1.ДОВГАСТИЙ МОЗОК. МІСТ. МОЗОЧОК. IV ШЛУНОЧОК. РОМБОПОДІБНА ромбовидна ЯМКА. ПРОЕКЦІЯ ЯДЕР ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ.
2. ПЕРЕШИЙОК РОМБОПОДІБНОГО ромбовидного nМОЗКУ. СЕРЕДНІЙ МОЗОК. РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ
3. ПРОМІЖНИЙ МОЗОК. НЕВРОГЕННА ГРУПА ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ.
(Заняття 17.)
Анатомія nстовбурової частини головного мозку. Довгастий мозок, його зовнішня та nвнутрішня будова. Будова моста. Сітчата формація.
Довгастий nмозок; ЦИБУЛИНА
(myelencephalon; medulla noblongata; bulbus)
Він є продовженням спинного nмозку (medulla spinalis) і має вигляд молодої цибулини, тому і називається цибулиною (bulbus).
Як і спинний мозок (medulla nspinalis), довгастий мозок на дорcальній nповерхні (facies dorsalis medullae oblongatae) має:
– задню серединну борозну n(sulcus medianus posterior);
– дві задньобічні борозни n(sulci posterolaterales).
На вентральній nповерхні довгастого мозку (facies ventralis medullae oblongatae) проходить:
– передня серединна щілина n(fissura mediana anterior);
– дві передньо–бічні борозни n(sulci anterolaterales).
Між передньою серединною щілиною n(fissura mediana anterior) і передньобічними борознами (sulci nanterolaterales) містяться піраміди nдовгастого мозку; піраміди nцибулини (pyramides medullae oblongatae; npyramides bulbi), які на межі із спинним мозком перехрещуються, утворюючи перехрестя пірамід (decussatio pyramidum).
Між передньобічною та nзадньобічною борознами (sulci anterolateralis et posterolateralis) розміщені оливи (olivae).
Дорсальна поверхня nдовгастого мозку (facies dorsalis medullae oblongatae) утворює нижню частину nромбоподібної ямки (fossa rhomboidea).
На дорсальній поверхні n(facies dorsalis) нижче ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) чітко nконтуруються:
– тонкий пучок (fasciculus gracilis) з тонким nгорбком (tuberculum gracile) попереду;
– клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus) з клиноподібним nгорбком (tuberculum cuneatum).
Сіра nречовина довгастого мозку (substantia grisea medullae oblongatae) представлена:
– нижнім оливним комплексом; nнижніми оливними ядрами (complexus olivaris inferior; nuclei olivares ninferiores);
– тонкими ядрами (nuclei ngraciles);
– клиноподібними ядрами n(nuclei cuneati);
– центром дихання і кровообігу;
– ядрами ІХ– ХІІ пар черепних nнервів.
Біла речовина nдовгастого мозку (substantia alba medullae oblongatae) складається з:
– висхідних шляхів, nу склад яких входять присередня петля (lemniscus medialis), яка в довгастому мозкові (medulla oblongata) nробить перехрест (decussatio lemnisci medialis) та спинномозкова петля n(lemniscus spinalis);
– низхідних шляхів n(пірамідних шляхів);
– сітчастої формації (formatio reticularis).
МІСТ(pons), або міст nВаролія
Він розміщений попереду довгастого мозку (medulla oblongata), утворений nпотовщенням мозкової речовини, яка за допомогою середніх мозочкових ніжок n(pedunculi cerebellares medii) сполучає мозочок (cerebellum) з мостом (pons).
Міст (pons) має:
– вентральну поверхню (facies ventralis), на якій проходить основна nборозна (sulcus basilaris);
– дорсальну поверхню n(facies dorsalis), яка утворює верхню частину ромбоподібної ямки.
Сіра nречовина моста (substantia grisea pontis) складається із:
– власних ядер мосту n(nuclei proprii pontis);
– ядер V–VІІІ пар черепних нервів.
На межі між вентральною та nдорсальною частинами моста (pars ventralis et dorsalis pontis) лежать ядра nтрапецієподібного тіла (nuclei ncorporis trapezoidei), основу яких складають:
– переднє ядро трапецієподібного nтіла (nucleus anterior ncorporis trapezoidei);
– бічне ядро трапецієподібного тіла (nucleus lateralis corporis ntrapezoidei);
– присереднє ядро трапецієподібного тіла (nucleus medialis corporis ntrapezoidei).
Біла nречовина моста складається із нервових волокон, які ідуть у складі:
– присередньої петлі (lemniscus nmedialis);
– сітчастої формації n(formatio reticularis);
– пірамідних шляхів n(tractus pyramidales).
СІТЧАСТІ ЯДРА (nuclei reticulares),
або СІТЧАСТА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis),
чи РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ (formatio reticularis)
Це будь–яка сукупність nкількох дифузних сіток з клітин та нервових волокон у спинному мозку та в nстовбурі головного мозку (truncus encephali), утворюючи сітку.
Сітчаста формація (formatio reticularis) пов’язана з:
– усіма органами чуття n(organa sensuum);
– руховими та чутливими nділянками (regiones motoriae et sensoriae):
– кори великого мозку n(cortex cerebri);
– таламусa (thalamus);
– гіпоталамусa n(hypothalamus);
– спинного мозку (medulla nspinalis).
Сітчаста nформація (formatio reticularis) регулює:
– рівень збудливості і тонус nрізних відділів центральної нервової системи, включаючи кору великого мозку;
– бере участь в регуляції nрівня свідомості, емоцій, вегетативних функцій, цілеспрямованих рухів.
Сітчаста формація, за І. П. nПавловим, – це друга неспецифічна nаферентна нервова система.
До сітчастих nядер належать:
– сітчасті ядра (nuclei reticulares);
– ядра шва (nuclei raphes);
– велетенськоклітинне ядро (nucleus gigantocellularis).
Сагітальний розріз через міст та мозочок
Мозочок, nйого зовнішня та внутрішня будова. Ядра, ніжки, їх сполучення, склад. Перешийок nромбоподібного мозку. Четвертий шлуночок.
МОЗОЧОК (cerebellum)
Мозочок (cerebellum) є nокремою частиною головного мозку (encephalon). Разом із мостом (pons) формує nзадній мозок (metencephalon) і є найбільшим відділом ромбоподібного мозку n(rhombencephalon), яка відділяється від кінцевого мозку (telencephalon) поперечною nщілиною великого мозку (fissura transversa cerebri), nкуди заходить намет мозочка (tentorium cerebelli).
Зверху до мозочка (cerebellum) nприлягають потиличні частки великого мозку (lobi occipitales cerebri).
На нижній поверхні мозочка n(facies inferior cerebelli) є широка заглибина – долинка мозочка n(vallecula cerebelli), до якої прилягає дорсальна поверхня довгастого мозку (facies ndorsalis medullae oblongatae).
Mозочoк (cerebellum) має півкулі nмозочка (hemispheria cerebelli), які розділені між собою поздовжньою nщілиною (fissura longitudinalis cerebelli).
Півкулі мозочка (hemispheria ncerebelli) з’єднуються за допомогою черв’яка мозочка [I–X] (vermis cerebelli [I–X]).
Мозочок (cerebellum) nскладається з:
– тіла мозочка (corpus ncerebelli);
– клаптиково–вузликової частки n(lobus flocculonodularis). Межею між ними є задньобічна щілина мозочка n(fissura posterolateralis).
Зовнішня будова мозочка (morphologia externa cerebelli)
Мозочок має:
– тіло мозочка (corpus cerebelli), яке nскладається з:
– двох півкуль мозочка n(hemispheria cerebelli);
– черв’яка мозочка (vermis ncerebelli), який розташований між ними;
– долинку мозочка (valecula ncerebelli) в якій розміщений довгастий мозок (medulla oblongata);
– черв’як мозочка n(vermis cerebelli), який має такі частини (по колу зверху вниз):
– язичок мозочка (lingula ncerebelli);
– вершину (culmen);
– схил (declive);
– листок черв’яка (folium vermis);
– горб (tuber);
– піраміду (pyramis);
– вузлик (nodulus);
– щілини мозочка n(fissurae cerebelli), що є численні і різні за глибиною; вони пронизують nпівкулі мозочка (hemispheria cerebelli) та черв’як мозочка (vermis cerebelli). nЄ такі щілини:
– горизонтальна щілина (fissura horizontalis), яка поділяє nмозочок на:
– вентральну частину (pars ventralis);
– дорсальну частину (pars dorsalis);
– міжпівмісяцева щілина n(fissura intersemilunaris);
– задня верхня щілина n(fissura posterior superior);
– задньобічна щілина n(fissura posterolateralis);
– передпірамідна щілина n(fissura prepyramidalis);
– друга щілина (fissura nsecunda);
– листки мозочка n(folia cerebelli) розташовані між щілинами мозочка.
Щілини nмозочка (fissurae cerebelli) поділяють nмозочок (cerebellum) на такі частки nі часточки:
1. Передню nчастку мозочка (lobus cerebelli anterior), що відділена від задньої nчастки мозочка (lobus cerebelli posterior) першою nщілиною (fissura prima) і складається з:
– часточок черв’яка (lobuli vermis), nдо яких відносяться:
– язичок мозочка (lingula cerebelli);
– центральна часточка (lobulus centralis);
– вершина (culmen);
– часточок півкуль, до яких nвідносяться:
– крило центральної nчасточки (ala lobuli centralis);
– передня nчотирикутна часточка (lobulus quadrangularis anterior).
Передня частка мозочка майже nповністю складається з передньої чотирикутної часточки n(lobulus quadrangularis anterior), що доповнена спереду центральною часточкою n(lobulus centralis), яка представлена крилами центральної часточки (alae nlobuli centralis).
Передня чотирикутна часточка n(lobulus quadrangularis anterior) має:
– задню частину; дорсальну nчастину (pars posterior; pars dorsalis);
– передню частину; nвентральну частину (pars anterior; pars ventralis).
Передня частка мозочка n(lobus cerebelli anterior) належить до давнього nмозочка (paleocerebellum), отримує волокна пропріоцептивної чутливості від nспинномозково–мозочкових шляхів, і тому має ще назву – спинномозкомозочок n(spinocerebellum), який підтримує тонус м’язів, контролює сили гравітації та nінерції.
2. Задню nчастку мозочка (lobus cerebelli posterior), є більшою частиною нового nмозочка (neocerebellum).
До задньої частки мозочка n(lobus cerebelli posterior) йдуть мостомозочкові волокна (fibrae pontocerebellares) nвід ядер мосту (nuclei pontis), тому ця частка ще називається мостомозочок (pontocerebellum), який nзабезпечує тонку синхронізацію м’язового тонусу при вольових рухах.
До складу задньої частки nмозочка (lobulus cerebelli posterior) належать (зверху вниз):
– часточки півкуль, до яких nвідносяться:
– проста часточка або задня чотирикутна часточка (lobulus simplex; nlobulus quadrangularis posterior);
– верхня півмісяцева часточка (lobulus semilunaris superior);
– нижня півмісячева часточка (lobulus semilunaris inferior);
– присерединна часточка; тонка часточка (lobulus paramedianus; nlobulus gracilis);
– двочеревцева часточка (lobulus biventer);
– мигдалик мозочка (tonsilla cerebelli).
– часточки черв’яка (lobuli nvermis), до яких відносяться:
– схил (declive);
– листок черв’яка (folium vermis);
– піраміда (pyramis);
– горб (tuber);
– язичок (uvula).
3. Клаптиково–вузликову nчастку (lobus flocculonodularis), яка філогенетично належить до nстародавнього мозочка (archicerebellum).
Ця частка (lobus flocculonodularis) nфункціонально, пов’язана з присінковими ядрами VIII пари черепних нервів за nдопомогою присінковомозочкових волокон (fibrae vestibulocerebellares), ще nназивається присінкомозочком (vestibulocerebellum), розміщена знизу мозочка nпід задньобічною щілиною (fissura posterolateralis) та забезпечує nрівновагу тіла людини.
Клаптиково–вузликова частка n(lobus flocculonodularis) складається з:
– клаптика (flocculus);
– вузлика (nodulus);
– ніжки клаптика (pedunculus flocculi), яка з’єднує nклаптик з вузликом.
Внутрішня будова мозочка (morphologia interna ncerebelli)
Біла nречовина мозочка, яка оточена корою та розділена на периферії численними, різної глибини борознами, тому на nстріловому (сагітальному) розрізі нагадує гілку дерева – дерево nжиття (arbor vitae).
Мозочок (cerebellum) ззовні nвкритий шаром сірої речовини – корою мозочка (cortex cerebelli), в nякій знаходяться листки мозочка (folia cerebelli), що відокремлені між собою щілинами мозочка n(fissurae cerebelli).
Сіра речовина мозочка є скупченням сірої речовини у nтовщі мозкового тіла (corpus medullare cerebelli) і складається з чотирьох пар таких ядер:
– зубчасте ядро; бічне ядро мозочка (nucleus dentatus; nucleus lateralis cerebelli);
– переднє міжпозиційне ядро; nкоркоподібне ядро (nucleus interpositus nanterior; nucleus emboliformis), яке закриває ворота зубчастого ядра (hilum nnuclei dentati);
– заднє міжпозиційне ядро; кулясте ядро (nucleus interpositus nposterior; nucleus globosus);
– ядро вершини (шатра); присереднє ядро мозочка (nucleus fastigii; nnucleus medialis cerebelli).
Біла речовина мозочка nскладає основну масу мозочка і називається мозковим nтілом мозочка (corpus medullare cerebelli).
Мозочок має три пари мозочкових nніжок (pedunculi cerebellares), які з’єднують його з іншими nвідділами головного мозку (encephalon):
– середні мозочкові ніжки n(pedunculi cerebellares medii), що з’єднують мозочок (cerebellum) з мостом n(pons);
– верхні (передні) мозочкові nніжки (pedunculi cerebellares superiores), що з’єднують мозочок n(cerebellum) з покривом середнього мозку (tegmentum mesencephali);
– нижні (задні) мозочкові nніжки (pedunculi cerebellares inferiores), що з’єднують мозочок n(cerebellum) з довгастим мозком (medulla oblongata).
Філогенетично мозочок поділяють nна:
– стародавній мозочок n(archicerebellum), до якого належать:
– клаптико–вузликова частка n(lobus flocculonodularis);
– язичок мозочка (uvula; nlingula cerebelli);
– ядро вершини; ядро шатра; присереднє ядро мозочка (nucleus fastigii; nucleus medialis ncerebelli).
Cтародавній nмозочок (archicerebellum) забезпечує nрівновагу тіла людини.
– давній мозочок n(paleocerebellum), до якого належать:
– передня частка мозочка (lobus cerebelli anterior);
– вершина (culmen);
– піраміда (pyramis);
– язичок (uvula);
– переднє міжпозиційне ядро; nкіркоподібне ядро (nucleus ninterpositus anterior; nucleus emboliformis);
– заднє міжпозиційне ядро; кулясте ядро (nucleus interpositus nposterior; nucleus globosus).
Давній nмозочок (paleocerebellum) підтримує тонус nм’язів, а під час рухів враховує сили гравітації та інерції.
– новий мозочок n(neocerebellum) належить решта часток мозочка із зубчастим ядром; бічним ядром nмозочка (nucleus dentatus; nucleus lateralis cerebelli).
Новий nмозочок (neocerebellum) координує та nрегулює рухи людини.
В nцілому мозочок відіграє важливу роль у підтримці рівноваги тіла та координації nрухів, він є одним із вищих автономних (вегетативних) центрів.
Тобто nмозочок становить центр рефлекторної координації м’язових скорочень, які nслужать для підтримування рівноваги, особливо при статико–локомоторних актах; nкрім того, він координує роботу окремих м’язів при складних рухових актах, nзв’язаних з пересуванням тіла в просторі, а також кожного м’яза окремо.
ЧЕТВЕРТИЙ nШЛУНОЧОК (ventriculus quartus)
Він є похідним порожнини ромбоподібного nмозку (rhobencephalon) і має:
– ромбоподібну ямку (fossa nrhomboidea), яка є передньою стінкою четвертого шлуночка (за старою nноменклатурою (PNA) – дном четвертого шлуночка);
– покрив четвертого шлуночка (tegmen ventriculi quarti), який є задньою nстінкою четвертого шлуночка (його називали дахом четвертого шлуночка).
РОМБОПОДІБНА nЯМКА (fossa rhomboidea)
Ромбоподібна ямка (fossa nrhomboidea) лежить на дорсальній поверхні довгастого мозку та моста (facies ndorsalis medullae oblongatae et pontis) і обмежована:
– вгорі верхніми nмозочковими ніжками (pedunculi ncerebellares superiores);
– знизу нижніми мозочковими ніжками n(pedunculi cerebellares inferiores).
Посередині ромбоподібної nямки (fossa rhomboidea) проходить серединна борозна (sulcus medianus), яка поділяє ямку на nправу та ліву симетричні половини.
Уздовж серединної борозни n(sulcus medianus) з боків розміщується парне присереднє підвищення (eminentia medialis), у верхній частині nякого виступає лицевий горбик (colliculus nfacialis).
У нижній частині nромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) утворюється:
– трикутник блукаючого нерва; nблукаючий трикутник (trigonum nervi vagi; trigonum vagale), він nрозташований збоку;
– трикутник під’язикового нерва (trigonum nervi hypoglossi), розташований nприсередньо.
На межі між мостом (pons) і nдовгастим мозком (medulla oblongata) у ромбоподібній ямці (fossa rhomboidea) nповерхнево проходять мозкові смуги четвертого шлуночка (striae medullares ventriculi quarti), nякі виходять з бічних закутків ромбоподібної ямки (recessus laterales fossae nrhomboideae) і заглиблюються в серединну борозну. Вони є аксонами нейронів nзаднього (дорсального) завиткового (слухового) ядра.
Частина ромбоподібної ямки n(fossa rhomboidea), яка розміщується біля бічних закутків (recessus laterales), nназивається присінковим полем (area nvestibularis).
На ромбоподібну nямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–ХІІ пар черепних нервів.
Топографія ядер черепних нервів у ромбоподібній ямці. nСередній мозок. Покрівля середнього мозку. Ніжки і водопровід мозку.
Проекція ядер черепних нервів nна
ромбоподібну ямку
На nромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються nядра V–XII пар черепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого мозку.
Рухові ядра черепних нервів nпроектуються на ромбоподібну ямку в присередніх її частинах.
Чутливі ядра проектуються на nромбоподібну ямку в бічних її частинах.
Парасимпатичні (автономні) nядра nпроектуються на ромбоподібну ямку між руховими та чутливими ядрами, ближче до nрухових ядер.
На поверхню ромбоподібної nямки проектуються ядра таких черепних нервів (зверху вниз):
Трійчастий нерв [V] (nervus trigeminus [V]),
мішаний нерв
Він має:
– рухове ядро трійчастого нерва n(nucleus motorius nervi trigemini), яке є руховим nі розміщене в дорсальній частині nмоста присередньо від чутливих ядер;
– головне (мостове) ядро nтрійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini), яке є чутливим і розміщене в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;
– середньомозкове ядро трійчастого nнерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini), що є чутливим і розміщене в покриві середнього мозку поруч з водопроводом nсереднього мозку;
– спинномозкове ядро трійчастого nнерва (nucleus spinalis nervi trigemini), що є чутливим і залягає вздовж nдовгастого мозку та заходить у верхні (I–V) сегменти спинного мозку.
Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну ділянку nпроекції у блакитному (голубому) місці ромбоподібної ямки (locus caeruleus nfossae rhomboideae).
Відвідний нерв [VI] (nervus abducens [VI]),
руховий нерв
Він має єдине рухове ядро:
– ядро відвідного нерва n(nucleus nervi abducentis), що проектується nна лицевий горбок (colliculus facialis).
Лицевий нерв [VII] (nervus facialis [VII]),
мішаний нерв
Він має єдине рухове ядро:
– ядро лицевого нерва (nucleus nnervi facialis), що розміщене латеральніше (глибше) лицевого горбка n(colliculus facialis).
У складі лицевого нерва знаходиться nпроміжний нерв (nervus intermedius), nабо Врісбергів нерв (nervus Wrisbergii [ХІІІ пара]).
Проміжний nнерв (nervus intermedius) має:
– ядро одинокого шляху n(nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим nядром і розміщене збоку від nмежової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до nпірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних nнервів;
– верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatotius superior), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розміщене в дорсальній частині моста нижче та присередньо nвід ядра лицевого нерва.
– сльозове ядро (nucleus nlacrimalis), яке є парасимпатичним n(автономним) ядром і розташоване дещо нижче верхнього nслиновидільного ядра.
Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus nvestibulocochlearis [VIII]),
чутливий нерв
Він складається з двох nчастин:
– завиткового нерва (nervus cochlearis), nабо завиткової частини;
– присінкового нерва (nervus nvestibularis), або присінкової частини.
Завитковий nнерв (nervus cochlearis) має:
– переднє завиткове ядро (nucleus ncochlearis anterior);
– заднє завиткове ядро (nucleus cochlearis posterior).
Ці ядра є чутливими та проектуються на поверхню бічних nзакутків ромбоподібної ямки збоку від присінкового поля.
Присінковий nнерв (nervus vestibularis) має:
– присереднє присінкове ядро n(nucleus vestibularis medialis), або ядро Швальбе;
– бічне присінкове ядро n(nucleus vestibularis lateralis), абоядро Дейтерса;
– верхнє присінкове ядро n(nucleus vestibularis superior), або ядро Бехтерєва;
– нижнє присінкове ядро n(nucleus vestibularis inferior), або ядро Роллера.
Ці ядра є чутливими і nпроектуються на поверхню присінкового поля ромбоподібної ямки присередньо nвід завиткових ядер.
Язико–глотковий нерв [IX] (nervus glossopharyngeus n[IX]),
мішаний нерв
Він має:
– подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим nядром і проектується на рівні нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це nядро є спільним для IX, X та XI пар черепних нервів.
– ядро одинокого шляху n(nucleus tractus solitarii), яке є чутливосмаковим nядром і проектується збоку nвід межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до nпірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних nнервів. Нейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину nядра одинокого шляху;
– нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior), що є парасимпатичним (автономним) ядром і проектується на присередньому підвищенні в нижньому трикутнику nромбоподібної ямки.
Блукаючий нерв [X] (nervus vagus [X]),
мішаний нерв
Він має:
– подвійне ядро (nucleus nambiguus), що є руховим ядром і проектується в ділянці нижньої nямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X, XI пар черепних nнервів;
– ядро одинокого шляху n(nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим nядром і проектується збоку nвід межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до nпірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних nнервів;
– заднє ядро блукаючого нерва n(nucleus posterior nervi vagi), що є парасимпатичним nядром, яке проектується в nромбоподібній ямці в трикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної nямки.
Додатковий нерв [XI] (nervus accessorius [XI]),
руховий нерв
Він має:
– спинномозкове ядро додаткового nнерва (nucleus spinalis nervi accessorii), яке є руховим за функцією і розміщене nв передніх рогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;
– черепне ядро додаткового нерва (nucleus ncranialis nervi accessorii), або подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим nі проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.
Під’язиковий нерв [XII] (nervus hypoglossus[XII]),
руховий
Він має: одне рухове ядро під’язикового нерва n(nucleus nervi hypoglossi), яке проектується nна нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це nядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня II–го шийного nсегмента спинного мозку.
ПОКРИВ nЧЕТВЕРТОГО ШЛУНОЧКА (tegmen ventriculi quarti),
або дах четвертого шлуночка
Він утворений:
– верхнім мозковим парусом (velum nmedullare superius);
– нижнім мозковим парусом (velum nmedullare inferius);
– судинним прошарком (tela nchoroidea), або судинною основою ІV шлуночка, яка доповнює нижній мозковий nпарус (velum medullare inferius). У товщі судинної основи міститься судинне nсплетення (plexus choroideus), яке продукує спинномозкову рідину.
Покрив nчетвертого шлуночка (tegmen ventriculi quarti) містить три отвори:
– серединний отвір; отвір nМаженді (apertura mediana; apertura Magendi), він непарний і розміщений у nнижньому куті нижнього мозкового парусa (angulus inferior veli medullaris ninferioris);
– бічний отвір; отвір Люшка n(apertura lateralis ventriculi quarti; foramen Luschkae), він є парним і nрозміщений у бічних закутках нижнього мозкового паруса (recessus lateralis veli nmedullaris inferioris).
Четвертий nшлуночок (ventriculus quartus) сполучається nчерез:
– водопровід середнього мозку; nводопровід мозку (aqueductus nmesencephali; aqueductus cerebri) з третім шлуночком (ventriculus ntertius);
– серединний отвір n(apertura mediana) з підпавутинним простором головного та nспинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae nspinalis);
– бічні отвори (aperturae nlaterales) з підпавутинним простором головного nта спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae nspinalis);
– отвір, який розміщений під nзасувкою (obex) з центральним каналом спинного мозку n(canalis centralis medullae spinalis). Засувка є невеликою пластинкою білої nречовини, що перекидається у поперечному напрямку над верхнім кінцем задньої nсерединної борозни між лівим та правим тонкими пучками довгастого мозку n(fasciculi graciles medullae oblongatae).
СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon)
До нього належить:
– покрівля середнього мозку n(tectum mesencephali);
– ніжки мозку (crura ncerebri; pedunculi cerebri);
– водопровід середнього мозку; nводопровід мозку (aqueductus nmesencephali; aqueductus cerebri).
Межі середнього мозку чітко nвиражені з вентральної поверхні стовбура мозку:
– передньою межею є зоровий перехрест (chiasma opticum);
– задньою межею є передній край моста (margo anterior npontis).
Покрівля середнього мозку (tectum mesencephali)
Поверхнева (дорсальна) nчастина покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali) є нерівною, розміщена nнад водопроводом середнього мозку (aqueductus mesencephali) і представлена:
– пластинкою покрівлі; чотиригорбковою пластинкою (lamina ntecti; lamina quadrigemina), яка має чотири підвищення, які відділені одне від nодного двома борозками, розділяючи покрівлю на:
– два верхні горбки (colliculi nsuperiores);
– два нижні горбки (colliculi ninferiores).
Ядра правого і лівого nверхніх горбків з’єднуються між nсобою спайкою верхніх горбків (comissura colliculorum superiorum), а ядра nправого і лівого нижніх горбків – nспайкою nнижніх горбків (comissura colliculorum inferiorum).
У людини верхні горбки (colliculі superiores), ручки верхніх горбків та бічні колінчасті тіла входять до nскладу підкіркових центрів зору, nа нижні горбки, ручки нижніх горбків та присередні nколінчасті тіла входять до складу nпідкіркових центрів слуху.
Від цих горбків в бічному nнапрямку відходять потовщення у вигляді валика – ручки горбика (brachium ncolliculi), які є:
– ручкою верхнього горбка n(brachium colliculi superioris);
– ручкою нижнього горбка n(brachium colliculi inferioris).
Верхні і нижні горбки відокремлені між собою nпоперечною nборозною, а праві та ліві горбки – поздовжньою борозною.
Ручки від верхніх горбків закінчуються в бічному nколінчастому тілі (corpus geniculatum laterale).
Ручки від нижніх горбків закінчуються в присередньому nколінчастому тілі (corpus geniculatum mediale).
Колінчасті nтіла n(corpora geniculata) є складовою nпроміжного мозку (diencephalon).
Позаду від ручки нижнього nгорбка (brachium colliculi inferioris), попереду від верхньої мозочкової ніжки (pedunculus ncerebellaris superior) і присередньо від ніжки мозку розміщений трикутник петлі n(trigonum lemnisci), в товщі якого проходять слухові нервові волокна бічної nпетлі (lemniscus lateralis).
Між правим і лівим верхніми nгорбками у верхній (передній) частині поздовжньої борозни є ложе для шишкоподібної залози; епіфіза (glandula npinealis), а в нижній (задній) частині цієї борозни починається вуздечка верхнього мозкового паруса n(frenulum veli medullaris superioris).
До підкіркових центрів зору належать:
– верхні горбки (colliculi superiores);
– ручки верхніх горбків (brachia colliculorum superiorum);
– бічні колінчасті тіла (corpora geniculata lateralia);
– подушка таламуса (pulvinar thalami).
До підкіркових центрів слуху nналежать:
– нижні горбки (colliculi inferiores);
– ручки нижніх горбків (brachia colliculorum inferiorum);
– присередні колінчасті тіла (corpora geniculata medialia).
Ніжки мозку (crura cerebri)
Федеративний комітет з nанатомічної термінології визнав термін ”crus cerebri” – ніжка мозку кращим nтерміном, ніж ”pedunculus cerebri”, так як він є більш зрозумілим.
Це товсті мозкові тяжі, які nвідходять від мосту і прямують вперед до півкуль великого мозку.
Між ніжками мозку розміщена nглибока міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), на дні якої розташована nзадня nпронизана речовина (substantia perforata posterior).
Із борозни окорухового нерва n(sulcus nervi oculomotorii), яка є на присередній поверхні кожної ніжки, виходить nокоруховий нерв.
На горизонтальному поперечному nрозрізі кожна ніжка розділена чорною речовиною (substantia nigra) на:
– покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) – задня nчастина;
– основу ніжки (basis npedunculi) – передня частина.
Чорна речовина (substantia nigra), nзабарвлення якої спричинене пігментом меланіном, що міститься в її нервових nклітинах. Вона поділяється на такі частини:
– щільна та бічна nчастини (pars compacta et lateralis);
– зачервоноядерна частина n(pars retrorubralis);
– сітчаста частина (pars nreticularis).
Покрив nсереднього мозку (tegmentum mesencephali) розташований між чорною речовиною n(substantia nigra), яка відділяє його від основ ніжок мозку (bases pedunculorum ncerebri) та умовною площиною, що проходить через водопровід середнього мозку n(aqueductus mesencephali) і відділяє його від покрівлі середнього мозку (tectum nmesencephali). У ньому знаходяться скупчення сірої та білої речовин.
У покриві середнього мозку n(tegmentum mesencephali) розташовані такі основні ядра середнього мозку:
– червоні ядра (nuclei rubri), які розміщені дорсально nвід присередньої частини чорної речовини і простягаються від гіпоталамуса n(hypothalamus) до рівня нижніх горбків пластинки покрівлі (colliculi inferiores nlaminae tecti);
– рухове ядро окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке nміститься на рівні верхніх горбків (colliculi superiores);
– додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorus nervi noculomotorii), або ядро Якубовича, що є парасимпатичним ядром ІІІ пари nчерепних нервів, яке розміщене вентрально від ядра окорухового нерва;
– рухове ядро блокового нерва (nucleus nervi trochlearis), яке nміститься на рівні нижніх горбків (colliculi inferiores).
Покрив середнього мозку n(tegmentum mesencephali) містить також сітчасту речовину; сітчасту формацію n(formatio reticularis), в якій знаходяться такі сітчасті ядра (nuclei reticulares):
– клиноподібне ядро (nucleus cuneiformis);
– підклиноподібне ядро (nucleus subcuneiformis);
– ніжко–мостове покривне ядро (nucleus tegmentalis npeduncolopontinus);
– приніжкове ядро (nucleus parapeduncularis).
Отже, сітчаста формація ніжок мозку (formatio reticularis crurum cerebri) складається з nгруп нейронів, дифузно розміщених між чорною речовиною (substantia nigra) та nводопроводом середнього мозку (aqueductus mesencephali), які складають сітчасті nядра (nuclei reticulares).
У білій речовині покриву nсереднього мозку (tegmentum mesencephali) проходять:
– присередня петля n(lemniscus medialis);
– бічна петля (lemniscus nlateralis);
– трійчаста петля n(lemniscus trigeminalis);
– присередній поздовжній пучок n(fasciculus longitudinalis medialis);
– задній (дорсальний) поздовжній пучок n(fasciculus longitudinalis posterior; fasciculus longitudinalis dorsalis);
– центральний покривний шлях n(tractus tegmentalis centralis), який є одним з головних низхідних екстрапірамідних nшляхів стовбура головного мозку (truncus encephali).
Основа ніжки (basis pedunculi) nутворена провідними шляхами, які йдуть від кори великого мозку в міст, nдовгастий мозок і спинний мозок (низхідні nпровідні шляхи).
До них належать:
– кірково–спинномозковий шлях n(tractus corticospinalis), або пірамідний шлях (tractus npyramidalis), до якого входять:
– кірково–спинномозкові волокна n(fibrae corticospinales);
– кірково–ядерні волокна n(fibrae corticonucleares);
– кірково–мостовий шлях n(tractus corticipontinus), до якого входять:
– лобово–мостові волокна n(fibrae frontopontinae);
– потилично–мостові волокна n(fibrae occipitopontinae);
– тім’яно–мостові волокна n(fibrae parietopontinae);
– скронево–мостові волокна (fibrae temporopontinae);
– кірково–сітчасті волокна n(fibrae corticoreticulares).
Чорна nречовина (substantia nigra), сітчаста nречовина (formatio reticularis) і червоне nядро (nucleus ruber) функціонально nналежать до екстрапірамідної nсистеми, яка підтримує тонус скелетних м’язів та керує несвідомими nавтоматичними рухами.
Отже, середній мозок містить:
– підкіркові центри слуху nі зору, nважливі екстрапірамідні ядра, ядра окорухових нервів (III та IV nпари черепних нервів);
– всі висхідні та низхідні nпроекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижче nрозташованими відділами центральної нервової системи;
– пучки білої речовини, nякі зв’язують середній мозок з іншими відділами центральної нервової системи.
Водопровід nсереднього мозку; водопровід мозку; водопровід nСільвія
(aqueductus mesencephali; naqueductus cerebri; aqueductus Sylvii)
Це вузький канал, який nвистелений епендимою, з’єднує ІІІ шлуночок з ІV шлуночком і оточений центральною nсірою речовиною (substantia grisea centralis).
Він містить спинномозкову nрідину і має отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку n(apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri), через який nсполучається з IV шлуночком.
Водопровід середнього мозку n(aqueductus mesencephali) є порожниною середнього мозку і через nнього проходить межа між ніжками мозку (pedunculi cerebri) та покривом nсереднього мозку (tegmentum mesencephali).
ПРОМІЖНИЙ МОЗОК. НЕВРОГЕННА ГРУПА ЗАЛОЗ nВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ.
Тема n1. Проміжний nмозок. Будова таламуса, епі- та метаталамуса. Гіпоталамус. Вегетативні ядра nгіпоталамуса. Шишкоподібне тіло і мозковий придаток. Третій шлуночок.
ПРОМІЖНИЙ nМОЗОК (diencephalon)
За новою Міжнародною nанатомічною номенклатурою, проміжний мозок поділяється на:
– епіталамус n(epithalamus);
– таламус, горб n(thalamus);
– субталамус n(subthalamus);
– метаталамус n(metathalamus);
– гіпоталамус (hypothalamus).
Із філогенетичної точки зору n(найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках) проміжний мозок поділяється на:
1. Таламічний nмозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично nмолодшим і є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна nчастина проміжного мозку.
Таламічний мозок поділяється nна:
– таламус (thalamus);
– епіталамус (epithalamus);
– метаталамус n(metathalamus).
2. Гіпоталамус n(hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.
Таламус; горб (thalamus)
Це парний утвір, який nскладається переважно із сірої речовини.
Спереду на таламусі (thalamus) розміщується передній nгорбок таламуса (tuberculum nanterius thalami).
Ззаду таламус (thalamus) закінчується розширенням, яке nназивається подушкою таламуса (pulvinar nthalami).
Присередні поверхні правого nта лівого таламусів з’єднуються між собою міжталамічним злипанням (adhesio interthalamica).
Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami) nформує специфічні ядра таламуса (nuclei thalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою n(lamina medullaris lateralis) та присередньою nмозковою пластинкою (lamina medullaris medialis) на такі основні групи ядер:
– передню групу (nuclei anteriores);
– присередню групу (nuclei nmediales);
– передньобічну групу (nuclei nventrolaterales);
– задню групу (nuclei nposteriores);
– групи ядер ретикулярної формації n(nuclei reticulares thalami).
У ділянці подушки таламуса nрозміщені подушкові ядра (nuclei pulvinares).
За сучасною Міжнародною nанатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються на:
– передні ядра таламуса n(nuclei anteriores thalami);
– дорсальні ядра таламуса n(nuclei dorsales thalami);
– внутрішньопластинкові ядра nталамуса (nuclei intralaminares thalami);
– присередні ядра таламуса n(nuclei mediales thalami);
– серединні ядра таламуса n(nuclei mediani thalami);
– задні ядра таламуса n(nuclei posteriores thalami);
– сітчасте ядро таламуса n(nucleus reticularis thalami);
– вентральні ядра таламуса n(nuclei ventrales thalami).
Функція таламуса: в ньому nрозташовані всі (крім нюхового, nсмакового і слухового) чутливі підкіркові nцентри, тобто вся інформація (окрім нюхової, смакової та слухової), що йде в кору головного мозку, обов’язково nпроходить через таламус.
Метаталамус (metathalamus)
Він розміщений під подушкою таламуса n(pulvinar thalami) і складається з:
– бічного колінчастого тіла (corpus geniculatum laterale) або nпідкіркового центру зору), що з’єднується позаду з верхніми горбками пластинки nпокрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбків;
– присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum mediale) або nпідкіркового центру слуху), що з’єднується з нижніми горбками пластинки nпокрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбків.
У колінчастих тілах nмістяться такі ядра:
– дорсальне ядро бічного колінчастого тіла (nucleus dorsalis corporis ngeniculati lateralis);
– вентральне ядро бічного колінчастого тіла; передколінчасте ядро (nucleus ventralis corporis geniculati nlateralis; nucleus pregeniculatus);
– ядра присереднього колінчастого тіла (nuclei corporis geniculati nmedialis).
Епіталамус (epithalamus)
Він розміщений позаду nталамуса (thalamus). До нього належать:
– шишкоподібна залоза n(glandula pinealis), яка лежить між верхніми горбками пластинки середнього nмозку і належить до залоз внутрішньої секреції;
– повідці (habenulae), що є nпарним продовженням дозаду мозкової стрічки таламуса і з’єднують правий та nлівий таламус з шишкоподібною залозою;
– повідцевий трикутник n(trigonum habenulare), що розташований в задній частині повідців у місці зрощення nповідців з правою та лівою мозковими стрічками таламуса. Цей трикутник nвідмежований від подушки таламуса повідцевою борозною (sulcus nhabenularis);
– спайка повідців (commissura habenularum), що утворена nпередніми відділами повідців перед входженням в шишкоподібну залозу. За nдопомогою повідців епіфіз з’єднується з присередньою поверхнею правого та nлівого таламусів;
– задня спайка; епіталамічна спайка (commissura posterior; commissura epithalamica), що розміщена під nспайкою повідців і з’єднує між собою найближчі ділянки півкуль великого мозку n(комісуральні волокна);
– підспайковий орган (organum subcommissurale), який nрозміщений під задньою спайкою і об’єднує групу епендимних клітин, що містяться nу стінці третього шлуночка.
Гіпоталамус (hypothalamus)
Він об’єднує структури, що nрозташовані під гіпоталамічною борозною n(sulcus hypothalamicus) і згідно зі старою Базельською анатомічною nноменклатурою складається із:
– зорової частини гіпоталамуса n(pars optica hypothalami) – передньої частини, яка формується за рахунок nкінцевого мозку (telencephalon);
– нюхової частини гіпоталамуса n(pars olfactoria hypothalami) – задньої частини, яка формується за рахунок nпроміжного мозку (diencephalon).
До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини nгіпоталамуса (pars optica hypothalami) належать:
– сірий горб (tuber ncinereum);
– нейрогіпофіз n(neurohypophysis), який має:
– лійку (infundibulum);
– нервову частину (pars nervosa);
– зорове перехрестя n(chiasma opticum);
– зоровий шлях (tractus nopticus).
Сірий горб (tuber cinereum) розташований:
– між сосочковими тілами n(corpora mamillaria) позаду і зоровим nперехрестям (chiasma opticum) попереду;
– з боків він обмежований зоровими шляхами (tractus optici).
Сірий горб (tuber cinereum) nутворений тонкою сірою пластинкою, яка продовжується:
– назад у задню пронизану речовину (substantia perforata posterior);
– наперед в кінцеву пластину сірого горба n(lamina terminalis tuberis cinerei), яка замикає кінець поздовжньої щілини nвеликого мозку (fissura longitudinalis cerebri);
– збоку переходить в плащ півкуль великого мозку (pallium nhemispheriorum cerebri).
Звужуючись донизу, сірий nгорб (tuber cinereum) переходить в лійку (infundibulum).
Нейрогіпофіз; задня частка n(neurohypophisis; lobus posterior) є задньою часткою гіпофіза і складається з:
– лійки (infundibulum);
– нервової частки; нервової nчастини (lobus nervosus; pars nevrosa).
Лійка (infundibulum) є nпродовженням сірого горба (tuber cinereum). Її нижній кінець не має просвіту і nз’єднується з гіпофізом (hypophysis).
По лійці (infundibulum) у nскладі гіпоталамо–гіпофізарного шляху гормони вазопресин і окситоцин n(надзорового) потрапляють у нервову частку нейрогіпофіза (pars nervosa nneurohypophysis), звідки ці гормони потрапляють у кров.
Нервова частка нейрогіпофіза n(pars nervosa neurohypophysis) представлена аксонами нейронів, тіла яких nрозміщені у супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса (nuclei nsupraoptici et nuclei paraventriculares hypothalami).
Зорове перехрестя (chiasma opticum) розміщене nпозаду кінцевої пластинки півкуль великого мозку (lamina terminalis nhemispheriorum cerebri) і переходить у зорові шляхи (tractus optici).
Зоровий шлях (tractus opticus) є парним, nогинає збоку ніжки мозку (pedunculi cerebri) і закінчується:
– бічним корінцем (radix lateralis) nв бічному колінчастому тілі (corpus geniculatum laterale);
– присереднім корінцем n(radix medialis) у верхніх горбках пластинки покрівлі середнього мозку n(colliculi superiores laminae tecti mesencephali).
До задньої частини гіпоталамуса; нюхової nчастини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami) належать:
– сосочкове тіло (corpus nmamillare);
– субталамус (subthalamus), nу якому міститься парне субталамічне ядро (nucleus nsubthalamicus), Люїсове тіло.
Сосочкове nтіло n(corpus mamillare) є парним утвором, який розташований симетрично з боків nсередньої лінії, попереду від задньої пронизаної речовини (substantia perforata nposterior) і містить два ядра.
За функцією сосочкове тіло n(corpus mamillare) належить до підкіркових нюхових центрів, де nпереключаються нюхові волокна, які направляються до ядер:
– передньої зони таламуса n(zona anterior thalami);
– надталамічної ділянки n(regio epithalami);
– покрівлі середнього мозку n(tectum mesencephali).
Субталамус (subthalamus), або nйого ще називають підталамічною ділянкою n(regio subthalamica), у вузькому розумінні слова, є невеликою ділянкою nмозкової речовини, яка безпосередньо прилягає знизу до зорового горба n(thalamus), відокремлена від нього гіпоталамічною борозною (sulcus nhypothalamicus) та є безпосереднім продовженням спереду заднього відділу n(дорсального відділу) ніжок мозку – покриву середнього мозку (tegmentum nmesencephali).
Субталамус (subthalamus) nоточує чорна речовина та червоне ядро середнього мозку (substantia nigra et nnucleus ruber mesencephalі), де вони і закінчуються. Обидва належать до nекстрапірамідної системи.
Через субталамус (subtalamus) nпроходять різні шляхи до таламуса (thalamus), зокрема, усі шляхи, що входять до nскладу присередньої петлі (lemniscus nmedialis).
Збоку від чорної речовини розміщене парне субталамічне nядро (nucleus subthalamicus) – Люїсове тіло, яке також входить до nскладу екстрапірамідної системи.
У гіпоталамусі (hypothalamus) розрізняють такі ділянки скупчення груп nнервових клітин:
– дзьобове гіпоталамічне поле n(area hypothalamica rostralis);
– дорсальне поле гіпоталамуса n(area hypothalamica dorsalis);
– проміжне поле гіпоталамуса n(area hypothalamica intermedia);
– бічне поле гіпоталамуса n(area hypothalamica lateralis);
– заднє поле гіпоталамуса n(area hypothalamica posterior).
Нервові клітини ядер nгіпоталамуса володіють здатністю виробляти секрет (нейросекрет), який по nвідростках цих же нервових клітин транспортується в ділянку гіпофіза.
Такі ядра називають нейросекреторними nядрами гіпоталамуса.
Ядра гіпоталамуса (nuclei nhypothalami) сполучаються з гіпофізом (hypophysis) через його ворітні судини (клітини ядер секретують нейрогормони в ці nсудини) та через нервові волокна (гіпоталамо–гіпофізарний шлях).
Ці nзв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз nу гіпоталомо–гіпофізарну nсистему.
Надзорове ядро, або супраоптичне nядро (nucleus supraopticus), та пришлуночкове ядро гіпоталамуса, або nпаравентрикулярне ядро (nucleus paraventricularis hypothalami), містять тіла nспецифічних нейронів, що продукують гормони вазопресин nта окситоцин.
Аксони цих нейронів nутворюють гіпоталамо–гіпофізарний шлях (tractus nhypothalamohypophysialis), по якому гормони потрапляють до гіпофіза.
Порожниною проміжного мозку (cavitas ndiencephali) є третій шлуночок (ventriculus tertius), який має 6 стінок:
– дві бічні стінки (parietes laterales), що утворені присередніми nповерхнями таламусів (facies mediales thalami), а також нижче гіпоталамічної nборозни (sulcus hypothalamicus) присередніми відділами субталамуса n(subthalamus);
– нижня стінка (paries inferior), або дно ІІІ шлуночка, що nпредставлене гіпоталамусом (hypothalamus), в якому розрізняють:
– лійковий закуток n(recessus infundibuli; recessus infundibularis);
– надзоровий закуток (recessus nsupraopticus);
– передня стінка (paries anterior), що утворена:
– кінцевою пластинкою n(lamina terminalis);
– стовпами склепіння n(columnae fornicis);
– передньою спайкою n(commissura anterior).
З кожної сторони стовп nсклепіння і прилягаючий до нього ззаду передній відділ таламуса обмежовує міжшлуночковий отвір (forameinterventriculare).
– задня стінка (paries posterior), що утворена:
– спайкою повідців n(commissura habenularum);
– задньою спайкою; надталамічною спайкою (commussura nposterior; commissura epithalamica), під якою знаходиться отвір водопроводу середнього nмозку; отвір водопроводу мозку (apertura aqueductus mesencephali; napertura aqueductus cerebri);
– надталамічною спайкою; задньою спайкою (commissura posterior; ncomissura epithalamica), над якою розміщений надшишкоподібний закуток n(recessus suprapinealis);
– верхня стінка (paries superior), або його дах, що утворена nепітеліальною пластинкою III шлуночка (lamina epithelialis ventriculi tertii) – nзалишка тонкої стінки ембріональної нервової трубки, судинним прошарком (tela nchoroidea), ворсинки якого утворюють судинне сплетення III шлуночка (plexus nchoroideus ventriculi tertii).
Між переднім горбком nталамуса (tuberculum anterius thalami) і стовпом склепіння (columna fornicis) є nміжшлуночковий nотвір (foramen interventriculare) – отвір Монрое, який сполучає ІІІ nшлуночок з бічними шлуночками головного мозку (ventriculi laterales encephali).
Водопровід середнього мозку n(aqueductus mesencephali) через отвір водопроводу середнього мозку n(apertura aqueductus mesencephali) сполучає nІІІ шлуночок (ventriculus tertius) з порожниною ІV шлуночка (cavitas ventriculi nquarti).
Судинне сплетення III nшлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii) з’єднується із судинним сплетенням бічних шлуночків (plexus nchoroideus ventriculorum lateralium).
Третій шлуночок має такі закутки:
– надшишкоподібний закуток n(recessus suprapinealis), що розташований у задньоверхніх відділах III шлуночка nнад задньою спайкою; надталамічною спайкою (commissura posterior; commissura nepithalamica).
– шишкоподібний закуток n(recessus pinealis), що заходить у шишкоподібне тіло;
– лійковий закуток n(recessus infundibuli), який веде у лійку;
– надзоровий закуток (recessus nsupraopticus), який знаходиться над зоровим перехрестям.
ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА; ШИШКОПОДІБНЕ ТІЛО; епіфіз
(glandula pinealis; corpus npineale; epiphysis cerebri)
Це залоза ендокринної nсистеми, яка належить до неврогенної групи та залягає між верхніми горбками покрівлі середнього мозку (colliculi nsuperiores tecti mesencephali).
Від переднього кінця nшишкоподібної залози (extremitas anterior glandulae pinealis) до присередньої nповерхні правого та лівого таламусів (facies medialis thalamorum dextri et nsinistri) натягнуті повідці (habenulae).
В основі шишкоподібної nзалози (glandula pinealis) міститься невеликий шишкоподібний закуток n(recessus pinealis).
Ззовні шишкоподібна залоза n(glandula pinealis) вкрита волокнистою капсулою (capsula nfibrosa), від якої всередину органа ідуть сполучнотканинні перекладки, що nрозділяють паренхіму залози на часточки (lobuli).
Клітинами залози (glandula npinealis) є спеціальні залозисті клітини:
– пінеалоцити n(pinealocyti);
– гліоцити; гліальні клітини (gliocyti).
Пінеалоцити виділяють гормон, nякий гальмує виділення гормонів гіпофіза nдо моменту статевого дозрівання та бере участь nу формуванні біоритмів людини. На біоритми людини шишкоподібна залоза впливає nчерез гормон мелатонін.
Продукція гормону мелатоніну nмає здатність викликати фізіологічний сон, nякий змінюється протягом доби та з віком.
Із настанням темряви nмелатонін починає посилено продукуватись, а вранці – навпаки, його кількість nпоступово зменшується (добові ритми – nдень–ніч). Після 40–45 років кількість мелатоніну поступово зменшується до nкінця життя людини.
Мелатонін також регулює функції шлунково–кишкового nтракту і серцево–судинної системи, активує імунні клітини, має протистресову і nпротисудомну дію.
ГІПОФІЗ; МОЗКОВИЙ ПРИДАТОК
(hypophysis; glandula npituitaria)
Це залоза внутрішньої nсекреції (hypophysis), яка належить до неврогенної групи залоз, розміщених в гіпофізній nямці турецького сідла (fossa hypophysialis sellae turcicae).
Гіпофіз (hypophysis) nвідмежований від порожнини черепа (cavitas cranii) діафрагмою сідла (diaphragma sellae) і через отвір в цій nдіафрагмі за допомогою лійки n(infundibulum) сполучається з гіпоталамусом nпроміжного мозку (hypothalamus diencephali).
У гіпофізі (hypophysis) розрізняють:
– аденогіпофіз; передню nчастку (adenohypophysis; lobus anterior);
– нейрогіпофіз; задню nчастку (neurohypophysis; lobus posterior).
У аденогіпофізі; передній частці n(adenohypophysis; lobus anterior) є:
– дальша частина (pars distalis);
– проміжна частина (pars intermedia);
– горбова частина (pars tuberalis).
Нейрогіпофіз; задня частка (neurohypophysis; nlobus posterior) складається з:
– нервової частки; нервової nчастини (lobus nervosus; pars nervosa);
– лійки (infundibulum).
Аденогіпофіз (adenohypophysis) виробляє:
– соматотропний гормон, що nвикликає:
– ріст організму;
– адренокортикотропний гормон, nщо стимулює:
– секрецію стероїдних nгормонів наднирковою залозою;
– тиреотропний гормон, що nстимулює:
– діяльність щитоподібної nзалози;
– гонадотропний гормон, що nвпливає:
– на статеве дозрівання;
– у чоловіків на nсперматогенез;
– у жінок на:
– розвиток фолікулів в nяєчнику;
– овуляцію;
– ріст молочних залоз;
– продукцію молока;
– ліпотропний гормон, який nвпливає:
– на обмін жирів в nорганізмі.
Проміжна частина nаденогіпофіза утворює:
– меланоцитостимулюючий гормон, який регулює:
– колір шкіри, контролюючи nутворення в організмі людини пігменту маланіну.
Нейрогіпофіз є гормонокумулюючою nділянкою, яка накопичує:
– вазопресин;
– окситоцин. Вони виробляються ядрами nгіпоталамуса.
Від цих ядер по лійці у nскладі гіпоталамо–гіпофізарного шляху n(tractus hypothalamohypophisialis) гормони вазопресин та окситоцин nсупраоптичного ядра (nucleus supraopticus) і паравентрикулярного ядра nгіпоталамуса (nucleus paraventricularis) через аксони нервових клітин стікають nу нервову частину нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), де вони nнакопичуються. Далі з нервової частини ці гормони потрапляють у кров.
Вазопресин:
– звужує судини;
– затримує воду в організмі nлюдини, реабсорбуючи її в трубочках нефронів.
Окситоцин:
– стимулює м’язи матки та гладку nм’язову тканину (textus muscularis glaber);
– стримує розвиток жовтого nтіла;
– посилює продукцію молока nмолочною залозою.
Матеріали підготував nдоцент Ющак М.В.
