинить тонізуючу дію при станах нервової напруги, депресії, стресах, покращує пам’ять, сприяє відновленню організму після тривалої хвороби. Окрім цього, воно є м’яким еротичним стимулятором.

Масаж – 7-8 крапель на 30 р. базисного масла.

Ефірна олія герані має свіжий, насичений, теплий і настрое-ние, що піднімає, квітково-рожевий аромат. Впливаючи на нервову систему, усуває занепокоєння і депресію, піднімає настрій.

  

Масаж: 5 крапель на 15 г транспортного масла.

Рефлексомассаж: суміш ефірної і транспортної олії в пропорції 1:1.

Ефірна олія чорнобривців бореться з шкірними інфекціями, допомагає  

витягати гній. Загоює рани, порізи, розм’якшує натоптиші і мозолі. Має діуретичну, заспокійливу і стимулюючу властивість. Використовується при лікуванні запалення дихальних шляхів. Допомагає позбавитися від кашлю і застійних явищ. Використовується для спортивного масажу – при розтягуванні м’язів і сухожиль, оскільки має хороші знеболюючі властивості.

Масло іланг-іланг – універсальне масло, контролює баланс підшкірного жиру, а тому благотворно впливає як на жирну, так і на суху шкіру. Тонізує і стимулює шкіру голови, сприяє росту волосся.

Масаж: 5-7 крапель в 15 мл масла солодкого мигдаля.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕФІРНИХ ОЛІЙ

Щоб правильно приготувати масажне масло, необхідно знати, що ефірні олії чинять різну дію на органи людини.

Ми ознайомимо вас із загальним дія ефірних олій на окремі органи, системи людини, а також приведемо рекомендації по підбору ефірних олій для профілактики і лікування поширених захворювань.

Функціональні властивості деяких ефірних олій :

Анальгезирующие: бергамотове, каяпутовое, ромашкове, лавандове, м’ятне, розмаринове, чайного дерева, ялицеве, кипарисове масла.

Антидепресанти: Допомагають зниженню депресії : бергамотове, мускатної шавлії, геранієве, жасминове, лавандове, мелісове, неролиевое, апельсинове, масло пачулі, рожеве, сандалове, іланг-іланг масла.

Антисрессовое дія: бергамотове, геранієве, жасминове, коріандр, лавандове, пачулі масла.

Антисептики: бергамотове, лавандове, евкаліптове, ялівцеве, лимонне, апельсинове, соснове, розмаринове, сандалове, чайного дерева, чабрецовое масла.

Терпкі речовини: Зменшує виділення секретів : кедрове, кипарисове, лавандове, геранієве, лимонне, мирт, пачулиевое, рожеве, шавлієве, санда-ловое масла.

Що підвищують кров’яний тиск – розмаринове масло.

Знижують кров’яний тиск – геранієвий, лавандовий, лимонний, мелісовий, іланг-іланг масла.

Дезодоранты: Усувають неприємні запахи: цитронелловое, кипарисове, евкаліптове, лавандове, розмаринове, чайного дерева масла.

Місцево-дратівливі засоби: Стимулюють периферичне постачання кров’ю : м’яти перцевої, каяпутовое, коріандр, евкаліптове, імбирне, ялівцеве, ялицеве, розмаринове масла.

Сечогінні (діуретичні) засоби: Сприяють сечовиділенню: кедрове, кипарисове, фенхелеве, геранієве, грейпфрутове, ялівцеве, лавандове, лимонне, пачулиевое, шавлієве масла.

Освіжаючі засоби: Цю якість мають ефірні олії ялиці, м’яти, лаванди, мандарина, неролі, апельсина, лимона.

Очищаюча дія: Цю якість мають ефірні олії герані, лаванди, апельсина, рожеве, розмарину, шавлії, лимона.

Відхаркувальні засоби: Сприяють лікуванню катару верхніх дихальних шляхів : базилікове, бергамотове, кедрове, евкаліптове, фенхелеве, иссоповое, лавандове, лимонне, шавлієве, сандалове ефірні олії.

Печінкові: Тонізують печінку ромашкове, кардамонне, лимонне, м’ятне, рожеве масла.

Протизапальні: Зменшують запальні процеси: каяпутовое, лавандове, м’ятне, рожеве масла.

Седативні: Цю властивість мають ефірні олії шавлії мускатної, майорановое, неролиевое, сандалове, іланг-іланг, геранієве, рожевого дерева, мелісове, валеріанове масла.

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕФІРНИХ ОЛІЙ – ЦІЛЮЩИХ АРОМАТІВ ПРИРОДИ

Передусім слід вказати на антисептичну здатність ефірних олій, пов’язану з наявністю в них особливих біологічно активних речовин, що відносяться до фітонцидів, явище яких у рослинному світі відкрито в 1928-1930 рр. зоологом Б.П.Токиным. Саме він на початку “епохи пеніциліну” радив медикам разом з біологами передбачати наслідки найбільшого експерименту, який медицина почала проводити над людьми і бактеріями за всю історію людства : в організм мільйонів людей стали вводити нові антисептики.  

Стався і відбувається стихійний відбір найбільш стійких форм мікроорганізмів, тим самим створюється і база для еволюції інфекційних захворювань. Біологи давно передбачали, що природа може по різному “мстити”. Було передбачено не лише появу нових стійких форм мікроорганізмів, але і доведено, що введення в кишковий тракт потужних, вибірково діючих антибіотиків порушуватиме еволюційно биоценозы кишкового тракту, що склалися, “рівновага” в антагонізмі мікробів, на грунті чого можуть виникнути нові хвороби. І це припущення, на жаль, підтвердилося: грибкові ураження стали однією з актуальних проблем сучасної медицини. Сучасні дослідження підтвердили високу антисептичну активність ефірних олій. Дія останніх поширюється практично на усі групи мікроорганізмів. Ефірні олії здатні пригнічувати розвиток грампозитивних і грамнегативних коків, різних представників сімейств Enterobacteriaceae і Bacillaceae, вібріонів, багатьох видів грибів, простих, мають антивірусну активність.

Водний 5 % розчин чабрецового ефірної олії повністю вбиває тифозні бактерії і бацилу Шига (збудник дизентерії) впродовж 2 хвилин, колибактерии – за 2-8 хвилин, стрептокок і дифтерійну паличку – за 4 хвилини, стафілокок – за 6 хвилин, паличку Коха (збудник туберкульозу) – за 60 хвилин. Подібні дані можна привести і по інших ефірних оліях. Так, суміш ефірних олій сосни, чебрецю, м’яти, лаванди, розмарину при тому, що розпиляло в приміщенні вбиває усі стафілококи і пліснява, а з 200 мікробних колоній, визначених спочатку, залишається тільки 4. При випарі за допомогою спеціальних пристроїв ефірні олії майже повністю знищують в приміщеннях патогенну мікрофлору і забезпечують лікувально-профілактичний ефект. Тут найбільш ефективні ефірні олії лимона, лаванди, коріандру, сосни, ялиці, евкаліпта та ін.

Агресивність ефірних олій по відношенню до мікробів поєднується з їх практично повною нешкідливістю для організму людини. Тоді, як ми вже вказували, при тривалому застосуванні антибіотиків знижується імунологічна реактивність, виникають лікарська алергія і кандидози, і, нарешті, формується резистентність до лікарських препаратів самих мікроорганізмів. Антисептична здатність ефірних олій не зменшується з часом, а у мікроорганізмів до них практично не розвивається стійкість. Це пов’язано з тим, що антибіотична дія ефірних олій на мікроби обумовлено руйнуванням цитоплазматичної (периферичною) мембрани і зменшенням активності аеробного дихання, що призводить до зменшення виділення енергії, необхідній для синтезу різних органічних сполук. Таким чином, модифікуючи екологічну обстановку, ефірні олії не дають можливості мікроорганізмам створити власні механізми захисту і адаптуватися до агресивного агента. При цьому не відбувається змін генетичного апарату мікроорганізмів, тобто ефірні олії не мають мутагенних властивостей. Ефірні олії легко проникають через шкірні покриви і швидко включаються в системний кровотік. Так, скипидар, ефірні олії сосни, ялиці, ялини проходять через шкіру за 20 хвилин, евкаліптове – за 20-40 хвилин, м’яти, лаванди, герані, коріандру – за 60-100 хвилин. Завдяки великій проникаючій здатності ефірних олій при місцевому застосуванні досягається їх лікувальна дія на внутрішні органи. Окрім бактерицидних властивостей багато ефірних олій мають антивірусну дію тому їх доцільно використовувати для профілактики і лікування вірусного грипу. Особливу цінність представляють ефірні олії для санації повітря в місцях скупчення людей в періоди спалахів вірусного грипу і гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Відомо, що люди, що живуть в лісових районах, в порівнянні з городянами в 2-4 рази рідше хворіють на ГРВІ, грип і ангіни. Це можна пояснити постійним очищенням повітря в лісі ефірними оліями, що містять велику кількість фітонцидів.

Досвід Кримського НДІ им.И. М. Сеченова показав, що захворюваність гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ) у дорослих при використанні ароматерапии ефірними оліями зменшується на 50-80 %, значно скорочується тривалість течії інфекції, знижується частота ускладнень. У дітей, завдяки проведенню курсів ароматерапии навесні і осінню, захворюваність ГРВІ знижується в 1,5-2,8 разу.

Протизапальна дія ефірних олій добре відома. Основними механізмами цієї дії є здатність ефірних олій знижувати судинну проникність і стабілізувати мембрани клітин, а також їх протирадикальна активність. Слід звернути також увагу на цінну властивість ефірних олій чинити виражену антиоксидантну дію. Вищеперелічені властивості ефірних олій в загальнішому плані проявляються здібностями чинити противо-воспалительное дію, стимулювати процеси регенерації при загоєнні ран і ушкодженнях, знижувати рівень сенсибілізації організму, чинити сприятливу дію на церебральну гемодинаміку, зменшувати ризик розвитку атеросклеротичних уражень посудин за рахунок зниження рівня бета-липопротеидов, загального і пов’язаного з білками холестерину та ін. В Кримському НДІ ім. И.М.Сеченова підтверджена і иммуномдулирующая активність ефірних олій (коріандру, монарды, троянди, шавлії, лаванди та ін.), проявом якої була їх здатність активно впливати на первинну і вторинну імунний відповідь. Діапазон дії ефірних олій надзвичайно широкий, охоплює різні системи теплокровного організму і різноманітні физиологи-ческие процеси. Ефірним оліям не властива вузько специфічна дія і потен-циал їх впливу розподіляється рівномірно серед різних систем і органів. Лекарст-венозне застосування ефірних олій дозволяє вирішувати багато завдань, з якими сталки-вается медична практика як при лікуванні, так і при профілактиці захворювань.

Важливим позитивним чинником є відносно низька токсичність ефірних олій, здатність проявляти активність в дозах, які менше за токсичних. При цьому, природно, має місце високий коефіцієнт безпеки.

Ефірні олії чинять безпосередню і різноманітну дію на центральну нервову систему. При цьому виявлено 4 типи основних реакцій – постійне поліпшення концентрації уваги і працездатності; досягнення максимуму цих показників  

через деякий період з наступним зниженням до рівня, що перевищує початковий; максимальне поліпшення показників відразу після дії ефірної олії з наступним зниженням; зниження показників концентрації уваги і працездатності під впливом ефірних олій. Аромапрофилактика розширює адаптаційні можливості людини, є одним з шляхів зміцнення здоров’я і підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища. У адаптивних реакціях для людини особливо важливий психологічний чинник. При емоційному стресі виникає перенапруження різних функциональ-ных систем, що є однією з головних причин судинних катастроф. У таких випадках доцільно використовувати ефірні олії.

Дуже перспективним є використання ефірних олій в санаторно-курортній  

практиці для скорочення адаптаційного періоду у хворих, що приїжджають на лікування з різних кліматичних зон і тимчасових поясів, а також при вахтовом методі роботи. За даними дослідників з Центрального республіканського ботанічного саду АН України (Київ), вдихання ефірних олій м’яти, лаванда, анісу в процесі трудової діяльності покращує мозковий кровообіг, збільшує продуктивність праці, а також підвищує імунітет. Ефірні олії забезпечують бадьорість, свіжість, зменшують втому у кінці робочого дня, покращують сон, нормали-зуют функції нервової системи.

Експериментально доведений різнобічний вплив ефірних олій на серцево-судинну систему. У багатьох випадках ароматичні масла викликають зниження арте-риального тиску (ПЕКЛО). Здатність збуджувати центральну нервову систему, стимулювати дихання і кровообіг, підвищувати артеріальний тиск, розширювати коронарні судини, покращувати кровопостачання серця і знижувати тиску в малому крузі кровообігу характерні для широко поширеного в медичній практиці препарату з ефірної олії коричника камфорного – камфори. При дії оптимальних доз ефірних олій спостерігаються посилення скорочувальної здатності серця, зниження частоти пульсу, інтенсифікація окислювальних процесів в м’язі серця, поліпшення процесів провідності в міокарді, активізація тканинного дихання сердечного м’яза.

Особливий інтерес представляє використання ефірних олій для лікування захворювань бронхо-легочной системи. Як показали дослідження співробітників Кримського НДІ им.И. М. Сеченова, шавлієве, соснове, монардовое, ялицеве, лавандове, шавлієве і інші ефірні олії надзвичайно ефективні в комплексному лікуванні хронічних бронхітів, затяжних пневмоній, бронхоектатичної хвороби, бронхіальної астми. Подібний ефект передусім пов’язаний з протизапальними, антисептичними і бронхолитическими властивостями масел. Використовуються групові інгаляції летких фракцій ефірних олій в концентрації 1,0-1,5 міліграм/м3, тобто близькі до природних, характерних для повітря біля відповідних рослин.

Висока ефективність застосування летких фракцій ефірних олій в якості  

фитоадаптогенов дозволяє рекомендувати їх використання в комплексі лікувально-профілактичних заходів в педіатричній практиці. Методика ароматерапии може бути впроваджена в практику дитячих поліклінік, стаціонарів, санаторно-курортних і дошкільних установ з метою стимуляції неспецифічного захисту, иммуноло-гической реактивності, зняття емоційного стресу, в якості первинної і вторинної профілактики хронічних і рецидивуючих захворювань органів дихання у дітей.

Багато ефірних олій мають жовчогінні, сечогінні і спазмолітичні властивості, що обумовлює їх широке застосування для лікування захворювань сечостатевої системи, печінки і жовчовивідних шляхів, шлунково-кишкового тракту. Клінічні спостереження підтвердили, що розмаринове і рожеве масла сприяють посиленню вироблення і відділення жовчі. Такі ж властивості мають ефірні олії лаванди, м’яти, шавлії, чебрецю. Це дозволяє рекомендувати ефірні олії в якості можливих засобів при лікуванні холециститів і інших захворювань печінки і жовчного міхура. З’явилися дані про лізис під дією ефірних олій ниркових і печеноч-ных каменів. Освіта останніх попереджають рожеве, лимонне, ялицеве, ялівцеве і лепехове ефірні олії.

Продовжує вивчатися протиракова дія ефірних олій. Численні експерименти дозволяють говорити про можливість застосування часнику, кровохлебки, чистотілу, омели, барвінку тропічного, шабельника болотяного і календули в якості додаткових коштів при лікуванні онкологічних захворювань. Враховуючи значення вільних радикалів у виникненні злоякісних пухлин, допустимо предполо-жение, що ефірні олії (фенхельное, базилікове), що мають антирадикалообра-зующим дію, можуть бути використані при розробці протипухлинних препаратів.

Багато учених вважають, що швидкість старіння організму передусім пов’язана з інтенсивністю окислення ліпідів клітини, коли накопичуються так звані вільні радикали. Процес цей можна уповільнити за допомогою все тих же ефірних олій, які є природними антиоксидантами, зміцнюючи мембрани клітин. Ця властивість використовується і в лікуванні атеросклерозу.

Відомо, що при лікуванні опіків, інфікованих і гангренозних ран, найбільшу небезпеку представляє інтоксикація, що виникає із-за всмоктування поверхнею ран і опіків продуктів розпаду тканин і мікробних токсинів. Саме тут проявляються виняткові переваги ефірних олій перед іншими препаратами, завдяки їх здатності з’єднуватися з продуктами розпаду тканинного альбуміну, що призводить до утворення нетоксичних речовин, що легко виводяться з організму. Внаслідок місцевої нейтралізації ефірними оліями мікробних токсинів прискорюється процес регенерації тканин і загоєння ран. Подібні властивості найбільш виражені у лаванди, розмарину, шавлії, коріандру, чебрецю. Хороший ефект ефірних олій встановлений при і інших захворюваннях шкіри – різних дерматитах, сухій і мокнучій екземі, вуграх.

Для оцінки біологічної активності лікарських речовин велике значення мають їх алергенні властивості. Ефірні олії здатні проявляти як аллергизующую, так і антиалергенну активність. Остання відзначається у окремих компонентів трояндової ефірної олії, воно зменшує спазми гістаміну. Більшість дослідників відносять основні компоненти ефірних олій до мало або помірно токсичним з’єднанням.

Головна вимога ароматерапии – не перевищувати рекомендовані дози ефірних олій при профілактиці і лікуванні захворювань.

 

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЕФІРНИХ ОЛІЙ.

Ефірні олії для лікування і в побутових цілях не можна використовувати безмежно. В деяких випадках потрібна попередня консультація з лікарем. Це передусім торкається людей з схильністю до алергічних захворювань, а також вагітних жінок.

 

Іноді відзначається індивідуальна непереносимість якого-небудь запаху. В цьому випадку необхідно відмовитися від застосування масла, яке вам не підходить.

Не слідує постійно і без контрольного користуватися ефірними оліями, оскільки це може привести до небажаних наслідків.

Ароматерапия, як і інші методи лікування, вимагають письменності, зваженого підходу і не призначеного для тривалого застосування, Усе залежить від вашого фізичного і душевного і душевного стану і потреби організму в цьому виді лікування.

   Не рекомендується застосовувати регулярно, тривалий час ефірні олії анісу, герані. При підвищено здатності згущуватися крові, тромбофлебіті протипоказані ефірні олії базиліку, кипариса.

Протипоказано вагітним жінкам і епілептикам застосування ефірних олій : базиліку, материнки, ялівцю, розмарину, шавлії, полину, коріандру, ялиці, чебрецю, туї, гвоздики.

При хворобах нирок не рекомендуються масла ялівцю, коріандру, сосни, чебрецю, ялиці, сандала.

Дітям, молодше за 6-ть років, не можна застосовувати м’ятне масло, оскільки воно сильно діє на дитячу шкіру і викликає бесоницу. Слід з обережністю застосовувати це масло при алергічній сінній нежиті і проходженні курсу гомеопатичного лікування.

Не можна загорати на сонці, якщо ви застосовували препарати з апельсиновим, бергамот-ным, лимонним ефірними оліями.

Після інфаркту і інсульту не рекомендуються ефірні олії базиліку, коріандру, сосни, оскільки вони сприяють підвищенню тромбинового індексу.

При підвищених дозах використання сандалової ефірної олії може з’явитися відчуття тепла в епігастрії, відчуття спраги, іноді нудота.

Не можна застосовувати всередину ефірне мало шавлії і лаванда одночасно з будь-якими препаратами, що містять йод і залізо, а також у поєднанні з алкоголем.

При підвищеній збудливості нервової системи не рекомендуються ефірні олії гвоздики, шавлії.

Ефірні олії фенхеля, кропу, коріандру, кмину, анісу в чистому вигляді можуть дратувати шкіру, тому їх застосування для масажу рекомендується тільки в суміші з іншими ефірними оліями або ж з рослинною олією.

Ефірні олії, які не можна застосовувати самостійно, не порадившись з лікарем: лаврове, полину таврійського, ялівцю козацького, туї.

Відновлення м’якості і еластичності ділянок шкіри, що огрубнули.

Масажне масло: ефірні олії (у краплях) : їли – 2 розмарини – 3, м’яти – 2 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Догляд за нігтями.

Масаж нігтьового валика для усунення крихкості і розшаровування нігтів. Масажне масло: ефірні олії (у краплях) : бергамота – 3, сосни – 3, іланг-ілангу – 4 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Усунення прокрашенности нігтів.

Масажне масло: ефірні олії (у краплях) : розмарину – 4, лимона – 3, грейфрута – 3 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Підвищення прозорості нігтьової пластинки.

Масажне масло: ефірні олії (у краплях) : евкаліпта – 4, лимона – 6 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Поліровка нігтьової пластинки.

Масажне масло: ефірні олії (у краплях) :лаванды – 4, бергамота – 3, іланг-ілангу – 3 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Масаж рук.

Масажне масло: ефірні олії (у краплях) : розмарину – 3, герані – 3, лимона – 4 або ялівцю – 3, иссопа – 3, троянди – 2 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Масаж ніг. Догляд за шкірою після епіляції.

Масажне масло: ефірні олії (у краплях) : кипарис – 3, лимон – 3, рожевого дерева- 2 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Розтягування зв’язок, забиття.

Для легкого масажу ніг використовуйте масажне масло: ефірні олії (у краплях) : кипариса – 3, лаванда – 3, цитронели – 4 на 20 мл мигдалевого жирного масла.

Зменшення лабільності шкіри до зовнішніх дій.

Косметичний і рефлексомассаж нормальної і чутливої шкіри виконується масажним маслом: ефірні олії (у краплях) : їли- 3, апельсина- 3, рожевого дерева- 4 на 30 мл мигдалевого жирного масла.

Усунення лущення, роздратування, почервоніння шкіри.

Косметичний і рефлексомассаж сухої і чутливої шкіри виконується масажним маслом: ефірні олії (у краплях) : лаванда – 4, пачулі – 3, сандала – 3 на 30 мл мигдалевого жирного масла.

Усунення несвіжого, стомленого виду шкіри.

Косметичний і рефлексомассаж нормальної, жирної, сухої і комбінованої шкіри виконується масажним маслом: ефірні олії (у краплях) : ялівцю – 3, неролі – 4, мандарина – 3 на 30 мл мигдалевого жирного масла.

Освітлення шкіри, зменшення неоднорідної пігментації.

Косметичний масаж нормальної, жирної, сухої і комбінованої шкіри выпол-няется масажним маслом: ефірні олії в краплях) : грейпфрута – 3, імбиру – 4, рожевого дереві – 3 на 30 мл мигдалевого жирного масла.

Капіляри, що лопнули, на щоках зникають при регулярному втиранні суміші з масла жожоба (10 мл) і трояндової олії (1 крапля).

Кипарисова ефірна олія чинить антисептичну, терпку, таку, що дезодорує дію; перешкоджає утворенню лупи і випаданню волосся; кровоспинне, протизапальне; усуває видимий судинний малюнок під шкірою і точкові крововиливи, кровоточивість ясен; судинозвужувальне при варикозному розширенні вен, геморої; сильне заспокійливе; нормалізує гормональний статус у жінок, особливо при клімаксі; покращує пам’ять.

Масаж: 5-6 крапель кипарисової ефірної олії або суміші його з ялівцевим, лавандовим і сосновим ефірними оліями в співвідношенні 1:1:1:1 змішати з 1 столовою ложкою будь-якої рослинної олії (мигдального, персикового, абрикосового, оливкового ін.) або вибраного Вами крему. Використовувати при проблемній шкірі, гіпергідрозі, целюліті. Цю ж суміш на жировій основі можна застосовувати як інсектицидний засіб (від бліх).

Аромамасло від остеохондрозу

10 мл соку алое віра, 20 мл мигдалевого масла, 60 мл масла виноградних кісточок, 10 мл гуарани, розлученої у воді, 10 мл масла зародків пшениці, 5 крапель масла чебрецю або фенхеля, 6 крапель трояндової олії, 10 крапель масла лимона, грейпфрута або апельсина

Усі інгредієнти змішати і отриманим маслом масажувати больові ділянки. Масло, що залишилося, зберігати в прохолодному, темному місці.

Тяжкість в ногах і болі до кінця робочого дня можуть не просто псувати настрій – це може привести до серьзным проблем з посудинами. Укупі з лікуванням, яке призначить лікар, можна використовувати властивості аромамасел :

Аромамасло, збагачене вітамінами 50 мл соєвої олії, 10 мл масла зародків пшениці, 2 краплі ефірної олії герані, 2 краплі ефірної олії грейпфрута, 1 крапля лимонного масла, 1 крапля апельсинового масла.

Усі інгредієнти добре перемішати. Наносити на тіло м’якими масажними рухами в напрямі знизу-вгору.

Це масло також добре зміцнює стінки судин і допомагає позбавитися від варикоз-ного розширення вен : герань покращує циркуляцію крові, а цитрусові зміцнюють стінки судин.

Від втоми ніг

25 мл масла виноградних кісточок, 25 мл мигдалевого масла, 20 крапель масла апельси-на, 10 крапель масла м’яти перцевої, 5 крапель масла лимона.

Усе змішати і втирати в шкіру ніг до повного вбирання

Аромамасла від сухості шкіри

45 мл масла жожоба, 10 мл масла шипшини, 10 мл масла зародків пшениці, 10 мл масла примули вечернею, 3 краплі масла жасмину, 5 крапель масла лаванди, 4 краплі лимонного масла

Усі інгредієнти змішати і наносити на тіло масажними рухами в напрямі знизу-вгору. Масло зберігати в холодильнику не довше за 2 місяці.

Аромамасла для рук

15 мл мигдалевого масла, 15 мл масла аргании, 10 мл масла зародків пшениці, 10 мл масла примули вечернею, 10 крапель масла лаванди, 2 краплі трояндової олії

Усе змішати і добре струсити. Наносити на шкіру рук кожен вечір і втирати до повного вбирання.

Масло для особи

30 мл (2 ст. ложки) масла шипшини, 10 мл масла аргании, 10 мл масла бораго, 10 мл масла зародків пшениці, 6 крапель ефірної олії петрушки, 2 краплі ефірної олії фіалки або апельсинового кольору

Змішайте усі компоненти і нанесіть на очищене тоніком або лосьйоном особа. Через 10 хвилин зніміть залишки масла серветкою. Бажано виконувати цю процедуру вранці впродовж 2-3 місяців.

Засіб з іланг-ілангом від випадання волосся

6 капіж аромамасла іланг-іланг, 10 мл масла бораго, 10 мл масла примули вечернею

Усі масла змішайте і добре струсіть. Втирайте в шкіру голови за 1 годину до миття. Використовувати 2-3 рази в місяць. Можна також додати декілька крапель цього масла в шампунь.

Засіб від почервоніння очей і мішків під очима

1/2 огірка, очищеного від шкірки і натертого на терці, 10 мл масла зародків пшениці, 50 мл відвару однієї з 4-х трав : календули, фенхеля, петрушки або живокосту лікарського

Змішайте 1 ч. ложку трав’яного відвару і 50 мл кип’яченої води. Потім додайте огуреч-ную кашку і масло зародків пшениці. Нанесіть гель кінчиками пальців на шкіру навколо очей. Компоненти гелю, що залишилися, поставте в холодильник. Використовуйте 1 раз в 3 дні.

Бальзам для губ

10 мл масла зародків пшениці, 10 мл масла жожоба, 5 мл касторової олії, 5 мл масла аргании

Змішати усі інгредієнти і м’якими постукуючими рухами нанести на губи. Через 2 хвилини зніміть залишки бальзаму серветкою. Цією сумішшю також можна зробити масаж шкіри навколо губ: рухами за годинниковою стрілкою.