1. nСистема нижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні nклубові артерії і вени. Система ворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні nанастомози. Кровообіг плода і новонародженого. Внутрішні клубові артерії і nвени.
2. nВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА. СИМПАТИЧНА ТА ПАРАСИМПАТИЧНА ЧАСТИНИ.
(ЗАНЯТТЯ 27)
Тема 1. Система нижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні клубові артерії і nвени.
нижня nпорожниста вена
(vena ncava inferior)
Нижня порожниста вена (vena ncava inferior) починається на рівні IV–V поперекових хребців (vertebrae nlumbales [IV–V]) при злитті:
– лівої nспільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);
– правої nспільної клубової вени (v. niliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio naortae).
Вона nпроходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) nв заднє нижнє, а потім у верхнє середостіння грудної порожнини (mediastinum nsuperius cavitatis thoracis) і впадає nу праве передсердя (atrium dextrum).
У nнижній порожнистій вені (vena cava inferior) розрізняють:
– пристінкові nпритоки нижньої порожнистої вени n(vv. parietales venae cavae inferioris);
– нутрощеві nпритоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae ninferioris).
До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales nvenae cavae inferioris) належать:
– поперекові nвени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають nкров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis nabdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його nоболонок (medulla spinalis et meninges), супроводжуючи відповідні поперекові nартеріі (aa. lumbales).
Верхні nчотири вени переважно впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), nхоч перша з них може впадати у висхідну поперекову вену (v. lumbalis nascendens).
П’ята є nпритокою клубово–поперекової вени (v. iliolumbalis) або спільної клубової вени n(vena iliaca communis).
Усі nвони анастомозують з висхідною поперековою веною (v. lumbalis ascendens).
– нижні nдіафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують nоднойменні артерії (aa. phrenicae inferiores).
Праві nвени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у нижню порожнисту вену (vena ncava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову nвену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту nвену (vena cava inferior).
До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:
– права nяєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. novarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior ntestis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus npampiniformis).
Вона nнесе кров від правого лозоподібного сплетення (plexus pampiniformis dexter) до nнижньої порожнистої вени (vena cava inferior).
У чоловіків лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis) і яєчкова nвена (v. testicularis) належать до nскладу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);
– ліва nяєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. novarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis nsinistra);
– ниркові nвени (vv. renales) – парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale) і, nанастомозуючи з поперековими венами (vv. lumbales), впадають у нижню порожнисту nвену (v. cava inferior) між першим та другим поперековими хребцями (vertebrae nlumbales);
– права nнадниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт nнадниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);
– ліва nнадниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову nвену (v. renalis sinistra);
– nпечінкові вени (vv. hepaticae) – три–чотири крупних вени впадають у нижню порожнисту вену n(v. cava inferior) в ділянці печінки (regio hepatis) у борозні порожнистої вени n(sulcus venae cavae).
ВЕНИ ТАЗУ
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна nклубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) nпри злитті:
– внутрішньої nклубової вени (v. iliaca ninterna);
– зовнішньої nклубової вени (v. iliaca nexterna).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня nклубова вена має:
– пристінкові nпритоки;
– нутрощеві nпритоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
– верхні nсідничні вени (vv. gluteae superiores);
– нижні nсідничні вени (vv. gluteae inferiores);
– затульні nвени (vv. obturatoriae);
– бічні nкрижові вени (vv. sacrales laterales);
– клубово–поперекова nвена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena niliaca communis);
– середня nкрижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну nклубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
– крижового nвенозного сплетення (plexus venosus sacralis);
– передміхуровозалозового nвенозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
– глибока nспинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
– глибокі nвени статевого члена (vv. profundae penis);
– задні nкалиткові вени (vv. scrotales posteriores);
– міхурового венозного сплетення n(plexus venosus vesicalis), в яке входять:
– міхурові nвени (vv. vesicales);
– прямокишкового венозного nсплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
– верхні nпрямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню nбрижову вену (v. mesenterica inferior);
– середні nпрямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню nклубову вену (v. iliaca interna);
– нижні nпрямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню nсоромітну вену (v. pudenda interna);
– маткове венозне сплетення n(plexus venosus uterinus), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae);
– піхвове венозне сплетення n(plexus venosus vaginalis), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae).
Зовнішня клубова вена
(v. iliaca externa)
Зовнішня nклубова вена є продовженням стегнової вени (v. femoralis) і приймає кров від усіх nвен нижньої кінцівки.
Під nпахвинною зв’язкою (lig. inguinale) у зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) nвпадають:
– нижня nнадчеревна вена (v. nepigastrica inferior);
– глибока nогинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).
Система nворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні анастомози. Кровообіг плода і nновонародженого.
СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ
Ворітна nпечінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі nпечінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною nжовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. nhepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput npancreatis) при злитті:
– верхньої nбрижової вени (v. nmesenterica superior);
– нижньої nбрижової вени (v. nmesenterica inferior);
– селезінкової nвени (v. splenica).
Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної nпорожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).
До nвходження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae nhepatis) входять такі притоки:
– міхурова вен (v. cystica);
– права nшлункова вена (v. gastrica ndextra);
– ліва nшлункова вена (v. gastrica sinistra);
– передворотарна nвена (v. prepylorica);
– припупкові nвени (vv. paraumbilicales).
Ці притоки у воротах печінки (porta nhepatis) впадають у ворітну печінкову nвену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.
Порто–кавальні анастомози
(anastomoses nportocavales)
Порто–кавальні анастомози утворені між:
– ворітною печінковою веною n(v. portae hepatis);
– верхньою порожнистою веною n(v. cava superior);
– нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).
Порто–кавальні анастомози є такі:
– у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis noesophagi) між:
– лівою nшлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової nвени (v. portae hepatis);
– стравохідними nвенами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени n(v. cava superior);
– у товщі прямої кишки (rectum) між:
– верхньою nпрямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної nпечінкової вени (v. portae hepatis);
– середньою nпрямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени n(v. cava inferior);
– нижньою nпрямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої nпорожнистої вени (v. cava inferior);
– навколо пупка (umbilicus) між:
– верхньою nнадчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої nпорожнистої вени (v. cava superior);
– припупковими nвенами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени n(v. portae hepatis);
– нижньою nнадчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої nпорожнистої вени (v. cava inferior);
– у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної ободової кишки (colodescendens) між:
– поперековими nвенами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava ninferior);
– правою nободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною n(v. colica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).
Каво–кавальні анастомози
(anastomoses cavocavales)
Каво–кавальні nанастомози утворені між:
– верхньою порожнистою веною (vena cava superior);
– нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).
Кавo–кавальні анастомози є такі:
– між верхньою nнадчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої nпорожнистої вени (v. cava superior), і нижньою надчеревною веною (v. nepigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
– між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої nпорожнистої вени (v. cava inferior), і висхідними правою та лівою поперековими nвенами (vv. lumbales ascendentes) – система верхньої порожнистої вени n(v. cava superior);
– між грудо–надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) – система nверхньої порожнистої вени (v. cava superior), і поверхневою надчеревною веною n(v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava ninferior);
– між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої nпорожнистої вени (v. cava inferior), і зовнішнім хребтовим сплетенням n(plexus venosus vertebralis externus) – система верхньої порожнистої вени (v. ncava superior).
КРОВООБІГ ПЛОДА
(circulatio nfoetalis)
Кровоносна nсистема плода має ряд наступних особливостей, що nвідрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:
– артеріальна кров (sanguis narteriosus) поступає до плода по nнепарній пупковій вені від матері, ця вена після народження заростає, nутворюючи круглу зв’язку печінки (lig. teres hepatis);
– кров в судинах, які nзабезпечують тканини киснем, є мішаною. Тільки у пупковій вені nкров артеріальна;
– між пупковою і нижньою nпорожнистою венами функціонує анастомоз – венозна протока (ductus venosus) – nпротока Аранція, яка після народження заростає, утворюючи венозну зв’язку nпечінки (lig. venosum hepatis);
– кров із нижньої порожнистої вени поступає з правого передсердя в ліве через овальний nотвір (foramen ovale), що розташований в міжпередсердній перегородці (septum ninteratriale);
– мале коло кровообігу (circulus nsanguineus minor) не функціонує;
– між дугою аорти і легеневим nстовбуром функціонує артеріальна протока (ductus narteriosus) – протока Ботала, через яку кров, що потрапила з правого шлуночка у nлегеневий стовбур, проходить у велике коло кровообігу (circulus sanguineus nmajor);
– більш насичену киснем мішану кров одержують голова (caput), шия n(collum; cervix), верхні кінцівки n(membra superiora) і верхня частина nтулуба (pars superior trunci).
Нижня частина тулуба і нижні кінцівки (pars inferior trunci et nmembra inferiora) кровопостачаються змішаною кров’ю із значним вмістом nвуглекислоти та продуктів обміну клітин.
Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій nартерії (a. umbilicalis).
Після народження, в зв’язку з появою дихання, починає nфункціонувати мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor).
Пупкові nсудини плода заростають на 6–7-й день.
Протока nБотала заростає на 9–10-й день.
Овальний nотвір в міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту добу після народження.
Зміни nкровообігу після народження
При народженні плоду зв’язок його з тілом матері nпорушується – пупковий канатик перв’язують і перерізають.
Внаслідок подразнення дихального центра nвуглекислотою легені починають функціонувати, легеневі судини розширяються, nтиск крові в лівій половині серця підвищується, пупкові артерії і вени nзапустівають, овальний отвір прикривається заслінкою, сполучення між nпередсердями припиняється.
Далі овальний отвір (foramen ovale) зовсім заростає, nартеріальний протік (ductus arteriosus, Боталів протік) та венозний протік n(ductus venosus, Аранціїв протік) перетворюються у фіброзні зв’язки без nпросвіту – артеріальну зв’язку (ligamentum arteriosum) і у венозну зв’язку n(ligamentum venosum).
Пупкова вена (v. umbilicalis) відома у дорослого під nназвою кругла зв’язка печінки (ligamentum teres hepatis), пупкові артеріїї (aa. numbilicales) як бічний фіброзний тяж – бічна міхурово-пупкова зв’язка n(ligamenta vesicoumbilicalia lateralia).
В результаті всіх цих пертворень встановлюється nкровообіг постнатального типу.
Внутрішні nклубові артерії і вени.
Спільна клубова артерія
(arteria niliaca communis)
Спільна nклубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні nкрижово–клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується на:
– зовнішню nклубову артерію (arteria niliaca externa);
– внутрішню nклубову артерію (arteria niliaca interna).
Внутрішня клубова артерія
(a. iliaca interna)
Внутрішня клубова артерія (a. niliaca interna) біля верхнього краю великого сідничного отвору (margo superior nforaminis ischiadici majoris) розділяється на:
– передній nстовбур (truncus anterior);
– задній nстовбур (truncus posterior).
Передній nі задній стовбури (trunci anterior et posterior) кровопостачають:
– nстінки і органи малого таза (parietes et norgana pelvis minoris).
– n
– n
Гілки nвнутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) nподіляються на:
– нутрощеві nгілки (rr. viscerales);
– пристінкові nгілки (rr. parietales).
До пристінкових nгілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae ninternae) належать:
– клубово–поперекова артерія n(a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
– nвеликий поперековий м’яз (m. psoas major);
– nклубовий м’яз (m. iliacus);
– nквадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
– nклубову кістку (os ilium);
– бічні крижові артерії n(aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et inferior), що nкровопостачають:
– nкістки та м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);
– оболони nспинного мозку (matres spinales).
– верхня сіднична артерія n(a. glutea superior), що виходить з таза (pelvis) через надгрушоподібний отвір n(foramen suprapiriforme) і кровопостачає:
– nсідничні м’язи (mm.glutei);
– nкульшовий суглоб (art.coxae);
– нижня сіднична артерія n(a. glutea inferior), що виходить з таза через підгрушоподібний отвір (forameinfrapiriforme) і кровопостачає, переважно:
– nвеликий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
– шкіру nсідничної ділянки (cutis regionis glutealis);
– затульна артерія (a. obturatoria), що виходить з таза через затульний nканал (canalis obturatorius) на стегно (femur), де кровопостачає:
– nзатульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
– nкульшовий суглоб (art. coxae);
– nприсередні м’язи стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, nbrevis, magnus et minimus; m. pectineus, m.gracilis;
– шкіру nзовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);
– nголовку стегнової кістки (caput femoris).
– пупкова артерія (a. numbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує тільки в початковій nчастині, де від неї відходять:
– верхні міхурові артерії (aa. nvesicales superiores) до верхівки сечового міхура (apex vesicae urinariae);
– сечовідні гілки (rr. ureterici) nдо нижнього відділу сечоводів (ureteres).
До нутрощевих nгілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:
– артерія сім’явиносної протоки n(a. ductus deferentis), у чоловіків кровопостачає:
– nсім’явиносну протоку (ductus deferens);
– нижня міхурова артерія n(a. vesicalis inferior), кровопостачає:
– nсечовий міхур (vesica urinaria);
– пряму nкишку (rectum);
– у nчоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae nvesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);
– у nжінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
– середня прямокишкова артерія n(a. rectalis media), кровопостачає:
– nампулу прямої кишки (ampulla recti);
– nм’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
– у nчоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і nпередміхурової залози (prostata);
– у nжінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
Середня прямокишкова артерія (a. nrectalis media) анастомозує:
– з верхньою прямокишковою артерією (a.rectalis nsuperior) від нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior);
– з нижньою прямокишковою артерією n(a.rectalis inferior) із внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna);
– маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової зв’язки (lig. latum nuteri) від шийки матки (cervix uteri) до дна матки (fundus uteri); від неї nвідходить:
– піхвова артерія (a. vaginalis), nяка розгалужується на:
– nтрубну гілку (r. tubarius);
– nяєчникову гілку (r. ovaricus), анастомозуючи з яєчниковою артерією n(a. ovarica) від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae);
– внутрішня соромітна артерія n(a. pudenda interna), що виходить iз тазової порожнини (cavitas pelvis) через nпідгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme), а потім через малий сідничний nотвір (foramen ischiadicum minus) і знову заходить в порожнину малого таза n(cavitas pelvis minoris) – сідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).
У цій nямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda ninterna) відходять:
– нижня прямокишкова артерія (a. rectalis ninferior) і розгалужується на:
– промежинну артерію (a. perinealis) до nм’язів промежини (musculi perinei);
– гілки до зовнішніх статевих органів n(rami organa genitalia externa).
Зовнішня клубова артерія
(arteria niliaca externa)
Зовнішня клубова артерія є nпродовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), через судинну nзатоку (lacuna vasorum) виходить на стегно (femur), де вже називається стегновою nартерією (a. femoralis).
Від nзовнішньої клубової артерії відходять:
– нижня надчеревна артерія n(a. epigastrica inferior), вона заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina nmusculi recti abdominis), кровопостачає м’язи живота (mm.abdominis) і nрозгалужується на:
– лобкову nгілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. obturatorius) або може бути додаткова nзатульна артерія (a. obturatoria accessoria);
– артерію nпідвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) у чоловіків;
– артерію nкруглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) у жінок.
Нижня надчеревна артерія (a. nepigastrica inferior) анастомозує з nгілками затульної артерії (rami arteriae obturatoriae) через затульну гілку n(r. obturatorius);
– глибока огинальна артерія nклубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде до верхньої nпередньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) від неї відходять nгілки (rami) до:
– nм’язів живота (mm. abdominis);
– nм’язів таза (mm. pelvis).
Глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) анастомозує з гілками клубово–поперекової артерії (rami arteriae iliolumbalis).
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна nклубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) nпри злитті:
– внутрішньої nклубової вени (v. iliaca ninterna);
– зовнішньої nклубової вени (v. iliaca nexterna).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня nклубова вена має:
– пристінкові nпритоки;
– нутрощеві nпритоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
– верхні nсідничні вени (vv. gluteae superiores);
– нижні nсідничні вени (vv. gluteae inferiores);
– затульні nвени (vv. obturatoriae);
– бічні nкрижові вени (vv. sacrales laterales);
– клубово–поперекова nвена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena niliaca communis);
– середня nкрижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну nклубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
– крижового nвенозного сплетення (plexus venosus sacralis);
– передміхуровозалозового nвенозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
– глибока nспинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
– глибокі nвени статевого члена (vv. profundae penis);
– задні nкалиткові вени (vv. scrotales posteriores);
– міхурового венозного сплетення n(plexus venosus vesicalis), в яке входять:
– міхурові nвени (vv. vesicales);
– прямокишкового венозного сплетення n(plexus venosus rectalis), в яке входять:
– верхні nпрямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню nбрижову вену (v. mesenterica inferior);
– середні nпрямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню nклубову вену (v. iliaca interna);
– нижні nпрямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню nсоромітну вену (v. pudenda interna);
– маткове венозне сплетення n(plexus venosus uterinus), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae);
– піхвове венозне сплетення n(plexus venosus vaginalis), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae).
Тема 2. Вегетативна nнервова система.
Шийні nчастини блукаючого нерва і симпатичного стовбура. Шийне сплетення.
Від шийної nчастини блукаючого нерва відходять:
– глоткова nгілка , яка разом з гілками nязико–глоткового нерва і завузловими nсимпатичного стовбура утворює глоткове сплетення . nЗокрема, по симпатичних гілках передається команда на пригнічення виділення nсекрету залозами слизової оболонки глотки. Глоткова гілка, що складається з nрухових волокон, іннервує:
– nверхній та середній м’язи–звужувачі глотки ;
– м’язи nм’якого піднебіння , за винятком м’яза–натягувача піднебінної завіски ;
Симпатичний стовбур – це парний утвір, який проходить збоку від хребтового nстовпа складається з 20–25 вузлів nсимпатичного стовбура або прихребтових симпатичних вузлів , що з’єднані між собою міжвузловими гілками .
Симпатичний стовбур складається nз:
– 3–х nшийних вузлів симпатичного стовбура ;
– 10–12 nгрудних вузлів симпатичного стовбура ;
– 4–5 nпоперекових вузлів симпатичного стовбура ;
– 4–5 nкрижових вузлів симпатичного стовбура ;
– nодного непарного куприкового вузла симпатичного стовбура .
Верхній шийний вузол є найбільшим вузлом симпатичного nстовбура , який розміщений попереду поперечних відростків – шийних хребців n.
Від верхнього шийного вузла відходять гілки, що містять завузлові нервові волокна :
1. получнігілки , які з’єднують вузол nсимпатичного стовбура з – шийними спинномозковими нервами n.
2. Внутрішній сонний nнерв , що направляється nдо однойменної артерї вздовж її ходу формує nвнутрішнє nсонне сплетення , яке разом із артерією входить в порожнину nчерепа через сонний канал .
У nсонному каналі від внутрішнього сонного nсплетення відходять сонно–барабанні nнерви до слизової оболонки середнього nвуха .
Після nвиходу внутрішньої сонної артерії із nсонного каналу від внутрішнього сонного nсплетення відходить симпатичний корінець крило–піднебінного nвузла – глибокий кам’янистий nнерв , який з’єднується з великим nкам’янистим нервом , утворюючи нерв крилоподібного каналу . У складі nостаннього через крилоподібний канал заходить у крило–піднебінну ямку n, направляється повз крило–піднебінний вузол .
Симпатичні волокна у складі крило–піднебінних nнервів здійснюють симпатичну іннервацію nсудин та залоз:
– nслизової оболонки носової порожнини і ротової порожнини ;
– nсполучної оболонки; кон’юнктиви нижньої повіки ;
– шкіри nлиця .
Частину nвнутрішнього сонного сплетення , яка розташована в печеристій пазусі , нерідко nназивають печеристим сплетенням .
В очну nямку симпатичні волокна внутрішнього nсонного сплетення попадають у вигляді nперіартеріального сплетення очної артерії , яка є гілкою внутрішньої сонної nартерії .
Від очного сплетення відходить симпатичний корінець до nпарасимпатичного війкового вузла .
Волокна nсимпатичного корінця проходять транзитом не перериваються через війковий вузол nі у складі коротких війкових нервів досягають очного яблука та іннервують судини ока і м’яз–розширювач зіниці .
У порожнині черепа внутрішнє сонне сплетення продовжується nу навколосудинне nсплетення гілок внутрішньої сонної артерії .
3. Зовнішні сонні нерви , що направляються до зовнішньої nсонної артерії і формують симпатичне зовнішнє сонне сплетення , nяке розгалужується по гілках зовнішньої сонної артерії .
4. Яремний нерв йде по стінці внутрішньої яремної вени до nяремного отвору , де розгалужується nна гілки, nщо йдуть у складі , ,пар черепних нервів .
5. Гортанно–глоткові nгілки , що беруть nучасть в утворенні гортанно–глоткового nсплетення , іннервуючи слизову nоболонку та кровоносні судини глоткигортані .
6. Верхній шийний серцевий нерв n, що йде паралельно до nсимпатичного стовбура .
Правий верхній шийний серцевий нерв проходить nвздовж плечоголовного стовбура і вступає nв глибоку частину серцевого nсплетення на задній поверхні nдуги аорти .
Лівий верхній шийний серцевий нерв прилягає до nлівої загальної сонної артерії , спускається у поверхневу частину серцевого сплетення , яке nрозташоване між дугою аорти і nроздвоєнням легеневого стовбура .
Середній шийний вузол непостійний, розміщений попереду від nпоперечного відросткашийного хребця .
Середній nшийний вузол з’єднаний з:
– верхнім nшийним вузлом однією міжвузловою nгілкою ;
– нижнім nшийним вузлом двома міжвузловими nгілками , які утворюють підключичну петлю навколо підключичної артерії .
Від nсереднього шийного вузла відходять такі гілки:
– сполучнігілки до n– шийних спинномозкових нервів , іноді до ;
– один nабо два nтонких нерви від середнього шийного вузла. Вони беруть участь в утворенні:
– зовнішнього nсонного сплетення ;
– сплетення nнижньої щитоподібної тї , іннервуючи щитоподібну і прищитоподібну nзалози ;
– середній nшийний серцевий нерв , що йде nпаралельно і збоку від верхнього шийного серцевого нерва входить в глибоку частину серцевого nсплетення .
При відсутності nсереднього шийного вузла всі вищеназвані гілки відходять від міжвузлових гілок на рівні поперечного відросткашийного nхребця , а завузлові нервові волокна nв ці гілки попадають від шийно–грудного nвузла .
Нижній шийний вузол часто зливається з першим грудним nвузлом утворює шийно–грудний вузол або зірчастий вузол .
н лежить на вн шийки першого ребра , позаду nпідключичної артерії у місці nвідходження від неї хребтової тї .
Від нижнього шийного вузла відходять такі гілки:
– сполучнігілки n, які йдуть до – шийних nспинномозкових нервів ;
– підключична nпетля , яка охоплює спереду підключичну артерію . Симпатичні волокна nцієї петлі утворюють на цій артерії підключичне nсплетення , яке розгалужується nпо гілках підключичної тї , досягаючи органів і тканин шиї , порожнини nгрудної клітки та верхньої кінцівки ;
– гілки nдо блукаючого нерва діафрагмового нерва ;
– хребтовий nнерв , що утворює навколо nхребтової тї хребтове сплетення n. Це сплетення продовжується nз гілками хребтової тї до головного nмозку спинного мозку та ї оболон n;
– нижній nшийний серцевий нерв , що йде nдо глибокої частини серцевого сплетення .
Грудна частина симпатичного стовбура і грудний відділ nблукаючого нерва.
Симпатичний стовбур – це парний утвір, який проходить nзбоку від хребтового стовпа складається з 20–25 вузлів симпатичного стовбура або прихребтових nсимпатичних вузлів , що з’єднані між nсобою міжвузловими гілками .
Від грудної nчастини блукаючого нерва відходять:
– поворотний nгортанний нерв – зліва nогинає знизу дугу аорти, а справа огинає знизу праву підключичну артерію, повертається на шию через верхній отвір грудної клітки і своєю кінцевою гілкою – нижнім nгортанним нервом – іннервує слизову оболонку гортані під nголосовою щілиною .
Його рухові волокна іннервують усі м’язи гортані , за винятком персне–щитоподібного м’яза .
Від nповоротного гортанного нерва відходять:
– трахейні nгілки , чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна ;
– стравохідні nгілки , чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна ;
– нижні nсерцеві гілки , парасимпатичні, що йдуть до серцевого сплетення ;
– грудні nсерцеві гілки – nпарасимпатичні, йдуть до серцевого сплетення . По цих гілках nпередається команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження nсудин серця;
– трахейні nта бронхові nгілки , що з’єднуються із nзавузловими волокнами від симпатичного стовбура і утворюють nлегеневе nсплетення . Останнє оточує nбронхи і разом з ними входить у легені ;
– стравохідні nгілки , що утворюють стравохідне nсплетення .
Поперекова nчастина симпатичного стовбура і черевний відділ блукаючого нерва. Вегетативні nсплетення черевної порожнини.
Поперекові вузли симпатичного стовбура представлені:
– 4–5 nвузлами симпатичного стовбура ;
– міжвузловими nгілками .
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців n, присередньо від великого поперекового м’яза .
Поперекові вузли nправоголівого симпатичних стовбурів з’єднуються між собою сполучними nгілками .
До першогодругого іноді nтретього поперекових вузлів підходять сполучні білі гілки .
Від кожного з поперекових вузлів симпатичного стовбура до nпоперекових спинномозкових нервів nвідходять:
– сполучна nа гілка ;
– поперекові nнутрощеві нерви .
Ці nнерви йдуть до черевного сплетення мають як передвузлові нервові волокна , nтакзавузлові нервові волокна .
Черевне nаортальне сплетення сформоване за ходом nчеревної частини аорти і її нутряних гілок. Найбільшим сплетенням, утвореним від nчеревного аортального, є черевне сплетення nбіля основи черевного стовбура, яке охоплює великі правий і лівий nчеревні вузли .
У nформуванні черевного сплетення крім черевного аортального беруть участь гілки nвеликого, малого та поперекових нутряних нервів, заднього блукаючого стовбура, nдіафрагмальних нервів. Донизу та вперед черепне сплетення безпосередньо nпереходить у верхнє брижове; розходячись по гілках черевного стовбура, утворює nпечінкове, шлункове, селезінкове сплетення, віддає гілки до діафрагми, nпідшлункової залози, дванадцятипалої кишки й нирок.
Верхнє nбрижове сплетення розташоване за ходом nверхньої брижової артерії іі біля місця відходження її від аорти має один або nдва верхніх брнжовнх вузли. Це сплетення, поширюючись судинними гілками, формує nкишкове сплетення , а виходячи за межі кореня брижі, бере участь в утворенні nміжбрижового та нижнього брижового сплетень . За рахунок нижнього брижового nвиникає верхнє прямокишкове сплетення .
Печінкове nсплетення є безпосереднім продовженням nчеревного; розташоване за ходом утворів, які проникли у ворота й виходять з nворіт печінки. Від нього йдуть гілки до діафрагми, де біля початку нижньої nправої діафрагмальної артерії міститься невеликий вузол рідше два. Печінкове nсплетення має зв’язок з підшлунковозалозовим сплетенням і верхнім брижовим .
Шлункове nсплетення — розташоване за ходом nшлункових судин. Розгалужується у ділянці малої кривини шлунка; має зв’язок з nпечінковим, підшлунковозалозовим і верхнім брижовим сплетеннями.
Селезінкове сплетення є безпосереднім продовженням черевного, nрозташоване за ходом селезінкових судин, має зв’язок з шлунковим і підшлунковозалозовим nсплетеннями.
До дрібніших nсплетень, утворених черевним аортальним, належать такі нутряні сплетення: nнадниркове -, ниркове , сечовідне , nяєчкове яєчникове / , nпідшлун-ковозалозове згадувалося вище. Донизу черевне аортальне сплетення nбезпосередньо переходить у верхнє підчеревне.
Парасимпатична nчастина блукаючого нерва nскладається із заднього ядра блукаючого нерва численних nвнутрішньостінкових інтрамуральних вузлів, що є складовими біляорганнихвнутрішньоорганних nсплетень.
Ці nвузли входять до складу серцевого, стравохідного, легеневого, шлункового, nкишкового, передшлункового та інших нутрощевих автономних сплетень вегетативних nсплетень –, які іннервують гладку м’язову тканину , серцеву м’язову nтканину та залози внутрішніх органів nшиї, грудейживота.
Від черевної nчастини блукаючого нерва відходять передній блукаючиий стовбур та задній блукаючий стовбур .
Ці nстовбури, вийшовши, відповідно, на передню і задню стінки шлунка, утворюють разом із завузловими nсимпатичними волокнами, відповідно, переднє nі заднє шлункові сплетення .
Від цих nсплетень відходять гілки до:
– шлунка ;
– печінки ;
– селезінки ;
– підшлункової залози ;
– нирок ;
– тонкої кишки ;
– товстої кишки аж до входу в малий таз верхній відділ nнизхідної ободової кишки.
Отже, гілки переднього блукаючого стовбура іннервують:
– шлунково–кишкову трубку до nнизхідної ободової кишки , а
– гілки заднього стовбура заходять nв черевне сплетення і разом nз його волокнами іннервують:
– органи черевної порожнини .
По nпарасимпатичних нервових волокнах, що переключаються на другі нейрони в nінтрамуральних вузлах, передається команда на посилення перистальтики, nрозслаблення м’язів–стискачів і виділення секрету залозами.
По nчутливих нервових волокнах передається чутлива інформація від органів черевної nпорожнини до рівня входу в малий таз.
Судини nшлунка і кишки іннервуються тільки симпатичними нервовими волокнами.
До черевної частини нутрощевих nсплетень та нутрощевих вузлів належать nтакі сплетення та вузли:
1. Черевне аортальне сплетення , яке розміщене на передній nта бічних стінках черевної nчастини аорти і утворене гілками nзавузловими волокнами від верхніх nпоперекових вузлів симпатичного стовбура .
Волокна черевного аортального сплетення йдуть по артеріальних гілках черевної частини аорти , формуючи з гілками блукаючого нерва nі нутрощевих нервів інші nсплетення черевної порожнини .
2. Діфрагмові вузли , якірозміщені навколо нижньої nдіафрагмової артерії і беруть участь в nутворенні сплетення.
3. Черевне сплетення , яке nще називають сонячним сплетенням , розміщене nнавколо черевного стовбура і утворене гілками:
– черевного аортального сплетення ;
– блукаючого нерва ;
– великого нутрощевого нерва ;
– малого нутрощевого нерва ;
– правого діафрагмового нерва .
Парасимпатичні передвузлові волокна блукаючого нерва та чутливі волокна nдіафрагмового нерва проходять через черевне сплетення не nперериваючись.
У вузлах черевного сплетення nмістяться тіла других nнейронів симпатичної частини , на nякі переключається частина симпатичних передвузлових нервових волокон n.
Черевне сплетення містить nпереважно два черевні вузли , які розташовані nз боків від черевного стовбура .
Від черевних вузлів відходять симпатичні завузлові nнервові волокна , до яких приєднуються парасимпатичні передвузлові nнервові волокна блукаючого нерва, що nберуть участь в утворенні судинних і органних сплетень.
До черевного nсплетення належать такі сплетення:
– печінкове nсплетення , яке продовжується nвід черевного сплетення до nворіт печінки і оточує nпечінкові артерії . В його утворенні nберуть участь нервові волокна nчеревного сплетення та передвузлові волокна переднього блукаючого стовбура ;
– селезінкове nсплетення ;, яке оточує селезінкову артерію . ; n. і nпродовжується від черевного nсплетення ;
– шлункове nсплетення , що оточує ліву nшлункову артерію і продовжується від черевного nсплетення . В утворенні цього nсплетення беруть участь і гілки nпереднього блукаючого стовбура ;
– підшлунковозалозове nсплетення , що обплітає стовбури nпідшлункових артерій ;
– надниркове nсплетення , що розташовується nнавколо надниркових артерій і в свому складі має симпатичні вузлові нервові волокна , які доходять до мозкової речовини nнадниркових залоз ;
– аортально–ниркові nвузли – симпатичні, розміщені біля місця відходження від nаорти ниркової артерії .
Від nцього вузла відходять симпатичні завузлові нервові волокна та приєднуються до них парасимпатичні передвузлові нервові волокна блукаючого нерва, які беруть участь в утворенні судинних і органних сплетень;
– верхнє nбрижове сплетення , розміщене nнавколо верхньої брижової артерії nта її гілок. Біля nмісця відходження від аорти верхньої nбрижової артерії розташований симпатичний верхній nбрижовий вузол ;
– нижнє nбрижове сплетення розміщене навколо нижньої брижової nартерії та її гілок.
Біля nмісця відходження від аорти нижньої nбрижової артерії розташований симпатичний нижній nбрижовий вузол .
Гілки цього сплетення обплітають верхню прямокишкову nартерію аж до прямої кишки ;
– міжбрижове nсплетення , що є nчастиною черевного аортального сплетення і розташоване nміж початками верхньої брижової nартерії та нижньої брижової nартерії ..;
– кишкове nсплетення , яке міститься у стінці тонкої кишки і утворене nнервовими волокнами брижових сплетень . Це сплетення має такі власні сплетення, що розташовані у nстінці тонкої кишки :
– підсерозне сплетення , що міститься під серозною оболонкою тонкої nкишки ;
– м’язово–кишкове сплетення або сплетення Ауербаха , розміщене між двома шарами м’язової оболонки тонкої кишки і регулює nперистальтику кишки.
– підслизове сплетення , або nсплетення Мейсснера , що міститься nпід слизовою оболонкою тонкої кишки , іннервує nм’язову пластинку слизової оболонки nта кишкові залози слизової nоболонки тонкої кишки ;
– верхнє nпрямокишкове сплетення , що утворене нервовими гілками нижнього nбрижового сплетення і охоплює верхню частину прямої кишки n;
– ниркове nсплетення , яке охоплює ниркову артерію і містить ниркові вузли ;
– сечовідне nсплетення , яке оточує сечоводи і утворене nнервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення nі гілками аортально–ниркових вузлів ;
– яєчникове nсплетення , яке оточує яєчникові nартерії і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення та nниркового сплетення ;
– яєчкове nсплетення , яке оточує яєчкову nартерію і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення nта ниркового сплетення ;
– клубове nсплетення , що оточує праву nта ліву клубові артерії і є nпродовженням міжбрижового сплетення nна клубовій артерії . nа;
– стегнові nсплетення е, що розташовані навколо початку nстегнових артерій і є продовженням клубового сплетення n.
Тазова nчастина симпатичного стовбура. Тазовий відділ парасимпатичної нервової системи. nВегетативні сплетення органів таза.
Поперекові вузли симпатичного стовбура представлені:
– 4–5 nвузлами симпатичного стовбура ;
– міжвузловими nгілками .
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців n, присередньо від великого поперекового м’яза .
Поперекові вузли nправоголівого симпатичних стовбурів з’єднуються між собою сполучними nгілками .
До першогодругого іноді nтретього поперекових вузлів підходять сполучні білі гілки .
Від кожного з поперекових вузлів симпатичного стовбура до nпоперекових спинномозкових нервів nвідходять:
– сполучна nа гілка ;
– поперекові nнутрощеві нерви .
Ці nнерви йдуть до черевного сплетення мають як передвузлові нервові волокна n, такзавузлові нервові волокна .
Крижові вузли симпатичного стовбура утворені трьома вузлами, які лежать nна тазовій поверхні крижової кістки , присередньо від передніх крижових nотворів .
Внизу правийлівий симпатичні стовбури nнаближаютьсязакінчуються в nнепарному nвузлі – куприковому симпатичному вузлі.
Праві nта ліві крижові вузли з’єднуються nміж собою поперечними гілками . Від них відходять:
– сполучнігілки до крижових спинномозкових нервів ;
– крижові nнутрощеві нерви , які йдуть до:
– верхнього підчеревного сплетення ;
– нижнього підчеревного сплетення .
Верхнє підчеревне nсплетення розташоване на передній nповерхні хребтового стовпа — , у проміжку між загальними клубовими nартеріями. На рівні другого крижового хребця сплетення ділиться на дві гілки nп. / і переходить у парне праве та ліве nнижнє підчеревне сплетення , . на задньо-бічних стінках малого таза. За рахунок nнижнього підчеревного сплетення формуються такі нутряні сплетення: присередні nпрямокишкові , нижні прямокишкові , передміхурової залози , сім’явиносне -, матково-піхвове і печеристі нерви клітора статевого члена nпп. / .
До тазової частини центрального nвідділу парасимпатичної частини належать nкрижові nпарасимпатичні ядра , які залягають nв сірій речовині – крижових сегментів спинного мозку – між передніми рогами та задніми рогами n, – бічно–присередні ядра .
До тазової частини периферійного nвідділу парасимпатичної частини належать тазові вузли , де nрозташовані тіла других нейронів. До них nпідходить парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви ; . – передвузлові парасимпатичні волокна, а nвідходять від вузлів завузлові волокна аксони других нейронів.
Аксони клітин крижових nпарасимпатичних ядер виходять з спинного мозку в nскладі передніх корінців , а потім в складі передніх гілок nкрижових спинномозкових нервів та nпісля виходу їх через передні крижові отвори nутворюють парасимпатичний nкорінець; тазові нутрощеві нерви n; ., що входять до складу соромітного нерва .
Парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви ; . підходять до нижнього брижового сплетення n– нижнього підчеревного сплетення,в складі його гілок досягають зовнішнвнутрішніх статевих nорганів, органів сечової системивідділів товстої кишки, що nрозташовані в порожнині малого таза.
У товщі nстінок органів або біля них розташовуються органні сплетення, nякі мають парасимпатичні тазові вузли n, на нейронах яких закінчуються передвузлові нервові волокна тазових nнутрощевих нервів .
Відростки нейронів тазових вузлів – парасимпатичні завузлові нервові волокна , йдуть в органи та іннервують nїх гладкі м’язи та залози.
Тазові нутряні nнерви посилюють перистальтику кишок, розслаблюють внутрішній м’яз — стискач nвідхідника і т. ін.
Центри, які nоб’єднують і регулюють функції симпатичної і парасимпатичної частин автономної nнервової системи, розташовані в мозочку, ядрах гіпоталамуса та в смугастому nтілі.
Вищі nцентри, що координують діяльність усієї нервової системи, містяться в корі nвеликого мозку.
До тазової частини нутрощевих nсплетень та нутрощевих вузлів належать:
1. Верхнє підчеревне сплетення; nпередкрижовий нерв ; . непарне і розташоване nпід роздвоєнням аорти на передній поверхні тілапоперекового nхребця та миса .
Верхнє підчеревне сплетення утворене:
– nгілками черевного аортального сплетення ;
– nпоперековими нутрощевими нервами від нижніх поперекових вузлів nсимпатичного стовбура ;
– nкрижовими нутрощевими нервами від першого крижового вузла nсимпатичного стовбура .
Від верхнього підчеревного сплетення nвідходять правий nта лівий підчеревні nнерви , які переходять до nнижнього підчеревного сплетення ;
2. Нижнє підчеревне сплетення; nтазове сплетення ; – парне і розміщене nспереду і з обох боків від прямої кишки nна поверхні м’яза–підіймача відхідника .
Нижнє підчеревне сплетення утворене nсимпатичними нервовими волокнами підчеревних нервів верхнього nпідчеревного сплетення і парасимпатичними волокнами тазових nнутрощевих нервів – парасимпатичний nкорінць .
Нижнє підчеревне сплетення має такі сплетення:
– середнє nпрямокишкове сплетення , яке розміщене nна стінці середньої частини прямої кишки nі утворене гілками верхнього прямокишкового сплетення ;
– нижнє nпрямокишкове сплетення розташоване на стінці нижньої nчастини прямої кишки та відхідникового каналу і утворене nгілками:
– nнижнього підчеревного сплетення ;
– nверхнього прямокишкового сплетення ;
– nсереднього прямокишкового сплетення ;
– nнижніх прямокишкових нервів .
Від нижнього прямокишкового сплетення nвідходять верхні nвідхідникові нерви .
3. Матково–піхвове сплетення , розташоване nз боків матки та піхви і утворене гілками нижнього nпідчеревного сплетення та міхурового сплетення .
Від матково–піхвового сплетення nвідходять піхвові нерви та nгілки до:
– матки n;
– nматкових труб ;
– nяєчників .
4. Передміхуровозалозове сплетення , розташоване nна бічних, задній та нижній nповерхнях передміхурової залози і утворене гілками:
– nнижнього підчеревного сплетення ;
– nміхурового сплетення .
5. Сплетення сім’явиносної протоки – парне, оточує nсім’явиносну протоку і утворене гілками нижнього nпідчеревного сплетння та міхурового сплетення . Віддає гілки до пухирчастої залози n.
6. Міхурове сплетення , розміщене nна бічних стінках сечового міхура nі утворене парасимпатичними nгілками тазових нутрощевих нервів .
7. Печеристі нерви клітора , що утворені гілками нижнього підчеревного сплетення і досягають nклітора , пройшовши через сечо–статеву діафрагму ;
8. Печеристі нерви статевого члена починаються від передміхуровозалозового nсплетення і йдуть до статевого члена . nНа спинці статевого члена вони nз’єднуються з дорсальним нервом статевого члена nта ідуть до печеристих тіл статевого члена .
матеріали підготував доцент Флекей П.П.
