Стегнова артерія
(femoralis)
Облітеруючі захворювання судин нижніх nкінцівок (захворювання, що супроводжуються звуженням просвіту судини) займають nперше місце за клінічним значенням і частотою та складають основну групу nорганічних артеріопатій, доступних хірургічному лікуванню. Для діагностики і nлікування цих станів необхідно знати, насамперед нормальну анатомію судин, їх nгалуження та топографічні співвідношення.
Облітерація судин гомілки та ступні є nознакою облітеруючого ендартерііту, уражає переважно чоловіків віком 20-40 nроків і може стати причиною ампутацій кінцівки й інвалідності в молодому віці. nГлибокі знання анатомії судин дають можливість майбутнім судинним хірургам nбільш точно ставити діагноз з даної патології, а також проводити різного роду nпрофілактичні заходи, направлені на попередження розвитку патології судин.
Стегнова артерія (a. femoralis) є безпосереднім продовженням nзовнішньої клубової артерії (a.iliaca externa), проходить під пахвинною nзв’язкою (lig.inguinale) через судинну затоку (lacuna vasorum) у супроводі nоднойменної вени латерально, з’являється nна передній ділянці стегна збоку від стегнової вени (v.femoralis).
Далі стегнова артерія (a. femoralis) лягає в nклубово–гребінну борозну (sulcus iliopectineus), проходить вниз по передній nстегновій ділянці (regio femoris anterior) в стегновій борозні (sulcus nfemoralis) і заходить у привідний канал (canalis adductorius), через який nпроникає в підколінну ямку (fossa poplitea), де продовжується в підколінну nартерію (a. poplitea).
Стегнова артерія проектується на передню поверхню шкіри стегна уздовж nпрямої лінії, що з’єднує точку на межі між середньою та внутрішньою третинами lig. inguinale з присереднім надвиростком стегнової nкістки.
Ближче до поверхні вона розташована під пахвинною зв’язкою, де, nпритискаючи судину до верхньої гілки лобкової кістки, легко промацується її nпульсація.
Від стегнової артерії (a. nfemoralis) відходять:
– поверхнева надчеревна артерія (a. nepigastrica superficialis), яка відходить від nстегнової артерії безпосередньо під пахвинною зв’язкою, потім проходить nна передню стінку живота (paries anterior abdоminis) у підшкірній клітковині, nпіднімається догори в напрямку пупка і кровопостачає:
– нижній відділ апоневроза зовнішнього косого м’яза nживота;
– шкіру над апоневрозом зовнішнього косого м’яза nживота;
– поверхнева огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa nilii superficialis) у більшості випадків починається спільним стовбуром nз попередньою артерією, тягнеться паралельно до пахвинної зв’язки назовні і nдогори, розгалужуючись:
– у м’язах (musculi) та шкірі (cutis) біля верхньої nпередньої клубової ості (spina iliaca anterior superior);
– поверхнева зовнішня соромітна артерія (a. npudenda externa superficialis);
– глибока зовнішня соромітна артерія (a. npudenda externa profunda);
Поверхнева і глибока зовнішні соромітні артерії: розгалужується на:
– передні губні nгілки (rr. labiales anteriores) до великих соромітних губ (labia majora npudendi) у жінок;
– передні nкалиткові гілки (rr. scrotales anteriores) до калитки (scrotum) у nчоловіків;
– пахвинні гілки n(rr. inguinales);
– глибока стегнова артерія (a. femoris profunda)
відходить від заднього півкола nстегнової артерії на 3 — 4 см нижче пахвинної зв’язки, проходить вглиб і nвниз у супроводі однойменної вени, утворюючи гілки: прпсередню артерію, що nогинає стегно (a. circumflexa femoris medialis), що несе кров до привідних м’язів стегна і кульшового nсуглоба; бічну артерію, що огинає стегно (a. circumflexa femoris lateralis), яка живить чотириголовий і кравецький м’язи стегна, м’яз n— натягач широкої фасції і середній сідничний м’яз, стегнову кістку, капсулу nкульшового суглоба та відповідні ділянки шкіри; пронизні артерії (аа. perforates) — три досить великих стовбури, що nпостачають кров’ю більшу частину м’язів задньої групи стегна і стегнову кістку.
Від глибокої стегнової артерії (a. nfemoris profunda) відходять:
– присередня nогинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris medialis);
– бічна nогинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris lateralis);
– три пронизні артерії (aa. perforantes), що nкровопостачають м’язи заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris nposterioris);
– низхідна колінна артерія (a. descendens genus) відходить від стегнової артерії (a. femoralis) у привідному каналі (canalis adductorius), виходить на передню поверхню nстегна (facies anterior femoris) через привідний розтвір (hiatus adductorius) цього каналу і опускається до nколінного суглоба (art. genus), де бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus), постачає кров’ю т. vastus medialis і articulatio genus.
Дистальні гілки глибокої артерії nстегна широко сполучаються між собою і з гілками підколінної артерії, що дуже nважливо для розвитку обхідного кровообігу в разі перев’язування стегнової nартерії нижче відходження глибокої артерії стегна.
Численні nм’язові гілки середнього н дрібного калібру відходять від стегнової артерії до nприлеглих м’язів.
Підколінна артерія
(arteria poplitea)
Підколінна артерія є безпосереднім продовженням стегнової nартерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір nпривідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та nпідколінної вени (v. poplitea).
Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині nпідколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш nповерхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під nфасцією. і на рівні нижнього краю nпідколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на:
– передню великогомілкову nартерію (a. tibialis anterior);
– задню nвеликогомілкову артерію (a. tibialis posterior).
Від підколінної артерії відходять такі nгілки:
– бічна верхня колінна артерія (a. nsuperior lateralis genus);
– присередня верхня колінна артерія (a. nsuperior medialis genus);
– середня колінна артерія (a. media ngenus);
– бічна нижня колінна артерія (a. ninferior lateralis genus);
– присередня нижня колінна артерія (a. ninferior medialis genus);
– литкові артерії (aa. surales).
Усі ці nартерії беруть участь у кровопостачанні колінного суглоба (art. genus) та м’язів (musculi) навколо нього.
Вони беруть участь в утворенні:
– суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
– наколінкової сітки (rete patellare).
Усі ці nгілки разом з низхідною артерією коліна (від стегнової артерії) та гілками nпередньої великогомілкової артерії утворюють навколо коліна густу суглобову nсітку коліна (rete articularе genus), що постачає кров’ю м’які тканини, кістки, м’язи та nвнутрішньосуглобові утвори колінного суглоба.
Підколінна артерія (a. poplitеa) спускається зверху донизу, розташовуючись у nглибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш nповерхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. nДалі артерія розгалужується на передню та задню великогомілкові артерії.
Артерії гомілки та стопи
Задня великогомілкова артерія
(arteria tibialis posterior)
Задня nвеликогомілкова артерія (a. tibialis posterior) є продовженням підколінної артерії n(a. poplitea), проходить у гомілково–підколінному каналі (canalis ncruropopliteus) і виходить з–під присереднього краю камбалоподібного м’яза n(margo medialis musculi solei) позаду присередньої кісточки (malleolus nmedialis),
проходить в окремому фіброзному каналі під тримачем nм’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum) на підошву (planta), де nрозгалужується на:
– присередню підошвову артерію (a. nplantaris medialis);
– бічну підошвову артерію (a. nplantaris lateralis).
Гілками задньої великогомілкової артерії (a. ntibialis posterior) є:
1. Малогомілкова огинальна гілка n(ramus circumflexus fibularis; ramus circumflexus peronealis), що відходить від nпочатку задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) і, огинаючи nголовку малогомілкової кістки (caput fibulae), приєднується до суглобової колінної сітки (rete narticulare genus).
2. Mалогомілкова артерія (a. nfibularis; a. peronea), що проходить у нижньому м’язово–малогомілковому каналі n(canalis musculoperoneus inferior), кровопостачає малогомілкові м’язи (musculi nfibulares; musculi peronei) і позаду бічної кісточки (malleolus lateralis) nрозгалужується на:
– бічні nкісточкові гілки (rr. malleolares laterales), які беруть участь в nутворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
– п’яткові nгілки (rr. calcanei), приймають участь в утворенні п’яткової сітки n(rete calcaneum);
– сполучну nгілку (r. communicans), яка сполучає малогомілкову артерію (a. nfibularis) із задньою великогомілковою артерією (a. tibialis posterior).
3. Присередні кісточкові гілки n(rr. malleolares mediales), що беруть участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
4. М’язові гілки (rr. nmusculares) кровопостачають:
– глибокі м’язи та поверхневі м’язи заднього відділу nгомілки (musculi profundi et superficiales compartimenti cruris posterioris).
5. Живильна артерія великогомілкової кістки (a. nutricia tibiae; a. nnutriens tibiae);
6. Бічна підошвова артерія n(a. plantaris lateralis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової nартерії (a.tibialis posterior), лежить в бічній підошвовій борозні (sulcus nplantaris lateralis), прямує присередньо і, анастомозуючи nз глибокою підошвовою артерією (a.plantaris profunda), яка відходить від nтильної артерії стопи (a.dorsalis pedis), утворює глибоку підошвову дугу n(arcus plantaris profundus).
Бічна nпідошвова артерія (a. plantaris lateralis) віддає чотири підошвові плеснові артерії n(aa. metatarsales plantares), які переходять у загальні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales nplantares communes).
Кожна з цих артерій (aa. digitales plantares communes) nрозгалужується на дві власні nпідошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares propriae), які nкровопостачають на підошві (planta) шкіру з обох боків відповідних пальців nстопи (cutis digitorum pedis).
7. Присередня підошвова артерія n(a. plantaris medialis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової nартерії (a. tibialis posterior), має глибоку nгілку (ramus profundus) і поверхневу nгілку (ramus superficialis), лягає у присередню підошвову борозну (sulcus nplantaris medialis) та кровопостачає присередні м’язи підошви (musculi mediales nplantae), анастомозуючи з першою тильною nплесновою артерією (a. metatarsalis dorsalis prima).
8. Передня великогомілкова артерія n(a. tibialis anterior), що відходить від підколінної артерії (a. poplitea) в nпідколінній ямці (fossa poplitea), заходить в гомілково–підколінний канал n(canalis cruropopliteus) і відразу виходить з нього через верхній відділ nміжкісткової перетинки (membrana interossea).
Передня великогомілкова артерія
(a. tibialis anterior)
Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior) nчерез передній отвір гомілково-підколінного каналу потрапляє в передню ділянку nгомілки, де спускається між т. tibialis anterior і т. extensor digitorum по передній поверхні міжкісткової мембрани (facies anterior nmembranae interosseae) між м’язами переднього відділу гомілки (musculi ncompartimenti cruris anterioris) і, проходячи під верхнім тримачем nм’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum superius) та під нижнім nтримачем м’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum inferius), nпродовжується на стопу під назвою тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis). Артерію nсупроводжують дві вени і глибокий малогомілковий нерв.
n
Від передньої великогомілкової артерії n(a. tibialis anterior) відходять наступні nгілки:
– задня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis nposterior), що бере участь в утворенні суглобової nколінної сітки (rete articulare genus);
Ці судини, піднімаючись догори, беруть участь в nутворенні суглобової сітки коліна;
– передня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens ntibialis anterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete narticulare genus);
– м’язові гілки (rr. musculares), які кровопостачають м’язи n(musculi) переднього відділу гомілки (compartimentum cruris anterius) , кістки nта шкіру гомілки;
– передня бічна кісточкова артерія (a. malleolaris anterior nlateralis), що бере участь в утворенні бічної nкісточкової сітки (rete malleolare laterale);
– передня присередня кісточкова артерія (a. malleolaris anterior nmedialis), що бере участь в утворенні присередньої nкісточкової сітки (rete malleolare mediale).
Тильна артерія nстопи
(arteria dorsalis pedis)
Тильна артерія nстопи (a. ndorsalis pedis) є продовженням передньої великогомілкової артерії n(a. tibialis anterior),
проходить у першому міжкістковому проміжку (spatium ninterosseum primum), де розгалужується на:
– першу тильну nплеснову артерію (a. metatarsalis dorsalis prima);
– глибоку підошвову nартерію (a. plantaris profunda).
Перша тильна плеснова артерія (a. metatarsalis dorsalis nprima) розгалужується на три тильні nпальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які йдуть з боків тильної nповерхні великого пальця стопи (facies dorsalis hallucis) і присереднього боку nдругого пальця (facies medialis digiti secundi).
Глибока підошвова артерія (a. plantaris profunda) nпроходить через перший міжплесновий проміжок (spatium intermetatarsale primum) nна підошву (planta) і, анастомозуючи з бічною підошвовою артерією (a. plantaris nlateralis), утворює глибоку підошвову nдугу (arcus plantaris profundus).
Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) має nтакі гілки:
– бічну nзаплеснову артерію (a. tarsalis lateralis);
– присередню nзаплеснову артерію (a. tarsalis medialis) до бічного краю стопи (margo nlateralis pedis) і присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
– дугоподібну nартерію (a. arcuata), від якої відходять:
– І–ІV тильні nплеснові артерії (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]).
Кожна з І–ІV тильних nплеснових артерій (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]) nподіляється на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які nкровопостачають тильні поверхні сусідніх пальців (facies dorsales digitorum).
Пульсацію тильної nартерії стопи (a. dorsalis npedis) можна промацати притискаючи судину до медіальної клиновидної кістки між nсухожилками м”язів довгого розгинача великого пальця і довгого розгинача nпальців, де артерія проходить під шкірою.
АНАСТОМОЗИ між ГІЛКАМИ АРТЕРІЙ ТАЗА
та НИЖНЬОЇ nКІНЦІВКИ
У системі артерій таза та нижньої кінцівки утворюються nанастомози (anastomoses) між гілками:
– клубових артерій (aa. iliacae);
– стегнової артерії (a. femoralis);
– підколінної артерії (a. poplitea);
– великогомілкових артерій (aa. tibiales), які nзабезпечують обхідний (коллатеральний) кровотік артеріальної крові та nкровопостачання суглобів.
Анастомози є такі:
1. Aнастомози між гілками (rami) внутрішньої клубової артерії n(a. iliaca interna) та стегнової артерії (a. nfemoralis).
2. Aнастомози між лобковою гілкою (r. pubicus) nвід затульної артерії (a. obturatoria) і затульною гілкою (r. nobturatorius) нижньої надчеревної артерії (a. epigastrica inferior), цей nанастомоз одержав назву “корона смерті” (corona mortis).
3. Aнастомози навколо кульшового суглоба (art. coxae):
– кульшовозападинна гілка затульної nартерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami narteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca ninterna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris nmedialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris);
– анастомозують nміж собою верхня і нижня nсідничні артерії (аa. gluteae superior et inferior), обидві від nвнутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna);
– анастомозують nміж собою присередня і бічна nогинальні артерії стегна (aa. circumflexae femoris medialis et nlateralis) від глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris).
4. Aнастомози між гілками стегнової артерії (rami arteriae femoralis) та гілками nартерій, які відходять від інших судин: поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis) nвід стегнової артерії (a. femoralis) з верхньою nнадчеревною артерією (a. epigastrica superior) від внутрішньої грудної nартерії (a. thoracica interna) в передній стінці живота (paries anterior nabdominis).
5. Бічна верхня колінна артерія n(a. superior lateralis genus), бічна нижня колінна артерія (a. inferior nlateralis genus), присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus) nі присередня nнижня колінна артерія (a. inferior medialis genus). Усі гілки nпідколінної артерії (a. poplitea) анастомозують між nсобою та з низхідною колінною артерією (a. descendens genus) із стегнової nартерії (a. femoralis).
6. Біля присередньої кісточки (malleolus medialis) є присередня nкісточкова сітка (rete nmalleolare mediale), яка утворена:
– передньою присередньою кісточковою артерією n(a. malleolaris anterior medialis), гілка передньої великогомілкової артерії n(a. tibialis anterior);
– присередніми кісточковими гілками n(rr. malleolares mediales), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis nposterior);
– присередніми заплесновими артеріями n(aa. tarsales mediales), від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).
7. Біля бічної кісточки (malleolus lateralis) є бічна кісточкова сітка n(rete malleolare laterale), яка утворена:
– передньою бічною кісточковою артерією n(a. malleolaris anterior lateralis), від передньої великогомілкової артерії (a. ntibialis anterior);
– бічними кісточковими гілками (rr. nmalleolares laterales);
– пронизною гілкою (r. Perforans), nвони від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).
8. Біля п’яткового горба (tuber calcanei) є п’яткова сітка n(rete calcaneum), яка утворена:
– п’ятковими гілками (rr. calcanei), nвід задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);
– п’ятковими гілками (rr. calcanei), nвід малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).
9. На підошвовій поверхні (facies plantaris) в горизонтальній площині проходить глибока підошвова дуга n(arcus plantaris profundus), яка утворена:
– кінцевим відділом бічної підошвової артерії n(a. plantaris lateralis);
– медіальною підошвовою артерією (a. plantaris medialis). Ці судини nвідходять від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior).
10. На підошвовій поверхні (facies plantaris) в стріловій площині розташована ще одна артеріальна дуга, nяка являє собою анастомоз між:
– глибокою підошвовою дугою (arcus nplantaris profundus);
– глибокою підошвовою артерією (a. nplantaris profunda) від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).
З часів Римської Імперії і епохи nвідродження до середини нинішнього століття основною операцією була перев’язка nсудини, незважаючи на часті тяжкі порушення кровообігу в органі або гангрену nкінцівки. Вивчення шляхів колатерального кровотоку, а також удосконалення nметодів діагностики на судинах кінцівок дозволяє зберегти хворому кінцівку nнавіть при тяжких ураженнях магістральних судин.
Тема 2. Поверхневі і глибокі вени nта лімфатичні вузли і судини нижньої кінцівки.
Вени нижньої кінцівки
(venae membri inferioris)
Вени нижньої кінцівки поділяються на:
– поверхневі вени нижньої кінцівки (venae nsuperficiales membri inferioris);
– глибокі вени нижньої кінцівки (venae nprofundae membri inferioris).
Глибокі вени є nпарними і супроводжують однойменні артерії.
Лише підколінна вена (v. poplitea) та стегнова вена (v. femoralis) є непарними.
До поверхневих вен нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris) nналежать:
– велика підшкірна вена (v. saphena nmagna), що має численні клапани, починається попереду присередньої кісточки n(malleolus medialis), де приймає притоки від присередньої частини тилу стопи n(pars medialis dorsi pedis). Вона є продовженням присередньої крайової вени (v. nmarginalis medialis), йде разом з підшкірним нервом (n. saphenus) по nприсередній поверхні гомілки вгору, проходить по присередній поверхні стегна до nпідшкірного розтвору (hiatus saphenus), де пронизує дірчасту фасцію (fascia ncribrosa) і впадає у стегнову вену n(v. femoralis).
Велика підшкірна вена (v. saphena magna) має численні підшкірні притоки:
– від передньо–присередньої поверхні гомілки (crus);
– від стегна (femur);
– від зовнішніх статевих органів (organa genitalia nexterna);
– мала підшкірна вена (v. saphena nparva) має численні клапани і збирає кров від тильної венозної дуги стопи n(arcus venosus dorsalis pedis) і є продовженням бічної крайової вени (v. nmarginalis lateralis). Вона проходить позаду бічної кісточки (malleolus nlateralis), лягає в борозну між бічною головкою та присередньою головкою nлиткового м’яза (caput laterale et caput mediale musculi gastrocnemii) і в nпідколінній ямці (fossa poplitea) впадає nв підколінну вену (v. poplitea).
До глибоких вен нижньої кінцівки n(venae profundae membri inferioris) належать:
– стегнова вена (v. femoralis);
– глибока стегнова вена (v. profunda nfemoris), притоками якої є:
– при середні nогинальни стегнові вени (vv. circumflexae femoris mediales);
– бічні nзгинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris laterales);
– пронизні вени n(vv. perforantes);
– підколінна вена (v. poplitea), яка nмає наступні притоки:
– литкові вени n(vv. surales);
– колінні вени n(vv. geniculares);
– передні nвеликогомілкові вени (vv. tibiales anteriores);
– задні великогомілкові nвени (vv. tibiales posteriores);
– малогомілкові nвени (vv. fibulares).
Лімфатичні nсудини і вузли нижньої кінцівки
(vasa lymphatica et nodi nlymphoidei membri inferioris)
Лімфатичні nсудини на nнижній кінцівці (membrum inferius) поділяються на:
– поверхневі лімфатичні судини (vasa nlymphatica superficialia), які проходять під шкірою над поверхневою фасцією і nзбирають лімфу від шкіри і підшкірної клітковини;
– глибокі лімфатичні судини (vasa lymphatica nprofunda), які проходять поряд з глибокими кровоносними судинами (vasa nsanguinea profunda), і збирають лімфу від м’язів, суглобів і кісток.
Лімфатичні nвузли (nodi nlymphoidei) на нижній кінцівці (membrum inferius) є такі:
– підколінні вузли (nodi poplitei), переважно є один лімфовузол;
– пахвинні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei inguinales), які в nсвою чергу поділяються на:
– поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales);
– глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).
Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales nsuperficiales) розташовуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і nлежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis nfasciae latae).
Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів n(nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових nвузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae nexternae).
Глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi) розміщені під широкою фасцією nстегна (fascia lata femoris) у межах стегнового трикутника (trigonum femorale) nу ділянці підшкірного розтвору (hiatus saphenus).
У стегновому кільці (anulus femoralis) на присередній nповерхні стегнової вени (facies medialis venae femoralis) розташований верхній nз цих вузлів – вузол Пирогова–Розенмюллера.
Виносні судини глибоких пахвинних вузлів (nodi ninguinales profundi) прямують до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci nexterni).
Підколінні nвузли (nodi poplitei) поділяються nна:
– поверхневі nвузли (nodi superficiales);
– глибокі вузли (nodi nprofundi).
Поверхневі підколінні вузли (nodi poplitei superficiales) розташовані над підколінною nфасцією навколо малої підшкірної вени (v. saphena parva) поблизу місця її nвпадіння у підколінну вену (v. poplitea). У ці вузли притікає лімфа із nповерхневих лімфатичних судин задньої групи і частково із бічної групи гомілки.
Виносні судини цих вузлів (nodi superficiales) nпрямують до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi).
Глибокі підколінні вузли (nodi poplitei profundi) розміщені між підколінною артерією n(a. poplitea) та капсулою колінного суглоба (capsula articulationis genus).
Приносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi npoplitei profundi) збирають лімфу із:
– поверхневих лімфатичних судин (vasa lymphatica nsuperficialia) задньої та присередньої поверхні гомілки (facies posterior et nmedia cruris);
– глибоких лімфатичних судин (vasa lymphatica nprofunda), які можуть перериватись в наступних непостійних лімфатичних вузлах n(nodi lymphoidei):
– передньому великогомілковому вузлі n(nodus tibialis anterior);
– задньому великогомілковому вузлі n(nodus tibialis posterior);
– малогомілковому вузлі (nodus nfibularis).
Виносні судини nглибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) закінчуються nв глибоких пахвинних вузлах (nodi inguinales profundi).
Поверхневі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica nsuperficialia membri inferioris) формуються з капілярних сіток шкіри та nпідшкірної клітковини і утворюють:
– присередню групу судин;
– бічну групу судин;
– задню групу судин.
Присередня nгрупа поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa nlymphatica superficialia membri inferioris) починається в шкірі:
– І, ІІ, ІІІ пальців стопи (digiti pedis);
– присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
– присередньої поверхні гомілки (facies medialis ncruris).
Ці судини йдуть вздовж великої підшкірної вени (v. nsaphena magna) і впадають у поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales nsuperficiales).
Бічна група поверхневих лімфатичних nсудин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) nформується в ділянці:
– IV та V пальців стопи (digiti pedis);
– бічної частини тилу стопи (pars lateralis dorsi npedis);
– бічної поверхні гомілки (facies lateralis cruris).
Ці судини, дещо нижче колінного суглоба (articulatio ngenus) приєднуються до присередньої групи поверхневих лімфатичних судин нижньої nкінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris).
Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa nlymphatica superficialia membri inferioris) починається:
– в шкірі п’яткової ділянки (cutis regionis ncalcaneae);
– в шкірі підошви бічного краю стопи (cutis plantae nmarginis lateralis pedis).
Задня група поверхневих nлімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri ninferioris) прямує за ходом малої підшкірної вени (v. saphena parva) і впадає в nпідколінні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei poplitei).
Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda nmembri inferioris) збирають лімфу від:
– м’язів (musculi);
– суглобів (articulationes);
– синовіальних піхв (vaginae synoviales);
– кісток (ossa);
– нервів (nervi).
Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa nlymphatica profunda membri inferioris) супроводжують артерії і глибокі вени гомілки (arteriae et venae nprofundae cruris) та вени стегна (venae profundae femoris).
Вони впадають в nглибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).
Кровоо́біг — процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність. nКровоносну систему організму іноді об’єднують із лімфатичною системою в кардіоваскулярну систему. Кров приводиться в рух скороченнями nсерця і циркулює судинами. Вона забезпечує тканини nорганізму киснем, поживними речовинами, гормонами і постачає продукти обміну речовин nдо органів їх виділення. Збагачення крові киснем відбувається в легенях, а насичення поживними речовинами — nв органах nтравлення. У печінці та нирках відбувається нейтралізація й nвиведення продуктів метаболізму. Кровообіг регулюється гормонами та нервовою nсистемою. nРозрізняють мале n(через легені) і велике (через органи і тканини) кола кровообігу. Кровообіг — nважливий чинник в життєдіяльності організму людини і тварин. Кров може виконувати свої nрізноманітні функції тільки знаходячись в постійному русі. Кровоносна система людини і багатьох тварин складається з nсерця і судин, якими кров рухається до тканин і органів, а потім повертається nдо серця. Великі судини, якими кров рухається до органів і тканин, називаються артеріями. Артерії розгалужуються на менші nартерії — артеріоли, і, нарешті, на капіляри. nСудинами, які звуться венами, кров повертається до серця. nКровоносна система людини та інших хребетних належить до закритого типу — кров за nнормальних умов не покидає організм. Деякі види безхребетних мають відкриту кровоносну систему. nРух крові забезпечує різниця кров’яного nтиску в nрізних судинах.
Ще античні дослідники припускали, що в живих організмах всі органи nфункціонально пов’язані і впливають один на одного. Висловлювалися різні nприпущення. Гіппократ — «батько медицини», і Арістотель — найвизначніший із грецьких nмислителів, що жили майже 2500 років тому, цікавилися питаннями кровообігу і nвивчали його. Проте їхні уявлення були недосконалі, а в багатьох випадках nпомилкові. Венозні і артеріальні кровоносні судини вони уявляли як дві nсамостійні системи, не сполучені між собою. Вважалося, що кров рухається тільки nвенами, в артеріях, натомість знаходиться повітря. Це обґрунтовували тим, що при nрозтині трупів людей і тварин у венах кров була, а nартерії були порожні, без крові.
Це переконання було спростоване в результаті праць римського дослідника і nлікаря Клавдія nГалена (130—200). Він експериментально довів, що nкров рухається серцем і артеріями, як і венами.
Після Галена аж до XVII століття вважали, що кров з правого передсердя потрапляє в ліве якимсь чином через перегородку.
У 1628 році англійський фізіолог, анатом і лікар Вільям nГарвей (1578 — 1657) опублікував свою працю «Анатомічне nдослідження про рух серця і крові у тварин», в якому вперше в історії медицини експериментально показав, що кров nрухається від шлуночків серця артеріями і повертається до передсердя венами. Поза nсумнівом, обставиною, яка більше за інших спонукала Вільяма Гарвея до nусвідомлення того, що кров циркулює, виявилася наявність у венах клапанів, функціонування яких свідчить про nпасивний гідродинамічний процес. Він зрозумів, що це могло б мати сенс тільки в nтому разі, якщо кров у венах тече до серця, а не від нього, як припустив Гален nі як вважала європейська медицина до часів Гарвея. Гарвей був також першим, хто nкількісно оцінив серцевий викид у людини, і переважно завдяки цьому, незважаючи nна величезну недооцінку (1020,6 г/хв
, тобто близько 1 л/хв замість 5 л/хв), скептики nпереконалися, що артеріальна кров не може безперервно створюватися в печінці, nа, отже, вона повинна циркулювати. Таким чином, ним була побудована сучасна nсхема кровообігу людини й інших ссавців, що включає два кола. Невиясненим nзалишалося питання про те, як кров потрапляє з артерій у вени.
Саме в рік публікації революційної праці Гарвея (1628) народився Марчело Мальпігі, який 50 років опісля відкрив капіляри n— ланку кровоносних судин, яка сполучає артерії і вени, — і таким чином nзавершив опис замкнутої судинної системи.
Найперші кількісні вимірювання механічних явищ в кровообігу були зроблені nСтівеном Хейлзом (1677 — 1761), який виміряв артеріальний і nвенозний кров’яний nтиск, об’єм nокремих камер серця і швидкість витікання крові з декількох вен і артерій, nпродемонструвавши таким чином, що велика частина опору перебігу крові припадає nна область мікроциркуляції. Він вважав, що внаслідок пружності артерій перебіг nкрові у венах залишається більш-менш сталим, а не пульсує, як в артеріях.
Пізніше, в XVIII і XIX століттях ряд відомих гідромеханіків зацікавилися питаннями циркуляції nкрові і внесли істотний внесок у розуміння цього процесу. Серед них були Леонард nЕйлер, Даніель Бернуллі (який був насправді професором анатомії) і Жан Луї Марі Пуазейль (також лікар; його приклад особливо nпоказує, як спроба розв’язати часткову прикладну задачу може призвести до nрозвитку фундаментальної науки). Одним з найвизначніших учених-універсалів був Томас nЮнг (1773 — 1829), також лікар, чиї дослідження в nоптиці призвели до встановлення хвильової теорії світла і розуміння сприйняття кольору. Інша важлива область досліджень nЮнга стосується природи пружності, зокрема властивостей і функції nпружних артерій; його теорія розповсюдження хвиль в пружних трубках досі nвважається фундаментальним коректним описом пульсового тиску в артеріях. Саме у nйого лекції з цього питання в Королівському товаристві в Лондоні міститься явна заява, що «питання nпро те, яким чином і в якому ступені циркуляція крові залежить від м’язових і nпружних сил серця і артерій в припущенні, що природа цих сил відома, повинен nстати просто питанням найдосконаліших розділів теоретичної гідравліки».
Схема кровообігу Гарвея була розширена при створенні в XX nстолітті nсхеми гемодинаміки Аринчиним Н. І. Виявилось, що nскелетний м’яз щодо кровообігу не тільки протічна nсудинна система і споживач крові, «утриманець» серця, але і орган, який, nсамозабезпечуючись, є могутнім насосом — периферичним «серцем». За nтиском крові, що розвивається м’язом, він не тільки не поступається, але навіть nперевищує тиск, підтримуваний центральним серцем, і служить ефективним його nпомічником. У зв’язку з тим, що скелетних м’язів дуже багато, понад 1000, їхня nроль у просуванні крові у здорової і хворої людини, поза сумнівом, велика.
Кровообіг відбувається за двома основними шляхами, званими колами: малим і nвеликим колами кровообігу. Малим колом кров циркулює через легені. nРух крові цим колом починається зі скорочення правого передсердя, після чого кров надходить у правий nшлуночок nсерця, скорочення якого штовхає кров в легеневий стовбур. Циркуляція крові в цьому напрямку регулюється передсердно-шлуночковою nперегородкою nі двома клапанами: тристулковим (між правим передсердям і правим шлуночком), що nзапобігає поверненню крові в передсердя, і клапаном легеневої артерії, що запобігає поверненню крові з nлегеневого стовбура в правий шлуночок. Легеневий стовбур розгалужується до nмережі легеневих капілярів, де кров насичується киснем шляхом вентиляції легень. Потім кров через легеневі вени повертається з легенів у ліве nпередсердя. nВелике коло кровообігу постачає насичену киснем кров до органів та тканин. Ліве nпередсердя nскорочується одночасно з правим і штовхає кров в лівий nшлуночок. З nлівого шлуночка кров надходить в аорту. Аорта розгалужується на артерії і артеріоли, що дкою, двостулковим (мітральним
) клапаном і клапаном nаорти.
Таким чином, кров рухається великим колом кровообігу від лівого шлуночка nдо правого передсердя, а потім малим колом кровообігу від правого шлуночка до nлівого передсердя.
Права половина серця і ліва працюють синхронно. Для зручності викладу тут nбуде розглянута робота лівої половини серця. Серцевий цикл включає в себе nзагальну діастолу (розслаблення), систолу (скорочення) передсердь, систолу nшлуночків. Під час загальної діастоли тиск в порожнинах серця близько до нуля, nв аорті повільно знижується з систолічного до діастолічного, в нормі у людини nрівними відповідно 120 і 80 мм рт. ст. Оскільки тиск в аорті вище, ніж в nшлуночку, аортальний клапан закритий. Тиск у великих венах (центральний nвенозний тиск, ЦВТ) становить 2-3 мм рт.ст., тобто трохи вище, ніж в порожнинах nсерця, так що кров надходить у передсердя і, транзитом, в шлуночки. nПередсердно-шлуночкові клапани в цей час відкриті. Під час систоли передсердь nциркулярні м’язи передсердь перетискають вхід з вен в передсердя, що nперешкоджає зворотному потоку крові, тиск у передсердях підвищується до 8-10 мм nрт.ст., і кров переміщається в шлуночки. Під час наступної систоли шлуночків nтиск в них стає вище тиску в передсердях (які починають розслаблятися), що nпризводить до закриття передсердно-шлуночкових клапанів. Зовнішнім проявом цієї nподії є I тон серця. Потім тиск у шлуночку перевищує аортальне, в результаті nчого відкривається клапан аорти і починається вигнання крові з шлуночка в nартеріальну систему. Розслаблене передсердя в цей час заповнюється кров’ю. nФізіологічне значення передсердь головним чином полягає в ролі проміжного nрезервуара для крові, що надходить з венозної системи під час систоли nшлуночків. На початку загальної діастоли, тиск у шлуночку падає нижче nаортального (закриття аортального клапана, II тон), потім нижче тиску в nпередсердях і венах (відкриття передсердно-шлуночкових клапанів), шлуночки nзнову починають заповнюватися кров’ю. Об’єм крові, що викидається шлуночком nсерця за кожну систолу становить 60-80 мл. Ця величина зветься ударний об’єм. nТривалість серцевого циклу — 0,8-1 с, що дає частоту серцевих скорочень (ЧСС) n60-70 за хвилину. Звідси хвилинний об’єм кровотоку, як неважко підрахувати, 3-4 nл в хвилину (хвилинний об’єм серця, МОС).
Артерії, nякі майже не містять гладких м’язів, але мають потужну еластичну оболонку, nвиконують головним чином «буферну» роль, згладжуючи перепади тиску між систоли nі діастоли. Стінки артерій пружно розтяжним, що дозволяє їм прийняти додатковий nоб’єм крові, «вкидаємо» серцем під час систоли, і лише помірно, на 50-60 мм nрт.ст. підняти тиск. Під час діастоли, коли серце нічого не перекачує, саме nпружне розтягнення артеріальних стінок підтримує тиск, не даючи йому впасти до nнуля, і тим самим забезпечує безперервність кровотоку. Саме розтягування стінки nсудини сприймається як удар пульсу. Артеріоли мають розвинену гладкою мускулатурою, nзавдяки якій здатні активно змінювати свій просвіт і, таким чином, регулювати nопір кровотоку. Саме на артеріоли доводиться найбільше падіння тиску, і саме nвони визначають співвідношення об’єму кровотоку та артеріального тиску. nВідповідно, артеріоли називають резистивними судинами.
Капіляри nхарактеризуються тим, що їх судинна стінка представлена одним шаром клітин, так nщо вони високо проникні для всіх розчинених у плазмі крові низькомолекулярних nречовин. Тут відбувається обмін речовин між тканинною рідиною і плазмою крові. nпри проходженні крові через капіляри плазма крові 40 разів повністю оновлюється nз інтерстиціальної (тканинної) рідиною; обсяг тільки дифузії через загальну nобмінну поверх-ність капілярів організму становить близько 60 л / хв або приблизно n85 000 л / добу; тиск на початку артеріальної частини капіляра 37,5 мм рт. ст.
Від органів кров повертається через посткапіляри в венули і вени в праве nпередсердя по верхній і нижній порожнистих вен, а також коронарним венах n(венах, що повертає кров від серцевого м’яза). Венозне повернення здійснюється nза кількома механізмам. По-перше, базовий механізмам завдяки перепаду тисків у nкінці венозної частини. По-друге, для вен скелетних м’язів важливо, що при nскороченні м’яза тиск «ззовні» перевищує тиск у вені, так що кров n«вичавлюється» з вен скоротилася м’язи. Присутність же венозних клапанів nвизначає напрям руху крові при цьому — від артеріального кінця до венозного. nЦей механізм особливо важливий для вен нижніх кінцівок, оскільки тут кров nвенами піднімається, долаючи гравітацію. По-третє, має значення присмоктуюча nроль грудної клітини. Під час вдиху тиск у грудній клітці падає нижче nатмосферного (яке ми приймаємо за нуль), що забезпечує додатковий механізм nповернення крові. Величина просвіту вен, а відповідно і їх обсяг, значно nперевищують такі артерій. Крім того, гладкі м’язи вен забезпечують зміну їх nобсягу в досить широких межах, пристосовуючи їх ємність до мінливого обсягу nциркулюючої крові. тому фізіологічна роль вен визначається як «ємнісні судини». n
Матеріал підготовила доцент Флекей nП.П.
